ШАПОШНИКОВ КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

УДК 654.07: 334.722.8

КОМБІНУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ОПЕРАТОРІВ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Херсонському державному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Редькін Олександр Семенович,

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

Міністерства транспорту та зв’язку України,

директор навчально-наукового інституту економіки та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємств

доктор економічних наук, професор

Лозова Тамара Іллівна,

Державний університет інформаційно - комунікаційних технологій

Міністерства транспорту та зв’язку України,

професор кафедри управління підприємствами зв’язку

Провідна установа: Інститут економіки промисловості Національної Академії наук України, відділ проблем управління виробництвом (м. Донецьк)

Захист відбудеться “15” вересня 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.816.03 в Одеській національній академії зв’язку ім. О.С. Попова за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Кузнечна, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Кузнечна, 1

Автореферат розісланий “7” серпня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Захарченко Л.А.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Межа тисячоліть виявилася надзвичайно важкою для України: соціальна та політична революції, бурхливий розвиток специфікації прав власності, зміни у свідомості людей, виникнення та використання нових управлінських технологій, трансформація майже всіх економічних інститутів закономірно спричинили системні зрушення у світовій та державній економічній політиці, що стало фундаментом для структурних перетворень в корпоративному управлінні економічними агентами, серед яких особливе місце займають оператори електрозв’язку.

Однією з визначальних особливостей галузі електрозв’язку в Україні є те, що всі найуспішніші оператори, які діють на вітчизняному ринку, є корпораціями, що зумовлює необхідність дослідження операторів одночасно у трьох аспектах – як корпоративні підприємства, як структурні елементи зазначеної галузі, а також як суб’єкти економічних та інформаційних інновацій.

Природно при цьому, що увага вітчизняних вчених зосереджується на дослідженні не тільки технологічних змін в галузі, але й зміни та оновлення корпоративних засад управління діяльністю операторів електрозв’язку та їх стратегічної поведінки. Як свідчить світовий досвід, подібні завдання неможливо вирішити без відповідних перетворень відносин і структури власності в галузі телекомунікацій, а також без урахування сучасних підходів до управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку. Серед вітчизняних авторів, праці яких присвячені даній тематиці, відомі Е.Бельтюков, А.Бутенко, А.Гальчинський, В.Герасимчук, В.Гранатуров, В.Євтушевський, Т.Лозова, В.Мазур, В.Орлов, С.Покропивний, В.Полонський, Н.Прудка, О.Редькін, Л.Титаренко, Н.Тюхтенко, Н.Хрущ тощо.

У роботі використовувалися також дослідження іноземних авторів. Серед них праці, присвячені не тільки транзитивній економіці, теорії управління господарюючими суб’єктами взагалі, але і дослідження, що аналізують саме стратегії та технології управління корпораціями електрозв’язку. До них відносяться роботи Б.Айкса, І.Ансоффа, М.Аокі, П.Граубмана, А.Громова, Т.Долгоп’ятової, Р.Каплан, У.Кінга, Д.Кліланда, А.Коробкова, Т.Кремса, К.Князева, А.Крупнової, А.Манюшиса, М.Мескона, Д.Нортона, Л.Павлової, Р.Патюреля, А.Радигіна, М.Райсса, В.Смольянінова, А.Старигіна, В.Хедоурі тощо.

Не дивлячись на розмаїття підходів і висновків, всі автори, що досліджують тенденції розвитку телекомунікацій в усьому світі, висловлюють ідею про те, що епоха панування потужних державних монополій у даній галузі завершилася. Галузь електрозв’язку сьогодні поступово перетворюється на найбільш лібералізований, високо конкурентний сектор економіки, що динамічно розвивається. Його структура стрімко змінюється, зливається з іншими галузями економіки, утворюючи єдиний інформаційно-телекомунікаційний простір. Природно, що провідне місце при цьому належить вибору оптимальної комбінації корпоративних та функціональних стратегій кожною корпорацією електрозв’язку. Між тим проблеми комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку досі залишаються невисвітленими.

Всі зазначені процеси вимагають теоретико-методологічних досліджень, які повинні бути спрямовані на глибоке, всебічне вивчення можливостей комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку, що зумовило актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямки дисертаційного дослідження обрано відповідно до пріоритетних напрямків роботи наукової лабораторії „Перспективи економічного розвитку Таврійського регіону” при економіко-юридичному факультеті Херсонського державного університету (створена наказом ректора №348-д від 22.05.2003р.). В межах роботи лабораторії дисертантом досліджено комбінації стратегій провідних підприємств Херсонщини та визначено проблемні ланки комбінування для Херсонської обласної державної телерадіокомпанії та Херсонської філії ВАТ „Укртелеком” (п. 9.5.4 протоколу №2 засідання вченої ради економіко-юридичного факультету ХДУ від 07.11.2005р.). Тема дисертації відповідає тематичному плану наукових досліджень Херсонського державного університету та ВАТ „Укртелеком”. Тематика наукового дослідження відповідає постанові колегії Міністерства транспорту та зв’язку України №6 від 04.03.1997р. „Про напрямок подальшої реструктуризації галузі зв’язку, відповідно до основних положень діяльності Кабінету Міністрів України”, пов’язана з виконанням задач Концепції розвитку зв’язку України до 2010 року.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи: на основі узагальнення теоретичних засад та аналізу існуючої практики корпоративного управління визначити можливості комбінування корпоративних та функціональних стратегій для досягнення конкурентних переваг та рівня ефективного розвитку операторів електрозв’язку.

