НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

РУЗМАЙКІНА ІРИНА ВІКТОРІВНА

УДК 65.014.1

ФОРМУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ОЛІЙНО-ЖИРОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

ВАЛУЄВ Борис Іванович,

Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри бухгалтерського обліку та аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Осіпов Павло Володимирович,

Одеська національна академія харчових технологій

Мінстерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки промисловості

кандидат економічних наук

Бревнов Олексій Олексійович,

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних

досліджень НАН України, с.н.с. відділу ринкових

механізмів і структур

Провідна установа Тернопільський державний економічний

університет, кафедра економіки підприємств

і корпорацій, Мінстерство освіти і науки

України, м.Тернопіль

Захист відбудеться “6” липня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “2” червня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Моліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Можливості підвищення економічної ефективності виробництва в олійно-жировій промисловості багато в чому залежать від цілеспрямованості зусиль і дій всіх частин системи управління. Її подальший розвиток створює для цього реальні передумови. Вибір доцільних організаційних форм дає змогу посилити взаємодію персоналу, який виконує функції планування, обліку, контролю, регулювання, стимулювання з оперативно-виробничим персоналом, а це обумовлює здатність чіткого, динамічного функціонування системи управління економічними процесами з усіма позитивними наслідками в сфері виробництва, що з цього випливають.

Тому посилюється актуальність досліджень, пов'язаних з формуванням довгострокових програм розвитку системи управління. В сучасних умовах, коли на вітчизняну ниву активно переносяться зарубіжні управлінські концепції, що передбачають радикальні зміни в системі управління і разом з тим містять спірні положення і невирішені питання, виникає необхідність їх критичного аналізу з метою впровадження в практику тільки дійсно плідних ідей і рішень. Тим паче, що активний пошук шляхів розвитку системи управління ведуть і вітчизняні дослідники, котрі не завжди тиражують західні підходи, а пропонують альтернативні варіанти рішень, їх модифікації тощо.

Отже, актуальність полягає в тому, щоб виробити методичний підхід до формування програми розвитку системи управління економічними процесами галузі, що передбачає визначення кола проблемних питань, можливих варіантів їх розв'язання, вибір пріоритетних варіантів, які доцільно включити до програми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт економічного факультету Кіровоградського національного технічного університету за напрямком "Формування довгострокової програми розвитку системи управління в галузях промисловості (на прикладі олійно-жирової промисловості)", державний реєстраційний номер 0106U002964. Автором обґрунтовано й розроблено методичний підхід і запропоновано рекомендації щодо формування довгострокової програми розвитку системи управління в олійно-жировій промисловості.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб виробити наукові і методичні засади формування довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами в олійно-жировій промисловості. Виходячи із цієї мети, в дисертації поставлено такі основні завдання:

- довести, що облікова політика має розглядатися тільки з позицій інтересів системи управління і бути складовою частиною загальної довгострокової програми її розвитку;

- обґрунтувати переважність і визначити складові системного підходу до формування програми розвитку системи управління;

- уточнити склад економічних і організаційних підсистем підприємства як однорідних сукупностей з принципово різними цілями, способами їх досягнення, проблемами, що є об’єктами програми;

- визначити економічні цілі підприємства в основних сферах його діяльності і підсистемах цілісної системи управління з метою вироблення довгострокових цілей і проблемних питань програми;

- виробити принципи підпорядкування програми розвитку економічним цілям системи управління;

- визначити склад і розкрити сутність проблемних питань, які мають для підприємств галузі стратегічне значення і можуть бути об'єктами програми розвитку, виділити можливі варіанти їх розв'язання;

- виробити підхід до оцінки можливих і обрання пріоритетних варіантів розв'язання проблемних питань.

Об'єктом дослідження є процес формування довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами галузі.

Предмет дослідження складають теоретичні, методологічні і практичні питання, які визначають зміст підходу до формування програми розвитку системи управління.

