СОЛЯНИК АЛЛА АНАТОЛІЇВНА

УДК 025.2(477)

СИСТЕМА ДОКУМЕНТОПОСТАЧАННЯ ФОНДІВ БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ:

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора

педагогічних наук

Харків-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури,

Міністерство культури і туризму України.

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор

Кушнаренко Наталя Миколаївна,

Харківська державна академія культури,

проректор з науково-педагогічної та виховної

роботи, завідувач кафедри книгознавства

та фондознавства

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Філіпова Людмила Яківна,

Харківська державна академія культури,

декан факультету документознавства та

інформаційної діяльності, професор кафедри

документно-інформаційних систем

доктор педагогічних наук, професор

Єрмаков Сергій Сидорович,

Харківська державна академія дизайну

і мистецтв, проректор з наукової роботи

доктор історичних наук, професор

Швецова-Водка Галина Миколаївна,

Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри бібліотекознавства і бібліографії

Провідна установа Київський національний університет культури

і мистецтв, кафедра бібліотекознавства та

інформаційних ресурсів, Міністерство

культури і туризму України, м. Київ

Захист відбудеться “ 10 ” лютого 2006р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .807.02 в Харківській державній академії культури, 61003, м.Харків-3, Бурсацький спуск, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61003, м. Харків-3, Бурсацький спуск, 4.

Автореферат розісланий “ 9 ” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Асєєв Г.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бібліотечні фонди — стратегічний ресурс розвитку суспільства, їх інформаційний потенціал є основою економічного, інтелектуального та духовного прогресу людства. Документні ресурси бібліотек — загальнодоступне та універсальне за змістом джерело інформації, об’єкт постійного суспільного попиту, невід’ємна складова культурного національного надбання. В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання, збереження, обробки і передачі інформації саме бібліотеки, досконало володіючи інструментарієм упорядкування інформаційного простору, стають базовими соціальними інститутами, найкваліфікованішими та найавторитетнішими комунікаційними посередниками між світовим документним ресурсом та користувачем.

Проблема своєчасного та повноцінного документопостачання бібліотечних фондів має вагоме соціально-економічне та культурологічне значення, є однією з пріоритетних у світовому бібліотекознавстві та бібліотечному фондознавстві. Кризовий стан систематичного поповнення складу фондів бібліотек України, спричинений розпадом системи державного централізованого книгорозповсюдження, постійним недофінансуванням комплектування бібліотек, відсутністю єдиної інформаційної та технологічної платформи взаємодії видавничої, книготорговельної та бібліотечної галузей, ускладнює якісне задоволення інформаційних потреб громадян, реалізацію їх конституційних прав на вільний доступ до інформації, призводить до поглиблення відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних і технологічних досягнень.

Запорукою виконання бібліотеками України їх суспільної місії є кумулювання найціннішого соціально значущого сегмента світового документного потоку, що можливо лише за умови використання взаємодоповнюючої сукупності джерел і способів документопостачання. Створення концептуальних засад оптимізації системи документопостачання бібліотечних фондів, адаптованої до демократичних, технологічних та ринкових перетворень, що відбуваються нині в Україні, сприятиме підвищенню соціальної ефективності та престижу бібліотечного соціального інституту, ліквідації в країні інформаційного дефіциту, який суттєво уповільнює темпи розвитку вітчизняної науки, економіки та культури.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення та практичного подолання суттєвих протиріч між: експоненційними темпами зростання документного потоку та недостатнім його відбиттям у наповненні та типо-видовій структурі бібліотечного документного ресурсу; стрімким розвитком електронного сегмента системи документопостачання та відсутністю концептуального обґрунтування форм його адаптації бібліотечною практикою; зростаючими вимогами користувачів до повноти й рівня бібліотечно-інформаційного обслуговування та незадовільним станом оновлення бібліотечних фондів країни; наявним правовим забезпеченням гарантованого державою поповнення бібліотечних документних ресурсів і нерозробленістю механізмів максимально ефективної його реалізації; необхідністю запровадження інноваційних форм управління системою документопостачання бібліотечних фондів та відсутністю надійного інструментарію її оптимізації.

Подолання зазначених протиріч потребує розроблення теоретико-методологічних засад формування ефективної системи документопостачання фондів бібліотек України в умовах ринкових відносин, демократизації та інформатизації суспільства. Концептуального осмислення потребує проблема гармонізації традиційної й електронної складових системи документопостачання бібліотечних фондів, перетворення окремої бібліотеки в модуль глобальної, яка здійснює обслуговування користувачів на базі мережевих інформаційних технологій. Необхідність ґрунтовного дослідження цієї проблеми зумовлена ще й тим, що на фоні багатьох переваг інформатизації різко активізувалися спроби теоретичного обґрунтування історичної приреченості бібліотеки як соціально-комунікативного інституту, відродилися теорії “відмирання книг”, концепції “бібліотек без книг, без читачів, без бібліотекарів”, з’явилися прихильники ідеології “доступу” до документів замість “володіння” ними, що ставить під загрозу саме існування бібліотек. Ситуація загострилася також і через відсутність у сучасному фондознавстві узагальнюючих наукових розробок, присвячених комплексному вивченню еволюції, сучасного стану та перспектив трансформації системи документопостачання бібліотек в електронному середовищі. При існуючих наукових підходах і різноманітних рішеннях окремих аспектів проблеми ще не розроблено концептуальних засад оптимізації системи документопостачання фондів бібліотек України в умовах інформатизації суспільства. До їх розробки спонукає майже повна відсутність фундаментальних праць (окрім монографії автора дисертації), а також дисертаційних досліджень докторського рівня. Потреба наукового осмислення трансформаційних процесів у системі документопостачання бібліотек України зумовлює необхідність вироблення концептуального знання щодо перспектив її оптимізації. Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження, його теоретична й практична значущість зумовлені не лише необхідністю забезпечення теоретико-методичної підтримки бібліотечної практики, але й потребою в узагальнюючій теорії документопостачання бібліотечних фондів як важливої складової бібліотечного фондознавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в руслі виконання законів України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Про Національну програму інформатизації”, “Про обов’язковий примірник документів”, Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України”, “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, “Державної програми розвитку національного книговидання й преси до 2000 р.”, “Стратегічного плану інформатизації бібліотек України до 2005 р.”, “Програми поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 р.”, “Державної програми розвитку культури на період до 2007 р.”, загальнодержавної програми “Електронна Україна”, галузевих корпоративних проектів щодо формування бібліотеками електронних інформаційних ресурсів та ін. документів. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури (ХДАК) у межах комплексної наукової теми “Бібліотечно-інформаційне забезпечення науки, виробництва, освіти і культури”. Обраний напрям дослідження пов’язаний також з реалізацією завдань удосконалення підготовки бібліотечно-інформаційних фахівців та книгознавців–менеджерів книговидання та книгорозповсюдження, об’єктивна потреба в котрих є нагальною для розвитку вітчизняної книжкової галузі.

