КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

САМІЙЛЕНКО АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 334.722

ПІДПРИЄМНИЦТВО В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Диба Михайло Іванович,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Варналій Захарій Степанович,

Національний інститут стратегічних досліджень,

заступник директора

кандидат економічних наук, доцент

Тимошевська Людмила Дмитрівна,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра економічної теорії, м. Київ

Захист відбудеться “_18_”_травня_ 2006 р. о _14-00_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд._317__.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “__18_”_квітня_2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор ____________________А.Е Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В процесі ринкової трансформації економіки України суттєве значення має системна мобілізація якісно нових джерел підвищення її ефективності як базової умови формування соціально орієнтованої економічної системи. Вирішується ця стратегічна проблема, головним чином, через становлення і розвиток принципово нових для нас економічних відносин, серед яких конституююча роль належить підприємництву. Воно є одним із чільних факторів реструктуризації економіки з метою підвищення її ефективності на основі активізації інноваційних процесів, формування конкурентного середовища і як результат – динамічного насичення ринку товарами і послугами.

Актуальність дослідження підприємницького феномена обумовлена перш за все значенням і характером функціонування його сучасного специфічного різновиду - інноваційного підприємництва. Нині вирішальним стає розробка, виробництво і масове комерційне освоєння високотехнологічної та наукомісткої продукції, використання нововведень для утримання та нарощування конкурентних переваг на ринку. Становлення і розвиток підприємництва – необхідна умова забезпечення інноваційних процесів ресурсами, що призводить до структурних зрушень і якісних змін в системі ринкових відносин та фінансових механізмів.

Інновації спонукають підприємця до активізації ініціативної діяльності в усіх сферах життєдіяльності суспільства, і в першу чергу там, де народжуються і матеріалізуються нові ідеї. Водночас саме інновації виступають своєрідним “генератором” підприємництва, створюють “поле” для втілення нових підприємницьких ідей. У своєму органічному поєднанні підприємництво та інновації створюють особливий новаторський процес формування нових продуктів, технологій, посилення соціогуманітарної спрямованості всієї сфери виробництва. Загальний ефект від підприємницької діяльності полягає в наданні економічній системі більшого динамізму та знаходженні раціональних шляхів задоволення суспільних потреб, більш повному використанні як інтелектуального, так і всього і ресурсного потенціалу суспільства.

Отже, успіхи ринкових реформ значною мірою визначаються саме станом і характером функціонування підприємництва, а саме - його масштабністю і результативністю. Все це актуалізує дослідження проблем становлення, функціонування та розвитку підприємництва особливо в транзитивній економічній системі, як у теоретичному, так і практичному аспектах.

Слід зазначити, що найбільш вагомий внесок у дослідженні підприємництва, визначенні його ролі в економічній системі було здійснене представниками найрізноманітніших шкіл і течій у різні епохи і періоди. Зокрема, ці питання розглядалися у працях А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, Ж.-Б.Сея, А.Маршала Й.Шумпетера, Ф.Хайєка та інших видатних економістів минулого. Роботи цих авторів присвячені розкриттю сутності, змісту підприємницької діяльності в загально-теоретичному та практично-функціональному розумінні.

Широкe відображення різні аспекти проблеми відродження і розвитку підприємництва, його сучасного розуміння змісту та врегулювання відносин між державою і бізнесом за умов ринкової трансформації знайшли в працях відомих українських вчених Л.Безчасного, З.Варналія, Л.Воротіної, А.Гальчинського, В.Геєця, Ю.Єханурова, П.Єщенка, М.Долішнього, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, І.Лукінова, С.Мочерного, Ю.Пахомова, В.Сизоненка, І.Сороки, А.Чухна, А.Шегди. Деякі аспекти підприємництва у своїх наукових дослідженнях також розглядають О.Бєляєв, Ю.Ніколенко, В.Рибалкін, В.Савчук, О.Турчинов, А.Філіпенко, В.Черняк та інші. Серед зарубіжних фахівців, що розглядають означену проблему, відомі В.Агеєв, А.Бальцерович, А.Бузгалін, І.Герчикова, А.Динкін, Я.Корнаї, Е.Краснікова, В.Радаєв, В.Савченко, Ф.Шамхалов.