Методи дослідження. Для дослідження існуючих підходів, обґрунтування авторської позиції з питань формування програми та вироблення пов'язаних із нею концептуальних і методичних рішень використовувались як загальнонаукові, так і окремі спеціальні методи:

- системний підхід – у визначенні сукупності теоретичних, концептуальних і методичних питань, які потребують дослідження і розв'язання відповідно до мети дисертації; в уточненні цілей і принципів функціонування окремих груп організаційних структур, які є вихідними у формуванні програми розвитку; у визначенні показників оцінки варіантів, які можуть бути обрані для розв'язання її проблемних питань;

- методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції – в класифікації об'єктів, які пов'язані з виробленням програми;

- методи абстрагування і конкретизації, аналогії і порівняння – в аналізі існуючих підходів до оцінки систем управління, зокрема, в оцінці можливих і виборі пріоритетних варіантів формування кола стратегічних питань, які варті включення до програми розвитку системи управління.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та інші нормативні документи методичного характеру, статистичні матеріали, а також матеріали досліджуваних підприємств і Українського науково-дослідного інституту олій і жирів, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки та управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що поставлено і багато в чому пророблено сукупність теоретичних, концептуальних і методичних питань формування довгострокової програми розвитку системи управління. Найвагоміші результати, що мають наукову новизну і виносяться автором на захист, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено системний підхід до формування програми, що передбачає класифікацію господарських процесів, ресурсів і організаційних структур підприємств олійно-жирової промисловості, визначення стратегічних цілей, проблем розвитку та можливих варіантів їх розв’язання, обґрунтування та вибір пріоритетних варіантів розвитку;

- обґрунтовано і сформульовано принципи актуальності, системності, варіантності, стабільності та ефективності, згідно з якими довгострокова програма розвитку системи управління має створюватися та втілюватися в практику;

удосконалено:

- склад економічних і організаційних підсистем основних сфер діяльності підприємств олійно-жирової промисловості, в яких виникають проблемні питання стратегічного характеру, що мають бути об'єктами програми розвитку;

- класифікацію і зміст цілей виробництва підприємств олійно-жирової промисловості, що визначають спрямованість функціонування всіх його підсистем і є підґрунтям формування довгострокової програми;

набуло подальшого розвитку:

- методика дослідження складу і сутності проблемних питань, пов'язаних як зі сучасними зарубіжними концепціями стратегічного, антикризового управління, управлінського обліку, контролінгу, так і з вітчизняними підходами до розвитку організаційної структури, функцій та економічного механізму внутрішньовиробничого управління, - тобто з питань, які актуальні не тільки для підприємства і становлять програму розвитку його системи управління, але й виходять на галузевий рівень управління економічними процесами;

- визначення можливих альтернативних варіантів розв'язання проблеми розвитку системи управління, складу і змісту окремих показників, за якими доцільно оцінювати кожний варіант, обґрунтування пріоритетних варіантів рішень, котрі сприяють розвитку системи управління, а тому мають бути включені до програми.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у повному обсязі переважно на великих і середніх підприємствах олійно-жирової промисловості, які мають складну організаційну структуру виробництва і систему управління.

Визначення складу проблемних питань і можливих варіантів їх розв'язання, обґрунтування рекомендацій стосовно пріоритетних варіантів, впровадження котрих сприятиме розвитку системи управління, – ці та інші здобуті автором рішення можуть послужити методичним підґрунтям у вирішенні практичних завдань формування програми розвитку.

Розроблені в дисертаційній роботі методичні підходи до вироблення програми використовуються на протязі 2004-2006 рр. для оцінювання та обрання пріоритетних варіантів розв’язання проблемних питань розвитку системи управління ЗАТ "Креатив", м. Кіровоград (довідка № 123/22 від 25.10.2005р.), ЗАТ "Завод модифікованих жирів", м. Кіровоград (довідка № 285 від 10.10.2005 р.).

Вони були використані при розробці Українським науково-дослідним інститутом олій і жирів (УкрНДІОЖ) (м. Харків) галузевої інструкції з формування облікової політики на підприємствах олійно-жирової галузі (довідка № 10/116 від 20.11.2005 р.).

