І І І
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
СТЕЦЮК Андрій Володимирович
УДК 323.1(=16)(560):050(47+57)„185/187”
Політичні аспекти національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. у ТОГОЧАСНІЙ російській періодиці
Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Чернівці – 2006
Дисертацією
є рукопис.
Робота виконана
на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Макар Юрій Іванович,
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри
міжнародних відносин
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор
Гриценко Олена Миколаївна,
Інститут журналістики Київського
національного університету імені
Тараса Шевченка, кафедра
міжнародної журналістики, професор
доктор політичних наук, професор
Бурдяк Віра Іванівна,
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича,
кафедра політології, професор
Провідна установа: Інститут політичних і етнонаціональних
досліджень НАН України,
Відділ національних меншин
(м. Київ)
Захист відбудеться 28.02.2006 року о 11 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.
Автореферат розісланий 25.01.2006 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В умовах утвердження України як поліетнічної демократичної держави зростає інтерес до формування і функціонування громадської думки та засобів масової інформації (ЗМІ), механізмів їх впливу на внутрішню і зовнішню політику, міжнаціональні відносини.
За таких обставин, у контексті аналізу і переосмислення попереднього досвіду, надзвичайно пізнавальною є ситуація періоду Східної кризи, яка розпочалася із національно-визвольних повстань на Балканах у 1875-1876 рр. і завершилась російсько-турецькою війною 1877-1878 рр., за результатами якої було визнано незалежність Сербії та Чорногорії, автономію князівства Болгарія. Війна, як довгий час вважалося в офіційній радянській історіографії, була несправедливою за цілями, які переслідували у ній уряди воюючих сторін. Більш пізні дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних науковців піддали дане твердження сумніву, оскільки з самого початку в політиці Росії суттєву роль відігравав момент, якого не було в політичних установках інших держав. Ідеться про ставлення громадськості Російської імперії до національно-визвольної боротьби слов’янських народів.
Право нації на самовизначення (принцип національності) зараз є загальновизнаною основоположною нормою міжнародного права. Слов’янське питання – питання про утворення незалежних слов’янських держав на Балканському півострові, з’явилося на міжнародній арені з піднесенням національно-визвольної боротьби народів регіону в епоху наполеонівських війн. Воно пов’язувалося з можливим розпадом Габсбурзької монархії й Османської імперії та посиленням Російської імперії на Балканах. В 50-70 рр. ХІХ ст. офіційний зовнішньополітичний курс Росії на Сході визначала обставина, що народи Балканського півострова розглядалися царизмом як союзники. Той же факт, що вони були або слов’янами, або сповідували православ’я, сприяв створенню у суспільній думці Російської імперії, до якої входили і українські землі, потужного ідеологічного обґрунтування ідеї боротьби єдинокровних і єдиновірних народів з поневолювачами-турками.
За повної відсутності в Росії у ХІХ ст. легальних політичних організацій, при мінімальному розвитку громадських організацій, періодика, як єдиний ЗМІ, як трибуна громадської думки, набувала особливого значення, ставала її основною формою. Незважаючи на те, що самодержавство наполягало на постулаті незалежності абсолютистської державної системи від громадської думки, під тиском роздмуханих періодикою „слов’янських” настроїв у суспільстві і вимог захисту повсталих, царизм був змушений втрутитись у хід подій, захистити слов’ян.
Зазначені обставини визначають актуальність і вимагають дослідження політичних аспектів – характеристик та оцінок, бачення і розуміння значення для Росії національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. у тогочасній російській періодиці. Актуальність проблеми поглиблюється тим, що аналіз виникнення, еволюції та втілення в життя різноманітних інтерпретацій „слов’янських” ідей, їх наслідків, є надзвичайно важливим для України, оскільки наша держава сьогодні є однією з найбільших слов’янських країн із значною кількістю православного населення, бере активну участь у міжнародних миротворчих акціях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана для дисертаційного дослідження тема пов’язана з планом теоретичної розробки затвердженої наукової теми кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Проблеми соціально-політичної історії та міжнародних відносин у сучасному світі” (номер державної реєстрації 0103U004367).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз причин, масштабів і наслідків зацікавленості російської періодики 50-70 рр. ХІХ ст., характеру опублікованих матеріалів та ідейної боротьби в ній з приводу оцінок, ставлення, розуміння значення для Росії національно-визвольної боротьби слов’янських народів Південно-Східної Європи, як виразника та формувальника громадської думки, чинника зовнішньої політики Російської імперії.
Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання: –
розкрити основні теоретичні підходи до визначення та оцінки національно-визвольної боротьби в сучасній політологічній думці;–
охарактеризувати становище періодики в Російській імперії у 50-70 рр. ХІХ ст., джерельну базу дослідження, оцінити ступінь наукової розробки проблеми;–
з’ясувати і проаналізувати причини виникнення та динаміку росту інтересу до національно-визвольної боротьби слов’янських народів у Російській імперії;–
визначити основні табори російської періодики, класифікувати і розкрити їх підходи до „слов’янської ідеї” та програми вирішення „слов’янського питання”;–
охарактеризувати політичні аспекти процесу боротьби слов’ян Османської імперії за незалежність на сторінках ліберальних, слов’янофільсько-панславістських, консервативних і проурядових видань;–
розкрити розуміння, характеристики, оцінки перспектив і значення для Росії національно-визвольної боротьби слов’янських народів Балканського півострова російських революційно-демократичних видань;–
визначити вплив публікованих у періодиці матеріалів на російське суспільство і зовнішню політику царизму.
