МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Донецький національний університет
Полянська Яна Леонідівна
УДК 314.74:330.342.146
Державне РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ
трудової міграції
Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі управління персоналом і економіки праці
Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник – доктор економічних наук, доцент
Шаульська Лариса Володимирівна,
Донецький національний університет
Міністерства освіти і науки України,
доцент кафедри управління персоналом
і економіки праці.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Романюк Михайло Дмитрович, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки (м. Івано-Франківськ);
кандидат економічних наук Драгунова Тетяна Анатоліївна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу міграційних досліджень (м. Київ).
Провідна установа:
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, м. Київ, відділ соціальної політики.
Захист відбудеться 25 січня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. .
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий 22 грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Посилення світових глобалізаційних процесів обумовлює об’єктивний характер міжнародної міграції робочої сили, яка стає невід’ємною складовою ринку праці будь-якої країни. Істотне зростання масштабів та нарощування інтенсивності міграційних процесів, залучення до них значної кількості працівників визначає важливу роль міжнародної трудової міграції у соціально-економічному розвитку країн.
З моменту проголошення незалежності Україна активно включилась до процесів міграції, ввійшла до міжнародної системи обміну робочої сили на світовому ринку праці. Міграційні процеси відбуваються за нових географічних, правових та економічних умов, які викликані реформами, змінами у політичному, соціальному та економічному середовищі. Спрямованість української політики і курс на європейську інтеграцію обумовлюють зміни у зовнішніх міграційних процесах, посилюють міграційну активність населення країни. Незбалансованість вітчизняного ринку праці, низький рівень доходів, загального добробуту, якості життя населення, зневіра у покращання соціально-економічної ситуації посилюють бажання українських громадян мігрувати за кордон з метою працевлаштування. Це актуалізує завдання розробки ефективних інструментів регулювання міграційних процесів та удосконалення державної міграційної політики.
Вагомий вплив міграції на економічний та соціальний розвиток, збільшення її обсягів та інтенсивності в Україні обумовлює важливість дослідження міграційних процесів. В останні роки проблеми міграції досліджуються вченими М. Долішнім, Т. Драгуновою, Ж. Зайончковською, С.Злупком, В.Євтухом, В. Іонцевим, А. Кірєєвим, Е. Лібановою, О. Малиновською, Ю. Олефіром, В. Онікієнком, В. Перевєдєнцевим, Т. Петровою, С. Пирожковим, О. Позняком, І. Прибитковою, Л. Рибаковським, М. Романюком, О. Хомрою, С. Чеховичем, Л. Шамілевою, Л. Шаульською, М. Шульгою. Важливість міграції в історії людства підкреслювали І. Блюнчлі, О. Ейхельман, Ф. Ліст, Ш.Л. Монтеск’є, Л.Ф.Л. Оппенгейм, А. Тойнбі та інші. Дослідженням причин і наслідків міграції також присвячені праці відомих зарубіжних вчених Дж.С. Беккера, Дж. Бориаса, Х.Р. Кларка, А. Лаффера, Д. Массея, Дж. Минцера, Л.А. Саастада, П. Самуельсона, С. Сассена, А. Симмонса, А. Портеса, М.П. Тодаро, Дж.Р. Харриса та інших. Наукою накопичено багатий досвід, що дозволяє охарактеризувати основні риси, масштаби міграції, визначити історичну періодизацію, можливі наслідки міграційних процесів. Водночас невирішеною залишається задача формування дієвої міграційної політики в Україні, проблема ефективного державного регулювання процесів трудової міграції з урахуванням особливостей, передумов, факторів та форм міграції. Важливість цих питань визначає актуальність теми дисертаційної роботи, її цільову спрямованість і структуру викладення матеріалів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України: “Управління зайнятістю і соціальним захистом працівників промислових підприємств” (номер держреєстрації 0101U005711, 2001-2005 рр.), в рамках якої дисертантом проводилось дослідження проблем та перспектив розвитку ринку робочої сили; “Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство” (номер держреєстрації 0106U012389, 2006-2010 рр.), в рамках якої автором розроблено напрямки захисту трудових прав мігрантів та напрями договірного регулювання щодо мобільності працівників на національному рівні.
Дисертація виконувалась відповідно до плану наукових досліджень в Інституті економіки промисловості НАН України за бюджетними темами: “Механізм забезпечення та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти)” (номер держреєстрації 0104U003431, 2004-2006 рр.), при розробці якої досліджено наслідки та проблеми міграційних процесів в Україні та надано пропозиції щодо зменшення втрат країни за рахунок відтоку працівників за кордон; “Трудовий потенціал як чинник економічного зростання та інноваційного розвитку промисловості” (№16-03-04, номер держреєстрації 0104U005887, 2004 р.), за якою запропоновано основні напрями збереження трудового потенціалу в межах країни; “Стратегія збереження і розвитку трудового потенціалу в умовах реформування господарського механізму” (GP/F8/52, номер держреєстрації 0105U008143, 2005 р.), у рамках якої визначено основні чинники міграційних втрат трудового потенціалу України.
