ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ІМ. В. П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

СТОЦЬКА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА

УДК: 617.753.2 – 053.5/.7 – 092 – 085.32

ПОРУШЕННЯ АНТИОКСИДАНТНОЇ ТА ІМУННОЇ СИСТЕМ У ДІТЕЙ З НАБУТОЮ НЕУСКЛАДНЕНОЮ МІОПІЄЮ І ЇХ КОРЕКЦІЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ФІТОТЕРАПІЇ

14.01.18 – Офтальмологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П Філатова АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук,

старший науковий співробітник

Сердюченко Віра Іванівна,

Інституті очних хвороб і тканинної терапії

ім. В.П. Філатова АМН України, керівник лабораторії

розладів бінокулярного зору

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Неділька Ангеліна Федорівна,

Запорізький державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб

доктор медичних наук, професор

Петруня Андрій Михайлович,

Луганський державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри очних хвороб.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра офтальмології, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться ”__22__” _вересня___________ 2006 р. о__10____годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П Філатова АМН України за адресою: 65061, м.Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П Філатова АМН України (65061, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий ” 19 ” __серпня______2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема короткозорості займає важливе місце в структурі офтальмологічних захворювань. За період 2000 – 2005 роки виявлено збільшення кількості дітей, які страждають на міопію з 21% до 26% в структурі захворюваності. При цьому відмічено ріст вперше виявленої міопії у дітей віком 6 – 10 років. У дітей 11 - 17 років відмічено перевагу міопії середнього та високого ступенів. За останні роки відмічається ріст захворюваності на міопію, особливо серед дітей молодшого шкільного віку (Азнаурян И.Э., Горлачева Л.И., Багрова И.С., 2005).

Академік В.П. Філатов ще в 30-ті роки вказував на те, що розвиток і прогресування міопії пов’язані з патологією сполучної тканини, кістково-м’язового апарату, захворюваннями серцево-судинної, дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, що було підтверджено в подальшому рядом досліджень (Филатов В.П., Скородинская В.В., 1955; Коваленко В.В., 1983; Пучковская Н.А. с соавт., 1983; Шерозия М., 1989). Міопія є важливою проблемою сучасної офтальмології, але етіологія і патогенез цього захворювання повністю не з'ясовані. В останні роки проходять наукові дискусії стосовно того, що є первинним в розвитку міопії: порушення в роботі акомодаційного апарату чи відхилення в метаболічних процесах в тканинах ока та всього організму (Schmid K., 2004). Дані про механізм розвитку міопії, про роль загального стану організму і місцеві порушення ультраструктури склери, біохімічні відхилення в ній, зміни в імунній системі організму (Аветисов Э.С., Винецкая М.И., 1986; Аветисов Э.С., 1999; Аветисов Э.С., Розенблюм Ю.З., Савицкая Н.Ф., 1989; Бушуева Н.Н., 1995; Винецкая М.И., Болтаева З.К., Иомдина Е.Н., Андреева Л.Д., 1996; Волколакова Р.Ю., 1980; Пучковская Н.А., Шульгина Н.С., Минев М.Г., Игнатов Р.К., 1983) спонукали нас повернутися до уявлення про міопію, як до захворювання з місцевим проявом більш загальних порушень в організмі, а саме в метаболічних процесах та імунній системі. В останні роки велика увага приділяється вивченню біохімічних процесів, що лежать в основі патогенезу прогресуючої міопії (Бушуева Н.Н., 1995; Винецкая М.И., Болтаева З.К., 1996; Иомдина Е.Н., Винецкая М.И., 2001). Відмічено зниження рівня антиоксидантної активності та підвищення рівня вільно-радикальних процесів в слізній рідині у хворих з міопією. Проте, недостатньо вивчена роль металоферментів в антиоксидантній системі при міопії, стан вільно-радикальних реакцій при різних ступенях міопії, вплив порушень антиоксидантного захисту та вільно-радикальних реакцій на функціональний стан зорового аналізатора у дітей.

Враховуючи визначальну роль склерального фактора в прогресуванні міопії, значний інтерес представляє вивчення метаболізму склери (Аветисов Э.С., 1986; Curtin B., 1985). Склеральна оболонка ока людини є високо спеціалізованим видом сполучної тканини, піддається в основному таким же метаболічним перетворенням, які характерні для сполучної тканини. За даними Н.М. Бушуєвої (1995) при прогресуванні короткозорості у хворих розвиваються метаболічні зміни в колагеновій структурі сполучної тканини всього організму. Ці зміни проявляються в підвищенні активності протеоліза, збільшенні вмісту інгібітора трипсину, вільного оксіпроліну і загального амінного азоту в плазмі крові.

Відмічено, що відхилення активності ферментів біологічного окислення несамостійні і не первинні, а є наслідком дисбалансу гормональної регуляції в організмі, що розвивається (Колосов В.И., 1983; Ещенко Н.Д., 1980; Алешаев М.И., 2001). Порушення біосинтезу фібробластами колагену і протеогліканів відбувається при активації процесів перекисного окислення ліпідів в організмі. За даними літератури, в умовах токсичної дії продуктів перекисного окислення ліпідів на мітохондрії фібробластів, які є основною складовою частиною елементів сполучної тканини, порушується синтез колагену і протеогліканів.

