КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПИСЬМЕННА Уляна Євгенівна

УДК 621.31.003

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Шегда Анатолій Васильович

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, завідувач кафедри

теоретичної та прикладної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Недін Ігор Валентинович

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”,

професор кафедри автоматизації проектування

енергетичних процесів та систем

кандидат економічних наук, доцент

Косар Наталія Степанівна

Національний університет “Львівська політехніка”,

доцент кафедри маркетингу і логістики

Провідна установа: Київський національний економічний університет

ім.В.Гетьмана МОН України,

кафедра стратегії підприємств, м.Київ

Захист відбудеться “26” квітня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90 А, аудиторія 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “23” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток і ефективна взаємодія паливно-енергетичного комплексу, металургійної промисловості, транспорту, інших стратегічних галузей є одним з визначальних факторів ефективного розвитку національної економіки. Енергетична складова розглядається як важливий індикатор оцінки стану національної економіки, а паливно-енергетичним ресурсам приділяється ключове місце в стратегічних програмах і зовнішньо-економічній політиці країн.

Вплив стану електроенергетичної галузі на економіку України важко переоцінити, враховуючи велику енергоємність валового внутрішнього продукту та зростання попиту на енергоносії, що виводить фінансово-економічні проблеми енергетичних підприємств в ряд найважливіших. Про нагальність і пріоритетність їх сталого розвитку наголошувалось у працях вітчизняних дослідників М.А.Павловського, А.К.Шидловського, В.М.Гейця, М.М.Кулика, М.П.Ковалка, В.О.Точиліна, Р.Р.Голуба, І.В.Недіна, В.Е.Ліра, зарубіжних – Ф.Волака, Г.П.Кутового, В.А.Непомнящего, Б.З.Гамма та ін.

Структурні зрушення, що відбулись в електроенергетичній галузі за останнє десятиріччя, вказують на вагомість структурного фактору в економічній стабільності та ефективності функціонування енергетики, а також його вплив на цінову динаміку і кон’юнктуру внутрішнього ринку загалом. В умовах перехідної економіки однією з актуальних є проблема ціноутворення та досягнення макроекономічної збалансованості на основі виваженої цінової політики на мікро-, мезо- та макрорівні. Крім того, ефективна цінова політика на енергоринку та ринках палива в світлі міжнародних відносин дозволяє розширювати ринки збуту електроенергії і паливних ресурсів.

Ціновій проблематиці у даній сфері присвятили значну увагу вітчизняні вчені М.І.Макаренко, Б.П.Чиркін, В.Є.Щуліпенко, зарубіжні – С.Пельтсман, П.Опітц, В.І.Едельман, Б.В.Папков та багато інших, які комплексно вивчали проблемні питання енергетичного сектора і визнали, що інституційне середовище його функціонування і розвитку накопичило негативні фактори, які разом з недоліками регулювання вплинули на ефективність функціонування енергетичних підприємств.

Трансформація цінового механізму енергетичних підприємств у контексті структурних зрушень в цьому секторі економіки, а також неоднозначні наслідки такої трансформації для підприємств-споживачів електричної енергії є недостатньо дослідженими. Для розвитку економічної науки важливими є подальші дослідження наслідків державного регулювання і зміни форм власності підприємств–природних монополістів, до яких належать енергетичні підприємства.

Структурні зміни в галузях паливно-енергетичного комплексу та зростання витрат вітчизняних енергетичних підприємств подекуди мають негативний вплив на економіку і соціальну сферу, що зумовлює необхідність подальших досліджень механізмів ціноутворення на їх продукцію. Втрати економіки від дефіциту енергетичних ресурсів можуть перевищувати збитки від зростання її вартості, тому зазначені зміни не можуть бути підставою для однозначної відмови від збільшення цін на електроенергію.

Через стримування цін на продукцію енергетики у пострадянський період відбулися цінові перекоси та фактичне дотування цією галуззю своїх споживачів. Тому необхідним став перегляд рівнів цін, а також виникло явище регіональної цінової диференціації. Макроекономічні наслідки таких процесів є значнішими, ніж просто зростання індексів цін галузей економіки внаслідок підвищення цін на електроенергію, оскільки одним з визначальних факторів, що впливають на розвиток економіки підприємств, є витратність виробництва.

Через зменшення конкурентних переваг підприємств-споживачів при зростанні собівартості обсяг виробництва їх продукції скорочується, що чинить негативний вплив на показники бюджету і соціально-економічного розвитку регіонів. Отже, існує потреба у науковій оцінці впливу диференціації та рівнів цін на електричну енергію на підприємства-споживачів, а також у розробці альтернативних методів ціноутворення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертації використані у навчальному процесі кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, при виконанні планової тематики науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (ІІІ етап) (номер державної реєстрації 01БФ040-01), де автором проведений аналіз показників стійкого розвитку електроенергетичних підприємств, а також науково-дослідної роботи Інституту моделювання в енергетиці ім.Г.Є.Пухова НАН України “Розробка методичного інструментарію для аналізу короткострокових перспектив економічного розвитку енергетичної галузі України” (номер державної реєстрації 0104U008660), де автором здійснена оцінка перехресного субсидіювання у вітчизняній електроенергетиці.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та методичних засад, практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму ціноутворення на вітчизняних підприємствах електроенергетики. Відповідно до цієї мети поставлені наступні задачі:

