НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

САЛО Інна Анатоліївна

УДК 631.1:634.7:338.439.5

ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ

ЯГІД В УКРАЇНІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті садівництва УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович,

НДІ економіки і менеджменту агропромислового

виробництва Національного аграрного університету

Кабінету Міністрів України,

Директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Єрмаков Олександр Юхимович,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

професор кафедри аграрної соціології

та розвитку села;

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Шумейко Анатолій Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

провідний науковий співробітник відділу

ціноутворення та кон’юнктури ринку

Провідна установа: Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “23” січня 2007 р. о 15 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кім. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кім. 212.

Автореферат розісланий “14” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В. А. Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед важливих продуктів харчування людини особливе місце займають ягоди. За обсягами споживання на душу населення вони значно поступаються хлібобулочним виробам, м’ясу, молоку, картоплі тощо. Проте, будучи багатими на вітаміни, мінеральні сполуки, ягоди є незамінними в раціоні людини, а також чудовим лікувальним засобом.

Україна відзначається сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами для вирощування ягід. Вивчення пропозиції ринку здійснювали за основними культурами – суницею, малиною та чорною смородиною. У 2001-2005 рр. ця продукція складала основну питому вагу у валових зборах ягід – 89,4 %, або 813,9 тис.ц. Разом з тим, внутрішній ринок ягід не можна визнати оптимальним як за структурою, так і за наповненням. Серед проблем, які потребують вирішення, відмітимо: надмірне зосередження виробництва в господарствах населення – 96,1 %, що зумовлює високі затрати живої праці, нестабільність пропозиції, низьку товарну якість ягід та невисоку окупність їх виробництва в сільськогосподарських підприємствах. Через низький платоспроможний попит, внутрішнє споживання ягід становить лише 45,0 % від рівня раціональної норми – 4 кг на особу в рік. Недостатньо розвинутими залишаються оптова та роздрібна торгівля, відсутні різноманітні напрями промислової переробки, асортимент продукції обмежений.

Сказане вище спонукає дослідити вітчизняний ринок ягід як окрему складову багатогранного ринку продовольства України та обґрунтувати економічний механізм його ефективного впорядкування.

Проблеми вдосконалення продовольчих ринків досліджували В. Г. Андрійчук, В. І. Бойко, П. І. Гайдуцький, Ю. С. Коваленко, І. І. Лукінов, П. Т. Саблук, Л. М. Худолій, О. М. Шпичак, а плодів і ягід – О. Ю. Єрмаков, Т. А. Маркіна, В. А. Рульєв, О. М. Шестопаль, А. І. Шумейко, В. В. Юрчишин та інші. В їх працях питання розвитку садівництва відображені в цілому і комплексне дослідження вітчизняного ринку ягід відсутнє. А саме, недостатньо розкриті економічні проблеми його формування та ефективного функціонування на сучасному етапі ринкової трансформації економіки та аграрного сектора. Зокрема, більш поглибленого наукового дослідження як в теоретико-методологічному, так і в практичному аспекті потребують такі питання: співвідношення попиту і пропозиції на ягоди, ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення, ціноутворення, ринкова інфраструктура, маркетингова діяльність, перспективи розвитку промислового виробництва, державний протекціонізм тощо.

Важливість зазначених проблем і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, структуру і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення в комплексній темі наукових досліджень Інституту садівництва УААН на 2001-2005 рр. „Розробити організаційно-економічні механізми формування ринку садівницької продукції та ефективного ведення промислового садівництва” (номер державної реєстрації 0101U007539), а саме, досліджено питання формування і функціонування вітчизняного ринку ягід.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування напрямів формування ринку ягід і розробка пропозицій щодо вдосконалення економічного механізму його функціонування для повноцінного задоволення внутрішніх потреб України та розширення експорту. Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі завдання:

- узагальнити теоретико-методичні основи формування і функціонування ринку ягід в Україні;

- проаналізувати сучасний стан ринку ягід в Україні, його місткість, збалансованість попиту і пропозиції, тенденції в ціноутворенні, експортних та імпортних надходженнях;

- визначити структурні зрушення у формуванні пропозиції ягід різними товаровиробниками та причини, що їх зумовлюють;

- обґрунтувати частки в задоволенні потреб населення в ягодах у сфері натурального і товарного виробництва та основні причини, що їх обумовили;

- удосконалити методичні підходи до визначення ефективності виробництва ягід в господарствах населення та встановити її рівень;

- проаналізувати економічну ефективність виробництва ягід в господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах;

- спрогнозувати кон’юнктуру вітчизняного ринку ягід на короткостроковий період (до 2010 р.), обґрунтувати перспективні параметри його розвитку;

- розробити пропозиції щодо удосконалення системи ціноутворення та інфраструктури вітчизняного ринку ягід;

- визначити конкурентоспроможність основних помологічних сортів ягід.

