ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ПЛЕСКАЧ ВАЛЕНТИНА ЛЕОНІДІВНА

УДК: 338.242.123

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України.

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор

Чугунов Ігор Якович,

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України,

директор Інституту.

Офіційні опоненти: | академік НАН України,

доктор економічних наук, професор

Чухно Анатолій Андрійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економічної теорії;

академік НАН України,

доктор економічних наук, професор

Бакаєв Олександр Олександрович,

Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем НАН України та МОНУ, завідувач відділу соціально-економічних систем та інформаційних технологій;

доктор економічних наук, професор

Чубукова Ольга Юріївна,

Київський національний університет технологій і дизайну,

завідувач кафедри економічної кібернетики.

Провідна установа: | Державна установа “Інститут економіки та прогнозування” НАН України, відділ моделювання економічного розвитку (м. Київ).

Захист відбудеться “16” січня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, б_р Дружби народів, 28, к. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ, б-р Дружби народів, 28.

Автореферат розісланий “14 грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради |

К.В. Павлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах трансформаційних процесів економіки, нерозвиненості ринкової інфраструктури перехід від індустріальної економіки до економіки знань потребує розвитку національної інноваційної системи, складовою якої є створення ринку інформаційних послуг (далі – РІП). Аналіз стану інфраструктури РІП в Україні, визначення її основних складових і тенденцій розвитку свідчить, що формування теоретико-методологічної, інституціональної, інформаційної, організаційно-функціональної, нормативно-правової бази цього ринку перебуває на початковому етапі.

Поступово економічні процеси, обумовлені глобалізацією ринкових взаємовідносин, починають визначати і світовий розподіл країн на дві множини: до першої, належать країни, які здійснюватимуть розробку інноваційних технологій, до другої – країни, зусилля яких спрямовуватимуться на виробництво товарів/послуг на основі таких технологій. Враховуючи те, що у розвинутих країнах світу приділяється значна увага модернізації економіки на принципово нових технологіях з визначальною роллю інформації, знань та інтелектуальної праці, то у найближчому майбутньому економічний потенціал та обороноздатність країни в міжнародному економічному просторі визначатиметься у тому числі тим, яку частину у загальній системі ринкових відносин займатиме РІП.

Створення передумов розвитку інформаційного суспільства потребує науково-теоретичної розробки проблем формування і функціонування РІП, посилення його ролі в економічній системі як нового базису постіндустріальних економічних відносин, вимагає певних кроків щодо організації цього процесу, а саме розробки теоретико-методологічних засад розвитку РІП, його інституціонального та організаційно-технологічного забезпечення на основі стратегії розвитку інформаційної економіки і є основною науково-теоретичною проблемою, що розкривається у цьому дослідженні.

Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань розбудови інформаційного суспільства та ринку інформаційних послуг можна назвати праці В. Іноземцева, С. Дятлова, А. Ракітова, С. Парінова, О. Юрасова, Д. Белла, Д. Гелбрейта, Х. Веріана, Н. Лумана, М. Кастельса, М. Маклюена, І. Масуди, Ф. Махлупа, Е. Тоффлера, Дж. Серван-Шрайбера, А. Турена, Ж. Фурастьє, Ю. Хабермаса.

Проблеми формування ринку інформаційних послуг в економіці досліджувалися у працях вітчизняних вчених: Н. Апатової, І. Балабанова, О. Бакаєва, О. Баранова, В. Гейця, В. Глушкова, Ю. Канигіна, О. Корольова, Ю. Лисенка, В. Міщенка, Л. Пономаренка, О. Чубукової, І. Чугунова, А. Чухна.

Незважаючи на значну кількість досліджень, наукових праць та публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених формуванню і розвитку РІП, залишається актуальною проблема реалізації системного підходу до формування національного РІП, що потребує розробки теоретико-методологічних основ його розвитку, які базуються на відповідній сукупності економічних, нормативно-правових, адміністративних, організаційно-технологічних заходів. Розробка цих положень на основі результатів даних наукових досліджень, що має надати поштовх до формування РІП та створити необхідні умови для розвитку його ринкової інфраструктури, стимулює впровадження інформаційно-інтелектуальних технологій, визначає актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою Тематичного плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України на 2005-2006 рр., пов’язаною із виконанням наказів Міністерства від 01.02.2006 №75 “Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21.11.2003 № 638”, від 19.08.2005 р. № 572 “Про затвердження Пріоритетних напрямів науково-дослідних робіт на 2006-2008 роки та внесення змін до наказу Міністерства від 21.11.2003 № 638” та від 03.03.2006 №248 “Про затвердження Комплексного тематичного плану науково-дослідних робіт Міністерства фінансів України на 2006 рік”, за напрямом “Інформаційно-аналітичне забезпечення та економіко-математичне моделювання системи управління державними фінансами” (№ ДР 0103U007348, № ДР 0106U009195, № ДР 0106U009196, № ДР 0106U009197).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування РІП для забезпечення умов створення інформаційного суспільства шляхом інформатизації економіки і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) та мережі Internet як продуктивних сил в економічній діяльності. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

