НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Шеленко Діана Іванівна

УДК 631.11: 316.334.52

Пореформений розвиток

сільськогосподарських підприємств

Івано-Франківського Прикарпаття

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН (м. Київ)

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

академік УААН, заслужений діяч

науки і техніки України

Юрчишин Володимир Васильович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН, головний науковий співробітник відділу аграрної і соціальної політики

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Нелеп Віталій Миколайович,

Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економіки

агропромислових формувань

кандидат економічних наук, старший

науковий співробітник

Россоха Володимир Васильович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН, заступник завідувача відділу організації управління

Провідна установа: | Тернопільський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра аграрного бізнесу, м. Тернопіль

Захист дисертації відбудеться “17” травня 2006 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3 поверх, конференц-зал, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212).

Автореферат розісланий “____” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Н.Л. Жук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розтягнуті в динаміці соціальні, економічні, організаційні, виробничі та інші процеси характеризуються певними особливостями на різних етапах розвитку. Це стосується також пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств, початком якого вважається період після їх перетворення на основі Указу президента України від 3 грудня 1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” в нетрадиційні для нашої країни агроформування ринково-підприємницьких типів – господарські товариства, виробничі сільськогосподарські кооперативи, приватні підприємства й фермерські господарства – з одночасним завершенням реформування земельних і майнових відносин власності. Такі перетворення здебільшого були здійснені у 2000 р.

Відтоді в сільському господарстві відбулися організаційні, соціальні, економічні та інші зміни, які істотно вплинули на соціально-економічну результативність розвитку галузі загалом і новостворені агроформування зокрема, а також соціальну, економічну й психологічну ситуацію на селі. При всій важливості й потенційно прогресивній сутності здійснюваних перетворень вони, внаслідок великої кількості об’єктивних причин і обставин, не досягли поки що очікуваної соціально-економічної віддачі. Проблеми, що виникли у зв’язку із цим, остаточно не розв’язано дотепер. Вони вивчаються й аналізуються, державні органи влади й безпосередньо сільськогосподарські підприємства здійснюють низку заходів, спрямованих на їх подолання. Проте позитивні зрушення відбуваються повільно. Ця ситуація характерна також для Івано-Франківської області, сільськогосподарські підприємства якої досліджуються в дисертаційній роботі.

У країні нагромаджено велику кількість наукових даних, які, розкриваючи різні аспекти сучасної ситуації в сільському господарстві, дають підстави для обнадійливих висновків і прогнозів. Важливі для науки та виробництва результати відповідних досліджень В.Г. Андрійчука, В.Я. Амбросова, О.М. Бородіної, П.І. Гайдуцького, В.Г. Галанця, М.Я. Дем’яненка, Д.П. Доманчука, В.С. Дієсперова, В.В. Зіновчука, І.Г. Кириленка, Ю.С. Коваленка, М.А. Лендєла, І.І. Лукінова, Ю.О. Лупенка, І.Р. Михасюка, М.Й. Маліка, П.М. Макаренка, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Могильного, В.М. Нелепа, О.М. Онищенка, І.В. Прокопи, К.В. Прокопишак, В.В. Россохи, П.Т. Саблука, В.Д. Савченка, М.П. Сахацького, А.М. Стельмащука, Л.О. Шепотько, О.М. Шестопаля, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та ін. Результати таких досліджень стосовно Івано-Франківської області відображено в наукових працях І.Ф. Баланюка, В.Х. Бруса, М.В. Вишиванюка, Л.М. Шевченко та інших авторів. Проте вони переважно присвячені сільському господарству загалом, фермерським та особистим селянським господарствам і недостатньо розкривають проблеми пореформеного розвитку аграрних підприємств Прикарпаття. Це обмежує можливості повної та об’єктивної оцінки результатів їх пореформеного розвитку, не розкриває мікрорегіональних особливостей, соціальних і виробничих відносин у них та інші важливі проблеми. Залишаються маловивченими особливості й результативність розвитку сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових типів, позитивні й негативні тенденції в них. Бракує глибокого аналізу процесів перетворення підприємств одних типів на інші, тенденцій їх розвитку, досвіду ефективно діючих агроформувань, характеру орендних відносин. Мало досліджень присвячено місцю й ролі аграрних підприємств у розвитку сільських територій. Недостатньо вивчено можливості ефективнішого використання новоствореними агроформуваннями кращого виробничо-господарського досвіду.

