НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ШУБЕНКО Інна Андріївна

УДК 334.732:330.131.7

КРЕДИТНІ РИЗИКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Алексійчук Володимир Миколайович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, заступник завідувача відділу фінансово-кредитної та податкової політики

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Грушко Віктор Іванович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

кандидат економічних наук, доцент

Рудик Володимир Кас’янович,

Подільський державний агротехнічний університет Міністерства аграрної політики України, директор Інституту бізнесу і фінансів

Провідна установа: | Державна установа “Інститут економіки та прогнозування” Національної академії наук України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “5” липня 2006 р. о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ-МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ-МСП, вул. Героїв оборони, 10, кім. 212).

Автореферат розісланий “__02__” червня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Н.Л. Жук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах відбувається процес становлення кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Основними постачальниками кредитних ресурсів сьогодні є комерційні банки. Але інвестиційна привабливість сільськогосподарських підприємств є ще дуже низькою, що зумовлено високим ступенем ризику в порівнянні з іншими галузями. Це пояснюється не лише впливом природнокліматичних, біологічних факторів на виробничий процес у сільському господарстві, але і складністю причинно-наслідкових зв’язків у ринковій економіці. У зв’язку з цим удосконалення управління кредитними ризиками з метою мінімізації їх негативної дії є актуальною проблемою.

Проблема управління кредитними ризиками в умовах розвитку фінансового механізму сільського господарства останнім часом привертає увагу багатьох вчених. Окремі аспекти цієї проблеми відображені у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Так, В.М. Алексійчук, М.Я. Дем’яненко, М.Й. Малік, М.В. Мних та інші вчені зосереджують увагу на теоретико-практичних аспектах надання кредитів сільськогосподарським підприємствам та пошуку напрямків його вдосконалення. Окремі дослідники, зокрема – С.Н. Кабушкін, Е. Морсман, К.В. Пічик, В.М. Попович, А.І. Степаненко, Л.О. Примостка, вивчають сутність кредитного ризику та управління ним у сфері надання кредитів суб’єктам господарювання. Група вчених під керівництвом В.В. Вітлінського наукові дослідження спрямовує на вивчення методів оцінки кредитного ризику. Але у наукових джерелах недостатньо вивченими є галузеві аспекти кредитного ризику та їх зв’язок з процесом надання кредитів окремим позичальникам.

Одним із елементів системи управління кредитним ризиком є страхування. Тут погляди вчених також є досить різноманітними. Над проблемами галузевого страхування ризиків у сільському господарстві працюють С.С. Осадець, В.І. Грушко, С.А. Навроцький, В. Якубович, О.Є. Гудзь. Дослідження вчених стосуються пошуку, створення та розвитку ефективної моделі страхового захисту у сільському господарстві. М.С. Клапків, Р.В. Пікус, Ю.А. Соколов, Н.А. Амосова звертаються до вивчення більш вузького напрямку страхування фінансових ризиків, де одним із видів страхування є страхування кредитних ризиків.

Однак на сучасному етапі становлення кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств слід об’єднати окремі аспекти окреслених питань та розглянути їх комплексно, відповідно до процесу відтворення у галузі. Має бути визначена роль страхування у системі управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування пропозицій щодо удосконалення управління кредитними ризиками у сільськогосподарському виробництві.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішувались такі основні завдання:

-

-

-

-

-

-

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є кредитні ризики, що виникають при наданні банківських кредитів сільськогосподарським підприємствам. Об’єктом дослідження є кредитні ризики та засоби мінімізації їх дії у сільськогосподарських підприємствах України з поглибленим дослідженням на матеріалах сільськогосподарських підприємств Житомирської області.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною базою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів з орієнтацією на вдосконалення сучасної системи управління ризиками при кредитуванні сільськогосподарських підприємств. Для визначення критеріїв класифікації кредитних ризиків було використано абстрактно-логічний метод.