Незважаючи на значну кількість опублікованих наукових праць, чимало теоретико-методологічних аспектів проблеми все ще залишаються дискусійними і такими, що потребують більш глибоких досліджень. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та його структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана і є складовою теми “Теоретичні проблеми соціально-економічного регулювання перехідної економіки” (№ державної реєстрації 0101U007345). Автором під час виконання цієї теми підготовлений окремий підрозділ “Механізм регулювання підприємницької діяльності”.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне дослідження відносин підприємництва та виявлення їх особливостей становлення, функціонування та розвитку в умовах трансформаційної економіки.

Відповідно до поставленої дисертантом мети визначені такі завдання:

- узагальнити еволюцію поглядів представників різних шкіл і напрямів щодо місця та ролі підприємництва в структурі економічних відносин, а також розкрити діалектику взаємозв’язку змісту підприємництва і підприємницької культури як економічних категорій;

- з’ясувати структуру відносин підприємництва та проаналізувати взаємодію між її елементами;

- виявити і узагальнити особливості та суперечності становлення підприємництва в умовах ринкової трансформації адміністративно-командної економіки;

- визначити основні теоретичні положення щодо ролі підприємництва в трансформаційній економічній системі;

- дослідити механізм регулювання підприємницької діяльності у взаємодії його складових на етапі ринкової трансформації;

- обгрунтувати основні напрями державної підтримки підприємництва з врахуванням національної специфіки.

Об’єкт дослідження – економічна система України в умовах трансформації адміністративно-командної економіки у ринкову.

Предмет дослідження – відносини підприємництва та їх місце в структурі транзитивної економічної системи.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань були використані такі методи: діалектичний – при дослідженні закономірностей становлення та розвитку підприємницької діяльності в транзитивній економічній системі (п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); історичний – при вивченні еволюції підприємництва як економічного феномену (п. 1.1); ); якісний аналіз і метод наукових абстракцій – при обгрунтуванні категоріального апарату (п. 1.1, 1.2); принцип суперечності – у категорії “підприємництво” виділено речовий зміст та суспільну форму, на основі чого розкрито його внутрішню економічну сутність (п. 1.2); системний та структурно-функціональний підходи – для дослідження структури відносин підприємництва та організаційно-економічного механізму регулювання підприємницької діяльності (п. 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); статистичний аналіз – для аналітичного аналізу тенденцій становлення та функціонування суб’єктів підприємницької діяльності в транзитивній економіці.

Інформаційною основою дослідження є монографічні праці вітчизняних та зарубіжних вчених, результати економічних та соціологічних досліджень, які проводились в Україні різними інституціями; матеріали Державного комітету статистики; довідкова література тощо; законодавчі та нормативні акти України

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні, обгрунтуванні та уточненні методологічних засад і підходів щодо аналізу становлення, функціонування і розвитку підприємництва в умовах трансформаційної економіки. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

-

отримали подальший розвиток:

- характеристика підприємництва як типу господарської поведінки на основі дослідження двох груп функцій: реагування та трансформації, які відповідно визначені як реалізація підприємцем поточних завдань щодо раціональної адаптації та конструктивний його вплив перш за все на однопорядкове з ним зовнішнє господарське середовище. Дані функції проаналізовані в таких формах: економічній, інституціональній та соціальній;

- обгрунтування діалектики якісно нового рівня взаємовідносин між підприємницькою і найманою працею, окреслено тенденції і можливі пріоритети їх розвитку в транзитивній економіці на основі партнерства та конструктивного соціального співробітництва. Поглиблено аналіз формування відносин соціального партнерства між головними економічними суб’єктами в умовах ринкової трансформації, де розкрито тенденції до більшої прозорості, конструктивності цих відносин, що дозволяє оптимізувати реалізацію інтересів як підприємця, так і найманого працівника. Визначені тенденції розглянуто як об'єктивний фактор соціально-економічних змін в сучасних умовах;

удосконалено:

- теоретико-методологічні посилки, що дозволяють поглибити зміст підприємництва як економічної категорії, де виділено її відповідність характеру і рівню розвитку системи продуктивних сил, з одного боку, та суспільній формі виробництва, - з іншого. На основі чого розкрито взаємозв’язок між підприємництвом і підприємницькою культурою та вказаними конституюючими складовими економічної системи;

- концептуальний підхід до аналізу змісту підприємництва як складової сукупності економічних відносин в залежності від специфіки останніх щодо поліпшення мотиваційного механізму підприємницької діяльності в Україні. В даному контексті розроблено пропозиції для удосконалення методів державного регулювання і стимулювання розвитку підприємницького сектора в країні;

