ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

РОМАНЧУК Сергій Вікторович

УДК 796:355.(477.3)

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ І СПОРТОМ КУРСАНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання

різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фізичної підготовки і спорту Житомирського військового інституту радіоелектроніки імені С.П. Корольова.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Бородін Юрій Андрійович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, декан факультету фізичного виховання, спортивної медицини та фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти: доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент

Камаєв Олег Іванович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри спеціальної та фізичної підготовки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Петришин Юрій Володимирович,

Львівський державний інститут фізичної культури, проректор зі спортивної і виховної роботи, доцент

кафедри теорії і методики фізичного виховання.

Провідна установа – Волинський державний педагогічний університет імені Лесі Українки, кафедра теорії та методики фізичного виховання, Міністерство освіти і науки України,

м. Луцьк.

Захист відбудеться 19 травня 2006 року о 14 годин 30 хвилин під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 17 квітня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М.Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Зміна парадигми навчання студентів, особливо підготовки офіцерських кадрів у вищих військових навчальних закладах, є одною із злободенних проблем сучасного розвитку вищої школи України.

У працях Б.М. Шияна (2001), О.С.Куца (2001), Т.Ю. Круцевич (2002), М.С. Герцика, О.М. Вацеби (2005) зазначається, що стратегію сучасної вищої освіти складає напрямок, основою якого є опора на особистісно-орієнтовані педагогічні технології. Ця стратегія характеризує тенденцію посилення ролі “людського чинника” й у всіх видах військово-професійної діяльності й військово-професійного навчання.

Дослідження Р.Н. Макарова (1998), Г.В. Ложкіна (2000 - 2002), Ю.А. Бородіна (2002 - 2005) та інших учених показали, що для організації комплексного процесу професійної підготовки військових фахівців необхідно пов’язати в інтегративне ціле як мінімум, такі види підготовки:

- теоретичний, який формує науковий і евристичний рівні знань, навичок та умінь;

- фізичний, який формує динамічне здоров'я, стійкість до гіподинамії та гіпокінезії;

- спеціальний, який моделює професійну діяльність та окремі її фрагменти в звичайних та екстремальних умовах діяльності;

- психологічний, який формує психологічну готовність до професійної діяльності в цілому і до окремих її фрагментів;

- психофізіологічний, який формує стійкість психічного й фізіологічного рівнів людського чинника до екстремальних умов і тим самим матеріалізує професійні знання, навички й уміння в надійні параметри.

Чимало вчених, а саме: Е.С. Вільчковський (1997), О.І. Камаєв (2003), Ю.В. Петришин (2005) - вважають, що особливе значення в сучасних умовах освіти потрібно приділяти фізичній підготовці.

Р.Н. Макаров (1998), Т.П. Вісковатова (2003), та інші вчені зазначають, що традиційно основні зусилля у фізичній підготовці курсантів військових навчальних закладів зосереджені на підвищенні рівня розвитку фізичних якостей і формуванні рухових навичок та вмінь. Формування ж мотивації до занять фізичною підготовкою та спортом у військовослужбовців якщо й здійснюється, то найчастіше стихійно, без чітко визначених цілей і системного підходу.

Аналіз Настанови з фізичної підготовки (НФП-97), наказів і розпоряджень з організації фізичної підготовки курсантів визначив, що метою фізичної підготовки має бути забезпечення всебічної підготовленості випускників до керування фізичним вдосконалюванням військовослужбовців, а також особистою фізичною готовністю до бойової діяльності з урахуванням посадового призначення. Головною ж передумовою досягнення цієї мети є випереджальне формування серед курсантів мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури, установки на здоровий спосіб життя й фізичне самовдосконалення, потреби в регулярних заняттях фізичними вправами та спортом.

Т.Ю. Круцевич (2002), А.В.Цьось (2002), Б.М. Шиян (2005), Ю.А. Бородін (2002 - 2005) та інші вчені вважають цю проблему однією з головних проблем фізичного виховання. Це зумовлено ще й тим, що існує значний дефіцит теоретичних розробок і практичних рекомендації щодо формування мотивації, яка спонукає курсантів до систематичного фізичного вдосконалення.

Таким чином, впровадження програми формування мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою та спортом покликане сприяти ліквідації суворо регламентованих методик проведення форм фізичної підготовки у військових навчальних закладах, залученню курсантів до систематичних занять фізичними вправами та формуванню “суб’єкт - суб’єктних” відносин між викладачем фізичної підготовки та курсантом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на підставі Зведеного плану науково-дослідної роботи у галузі фізичної культури і спорту на 2003-2005 рр. за темою 2.1.19 “Фізична підготовка слухачів та курсантів вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України” (номер державної реєстрації 0103U003022) та плану науково-дослідних робіт на 2003-2005 рр. Управління фізичної підготовки Збройних Сил України, шифр “Спортсмен”.

Об’єкт дослідження – мотиваційні аспекти фізичної підготовки на етапах військово-професійного навчання курсантів технічних військових навчальних закладів.

Предмет дослідження – мотивація курсантів технічних військових навчальних закладів до занять фізичними вправами та спортом.

