НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Національний авіаційний університет
Шевченко Анна Валеріївна
УДК 330.341.1 (043.3)
організаційно-економічний механізм
управління перспективним розвитком
інноваційної діяльності підприємства
Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному авіаційному університеті.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України
Геєць Валерій Михайлович,
Національний авіаційний університет,
завідувач кафедри маркетингу
та ресурсозабезпечення.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Александрова Валентина Петрівна,
Інститут економіки і прогнозування НАН
України, провідний науковий співробітник;
доктор економічних наук
Жаворонкова Галина Василівна,
Національний авіаційний університет,
завідувач кафедри менеджменту організацій.
Провідна установа: Національний транспортний університет,
кафедра менеджменту та підприємництва
Міністерства науки і освіти України (м. Київ).
Захист відбудеться „27” жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 в Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ-58, проспект Космонавта Комарова, 1, корпус 2, ауд. 2-418.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ-58, проспект Космонавта Комарова, 1, корпус 8.
Автореферат розісланий „___” вересня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Матвєєв В.В.
Загальна характеристика роботи
Розвиток світової і національної економіки відбувається під впливом науково-технічного і технологічного прогресу, що характеризується посиленням інноваційної активності і новим підходом до визначення інновацій, який поєднує знання, техніку і технології з ринком. Водночас, у кожній країні спостерігаються своєрідність у механізмах зародження та реалізації інновацій, методах управління ними на рівні держави і окремих підприємств.
Актуальність теми. Забезпечення конкурентоспроможності як окремих суб’єктів господарювання, так і національної економіки в цілому та їх інтеграцію у світове співтовариство можна досягти лише при умові активізації інноваційної діяльності. Разом з тим зараз в Україні цей визначальний фактор економіки використовується недостатньо, що зумовлено вкрай несприятливими умовами для здійснення інноваційної діяльності. Серед основних чинників, які зумовлюють недостатній розвиток інноваційної діяльності в Україні є: відсутність сформованої інноваційної інфраструктури; недосконалість законодавства; відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та передачі їх до сфери виробництва; відсутність системи стимулювання інноваційної діяльності. Недостатні темпи розвитку інноваційної діяльності пояснюються нестачею коштів і ресурсів для впровадження нововведень, слабкою зацікавленістю виробників у впровадженні нових розробок, руйнуванням виробничого циклу в промисловості і в інших галузях економіки, що стало причиною зупинки і закриття багатьох підприємств. Для українських промислових підприємств нерозв’язаною залишається проблема організації виробництва на основі формування інноваційного потенціалу та забезпечення результативності інноваційного процесу. Отже, постає необхідність пошуку та впровадження відповідних важелів, підходів та методів сучасної організації виробництва на підприємствах, спроможних підвищити їх інноваційний потенціал.
Питання ролі інновацій в економічній системі знайшли одне з провідних місць в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних економістів і учених. До них передусім належать праці: Й. Шумпетера, Г. Менша, Б. Твіста, Б. Санто, П. Друкера, Е. Менсфілда, Ф. Ніксона, К. Найта, Г. Попова, А. Пригожина, Ю. Морозова, В. Мединського, В. Василенка, В. Александрової, Ю. Бажала, В. Геєця, Л. Безчасного, О. Білоуса, А. Гальчинського, Н. Гончарової, М. Данька, А. Кінаха, О. Лапко, В. Семиноженка, І. Балабанова, С. Глазьєва, П. Завліна, Н. Краснокутської, Г. Андрощука.
Однак, в Україні не існувало комплексного дослідження проблем управління інноваційною діяльністю підприємства, а також недостатньо сформований організаційно-економічний механізм управління цією діяльністю. Тому особливого значення в сучасних умовах набуває вивчення і аналіз існуючих зарубіжних теорій і практики управління інноваціями та їх розвитку, уточнення деяких понятійних категорій інноваційної сфери.
Актуальність зазначених проблем обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової проблематики Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету в межах планів науково-дослідних робіт, зокрема фундаментальної наукової теми: „Розробка методики корпоративного аналізу та планування діяльності підприємства” (№1–Н 321–Х06). Крім того, обраний напрям дослідження відповідає:
- Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України (Постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 року № 916–ХІV).
- Закону України „Про інноваційну діяльність” (№ 40–ІV від 04.07.2002).
- Закону України „Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” (№ 433–ІV від 16.01.2003).
- Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) „Шляхом європейської інтеграції” (Указ Президента України від 28.04.2004 № 493/2004).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток методологічно-організаційних положень та рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах.
Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні задачі:
– розкрито теоретико-методологічну сутність інновацій, інноваційної діяльності та визначено їх місце і роль в системі ринкових відносин;
– з’ясовано напрямки еволюції інноваційної теорії та особливості інноваційної діяльності в економіці України;
– визначено роль і місце державного регулювання інноваційної діяльності;
– проведено узагальнений аналіз досвіду інноваційної діяльності в промисловості України та розкрита сучасна роль держави щодо сприяння активізації інноваційної діяльності підприємств;
– визначено фактори, які впливають на інноваційну активність підприємства та оцінено вплив інноваційних процесів на діяльність вітчизняних підприємств;
– обґрунтовано методичні підходи до організації процесу управління інноваційною діяльністю;
– розроблено організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства;
– розроблено пропозиції щодо вдосконалення процесу організації інноваційної діяльності для вітчизняних підприємств.
Об’єктом дослідження є процес розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств.
Предметом дослідження є сукупність форм, методів і засобів управління інноваційною діяльністю підприємства.
Методи дослідження. Теоретичною основою є економічна теорія та наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі й нормативно-правові акти України. Дисертаційне дослідження ґрунтується на таких методах: наукової абстракції та системного підходу (дозволили уточнити понятійний апарат інноваційної теорії, здійснити класифікацію інновацій); економічного, системного і статистичного аналізу (використані для виявлення кола проблем, які виникають під час здійснення інноваційної діяльності промисловими підприємствами України); кореляційного аналізу (з метою оцінювання впливу інноваційних процесів на діяльність промислового підприємства); порівняння (використаний для узагальнення світового досвіду розвитку інноваційної діяльності підприємств і визначення ступеня його прийнятності для українських підприємств); експертних оцінок (при визначенні факторів, які впливають на інноваційну активність підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів); статистичні (для обґрунтування результатів дослідження); логічного узагальнення (при формулюванні висновків).
Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що визначають новизну полягають у наступному:
· вперше:
- розроблено організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства з урахуванням сучасного стану економіки країни, що надає можливості підприємствам розробляти нові, більш ефективні підходи до визначення оптимальних шляхів розвитку;
- запропоновано підхід до визначення ефективності інноваційної діяльності підприємства через прогнозування характерних ризиків реалізації інноваційних проектів, що дозволяє визначати основні оптимальні напрями розвитку підприємства;
· уточнено:
- визначення сутності та змісту поняття „інновація”, яке включає новостворені і вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію, послуги, а також соціальні та організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного характеру, які при практичному використанні поліпшують структуру та якість виробництва, соціальної сфери, а також покращують фінансовий стан підприємства;
- зміст поняття „інноваційна теорія”, яке, крім загальних положень, що забезпечують розвиток, формування, процес введення і поширення інновацій, має включати закономірності розвитку та правила щодо формування, введення і поширення інновацій; вивчення і формування передумов та вимог до процесу утворення інноваційного попиту;
- пріоритетні цілі інноваційного розвитку України, до яких пропонується внести: підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зростання; створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технічного потенціалу; технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках; збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва;
- етапи державної підтримки інноваційної діяльності підприємства, серед яких: визначення пріоритетів науково-технічного та інноваційного розвитку підприємства; оцінка відповідності інноваційних проектів підприємства державним пріоритетам; вибір методів державної підтримки інноваційної діяльності підприємства; визначення джерел та форм інвестиційної підтримки; контроль за цільовим використанням державних коштів, спрямованих на інноваційний розвиток;
· дістали подальшого розвитку:
- класифікація інновацій, яка дає можливість більш повно і точно конкретизувати напрями інноваційного розвитку, комплексно оцінити їх результативність, сформувати економічний механізм й організаційні форми управління інноваційною діяльністю та визначити засоби реалізації інновацій на ринку;
- організація процесу планування інновацій як процесу, що має циклічний характер та спрямований на вибір і обґрунтування цілей інноваційного розвитку підприємства і підготовку рішень, необхідних для їх досягнення;
- деталізований та оцінений перелік основних факторів, які впливають на інноваційну активність підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів.
Практичне значення одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження сформовано методологічні та організаційні основи інноваційної діяльності, розроблено та використано практичний інструментарій щодо організації та управління інноваційною діяльністю вітчизняних промислових підприємств, що дозволяє їм адаптуватись до динамічних умов зовнішнього середовища, підвищувати рівень конкурентоспроможності та ефективності господарської діяльності в цілому. Практичні розробки та рекомендації автора були впроваджені:
- при розробці заходів щодо організації інноваційної діяльності промислових підприємств Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України (акт впровадження від 6.02.06 р.);
- при складанні планів фінансово-господарської та інноваційної діяльності на 2006-2007 роки Державного підприємства „Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал” (акт впровадження від 15.02.06 р.).