- запропоновано авторський підхід до пояснення феномену підприємництва як умови і фактору інноваційного розвитку економічних систем на етапі інституціонально-ринкових перетворень з метою ефективної реалізації капіталу-функції.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати мають не лише теоретико-методологічне, а й практичне значення для вирішення конкретних соціально-економічних проблем. Практична цінність результатів дослідження полягає в тому, що узагальнені і розроблені основні теоретичні положення та методичні підходи до оцінки та аналізу характеру результативності становлення, функціонування та розвитку підприємництва можуть бути використані як на мікроекономічному рівні – у менеджменті різних підприємницьких структур, так і при формуванні політики макроекономічного регулювання підприємницької діяльності з боку держави. Адже остання є найвпливовішим суб’єктом в системі досліджуваних процесів, здатним об’єднати адміністративні та економічні важелі комплексної ринкової трансформації, в тому числі і відродження підприємницького феномена.

Узагальнення та пропозиції, які стосуються питань вдосконалення механізмів взаємодії підприємницьких структур і державних установ для підвищення ефективності державної політики у сфері зайнятості та вибору оптимальних форм і методів економічного стимулювання підприємців з метою посилення соціальної складової господарської діяльності використані Управлінням політики зайнятості та трудової міграції Міністерства праці і соціальної політики при опрацюванні проекту розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження заходів щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2006 рік” (довідка №418-021/1 від 17.10.2005р.). Положення дисертаційної роботи стосовно вдосконалення механізму підприємницького регулювання використані в корпорації “Київська арматура” при розробці нормативно-методичних та інструктивних матеріалів, Статуту даного підприємства (довідка №175 від 13.09.2005р.). Ряд теоретичних положень дисертації використовуються у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана в навчальному процесі при викладанні студентам курсів з дисциплін “Політична економія”, “Трансформаційна економіка”, “Соціальна економіка” (довідка від 07.12.2005р.), а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Основи економічних знань”, “Економіка підприємства”, “Менеджмент” у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (довідка від 14.12.2005р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 1 листопада 2004 р.), на VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 7 лютого 2005 р.), а також неодноразово обговорювались на засіданні кафедри політичної економії факультетів управління і маркетингу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,95 друковані аркуші, з яких особисто автору належать 2,4 друковані аркуші, зокрема 4 статті у наукових фахових виданнях, 4 - в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (196 найменувань). Повний обсяг роботи становить 181 сторінку комп’ютерного тексту. Робота містить 6 таблиць на 6 сторінках та 4 рисунки на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт дисертаційного дослідження, викладено методологічну базу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження відносин підприємництва” розглядаються методологічні питання дослідження відносин підприємництва та закономірності його розвитку.

Теоретичне узагальнення поглядів на визначення сутності підприємництва дає підстави розглядати підприємництво як певний тип господарювання, в якому головним суб’єктом є підприємець, котрий здатний розпоряджатися капіталом на основі нових комбінацій факторів виробництва і реалізації нововведень, що забезпечує економічний розвиток як на мікро-, так і макрорівнях.

У категорії “підприємництво” виділено речовий зміст, який розкриває його взаємозв’язок з розвитком сучасної системи продуктивних сил. Враховуючи те, що основною тенденцією розвитку продуктивних сил є усуспільнення, яке розуміється як зміцнення господарських зв’язків і взаємозалежності виробників, то очевидним є те, що в даному аспекті підприємництво розглядається як форма найбільш динамічних і новаторських господарсько-організаційних взаємодій самостійних суб’єктів. Відповідно до цього, характер усуспільнення виробництва визначає передумови та чинники розвитку підприємництва в сучасних умовах.

Для виділення суспільної форми підприємництва проводиться аналіз через призму відносин власності - економічних відносин між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення. Відносини економічної власності виступають суспільною формою розвитку продуктивних сил. Дослідження показують, що відносини власності перебувають у постійному й безперервному розвитку, забезпечуючи ефективність функціонування всієї економічної системи. На сучасному етапі економічного розвитку цивілізованого суспільства форми власності все більше ускладнюються і стають “розмитими” з погляду уявлень, які існували раніше. Іде невпинний розвиток відносин власності в межах тієї чи іншої її форми, а також “на стику” декількох форм. Це стосується зокрема приватної власності, яка найбільш іманентна природі підприємництва, і відповідно сприяє більш повній реалізації його потенційних можливостей.

