МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

САДУЛА ЛЮБОМИРА МИКОЛАЇВНА

УДК 339.54(430)

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА ФРН

(НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА НАДНАЦІОНАЛЬНИЙ РІВНІ

ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ)

Спеціальність: 08.05.01 – світове господарство і

міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Писаренко Світлана Марківна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри

міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Юхименко Володимир Васильович,

Київський національний торговельно-

економічний університет,

професор кафедри менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності

кандидат економічних наук, доцент

Яремко Лариса Адольфівна,

Львівська комерційна академія,

доцент кафедри міжнародних

економічних відносин

Провідна установа: Донецький національний університет,

кафедра міжнародної економіки

Захист відбудеться “ 19 ” жовтня 2006 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 28.847.01 в Українській академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки за адресою: 01042, м. Київ-42, вул. Чигоріна, 57-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01042 м. Київ-42, вул. Чигоріна, 57.

Автореферат розіслано “ 12 ” вересня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Стукач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Високі темпи зростання обсягів зовнішньої торгівлі у другій половині ХХ ст. сприяли зростанню її ролі й розширенню впливу як у світовій економіці, так і на національних ринках окремих держав. Однією з провідних країн світу є Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), яка посідає друге місце в світі за обсягами зовнішньої торгівлі. Серед усіх великих країн з розвиненою ринковою економікою ФРН була і залишається найбільш глибоко інтегрованою у світову торгівлю: тоді як частка експорту у ВНП коливається для США в межах 10 %, то у ФРН вона часто перевищувала 30 %. Саме ФРН стала прототипом створення відомої теорії “нової торгової держави”, розробленої Р. Розекранцом. Завдяки ефективній зовнішньоторговельній політиці та активній участі в процесах європейської інтеграції в другій половині ХХ ст. ФРН досягла значних успіхів у побудові соціально орієнтованої ринкової економіки, створивши тим самим своєрідний феномен – “німецьке економічне диво”.

ФРН є одним із найбільших торговельних партнерів України, зовнішньоторговельні відносини з яким активно розвиваються і, безумовно, розширюватимуться у майбутньому. Вона також є одним із економічних лідерів світу, “локомотивом” розвитку ЄС, курс на вступ до якого декларує Україна. Тому досвід ФРН у формуванні та реалізації національної зовнішньоторговельної політики, участь у виробленні спільної зовнішньоторговельної політики ЄС є позитивним прикладом для побудови ефективної зовнішньоторговельної політики України.

Вивчення особливостей формування та розвитку зовнішньоторговельної політики ФРН, як і ЄС загалом, дає змогу визначити та зрозуміти її основні засади і тенденції, а також виробити зовнішньоторговельну стратегію України у відносинах із ними.

Обрана тема, попри свою актуальність для вітчизняної науки, дотепер не була об’єктом комплексного вивчення українських учених. В українській економічній науці дослідження цієї проблеми має фрагментарний характер і спрямоване здебільшого на розкриття теоретичних засад зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики.

Вагомий внесок у вироблення теоретичних проблем міжнародної торгівлі та питань розвитку національної економіки і, зокрема, зовнішньої торгівлі зробили праці українських учених О. Білоруса, І. Бураковського, В. Геєця, О. Кириченка, Ю. Макогона, А. Мокія, В. Онищенка, В. Рокочі, А. Філіпенка.

Теоретичні засади зовнішньоторговельної політики висвітлюють німецькі вчені Б. Молітор, А. Волл. Теорію і політику (на прикладі країн з розвиненою ринковою економікою) у сфері зовнішньої торгівлі розкрито у працях американських учених П. Кругмана, М. Обстфельда, П. Ліндерта, Т. Пугеля.

Проблемам зовнішньоторговельної політики ФРН присвячені праці
Ю. Беллерса, М. Вірт, С. Вьорманн, Н. Клотена, Г. Коопманна, Г. Тіммерманна,
М. Штаака.

Теоретичні основи та проблеми побудови гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі розкрито у працях Д. Андерсона, О. Бабецької-Кухарчук, Д. Бергштранда, Е. Вінкупа, С. Евнетта, В. Келлера, Т. Пааса.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин відповідно до наукової теми Львівського національного університету імені Івана Франка: “Концепція сталого еколого-економічного розвитку України в умовах інтеграції до ЄС” (номер державної реєстрації 0102U003575).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення теоретичних засад, основних напрямів, пріоритетів та механізмів зовнішньоторговельної політики ФРН у системі ЄС та її впливу на формування європейського вектора зовнішньоторговельної політики України.

Для досягнення поставленої мети виокремлено такі завдання: *

розкрити суть зовнішньоторговельної політики як основної складової зовнішньоекономічної політики держави; *

дослідити концептуальні засади зовнішньоторговельної політики ЄС та особливості її формування і реалізації за умов глобалізації;*

визначити особливості формування зовнішньоторговельної політики ФРН; *

проаналізувати структуру зовнішньої торгівлі ФРН та її місце у світовій торгівлі;*

розкрити організаційно-економічні механізми регулювання зовнішньоторговельної політики ФРН; *

провести моделювання зовнішньої торгівлі ФРН на основі гравітаційної моделі та на підставі отриманих результатів проаналізувати напрями зовнішньої торгівлі ФРН, її потенційні можливості розвитку та їх співвідношення з реальним рівнем у контексті розширення ЄС;*

з’ясувати основні проблеми та особливості українсько-німецьких торговельних відносин;*

визначити потенційний рівень експорту та імпорту України до ФРН за допомогою моделювання зовнішньої торгівлі України із використанням гравітаційної моделі; *

розкрити перспективи розвитку торговельних відносин ФРН – Україна в контексті євроінтеграційної стратегії України.