Об’єктом дослідження є ставлення російської громадської думки 50-70 рр. ХІХ ст. до питань міжнародних відносин на Балканах.
Предметом дослідження є політичні аспекти національно-визвольної боротьби слов’ян Османської імперії у російській періодиці 50-70 рр. ХІХ ст.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 50-70 рр. ХІХ ст., тобто від завершення Кримської (Східної) війни 1853-1856 рр., виникнення у Росії постійного інтересу до слов’янства та інституціалізації руху допомоги йому, до Східної кризи 70 рр. ХІХ ст., коли численні публікації у періодиці призвели до виникнення руху допомоги південним слов’янам і російсько-турецької війни 1877-1878 рр. та звільнення цих народів з-під турецького гніту.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є поєднання загальнонаукових та спеціальних методів, що застосовуються у політичній науці, історії та соціології.
В основу дисертаційного дослідження покладено структурно-функціональний підхід. Його застосування уможливило з’ясування і характеристику чинників виникнення та динаміку росту інтересу до національно-визвольної боротьби слов’янських народів, дало змогу виділити окремі угруповання громадської думки і періодики щодо „слов’янського питання”, розкрити функціональне призначення і взаємозумовленість „слов’янських матеріалів”.
Для їх дослідження, виявлення тенденцій до еволюції поглядів авторів та видань, загальних і специфічних рис, відмінностей у оцінках і програмах вирішення „слов’янського питання” автор звертався до контент-аналізу і компаративістського методу. Для виявлення прихованої суті та з’ясування смислового навантаження окремих джерел, співвідношення їх частин і „центральної думки” дисертант вдався до методів герменевтики.
Проблемно-хронологічний підхід визначив структуру дисертації та спосіб викладу матеріалу. Компаративістський метод застосовувався при розкритті основних теоретичних підходів до визначення та оцінки національно-визвольної боротьби, аналізі наукової розробки проблеми. Для характеристики становища періодики в Російській імперії використано інституційний метод.
Поєднання інституційного та структурно-функціонального методів дало можливість оцінити результати і значення розгляду російською періодикою політичних аспектів подій на Балканах, її перетворення в умовах недемократичної політичної системи на силу, що зумовила проголошення російським урядом війни Османській імперії.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні здійснено системний аналіз політичних аспектів національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. у тогочасній російській періодиці. Створено цілісну концепцію формування і розвитку в громадській думці інтересу до питань міжнародних відносин на Балканах, його інтерпретацій, форм прояву і впливу на зовнішню політику російського уряду. Дотепер розглядалися тільки окремі аспекти проблеми. Дана робота є першою спробою комплексного дослідження, розкриття і узагальнення особливостей бачення, оцінок і програм вирішення „слов’янського питання” періодики різних ідейних течій означеного періоду, їх значення для діяльності та взаємодії ідейно-політичних угруповань, громадських організацій та рухів в умовах недемократичної політичної системи, реакції державних інститутів на них.
У межах здійсненого дослідження одержано результати, які окреслюють його наукову новизну:–
на основі аналізу різноманітних підходів до розуміння понять „нація”, „націоналізм” запропоновано авторське визначення терміну „національно-визвольна боротьба;–
охарактеризовано становище періодики в Російській імперії у 50-70 рр. ХІХ ст., джерельна база дослідження і ступінь наукової розробки проблеми;–
з’ясовано та доповнено головні фактори і чинники формування, розвитку в Російській імперії інтересу до слов’янства та його індикатора – національно-визвольної боротьби слов’янських народів Південно-Східної Європи;–
визначено й узагальнено підходи і ставлення основних угруповань громадської думки та періодики до „слов’янської ідеї”, їх програми вирішення „слов’янського питання”;–
розкрито віддзеркалення політичних аспектів процесу боротьби слов’янських народів Османської імперії за незалежність на сторінках ліберальних, слов’янофільсько-панславістських, консервативних і проурядових видань 50-70 рр. ХІХ ст.;–
охарактеризовано розуміння, оцінки перспектив і значення для Росії національно-визвольної боротьби слов’янських народів Балканського півострова, її характеристику російськими революційно-демократичними виданнями 50-70 рр. ХІХ ст.;–
обґрунтовано тезу про вирішальне значення періодики – виразника і формувальника громадської думки та настроїв населення Російської імперії в умовах недемократичної політичної системи, – як чинника зовнішньої політики царизму на Балканах у 1876-1877 рр.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх застосування у політичній, науковій та навчальній сферах. Беручи до уваги сучасне становище нашої держави, питання про її зовнішньополітичну спрямованість і перспективи подальшого розвитку, матеріали і результати дослідження можуть бути використані при вивченні й аналізі проблем становлення в Україні інтересу до питань міжнародних відносин і зовнішньої політики, їх можливих проявів і значення. Висновки дисертаційного дослідження можуть стати в нагоді органам державного управління у їх практичній діяльності, політичним лідерам, партіям і рухам для розробки теоретичних засад і програм, з метою впливу на державну політику у сферах міжнаціональних взаємин, міжнародних відносин, миротворчої діяльності України. Результати дослідження можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі та навчальному процесі у вищій школі, при розробці програм курсів з політології, соціології, всесвітньої історії та історії України, історії журналістики, міжнародних відносин та зовнішньої політики.