Для аналізу стану кредитування сільськогосподарських підприємств було застосовано статистико-економічний метод, зокрема його складові: порівняння, групування, графічний та інші прийоми. Для показу технічного ризику у складі виробничого ризику сільськогосподарського підприємства було застосовано кореляційний аналіз. Метод анкетного опитування використано для оцінки стану кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств Житомирської області, окреслення механізму управління ризиками у сільськогосподарському виробництві, визначення бажаних страхових тарифів при страхуванні виробничих ризиків сільськогосподарськими підприємствами, доцільності обов’язковості страхування ризиків у сільському господарстві. Різні прийоми розрахунково-конструктивного методу використані при обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення методики визначення ймовірності ризику неповернення кредиту сільськогосподарським підприємством, розрахунку середнього розміру страхової субсидії для сільськогосподарських підприємств Житомирської області по зернових культурах, як розміру державної допомоги при укладанні договорів страхування виробничих ризиків сільськогосподарськими підприємствами.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження стали офіційні статистичні матеріали, дані Міністерства аграрної політики України, звіти про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Головного Управління сільського господарства і продовольства Житомирської державної адміністрації, НАСК “Оранта” та Житомирської обласної дирекції НАСК “Оранта”, дані Ліги страхових організацій України, річні звіти сільськогосподарських підприємств Житомирської області, результати авторських анкетних обстежень, інформація із всесвітньої комп’ютерної мережі “Internet”.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконується згідно із програмою науково-дослідних робіт відділення фінансів, обліку та інвестицій Інституту аграрної економіки УААН за темою “Фінансове та інформаційне забезпечення АПК в ринкових умовах” (державний реєстраційний номер 0102U000266 на 2001– 2005 рр.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

-

-

Одержали подальший розвиток:

-

-

Удосконалено:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у застосуванні викладених положень у дисертаційній роботі, спрямованих на підвищення ефективності управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств. Результати наукового дослідження можуть бути використані: при здійсненні державної політики у сфері надання аграрних страхових субсидій та визначенні їх планового обсягу для сільськогосподарських підприємств Житомирської області; для визначення ймовірності ризику неповернення кредиту сільськогосподарськими підприємствами комерційними банками; при наданні консультаційних послуг у сфері укладання договорів страхування сільськогосподарськими підприємствами науково-консультаційними бізнес-центрами.

Крім того, сформульовані у роботі положення можуть використовуватися у навчальному процесі у вищих навчальних закладах при викладанні таких дисциплін, як “Страхування”, “Страхові послуги” та “Банківські операції”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною та завершеною роботою автора. Результати наукового дослідження, висновки і пропозиції представлені у роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження оприлюднені та обговорені на науково-практичних конференціях: “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, ІАЕ УААН, 2001 р.), на науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю заснування Інституту підприємництва та сучасних технологій (м. Житомир, 2002 р.), “Підприємництво в умовах пожвавлення економіки України” (м. Житомир, 2002), “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Інститут економіки та підприємництва, м. Тернопіль, 2004 р.), “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (Європейський університет, м. Київ, 2004 р.), “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки у перехідний період” (Хмельницький інститут бізнесу, 2004 р.), “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, ІПСТ, м. Житомир, 2004 р.), “Динаміка наукових досліджень ‘2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні” (ІПСТ, м. Житомир, 2005 р.), під час Всеукраїнського семінару “Надання підтримки малим і середнім підприємствам на селі: механізми фінансування” (м. Київ, ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2004 р.).

Публікації. За результатами досліджень самостійно та у співавторстві опубліковано 18 наукових праць, з них 5 одноосібних у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг видань – 4,6 друк. арк., у тому числі у фахових виданнях 2 друк. арк., із них автору належать 1,9 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури (183 найменування) та 6 додатків. Робота викладена на 182 сторінках комп’ютерного тексту, містить 33 таблиці, 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Кредитні ризики сільськогосподарських підприємств та теоретичні основи мінімізації їх дії” узагальнено критерії класифікації кредитних ризиків, уточнено й доповнено визначення суті та структури кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств, виокремлено особливості управління ними у сучасних умовах.

Встановлено, що кредитний ризик – це не лише ризик комерційного банку, який зводиться до неповернення кредитних ресурсів, але і ризик позичальника. З огляду на те, що в сільському господарстві кредит є опосередкованою формою використання майбутніх доходів, під кредитним ризиком сільськогосподарських підприємств розуміємо ймовірність втрати не лише заставленого майна, але і майбутніх доходів.

Ринкове середовище, складність зв’язків у ньому, здійснення виробництва сільськогосподарської продукції під впливом природнокліматичних та біологічних факторів можуть стати причинами неповернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами. Тому структура кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств представлена сукупністю виробничих, системних та ризиків щодо втрати застави, кожен з яких має окремі складові (рис.1).

Оскільки фінансовий стан сільськогосподарського підприємства може суттєво погіршитися у разі прояву кредитного ризику, важливим є процес управління ним, під яким розуміють комплекс, заходів направлених на мінімізацію ризиків та забезпечення безперебійного виробничого процесу з метою створення умов для повернення кредитних ресурсів.