Підприємництво як система розглядається з позиції визначення змісту власне підприємництва та підприємницької діяльності. Щодо підприємництва, то воно відрізняється від підприємницької діяльності таким же чином, як ціле від частини, чи система від підсистеми. Підприємницька діяльність – це серцевина підприємництва, яка є системоутворюючою складовою підприємництва, але сама по собі ще систему не створює. Систему підприємницька діяльність формує тоді, коли вона розглядається не сама по собі, а як діяльність, де враховується вся сукупність факторів внутрішнього і зовнішнього конкуренто-ринкового середовища, тобто єдиний комплекс факторів, які з тим чи іншим ступенем оптимальності реалізують потенціал цієї економічної діяльності. Відмічена функціональна взаємодія та взаємовплив утворюють своєрідну економічну мікросистему, в межах якої відбувається становлення, функціонування і розвиток підприємницької організації. З цієї точки зору, як найбільш функціонально взаємозв’язані, можуть бути виокремлені три елементи підприємницької діяльності, і які характерні для всіх історичних етапів її розвитку:

- суб’єкта підприємницької діяльності;

- ринкового середовища як сукупного економічного суб’єкта, що уособлює всю масу споживачів і контрагентів даного суб’єкта підприємницької діяльності;

- виробничої підприємницької структури як особливого економічного суб’єкта в межах ринкового середовища.

Дослідження показують, що цілісність наведеної структури зумовлю-ється характером зв'язку цих трьох елементів, які саме й визначають зміст, межі та внутрішнї тенденції розвитку даної системи. Вона є результатом виникнення та довготри-валої безпосередньої дії особливих внутрішніх діалектичних зв'язків між структурними еле-ментами підприємництва як системи, що свідчить про наявність внутрішньої самоорганізації, в результаті чого забезпечується взаємодія її елементів та взаємне їх підпорядкування.

Діалектичні зв'язки, що постійно й безпосе-редньо здійснюються при функціонуванні кож-ного з трьох елементів, мають соціально-економічну природу і чітко визначену структуру. В економічній теорії такі зв'язки у свій час характеризувалися як виробничі відносини, а нині їх називають економічними. Саме взаємовплив зазначених елементів, що здійс-нюється через постійно діючі економічні відносини, які утворюються на основі взаємодії стабільно функціонуючих господарюючих суб'єктів ринкового господарства, як показано в дисертації, і є базою для формування теоретичної моделі відносин підприємництва.

В процесі здійснення підприємницької діяльності господарюючі суб’єкти вступають у різноманітні відносини один з одним: виробляють і реалізують товари, надають послуги, здійснюють грошові розрахунки і т.ін. Така їхня діяльність супроводжується прийняттям господарських рішень, первинними діями та поведінкою, що несе в собі можливість незбігання економічних інтересів ділових партнерів. Крім того, господарюючі суб’єкти вступають у певні відносини з органами державного управління. Організація цієї діяльності може здійснюватися стихійно (спонтанно), або планомірно, що передбачає дотримання певних юридичних норм. Останні складають провідний елемент інституціонального середовища, в якому вказані суб’єкти здійснюють свій вибір. Норми визначають, як повинен себе вести суб’єкт у відповідних ситуаціях. Їхня основна функція - підтримка порядку в системі взаємодій. Вихідним стосовно того, що дає можливість виділити та об’єднати функції економічних інститутів в окрему сукупність, є положення про їх націленість на забезпечення раціоналізації взаємодій між різнорівневими елементами економічної системи.

У розділі 2 “Підприємництво в трансформаційній економіці” виявлено основні тенденції становлення підприємництва в Україні, визначено особливості формування та проблеми його розвитку.

Аналіз тенденцій становлення та функціонування системи підприємницького типу господарювання необхідно визначати через призму взаємодії малих, середніх і великих підприємств. Для сучасного стану розвитку економіки розвинутих країн характерним є не стільки відособлене функціонування великого і малого підприємництва, скільки їх інтеграція. На цій основі відбувається інтенсифікація економічного процесу, що відкриває нові можливості науково-технічному прогресу, продуктивному використанню робочої сили, її інтелектуальному потенціалу й головне - сприяє повнішому задoволенню попиту населення, його індивідуалізації. Тому лише великий капітал в органічному поєднанні з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки, її базовою конструкцією.