- розкрити теоретичні засади механізму ціноутворення на продукцію підприємств природних монополій і зокрема підприємств електроенергетики;

- дослідити вплив цінового механізму підприємств електроенергетики на вартісну структуру продукції підприємств-споживачів енергоресурсів;

- оцінити економічні наслідки державного регулювання і приватизації енергопостачальних підприємств та їх переходу на нову методику ціноутворення;

- дослідити переваги і вади існуючого механізму ціноутворення на електроенергію та розробити рекомендації щодо його оптимізації;

- розробити методи альтернативного ціноутворення з метою уникнення прямого збільшення тарифів на електроенергію та підвищення ефективності розширеного відтворення основних засобів енергопостачальних підприємств.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, які виникають між підприємствами виробниками, постачальниками електроенергії та її споживачами, а також державою.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні засади вдосконалення механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетичної галузі.

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: методи аналізу і синтезу для дослідження економічних процесів на підприємствах електроенергетики, метод дослідження динаміки для аналізу тарифів на електроенергію, метод міжгалузевих балансів для дослідження впливу цін на електроенергію на індекси цін підприємств-споживачів електроенергії.

Методологічною основою дослідження стали фундаментальні теоретичні концепції вітчизняних та зарубіжних вчених, дослідження енергетичних ринків країн світу, дослідження макроекономічного взаємовпливу галузей економіки, цінових пропорцій, аналіз енергетичних складових у собівартості продукції енергоємних галузей суспільного виробництва України тощо.

Інформаційною основою дослідження стали законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали та документи Державного комітету статистики України, Мінпаливенерго України, Національної комісії регулювання електроенергетики України, науково-дослідних організацій, періодичні публікації вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна отриманих результатів. В дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження механізму ціноутворення на електроенергію на підприємствах електроенергетики в Україні, що дозволило одержати такі конкретні результати, що характеризуються як нові, а саме:

вперше:

- розроблено методику ціноутворення на електроенергію для підприємств - постачальників електроенергії, де враховано: платоспроможний попит груп споживачів, залежність між перехресним субсидіюванням і доходом від постачання електроенергії, перерозподіл цінового навантаження між групами споживачів;

- розроблено метод ціноутворення на електроенергію “електроенергетичний тарифний кредит-інвестиція”, альтернативний прямому підвищенню тарифів на електроенергію, та визначено критерії ефективності його застосування, що дозволить акумулювати інвестиційні кошти для розширеного відтворення як підприємств-постачальників електроенергії, так і підприємств, що її споживають;

дістали подальшого розвитку:

- методичні підходи оцінки впливу індексів цін енергетичної галузі на індекси цін інших галузей, що дозволить проводити оцінку впливу зростання тарифів підприємств електроенергетики на макроекономічні пропорції;

удосконалено:

- механізм ціноутворення на електроенергію енергопостачальних підприємств, зокрема запропоновано використання цінових меж, обмеження рівня інфляції та впровадження єдиних по регіонах України роздрібних тарифів за класами напруги, що сприятиме створенню рівних умов економічного розвитку для підприємств різних регіонів.

Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи можуть бути використані для поглиблення теорії ціноутворення та вдосконалення механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетики. Використання розробленого інструментарію ціноутворення дає можливість оцінювати вплив тих чи інших політичних та управлінських рішень на підприємства-споживачів електричної енергії.

Порівняння ринкового та державного методів регулювання діяльності підприємств електроенергетичної галузі, оцінка результатів застосування іноземного досвіду дають можливість розробити рекомендації щодо їх застосування в сучасних умовах.

Практичне значення роботи також реалізовано при розробці пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування паливно-енергетичного комплексу, плануванні діяльності енергетичних підприємств, аналізі процесів ціноутворення на електричну енергію та застосовано при створенні методичного інструментарію для аналізу короткострокових перспектив економічного розвитку енергетичної галузі України.

Наукові положення дисертаційного дослідження стосовно необхідності державного регулювання та методів ціноутворення і цінового регулювання підприємств природних монополій використовуються в навчальному процесі кафедри теоретичної та прикладної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів “Економіка підприємства” та “Ціноутворення” (довідка №511/562 від 11.03.05).

Рекомендації щодо вдосконалення механізму ціноутворення в електроенергетичній галузі та деякі практичні результати дослідження ефективності діяльності енергопостачальних компаній використовуються в роботі Міністерства палива та енергетики України при підготовці обґрунтувань до проектів нормативно-правових актів, аналітичних довідок (довідка
№05/13-154 від 11.04.05).