Об’єктом дослідження є організаційно-економічний механізм формування і функціонування вітчизняного ринку ягід за участю сільськогосподарських і переробних підприємств, господарств населення, мережі оптової та роздрібної торгівлі, споживачів ягідної продукції.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та науково-практичні положення щодо становлення та механізмів розвитку ринку ягід в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання ринкових процесів та системний підхід до вивчення проблем, які виникають у процесі руху продукції від товаровиробника до споживача. При цьому застосовувалися фундаментальні положення з теорії ринкової економіки, висвітлені в наукових працях вітчизняних та зарубіжних економістів-аграрників з проблем розвитку аграрного і продовольчого ринків та економічної ефективності їх функціонування, а також чинна законодавча і нормативна база. По окремих розділах дисертації використовувались методи: історичний, абстрактно-логічний та моделювання – при обґрунтуванні теоретичних аспектів формування і функціонування ринку ягід; монографічний, аналізу і синтезу, маркетингового дослідження, анкетного опитування, аналітичні групування, індексний – у дослідженні сучасного стану ринку ягід; балансовий – при визначенні ринкової рівноваги попиту і пропозиції, експортних та імпортних поставок ягід, рівня самозабезпеченості; екстраполяції, конструктивно-розрахунковий – при прогнозуванні основних економічних показників розвитку вітчизняного ринку ягід.

Інформаційною базою дослідження стали матеріали Державного комітету статистики України, анкетні обстеження виробників, споживачів та продавців ягід, первинна та звітна інформація сільськогосподарських підприємств, експериментальні дані науково-дослідних установ із садівництва та нормативні розробки автора, економічні показники діяльності сільськогосподарських та переробних підприємств, праці вітчизняних та зарубіжних учених тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в опрацюванні теоретичних і методичних положень, спрямованих на удосконалення функціонування ринку ягід. Найбільш істотними результатами досліджень, що відображають новизну та розкривають зміст дисертації є:

вперше:

- встановлено причини, що впливають на формування питомої ваги товарної та натуральної складової в задоволенні потреб населення в ягодах, зокрема, висока трудомісткість та низький рівень спеціалізації виробництва, низький платоспроможний попит населення, відсутність належної інфраструктури ринку, що обмежує забезпечення споживачів через товарно-грошові відносини;

- запропоновано шляхи розвитку промислового ягідництва, а саме: визначено оптимальні площі, схему зонального розміщення, нормативи інвестицій на створення ягідників;

- співставлено економічну ефективність виробництва ягід у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення;

удосконалено:

- сегментацію агрегативного ринку ягід за їх товарним асортиментом, зокрема, розподілено на субринки: ринок свіжих ягід, продуктів харчової та технічної переробки для детальних досліджень його сучасного стану та передбачення перспектив розвитку;

- економічний механізм розвитку вітчизняного ринку ягід в частині систем ціноутворення, а саме, запропоновано нормативну собівартість реалізації ягід як мінімально-допустимий рівень цін, та механізм формування ринкової інфраструктури, зокрема, обґрунтовано семиблочний розподіл учасників ринку із взаємозв’язками між ними;

- методичні положення стосовно визначення конкурентоспроможності основних помологічних сортів ягідних культур з врахуванням показників товарної якості;

дістали подальший розвиток:

- методичні підходи щодо розрахунку статей продовольчого балансу ягід, зокрема, таких як “продовольство”, “корми”, “втрати”, “переробка на нехарчові цілі”, з врахуванням розподілу ягідної продукції на свіжу та перероблену.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці комплексу науково обґрунтованих висновків і пропозицій, спрямованих на розвиток і функціонування ефективного ринку ягід. Визначено місткість внутрішнього ринку, розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи ціноутворення з урахуванням якості ягід, виділено конкурентоспроможні вітчизняні помологічні сорти ягідних культур. Встановлено взаємооптимальний рівень цін для товаровиробників і споживачів свіжої ягідної продукції, визначено оптимальні площі промислових ягідників і запропоновано схему їх зонального розміщення, розраховано обсяги інвестицій на створення ягідних насаджень, обґрунтовано напрями формування товарної пропозиції ягід сільськогосподарськими підприємствами.

Основні результати досліджень прийняті до використання відкритим акціонерним товариством „Качанове-Агро” Полтавської області (довідка № 122 від 13.04.06), дослідним господарством „Новосілки” Інституту садівництва УААН (довідка № 122 від 27.04.06), об’єднанням „Київсадвинпром” (довідка № 151 від 4.05.06).

Особистий внесок здобувача. Автором вперше за період реформування агропромислового комплексу України проведене комплексне дослідження проблем формування і функціонування ринку ягід, розроблено пропозиції та рекомендації щодо напрямів його удосконалення. Отримані наукові результати та розробки одноосібно належать автору.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень обговорювалися на засіданнях методичної комісії та Вченої ради Інституту садівництва УААН, опубліковані в журналах та наукових збірниках, обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародний науково-практичний семінар “Актуальні проблеми сучасного садівництва” (м. Київ, 2005 р.), Міжнародний форум молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених „Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція „Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні результати досліджень відображені в 7 наукових працях (обсягом 1,4 друкованих аркуші) написаних одноосібно, з них 5 опубліковано у фахових наукових провідних виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Викладена на 189 сторінках комп’ютерного тексту, містить 55 таблиць, 40 рисунків, 22 додатки. Список використаних джерел налічує 173 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи економічного механізму формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції” розглянуто: сутність ринку, економічного механізму, пропозиції, попиту, системи цін та конкуренції. Висвітлено теоретичні основи виникнення ринку, його побудову, економічний механізм формування і функціонування вітчизняного ринку ягід, та його державне регулювання у процесі становлення та розвитку.