У Донецькому національному університеті на замовлення Донецького обласного центру зайнятості виконано дослідження на тему “Вивчення потреби підприємств області у висококваліфікованих кадрах для підвищення ефективності професійного навчання безробітних” (№04-139-21 “У” 18/25-73/04/81, 2004 р.), в рамках якої визначено особливості формування та використання трудового потенціалу в регіоні (на прикладі Донецької області), розраховано перспективну додаткову потребу в робочій силі для економіки області.
Результати участі у зазначених науково-дослідних роботах, отримані особисто автором, відображені у наукових статтях та розділах монографій, які наведено у списку публікацій.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретичних, науково-методичних та організаційних основ державного регулювання зовнішньої трудової міграції та розробка науково-практичних рекомендацій щодо їх впровадження.
Досягнення мети роботи зумовило постановку і вирішення таких задач:
дослідити теоретико-методологічні основи державного регулювання зовнішньої трудової міграції;
систематизувати ознаки, чинники та інструменти регулювання зовнішньої трудової міграції;
проаналізувати та узагальнити зарубіжний досвід державної міграційної політики та визначити можливості використання в Україні;
здійснити комплексний аналіз основних тенденцій трудової міграції в Україні у просторово-часовому вимірі;
визначити соціально-економічні наслідки зовнішньої трудової міграції для України через оцінку втрат, пов’язаних з нею;
дослідити нормативно-правове та організаційне забезпечення міграційних процесів в Україні;
визначити перспективні показники чисельності населення України, його статевовікову структуру;
розробити теоретико-методологічні напрями удосконалення міграційної політики України.
Об’єкт дослідження – процеси участі України у міжнародному обміні робочою силою.
Предметом дослідження є соціально-економічні та організаційно-управлінські відносини, що виникають з приводу міжнародного обміну робочої сили і визначають зміст державного регулювання трудових міграцій.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження виступають фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економічні закони та категорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.
При вирішенні поставлених задач було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження: аналізу і синтезу, формальної і діалектичної логіки (для обґрунтування теоретичної основи державного регулювання трудової міграції), комплексного, системного, структурно-функціонального аналізу (при вивченні сутності поняття “трудова міграція населення”, обґрунтуванні методичних основ оцінки втрат від зовнішньої міграції населення, розробці рекомендацій щодо удосконалення міграційної політики та її інформаційного й організаційного забезпечення), діалектичний, історичний і логічний підходи (для систематизації наукових поглядів на трудову міграцію, оцінки її ролі у досягненні економічного зростання), узагальнення (при дослідженні зарубіжного досвіду міграційної політики), економіко-статистичний (для аналізу міграційних процесів України та визначення пріоритетності чинників міграції, оцінки суспільних втрат від зовнішньої міграції, прогнозування чисельності населення та майбутнього дефіциту робочої сили).
Емпіричною і фактологічною основою дослідження виступають інформація Державного комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики; доповіді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; статистична інформація щодо основних соціально-економічних показників зарубіжних країн, опублікована Світовим Банком, матеріали Міжнародної організації праці, Міжнародної організації міграції; результати вибіркових обстежень Держкомстату України “Базова захищеність населення України”, соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України “Українське суспільство 1994-2006”, опитування експертів з проблем праці та соціального управління, законодавство України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичної і науково-методичної основи державного управління міграційними процесами та розробці заходів щодо використання інструментів державного регулювання зовнішньої трудової міграції.
Основні результати, що мають наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
розроблено алгоритм оцінки альтернативних варіантів досягнення запланованих темпів економічного зростання в умовах майбутнього дефіциту робочої сили на основі співставлення їх переваг і недоліків та врахування витрат державного бюджету на мінімальні соціальні гарантії при залученні додаткової чисельності іммігрантів і на розвиток інноваційної та інвестиційної діяльності, що дозволить науково обґрунтувати цільову спрямованість міграційної політики;
розроблено методичні засади оцінки суспільних втрат від зовнішньої міграції робочої сили: вимірювання соціальних втрат запропоновано оцінювати через темпи зростання показників соціальної сфери регіонів (зростання соціальних ризиків) на основі багатомірного кластерного аналізу та факторних моделей; економічні втрати пропонується визначати через обсяги недовиробництва ВВП за рахунок еміграції, адаптації іммігрантів та втрат інтелектуального потенціалу;
удосконалено:
категорійний апарат дослідження проблем трудової міграції через уточнення понять, а саме: зовнішня трудова міграція населення визначається автором як системний об’єктивний соціально-демографічний процес постійного або тимчасового переміщення населення за межі територіальної (адміністративної) одиниці з метою отримання кращих, аніж на території проживання, можливостей реалізації свого трудового потенціалу; державне регулювання трудової міграції визначається як діяльність, заснована на застосуванні системи методів та інструментів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, що реалізується правомочними державними інститутами з метою впорядкування, підвищення результативності та зниження негативних наслідків трудової міграції і сприяє стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи за рахунок ефективного використання трудового потенціалу країни та раціонального залучення додаткової робочої сили у проблемні сектори економіки у відповідності до цілей соціально-економічного розвитку держави;
комплексну систему показників просторово-часового вимірювання міграційних процесів через групування за напрямами: загальний обсяг міграції, інтенсивність міграції, структура міграційних потоків, міграційна рухливість, територіальна структура, що дозволило розробити соціально-економічний профіль типового і потенційного мігранта;
зміст структурних елементів міграційної політики України через співставлення оцінки результативності комбінованого впливу інструментів державного та ринкового регулювання, згрупованих за сферами: нормативно-правове та інформаційне забезпечення, захист прав працівників-мігрантів, соціально-трудові відносини, організаційно-управлінська система, міжнародне співробітництво та інтеграція;
дістали подальшого розвитку:
систематизація чинників трудової міграції населення України, в якій на відміну від існуючих класифікацій чинники згруповано за змістом та за ознаками (враховано соціально-економічну, правову та політичну, соціально-психологічну, культурну та екологічну сфери життя);
типологізація моделей міграційної політики через виокремлення її елементів, апробованих у зарубіжних країнах; ознаками типологізації є міра обмежень, селективність, можливість застосування в Україні.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні положення дисертації є науковим обґрунтуванням забезпечення реалізації державної міграційної політики. Отримані наукові результати впроваджено на державному та регіональному рівнях.