Особистий внесок здобувача. Стаття по проблемі наукової критики інформаційних матеріалів мережі Інтернет, з вивчення проблеми Східного питання у контексті зовнішньої політики Російської імперії середини ХІХ ст., була написана спільно з
Карпом В.Л. Особисто автору належить 50% роботи.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та окремі положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію та викладені у доповідях на „V міжнародному конгресі МАУ” (Чернівці, серпень 2002 р.), науково-практичній конференції „Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах” (Хмельницький, квітень 2003 р.), міжнародному науковому семінарі „Р.Ф. Кайндль і українська історична наука” (Чернівці, травень 2004 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у дев’ятьох наукових публікаціях, чотири з яких опубліковані у наукових фахових виданнях з політичних наук.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків (разом 179 сторінок) та списку використаних джерел (32 сторінки, 407 назв). Загальний обсяг дисертації – 211 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі автор обґрунтовує актуальність дисертаційної теми, показує ступінь її наукової розробки, визначає мету, завдання, предмет і об’єкт, а також методологічну основу дослідження, наукову новизну, практичне значення, розкриває зв’язок дисертації з науковими програмами та темами, особистий внесок здобувача й апробацію результатів дослідження, структуру роботи та її обсяг.
У першому розділі Теоретико-методологічні аспекти дослідження здійснено аналіз наукової літератури вітчизняних і зарубіжних учених з проблематики дисертаційного дослідження.
Перший підрозділ „Теоретичне осмислення проблем національно-визвольної боротьби” містить аналіз провідних теоретичних підходів у політичній науці щодо визначення та з’ясування сутності поняття національно-визвольна боротьба (рух). Наводиться ряд узагальнених дефініцій „національно-визвольної боротьби”. Показано, що вона розглядається невідривно від таких дискусійних явищ, як „нація” та „націоналізм”. У наукових дослідженнях Андерсона Б., Бауера О., Бройї Ж., Волошина Ю., Геллнера Е., Горовського Ф., Дьякова В., Каменки Ю., Картунова О., Касьянова Г., Кона Г., Кухти Б., Лісового В., Лупула Т., Майноуґ К., Проценко О., Римаренко Ю., Сміта Е.Дж., Хабермаса Ю., Хоксбаума Э.Дж., Хроха М. та ін. національно-визвольна боротьба асоціюється або зводиться до націоналізму як його етап, елемент, засіб, як різновид суспільного і політичного руху. Показано, що оцінки націоналізму визначають ставлення і до національно-визвольної боротьби.
Дисертант підкреслює, що національно-визвольна боротьба з’являється разом з націями та націоналізмом. Враховуючи різноманітні дефініції „національно-визвольної боротьби”, „нації” та „націоналізму”, підходи до них, автор визначає і характеризує національно-визвольну боротьбу слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. як прогресивні, обумовлені соціально-економічним та етноконфесійним гнітом, націоналістичними ідеалами, діяння представників поневолених і залежних етнічних спільнот, спрямовані на оформлення і консолідацію націй та реалізацію їх права на самовизначення у межах власних національних держав.
У другому підрозділі „Умови функціонування періодики в Російській імперії 50-70 рр. ХІХ ст.: джерельна база дослідження” розкриваються причини, аналізується ідейна диференціація російського суспільства і періодичних видань на три табори – проурядовий консервативно-релігійний, ліберальний, до якого входило слов’янофільсько-панславістське угруповання, та революційно-демократичний. Визначається їх соціальна база, програмні погляди на завдання та подальший розвиток Росії, які визначали тлумачення і ставлення до подій у слов’янському світі.
Доводиться, що в Росії ХІХ ст., за відсутності легітимних політичних партій і рухів, періодика набула особливого значення, стала виразником та формувальником громадської думки і свідомості, суспільних настроїв. Терміни „громадська думка” і „періодика”, стосовно третьої чверті ХІХ ст. вживаються як синоніми. Показано, що в умовах абсолютистської політичної системи Російської держави обговорення і критика політики уряду, пропаганда „принципу національності” заборонялися, оскільки вони неминуче вели до питань про державний лад і адміністративно-територіальну цілісність держави, право на самовизначення народів Російської імперії. Характеризуються взаємини видань з державними інститутами та їх політика у справах ЗМІ, місце періодики у політичній системі Росії.
Аналізуються методи, за допомогою яких видання, незважаючи на цензурний режим, знаходили можливість розкривати політичні аспекти „слов’янського питання”, вимоги до
аналізу матеріалів періодики та інших видів джерел.
