ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

Стоянова Анастасія Анзорівна

УДК 904.25 (477.45) “-02/03”

Намисто і підвіски населення Криму III ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Історичні науки 07.00.04 – археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії стародавнього світу і середніх віків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства науки та освіти України

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

ХРАПУНОВ ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ,

Таврійській національний університет ім. В.І. Вернадського, професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

РУСЯЄВА АННА СТАНІСЛАВІВНА,

Інститут археології НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук, доцент АНДРУХ СВІТЛАНА ІВАНІВНА,

Запоріжській національний університет,

доцент кафедри всесвітньої історії

Провідна установа: Київський національний університет ім. 

Т. Шевченка, кафедра археології та музеєзнавства

Захист відбудеться 14.03. 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук при Інституті археології НАН України за адресою:

04210, Україна, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитись в наукової бібліотеці Інституту археології НАН України за адресою: 04210, Україна, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12.

Автореферат розісланий 12.02. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Архипова Є.І.

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Намисто і підвіски є найчисленнішою категорією інвентарю в кримських похованнях античного часу. У деяких комплексах їх налічується тисячі, а утворених ними типів – сотні. Численність та різноманітність цих прикрас дозволяють вважати їх досить важливим доповнюючим джерелом для вирішення проблем історії та археології Криму. Намисто та підвіски несуть в собі різноманітну інформацію про костюм мешканців півострова античного часу, торгові зв’язки, міжетнічні стосунки, розвиток ремесел. Фігурні вироби проливають світло на питання, пов’язані з вивченням культів, ідеологічних уявлень та звичаїв давнього населення регіону. Завдяки численності намиста, а також через постійні зміни стилів і технологічних деталей, намисто може розглядатись як матеріал для датування.

Однак, систематичному вивченню цієї категорії знахідок приділяється надзвичайно мало уваги. На сьогодні існує лише одне фундаментальне дослідження, присвячене дрібним прикрасам з античних пам’яток Північного Причорномор’я та їх найближчого оточення [Алексеева 1975; 1978; 1982]. Проте до цього зводу не увійшла значна кількість матеріалу з могильників, які залишило негрецьке населення Криму. Виявлене в них намисто та підвіски до тепер залишаються невивченими належним чином: не розроблено їх класифікацію та хронологію, не виявлено локальних та етнокультурних особливостей використання намиста та підвісок у костюмі, центрів їх виготовлення та шляхів їх поширення. Основна проблема, з якою стикається дослідник, який збирається використовувати намисто як додаткове джерело для датування та інтерпретації комплексу, — це незадовільний рівень публікації цієї групи інвентарю. Здебільшого в роботах лише опосередковано розглядаються питання, які стосуються дослідження намиста, більш-менш докладно розглядаються найцікавіші типи цих прикрас, проте переважна їх більшість залишається належного аналізу. Найчастіше у публікаціях нового археологічного матеріалу лише констатується факт присутності намиста у похованнях.

Розкопки пам’яток Центрального і Західного Криму, проведені за останні десятиріччя, дозволили отримати нові дані про етнічну історію півострова, а вивчення знайденого в них намиста, безумовно, допоможе доповнити і виправити висновки, зроблені на основі аналізу інших категорій інвентарю. Актуальність теми підтверджують статті останніх років, присвячені намисту з низки кримських могильників. Далеко не всі вони, однак, дають вичерпну інформацію про цю групу знахідок. Відсутність узагальнюючої роботи з докладним аналізом намиста і підвісок, їх типологією, яка б дозволила провести такий аналіз, суттєво зменшує цінність цієї категорії знахідок як історичного джерела. Необхідність вирішення всього спектра окреслених питань зумовлює актуальність теми, обраної для дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація написана під час навчання в аспірантурі, в межах планової теми кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського “Проблеми стародавньої та середньовічної історії та археології Західної Євразії” (державний реєстраційний номер 0103U001987).

Мета і завдання дослідження. Запропоноване дослідження є джерелознавчою роботою, метою якої є створення типології намиста III ст. до н.е. – IV ст. н.е. і на її основі – розкриття інформаційного потенціалу цієї категорії прикрас, створення додаткової об’єктивної джерельної бази для етнокультурних, соціальних та економічних реконструкцій. Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:–

розробка класифікаційної схеми для намиста та підвісок античної доби, визначення критеріїв для виділення груп, типів і варіантів виробів;

– визначення хронологічних і географічних меж існування окремих типів намиста і підвісок та їх наборів;

– виявлення хронологічно значущих типів намиста та підвісок, які здатні бути додатковим джерелом для визначення часу створення комплексів;

– вивчення основних тенденцій складання наборів намиста і динаміки зміни стилів під впливом хронологічних, географічних та етнічних факторів;–

введення до наукового обігу нового, переважно неопублікованого, матеріалу, який дозволить скорегувати і доповнити знання, що вже існують про історію Криму античної доби.

Об’єктом дослідження є етнічні процеси, що відбувались в Криму в елліністичний і римський час, а також історія і традиційна культура народів, які були їх основними учасниками.