Відповідно до цієї мети в роботі поставлені і вирішувалися наступні завдання:

- проаналізувати та систематизувати сучасні теоретичні засади щодо процесів корпоратизації в транзитивній економіці;

- виявити та проаналізувати основні тенденції, проблеми та результати приватизаційно-корпоративних процесів в Україні;

- здійснити порівняльну характеристику моделей корпоратизації та визначити особливості організаційно-економічних зрушень в управлінні розвитком операторів електрозв’язку;

- визначити та обґрунтувати контролюючі параметри управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку;

- дослідити процеси взаємодії між корпоративними та функціональними стратегіями розвитку операторів електрозв’язку та визначити можливості їх комбінування в управлінні розвитком операторів електрозв’язку на ринку України;

- розробити методичні рекомендації щодо комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком з урахуванням порівняльного позиціювання операторів електрозв’язку, які діють на сучасному вітчизняному ринку.

Об’єктом дослідження є процеси взаємодії та шляхи комбінування корпоративних та функціональних стратегій операторів електрозв’язку в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні засади та існуюча практика корпоративного управління розвитком операторів електрозв’язку на основі сучасних концепцій розробки корпоративних та функціональних стратегій.

Методи дослідження. Методологічними засадами проведеного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії управління підприємством, критичне осмислення сучасних ідей і засад, що стосуються предмета дослідження, ґрунтовні наукові праці вчених-економістів, фахівців корпоративного управління, законодавчо-нормативні та правові акти. Теоретичною основою здійсненого дослідження є використання системного підходу до його об’єкта та предмета, оцінка методів удосконалення управління розвитком операторів електрозв’язку.

У процесі дослідження було використано такі методи: діалектичної і формальної логіки, якісного аналізу та синтезу (для дослідження положень економічних теорій і опублікованих наукових праць, результатів виконання науково-дослідних робіт, дієвості законодавчих актів); абстрактно-логічного аналізу (при обґрунтуванні і розробці методики комбінування корпоративних та функціональних стратегій операторів електрозв’язку); порівняльно-логічного аналізу (при оцінці сучасних концепцій управління бізнес-процесами та визначенні корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку на ринку України).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків та рекомендацій полягає в тому, що їхня сукупність являє собою нове рішення, адекватне концептуальним засадам управління розвитком оператора електрозв’язку, який здійснює суттєві організаційно-економічні зміни на основі комбінування корпоративних та функціональних стратегій. Найбільш значні наукові результати дисертаційного дослідження полягають у наступному:

вперше:

- надано визначення віртуального оператора та віртуальної корпорації електрозв’язку, наведено та проаналізовано схему їхньої діяльності та здійснено класифікацію корпорацій електрозв’язку, що діють на ринку України з погляду інноваційної концепції віртуалізації;

- розроблено та обґрунтовано методологічні основи комбінування корпоративних та функціональних стратегій розвитку на основі порівняльного позиціювання операторів електрозв’язку.

Дістали подальший розвиток:

- обґрунтування контролюючих параметрів корпоративного управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку;

- дослідження впливу вартісних чинників на корпоративне управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку;

- аналіз структури корпоративних та функціональних стратегій розвитку та їх використання операторами електрозв’язку на ринку України.

Удосконалено:

- сучасні теоретичні засади щодо процесів корпоратизації в транзитивній економіці;

- модель сітьового управління бізнес-процесами корпорацій електрозв’язку;

- шляхи вирішення проблеми стандартизації корпоративного управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що низка його теоретичних узагальнень, практичних результатів, висновки і пропозиції дозволяють проаналізувати і враховувати в економічній політиці нові інституціональні особливості приватизаційно-корпоративних процесів у транзитивній економіці, оцінити реальний стан ринку електрозв’язку України, удосконалити корпоративне управління бізнес-процесами, розробку комбінацій корпоративних та функціональних стратегій розвитку операторів електрозв’язку та їх порівняльне позиціювання як інструмент досягнення конкурентних позицій та ефективного розвитку операторів електрозв’язку.

Результати дослідження мають прикладне значення з точки зору обґрунтування нових підходів до координації сучасного операторського та альтернативного операторського (провайдерського) бізнесу, впровадження нових технологій віртуалізації та визначення конкурентних переваг телекомунікаційних корпорацій, діючих на ринку України, що дозволяє підвисити ефективність їхньої діяльності. Основні положення теорії, методології, методики та практичної реалізації дисертаційного дослідження були прийняті до використання у вирішенні поточних і перспективних проблем управління корпоративними та функціональними стратегіями розвитку відділом транспорту та зв’язку Херсонської обласної державної адміністрації (акт про впровадження № 01-12-04 від 12.04.2006р.), Херсонською обласною державною телерадіокомпанією (акт про впровадження № 256/01-13 від 14.04.2006р.), Херсонською філією ВАТ „Укртелеком” (акт про впровадження від 27.04.2006р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною завершеною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до методологічних основ комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку та використання нових технологій віртуалізації в корпоративному управлінні бізнес-процесами операторів електрозв’язку.