У третьому підрозділі „Стан наукової розробки проблеми”, здійснюється огляд наукових праць, використаних дисертантом у ході дослідження. Розробка даної проблематики розпочалася в дореволюційну епоху і продовжується дотепер.
Російську громадську думку та періодику досліджували С.Нікітін, Н.Сладкевич, І.Ковальченко, А.Западов, В.Судаков, В.Чернуха, М.Козлова, Г.Карпі та ін. Балканську політику Росії вивчали А.Зайончковський, С.Нікітін, Н.Кіняпіна, В.Конобеєв, Н.Зуєва та О.Шатохіна, Н.Червенков, Р.Рижова, В.Хевроліна, В.Віноградов, Л.Нарочницька, О.Гуськова, Н.Васільєва і В.Гаврилов, А.Задохін і А.Низовський, А.Янов, та ін.
Російсько-південнослов’янським зв’язкам присвячені праці С.Нікітіна, А.Бажової, В.Колибанової, А.Копилова та ін. Різні аспекти становлення в Російській імперії інтересу до слов’янства простежували О.Пипін, С.Нікітін, Б.Білунов, А.Мыльников, В.Дьяков, Л.Ляшенко, Н.Хітрова, І.Достян, С.Троян та ін.
Ставлення окремих угруповань російської громадської думки і їх представників до „слов’янського питання” розглянуті у працях О.Пипіна, М.Бердяєва, С.Нікітіна, Ш.Лєвіна, В.Адо, М.Цимбаєва, Л.Єрихонова, В.Дьякова, В.Хевроліної, В.Гросула, В.Корабльова, О.Аксенової, А.Озерянського, Т.Снитко, Л.Нарочніцької, Ю.Писарєва, Г.Ізмєстьєвої Л.Сараскіної, С.Романенко та ін.
„Слов’янські матеріали” періодики досліджувалися С.Нікітіним, В.Хевроліною, Б.Білуновим, Н.Сладкевичем, К.Лілуашвілі, Н.Хітровою, І.Козьменко, П.Підлісним, А.Улуняном, О.Аксеновою, С.Рибачєноком, Л.Ровняковою та ін.
Аналіз стану наукової розробки проблеми свідчить, що більшість досліджень мають історичний, історіографічний характер. Існує багато лакун, зокрема механізми впливу періодики на формування руху допомоги південнослов’янським народам 1875-1876 рр. та їх вплив на рішення царського уряду заступитися за повсталих. Не визначене чітко значення періодики як чинника російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
У другому розділі “Слов’янська ідея” та формування ідейно-політичних напрямків у російській публіцистиці розкривається процес виникнення та розвитку інтересу до слов’янства та позиції російських видань щодо східної політики царизму і національно-визвольної боротьби на Балканах.
У першому підрозділі „Формування інтересу до слов’янської проблематики в Російській імперії” дисертант простежує виникнення і поширення в Російській імперії „слов’янської ідеї” та „слов’янських інтересів” – проектів об’єднання слов’янських народів у єдине ціле, інтересу до слов’янства, пов’язаного із зовнішньополітичним становищем Росії. До їх причин віднесені:
1. національна самоідентифікація і ріст слов’янської самосвідомості, усвідомлення спорідненості походження, мов і звичаїв, традицій, віри слов’янських народів, публікації книг та ін. про них і „слов’янську ідею”, розвиток славістики як науки;
2. багатоаспектні зв’язки народів Балкан і Російської імперії, їх спільна антиосманська боротьба;
3. перебування і діяльність південних слов’ян в Росії;
4. прагматичні інтереси Росії на Балканах, інтерес суспільства до зовнішньої політики уряду, покровительство слов’янам Османської імперії, Кримська війна, її обґрунтування і результати;
5. виникнення і розрекламована політизована благодійна діяльність Слов’янських комітетів, Слов’янський з’їзд 1867 р.;
6. політичні процеси в Європі, які зумовлювали пошуки союзників і обґрунтування „слов’янських інтересів” Росії;
7. події Східної кризи 70 рр. ХІХ ст. і всенародний рух допомоги південнослов’янським народам;
8. обговорення „слов’янського питання” у періодиці.
Зазначається, що до 70 рр. ХІХ ст. інтерес до „слов’янського питання” та „слов’янські симпатії” проявилися в усіх станах Росії.
У другому підрозділі „Національно-визвольна боротьба слов’янських народів на Балканах в програмах російських газет і журналів” обґрунтовується поділ російської періодики на два угруповання, які мали відмінні погляди і плани стосовно „слов’янського питання”, „слов’янської ідеї” та „слов’янських інтересів” Росії, і, відповідно, програми їх втілення в життя.
Перше угруповання об’єднувало проурядовий консервативно-релігійний і ліберальний табори російської журналістики. „Слов’янські інтереси” Росії вони вбачали в економічному та політичному посиленні Росії на Балканах. Належність до нього слов’янофільсько-панславістського угруповання зумовило появу на сторінках його періодики різних варіацій „слов’янської ідеї” – думки про слов’янську спільність, проекти союзів православних слов’янських народів на чолі з Росією. Національно-визвольна боротьба слов’янських народів вважалася справедливою і прогресивною, часто тлумачилася як внутрішньоросійська справа.