Результати дослідження з питань формування програми використовувались в курсах лекцій і при підготовці модулів в навчальному процесі Кіровоградського національного технічного університету при викладанні курсів "Основи менеджменту", "Стратегічне управління", "Управління витратами", "Організація бухгалтерського обліку", "Управлінський облік" (довідка № 08-19/2490 від 20.10.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до вирішення актуального науково-практичного завдання, що полягає у виробленні підходу до формування довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами галузі і пов'язаних з ним теоретичних, концептуальних і методичних рішень стосовно визначення, оцінки та вибору пріоритетних варіантів з основних проблемних питань.

В дисертації використано лише ті положення опублікованих в співавторстві робіт, які складають особисті результати здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження та оптимізація економічних процесів" "Оптимум-2003" (Харків, 23 листопада 2003р.); ІV міжнародній науковій конференції "Розвиток бухгалтерського обліку і контролю в контексті європейської інтеграції" (Житомир-Краматорськ, 2005 р.); підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ (Одеса, 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю" (Кіровоград, 2005 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 статей в збірниках наукових праць, 1 – у тезах виступів на науковій конференції загальним обсягом 4,4 друк. арк., із них 7 статей у наукових фахових виданнях обсягом 4,1 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 167 сторінках друкованого тексту. Робота містить 12 таблиць, 14 рисунків, 2 додатки. Список використаних джерел налічує 141 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і показано зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі "Програма розвитку системи управління – стан проблеми, системний підхід до її вироблення і впровадження" досліджено сучасні особливості олійно-жирової промисловості як специфічної галузі промисловості, визначено дискусійні положення і невирішені питання стосовно підходу до вироблення довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами в підприємствах, оцінено стан практики впровадження в підприємствах олійно-жирової промисловості програми розвитку системи управління та облікової політики як її складової, обґрунтовано необхідність підпорядкування основних складників програми цілям загальної системи управління і пріоритетність системного підходу у вирішенні цієї задачі.

Проведений в дисертації аналіз дає підстави вважати, що за останні роки в олійно-жировій промисловості відбулися суттєві позитивні зміни. Як свідчать показники табл. 1, в Україні збільшилися посівні площі вирощування соняшнику, його валовий збір і врожайність, значно зросли рентабельність вирощування та обсяги його переробки на олію, скоротився експорт насіння.

Таблиця 1

Показники вирощування та переробки соняшнику в Україні

Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Валовий збір, тис. тон | 3457 | 2274 | 3149,0 | 5100 | 3400 | 5100

Врожайність,

ц/ га |

12,2 |

9,4 |

12,3 |

13,2 |

9,6 |

14,6

Посівні площі, тис. га | 2834 | 2393 | 2649,5 | 3780 | 3550 | 3498

Рівень рентабельності, % |

52,2 |

81,7 |

85 |

93 |

85 |

94

Перероблено на олію, тис. тон | 2400 | 2020 | 2600 | 3735 | 2720 | 4150

Експорт

насіння, тис. тон |

1040,9 |

83 |

200 |

1090 |

100 |

400

Ряд підприємств значно наростили виробничі потужності з переробки (рис. 1), в галузі відбувається тенденція до злиття капіталів, яка на початок 2006 року набула

наступних характеристик: 69% олієдобувних потужностей галузі зосереджено у власності 7 великих компаній: транснаціональній корпорації "Cargill" – 17%, "Зерноторговій компанії" – 11%, "Кернел-груп" – 10%, "Євротек" – 9%, корпорації "Bunge" – 8%, компанії "Фон Засс" – 8%, КМТ – 6%. Частка, що залишилася (31%), розподілена між компаніями "Оптимус", "Азовська продовольча компанія", "Гленкор", "Миронівський хлібопродукт" та ін.

Рис. 1. Переробні потужності олієдобувних підприємств олійно-жирової промисловості станом на 01.09.2005 р.

Переважна більшість підприємств галузі знаходиться у складі холдингів, які, як правило, об'єднують, крім олієдобувних та олійно-переробних підприємств торговельно-збутові та постачальницькі структури.