Відповідно з’ясування проблем, шляхів і механізмів виведення сільськогосподарських підприємств на вищий рівень соціально-економічного розвитку та створення на цій основі кращих умов життя й роботи на селі потребує додаткових наукових досліджень. Одним із них є дана дисертаційна робота. Вона стосується проблемних питань пореформеного розвитку агроформувань у специфічних умовах Івано-Франківського Прикарпаття. Це дає підстави вважати тему дослідження актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за програмою “Трансформування організаційно-економічних відносин в АПК до соціально орієнтованих ринкових умов” (номер державної реєстрації 0102U000260). В межах цієї програми автором виявлено регіональні (стосовно регіону Карпат) аспекти пореформеного розвитку новостворених агроформувань, які раніше ніким не вивчалися.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне обґрунтування соціально-економічних і виробничо-господарських особливостей та результативності функціонування сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області на пореформеному етапі розвитку аграрних відносин і розробка на основі одержаних даних пропозицій і заходів, спрямованих на підвищення ефективності їх подальшого розвитку.

Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:

· розкрити науково-прикладні засади стратегічно орієнтованого розвитку сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі;

· узагальнити особливості функціонування агроформувань;

· провести аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм з метою оцінки їх сучасного стану і тенденцій розвитку;

· дослідити організацію розвитку орендних відносин у аграрних підприємствах;

· з’ясувати місце агроформувань у розвитку сільських територій;

· обґрунтувати концептуальні положення підвищення соціально-економічної результативності діяльності досліджуваних підприємств на етапі пореформеного розвитку.

Об’єктом дослідження є організаційні, соціальні та економічні процеси і механізми пореформеного розвитку агроформувань різних організаційно-правових форм Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є сукупність науково-прикладних аспектів розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах удосконалення організації та підвищення соціально-економічної результативності аграрних реформувань.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення явищ і процесів, які відбуваються в сільськогосподарських підприємствах на пореформеному етапі їх розвитку.

Науково-методологічною й методичною особливістю виконаного дослідження є розгляд сільськогосподарських підприємств не лише з огляду їх організаційно-правової сутності як юридичних осіб, але як соціально-економічного явища, породженого глибоким і всебічним реформуванням аграрних відносин в Україні після набуття нею політичної незалежності. Аналіз усієї сукупності новостворених підприємств ринково-підприємницьких типів у досліджуваній області дав автору можливість дослідити їх не як окремі виробничо-господарські структури, а як систему господарюючих суб’єктів, які, будучи нетрадиційним для України суспільним явищем і формуючи новий спосіб життя на селі, водночас створюють передумови для становлення в державі нового аграрного устрою.

У процесі роботи використано такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, зокрема метод аналогії і співставлення, індукції та дедукції (теоретичні узагальнення й формулювання висновків); аналізу і синтезу (визначення проблем, що стримують розвиток агроформувань та окреслення напрямів їх подолання); статистико-економічний, зокрема його прийоми – групування, порівняльного аналізу, статистичного спостереження, графічний та ін. (аналіз сучасного стану розвитку сільськогосподарських підприємств); монографічний та соціометричних опитувань (дослідження організаційно-економічних характеристик агроформувань).

Інформаційну базу дослідження становлять: закони України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; відповідні офіційні статистичні дані органів державної та регіональної статистики, головного управління агропромислового розвитку та головного управління земельних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, обласної ради; звітні показники розвитку сільськогосподарських підприємств, дані первинного обліку в них, результати анкетних опитувань їх керівників і спеціалістів; матеріали науково-практичних конференцій. У дисертації також відображено дані інших дослідників проблеми, що вивчалася, літературні джерела, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного й системного дослідження особливостей і соціально-економічної результативності пореформеного функціонування агроформувань Івано-Франківського Прикарпаття і розробці на основі одержаних результатів концептуальних положень щодо їх подальшого розвитку. Основними елементами наукової новизни можна вважати те, що:

·

Складовою такого тлумачення підприємства є його розгляд з багатоцільових соціально-виробничих позицій. Взяті сукупно, вони аналізуються як такі, що формують регіональну специфіку сільськогосподарської галузі області. Більш розширено вони досліджуються як складові нового аграрного устрою в країні;

·

науково-прикладні засади соціально-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств на основі системності. Під нею в дисертаційному дослідженні розуміється здійснення їх пореформеного розвитку з урахуванням сукупності соціальних, економічних, організаційних, управлінських, кадрових та інших чинників (складових) і забезпечення їх взаємодоповнення та узгодженого функціонування в інтересах досягнення необхідних (очікуваних) кінцевих результатів;–