У наукових працях, що опубліковані в співавторстві, автору належить: у роботі [1] - оцінка трансформації взаємовідносин між державою та корпораціями та визначення впливу даних процесів на корпоративне управління в Україні; у [4] - аналіз стратегій, що визначають причинно-наслідковий зв’язок між злиттям та поглинанням компаній і реакцією на ринкові зрушення; у [5] - критерії ефективності соціально-економічної моделі діяльності підприємства в умовах транзитивної економіки; у роботі [7] - аналіз процесів приватизації та корпоратизації у Хорватії, Македонії та Словенії.

Апробація і впровадження результатів дисертації. Одержані наукові результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах. Найважливішими серед них є: „Регіональні проблеми становлення ринкових відносин в Україні” (Херсон, 2004 р.), „Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (Полтава, 2005р.), „Економіко-правові проблеми розвитку підприємництва в Україні” (Херсон, 2005р.), „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2005 р.), „Економіко-правові тенденції розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (Херсон, 2005р.), „Міжнародні тенденції розвитку бухгалтерського обліку і аудиту та перспективи для України” (Київ, 2006р.).

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Херсонського державного університету, про що є відповідний акт впровадження (№ 01-12/550 від 12.04.2006р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 10 друкованих роботах. Серед публікацій: статті у наукових фахових виданнях - 4, тези доповідей на наукових та науково-практичних конференціях і семінарах - 5. Загальний обсяг опублікованого тексту складає 3,93 д.а., з них особисто автору належить 2,85 д.а. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі викладено тільки ті ідеї та положення, що є особистим внеском автора.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 147 найменувань, 6 додатків і включає 17 таблиць та 9 рисунків. Висновки кожного розділу, як і всієї дисертації, спрямовані на практичне використання наданих рекомендацій автора. Повний обсяг дисертації складає 224 сторінки, у тому числі таблиці займають 33 сторінки, рисунки - 9 сторінок, список використаних джерел – 13, додатки - 32.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі розкрито актуальність теми дисертації; ступінь дослідженості проблеми; зв’язок роботи з науковими темами; сформульовано мету і завдання дослідження; відображено наукову новизну одержаних результатів та виділено особистий внесок дисертанта у їх розробку; показане практичне значення дисертаційної роботи; наведено результати апробації її основних положень.

У розділі 1 „Теоретичний огляд теорії і практики процесів корпоратизації в умовах транзитивної економіки” розкрито сутність приватизаційно-корпоративних процесів в Україні та в інших країнах із перехідною економікою. Обґрунтовано, що необхідною передумовою початку процесів корпоратизації є реструктуризація власності, яка дає можливість суттєвого підвищення конкурентоспроможності підприємств. В дисертації підкреслено, що однією з визначальних особливостей процесів реструктуризації власності, а відтак і корпоратизації в умовах транзитивної економіки є те, що зазначені процеси не можуть отримати потужний старт без одночасної приватизації державних підприємств. Дисертантом доведено принципову відмінність між визначенням приватизації та корпоратизації. В роботі обґрунтовано, що корпоратизацію в транзитивній економіці необхідно розглядати як реорганізацію національної економіки (у широкому змісті) або реорганізацію підприємства (у вузькому змісті), що має на меті змінити або розширити спектр власників статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нової організаційно-правової форми діяльності.

У даному розділі виділені основні етапи зазначених процесів: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. Перший етап являє собою позаекономічний вольовий акт - технічну приватизацію, успіх якої цілком залежить від умов соціального компромісу (обліку балансу інтересів). У випадку використання масових моделей приватизації це виражається у формальній дисперсії прав власності в масштабах суспільства на додаток до легалізації вже наявних неформальних прав власності. Визначено, що для цього етапу найбільш важливим є утворення критичної маси часток і квазіприватних підприємств, а також інтенсивне кількісне формування нових інститутів. Критерієм його завершення дисертант вважає уповільнення процесу кількісних перетворень і появу перших симптомів якісних зрушень у інститутах, що вже сформувалися, і їхніх відносинах. На другому етапі відбувається інтенсивний перерозподіл прав власності після первинної технічної приватизації і впорядкування поки що хаотичного втручання держави в цей процес перерозподілу на мікрорівні. Критерієм завершення цього етапу є певна стабілізація системи нових прав власності (майнових відносин), а також якісна і кількісна стабілізація нової системи економічних механізмів і типів інституціональних структур як передумова для наступної економічної реалізації нових відносин власності, насамперед - масштабної корпоратизації. Для третього етапу має бути характерною поява стійкої системи прав власності, для чого необхідний і повністю завершений комплекс інших елементів системних реформ.

На основі проведеного аналізу в дослідженні доведено, що основним критерієм ефективності подальшої масштабної корпоратизації в її системному розумінні є створення умов для економічної реалізації нової системи прав власності, орієнтованої на ефективність мікрорівня і системи господарства в цілому. Важливо при цьому враховувати той факт, що приватизація - це процес, що має певні тимчасові рамки (на відміну від корпоратизації, яка фактично є нескінченим процесом).