Інтенсивний економічний розвиток олійно-жирової промисловості потребує адекватних зусиль в управлінні економічними процесами, удосконалення основних складових системи, що необхідно для забезпечення подальшого підвищення економічної ефективності виробництва.

Проте проведене автором обстеження ряду підприємств галузі показало, що їх власників і керівників задовольняє існуючий стан системи управління, хоча певні втрачені можливості в організаційній структурі і функціях очевидні. Практично відсутні програми розвитку економічного блоку системи управління, а облікова політика як новий запозичений зарубіжний напрямок, що їх, нажаль, підміняє, не передбачає розв’язання управлінських проблем, які не знаходяться в сфері державного регулювання.

Це, зокрема, проблеми калькулювання собівартості продукції різними методами її визначення, розподіл непрямих витрат, впровадження тих або інших варіантів управлінського обліку та контролінгу, доцільність чи хибність концепції використання у внутрішньовиробничому управлінні маржинальних і різного роду умовних розрахункових цін, доцільність широкого впровадження децентралізованої форми організації персоналу. Це – дійсно важливі питання, і від того, як вони будуть вирішені, залежить цілеспрямованість і стан системи управління економікою галузі в цілому.

Ідеологія облікової політики, і це, мабуть, саме слабке місце в її концепції у теперішньому своєму значенні і вигляді, практично не пов’язана з цілями загальної системи управління.

Виходячи з викладених міркувань, обґрунтовано, що на підприємствах галузі повинна розроблятися загальна довгострокова програма розвитку і функціонування системи управління економічними процесами, сутність і спрямованість якої полягає в тім, щоб посилити динамізм і покращити якість функціонування всієї системи управління на основі взаємопроникнення функцій та доцільного інтегрування персоналу різної виробничо-функціональної спеціалізації, щоб посилити в управлінні синергійний ефект.

Такі основні положення можуть скласти зміст і спрямованість програми в її суто управлінському розумінні.

1.

Її проведення передбачає раціональну організацію управлінського персоналу та цілеспрямоване використання численних методів, які притаманні функціям планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання, стимулювання. Ці та інші напрямки слід розглядати та розробляти в контексті загальної системи цілепокладання, що створюється за ієрархічним принципом.

2. Під об’єктом програми розуміється будь-яка норма, проблема чи позиція підприємства з організації управління та здійснення його функцій, стосовно якої вже існують або можуть виникнути альтернативні варіанти вирішення. Її об’єктами можуть бути як регламентовані на державному та галузевому рівнях питання, так і ті рішення, котрі підприємство приймає самостійно, виходячи не стільки із загальновстановлених принципів і норм, скільки переважно зі здорового глузду, характеру питань і власного розуміння їх суті та шляхів розв’язання.

Але в будь-якому разі ними можуть бути тільки проблемні питання стратегічного і тактичного характеру, ефективне розв’язання котрих передбачає дослідження можливих варіантів і обрання пріоритетного.

3. Програма розвитку, з одного боку, являє собою довгострокову сукупність концептуальних рішень управлінського характеру, з іншого, - це документ, який регламентує поведінку конкретних організаційних структур підприємства стосовно здійснення цих рішень.

Таке розуміння сутності та спрямованості програми розвитку системи управління економічними процесами потребує використання розробленого в дисертації системного підходу до її формування, оскільки існуючі в літературі рекомендації потребують нового усвідомлення та розвитку з урахуванням специфіки галузі.

Він передбачає проведення глибокого системного аналізу – розкриття процесів основних сфер діяльності підприємства, складу його ресурсів, організаційної структури виробництва та управління, усвідомлення стратегічних цілей підприємства та його організаційних структур, як тих, які безпосередньо здійснюють господарські процеси, так і тих, котрі виконують управлінсько-інформаційні функції. Логіку і зміст підходу показано на рис. 2.

У другому розділі "Спрямованість і наукові засади формування програми розвитку системи управління" розкрито склад економічних процесів діяльності і підсистем системи управління як об’єктів системи, визначено складники програми її розвитку, обґрунтовано і визначено довгострокові цілі, на досягнення яких треба орієнтуватися у виробленні програми, сформульовано принципи її формування.

