ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ПОНОМАРЕНКО ЯНІНА ГРИГОРІВНА

УДК 159.922.7:37.036

ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології навчання

Науковий керівник дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор

Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, директор

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор

Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, завідуючий лабораторією психології творчості

кандидат психологічних наук, доцент

Науменко Світлана Іванівна, Національний педагогічний

університет ім. М.П.Драгоманова, професор кафедри

фортепіанного виконавства і художньої культури

Провідна установа Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра

педагогіки вищої школи та прикладної психології, АПН України, м. Київ

Захист відбудеться 25 жовтня 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2)

Автореферат розісланий 25 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Серед вимог, висунутих Державною національною програмою „Освіта – Україна ХХІ ст.” і Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. (на період до 2025р.) принцип гуманізації й гуманітаризації є пріоритетним, тобто таким, що має визначати загальну стратегію і розвивальний ефект навчально-виховних заходів. Першочергового значення в програмі надається задачі розвитку художньо-естетичної культури дитини, її духовного і особистісного потенціалу. Існуюча зараз впливова тенденція орієнтації змісту шкільної освіти на розвиток технократичного мислення позбавляє людину можливості сприймати, розуміти й інтерпретувати особливий за своєю природою світ мистецтва, зокрема, музичного, як своєрідну змістовно-смислову реальність, що відкриває, актуалізує себе у формі, недосяжній для осягнення її у вимірі фізичних характеристик.

Разом з наявністю серйозних мистецькознавських і психологічних результатів у розумінні художньо-естетичного (зокрема музичного) розвитку особистості (Б.В.Асафьєв, В.В. Медушевський, Є.О.Назайкінський), реальних можливостей експериментального розв’язання проблеми розвитку естетичної свідомості особистості, психологія і педагогіка домоглися лише останнім часом завдяки концептуальному та емпіричному опрацюванню поняття інтерпретації (А.А.Брудний, Н.В.Чепелєва). Проте питання специфіки і особливостей сприймання, розуміння й інтерпретації музичного тексту залишається поза сферою інтересів дослідників. Особливо це стосується онтогенетичного аспекту даної проблеми, який залишається майже недослідженим, що значно обмежує можливості школи у повноцінному залученні вихованця до невичерпних скарбів музичної культури людства загалом, українського народу зокрема.

Таким чином, недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми розуміння й інтерпретації учнями художнього змісту і функцій музики як особливого виду мистецтва та очевидна потреба у впровадженні в систему загальноосвітньої підготовки принципу гуманістичноорієнтованого навчання зумовили вибір теми нашого дослідження „Особистісні детермінанти інтерпретації молодшими школярами музичного тексту”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психологічне забеспечення розвитку особистості в системі бесперервної освіти” (номер державної реєстрації 196U006943). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психологій ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №13 від 26.12.2002р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 23.12.2003р.).

Об’єкт дослідження – процес інтерпретації дітьми музичного тексту.

Предмет дослідження – особливості зв’язку психологічних утворень особистості молодших школярів з процесом інтерпретації ними музичного тексту.

Мета дослідження полягає у визначенні та обґрунтуванні співвідношення між віковими та особистісними властивостями процесу категоризації учнями молодшого шкільного віку змісту художніх образів; розробити систему психолого-педагогічних прийомів оптимізації процесу інтерпретації учнями специфіки художнього змісту музичних творів. Відповідно до предмета та мети в дослідженні поставлені такі завдання:

1. На підставі аналізу й узагальнення наявного у психолого-педагогічній та мистецькознавчій літературі матеріалу з досліджуваної та дотичної до неї проблематики;

2. Розробити комплекс психологічних прийомів дослідження і процедур оброблення емпіричних даних, щодо актуального рівня розвитку загальних та спеціальних психологічних утворень, потрібних для адекватного розуміння та інтерпретації особистістю виразних засобів музичного тексту;

3. Дослідити корелятивні зв’язки між змістом і рівнем інтерпретації і досвідом інтерпретування суб’єктом музичних творів і сюжетів;

4. Розробити і апробувати систему психоголо-педагогічних впливів, спрямованих на розвиток здатності особистості молодшого школяра до адекватної інтерпретації образу, створюваного засобами музичного мистецтва.