- визначення економічної категорії “електронного ринку” як системи економічних відносин у віртуальному просторі, що складаються між суб’єктами економічної діяльності у процесі торгівлі послугами/товарами через ІКТ та аналіз сучасного стану електронного бізнесу в Україні;

- розробка концепції формування національного РІП з урахуванням науково-методологічного, фінансового, інституціонального, організаційно-технологічного забезпечення на базі новітніх ІКТ, зокрема Web-послуг, агентних технологій, онтологій, розподілених обчислень у мережі Internet;

- розробка терміносистеми інформаційної економіки, що відображає процеси електронної економічної діяльності;

- визначення концептуальних положень, принципів інформаційної економіки як наукового економічного напряму, що займається дослідженням ринку інформаційних послуг;

- аналіз інституціонального та організаційно-технологічного забезпечення інфраструктури РІП;

- визначення тенденцій розвитку інфраструктури РІП відповідно до потреб інформаційної економіки;

- аналіз і розробка механізмів формування і функціонування РІП;

- розробка формалізованих модельних уявлень інформаційної економіки, організаційно-економічних моделей електронних ринків, які базуються на використанні інформаційно-інтелектуальних технологій;

- визначення методології ціноутворення та особливостей податкового регулювання інформаційних послуг у мережі Internet;

- виявлення причин уповільнення формування і розвитку РІП в Україні;

- розробка методики оцінки ефективності і вибору систем електронної комерції;

- розробка засобів надання освітніх інформаційних послуг через галузеву систему дистанційного навчання.

Об’єктом дослідження є національний ринок інформаційних послуг, який перебуває у стані формування.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, проблеми та принципи формування ринку інформаційних послуг і відповідне фінансово-економічне, інституціональне, організаційно-технологічне забезпечення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є системний підхід, емпіричні методи спостереження та порівняння, а також такі загальні методи наукового пізнання, як структурний аналіз і синтез, моделювання ринку інформаційних послуг, який розглядається як складна динамічна система, що функціонує в умовах невизначеності та глобального конкурентного середовища.

Теоретичну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення, які базуються на загальній теорії систем, теорії ринків, макроекономіки, штучного інтелекту, кібернетики, інформаційних технологій і систем, організації управління економічними системами, теорії адаптивних систем, наукових працях зарубіжних та вітчизняних вчених, дисертаційних дослідженнях.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є міжнародні законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання ринку інформаційних послуг, статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, анкетні дані, одержані в процесі виконання проекту Європейського Союзу “Електронна економіка південно-східних країн Європи”, матеріали Internet і сайтів. При написанні дисертаційної роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів кінця XX – початку XXI століття.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі вдосконалення та розвитку теоретико-методологічних положень і принципів інформаційної економіки вирішено низку важливих економічних питань щодо формування інфраструктури ринку інформаційних послуг шляхом створення інституціонального, організаційно-технологічного, нормативно-правового забезпечення, розроблено концепцію та механізми формування і функціонування РІП, що дало змогу одержати такі наукові результати, а саме:

вперше:

- визначено сутність категорії “електронного ринку” як системи економічних відносин у віртуальному просторі, що складаються між суб’єктами економічної діяльності у процесі торгівлі послугами/товарами через ІКТ та обґрунтовано методологічні підходи щодо формування національного ринку інформаційних послуг на основі створення його загальної та спеціалізованої ринкової інфраструктури;

- обґрунтовано цілісну концепцію формування національного РІП з урахуванням науково-методологічного, фінансово-економічного, інституціонального, організаційно-технологічного забезпечення на базі новітніх ІКТ, зокрема Web-послуг, агентних технологій, онтологій, розподілених обчислень у мережі Internet;

- розкрито зміст основних елементів системи інформаційної економіки при формуванні РІП, що проявляються у сукупності фінансово-економічних відносин, які виникають у процесі електронної економічної діяльності у віртуальному просторі, що включає “єдиний інформаційний простір”, “інформаційно-економічні простори”, Web-представництва традиційних підприємств і віртуальних організацій у глобальному інформаційному середовищі, які представлені через спеціалізоване програмне забезпечення у цифровому форматі з метою інтеграції в міжнародні потоки ресурсів і вдосконалення організаційної структури підприємства.

удосконалено:–

перелік базових факторів, зокрема економічних, управлінських, інституційних, організаційно-технологічних, правових, фахових, історичних, що впливають на формування РІП;

? класифікацію економічних моделей електронних ринків як Web-представництв суб’єктів господарювання в мережі Internet в частині організації способів ведення електронної торгівлі;–

термінологічний апарат у сфері електронного бізнесу та ринку інформаційних послуг: електронна економічна діяльність, електронний ринок, динамічна бізнес-система, мережеве підприємство тощо;–

підходи до оцінки ефективності систем електронного бізнесу на основі методу аналізу ієрархій Сааті;–

інструментарій та методи моделювання РІП на основі агентних технологій, виходячи з теорії інформаційної економіки та досконалого ринку;–

підходи до ціноутворення у мережі Internet, що полягають у встановленні витрат на маркетингові дослідження, виробництво, рекламу, продаж, поставку і витрат на індивідуалізацію, цифровий формат подання товару у мережі Internet, банерну рекламу, обслуговування на сайті, післяпродажне обслуговування;