В зв’язку з активацією продуктів перекисного окислення ліпідів спостерігається пригнічення антиоксидантної системи. До числа найбільш незахищених і потребуючих антиоксидантного захисту структур належить сітківка ока (Алексеев В.Н., Мартинова О.Б., 2000).

За даними літератури, значну роль в патогенезі прогресування міопії відіграє стан імунної системи організму, який має важливий вплив на метаболізм тканин ока, тонус циліарних м’язів, міцність еластичних тканин, в тому числі склери (Пучковская Н.О., Шульгина Н.С., 1983; Бушуева Н.Н., 1995; Дегтяренко Т.В., 1988, 1989). Пучковська Н.А. з співавторами (1978) вперше опублікувала дані про розвиток аутоімунних станів при прогресуючій ускладненій короткозорості.

Бушуєва Н.М. (1995) вказала на критерії прогресування міопії: зниження показників Т-клітинної популяції, Т-супресорів і фагоцитозу. Також була виявлена підвищена сенсибілізація лімфоцитів у хворих з прогресуючою міопією до антигенів увеального тракту. Петров С.А., Суховєєв Ю.Г. (2001) досліджували стан імунної системи у дорослих хворих з набутою міопією, які часто хворіли захворюваннями вірусно-бактеріальної природи. Було встановлено, що саме СД 3, 4, 71 і високомолекулярні циркулюючі імунні комплекси є визначаючими факторами в розвитку міопії в осіб, які часто довготривало хворіють на інфекційні захворювання. Авторами було відмічено той факт, що у дорослих осіб з міопією імунорезистентність ослаблена в порівнянні з іншими видами рефракції. Вищевказані публікації присвячені вивченню імунної системи у дітей з вродженою та ускладненою міопією і короткозорістю, набутою у дорослому віці. Залишається недостатньо висвітленим питанням стану клітинного і гуморального імунітету у дітей з набутою неускладненою міопією. Набута форма міопії у дітей поширилася за останні роки і розглядається з однієї сторони як патологія рефракції, що пов’язана з ускладненням загальноосвітніх програм в країні, з другої сторони, як патологія, що пов’язана з порушенням обміну речовин (Волков В.В., Никитин И.М., 1978; Ватченко А.А. и соавторы, 2005).

В офтальмологічній практиці в лікуванні хворих з міопією широко використовувались препарати природного походження – фітопрепарати: екстракт алое, елеутерокок, біосед, женьшень, мабістін (Логай И.М., Сотникова Е.П., 2003; Можеренков В.П., 2000; Тихомирова Н.М., 1983; Білоус В.Й., 1994). Проте, немає єдності у поглядах на можливість медикаментозного лікування короткозорості, патогенетичного обгрунтування дії фітопрепаратів, які використовувалися при даній патології.

Для нашого дослідження ми знайшли доцільним використати препарат природного походження спіруліна. Спіруліна містить фікоцианін, який є сильним інгібітором вільно-радикального перекисного окислення ліпідів в мікросомах печінки (Bhat V.B., Redy C.M., Madyastha K.M., 2000). При використанні вітамінного комплексу та фікоцианіну з спіруліни відмічалось підвищення антиоксидантної активності в організмі після опромінення (Карпов Л.М., 2000). Спіруліна має виражений позитивний ефект на імунну систему (Parada G., 1998; Hajashi O., 1994). При вживанні спіруліни відсутній ембріотоксичний та фетотоксичний вплив на організм (Chamorro G, 1990).

Виходячи з цього, ми вважаємо доцільним вивчення ефективності використання фітопрепарату спіруліна, який покращує метаболічні процеси в організмі і має імунореабілітуючу спрямованість при лікуванні набутої неускладненої міопії. Даних щодо застосування спіруліни для профілактики та лікування міопії в літературі немає.

Таким чином, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених порушенням в антиоксидантній та імунній системах при міопії, до кінця не висвітлена дана проблема у дітей з набутою неускладненою міопією та зв’язок цих порушень з функціональним станом зорового аналізатора. Невирішеним залишається також питання про доцільність та ефективність використання фітопрепаратів при міопії. Тому можна вважати актуальним дослідження патогенезу різних форм міопії, а саме набутої неускладненої короткозорості, що дозволить знайти патогенетично орієнтований медикаментозний метод лікування дітей з даною патологією з метою покращення функціонального стану зорового аналізатора і сповільнення прогресування даної патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Вона стала фрагментом науково-дослідної роботи: “Вивчити динаміку функцій ока у дітей, юнаків та дівчат, які постійно мешкають на радіозабрудненій території” (номер державної реєстрації 0105U000881, керівник – доктор мед. наук Сердюченко В. І.), де автор була співвиконавцем як заочний аспірант Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування дітей з набутою неускладненою міопією, а саме, вплинути на процеси рефрактогенезу, зменшити градієнт прогресування рефракції, сприяти стабілізації міопії, покращити стан монокулярних та бінокулярних функцій органа зору шляхом патогенетично обґрунтованої корекції порушеної імунологічної реактивності, процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту при застосуванні фітопрепарату спіруліна.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

1.