Мета роботи полягає у розробці та перевірці ефективності програми формування мотивації курсантів військових навчальних закладів технічного профілю на різних курсах навчання до занять фізичною підготовкою та спортом.

Завдання дослідження.

1. Дослідити мотивацію курсантів військових навчальних закладів технічного профілю до занять фізичними вправами, визначити причини, що заважають їм активно займатися фізичною підготовкою та спортом, окреслити орієнтовні шляхи формування мотивації.

2. Дослідити вплив мотивації до занять фізичною підготовкою та спортом на ефективність військово-професійного навчання.

3. Розробити програму формування мотивації курсантів військових навчальних закладів технічного профілю на різних курсах навчання до занять фізичною підготовкою та спортом.

4. Визначити ефективність розробленої програми формування мотивації курсантів старших курсів технічних військових навчальних закладів в організацію та проведення форм фізичної підготовки.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань використано такі методи: аналіз та узагальнення літератури; анкетування; педагогічні методи дослідження успішності навчання, рівня фізичної та спортивної підготовленості курсантів; психологічне тестування; методика якісної експрес-оцінки фізичного здоров’я; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Наукова новизна:

1) розроблено та експериментально обґрунтовано ефективність запропонованої програми формування мотивації курсантів технічних військових навчальних закладів до систематичних занять фізичною підготовкою та спортом;

2) доведено взаємозв’язок між змістом та спрямованістю форм фізичної підготовки на етапах навчання у військових навчальних закладах і мотивацією курсантів до занять фізичними вправами;

3) запропоновано поєднання спортивної та фізичної підготовленості курсантів у нормативній системі з фізичної підготовки;

4) визначено взаємозв’язок між ставленням командирів курсантських підрозділів до організації фізичної підготовки та спорту у військових навчальних закладах та мотивацією курсантів до фізичної підготовки та спорту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні їх у навчальний процес з дисципліни “Фізичне виховання, підготовка і спорт” для курсантів таких військових навчальних закладів: Житомирський військовий інститут радіоелектроніки імені С.П.Корольова (акт упровадження від 09 вересня 2005 року); Львівський інститут Сухопутних військ (акт упровадження від 18 вересня 2005 року); Харківський інститут танкових військ при Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” (акт упровадження від 06 жовтня 2005 року); Харківський Університет повітряних сил Збройних Сил України (акт упровадження від 12 жовтня 2005 року).

Основні положення роботи представлені у вигляді методичного посібника для викладачів фізичної підготовки, командирів курсантських підрозділів та курсантів військових навчальних закладів “Мотивація курсантів вищих військових навчальних закладів до занять фізичною підготовкою і спортом” (Житомир, 2006).

Запропонована програма формування мотивації курсантів до занять фізичними вправами може бути рекомендована для застосування у навчальному процесі курсантів технічних спеціальностей військових навчальних закладів Міністерства оборони України та у систему організації та проведення фізичної підготовки і спорту у Збройних силах України.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні напрямку, мети, конкретних завдань дослідження, нагромадженні теоретичного та експериментального матеріалу, аналізі отриманих даних, обґрунтуванні та розробці програми формування мотивації курсантів технічних військових навчальних закладів до систематичних занять фізичними вправами та спортом.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені у таких виступах: на І та ІІ відкритих науково-методичних конференціях “Фізична підготовка військовослужбовців” (Київ, 2003, 2004); на V Міжнародній науковій конференції “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2004); на ІХ Міжнародній науковій конференції галузі фізичної культури і спорту “Молода спортивна наука України” (Львів, 2005); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Духовне відродження фізичної культури і спорту” (Донецьк, 2005); на засіданнях кафедри фізичної підготовки і спорту Житомирського військового інституту радіоелектроніки імені С.П. Корольова (2002-2005); на засіданні Спортивного комітету Міністерства оборони України з приводу розробки Настанови з фізичної підготовки у Збройних Силах України (НФП - 2007) у 2005 році (Київ, 2005);

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 13 наукових праць, у тому числі методичний посібник для викладачів, командирів курсантських підрозділів і курсантів вищих військових навчальних закладів; 7 публікацій розміщено у наукових фахових виданнях України; 9 публікацій виконано одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, чотирнадцяти додатків. Дисертацію викладено на 154 сторінках друкованого тексту, що містять 28 таблиць, 31 рисунок. У роботі використано 252 літературних джерела, з яких 25 – іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; показано зв’язок дослідження з науковими програмами, планами й темами; визначено об’єкт і предмет, мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення; подано інформацію про апробацію результатів роботи, загальні відомості про публікації за матеріалами дисертаційного дослідження.

У першому розділі дисертації “Мотиваційні аспекти фізичної підготовки у військових навчальних закладах технічного профілю як психолого-педагогічна проблема” узагальнено праці провідних науковців з проблем мотивації у різних напрямках діяльності людини, здійснено аналіз нормативних документів, літературних джерел та публікацій, щодо формування мотивації студентської молоді України, кадетів провідних держав НАТО та курсантів військових навчальних закладів Міністерства оборони України до занять фізичними вправами.