На державному рівні. Розроблено рекомендації щодо зменшення негативних наслідків міграційного руху, запровадження в систему управління заходів з попередження зовнішньої міграції, які використано у секретаріаті Президента України при розробці рекомендацій з проблем зайнятості та міграції (довідка №127/904 від 12.09.2006 р.) та у Комітеті з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України при удосконаленні змісту нормативно-правових документів з питань збереження трудового потенціалу в межах країни (довідка №06-3/12-107773 від 07.06.2005 р.); пропозиції щодо захисту прав трудових мігрантів, що знайшли впровадження у діяльності Уповноваженого Верховної ради з прав людини (довідка №127/755 від 06.07.2006 р.).
На регіональному рівні. Пропозиції щодо удосконалення регулювання міграційних процесів на рівні регіону, формування якісної інформаційної бази прийняті до впровадження Донецьким обласним центром зайнятості (довідка № /1 від 20.09.2006 р.); розробки, що стосуються визначення прогнозної потреби у додатковій робочі силі, та рекомендації щодо скорочення майбутнього дефіциту економічно активного населення використовуються при обґрунтуванні програм продуктивної зайнятості управлінням праці та соціальних питань Донецької міської ради (довідка № /9-376/1 від 11.09.2006 р.).
Результати досліджень також використовуються у навчальному процесі у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін “Економіка праці і соціально-трудові відносини”, “Соціальна політика”, “Управління трудовим потенціалом” (довідка № 958/01-27/6.9.0 від 05.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаних наукових досліджень автора, в якій викладено наукові ідеї автора, авторський підхід до розробки основних положень, висновків і рекомендацій. Особистий внесок автора в наукові роботи, виконані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які отримані особисто автором.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і отримали схвалення на міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство” (м. Донецьк, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Людський розвиток в Україні та пріоритетні завдання демографічної політики” (м. Київ, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики” (м. Київ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіональні проблеми зайнятості і ринок праці” (м. Тернопіль, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Управління людським ресурсами: держава, регіон, підприємство” (м. Донецьк, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу в контексті євроінтеграції” (м. Рівне, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-трудові відносини і соціальна політика в сучасних економічних умовах” (м. Донецьк, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація трудової діяльності в умовах формування конкурентного середовища” (м. Хмельницький, 2003 р.) та інших.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 59,3 д.а. (з яких особисто автору належить 5,55 д.а.), в тому числі 7 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,4 д.а. (з яких особисто автору належить 2,5 д.а.), 3 колективні монографії загальним обсягом 55,2 д.а. (з яких особисто автору належить 2,6 д.а.), 2 статті у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій загальним обсягом 0,7 д.а. (з яких особисто автору належить 0,45 д.а.).
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел зі 182 найменувань, додатків. Основний текст викладений на 172 сторінках, робота містить 25 таблиць на 19 сторінках, 23 рисунки на 12 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність визначеної теми дослідження, сформульовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи регулювання міграційних процесів” розглянуто теоретичні засади дослідження трудової міграції, досліджено принципи та інструменти державного регулювання зовнішньої трудової міграції, систематизовано моделі міграційної політики.
З метою обґрунтування методологічної основи національної моделі міграційної політики у дисертації систематизовано здобутки класичних та сучасних економічних теорій, що закладають концептуальні підходи до регулювання трудової міграції. Аналіз теоретичних поглядів показав, що, незважаючи на глибоку розробленість досліджуваної проблематики, єдиного визначення понять “міжнародна міграція”, “трудова міграція” не існує. В результаті дослідження автором уточнено поняття “зовнішня трудова міграція населення”, яке розглядається як системний об’єктивний соціально-демографічний процес постійного або тимчасового переміщення населення за межі територіальної (адміністративної) одиниці з метою отримання кращих, аніж на території проживання, можливостей реалізації свого трудового потенціалу. Багатогранність категорії обумовила: її розгляд з позицій працівника, роботодавця та як об’єктивного процесу сучасного ринку праці; виокремлення необхідних умов та ознак трудової міграції, її функцій.