Предметом дослідження є намисто та підвіски з пам’яток Криму античного періоду. Основу роботи складають матеріали досить добре вивчених могильників Центрального і Північно-Західного Криму, розкопки яких проводились протягом останніх років. Це могильники Дружне, Кольчугіно, Левадки, Опушки, Фонтани (Сімферопольський район), Нейзац (Білогорський район) і Кара-Тобе (Сакський район). Вони залишені пізніми скіфами, сарматами та аланами і містять комплекси кінця III ст. до н.е. – IV ст. н.е. Вибір саме цих пам’яток зумовлено наступними міркуваннями. По-перше, група намиста і підвісок з них складає хронологічно і географічно локалізовану вибірку численністю 47519 екземплярів, достатню для вирішення поставлених завдань. По-друге, зазначені могильники містять велику кількість закритих, добре датованих за іншими категоріями знахідок комплексів із зафіксованим in situ інвентарем, що дозволить провести кореляцію намиста та виявити стійкі збіги типів, а також виділити хронологічні репери серед підвісок, створивши тим самим додаткову основу для датування поховань. Це актуально ще й тим, що багато поховань із північнопричорноморських могильників античної доби не містять інших артефактів, які дозволяли б встановити час створення комплексу, крім намиста та підвісок. Не менш важливими критеріями під час вибору пам’яток є стан колекції прикрас, що вивчаються, можливість безпосередньої роботи з матеріалом, а також особиста участь автора у польових дослідженнях деяких могильників та знання контексту знахідок.

Намисто та підвіски із залучених до вивчення пам’яток зберігаються у фондах Кримського республіканського краєзнавчого музею (м. Сімферополь), Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника, Національного заповідника “Херсонес Таврійський” (м. Севастополь), Сакського краєзнавчого музею. Матеріал із могильників Нейзац, Опушки, Левадки, Фонтани та Кара-Тобе не опублікований чи опублікований частково.

Крім зазначених некрополів, до роботи залучено опубліковані матеріали із синхронних грецьких та варварських пам’яток, розташованих в інших регіонах Криму, проте настільки повно, наскільки дозволяє це зробити якість публікацій виявленого в них намиста та підвісок.

Хронологічні рамки дослідження визначають епоху в історії півострова, яка починається з формуванням на території півострова пізньоскіфської археологічної культури у III ст. до н.е., а її завершення – нашестям гунів у кінці IV ст. н.е., що зумовило кардинальні зміни етнічної карти Східної Європи та Криму зокрема.

Методичну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та комплексний підхід до вивчення археологічного матеріалу. У роботі використані традиційні методи історико-археологічних досліджень, перш за все порівняльний та морфологічний аналіз намиста та підвісок, на основі яких було розроблено типологію цих прикрас, а також методи історичної аналогії та систематизації. Для рішення питання хронології намиста застосовувались статистичний та кореляційний методи. Картографування знахідок дозволило визначити їх ареал і можливі шляхи поширення.

Наукова новизна отримання результатів полягає в систематизації намиста та підвісок з пам’яток, залишених скіфо-сарматським населенням степового та передгірного Криму; створенні відкритої класифікаційної схеми, яка дозволяє долучати нові типи виробів та здійснювати їх подальшу обробку; введення до наукового обігу численної вибірки пов’язаних з комплексами намиста та підвісок із кримських пам’яток. Вперше проведено кореляційний аналіз намиста, виявлено хронологічно інформативні та етновизначальні типи прикрас та їх поєднання в індивідуальних наборах.

Практичне значення. Запропонована в роботі класифікація намиста та підвісок доповнює вже існуючий звід античного намиста О.М. Алексєєвої, формуючи цілісну картину поширення цих виробів у регіоні. Висновки хронологічного характеру можуть бути використані дослідниками для визначення часу створення комплексів як у Криму, так і в сусідніх регіонах. Основні положення дисертації можуть бути застосовані під час написання наукових та науково-популярних робіт, розробки навчальних курсів, створення музейних експозицій і тематичних виставок.

Особистий внесок пошукача полягає в систематизації та узагальненні матеріалу, а також розробці принципів класифікації намиста та підвісок. У статях, опублікованих спільно з І.М. Храпуновим, С.А. Мульдом і В.П. Власовим, особистим внеском автора є викладення та інтерпретація фактичного матеріалу.

Апробація основних положень дисертації відбувалась на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (квітень 2002-2005 рр.), а також на двох міжнародних конференціях, що відбулися у м. Керч: “Боспор Кіммерійський та варварський світ у період античності та середньовіччя. III Боспорські читання” (травень 2002 р.) і “Боспор Кіммерійський та варварський світ у період античності і середньовіччя. Етнічні процеси. V Боспорські читання” (травень 2004 р.).

Публікації. Окремі положення дисертації викладено в 5 статях, опублікованих в спеціалізованих виданнях Інституту археології НАН України, Кримського відділення Інституту сходознавства НАН України, Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника, внесеного до відповідного списку ВАК України, а також у тезах доповідей вказаних конференцій у м. Керч [Стоянова 2002; 2004а; 2004б; 2005а; 2005б; Храпунов, Стоянова, Мульд 2001; Храпунов, Власов, Мульд, Стоянова 2004].