Розглянуто ієрархію мотивів, визначено місце мотиву діяльності у житті людини. С.Л. Рубенштейн (1946), Б.Г. Ананьев (2001), С. Занюк (2002), Р.С. Немов (2002), Х. Хекхаузен (2003), Е.П. Ильин (2003), А. Маслоу (2003), С.Ю.Головин (2003) та інші вчені зазначають, що мотивація діяльності посідає одне з провідних місць у щоденному житті людини. Визначено, що мотивація не є вродженою функцією, а формується в процесі впливу зовнішніх та внутрішніх чинників, будується у процесі життя за ланцюгом “мотив – потреба – мета”.

З метою визначення основ формування мотивації молоді до занять фізичними вправами, було проведено аналіз досліджень з фізичного виховання студентської молоді України та кадетів військових навчальних закладів Великобританії, США, Німеччини, Франції. Дослідження у сфері мотивації, яка спонукає студентів до занять фізичними вправами, в Україні ще не є закінченими. Аналіз організації фізичної підготовки у військових навчальних закладах провідних іноземних держав світу показав, що більшість методик проведення занять з фізичної підготовки спрямовані на індивідуалізацію та самостійність військовослужбовців. На думку автора, доцільно використовувати досвід іноземних держав у формуванні мотивації кадетів до занять фізичними вправами та спортом у системі фізичної підготовки військових навчальних закладів Міністерства оборони України.

Аналіз організації фізичної підготовки у військових навчальних закладах Збройних Сил України показав, що найбільш істотними суперечностями, які знижують ефективність формування мотивації курсантів до занять фізичними вправами та спортом, є такі: між сучасними вимогами до якості підготовки військових фахівців технічного напрямку та можливістю їх реалізації в чинних організаційно-управлінських схемах процесу фізичної підготовки і спорту; між традиційною методикою викладання фізичної підготовки у військових навчальних закладах та парадигмою сучасного професійного навчання; між організацією форм фізичної підготовки курсантів у військовому навчальному закладі та організацією фізичної підготовки офіцерів у військових частинах Збройних Сил України; між регламентованістю викладачів фізичної підготовки та постійним зростанням інтелектуального рівня підготовки на етапах військово-професійного навчання; між методиками викладання фізичної підготовки та інших навчальних дисциплін; між суб’єктивними прагненнями курсантів та можливостями їх реалізації у процесі фізичної підготовки; між необхідністю випереджального розвитку професійно важливих якостей курсантів та обмеженими можливостями їх реалізації у процесі фізичної підготовки.

Загалом у спеціальній науково-методичній літературі недостатньо вивчено та проаналізовано шляхи формування мотивації курсантів військових навчальних закладів до систематичних занять фізичними вправами та спортом під час різних форм фізичної підготовки та етапів військово-професійного навчання.

У другому розділі “Організація та методи дослідження” деталізовано використання методів дослідження.

Організація дослідження передбачала такі етапи.

1-й етап (лютий - грудень 2001 року). Було здійснено пошук, вивчення й аналіз літератури та публікацій з таких проблем: мотивація курсантів, кадетів та військовослужбовців до занять фізичною підготовкою в Збройних Силах України і збройних силах інших, розвинених у військовому відношенні, іноземних держав; вплив рівня фізичної підготовленості на ефективність навчання, рівень психологічних якостей, рівень фізичного здоров’я, спортивну підготовленість курсантів військових навчальних закладів; вимоги військово-професійної діяльності до фізичної підготовленості та розвитку психофізіологічних якостей військовослужбовців операторських спеціальностей; вимоги до фізичної підготовленості в умовах переходу Збройних Сил незалежної України на професійну основу; досвід практичної роботи фахівців фізичної підготовки та спорту у військових навчальних закладах Міністерства оборони України.

Проведена на етапі дослідницька робота дозволила виявити низку істотних недоліків, що знижують ефективність фізичної підготовки курсантів військових навчальних закладів, та перейти до обґрунтування і розробки авторської програми формування мотивації до занять фізичною підготовкою та спортом.

2-й етап (січень 2002 – травень 2003 р.) передбачав проведення попереднього експерименту і був спрямований на дослідження мотивації курсантів до занять фізичними вправами, а також дійсного рівня фізичної та спортивної підготовленості, рівня психологічних якостей, стану фізичного здоров’я, взаємозв’язку фізичної підготовленості та ефективності навчання курсантів. На цьому етапі досліджень за результатами складання семестрових іспитів ми проаналізували стан фізичної підготовленості, ефективність навчання, визначили спортивну підготовленість, за відповідними методиками визначили стан та динаміку психологічних якостей та фізичного здоров’я випускників 2003 року за весь період навчання (1998-2003 рр.) (п =215), визначили недоліки організації та проведення форм фізичної підготовки у військових навчальних закладах.

З метою вивчення ставлення до організації фізичної підготовки у військових навчальних закладах було проведено анкетування курсантів військових навчальних закладів (п=181), командирів курсантських підрозділів (п=54), фахівців фізичної підготовки і спорту (п= 62), фахівців операторського профілю (п = 39).