Ряд теоретичних положень дисертації використовується в навчальному процесі Національного авіаційного університету при викладанні курсів „Інноваційний менеджмент”, „Товарна інноваційна політика” (акт впровадження від 14.03.06 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення дисертаційної роботи розроблено автором особисто і викладено в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на IV Міжнародній науковій конференції „Політ” (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю” (м. Львів, 2004 р.), Науково-практичній конференції „Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами” (м. Київ, 2004 р.), V Міжнародній науковій конференції „Політ” (м. Київ, 2005 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні інформаційні технології в економіці та управлінні підприємствами, програмами та проектами” (м. Алушта, 2005 р.), Науково-практичній конференції „Сучасні проблеми управління економікою” (м. Київ, 2005р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах (м. Київ, 2006 р.), VІ Міжнародній науковій конференції „Політ” (м. Київ, 2006 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 4,73 д.а., з них 7 – у наукових фахових виданнях обсягом – 3,1 д.а. та 8 – в інших виданнях загальним обсягом 1,63 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Її повний обсяг становить 164 сторінки комп’ютерного тексту, в т.ч. 144 сторінки основного тексту, 20 рисунків, 31 таблиця, список використаних джерел із 162 найменувань, 2 додатки на 19 сторінках.
Основний зміст
У Вступі розкрито сутність та стан наукової проблеми, її значущість, обґрунтовано необхідність проведення дослідження, сформульовано мету і задачі, визначено основні елементи новизни, їх практичне значення, апробацію результатів дисертації та її структуру.
У першому розділі „Методологічні та організаційні основи інноваційної діяльності” проведено аналіз досліджень з проблем розвитку інноваційної діяльності, досліджено сутність категорії „інновація”, уточнено зміст цього поняття, а також розроблена сучасна класифікація інновацій, яка дає можливість більш повно і точно конкретизувати напрями інноваційного процесу, комплексно оцінити їх результативність, сформувати економічні механізми й організаційні форми управління інноваційною діяльністю, визначити засоби реалізації на ринку.
Незважаючи на широкі дослідження проблеми інноваційного розвитку у світовому масштабі, достатньо повної теорії поки що не створено. Раніше інноваційна теорія не достатньо враховувала чинники ринкової економіки, належної уваги не приділялося ринково-орієнтованим нововведенням, організаційно-управлінським, соціальним інноваціям. Разом з тим, не враховувався характер конкуренції, що багато в чому визначає особливості взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі. В результаті аналізу основних складових категорії „інноваційна теорія” запропоновано сучасне тлумачення цього поняття, графічна інтерпретація якого наведена на рис.1.
В сучасних умовах для більшості підприємств вагомим та визначальним є прибуток, тому після вдалої інновації та отримання очікуваного прибутку не слід захоплюватися його обсягами, а необхідно планувати та розробляти нові інновації. Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід прогнозувати і займатися ними постійно, а не тільки тоді, коли настають критичні обставини. Тому в роботі розроблено послідовність процесу планування інновацій на підприємстві, оскільки процес планування вимагає строгої організації всіх процедур підготовки, обробки інформації, контролю над виконанням планів і їхнього своєчасного корегування (рис. 2).
Рис. 1. Графічна інтерпретація складових поняття „інноваційна теорія”
Рис. 2. Послідовність процесу планування інновацій на підприємстві
В роботі визначено, що головними причинами і джерелами інноваційних ідей є: - потреби ринку, попит споживача; - конкурентна боротьба на ринку, бажання одержати конкурентні переваги та максимізувати прибуток; - підвищення престижу підприємства; - пошук вирішення проблем, які виникають під час діяльності підприємства; - наслідування іншим організаціям, які впроваджують нову технологію; - бажання працівників поліпшити свою майстерність у конкретній діяльності; - реалізація знань творчої особистості; - наукові відкриття, винахідництво.
На думку аналітиків, однією з головних причин і одночасно джерелом інноваційних ідей є потреби ринку. Так, Т. Коно стверджує, що 72% всіх ідей, які успішно втілюються на ринку, стимулюється саме попитом. Вибагливі споживачі змушують виробника не тільки підвищувати стандарти якості виробів, послуг, а й змінювати моделі, вдосконалювати їх конструкцію, створювати нові. Результати цілої низки економічних досліджень підтверджують, що в середньому із 100 успішно реалізованих нововведень близько 75 – це відповідь на потреби споживача і тільки 25 нововведень є результатом впровадження нових технічних ідей, які виникли в процесі проведення НДДКР. Спонукальним мотивом для інновацій є зміни зовнішнього середовища, які ведуть до появи нових потреб або нових засобів задоволення вже існуючих потреб.