Таблиця 1

Характеристика позитивних і негативних тенденцій, що виникають при застосуванні різних приватизаційно-корпоративних моделей

Назва приватизаційно-корпоративної моделі | Позитивні тенденції | Негативні тенденції

Масова програма | Виникнення системи інвестиційно-приватизаційних фондів, розвиток ринку капіталу, концентрація власності у активних інвесторів | Відносно високий ступінь монополізації ринку, відсутність чіткого контролю за діяльністю інвестиційно-приватизаційних фондів

Модель інсайдерів | Чітка система обмежень приватизаційних пакетів | Відсутність ефективного механізму контролю за виконанням зобов’язань

Модель встановлення одноразового мажоритарного контролю | Спрощує систему корпоративного управління, дає можливість розробити довгострокову стратегію | Високий ступінь залежності від специфічних інтересів інвестора

Модель установлення змішаного (приватно-державного) контролю | Поділ пакетів власності, урахування інтересів різних інвестиційних груп | Неефективний державний контроль над великими підприємствами

Модель „соціально-орієнтованої” власності | Підвищення ефективності створених корпорацій | Відсутність вимог щодо розкриття інформації емітентами перед продажем акцій

У даному розділі визначено, що сучасними теоретичними засадами щодо процесів корпоратизації в транзитивній економіці є приватизація; формування корпоративного сектора; розробка принципів корпоративного управління; стандартизація управління новоствореними корпораціями; вибір національної моделі корпоративного управління; формування інфраструктури фондового ринку; реструктуризація власності; інформатизація та віртуалізація; стратегічність.

Доведено, що основними моделями корпоратизації в транзитивній економіці є: масова програма, модель інсайдерів, модель встановлення одноразового мажоритарного контролю, модель установлення змішаного (приватно-державного) контролю та модель соціально-орієнтованої власності. Для кожної з цих моделей охарактеризовані позитивні і негативні тенденції, представлені нами у табл. 1.

У роботі визначено, що головним результатом корпоратизаційних процесів в Україні стало виникнення принципово нової системи власності, яка повинна забезпечити підвищення ефективності виробництва, що буде можливим лише за умови формування стійкої ефективної вітчизняної моделі корпоративного управління.

У дослідженні виділено ключові особливості розвитку національної моделі корпоративного управління в Україні на основі аналізу приватизаційно-корпоративних процесів та оцінки внеску вчених і практиків у зазначені процеси.

У розділі 2 „Особливості корпоративного управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку” дисертантом на основі порівняльно-логічного аналізу досліджено сучасні підходи до управління бізнес-процесами корпоративних форм організації бізнесу операторів електрозв’язку. У роботі розмежовано поняття оператора та провайдера, визначено систему управління бізнес-процесами оператора як програмно-апаратний комплекс, що включає в себе сітьову інфраструктуру; корпоративний центр обробки даних, що містить потужну обчислювальну платформу, надійне сховище даних і центр друку; базове системне програмне забезпечення (операційні системи, системи управління базами даних); прикладне програмне забезпечення для управління бізнес-процесами (системи обліку, розрахунку за послуги зв'язку, технічної експлуатації, бізнес-планування, документообігу та управління кадрами).

В дослідженні наведено модель бізнес-динаміки сітьового управління і виділено наступні базові принципи, які повинні використовуватися при створенні систем управління бізнес-процесами великих регіональних і міжрегіональних операторів та корпоративних структур: принцип корпоративності, принцип єдності господарської моделі, принцип єдності інформаційного простору (побудова і функціонування біллінгової системи), принцип єдності систем виміру, принцип одночасності.

Ґрунтуючись на проведеному аналізі, виділено основні критерії ефективності корпоративного управління бізнес-процесами оператора електрозв’язку: підвищення задоволеності клієнтів і потенційних клієнтів довідково-інформаційним та оперативним обслуговуванням всіх запитів, пов'язаних з наданням і якістю послуг зв'язку; маркетингова робота, що базується на аналізі даних про потреби і переваги клієнтури (планова і аналітична частина цієї роботи Форумом сітьового управління віднесена до групи завдань планування і експлуатації послуг); управління номенклатурою і властивостями послуг для вирішення перших двох завдань.

На основі аналізу „Телекомунікаційної операційної карти” Форуму сітьового управління наведено еталонну та запропоновану дисертантом (рис. 1) бізнес-модель сітьового управління.

Зміст уточнень зводиться до поділу ролей постачальника послуг і операторів мереж доступу. Важливим, на нашу думку, є саме поділ цих ролей на ранній стадії бізнес-аналізу, оскільки особливості їхньої роботи та інтерфейсів, що випливають з них, по-різному використовуються у сітьовому управлінні. Пропоноване уточнення визначає позиціювання бізнес-процесів на ділянках "оператор транспортної мережі - оператор мережі доступу", "оператор мережі доступу - постачальник послуг", "оператор транспортної мережі - постачальник послуг" і "постачальник послуг - клієнт" (рис. 1).

Рис. 1. Уточнена бізнес-модель сітьового управління

У роботі відзначено, що в ряді випадків окремо взята корпорація, що має ресурси транспортної мережі, мережі доступу, а також підрозділу, який безпосередньо працює з клієнтами, може реалізовувати повністю замкнену систему надання послуг кінцевому споживачеві.