За допомогою методик, що вивчають мотивацію до навчальної діяльності та мотивацію до занять спортом, визначили групи курсантів з умотивованим та невмотивованим ставленням до занять фізичними вправами. Виконали порівняльний аналіз у цих групах курсантів (п=331) за показниками фізичної та спортивної підготовленості, рівня фізичного здоров’я та психологічних якостей, ефективності навчання.

Проведений на другому етапі експеримент дозволив встановити рівень фізичної та спортивної підготовленості курсантів на етапах військово-професійного навчання і визначити чинники, що зумовлюють низький рівень мотивації, яка спонукає до занять фізичною підготовкою.

3-й етап (травень – серпень 2003 р.) полягав у виконанні досліджень з метою визначення змісту авторської програми формування мотивації курсантів технічних військових навчальних закладів до занять фізичною підготовкою і спортом, а також формування контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ) груп для проведення педагогічного експерименту.

4-й етап (вересень 2003 – червень 2005 р.) містив основну частину досліджень, а саме: педагогічний експеримент, спрямований на практичну перевірку авторської програми формування мотивації з курсантами четвертих та п’ятих курсів; аналіз кількості курсантів, які самостійно займаються фізичними вправами, стану відвідування консультацій з дисципліни “Фізичне виховання, підготовка і спорт”, рівня фізичної та спортивної підготовленості, рівня успішності навчання, стану психологічних якостей курсантів КГ (п = 81) та ЕГ (п = 80); аналіз одержаних даних та розробку практичних рекомендацій для викладачів та командирів щодо розвитку мотивації, яка спонукає курсантів військових навчальних закладів до занять фізичними вправами; анкетування випускників військових навчальних закладів, які брали участь в експерименті, з метою визначення ставлення до нововведень у систему фізичної підготовки у військових навчальних закладах та їх впливу на стан мотивації курсантів.

5-й етап (січень – жовтень 2005 р.) передбачав заходи з підготовки дисертації до захисту.

У третьому розділі “Аналіз показників ефективності мотивації курсантів військових навчальних закладів технічного профілю до занять фізичною підготовкою і спортом” відображено рівень мотивації військовослужбовців до занять фізичною підготовкою і спортом та авторську програму формування мотивації курсантів технічних військових навчальних закладів до занять фізичною підготовкою і спортом.

За результатами досліджень було визначено, що під час навчання у військових навчальних закладах показники фізичної, спортивної підготовленості, рівня успішності навчання, психологічних якостей та фізичного здоров’я курсантів мають регресивний характер на IV-V курсах відносно ІІІ курсу навчання, зокрема:

а) показники фізичної підготовленості за основними фізичними якостями погіршуються з достовірністю різниці 99%;

б) виконання спортивних розрядів з військово-прикладних видів спорту знижується на 21%;

в) рівень психологічних якостей, професійно важливих для операторів знижується на 0,9 бала (P<0,05);

г) показники фізичного здоров’я курсантів знижуються на 1,74 бала (P<0,01);

д) відсоток курсантів, що займаються самостійно фізичними вправами знижується на 11,3%.

Ці результати підтверджують висновки робіт В.П. Леонтьєва (1997), Ю.А. Бородіна (2001 – 2005), Ю.С. Фіногенова (2002), Г.І. Сухоради (2002), О.М. Ольхового (2004) та інших учених.

Проведений аналіз дозволив визначити, що основні причини зниження показників фізичної підготовленості військовослужбовців полягають у неправильній організації фізичної підготовки у військових навчальних закладах, що призводить до зниження мотивації курсантів до занять фізичними вправами. На нашу думку, до таких причин належать: низькі нормативи з фізичної підготовки для курсантів старших курсів; жорстка регламентація методик проведення форм фізичної підготовки у військових навчальних закладах; безініціативне ставлення командирів підрозділів до організації та проведення форм фізичної підготовки; відсутність у керівних документах з фізичної підготовки та кваліфікаційній характеристиці випускників чинників, які б стимулювали підвищення індивідуальної фізичної та спортивної підготовленості курсантів та офіцерів; недостатня ефективність програми з фізичної підготовки у військових навчальних закладах щодо вимог професійної діяльності випускників; ставлення викладачів з фізичної підготовки до курсантів як до об’єктів фізичної підготовки.

Дослідження виявили, що існують різні думки щодо організації та проведення фізичної підготовки у військових навчальних закладах, але всі категорії, опитаних поділяє думку про те, що для покращення системи фізичної підготовки у військових навчальних закладах необхідно враховувати бажання курсантів старших курсів та проводити заняття у групах за інтересами (табл.1).

Для остаточного визначення впливу мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою та спортом на професійну підготовку був проведений порівняльний аналіз показників фізичної, спортивної підготовленості, рівня успішності навчання курсантів з умотивованим та невмотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою та спортом.