? організаційно-функціональні моделі мультиагентних систем електронного бізнесу;

отримали подальший розвиток:–

методологічні положення і принципи інформаційної економіки як наукового економічного напряму, що вивчає господарську діяльність у сфері інформаційних послуг, їх створення та обміну, де основними ресурсами є інформація та знання, зокрема, принципи постійного розвитку ІКТ, міжнародної уніфікації, стандартизації, високої кваліфікації учасників та безперервного навчання;

? аналіз сучасного стану електронного бізнесу в Україні та рівень його інституціонального, організаційно-технологічного; нормативно-правового забезпечення;

? цілі та завдання державної інформаційної політики у сфері регулювання діяльності суб’єктів електронної економічної діяльності, у тому числі щодо податкового регулювання в сфері електронної комерції, а також визначення змістовних та ефективних заходів щодо прискореної реалізації інформаційної політики;

? відомча система дистанційного навчання у сфері фінансово-економічних дисциплін на основі інтелектуальної платформи ВІ MicroStrategy.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи, що розкривають формування національного ринку інформаційних послуг, мають практичне значення у процесі становлення та розвитку ринку інформаційних послуг. Основні наукові результати дисертаційного дослідження знайшли застосування при підготовці та реалізації міжнародного проекту Європейського Союзу South Eastern European Digital Economy (D.3.1: Analysis of surveys for е-commerce environments in South-Eastern Europe. – Deliverable D 3.1 of the SEED. – IST / Accompanying Measures IST-1999-29060) і розробці пропозицій щодо впровадження Директиви 2000/31/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2000 року і деяких правових аспектів інформаційних послуг суспільству, у тому числі електронної комерції на внутрішньому ринку і складанні наукового звіту про впровадження систем електронного документообігу на державному рівні під час роботи у Міжвідомчій робочій групі з питань спрощення і модернізації процедур в управлінні, торгівлі і на транспорті Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України (довідка №88 від 22.11.2006).

Положення та результати проведеного дослідження були впроваджені у навчальний процес і були використані автором при викладанні на обліково-фінансовому факультеті і розробці навчальних курсів з дисциплін “Електронна комерція”, “Експертні системи” у Київському національному торговельно-економічному університеті (довідка №101 від 15.12.2006) та на інженерно-економічному факультеті при розробці навчальних курсів з дисциплін “Електронна комерція”, “Системи обробки економічної інформації” у Київському національному університеті технологій і дизайну (довідка № 123 від 05.12.2006).

Матеріали та положення дисертаційної роботи знайшли застосування при створенні та впровадженні інформаційно-аналітичної системи моніторингу та управління науково-дослідними роботами (наказ Мінфіну від 24 березня 2006 р. № 306, акт про впровадження від 15.03.2006) та курсів і семінарів системи дистанційного навчання на основі Web-технологій в Міністерстві фінансів України для працівників центрального апарату та викладачів ВНЗів Мінфіну (наказ Мінфіну від 21 квітня 2006 р. № 389 “Про введення в експлуатацію системи дистанційного навчання на основі web-технологій”, акт про впровадження від 21.03.2006).