Мета дослідження – обґрунтування теоретико-методологічних засад оптимізації системи документопостачання фондів бібліотек України в умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства.

Завдання дослідження зумовлені його метою і передбачають:

· дослідити еволюцію наукових підходів до створення системи документопостачання бібліотечних фондів;

· обґрунтувати методологічний інструментарій дослідження для формування теорії документопостачання як комплексу наукових знань, спрямованих на визначення сутності явищ даної предметної сфери;

· уточнити понятійний апарат предметної сфери “документопостачання бібліотечних фондів”;

· установити системні властивості та характеристики документного потоку як фактора інституалізації джерел і способів документопостачання;

· виявити закономірності розвитку системи документопостачання бібліотечних фондів;

· визначити періодизацію виникнення та розвитку складових системи документопостачання бібліотечних фондів, дослідити сучасний стан її функціонування;

· обґрунтувати перспективні напрями оптимізації системи документопостачання фондів бібліотек України, запропонувати механізми гармонізації функціонування її традиційної та електронної складових в умовах інформатизації суспільства;

· розробити концептуальну модель системи документопостачання фондів бібліотек України як підґрунтя для побудови оптимальних організаційних моделей документопостачання бібліотек різних типів і видів;

· розробити загальнотеоретичні засади вдосконалення єдиної загальнопрофесійної підготовки фахівців для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей.

Об’єкт дослідження – система документопостачання бібліотечних фондів.

Предмет дослідження – оптимізація системи документопостачання фондів бібліотек України в умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства.

Гіпотеза дослідження. В умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства оптимізація системи поповнення бібліотечних фондів має базуватися на органічному поєднанні державних і недержавних, централізованих та нецентралізованих, електронних та нонелектронних джерел документопостачання. Розроблення наукового підґрунтя для визначення складових такої системи сприятиме формуванню якісного складу бібліотечних фондів, повнішій реалізації їх суспільного призначення щодо оперативного і повного задоволення інформаційних потреб громадян України, прискорення процесів демократичних реформ, інформатизації та інтеграції національного документного ресурсу до світового інформаційного простору.

Методологія і методи дослідження. Методологічна база дослідження зумовлена міждисциплінарним характером теми, її основою є документальна парадигма розвитку бібліотекознавства та базові положення документології, що дозволило підійти до вивчення об’єкта дослідження як одного з проявів функціонування системи документальних комунікацій та інституціональної складової процесу документотворення — документорозповсюдження. Бібліотечне фондознавство, у свою чергу, дало можливість розглянути систему джерел і способів документопостачання в контексті теорії формування бібліотечних фондів і довести правомірність застосування до неї основних фондознавчих законів — „закону відповідності” та „закону метаморфізму”.

Методологічний апарат дослідження складають загальнонаукові підходи до пізнання: системний, інформаційний, соціокультурний. Для досягнення поставленої в роботі мети застосовано такі дослідницькі методи: історико-генетичний, термінологічний, класифікаційний, концептуального моделювання, логістичний та ін. Застосування системного, інформаційного та соціокультурного підходів дало змогу визначити численні взаємозв’язки способів і джерел документопостачання бібліотек зі спорідненими документально-комунікаційними системами та зовнішнім середовищем; виявити сутність, ознаки, системні властивості об’єкта вивчення, фактори, що впливають на ефективність його функціонування та зумовлюють якісні структурні, функціональні й організаційні трансформації в умовах інформатизації суспільства. Історико-генетичний метод дозволив встановити передумови зародження та походження складових системи документопостачання, визначити основні етапи і закономірності її еволюції, їх взаємозв’язок з інформаційно-комунікаційними процесами інфосфери, сучасними трансформаціями бібліотечної діяльності. Логістичний метод було використано для обґрунтування критеріїв вибору бібліотекою оптимальної кількості джерел-постачальників в умовах ринкової економіки та обмеженого фінансування, для виявлення механізму регулювання інформаційного обміну між базовими складовими системи документопостачання бібліотек на основі аналізу продуктивності їх функціонування з точки зору своєчасності прийняття виважених управлінських рішень. Прогнозно-аналітичний метод допоміг виявити основні стратегії оптимізації документопостачання бібліотечних фондів в умовах електронного середовища; термінологічний — уточнити понятійний апарат досліджуваної предметної сфери; класифікаційний — доповнити існуючу класифікацію джерел і способів документопостачання; концептуального моделювання — розробити концептуальну модель системи документопостачання фондів бібліотек України; дидактичний — обґрунтувати концептуальні засади єдиної загальнопрофесійної підготовки фахівців для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей; джерелознавчий пошук, аналіз бібліотечної документації, друкованих та Інтернет-публікацій з теми дисертації — дослідити еволюцію наукових підходів до створення системи документопостачання бібліотечних фондів.