Аналіз рівня фізичної підготовленості курсантів свідчить про те, що зміни показників курсантів з невмотивованим ставленням до занять фізичними вправами відбуваються нерівномірно, але однаковою для всіх тенденцією є стрімке підвищення показників на І-ІІІ курсах (Р<0,05) і певне зниження їх на IV-V курсах навчання (P > 0,01). Показники курсантів, умотивованих до занять фізичними вправами, також прогресує на І-ІІІ курсах (Р < 0,05), але на IV-V курсах є відносно стабільними.

З метою аналізу ефективності навчання ми визначили середній бал успішності навчання курсантів з умотивованим та невмотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою та спортом за період навчання у військовому навчальному закладі. Ці показники достовірно різні (Р<0,01), причому вірогідність різниці збільшується залежно від року навчання.

Таблиця 1

Відповіді різних категорій військовослужбовців

на запитання анкети щодо введення змін до системи фізичної підготовки

у військових навчальних закладах (у %)

За допомогою анкетного опитування було визначено, що курсанти з умотивованим ставленням до занять систематично займаються фізичними вправами як на молодших курсах, так і на старших. Відсоток курсантів з невмотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою та спортом, які систематично займаються фізичними вправами, на старших курсах значно знижується (рис.1).

Рис. 1. Динаміка відвідування курсантами з умотивованим та невмотивованим ставленням занять фізичною підготовкою та спортом в залежності від року навчання (у %)

За допомогою кореляційного аналізу було визначено рівень взаємозв’язку між елементами військово-професійної діяльності та рівнем мотивації курсантів до занять фізичними вправами. Доведено залежність між рівнем розвитку фізичних якостей та рівнем навчання курсантів. Так, для курсантів з умотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою коефіцієнт кореляції складає r = 0,96, а для курсантів з невмотивованим ставленням до занять фізичними вправами – r = 0,36.

Спираючись на роботи провідних учених у галузі фізичного виховання та фізичної підготовки, враховуючи недоліки чинної системи фізичної підготовки у військових навчальних закладах Міністерства оборони України, позитивний досвід організації фізичної підготовки у іноземних державах та результати власного дослідження ми розробили програму формування мотивації курсантів технічних військових навчальних закладів до занять фізичною підготовкою та спортом.

Основні особливості авторської програми такі:

1) розроблено рекомендації викладачам щодо формування, розвитку й оцінювання мотивації курсантів до фізичної підготовки і спорту на етапах військово-професійного навчання;

2) доповнено нормативну систему з оцінювання фізичної підготовленості курсантів, у якій для одержання оцінки “відмінно” і “добре” з фізичної підготовленості курсант повинен мати певний спортивний розряд;

3) курсантам, оціненим на “відмінно” за результатами щомісячної перевірки, дозволено на заняттях з фізичної підготовки та спортивно-масової роботи, займатися за окремою програмою чи в групах, сформованих за інтересами, до наступної перевірки.

4) у плані-календарі спортивних заходів передбачено проведення щотижневих обов'язкових масових змагань серед навчальних груп чи курсів; розширено план-календар про проведення спортивних і військово-спортивних заходів шляхом уведення масових змагань, у яких беруть участь 100% особового складу підрозділу;

5) під час підведення підсумків змагань спартакіади в інституті враховані коефіцієнти:

коефіцієнт 2 – для масових видів спорту;

коефіцієнт 1,5 – для видів спорту, включених у спартакіаду серед військових навчальних закладів Збройних Сил України;

коефіцієнт 1 – для інших видів спорту.

6) запропоновано доповнити Військово-спортивну класифікацію введенням спортивних розрядів з таких вправ: підтягування на поперечині, підйом перевертанням на поперечині, комплексно-силова вправа, комплексна атлетична вправа, біг 4 х100 метрів, військово-спортивний комплекс, а також змінено нормативи з подолання перешкод.

У четвертому розділі “Експериментальне обґрунтування авторської моделі формування мотивації курсантів технічних військових навчальних закладів до занять фізичною підготовкою і спортом” подано результати педагогічного експерименту: показники фізичного здоров’я, динаміку фізичних якостей та спортивної підготовленості, рівень успішності навчання та психологічних якостей, відвідування консультацій з дисципліни “Фізичне виховання, підготовка і спорт” та самостійних занять фізичними вправами курсантів контрольної та експериментальної груп.

Тестування курсантів контрольної та експериментальної груп за методикою якісної експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я індивіда дозволило зробити висновок (рис. 2), що середній показник стану здоров’я експериментальної групи знаходився на рівні “вищий від середнього”, а контрольної групи – на рівні “нижчий від середнього”.

Рис. 2. Динаміка рівня фізичного здоров’я курсантів контрольної та експериментальної груп за період експерименту (у балах )

Курсантів експериментальної групи продемонстрували такі результати: “високий” – 14%, “вищий від середнього” – 54%, “середній” – 18%, “нижчий від середнього” – 1%, “низький” – 0%. Показники контрольної групи були такими: “високий” – 2%, “вищий від середнього” – 8%, “середній” – 15%, “нижчий від середнього” – 38%, “низький” – 37%. У результаті мали місце вірогідні розбіжності показників за рівнем здоров’я курсантів контрольної та експериментальної груп (P<0,001).