Особистий внесок здобувача полягає у розкритті механізму формування і функціонування РІП, підготовки науково-теоретичних положень і пропозицій практичного характеру щодо формування інформаційної економіки на основі національної інноваційної системи, у тому числі основної її складової – РІП. Наукові результати та висновки , які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікований у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на міжнародних, вітчизняних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: VII Міжнар. наук. конф. KDS-99 “Штучний інтелект” (Київ, Ін-т кібернетики, 1999 р.); Міжнар. конф. “Електронна економіка південно-східних країн Європи” (Берлін, 5–6 грудня, GMD FOKUS‘2001); II Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку електронної комерції” (Форос, 3–5 жовтня 2003 р.); V Міжнар. наук.-практ. конф. “Електронна торгівля в країнах СНД та південно-східних країн Європи: проблеми та перспективи взаємодії з країнами ЄС” (Мінськ, 10 листопада 2003 р.); ХІ Міжнар. конф. з автоматичного управління (Київ, 27–30 вересня 2004 р.); Всеукр. наук.-практ. конф. “Стратегія економічного і соціального євроінтеграційного розвитку України: фінансова політика та основні напрями бюджетної реформи” (Київ, 15 липня 2004 р.); ХІІ Міжнар. конф. “Новые технологии в машиностроении” (Харків-Рибаче, 3–8 вересня 2003 р.); “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘2004) (Київ, Києво-Могил. акад., 5–8 жовтня 2004 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Державні закупівлі в Україні. Електронні торги (тендери)” (Київ, Український дім, 21–22 жовтня 2004 р.); III Міжнар. наук.-практ. конф. “Від лідера-особистості до держави-лідера” – Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації (Київ, 15 липня 2004 р.); III Міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, ЛДФА, 11–12 листопада 2004 р.); Міжнар. конф. з ІТС (Харків, 19–23 вересня 2005 р.); Х Міжн. наук.-практ. конф. “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі” (м. Київ, Європейський університет, 28 січня 2004 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Розробка систем програмного забезпечення: виклики часу та роль в інформаційному суспільстві” (Київ, 27–28 січня 2005 р.); Міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіонів” (Чернівці, 25–26 березня 2005 р.); IIV Міжнар. наук.-практ. конф. “Системний аналіз та інформаційні технології” (Київ, 28 червня 2005); Форум економістів-кібернетиків (м. Київ, 15–17 вересня 2005 р.); наук.-практ. конференція “Реформування системи фінансово-економічної освіти в контексті положень Болонської декларації” (Київ, УДУЕФ, 9 грудня 2005 р.); “Теоретичні та прикладні аспекти побудови програмних систем” (TAAPSD‘2005, TAAPSD‘2006) (Київ, 7–9 грудня 2005 р., 2006 р.); Міжнародна конференція “Єдиний інформаційний економічний простір” (Дніпропетровськ, 7–8 грудня 2005 р., 2006 р.); ХI Міжнар. наук.-практ. конф. “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі” (Київ, Європейський університет, 24–25 листопада 2005 р.); V Міжнар. наук.-практ. конф. “Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 1–2 червня 2006 р.); Міжнар. наук. конф. “Інтелектуальні системи прийняття рішень та прикладні аспекти інформаційних технологій” (ISDMIT‘2006) (Євпаторія, 15–18 травня 2006 р.); XI Всеукр. наук.-метод. конференції “Проблеми економічної кібернетики” (Алушта, 25 вересня 2006 р.); II дистанційна наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Системи підтримки прийняття рішень. Теорія і практика, СППР‘2006” (Київ, 7 червня 2006 р.); Міжнар. літня школа “Страхування та фінанси: наука, практика та освіта” (Форос, 25 червня – 1 липня 2006 р.); XI Всеукр. наук.-метод. конференція “Проблеми економічної кібернетики” (Партеніт, 2–4 жовтня 2006 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 3 монографіях, у тому числі в 1 індивідуальній монографії, 53 статтях у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей міжнародних науково-практичних конференцій загальним обсягом 70 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 436 сторінок, основний зміст роботи викладено на 397 сторінках, список використаних джерел включає 377 найменувань на 28 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 18 таблиць і 67 рисунків. Робота має 2 додатки обсягом 9 сторінок, що включають 7 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено сутність наукової проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, його предмет, об’єкти і методи, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, зазначено форми їх апробації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування ринку інформаційних послуг” розкрито економічну сутність РІП як складової національної інноваційної моделі, що полягає у сукупності економічних відносин у віртуальному просторі, які складаються між СЕД у процесі торгівлі товарами або послугами через ІКТ. У цьому розділі також аналізується стан процесів інформатизації суб’єктів господарювання і країни в цілому та світовий досвід розвитку РІП.

У дисертації наголошено, що у сучасному глобальному економічному просторі зростають обсяги та значення інформації і знань, посилюється роль інформаційної економіки й новітніх технологій. Світова економіка переходить на новий рівень свого розвитку, де ІКТ стають основним засобом виробництва. Пріоритетнішими стають наука, освіта, нематеріальне виробництво, що сприяє розвитку промисловості на основі комп’ютеризації, інформатизації, автоматизації виробництва.

Прогресивні ІКТ та їх широке застосування дедалі більше визначають структуру економічної системи, впливаючи на продуктивність праці у цілому та отримувані прибутки. Глобалізаційні процеси за допомогою ІКТ формують сукупності інформаційно-економічних просторів (ІЕП), кардинально змінюючи характер функціонування та управління підприємствами й економікою загалом. Інформаційно-економічний простір – це сукупність інформаційних ресурсів (ІР) економічної системи і технологій їх обробки, зберігання, передачі, обслуговуючих інформаційних систем і телекомунікаційних мереж, що функціонують на основі єдиних принципів та загальних правил.

Об’єднання ІЕП певної предметної області (ПрО) утворює її єдиний інформаційний простір. Єдиний інформаційний простір (ЄІП) можна визначити як сукупність інформації, технологій її обробки, збереження та передачі, що функціонують на основі єдиних принципів і спільних правил.

ЄІП (світу, держави, регіону, підприємства тощо) містить ІЕП відповідних економічних агентів, що здійснюють господарську діяльність у віртуальному просторі. Електронна економічна діяльність (ЕЕД) це сукупність процесів, спрямованих на виробництво та перерозподіл послуг в ЄІП за допомогою ІКТ. ЄІП структурується через інформаційні системи (ІС), тобто взаємопов’язані сукупності методів і засобів збору, накопичення і зберігання, пошуку й обробки, поширення і подання інформації, які в мережі Internet на сьогодні за допомогою сучасних ІКТ формують економічні відносини між суб’єктами ЕЕД.

Формування корпоративних інформаційних систем (КІС) було першим кроком на шляху становлення інформаційно-економічного простору компаній. Невпинно зростаючі обсяги виробничо-технологічної, управлінської, статистичної, планово-фінансової, комерційної та іншої економічної інформації створюють нове середовище для усіх працюючих економічних механізмів, які приводять у рух матеріальні, енергетичні, фінансові та трудові ресурси.