В роботі уточнено класифікацію видів міграції за показниками: географічний напрям, напрям руху, спосіб причетності, законність, форма організації, мета. Встановлено, що специфічною особливістю трудової міграції є те, що на відміну від інших видів, на практиці майже кожний міжнародний мігрант – це потенційний трудовий мігрант.
Дослідження і узагальнення значної кількості економічних теорій, в яких виокремлюються різноманітні чинники зовнішньої міграції, стали підставою для класифікації чинників міграційного руху за наступними групами: соціально-економічні, правові та політичні, соціально-психологічні, культурні та екологічні.
Процеси міжнародної трудової міграції мають подвійне значення. Для країн експортерів робочої сили позитивними наслідками є пом’якшення умов безробіття на національному ринку праці, приплив грошових надходжень мігрантів, покращання матеріального стану родин мігрантів, підвищення культурного рівня населення та інші, негативними – втрата людського потенціалу, як у кількісному, так і у якісному аспекті, скорочення віддачі від інвестицій в людський капітал, освіту, втрата національної самосвідомості, посилення соціальної напруги у родинах, суспільстві, “соціальне сирітство” тощо. Позитивними наслідками для країн імпортерів робочої сили є такі: поліпшення ситуації на ринках праці з працедефіцитною кон’юнктурою, зростання продуктивності та ефективності праці, покращання демографічної ситуації; негативними – виникнення конкуренції за високооплачувану роботу між корінним населенням та мігрантами, посилення навантаження на соціальну систему країни, зміна національного складу країни, можливі етнічні непорозуміння, конфлікти.
Аналіз теоретико-методологічних основ дослідження державного регулювання трудової міграції показав необхідність уточнення сутності даного поняття. Державне регулювання трудової міграції – це діяльність, заснована на застосуванні системи методів та інструментів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, що реалізується правомочними державними інститутами з метою впорядкування, підвищення результативності та зниження негативних наслідків трудової міграції і сприяє стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи за рахунок ефективного використання трудового потенціалу країни та раціонального залучення додаткової робочої сили у проблемні сектори економіки у відповідності до соціально-економічних цілей держави. Визначено основні принципи міграційної політики, що засновані на захисті прав та свобод людини, національних інтересів та забезпеченні безпеки України; основні інструменти ринкового та державного регулювання, розглянуто їх взаємовплив на міграційні процеси та обґрунтовано вибір комбінації.
Проаналізовано та систематизовано моделі зарубіжної міграційної політики, які у більшості країн характеризуються гнучкими засобами регулювання, принципами селективності, її основними напрямами виступають: розробка заходів, що регулюють міграційні потоки; боротьба з нелегальною міграцією; інтеграція іммігрантів у приймаюче суспільство; розвиток міжнародної співпраці у міграційній сфері. Розглянуто можливість використання в Україні елементів зарубіжного досвіду: спрощення процедури в’їзду та працевлаштування кваліфікованих фахівців, які є дефіцитними на ринку праці; розробка обґрунтованих програм відбору іммігрантів (рівень освіти, кваліфікація, професійний досвід, знання мови, вік); розробка системи квот щодо в’їзду до країни, заснованої на можливостях адаптувати певну кількість мігрантів, економічних інтересах та демографічних розрахунках; створення моніторингу міграційної сфери та доступної інформаційної бази; розробка ефективної системи заходів щодо відповідальності посередників у наймі робочої сили та її покупців, зокрема з використанням фінансових та адміністративних важелів управління.
У другому розділі “Аналіз тенденцій і наслідків трудової міграції в Україні” здійснено комплексну оцінку трудової міграції, визначено основні причини та наслідки пересувань робочої сили за межі України, оцінено суспільні втрати від міграційного руху, надано прогнозні оцінки міграційної ситуації в Україні в контексті забезпеченості держави трудовими ресурсами.
Аналіз зовнішньої міграції здійснено за розробленою автором схемою, яка передбачає такі напрями оцінки: загальний обсяг міграції, інтенсивність міграції, структура міграційних потоків, міграційна рухливість, територіальна структура, оцінка суспільних втрат від міграції. Розрахунки виконано з використанням даних державних статистичних спостережень та вибіркових спостережень на загальнодержавному та регіональному рівнях.
Міграційний простір України характеризується перш за все втратою трудового та інтелектуального потенціалів у кількісному і якісному аспектах: інтенсивність міграції за останні роки утримується стабільно на високому рівні, однак спостерігається збільшення чисельності прибулих та скорочення вибулих, що обумовило досягнення у 2005 р. (вперше за останнє десятиріччя) позитивного сальдо міграції; масштаби зовнішньої міграції за різними оцінками коливаються від 1 до 7 млн. осіб; Україна втрачає населення молодого, найбільш активного працездатного віку та поповнюється населенням більш похилого віку; вибуває більш освічене кваліфіковане населення порівняно з якісними параметрами населення, що приїжджає.