Об’єм та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох частин і висновку, які являють собою основний текст (165 сторінок), списку використаної літератури (209 положень), списку скорочень. Три додатки містять класифікацію намиста (143 сторінки), ілюстрації (48 рисунків та карт) і таблиці (25). Загальний обсяг рукопису – 396 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі викладено актуальність обраної теми, визначено хронологічні та географічні межі дослідження, його методику, сформульовано основну мету та головні завдання дисертації, розкрито наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення, наведено дані про апробацію основних положень роботи.

Розділ I. Історіографія питання та методика класифікації намиста та підвісок

Розділ присвячено питанням історіографічного характеру та опису методики, відповідно до якої було розроблено запропоновану в роботі типологію намиста та підвісок.

Історіографія. У процесі вивчення дрібних прикрас було створено декілька класифікаційних схем, кожна з яких побудована із запропонованими її авторами цілями та завданнями дослідження. На сьогодні склалось два підходи до проблеми типологізації категорії прикрас, які розглядаються – морфологічний та хіміко-технологічний. В основі першого лежать критерії виділення типів за формою предметів та технологічними деталями, які візуально помітні. Подібний підхід однаково можна застосувати для класифікації намиста та підвісок, зроблених із різних матеріалів, і дозволяє об’єднати їх в межах однієї класифікаційної системи. Прикладами використання цього підходу можуть бути роботи О.М. Алексєєвої, В.Б. Деопік, М. Темпельман-Манчинської, які присвячені античному та ранньосередньовічному намисту Центральної та Південно-Східної Європи [Деопик 1959; 1961; Алексеева 1970; Tempelmann-M№czyсska 1985]. Серед морфологічних класифікацій найбільш актуальною на сьогодні залишається опублікована в 70-х рр. минулого століття типологія О.М. Алексєєвої, присвячена намисту та підвіскам з античних пам’яток Північного Причорномор’я.

Основними ознаками хіміко-технологічних класифікацій є хімічний склад матеріалу та технологія виготовлення виробів. Такі класифікації нерідко поєднують функціонально різні категорії інвентарю, виготовленого з одного матеріалу. Найбільш повно цей підхід застосовувався у дослідженнях стародавнього та середньовічного скла, зокрема скляного намиста, і знайшов відображення у працях Ю.Л. Щапової, М.А. Безбородова та З.А. Львової [Безбородов 1969; Львова 1979; Щапова 1983; 1989]. Технологічний принцип також став основним критерієм для виділення типів в типології намиста з напівкоштовного каменю Г.Г. Леммлейна [Леммлейн 1947; 1950].

Класифікаційні схеми вище згаданих вчених складають базу, на якій будують вивчення дрібних прикрас сучасні дослідники. Протягом останніх двадцяти років спроби подивитись по-новому на проблему типології намиста та підвісок практично не здійснювались. В залежності від поставленої мети, дослідники для класифікації намиста вибирають найбільш вдалу на їхній погляд вже існуючу систему. Певною мірою це може бути критерієм високої оцінки розробок О.М. Алексєєвої, З.О. Львової, Ю.Л. Щапової та інших вчених. Однак швидке збільшення обсягів нового матеріалу в результаті активних розкопок пам’яток, розвиток методів обробки археологічних джерел, зокрема за допомогою комп’ютерних технологій, вимагають пошуку нових підходів до проблеми класифікації цієї наймасовішої категорії інвентарю.

Початок вивчення багатої колекції намиста та підвісок з кримських пам’яток було покладено в середині XX ст., що проявилось у появі низки робіт, присвячених цій категорії інвентарю. Одним з перших більш-менш докладно описаних та проаналізованих став комплекс прикрас з мавзолею Неаполя скіфського [Погребова 1961, с. 163-173].

Єдиною фундаментальною монографією, в якій зібрано і систематизовано дрібні прикраси античного часу з Північного Причорномор’я, є звід О.М. Алексєєвої [Алексеева 1975; 1978; 1982]. До неї увійшло близько 100 тисяч намистин та підвісок, виявлених у грецьких центрах. За рідкісним винятком дослідниця не врахувала знахідки з пам’яток, залишених негрецьким населенням півострова, справедливо пояснивши це неможливістю вивчення такої маси матеріалу в одній роботі.

За останнє десятиліття з’явилось досить багато статей, присвячених намисту та підвіскам з окремих кримських пам’яток. Комплексний підхід до вивчення цієї категорії знахідок, який базувався на поєднанні морфологічних та хіміко-технологічних характеристик виробів, застосувала О.К. Столярова, дослідивши дрібні прикраси з могильників Бельбек IV та Заозерне [Столярова 1993; 1997; 2001]. У спеціальних роботах більш-менш докладно вивчені дрібні прикраси з ґрунтових поховань Західного некрополя Херсонеса і могильників пізньоримського часу Совхоз 10, Дружне, Нейзац [Назаров 1989; Хайрединова 1995; Высотская, Рыжова 1996; Стоянова 2004]. Особливу увагу дослідників привернули предмети, характерні для культур германського кола: різноманітні вироби з бурштину, металеві сокироподібні та відроподібні підвіски, кістяні пірамідальні підвіски з циркульним орнаментом, прикраси у вигляді лунниць. Деякі з них у літературі виступають як хронологічні та етнічні індикатори [Кропоткин 1978; Зубарь, Мещеряков 1983; Бажан, Каргапольцев 1989; Kokowski 1998; Мастыкова 1999]. Недавно здійснено спроби використання намиста як масового матеріалу в хронологічних дослідженнях [Скрипкин 1990; Бобровська 2000].