Методологічну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості у процесі діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Є.Орбан, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко), зокрема, молодшого школяра (В.В.Давидов, А.К.Маркова, В.В.Рєпкін, Ю.М.Швалб); теоретичні положення в галузі музикознавства (Б.Г.Асафєв, В.В.Медушевський, О.Є. Назайкінський, О.Г.Костюк); основні положення психології в галузі соціальної перцепції, міжособистісного спілкування і взаєморозуміння (Г.М.Андрєєва, А.А.Бодальов, О.Г.Кукосян, В.П.Трусов), а також в руслі невербальної комунікації (В.А.Лабунська) і теоретичні уявлення щодо проблеми розуміння та інтерпретації (В.В.Ічанов, А.Б.Коваленко, Г.С.Костюк, Н.В.Чепелєва).

Методи дослідження – спостереження, експеримент, опитування, експертне оцінювання, контент-аналіз та проективні техніки.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась впродовж 2003-2006 років на базі середніх шкіл м.Умані, а також Хмельницького колегіуму.

Загальний обсяг досліджуваних вибірок ставив 96 осіб, із них 60 склали експериментальну і 36 – контрольну групу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в структурі особистості виокремлено й експериментально верифіковано єдність взаємопов’язаних властивостей, які складають механізм розуміння та інтерпретації музичного тексту як естетично виразного опредметнення внутрішніх переживань автора; у виявленні в психологічному змісті інтерпретацій вікових і особистісних закономірностей, які дозволяють диференціювати стратегію розгортання процесу інтерпретації молодшими школярами.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що встановлені в ньому способи інтерпретації музичного тексту розширюють та поглиблюють уявлення про місце і функції процесу інтерпретації як специфічного й ефективного засобу розвитку художньої свідомості особистості; у визначенні успішності інтерпретації залежно від рівня розвитку його емпатійності, емоційного відгуку, креативності, механізму рефлексії Я.

Практичне значення дослідження забезпечене розробленням і обґрунтуванням програми оптимізації процесу інтерпретації музичних текстів учнями молодшого шкільного віку. Отримані в дисертації результати можуть бути використані у програмах з естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл, а також у розробленні індивідуальних форм удосконалення чи корекції процесу сприймання, розуміння й інтерпретації особистістю художніх творів.

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методик і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження; достатньою репрезентованістю і гомогенністю вибірки; поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних фактів; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробленя даних.

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Головні тези і висновки дослідження доповідались у виступах автора на Міжнародній науково-практичній конференції „Творчість, як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Житомир, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Творчій потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005), Науковій сесії „Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості” (Київ, 2005).

Теоретичні підходи дослідження, його експериментальні результати доповідалися та обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України.

Безпосереднє впровадження результатів дослідження в практику здійснювалося шляхом обговорення їх на педагогічних радах і семінарах для вчителів загальноосвітніх і спеціалізованих шкіл.

Публікації. Результати дисертації викладено у 6 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України та 2 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг роботи . Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 179 найменувань. Основний зміст викладено на 167 сторінках, включає 6 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, вказується об’єкт, предмет, мета, формулюються гіпотези та завдання роботи, висвітлюється наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, подаються дані про апробацію роботи та впровадження в практику її результатів.

У першому розділі “Інтерпретація художнього тексту як об’єкт психологічного дослідження” здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів психологічного змісту особливостей інтерпретації музичного тексту, розкривається структурно-функціональний та генетичний зміст інтерпретаційних процесів, які стосуються естетичного матеріалу, зокрема, в молодшому шкільному віці. Дається загальна характеристика процесу інтерпретації художнього тексту в контексті завдань та проблем сучасної психологічної науки.

Становлення проблеми розуміння та інтерпретації відбувалось у контексті інтерпретації, як основної категорії і філософії, культури і науки – герменевтики (П. Рикер, Г.Х. Гадамер, Е. Гуссерль). Розуміння є власне розкриттям смислу, вкладеного в твір його автором, а інтерпретування – відкриттям суб?єктом авторського задуму. Інтерпретація породжується не

лише у процесі діалогу читача й автора, який здійснюється через текст, а й як "сократівська бесіда" і передбачає не лише позмінний перехід від концепції однієї людини до іншої, а й створення спільної істини, позиції, відмінної від кожного із учасників.

Розуміння є наданням смислу матеріалу, який підлягає зрозумінню. Матеріал, як правило, допускає множинність інтерпретацій, з яких суб?єкт обирає одну або створює нову.