За отриманими даними загального рівня фізичної підготовленості курсантів ЕГ та КГ було визначено вірогідну розбіжність між ними вже з восьмого семестру (P<0,001). Що стосується показників розвитку силових, швидкісних якостей та витривалості, а також військово-прикладних навичок курсантів контрольної та експериментальної груп, то динаміка та залежність розвитку є характерною для всіх досліджуваних якостей курсантів (P<0,001) (рис. 3).

За результатами аналізу успішності навчання із загальновійськових, суспільних, загальнонаукових, військово-технічних та військово-спеціальних дисциплін було зроблено висновок про певну різницю між середньоарифметичними показниками експериментальної та контрольної груп (P<0,001) (табл. 2).

Таблиця 2

Показники успішності навчання курсантів експериментальної та контрольної груп

за період експерименту (у балах)

А. Швидкісні якості курсантів (біг на 100 м, у секундах)

Б. Силові якості курсантів (підтягування на перекладині, у разах)

В. Витривалість курсантів (біг на 3 км, у хвилинах та секундах)

Рис. 3. Показників розвитку фізичних якостей курсантів експериментальної

та контрольної груп за період експерименту

Отримані впродовж досліджень дані спортивної майстерності курсантів свідчать про значну перевагу курсантів експериментальної (на 66,6%) над курсантами контрольної групи. При цьому нормативів Майстра спорту та Кандидата у майстри спорту України в експериментальній групі виконано на 8,8% більше, І розряду – на 36,3%, ІІ розряду – на 27,6%. Результати мають вірогідну різницю: P<0,05, P<0,001, P<0,01 відповідно.

Вивчення результатів дослідження психологічної підготовленості та психофізіологічного стану курсантів дозволило визначити перевагу курсантів ЕГ за всіма методиками (“Відшукування чисел”, “Матриці Равена”, “Переплутані лінії”, методика “САН”). Показники курсантів експериментальної та контрольної груп, отримані за всіма методиками, вірогідно відрізняються (P<0,001) (табл. 3).

Зміни рівня показників концентрації та стійкості уваги курсантів експериментальної та контрольної груп за методикою “Переплутані лінії” фіксуються з 8-го семестру навчання (Р<0,001), до цього рівень був достовірно незмінним (Р>0,05).

Таблиця 3

Показники психологічної підготовленості курсантів експериментальної та контрольної групи наприкінці експерименту (у балах)

Рівень показників логічності мислення курсантів експериментальної групи за методикою “Матриці Равена” постійно зростає. Динаміка цих показників у курсантів контрольної групи має складний характер: у 6-7-му семестрах – без змін (Р>0,05), у 8-му семестрі – зниження (Р<0,01) , у 9-му та 10-му – підвищення (Р<0,001).

Дослідження рівня показників розподілу уваги за методикою “Відшукування чисел” та емоційних станів за методикою “Самопочуття-активність-настрій” у курсантів експериментальної групи виявило покращення показників, а у курсантів контрольної групи – зниження. Достовірна різниця між показниками експериментальної та контрольної груп, спостерігається починаючи з 8-го семестру (Р<0,001).

Аналіз результатів дослідження мотивації курсантів до навчальної діяльності та мотивації до занять спортом показав, що курсантів експериментальної групи стимулюють до навчальної діяльності мотиви самореалізації, самоствердження та процесуально-змістові, курсантів же контрольної групи стимулюють мотиви матеріального задоволення та запобігання покаранню. Результати дослідження свідчать, що курсанти експериментальної та контрольної групи розуміють значення доброго стану здоров’я та самопочуття, але при цьому курсанти експериментальної групи використовують заняття фізичними вправами для покращення професійних навичок і вмінь, а курсанти контрольної групи – щоб домогтися схвалення своїх дій з боку командирів і викладачів, а також для власного задоволення.

З метою визначення зацікавленості курсантів заняттями фізичною підготовкою і спортом було проаналізовано відвідування самостійних занять фізичними вправами та консультацій з дисципліни “Фізичне виховання, підготовка і спорт” курсантів експериментальної та контрольної груп. За результатами досліджень було виявлено залежність відвідування від рівня мотивації курсантів.

Рис. 4. Динаміка відвідування самостійних занять фізичними вправами курсантами експериментальної та контрольної груп (у %)

Результати дослідження показали, що запропоновані вимоги до фізичної підготовленості курсантів та стимулювання до занять фізичними вправами викликали поступові зміни у ставленні курсантів до занять фізичною підготовкою і спортом (рис. 4).

Упровадження авторської програми формування мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою і спортом дозволило збільшити кількість курсантів у експериментальній групі, які систематично займаються фізичними вправами, до 95 %. Кількість курсантів контрольної групи, які відвідують самостійні заняття, складає тільки 16%.

Результати дослідження засвідчують, що наприкінці експерименту кількість курсантів експериментальної групи, які систематично консультуються з викладачем складає 77,6%. У контрольної групи лише 18,5% курсантів самостійно відвідують консультації (рис.5).