Важливим питанням є формування та функціонування ринку ягід, як окремого в багатогранній системі продовольчого ринку. Ринок ягід – це сукупність взаємовідносин між продавцями, посередниками та покупцями з приводу купівлі-продажу.

Вивчення та аналіз побудови вітчизняного ринку ягід здійснювали за двома критеріями: кількісним та якісним. Враховуючи кількісні критерії, його можна віднести до типу „вільний”, оскільки торгівля здійснюється багатьма незалежними товаровиробниками, в переважній більшості господарствами населення, жоден з яких не виробляє значну частку ягід і тому неспроможний істотно впливати на рівень цін. За якісним критерієм побудови ринок ягід біполяризований – на шляху руху свіжої ягідної продукції від виробника до споживача діє порівняно невелика кількість посередників. Згідно з маркетинговими характеристиками його можна віднести до „ринку покупця”, де більший вплив мають споживачі. Через їх низьку купівельну спроможність та швидку втрату ягодами споживчих властивостей продавці вимушені бути активнішими.

Для означення якості розвитку ринку ягід використовувалися категорії: „ефективний ринок”, „ефективний попит” та „ефективна пропозиція”, сутність яких спрямована на взаємоузгодження та задоволення інтересів учасників процесу купівлі-продажу ягід, а саме: споживачів, виробників, представників ринкової інфраструктури та державних установ.

Найважливішими складовими формування економічного механізму ринку ягід є попит, пропозиція та ціна, які обумовлені комплексом чинників. Так, попит характеризується наступними – демографічними, вартісними, якісними тощо; пропозиція – ґрунтово-кліматичними умовами, сприятливістю економіко-правового поля для товарного виробництва ягід, впровадженням інноваційних технологій та дотриманням агротехніки культури, ступенем розвитку інфраструктури ринку, монетарною та фіскальною політикою держави та ін. Ціна відображає “споживчу цінність” ягід. До її основних факторів належать органолептичні показники, поживні властивості ягід, термін зберігання, смак покупця, сезонність виробництва, швидкість просування готової продукції від виробника до споживача. Найважливішим показником конкурентоспроможності ягід на ринку виступає якість, яка суттєво впливає на формування цін і попиту.

На підставі вивчення праць вітчизняних та зарубіжних учених дійшли висновку, що економічне регулювання ринку ягід повинно ґрунтуватися на поєднанні законів ринку та елементів державного протекціонізму. Зазначимо, що в Україні державна підтримка промислового ягідництва здійснюється лише за рахунок коштів з 1 % збору від реалізації алкогольних напоїв та пива. Отже, вітчизняний ринок ягід в цілому можна вважати саморегульованим. До економічно обґрунтованих методів державного регулювання для формування ефективного ринку ягід в Україні віднесли такі: захист вітчизняних товаровиробників від імпорту та монополії, удосконалення механізмів кредитного забезпечення, впровадження ефективної цінової, податкової, страхової та митної політики, сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, налагодження ефективної ринкової інфраструктури (оптових ринків), посилення конкуренції та кооперації, поглиблення спеціалізації, забезпечення збалансованого попиту і пропозиції та захист прав споживачів, посилення ролі соціального чинника, заходи щодо інтеграції вітчизняного ринку у світовий. Формування і функціонування ринку ягід має здійснюватись в умовах чітко визначеного законодавчого поля.

У другому розділі дисертаційної роботи – “Сучасний стан функціонування ринку ягід” досліджено і проаналізовано кон’юнктуру ринку ягід – пропозицію та попит, купівельну спроможність населення, ціни, ефективність виробництва та реалізації ягід в сільськогосподарських, переробних, спільних підприємствах і господарствах населення.

Сучасний вітчизняний ринок ягід в Україні можна визначити як агрегативний. Він складається з множини подібних за походженням субринків і розподіляється на ринки свіжих ягід та продуктів їх харчової та технічної переробки. Останні, в свою чергу, розмежовуються на субринки нижчих ієрархічних рівнів, наприклад, ринок продуктів харчової переробки – на заморожені, консервовані ягоди, кондитерські вироби, варення, джеми, пастила, соки.