Теоретичну основу дослідження складають ідеї, теорії, концептуальні положення, викладені у фундаментальних працях з бібліотекознавства (В.О. Ільганаєва, Н.М. Кушнаренко, Р.С. Мотульський, М.С. Слободяник, А.В. Соколов, Ю.М. Столяров, А.С. Чачко), документології (Н.Б. Зінов’єва, С.Г. Кулешов, Н.М. Кушнаренко, Т.В. Майстрович, М.С. Слободяник, Ю.М. Столяров, Г.М. Швецова-Водка); теорії соціальних комунікацій (Г.Ф. Гордукалова, В.О. Ільганаєва, А.В. Соколов, А.Д. Урсул); бібліотечного фондознавства (Ю.В. Григор’єв, Ю.О. Гриханов, М.П. Васильченко, І.В. Ейдемілер, Н.М. Кушнаренко, Т.В. Майстрович, В.А. Мільман, Ю.М Столяров, В.І. Терьошин); інформатизації бібліотечної сфери (А.І. Земськов, Л.Й. Костенко, М.І. Сенченко, Л.Я. Філіпова, А.О. Чекмарьов, Я.Л. Шрайберг). Важливим науковим підґрунтям для виявлення особливостей розвитку українського книговидання та книгорозповсюдження став науковий доробок вітчизняних учених Л.А. Дубровіної, Я.П. Запаска, Я.Д. Ісаєвича, І.Я. Каганова, Т.І. Ківшар, А.І. Козаченка, І.І. Корнєйчика, Ю.І. Меженка, І.І. Огієнка, О.С. Онищенка, М.І. Сенченка. Науковим підґрунтям розробки концептуальних засад удосконалення єдиної загальнопрофесійної підготовки фахівців для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей стали результати наукових досліджень Т.О. Дмитренко, В.В. Загуменної, В.О. Ільганаєвої, Н.М. Кушнаренко, М.І. Сенченка, С.В. Сищенко, М.С. Слободяника, Ю.М. Столярова, Л.Я. Філіпової, А.С. Чачко, В.М. Шейка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перша дисертаційна праця, в якій досліджуються теоретико-методологічні засади оптимізації системи документопостачання фондів бібліотек в умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства. Її висновки утворюють цілісну систему ідей і сприяють ефективному вирішенню стратегічно важливої проблеми документопостачання бібліотек України, що має не лише важливе загальнопрофесійне, але й велике соціокультурне значення.

Наукова новизна виявляється в тому, що в дисертації вперше:

· досліджено еволюцію наукових поглядів на проблеми документопостачання бібліотечних фондів, з’ясовано суть проблемної ситуації — відсутність єдиної концептуальної основи оптимізації системи документопостачання;

· уведено до наукового обігу бібліотечного фондознавства нові ідеї і поняття про сутність, особливості, структуру сучасної системи документопостачання бібліотечних фондів, доповнено та оновлено класифікацію її складових, що має концептуальне значення для збагачення теорії та формування узагальнюючого знання про об’єкт дослідження;

· удосконалено термінологічну систему досліджуваної предметної сфери, запропоновано визначення таких ключових понять як “електронне документопостачання бібліотечного фонду”, “електронні джерела та способи документопостачання”, “електронний обов’язковий примірник документів”, “електронний документообмін”; “електронна купівля та передплата”, ін.

· виявлено закономірності диверсифікації, спеціалізації та ускладнення джерел і способів поповнення бібліотечних фондів, що суттєво впливають на ефективність функціонування системи документопостачання;

· науково обґрунтовано періодизацію виникнення та розвитку основних складових системи документопостачання бібліотечних фондів;

· узагальнено зарубіжний досвід документопостачання бібліотечних фондів, визначено його кращі здобутки для запровадження в практику документопостачання бібліотек України;

· науково обґрунтовано напрями оптимізації системи документопостачання фондів бібліотек України в умовах демократизації, ринкової економіки та електронного середовища;

· запропоновано концептуальну модель системи документопостачання фондів бібліотек України як базову для побудови оптимальних організаційних моделей документопостачання бібліотек різних типів та видів, що базуються на гармонійному поєднанні державних та недержавних, централізованих та нецентралізованих, електронних та нонелектронних складових, передбачають такі основні рівні функціонування: загальнонаціональний, регіональний, низовий, відомчий, корпоративний.

Подальшої наукової розробки набули концептуальні засади вдосконалення єдиної когнітивної бази загальнопрофесійної підготовки фахівців для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що створено теоретико-методологічне підґрунтя для практичної реалізації стратегічного завдання — оптимізації системи документопостачання фондів бібліотек України як найважливішої ознаки та чинника побудови інформаційного суспільства. Наукові висновки та результати дослідження доцільно використати для створення адаптованої до ринкових умов національної мережі книгорозповсюдження, єдиної інформаційної платформи для видавців, книгорозповсюджувачів і бібліотекарів; у практиці роботи бібліотек з оптимізації поповнення бібліотечних фондів друкованими та електронними носіями інформації; при формулюванні визначень лексичних одиниць понятійного апарату бібліотечного фондознавства, перегляді діючих та розробленні нових термінологічних стандартів і словників; удосконаленні змісту підготовки висококваліфікованих кадрів для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей; у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки книгознавців-менеджерів та бібліотечно-інформаційних фахівців.