положення щодо підвищення ролі агроформувань у розвитку сільських територій. Воно полягає в тому, що сільськогосподарське підприємство, виконуючи функцію системоутворюючого чинника формування сільської території, утворення, на якій воно розташоване, покликане брати посильну участь у її становленні й підвищенні ефективності функціонування;

·

розуміння функціонально-цільової сутності сільськогосподарського підприємства. Вона розглядається як сукупність здійснюваних ними соціальної, виробничої, економічної, організаційної, управлінської та інших функцій, кожна з яких має конкретне цільове призначення й відповідно до цього посідає належне місце в розвитку підприємства. Характер та ступінь їх прояву, взаємодії в кожному конкретному агроформуванні зумовлюють особливості й соціально-економічну результативність їх розвитку. Це дає підстави для обґрунтованого висновку, що необхідний кінцевий успіх може бути досягнутий лише на основі комплексної взаємодії всієї сукупності функцій;–

розгляд особливостей функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм. Одна з них полягає в тому, що, діючи на визначених для кожного типу підприємств законодавчих та інших нормативно-правових актах і положеннях, кожне агроформування покликане якомога повніше й ефективніше використовувати свої внутрішні потенційні можливості, зумовлені конкретними природними, соціальними, економічними, ресурсними та іншими умовами. Встановлено також, що за всіх інших рівних умов найкращих результатів у досліджуваному регіоні досягають сільськогосподарські підприємства приватного типу, що пояснюється об’єктивними перевагами приватного господарювання, в тому числі вищою заінтересованістю й відповідальністю керівників. Ще однією важливою особливістю розвитку розглянутої сукупності аграрних підприємств є наявність серед них, навіть у складних умовах господарювання, ефективно діючих агроформувань. Запорукою їх успіху є висока фахова кваліфікація й управлінські здібності керівників і спеціалістів. На підставі цього зроблено висновок щодо необхідності зміцнення ролі кадрово-управлінського чинника в системі організації розвитку сільськогосподарських підприємств;

·

розуміння категорії “моніторинг” як безперервного циклу об’єднаних єдиною кінцевою метою організаційно-управлінських процедур: відслідковування процесів розвитку сільськогосподарського підприємства загалом та його окремих складових —> аналіз одержаних даних —> формулювання на основі одержаних результатів висновків і пропозицій щодо виробництва —> організація їх практичного втілення. Безперервність виробничо-господарського розвитку підприємства зумовлює необхідність системного вдосконалення й підвищення ефективності функцій моніторингу;–

розгляд критеріїв оцінки розвитку сільськогосподарських підприємств включенням у систему тенденцій, які проявляються (формуються) при цьому. Розкрито найважливіші позитивні (створювальні) й негативні (руйнівні) тенденції. Зроблено висновок, що залежно від їх співвідношення в кожному окремо взятому агроформуванні воно виявляє свій потенціал ефективніше чи, навпаки, недостатньо, внаслідок чого функціонує як прибуткове або збиткове.

Практичне значення одержаних результатів полягає в застосуванні ряду положень дисертації для подальшого вдосконалення механізму розвитку аграрних підприємств. З цією метою розроблено пропозиції, спрямовані на поглиблення комплексності й системності розвитку агроформувань; зміцнення їх соціальної бази; поширення досвіду ефективно функціонуючих сільськогосподарських підприємств; створення передумов для кращого прояву позитивних тенденцій при якомога повнішому обмеженні, а при можливості – повному подоланні негативних; підвищення ролі агроформувань у розвитку сільських територій.

Розробки автора підтверджені їх впровадженням у виробництво Івано-Франківським головним управлінням агропромислового розвитку обласної державної адміністрації (довідка Головного управління агропромислового розвитку № 612/01-12/01 від 17.11.2005 р.).

Окремі результати дослідження знайшли застосування в навчальному процесі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника при викладанні дисциплін “Економіка аграрних підприємств”, “Різноукладність у сільському господарстві”, “Організація виробництва” (довідка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника № 01-08-810 від 12.12.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота автора є самостійно виконаним науковим дослідженням. Розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержано автором особисто. В наукових працях, опублікованих самостійно і в співавторстві з іншими дослідниками, відображено положення, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дослідження апробовані автором на міжнародних науково-практичних конференціях: “Динаміка наукових досліджень – 2004” (Дніпропетровськ, 21–30 червня, 2004), “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства” (Мелітополь, 13 травня, 2004), “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 10 – 25 лютого, 2004), “Україна наукова – 2003” (Дніпропетровськ, 16–20 червня, 2003), “Ринкова трансформація економіки АПК”(Харків, грудень, 2002), та всеукраїнській науковій конференції “Проблеми організації і управління економікою регіону в умовах самоврядування” (Івано-Франківськ, 6 – 8 жовтня, 2004).