Об’єктом дослідження є зовнішньоторговельна політика держав – членів ЄС.

Предметом дослідження є механізми реалізації зовнішньоторговельної політики ЄС і ФРН та їх вплив на Україну.

Методи дослідження. Основними методологічними інструментами дисертаційного дослідження є історико-логічний, системно-структурний підходи до аналізу зовнішньоторговельних процесів і зв’язків, порівняльний, індуктивно-дедуктивний і статистичний методи оцінки. Дослідження також ґрунтується на економетричному методі найменших квадратів для побудови гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі ФРН і України.

Інформаційною основою роботи є офіційні документи (договори, рішення, положення, інші нормативні документи ЄС, офіційні матеріали уряду ФРН, Міністерства економіки та праці, Міністерства фінансів та спеціалізованих зовнішньоторговельних установ ФРН), звіти й аналітичні публікації міжнародних організацій, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, результати власних досліджень автора. Статистичні показники зовнішньої торгівлі ФРН наведено за повідомленнями та публікаціями Німецького статистичного відомства. При написанні дисертації використано статистичні матеріали Євростату, Державного комітету статистики України та СОТ.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу зовнішньоторговельної політики ФРН поглиблені теоретико-методологічні засади та розкрито сутність організаційно-економічних механізмів її формування та реалізації в межах ЄС на практиці провідної країни-члена в контексті їх врахування в євроінтеграційних прагненнях України. При цьому отримані такі результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної теми:

вперше: —

вперше здійснено комплексне дослідження зовнішньоторговельної політики ФРН від часу її утворення, виокремленні три етапи її формування та визначено пріоритети на кожному з них, з’ясовано сучасний стан зовнішньої торгівлі ФРН та її місце у світовій торгівлі, її географічну й товарну структуру, кількісні та якісні характеристики експорту й імпорту ФРН. —

розкрито сутність організаційно-економічних механізмів реалізації зовнішньоторговельної політики ФРН у контексті зовнішньоторговельної політики ЄС;

отримали подальший розвиток:—

дефініції зовнішньоторговельної політики, визначено її органічну взаємозалежність із зовнішньоекономічною політикою держави;—

дослідження концептуальних засад зовнішньоторговельної політики ЄС та її інституційної системи, розподілу компетенції між ЄС та його країнами-членами в торгівлі товарами та послугами;—

системний аналіз торгово-політичних інструментів ЄС та ФРН, як засобів реалізації їх спільної зовнішньоторговельної політики та їх трансформацію до глобальної системи СОТ;

удосконалені:—

гравітаційна модель зовнішньої торгівлі, до якої введено індекс зовнішньоторговельної політики, що дало змогу ширше і глибше визначити позитивні та негативні чинники впливу на зовнішню торгівлю ФРН. За допомогою удосконаленої моделі встановлено потенційний рівень зовнішньої торгівлі ФРН із країнами-членами ЄС, країнами-кандидатами на вступ до нього, СНД, України, обчислені коефіцієнти потенційного експорту та імпорту ФРН;—

методика економетричного аналізу і моделювання міжнародних торговельних відносин між країнами за рахунок введення dummy-змінних, що дало змогу більш глибоко проаналізувати розвиток україно-німецьких торговельних відносин та визначити їх потенційні можливості в контексті інтеграційних прагнень України до ЄС.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні положення та висновки можуть бути використані в практичній роботі установ державних органів влади, пов’язаних із зовнішньоторговельною політикою в процесі її вироблення, та для отримання ефективних результатів.

Окремі положення та висновки дисертації застосовані у навчальному процесі кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету при викладанні курсів “Світова економіка”, “Зовнішньоекономічні зв’язки України”, “Торговельна політика” (довідка № 2201/04 від 25.05.2006 р.) та кафедри економіки і менеджменту Львівської філії Європейського університету при викладанні курсу “Міжнародні економічні відносини” (довідка № 139/06 від 26.05.2006 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались на трьох міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: на міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства” (Львів, 7-8 грудня 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в сучасній економіці, менеджменті та освіті” (Львів, 2005 р.), VIII науково-практичній конференції „Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми, теорії і перспективи” (Київ, 27 травня 2005 р.).

Публікації. Результати дисертації у повному обсязі опубліковані індивідуально у шістьох публікаціях у наукових фахових виданнях загальним обсягом 4,2 д.а. та в двох тезах доповідей на наукових конференціях обсягом 0,31 д.а.

Структура дисертації зумовлена характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок комп’ютерного тексту, у т.ч. основний текст — 161 сторінка, включаючи 10 таблиць, 11 рисунків, 14 формул та 16 додатків на 24 сторінках. Список використаної літератури на 13 сторінках складається з 186 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Методологічні основи зовнішньоторговельної політики ЄС” розглянуто зовнішньоторговельну політику як складову зовнішньоекономічної політики держави, теоретичні засади її формування та розвиток зовнішньоторговельної політики ЄС.