Незважаючи на економічну кризу, яка охопила всю сферу АПК України і проявилася в тому, що виробництво основних видів продукції сільського господарства (зерна, цукрових буряків, молока, м’яса та інших) проти 1990 р. значно скоротилося (у 2 рази), валове виробництво ягід у 2005 р. навіть зросло на 23,7Потрібно відзначити, що на українському ринку існують два принципово різних за своєю господарською сутністю способи товарного виробництва ягід: присадибне та промислове. Основну масу пропозиції формують господарства населення. Так, протягом 2001-2005 рр. вони виробляли в середньому 875,1 тис. ц (96,1 %) валового збору. Це обумовлено значною трудомісткістю виробництва та проблемою зайнятості. Складність досягнення оптимального фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств, помилки в інвестиційній та маркетинговій діяльності, низький платоспроможний попит населення призводять до швидкого скорочення промислового виробництва ягід. Так, у сільськогосподарських підприємствах при значному зменшенні площ плодоносних ягідників (на 50,7 % у 2005 р. порівняно з 1990), спостерігається також тенденція до зниження врожайності. Це зумовило різкий спад обсягів валових зборів ягід. У середньому за 2001-2005 рр. вони становили лише 35,7 тис. ц, що складає 20,4порівняно з 1990 роком. Найбільшу питому вагу в структурі пропозиції ягід у 2005 р. займали суниця – 42,1 %, малина – 25,9 та чорна смородина – 22,6

Досліджено, що протягом 2001-2005 рр. спостерігається значне збільшення виробництва ягід з розрахунку на одну людину на рік. Так, у 2005 році порівняно з 1995 пропозиція ягід зросла у 2,6 рази (становила 2,3 кг), в т. ч. суниці – у 3,3 (1,0 кг), малини у 3 (0,6 кг), чорної смородини в 1,7 рази (0,5 кг). Проте досягнуті обсяги валових зборів ягід забезпечують лише 57,5 % нормативного рівня споживання.

Рівень товарності ягід у сільськогосподарських підприємствах становить 86-87 % (2005 р.). Основна їх маса реалізовувалась по таких каналах: міські ринки, власні магазини, ларки – 22,7 %, населенню (в рахунок оплати праці, через систему громадського харчування) – 2,7, переробним підприємствам – 40,9 %. Висока питома вага обсягів реалізації ягід переробним підприємствам зумовлена можливістю продати одноразово крупні партії, що зменшить витрати на перевезення, зберігання та продаж.

Дослідження рівня задоволення потреб вітчизняних споживачів у ягодах показало, що загальна частка фактичного задоволення у сфері товарно-грошового обігу становить 78,3 %, в т. ч. 74,3 % знаходиться у дрібнотоварних і 4,0 % у високотоварних господарствах. У сфері натурального виробництва розміщується близько 21,7 % ягід. Відмітимо, що скорочення частки натурального та низькотоварного виробництва ягід можливе за умов розширення промислового ягідництва, підвищення платоспроможного попиту населення та налагодження належної інфраструктури ринку.

За результатами анкетного опитування продавців та споживачів свіжих ягід виявлено, що при встановленні цін продавці орієнтуються, головним чином, на попит і ціни конкурентів. Для споживачів, через низький рівень доходів, особливо важливе значення при купівлі свіжих ягід має рівень цін. Для всіх операторів ринку важливу роль відіграє якість ягід, особливо для групи споживачів з високим рівнем доходу. Асортимент пропозиції на ринку обмежений, а сортимент ягід не впливає на споживчий попит населення.

Місткість ринку характеризують продовольчі баланси. З огляду на те, що статистичними органами країни не розраховуються продовольчі баланси окремо для ягідної продукції, нами опрацьовано спеціальні методичні підходи і розрахований відповідний баланс (табл. 1).

Таблиця 1

Баланс ягід в Україні за 2001-2005 рр., тис. ц *

Показники | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р.

Загальна пропозиція: | 900,6 | 881,3 | 881,1 | 1028,4 | 1175,0 | Запаси на початок року | 54,7 | 54,0 | 54,8 | 64,0 | 72,3 | Виробництво | 844,3 | 824,2 | 825,1 | 962,4 | 1098,2 | Імпорт: | 1,6 | 3,1 | 1,2 | 2,0 | 4,5 | в т. ч. свіжих ягід | 0,0 | 0,2 | 0,0 | 0,1 | 1,3 | - заморожених | 1,6 | 2,9 | 1,2 | 1,9 | 3,2 | Загальний попит | 846,6 | 826,5 | 817,1 | 956,1 | 1100,6 | внутрішній попит у т. ч. | 747,6 | 636,0 | 658,7 | 770,0 | 875,9 | - продовольство | 664,6 | 565,4 | 585,6 | 684,5 | 778,7 | - корми | 0,7 | 0,6 | 0,7 | 0,8 | 0,9 | - втрати | 37,4 | 31,8 | 32,9 | 38,5 | 43,8 | - переробка на нехарчові цілі | 44,9 | 38,2 | 39,5 | 46,2 | 52,6 | Експорт: | 99,0 | 190,5 | 158,4 | 186,1 | 224,7 | в т. ч. свіжих ягід | 34,3 | 51,5 | 32,4 | 29,7 | 22,1 | - заморожених | 58,9 | 132,5 | 119,7 | 152,8 | 198,6 | - консервованих** | 5,8 | 6,5 | 6,3 | 3,5 | 4,0 | Залишок на кінець року | 54,0 | 54,8 | 64,0 | 72,3 | 74,4 | Співставлення кінцевих залишків до попиту | 0,06 | 0,07 | 0,08 | 0,08 | 0,07 | Фонд споживання | 719,3 | 619,4 | 640,4 | 748,6 | 851,0

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України, ФАО

та за матеріалами досліджень автора.