Публікації. Результати дослідження викладено в 15 наукових працях загальним обсягом 4,73 др. аркушів, 12 з яких належать одноосібно автору дисертації, в т.ч. 9 обсягом 3,99 др. аркушів – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 185 сторінках комп’ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 173 найменування, 5 додатків. Ілюстрована 38 таблицями і 6 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі дисертації – ”Науково-прикладні основи розвитку сільськогосподарських підприємств у пореформених умовах” розглянуто взаємопов’язані питання сутності, особливостей і проблем пореформеного розвитку, його науково-методологічних засад, сутності агроформувань, виконуваних ними функцій та їх місця в системі аграрних відносин. На відміну від інших досліджень, присвячених проблемам пореформеного розвитку, де зосереджено увагу на більш загальних постановчих і концептуальних питаннях, дана робота стосується регіональних особливостей пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств Івано-Франківського Прикарпаття.

Наголошено, що пореформений розвиток сільського господарства й агроформувань у досліджуваному регіоні (як і в країні загалом), відбувається у складних соціальних, економічних і виробничо-господарських умовах, внаслідок чого його соціально-економічна результативність не виправдовує очікувань, які покладалися на реформування аграрних і земельних відносин. В Івано-Франківській області справа ускладнюється тим, що її традиційно невеликі сільськогосподарські підприємства в процесі реформування у переважній більшості стали ще дрібнішими, і це негативно вплинуло на результати їх розвитку. Одні з найменших в Україні земельні частки (небагато перевищує площу 1 га) на фоні характерного для області малоземелля в поєднанні з дуже низькою орендною платою змусили велику кількість власників земельних паїв не здавати їх в оренду, а обробляти індивідуально, без створення юридичних осіб, що обмежило можливості сільськогосподарських підприємств розширювати площі орендованих земель. В області, яка історично належала до багатолюдних, внаслідок аграрних реформувань загострилась проблема безробіття. Все це ускладнює не лише соціально-економічну, але й психологічну ситуацію в селах Івано-Франківщини.

Однією з найважливіших причин складного становища в сільському господарстві області, є також недостатня кваліфікація керівників і спеціалістів аграрних підприємств, яким бракує знань ринково-підприємницьких засад господарювання. Їм освоєння сучасних підходів до ефективнішого господарювання дається особливо важко.

З огляду на ці та інші обставини, в дисертації обґрунтовано висновок, що подолання соціально-економічного відставання переважної частини сільськогосподарських підприємств можливе лише за умови одночасного здійснення ефективних макроекономічних заходів на державному рівні, формування сприятливої для розвитку сільського господарства соціальної та економічної ситуації в регіоні, пошуку нових можливостей і механізмів ефективного використання внутрішнього потенціалу кожного агроформування. Цьому сприятиме запровадження в практику діяльності сільськогосподарських підприємств принципів комплексності й системності.

Для опрацювання питань, що стосуються теоретико-методологічного забезпечення дослідження, частину відповідних положень почерпнуто з відомих раніше джерел, інші – розроблено автором особисто.

Одним із найважливіших вихідних положень цієї частини дослідження є необхідність розгляду сільськогосподарського підприємства стосовно умов пореформеного розвитку не лише з позицій його організаційно-правової сутності (як це переважно прийнято), але як своєрідну соціально-економічну й виробничо-господарську систему, що водночас є підсистемою загальної системи, яка охоплює все сільське господарство. Одна з особливостей її розвитку полягає в поширенні в нових умовах багатоцільових агроформувань. Ці положення використані при обґрунтуванні в дисертації функцій, які повинно виконувати аграрне підприємство. До них належать соціальна, економічна, організаційна, управлінська, екологічна, технологічна й виробничо-господарська функції.

У дисертації акцентовано необхідність організації пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств на найсучасніших науково-методологічних засадах. Серед інших складових цієї проблеми одне з найважливіших місць посідають проблеми комплексності й системності. В інтересах дослідження категорія комплексність у прикладному сенсі розглядається як така, що передбачає включення в пореформений розвиток всієї необхідної сукупності соціальних і виробничих елементів (складових), які, діючи як єдине ціле, повинні забезпечувати реалізацію завдань, досягнення мети, етапних і кінцевих результатів розвитку. Відповідно системність розглядається з позицій необхідності одночасного (або в чітко визначений організаційно чи технологічно час) включення в дію означених вище елементів (складових) і забезпечення їх взаємоузгодженого, відпрацьованого в усіх аспектах функціонування (прояву). На переконання автора, за таких умов пореформений розвиток набуває характеру ефективно діючої системи.