Усталеного визначення зовнішньоторговельної політики в економічних дослідженнях немає. На думку автора, зовнішньоторговельна політика — це основна складова зовнішньоекономічної політики, яка формується під впливом національних, економічних і політичних чинників, під дією процесів, що відбуваються у світовій торговельній системі: інтернаціоналізації, інтеграції, транснаціоналізації і глобалізації.

Зовнішньоторговельна політика здійснюється на трьох рівнях (як і зовнішньоекономічна політика): національному, наднаціональному і супернаднаціональному або міжнародному. На національному рівні формується зовнішньоторговельна політика держави, на наднаціональному — в контексті членства країни в інтеграційному об’єднанні, а на міжнародному або супернаднаціональному — в межах міжнародних організацій (зокрема, Світової організації торгівлі (СОТ)).

Зовнішньоторговельна політика перебуває історично у парадигматичній взаємозалежності між ліберальною та інтервенціоністською (наступальною) концепціями. Прихильники ліберальної концепції відмовляються від прямих державних втручань на користь максимального ступеня свободи дій суб’єктів господарювання. Ця концепція базується на здобутках загального добробуту через використання вигод міжнародного поділу праці, який, своєю чергою, ґрунтується на перевагах розподілу. Інтервенціоністська зовнішньоторговельна політика базується на твердженні, що загального добробуту можна досягти лише на основі розподілу між учасниками світового ринку, а тому рекомендує використовувати державні інструменти для захисту вітчизняного виробника від іноземних конкурентів. До таких інструментів належать передусім цінові та обмежувальні зовнішньоторговельні заходи (мито, ввізні та вивізні контингенти) на зовнішньо-економічну діяльність.

Організаційні основи формування спільної європейської зовнішньо-торговельної політики, в основному, визначалися розвитком внутрішнього ринку ЄС, загальними принципами та правилами його функціонування і водночас — обов'язками і взаємними зобов’язаннями між державами-членами цього інтеграційного утворення. Самостійно діяти у сфері зовнішньої торгівлі держави-члени ЄС можуть тільки якщо вони уповноважені на це ЄС. Крім того, вони можуть укладати торговельні угоди з третіми країнами лише після консультації з ЄС. Основу зовнішньоторговельної політики ЄС становлять:

- спільний ринок держав-членів з уніфікованим митним тарифом і спільною зовнішньоторговельною політикою стосовно третіх країн;

- поступове скасування обмежень у міжнародному товарообміні, що сприятиме зниженню митних бар'єрів і гармонійному розвитку світової торгівлі;

- захист спільних зовнішньоекономічних інтересів відносно третіх країн (ст. 110/131 Договору про утворення ЄС).

Проведення спільної зовнішньоторговельної політики регламентується статтями 113/133 Договору про ЄС і здійснюється в співпраці між Європейською Комісією і Радою Міністрів ЄС. Відповідальною за реалізацію спільної зовнішньоторговельної політики ЄС є Європейська Комісія. Вона також представляє інтереси держав-членів ЄС у СОТ. Їй підпорядкована Генеральна дирекція зовнішньої торгівлі, яка безпосередньо відповідає за формування зовнішньоторговельної політики ЄС. Через Раду Міністрів держави-члени ЄС можуть впливати на перебіг переговорів і їх результати, а також здійснюють контроль над Європейською Комісією.

Особливе значення для вироблення спільної зовнішньоторговельної політики має створений згідно зі ст. 133 Договору про утворення ЄЕС “Комітет 133”. Головна функція комітету — координація спільної зовнішньоторговельної політики ЄС.

Зовнішньоторговельна політика ЄС охоплює три рівні: національний, європейський, міжнародний. При цьому ЄС виконує подвійну роль, представляючи водночас міжнародний рівень, на якому країни-члени прагнуть досягати спільної позиції, і національний (внутрішній) рівень — вступаючи в міжнародні переговори з іншими країнами чи інтеграційними об’єднаннями.

Як похідна митного союзу, який поширюється переважно на товари (на відміну від послуг) і є ефективним під час перетину товарами кордону, спільна зовнішньоторговельна політика сконцентровується передусім на заходах і правилах торгівлі товарами в межах митної території ЄС. Інші принципи закладені у здійсненні зовнішньоторговельної політики ЄС у сфері послуг. Послуги становлять майже три чверті національного продукту ЄС, але лише п'яту частину його внутрішньої торгівлі. Це свідчить про те, що внутрішній ринок ЄС ще не став реальністю для послуг. Внутрішній торгівлі послугами в ЄС перешкоджає значна кількість дискримінаційних інструкцій, які утруднюють експортерам з країни-члена ЄС експортувати послуги в інші країни-члени і/або засновувати там філіали. Згідно з так званою „стратегією Лісабона”, спільний внутрішній ринок послуг ЄС передбачається створити до 2010 р.

ЄС для реалізації спільної зовнішньоторговельної політики використовує різні механізми: інтегрований митний тариф, захисні торгово-політичні інструменти, а також преференційні угоди та багатосторонні переговори. Для захисту власного внутрішнього ринку від імпорту з третіх держав ЄС застосовує різноманітні торгово-політичні інструменти, передбачені та узгоджені правилами СОТ. Серед таких інструментів захисту досить часто ЄС вводить щодо імпортованих товарів антидемпінгове мито, якщо такі товари завдають збитків його економіці. Крім того, ЄС може застосовувати штрафні мита на товари з третіх держав, які хотіли б ввозити на митну територію ЄС вироби за заниженими цінами (штучно створеними за допомогою субсидій).