Інтенсивність міждержавної міграції за регіонами України суттєво відрізняється, найвищий її рівень спостерігається у АР Крим, Донецькій, Запорізький, Луганській, Харківській областях і м. Києві, м. Севастополі. Серед усіх регіонів останнім часом лише АР Крим та м. Київ мали позитивне сальдо міждержавної міграції. У 2004-2005 рр. кількість таких регіонів збільшилася, але у 17 регіонах із 25 сальдо міждержавної міграції має від’ємне значення (рис. ).
На основі аналізу статистичних показників та оцінки результатів соціологічних досліджень складено профіль українського мігранта: це молодий чоловік із вищою або незакінченою вищою освітою із добрим станом здоров’я, який приймає рішення мігрувати з метою пошуку нового місця роботи та, передусім, прагне до вищої якості трудового життя.
Рис. 1. Динаміка сальдо зовнішньої міграції у регіональному розрізі
На підставі запропонованих науково-методичних основ вимірювання суспільних втрат від зовнішньої міграції оцінено їх розмір. Економічні втрати оцінено через розрахунок: 1) обсягів недовиробництва ВВП за рахунок еміграції економічно активного населення країни; 2) обсягів недовиробництва ВВП іммігрантами у період адаптації; 3) втрат людського капіталу (скорочення віддачі від інвестицій у освіту).
Сукупний розмір економічних втрат у 2005 р. дорівнював 1312,83 млн. грн., що складає 0,3% ВВП. Але якщо у основу проведених розрахунків покласти не офіційні дані, як це здійснено у роботі, а враховувати оцінки експертів в цій сфері, які вказують на те, що чисельність українських трудових мігрантів як мінімум складає 1 млн. осіб, то відповідні втрати становитимуть більше ніж 9% від ВВП.
Для оцінки соціальних втрат запропоновано проведення двох багатомірних групувань за алгоритмом кластерного аналізу. В першому групуванні у якості показників обрані ті, що можуть відбивати міру соціальних втрат від міграції, а саме: темпи зростання розлучуваності, народжуваності, загальної злочинності та злочинності неповнолітніх, кількості самогубств, абортів. Для підтвердження гіпотези, що зовнішня трудова міграція має соціальні наслідки через вплив на названі показники, у другому варіанті групування був доданий показник кількості вибулих у результаті еміграції. Розподіл регіонів у першому і другому варіантах практично співпадає, що свідчить про тісний зв'язок між обсягом вибуття та негативними соціальними наслідками.
Для визначення ступеню впливу зовнішньої міграції на обрані соціальні показники сформовано факторні моделі на основі кореляційно-регресійного аналізу. Найсуттєвіший вплив за отриманими розрахунками міграційні пересування мають на показники розлучуваності та народжуваності.
В роботі на основі методу структурних зрушень розраховано прогнозну статевовікову структуру населення України на період до 2020 р.: загальна чисельність у 2010 р. складатиме – 43,4 млн. осіб, 2015 р. – 41,7 млн. осіб, 2020 р. – 39,2 млн. осіб; тобто за 15 наступних років чисельність населення зменшиться майже на 20%, при цьому постійно буде скорочуватися чисельність осіб працездатного віку (табл. ).
Таблиця 1
Прогнозна чисельність населення України у працездатному віці |
Чисельність населення у працездатному віці, осіб | Темпи скорочення, %
2005 | 2010 | 2015 | 2020 | 2010/
2005 | 2015/
2005 | 2020/
2005
Всього | 28864726 | 27719191 | 25793411 | 23950075 | 96,03 | 89,36 | 82,97
у тому числі: жінок |
14126236 |
13495736 |
12457437 |
11569444 |
95,54 |
88,19 |
81,90
чоловіків | 14738490 | 14223455 | 13335974 | 12380631 | 96,51 | 90,48 | 84,00
2005 р. – фактичні дані; 2010, 2015, 2020 рр. – прогнозні дані, розраховані автором
На цій основі та з урахуванням цільових коефіцієнтів стратегії демографічного розвитку розраховано чисельність емігрантів – Україна втрачатиме людський потенціал внаслідок зовнішнього міграційного руху (рис. ).
Рис. 2. Статевовікова структура емігрантів у 2020 р., осіб
Аналіз існуючих та майбутніх тенденцій демографічного розвитку свідчить, що вже у найближчий час істотно зменшуватиметься пропозиція робочої сили на вітчизняному ринку праці, країна відчуватиме дефіцит кадрів. Якщо розглядати міграційний приплив як фактор компенсації дефіциту робочої сили, потрібно визначитися з необхідними обсягами іноземної робочої сили та з якісним складом приїжджаючого населення, що обумовлює необхідність прогнозування структури іммігрантів. Існуючі сьогодні тенденції щодо етнічного складу іммігрантів дають підставу стверджувати, що представники афро-азіатських держав будуть переважати серед приїжджого населення України, що створює проблему порушення ментальності населення України та асиміляції мігрантів.