Пропонуючи таке тлумачення проблеми, автор не претендує на його винятковість, а лише використовує право на власне бачення порушених питань. Воно зумовлює прикладне розуміння категорій комплексності й системності у вивченні пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств.

У другому розділі дисертації – “Аналіз виробничо-господарської діяльності агроформувань досліджуваного регіону” – викладено результати досліджень особливостей функціонування сільськогосподарських підприємств, результативності й тенденцій їх пореформеного розвитку, проблем орендних відносин.

Ця частина дослідження є результатом вивчення складних соціально-економічних процесів, якими характеризується пореформений розвиток сільського господарства загалом і аграрних підприємств зокрема, що дало можливість встановити їх особливості й тенденції, які при цьому проявляються.

Сукупність розглянутих у дисертації особливостей пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств об’єднано у три групи: одні з них стали наслідком перетворень КСП (колективних сільськогосподарських підприємств) та інших підприємств у нові організаційно-правові форми, інші почали проявлятися безпосередньо у процесі пореформеного розвитку, треті зумовлено специфікою зональних природних умов. Всі вони розглянуті в контексті конкретних досліджуваних питань. При цьому враховувалось, що всі досліджувані агроформування є похідними від підприємств, на базі яких вони створені; кожна група агроформувань різних типів сформувалася в результаті добровільного вибору колишніх працівників (членів) підприємств, які реформувалися; кожне підприємство в подальшому обирало найбільш прийнятний для нього шлях розвитку; всі вони базуються на поєднанні приватної власності з колективною формою організації, а також на широкому розвиткові орендних відносин.

У результаті дослідження встановлено, що, з огляду на специфічні умови області, зокрема малоземелля та дрібноконтурність переважної частини земельних ділянок, тут переважають невеликі сільськогосподарські підприємства: станом на початок 2005 р. на кожне з 447 агроформувань припадало приблизно 274 га сільськогосподарських угідь. На це вплинув і той факт, що 52,4 тис. власників земельних паїв не передавали їх в оренду підприємствам або з часом припинили з ними орендні відносини задля індивідуального господарювання без створення юридичної особи. В основному з цієї причини, а також у зв’язку з тим, що в попередні роки було надмірно розширено дрібні присадибні ділянки, сільськогосподарські підприємства виробляють менше 10валової продукції в галузі. Решту – господарства населення. Є підстави прогнозувати, що в середньостроковій перспективі ця категорія селян вироблятиме більшу частину продукції. Водночас, хоч і повільно, проявляються ознаки можливого зростання обсягів продукції в сільськогосподарських підприємствах.

За обсягами виробництва агроформуваннями валової продукції сільського господарства (рис. 1.) найбільша частка (у 2004 р. – 54,1 %) припадає на господарські товариства, у 2,1 раза менше (26,0– на приватні підприємства і 15,1– сільськогосподарські виробничі кооперативи.

Рис.1. Структура валової продукції сільського господарства

в агроформуваннях Івано-Франківської області за 2004 р.

Незначну частку (4,3 %) випускають агроформування, які офіційна статистика подає як “інші підприємства”. Державні підприємства практично втратили порівняно високі в радянські часи показники виробництва сільськогосподарської продукції: у 2004 р. їхня частка становила лише 0,5

За сукупністю результативних показників (табл. 1) найкраще становище – у приватних підприємств: серед них у 2001 – 2004 рр. було 59,4 % прибуткових. У загальній масі прибутку, одержаного в ці роки трьома основними групами підприємств (приватні, господарські товариства, сільськогосподарські виробничі кооперативи) найбільше (41,1 %) припадало на приватні агроформування, а їх частка у сумі збитків виявилися найменшою – 14,5

Якщо у приватних підприємствах маса прибутку за ці роки в 1,9 раза перевищувала суму збитків, то в господарських товариствах і сільськогосподарських виробничих кооперативах картина була протилежною: суми збитків відповідно в 2,1 і в 2,2 раза були більшими від загальних сум прибутків. З урахуванням того, що в середньообліковому обчисленні приватні підприємства мали найменшу суму активів у розрахунку на одного середньооблікового працівника (18,2 тис. грн.) і на 100 га сільськогосподарських угідь (211,8 тис. грн.), а в господарських товариствах ці показники становили відповідно 32,3 і 396,3 тис. грн. та сільськогосподарських виробничих кооперативах – 23,9 і 328,7 тис. грн., переваги приватних підприємств стають ще більш очевидними. На це вказує також вивчення тенденцій розвитку, яке засвідчує позитивні (створювальні) тенденції в цій групі підприємств, тоді як в інших переважаючими є негативні (руйнівні). Тобто фактор приватної власності в умовах області проявляє себе з найкращого боку.