Смисли, які індивід приписує об?єктам розуміння, він черпає із свого внутрішнього світу – світу індивідуальної свідомості, яка створює основу розуміння (або "індивідуальний смисловий контекст"). Індивідуальний контекст можна уявити як систему взаємопов?язаних смислових одиниць, зміст яких визначений їх місцем в контексті, тобто їх зв?язками з іншими смисловими одиницями і відношенням до індивідуального Я. В акті зустрічі з мовленнєвими висловлюваннями, текстами, предметами культури, явищами природи індивід ніби включає їх у свій внутрішній контекст, асоціюючи з ними ті чи інші смислові одиниці, і таким чином надає їм інтерпретації, наділяє їх смислом.

Інтерпретація особистістю художнього тексту не замикається сама на собі, натомість вона: а/чинить вплив на індивідуальну свідомість людини, її внутрішній світ; б/при повторному сприйманні твору у суб?єкта актуалізується і потреба його інтерпретації (реінтерпретація); в/розуміння сутності процесів пізнання й інтерпретації художнього тексту обумовлює теоретичне обгрунтування відповіді на питання "для чого?", в контексті якої потреби індивіда необхідно розглядати в контексті як інтерпретаційну діяльність і всієї у складі життєдіяльності особистості, визначення вихідної потреби встановлення людиною даного відношення.

Потреба розуміння, за С.Л.Рубінштейном, є одна з первинних потреб дитини, що лежить не лише в основі розвитку мовлення, а й усього розвитку в цілому. Далі в дитини з?являється потреба бути зрозумілою дорослим. Тобто, в розвитку процесів розуміння виокремлюються дві стадії – потреба зрозуміти і, потім, бути зрозумілим іншим.

Під керівництвом С.Л.Рубінштейна був проведений комплекс досліджень процесів розуміння наукового, художнього, іноземних текстів, розуміння дитини і дорослого (А.С.Звоніцька, Л.І.Каплан, А.М.Леушина, О.І,Нікіфорова, В.Є.Сиркіна, А.Н.Соколов).

Теоретично і емпірично процес розуміння досліджувався А.А.Брудним, який виокремив дві його основні структури – особливості тексту і особливості його розуміння читачем, та етапи процесу – послідовність переміщення від однієї смислової частини тексту до іншої.

Розуміння передбачає виокремлення відмінностей в категоризації й концептуалізації дійсності вихідного текста та концептах, конструктах інтерпретатора для встановлення в кінцевому рахунку спільного між ним (М.М. Бахтін).

Відсутність суб?єктності по відношенню до музичного твору є однією із причин, що ускладнюють розвиток естетичного ставлення до мистецтва. У психологічній структурі діяльності музика виступає на рівні умов вирішення індивідом певної життєвої чи учбової задачі, або способу її вирішення. Тому інколи для сприймання виявляється достатнім переживання її суб?єктом на рівні психо-фізіологічних функцій. Мова йде про ситуації, коли музичне звучання виступає фоном, складовою синкретичного сприймання ситуації в цілому тощо. Щоб сприйняти музику як твір, індивід має в певному сенсі "дистанціюватися" від неї, відокремитися, аби в наступному акті естетичного сприймання завдяки естетичній активності подолати цю психологічну дистанцію, оволодіти нею.

Інтерпретація, за нашим уявленням, є здатністю досить розвиненої особистості. Як психологічне утворення вона являє собою складну міжфункціональну особистісну систему.

Музичний текст являє собою авторську експлікацію особистісних переживань і думок, втілену в музичну тканину твору, вихідна природа якого є інтонаційною (Б. Г. Асаф’єв). Розуміння музичного твору як тексту передбачає встановлення діалогічної взаємодії між суб’єктом, що сприймає, і наявною у творі особистісною позицією автора. Власне, розуміння, переживання музичного твору передбачає, в даному випадку, цілісне реагування слухача і, через інтерпретацію, його проникнення у сферу смислів і задумів автора. Така особистісно-цілісна природа явища інтерпретації має історію свого становлення, яка виявляється в онтогенетичних особливостях розуміння та інтерпретації музичного художнього твору.

У другому розділі “Дослідження особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного тексту” викладаються особливості інтерпретації музичного тексту дітьми молодшого шкільного віку Здійснюється діагностика особистісного потенціалу дітей з різними рівнями інтерпретації музичного тексту. Намічаються шляхи розвитку психологічних засобів інтерпретації музичного твору молодшими школярами.