2.

3.

4.

Об’єкт дослідження: набута неускладнена міопія у дітей.

Предмет дослідження: функціональний стан зорового аналізатора (акомодаційно-конвергентна система, зорово-сенсорний апарат), стан неспецифічного та специфічного імунітету, вільно-радикальних процесів та антиоксидантної системи в залежності від стадії міопії в організмі дітей з набутою неускладненою міопією та їх динамічні зміни після корекції шляхом застосування препарату спіруліна.

Методи дослідження: функцію зорового аналізатора досліджували методами: візометрія, біомікроскопія, скіаскопія, офтальмоскопія, визначення стану акомодаційно-конвергентної зорової системи (динамічна рефракція, резерв абсолютної акомодації, резерв відносної акомодації, об'єм відносної акомодації, позитивні та негативні фузійні резерви), ультразвукова біометрія, визначення функціонального стану зорово-нервового апарату (мезопічна гострота зору, світлова чутливість сітківки, лабільність та електрична чутливість за фосфеном, зорова працездатність), скіаскопія, офтальмоскопія в умовах циклоплегії. Дослідження перекисного окислення ліпідів проводили за допомогою визначення малонового диальдегіду, дієнових кон'югатів та антиоксидантної системи шляхом визначення перекисного гемолізу еритроцитів, активності каталази, церулоплазміну, антиокислювальної активності водорозчинних антиоксидантів. Дослідження клітинного імунітету проводили за допомогою моноклональних антитіл. Враховувалася абсолютна кількість Т-лімфоцитів-СD3 та їх субпопуляцій (Т-хелперів-CD4 і Т-супресорів-CD8), імунорегуляторного індексу-CD4/CD8, абсолютна кількість В-лімфоцитів (CD20). Гуморальна ланка імунітету досліджувалась за допомогою вивчення концентрації імуноглобулінів А, М, G-класів методом радіальної імунодифузії по Mancini, вивчався також рівень ауто- сенсибілізації організму методом “активних” Е-РОК. Імунологічні та біохімічні дослідження проводились у наступні строки: до лікування, зразу після одномісячного курсу лікування. Клінічні методи дослідження проводились до лікування, зразу після одномісячного курсу лікування, через один, два і три роки.

Клінічні та лабораторні дані, які отримувалися після обстеження хворих, проходили статистичну обробку. Використовувалися варіаційна статистика, кореляційний і факторний аналіз, дисперсійний аналіз з використанням показників Steffe–test, T–test, Wilcoxon–test. Критичним рівнем значимості ”р” приймали рівень, що дорівнював 0,05. При розрахунках використовували пакет “Statistika 6” (Реброва О.Ю. „Статистический анализ медицинских данных”. –М.: Медиасфера, 2002. – 305с.).

Наукова новизна отриманих результатів. Доповнені наукові дані про те, що у дітей з набутою неускладненою міопією характерними є зміни в стані специфічного та неспецифічного імунітету: зниження імуноглобулінів основних класів в сироватці крові на 40%, пригнічення функціональної активності мононуклеарної фагоцитуючої системи на 33% , зниження Т – і В – лімфоцитів на 35%, підвищення аутосенсибілізації до тканин ока з 4% до 8%.

Вперше встановлено у дітей з набутою неускладненою міопією підвищення концентрації кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів залежно від ступенів міопії: малонового диальдегіду на 55%, 77% і 105% відповідно при міопії слабкого, середнього і високого ступенів; дієнових кон'югатів у 2,8 рази, у 2,3 рази і у 3,6 рази відповідно при міопії слабкого, середнього і високого ступенів. Уточнені дані, що у дітей з набутою неускладненою міопією знижені показники антиоксидантної системи, що відображено в наступному: зниження каталази на 64,5%, церулоплазміну - на 31%, антиокислювальної активністі водорозчинних антиоксидантів - на 24% і збільшення перекисного гемолізу еритроцитів на 85%.

Вперше показано, що фітопрепарат спіруліна у дітей з набутою неускладненою міопією сприяє стабілізації міопічного процесу за показниками зменшення градієнта прогресування даного захворювання на 33%, підвищенню некоригованої гостроти зору в середньому на 49%, одночасно зі зниженням вільно-радикальних реакцій на 35%, підвищенням антиоксидантного захисту на 34% та нормалізацією клініко-імунологічного стану.

Практичне значення отриманих результатів. Вперше показана позитивна дія препарату спіруліна на функціональний стан зорового аналізатора у дітей з набутою неускладненою міопією, про що свідчить збільшення резервів абсолютної акомодації на 36%, збільшення резервів відносної акомодації на 28%, підвищення позитивних фузійних резервів на 52%, підвищення мезопічної гостроти зору на 36%, збільшення зорової працездатності на 38%.