Таблиця 1

Результати діяльності сільськогосподарських підприємств

Івано-Франківської області протягом 2001 – 2004 рр.

Показники | Господарські товариства | Приватні підприємства | Сільськогосподарські виробничі кооперативи | Інші підприємства | Державні підприємства | Разом підприємств

Кількість прибуткових підприємств | 18 | 38 | 21 | 4 | 0 | 81

Одержано прибутку, тис. грн. | 2860,9 | 3245,1 | 1791,3 | 5024,0 | 0 | 12921,3

Кількість збиткових підприємств | 39 | 26 | 34 | 5 | 3 | 107

Одержано збитку, тис. грн. | 6038,6 | 1686,8 | 3933,1 | 1002,6 | 890,4 | 13551,5

Чистий прибуток (збиток – ), тис. грн. – | 3177,7 | 1558,3– | 2141,8 | 4021,4– | 890,4– | 630,2

Чистий прибуток, (збиток –) на:

1 підприємство, тис. грн.– | 55,7 | 24,3– | 38,9 | 446,8– | 296,8– | 3,4

1 га сільськогосподарських угідь, грн.– | 112,7 | 41,8– | 70,2 | 874,2– | 212,0– | 6,0

1 працівника, тис. грн.– | 0,9 | 0,4– | 0,5 | 6,4– | 4,3– | 0,1

Рентабельність, збитковість (–), %– | 16,9 | 17,2– | 13,3 | 6,2– | 2,5– | 2,2

Як показало вивчення причин цього явища, приватні підприємства діють економічно ефективніше у зв’язку з тим, що:

· їх створювали переважно кращі керівники колишніх колгоспів і КСП з добре розвинутими ринково-підприємницькими й менеджерськими здібностями;

· створюючи підприємство “під себе”, вони запобігали розкраданню майна, намагалися зберегти майнову і земельну цілісність реформованого господарства;

· завдяки прибутковому господарюванню їм вдалося значною мірою оновити виробничо-ресурсну базу сучасними машинами й технологічними комплексами;

· в їх роботі виразно простежується стратегічна орієнтація розвитку підприємства;

· з огляду на вищу зарплату тут вдалося зберегти значну частину найбільш кваліфікованих керівників і спеціалістів, а також працівників полів і ферм, і при потребі оновлювати їх склад перспективними фахівцями;

· вони не відмовились від кращого досвіду (в тому числі у соціальній сфері) колишніх колгоспів.

У більш узагальненому розумінні це означає, що взявши хороший старт у процесі реформування, вони зуміли не лише підтримати, але й примножити свій виробничий потенціал.

На цьому тлі особливо непокоїть те, що протягом досліджуваного періоду жодному аграрному підприємству, яке вступило у пореформений розвиток соціально, економічно й організаційно ослабленим, не вдалося істотно покращити справи. Навпаки, негативні тенденції у їх розвитку набувають ще більших руйнівних впливів. Це зумовлює необхідність пошуку шляхів і механізмів подолання хронічного відставання переважної частини сільськогосподарських підприємств, передусім на найвищих державних і регіональних рівнях.

Серед проблем розвитку орендних відносин у Івано-Франківській області спостерігається тенденція до скорочення площ земельних паїв, які здаються в оренду. Це зумовлено тим, що внаслідок низької орендної плати, понад 90 % якої припадає на натуральні виплати, для значної частини їх власників вигідніше обробляти землю індивідуально, без створення юридичних осіб.

У третьому розділі дисертації – “Соціальне та виробниче зміцнення й підвищення результативності розвитку сільськогосподарських підприємств” досліджено три проблемних питання: підвищення місця й ролі у відродженні аграрних підприємств соціальних складових їх розвитку; використання досвіду ефективно (ефективніше) функціонуючих агроформувань; участь сільськогосподарських підприємств у розвитку сільських територій.

Особливістю дослідження питань першої групи є те, що соціальні проблеми в новостворених підприємствах розглядаються в контексті більш загальних соціальних проблем регіону. В цій частині дисертації основну увагу зосереджено на трьох найбільш загальних оцінках становища соціальної сфери Івано-Франківщини. По-перше, економічний занепад сільського господарства став основною причиною великих соціальних втрат, яких зазнали агроформування. По-друге, сучасний рівень розвитку сіл, а, значить, і діяльності сільськогосподарських підприємств, настільки знизився, що піднесення можливе лише за активної участі держави. По-третє, питанням соціального розвитку повинна приділятися значно більша увага безпосередньо в аграрних підприємствах. У дисертації з цього приводу викладено конкретні аналітично-оціночні дані й пропозиції.