Дисертантом розглянуто варіанти вирішення проблеми стандартизації бізнес-процесів оператора та економічні ефекти від їхнього застосування. Запропоноване застосування системи Workflow для корпоративного управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку. Визначено, що в основі технології Workflow використовуються наступні поняття: об'єкт - інформаційний, матеріальний або фінансовий об'єкт, використовуваний у бізнес-процесі; подія - зовнішня (не контрольована в рамках процесу) дія, що відбулася з об'єктом; операція - елементарна дія, виконувана в рамках розглянутого бізнес-процесу; виконавець - посадова особа, відповідальна за виконання однієї або декількох операцій бізнес-процесу. Доведено, що з погляду організації бізнес-системи основним завданням системи Workflow є відділення правил виконання бізнес-процесів від прикладних систем і систем управління базами даних, що забезпечує принципово більшу гнучкість та адаптованість інформаційної системи.

В цьому ж розділі розглянуто вартісний підхід до управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку як один із вирішальних факторів, що впливає на можливості комбінування функціональних та корпоративних стратегій розвитку оператора. Серед частин вартісного підходу виділені наступні: ідеологія, принципи і процеси. Доведено, що вартість (її приріст) - це економічний критерій, який відображає інтегральний ефект впливу прийнятих рішень на всі параметри, за якими оцінюється діяльність корпорації, що дозволяє ранжувати варіанти в ситуації множинного вибору.

Другий розділ завершується дослідженням віртуалізації бізнес-процесів в умовах корпоративного управління діяльністю операторів електрозв’язку. На основі інноваційної концепції віртуалізації дисертантом дано визначення віртуального оператора та віртуальної корпорації електрозв’язку. Віртуальний оператор електрозв’язку розглядається автором як добровільна тимчасова форма кооперації декількох, як правило, незалежних партнерів у галузі електрозв’язку, яка завдяки оптимізації виробництва вигод забезпечує максимальну вигоду клієнтам. Віртуальну корпорацію пропонується розглядати як добровільну тимчасову форму кооперації декількох, як правило, незалежних операторів-партнерів, що супроводжується електронним злиттям капіталу і завдяки оптимізації в управлінні бізнес-процесами виконує складні унікальні проекти і дає змогу максимального задоволення потреб абонента. У дослідженні також наведено схему їхньої діяльності та вперше в Україні класифіковано вітчизняних операторів електрозв’язку на віртуальні (Джинс та Djuice) та невіртуальні (ВАТ „Укртелеком”, ЗАТ „Український мобільний зв’язок” (УМЗ), ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.”, Мобі, Астеліт, Welcome, Golden Telecom).

Розділ 3 „Корпоративні та функціональні стратегії операторів електрозв’язку” присвячено дослідженню відповідних комбінацій зазначених стратегій та використання їх корпоративними формами організації бізнесу операторів електрозв’язку. У цьому розділі дисертантом розглянуто класифікації корпоративних та функціональних стратегій, визначено типи стратегій, які використовуються операторами електрозв’язку на ринку України. Доведено, що особливістю стратегій операторів електрозв’язку на ринку України є дублювання стратегічних рішень конкурентів, котре зумовлене олігополістичним станом ринку послуг електрозв’язку. Ґрунтуючись на класифікації конкурентних стратегій за Ф.Котлером, операторів електрозв’язку на ринку України класифіковано наступним чином:

- оператори-лідери: ЗАТ „Український мобільний зв’язок”, ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.”, ВАТ „Укртелеком”;

- оператори-претенденти на лідерство: Астеліт, Welcome, Golden Telecom;

- оператори-послідовники: Djuice, Джинс;

- оператори-новачки: Мобі.

Використовуючи в якості основних показників ефективності комбінування стратегій розвитку кількість, приріст та типи абонентів, визначено, що лідером вітчизняного ринку є корпорація ЗАТ „Український мобільний зв’язок”. В роботі визначено найбільш доцільну для ринку України комбінацію корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку.

В дисертації підкреслено, що стратегічна поведінка операторів електрозв’язку на вітчизняному ринку відбиває нагальну потребу галузі в розробці єдиної методики комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів на вітчизняному та світовому ринках з урахуванням їх порівняльного позиціювання, адже сьогодні на ринку України застосовується тільки класична методика – дослідження та порівняння кількості та типів абонентів, що користуються комбінаціями певних послуг, яка не дає повної інформації для оптимізації комбінування корпоративних та функціональних стратегій. Основою для нової методики обрано методику порівняння можливостей операторів, необхідних для того, щоб мати успіх в новому мобільному бізнесі, розроблену компанією Arthur Andersen.

В даному розділі докладно проаналізовано сім застосованих компонентів бізнес-стратегій операторів і визначено найкращі лінії поведінки, проходження якими дозволить операторам домогтися міцного положення в конкурентній боротьбі (і високого рейтингу) шляхом оптимального комбінування корпоративних та функціональних стратегій.

Враховуючи особливості побудови та процесів комбінування корпоративних та функціональних стратегій операторами електрозв’язку на вітчизняному ринку, визначено потребу в адаптації даної методики до цих особливостей. Така адаптація здійснена дисертантом шляхом введення додаткових складових – оптимальної комбінації корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку на ринку України та концепції управління стратегією розвитку Balanced Scorecard (BSC) і перерозподілом ваг. Таким чином, в дисертації запропоновано методику комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку, адаптовану до умов вітчизняного ринку.