Дослідження взаємного впливу електроенергетичної галузі та галузей-споживачів її продукції, а також модель перехресного субсидіювання споживачів електроенергії використано Інститутом моделювання в енергетиці ім.Г.Є.Пухова НАН України під час виконання роботи “Розробка методичного інструментарію для аналізу короткострокових перспектив економічного розвитку енергетичної галузі України” (номер державної реєстрації 0104U008660) (довідка №225/9-188 від 14.05.05).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні необхідності врахування наслідків регіональної тарифної диференціації для підвищення конкурентоспроможності підприємств-споживачів при регулюванні тарифів на електричну енергію, у розвитку існуючих та розробці нових положень теорії ціноутворення, а також у формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення механізму тарифоутворення в Україні у сучасних умовах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались, обговорювались та були схвалені на науково-практичних конференціях: “Структурні та інституціональні фактори економічного зростання” (м.Київ, 20-21 листопада 2001 р.), „Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України” (м.Київ, 19-20 квітня 2002 року), “Теорія та практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” Секція 5 “Мікроекономічні проблеми практики ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою” (м.Київ. 27-29 листопада
2002 р.), “Проблемы повышения эффективности деятельности предприятий в современных условиях” (м.Севастополь, 11-14 жовтень 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт загальним обсягом
2,9 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку скорочень та додатків. Обсяг роботи складає 172 сторінки. Робота містить 23 таблиці на 13 сторінках, 28 рисунків на 14 сторінках, список використаних джерел із 145 найменувань на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з’ясовано ступінь її дослідженості, сформульовано мету, завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, отриманих автором.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетичної галузі” досліджено концепції ціноутворення, історичні та правові передумови регулювання підприємницької діяльності, розкрито сутність ціноутворення на продукцію природних монополій, розглянуто спектр його механізмів та зроблена їх оцінка з точки зору економічної ефективності діяльності підприємств. Проаналізовано процес переходу від адміністративного встановлення цін до їх лібералізації, його позитивні та негативні наслідки для різних суб’єктів ринку.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що для забезпечення цінової стабільності в умовах дії ринкових факторів ціни мають регулюватись. Концепції цінового регулювання варіюються за ступенем втручання держави у процес ціноутворення.

Автором виокремлено цінову дискримінацію в електроенергетиці та акцентовано увагу на важливості її розгляду. Як засвідчило дослідження, в електроенергетиці спостерігається цінова дискримінація третього ступеню за Пігу, тобто встановлення цін для груп споживачів у відповідності до їх платоспроможності, або відповідно до ціни попиту. Ринок електроенергії сегментується за рівнем платоспроможного попиту, на який, у свою чергу, впливають два фактори: доходи споживачів та оцінка корисності.

В електроенергетичній галузі перший фактор є найвагомішим, і тому диференціація споживачів за цією ознакою є глибшою. Другий фактор впливає в меншій мірі, оскільки електроенергія є товаром, попит на яку є нееластичним за ціною. Але у випадку диференціації цін природних монополістів за часом надання послуг (в електроенергетиці за зонами (періодами) доби та за періодами року) на платоспроможний попит переважний вплив має другий фактор.

Оскільки класифікація покупців у сфері природних монополій здійснюється за технологічною та платоспроможною ознаками, за умови диференційного ціноутворення бажаною умовою є те, що загальний рівень тарифів повинен бути нижчий, ніж цей самий рівень за відсутності класифікації споживачів. Це обумовлюється тим, що дискримінаційний тариф для певного класу або групи споживачів призводить до інтенсивнішого споживання товару чи послуги більшою кількістю споживачів, що, в свою чергу, підвищує ефективність використання виробничих можливостей. При цьому, зі збільшенням обсягів виробництва не може бути порушений принцип достатності дискримінаційного тарифу для відшкодування виробничих витрат та забезпечення повернень від інвестицій, а також витрат за певним класом споживачів у відповідній пропорції.

За умови прямого регулювання рівня цін монополістів можуть використовуватися такі методи: диференціація цін (першого, другого та третього ступеня за Рамсеєм), роздрібні тарифи та системи цін за вибором споживача.

При опосередкованому регулюванні цін регулюючим органом або урядом затверджуються граничні рівні тарифів, ліміти та завдання, але пряме втручання в цінову політику відсутнє.

За останнє десятиріччя зі структурними змінами в економіках країн СНД якісно змінились методологічні підходи до ціноутворення на енергоносії. Перехід від уніфікованої системи формування тарифів на електричну енергію і затвердження прейскурантів на електроенергію до частково ринкової змінив порядок встановлення тарифів, схеми руху фінансових потоків по енергосистемі, методики короткострокового та довгострокового планування. В кожній країні СНД застосовано різні методи тарифоутворення в залежності від законодавчого поля та особливостей енергетичної системи, але загальні засади тарифоутворення є подібними.

Витратні методи регулювання, що здебільшого застосовуються у вітчизняній практиці, теорією регулювання визначаються як недостатньо ефективні в стимулюванні монополіста до економії витрат, формуванні цін, близьких до граничних витрат, або в тому, що разом складає суспільний ефект від регулювання. Стимулююче регулювання визнано більш ефективним для встановлення монопольних цін. Тому в роботі при оцінці існуючих та розробці альтернативних методів ціноутворення використано саме стимулюючий принцип. Він підтримує баланс між обґрунтованістю ціни з точки зору витрат та справедливою вартістю товарів (послуг) і тому додає ринковості в ціноутворенні у регульованих секторах економіки.

Методи прогнозування впливу цін на енергоресурси на економіку у світовій та вітчизняній науці, розвиток яких розглянуто в роботі, базуються, головним чином, на дослідженнях цінової динаміки, які проводились із побудовою цінових рівнянь та їх економетричною оцінкою у 60-70х роках
ХХ століття В. Нордхаусом, К. Ерроу та іншими вченими.