Друге угруповання періодики – революційно-демократичне, услід за положеннями класиків російської революційної демократії, визначало „слов’янську ідею” і „слов’янські інтереси” Росії як загарбницькі плани проурядових сил і самодержавства, засуджувало їх і орієнтувало російську громадськість та слов’янство на підготовку соціальної революції, розгортання самостійної революційної та національно-визвольної боротьби.
Дисертант визначає належність до угруповань тридцяти трьох найвпливовіших російських газет і журналів, характеризує види, провідні думки, мету і спрямованість їх публікацій.
У третьому розділі „Відображення національно-визвольної боротьби слов’ян на сторінках центристських і правих російських періодичних видань” дисертант досліджує характеристики та оцінки, бачення і розуміння значення для Росії національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. у матеріалах, які публікували проурядові консервативно-релігійні, слов’янофільські, панславістські та ліберальні видання, у поглядах І.Аксакова, М.Каткова, А.Краєвського та ін. видатних публіцистів.
У першому підрозділі „Характер, перспективи та значення визвольної боротьби болгарського, сербського та чорногорського народів в періодиці кінця 50 – початку 60 рр. ХІХ ст.” розглядаються ставлення та тлумачення періодикою політичних аспектів боротьби за незалежну національну церкву в Болгарії, сутність якої зводилася до руху за визнання болгар як окремого народу; перевороту 1858 р. у Сербії та повернення на престол Мілоша Обреновича; політики і реформ сербського князя; бомбардування Бєлграда 1862 р. і Канліджської конференції; герцеговинського національно-визвольного повстання під керівництвом Л.Вукаловича; чорногорсько-турецької війни 1862 р. і полеміка з приводу характеру російської допомоги чорногорцям. Розкривається вплив на появу „слов’янських матеріалів” у періодиці вихідців з Балкан, їх бачення проблеми.
У другому підрозділі „Балканський союз та Слов’янський з’їзд 1867 р.: можливості та значення” аналізуються позиції, які зайняли російські центристські та праві видання щодо повстання на о.Кріт, яке спалахнуло навесні 1866 р., Балканського союзу і перспектив боротьби об’єднаних балканських народів з Османською імперією, постійних хвилювань у Сербії та Боснії, повстань в Епірі та Фесалії взимку 1866-1867 р., в Болгарїї у 1867-1868 рр., Слов’янського з’їзду.
Показано, що в 1866-1868 рр., після проголошення міністром закордонних справ Росії О.Горчаковим принципу автономії християнських народів Туреччини, у періодиці з’являються чисельні публікації закликів до російського суспільства допомогти і діяти самостійно, не зважаючи на царизм, огляди перспектив і програми вирішення Східного питання, що випереджали уряд. Більше того, висловлювалися побажання та рекомендації російській дипломатії активізувати політику на Сході, і навіть вимоги (І.Аксаков). Активне обговорення виданнями політичних аспектів Етнографічної виставки – Слов’янського з’їзду 1867 р. в Москві, обумовило поширення в Російській імперії інтересу до слов’янства, слов’янських симпатій, обґрунтування необхідності звільнення слов’янства та панславізму. Вони зумовили розширення сітки Слов’янських комітетів.
У третьому підрозділі „Боротьба слов’янства за незалежність в 70 рр. ХІХ ст. і Росія в баченні консервативних і ліберальних видань” показано, що об’єднання Німеччини у 1871 р. та поширення ідеології пангерманізму, відміна нейтралізації Чорного моря, визвольний рух у Болгарії, Сербії та Боснії сприяли росту „слов’янських інтересів” та поширенню панславізму. Досліджено ставлення різних течій громадської думки до повстань в Боснії та Герцеговині у 1875р., в Болгарії у 1876 р., війни Сербії та Чорногорії з Туреччиною у 1876 р., рухів добровольців і допомоги південним слов’янам в Росії, завдань Росії, міжнародних відносин на Балканах та політики російського уряду, розкриття їх політичних аспектів на сторінках періодики, програми вирішення Східної кризи і „слов’янського питання”.
Дисертант проводить і обґрунтовує думку, що протягом 50-70 рр. ХІХ ст. російські центристські та праві видання висвітлювали національно-визвольну боротьбу народів Балкан, співчуваючи їй як такій. Розвиток подій призвів їх до висновків, що звільнити слов’ян може лише Росія, і це буде виключно її заслуга. Програми видань і уряду різнились, однак звільнення слов’ян і утворення союзних держав або слов’янського союзу вважалося справедливим, прогресивним, необхідним для Росії, її завданням.