Застосування фітопрепарату спіруліна в лікуванні дітей з набутою неускладненою міопією дозволяє підвищити гостроту зору в середньому на 49% у 96% випадків та сприяє стабілізації міопічного процесу за показником зменшення градієнта прогресування на 33%.

Запропонований новий спосіб лікування дітей, хворих на міопію, який полягає в тому, що препарат спіруліна призначається в дозі 0,5 г тричі на день, протягом 1 місяця, 2 –3 рази на рік (Патент України на винахід № 40974А (11) від 15.08.2001 року, Бюл. №7).

Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в клінічну практику Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України.

Особистий внесок здобувача. Особиста участь автора полягає у висуненні ідеї даного дослідження, що послужила причиною вступу її до заочної аспірантури Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, проведенні патентно-інформаційного пошуку, оформленні патенту на винахід, узагальненні спеціальної літератури, обґрунтуванні доцільності запланованих досліджень їх меті і задачам, а також методів їх вирішення, проведенні статистичної обробки одержаних даних. Автор самостійно виконала дослідження на базі Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України та в міській поліклініці № 3 м. Івано-Франківська. Виконавцем проводилось офтальмологічне обстеження та призначення хворим фітопрепарату спіруліна. Дисертантка самостійно систематизувала отримані дані, піддала їх математичній обробці, проаналізувала та узагальнила отримані результати. Спільно з науковим керівником доктором медичних наук В.І. Сердюченко проведений науковий аналіз та інтерпретація одержаних результатів. Імунологічні та біохімічні дослідження проводились на базі відповідних лабораторій Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України. Результати біохімічних досліджень оцінювались сумісно з доктором біол. наук Метеліциною І.П.. Автор особисто займалася впровадженням у практику основних положень дисертації, а також готувала матеріали до публікацій та апробації роботи. Автором особисто розроблений і запропонований новий спосіб лікування дітей з міопією за допомогою фітопрепарату спіруліна (Патент України на винахід № 40974А (11) від 15.08.2001 року, Бюл. №7).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були

повідомлені та обговорені у вигляді доповідей, тез на конгресах, міжнародних науково - практичних конференціях та офтальмологічних товариствах: на 10 Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Чернівці, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції лікарів-офтальмологів України "Запобігання сліпоті у дітей в Україні" в рамках виконання програми ВООЗ “Зір 2020” (Київ, 2005), на міжобласній конференції офтальмологів Тернопільської, Вінницької, Житомирської, Черкаської областей (Тернопіль, 2005), на обласному товаристві офтальмологів Івано-Франківської області (Івано-Франківськ, 2005), на міжнародній науково-практичній конференції “Современные проблемы детской офтальмологии” (Санкт-Петербург, 2005); на засіданні вченої ради Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.. В.П.Філатова АМН України (2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, які повною мірою відображають зміст роботи і отримані автором результати, з них 3 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 патент України, 4 - в матеріалах конференцій і конгресу.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація написана на українській мові, викладена на 133 сторінках комп’ютерного тексту і включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, три розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки, список літератури, ілюстрована 18 таблицями і 5 рисунками, що займають 9 окремих сторінок. Список використаної літератури складається з 130 джерел, з них кириличною графікою 77 і латинською – 53 (12 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали дослідження. Обстежено 427 дітей та підлітків віком від 7 до 17 років, серед яких 259 оглянутих з метою профогляду для виявлення захворюваності на міопію, а клінічний фрагмент роботи проводився на 138 дітях віком від 7 до 17 років з набутою неускладненою міопією і 30 клінічно здорових дітях.

З метою патогенетичного обґрунтування застосування препаратів антиоксидантної та імунологічної дії для лікування дітей з міопією проведена порівняльна оцінка показників імунологічної реактивності, кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та основних показників зорового аналізатора у 108 пацієнтів основної групи і 30 пацієнтів контрольної групи з набутою неускладненою міопією та 30 клінічно здорових дітей ()контрольна групв ІІ). Групи дітей були однорідні за віком, ступенем прояву міопічного процесу, клінічною симптоматикою та даними клініко-функціонального обстеження.

Досліджувана група становить 108 пацієнтів віком від 7 до 17 років з набутою неускладненою міопією. Залежно від рефракції пацієнти були розділені на три групи згідно клінічної класифікації міопії по Аветісову Е. С. (1986): перша група – міопія слабкого ступеня до 3,0 Дптр включно, від 7 до 17 років, середній вік 11,14 ± 0,28 (128 очей, 64 дитини); друга група – міопія середнього ступеня з рефракцією від 3,5 до 6,0 Дптр, вік від 7 до 17 років, середній вік 11,91± 0,31 (68 очей, 34 дитини); третя група – міопія високого ступеня, рефракція більше 6,0 Дптр, набута неускладнена, вік від 7 до 17 років, середній вік 12,77 ± 0,52 (20 очей, 10 дітей); контрольна група – 30 пацієнтів віком від 7 до 17 років (середній вік 12,1±0,27) з набутою неускладненою міопією, яким проводилась корекція зору за допомогою окулярів і не призначались інші методи лікування, динамічне спостереження на протязі року. Всі хворим проводилися ідентичні офтальмологічні, біохімічні та імунологічні дослідження.