Зовнішньоторговельна політика ЄС проводиться паралельно на одно-, дво- і багатосторонньому рівнях. Усі три рівні зовнішньоторговельної політики при цьому є взаємозалежними: багатосторонній рівень визначає свободу дій зовнішньоторговельної політики на двох інших рівнях; виходячи з цього, можливості односторонньої зовнішньоторговельної політики обмежуються на дво- і багатосторонньому рівнях. Такий множинний формат спільної зовнішньоторговельної політики ЄС слід враховувати при її аналізі.

Одностороння або автономна зовнішньоторговельна політика — це одностороннє використання торгово-політичних інструментів з оборонною або наступальною метою. Дво- і багатостороння зовнішньоторговельна політика ЄС створюється на підставі преференційних торговельних угод і на основі взаємної лібералізації. Преференційні торговельні угоди передбачають “позитивну дискримінацію”: певним торговим партнерам надаються переваги над іншими, що побічно обмежує останніх. При “негативній дискримінації”, наприклад, заходах антидемпінгу, торгові партнери, до яких вони застосовуються, перебувають у значно гіршому становищі.

У другому розділі „Основні напрями і пріоритети зовнішньоторговельної політики ФРН” проведений докладний аналіз етапів формування її зовнішньоторговельної політики, а також сучасного стану її зовнішньої торгівлі.

У зовнішній торгівлі, як і в зовнішньоторговельній політиці ФРН, після
1945 р. сталися кардинальні зміни, пов’язані з руйнуванням специфічних зов-нішньоторговельних традицій Німеччини, що сформувалися впродовж ХІХ – початку ХХ ст. Формування зовнішньоторговельної політики ФРН — від часу її утворення 1949 р. до об’єднання з НДР 1990 р. — пройшло три етапи. Пер-ший етап, повоєнний, розпочався в 1949 р. й тривав до середини 60-х років, другий — з середини 60-х до 1982 р. та третій — 1983–1990 рр.

Основною ознакою німецької зовнішньоторговельної політики повоєнного часу була лібералізація, тенденції якої простежувались і в наступних періодах, аж до сучасності. Першими кроками на шляху лібералізації зовнішньої торгівлі стали заходи із запровадження системи валютних розпоряджень (оборотність валют для резидентів і нерезидентів), скасування до 1955 р. податкового субсидіювання експорту та системи митного захисту і контингенту-вання. Було укладено торговельні договори з багатьма країнами світу, починаючи, зо-крема, з німецько-американського торговельного договору 1953 р., яким встановлювався режим найбільшого сприяння і який став зразком для наступних торговельних договорів.

Другою основною ознакою західнонімецької повоєнної зовнішньо-торговельної політики була західноєвропейська інтеграція. У структурі зовнішньої торгівлі вирішальну роль відіграла торгівля не з країнами-експортерами сировини і продовольства, а з промислово розвинутими країнами. Завдяки орієнтації на європейську інтеграцію торговий оборот у межах „Спільного ринку” у відношенні до загального експорту ФРН в 1958–1969 рр. зріс із 27 до 45 %.

Зміни у зовнішньоторговельній політиці ФРН на другому етапі її формування були спричинені насамперед зміною влади у ФРН. Якщо на першому етапі зовнішньоторговельна політика ФРН була за своєю суттю ліберальною, то на другому – неомеркантилістською. Спільним і незмінним залишався курс на європейську інтеграцію. Німецька зовнішньоторговельна політика була спрямована на форсоване заохочення експорту. Ця тенденція знайшла сприяння і з боку Європейського Співтовариства, особливо, з боку Франції з її меркантилістською політикою. Цей корпоративний неомеркантилізм був спрямований, зважаючи на індустріалізацію країн, що розвиваються, і проникнення їхніх конкурентних продуктів (текстиль, сталь), на захист власних виробників таким чином, що вони залишалися конкурентоспроможними на світових ринках. Інструментами для цього слугували передусім політика сприяння новітнім технологіям і дослідницьким проектам, а також стимулювання досліджень безпосередніми державними дотаціями.

Однією з важливих ознак зовнішньоторговельної політики ФРН у другому періоді було потепління відносин із соціалістичним табором у контексті “східної” зовнішньої політики канцлера В. Брандта. Східні торговельні угоди (з НДР, СРСР, Польщею та ін.) слугували економічним інтересам держави, а також німецькій економіці й відповідно, індустрії (дешевий газ), яку уряд захищав від дешевих імпортних товарів з СРСР.

Після перемоги на виборах 1983 р. в ФРН ХДС/ХСС розпочався новий, третій, етап у формуванні зовнішньоторговельної політики. В спаді, який настав за другою енергетичною кризою в 1979–1980 рр., пріоритети зовнішньоторговельної політики були змінені. Скорочення експортних субсидій стало її ключовою метою, оскільки субсидії гальмували зростання економіки, затримували структурні зміни й спотворювали конкуренцію.