Проведений аналіз поточного рівня інтенсивності, обсягів зовнішньої міграції, особливостей міграційної поведінки показав, що виявлені тенденції є певною мірою стихійними, регулюються лише ринковими чинниками. Потоки робочої сили формуються переважно під впливом ринкової економічної кон’юнктури, якій не протиставлені інструменти державного регулювання, здатні забезпечити їх зворотній напрям. Оцінка перспективних показників динаміки та масштабів міграції доводить, що відсутність дієвих інструментів державного регулювання зовнішньої трудової міграції буде поглиблювати проблеми збереження обсягів і якості трудового потенціалу країни.
У третьому розділі “Концептуальні основи державного регулювання трудової міграції” розроблено напрямки зовнішньої міграційної політики в контексті економічного зростання країни, запропоновано напрямки удосконалення правового та організаційного забезпечення системи управління міграційними процесами, надано пропозиції щодо формування національної міграційної моделі.
Для обґрунтування моделі міграційної політики необхідно визначитися з її цільовим напрямом, який може відповідати одному з варіантів: перший – стимулювання прибуття чисельної армії мігрантів та масштабне їх прийняття до країни; другий – застосування принципів строгої селективності, “закриття кордону” з одночасним зростанням інвестицій у основні фонди та інноваційний розвиток для забезпечення необхідного економічного зростання за умови негативних демографічних тенденцій та нестачі робочих кадрів; третій – обґрунтування прийнятного для України варіанту комбінації першого і другого шляхів.
Для компенсації виявленого майбутнього дефіциту робочої сили в дисертації запропоновано та проаналізовано зазначені варіанти: масштабне залучення додаткової робочої сили (мігрантів); збільшення фінансування інноваційного розвитку та інвестування у основний капітал; множина проміжних варіантів. Для вибору оптимального варіанту забезпечення сталого економічного зростання розроблено методику оцінки можливих витрат при реалізації кожного з напрямків розвитку, що включає розв’язання трьох агрегованих блоків задач, а саме: 1) прогнозування можливих обсягів виробництва ВВП в залежності від варіантів зміни повікової продуктивності праці та рівня економічної активності жінок в старших вікових групах; 2) визначення необхідних ресурсів праці, що забезпечували б досягнення стратегічних параметрів економічного зростання і можливі економічні витрати на залучення додаткового контингенту мігрантів, в тому числі: а) розрахунок додаткового контингенту економічно активного населення за рахунок зовнішньої міграції; б) оцінка необхідних витрат на забезпечення мінімальних соціальних гарантій емігрантам; 3) визначення необхідних обсягів інвестиційних та інноваційних ресурсів для забезпечення відповідного зростання продуктивності праці і реалізації інтенсивного напряму економічного зростання.
У таблиці 2 представлено результати співставлення необхідних витрат на забезпечення реалізації заданих темпів зростання обсягів ВВП, що відповідають державними стратегіям економічного зростання. Параметри першого і другого варіантів цільового напряму на 2010 р. є такими: при збереженні темпів зростання продуктивності праці потреба у ресурсах живої праці становитиме більше 7 млн. економічно активного населення (витрати держави становитимуть 40,56 млрд. грн.); без залучення додаткового контингенту економічно активного населення інвестиції в основний капітал повинні зрости у порівнянні з 2005 р. майже на 50%, а витрати на інновації більше ніж на 35% і забезпечити збільшення продуктивності праці на 35% (витрати держави – 48,34 млрд. грн.); один із проміжних варіантів: якщо інвестиційний капітал збільшиться на 20%, то потреба у додатковій робочій силі буде меншою (державні витрати складатимуть 42,09 млрд. грн.).
Таблиця 2
Розраховані варіанти ресурсного забезпечення
економічного зростання
Темпи зростання продуктивності праці до 2005 р., % | Обсяги ВВП за і-варіантом зміни продуктивності праці, млрд.
грн | Обсяги ресурсів виробництва за варіантами зміни продуктивності праці, в тому числі | Необхідний додатковий приріст ВВП, млрд. грн. (ВВП= 568,4*-ВВПі для 2010 р., ВВП= 750-ВВПі для 2015 р.) | Необхідний додатковий приріст у порівнянні з фактичним рівнем 2005 р., млрд. грн., в тому числі | Необхідний додатковий обсяг економічно активного населення, тис.
осіб | Витрати державного бюджету на забезпечення мінімальних соціальних гарантій з урахуванням зміни індексу цін, млрд. грн.
інвестиції в основний капітал, млрд.