Метод лікування дітей та підлітків з неускладненою набутою міопією у досліджуваній групі полягав у застосуванні препарату спіруліна по 0,5 г тричі на день, всередину, за 30 хвилин до їди, протягом одного місяця. Метод лікування дітей та підлітків з неускладненою набутою міопією у контрольній групі полягав в корекції зору за допомогою окулярів.

Результати та їх обговорення. Аналіз результатів біохімічних досліджень крові у дітей з міопією, що характеризують стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), показав збільшення кількості кінцевих продуктів ПОЛ у досліджуваних основної групи. Так, рівень малонового диальдегіду в контрольній групі (група здорових дітей, n=30) дорівнював (119,2 2,64)мкМ/л, а в основній групі - (213,6 36,56)мкМ/л, р<0,05; показник дієнових кон’югатів становив в контрольній групі (0,68 0,03)мкМ/л, а в основній групі -(1,99 0,07) мкМ/л, р < 0,05; (таблиця 1).

Таблиця 1

Вихідний стан показників ПОЛ і антиоксидантної системи у дітей з набутою неускладненою міопією

Групи | Стат. показ-ники | ПГЕ

% | КАТ

мкат./л | АОА

% | ЦП

мг% | МДА

мкМ/л | ДК

мкМ/ мл | Основна | n33 | 38 | 33 | 38 | 33 | 33 | M3,05 | 0,43 | 69,9 | 18,7 | 213,6 | 1,99 | 0,23 | 0,01 | 3,34 | 0,96 | 36,56 | 0,07 | Конт-рольна ІІ | n | 3030 | 3030 | 3030

M | 1,64 | 1,21 | 90,97 | 27,86 | 119,20,68

0,090,060,67 | 0,462,64 | 0,03

P | <0,05 | <0,05<0,05 | <0,05<0,05<0,05

Примітка: р – вірогідність різниці між значеннями показників в основній і контрольній групах.

Підвищення процесів перекисного окислення ліпідів в основній групі було вивчено нами також в динаміці залежно від ступеня вираженості міопічного процесу. Так, встановлено, що в основній групі інтенсифікація ПОЛ зростає із збільшенням ступенів міопії (табл. 4.2.). Рівень МДА становить (184,9 10,7) мкМ/л, р < 0,05; (211,5 11,6) мкМ/л, р < 0,05; (244,3 13,95) мкМ/л, відповідно при міопії слабкого, середнього та високого ступенів. Різниця між вказаними показниками вірогідна (p<0,05). Рівень ДК при міопії становить (1,93 0,11) мкМ/л, (1,55 0,15) мкМ/л, (2,48 0,19) мкМ/л відповідно при міопії слабкого, середнього та високого ступенів. Відмічено вірогідну різницю (p<0,05) між вказаними показниками різного ступеня короткозорості. Вище наведені дані вказують на вірогідну інтенсифікацію процесів ПОЛ залежно від ступенів прояву міопічного процесу.

Таблиця 2

Стан змін показників ПОЛ та антиоксидантної системи

у дітей з різним ступенем міопії

Групи | Стат. показники | ПГЕ

% | КАТ

Мкат/л | АОА

% | ЦП

мг% | МДА

мкМ/л | ДК

мкМ/л | слабкий ступінь міопії | n | 13 | 17 | 13 | 17 | 13 | 13 | M | 2,6* | 0,49* | 71,7* | 19,1 | 184,9* | 1,93* | 0,17 | 0,03 | 1,01 | 0,75 | 10,7 | 0,11 | середійступінь міопії | n | 10 | 11 | 10 | 11 | 10 | 10 | M | 3,0** | 0,44** | 68,9 | 20,6** | 211,5** | 1,55**

0,22 | 0,03 | 1,21 | 1,71 | 11,6 | 0,15 | високий ступінь міопіїn | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | M | 3,6*** | 0,37*** | 69,06 | 16,38*** | 244,3*** | 2,48*** | 0,11 | 0,03 | 1,62 | 0,44 | 13,95 | 0,19 | конт-рольна група | n30 | 30 | 30 | 30 | 30 | 30 | M | 1,64 | 1,21 | 90,97 | 27,86 | 119,20,68 | 0,090,060,67 | 0,462,64 | 0,03 | P | <0,05 | <0,05<0,05 | <0,05<0,05<0,05

Примітка: n – кількість хворих; р – вірогідність різниці між значеннями показників в основній і контрольній групах; * р <0,05 – вірогідність різниці між значеннями показників при слабкому і середньому ступенях міопії;

** р<0,05 – достовірність різниці між значеннями показників при середньому і високому ступенях міопії; *** р<0,05 – вірогідність різниці між значеннями показників при слабкому і високому ступенях міопії.