Наукові дослідження останніх років (Ф.Волак, Н.Суслов, Б.Гамм) розглядають економічне зростання і інфляцію результуючими процесів коливань цін на послуги природних монополій, а також базуються на методі міжгалузевих балансів В.Леонтьєва.

У роботі визначено, що існуючі методики дослідження макроекономічних пропорцій за допомогою моделей з використанням міжгалузевих балансів через невизначеність із механізмами адаптації різних галузей до цінових змін передбачають використання гіпотез і припущень, чим пояснюється принципова різниця між ними.

Регіональний аспект можливих наслідків змін тарифів на електроенергію та нелінійний вплив тарифів на економіку виробничої сфери досліджений вченими Ю.Кононовим, М.Петровим, О.Гальперовою (ІСЕМ СО РАН) за допомогою методичного інструментарію на основі фінансових моделей галузей економіки.

У першому розділі досліджено причини регіональних відмінностей в реакції одних і тих самих галузей економіки на зміну тарифів, які пояснюються специфікою підприємств, що їх складають, відмінностями у внутрішніх і зовнішніх зв’язках (щільність зв’язків по ланцюгах переділів продукції, постачання сировини).

У другому розділі “Державне регулювання ціноутворення на підприємствах електроенергетичної галузі” проаналізовано процес зміни форми власності електроенергетичних підприємств і ринкових умов їх функціонування, що суттєво вплинуло на розвиток і фінансово-економічні результати цих підприємств у пострадянський період.

Регулювання, як і залучення інвестицій, в ситуації з високим ступенем невизначеності інституційного середовища, в якій опинились підприємства галузі, часто є проблемним. Для успішного залучення інвестицій необхідна незалежність регулюючого органу, прозорість регулювання, достатня законодавча база та стабільність регуляторних засобів. Енергетичні підприємства підлягають державному регулюванню в частині майнової власності, встановлення граничних рівнів забезпечення споживачів через обмежену можливість задоволення попиту, обов’язковості обслуговування тих чи інших категорій споживачів, а також питання цінової політики.

Послаблення ролі держави у регулюванні енергетичного ринку приводить до зниження його енергетичної безпеки і, як наслідок цього, до економічних та соціальних втрат, прикладом чого є невдала практика дерегулювання енергетичного ринку в одному з найбільш економічно розвинених штатів США – Каліфорнії.

Порівняльний аналіз ринкового та державного методів регулювання енергоринку за умови жорсткого державного регулювання та лібералізації ринкових відносин дав змогу зробити висновок, що в сучасних умовах спостерігається тенденція переходу від витратного методу формування тарифів більшості підприємств електроенергетики до методів, стимулюючих ефективність діяльності підприємств-монополістів. При цьому акцентується увага, що пряме стимулювання підприємств електроенергетики до скорочення своїх витрат і зменшення собівартості електроенергії можливе в умовах жорсткого регулювання при фіксації тарифів, а в умовах ринку – при застосуванні методу регулювання рентабельності. Непряме стимулювання можливе за будь-яких умов, але потребує інвестиційних коштів, і його ефект є поступовим.

Доведено, що в умовах неплатоспроможного попиту збільшення доходу монополіста при ціновій дискримінації третього ступеню за Пігу відбувається за рахунок категорій споживачів з високою платоспроможністю. В класичному випадку збільшення доходу, навпаки, має місце за рахунок задоволення попиту споживачів з низькою платоспроможністю. Досліджено умови, за яких цінова дискримінація дійсно збільшує дохід монополіста.

Розглянуто механізм перерозподілу цінового навантаження між категоріями споживачів.

Рисунок 1. Перекладення цінового навантаження з 1 категорії споживачів

(пільгові споживачі) на 2 категорію (непільгові споживачі)

На рисунку 1 відображені криві платоспроможного попиту: D – загального попиту на продукцію підприємства; D1 – менш платоспроможної групи (житлово-комунальні підприємства); D2 – попиту більш платоспроможної групи (промисловість). Прямокутником позначений приріст доходу монополіста. Значення D звичайно коливається в межах 0-100%, але в умовах зростання платоспроможності (поліпшення фінансово-економічного стану економічного суб’єкта - споживача) може приймати значення, більші 100%. Такі значення доцільно розглядати як погашення старих боргів за спожиту електроенергію. Платоспроможний попит D визначається:

D=100%, (1)

де О – оплата за спожиту електроенергію, грн,

Е – обсяг споживання електроенергії, кВтг,

T (T1, T2, … Tn) – рівні роздрібних тарифів на електроенергію для відповідно першої, другої та n-ої категорій споживачів (промислові споживачі, житлово-комунальні підприємства, населення)

Відрізки кривої D1 A1B1 та кривої D2 A2B2 є відрізками сталого попиту, коли за певні значення тарифу значення платоспроможного попиту постійні (дорівнюють 100%). Це відбувається через перенаправлення фінансових потоків підприємств-споживачів на оплату спожитої електроенергії для збереження платіжної дисципліни (уникнення відключення неплатника). Для збереження постійності D на цьому етапі підприємства-споживачі підвищують ціни на свою продукцію або зменшують рентабельність.