Друга переорієнтація політики полягала в послабленні контролю (дерегулювання) над різними частинами німецької економіки, зокрема, над секторами, які традиційно сильно регулювались у ФРН: сільське господарство, енергетика, охорона здоров'я, вантажний транспорт, телекомунікації, банківська справа. Уряд Г. Коля активно продовжував євроінтеграційний курс ФРН. Європейський внутрішній ринок із 320 млн. споживачів сприяв розвитку німецької експортної економіки.

Найкраще стан економіки країни характеризують показники зовнішньої торгівлі та прямих інвестицій. Перед об'єднанням Німеччини (1990 р.) ФРН і США були двома провідними експортерами товарів у світі. Цим двом країнам належало відповідно 11,0 і 11,1 % світового експорту товарів. Після об'єднання частка ФРН у світовому експорті товарів різко знизилася з 12,2 % 1990 р. до 10,2 % 1993 р., що головним чином відображало переорієнтацію західнонімецького експорту на Східну Німеччину, тоді як експорт НДР у країни соціалістичного табору руйнувався. Попри те що частка ФРН у світовій торгівлі постійно зменшувалась, обсяг зовнішньої торгівлі країни у 2000–2004 рр. зріс.

Сальдо німецької зовнішньої торгівлі товарами впродовж останніх 50 років залишається позитивним. Позитивне сальдо торговельного балансу ФРН 2004 р. становило +155,6 млрд. євро і порівняно з 1990 р. зросло більш ніж утричі.

У товарній структурі експорту ФРН на продукцію важкого машинобудування припадає понад 19,5 % усього німецького експорту, 13,7 % становлять машини, 12,4 % — продукція хімічної промисловості. Ці три найбільші товарні групи німецького експорту становлять маже половину його обсягу.

Німецький експорт має безліч структурних недоліків, особливо в галузі високих технологій. ФРН, як провідна країна з розвиненою ринковою економікою, високим рівнем розвитку людського капіталу і досконалою інфраструктурою наукових досліджень, могла б забезпечити могутню присутність своїх експортерів у торгівлі високими технологіями. Порівняно міцними є позиції ФРН в експорті виробів середніх технологій, де вона була лідером світового ринку.

До розширення ЄС 2004 р. німецький експорт туди в 2003 р. становив 55,5 %, а імпорт з ЄС — 50,4 %. Після приєднання до ЄС 10 нових країн-членів його частка у експорті ФРН зросла на 8,3 % і становила 63,9 %, а в імпорті ФРН майже на10 % — до 60,0 %. Більшість країн-членів ЄС входять до першого десятка найважливіших торговельних партнерів ФРН.

В ієрархії торговельних партнерів ФРН 2004 р., як і попереднього року, Франція залишилася на першій позиції за обсягом експорту (10,2 % усього німецького експорту) попереду США (8,8 %) і Великої Британії (8,3 %).

Успішний розвиток зовнішньої торгівлі, як і економіки ФРН, упродовж останніх п’ятдесяти років не був би можливий без створення ефективних організаційно-економічних механізмів регулювання зовнішньоторговельної політики цієї країни. Головна заслуга у їх створенні та практичному використанні належить урядові ФРН. Одним з його основних завдань є гарантування сприятливих економічних умов на світовому ринку для національного товаровиробника та ефективного сприяння інтенсифікації міжнародної економічної співпраці.

При цьому дуже важливу роль у здійсненні урядом ФРН ефективної зовнішньоторговельної політики відіграє сприяння зовнішній торгівлі, яке визначається вільною соціально-ринковою економікою країни та системою світової економіки. Одним із найефективніших заходів зовнішньоторговельної політики ФРН є урядова підтримка ярмарків та участь у них німецьких експортерів. Три п'ятих німецьких промислових підприємств регулярно беруть участь у ярмарках і експозиціях, організованих у ФРН, дві третини з них виставляються закордоном.

У сферах зовнішньоторговельної політики, які торкаються прямого втручання в експорт або імпорт товарів, уряд ФРН у міжнародному торговельному середовищі діє традиційно відкрито, дотримуючись принципу недискримінації торговельних партнерів. У межах ЄС уряд ФРН використовує свій вплив на захист ліберальної спільної зовнішньоторговельної політики. Експортна політика ФРН концентрується на поліпшенні доступу на іноземні ринки національних фірм, а не на дискримінації іноземних конкурентів. У торгівлі послугами ФРН дотримується більш обмежувальної позиції.

Федеральний і земельні уряди в ФРН мають у своєму розпорядженні численні інструменти для сприяння розширенню експорту. Відповідно до їх первинної мети, ці інструменти можуть групуватися в: 1) експортні субсидії, які штучно поліпшують конкурентоспроможність експортних виробів; 2) заходи, спрямовані на скорочення експортних ризиків, наприклад державні гарантії; 3) заходи, спрямовані на поліпшення експортного маркетингу, наприклад, за допомогою підтримки колективних заходів самодопомоги на рівні індустріальних асоціацій.

Серед нетарифних заходів обмеження імпорту особливу роль відіграють промислові норми і стандарти.

У третьому розділі „Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі ФРН та України” на основі отриманих розрахунків гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі проводиться аналіз напрямів зовнішньої торгівлі ФРН зокрема з Україною, а також перспектив україно_німецької торгівлі.