Головним результатом за більш ніж півстоліття вивчення кримського намиста античної доби є публікація та систематизація переважної більшості матеріалу, накопиченого протягом багаторічних розкопок. Зроблено перші кроки у використанні намиста та підвісок для вирішення проблем хронології пам’яток та етнокультурної ідентифікації населення, що їх залишило. Вивчено різноманітні аспекти існування деяких типів прикрас. Однак все це є лише підготовчою базою для перетворення намиста на повноцінне археологічне джерело.

Методика класифікації. Запропоновані в дисертації типології намиста та підвісок розроблені на матеріалах 33 пам’яток, зосереджених, здебільшого, в Центральному, Південно-Західному та Північно-Західному Криму. Намисто та підвіски складають дві різні групи прикрас, тому їх типології та аналіз представлені окремо один від одного. Під намистом ми маємо на увазі пронизки геометричних чи близьких до геометричних форм з розміщеним у центральній частині отвором. До групи підвісок належать прикраси, для яких характерна хоч би одна з двох ознак – складна фігурна форма та розміщення отвору у верхній частині виробу.

У класифікації намиста та підвісок використано розроблені О.М. Алексєєвою номенклатура ознак та термінологія опису виробів. Основний елемент класифікації – тип намиста чи підвіски – визначається поєднанням кількох ознак: матеріалу, форми, пропорцій, кольору, прозорості, орнаменту та візуально помітних технологічних деталей. Класифікація містить кілька ієрархічних рівнів, кількість та критерії виділення яких визначає специфіка матеріалу, з якого виготовлено намисто. Нумерація типів намиста всередині кожного рівня наведена окремо. Такий підхід робить класифікацію відкритою та зручною для подальших обробок матеріалу.

Розділ II. Намисто

Класифікація намиста побудована на матеріалах 27 кримських пам’яток. Колекція нараховує 46368 екземплярів. Більшість виробів походить із комплексів, незначний відсоток намиста представлений безпаспортними знахідками. Всього до дослідження залучено 347 поховальних споруд. Все намисто розділено на 24 категорії за матеріалом та 575 типів у відповідності з висунутими класифікаційними критеріями. Класифікація намиста представлена у Додатку А. У розділі II викладено загальну характеристику матеріалу, хронологію окремих типів намиста та їх наборів.

Понад половину всіх прикрас складає скляне намисто, яке також утворює найбільшу кількість типів. Більшість типів намиста з одноколірного скла (18619 екз./40,2%) характеризуються широкими хронологічними та географічними межами функціонування. Відносно вузько датується і певною мірою є хронологічними індикаторами для періоду еллінізму дрібне яйцеподібне намисто з білого, червоного, жовтого, синього та бірюзового скла типів XIV(1-5), особливо у поєднанні з виробами аналогічної форми з поздовжньо-смугастим синьо-білим та червоно-жовтим орнаментом типів IV(IV,1) і IV(IV,2). Поховання ранньоримського часу, особливо у пізньоскіфських склепах, характеризуються особливою масовістю наборів шароподібних та бочкоподібних пронизок груп I та II. Намисто у формі плоских дисків з прозорого бузкового та синього скла типів XIII(3) і XIII(5), усічено-біконічні білі пронизки типу XII(1) можна розглядати як хронологічно значущі для III ст. н.е., переважно першої його половини. Виключно у похованнях IV ст. н.е. знайдено пронизки скарабеоїдної форми з чорного скла групи XXVII.

Намиста із багатоколірного скла представлені у класифікації 972 екземплярами (2%). Серед них переважає намисто з вічкоподібним орнаментом, 85% яких сконцентровані в комплексах I ст. до н.е. – I ст. н.е., переважно у склепах з багаторазовими похованнями з пізньоскіфських могильників. До цього ж часу належать більшість прикрас з поздовжньо-смугастим та поперечносмугастим декором, а також вироби, виконані в мозаїчній техніці. Натомість, близько 50% намиста з плямистим і фестончастим орнаментом і майже всі вироби, прикрашені зигзагоподібними та хвилястими смугами, сконцентровані в похованнях пізньоримського часу. Хронологічним діагностом для IV ст. н.е. може бути шароподібне намисто з комбінованим вісімкоподібним-вічкоподібним декором і великі пронизки, які поєднують в орнаменті зигзаги та поперечні смуги.