В дослідженні ми виходили з того, що інтерпретація музичного тексту є складною суперечливою єдністю процесів сприймання, аналізу, внутрішнього діалогу та інтенціональної спрямованості на з’ясування задуму автора, що забезпечується існуванням певних особистісних передумов – особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного тексту.

Мета експериментального етапу дослідження полягала у встановленні особистісних змінних, які детермінують індивідуальні особливості інтерпретації музичного тексту молодшими школярами.

Експериментальне дослідження складалося із трьох блоків:

1.

2.

3.

В дослідженні взяло участь 60 осіб – учні 3 класу загальноосвітньої школи.

Перше завдання полягало в тому, щоб з’ясувати, чи відрізняється ставлення учнів до музики та до немузичного звучання. Як відомо, музика відрізняється від всіх інших типів звучання тим, що її зовнішні форми мають другорядне значення – вони покликані виражати задум автора, який втілений у форму інтонації. Однак виявлення задуму потребує специфічної активності, яка включає певний вид емоційних реакцій та творчої уяви (як основного засобу). Це означає, що у сприйнятті музики та інших звуків беруть участь різні структури, що й повинно викликати різне ставлення до цих об’єктів за умови існування готовності до інтерпретації музичного тексту.

В нашому дослідженні учні прослуховували два фрагменти: перший – ноктюрн фа мажор Ф. Шопена, другий – магнітофонний запис співу солов’я.

На емоційному рівні сприйняття та інтерпретація музичних та немузичних форм практично не відрізняються одне від одного (див. табл. 1). Це може розцінюватися як свідчення того, що емоції досліджуваних не є ще власне естетичними (“розумними”, за визначенням Л.С. Виготського). Вони викликаються зовнішніми приємними і гармонійними формами, а не взаємодією суб’єкта з задумом твору (тобто не процесом інтерпретації суб’єктом музичного тексту).

Таблиця 1

Розподіл досліджуваних

за емоційним ставленням до музичних та немузичних форм

Форми | Знак емоції

+ | – | 0

музична | 38 | 14 | 8

немузична | 46 | 8 | 6

Друге завдання полягало у фіксації учнями вражень від сприймання музичного твору: гучність, тривалість, гармонійність, джерело звучання, метафоричність, виразність. За нашим припущенням з досліджуваних, які описували звуковий фрагмент за емоційно-оціночною шкалою, мають певний рівень готовності до інтерпретації музичного тексту, оскільки, для даного інтерпретаційного процесу необхідна керована естетичною емоцією робота фантазії.

Отримані результати показують, що в своєму розвитку здатність до інтерпретації музичного тексту має ряд своєрідних етапів, що дозволяє виділити специфічні рівні інтерпретації музичного тексту.

Перший рівень (формально-описовий). На цьому рівні суб’єкт ставиться до чого-небудь як до об’єкту, який існує поза ним і незалежно від нього. Сприймається тільки зовнішня сторона об’єкта.

Другий рівень (емоційний). Це рівень власне інтерпретації музичного тексту, яка грунтується на безпосередньо-чуттєвому, емоційно насиченому сприйманні об’єкту.

Третій рівень (конструктивний). Суб’єкт, з таким рівнем інтерпретації музичного тексту має, за термінологією Л.С. Виготського, продуктивну уяву як “друге” вираження емоції, її продукт. На цьому рівні інтерпретації музичного тексту об’єкт цілком суб’єктивується і включається в діяльність суб’єкта сприймання як безпосередньо людський, свій.

Четвертий рівень (суб’єктний). Даний рівень характеризується здатністю суб’єкта на основі здійсненої інтерпретації музичного тексту не тільки виявляти задум та здійснювати рух по формам твору, але й створювати свій задум і матеріалізувати його в художньо цінних продуктах. При цьому інтерпретація музичного тексту в цілому стає універсальним утворенням, яке дозволяє суб’єкту включати будь-який об’єкт в свою естетичну діяльність як її предмет та ціль.

Виділені рівні інтерпретації музичного тексту є показниками включеності суб’єкта в такий вид естетичної діяльності, як сприйняття мистецтва.