В умо-вах трансформаційної економіки Укра-ї-ни виділені пев-ні особливос-ті підприємни-ц-т-ва. В результаті критичного аналізу стану національної економіки показано не-ви-пра-в-да-ні очі-ку-ван-ня по-зи-ти-в-них змін, зна-ч-ний розрив між до-хо-да-ми рі-з-них верств на-се-лен-ня змі-ни-ли-ся по-тре-бою пошу-ків шляхів ви-жи-ван-ня за-мість творчо--про-ду-к-ти-в-но-го під-при-єм-ни-ц-т-ва, гене-ру-ван-ня но-вих ідей, ко-ме-р-ці-а-лі-за-ції їх. За цих умов ста-но-в-лен-ня підприємни-ць-ко-го се-к-то-ра від-бу-ва-єть-ся не ево-лю-цій-ним, при-род-ним шля-хом, а пе-ре-ва-ж-но шту-ч-но, під ти-с-ком зо-в-ні-ш-ніх об-ста-вин.

Дослідження засвідчило, що специфіка українського підприємництва полягає в тому, що формування його формальної бази (трансформація власності) значно випередило створення інституціональної організації такого середовища, яке визначає змістовну сторону підприємництва, а саме це й обумовило масовидний прояв його у формі “дикого капіталізму”. Відповідно до цього в дисертації значна увага приділена дослідженню напрямів, проблем трансформації культури сучасного українського підприємництва в більш цивілізовану форму шляхом надання більшої гнучкості відносинам елементів системи. У результаті аналізу приходимо до висновку про необхідність принципової зміни самого характеру відносин держави та суб’єктів бізнесу, де виділено наступні напрями. Перший - суверенізація держави та бізнесу, реалізація якого пов’язана з усуненням можливостей використання владних повноважень для здійснення підприємницької діяльності; обмеженням можливостей держави втручатися в господарську діяльність підприємств; забезпеченням фінансової незалежності суб’єктів підприємництва за рахунок покращення макроекономічних умов його здійснення, перш за все шляхом послаблення обмежень попиту. Другий напрям - підвищення конкурентоздатності ринків, для чого необхідно: створення сприятливих умов для конкурентних відносин за рахунок зниження галузевих бар’єрів, розвитку ринкової інфраструктури, активізації інноваційної, науково-технічної політики та оптимізації зовнішньоторгівельної політики; активне проведення антимонопольної політики, причому як у відношенні обмеження монопольних проявів, так і вирівнювання інституціонально-правових умов господарювання.

У дисертаційній роботі обгрунтовується, що в умовах трансформації економічної системи на розвиток підприємництва суттєво та неоднозначно впливає розвиток процесів глобалізації суспільного виробництва та руху капіталів. Глобалізаційні процеси посилюють інтеграційні зв’язки між господарюючими суб’єктами як по вертикалі, так і по горизонталі, внаслідок чого значно зростає кількість укладених і реалізованих зовнішньо-економічних угод. Дослідження також показує, що глобалізація, охопивши усі регіони і сектори світового господарства, принципово змінює співвідношення між зовнішніми і внутрішніми чинниками розвитку економічних суб’єктів на користь перших. Жодне підприємство, регіон чи країна незалежно від їх розмірів та рівня розвитку не можуть бути абсолютно самодостатніми, виходячи з наявних чинників виробництва, технологій та потреб у капіталі. Вказані суб’єкти не спроможні повноцінно формувати і реалізувати власні стратегії розвитку, не враховуючи детермінуючий вплив поведінки основних учасників ринкових відносин.

Аналізуючи феномен підприємництва в національній економіці дисертантом з’ясовується особливе значення, яке набуває його розвиток в умовах ринкової трансформації. Цей вид діяльності, як специфічний тип економічної поведінки індивідів шляхом самозайнятості населення дозволяє певною мірою сприяти вирішенню проблем безробіття, насичення ринку товарами. За сприятливих умов підприємницькі структури здатні забезпечувати суттєві зрушення в технологіях менеджменту, застосування сучасних методів управління в тих сферах і тих підприємствах, в яких раніше ця робота не мала базових умов для її проведення – в новостворених і малих підприємствах, організаціях сфери послуг, венчурних фірмах. Як наслідок формується ресурсозберігаючий тип науково-технічного прогресу, прискорюється швидкість обороту авансованого капіталу, стає можливим управління змінами.