Побудова нової методики дозволила застосувати її до вже розглядуваних операторів. Для того, щоб порівняльне позиціювання та шляхи оптимізації процесів комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку були представлені у найбільш зручній для практичного бізнесу формі, їх зведено до єдиної таблиці, де проставлені ваги і бали, що відповідають кожному оператору, ґрунтуючись на інформації, представленій на офіційних сайтах та у фінансових звітах, а також спираючись на результати проведеного аналізу.

Розрахунок відсотків по кожному компоненту здійснювався наданням кожному балу пропорційної кількості відсотків, залежно від розподілу ваг за компонентами. Результати проведених розрахунків дозволили виявити особливий статус ВАТ „Укртелеком” (основні проблемні ланки комбінування стратегій) з погляду невідповідності загальної динаміки отриманих балів та нарахованих відсотків (табл.2), адже оператори розташовані дисертантом в порядку зменшення балів.

Дослідження такого збурення показало, що комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку доцільно здійснювати саме за розробленою в даному дослідженні багатофакторною методикою, яка дозволяє за допомогою паралельного підрахунку балів уникнути похибок, суб’єктивізму і однобічного аналізу конкурентних позицій операторів, що неминуче виникають при розрахунку відсотків.

Крім того, паралельний підрахунок балів і ваг в розгорнутій табличній формі дає можливість виявити проблемні ланки відповідних комбінацій корпоративних та функціональних стратегій, що призводять до втрати балів або ваг, і оперативно коригувати їх, враховуючи найкращі лінії поведінки, які відповідають даній методиці.

Таблиця 2

Результати дослідження позицій операторів електрозв’язку на ринку України

Оператор | Бали | Ваги

ЗАТ „УМЗ” | 87 балів | 96, 74%

ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” | 83 бали | 69,67%

Джинс (віртуальний) | 61 бал | 63,27%

Djuice (віртуальний) | 58 балів | 52,78%

ВАТ „Укртелеком” | 55 балів | 60,9%

Golden Telecom | 46 балів | 52,45%

Welcome | 40 балів | 43,75%

Астеліт | 38 балів | 40,64%

Мобі | 34 бали | 36,65%

У роботі підкреслено, що результати застосування даної методики (табл. 2) співпадають з результатами класичної методики порівняння операторів за кількістю і типами абонентів, що підтверджує її справедливість і надійність, але на відміну від класичної методики, нова адаптована методика має наступні переваги: представляє вичерпну інформацію про стан ринку; визначає позиції операторів на ринку та найбільш проблемні і успішні ланки стратегії оператора; дає змогу інтенсифікувати комерційні зусилля щодо найбільш проблемних компонентів корпоративних та функціональних стратегій розвитку оператора в процесі їх комбінування; передбачає можливість виходу на ринок Західної Європи; надає можливість прогнозувати майбутні стратегічні рішення оператора та його конкурентів; дає змогу провести оперативний аналіз поточної комбінації корпоративних та функціональних стратегій, а також оптимізувати загально корпоративну стратегію оператора; враховує специфіку бізнес-процесів оператора та засобів досягнення ключових конкурентних переваг; залучає нові компоненти щодо комбінування корпоративних та функціональних стратегій, порівняльного позиціювання та оптимізації загально корпоративної стратегії оператора в управлінні його розвитком, також дозволяє перерозподіляти ваги і бали в залежності від мінливості ринку.

Таким чином проведений аналіз доводить, що застосування даної методики в сучасних умовах є засобом оптимізації процесів комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком оператора електрозв’язку, а також інноваційною ефективною технологією досягнення конкурентних переваг.

Висновки

У дисертаційній роботі проведено всебічне дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів та знайдено нове вирішення актуальної науково-прикладної задачі, що полягає в удосконаленні системи управління розвитком сучасної телекомунікаційної компанії шляхом комбінування корпоративних та функціональних стратегій. Практична реалізація дослідження дозволить значно підвищити ефективність діяльності операторів електрозв’язку. Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. Стратегічна поведінка операторів електрозв’язку на вітчизняному ринку відбиває нагальну потребу галузі в розробці єдиної методики комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів з урахуванням їх порівняльного позиціювання на вітчизняному та світовому ринках, адже сьогодні на ринку України застосовується тільки класична методика – порівняння кількості абонентів, яка не дає повної інформації про недоліки стратегії. Побудова нової методики, адаптованої до умов вітчизняного ринку, дозволяє застосувати її до вітчизняних операторів, що дасть можливість врахувати сучасні світові тенденції, особливості національного ринку і перспективи виходу України на нові сегменти міжнародного ринку. При конструюванні даної методики необхідно обов’язково враховувати особливості корпоратизації в умовах транзитивної економіки та сучасні підходи до корпоративного управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку.