Серед виробів із внутрішньою металевою прокладкою (5315 екз./11,5%) найпопулярнішими є шароподібне та бочкоподібне намисто типів 1 та 2. У результаті кореляції типів намиста з різночасових комплексів виявилось, що лише шароподібні пронизки з внутрішньою позолотою демонструють стійкий зв’язок з намистом інших типів протягом всього античного часу. Більшість намиста з металевою прокладкою в античних містах функціонували в період пізнього еллінізму і ранньоримського часу. Знахідки з Центрального та Південно-Західного Криму дозволили продовжити час використання деяких типів, наприклад циліндричних пронизок типу 3 та бочкоподібного ребристого намиста типу 4, до III – IV ст. н.е.

Вироби з єгипетського фаянсу складають близько третини всіх залучених до дослідження дрібних прикрас (13543 екз./29,2%). 91% фаянсових прикрас представлений короткоциліндричним бісером типу 2, сконцентрованим, переважно, у комплексах кінця II – першої половини III ст. н.е. з пам’яток Центрального Криму. У деяких випадках його кількість досягає 1,5 тисяч екземплярів в одній могилі. У порівнянні з центральнокримськими похованнями, в могильниках західної частини півострова (Совхоз 10, Бельбек IV, Завітноє, Кара-Тобе, Заозерне) питома вага короткоциліндричного бісеру і фаянсових виробів загалом значно менша. Характер поширення фаянсового бісеру дає змогу припустити, що ці прикраси потрапляли до Північного Причорномор’я через Боспор і, користуючись великим попитом у місцевого населення, осідали в його окрузі та сусідніх областях, що сприяло формуванню своєрідної локальної моди.

Гагатове намисто представлене 5449 екземплярами (11,7%). Близько половини гагатових прикрас зосереджено у склепах раньоримського часу. 88% намиста з гагату становлять циліндричні та короткоциліндричні пронизки типу I(3), які були найбільш популярними серед скіфо-сарматського населення Криму. Очевидно, засновниками моди на ці прикраси були сармати Нижнього Поволжя, у яких такі намиста були дуже поширеними з III ст. до н.е. З просуванням сарматських племен на захід намиста цього типу з’являються у Північному Причорномор’ї, де стають особливо популярними у I – II ст. н.е. При цьому переважна більшість знахідок циліндричних пронизок пов’язана з Боспором, у той час як у сарматських похованнях степу вони трапляються спорадично. Очевидно, така ситуація була зумовлена напрямком міграції сарматських племен, які проходять через Керченський півострів.

Прикраси із бурштину нараховують 677 екз. (1,5%). Практично всі вони виявлені в похованнях римського часу, хоча в межах цього періоду їх хронологія досить різноманітна. Серед бурштинового намиста переважають шароподібне, циліндричне, бочкоподібне сплощене намисто неправильною форми і короткоциліндричні пронизки з торцями, що виступають. З них тільки останнє максимально часто трапляється у похованнях ранньоримського часу. Переважна більшість знахідок намиста інших типів припадає на пізньоримський період.

Питома вага кам’яного намиста в загальній масі прикрас невелика – всього 1,95%. З них 1,8% представлені сердоліковим намистом, а 0,15% – виробами з халцедону, гірського кришталю, агату і гранату. Серед сердолікових виробів найбільшою популярністю користувалось шароподібне і бочкоподібне намисто, крім того значна частина перших зосереджена у похованнях кінця II – першої половини III ст. н.е. Навпаки, кількість бочкоподібних пронизок до початку пізньоримського періоду суттєво скорочується, а їх особлива концентрація спостерігається в комплексах I ст. до н.е. – першої половини II ст. н.е. Подібний хронологічний розподіл намиста обох типів для античних центрів помітила О.М. Алексєєва. Проте, вона вважала, що шароподібне намисто змінює бочкоподібне дещо раніше – в I – II ст. н.е., а останнє, у свою чергу, було найбільш поширеним в епоху еллінізму.

Металеві прикраси — це вироби з бронзи, свинцю, срібла і золота. Найбільш численною серед них є група золотого намиста, яка містить 529 екземплярів шести типів. Переважна їх більшість зосереджена в мавзолеї Неаполя скіфського і являлась прикрасами одягу похованого в кам’яній гробниці. Намистини із бронзи кількістю 116 екземплярів представлені 14 типами. Половина типів не має аналогій в античних центрах, що дає можливість говорити про їх виготовлення у місцевому варварському середовищі. Практично всі бронзові вироби пов’язані з комплексами римського часу.

Більшість типів намиста не є хронологічно значущими та характеризуються широкими часовими і географічними межами існування. Дещо більше інформації можна отримати, якщо взяти до уваги кількість намиста того чи іншого типу в межах одного комплексу. Крім того, набори намиста зі скіфо-сарматських поховань містять вироби різних типів, що дозволяє дослідити характер їх виявлення поруч і визначити різні хронологічні групи суміжних типів.