Розглядаючи національно-визвольну боротьбу слов’янських народів, російські видання еволюціонували від оглядів подій до обґрунтування вимог вступитися за повсталих слов’ян і тиску на уряд. Проурядова консервативно-релігійна, слов’янофільсько-панславістська та ліберальна періодика стала виразником та формувальником громадської думки і свідомості Росії щодо подій на Балканах, ініціатором руху допомоги повсталим, одним з головних чинників появи ультиматуму Туреччині від 18(31) жовтня 1876 р., який трансформував політичні аспекти національно-визвольної боротьби народів Південно-Східної Європи на політичні аспекти боротьби Росії з Туреччиною за звільнення слов’ян, та російсько-турецької війни 1877-1878 р.
У четвертому розділі „Національно-визвольна боротьба слов’янських народів Балканського півострова в оцінці російської революційно-демократичної періодики” дисертант аналізує тлумачення та оцінку визвольного руху слов’ян на сторінках підцензурних і позацензурних видань даного, у поглядах класиків угруповання – О.Герцена, П.Огарьова, М.Бакуніна, М.Чернишевського, Д.Писарєва, П.Лаврова, П.Ткачова та ін.
У першому підрозділі „“Слов’янське питання” та “слов’янська ідея” на сторінках російських революційно-демократичних видань 50-60 рр. ХІХ ст.” розкривається бачення головних завдань визвольного руху слов’янських народів Балканського півострова, причини і характер критики революціонерами-демократами слов’янофільських поглядів та їх інтерпретацій „слов’янської ідеї”. Показано, що вони проявляли інтерес до розвитку слов’ян і турботу про їх звільнення.
Досліджено тлумачення політичних аспектів поширення „слов’янської ідеї”, національно-визвольної боротьби сербів і критика „Послання до сербів”, діяльності болгар в Росії, греко-болгарської церковної боротьби, боснійсько-герцеговинського повстання, чорногорсько-турецької війни, подій 1866-1868 р. і Слов’янського з’їзду 1867 р., поширення панславізму. Розкрито суть полемік зі слов’янофілами, ступінь впливу видань різних угруповань на російське суспільство.
У другому підрозділі „Національно-визвольний рух слов’янських народів і проблеми Східної кризи у дзеркалі російської революційної періодики” проаналізовано ставлення представників революційно-демократичної течії російської громадської думки до визвольної боротьби боснійців та герцеговинців, болгар, сербів і чорногорців та реакції в Росії на балканські події. Дисертант детально характеризує суперечки різних течій у революційному русі з приводу їх причин, оцінки та перспектив, необхідності та форм допомоги повсталим, руху добровольців, програм вирішення кризи, які відобразилися на сторінках російських і закордонних видань. Розкриваються причини поїздок народників на Балкани, позиції видань щодо участі революціонерів у національній боротьбі. Показано, що російські видання виступали за безкорисну допомогу повсталим, тоді як закордонні заперечували її доцільність; що пасивність уряду й інтерес мас до подій на Балканах народники використовували для підготовки революції.
У цілому, незважаючи на відмінні оцінки національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії, часом доволі суттєві, для публікацій революційно-демократичних видань 50-70 рр. ХІХ ст. характерні виступи за національне і соціальне звільнення балканських народів шляхом революції, негативне ставлення до будь-яких надбань царизму на Балканах, захист ідеї рівноправного, добровільного союзу народів Балкан і Росії. Критика „слов’янської ідеї” не була спрямована проти співчуття національно-визвольній боротьбі слов’янських народів.
Позиція, яку зайняла російська революційно-демократична періодика, обумовила невдоволення населення Російської імперії бездіяльністю царизму. Порівняння становища населення Балкан і Росії та вимоги звільнення південних слов’ян живили ґрунт для антиурядової агітації, породжували загрозу революції. Така діяльність революційно-демократичних видань була одним з найважливіших факторів, які підштовхнули царизм до російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження.
В дисертації комплексно висвітлено основні теоретичні підходи стосовно поняття „національно-визвольна боротьба (рух)”. Національно-визвольна боротьба слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. визначається і характеризується як прогресивні, обумовлені соціально-економічним та етно-конфесійним гнітом, націоналістичними ідеалами, діяння представників поневолених і залежних етнічних спільнот, спрямовані на оформлення і консолідацію націй та реалізацію їх права на самовизначення у межах власних національних держав.
Аналіз абсолютистської політичної системи Росії 50-70 рр. ХІХ ст. дає підстави вживати терміни „громадська думка” і „періодика” як синоніми. Підкреслюється, що обговорення політики уряду та „принципу національності” обмежувалися цензурою, оскільки вони вели до питань про державний лад і територіальну цілісність, право на самовизначення народів імперії. Проте періодика знаходила можливості розкриття політичних аспектів національно-визвольної боротьби слов’янських народів.
Встановлено, що інтерес до слов’янства на теренах Російської імперії зумовили і стимулювали ряд взаємопов’язаних факторів. Серед них – національні, ідеологічні та політичні процеси в Європі, різні форми російсько-слов’янських відносин і зовнішня політика царизму на Балканах, „слов’янська ідея”, діяльність Слов’янських комітетів, Слов’янський з’їзд 1867 р., рух допомоги слов’янським народам 1875-1876 рр., їх обговорення періодикою.