2. Корпоратизацію в транзитивній економіці необхідно розглядати як реорганізацію національної економіки (у широкому змісті) або реорганізацію підприємства (у вузькому змісті), що має на меті змінити або розширити спектр власників статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нової організаційно-правової форми діяльності. Для початку процесів корпоратизації необхідно в першу чергу провести часткову або повну приватизацію, адже масштабна приватизація є неминучою передумовою трансформації перехідного економічного середовища в ринкове, насамперед за допомогою створення значного сектора незалежних від держави ринково орієнтованих корпорацій, які мають більші можливості комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком.

3. Сучасними теоретичними засадами щодо процесів корпоратизації в транзитивній економіці є: приватизація державних підприємств; формування корпоративного сектора; розробка принципів корпоративного управління; стандартизація управління новоствореними корпораціями; вибір національної моделі корпоративного управління; формування інфраструктури фондового ринку; реструктуризація власності; інформатизація та віртуалізація; стратегічність.

4. Основними моделями корпоратизації є масова програма, модель інсайдерів, модель встановлення одноразового мажоритарного контролю, модель установлення змішаного (приватно-державного) контролю та модель соціально-орієнтованої власності. Поряд з цим необхідно відзначити такі проблеми, як зв'язок корпоратизації зі зміною владних відносин у суспільстві; відсутність раціонального ринково-конкурентного середовища; величезні технічні складності; необхідність ідеологічного вибору; відсутність на стартовому етапі необхідної інституціональної інфраструктури; високий рівень корупції та інших кримінальних явищ, що значно ускладнює процеси комбінування корпоративних та функціональних стратегій розвитку.

5. Головним результатом приватизаційно-корпоративних процесів в Україні стало виникнення принципово нової системи власності, що повинна забезпечити підвищення ефективності виробництва і справжню демократизацію суспільства, що буде можливим лише за умови формування стійкої ефективної вітчизняної моделі корпоративного управління; у багатьох середніх і великих корпораціях України відбувається фактичне ототожнення фігур менеджера і контролюючого акціонера. Обґрунтовано, що сьогодні існує проблема прозорості структури власності і фінансів, а також проблема короткострокових інвестицій, і насамперед проблема максимальної орієнтації на внутрішні джерела, включаючи псевдо-іноземні кредити.

6. Консолідація власності, реорганізація груп (холдингів), внутрішня і міжгалузева експансія залишаються головними тенденціями інституціонального розвитку корпоративного сектора України. Дана характеристика має відношення не тільки до найбільших приватних корпорацій і груп, але і у значній мірі до політики держави в особі виконавчої влади щодо активів, які залишаються у власності держави. Разом з тим певна стабілізація у сфері майнових інтересів створює передумови для нового етапу ворожих поглинань. Як дефіцит “вільних” об'єктів для захоплення, так і поступове вичерпання вільних фінансових ресурсів, дозволяють припустити, що стиль поглинань у найближчі роки буде в більшій мірі “адміністративним” з використання боргових схем і судових позовів.

7. Телекомунікаційна специфіка систем корпоративного управління полягає в тому, що з одного боку, галузь зв'язку досить жорстко регламентується міжнародними і вітчизняними стандартами та рекомендаціями (це зумовлено необхідністю взаємодії на різних рівнях великої кількості різнотипних мереж). З іншого боку, сьогодні телекомунікації - це одна з найперспективніших галузей господарства, що динамічно розвиваються. Поява нових технологій зв'язку, зростання конкурентної боротьби на ринку зв'язку (між традиційними операторами і провайдерами, між різними виробниками, боротьба за споживачів між операторами з рівним спектром послуг тощо) - все це вимагає високої “гнучкості” (адаптивності) комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку. Тому “центр ваги” у системах корпоративного управління бізнесом операторів переміщується з нарощування обсягів виробництва послуг на розширення спектра послуг (впровадження конвергентних послуг), аналіз і забезпечення попиту на нові та традиційні послуги зв'язку.

8. Показано, що контролюючими параметрами управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку є система управління бізнес-процесами оператора, критерії ефективності корпоративного управління бізнес-процесами оператора електрозв’язку та принципи побудови сучасного корпоративного операторського бізнесу. Основними критеріями ефективності корпоративного управління бізнес-процесами оператора електрозв’язку є підвищення задоволеності клієнтів та потенційних клієнтів, маркетингова робота, управління номенклатурою та властивостями послуг. Основними принципами, що повинні використовуватися при побудові сучасного операторського бізнесу, мають бути принцип корпоративності, принцип єдності господарської моделі, принцип єдності інформаційного простору, принцип єдності систем виміру та принцип одночасності.

9. Найпоширенішим варіантом вирішення проблеми стандартизації управління бізнес-процесами корпорації електрозв’язку є застосування системи Workflow. З погляду організації бізнес-системи основним завданням системи Workflow є відділення правил виконання бізнес-процесів від прикладних систем і систем управління базами даних, що забезпечує принципово більшу гнучкість та адаптованість інформаційної системи. Технологія Workflow при комбінуванні корпоративних та функціональних стратегій надає можливість оперативної модифікації правил виконання бізнес-процесів без перебудови прикладного програмного забезпечення або зміни структури корпоративної бази даних.

10. Логічно виникає концепція системного підходу до управління бізнес-процесами операторів електрозв’язку, коли всі зусилля націлені на досягнення єдиної мети - максимізації вартості корпорації. Серед частин вартісного підходу вважаємо за доцільне виділити наступні: ідеологія, принципи і процеси. Ідеологія надає управлінню усвідомленого характеру і задає напрямок руху. Принципи дають базу для обґрунтованого оцінювання альтернатив. Налагодженість процесів визначає ефективність організації в реалізації стратегії та досягненні поставлених цілей.