Таблиця 2

Розподіл досліджуваних за рівнями інтерпретації музичного тексту

Рівень інтерпретації | Кількість учнів | Відсоток від загальної кількості | Формально-описовий | 10 | 16,7 | Емоційний | 27 | 45 | Конструктивний | 15 | 25 | Суб’єктний | 8 | 13,3 |

Результати дослідження особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного тексту дозволила встановити залежність її від рівня розвитку розумових здібностей, кмітливості, швидкості проходження розумового процесу, інтелектуального потенціалу та розумової працездатності (Таблиця 3)

Таблиця 3

Особливості пізнавальної сфери у дітей з різними рівнями інтерпретації музичного тексту

Особистісні кореляти | Рівні інтерпретації | І | ІІ | ІІІ | ІV | В середньому | Розумові здібності | 4,1 | 5,8 | 6,2 | 8,1 | 6,1 | Дослідження кмітливості | 3,4 | 5,1 | 7,9 | 9,2 | 6,4

Швидкість проходження розумового процессу | 4,5 | 4,9 | 5,9 | 7,2 | 5,6

Інтелектуальний потенціал | 5,2 | 6,7 | 7,4 | 8,9 | 7,1

Розумова працездатність | 5,1 | 4,8 | 7,6 | 8,5 | 6,5

Дослідження особливостей творчої уяви учнів молодшого шкільного віку, рівня їх креативності відбувалося за допомогою стандартизованих методик. Результати дослідження представлені в таблиці 4.

Таблиця 4

Рівень розвитку творчої уяви дітей з різними рівнями інтерпретації музичного тексту

Рівні інтерпретації музичного тексту | Рівень розвитку творчої уяви

I | Формально-описовий | 3,1

II | Емоційний | 5,4

III | Конструктивний | 7,8

IV | Суб’єктний | 8,9

В середньому | 6,3

Аналіз отриманих даних засвідчує, що рівень розвитку творчої уяви тісно пов’язаний з рівнем успішності інтерпретації музичного тексту, що підтверджує наші припущення. Досліджувані, у яких творча уява розвинена на високому рівні, здатні добудовувати зміст інтерпретації музичного тексту якісно новими, оригінальними образами. Найвищий рівень розвитку творчої уяви в групі суб’єктного рівня інтерпретації зумовлений їх здатністю вийти за межі наявної ситуації (трансценденція), виявляти задум музичного твору і на основі цього будувати осмислений, творчий образ, який стимулює можливість для нового прочитання музичного тексту.

Таким чином, рівень розвитку творчої уяви розглядається як один з особистісних чинників успішності інтерпретації музичного тексту.

У процесі дослідження особливостей самооцінки молодших учнів, було виявлено, що учні з формально-описовим рівнем інтерпретації музичного тексту мають занижену самооцінку. Учні емоційного рівня інтерпретації музичного тексту мають завищену самооцінку. Учні з вищими рівнями (конструктивним та суб’єктним) інтерпретації музичного тексту мають адекватну самооцінку. Таким чином, самооцінка безпосередньо пов’язана з рівневою організацією інтерпретації музичного тексту.

Результати досліджень субєктних властивостей представлені в таблиці 5.

Таблиця 5

Суб’єктні властивості особистості у дітей з різними рівнями інтерпретації музичного тексту

Особистісні кореляти | Рівні інтерпретації | І | ІІ | ІІІ | ІV | В середньому | Активність як результат вольового зусилля | 2,4 | 3,6 | 6,9 | 8,3 | 5,3 | Відносна незалежність, відповідальність | 3,1 | 4,5 | 6,7 | 9,1 | 5,9

Встановлено, що з підвищенням рівня інтерпретації музичного тексту більш вираженими стають і суб’єктні властивості особистості учнів. Нерівномірним є збільшення за показником активності вольового зусилля. Кількісна різниця між ІІ та ІІІ групами дорівнює 3,3 (що складає 33%), тобто на ІІІ рівні інтерпретації показники активності збільшуються на третину. На нашу думку, це повязане з тим, що на формально-описовому та емоційному рівнях учні не виявляють значної активності і належного вольового зусилля.

Встановлено також, що розумові здібності корелюють з успішністю інтерпретації музичного тексту на рівні 0,89 (р>0,001). Швидкість проходження розумового процесу корелює з успішністю інтерпретації музичного тексту на рівні 0,67 (р>0,01). Інтелектуальний потенціал корелює з успішністю інтерпретації музичного тексту на рівні 0,71 (р>0,01). Рівень розвитку творчої уяви корелює з успішністю інтерпретації музичного тексту на рівні 0,92 (р>0,001). Суб’єктні властивості особистості корелюють з успішністю інтерпретації музичного тексту на рівні 0,84 (р>0,001).