Слов’янські симпатії поширилися на усі прошарки та течії громадської думки. У періодиці виділилося два угруповання, які мали відмінні, зумовлені їх інтересами та ідеологією, зв’язками з південними слов’янами, погляди і плани стосовно „слов’янського питання” та „слов’янської ідеї”, програми їх втілення в життя.
Перше угруповання об’єднувало проурядові консервативно-релігійні слов’янофільсько-панславістські та ліберальні видання. Національно-визвольну боротьбу на Балканах вони визнавали невідворотною і справедливою, співчували їй, бажали створення союзних Росії слов’янських держав дипломатичними методами. На їх сторінках часто зустрічалися обґрунтування і заклики до реалізації „слов’янської ідеї” – різних форм панславізму. Однак не всі вони суб’єктивно ідентифікували себе як провідників політики царизму, та й сама ця політика не була прямо орієнтована на приєднання закордонних слов’янських земель.
Друге угруповання – революційно-демократичне, визначало „слов’янську ідею” як загарбницькі плани проурядових сил, засуджувала їх і орієнтувала Росію і слов’янство на підготовку соціальної революції, розгортання самостійної революційної та національно-визвольної боротьби, відстоювало ідею рівноправного, добровільного союзу народів Балкан і Росії. Критика поглядів та ідей представників першого угруповання, не спрямовувалася проти співчуття боротьбі слов’ян.
Усі вони вважали звільнення слов’ян від турецького гніту прогресивним актом. Тривале і цілеспрямоване тлумачення періодикою політичних аспектів національно-визвольної боротьби слов’янських народів було індикатором ставлення до слов’янства.
У дисертації показано, що протягом 50-70 рр. ХІХ ст. періодика еволюціонувала від оглядів подій до полемік і з’ясування позицій, побажань, рекомендацій, обґрунтування необхідності та вимог вступитися за повсталих слов’ян, закликів і тиску на уряд. Поширення значних масивів інформації викликало жвавий відгук населення Російської імперії: видання стабілізували загальні погляди, цілеспрямовано відображали і формували громадську думку стосовно „слов’янського питання”, сприяли становленню єдності стану громадської свідомості. Створивши відповідні настрої, періодика, в умовах недемократичної політичної системи, викликала і стимулювала, очолила масовий та ініціативний рух допомоги південнослов’янським народам 1875-1878 рр., який охопив усі соціальні прошарки, несподіваний і небезпечний для царизму.
Олександр ІІ уважно ставився до громадської думки, однак у кризові 1858, 1868 і 1876 рр. обговорення періодикою національно-визвольної боротьби слов’ян обмежувалося чи заборонялося. Чисельні ж огляди політичних аспектів „слов’янського питання”, апеляції до слов’янської солідарності та співчуття, обумовили невдоволення його бездіяльністю, що живило ґрунт для антиурядової агітації, загрозу революції.
Таким чином, у період Східної кризи 1875-1878 рр., незважаючи на опір уряду, періодика вплинула на зовнішню політику Російської імперії. Її активність стала одним з головних факторів, які зумовили рішення царизму заступитися за повсталих – появу ультиматуму Туреччині від 18(31) жовтня 1876 р., що трансформував політичні аспекти національно-визвольної боротьби народів Південно-Східної Європи на політичні аспекти боротьби Росії з Туреччиною за звільнення слов’ян. Періодика стала чинником російсько-турецької війни 1877-1878 рр., яка принесла незалежність Болгарії, Румунії, Сербії та Чорногорії.
Оцінка та аналіз цих процесів дає нам можливість краще зрозуміти роль громадської думки та ЗМІ, механізми їх впливу на внутрішню і зовнішню політику, міжнаціональні відносини.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях
1. Стецюк А. Чорногорсько-турецька війна 1862 р. на сторінках російської періодичної преси // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2002. – Вип. 123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – С. 378-385.
2. Стецюк А. Політичні аспекти національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії в російській пресі (1875-1876 рр.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2003. – Випуск 173-174. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – С. 422-434.
3. Стецюк А. Політичні аспекти національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії в російській революційно-демократичній пресі (1875-1876 рр.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2004. – Вип. 229-230. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – С. 233-238.
4. Стецюк А. Національно-визвольна боротьба слов’янських народів Османської імперії і Росія у політичних поглядах І.С.Аксакова (50-60 рр. ХІХ ст.) // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2005. – Т. 10-11. – С.450-461.
5. Стецюк А. Національно-визвольна боротьба слов’янських народів Турецької імперії на сторінках буковинської сатиричної газети „Лопата” 1876 р. // Буковинський історико – етнографічний вісник. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – Вип. 4. – С. 69-74.
6. Стецюк А. Національно-визвольна боротьба слов’янських народів Турецької імперії і східна політика європейських держав на сторінках буковинської сатиричної газети „Лопата” 1876 р. // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2002. – Випуск V. – С. 123-127.
7. Карпо В.Л., Стецюк А.В. Інформаційні матеріали по вивченню проблеми Східного питання в контексті зовнішньої політики Російської імперії середини ХІХ ст. // Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах: Матеріали науково-практичної конференції. – Хмельницький: ТУП, 2003. – Частина 1. – С. 34-41 (Особистий внесок автора – 50 %).