** Консервована продукція перерахована на свіжу.

Фонд споживання внутрішнього ринку ягід згідно з одержаними розрахунками балансу становить 619,4-851,0 тис. ц. Насичення ринку відбувається переважно за рахунок вітчизняних товаровиробників у 2005 р. – 99,6 %. Частка імпорту незначна – лише 0,3 %, або 2,5 тис. ц пересічно за 2001-2005 рр., однак має тенденцію до зростання. Експорт ягід здійснюється переважно за рахунок товарів переробних галузей. Однією з причин цього є недостатня технічна оснащеність українських виробників для ведення зовнішньої торгівлі ягодами у свіжому вигляді.

Окремої уваги потребує встановлення показників споживання ягід на підставі одержаного балансу. При рівні виробництва 1,9 кг, величина їх споживання однією особою у рік пересічно за 2001-2005 рр. становила 1,5 кг (табл. 2). Це на 62,5 % менше від норми споживання.

Таблиця 2

Споживання ягід в Україні, 2001-2005 рр.*

Показники | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р.

Фонд споживання, тис. ц

в т. ч. % до загальної пропозиції | 719,3

79,9 | 619,4

70,3 | 640,4

72,7 | 748,6

72,8 | 851,0

72,4

Місткість ринку, тис. ц

в т. ч. % до фонду споживання | 533,9

74,2 | 408,2

65,9 | 430,6

67,2 | 501,1

66,9 | 599,6

70,5

Рівень самозабезпечення, % | 99,8 | 99,6 | 99,9 | 99,8 | 99,6

Виробництво на особу в рік, кг | 1,8 | 1,7 | 1,7 | 2,0 | 2,3

Споживання на особу в рік, кг | 1,5 | 1,3 | 1,3 | 1,6 | 1,8

Рівень споживання у % до рівня виробництва | 82,5 | 75,9 | 77,6 | 77,8 | 77,5

Фактичне споживання у % до норми споживання | 37,1 | 32,3 | 33,6 | 39,6 | 45,3

* Розрахунки здійснено автором

Рівень споживання ягід значною мірою визначається розміром сукупних доходів населення. Низький платоспроможний попит українців є однією з найголовніших причин обмеженої місткості внутрішнього ринку. Зазначимо, що жодна категорія населення, розподіленого за рівнем доходів, не досягає планки оптимального споживання ягід – 4 кг (рис. 1). Це можливо лише за умов зростання доходів населення до 23,3 тис. грн. на особу в рік. Нині вказаний рівень доходів на 50,0 % перевищує оплату праці найбільш високодохідної категорії споживачів. Найвищої купівельної спроможності і, відповідно, рівня споживання ягід досягнуто у 8,8 млн. чол. або 18,6 % від загальної чисельності населення країни. Більша його частина (61,9 %) споживає лише 0,6-1,3 кг свіжих ягід на рік. За умови збільшення платоспроможного попиту населення підвищиться ємність ринку і становитиме 8,6-14,6 тис. т.

З метою дослідження регіонального чинника, проведено ранжування областей України за рівнем споживання та виробництва ягід на особу в рік з виділенням 4 груп: І – до 1 кг, ІІ – від 1 до 1,5, ІІІ – від 1,5 до 2,0 та ІV – більше 2 кг. Виявилося, що мешканці 6 областей споживають на 72,2 % ягід менше, ніж у середньому по Україні (1,8 кг). Віднесення областей до певної групи зумовлене їх географічним розташуванням, відсутністю транспортної мережі поставок, густотою проживання та віковою структурою населення, купівельною спроможністю, уподобаннями споживачів тощо.

Рис. 1. Залежність рівня споживання ягід від доходу населення в 2004 р.

Дослідження особливостей ціноутворення на ринку ягід України показали, що в 2004 р. середньозважена ціна на свіжі ягоди становила 5,60 грн./кг. Його цінова кон’юнктура характеризується в цілому трьома видами цін – закупівельними, оптово-відпускними та роздрібними. Підвищення рівня останніх зумовлює ріст закупівельних та оптових. Наприклад, у 2004 р. при підвищенні роздрібних цін на міських ринках України в 1,6 оптові зросли в 1,3 рази.