Таким чином, здійснений кореляційний аналіз дозволив виділити такі взаємозв’язки особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного текста, конкретно із розумовою здібністю; швидкістю проходження розумового процесу; інтелектуальним потенціалом; рівнем розвитку творчої уяви; суб’єктними властивостями особистості.

Емпіричне дослідження індивідуально-психологічних особливостей інтерпретації музичного тексту учнями молодшого шкільного віку здійснювалося шляхом розгорнених індивідуалізованих інтерв’ю. В результаті дослідження було виявлено наступне: 1) У групи учнів (10 осіб), яким властивий формально-описовий рівень інтерпретації музичного тексту, виявляється ціннісність реально-звичного функціонування. 2) В групі учнів, яким властивий емоційний рівень, частина учнів виявляє ціннісність діяльності (перша підгрупа, 11 осіб), інші – ціннісність особистісних взаємин (друга підгрупа, 16 осіб). 3) Для учнів, яким притаманний конструктивний рівень інтерпретації, характерними є два типи ціннісності – ціннісність спілкування (5 осіб) та ціннісність плану пізнання, усвідомлення дійсності (10 осіб). 4) Групи учнів (8 осіб), яким властивий суб’єктний рівень інтерпретації, характеризується поєднанням трьох основних типів ціннісності: діяльності, відносин та пізнання, тобто має місце універсальність ціннісності (ціннісної сфери). Отже, за параметром “ціннісність” можна констатувати ускладнення і ієрархізацію інтерпретаційних механізмів в контексті цілісного внутрішнього світу особистості.

Отримані в результаті констатуючого дослідження кількісно-якісні характеристики показників досліджуваних експериментальної групи дали нам підстави для розроблення спеціальних заходів, спрямованих на розвиток у представників цієї групи вмінь та навичок інтерпретаційної діяльності. Логіка і психологічна спрямованість зазначених заходів була втілена у змістові спеціально розробленої нами навчально-тренінгової програми з розвитку вмінь інтерпретації музичних творів.

Логіка побудови тренінгової програми відповідала зазначеним вище рівням інтерпретації.

Мета програми полягала у розвитку у молодших школярів умінь і навичок розуміння та інтерпретації музичних творів.

Програма складалася з 20 занять. Тривалість заняття – 60-80 хвилин. Тренінг відбувався у спеціально обладнаній кімнаті 1-2 рази на тиждень. Кількість учасників в групі – 10-15 чоловік.

Створена програма складалась з чотирьох етапів. На першому етапі (1-6 заняття) корекційно-навчальна робота була спрямована на поглиблення емоційних переживань, викликаних музикою та їх усвідомлення. На другому етапі (заняття 7-12) відбувалося формування мисленнєвої здатності аналізувати й розуміти музичне звучання. Заняття третього етапу (13-16) покликані були сприянню формуванню діалогічної позиції слухача музичного твору та засобів його інтерпретації. Завдання останніх чотирьох занять (4-й етап) підпорядковувались меті розвитку креативності, довіри до себе і спонтанної активності.

Підсумковий порівняльний аналіз ефективності даної програми здійснювався шляхом зіставлення показників, отриманих експериментальною групою, з контрольною (n=36).

Проведений інтергруповий аналіз виявив значні позитивні зміни за більшістю досліджуваних якостей у представників експериментальної групи, а також значне перевищення показників, що були зафіксовані у той самий термін у досліджуваних контрольної групи.

Таблиця.6

Розподіл досліджувальних контрольної та експериментальної груп до (А) і після (Б) завершення формувального етапу експерименту.

Рівень інтерпритація | Контрольна группа (n=36) | Експериментальна группа (n=60) | А | Б | А | Б |

Формально-описовий

Емоційний

Конструктивний

Суб’єктний | абс. % | абс. % | абс. % | абс. % | 14 38,9 13 36,1

16 44,5 17 47,2

4 11,1 4 11,1

2 5,6 2 5,6 | 10 16,7 4 6,7

27 45 17 28,3

15 25 25 41,7

8 13,3 14 23,3 |

ВИСНОВКИ

1. Існуюча в сучасній освіті практика передачі молодшому поколінню змісту музичного мистецтва не забезпечує розвитку в учнів настановлення на цілісну інтерпретацію.