Особливості управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств зосереджені на трьох рівнях управління ним: на рівні сільськогосподарського позичальника, на рівні комерційного банку та на рівні держави. На рівні сільськогосподарського підприємства управління кредитними ризиками полягає у відслідковуванні кредитних відносин позичальника із кредитною установою як елемент бізнесового планування.

Рис. 1 Структура кредитного ризику сільськогосподарського підприємства

Саме на цьому рівні має бути організована ефективна система страхування виробничих ризиків підприємства, що є другою особливістю управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств. Адже непередбаченість природнокліматичних умов у сільському господарстві зумовлює необхідність зовнішнього джерела відшкодування збитків, завданих природними явищами.

Рівень управління кредитним ризиком кредитора передбачає сукупність методів та правил щодо кредитування даної категорії позичальників, причому управління кредитним ризиком на цьому рівні відбувається через поєднання інтересів вкладників, засновників та визначається стратегією комерційного банку. Комерційні банки мають у своєму арсеналі цілу низку механізмів, що знижують кредитні ризики, основними з яких є аналіз кредитоспроможності позичальників, створення резервів відповідно до класифікації кредитних операцій, використання застави як способу забезпечення кредитної угоди, диверсифікація кредитного портфеля, лімітування та ін.

Завданням державного рівня управління кредитним ризиком є встановлення загальних принципів банківського кредитування сільськогосподарських підприємств, визначення механізму страхування ризиків у сільськогосподарській галузі. Даний рівень управління кредитним ризиком є забезпечуючим, а механізми мінімізації кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств зосереджені на рівні кредитора та позичальника.

Важливою складовою процесу управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств є їх трансферт, що здійснюється через страхування. Страхування у сфері організації кредитних відносин сільськогосподарських підприємств, як показує зарубіжний досвід, займає важливе місце. У багатьох країнах здійснюється активна підтримка організації страхового захисту підприємств сільськогосподарської галузі. У процесі дослідження встановлено, що види страхування, які застосовуються при укладанні кредитних договорів, можна об’єднати в поняття “кредитне страхування”, причому розглядати його необхідно, як сукупність видів страхування, які мають на меті знизити кредитний ризик, як на рівні позичальника, так і на рівні кредитора (рис. 2).

Рис. 2 Види кредитного страхування, що використовуються при кредитуванні сільськогосподарських підприємств

Ефективне та виважене використання видів кредитного страхування, як переконує зарубіжний досвід, є засобом зниження вартості кредитних ресурсів, сприяє зменшенню вимог до забезпечення за кредитною угодою та створює замкнену систему управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств.

У другому розділі “Управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств” здійснено комплексний аналіз механізмів мінімізації кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств відповідно до рівнів управління.

Встановлено, що найбільший вплив на неповернення кредитів комерційним банкам сільськогосподарськими підприємствами справляє висока збитковість сільськогосподарських підприємств, нееквівалентність обміну між товарами, що виробляються та споживаються підприємствами галузі, недостатня кількість матеріально-технічних засобів, що призводить до порушення технології вироблення сільськогосподарської продукції, інфляційні процеси, втрати підприємств галузі в результаті стихійних лих та природнокліматичних явищ, що мають масовий характер.

Зокрема, у середньому за 2000-2004 рр. по Житомирській області сільськогосподарські підприємства одержали 45,3 тис. грн. збитків на одне господарство. Лише у 2000 р. підприємства області вийшли на позитивний результат діяльності, коли прибутки склали 107,3 тис грн. у розрахунку на одне підприємство. Збитковість підприємств у сільському господарстві є результатом складного переплетіння інфляційних процесів, диспаритету цін, довготривалим нездійсненням ефективних кроків щодо реформування сільськогосподарської галузі та слабким рівнем державної підтримки сільськогосподарських підприємств. Це призводить до коливання обсягів кредитів, наданих підприємствам сільськогосподарської галузі в окремих банках та зниження частки кредитів на регіональному рівні в окремі роки. У розрахунку на одне підприємство за період, що аналізується, у Житомирській області найбільше кредитів припадало у 2004 р. – 125 тис. грн., найменше у 2000 р. – 18,1 тис. грн.

Методом анкетного опитування встановлено, що сільськогосподарські підприємства гостро відчувають нестачу середньострокових та довгострокових кредитів. Понад 80% опитаних вказали на це. Комерційні банки не готові покрити дефіцит фінансових ресурсів у сільському господарстві через високий кредитний ризик, на що вказують вищі процентні ставки для підприємств галузі, порівняно із процентними ставками, які діють на інших сегментах кредитного ринку та нерозвиненість механізмів мінімізації кредитних ризиків на рівні підприємства.