грн. | витрати на інновації, млрд. грн. | Iрi=1,0 | Iрi=1,5 | Iрi=3,2
інвестицій в основний капітал | витрати на інновації
на 2010 рік
100,0 | 421,506 | 93,329 | 5,182 | 146,9 | 23,3 | 0,219 | 7477,45 | 27,04 | 40,56 | -
120,0 | 505,808 | 119,680 | 6,265 | 69,6 | 26,584 | 1,1048 | 2655,16 | 9,602 | 14,4 | -
125,0 | 526,900 | 126,601 | 6,524 | 41,5 | 30,351 | 1,3636 | 1690,7 | 6,113 | 9,17 | -
130,0 | 548,000 | 133,657 | 7,784 | 20,4 | 40,561 | 1,6236 | 800,43 | 2,894 | 4,32 | -
135,0 | 569,034 | 139,617 | 6,980 | - | 46,521 | 1,8196 | - | - | - | -
на 2015 рік
125,0 | 510,04 | 120,188 | 6,266 | 239,96 | 27,092 | 1,1056 | 9739,71 | 35,22 | 52,5 | 112,7
130,0 | 530,442 | 126,9 | 6,516 | 219,56 | 33,804 | 1,3556 | 8568,9 | 30,99 | 46,49 | 99,16
135,0 | 550,84 | 133,69 | 6,765 | 199,16 | 40,594 | 1,6046 | 7484,77 | 27,07 | 40,61 | 86,6
140,0 | 571,24 | 140,58 | 7,015 | 178,76 | 47,484 | 1,8546 | 6478,1 | 23,43 | 35,15 | 75,0
145,0 | 591,6 | 147,58 | 7,264 | 158,4 | 54,484 | 2,1036 | 5540,86 | 20,04 | 30,06 | 64,12
150,0 | 612,05 | 154,66 | 7,514 | 137,95 | 61,504 | 2,3536 | 4666,1 | 16,88 | 25,32 | 54,0
160,0 | 652,85 | 169,101 | 8,013 | 97,15 | 76,005 | 2,8596 | 3080,6 | 11,14 | 16,71 | 35,65
170,0 | 693,7 | 183,9 | 8,511 | 56,3 | 90,804 | 3,351 | 1681,6 | 6,08 | 9,12 | 19,46
180,0 | 734,46 | 199,02 | 9,010 | 15,54 | 105,924 | 3,8496 | 438,1 | 1,584 | 2,376 | 5,07
185,0 | 754,86 | 206,555 | 9,260 | - | 113,459 | 4,0996 | - | - | - | -
на 2015 рік (за умови зміни рівня економічної активності жіночого населення старших вікових груп)
150,0 | 626,24 | 154,66 | 7,514 | 123,74 | 61,504 | 2,3536 | 4264,4 | 15,42 | 23,13 | 49,3
160,0 | 668,0 | 169,101 | 8,0127 | 82,0 | 76,005 | 2,8596 | 2649,16 | 9,60 | 14,4 | 30,6
170,0 | 709,7 | 183,9 | 8,5114 | 40,3 | 90,804 | 3,351 | 1224,0 | 4,43 | 6,65 | 14,16
180,0 | 751,5 | 199,02 | 9,01 | - | 105,924 | 3,8496 | - | - | - | -
*- розрахований автором прогнозний обсяг ВВП у 2010 р. складатиме 568,4 млрд. грн., у 2015 р. – 750 млрд. грн.
На основі співставлення розрахунків можна зробити висновок, що більш прийнятним на 2010 р. для України є напрям з найменшими витратами – поєднання першого і другого шляхів. Для 2015 р. збільшення інвестицій у основний капітал, зростання інновацій у порівнянні з масштабним залученням зовнішніх мігрантів є оптимальним варіантом як з економічної, так і соціальної точки зору.
На підставі дослідження теоретичних основ державного регулювання зовнішньої міграції, комплексного аналізу існуючих тенденцій міграційної сфери України, проведених прогнозних розрахунків щодо майбутньої чисельності трудоактивного населення країни та структури емігрантів, визначено мету національної міграційної політики, що полягає у створенні умов ефективної участі України в системі міжнародного обміну робочої сили для стійкого соціально-економічного і демографічного розвитку держави при збереженні існуючої ментальної цілісності корінного населення та реалізації прав і свобод мігрантів.
У роботі проаналізовано та систематизовано чинне міграційне законодавство, виявлено ряд недоліків нормативного-правового забезпечення міграційних процесів та запропоновано напрями щодо його удосконалення: забезпечення його відповідності міжнародним стандартам; розробка та прийняття Концепції регулювання міграційних процесів в Україні, Закону України “Про підприємства, що здійснюють посередництво у працевлаштуванні громадян за кордон”; ратифікація Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, Конвенцій МОП “Про трудящих-мігрантів”, “Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей”, “Про приватні агентства зайнятості”; приведення чинної законодавчої бази у відповідність до ратифікованих країною міжнародних документів і створення умов для їх реалізації (Європейська Соціальна Хартія (оновлена), Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму, Європейська конвенція про громадянство).
Для забезпечення більшої врегульованості міграційних процесів та дієвості державного впливу на них в роботі запропоновано комплекс рекомендацій щодо: забезпечення захисту прав трудових мігрантів через розвиток організаційно-управлінської системи шляхом упорядкування та досягнення скоординованості діяльності органів державного регулювання міграцій на державному і регіональному рівнях, активізації їх діяльності та посилення рівня інформованості населення щодо їх обов’язків та функцій; удосконалення інформаційного забезпечення на підставі формування та реалізації постійного моніторингу внутрішньої та зовнішньої міграції, розширення і удосконалення форми державної статистичної звітності, забезпечення доступності потенційних мігрантів до інформації щодо суб’єктів-посередників, наявності вакансій у зарубіжних країнах та умов працевлаштування.
Проведене дослідження сформувало підстави для обґрунтування мети, основних напрямів, цільових орієнтирів, інструментів, засобів та заходів політики державного регулювання зовнішньої трудової міграції.