Наукові результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення змісту та підвищення ефективності дії законів України “Про обов’язковий примірник документів”, “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”; вони впроваджені в практику підготовки бібліотекарів-комплектаторів, книгознавців-менеджерів книговидання та книгорозповсюдження через змістове оновлення навчальних планів підготовки фахівців вищої кваліфікації зі спеціальності “Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія”, у розробці та реалізації яких у навчальному процесі факультету бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури дисертант брав безпосередню участь протягом 2000 – 2004 рр. Основні наукові положення, висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, реалізовані під час керівництва курсовими, дипломними роботами, кандидатськими дисертаційними дослідженнями; в авторських курсах “Документні ресурси в бібліотеках різних типів і видів”, “Теорія потоків”, “Документні ресурси”, “Книготорговельні ресурси Інтернет”, “Електронна книжкова торгівля”, “Логістика в книжковій справі”, а також у процесі формування концепції викладання базових курсів “Документознавство”, “Документологія”, “Бібліотечні фонди”, про що свідчить акт про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано самостійно, найважливіші наукові результати одержані дисертантом особисто. Переважна більшість публікацій автора за темою дисертаційного дослідження – одноосібні. З метою апробації окремих теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження в процесі підготовки кадрів для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей, у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки книгознавців і бібліотечно-інформаційних фахівців підготовлено публікації у співавторстві з Н.М. Кушнаренко. Доля автора дисертації в сумісних працях складає до 70 % обсягу публікацій, йому належить розроблення концептуальних засад удосконалення єдиної загальнопрофесійної підготовки фахівців для видавничо-книготорговельної та бібліотечної галузей, співавторові — механізм організаційно-методичного впровадження цієї концепції в навчальний процес.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях міжнародного, всеукраїнського і регіонального рівнів: міжнародних наукових конференціях — “Стратегія комплектування фондів наукової бібліотеки” (Київ, 1996); “Проблеми вдосконалення каталогів наукових бібліотек” (Київ, 1997); “Библиотечное дело на пороге XXІ века” (Москва, 1998); “Региональные аспекты информационно-культурологической деятельности” (Краснодар-Новоросійськ, 1998); науково-практичній конференції “Библиотека в контексте истории” (Москва, 1999); міжнародних наукових конференціях: “Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть” (Харків, 1999); “Библиотечное дело — 2000: Проблемы формирования открытого информационного общества” (Москва, 2000); “Человек в информационном пространстве цивилизации: культура, религия, образование” (Краснодар _ Новоросійськ, 2000); міжнародній науково-практичній конференції “Інфармацыйная рэсурсы бібліятэк і іх кадраваэ забеспеячэние” (Мінськ, 2000); міжнародній науковій конференції “Бібліотеки та асоціації у світі, що змінюється: нові технології і нові форми співробітництва” (Судак, 2001); міжвідомчій науково-практичній конференції “Бібліотечне краєзнавство як складова частина регіональної культурної політики” (Харків, 2000); міжнародних наукових конференціях: “Библиотечное дело _2001: Российские библиотеки в мировом информационном и интеллектуальном пространстве” (Москва, 2001); “Духовна культура в інформаційному суспільстві” (Харків, 2002); “Библиотечное дело — 2002. Библиотечное образование и практика: поиски взаимопонимания” (Москва, 2002); “Парадигмы ХХІ века: информационное общество, информационное мировоззрение, информационная культура” (Краснодар, 2002); “Библиотечное дело — 2003: Гуманитарные и технологические аспекты развития” (Москва, 2003); “Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві” (Харків, 2003); “Библиотечное дело — 2004: Всеобщая доступность информации” (Москва, 2004); “Книга и мировая цивилизация” (Москва, 2004); “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність” (Київ, 2004); “Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи” (Харків, 2004); міжнародній науковій конференції “Библиотечное дело – 2005: деятельность библиотек и развитие информационной культуры общества”, “Роль книгоиздания в развитии международных научных и культурных контактов” (Москва, 2005) та ін.

Текст дисертації, її основні наукові положення, висновки і рекомендації обговорено на засіданні міжкафедрального науково-методологічного семінару Харківської державної академії культури.

Публікації. Результати дисертації відбиті в 73 публікаціях. Серед них: 1 монографія, 1 навчальний посібник, 13 навчально-методичних матеріалів, 35 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць (із них – 25 статей у наукових фахових виданнях України з педагогічних наук); 23 – тези доповідей на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях.

Кандидатська дисертація на тему “Місцевий обов’язковий примірник документів: історія й сучасний стан постачання бібліотек” була захищена в 1995 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, логікою викладу його результатів. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Текст дисертації проілюстровано 17 рисунками та 2 таблицями. Загальний обсяг дисертації 436 сторінок: основний текст – 363 сторінки, список використаних джерел – 597 найменувань (на 59 сторінках) та 6 додатків (на 14 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами і планами, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет, методологію, методи. Розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію результатів дисертації та публікації автора.

У першому розділі “Система документопостачання бібліотечних фондів як предмет наукового аналізу”, який складається з чотирьох підрозділів, досліджено еволюцію наукової думки з проблем документопостачання бібліотек; визначено теоретико-методологічну базу і методи дослідження; уточнено термінологічну систему предметної сфери; встановлено системні властивості документного потоку як фактора інституалізації каналів документорозповсюдження.