При обстеженні дітей основної групи виявлено, що активність церулоплазміну у дітей з міопією дорівнює (18,7 0,96) мг %, що вірогідно нижча (р < 0,05) в порівнянні з даним показником у здорових дітей контрольної групи (27,86 0,46) мг % (таблиця 1). Спостерігаючи зміни даного показника залежно від ступенів міопічного процесу, ми відмічаємо значне зниження його значення при всіх ступенях міопії (таблиця 2).

Активність каталази в основній групі рівна (0,43 0,01) мкат/л, що також вірогідно нижче (р < 0,05) від показника в контрольній групі (1,2 0,06)мкат/л (таблиця 1). Стан показників даного ферментативного антиоксиданту залежно від ступеня міопічного процесу також показує його зменшення при всіх ступенях міопії: при міопії слабкого ступеня –(0,49 0,03) мкат/л, при міопії середнього ступеня – (0,44 0,03) мкат/л, при міопії високого ступеня – (0,37 0,03) мкат/л (табл. 2). Відмічено вірогідну різницю (р<0,05) між вказаними показниками.

Досліджуваний нами показник ПГЕ у дітей основної групи становив (3,05 0,23) мг %, що вірогідно вище (р < 0,05) від показника в контрольній групі (1,640,09) мг %. Нами відмічено зростання значення ПГЕ і збільшенням ступенів міопії: (2,6 0,17)%, (3,0 0,22)% і (3,6 0,11)% відповідно при міопії слабкого, середнього та високого ступенів; вірогідна різниця (р < 0,05) між досліджуваними показниками (таблиця 2).

Рівень АОА у дітей з міопією основної групи становив (69,9 3,34) %, р < 0,05, що вірогідно нижче (р < 0,05) від показника в контрольній групі (90,97 0,67)% (таблиця 1). При порівнянні даного показника у пацієнтів з різними ступенями міопії ми не відмітили достовірної різниці (р > 0,05) між його значеннями при міопії середнього та високого ступенів. Відмічено незначну достовірну різницю між показниками АОА при слабкому та середньому ступенях міопії: (71,7 1,01)% та (68,9 1,21)%, (р < 0,05, р < 0,05), відповідно (таблиця 2).

Аналіз результатів клініко-біохімічних досліджень крові у пацієнтів з міопією, котрим проводилось лікування за допомогою препаратів спіруліни, показав наступне. Так, збільшується резистентність еритроцитів до перекису водню (тобто зменшується відсоток гемолізу еритроцитів) з (3,05±0,23)% до (1,97±0,14)%, р<0,05, (на 40%); активність каталази – з (0,43±0,01)мкат/л до (0,58±0,02)мкат/л р<0,05, (на 35%); рівень церулоплазміну - з (18,7±0,96)мг% до (23,9±0,67)мг%, р<0,05, (на 28%) (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив курсового застосування спіруліни

на біохімічні показники кровіу дітей з міопією

Терміни дослідже-ння | Стат. Показ-ники | ПГЕ

% | КАТ

мкат./л | АОА

% | ЦП

мг% | МДА

мкМ/л | ДК

мкМ/ мл | До лікування | n33 | 38 | 33 | 38 | 33 | 33 | M3,05 | 0,43 | 69,9 | 18,7 | 213,6 | 1,99 | 0,23 | 0,01 | 3,34 | 0,96 | 36,56 | 0,07 | Після лікування | n | 3338 | 33 | 38 | 33 | 33

M | 1,97 | 0,58 | 70,9 | 23,9 | 137,22 | 1,29

0,14 | 0,02 | 3,030,6726,34 | 0,04

P | <0,001 | <0,001 | >0,05 | <0,001 | <0,001 | <0,05

Примітка: р – достовірність різниці між значеннями показників до і після лікування.

Дані біохімічних параметрів, які характеризують стан антиоксидантної системи у дітей з міопією після курсу лікування спіруліною, свідчать про її активацію. Відмічається відсутність істотних змін для АОА: (69,9±3,34)% до лікування і (70,9±3,33)%, р>0,05 після лікування. Вище вказані зміни мають місце на фоні зниження рівня малонового диальдегіду з (213,6±36,56) мкМ/л до (137,2±26,34) мкМ/л, р<0,05, (на 36%) і дієнових кон’югатів з (1,99±0,07) мкМ/мл до (1,29±0,04) мкМ/мл, р<0,05, (на 35%), продуктів, які утворюються в процесі перекисного окислення ліпідів (табл. 3).

Аналіз змін біохімічних параметрів крові у дітей з міопією після лікування спіруліною з врахуванням ступенів захворювання виявив односпрямованість метаболічних змін (рис.1). Гемоліз еритроцитів при дії стандартного розчину перекису водню на суспензію еритроцитів у дітей зі слабким, середнім і високим ступенями міопії знизився на 31%, 37% і 36% ( р<0,05, р<0,05, р<0,05), відповідно. Аналогічна спрямованість змін відмічена для каталази і церулоплазміна. В результаті лікування пацієнтів зі слабким, середнім і високим ступенями міопії активність каталази збільшилась, відповідно, на 33%, 36% і 32 %. церулоплазміну – відповідно на 23%, 20% і 43%. Відмічено вірогідну різницю (р < 0,05) між всіма вищевказаними показниками.