У роботі показано, що ефективне управління підприємством та його входження у світовий ЄІП передбачає необхідність для всіх підприємств формування власного мережевого представлення у цифровому форматі в Internet (інформаційну модель через власне Web-представництво).

Різні інституціональні структури у мережі Internet створюють власні інформаційні моделі, формуючи певні ІЕП засобами інтелектуалізованого програмного забезпечення (ПЗ) (мультиагентні системи (МАС), програмні агенти (ПА) – агенти суб’єктів економічної діяльності (АСЕД) у віртуальному середовищі) або об’єктно-орієнтованого ПЗ (сайт, портал, електронна поштова скринька). В інформаційній економіці змінюється характер праці, діяльність людини стає інтелектуальнішою, а телекомунікації, програмне забезпечення (ПЗ), персональний комп’ютер, ІР, автоматизовані ІС та ІКТ стають основними засобами виробництва.

У дослідженні визначено, що поняття інформаційна економіка – це напрямок економічної науки, що вивчає господарську діяльність у сфері інформаційних послуг, їх виробництва й обміну, де основними ресурсами є інформація та знання.

Інформаційна послуга – це не лише надання інформації, а задоволення потреб споживача за допомогою ІКТ. Це будь-яка послуга в інформаційному суспільстві (згідно із Директивою 2000/31/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи від 8.06.2000), що здійснюється дистанційно, через ІКТ (за допомогою електронних засобів) на власне замовлення одержувача послуги, де “дистанційно” означає, що послуга надається без одночасної присутності сторін, тобто для географічно роз’єднаних осіб зі спільними інтересами, які використовують для спілкування телекомунікаційні засоби.

Поняття “за допомогою електронних засобів” означає, що послугу надіслано та одержано в місці призначення за допомогою засобів електронного обладнання обробки та зберігання даних і повністю надіслано, доставлено та одержано через канали передачі даних, радіо, оптоволоконні лінії або інші електромагнітні засоби.

Для таких послуг властивий цифровий спосіб (формат) представлення та персоніфікація. Отже, ринок інформаційних послуг (електронний ринок, е-ринок, ринок електронної комерції, віртуальний ринок) розуміємо як систему економічних відносин у віртуальному просторі, які складаються між суб’єктами економічної діяльності щодо торгівлі послугами/товарами через ІКТ.

Базисом ІЕП є інформаційні ресурси і засоби їх обробки, зберігання (наприклад, бази даних, бази знань, сховища даних, класифікатори, стандарти, комп’ютери, ІКТ тощо). За допомогою новітніх ІКТ підприємства, змінюючи одні форми організації праці на прогресивніші, виходять на якісно новий рівень взаємодії і менеджменту у віртуальному просторі.

Інформаційна індустрія у зв’язку з появою Web- та Internet-технологій трансформувалася в Internet-індустрію, що стимулювало розвиток е-бізнесу (ЕЕД, що здійснюється через ІКТ з метою отримання прибутків). Про поширення е-бізнесу в Україні свідчать такі показники про обсяг РІП (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяг ринку інформаційних послуг

Країна | 2004 | 2005 | Джерело

Великобританія | 32,1млрд дол.США | 43,7 млрд дол.США

(+36 %) | Cybersource

Росія | 662 млн дол.США | 926 млн дол.США (+40 %) | Національна асоціація учасників електронної торгівлі

Україна | 50 млн дол.США | 80 млн дол.США (+60 %) | Асоціація експертів е-комерції України

Новою економічною формою РІП є електронна комерція (е-комерція), тобто ЕЕД, яка забезпечує повний цикл бізнес-процесів (БП), до якого входять замовлення товарів/послуг, проведення платежів, доставка товарів/послуг за допомогою ІКТ і забезпечують передачу прав власності юридичних/фізичних осіб іншим. Організаційно-економічні моделі е-комерції можна представити через її об’єкти і суб’єкти взаємодії та за сферою діяльності: державна установа – державна установа (модель G2G); бізнес-структура – бізнес-структура (модель B2B); державна установа – споживач (модель G2C); бізнес-структура – споживач (модель B2C); споживач – споживач (модель С2С); державна установа – бізнес-структура (модель G2B) тощо.

РІП можна представити різними секторами е-бізнесу. Серед інформаційних послуг набули поширення такі фінансові послуги: Internet-банкинг (е-банкинг); Internet-трейдинг; Internet-страхування.

Перехід індустріальної економіки до інформаційної – об’єктивний і неминучий процес, обумовлений розвитком науково-технічного прогресу. Частка інформаційного (електронного) сегмента у світовій і національній економіці збільшується, формуючи економіку електронних ринків, які є цифровим представленням всіх типів ринків.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз показав, що електронні ринки дають змогу отримати економію ресурсів за рахунок спрощення процедур взаємодії компаній, скорочення часу на обробку замовлень і виведення нових товарів на ринок (економія для компаній складає від 15 % до 50 %). Сучасною тенденцією електронного ринку є перехід від торгівлі за принципом “один покупець – один продавець” до принципу “багато покупців – багато продавців”.

Основні джерела доходів електронних ринків ґрунтуються на операційному, функціональному, колаборативному, організаційно-технологічному рівнях. Електронні ринки характеризуються досконалішою конкуренцією, ніж традиційні.