Проаналізувавши сучасний стан українських підприємств та економіки в цілому, в роботі виділена основна система факторів, які перешкоджають або сприяють інноваційній діяльності підприємства серед яких: техніко-економічні, організаційно-економічні, інформаційно-комунікативні, соціально-психологічні, правові.
Для того, щоб Україна посіла належне місце серед країн міжнародного співтовариства, необхідно вибрати тип розвитку економіки, який забезпечить її процвітання у майбутньому. Таким типом розвитку є інноваційний. Він базується на використанні науково-технічних, соціальних, організаційних інновацій в економіці, дає змогу залучати до розвитку невикористані інтелектуальні ресурси, звузити сферу тіньової економіки, формує у суспільстві культ нововведень та дух новаторства.
Аналіз сучасного стану науково-технічної та інноваційної сфери в Україні свідчить про те, що за рівнем інноваційної активності, станом виробництва високотехнологічної продукції, обсягами фінансування науки, розвитком інфраструктури інноваційного підприємництва Україна значно відстає від провідних країн світу. Існує невідповідність науково-технічного потенціалу країни загальній продуктивності національної економіки, що зумовлено низькою ефективністю національної інноваційної системи. Головною проблемою, що гальмує розвиток високотехнологічного сектора економіки, залишається відсутність фінансування та недостатньо ефективна державна інноваційна політика, що призводить до скорочення чисельності наукових працівників, ускладнює отримання економічної віддачі у вигляді формування завершених інноваційних пропозицій та їх реалізації у сферах вітчизняної економіки.
У другому розділі „Розвиток інноваційної діяльності промислових підприємств” проведено аналіз світового досвіду регулювання інноваційної діяльності, розглянуто актуальні питання щодо проблем розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України взагалі та підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зокрема та визначено вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на інноваційну активність підприємств галузі.
Результати дослідження масштабів та результативності інноваційної діяльності у промисловості України свідчать про низьку активність використання на виробництві науково-технічних досягнень, слабке їх залучення до розв’язання завдань ринкової економіки. Інновації ще не посіли місце головного чинника економічного розвитку промислового виробництва та забезпечення його фінансової стабільності.
Систематичне скорочення обсягів фінансування науки, чисельності організацій і працюючих в них, погіршення стану матеріально-технічної бази, що відбувалося протягом останніх років, позначилось на результатах інноваційної діяльності промисловості України. У 2004р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 1359 підприємств, або 13,7% їхньої загальної кількості, тоді як у 2003р. – 1496 (15,1%), а у 2002р. – 1808 (18,0%). Із них у 2004р. кожне друге – витрачало кошти на продуктові інновації, 44,6% підприємств – на процесові інновації. Кількість промислових підприємств, які впроваджували інновації також зменшилась. Так, у 2004р. впроваджували інновації 958 промислових підприємств, що становить 10% від загальної їх кількості, у 2003 – 1120 (11,5%), а у 2000 – 1491 (14,8%). Кількість впроваджених прогресивних технологічних процесів склала у 2004р. 1727, причому 645 з них характеризуються як маловідходні, ресурсозберігаючі і безвідходні, тоді як у 1991р. ці показники становили відповідно 7303 та 1825. Тобто впровадження технологічних процесів за 13 років зменшилось більше ніж в 4 рази, у тому числі маловідходних, ресурсозберігаючих – майже в 3 рази *) (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка основних видів інноваційної діяльності в промисловості України
Роки | Кількість освоєних
видів продукції,
найменувань | Кількість впроваджених нових технологічних процесів,
одиниць | З них маловідходних, ресурсозберігаючих,
одиниць
1991 | 13780 | 7303 | 1825
1992 | 16408 | 6495 | 1651
1993 | 15385 | 5085 | 1120
1994 | 13163 | 3559 | 990
1995 | 11472 | 2936 | 1044
1996 | 9822 | 2138 | 688
1997 | 10379 | 1905 | 600
1998 | 10796 | 1348 | 467
1999 | 12645 | 1203 | 423
2000 | 15323 | 1403 | 430
2001 | 19484 | 1421 | 169
2002 | 22847 | 1142 | 430
2003 | 7416 | 1482 | 606
2004 | 3978 | 1727 | 645
*) Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держкомстат., 2005. – 360 с.