Рис. 1 Зміни ряду біохімічних параметрів крові у дітей з неускладненою набутою міопією після лікування спіруліною залежно від її ступенів.

Примітка: вихідний рівень кожного з досліджуваних показників умовно прийнятий за 100%;

- рівень кожного з досліджуваних показників після лікування у пацієнтів з різними ступенями міопії (у %-ному відношенні до вихідного стану).

Рівень АОА практично не змінився після лікування дітей у всіх групах, незалежно від ступенів короткозорості: (71,9±1,2)%, (70,6±0.6)% і (70,3±1,49)% відповідно, при слабкому, середньому та високому ступенях міопії. Не відмічено вірогідної різниці (р>0,05, р>0,05, р>0,05) між вищевказаними показниками.

Вміст продуктів перекисного окислення ліпідів у хворих зі слабким, середнім і високим ступенями міопії достовірно знижується після лікування, відповідно, на 34%, 33% і 40%, (р<0,05, р<0,05, р<0,05) для малонового диальдегіду; на 50%, 18% і 33%, (р<0,05, р<0,05, р<0,05) для дієнових кон’югатів відповідно до ступенів міопії.

Результати імунологічних досліджень. В результаті імунологічних досліджень встановлено, що в дітей з неускладненою набутою міопією визначаються імунопатологічні зміни як в стані специфічного, так і неспецифічного імунітету. Відповідно стану неспецифічного імунітету, імунопатологічні зсуви проявляються у зниженні вмісту в сироватці крові хворих на міопію дітей імуноглобуліну основних – А, М і G класів, комплементу, а також в пригніченні функціональної активності мононуклеарної фагоцитарної системи імунітету. Так, в основній групі вміст Ig A (1,10 ± 0,13) г/л в сироватці крові до лікування був вірогідно нижчим (p <0,001) у порівнянні з нормативним значенням цього показника - (1,76 ± 1,16) г/л. Вміст імуноглобуліну первинної імунологічної відповіді – Ig М- класу також був вірогідно нижчим у дітей на міопію в основній групі (0,52 ± 0,05)г/л, р < 0,001 в порівнянні з групою практично здорових дітей (0,90 ± 0,05) г/л. Щодо ІgG класу, його вміст у дітей хворих на міопію був значно нижчим від норми: в основній (7,6 ± 1,26) г/л, p < 0,001; у здорових дітей (12,7±1,48) г/л. При цьому вміст комплементу в сироватці крові є суттєво нижчим у досліджуваних дітей, хворих на міопію, в порівнянні з нормативним значенням цього показника. Так, при вмісті комплементу у практично здорових дітей (0,87 ± 0,06) відн. один. його вміст до лікування у дітей основної групи був (0,52 ± 0.05) відн. один., (р<0,001). Визначено, що абсолютна кількість фагоцитуючих клітин у дітей, хворих на міопію до лікування в основній групі (2,22 ± 0,29) 109, була вірогідно нижчою (р < 0,001) у порівнянні з нормативним значенням цього показника (3,65 ± 0,24) 109. Відносна кількість фагоцитуючих клітин в периферичній крові дітей, хворих на міопію, також була знижена в порівнянні з цим показником у здорових дітей - (60,8 ± 2,4) % і складала відповідно в основній групі до лікування (41,1 ± 2,3)%, р<0,001. При цьому, такий показник функціонального стану фагоцитувальних клітин, як фагоцитарне число, також був вірогідно нижчим у дітей, хворих на міопію, в порівнянні з нормативним його значенням (у практично здорових дітей - (4,3 ± 0,4) абсол. один., а у дітей, хворих на міопію, до лікування він становив (2,8 ± 0,3) абсол.один., р<0,001 Вище зазначені дані свідчать про суттєве пригнічення функціональної активності мононуклеарної фагоцитуючої системи у дітей, хворих на міопію. Показники неспецифічного імунітету дітей контрольної групи істотно не відрізнялися від показників основної групи. Відповідно стану неспецифічного імунітету, імунопатологічні зсуви проявляються в зниженні вмісту в сироватці крові хворих на міопію дітей імуноглобулінів основних – А, М і G класів, комплементу, а також в пригніченні функціональної активності фагоцитарної системи імунітету. Щодо стану адаптивного специфічного імунітету у дітей з неускладненою міопією основної групи кількість лімфоцитів становила (1,29±0,09) 109, що вірогідно нижче (р < 0,001) в порівнянні з його нормативним значенням - (1,95 ± 0,10)109. В обстежених дітей, хворих на міопію, визначається Т-імунодефіцитний стан організму: при нормативному рівні абсолютної кількості Т-лімфоцитів (СD 3+ )- (1.32 ± 0,05) 109 ,в основній групі цей показник склав (0,87 ± 0,05) 109, р < 0,001. До лікування в основній групі абсолютна кількість Т – хелперів (CD4+) і Т – супресорів (CD8+) становила (0,31±0,03) 109 і (0,20±0,02) 109, що було вірогідно нижчим (р<0,001) у порівнянні з кількістю Т-хелперів у практично здорових дітей (0,58±0,04) 109 і (0,28±0,02) 109 , відповідно. Встановлено, що імунорегуляторний індекс (ІРІ), який представляє собою співвідношення Т – хелперів - до Т- супресорів, у дітей, хворих на міопію, становить 1,55 ± 0,11, , що вірогідно нижче (р < 0,001)за нормативне його значення 2,13 ± 0,12. Визначено, що абсолютна кількість В – лімфоцитів (СD 20+ ), які контролюють механізми гуморального імунологічного захисту у дітей, хворих на міопію, є вірогідно нижчою за кількість цих компетентних клітин у практично здорових дітей. Так, при нормативному значенні цього показника (0,32 ± 0,02) 109, абсолютна кількість В – лімфоцитів в основній групі дітей склала (0,20 ± 0,03) 109 , р < 0,001. Аналіз показників аутосенсибілізації організму до антигенів тканин ока дозволив встановити, що у дітей, хворих на неускладнену набуту міопію визначається незначна ступінь сенсибілізації організму до аутоантигенів судинної оболонка ока і до аутоантигенів кришталика. Так, у практично здорових дітей ступінь аутосенсибілізації до АГ судинної оболонки і до АГ кришталика становили відповідно (3,8 ± 0,37)% і (4,3 ± 0,42)%, у дітей хворих на міопію, ці показники склали в основній групі (7,6 ± 0,48)% і (7,9 ± 0,38)% відповідно (р < 0,001 і р < 0,001). Показники стану неспецифічного імунітету контрольної групи істотно не відрізнялися від відповідних показників основної групи.