Дослідженням визначено, що сільськогосподарські підприємства слабо використовують внутрішні механізми зниження наявних ризиків у їх діяльності. Зокрема, диверсифікація, як метод зниження ризиків, у більшості випадків стосується виробничої сфери, а не розвитку видів діяльності, де сільськогосподарські підприємства спроможні одержувати додаткові фінансові ресурси. Насамперед йдеться про переробку та реалізацію виробленої продукції. Підприємства галузі створюють резервні фонди відповідно до технологічних потреб і переважно у натуральній формі, а у грошовій формі – здійснюються у невеликих обсягах або взагалі відсутнє. До страхування як методу зниження виробничих ризиків сільськогосподарські підприємства майже не звертаються, або укладають лише одиничні договори страхування, що пов’язано з рядом причин (табл. 1.).

Таблиця 1.

Розподіл респондентів – сільськогосподарських підприємств Житомирської області за причинами незвернення до страхових організацій

Причини незвернення до страхових організацій | %

Причини, що пов’язані з фінансовим станом сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі, а саме недостатня кількість коштів у господарстві | 38,5

Причини, які пов’язані із діяльністю страхових організацій, | 49,2

із них: високі страхові тарифи | 46,9

недовіра до страхових компаній | 18,8

нечіткість у визначенні умов виплати страхового відшкодування | 28,1

Монополія на ринку страхування сільськогосподарських ризиків | 6,2

Відсутність державної підтримки по сплаті страхових платежів | 12,3

Водночас, спеціалісти страхових компаній вказують на те, що страхові тарифи по страхуванню ризиків у сільському господарстві є невисокими і не можуть забезпечити прибутковість таких страхових операцій. Рівень виплат по страхуванню ризиків у сільськогосподарських підприємствах є високим, а одержані страхові платежі низькими, що показано на прикладі діяльності Житомирської обласної дирекції НАСК “Оранта” (табл. 2.).Така ситуація зумовлює пошук механізмів розвитку страхування у сільському господарстві, оскільки страховики вже мають позитивний досвід страхування ризиків у сільському господарстві, яке пов’язане у першу чергу із впровадженням у страхову практику страхування на основі індексу врожайності, від окремих ризиків та комплексного страхування.

На рівні комерційного банку існують проблеми із використанням страхування застави як методу управління кредитними ризиками при укладанні кредитних договорів. Виявлено, що 82% сільськогосподарських підприємств передають у заставу майбутній врожай або молодняк тварин. При цьому страхове покриття є мінімальним. Іноді за низьких тарифів встановлюється високий рівень франшизи або обрання ризиків, які не відповідають дійсним умовам виробничого процесу. За таких умов майно, передане у заставу, не забезпечується належним страховим захистом, а лише підвищує вартість кредитного договору.

Страхування кредитів, до якого звертаються комерційні банки з метою захисту власних фінансових інтересів при кредитуванні сільськогосподарських підприємств, не відповідає ризикам, які можуть стати причиною неповернення кредитів у сільському господарстві.

Таблиця 2.

Страхування виробничих ризиків сільськогосподарськими підприємствами в Житомирській обласній дирекції НАСК “Оранта” у 2000-2004 рр.

Показники | Об’єкти страхування | Всього

(тис. грн.)

/ Сер. знач. рівня виплат

Посіви с.г. культур | С.г. тварини | Інше майно (будівлі, споруди)

2000 р.

Страхові платежі (тис. грн.) | 58,85 | 3,09 | 8,37 | 70,31

Страхові виплати (тис. грн.) | 116,05 | - | 2,05 | 118,1

Рівень виплат, % | 197 | - | 24 | 168

2001 р.

Страхові платежі (тис. грн.) | 101,33 | 42,94 | 21,60 | 165,87

Страхові виплати (тис. грн.) | 153,95 | 6,96 | 43,25 | 204,16

Рівень виплат, % | 150 | 16 | 200 | 123

2002 р.

Страхові платежі (тис. грн.) | 46,33 | 2,80 | 11,52 | 60,65

Страхові виплати (тис. грн.) | 57,20 | 1,58 | 54,13 | 112,91

Рівень виплат, % | 123 | 56 | 470 | 180

2003 р.

Страхові платежі (тис. грн.) | 9,90 | 1,3 | 9,94 | 21,14

Страхові виплати (тис. грн.) | 43,24 | - | 10,35 | 53,59

Рівень виплат, % | 43 | - | 104 | 250

2004 р.