Управлінська спрямованість програми обумовлюється перш за все цілями, котрі постають перед підприємством у ключових сферах діяльності – інвестиційній, постачальницькій, виробничій тощо – і підсистемах цілісної системи управління.

Рис. 2. Системний підхід, який визначає загальну методику формування довгострокової програми розвитку системи управління

Треба чітко уявляти склад об’єктів управління і їх функціональне місце у внутрішньовиробничому розподілі праці, бо специфіка кожного з них потребує індивідуального підходу до визначення її характеру і цілей діяльності, а відтак – і напрямків формування довгострокової програми розвитку.

Усі подальші рішення – усвідомлення принципів її вироблення, визначення складу проблемних питань і можливих альтернативних варіантів їх розв’язання, обґрунтування показників оцінки рішень, обрання пріоритетних варіантів – усі вони залежатимуть від того, наскільки системна модель об’єктів буде адекватною їх реальному складу і системним властивостям, які визначають реальні можливості досягнення цілей.

Для визначення цілей, як вихідного початку подальших рішень, здійснено декомпозицію підприємства як складної економічної системи на основі використання процесного підходу. Він передбачає класифікацію і виділення в ній однорідних сукупностей процесів, які за своєю специфікою, цілями та засобами їх досягнення складають окремі сфери його діяльності, де виникають проблемні питання розвитку (рис. 3).

Разом з тим вони виникають також у власно управлінській сфері, у зв’язку зі здійсненням функцій організації, планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання, стимулювання, тому на рівні підприємства як цілісної системи виділено організаційну структуру і функції управління.

Прийнятий в дисертації підхід до визначення цілей, досягненню котрих має бути підпорядкована власне управлінська діяльність і програма розвитку, передбачає, що, по-перше, перевага віддається стратегічним цілям, оскільки вона являє собою довгострокову програму заходів і дій, по-друге, важливе значення мають не стільки сформульовані в дисертації конкретні цілі стосовно окремих сфер діяльності та управлінських підсистем, скільки сам підхід до їх постановки в його методичному розумінні, котрий може використовуватися в реальних практичних умовах. В рамках прийнятого підходу:

-

-

-

-

-

Рис. 3. Класифікація господарських процесів за змістом сфер діяльності для цілей формування програми розвитку системи управління

- розроблено алгоритм процесу визначення і формування цілей вироблення програми розвитку системи управління;

- розроблено класифікацію цілей вироблення довгострокової програми за наступними ознаками: характером проблемних питань, відношенням їх до сфер діяльності, центрів відповідальності, об’єкту та суб'єкту управління; строками досягнення; стабільністю досягнення; формою виразу результату; зв’язком з функціями управління;

- визначено загальні цілі підприємства в цілому, цілі основних сфер діяльності та підсистем системи управління; розкрито мету і спрямованість програми розвитку (рис. 4).

У науковій літературі практично не вироблені принципи формування довгострокової програми розвитку системи управління, а окремі висловлювання лише стосуються окремих вимог, які ставляться перед обліковою політикою.

У зв'язку з цим автором:

-

-

У третьому розділі “Методичні питання вироблення програми функціонування і розвитку системи управління" визначене коло проблемних питань і можливих варіантів їх розв’язання, що мають знаходитися у сфері інтересів системи управління економічними процесами та програми її розвитку, обґрунтовано підхід до обрання та розроблено систему показників, за допомогою котрих треба оцінювати можливі варіанти розв’язання проблемних питань розвитку, проведено їх аналіз та оцінку, визначено пріоритетні варіанти розв’язання питань.

Розроблено класифікацію проблемних питань за причинами їх виникнення; відношенням до процесів окремих сфер діяльності, системи управління та її складників; характером охоплення проблем, які стосуються окремих сфер діяльності та складових системи управління; терміном використання результатів, які дає розв’язання питань та впровадження рішень у практику.