Для дослідження проблем формування роздрібних цін було обрано столичні ринки: Деміївський – з низьким рівнем цін, Одеський – з середнім та Бессарабський – з високим. Для прикладу охарактеризуємо цінову ситуацію на Деміївському ринку. Встановлено середні ціни на свіжі ягоди суниці – 5,90, чорну смородину – 3,50, малину – 7,00 грн. /кг. Протягом річного циклу (травень-жовтень) вони істотно змінювались. Наприклад, у перші тижні надходження суниці на ринки (кінець травня – початок червня) ціни сягали в середньому 16,80 грн./кг, далі, в період найбільшого достигання і збору врожаю (червень), знижувались до 6,20 грн. /кг, тобто у 2,7 рази. Надходження ягід на ринки припиняється на початку серпня і розпочинається знову на початку вересня, коли достигають ремонтантні сорти суниці та малини. Середні ціни на суницю встановлюються на рівні 15,00, а малини – 12,30 грн./кг. Найвищі ціни зафіксовано в жовтні: на суницю – 25,00, малину – 15,00 грн./кг. Чинниками, що зумовлюють ринкові коливання цін, є сезонність продажу, якість продукції, обсяги реалізації та попиту, асортимент, ціни конкурентів тощо.

Маркетингову характеристику цін попиту і пропозиції вітчизняного ринку ягід доповнюють визначення абсолютних коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції та платоспроможної еластичності попиту на ягоди. Розрахунки показали, що попит і пропозиція на ягоди дещо не досягають значення еластичності, відповідно – 0,75 та 0,81. Від незначних коливань цін обсяги споживання на них не змінюються. Платоспроможний попит на свіжі ягоди еластичний: із збільшенням цін на 1,0 % купівельна спроможність населення зменшується на 2,7

На основі результатів анкетного опитування власників присадибних ділянок у Чернівецькій (західний Лісостеп) та Полтавській областях (центральний Лісостеп) встановлено, що виробництво ягід у 2004 р. було високоефективним – прибуток становив 197,5 і 109,7 грн./сотку. Особливо високим рівнем рентабельності відзначається вирощування чорної смородини – відповідно 310,2 і 149,3 %. Висока прибутковість ягідництва в господарствах населення пояснюється високим рівнем урожайності, низькою собівартістю продукції – 1,41 грн./кг у Чернівецькій і 2,15 грн./кг у Полтавській областях та досить високими порівняно з нею цінами реалізації – 4,60 і 4,50 грн. /кг. Низькі витрати на виробництво зумовлені спрощеною технологією та відсутністю системи оподаткування. Значною проблемою для господарств населення залишається реалізація ягід через відсутність збутових кооперативів та інших організаційних суб’єктів збуту продукції.

Здійснено співставлення економічної ефективності виробництва ягід в господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах (табл. 3).

Таблиця 3

Економічна ефективність виробництва ягід у господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах у 2004 р.

Показники | Господарства населення * | Дослідне господарство Львівської дослідної станції садівництва | Сільськогосподарські підприємства Чернівецької області | Сільськогосподарські підприємства України | з оплатою праці | без оплати праці | Урожайність, ц /га | 100,4 | 16,0 | 6,4 | 12,6 | Затрати праці на 1 ц, люд. /год. | 31,0 | - | 20,6 | 25,0 | 28,7 | Собівартість реалізації 1 ц, грн. | 184,0 | 176,0 | 178,2 | 400,0 | 297,6 | Ціна реалізації 1 ц, грн. | 460,0 | 460,0 | 245,9 | 141,9 | 308,6 | Прибуток (збиток) 1 ц, грн. | 197,0 | 287,0 | 69,8 | -258,1 | 11,1 | Рівень рентабельності (збитковості), % | 116,4 | 163,0 | 41,6 | -64,5 | 3,7 | * Розраховано за даними анкетного опитування господарств населення Чернівецької області

В сільськогосподарських підприємствах виробництво ягід є менш прибутковим, ніж в господарствах населення: рівень рентабельності у 2004 р. становив в них лише 3,7 %. Зазначимо, що з 2004 р. чисельність підприємств, що займаються товарним виробництвом ягід, зменшилась до 158, або на 15,5 %.

У підсумку відмітимо, що зосередження основного виробництва ягід у господарствах населення та нерозвиненість промислового вирощування зумовлює недостатні та нестабільні обсяги пропозиції. Невирішеними поки що для сільськогосподарських виробників завданнями є обмеженість фінансових ресурсів, слабка маркетингова діяльність та відсутність належної державної підтримки галузі.

У третьому розділі – “Удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку ягід” обґрунтовано перспективи розвитку вітчизняного ринку ягід; розроблено пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема, механізмів ціноутворення та побудови інфраструктури; запропоновано напрями і заходи підвищення конкурентоспроможності свіжих ягід.

Господарства населення, які протягом тривалого періоду виробляють основну товарну масу ягід, не в змозі задовольнити потреби населення в повній мірі через високу трудомісткість та низьку спеціалізацію виробництва, низький платоспроможний попит населення, відсутність належної ринкової інфраструктури. Тому ефективного функціонування ринку ягід і, зокрема, збільшення та урізноманітнення асортименту можна очікувати лише з розширенням промислового ягідництва. З цією метою нами запропоновано п’ятирічний проект розвитку промислового ягідництва в Україні з розрахунку на щорічний обсяг виробництва 1244,7 тис. ц. Для цього необхідно створити і підтримувати садооборот на рівні 25 тис. га, в т. ч. під суницею – до 7,7, чорною смородиною – до 9,8 та під іншими ягідними культурами – до 3,7 тис. га. Перспективи розвитку організованого товарного ягідництва обґрунтовувались нами з огляду на споживчі потреби населення в ягодах, зумовлені його чисельністю та стандартами харчування. Відтак за умов стабілізації чисельності населення для повноцінного насичення внутрішнього споживчого ринку на період 2006-2010 рр. валові збори повинні становити 1891,2 тис. ц (табл. ).