Страхові платежі (тис. грн.) | 9,11 | 4,66 | 12,36 | 26,13

Страхові виплати (тис. грн.) | 25 | - | 3,68 | 28,68

Рівень виплат, % | 270 | - | 30 | 109

Аналіз правил за такими видами страхування показав, що до них не включено ризики стихійних лих, пожежі, запровадження карантину. Страхування застави, кредитів, як методу управління кредитним ризиком на рівні комерційного банку, вимагає удосконалення методичних підходів. Аналіз кредитоспроможності позичальника сільськогосподарського підприємства є одним із основних механізмів управління кредитними ризиками на рівні комерційного банку. Недоліком такого підходу можна вважати, що при аналізі враховується нинішній фінансовий стан сільськогосподарського підприємства, але, здійснюючи один із найризикованіших видів діяльності, сільськогосподарське підприємство може у майбутньому одержати і негативний результат. Особливо це підсилюється, якщо кредит надається на більш тривалий час. Це потребує використання додаткових методів в оцінці кредитного ризику, а саме визначення ймовірності ризику неповернення кредиту.

У третьому розділі “Напрямки удосконалення механізмів мінімізації дії кредитних ризиків” визначено й обґрунтовано комплекс заходів з удосконалення управління кредитними ризиками на рівнях позичальника – сільськогосподарського підприємства, комерційного банку та держави.

Заходи забезпечення зниження кредитного ризику сільськогосподарського підприємства можна згрупувати відповідно до рівнів управління кредитним ризиком. Перша група заходів стосується сільськогосподарського підприємства, його виробничої структури, складання бізнес-плану, страхування виробничих та інших ризиків. Друга група – передбачає вдосконалення окремих організаційних підходів щодо оцінки кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств та їх страхування на рівні кредитора. Остання група заходів забезпечується на рівні держави. До них можна віднести державну підтримку сільськогосподарських підприємств через надання компенсацій виробникам сільськогосподарської продукції, механізм здешевлення кредитів комерційних банків, надання страхових субсидій, зниження диспаритету цін на продукцію, що споживається та виробляється у сільському господарстві.

Сільськогосподарським підприємствам слід ширше використовувати внутрішні можливості щодо мінімізації ризиків. Використання методу диверсифікації має зводитися не лише до виробництва різноманітних видів продукції, але і до її самостійної (без посередницьких структур) реалізації та переробки. Тому для зниження цінових та технологічних ризиків підприємства галузі мають об’єднуватися у кооперативи. Такі об’єднання сприятимуть покращенню матеріально-технічного забезпечення підприємств, відродяться канали реалізації та переробки сільськогосподарської продукції її виробниками. Таким чином сільськогосподарські підприємства братимуть участь не лише у виробництві продукції, але і її подальшої реалізації. Така організація аграрного бізнесу стане диверсифікованою і стабільною.

Для організації системи управління ризиками на підприємствах має бути створена відповідна структура, що відповідає за процес управління ризиками на підприємстві. Нині такі функції може виконувати директор, головний бухгалтер, начальник фінансової служби, фінансист. Спеціалісти у галузі ветеринарії та агрономії мають відслідковувати виробничі ризики сільськогосподарського підприємства та відповідно до цього здійснювати попереджувальні заходи, пропонувати передачу окремих ризиків на страхування. Вибір страхової компанії та правил страхування, за якими можуть бути укладені договори страхування має здійснювати спеціаліст у галузі фінансів за консультації агрономів та ветеринарів.

Сільськогосподарським підприємствам при страхуванні виробничих ризиків необхідно звертатися до страхування на основі індексу врожайності. Таке страхування має переваги порівняно з іншими видами страхування, що забезпечують страховий захист у рослинництві. Зокрема, для такого страхування характерним є нижчі страхові тарифи (розмір страхових платежів на 37-50 % нижчий порівняно із іншими видами страхування), процес виплати страхового відшкодування є прозорим і не залежить від суб’єктивних факторів, за таким страхуванням передбачено надання страхової підтримки із Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС).

Визначення ймовірності ризику неповернення кредиту для сільськогосподарських підприємств Андрушівського району (табл. 3.) показало, що із зростанням величини кредиту на гектар зернових культур зростає і ймовірність такої події.

Таблиця 3.