У 2004р. основним джерелом фінансування технологічних інновацій були власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі фінансування інноваційних робіт становила 77,3%, що на 7 в.п. більше порівняно з 2003р. Обсяг фінансування інноваційних робіт за рахунок коштів державного бюджету зменшився майже на 40,0% і становив 63,4 млн.грн. (у 2003р. – 93,0 млн.грн.). При цьому, його частка складала лише 1,4% проти 3,0% у 2003р. Усього 42 підприємства скористалися цими коштами. Від вітчизняних інвесторів на розвиток інноваційної діяльності кошти отримали 10 промислових підприємств України, від іноземних інвесторів – 18 підприємств. Для розвитку інноваційної діяльності 81 підприємство (6,0% інноваційно активних підприємств) використовувало кредити, проти 77 підприємств (5,1%) у 2003р. (табл. 2).
Слід зазначити, що інноваційні процеси досить суттєво впливають на діяльність промислових підприємств, які здійснюють інновації: понад три чверті підприємств розширили асортимент продукції, 60% – зберегли і розширили традиційні ринки збуту, на кожному третьому – підвищилася гнучкість виробництва, зросли виробничі потужності або поліпшилися умови праці, кожне друге підприємство створило нові ринки збуту в Україні, майже 30% – за кордоном.
Економічний розвиток країни в цілому залежить від ефективного розвитку кожного підприємства. Засобом досягнення цієї мети є інноваційна діяльність, яка для підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зумовлена необхідністю забезпечення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках нині і в перспективі, а також подолання негативних явищ в розвитку галузі, пов’язані зі старінням основних виробничих фондів, застарілими технологіями, неефективною структурою та низькою ефективністю.
В результаті аналізу діяльності підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів, для яких в останні роки характерним є розвиток інноваційної діяльності (ДП„Старокостянтинівський завод ЗБШ”, ВАТ „Гніванський завод СЗБ”, ВАТ „Коростенський завод ЗБШ”), визначено, що на здійснення інноваційних заходів на підприємствах галузі у складних умовах сучасної економічної ситуації в країні впливає цілий комплекс як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Ці фактори були об’єднані в групи, проведено дослідження за допомогою методу експертних оцінок, визначено вагомість цих груп факторів, які впливають на процес інноваційної діяльності промислових підприємств (техніко-економічні – 0,45; організаційно-управлінські – 0,40; правові – 0,34; інформаційно-комунікаційні – 0,15, соціально-психологічні – 0,12) та визначено, що переважаючий вплив мають внутрішні фактори на інноваційну активність підприємств галузі.
Інноваційна діяльність підприємств промисловості в цілому, та підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зокрема, в сучасних ринкових умовах України потребує застосування нових форм організації економічної роботи. Постає необхідність створення адекватної системи управління інноваційною діяльністю підприємства, яка була б гнучкою та швидко пристосовувалась до змін зовнішнього середовища.
Таблиця 2
Групування промислових підприємств за джерелами фінансування інновацій
Кількість підприємств, що займались інноваційною діяльністю | 2000 | 2003 | 2004
Всього | У % до загальної кількості інноваційно активних підприємств | У
фактичних цінах; тис.грн. | Всього | У % до загальної кількості інноваційно активних підприємств | У
фактичних цінах; тис.грн. | Всього | У % до загальної кількості інноваційно активних підприємств | У
фактичних цінах; тис.грн.
1705 | х | 1496 | х | 1359 | х
з них за рахунок коштів
власних | 1102 | 64,6 | 1399343,9 | 1079 | 72,1 | 2148413,6 | 1021 | 75,1 | 3501451,2
державного бюджету | 31 | 1,8 | 7720,2 | 39 | 2,6 | 92967,6 | 42 | 3,1 | 63379,2
місцевих бюджетів | 5 | 0,3 | 1777,6 | 16 | 1,1 | 3067,6 | 5 | 0,4 | 1562,2
позабюджетних фондів | 13 | 0,8 | 33377,5 | 4 | 0,3 | 534,8 | 2 | 0,1 | 640,5
вітчизняних інвесторів | 18 | 1,1 | 49406,8 | 16 | 1,1 | 111961,2 | 10 | 0,7 | 10580,1
іноземних інвесторів | 22 | 1,3 | 133055,0 | 16 | 1,1 | 130019,1 | 18 | 1,3 | 112431,1
кредитів | 33 | 1,9 | 109993,1 | 77 | 5,1 | 551136,4 | 81 | 6,0 | 806405,6
інших джерел | 22 | 1,3 | 22475,1 | 23 | 1,5 | 21748,7 | 16 | 1,2 | 38167,7
Всього | 1757149,2 | 3059849,0 | 4534617,6
У третьому розділі „Формування та реалізація організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю підприємства” запропоновано організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства, який враховує сучасний стан розвитку економіки України та методичні підходи до визначення ефективності інноваційної діяльності підприємства через прогнозування характерних ризиків реалізації інноваційних проектів.