Доведено, що актуальність теоретико-методологічного обґрунтування стратегічних напрямів оптимізації системи документопостачання бібліотек України в умовах ринкової економіки й електронного середовища зумовлена загальносоціальним значенням бібліотечних фондів як найдоступнішого та універсального за змістом джерела інформації, об’єкта постійного суспільного попиту, невід’ємної складової культурного національного надбання. Своєчасність створення цілісної системи ідей, спрямованих на теоретичне узагальнення та вирішення важливої наукової проблеми оптимізації системи документопостачання бібліотечних фондів, підтверджує всебічний аналіз бібліотекознавчої літератури та ресурсів Інтернету, результати якого свідчать про те, що зазначена проблема ще не була предметом комплексного дисертаційного дослідження докторського рівня. З’ясовано, що крім монографії автора дисертації у вітчизняній науці відсутні фундаментальні праці, які містять концептуальне знання закономірностей розвитку складових системи документопостачання бібліотек, пропонують механізми її адаптації до радикальних перетворень інформаційного середовища.

Відтворення еволюції наукових поглядів фахівців на елементи системи поповнення бібліотечних фондів дозволило виокремити три основних етапи розробки проблеми документопостачання: емпіричний (XIII – XVI ст.), у процесі якого практика поступово накопичувала знання, набуті в результаті узагальнення існуючого досвіду роботи бібліотек; етап початкових теоретичних осмислень, що тривав з ХVII до другої половини ХХ ст., у процесі якого фрагментарно розроблялися поодинокі аспекти функціонування окремих складових об’єкта дослідження; теоретичний етап, що розпочався в 50-ті рр. ХХ ст. дослідженнями сутнісних ознак джерел і способів документопостачання як системи і триває понині.

Виявлено, що на емпіричному етапі в розробку проблем документопостачання суттєвий внесок зробили Рішар де Фурніваль, Річард де Б’єрі, Габрієль Ноде, Клод Клемент, ін. На етапі початкових теоретичних осмислень цінні думки щодо вдосконалення поповнення бібліотечних фондів містять фундаментальні бібліотекознавчі праці Г. Лейбніца, М. Деніса, Г. Пеньо, Ж. Брюне та Ж. Намюра, П. Ярковського, П. Отле, М. Шреттінгера, Ф. Берта, А. Грезеля. Плідні ідеї стосовно раціональної організації документопостачання бібліотек Російської імперії подаються в проектах Ф.С. Салтикова, В.В. Кіпріанова, М.І. Новикова. У ХІХ ст. найвагоміший внесок у розробку теорії документопостачання бібліотечних фондів зробили Ф.Ф. Рейсс, О.М. Оленін, М.А. Корф, В.І. Собольщиков, М.І. Лобачевський. У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. теоретичні аспекти функціонування окремих джерел і способів документопостачання бібліотечних фондів розробляли у своїх працях видатні російські й українські бібліотекознавці – М.О. Рубакін, Л.Б. Хавкіна, К.М. Дерунов, Є.М. Мединський, К.І. Рубинський, В.О. Невський та ін.

У 1918–1919 рр. – період розбудови незалежної української держави – за ініціативи кращих представників української інтелігенції вдалося створити державні органи керівництва бібліотечною справою і закласти певні теоретичні, правові й організаційні засади запровадження національної системи документопостачання бібліотек. Уже на початку 1918 р. було розроблено перший в історії України законопроект про обов’язковий примірник творів друку, висувалася ідея створення центральної книжної експедиції, серед функцій якої: ознайомлення бібліотекарів з видавничим та книготорговельним репертуаром; консультаційна допомога щодо відбору найкращих літературних зразків; організація передплати нових видань; формування спеціальних комплектів для поповнення бібліотечних фондів. Прибічниками цієї ідеї, яку, на жаль, так і не вдалося реалізувати, були О.С. Грушевський, Ю.І. Меженко, С.О. Сірополко, В. Міаковський та ін.

До розробки теоретичних та організаційних основ функціонування окремих джерел документопостачання бібліотек у роки становлення радянської влади причетні В.І. Ленін, Н.К. Крупська, а також такі відомі бібліотекознавці, як Д.А. Балика, Б.О. Борович, І.С. Вугман, М.А. Годкевич, А.І. Козаченко, Ю.І. Меженко, С.П. Постернак, О.О. Покровський, С.О. Сірополко, Н.Я. Фрідьєва, Л.Б. Хавкіна, М.Ф. Яницький, М.І. Ясинський та ін. Визначено, що в цей період безперечний пріоритет у розробці проблем документопостачання бібліотечних фондів належав українським бібліотекознавцям.

Підкреслено, що перший досвід теоретичного осмислення сукупності джерел і способів поповнення бібліотечних фондів як системи належить Ю.В. Григор’єву. З виходом друком у 1956 р. його праці “Система книгоснабжения советских библиотек” розпочався теоретичний етап розробки досліджуваної проблеми, продуктивність якого пов’язана з активізацією спроб системного вивчення джерел документопостачання та взаємозв’язків між ними. З’ясовано, що на цьому етапі окремі аспекти даної проблеми фрагментарно висвітлені в деяких працях бібліотекознавців, бібліографознавців, книгознавців, істориків, педагогів, фахівців у галузі інформатики, соціальних комунікацій, менеджменту. Найбільшу наукову і практичну цінність становлять праці з бібліотечного фондознавства, зокрема Я.І. Ареста, К.Д. Бакуліна, В.І. Василенко, К.Л. Воронько, Т.В. Гуртовенко, А.А. Джиги, В.А. Добрушина, С.М. Дубаускаса, І.В. Ейдемілер, Н.М. Кушнаренко, Н.З. Стародубової, Ю.М. Столярова, В.М. Суворової, О.І. Талалакіної, В.І. Терьошина, Я.А. Чепуренко та ін. Суттєвим внеском у розвиток концептуальних засад системи документопостачання бібліотечних фондів стали численні фондознавчі праці автора дисертації.