2. Встановлено, що в процесі сприймання, переживання та інтерпретації музичного тексту велике значення має наявний у суб’єкта досвід. Отримані в роботі результати, засвідчують, що наявний у молодших учнів досвід взаємодії з музичними творами, є недостатнім і поверховим.

3. Спроможність інтерпретувати музичний текст є інтегральною особистісною здібністю особи. Вона, по-перше, розвивається в контексті актуальних потреб індивіда, які обумовлюють його відношення зі світом. По-друге в контексті специфічних психологічних дій, властивих суб’єкту музичної інтерпретації (гра, сприймання казки, зображувальна діяльність).

4. Встановлено наступні рівні розвитку інтерпретації музичного тексту : 1)Формально-описовий; 2) Емоційний; 3) Конструктивний рівень;

4) Суб’єктний; .

5. Встановлено психологічні характеристики особистості, пов’язані з рівневою структурою інтерпретації музичного тексту. Здійснений кореляційний аналіз дозволив виділити особистісні кореляти успішності інтерпретації музичного твору. Виявлено психологічний зміст та рівневу організацію процесу інтерпретації музичного тексту в молодшому шкільному віці.

6. В результаті впровадження програми тренінгового навчання, спрямованої на формування у молодших школярів готовності до інтерпретування музичного тексту, виокремили психологічні засоби, засвоєння і використання яких забезпечує досягнення суб’єктного рівня інтерпретації (усвідомлення естетичних переживань, створення власних емоційних образів, рефлексія, взаємодія, спонтанність активності). Експерименатльно доведено, що успішність інтерпретації досягається за рахунок застосування психологічних засобів і позитивно корелює з особистісними властивостями індивіда, зокрема системою цінностей та Я образом.

7. Підтверджено, що застосування у складі навчально-тренінгової програми прийомів моделювання, імпровізації, рольової гри, тілесної терації, релаксації сприяє глибшому усвідомленню та інтерпретації художнього змісту музичного твору.

Виконане дослідження, безумовно, не охоплює все коло актуальних проблем співвідношення вікових, особистісних змінних і успішності інтерпретації музичних текстів. Перспективи подальших досліджень являють собою такі питання, як взаємовідношення когнітивного й афективного компонентів у процесі інтерпретації художньої дійсності, ролі творчої уяви в даному процесі, а також вікові особливості і специфіка формування художньої свідомості на етапі раннього онтогенезу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) Статті у наукових фахових виданнях:

1. Пономаренко Я.Г. Гра у сприйнятті музики // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка – К.,2005. Т.VII, вип. 1 – С. 243-250.

2. Пономаренко Я. Г. Музичне висловлювання як предмет сприйняття // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка – К., 2005. Т. VII, вип. 2 – С. 173-179.

3. Пономаренко Я.Г. Значення естетичного сприйняття у практичній психології // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка – К.,2005. Т.VII, вип. 3 – С.263-267.

4. Пономаренко Я. Г. Особливості музично-естетичного розвитку школярів // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка – К., 2005. Т. VII, вип. 4 – С. 294-300.

5. Пономаренко Я. Г. Співвідношення сприйняття і переживання у слухача класичної музики // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка – К., 2005. Т. VII, вип. 4 – С.226-231.

6. Пономаренко Я. Г. Роль уяви в інтерпретації художнього твору // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка 60 років / За ред. С.Д.Максименка – К.: Нора-прінт, 2006. – Вип. 25. – С. 415-427.

б) Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

7. Пономаренко Я. Г. Творчі аспекти інтерпретації художнього твору // Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції – К.: ЕКМО, 2005. – С. 256-258.

8. Пономаренко Я. Г. Творча гра, як засіб інтерпретації діяльності молодшого школяра // Творчість, як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції – Київ – Житомир: Державний фонд фундаментальних досліджень МОН України, 2005. – С. 124-125.

АНОТАЦІЯ

Пономаренко Я.Г. Особистісні детермінанти інтерпретації молодшими школярами музичного тексту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психолгія. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей інтерпретаційної активності учнів молодшого шкільного віку відносно музичних текстів. Музичний текст являє собою авторську експлікацію особистісних переживань і думок, втілену в музичну тканину твору, вихідна природа якого є інтонаційною. Особистісно-цілісна природа явища інтерпретації має історію свого становлення, яка виявляється в онтогенетичних особливостях розуміння та інтерпретації музичного художнього твору.