Результати клінічних досліджень. Ефективність запропонованого нами методу ми оцінювали, поряд з спостереженнями за динамікою показників специфічного та неспецифічного імунітету, процесами ПОЛ та антиоксидантного захисту, також за клінічними критеріями: станом акомодаційно-конвергентної та зорово-сенсорної систем ока.

Відмічено підвищення некоригованої гостроти зору у досліджуваних, але найбільше при міопії середнього ступеня з 0,20 до 0,31 (на 55%), (р<0,001); слабкого ступеня з 0,43 до 0,60 (на 40%), (р<0,001); високого ступеня: з 0,14 до 0,21 (на 50%), (р<0,001). Зменшилась динамічна рефракція у хворих з міопією слабкого та середнього ступеня: з 1,58 до 0,98 дптр (на 37%), р<0,001; з 3,7 до 3,2дптр (на 14%), р<0,001, відповідно, та незначно при міопії високого ступеня: з 6,5 до 6,0 дптр (на 8%), р<0,01. Підвищилась роздільна здатність зорового аналізатора в мезопічних умовах освітлення у всіх групах, незалежно від ступенів міопії: при міопії слабкого ступеня з 0,34 до 0,44 (на 29%), р<0,001; при міопії середнього ступеня з 0,32 до 0,44 (на 38%), р<0,001; при міопії високого ступеня – з 0,25 до 0,35 (на 40% ), р<0,05. Покращилась робота акомодаційно-конвергентного апарату в усіх групах, незалежно від ступеня міопії:

- при міопії слабкого ступеня: резерв абсолютної акомодації (РА) збільшився з 4,7 до 6,2 дптр (на 32%), р<0,001; резерв відносної акомодації (РВА) – з 2,5 до 3,3 (на 32%), р<0,001; об’єм відносної акомодації (ОВА) з 3,36 до 4,19дптр (на 25%), р<0,001;

- при міопії середнього ступеня : РА збільшився з 2,7 до 4,0 дптр (на 48%), р<0,001; РВА збільшився з 3,76 до 4,84 дптр (на 29%), р<0,001;ОВА з 4,46 до 5,54 (на 24%) р<0,001;

- при міопії високого ступеня: РА збільшився з 2,26 до 2,92 дптр (на 29%), р<0,001; РВА зріс з 4,03 до 4,96 дптр (на 23%), р<0,001; ОВА збільшився з 4,3 до 5,3 (на 23%), р<0,001.

Значно підвищилися позитивні фузійні резерви у всіх групах, а саме у дітей з міопією середнього ступеня: з 11,7 до 18,8 (град) (на 60%), р<0,001. Покращилась робота зорово-сенсорної системи: збільшилась електрична чутливість зорового аналізатора при міопії слабкого та середнього ступенів: на 10% та 11%, (р<0,001, р<0,001) відповідно, та незначно при міопії високого ступеня – на 4,5%, р<0,05; збільшилась лабільність в режимі „1,5” при міопії слабкого, середнього і високого ступенів: на 31% (р<0,001), на 31% (р<0,001) та 9,4% (р>0,05), відповідно. Підвищився рівень колбочкової фази світлової чутливості при досягненні свого максимального значення до 7 хв. також найбільше при міопії середнього ступеня на 9%, (р<0,05), менше при міопії слабкого ступеня - на 7%, (р<0,001), при міопії високого ступеня - на 6%, (р<0,05) Покращилася