Багатий теоретичний і фактичний матеріал, що дозволив визначити історичні періоди й особливості інституалізації основних складових системи документопостачання бібліотек у контексті еволюції документальних комунікацій суспільства, міститься в працях І.Є. Баренбаума, А.М. Ванєєва, Л.І. Володимирова, Б.Ф. Володіна, О.О. Говорова, Г.Ф. Гордукалової, В.О. Ільганаєвої, Т.І. Ківшар, С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, М.Г. Малихіна, Р.С. Мотульського, А.В. Соколова, М.С. Слободяника, М.І. Слуховського, Ю.М. Столярова, А.Д. Урсула, Л.Я. Філіпової, А.С. Чачко, Г.М. Швецової-Водки, В.М. Шейка та ін. Розвиткові концептуальних засад електронного фондознавства сприяли ідеї І. Антоненко, О.В. Баркової, О.Є. Буличової, А.І. Земськова, Г.О. Євстигнєєвої, Л.Й. Костенка, Ю.М. Столярова, Т.В. Майстрович, І.А. Павлуші, А.О. Чекмарьова, Я.Л. Шрайберга та ін. Вивченню зарубіжного досвіду організації документопостачання бібліотечних фондів сприяли публікації Дж. Брейніна, Д. Грінштайна, Е. Еванса, М. Мейсона, Ю. Роузман, Р. Рубіна, М. Скігліано, Х. Фолка, С. Хольмана та ін.

Особливий вплив на вироблення системи наукових поглядів на об’єкт дослідження мали ідеї Ю.М. Столярова — провідного російського документознавця, бібліотекознавця і фондознавця. Теоретичну базу дисертації склала запропонована вченим класифікація спеціалізованих документальних систем (ДС), поділ їх на генеративні (ті, що створюють і виробляють документи), транзитні (які транспортують та розповсюджують документи) і термінальні (ті, що кумулюють документи та організують їх громадське використання). Творче використання цієї ідеї допомогло встановленню як внутрішніх зв’язків між елементами системи документопостачання, так і зв’язків системи в цілому з зовнішнім середовищем; розгляду системи документопостачання як бібліотечного сегмента метасистеми документовиробництво — документорозповсюдження, що в умовах інформатизації потребує поглибленого фондознавчого осмислення.

Створенню теорії документопостачання сприяло застосування методології системного, інформаційного, соціокультурного підходів у комплексі з діалектично пов’язаними історико-генетичним, класифікаційним, термінологічним, логістичним та іншими методами дослідження, які дозволили запобігти фрагментарності та описовості наукової розробки проблеми документопостачання бібліотечних фондів, виробити концептуальне знання щодо сутності, генетичної спорідненості джерел і способів документопостачання бібліотек, об’єктивної необхідності їх узгодженого системного розвитку через органічне включення електронного компонента, гармонізацію традиційної та електронної складових, розвиток корпоративного рівня взаємодії бібліотек з метою якісного формування бібліотечних фондів, повного й оперативного задоволення інформаційних потреб користувачів. Генетична спорідненість бібліотек з установами документовиробництва — документорозповсюдження зумовлена: а) єдиним системоутворюючим елементом — документом; б) походженням усіх видів документальних установ від бібліотеки, яка на синкретичному етапі розвитку об’єднала їх у єдину соціальну систему з загальним комплексом функцій, що відновлюється на інтегративному етапі на якісно новій технологічній базі їх міжмережевої взаємодії. Методологічна і теоретична база дисертаційного дослідження сприяла виробленню системи поглядів на документопостачання бібліотечних фондів як складний комплекс теоретико-методологічних і прикладних проблем, вирішення котрих дозволяє виокремити дану систему в самостійний об’єкт дослідження, важливу предметну сферу бібліотечного фондознавства.

Визначено, що сукупність джерел і способів документопостачання бібліотечного фонду як система являє собою цілісну єдність закономірно взаємопов’язаних складових. Родоутворюючою функцією системи документопостачання є забезпечення процесу систематичного та першочергового поповнення бібліотечних фондів документами відповідно до завдань бібліотек та інформаційних потреб їх користувачів. Похідними функціями є гармонізація взаємодії бібліотек з суб’єктами документовиробництва — документорозповсюдження; структуризація документного потоку, його систематизація за певними ознаками, селекція з метою виокремлення тих соціально значущих документів, які за своїми параметрами можуть бути розглянуті як фондоутворюючі елементи.

Відносної самостійності системі надає наявність певних ознак та властивостей. Специфічними властивостями системи документопостачання бібліотечних фондів є: відкритість, динамічність; нелінійність; нерівнозначність елементів; стохастичність; керованість. Серед системних ознак: різноманітність джерел, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв’язками з іншими процесами і явищами; наявність внутрішніх генетичних зв’язків між компонентами системи, що належать підсистемам документовиробництва або документорозповсюдження; взаємодія компонентів, завдяки чому система одержує інтегральний результат, забезпечуючи документопостачання бібліотек усіх типів та видів на всій території країни. Застосування системно-функціонального підходу для впорядкування складових системи документопостачання бібліотек дозволяє вважати генеративними ДС авторські колективи, наукові, навчальні заклади, видавництва, редакції засобів масової інформації (зокрема й мережеві), типографії, студії звукозапису, фото- та кіностудії, відеопідприємства та ін.; транзитними ДС — передплатні та посередницькі агентства, центри електронної доставки документів, документоторговельні установи, поштові відділення, кур’єрські та транспортно-експедиторські служби, провайдерів комп’ютерних мереж та ін.; термінальними ДС — бібліотеки й органи науково-технічної інформації. Це доводить, що бібліотеки перебувають у прямій залежності від можливостей, масштабів, інтенсивності функціонування генеративних і транзитних документальних підсистем, оскільки поповнюють свої документні фонди переважно з документного потоку (ДП) вітчизняної та зарубіжної видавничої продукції. Між названими видами документальних систем існують прямі та зворотні взаємозв’язки, елементи системи – джерела документопостачання — є і серед генеративних документальних установ (видавництва та видавничі організації, що надсилають обов’язковий примірник документів, дарують та продають свої видання бібліотекам), і серед транзитних (оптові та роздрібні документоторговельні установи, бібліотечні колектори, служби поштового, телекомунікаційного зв’язку та дистанційного доступу), і серед термінальних (обмінні, резервні та депозитарні фонди бібліотек, бази даних органів науково-технічної інформації, персональні бібліотечні колекції). Кожному джерелу відповідає певний спосіб постачання — порядок послідовних дій щодо надходження документів до бібліотечного фонду. Серед безплатних способів основними є отримання документів по безплатному обов’язковому примірнику, дар, документообмін, серед платних – платний обов’язковий примірник, купівля, передплата, копіювання. Доведено, що чим значнішим є обсяг фонду бібліотеки, різноманітнішим його видовий та типологічний склад, тим більшу кількість способів і джерел документопостачання необхідно їй використовувати, тобто тим складніші та чисельніші її взаємозв’язки з генетично спорідненими документальними системами та зовнішнім середовищем.