Електронні ринки є ефективним інструментом диверсифікації цін, величини цінової дисперсії, цінової еластичності, зменшення витрат на сегментацію ринків, представлених власними групами товарів/послуг.

Переваги участі в таких ринках для виробника: скорочення витрат на збут, рекламу і утримання роздрібної мережі; зменшення витрат на зберігання товарів; оптимізація системи забезпечення ресурсами. Електронний ринок підтримує координацію господарських зв’язків між підприємствами за рахунок оптимізації надійності та динамічності зв’язків; сприяє формуванню власного інформаційно-економічного простору в ЄІП. Споживач отримує такі переваги: динамічні ціни; можливість персоніфікації товару; спрощення процедури купівлі-продажу; широкий асортимент товарів чи послуг, швидкий їх пошук.

Електронними ринками забезпечуються такі види послуг: дистанційне адміністрування послуг або зразків товарів на електронних каталогах, приміром, їх створення, видалення, модифікація; дистанційне управління реєстрацією постачальників товарів/послуг, їх зняття з реєстрації, модифікація пропозицій послуг, пов’язаних із їх спеціалізацією; дистанційне управління запитами продавця, що задовольняють певні його вимоги.

Одна з основних ідей, на якій ґрунтується електронний ринок, – це концепція електронного документообігу і концепція універсального клієнта й інформаційних серверів.

Ринкова типологія електронного ринку це поліполічний ринок з неоднорідними товарами або послугами, що забезпечується ІКТ.

РІП можна розглядати як теоретичну можливість розпізнавати інваріантні та неінваріантні структури ринкових відносин на трьох якісно різних рівнях економічного аналізу й синтезу. На рівні: 1) одиничного об’єкта – в ролі елементарного ринку в інформаційній економіці може виступати один споживач; 2) особливого об’єкта – національний РІП (його структура розглядається як багатовимірна суперпозиція елементарних ринків); 3) загального об’єкта – сукупності національних РІП глобальної інформаційної економіки у мережі Internet. При такому підході ринкове середовище постає як безперервний просторово-часовий економічний континуум, що є типологічно-структурованим, впорядкованим, а тому може слугувати своєрідним засобом виміру щодо реальних ринкових процесів різного емпіричного змісту та походження.

Ринки можна класифікувати за принципом їх організації: традиційні ринки (офіційні: організовані – біржові, брокерські; неорганізовані – дилерські, агентські; та неофіційні); електронні (моделі B2B – міжкорпоративний сектор, B2C – споживчий сектор, C2C – споживачі продають або купують послуги один в одного, G2B, G2C, G2E – державний сектор); галузеві (вертикальні); багатогалузеві (горизонтальні) електронні торговельні майданчики (ЕТМ).

Фактори, які найбільшою мірою впливають на формування РІП та створення на ньому конкурентного середовища можна об’єднати в основні групи: економічні, управлінські, інституційні, технологічні, правові, фахові, історичні.

У роботі акцентується, що для подолання відставання України у сфері ІКТ (цифровий розрив, digital divide) і процесів розбудови інформаційного суспільства потрібно здійснити спробу ліквідації відставання передусім через прискорення процесів інформатизації усіх сфер виробничо-господарської діяльності. Зазначена проблема потребує виконання низки завдань: аналізу стану електронної готовності країни; розробки стратегічного плану інформаційно-технологічного розвитку держави; інтенсивного впровадження державної програми “Електронна Україна” на основі ІКТ та глобальної мережі Internet.

Україна за індексом мережевої готовності посідає 70 позицію, за індексом електронної готовності – 54 місце згідно із докладом на конференції ООН про електронну торгівлю та її розвиток за 2002 р.

Кількість Web-сайтів в Internet постійно зростає у всіх регіонах планети з приблизно однаковою швидкістю 90–130 % на рік. На основі досліджень, проведених Організацією економічного співробітництва і розвитку у 2000–2005 рр., частка Internet-користувачів, які здійснюють покупки в режимі реального часу, є найвищою в країнах Північної Європи, Великобританії і Сполучених Штатах. Спостерігається подвоєння темпів зростання кількості Internet-хостів щорічно. У Північній Америці та Європі нині розташовано близько 90 % усіх хостів світу. Річні темпи приросту кількості користувачів у Китаї та Індії перевищують 100 % на рік.

Досвід країн Європейського Союзу (ЄС), які власну інформаційну політику реалізовують у межах Програм технологічного розвитку (VI Програми технологічного розвитку), може бути використано в Україні. Реалізація завдань стратегічних програм і проектів розвитку інформатизації здійснюється за такими пріоритетними напрямками, як удосконалення і розширення сфери використання ІКТ; реалізація базових інформаційних послуг (індикатори ЄС); інтенсифікація розробки нових технологій; підвищення технологічної та промислової ефективності сфери інформатизації. Зокрема, програма “Технології інформаційного суспільства” – це план дій для впровадження інформаційно-інтелектуальних технологій і систем в усі сфери діяльності ().

У другому розділі “Ринок інформаційних послуг в економічній системі” висвітлено питання загальної і спеціалізованої ринкової інфраструктури РІП, особливу увагу приділено національній інформаційній інфраструктурі як вагомій складовій інфраструктури РІП та розкрито механізми його функціонування і розвитку.