Сьогодні, для українських промислових підприємств взагалі, та підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зокрема, нерозв’язаною залишається проблема організації виробництва на основі формування інноваційного потенціалу та забезпечення результативності інноваційного процесу. Для підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів на сьогодні актуальним питанням є недопущення старіння організаційних структур і постає необхідність у забезпеченні відповідного балансу між спеціалізацією й інтеграцією в роботі. Отже, постає необхідність пошуку та впровадження відповідних важелів, підходів та методів сучасної організації виробництва на підприємствах, спроможних підвищити їх інноваційний потенціал.
Для вітчизняних підприємств постає необхідність створення адекватної системи управління діяльністю підприємства, в тому числі інноваційною, яка була б гнучкою та швидко пристосовувалась до змін зовнішнього середовища (рис.3). Проаналізувавши сучасний стан українських підприємств було запропоновано організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства (рис. 4).
Рис. 3. Управління інноваційною діяльністю на підприємстві
Рис. 4. Організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства
Особливою новизною цього механізму є те, що визначена та описана складна система противаг, які закладені між реалізацією похідних та прогнозних цілей підприємства і відправною основою для цього є постійне корегування процесних періодів відповідно до результатів кожного проміжного аналізу змін. Виникнення відокремленого блоку стратегічного управління інноваційною діяльністю сприяє створенню не тільки технічній реалізації інноваційних функцій в межах цього механізму, але й виконує алгоритмічну фільтрацію цільових потоків в базові плани, програми та проекти.
Значні адаптивні можливості запропонованого механізму закладені в двох кругових циклах, де потоки формування базових блоків замінені на алгоритмічні виходи протидій та переваг, що створює можливість вирішувати сьогоднішні та прогнозовані завдання розвитку підприємства.
В дисертаційному дослідженні для аналізу проблемних ситуацій з урахуванням ризиків, що можуть виникнути в майбутньому, використано апарат складно-пуасонівської моделі, яка дала можливість оцінити ефективність діяльності ДП„Старокостянтинівський завод ЗБШ”, ВАТ „Гніванський завод СЗБ”, ВАТ „Коростенський завод ЗБШ” та довгостроковість життєдіяльності інноваційних проектів. Розрахунки проводились за допомогою програми MathCAD 13Pro., які дали можливість сформувати наступні результати (табл. 3.).
Таблиця 3
Коливання меж ефективної діяльності підприємств від реалізації
інноваційних проектів при внесених змінах до управлінських рішень, (%)
Підприємство | Роки
2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010
ДП „Старокостянтинівський ЗБШ” | +6 | -2 | +21 | +14 | +34 | +15
ВАТ „Гніванський СЗБ” | +12 | -6 | +31 | +17 | +42 | +56
ВАТ „Коростенський ЗБШ” | +13 | +2 | -1 | +50 | +16 | +74
В даній таблиці 2005 рік є базовим для визначення меж ефективної діяльності підприємств від реалізації інноваційних проектів. Таким чином, можна спостерігати покращення економічного стану підприємства в майбутніх періодах від здійснення інноваційної діяльності.
Результати активізації інноваційної діяльності конкретного підприємства залежать насамперед від його внутрішніх умов функціонування. Проте, без підтримки держави цей процес надто затягується, що нерідко призводить до негативних наслідків.
Висновки
Основним результатом проведених наукових досліджень є розробка пропозицій, спрямованих на вирішення важливого науково-практичного завдання – підвищення активізації інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах і впровадження ефективної системи щодо організації та управління інноваційною діяльністю. Дані заходи мають забезпечити підвищення ефективності та результативності інноваційної діяльності за рахунок правильного вибору видів та методів здійснення науково обґрунтованого планування, а також раціональної організації даного процесу та прискорення адаптації підприємств до ринкових умов господарювання.
Дослідження теорії і практики інноваційних процесів підприємств дало можливість обґрунтувати такі висновки теоретичного, методичного і практичного характеру:
1. Реальну незалежність і безпеку мають лише ті країни, які здатні забезпечувати оволодіння новими знаннями та ефективно їх використовувати. Тому пріоритетними цілями інноваційного розвитку для України є: підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зростання; створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технічного потенціалу; технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках; збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту; відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва.
2. Незважаючи на широкі дослідження проблеми інноваційного розвитку у світовому масштабі, достатньо повної теорії поки що не створено. Раніше інноваційна теорія не достатньо враховувала чинники ринкової економіки, належної уваги не приділялося ринково-орієнтованим нововведенням, організаційно-управлінським, соціальним інноваціям. Разом з тим, не враховувався характер конкуренції, що багато в чому визначає особливості взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі.