Рис. 5. Динаміка відвідування консультацій з дисципліни “Фізичне виховання, підготовка і спорт” курсантами експериментальної та контрольної груп за період експерименту (у %)

Варто відзначити, що у 10-му семестрі, коли планові заняття з фізичної підготовки не передбачені, відвідування консультацій курсантів контрольної групи знизилося на 7,4% і спричиняє погіршення показників фізичної та спортивної підготовленості, що підтверджено результатами експерименту. Зниження ж відвідування консультацій курсантів експериментальної групи можна пояснити тим, що вони вже набули певних знань та вмінь у формуванні індивідуальної фізичної підготовки.

У п’ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” три групи даних.

Підтверджено висновки вчених (Р.Н. Макаров, 1998; Ю.А. Бородін, 2002-2005; Г.В. Ложкін, 2002; Г.І. Сухорада, 2002; Ю.С. Фіногенов, 2003) щодо недоліків системи фізичної підготовки у технічних військових навчальних закладах Збройних Сил України, а саме: динаміка показників фізичної та спортивної підготовленості на старших курсах має регресивні тенденції; час, що виділяється на планові заняття з фізичної підготовки, не дозволяє вирішити повною мірою питання спрямованого розвитку спеціальних фізичних якостей; чинна нормативна система з фізичної підготовки не стимулює вдосконалення фізичних якостей; методична підготовка не достатньо формує навики та вміння курсантів з організації та проведення самостійних занять фізичними вправами.

Доповнено висновки робіт низькі вчених, які визначають залежність ефективності функціонування системи фізичної підготовки курсантів у військових навчальних закладів від таких факторів: рівня фізичної підготовленості молодого поповнення (В.П. Леонтьєв, 1998; О.М. Ольховий, 2005); стану матеріально-технічної бази закладу (Ю.В. Петришин, 2005; Г.І. Сухорада, 2002 ); ієрархії фізичної підготовки в системі бойової підготовки (Р.Н Макаров, 2000; Ю.А. Бородін, 2004; О.І. Величко, 2004); фінансів, що виділяються на її організацію і проведення (О.Н. Мальцев, 2003); професіоналізму керівників занять (О.І. Камаєв, 2003; О.М. Ольховий, 2005); рівня мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою і спортом (Ю.А. Бородін, 2004).

Уперше розроблено програму формування мотивації до занять фізичною підготовкою і спортом курсантів технічних військових навчальних закладів. Доведено вплив рівня мотивації до занять фізичними вправами на рівень військово-професійних знань, психологічних якостей, стану здоров’я, фізичної та спортивної підготовленості курсантів протягом всього періоду навчання у навчальному закладі. Обґрунтовано послідовність здійснення впливу та контролю викладачами фізичної підготовки та командирами підрозділів мотиваційно-ціннісної сфери курсантів технічних військових навчальних закладів на етапах навчання. Запропоновано доповнити нормативну систему з фізичної підготовки курсантів, розширити зміст спартакіади військових навчальних закладів, доповнити кваліфікаційну характеристику випускника.

У розділі подано також пропозиції з удосконалення системи фізичної підготовки у військових навчальних закладах технічного профілю.

ВИСНОВКИ

Відповідно до завдань дослідження доцільно зробити такі висновки.

1. З’ясовано, що фізична підготовка відіграє важливу роль у розвитку професійних якостей військовослужбовців-операторів. Багато вчених розглядають як найважливіше завдання фізичної підготовки підтримання працездатності та професійного довголіття операторів протягом тривалого часу.

2. Підтверджено висновки вчених щодо недоліків системи фізичної підготовки у військових навчальних закладах Збройних Сил України, а саме:

а) динаміка показників фізичної та спортивної підготовленості на старших курсах має регресивні тенденції: під час випуску з військових навчальних закладів курсанти мають рівень фізичних якостей, який дорівнює рівню курсантів другого курсу навчання;

б) час, що виділяється на планові заняття з фізичної підготовки, не дозволяє вирішити повною мірою питання спрямованого розвитку спеціальних фізичних якостей: заняття проводяться у жорстко регламентованих рамках, без урахування бажань курсантів займатися тими чи іншими фізичними вправами або видами спорту;

в) чинна нормативна система з фізичної підготовки не стимулює до вдосконалення фізичних якостей через низькі нормативи з фізичної підготовленості та відсутність взаємозв’язку зі спортивною підготовленістю, особливо на старших курсах;

г) методична підготовка недостатньо ефективно формує навички та вміння курсантів з організації та проведення самостійних занять фізичними вправами;

д) рівень фізичної підготовленості молодих офіцерів (1-2-га вікові групи) не відповідає вимогам ведення сучасних бойових дій.

3. Доповнено висновки робіт низки вчених, які визначають залежність ефективності функціонування системи фізичної підготовки курсантів у ВНЗ від таких чинників: рівня фізичної підготовленості молодого поповнення; стану матеріально-технічної бази закладу; ієрархії фізичної підготовки в системі бойової підготовки; фінансів, що виділяються на її організацію і проведення; професіоналізму керівників занять. Ми вважаємо, що найбільш дієвим чинником є підвищення рівня мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою і спортом.