Нині саме на РІП відбувається якісний стрибок у розвитку ринкової інфраструктури, пов’язаний з її технологічним переозброєнням на базі новітніх ІКТ та мережі Internet. Загальна інфраструктура РІП охоплює відповідне фінансово-кредитне, організаційно-технологічне, нормативно-правове забезпечення та інформаційну культуру населення. На РІП слід виділити такі основні складові: технічну і технологічну; організаційну; нормативно-правову; інформаційну.

Відштовхуючись від функцій ринку – регуляторної, контрольної, розподільчої, стимулюючої, інформаційної, підходи до формування і розвитку ринкової інфраструктури РІП отримали відповідне спрямування, відомі як концепція накладних витрат, маркетингова, розподільча, логістична, інституційна концепції.

У концепції накладних витрат інфраструктура РІП визначається як система загальних умов розвитку цього ринку, а її головна функція вбачається у створенні сприятливого клімату для забезпечення електронної підприємницької діяльності. У маркетинговій концепції при розгляді сутності ринкової інфраструктури РІП головна увага приділяється такій її важливій функції, як забезпечення процесів реалізації товарів або послуг і формування нового попиту на них. Особливістю маркетингової концепції в інформаційній економіці є використання телекомунікацій, інформаційно-інтелектуальних технологій та електронних маркетингових комунікацій у мережі Internet.

Розподільча і логістична концепції розглядають інфраструктуру РІП як систему каналів руху товарів чи послуг, при цьому розподільча концепція ґрунтується на дослідженні економічних і фінансових проблем, а логістична – на аналізі матеріальних і технічних питань руху товарів або послуг від виробника до споживачів. Розподільча концепція в умовах інформаційної економіки набуває нових форм реалізації. Наприклад, це системи управління закупівлями (e-procurement, e-distribution), системи управління ланцюжком постачальників (SСМ). Логістична концепція в умовах інформаційної економіки набуває також нових способів щодо взаємодії між виробником і споживачем. Прикладом такої взаємодії є системи управління продажем, системи (операційні, аналітичні, колаборативні) повного циклу супроводу споживачів (CRM), сутність якої становить клієнто-орієнтований підхід, що базується на використанні нових управлінських технологій та ІКТ.

В інституціональній концепції головною є організація сфери обігу через електронний обмін даними. Це інформаційні системи різного функціонального призначення, що становить сутність технологічної інфраструктури, основною функцією яких є забезпечення взаємодії контрагентів обміну.

Основними суб’єктами на РІП є споживачі інформаційних послуг; фінансові інститути; виробники і постачальники інформаційних послуг. Об’єкти РІП – це те, на що спрямована діяльність систем електронного бізнесу. Ними можуть бути як матеріальні товари, так і продукти, які не мають фізичних аналогів (приміром, електронна вітальна листівка, програмне забезпечення) або віртуальних аналогів (складна неорганічна сполука). Всі об’єкти РІП перебувають як в реальному, так фізичному відображенні, можливо опосередковано через середовище, що базується на використанні ІКТ. До учасників РІП належать продавці, покупці і посередники, а також організації, що забезпечують інфраструктуру і правила цього ринку.

Завдяки ІКТ і постійній циркуляції інформації та знань здійснюється регулювання і діяльність суб’єктів РІП відповідно до запитів економіки. Використання знань дає змогу СЕД швидко встановлювати зв’язки і взаємодіяти за допомогою інтелектуалізованих засобів. Онтологічне подання знань можна використовувати для об’єднання інформаційних ресурсів всіх СЕД в єдину базу знань в ІЕП з метою ефективного ведення бізнесу.

Інформаційна інфраструктура в умовах постіндустріального суспільства набуває вагомого значення як основа формування і розвитку інформаційної економіки.

Національна інформаційна інфраструктура є частиною глобальної інформаційної інфраструктури, що реалізовується світовою спільнотою на підставі концепції відкритих систем. Національна інформаційна інфраструктура – це сукупність державних і недержавних інформаційних ресурсів країни, організаційно-технічних структур, інформаційних систем і телекомунікаційних мереж, а також засобів їх забезпечення.

Основною умовою переходу до інформаційного суспільства є створення національного ЄІП, що зводиться до формування таких найважливіших компонент: інформаційних ресурсів України; засобів інформаційної взаємодії користувачів всіх рівнів; організаційних структур, що забезпечують функціонування і розвиток РІП, зокрема збір, обробку, зберігання, розповсюдження, пошук і передачу інформації.

Центр тяжіння ІКТ-індустрії зміщується від системноорієнтованих систем до Internet-орієнтованих та споживчоорієнтованих систем, таких як, системи розпізнавання штрих-кодів, кредитних карток, банкоматів, систем бронювання квитків, систем охорони інтелектуальної власності, систем електронного обміну даними. Підприємствам для підтримки конкурентоспроможності нині необхідно впроваджувати Internet-орієнтовані системи, на яких слід організовувати електронні магазини чи електронні вітрини з використанням електронних платіжних систем на основі стандартних форматів обміну даними XML, ebXML.