3. Економічний розвиток країни в цілому залежить від ефективного розвитку кожного підприємства. Засобом досягнення цієї мети є інноваційна діяльність, яка для підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зумовлена необхідністю забезпечення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках нині і в перспективі, а також подолання негативних явищ в розвитку галузі, пов’язані зі старінням основних виробничих фондів, застарілими технологіями, неефективною структурою та низькою ефективністю.
4. На основі аналізу ситуації щодо інноваційної діяльності українських підприємств визначені основні чинники, які зумовлюють недостатній розвиток інноваційної діяльності в Україні, а саме: недосконалість законодавства в частині стимулювання з боку держави інноваційної діяльності; відсутність сформованої інноваційної інфраструктури; відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та передачі їх до сфери виробництва; високий економічний ризик залучення інвестицій у сферу високотехнологічного виробництва.
5. Дослідження масштабів і результативності інноваційної діяльності у промисловості України свідчать про низьку активність використання на виробництві науково-технічних досягнень, слабке їх залучення до розв’язання завдань ринкової економіки. Інновації ще не посіли місце головного чинника економічного розвитку промислового виробництва та забезпечення його фінансової стабільності.
6. На здійснення інноваційних заходів на підприємствах з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів у складних умовах сучасної економічної ситуації в країні впливає цілий комплекс як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Ці фактори були об’єднані в групи та, за допомогою методу експертних оцінок, оцінено їх вагомість і визначено, що переважаючий вплив мають внутрішні фактори впливу на інноваційну активність підприємств галузі.
7. Розроблено організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства з урахуванням сучасного стану економіки країни, що надає можливості підприємствам розробляти нові, більш ефективні підходи до визначення оптимальних шляхів розвитку через постійне корегування процесних періодів відповідно до результатів кожного проміжного аналізу змін.
8. Реалізовано нові підходи до інноваційної діяльності підприємств промисловості в цілому, та підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зокрема, з урахуванням сучасних ринкових умов України, де виникає потреба у застосуванні нових форм та підходів до визначення ефективності від основної, теперішньої діяльності з метою прогнозування цих параметрів на майбутні періоди.
9. На основі складно-пуасонівської моделі сформовано періодичність виникнення ризиків інноваційних проектів при заданих характеристиках підприємств, що дозволило сформувати інноваційний прогноз розвитку підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів, який передбачає певну послідовність характерних урахувань, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства та активізують інноваційну діяльність конкретного підприємства у довгостроковій перспективі, в залежності від його внутрішніх умов функціонування.
Список опублікований праць за темою дисертації
Публікації у наукових фахових виданнях
1. Нагорна А.В. Засади формування ефективності інвестиційний процесів // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2003. – Вип. 5. – С.37-43.
2. Шевченко А.В. Нові організаційні форми забезпечення і впровадження результатів інноваційної діяльності // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2005. – Вип. 11.– С. 129-134.
3. Шевченко А.В. Характеристика і види ризику в інноваційній діяльності // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Збірник наукових праць. – Київ, 2005. – Вип. 11. – С. 107-114.
4. Шевченко А.В. Структуризація положень сучасної інноваційної теорії // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2005. – Вип. 12.– С. 122-126.
5. Шевченко А.В. Роль держави у створенні механізму регулювання та стимулювання інноваційної держави // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2005. – Вип. 14.– С. 48-56.
6. Шевченко А.В. Державні технологічні пріоритети як складова інноваційного розвитку економіки // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2006. – Вип. 15.– С. 104-109.
7. Шевченко А.В. Формування організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю підприємства // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2006. – Вип. 18.– С. 20-25.
Публікації в інших наукових виданнях
8. Нагорна А.В. Маркетингові форми інноваційного оновлення виробничого потенціалу // Наука і молодь: Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції. – К.: НАУ, 2003. – С. 526-529.
9. Нагорна А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств України // Наука і молодь. Гуманітарна серія: Збірник наукових праць. – К.: НАУ, 2004. – С. 43-46.
10. Нагорна А.В. Маркетинговое регулирование инновационного процесса / ПОЛІТ: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених. – К.: НАУ, 2004. – С. 243.
11. Нагорна А.В. Іноземний досвід державного регулювання інноваційних процесів / Міжнародна науково-практична конференція аспірантів, молодих учених та студентів „Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю”,: Зб. матеріалів / Відп. ред. О.Є. Кузьмін. – Л.: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – С. 109-111.
12. Шевченко А.В. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства та його продукції / ПОЛІТ: Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених. – К.: НАУ, 2005. – С. 413.