Як видно з рисунку 1, якщо А2<T'2<B2, D2(T'2) =D2(T2).

Саме ця умова, або в більш загальному випадку нерівність площ прямокутників:

T'1*T1* |D` (T'1)| > T'2*T2* |D`(T'2)| ; (2)

або T'1*T1* |D` (T'1)| > T'2** |D`(T'2)| ; (3)

дозволяє монополісту збільшувати дохід від цінових дискримінацій і є критерієм приросту доходу.

Цей вираз є інтерпретацією класичної умови цінової дискримінації, яка виражається у різниці еластичностей попиту різних груп споживачів і вперше була сформульована Ж.Дюпюї та підтверджена Д.Ларднером.

У довгостроковому періоді перекладення цінового навантаження на промисловість призводить до підвищення цін на їх продукцію. Випереджаюче зростання цін на енергоносії та сировину по відношенню до цін на товари (за результатами емпіричних перевірок) збільшують кризу платежів. Причиною такого збільшення є погіршення фінансового стану (платоспроможності) виробничих підприємств.

Проведено моделювання потоків перехресного субсидіювання в ціноутворенні на електричну енергію. В результаті зміни цінового навантаження на оптову ринкову ціну при зміні тарифів на електроенергію для області при застосуванні граничних рівнів тарифів виражено за допомогою ефекту цінового поширення Леонтьєва:

Р = В' (1+) Тк (4)

де В' – ціновий матричний мультиплікатор (обернена матриця Леонтьєва);

– частка к-ої області у загальному споживанні електроенергії;

– частка пільгових споживачів у загальному споживанні

електроенергії;

Тк – зміна середнього роздрібного тарифу для к-ої області, дорівнює:

Тк = (Тпер к * Епер к + Тпост к * Епост к) / Ек ; (5)

де Тпер к – зміна середнього тарифу на передачу, коп/кВтг

Епер к – обсяг передачі, тис.кВтг

Тпост к – зміна середнього тарифу на постачання, коп/кВтг

Епост к – обсяг постачання, тис.кВтг.

У третьому розділі “Вдосконалення механізму тарифоутворення на електричну енергію в Україні з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів” проаналізовано зміну енергоємності ВВП України за останнє десятиріччя та енергетичної складової в загальній собівартості продукції під впливом структурних зрушень в економіці, а також структуру споживання електроенергії за галузями та регіонами України.

На величину питомих витрат енергоресурсів на одиницю продукції впливає той факт, що найбільш енергоємні виробничі підприємства (металургійні, нафтохімічні) працюють на спадаючій ділянці кривої середніх витрат, тому в розрахунку на одиницю (тонну продукції) при загальному спаді виробництва енерговитрати, що складають значну частину постійних витрат таких виробництв, зростають, і навпаки. Це проілюстровано на рисунку 2.

Рисунок 2. Динаміка споживання енергоресурсів у розрахунку на тонну

стальних труб в залежності від обсягу випуску

Таким чином, зміни в структурі валової продукції галузей національної економіки у бік суттєвого підвищення питомої ваги електроенергії, що мали місце за останнє десятиріччя, призвели до посилення впливу вартості електроенергії на ефективність функціонування економіки.

Рисунок 3. Порівняльна динаміка собівартості і тарифів на

електроенергію

На рисунку 3 відображена динаміка тарифів на електроенергію та її собівартості.

Через такі структурні зміни важливого значення набуло питання диференціації цін на електроенергію. Вона є обґрунтованою, якщо спричинена відповідними додатковими витратами енергокомпаній, що включаються у собівартість електроенергії. Така диференціація надає споживачеві можливість вибору рівня диференційованого тарифу в залежності від рівня його економічних вигід або технічних особливостей.

У роботі встановлено, що диференціація регіонів за рівнями цін на електроенергію, яка виникла після переходу на ринковий механізм формування роздрібних тарифів на електроенергію і загострилась після проведення першого етапу приватизації енергопостачальних компаній, несе ознаки необґрунтованості. Така диференціація разом із нерівномірністю розвитку окремих галузей промисловості, поглиблює максирегіональні відмінності та подальшу диференціацію промислових потенціалів регіонів.

Також у роботі схематично простежений вплив цін на електроенергію на первинні показники оцінки економічного зростання в регіонах України через систему макропоказників.

Проаналізовано світовий досвід, який вказує на шляхи розв’язання проблеми пом’якшення наслідків територіальної тарифної диференціації у деяких країнах світу. З цією метою в деяких країнах для усунення фінансових дисбалансів енергокомпаній урядом заснований компенсаційний фонд. На цій основі автором зроблено висновок, що для ліквідації регіональної тарифної диференціації необхідне встановлення єдиних національних тарифів для промислових і побутових споживачів, не чутливих до ринкових коливань вартості електроенергії по різних енергопостачальних компаніях та регіонах країни, та запровадження компенсаційного фонду.

Адаптація підприємств деяких галузей до підвищених цін на електроенергію з метою утримання ринків збуту своєї продукції викликає зниження їхньої валової доданої вартості через зміну норми прибутку. Така цінова політика особливо притаманна галузям-експортерам і галузям з високою часткою імпорту.