Ймовірність неповернення кредиту для

ПСП ім. Шевченка та СТОВ “Добробут”

(Андрушівський район Житомирської області)

Величина кредиту у розрахун-

ку грн. на гектар зернових культур | 200 | 300 | 400 | 500 | 600 | 700 | 800 | 900 | 1000 | 1100

Ймовір-ність неповернення кредиту

ПСП ім. Шевченка | 0,017 | 0,042 | 0,071 | 0,114 | 0,175 | 0,257 | 0,360 | 0,478 | 0,598 | 0,708

Ймовір-

ність неповернення кредиту

СТОВ Добробут | 0,046 | 0,099 | 0,185 | 0,310 | 0,468 | 0,619 | 0,754 | 0,853 | 0,917 | 0,979

Це зумовлює необхідність розвитку механізмів захисту не лише позичальника від кредитних ризиків, але і кредитора, особливо при наданні середньо- та довгострокових кредитів. Комерційним банкам (особливо філіям та відділенням, що віддалені від центрального офісу), які виступають страховими агентами, при укладанні договорів страхування застави сільськогосподарських підприємств необхідно звертати увагу на такі два основні аспекти: на вибір страхового покриття сільськогосподарським підприємством та страхових випадків. Адже страхові випадки повинні мати економічне обґрунтування та бути потенційно можливими для виробничого процесу саме даного сільськогосподарського підприємства. Страхове покриття, як показує практичний досвід страховиків, має бути стандартним або розширеним.

При укладанні договорів страхування кредитів комерційним банком, що надані сільськогосподарським підприємствам необхідно, чітко окреслити страхові випадки, включивши до їх переліку пожежу, стихійне лихо, карантин. Крім того, страхування кредитів сільськогосподарських підприємств комерційними банками має здійснюватися окремо від страхування кредитів, що надані іншим позичальникам. Адже причини, що ведуть до неповернення кредитів у сільськогосподарській галузі відрізняються від причин неповернення кредитів, що надані суб’єктам господарювання інших галузей.

На державному рівні управління кредитними ризиками лише окреслено механізм надання страхових субсидій сільськогосподарським підприємствам із визначенням функцій, завдань Фонду аграрних страхових субсидій, державних установ, які братимуть участь у процесі надання страхових субсидій та розрахунку їх розміру. Тому потребують вдосконалення організаційно-фінансові аспекти надання страхових субсидій, а також уточнення та конкретизація окремих законодавчих актів у цій сфері.

Вважаємо за недоцільне паралельне функціонування двох форм (обов’язкової та добровільної) при страхуванні ризиків у рослинництві. Тим більше, що і сільськогосподарські підприємства, переважно, схиляються до добровільної участі у страхуванні ризиків у рослинництві та тваринництві. Крім того, добровільні види страхування мають кращі перспективи розвитку, завдяки здатності швидко реагувати на мінливе зовнішнє середовище.

Потребує вдосконалення і організація надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції на державному рівні, зокрема, підприємства галузі повинні ширше інформуватися про такий вид державної допомоги. При органах державної влади мають бути створені відповідні відділи, де керівники підприємств можуть одержувати належну інформацію про види державної допомоги та її розмір. Крім того, Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” має конкретизувати джерела фінансування ФАСС, його організаційно-управлінську структуру, окремі базові поняття.

Для сільськогосподарських підприємств Житомирської області середній розмір страхової субсидії по зернових культурах (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза на зерно) у розрахунку на гектар посівів складе 0,017 тис. грн. (табл. 4.), з коливаннями її розміру від 0,009 до 0,04 тис. грн. по адміністративним районам.

За нашими підрахунками, найбільша частка страхових субсидій має припадати на сільськогосподарські підприємства таких адміністративних районів Житомирської області: Попільнянський район – 15,2 %, Ружинський – 13,7%, Андрушівський – 7,3%, Чуднівський та Любарський райони – по 7,2 % кожен. Проведеним дослідженням встановлено, що найбільша частка страхових субсидій в Житомирській області буде зосереджено у сфері страхування пшениці – 31%, ячменю – 30% та жита – 19 % від загального обсягу визначеної страхової субсидії по зернових культурах.

Таблиця 4.

Страхова субсидія у розрахунку на гектар посівів по зернових культурах для сільськогосподарських підприємств Житомирської області

Адміністративні

райони | Страхова субсидія

тис. грн. | Адміністративні

райони | Страхова субсидія

тис. грн.