4. Визначено, які причини буденної діяльності курсантів знижують мотивацію до занять фізичною підготовкою і спортом та заважають систематично займатися фізичними вправами. До них належать: брак часу – 41,3% респондентів, заборона командирів - 31,7%, відсутність секцій за інтересами – 9,4%, відсутність бажання займатися фізичними вправами – 7,5%, недостатньо оснащена матеріальна база – 6,2%, 3,9% курсантів визначили інші причини.

Доведено, що з вищевказаних причин курсанти пропускають таку кількість годин на тиждень: 43,9% респондентів пропускають до 2 годин, 37,1% респондентів не пропускають зовсім, 10,9% курсантів пропускають до 4 годин, 2,6% респондентів – до 6и годин. Це говорить про те, що до 60% курсантів пропускають кожне друге заняття.

Підтверджено висновки вчених про те, що зміни повинні бути спрямовані на формування стійкої потребо-мотиваційної сфери. В анкетах зазначено, що для підвищення ефективності фізичної підготовки необхідно враховувати бажання військовослужбовців. Так вважають 56,3% курсантів, 57,4% командирів курсантських підрозділів, 69,4% спеціалістів з фізичної підготовки і спорту.

5. Визначено вплив регулярних занять фізичними вправами не тільки на фізичну підготовленість курсантів, а й на елементи військового навчання.

Доведено високу лінійну залежність між рівнем розвитку фізичних якостей та успішністю навчання курсантів. Для курсантів з умотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою і спортом цей показник дорівнює r = 0,96, для курсантів з невмотивованим ставленням – r = 0,36.

Синтезовано модель залежності рівня навчання курсанта від показників військового навчання за допомогою метода групового обліку аргументів :

- для курсантів з умотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою і спортом

- для курсантів з невмотивованим ставленням до занять фізичною підготовкою і спортом

6. Доведено, що формування мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою та спортом буде тоді ефективним, коли відбудеться перехід від “суб’єкт – об’єктних” до “суб’єкт – суб’єктних” стосунків між викладачем і курсантом. Визначено, що для цього в організації занять з фізичної підготовки необхідно переходити від жорсткої регламентації занять на молодших курсах до самостійного планування занять на старших курсах.

7. Перевірено ефективність авторської програми формування мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою і спортом. Визначено, що для курсантів експериментальної групи найбільш виразними є мотиви та потреби у розвитку характеру та психологічних якостей, покращення самопочуття і здоров’я та фізичного вдосконалення. Курсанти контрольної групи вважають, що найбільш виразними мотивами та потребами у заняттях спортом є потреба у схваленні, спілкування та покращення самопочуття і здоров’я.

Доведено, що авторська програма формування мотивації курсантів до занять фізичною підготовкою і спортом дозволила:

- збільшити кількість курсантів експериментальної групи, які систематично займаються фізичними вправами, до 95 %, що на 79% більше, ніж у контрольній групі;

- покращити відсоток відвідування консультацій з дисципліни “Фізичне виховання, підготовка і спорт”: наприкінці експерименту кількість курсантів експериментальної групи, які систематично консультуються з викладачем, складає 77,6%; у контрольній групі лише 18,5% курсантів самостійно відвідують консультації;

- покращити показники фізичного здоров’я за окремими коефіцієнтами та в цілому, при цьому середній показник стану здоров’я експериментальної групи відповідав рівню “вищий від середнього”, а у курсантів контрольно групи – рівню “нижчий від середнього”;

- підвищити якість навчання курсантів експериментальної групи (4,26±0,05 бала) та рівень психофізичних якостей, професійно важливих для операторів (7,34±0,21 бала); показники якості навчання (3,76±0,08 бала) та рівня психофізичних якостей (4,89±0,22 бала) контрольної групи достовірно відрізняються від показників експериментальної групи (Р<0,001 та Р<0,001 відповідно);

- покращити рівень фізичної підготовленості курсантів ЕГ. Він вірогідно вищий, ніж у курсантів контрольної групи, та дозволяє виконати вимоги нормативних документів, які не виконувалися раніше. Так, дослідження швидкісних якостей (біг на 100 м) курсантів ЕГ та КГ виявило різницю у 0,89 сек (Р<0,001), силових якостей (підтягування на поперечині) – у 4,27 рази (Р<0,001), витривалості (біг на 3 км) – у 47 сек (Р<0,001), військово-прикладних навичок (подолання смуги перешкод) – у 18 сек (Р<0,001);

- збільшити показники спортивної майстерності курсантів експериментальної групи, які перевищили показники контрольної групи:

зі звань МС та КМС – на 12,0%;

з І розряду – на 36,7%;

з ІІ розряду – на 28,0%;

загалом – на 68,4%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бородін Ю.А., Романчук С.В. Мотивація курсантів ВВНЗ до занять фізичною підготовкою і спортом: Метод. посібник. – Житомир: ЖВІРЕ, 2006. – 128 с (внесок автора полягає у обґрунтуванні етапів навчання курсантів та розробці програми формування мотивації до занять фізичною підготовкою і спортом курсантів технічних