У гравітаційній моделі, як правило, основне припущення ґрунтується на тому, що певна країна насамперед прагне мати зовнішньоторговельні відносини з могутнім та багатим партнером. Прогнозовано, що головні чинники для вироблення напрямів двосторонньої торгівлі — це величина економіки і рівень економічного розвитку торгових партнерів. Відстань впливає на зовнішню торгівлю негативно. На заваді зовнішній торгівлі стають й інші чинники. Це насамперед бар’єри або перешкоди, створені урядом країни чи її установами, групами приватних осіб або фірм. Тарифи, квоти, субсидії, експортні податки, біржові засоби контролю і різні маркетингові обмеження — усе це засоби, якими уряди або їх установи можуть створити торгові обмеження. Економічні й політичні об’єднання, зокрема, такі як ЄС, СНД, ОЕСР, також віддають перевагу торгівлі з вибраними країнами.

Із огляду на ці умови й різні угоди між ФРН та її торговельними партнерами, у нашому дослідженні ми застосовуємо таку специфікацію гравітаційної моделі, яка для економетричних розрахунків представлена у вигляді багатофакторної регресійної log-linear моделі, записаної в формі лінійних рівнянь відповідно для експорту та імпорту ФРН:

ln (EKS_GE) = в0+ в 1 ln(GDPppp) j+ в2ln(DIST) j+е (1)

та

ln (IMP_GE) = в0+ в1 ln(GDPppp) j+ в2 ln(DIST) j+е (2),

де EKS_GE — обсяг експорту ФРН; IMP_GE — обсяг імпорту ФРН;

GDPpppj — ВВП за паритетом купівельної спроможності j-ї країни;

DISTj — відстань між столицею ФРН Берліном та столицею j-ї країни, км;

е — випадкова величина; в0 — константа; в1, ,в2,, в3,, в4, в5 — коефіцієнти, невідомі параметри.

За проведеними нами розрахунками сумарне зростання ВВП на 10 % у досліджуваних торговельних партнерів ФРН спричинить збільшення німецького експорту на 10,3 %, а німецького імпорту (за аналогічної умови) — на 11,7 %.

Для перевірки гіпотези, згідно з якою протекціоністська зовнішньоторговельна політика негативно впливає на торгівлю і навпаки, ліберальний режим зовнішньої торгівлі їй сприяє, до рівнянь (1) і (2) введено нову змінну ln(TP)j — індекс зовнішньоторговельної політики на 2004 р., складений Heritage Foundation. Специфікація рівнянь така:

ln(EKS_GE)= в0+ в1ln(GDPppp)j+ в2ln(DIST)j+ в3ln(TP)j+ е (3)

та

ln(IMP_GE)= в0+ в1ln(GDPppp)j+ в2ln(DIST)j+ в3ln(TP)j+ е. (4)

Як і очікувалось, вплив змінної ln(TP) — індексу зовнішньоторговельної політики на експорт та імпорт ФРН негативний. Збільшення індексу на один пункт призводить до зменшення як її експорту, так й імпорту на 0,6 %. І навпаки, якщо торговельний партнер ФРН буде лібералізувати свій торговельний режим, то обсяг зовнішньої торгівлі між ними зростатиме з падінням індексу на один пункт на 0,6 %.

Згідно з основними припущеннями гравітаційної моделі, перевірено такі гіпотези:

1) ФРН налагодила більш активні зовнішньоторговельні відносини з країнами, в яких ВВП (ПКС) вищий; 2) відстань негативно впливає на напрями торгівлі. Більш активними є зовнішньоторговельні відносини ФРН із сусідніми країнами; 3) ФРН налагодила активні зовнішньоторговельні відносини із країнами-членами ЄС, новоприєднаними країнами ЄС та кандидатами на членство в ньому. Для цього у рівняння (1) і (2) введемо три фіктивні dummy- змінні, які вказують, до якої групи країн належить певна країна. Рівняння матимуть такий вигляд:

ln(EKS_GE)=в0+в1ln(GDPppp)j+в2ln(DIST)j+в3dummy_EU15+в4dummy_EU13+ в5dummy_CIS + е (5)

та

ln(IMP_GE)=в0+в1ln(GDPppp)j+в2ln(DIST)j+в3dummy_EU15+в4dummy_EU13+ в5dummy_CIS+ е (6),

де dummy_EU15 = 1 — 14 країн-членів ЄС до розширення 2004 р.; dummy_EU15 = 0 — інші; dummy_EU13 = 1 — 10 нових країн-членів ЄС ; dummy_EU13 = 0 — інші; dummy_CIS = 1 — 12 країн-членів СНД; dummy_CIS = 0 — інші.

Згідно отриманих нами результатів розрахунків рівнянь (5) і (6) коефіцієнти ВВП (ПКС) позитивні, а відстані, як очікувалось, – негативні. Для результатів регресії рівняння (5) позитивний знак dummy_EU15, як і негативний для dummy_CIS, також відповідають очікуванням.

На основі отриманих результатів обчислено коефіцієнт потенційного експорту (Kexpot), який є відношенням реального експорту (EXPORTreal) до потенційного експорту (EXPORTpot):

Kexpot= (7)

та аналогічно коефіцієнт потенційного імпорту (Kimpot):

Kimpot= (8).