Серед інших чинників, що обмежують можливості ефективнішого пореформеного розвитку сільського господарства області загалом і аграрних підприємств зокрема, особливо значущими є проблеми зайнятості й заробітної плати. Деякі негативні тенденції простежуються за даними табл. 2. Одна з них полягає у зменшенні кількості зайнятих (найманих) у сільському господарстві працівників. Протягом досліджуваного періоду їх чисельність скоротилась у 2,9 раза (проти 1,3 раза в економіці загалом). Інша тенденція пов’язана із надмірним відставанням розміру зарплати на селі від аналогічного показника в економіці. Навіть у 2004 р., коли найняті робітники в сільському господарстві мали найвищу зарплату, порівняно з усіма попередніми роками, вона була вдвічі меншою ніж в економіці області.

Таблиця 2

Чисельність найманих працівників та середньомісячна заробітна

плата за видами економічної діяльності в Івано-Франківській області

Показники | Одиниця виміру | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Кількість найманих працівників: в економіці | осіб | 318198 | 287825 | 262041 | 242982 | 236818

в сільському господарстві | осіб | 35724 | 28402 | 20866 | 14348 | 12147

Частка до рівня в економіці області | % | 11,2 | 9,9 | 8,0 | 5,9 | 5,1

Середньомісячна заробітна плата: в економіці | грн. | 188 | 259 | 318 | 402 | 510

в сільському господарстві | грн. | 92 | 120 | 139 | 174 | 254

Частка до рівня в економіці області | % | 48,9 | 46,3 | 43,7 | 43,3 | 49,8

З метою узагальнення досвіду ефективно (ефективніше) функціонуючих підприємств, за сукупністю критеріїв у кожній мікрозоні області було обрано декілька агроформувань. Основними критеріальними ознаками відбору були: рівень їх соціально-економічного розвитку, ресурсний потенціал і вплив на розвиток районів, на території яких вони розміщені.

У дисертації акцентовано, що кращі підприємства розміщені у різних природних зонах – низинній і передгірській. Серед них є агроформування всіх організаційно-правових типів: приватні, сільськогосподарські кооперативи, товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства. На цій основі зроблено висновок, що всі ці організаційно-правові форми можна вважати перспективними для розвитку сільського господарства області. Важливо й те, що вони різні за розмірами, передусім за площею оброблюваних земель. І хоч найкращих результатів досягають переважно більші агроформування, певний потенціал для подальшого зростання мають також дрібніші підприємства.

Як показало вивчення передумов кращого господарювання, найважливіші серед них: проведення реформування підприємств із суворим дотриманням чинного законодавства та інших нормативно-правових актів і положень; збереження земельної і майнової цілісності новостворених сільськогосподарських підприємств; примноження матеріально-технічної бази і збереження найбільш кваліфікованих працівників; використання кращих надбань агроформувань на базі яких вони створені; високий фахово-кваліфікаційний і менеджерський рівень керівників (власників і засновників).

Дослідження ролі сільськогосподарських підприємств у підвищенні ефективності розвитку сільських територій зумовлює висновок про необхідність розгляду цих організаційно-правових форм як особливо вагомого чинника їх функціонування. Виходячи з цього, можна стверджувати, що продуктивна діяльність аграрних підприємств сприятиме позитивним тенденціям розвитку сільських територій, а в багатьох випадках є важливою соціально-виробничою їх складовою. Головними обставинами при цьому є: поетапне збільшення підтримки державою агроформувань, через яку останні отримають більше перспектив для участі в соціальному-економічному розвитку сільських територій; взаєморозуміння між власниками агроформувань та органами місцевої влади. Внаслідок дослідження визначено участь підприємств у розвитку сільськотериторіальних утворень.

ВИСНОВКИ

У дисертації розкрито теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних та практичних положень забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх розвитку. Проведені дослідження дали змогу зробити такі висновки.