У дев’яти могилах елліністичного періоду зафіксовано близько 1600 намистин, представлених 135 типами, при цьому 48 типів не трапляються у похованнях пізнішого часу. Помітна майже повна розбіжність наборів намиста у похованнях. Лише 12 типів намиста проявляють досить сильний зв’язок один з одним всередині цієї групи комплексів, вони трапляються поруч, мінімум, у трьох похованнях. Це шароподібні однокольорові намистини з глухого білого, світло-зеленого і прозорого бузкового скла, поліхромні сині намистини з трьома вічками, шароподібні, бочкоподібні поздовжньо витягнуті, циліндричні і усічено-біконічні намистини з металевою прокладкою, бочкоподібні горбисті і короткоциліндичні з єгипетського фаянсу, ромбоподібні пронизки із гагату і бочкоподібні із сердоліку. Деякі з цих типів, представлені кількома десятками екземплярів, складають основу наборів намиста, однак в кожному комплексі їх кількість і збіг змінюється, зумовлюючи тим самим індивідуальність композиції.

У ранньоримский період кількість намиста значно збільшується, з’являється багато нових типів, набори стають більш численними. Особливо наглядно ця тенденція відбивається в матеріалах піздньоскіфських склепів із багаторазовими похованнями I ст. до н.е. – I/першої половини II ст. н.е. У 17 таких спорудах із могильників Опушки, Левадки, Кольчугіно і Кара-Тобе виявлено понад 10000 екземплярів 302 типів. Найчисленнішими є шароподібні і бочкоподібні намистини із однокольорового скла. Серед поліхромного намиста переважають вироби із вічкоподібним та смугастим орнаментом. При цьому вічкоподібні намиста відрізняються особливою різноманітністю типів, кожен з яких представлений 1-2 екземплярами. Натомість, намиста зі смугастим орнаментом однотипні, проте складають великі набори. Переважну більшість намиста із єгипетського фаянсу представляє короткоциліндричний бісер, особливо численний у склепах із могильника Кольчугіно. Циліндричні пронизки домінують і серед гагатових прикрас. Серед сердолікового переважає поздовжньо витягнуте бочкоподібне намисто. Бурштинові прикраси поодинокі, здебільшого це короткоциліндричні пронизки із виступаючими кінцями. Ці вироби формують уявлення про пізньоскіфські індивідуальні набори. В цілому набори намиста зі склепів різних могильників схожі між собою. Відмінності спостерігаються, зокрема, у домінуванні намиста з якогось одного матеріалу. Особливими є набори намиста із дитячих поховань. Крім уже перерахованих типів, їх обов’язковим компонентом є великі поліхромні, переважно вічкоподібні, пронизки, а також фаянсові амулети чи їх скляні імітації.

З I ст. н.е. на території могильників передгірного Криму у великій кількості з’являються підбійні могили, які, за усталеною в літературі думкою, пов’язують із появою сарматів серед пізньоскіфського населення. Набори намиста із підбоїв дещо відрізняються від зафіксованих у склепах. Неоднаковий склад намиста і в самих підбійних могилах, які належали до різних хронологічних періодів. У 25 підбійних могилах I – II ст. н.е. було виявлено близько 1100 намистин 115 типів, із яких 90 типів представлені одиничними екземплярами. В них спостерігається надзвичайно мало стійких комбінацій намиста у наборах. Виділяються лише дві, які не поєднувались одна з одною у межах однієї групи споріднених типів. Перша об’єднує циліндричні пронизки із гагату і сердолікові шароподібні намистини. Другу групу складають кулеподібні і усічено-біконічні намистини із єгипетського фаянсу і бочкоподібні зі скла із внутрішньою металевою прокладкою.

Порівнюючи набори намиста із підбійних могил, які розміщені на території пізньоскіфських некрополів, і кочівницьких підкурганних поховань середньосарматського часу із степового Криму та Північного Причорномор’я виявилось, що вони зовсім не тотожні. До перших значно ближче за складом намистини із синхронних сарматських пам’яток, які розміщені на Боспорі, в Прикубанні та в степах на схід від Дону.

У пізньоримський час склад намиста у похованнях суттєво змінюється. Перш за все, збільшується їх кількість в індивідуальних наборах: якщо у I – II ст. н.е. в комплексах з одиничним похованням їх кількість у середньому складала 100-110 екземплярів, то вже в кінці II – першої половини III ст. н.е. вона зростає до 300 екземплярів. У результаті кореляції було виділено дві групи поховань, які містять дуже схожі набори намиста. До поховань першої групи входять набори, основу яких складав численний фаянсовий бісер, який сконцентрований, здебільшого, у ногах похованого. У всіх похованнях він поєднувався із великою кількістю гагатових циліндричних пронизок, які спільно із шароподібними сердоліковими виробами і скляними намистинами утворювали намисто і браслети. Можливо, розміщені біля кистей обох рук однакові за складом нитки намиста були обшивкою для рукавів. Переважна більшість намиста зі скла, здебільшого білого кольору, представлена округлими формами. Практично всі поховання цієї групи супроводжувались бурштиновими пронизками типу 8. Тут також зосереджені поліхромні намистини зі спіралеподібним орнаментом. Друга група поховань містить великі набори циліндричних, призматичних, чотирнадцятигранних пронизок і намистин у формі паралелепіпеда з білого, червоного, зеленого та бузкового скла. Їх доповнювали намистини зі скла із внутрішньою металевою прокладкою, переважно шароподібної та бочкоподібної форми, іноді гагатові ромбоподібні пронизки з двома отворами та бурштинові прикраси. Скляне намисто інших груп поодиноке, вироби з єгипетського фаянсу відсутні. Практично у всіх комплексах намиста розміщувались у ногах похованих і прикрашали, очевидно, взуття чи поділ одягу, до того ж переважно у таких випадках цей спосіб використання намистин був єдиним. Поєднання намистин, яке було помічено у цій групі поховань, характеризується досить вузьким хронологічним діапазоном – комплекси, що їх містили, належать до першої половини III ст. н.е.