11. Обґрунтовано, що у світовій практиці управління бізнес-процесами визначення "віртуальний" є сьогодні ключовим. Віртуальні структури існують в зарубіжній практиці, проте створення та робота віртуальних підприємств в Україні, або за участю вітчизняних товаровиробників, потребує вирішення багатьох аспектів розвитку суспільства. Особливий стан галузі електрозв’язку у вітчизняній економіці ґрунтується на тому, що в ній в результаті комбінування корпоративних та функціональних стратегій розвитку корпораціями ЗАТ „УМЗ” та „Київстар Дж.Ес.Ем.” вже з’явилися і ефективно діють віртуальні оператори.

12. Доведено, що особливістю стратегій операторів електрозв’язку на ринку України є дублювання стратегічних рішень конкурентів, що зумовлене олігополістичним станом ринку послуг електрозв’язку. Лідером вітчизняного ринку є корпорація ЗАТ „УМЗ”, а найдоцільнішою комбінацією корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку на ринку України є корпоративні стратегії: стратегія посилення позиції на ринку, стратегія розвитку продукту, стратегія зворотної вертикальної інтеграції, стратегія прямої вертикальної інтеграції, центральної диверсифікації, горизонтальної диверсифікації, стратегія конгломератної диверсифікації; функціональні стратегії: стратегія поведінки на товарному ринку, виробнича стратегія, екологічна стратегія, стратегія діючих технологій, стратегія розвитку нових інформаційних технологій (інновацій), фінансова стратегія, соціальна стратегія, організаційна стратегія.

13. Проведене дослідження доводить, що основними складовими компонентами методики комбінування корпоративних та функціональних стратегій в управлінні розвитком операторів електрозв’язку мають бути: далекоглядність, використання концепції збалансованого розвитку, урахування найуспішнішої комбінації корпоративних та функціональних стратегій, використовуваних операторами електрозв’язку на ринку України, поведінка операторів, інфраструктура мереж електрозв’язку, організація, кадри, робочий процес та умови роботи на ринку.

список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Шапошников К., Тюхтенко Н. Держава і корпорації: у пошуках нового стилю відносин // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. Вип. 38. – Херсон: Айлант.- 2005. – С.232 – 237. (особ. авт. - 0,16 д.а.).

2. Шапошников К.С. Віртуалізація бізнес-процесів оператора електрозв’язку // Вісник Донецького університету. Сер. В. Економіка і право: Науковий журнал. Вип. 2. – 2005.- С. 191-195. (0,4 д.а.)

3. Шапошников К.С. Особливості управління бізнес-процесами корпорацій електрозв’язку // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 206: В 4 т. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ.- 2005.- С. 1076-1083. (0,5 д.а.)

4. Редькін О.С., Адамкович М.М., Шапошников К.С. Особливості процесів злиття й поглинання компаній: Зб. наук. пр. ОНАЗ ім. О.С.Попова. – Одеса, 2006. - №1. – С. 137-143. (особ. авт. - 0,25 д.а.)

Друковані праці в інших виданнях:

5. Шапошников К., Тюхтенко Н.А. Обґрунтування соціально-економічної моделі діяльності підприємства в сучасних умовах // Регіональні проблеми становлення ринкових економічних відносин в Україні: Зб. наук. - метод. праць. – Херсон: Видавництво ХДУ.- 2004.-С.42-44. (особ. авт. - 0,06 д.а.)

6. Шапошников К. Особливості процесів корпоратизації в умовах транзитивної економіки // Економіко-правові проблеми розвитку підприємництва в Україні : Зб. наук. - метод. праць. – Херсон: Видавництво ХДУ.- 2005.-С. 48-53. (0,34 д.а.)

7. Шапошников К.С., Тюхтенко Н.А. Модель соціально-орієнтованої власності як уособлення людиноцентристських поглядів на корпоративно-приватизаційні процеси // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. „Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації”. - Т. 2. – Полтава: Скайтек. - 2005. - С. 137-140. (особ. авт. - 0,11 д.а.).

8. Шапошников К.С. Вартісні чинники в управлінні корпораціями електрозв’язку // Матер. VI міжнар. наук.-практ. конф. „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 28 – 30 вересня 2005 року) / Відповідальний редактор Хомяков В.І. – Черкаси: ЧДТУ.- 2005.-С.208-211. (0,2 д.а.)

9. Шапошников К. Методика позиціювання корпоративної стратегії розвитку операторів електрозв’язку // Тез. доп. на міжнар. наук.-практ. конф. „Міжнародні тенденції розвитку бухгалтерського обліку і аудиту та перспективи для України” (19 травня 2006 р.). – К.: КНЕУ.- 2006.-С.123-128. (0,29 д.а.)

10. Шапошников К.С. Сучасні теоретичні засади щодо процесів корпоратизації в транзитивній економіці // Печатное слово: Информ.-метод. изд. Херсонского государственного университета. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. - №2(19).-С. 92-94. (0,6 д.а.)

анотація

Шапошников К.С.