Групування складових системи документопостачання на основі подібностей чи відмінностей між ними дозволяє суттєво доповнити їх класифікацію. Разом з уточненням таких поширених ознак класифікації джерел постачання, як: організація обслуговування бібліотек (централізовані та нецентралізовані джерела); призначеність для використання бібліотеками (загальні та спеціалізовані); за витратами на придбання видань (платні та безплатні); за відомчою належністю (відомчі та позавідомчі); за асортиментом видавничої продукції (універсальні та спеціальні), є необхідність уведення до наукового обігу нових класифікаційних ознак. Серед них: за формою власності (державні, недержавні); за прибутковістю (комерційні, некомерційні); за асортиментом послуг бібліотекам щодо документопостачання їх фондів (монофункціональні, поліфункціональні); за значущістю щодо повноти постачання бібліотечного фонду (базові, додаткові); за територіальним діапазоном функціонування (місцеві, міжрегіональні, загальнодержавні, зарубіжні, міждержавні); за видовим складом розповсюджуваних документів (монодокументні, полідокументні); за можливістю надання документів через електронне середовище (електронні та нонелектронні джерела постачання). Оновлена класифікація дозволить бібліотекам краще орієнтуватися в існуючому різноманітті установ — джерел документопостачання, точніше оцінювати їх можливості та прогнозувати перспективи встановлення з ними сталих виробничих зв’язків.

Підкреслено, що проблема концептуалізації системного розвитку джерел і способів документопостачання має міждисциплінарний характер, стосується кола інтересів багатьох документально-комунікаційних структур. У даному дослідженні система документопостачання розглядається в першу чергу як бібліотечний сегмент сфери документовиробництва — документорозповсюдження і потребує документологічного та фондознавчого осмислення, оскільки генетично створена для постачання фондів бібліотек — найдоступнішого документально-комунікаційного інституту суспільства. У зв’язку з цим основою концептуального осмислення системи документопостачання є бібліотекознавча парадигма, яка базується на фондоцентричному підході і дозволяє визначити сутність функціональних, технологічних та організаційних трансформацій об’єкта дослідження, зумовлених новими завданнями бібліотеки в умовах інформаційного середовища.

Проаналізовано базову суб’єктну структуру документальної комунікації: автор — видавець — розповсюджувач — бібліотекар — користувач; підкреслено, що для оптимізації управління системою документопостачання бібліотечних фондів першочергового значення набуває ефективна й опосередкована Інтернет-технологіями взаємодія бібліотекаря-комплектатора з іншими суб’єктами книжкового ринку — професіоналами, що беруть участь у створенні, виробництві, розповсюдженні та наданні в користування видавничої продукції. Це сприяло з’ясуванню спорідненості бібліотечно-інформаційної та книгознавчої освіти, обґрунтуванню необхідності формування інваріантної та варіативної частин навчальних планів підготовки фахівців даного профілю.

Доведено, що вивчення прямих та зворотних зв’язків як основи саморегулювання системи документопостачання сприяє оптимізації її управління. Виявлено внутрішні та зовнішні фактори впливу на розвиток документних фондів бібліотек. Підкреслено, що серед внутрішніх факторів важливими є не тільки рівень бюджетного та позабюджетного фінансування комплектування, технічна оснащеність бібліотеки, комфортність приміщення, але й її імідж для видавців та книгорозповсюджувачів, ініціативність та компетентність керівництва підрозділів, відповідальних за своєчасне та якісне оновлення бібліотечних фондів. З’ясовано, що серед динамічних факторів макросередовища, які суттєво впливають на стан та якість документопостачання бібліотек, найважливішими є економічні, політико-правові, науково-технічні та технологічні, соціокультурні. Пристосовуючись до їх впливу, бібліотека має зважати на обсяг бюджетних асигнувань на функціонування документально-комунікаційної сфери, темпи інфляції, рівень та структуру доходів населення країни, рівень безробіття, податкову політику, ступінь демократизації суспільства та ін. Нестабільність розвитку соціально-політичної сфери потребує від бібліотек України постійного пошуку нових стратегій і тактичних рішень з метою адаптації до очікувань членів суспільства, їх звичок, традицій щодо читання, національної психології, менталітету, своєчасного реагування на вплив чинників зовнішнього середовища.