Враховуючи те, що в господарствах населення обсяги виробництва ягід мають тенденцію до зростання, яка збережеться на період до 2010 р., вітчизняне виробництво з врахуванням можливих втрат (5 %) та експорту має підвищитись до 2269,5 тис. ц. Для виконання проекту, націленого на розширення промислових насаджень і збільшення масштабів виробництва, необхідно 1,3 млрд. грн. інвестицій. Згідно з розрахунками найвищий рівень чистого приведеного доходу від проекту тривалістю 5 років можна очікувати при ставці дисконту 15– 337,8 млн. грн. При цьому на одну гривню приведених інвестицій припадає близько 0,25 грн. прибутку. Середньорічна рентабельність проекту складає 13,3 %. Повернення вкладених інвестицій з урахуванням періоду їх трансформації в багаторічні насадження розпочнеться через 3-4 роки (дисконт 20 %). Грошові потоки стануть позитивними на шостий рік тривалості проекту. Середньорічний приведений прибуток складатиме – 12,4 тис. грн., а середньорічна рентабельність 13,3

Таблиця 4

Потреби населення України в ягодах на 2010 р.*

Види продукції | Норма споживання на особу в рік, кг | Потреба населення в ягодах, тис. ц

сільського | міського | всього

Суниця | 2,0 | 305,4 | 640,19 | 945,6

Малина | 0,2 | 30,5 | 64,019 | 94,6

Чорна смородина | 1,3 | 198,5 | 416,12 | 614,7

Інші ягоди | 0,5 | 76,4 | 160,05 | 236,4

Всього ягоди | 4,0 | 610,9 | 1280,4 | 1891,2

* Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України

Найсприятливішими зонами для промислового ягідництва в Україні є Полісся та Лісостеп. Для їх самозабезпечення необхідно 9,3, а для потреб інших регіонів – Степу, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей – ще додатково 12,4 тис. га насаджень. Чисельність сільськогосподарських підприємств при рекомендованій площі закладання ягідників 125 га необхідно збільшити в 1,3 рази, тобто до 200. Основною організаційно-правовою формою господарювання у промисловому ягідництві мають бути господарські товариства, діяльність яких за останній період (2002-2004 рр.) є найефективнішою. Пересічно за 2002-2004 рр. питома вага їх у загальній кількості підприємств склала 72 %. В них зафіксований рівень прибутковості 2,2 млн. грн., або 1,2 тис. грн. з 1 га.

До найважливіших складових удосконалення ринку ягід належать система ціноутворення та інфраструктура ринку. Встановлено оптимальний рівень цін на ягоди для виробника та споживача – 3,72 грн./кг. Визначено нормативну собівартість як мінімально-допустимий рівень цін при виробництві ягід без зрошування – 3,15 грн./кг, в т. ч. в розрізі культур: для суниці – 2,77, чорної смородини – 3,49, малини – 4,25 грн./кг. Зазначимо, що при перевищенні собівартості над встановленим рівнем ринкових цін товаровиробник вимушений скорочувати виробництво або ж шукати шляхи зниження витрат і підвищення якості продукції.

В умовах низького платоспроможного попиту окремі верстви населення готові купувати ягоди нижчої якості за нижчими цінами, тобто ІІ товарного сорту. З метою захисту прав споживачів розроблено відповідний механізм диференціації цін для основних ягідних культур з урахуванням їх товарної якості, зокрема, передбачено два етапи: на першому оцінюються показники якості ягід по товарних сортах (І, ІІ, вищий) за п’ятибальною шкалою, на другому – сума балів по кожному товарному сорту співвідноситься з мінімальною нормою прибутку для сільськогосподарських підприємств – 5 %. Справедливі ціни на ягоди різних товарних сортів стимулюватимуть товаровиробників підвищувати їх якість. У свою чергу, споживачі з низьким рівнем доходів зможуть купувати на ринку другосортні ягоди майже за вдвічі дешевшими цінами.

В інфраструктурі вітчизняного ринку ягід доцільно передбачити сім блоків: науково-консультаційні служби, виробники свіжих ягід, організаційно-технічні структури, фінансово-кредитні установи, торговельна структура, споживча сфера, державні органи управління.

Перший блок. В Україні недостатньо розвинута сфера інформаційно-консультативного обслуговування. Дослідження вітчизняного ринку ягід проводяться в основному науково-дослідними інститутами та станціями. За відсутності ефективних зв’язків з ринковим середовищем вироблена ними інформаційна продукція, на жаль є обмеженою та малодоступною для широкого кола її потенційних користувачів. Особливо важливим є надання консультацій господарствам населення, як основним виробникам ягід, стосовно технології вирощування та помологічних сортів. Тому необхідно розширювати коло інформаційно-обслуговуючих центрів на кооперативних засадах з участю вищих навчальних закладів, постачальницьких організацій, спілок фермерських господарств тощо.