Рис. 4. Класифікація цілей виробництва в олійно-жировій промисловості

Проблемні питання і можливі варіанти їх розв'язання зведено у три основні групи: питання, що входять до сфери нормативного державного регулювання; питання, що стосуються основних сфер діяльності; питання, що складають загальну проблему розвитку системи управління в цілому.

Обґрунтовано, що в формуванні програми, зокрема, в оцінюванні доцільності впровадження можливих варіантів розв’язання проблем, вельми складно, скоріше, неможливо використання кількісних оцінок суто якісних процесів розвитку системи управління, що, як правило, мають виключно високу міру умовності, а тому не відображають дійсну ефективність функціонування й удосконалення системи управління.

Розроблено систему показників, які сприяють змістовній оцінці та визначенню переважних варіантів з питань, що становлять зміст загальної проблеми розвитку. Проведено аналіз і оцінку можливих варіантів розв'язання кожного з проблемних питань.

На підставі їх порівняння рекомендовано звернути увагу на ті з них, котрі, на думку автора, створюють реальні можливості розвитку системи управління підприємствами олійно-жирової промисловості і мають бути включеними до довгострокової програми її розвитку. Пріоритетні варіанти стосовно проблем основних сфер діяльності наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Пріоритетні варіанти розв’язання управлінських проблем, які виникають в основних сферах діяльності

Сфера діяльності | Проблемні питання | Пріоритетні варіанти розв’язання

1 | 2 | 3

Капітальні інвестиції | Створення джерел фінансування | Створення фонду розвитку виробництва за рахунок амортизації на повне відновлення та прибутку, зосередження коштів на спецрахунку в банку.

Матеріальне забезпечення | Визначення собівартості витрачених матеріалів | Використання показника середньовиваженої собівартості.

Визначення сукупних витрат сфери | Об’єднання в плануванні та обліку витрат, які включаються до витрат різних цільових напрямків.

Конструкторсько-технологічне забезпечення | Визначення сукупних витрат сфери | Об’єднання в плануванні та обліку витрат, які включаються до витрат різних цільових напрямків.

Виробниче обслуговування | Планування та облік витрат | Планування та облік витрат за місцями виникнення та статтями витрат, віднесення їх безпосередньо на фінансові результати.

Основне виробництво | Планування, облік і калькулювання витрат і собівартості | Планування витрат у всіх напрямках і розробка планової калькуляції повної собівартості видів продукції. Облік витрат у всіх напрямках, калькулювання фактичної собівартості за прямими витратами, віднесення непрямих витрат безпосередньо на фінансові результати.

Пріоритетними варіантами розв’язання проблемних питань стосовно організаційної структури і механізму управління, котрі доцільно включити до програми розвитку системи управління, є такі:

1. Створення системи управлінського обліку в малих підприємствах, яка передбачає зосередження всіх функцій управління в бухгалтерії.

2. Створення у великих і середніх підприємствах галузі дворівневої організаційної структури економічного блоку системи управління, що дає змогу, по-перше, зосередити персонал з планування та обліку в цехах і відділах капітальних інвестицій, матеріального забезпечення, фінансовому, виробництва, збуту, створивши тим самим можливості посилення на цьому рівні його взаємодію як між собою, так і з оперативно-виробничим персоналом. По-друге, зосередити необхідний персонал на наступному рівні – в економічному відділі, котрий доцільно створити замість самостійних відділів економічного блоку і покласти на нього виконання таких головних завдань:

-

-

-

-

-

3.

4.

Пріоритетним є підхід, коли внутрішній економічний механізм є адекватний реальним економічним процесам і стимулює трудові колективи на вирішення конкретних, а не умовних завдань.

ВИСНОВКИ

У дисертації автором теоретично обґрунтовано й окреслено шляхи вирішення наукового завдання, пов’язаного з формуванням довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами в олійно-жировій промисловості. На основі проведеного дослідження було одержано наступні наукові і прикладні результати:

1.