1. Аналіз відомих визначень сутності категорії “сільськогосподарське підприємство” і власні дослідження автора дали підстави для обґрунтування висновку про доцільність розгляду сільськогосподарського підприємства не лише як агроформування певного організаційно-правового типу, але як своєрідну соціально-економічну й виробничо-господарську систему, яка одночасно є підсистемою більш загальної, надскладної білогічно-соціально-економічної сільськогосподарської системи (за О.О. Ніконовим), з властивими їй конкретноцільовим призначенням, функціями, механізмами й тенденціями системного розвитку. З’ясовано, що розгляд агроформувань як єдиного цілого в сукупності конкретних систем (підсистем) більш загальної, всеохоплюючої аграрної системи може стати важливим науково-прикладним чинником прискорення процесів підвищення соціально-економічної результативності відродження села й аграрної галузі загалом.

Навіть з урахуванням невеликої кількості в Івано-Франківській області дрібних агроформувань і того факту, що їхня частка у виробництві валової продукції сільського господарства становить менше 10 %, вони сукупно з господарствами населення й фермерськими господарствами формують соціально-виробничу своєрідність аграрного сектора економіки області.

2. Сільське господарство Івано-Франківського Прикарпаття, розвивається в адміністративно-територіальному регіоні, де упродовж пострадянських років відбулися найбільші зміни у співвідношенні сільськогосподарської продукції, яка вироблялася колишніми аграрними підприємствами й господарствами населення, в бік істотного переважання частки останніх. Результати дослідження дають можливість вважати, що і в середньостроковій перспективі господарства населення зберігатимуть за собою провідне місце у виробництві сільськогосподарської продукції. Водночас обґрунтовано висновок щодо ймовірності поступового збільшення агроформуваннями обсягів і частки цієї продукції в її загальнообласному виробництві. Досягнення цієї мети є найважливішою складовою аграрної політики, здійснюваної в регіоні. Її реалізація буде корисною і в загальнодержавному масштабі.

3. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області відбувається у складній соціальній та економічній ситуації, зумовленій трьома групами обставин. По-перше, значними ускладненнями в розвитку сільського господарства країни, які негативно впливають на аграрний сектор Івано-Франківського Прикарпаття. По-друге, специфічні природні умови регіону доповнюються малоземеллям, великою часткою малопродуктивних сільськогосподарських угідь, їх дрібноконтурністю, а також одними з найменших в Україні земельними паями, великим сільським безробіттям тощо. По-третє, дається взнаки недосконалість організації сільськогосподарського виробництва безпосередньо в аграрних підприємствах. Співвідношення цих чинників у кожному конкретному підприємстві визначає особливості й результативність його виробничо-господарського функціонування.

4.

5.

6.

7.

8.

9. Результати дослідження місця й ролі агроформувань у системі розвитку сільських територій дають підстави для висновку про необхідність розгляду агроформувань як винятково важливого фактора їх формування й розвитку. Це дає можливість стверджувати, що за певних обставин підвищення ефективності агроформувань сприятиме прогресивним тенденціям у розвитку сільських територій. Найважливішими передумовами цього процесу слід вважати, з одного боку, поступальне посилення державної економічної підтримки агроформувань, внаслідок якої вони матимуть більше можливостей для участі в соціальному й економічному розвитку сільських територіальних утворень; з іншого – порозуміння між органами місцевої влади (місцевими громадами) й керівниками (власниками) сільськогосподарських підприємств. У дослідженні розглянуто основні напрями (форми) участі сільськогосподарських підприємств у розвитку сільських територій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шеленко Д.І. Сільськогосподарські підприємства в системі розвитку сільських територій // Економіка АПК. – 2005. – № 6. – С. 131-136 (0,38 д. а.).

2. Шеленко Д.І. Найважливіші показники соціально-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств у регіоні // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 201: У 5 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 449-461 (0,81 д. а.).

3. Шеленко Д.І. Особливості функціонування агроформувань на пореформеному етапі розвитку сільського господарства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 199: У 4 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 344-352 (0,56 д. а.).

4. Шеленко Д.І. Проблемні аспекти пореформеного розвитку сільського господарства // Агроінком. – 2004. – № 7-8. – С. 31-35 (0,58 д. а.).

5. Шеленко Д.І. Розвиток орендних відносин у сільському господарстві Івано-Франківської області // Економіка АПК. – 2004. – № 9. – С. 44-50 (0,52 д. а.).

6. Шеленко Д.І. Деякі аспекти науково-методологічного забезпечення пореформеного розвитку сільського господарства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 197: У 5 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 269-273 (0,31 д. а.).

7. Шеленко Д.І. Сільськогосподарські підприємства в системі аграрних відносин // Економіка АПК. – 2003. – № 6. – С. 57-63 (0,43 д. а.).

8. Довбня В.В., Шеленко Д.І. Основні напрямки діяльності Івано-Франківського відділення Укрдержфонду підтримки селянських (фермерських) господарств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. .