Другий блок – це товаровиробники ягід, тобто сільськогосподарські підприємства державної та недержавної форм власності та господарства населення. Їх обслуговує третій блок – організаційно-технічні структури, які надають ремонтно-технічні, будівельні, транспортні, енергетичні та інші послуги. Саме від їх діяльності залежить функціонування вітчизняного ринку ягід в цілому.

Для розвитку промислового ягідництва необхідне також ефективне функціонування четвертого та п’ятого блоків.

Четвертий блок. Нині вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники відчувають гостру нестачу у фінансових коштах, особливо через відсутність пільгового кредитування. Через це у фінансово-кредитному забезпеченні виробників необхідне ефективне функціонування як внутрішніх джерел фінансування (фінансово-кредитні спілки, членські внески, інвестиції, пов’язані з участю в господарській діяльності), так і зовнішніх (комерційні банки, інвестиції іноземних юридичних та фізичних осіб, товарно-кредитні запозичення). Підкреслимо важливість створення фінансових установ, які б об’єднували зацікавлених у кредитах товаровиробників ягід окремих регіонів. Прикладом цього могли б служити фінансово-кредитні спілки.

П’ятий блок – це торговельні структури: оптові ринки, виставки-аукціони та торгові доми, обслуговуючі пункти, заготівельні пункти, плодоовочеві бази товаровиробниками ягід майже не використовуються через відсутність навиків реалізації ягід за зазначеними каналами, незабезпеченість сільськогосподарських підприємств повною інформацією про умови участі у торгівлі, консервативний характер здійснення збутової діяльності. Ще однією з причин відсутності торгівлі ягодами, наприклад, на біржі, може бути складність у формуванні великих партій свіжої ягідної продукції, узгоджених і затверджених нормами реалізації товару. Крім того ж велика різноманітність якості та цін робить ягоди непридатними для реалізації на біржах. З огляду на зазначене та враховуючи результати наших досліджень, приєднуємось до думки ряду вчених, що за сучасних обставин найбільш сприятливим каналом реалізації свіжих ягід для сільськогосподарських підприємств є оптова мережа.

З метою налагодження стабільної пропозиції свіжої ягідної продукції господарствами населення необхідно організувати її оптову закупівлю в місцях виробництва, тобто, створювати обслуговуючі кооперативи, які б могли оптом закуповувати ягоди в населення в період масового збирання врожаю (суниці, чорної смородини та малини – протягом червня-липня), а при його зменшенні здійснювати закупівлю за домовленістю. Така схема організації закупівельної діяльності сприятиме збереженню якості ягід та відповідно надасть можливість підвищувати ціни реалізації.

Шостий блок – це споживачі, тобто саме ті, для потреб яких і вирощуються ягоди і хто має особливий вплив на сферу виробництва. Вони диктують умови товаровиробникам щодо породної структури вирощування, асортименту продукції, її якості тощо.

Сьомий блок. Державні органи управління підтримують ефективне функціонування всіх перерахованих вище блоків шляхом здійснення певної цінової, податкової, страхової, митної, наукової та кредитної політики.

Оподаткування і кредитування для сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві свіжої ягідної продукції, здійснюється на загальних підставах. З огляду на занепад промислового ягідництва, важливим напрямком державного протекціонізму ринку ягід є надання товаровиробникам дотацій. Адже через швидку втрату свіжими ягодами кондиційних властивостей, а отже й товарної якості, а також через неналагодженість каналів збуту підприємства часто змушені продавати продукцію за цінами, нижчими від собівартості.

Матеріали досліджень Рахункової палати України свідчать про численні порушення чинного законодавства щодо використання коштів державного бюджету, виділених з одновідсоткового збору для закладання і догляду за молодими садами, виноградниками і ягідниками. Тому важливим є посилення державного контролю за використанням бюджетних коштів.

Залежність продуктивності насаджень та якості одержаного врожаю від погодних умов посилює актуальність налагодження страхового механізму для утримання багаторічних насаджень. До основних причин, які зумовлюють майже цілковиту відсутність у сільськогосподарських підприємствах страхування ягідників, слід віднести недостатність фінансових ресурсів, недотримання агротехнічних вимог вирощування, необізнаність та недовіра до сфери страхування. Однак вважаємо, що вирощування ягідних культур у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності повинно підлягати обов’язковому страхуванню. На нашу думку, існуючі страхові тарифи для ягідних культур (8-9необґрунтовано завищені. Вони майже рівні або вищі за страхові тарифи для таких культур, як озимі та ярі зернові, картопля та інші, хоча виробництво останніх менше залежить від погодних умов, а тривалість зберігання продукції значно більша. Тому ні діючі тарифи, ні умови їх зменшення залежно від терміну страхування ягідних насаджень та врожаю (до 10 %) не