Результати розрахунків (див. табл. 1) показують, що реальний німецький експорт до 15 країн-членів ЄС до розширення 1.05. 2004 р. майже досяг свого потенційного рівня.

Таблиця 1

Реальний і потенційний експорт та імпорт ФРН

Торговельні

партнери | Реальний

експорт,

млрд дол. США | Потенційний

експорт,

млрд дол. США | Коефіцієнт

потенційного

експорту

Kexpot | Реальний

імпорт,

млрд дол. США | Потенційний

імпорт,

млрд дол. США | Коефіцієнт

потенційного

імпорту,

Kimpot

ЄС15 | 451,6 | 452,1 | 0,99 | 330,0 | 365,8 | 0,90

ЄС10 | 69,5 | 75,9 | 0,92 | 70,5 | 71,3 | 0,99

ЄС25 | 521,2 | 528,0 | 0,98 | 400,5 | 437,1 | 0,92

ЄС28** ЄС28 – 25 країн – членів ЄС та три країни – кандидати на вступ до ЄС у 2007 р.: Болгарія, Румунія, Туреччина.

**США, КНР, Японія, Норвегія, Швейцарія. |

537,9 | 545,5 | 0,98 | 413,6 | 449,9 | 0,92

СНД | 21,2 | 17,7 | 1,18 | 20,1 | 11,3 | 1,77

Інші** | 150,1 | 132,6 | 1,13 | 142,1 | 162,8 | 0,87

Усього | 709,2 | 695,9 | 1,02 | 575,8 | 624,1 | 0,92

Водночас за окремими країнами цієї групи показники виразно різняться. Так, найнижчим є коефіцієнт потенційного експорту Данії (реальний експорт ФРН у цю країну ледь перевищує половину потенційного). Найвищим цей коефіцієнт є для Бельгії. Експорт ФРН у цю країну перевищує його потенційний рівень більш ніж у півтора разау. Рівень реального експорту ФРН до найбільших країн-членів ЄС (Франції, Великої Британії та Італії) нижчий від потенційного експорту.

Обсяг реального експорту ФРН до 10 країн, що вступили до ЄС 2004 р., становить 92 % потенційного, що є найнижчим показником серед усіх груп країн досліджуваної вибірки. Найбільший потенціал для зростання німецький експорт має у торгівлі з Польщею. Реальний обсяг німецького експорту в цю країну становить 65 % потенційного. Однак приєднання 10 нових країн-членів до ЄС фактично не вплинуло на коефіцієнт потенційного експорту ФРН до ЄС — він зменшився тільки на 0,01 пункту. Тобто реальний обсяг експорту ФРН загалом до ЄС майже досяг свого потенційного рівня. Так само не вплине на цей коефіцієнт і наступне розширення ЄС 2007 р. — він залишиться на тому ж рівні. Частка ЄС в експорті ФРН збільшилась за рахунок новоприєднаних країн і деякий час зростатиме за рахунок збільшення обсягів експорту до цих країн. Однак згодом вона досягне потенційного рівня і, як спостерігалось у випадку з ЄС–15 упродовж 1990–х років до розширення 2004 р., буде зменшуватись.

Реальний експорт ФРН у країни СНД майже у 1,2 разу перевищує потенційний. Особливо високим коефіцієнт потенційного експорту ФРН є у торгівлі з Казахстаном та Російською Федерацією. Цей коефіцієнт високий також при німецькому експорті до США та Швейцарії. Значний потенційний запас показує експорт ФРН до Китаю та Норвегії.

Реальний імпорт ФРН з 15 країн-членів ЄС до розширення 2004 р. становить 90 % потенційного. Найнижчі показники коефіцієнта потенційного імпорту серед цих країн — менше 0,50 — належать Греції та Данії. Високий потенціал для зростання імпорту ФРН мають Велика Британія, Франція та Італія. Найбільше реальний імпорт ФРН перевищує потенційний у торгівлі з Ірландією — більш ніж у 3,5 разу.

Реальний імпорт ФРН з 10 країн, що приєднались до ЄС 2004 р., фактично досягнув потенційного (99 %). Серед цих країн, як і при експорті, високий потенціал для розширення німецького імпорту мають Польща і три прибалтійські держави. Пропорції факторів виробництва, розміщених у цих країнах, дуже різні і це призводить до того, що торгівля, згідно з теорією Гекшера–Оліна, має важливу причину для існування. Економіка країн Прибалтики та Польщі швидко зростає, вони мають відносно дешеву і кваліфіковану робочу силу, а ФРН забезпечує їх різними технологіями через інвестиції. Загалом розширення ЄС дещо підвищило коефіцієнт потенційного імпорту ФРН (на 0,02) до країн цього об’єднання. Як і при експорті, наступне розширення ЄС 2007 р. не вплине на співвідношення реального і потенційного імпорту.

ФРН є найбільшим торговельним партнером України серед країн-членів ЄС. Німецький товарообіг з Україною зріс з 1997 по 2004 рр. більш ніж на 100 % і становив 3,9 млрд євро (з 1,9 млрд євро 1997 р.). Німецький експорт в Україну зріс за цей період більше ніж удвічі (з 1,4 млрд євро 1997 р. до 2,9 млрд євро 2004 р.), а і імпорт звідти зріс на 50 % (з 0,6 млрд євро до 0,9 млрд. євро).