13. Шевченко А.В. Аналіз стану інноваційної діяльності промислових підприємств у 2003 р. / III Международная научно-практическая конференция „Современные информационные технологии в экономике и управлении предприятиями, программами и проектами” – Х.: Национальный аэрокосмический университет им. Н.Е. Жуковского „Харьковский авиационный институт”, – 2005. – С. 151-152.
14. Шевченко А.В. Основні фактори, що впливають на успішність нововведень / Всеукраїнська науково-практична конференція „Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах”: Тези доповідей. – К.: НУХТ, 2006. – С. 108-109.
15. Шевченко А.В. Формування інноваційної стратегії розвитку – основа успішної діяльності підприємства / ПОЛІТ: Матеріали VI Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених. – К.: НАУ, 2006. – С. 328.
Анотація
Шевченко А.В. Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком інноваційної діяльності підприємства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємством. – Національний авіаційний університет. – Київ, 2006.
У дисертації визначена роль і місце інновацій та інноваційних процесів в сучасних умовах розвитку економіки України. Визначені напрямки еволюції інноваційної теорії та особливості розвитку інноваційної діяльності в Україні. Визначені головні цілі інноваційного розвитку України. Проведений аналіз та узагальнений досвід інноваційної діяльності в промисловості країни та розкрита сучасна роль держави щодо сприяння активізації інноваційної діяльності підприємств. Виявлені та оцінені фактори, які впливають на інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств, зокрема на підприємства по виробництву збірних бетонних та залізобетонних виробів. З урахуванням формування ринкових відносин в Україні розроблений організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю промислового підприємства.
Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, інноваційний розвиток, підприємство, управління, організаційно-економічний механізм, інноваційна стратегія, державне регулювання.
Аннотация
Шевченко А.В. Организационно-экономический механизм управления перспективным развитием инновационной деятельности предприятия. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятием. – Национальный авиационный университет. – Киев, 2006.
В процессе диссертационного исследования сформированы методологические и организационные основы инновационной деятельности, разработан и использован практический инструментарий по организации и управлению инновационной деятельностью отечественных промышленных предприятий, который позволяет им адаптироваться к динамическим условиям внешней среды, повышать уровень конкурентоспособности и эффективности хозяйственной деятельности в целом.
В диссертации определена роль и место инноваций и инновационных процессов в современных условиях развития экономики Украины. Определены направления эволюции инновационной теории и особенности развития инновационной деятельности в Украине. Уточнены понятия „инновация” и „инновационная теория”, которая включает: общие положения, которые обеспечивают развитие, формирование, процесс введения и распространения инноваций; закономерности развития и правила по формированию, введению и распространению инноваций; изучение и формирование предпосылок и требований к процессу создания инновационного спроса. Усовершенствована классификация инноваций, которая дает возможность более полно и точно конкретизировать направления инновационного развития, комплексно оценить его результативность, сформировать экономические механизмы и организационные формы управления инновационной деятельностью и определить способы реализации инноваций на рынке. В работе разработан алгоритм планирования инноваций на предприятии, который направлен на выбор и обоснование целей инновационного развития предприятия и подготовку решений, необходимых для их достижения. Определены главные цели инновационного развития Украины: повышение роли научных и технологических факторов в преодолении кризисных явлений в социально-экономическом развитии Украины и обеспечении ее экономического роста; создание эффективных механизмов сохранения, эффективного использования и развития национального научно-технического потенциала; технологическое переоборудование и структурная перестройка производства с целью наращивания выпуска товаров, конкурентоспособных на мировом и внутреннем рынках; увеличение экспортного потенциала за счет наукоемких отраслей производства; возрождение творческой деятельности изобретателей и рационализаторов производства.
Проведен анализ и обобщен опыт инновационной деятельности в промышленности страны и раскрыта современная роль государства относительно содействия активизации инновационной деятельности предприятий. Определены факторы, которые влияют на инновационную активность отечественных промышленных предприятий, в частности на предприятия по производству сборных бетонных и железобетонных изделий, а также проведена оценка данных факторов.
С учетом формирования рыночных отношений в Украине разработан организационно-экономический механизм управления инновационной деятельностью промышленного предприятия, который дает возможность предприятиям разрабатывать новые, более эффективные подходы к определению оптимальных путей развития. На основе сложно-пуассоновской модели сформирована периодичность возникновения рисков инновационных проектов при заданных характеристиках предприятий. Составлен инновационный прогноз развития предприятий по производству сборных бетонных и железобетонных изделий, который предусматривает определенную последовательность учета влияния внешних и внутренних факторов, которые непосредственно влияют на деятельность предприятия. Определены прогнозные результаты активизации инновационной деятельности конкретного предприятия в долгосрочной перспективе, которые зависят в первую очередь от его внутренних условий функционирования. Для того,