Досліджено, що через підвищення оптової ринкової ціни на електроенергію внаслідок дотування населення в абсолютному вираженні найбільше зростають ціни галузей: водопостачання, коксовиробництва, вугільної галузі, теплопостачання, металургії. Індекс цін економіки під дією цього фактора становить 101,9%.

У дослідженні розглянуто підприємства металургійної промисловості в якості потужних споживачів електроенергії. На прикладі конкуруючих металургійних підприємств ВАТ „Запоріжсталь” (Запорізька область) та ВАТ „ММК ім. Ілліча” (Донецька область), асортимент яких співпадає на 85%, встановлено, що вплив зростання цін на електроенергію для ММК ім. Ілліча у Донецькій області знівелював перевагу підприємства перед конкурентом при суттєвому збільшенні обсягів його виробництва.

Отже, реакцією на зміну цін матеріальних ресурсів, у тому числі й електроенергію може бути зміна виробничої програми в середині товарної групи прокату чорних металів. Тому одним з визначальних факторів формування асортименту продукції, не зважаючи на ринковий попит з точки зору світової і внутрішньої ринкової кон’юнктури, є витратність виробництва.

На основі попередніх досліджень вчених (Б.Папков, Ю.Ферапонтова) щодо залучення коштів споживачів у реалізацію енергетичних програм, що сприяє уповільненню зростання енергетичних тарифів, автором зроблено висновок, що для умов вітчизняної енергосистеми доцільно застосовувати альтернативні інвестиційні джерела та їх поєднання з самофінансуванням, яким може виступати досліджений Б.Папковим тарифний кредит і розроблений автором тарифний кредит-інвестиція.

Ефективна реалізація як тарифного кредиту, так і тарифного кредиту-інвестиції можлива з додержанням таких умов:

- наявність гарантії зростання обсягів виробництва підприємства-споживача з відповідним збільшенням обсягів споживання електроенергії;

- позитивний сукупний ефект (для споживачів і виробників), наявність гарантії зростання обсягів виробництва підприємства-споживача V з відповідним збільшенням обсягів споживання електроенергії W.

Тарифний кредит-інвестиція передбачає, що підприємство-споживач електроенергії за час зобов’язується повернути інвестицію енергопостачальнику, яка була надана у вигляді зниженого тарифу, що діяв час t. Ці кошти розглядаються як безвідсоткова безповернена інвестиція ПС у розвиток всього енергетичного обладнання енергопостачальника:

I = = (6)

де

Т – розмір тарифної знижки, Т= Т0 – Т`;

Т` – знижений тариф, коп/кВтг;

То – початковий тариф, коп/кВтг;

t –час дії зниженого тарифу, необхідний підприємству-споживачу для

накопичення коштів і ведення в дію нових виробничих потужностей,

років;–

час, необхідний для повернення інвестиції, років;

Wo – річне виробниче енергоспоживання підприємства-споживача;

W – збільшення енергоспоживання в результаті введення нових

потужностей;

R – відсоткова ставка, %.

Якщо для розширення виробництва підприємства-споживача необхідні відповідні капітальні витрати з боку енергопостачальника (спорудження нових ліній, встановлення енергообладнання), то така інвестиція може використовуватись для компенсації за час власних коштів енергопостачальника або залучених за час t банківських кредитів на ці цілі.

Обсяг власних додаткових коштів підприємства-споживача, що залишаться в його розпорядженні за час , складе:

mпс = (7)

де

z – ціна одиниці продукції підприємства-споживача, грн.

mc – маржинальні витрати на виробництво одиниці його продукції, грн.

w – електроємність одиниці продукції, кВтг/од.

N – відсоток за користування тарифним кредитом.

Якщо за час :

mпс – I = 0, то метою тарифного стимулювання підприємства-споживача є лише розширення виробництва за рахунок отриманих коштів;

mпс – I > 0, то метою тарифного стимулювання є також отримання підприємством-споживачем додаткових власних коштів;

mпс – I < 0, то для повернення тарифного кредиту-інвестиції за час підприємству-споживачу необхідно залучити власні кошти або зовнішні (кредити банків).

Додатковий прибуток енергопостачальника me за час складе:

me` = (1+N). (8)

Отже, необхідною умовою повернення кредитних коштів у вигляді інвестиції для підприємства-споживача є наступна: додатковий прибуток від розширення виробництва на одиницю продукції повинен бути не меншим витрат на електроенергію на виробництво одиниці продукції при звичайному (незниженому) тарифі, збільшених на розмір винагороди за кредит.