Андрушівський | 0,018 | Малинський | 0,01

Баранівський | 0,012 | Народицький | 0,01

Бердичівський | 0,021 | Новоград-Волинський | 0,009

Брусиловський | 0,019 | Овруцький | 0,012

Володарськ-Волинський | 0,09 | Олевський | 0,01

Романівський | 0,021 | Попільнянський | 0,03

Ємільчинський | 0,012 | Радомишльський | 0,01

Житомирський | 0,016 | Ружинський | 0,03

Коростенський | 0,09 | Червоноармійський | 0,016

Коростишівський | 0,013 | Черняхівський | 0,012

Лугинський | 0,014 | Чуднівський | 0,02

Любарський | 0,02 | По області | 0,017

До укладання договорів страхування більш схильними є підприємства, що одержують кредити від комерційних банків із відшкодуванням відсотків. Тому розмір страхової субсидії у розрахунку на одне таке підприємство складе 3,31 тис. грн. по зернових культурах при страхуванні на основі індексу врожайності.

Таким чином, надання страхових субсидій стане поштовхом розвитку системи страхування виробничих ризиків, яке має стати одним із ефективних механізмів мінімізації кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Кредитний ризик сільськогосподарських підприємств необхідно розглядати як ймовірність втрати не лише заставленого майна, але і майбутніх доходів. Його складовими є: системні ризики – що виникають у зовнішньому середовищі учасників кредитного процесу; ризики щодо застави – пов’язані з ймовірною втратою заставленого майна або зниженням його вартості; виробничі ризики – що призводять до втрат у виробничій діяльності. Кожна з цих груп ризиків має розрізнятися за такими підвидами: для системних – це валютний, процентний, інфляційний, ціновий ризики, ризики державного регулювання; для ризиків щодо застави – ризик зниження ліквідності застави та ризик втрати заставленого майна; для виробничих ризиків – ризики втрати врожаю, технологічний ризик, ризики зниження продуктивності тварин.

2. Система управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств є комплексом заходів направлених на мінімізацію ризиків та забезпечення безперебійного виробничого процесу, з метою створення умов для повернення кредитних ресурсів. Система управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств представлена трьома рівнями: позичальника, комерційного банку та держави. Завданнями першого рівня є відслідковування кредитних відносин окремого підприємства та ризиків неповернення кредитів. Завданнями другого – є управління ризиком відповідно до визначеної стратегії комерційного банку. На державному рівні – формуються загальні принципи та правила кредитування та страхування сільськогосподарських підприємств. На кожному рівні управління кредитним ризиком слід виділити механізми мінімізації кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств – як сукупність засад, правил і методів спрямованих на зниження втрат від наслідків кредитного ризику на відповідних рівнях управління.

3. Одним із засобів зниження кредитних ризиків є кредитне страхування, яке слід розглядати як сукупність видів страхування, що мають на меті знизити кредитний ризик на рівні позичальника і кредитора. На рівні сільськогосподарського підприємства використовуються такі види страхування: страхування врожаю, страхування тварин, страхування життя позичальника, страхування відповідальності за непогашення кредитів. На рівні кредитора таке страхування стосується ризику неповернення кредитів і ризику втрати заставодержателем майна.

4. Встановлено, що за аналізований період, видача кредитів комерційними банками сільськогосподарським підприємствам зросла майже у чотири рази. Суттєво розширилась сфера довгострокового кредитування. Незважаючи на це, через підвищений кредитний ризик рівень процентних ставок за кредитами комерційних банків для сільськогосподарських підприємств залишається вищим порівняно із процентними ставками по інших галузях.

5. Суттєвий вплив на процес кредитування сільськогосподарських підприємств справляють ряд ризиків, що призводять до високої збитковості сільськогосподарських підприємств. Зокрема сукупність системних ризиків (найбільше цінового, інфляційного, ризику державного регулювання) підсилена складністю становлення ринкових засад господарювання, призводить до цінового диспаритету між продукцією, що виробляється у сільському господарстві та продукцією, що ним споживається. Тому сільськогосподарські підприємства не спроможні формувати стабільні грошові надходження. Відсутність ефективного механізму реалізації сільськогосподарської продукції також не сприяє збільшенню прибутковості підприємств галузі. Крім того, виробничі ризики постійно присутні у діяльності сільськогосподарських підприємств, а тому існує ймовірність втрати урожаю, одержання продукції нижчої якості, ніж було заплановано, зниження продуктивності сільськогосподарських тварин. У результаті дії цих ризиків відбувається коливання обсягів наданих кредитів сільськогосподарським підприємствам в окремі роки на регіональному рівні. Це потребує вдосконалення системи управління кредитними ризиками таких підприємств.