У другій половині III ст. н.е. в костюмі населення Центрального Криму продовжують використовувати ті ж типи намиста, що і в першій половині століття, хоча в дещо інших поєднаннях. Незмінною залишається і їх роль у костюмі.

Зміни в наборах намиста спостерігаються у IV ст. н.е. Значно скорочується їх кількість у похованнях – у середньому на одне поховання припадає близько 40 намистин, що у кілька разів менше, ніж у похованнях більш раннього періоду. Майже зникає традиція розшивати одяг бісером, носити довге яскраве намисто та браслети із намиста. У похованнях цього часу дуже рідко трапляються вироби з єгипетського фаянсу та гагату. Найпопулярнішим у цей період стає невелике намисто із синього скла. У похованнях IV ст. н.е. дуже часто трапляються скляні сині шароподібні, циліндричні та усічено-біконічні пронизки. У деяких випадках вони поєднуються із бурштиновим короткоциліндричним намистом. Своєрідними є набори намиста із дитячих поховань. Типовим для цього часу стає намисто, яке складається з 4-7 бурштинових вісімкоподібних підвісок. Як правило, вони доповнюються різними однокольоровими та поліхромними скляними намистинами і пронизками з бурштину. Нерідко у комплексах IV ст. н.е. намисто, переважно великих розмірів, було виявлено поруч із кістяками у вигляді скупчень, іноді разом з різноманітними дрібними предметами. Очевидно, у давнину вони клалися до сумочок чи мішечків.

Як видно зі сказаного вище, традиції складання наборів намиста та їх використання в костюмі змінювались протягом всієї античної доби. В період еллінізму стійкі комбінації типів намиста відсутні, а близькі за складом набори помічені лише в межах однієї пам’ятки, що свідчить про їх місцеве складання. У ранньоримський час у формування індивідуальних прикрас із намиста закладаються традиції, які зародилися ще раніше. З цього часу стає популярним поєднання в одному наборі різних типів гагатових, сердолікових і однокольорових скляних намистин, кількість яких та спосіб використання змінюються, що у деяких випадках може бути хронологічною ознакою. Інновації, виражені в масовому поширенні раніше невідомих чи маловідомих типів, які формують індивідуальні набори, характерні для кінця II і початку IV ст. н.е.

Розділ III. Підвіски

У третьому розділі дисертації подано типологію підвісок, розглянуто хронологію та географію поширення окремих типів. Всього в типології представлено 1151 підвіску з 284 поховань 29 кримських могильників, культурних шарів Неаполя скіфського та Херсонеса, а також святилища на перевалі Гурзуфське Сідло. Близько 100 екземплярів є безпаспортними знахідками.

Залучені до типології екземпляри виготовлені з 16 видів матеріалу: скла, єгипетського фаянсу, гагату, бурштину, сердоліку, гірського кришталю, аметисту, глини, кістки, вапняку, каменю, мармуру, коралу, раковин, метаморфічної гірської породи та металу. Всі підвіски розділено на 121 тип, більшість з яких містить варіанти.

До групи скляних прикрас належать підвіски з одноколірного (105 екз./9,1% від загальної кількості), багатоколірного (14 екз./1,2%) скла та скла з внутрішньою металевою прокладкою (3 екз./0,2 %). Значна частина скляних підвісок пов’язана з комплексами ранньоримського часу та знаходить аналогії як у грецьких центрах півострова, так і за межами Криму. Імовірно, ці вироби були предметами античного виробництва і поширились у варварському середовищі у результаті торгових стосунків.

Підвіски з єгипетського фаянсу представлені 166 екземплярами (14,4%). Характер їх поширення в скіфо-сарматських пам’ятках Криму підтверджує спостереження О.М. Алексєєвої, зроблені на основі матеріалів античних центрів: майже всі вони датуються I ст. до н.е. – II ст. н.е. Однак, у Центральному Криму зафіксовані випадки, коли в комплексах пізньоримського часу траплялись фаянсові амулети, що дозволяє продовжити час їх функціонування в цьому регіоні до кінця III ст. н.е.