В дослідженні встановлені психологічні характеристики особистості учня, пов’язані з рівневою структурою інтерпретації музичного тексту. Здійснений кореляційний аналіз дозволив виділити особистісні кореляти успішності інтерпретації музичного твору.

В результаті розробленої спеціальної програми тренінгового навчання, спрямованої на формування у молодших школярів готовності до інтерпретування музичного тексту, встановлено психологічні засоби, засвоєння і використання яких забезпечує досягнення суб’єктного рівня інтерпретації, зокрема (аналіз, моделювання, рефлексія власних переживань).

Ключові слова: інтерпретація, розуміння, музичний текст, особистісні кореляти, психологічні засоби інтерпретації, суб’єктність.

АННОТАЦИЯ

Пономаренко Я.Г. Личностные детерминанты интерпретации младшими школьниками музыкального текста. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2006.

Диссертационная работа посвящена изучению особенностей интерпретационной активности учащихся младшего школьного возраста по отношению к музыкальным текстам. Музыкальный текст представляет собой авторскую экспликацию личностных переживаний и мыслей, воплощенную в музыкальную ткань произведения. Целостно-личностная природа явления интерпретации имеет историю своего становления, которая состоит в онтогенетических особенностях понимания и интерпретации музыкального художественного произведения.

Исследование основано на представлении об интерпретации музыкального текста как сложном противоречивом единстве процессов восприятия, анализа, внутреннего диалога и интенциональной направленности на выяснение замысла автора, что обеспечивается существованием некоторых личностных предпосылок – личностных коррелятов успешности интерпретации музыкального текста.

Цель экспериментального этапа исследования состояла в установлении личностных переменных, которые детерминируют индивидуальные особенности интерпретации музыкального текста младшими школьниками.

Полученные экспериментальные результаты позволили выделить следующие уровни интерпретации музыкального текста: формально-описательный, эмоциональный, конструктивный и субъектный. Лишь последний из них характеризуется способностью ребенка на основе осуществленной интерпретации музыкального текста не только обнаружить замысел и совершать “движение по формам произведения”, но и создавать свой замысел и материализовать его в художественно-ценных продуктах. При этом интерпретация музыкального текста в целом становиться универсальным образованием, которое позволяет субъекту вводить любой объект в свою эстетическую деятельность как ее предмет и цель.

В исследовании были установлены психологические характеристики личности ребенка, связанные с уровневой структурой интерпретации музыкального текста. Среди них особенности когнитивной сферы (умственные способности, сообразительность, скорость протекания умственной деятельности, интеллектуальный потенциал, умственная работоспособность); уровень развития творческого воображения, креативность; субъектные качества личности (активность как результат волевого усилия, независимость суждений, ответственность). Осуществленный корреляционный анализ позволил выделить личностные корреляты успешности интерпретации музыкального произведения (имеются значимые коэффициенты ранговой корреляции).

В результате разработанной специальной процедуры тренингового обучения младших школьников, ориентированной на формирование готовности их к интерпретированию музыкального текста, установлен перечень психологических средств, усвоение и использование которых обеспечивает субъектный уровень интерпретации, а именно (анализ, моделирование, рефлексия личностных переживаний).

Ключевые слова: интерпретация, понимание, музыкальный текст, личностные корреляты, психологические средства интерпретации, субъектность.

SUMMARY

Y.G. Ponomarenko The personal determinants of interpretation of music text by junior school students. – Manuscript.

Thesis for Candidate degree in psychological sciences, Specialty 19.00.07 – pedagogical and developmental psychology – G.S.Kostjuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine Kyiv, 2006 .

The dissertation is devoted to study of peculiarities of interpretational activity of junior school students in field of music texts.

Musical text represents an author’s explication of personal, emotional experience and thoughts, transformed into musical material of a composition, reference nature of which is inflexional. Entirely-personal nature of interpretation has a history of its formation, which is expressed by ontogenetic peculiarities of understanding and interpretation of a musical composition.

Present research has revealed child’s psychological characteristics related to the level structure of musical text interpretation. The executed correlation analysis has detected the correlates of successfulness of a musical composition interpretation.

As a result of development of a special procedure of training instruction of students, which is oriented on their readiness for interpretation of musical text, a number of psychological means, assimilation and use of which provide a notional level of interpretation are established.

Key words: interpretation, understanding, musical text, personal correlations, psychological means of interpretation, being a subject.