У розділі 3 “Регулювання підприємницької діяльності” узагальнюються теоретичні дослідження організаційно-економічного механізму регулювання підприємницької діяльності щодо поєднання централізованого регулювання державного сектора народного господарства і децентралізованого саморегулювання в приватному секторі економіки.

Враховуючи різноспрямованість економічних інтересів ринкових суб’єктів, дисертант показує, що це призводить до порушення ринкової рівноваги, як суттєвої характерної риси будь-якої економічної системи з розгалуженою структурою відособлених інтересів. Порушення рівноваги означає розвиток диспропорційності суспільного виробництва. Тому для будь-якої господарської системи, яка функціонує на основі поглиблення суспільного поділу праці, важливим є дотримання ринкової рівноваги шляхом формування і підтримки прогресивно-оптимальних макропропорцій. Особливість тут полягає у тому, що первинні ланки – підприємства і підприємці – не можуть забезпечити такої оптимальності. Вони стихійно впливають на її порушення, але свідомо прагнути до її стабілізації вони не можуть через незбіг інтересів і дій. Тому регулювання макропропорцій можливе лише на державному рівні. Для загального економічного піднесення, як обгрунтовано в роботі, важливо також дотримуватись і оптимальних мікропропорцій, які формуються на рівні первинних ланок суспільного виробництва. Звідси зроблено висновок, що оптимізація макро- і мікропропорцій, дотримання ринкової рівноваги, як необхідної умови стабільного розвитку, вимагає складного організаійно-господарського механізму регулювання, де б регулювання з центру органічно доповнювалось підприємницьким регулюванням

Підприємницьке регулювання визначається як комплекс форм і засобів координації суб’єктів підприємницької діяльності, які полягають у діях, спрямованих на встановлення порядку як на рівні власної організації, так і підпорядкування своєї діяльності зовнішнім чинникам, динамізуючи процес змін функцій та своїх господарських зв’язків. Кожний суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює економічні дії, тим самим в певній мірі справляє регулюючий вплив на господарські зв’язки інших учасників економічного процесу. Тому, виконуючи свої основні функції, удосконалюючи їх, підприємницькі структури формують своєрідний механізм регулювання.

Дослідження показує, що головною рисою цього механізму є саморегуляція й оптимізація, засновані на підгрунті динамічних змін, що відбуваються безпосередньо в межах діяльності кожного суб’єкта підприємництва. Звідси дисертантом виокремлена така особливість підприємницького регулювання, яка породжується переважно внутрішніми імпульсами і суперечностями індивідуального відтворення капіталу.

Спираючись на попередній аналіз, в дисертації підприємництво як тип господарської поведінки розглянуто через дві групи функцій: реагування та трансформації.

Функції реагування визначені як реалізація поточних завдань щодо пристосування до умов середовища і здатністю підприємця реагувати на його зміни. Саме в такому аспекті, вони є особливими підвидами управлінської діяльності щодо регулювання капіталовкладень та процесами виробництва, кадрового забезпечення, реалізації продукції та інш. Однак, будучи управлінськими за формою, як підприємницькі функції, вони мають свій специфічний власний зміст.

Функції трансформації характеризують вплив підприємництва на господарське середовище, тобто на сукупність умов, які є зовнішніми по відношенню до нього. Дані функції знаходять свій прояв в різних формах: економічній (підвищення ефективності виробництва, встановлення ринкової рівноваги); інституціональній (формування нових інститутів, розвиток конкуренції, нові способи господарської координації) та соціальній (зростання суспільного добробуту, демократизація економічних відносин, соціалізації економіки взагалі).

У роботі обгрунтовується ключова роль державного підприємництва при визначенні напрямів соціально-економічного розвитку країни в умовах ринкової трансформації. Спонукальним мотивом участі держави в підприємницькій діяльності є необхідність координації суспільного відтворювального циклу, особливо в процесі якісних структурних змін економіки, з посиленням взаємозалежності різних ланок народного господарства і взаємообумовленості їх результатів. При цьому підкреслюється, що безпосередньою причиною участі держави в підприємницькій діяльності є об’єктивний процес зростання усуспільнення виробництва.