Гагатові прикраси, які за кількістю несуттєво поступаються фаянсовим (150 екз./13%), представлені, здебільшого, стрілкоподібними підвісками типу 1. Всі вони сконцентровані у склепах I ст. до н.е. – I ст. н.е., які досить впевнено можна ідентифікувати з пізньоскіфським поховальним обрядом. До ранньоримського часу належать і всі інші гагатові прикраси, крім однієї підвіски трикутної форми типу 6 з Дружного, яка супроводжувала поховання другої половини III ст. н.е. Час поширення виробів з гагату збігається з періодом активного розселення на півострові сарматів, з якими, очевидно, і слід пов’язувати моду на ці прикраси.

Одну з найчисельніших груп підвісок складають вироби з бурштину (300 екз./26%). Переважна їх більшість зосереджена у комплексах пізньоримського часу. Найбільш кількісно значними, близько 280 екземплярів, є вісімкоподібні підвіски типу 1. У сучасній науковій літературі усталилась думка про те, що ці вироби поширюються в Криму у IV ст. н.е., а їх поява на півострові пояснюється безпосередніми контактами місцевого сармато-аланського населення з германцями. Однак, під час недавніх розкопок були виявлені факти присутності бурштинових вісімкоподібні підвісок у комплексах кінця II – першої половини III ст. н.е. (Нейзац) і навіть середини I ст. н.е. (Усть-Альма). На сьогодні усть-альмінські екземпляри є найранішими не лише в Криму, але і за його межами. Знахідки вісімкоподібних підвісок у кримських похованнях I – першої половини III ст. н.е. піддають сумніву гіпотезу про їх східногерманське походження і вже усталену хронологію цих виробів. І якщо підвіски із Нейзаца деякою мірою можна пояснити проникненням елементів германської культури, чи її носіїв на півострів вже у першій половині III ст. н.е., то пов’язувати з германським впливом наявність вісімкоподібних підвісок у комплексах I ст. н.е. немає жодних підстав.

Підвіски з напівкоштовних каменів нечисленні – у класифікації використано всього 13 виробів із сердоліку, гірського кришталю та аметисту (1,07%). Типи представлені одиничними екземплярами. Так само кількісно невиразними є прикраси з кістки, каменю, глини, вапняку та інших матеріалів – всього 27 підвісок (2,32%). Як правило, підвіски відрізняються оригінальними формами та не мають точних аналогій. Імовірно, прикраси з цих природних матеріалів могли виготовлятися безпосередньо тими, хто їх носили.

Підвіски з металу складають найрізноманітнішу і найчисленнішу групу виробів (373 екз./32%). Серед них виділяються предмети індивідуального виробництва, виконані, здебільшого із золота (ідентичних їм виявити не вдалось) і типи, представлені масовими екземплярами з широкими географічними межами функціонування. Деякі з них можуть бути індикаторами етнокультурних змін у складі населення Криму в античний час.

Розділ IV. Деякі етносоціальні особливості населення Криму

III ст. до н.е. – IV ст. н.е.

У цьому розділі на основі зроблених раніше висновків здійснено спробу визначити інформаційний потенціал намиста та підвісок у реконструкції історичної ситуації в Криму у III ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Одним з аспектів, вивчаючи який дослідники часто звертаються до категорії прикрас, що розглядаються, є соціальна структура суспільства. Дрібні прикраси часто використовують для визначення статі похованих та їх соціального статусу. У першому випадку кількість намиста та його розміщення на кістяку апріорі розглядається як показник статі: жіноче поховання характеризується великими наборами, які часто крім самостійних декоративних елементів костюму (намиста, браслетів) складають обшивку сукні, головного убору чи взуття; чоловічими вважаються поховання з одиничними великими пронизками, які виконували роль ґудзиків чи елементів декору зброї. У багатьох випадках таке визначення відповідає дійсності, однак матеріали кримських пам’яток продемонстрували, що не завжди цей фактор є визначальним. Три поховання з могильника Опушки, які у результаті антропологічного вивчення визначені як чоловічі, містили невеликі набори, які складались з дрібних та середніх скляних і сердолікових пронизок, розміщених в районі черепа та грудної клітки. Подібна ситуація зафіксована в одному з поховань некрополя Кара-Тобе і в деяких сарматських похованнях Подоння. Ці нечисленні факти змушують обережніше висловлюватись про стать похованого на основі складу супроводжуючого інвентарю, особливо прикрас.

Розглядаючи набори намиста як індикатора соціального статусу поховання можна зазначити наступне. Костюм представників вищих соціальних прошарків характеризується досить великими наборами намиста, серед яких часто наявні незвичайні типи. Переважають вироби з напівкоштовного каміння та бурштину. Композиції намиста відрізняються індивідуальним підбором типів виробів, аналогічних один одному наборів у цій групі комплексів немає. На відміну від поховань аристократії, у рядових похованнях спостерігаються уніфіковані моделі прикрас костюму, які наслідували моду того чи іншого періоду, яка, у свою чергу, часто формувалась під впливом факторів етнокультурного характеру.

Серед всієї сукупності намиста і підвісок виділяються типи, які певною мірою можна розглядати як етновизначальні. У ранньоримський час такими були, зокрема, короткоциліндричні гагатові пронизки типу I(3). Їх поширення в Криму пов’язується з появою на півострові сарматських племен. Вважається, що масова інфільтрація сарматів