Широке застосування ІКТ привело до того, що витрати на подолання географічної відстані замінюються на витрати організації ефективного мережевого доступу. Мережеві форми організації співпраці – суспільні відносини групи юридичних/фізичних осіб, які займаються спільною економічною діяльністю та рівноправно взаємодіють через мережеві відносини. Мережеві відносини – це відносини, моделлю яких є зв’язний неорієнтований граф на відміну від ієрархічних відносин, моделлю яких є зв’язний ациклічний орієнтований граф.

Головними діючими елементами мережевих структур є зв’язки між їх окремими ланками та єдині правила роботи усіх ланок. Фактично ці структури в економіці є мережами зв’язків, які з переміщенням в Internet, отримують можливість ефективніше функціонувати. Організацію називають мережевою, якщо вона використовує в управлінні бізнесом мережеві відносини через ІКТ. Мережева організація – це сукупність організацій, підключених до загальної мережі, але необов’язково для використання спільних ресурсів або цілей, однотипних бізнес-процесів чи досвіду. Окремим типом мережевих організацій є віртуальні організації (ВО). Це тимчасова або постійна сукупність територіально роз’єднаних осіб, груп, організаційних одиниць, об’єднаних для досягнення конкретної мети, виконання поставлених завдань на підставі принципів поділу праці, обов’язків та мережевої структури, спільна діяльність яких (економічна, наукова, юридична тощо) здійснюється з використанням спільних ресурсів за допомогою ІКТ. Віртуальне ж підприємство (ВП) – це окремий вид віртуальної організації, тимчасова або постійна сукупність територіально роз’єднаних осіб (фізичних/юридичних) з визначеними базовими компетенціями, економічна діяльність яких здійснюється задля отримання прибутків з використанням ІКТ в інформаційно-економічному просторі.

Електронний ринок надає потужні організаційно-технологічні можливості для розвитку економіки. З погляду поширеності можна виділити організаційно-економічні моделі електронних ринків В2В і В2С. Електронні ринки розрізняють за виконуваними функціями. Як правило, вони створюються у вигляді відкритих та закритих електронних майданчиків, орієнтованих на певну групу покупців і продавців. З урахуванням спеціалізації ЕЕД розрізняють вертикальні і горизонтальні ЕТМ. Також ЕТМ відрізняються формою власності, функціональними можливостями, спрямованістю діяльності, вибором партнерів і перевагами, що надаються учасникам ринку. ЕТМ представляються у вигляді електронних каталогів; електронних аукціонів; електронних бірж. Серед форм електронної торгівлі найпоширеніші електронні аукціони та біржі, які дають змогу встановлювати ціни у режимі реального часу.

У третьому розділі “Інституціональне забезпечення формування національного ринку інформаційних послуг” розглянуто особливості формування і розвитку інституціональних основ інфраструктури РІП, а також потреби у створенні інститутів цього ринку як складової національної інноваційної моделі. Розкрито сутність понять і класифікаційні підходи до електронних грошей та електронних платіжних систем (ЕПС), визначено необхідність державного регулювання та ефективних методів його підтримки стосовно обігу електронних грошей.

Реалізація державної політики щодо прогресивних технологічних змін на базі ІКТ потребує створення системи стратегічного планування та оцінки розвитку інноваційних технологій відповідно до національних інтересів з визначенням шляхів та засобів економічного розвитку на новій ресурсній і технологічній основі. Інноваційні процеси стають нині саме тим фундаментом, який визначає економічну потужність країни та її перспективи розвитку на світовому ринку. Сьогодні не відбувається суттєвих технологічних зрушень у структурі промислового виробництва, яка упродовж останніх п’ятнадцяти років втратила значну частину виробництв п’ятого і шостого укладів, і, на жаль, зараз не відповідає критеріям інноваційно спрямованої економіки розвинених країн. Наприклад, у 2004 р. у нематеріальні активи було спрямовано лише 2,4 % загального обсягу капітальних інвестицій, з яких третину становили витрати на придбання засобів програмного забезпечення.

За даними Держкомстату, у 2005 р. лише на одному з шести промислових підприємств частка інноваційної продукції становила понад 50 %, тоді як на кожному другому – менше 10 %. Понад 90 % від загальної кількості промислових підприємств взагалі не здійснюють інновацій. Слід зазначити, що зменшення інноваційної активності підприємств не відповідає необхідній динаміці інвестиційних процесів, що свідчить про слабку інноваційну спрямованість інвестицій.

Основним джерелом інвестування упродовж останніх років залишаються власні кошти підприємств та організацій. У 2004 р. за рахунок коштів державного бюджету освоєно 7944,8 млн грн інвестицій в основний капітал, що становило 10,5 % від загального обсягу освоєння. Бюджет 2007 р. набув більшої інноваційної спрямованості: на 26 млрд грн збільшено видатки на інноваційний розвиток. Крім того, зросла частка інвестицій з місцевих бюджетів (освоєно близько 5усіх інвестицій). Підсумки інноваційної діяльності українських підприємств за 2005 р. дають змогу зробити висновок про подальше поглиблення стагнації в інноваційній діяльності, у тому числі у сфері інформатизації (рис.1).

Рис.1. Динаміка інноваційної активності