Виходячи із сутнісної характеристики підприємництва як такого, зазначається, що державне підприємництво не може не відрізнятися специфікою, яка визначається характером його суб’єкта. Мета, способи реалізації, а також критерії ефективності державного підприємництва, як показано дисертантом, відрізняються від аналогічних параметрів оцінки приватного підприємництва. В даному контексті доводиться, що не для всіх підприємств державного сектора можуть бути застосовані критерії рентабельності та економічної вигоди. Адже у своїй підприємницькій діяльності держава виходить перш за все із загальнонаціональних соціально-економічних інтересів. Держава особливого значення надає тим галузям і сферам економіки, які в тій чи іншій мірі пов’язані із забезпеченням національної безпеки.

На основі аналізу функціональних основ розвитку підприємництва в трансформаційній економіці дисертантом робиться висновок про об’єктивну необхідність державного регулювання підприємництва в розрізі більш повної реалізації функцій, які повинна виконувати держава по відношенню до підприємницького сектора. При цьому зазначається, що вплив держави визначається шляхом знаходження: по-перше, оптимальних меж втручання держави в ринкову економіку в цілому, і в діяльність суб’єктів підприємництва, зокрема; по-друге, найбільш ефективних форм сприяння розвитку підприємництва, особливо тих з них, які генерують науково-технічний, економічний і ринковий ефект; по-третє, конструктивні взаємодії державного і підприємницького сектора, здатної продукувати соціальний ефект і усувати побічні негативні наслідки економічного розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо системного дослідження процесів становлення, функціонування і розвитку підприємництва в сучасній економічній системі. Основні результати теоретико-методологічного і науково-практичного спрямування є такими:

1.

2.

3.

4. Особливості становлення суб’єктів підприємницької діяльності в умовах трансформаційної економіки обумовлені специфікою економічних відносин, характерних для даного етапу розвитку. Діяльність підприємницької структури виражається в адекватному її пристосуванні до організаційно-інституціональних змін ринкових умов, або, навпаки – у пристосуванні самих ринкових умов господарювання згідно потреб підприємницьких інститутів. Це свідчить про те, що діяльність підприємця орієнтована на завоювання конкурентних переваг шляхом відповідної раціональної поведінки, а не на особисті зв’язки з органами виконавчої влади, де головним інструментом конкуренції виступає можливість реалізації адміністративного ресурсу. Таким чином, буде формуватись підприємницьке середовище, яке містить ознаки деформованих відносин підприємництва, що, на жаль, і нині має місце в Україні.

5.

При цьому зазначено, що в державному секторі прерогатива управління, контролю і регулювання належить державі цілком. Водночас ринковий сектор також має бути охоплений системою державного регулювання. А враховуючи те, що ринковий сектор, де органічна складова – це підприємницьке середовище, тому функції держави, перш за все, зводяться до регулювання підприємництва, що проявляється в економічних і правових відносинах між державою і підприємцями, де першість, звичайно, належить державі як інституту, що представляє загальнонаціональні інтереси. Виходячи з теоретичної значимості системного аналізу даної проблеми, в роботі досліджено механізм державного регулювання підприємництва у взаємодії 2-х основних методів – економічного та нормативно - правового.

6.

7.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Самійленко А.П. Сутність підприємницької функції в економічній системі //Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 10. – К.: КНЕУ, 2002 – С.42-47. - 0,4 друк.арк.

2. Самійленко А.П. Підприємництво як фактор економічного зростання //Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 7. – К.: КНЕУ, 2003 – С.57-65. – 0,6 друк.арк.

3. Диба М.І., Самійленко А.П. Загальні основи функціонування ринку та підприємницьке регулювання. //Вчені записки: Наук. зб. – Вип. 5. – К.: КНЕУ, 2003 – С.27-33. - 0,4 друк.арк (особисто автору належать 0,15 друк арк..; автором проаналізована специфіка підприємницького регулювання через аналіз зв’язків і залежностей між суб’єктами підприємницької діяльності).

4. Диба М.І., Самійленко А.П., Данилюк І.В. Державне підприємництво за умов трансформації економічної системи. //Вчені записки: Наук. Зб. – Вип. 6. – К.: КНЕУ, 2004 – С.8-14. - 0,45 друк.арк. (особисто автору належить 0,15 друк.арк.; автором проаналізовано функціональні особливості державного підприємництва, а також об’єктивна необхідність його функціонування в трансформаційній економіці).