Проведене дослідження дало підстави стверджувати, що в підприємствах олійно-жирової промисловості доцільно формувати довгострокову програму розвитку всієї системи управління економічними процесами, котра передбачає її орієнтацію на глибокий взаємозв’язок функцій в інтересах досягнення цілей життєдіяльності підприємства.

2.

3.

4. Проведене дослідження дало автору змогу вважати, що застосування системної методології у підпорядкуванні програми цілям системи управління потребує розуміння ієрархічності побудови системи; чіткого уявлення складу підсистем і їх цілей; усвідомлення одного з об’єктивно існуючих принципів цілепокладання, котрий полягає в тому, що розмаїтість і ієрархічність побудови системи цілей повинні бути адекватними складності, розмаїтості та ієрархічності самої системи; знання того, що цей принцип адекватності не означає можливість перенесення цілей системи на діяльність підсистем; розуміння відмінності системних властивостей цілого та його складових частин.

Мета програми розвитку органічно “вписується” в ієрархію цілей. Вона полягає в тому, щоб визначити “больові точки” в системі управління процесами олійно-жирового виробництва узагальнити пов’язані з ними проблемні питання та можливі варіанти їх розв’язання, обрати пріоритетні варіанти і таким чином сприяти досягненню цілей всіма підсистемами виробництва та системи управління.

5.

6.

7.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Рузмайкіна І.В. Принципи і логіка формування програми розвитку системи управління в промисловому виробництві //Экономические инновации. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. – 2006. – Вип. 24. – С. 205-211. (0,375 д.а.)

2. Рузмайкіна І.В. Управлінська стратегія облікової політики: проблема формування, можливість розв'язання // Торгівля і ринок України. – Донецьк: Дон. ДУЕТ. – 2005. – Вип. 20. – С. 376-386. (0,375 д.а.)

3. Рузмайкіна І.В. Галузевий аспект формування облікової політики // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: Економічні науки. – 2004. – Вип. 5. – ч. ІІ. – С. 414 – 421. (0,5 д.а.)

4. Рузмайкіна І.В. Облікова політика підприємства – системний підхід до вироблення // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ. – 2005. – Вип. 19. – С. 261-267. (0,875 д.а.)

5. Рузмайкіна І.В. Класифікація господарських процесів як передумова ефективної облікової політики підприємства // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – Кіровоград: КНТУ. – 2005. – Вип. 7. – Частина 1. – С. 422-427 (0,375 д.а.)

6. Рузмайкіна І.В. Облікова політика підприємства – дискусійні положення і невирішені проблеми // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ: 2005. – Випуск 205. – Том ІІ. – С. 402-413. (0,75 д.а.)

7. Рузмайкіна І.В. Формування облікової політики підприємства: принципи, проблемні питання, критерії оцінки варіантів //Формування ринкових відносин в Україні. – К. – 2005. – НДЕІ Міністерства економіки України. – Вип. 7(50). С. 32-38. (0,875 д.а.)

У інших виданнях:

8. Валуєв Б.І., Рузмайкіна І.В. Облікова політика промислового підприємства – управлінська спрямованість підходу //Тезисы и тексты выступлений на ІV международной научной конференции "Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции". – Житомир-Краматорск: ЧП "Рута". – 2005. – С. 30-38. (0,56 д.а.)

Рузмайкіна І.В. Формування довгострокової програми розвитку системи управління економічними процесами в олійно-жировій промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.01 – Економіка промисловості – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2006.

У дисертації проведено дослідження теоретичних, методологічних і методичних питань, пов'язаних з виробленням загального підходу і конкретних методичних рішень щодо формування програми розвитку системи управління підприємств олійно-жирової промисловості підприємств.

Здійснено декомпозицію системи і визначено сфери діяльності підприємства і підсистем цілісної системи управління, в котрих виникають проблемні питання, встановлено цілі, що постають перед ними у зв'язку з діяльністю та виробленням програми розвитку сформульовано принципи її формування.

Розроблено класифікацію проблемних питань, які складають облікову політику, визначено їх коло та можливі варіанти розв'язання кожного; обґрунтовано і розроблено систему показників, які можуть бути прийняті для оцінки доцільності варіантів і обрання пріоритетних.