Обґрунтовано, що формування теоретико-методологічної бази документопостачання бібліотечних фондів в умовах принципових змін бібліотечного середовища потребує оновлення та уніфікації фондознавчої термінології, яка сприяє глибинному осмисленню сучасних напрямів формування бібліотечних фондів, є важливим показником рівня розвитку бібліотечного фондознавства. Результати дослідження еволюції та сучасного стану вітчизняної фахової термінології свідчать про необхідність її впорядкування й узгодження через стандартизацію та розроблення україномовних термінологічних словників. З метою уникнення існуючих нині розбіжностей запропоновано визначення базових понять досліджуваної предметної сфери фондознавства: “документопостачання бібліотечного фонду”, “джерело документопостачання”, “спосіб документопостачання”, “документообмін”, “обов’язковий примірник документа” та ін. З’ясована відсутність єдиного концептуального підходу до електронної складової системи та пов’язаних з нею дефініцій. Запропоновано чітке та науково обгрунтоване визначення таких понять, як “електронне документопостачання”, “електронний обов’язковий примірник документа”, “електронний документообмін”, “електронна купівля та передплата”, “електронні способи та джерела постачання”, доведено необхідність уведення даних понять до національних стандартів і словників. На відміну від традиційного, електронне документопостачання бібліотечного фонду тлумачиться як забезпечення бібліотечного фонду мережевими документами через систему електронних способів і джерел постачання, що базуються на Інтернет-ресурсах і технологіях. При цьому під електронними джерелами документопостачання бібліотечного фонду слід розуміти ресурси Інтернет, що забезпечують поповнення бібліотечних фондів документами в інтерактивному режимі; під електронними способами документопостачання — послідовність дій щодо поповнення бібліотечного фонду необхідними документами, що здійснюється в інтерактивному режимі через комп’ютерні мережі. Виявлено загальне і специфічне в обсязі та змісті понять “електронне документопостачання” та “документопостачання електронними документами”, “електронний документообмін” та “документообмін електронними документами” й т. ін. Складено глосарій термінів досліджуваної предметної сфери, який подано в додатку А до дисертації. Підкреслено необхідність обов’язкового врахування попередніх досягнень фондознавчої думки в процесі термінотворення, а також консолідації зусиль фахівців бібліотечної та суміжних галузей, неодмінного винесення проектів термінологічних стандартів і словників на широке обговорення професійним загалом.

Доведено, що основою інституалізації складових документопостачання бібліотечних фондів є функціонування документного потоку (ДП). Теорію документних потоків збагачено виявленням системних властивостей ДП, до яких належать: нескінченність та нестабільність, цілісність та цілеспрямованість, дискретність та континуальність, відкритість та організованість, гетерогенність та транзитивність. Обґрунтовано, що оскільки ДП не має обмежень щодо змістових і формальних ознак документів, для його структурування та ефективного просування до користувачів функціонують транзитні документальні системи, проходячи через які ДП утворює документні масиви (ДМ). ДМ — це певним чином структуровані сукупності документів, які, на відміну від ДП, обмежені певною сукупністю ознак, краще пристосовані для організації розповсюдження видавничої продукції, сприяють якіснішому відбору необхідних бібліотекам документів, що зумовлює обов’язкову наявність серед джерел документопостачання бібліотечних фондів основних різновидів транзитних документальних систем — книготорговельних установ і передплатних агентств. Важливими є також технологічні параметри документного потоку: обсяг, потужність та інтенсивність руху документів, кількість проміжних пунктів на шляху до користувача. Зважаючи на це, доведено, що найоптимальнішими джерелами документопостачання є централізовані — колектори, закупівельні бібліотечні центри, передплатні агентства, які забезпечують бібліотекам можливість відбору профільних документів з максимально повного асортименту соціально значущих типів видань.

Виявлено основні закономірності функціонування ДП, що зумовлюють постійне ускладнення структури системи документопостачання бібліотек у процесі її еволюції: відповідність обсягу та типо-видового складу ДП інформаційним потребам членів суспільства; ущільнення інформаційної ємності ДП прямопропорційно темпам інтенсифікації інформаційного обміну в соціумі; збереження та спеціалізація різних видів документів у процесі розвитку документальної комунікації. Підсумовано, що знання цих закономірностей є умовою оптимального управління системою документопостачання бібліотек та прогнозування її майбутнього розвитку.

Обґрунтовано, що на закономірності, властивості та технологічні параметри ДП необхідно зважати в процесі оптимізації системи документопостачання бібліотек, побудови механізму її адаптації до нових факторів інформаційного середовища. Модернізуючи сучасну систему документопостачання бібліотечного фонду, слід зважати на специфічні особливості потоку мережевих документів, суттєве скорочення їх життєвого циклу, стирання меж між виробником і споживачем документованої інформації як наслідок мережевої конвергенції генеративних, транзитних і термінальних документальних систем, динамізм та глобальні масштаби розповсюдження при мінімальній кількості посередників, мультимедійність та інтерактивність доступу. Співіснування в документному потоці дискретних і мережевих документів зумовлює розширення системи способів і джерел постачання бібліотечних фондів, формування їх електронних аналогів, що потребує нових стратегій гармонізації нонелектронної та електронної складової генеративних і термінальних документальних систем.

У другому розділі “Закономірності розвитку системи документопостачання фондів у світовій бібліотечній практиці”, який складається з двох підрозділів, визначено особливості виникнення та періодизацію розвитку складових системи документопостачання зарубіжних бібліотек; простежено дію закономірностей: диверсифікації джерел документопостачання бібліотек у наслідок появи нових технологій документаризації інформації; зберігання та спеціалізації основних способів поповнення бібліотечних фондів у процесі еволюції документальної комунікації; ускладнення системи документопостачання бібліотек пропорційно розширенню їх функцій, завдань і масштабів діяльності по задоволенню інформаційних потреб користувачів.

З урахуванням результатів дослідження процесів зародження та інституалізації елементів системи документопостачання бібліотек виявлено основні фактори, що зумовлюють високий рівень розвитку складових документальної комунікації будь-якого суспільства. Серед них: поширення грамотності та писемності серед значної частини його членів,