ВИСНОВКИ
У дисертації на основі проведених наукових досліджень вирішено важливу наукову задачу розробки теоретико-методологічних основ державного регулювання зовнішніх міграційних процесів та науково-практичних рекомендації щодо їх реалізації. Основні висновки зводяться до такого.
1. Встановлено, що теоретичні основи державного регулювання міграційних процесів потребують удосконалення. На підставі узагальнення наукових поглядів на поняття “міграція”, “трудовий мігрант”, “міжнародна міграція” запропоновано визначення зовнішньої трудової міграції населення як системного об’єктивного соціально-демографічний процесу постійного або тимчасового переміщення населення за межі територіальної (адміністративної) одиниці з метою отримання кращих, ніж на території проживання, можливостей реалізації свого трудового потенціалу. Розглянуто також поняття трудової міграції з позицій працівника, роботодавця та як об’єктивне явище сучасного ринку праці, виокремлено ознаки, види та функції міграції. Систематизовано чинники трудової міграції з урахуванням соціально-економічної, правової та політичної, соціально-психологічної, культурної та екологічної сфери життя.
2. Удосконалено визначення поняття “державне регулювання трудової міграції”, під яким розуміється діяльність, заснована на застосуванні системи методів та інструментів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, що реалізується правомочними державними інститутами з метою впорядкування, підвищення результативності та зниження негативних наслідків трудової міграції і сприяє стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи за рахунок ефективного використання трудового потенціалу країни та раціонального залучення додаткової робочої сили у проблемні сектори економіки у відповідності до соціально-економічних цілей держави.
3. На підставі систематизації принципів та елементів міграційної політики зарубіжних країн визначено, що для України більш прийнятним є використання гнучких заходів із залучення іноземної робочої сили з високими якісними характеристиками (спрощення процедури в’їзду та працевлаштування затребуваних на національному ринку праці фахівців, бальна система оцінки спеціалістів, полегшення доступу до ринку праці членів сімей іммігрантів, спрощення порядку зміни статусу іноземців, які навчаються), сприяння зворотній міграції заробітчан та осіб, що навчаються за кордоном (розробка державних програми зі стимулювання повернення студентів, що отримували освіту за кордоном, науковців і висококваліфікованих спеціалістів, що працюють за межами держави, фінансова підтримка вчених), активізація співпраці з країнами походження та призначення мігрантів. Міграційна політика держави повинна бути селективною для досягнення бажаної структури приїжджаючого населення, зі встановленою та закріпленою мірою обмежень, що орієнтується на розмір квот, обґрунтованих демографічними розрахунками та потребою роботодавців в кадрах.
4. Комплексний аналіз стану міграційних процесів, проведений на основі якісних, кількісних, просторово-часових оцінок за запропонованою схемою з використанням офіційних статистичних даних та результатів соціологічних досліджень показав, що міграційному простору України притаманні переважно негативні тенденції, що передусім виражаються у втраті трудового та інтелектуального потенціалу, погіршенні якісних характеристик населення країни в результаті обміну робочої сили; дозволив охарактеризувати українського трудового мігранта, виділивши його основні риси та мотиви готовності до переїзду; регіональні особливості та пріоритетні напрями зовнішньої міграції.
5. Проаналізовано та систематизовано наслідки української міграції за наступними групами: демографічні, соціально-економічні, соціально-психологічні, правові. Запропоновано методичні основи вимірювання економічних та оцінки соціальних втрат від зовнішньої міграції. В результаті здійснених розрахунків визначено, що економічні втрати, розраховані на основі офіційних статистичних даних у 2005 р. складають 0,3% від ВВП; такі результати можуть сягати більше ніж 9%, враховуючи суб’єктивні експертні оцінки. Доведено безпосередній вплив міграційних процесів на основні соціальні показники регіонів України: розлучуваність і народжуваність.
6. З метою визначення основних цілей та напрямів державної міграційної політики та вибору інструментів державного регулювання зовнішньої міграції розраховано перспективну чисельність населення країни, в тому числі працеактивного віку, статевовікову структуру майбутніх мігрантів. Доведено, що вже у найближчий перспективний період Україна відчуватиме дефіцит робочої сили на національному ринку праці. Розраховано потребу у додатковій робочій силі з урахуванням різних варіантів зростання продуктивності праці та зміни економічної активності жінок за рахунок збільшення працездатного віку.
7. На підставі розрахунків параметрів варіантів досягнення запланованих в державних стратегіях темпів економічного зростання обґрунтовано, що в умовах дефіциту ресурсів живої праці стратегічним цільовим орієнтиром міграційної політики України має бути шлях забезпечення максимально ефективного використання наявного трудового потенціалу через зростання обсягів інвестицій у основний капітал та інноваційний розвиток. Даний варіант є оптимальним, оскільки, по-перше, потребує мінімальних витрат державного бюджету, по-друге, дозволяє уникнути соціальних і національно-етнічних проблем, пов’язаних із залученням іноземної робочої сили, по-третє, на підставі модернізації матеріальної бази виробництва Україна поступово посяде більш гідне місце у