8. Стецюк А. Боротьба слов’янських народів Турецької імперії за незалежність в українській суспільній думці початку 70-х рр. ХІХ ст. // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Історія: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2004. – Частина 2. – С. 199-205.
9. Стецюк А. Політичні аспекти слов’янського з’їзду 1867 р. у російській пресі // Р.Ф. Кайндль і українська історична наука. Матеріали Міжнародного наукового семінару „Кайндлівські читання”, 22-23 травня 2004 р. – Вижниця: Черемош, 2004. – Частина 2. – С. 99-106.
АНОТАЦІЯ
Стецюк А.В. Політичні аспекти національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. у тогочасній російській періодиці. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2005.
У дисертації здійснено комплексне дослідження бачення політичних аспектів національно-визвольної боротьби слов’янських народів Османської імперії 50-70 рр. ХІХ ст. тогочасною періодикою Російської імперії – виразником та формувальником громадської думки, чинником зовнішньої політики Російської імперії.
Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи до національно-визвольної боротьби, громадської думки і періодики. Проаналізовано формування та масштаби інтересу до слов’янської проблематики в Російській імперії, оцінки „слов’янського питання” та „слов’янської ідеї” у програмах російських газет і журналів. Охарактеризовано відображення та оцінку національно-визвольної боротьби слов’ян, ставлення до „слов’янської ідеї” проурядових консервативно-релігійних, ліберальних, слов’янофільських і панславістських, революційно-демократичних видань, ідейна боротьба між ними. Визначено вплив матеріалів періодики на російське суспільство та зовнішню політику Російської імперії.
Ключові слова: політичні аспекти, національно-визвольна боротьба, слов’янські народи, російська періодика, громадська думка, „слов’янське питання”, „слов’янська ідея”, зовнішня політика Російської імперії.
АННОТАЦИЯ
Стецюк А.В. Политические аспекты национально-освободительной борьбы славянских народов Османской империи 50-70 гг. ХІХ ст. в российской периодической печати того времени. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политические институты и процессы. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2005.
В диссертации осуществлено комплексное исследование видения политических аспектов национально-освободительной борьбы славянских народов Османской империи 50-70 гг. ХІХ ст. периодической печатью Российской империи того времени – выразителем и формирователем общественного мнения, фактором внешней политики Российской империи.
Систематизированы основные теоретико-методологические подходы к национально-освободительной борьбе, общественному мнению и периодической печати. Проанализировано формирование и масштабы интереса к славянской проблематике в Российской империи, оценки славянского вопроса и „славянской идеи в программах русских газет и журналов. Дана характеристика отображения и оценок национально-освободительной борьбы славян, отношение к „славянской идее” проправительственных консервативно-религиозных, либеральных, славянофильских и панславистских, революционно-демократических изданий, идейная борьба между ними. Определено влияние материалов периодической печати на российское общество и внешнею политику Российской империи.
Ключевые слова: политические аспекты, национально-освободительная борьба, славянские народы, русская периодическая печать, общественное мнение, славянский вопрос, „славянская идея”, внешняя политика Российской империи.
SUMMARY
Stetsuk A.V. The political aspects of national and liberation movement of Slavonic people of Osman empire in the Russian periodical press (1850-1870). – Manuscript.
Thesis for the Candidate of Sciences Degree in Political Science on speciality 23.00.02 - Political Institutions and Processes. – Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, 2005.
In the presented work the complex research of political aspects of national and liberation movement of Slavonic people of Osman empire during the 1850-1870-s within the Russian empire’s periodical press of those period has been made. The author analyses reasons, scales, aftermath and importance of Russian periodical press during the 1850-1870 on Slavonic problem. The main character of the published materials and ideological fighting on it in the terms of proper evaluations, respect and realization of the meaning the national and liberation movement of Slavonic people for Russia, as to exponent and public opinion formulation are discovered in the presented work.
The main theoretical and methodological approaches to national and liberation movement, public opinion and periodical press of Russian empire during the 1850-1870 were systematized. Author makes an attempt to properly evaluate the degree of the scientific exploration of the topic.
The work forms the undertsanding of interest to Slavonic problem in Russian empire as well as factors, which have been provoked by interest national and liberation movement of Slavonic people. The appreciations of „Slavonic question” and „Slavonic idea” of the programmes of Russian newspapers and magazines are appointed.
The representation and appreciation of Slavonic national and liberation movement with regard to „Slavonic idea” of Pro-governmental Conservative-Religious, Slavophils, Pan-Slavistical, Liberal and Revolutionary-Democratic publications were characterized. The influence of materials published by Russian society and Russian empire foreign policy were described as well.
According to author’s mind, the assertion on great reference of Russian society upon national and liberation movement of Slavonic people of Osman empire (1850-1870) have been inspired by tsar’s government had nothing to do with reality. Though, tsar Alexander II related to public opinion very attentively, he was made to insist to define foreign policy in terms of Russian absolute monarchy. Therefore, during Balkan’s crisises in 1858, 1866-1868 and 1875-1876 the discussions within the periodical press on series political aspects of national and liberation movement