Здійснено теоретичний аналіз і порівняння можливих варіантів розв'язання проблемних питань, обґрунтовано й узагальнено варіанти, що пріоритетні з точки зору інтересів розвитку системи управління.

Ключові слова: довгострокова програма, системний підхід, сфери діяльності, система управління, проблемні питання, варіанти, цілі, принципи, показники оцінки, пріоритетні варіанти.

Рузмайкина И.В. Формирование долгосрочной программы развития системы управления экономическими процессами в масложировой промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2006.

В диссертации проведено исследование теоретических, методологических и методических вопросов, связанных с разработкой общего, подхода и конкретных методических решений, имеющих целью выработать научные основы формирования программы.

Формирование программы развития системы управления подменяется в предприятиях масложировой промышленности учетной политикой, идеология которой совершенно не ориентирует предприятия на решение действительно проблемных задач, определяющих возможности развития системы управления.

Выработан и в главном реализован подход, предусматривающий формирование долгосрочной программы развития организационных структур и функций управления. Обосновано, что она представляет собой совокупность проблемных мер и решений по вопросам, определяющим наиболее актуальные проблемы функционирования и совершенствования системы управления.

Под объектом программы понимается любая норма, проблема или позиция предприятия в области организации управления и осуществления его функций. в отношении которых существуют или могут возникнуть альтернативные варианты решения. Ими могут быть как регламентированные на государственном или отраслевом уровнях проблемные вопросы, так и те решения, которые предприятие принимает самостоятельно исходя не только из общеустановленных принципов и норм, а преимущественно из целей деятельности и здравого смысла.

Обоснован и разработан системный подход к формированию программы предусматривающий проработку совокупности теоретических, методологических и методических вопросов.

Осуществлена декомпозиция предприятия как экономической системы, в частности, предложена классификация хозяйственных процессов, ресурсов, организационных структур, определены сферы деятельности и состав системы управления, в отношении которых возникают проблемы совершенствования.

Определены стратегические цели предприятия как в основных сферах деятельности, так и в области организационной структуры и функций управления, достижению которых должны быть подчинены система управления и программа ее развития. В постановке целей использован иерархический подход, учитывающий существование принципиальных различий системных свойств и практических возможностей целого и составляющих его частей.

Разработана классификация целей по ряду существенных признаков, определены содержательно цели и основных сфер деятельности и подсистем управления в общем управленческом процессе. Обоснованы и сформулированы принципы, в соответствии с которыми программа должна вырабатываться.

Разработана классификация проблемных вопросов, которые, по мнению автора, могут составлять содержание программы, определен круг вопросов, представляющих в сложившихся условиях особую актуальность в деле развития системы управления. Определены возможные варианты решения конкретных, включаемых в программу вопросов.

Обоснована не целесообразность оценки возможных вариантов количественными методами. Разработана система качественных показателей, посредством которых целесообразно оценивать варианты решения проблемных вопросов с точки зрения их перспективности и организационной эффективности.

Проведен содержательный анализ возможных вариантов по каждому проблемному вопросу, обоснованы варианты, использование которых автор считает предпочтительным в решении задач, поставленных перед системой управления собственником и администрацией предприятия.

Внесены предложения, позволяющие практическим работникам предприятий обобщить результаты анализа и определить приоритетные варианты решения проблемных вопросов развития.

Ключевые слова: долгосрочная программа, системный подход, сферы деятельности, система управления, проблемные вопросы, варианты, цели, принципы, показатели оценки, приоритетные варианты.

Ruzmajkina I.V. Formation of long-term program of economic process control system development in oil-and-fat industry. – Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Economics by 08.07.01. specialty – Industrial Economics. – Institute of Market Problems and Economical-Ecological Researchers of the NAS of Ukraine, Odessa, 2006.

The investigation of theoretical, methodological and methodical problems was done, connected with the development of general approach and specific methodical solutions as for formation of program of economic process control system development at oil-and-fat industry enterprises.

The decomposition of the system was done and the spheres