6. Рівень управління кредитним ризиком на підприємстві лише починає формуватися, про що свідчить незначний обсяг використаних методів управління ризиками сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Вони не здійснюють бізнесового планування, майже не користуються послугами страхових компаній щодо передачі їм ризиків на страхування. Низький рівень страхового захисту сільськогосподарських підприємств зумовлений рядом причин, основними з яких є: недостатня кількість коштів у сільськогосподарських підприємств, високі страхові тарифи, недовіра до страхових компаній, слабкий рівень державної підтримки стосовно сплати страхових платежів. Вдосконалення механізмів мінімізації кредитних ризиків має стати завершальною ланкою формування системи кредитного забезпечення сільськогосподарської галузі.

7. У зв’язку з незадовільним фінансовим станом сільськогосподарських підприємств Житомирської області необхідно розширити систему індексного страхування в області, перевагами її є невисокий рівень страхових платежів, порівняно з комплексним страхуванням та обов’язковим страхуванням ризиків у рослинництві, процес виплати страхового відшкодування є більш прозорим, а процедура укладання договору страхування є простішою.

Недоліком такого страхування є те, що збитки одержані на окремих земельних ділянках у результаті короткочасних явищ – град, буря, ураган не відшкодовуються, якщо загалом не відбулося зниження врожайності сільськогосподарських культур в адміністративному районі області. Для виправлення цього недоліку можна скористатися перевагами страхування від окремих ризиків, або комплексним страхуванням, яке має здійснюватися при страхуванні заставленого врожаю. Така схема значно підвищить рівень страхового захисту сільськогосподарських підприємств від ризиків втрати врожаю. За такими видами страхування передбачено вітчизняним законодавством і надання страхових субсидій для страхувальників. Для сільськогосподарських підприємств Житомирської області, страхова субсидія у розрахунку на один гектар посівів по зернових культурах складе 0,017 тис. грн.

8. На рівні комерційного банку необхідно впровадити у процес оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств методику визначення ймовірності настання ризику неповернення кредиту, як додаткову до основної. При страхуванні кредитів комерційний банк має враховувати особливості здійснення діяльності у сільськогосподарському виробництві та окреслити найбільш ймовірні ризики неповернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами. Комерційним банкам слід контролювати процес вибору сільськогосподарськими підприємствами страхових ризиків, які мають відповідати ймовірним ризикам виробничого процесу у сільському господарстві та страхового покриття, що має встановлюватися на рівні стандартного або розширеного.

9. Для створення умов розвитку страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві організаційно-управлінську структуру ФААС слід представити такими відділами: відділ доходів, відділ витрат, відділ зв’язку із страховиками, консультаційно-юридичний відділ та регіональні відділення. Крім того, мають бути вдосконалені окремі законодавчі акти.

Зокрема, у Законі України “Про державну підтримку сільського господарства України” у структуру доходів ФАСС необхідно включити щорічні асигнування із державного бюджету, визначені на відповідний рік, кошти благодійних внесків, грантів, дарунків та інших видів допомог. Такий перелік доходів Фонду забезпечить стабільні надходження до ФАСС. Для страховиків, які будуть сплачувати частину страхових платежів, по визначених видах страхування до ФАСС слід конкретизувати термін їх сплати – до 15 числа наступного місяця, у якому вони надійшли за рахунок страхової компанії. Стаття 2 “Визначення термінів” Закону “Про державну підтримку сільського господарства України” має бути доповнена визначенням базового поняття страхової субсидії – як виду державної допомоги виробникам сільськогосподарської продукції стосовно сплати частини вартості страхової премії (внесків) при комплексному, індексному страхуванні сільськогосподарської продукції та страхуванні капітальних активів. У Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” страхування кредитів та страхування відповідальності за непогашення кредитів мають бути виділено окремо, так як ці види страхування належать до різних галузей. Крім того, у даному Законі має бути виключене із переліку обов’язкових видів страхування (стаття 7) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, як вид страхування, що не відповідає нормам обов’язкового виду страхування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У провідних наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

В інших виданнях:

7. Шубенко І.А. Страхування кредитних ризиків сільськогосподарських товаровиробників // Кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників: Зб. рекоменд. Ч.1– К.: Знання-прес, 2005. – С.164-176.

8. Шубенко І.А. Страхування сільськогосподарських ризиків на Житомирщині // Підприємництво: проблеми становлення та функціонування. Зб. наук. праць. Житомир: ІПСТ, 2003. – № 3. – С. 21-23.

9. Шубенко І.А. Страхування як складова кредитного забезпечення сільськогосподарських виробників // Проблеми фінансової підтримки малих та середніх підприємств