В інших виданнях:

5. Самійленко А.П. Відносини підприємництва в економічній системі //Вчені записки. Ін-т економіки та права “КРОК”. – Вип. 8. – 2003 – С. 42-48. – 0,4 друк. арк.

6. Самійленко А.П. Соціально-економічна еволюція підприємництва. //Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. Одеса 2003 - №2(7) - С.10-15. – 0,3 друк. арк.

7. Самійленко А.П. Сучасні аспекти соціалізації підприємницької діяльності. //Науковий потенціал світу 2004. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції 1-15 листопада 2004 року. Том 26. Економічна теорія. Дніпропетровськ, 2004 – С.54-56. – 0,2 друк. арк.

8. Самійленко А.П. Деякі аспекти методології дослідження підприємництва. //Наука і освіта 2005. Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 7-21 лютого 2005 року. Том 96. Економічна теорія. Дніпропетровськ, 2005 - С.24-27. – 0,2 друк. арк.

АНОТАЦІЯ

Самійленко А.П. Підприємництво в економічній системі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.01.01 – Економічна теорія. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертація присвячена теоретико-методологічному дослідженню відносин підприємництва та виявленню їх особливостей становлення, функціонування та розвитку в умовах трансформаційної економіки. Розкрита структура відносин підприємництва та проаналізована взаємодія між його елементами. Підприємництво як тип господарської поведінки розкрито через дві групи функцій: реагування та трансформації.

Виявлено основні тенденції становлення підприємництва в Україні, визначено особливості формування та проблеми його розвитку. Встановлено основні теоретичні положення щодо ролі підприємництва в трансформаційній економічній системі.

У дисертації розкрито організаційно-економічний механізм регулювання підприємницької діяльності. Обгрунтована ключова роль державного підприємництва при визначенні напрямів соціально-економічного розвитку країни в умовах ринкової трансформації. Доведена об’єктивна необхідність державного регулювання підприємницької діяльності і узагальнені основні напрями державної підтримки підприємницького сектора.

Ключові слова: підприємництво, підприємницька культура, транзитивна економіка, відносини підприємництва, підприємницьке регулювання, економічна система.

АННОТАЦИЯ

Самойленко А.П. Предпринимательство в экономической системе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности – 08.01.01 – Экономическая теория. – Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана, Киев, 2006.

Диссертация посвящена теоретико-методологическому исследованию отношений предпринимательства и выявлению особенностей их становления, функционирования и развития в условиях трансформационной экономики. Раскрыта структура отношений предпринимательства и проанализирована диалектика взаимосвязи между его элементами, на основе чего определен политэкономический аспект предпринимательства как совокупности отношений между субъектами хозяйствования по поводу осуществления новых комбинаций ресурсов в экономике с целью достижения наибольшей эффективности производства для получения социального эффекта на основе максимизации прибыли и минимизации затрат. Предпринимательство как тип хозяйственного поведения раскрыто в разрезе двух груп функций: реагирования и трансформации.

Выявлены основные тенденции становления предпринимательства в Украине, определены особенности и проблемы его развития. Исследование показало, что специфика украинского предпринимательства состоит в том, что формирование его формальной базы (трансформация собственности) значительно опередило образование институциональной организации такой среды, которая определяет содержательную сторону предпринимательства, а имено массовое проявление его в форме “дикого капитализма”.

Исследованы проблемы функционирования субъектов предпринимательской деятельности в современных условиях. Выявлено, что в условиях трансформации экономической системы на развитие предпринимательства влияют процессы глобализации общественного производства. Глобализационные процессы усиливают интеграционные связи между хозяйствующими субъктами как по вертикали, так и по горизонтали. Исследование показало, что глобализация, охватывая все регионы, изменяет соотношение между внешними и внутренними факторами развития экономических субъктов в пользу первых. Любое предприятие, регион или государство независимо от их размеров и уровня развития не могут быть абсолютно самодостаточными. Указанные субъекты не способны полноценно создавать и реализовывать собственные стратегии развития, не учитывая влияние поведения основных учасников хозяйственной деятельности.

Анализ тенденций становления и функционирования предпринимательского типа хозяйствования необходимо определять через призму взаимодействия малых, средних и больших предприятий. Только на основе интеграции указанных предприятий возможна интенсификация экономического процесса, что