Таким чином, у дисертаційній роботі проведене дослідження переваг і вад цінового механізму на підприємствах енергетичної галузі та його вдосконалення шляхом застосування альтернативних методів ціноутворення на електричну енергію, що послужило основою для розробки теоретико-методичних засад оцінки цінової диференціації.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетики, цінового регулювання та його впливу на підприємства -споживачів електроенергії дозволило зробити такі висновки і пропозиції в контексті його вдосконалення:

Ціновий механізм і система цінового регулювання як його складова, в залежності від ступеня монополізованості ринків, впливають на напрямки перспективного розвитку виробництва, ефективності капіталовкладень, порівняльної економічної ефективності варіантів розвитку, на стан соціального та економічного розвитку країни. Витратні методи ціноутворення базуються на постатейному аналізі витрат компанії та обґрунтованості обсягів цих витрат і визначаються теорією регулювання як недостатньо ефективні в стимулюванні монополіста до економії витрат, формуванні цін, близьких до граничних витрат. Стимулююче ціноутворення визнано більш ефективним для формування монопольних цін. Методи стимулювання ефективності, що застосовуються при стимулюючому ціноутворенні, порівняно з витратними методами відчутно збільшують фінансову зацікавленість монополіста в економії витрат і покращенні нецінових показників, що є актуальним для енергетичних підприємств. Характерною рисою таких методів є послаблення зв’язку між ціною та витратами монополіста та відсутністю потреби у частому перегляді тарифів, що значно здешевлює та спрощує регулювання.

Цінові інвестиційні можливості в електроенергетиці обмежені рівнем кінцевих цін, коливання якого мають значний макроекономічний вплив. Ефективне ціноутворення визначає орієнтовну траєкторію зміни цін, їх диференціацію, обумовлює приріст виробничої ефективності підприємств, тенденцію до зменшення капіталоємності та неефективних витрат ресурсів, тобто виконує суспільну функцію, одночасно враховує потреби підприємств у ресурсах для розвитку і розширеного відтворення.

Розвиток методів прогнозування впливу цін на енергоресурси на конкретні підприємства та економіку загалом ґрунтується на інтеграції досліджень цінової динаміки за допомогою економетричних методів та експертних методів прогнозування, які враховують вплив економічних, політичних і суспільних явищ як в Україні, так і за її межами.

Цінові зміни по галузях та регіонах країни не є рівномірними. Аналіз цінової політики енергетичних підприємств вказав на виникнення явища регіональної тарифної диференціації, і довів, що створення нерівних умов для розвитку промислових підприємств не сприяє сталому розвитку національної економіки, оскільки частково нівелює конкурентні переваги енергоємних підприємств (обсяги виробництва, технологія тощо). В ході досліджень доведено, що макроекономічні наслідки таких процесів є значнішими, ніж просто зростання індексів цін галузей економіки внаслідок підвищення цін на електроенергію. Саме через зменшення конкурентних переваг підприємств-споживачів при зростанні собівартості обсяг виробництва їх продукції скорочується, що чинить негативний вплив на показники бюджету і соціально-економічного розвитку регіонів. Адаптація підприємств-споживачів до змінених цінових умов з метою утримання ринків збуту своєї продукції полягає у зниженні їх валової доданої вартості через зниження норми прибутку, зміні виробничої програми та асортименту продукції, яка ними виробляється. Шляхом послаблення наслідків такої диференціації, яка має ознаки невиправданої, може бути створення компенсаційного фонду і зменшення регіональних тарифних відмінностей (встановлення єдиних тарифів за класами напруги).

Трансформаційні зміни в економіці України за останнє десятиріччя супроводжувались невідповідністю темпів зміни ВВП та енергоспоживання, зростанням цін на енергоносії і збільшенням енергетичної складової у собівартості вітчизняної продукції. Зросли також обсяги перехресного субсидіювання між категоріями споживачів електроенергії. Реакцією на зміну цін матеріальних ресурсів, у тому числі й електроенергію, є зміна виробничої програми в середині товарних груп. Отже, одним з визначальних факторів формування асортименту продукції, не зважаючи на ринковий попит з точки зору світової і внутрішньої ринкової кон’юнктури, є витратність виробництва.

Структурні зміни в економіці держави можуть супроводжуватись зростанням матеріальних витрат, отже збільшенням цін і тарифів на промислову продукцію і послуги, що чинить негативний вплив на економіку і соціальну сферу. Однак зростання витрат енергетичних підприємств не може бути підставою для однозначної відмови від збільшення цін на електроенергію, оскільки неприбуткова діяльність сприяє згортанню виробництва, а відтак втрати підприємств промислової сфери та економіки від дефіциту енергогенеруючих потужностей можуть перевищувати збитки від зростання її вартості. Використання цінового регулювання як інструменту стабілізації економіки держави є необхідним незалежно від ступеня лібералізації ринку, що склався.

Державне регулювання енергетичних підприємств різних форм власності проявляється через безпосереднє управління державними частками акцій цих підприємств та регулювання шляхом ліцензування, бюджетування, оподаткування, регулювання умов функціонування енергоринку, встановлення граничних рівнів забезпечення споживачів, обов’язковості обслуговування тих чи інших категорій споживачів, цінової політики. Послаблення ролі держави у регулюванні енергетичного ринку приводить до зниження його енергетичної безпеки і, як наслідок, до економічних і соціальних втрат.

Ефективний механізм ціноутворення на електроенергію має враховувати обґрунтовані витрати енергетичних підприємств, забезпечувати умову невипередження рівня інфляції, передбачати застосування коефіцієнту ефективності, який визначає середній індекс зниження тарифів для запобігання отримання надприбутку енергетичними підприємствами, використовувати тарифну диференціацію, а також має будуватись на основі моделі регулювання цінових меж.