Стрибкоподібно розвивалась у цей період динаміка показників приросту/падіння порівняно з попереднім роком як німецького експорту в Україну, так і імпорту звідти. З 1997 по 1999 рр. показники експорту та імпорту знизились, сягнувши рекордного падіння 1999 р. Якщо тенденції до зростання німецького експорту в Україну збереглись у наступні роки, то імпорт з України знову різко зменшився і до 2003 р. зберігав від’ємні показники. Така динаміка розвитку експорту та імпорту свідчить про нестабільність зовнішньоторговельних відносин між ФРН та Україною. Постійне зменшення імпорту з України в останні роки та й незначні його обсяги, як для ФРН, свідчать про вагомі прорахунки у зовнішньоторговельній політиці нашої держави.

За обсягом зовнішньої торгівлі ФРН — другий найважливіший торговельний партнер України після Російської Федерації та найбільший серед країн ЄС. До розширення ЄС у 2004 р. частка ФРН у всій зовнішній торгівлі товарами України з ЄС 2003 р. становила 35,7 %, а після входження 10 нових членів до ЄС, за підсумками 2004 р., скоротилась до 24,1 %.

Щоб визначити потенційний рівень зовнішньої торгівлі між Україною та ФРН, у дисертаційному дослідженні побудовано гравітаційну модель зовнішньої торгівлі України аналогічно як для ФРН. Отримані результати порівнювали з даними гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі для ФРН.

Оскільки статистичні дані Держкомстату України українського експорту та імпорту до/з ФРН відрізняються від даних Федерального статистичного відомства ФРН, було проведено розрахунки за даними обох установ. На основі отриманих результатів обчислено коефіцієнт потенційного експорту України до ФРН (Kexpot) (7) та коефіцієнт потенційного імпорту України з ФРН (Kimpot) (8). Результати розрахунків (на основі гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі України та ФРН) потенційного експорту та імпорту України до/з ФРН та коефіцієнтів потенційного експорту та імпорту України до/з ФРН наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Реальний і потенційний експорт та імпорт України до ФРН

Торговельний

партнер | Реальний

експорт,

млн дол. США | Потенційний

експорт,

млн дол. США | Коефіцієнт

потенційного

експорту

Kexpot | Реальний

імпорт,

млн дол. США | Потенційний

імпорт,

млн дол. США | Коефіцієнт

потенційного

імпорту

Kimpot

ФРН Статистичні дані Держкомстату України, гравітаційна модель зовнішньої торгівлі України. | 1 423,3 | 584,6 | 2,43 | 2 273, 2 | 1 557, 0 | 1,46

ФРН*** Статистичні дані Федерального статистичного відомства ФРН, гравітаційна модель зовнішньої торгівлі України.* | 912,9 | 554,1 | 1,65 | 3 183, 9 | 1 621, 5 | 1,96

ФРН**** Статистичні дані Федерального статистичного відомства ФРН, гравітаційна модель зовнішньої торгівлі ФРН.** | 912, 9 | 2 280, 7 | 0,40 | 3 183, 9 | 3 610, 6 | 0,88

Результати розрахунків на основі даних Держкомстату України показують, що реальний обсяг українського експорту до ФРН у 2,43 разу перевищує потенційний. Згідно з розрахунками на основі німецьких даних – у 1,65 разу. Водночас обсяги потенційного експорту України до ФРН в обох випадках суттєво не відрізняються. Невеликий обсяг потенційного експорту пояснюється негативним впливом змінної dummy_EU15 та дуже високим значенням dummy_CIS. Як свідчать результати наших підрахунків, та й інші дослідження, коефіцієнт dummy_EU15 завжди від’ємний, що підтверджує низьку ефективність експорту України до країн ЄС та її пріоритети у торгівлі з країнами СНД.

Від цих показників суттєво різняться результати розрахунків, отримані на підставі гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі ФРН. Так, реальний український експорт до ФРН становить тільки 25 % потенційного і є одним з найнижчих серед країн СНД. Тобто в тому випадку, якщо б український експорт визначався такими ж чинниками, як імпорт ФРН.

Коефіцієнт потенційного імпорту, обчислений за даними Держкомстату України, показує, що реальні обсяги імпорту України з ФРН у 1,46 разу перевищують потенційні, а за другим варіантом — майже удвічі. Але показники потенційного імпорту, аналогічно як і експорту, суттєво не різняться.

Такі ж чинники, як при експорті України, визначають отримані результати: негативне значення фіктивної змінної dummy_EU15. Водночас дані, отримані з розрахунків для гравітаційної моделі ФРН, свідчать про протилежне — реальний імпорт України з ФРН ще не досяг потенційного рівня за умови, якщо його визначатимуть такі ж чинники як при експорті ФРН. Якщо ВВП України буде активно зростати й відбуватиметься переорієнтація її зовнішньої торгівлі на країни ЄС, то коефіцієнти потенційних експорту та імпорту спадатимуть, а потенційні експорт та імпорт набудуть реальних рис.

Перспективи розвитку зовнішньоторговельних відносин України із ФРН та підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики України на спільному ринку ЄС мають істотне значення для стратегії інтеграції країни до ЄС. Зовнішня торгівля товарами та послугами України з країнами–членами ЄС загалом розвивалася поступально, хоча й нерівномірно, що зумовило зростання