Державні капітальні вкладення та капітальні вкладення за рахунок коштів споживачів, залучені через ціновий механізм, донедавна були чи не єдиним ефективним джерелом оновлення основних фондів енергопідприємств. Залучені інвестиційні вкладення мають давати суспільний ефект за умови жорсткого контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань.

Забезпечення необхідного інвестиційного розвитку енергетичних підприємств є вагомим фактором зростання цін на їх продукцію. Однак для його забезпечення з метою обмеження прямого зростання цін можуть бути використані механізми залучення інвестицій, альтернативні прямому збільшенню тарифів. Такі механізми (зокрема розглянутий в роботі тарифний електроенергетичний кредит та розроблений тарифний електроенергетичний кредит-інвестиція) можуть використовуватись поруч із традиційними (кредитами, цільовими облігаціями, цільовими надбавками, спільним користуванням, амортизаційними відрахуваннями) з метою уповільнення темпів зростання тарифів та покращення конкурентних позицій енергетичних підприємств та їх споживачів, а також для посилення кооперації між ними і взаємної відповідальності при визначенні необхідних обсягів енергоспоживання. Найбільш відчутний ефект зазначені механізми можуть давати в енергоємних виробництвах (металургія, хімічна промисловість, машинобудування), коли частка в енергоспоживанні області одного виробника більша 10%.

Врахування результатів дисертаційного дослідження надасть можливість підвищити обгрунтованість встановлення цін на електроенергію та сприяти підвищенню ефективності підприємств електроенергетики, яка є однією з базових галузей економіки.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Коданьова В.Т., Мороз-Письменна У.Є. Ціноутворення в енергетиці: принцип необхідності та достатності // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2001. - №4. – С.71-74. (0,3 д.а., особистий внесок автора полягає в аналізі перспектив застосування невитратних методів ціноутворення в електроенергетичній галузі).

2. Мороз-Письменна У.Є. Цінова дискримінація в умовах неплато-спроможного попиту // Вісник КНУ ім. Т.Г.Шевченка. – 2003 / Економіка –вип.64-65. –-С.90-91. (0,2 д.а., особистий внесок автора полягає у використанні поняття платоспроможного попиту при дослідженні цінових дискримінацій природної монополії в трансформаційній економіці).

3. Мороз-Письменна У.Є. Тарифний електроенергетичний кредит і тарифний електроенергетичний кредит-інвестиція як альтернативні механізми ціноутворення для залучення інвестицій // Наукові вісті НТУУ “КПІ”. –2004. – №6. – С.5-10 (1 д.а., особистий внесок автора полягає у розробці механізму тарифного електроенергетичного кредиту-інвестиції як альтернативи прямому підвищенню тарифів).

4. Мороз-Письменна У.Є. Стимулююча функція тарифоутворення на передачу і постачання електроенергії // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2005. - №7 – С.297-303. – (0,3 д.а., особистий внесок автора полягає в аналізі особливостей тарифоутворення для обласних енергопостачальних компаній і розробленні вдосконалюючих змін до нього з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів).

5. Шегда А.В., Мороз-Письменна У.Є. Регіональний аспект диференціації цін на електроенергію енергопостачальних підприємств // Вісник Сумського державного університету. – 2005. / Серія Економіка – №2(74). – С.97-105. –
(0,7 д.а., особистий внесок автора полягає у дослідженні диференціації тарифів на електроенергію в регіональному розрізі та її впливу на економічні показники розвитку підприємств і регіонів).

в інших виданнях:

1. Мороз-Письменна У.Є. Джерела відтворення основного капіталу підприємств паливно-енергетичного комплексу України в умовах перехідної економіки// Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць / КНУ ім. Т.Г.Шевченка / Інститут конкурентного суспільства – 2002. – вип. 1. – С.360-366. (0,3 д.а., особистий внесок автора полягає у виокремленні джерел відтворення основного капіталу підприємств ПЕК та розрахунку впливу понижуючих амортизаційних коефіцієнтів на економіку енергетичних підприємств).

2. Мороз-Письменна У.Є. Оптимізація тарифів на передачу і постачання електроенергії в умовах тарифної диференціації. Тези виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемы повышения эффективности деятельности предприятий в современных условиях”,
11-14 октября 2004 г., г. Севастополь (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Письменна У.Є. Вдосконалення механізму ціноутворення на підприємствах енергетики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню переваг і вад цінового механізму в енергетиці, розробці методологічних засад оцінки економічного явища тарифної диференціації, розробці і дослідженню можливості застосування альтернативних методів ціноутворення на електричну енергію.

Здійснено аналіз міжгалузевих наслідків впливу цінової політики в енергетиці, розроблені методологічні засади оцінки регіональної тарифної диференціації. За допомогою поняття платоспроможного попиту досліджено цінові дискримінації природної монополії в трансформаційній економіці.

В роботі з’ясовано, що регіональна тарифна диференціація не є економічно ефективною і створює нерівні умови для розвитку промислових підприємств, а тому не сприяє сталому розвитку національної економіки, оскільки частково нівелює конкурентні переваги енергоємних підприємств.

Сформульовані пропозиції стосовно вдосконалення існуючого на теперішній час механізму ціноутворення на електроенергію та