НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

СОКОЛ ЛЮБОВ МИХАЙЛІВНА

УДК 159.923.2:37.034-053.6

МОРАЛЬНИЙ ВИБІР ЯК УМОВА СТАНОВЛЕННЯ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті
імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор психологічних наук, професор

Булах Ірина Сергіївна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

професор кафедри психології.

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, доцент

Іванчук Марія Григорівна,

Чернівецький національний університет

імені Ю.Федьковича, доцент кафедри

педагогіки та методики початкового навчання;

кандидат психологічних наук, доцент

Осьмак Любов Петрівна,

Рівненський інститут слов'янознавства

Київського Славістичного університету,

доцент кафедри психології.

Провідна установа: | Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ психології профорієнтації, м. Київ.

Захист відбудеться “18” жовтня 2006 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано “16” вересня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В.Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап становлення нових економічних і політичних відносин у нашій державі характеризується значною нестабільністю. Різкі соціальні зміни, що відбуваються сьогодні в усіх сферах суспільства, неоднозначно впливають на розвиток підростаючої особистості. Найскладніше процес її соціальної адаптації відбувається у перехідному, особливо підлітковому віці. В період вікових кардинальних перетворень у психічному розвитку підлітків виникають ускладнення в їх взаємодіях, що спричиняються фактором несформованості у них загальноприйнятих моральних норм і цінностей. На сьогодні існує певна частина підлітків, яка не здатна швидко й адекватно зорієнтуватися у складній ситуації морального вибору, оцінити власні можливості у досягненні особистісно значущих цілей у динамічному життєвому просторі.

У підлітковому віці проблема вибору постає найбільш гостро, оскільки особистість цього віку є найбільш сенситивною до змін в оточуючому середовищі. Процес здійснення підлітками морального вибору набуває нових істотних характеристик у зв’язку з відкриттям власного духовного “Я”, котре обумовлює становлення їх моральної самосвідомості. З нової особистісної позиції сприймаються підлітками власні негативні та позитивні риси, здійснюється пошук ідеалу, активізується прагнення до “програвання” майбутніх соціальних ролей у спільноті однолітків та референтних дорослих. Розширення меж моральної самосвідомості підлітків позначається на результатах вирішення ними ситуацій морального вибору, які наповнюються для них новим, особистісним смислом. Вміння осмислювати та розв’язувати моральні дилеми, усувати закладені в них протиріччя слугує визначальним фактором подальшого морального зростання підлітка.

На сьогодні не існує загальноприйнятого й чітко визначеного поняття “моральний вибір”. Серед зарубіжних дослідників відоме положення Р.Джонсона, який характеризує моральний вибір у межах диспозиціонального підходу і визначає його через поняття напруженість, що “примушує” особистість актуалізувати у свідомості моральні цінності та оцінити власну поведінку в ситуації альтернативи з моральних позицій. Представники когнітивного підходу Л.Кольберг та Ж.Піаже пов’язують специфіку моральної поведінки з провідною роллю раціонального компонента свідомості людини, за допомогою якої регулюється її поведінка відповідно до вимог суспільної моралі. Прибічники психоаналітичного підходу З.Фрейд, М.Клейн, К.Юнг розглядали прагнення особистості дотримуватися моральних норм в ситуації вибору як феномен залежності від інших (батьків, представників попередніх поколінь).

Українські та російські психологи звертають увагу на такі аспекти морального вибору як творчість, духовна діяльність, надситуативна та життєтворча активність (В.Т.Кудрявцев, А.В.Мудрик, В.А.Петровський, В.А.Роменець. В.М.Ямницький), ініціатива, саморегуляція процесів прийняття рішень (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, В.О.Татенко), емоційна регуляція процесів вибору (О.С.Безверхий).

На основі наукового аналізу досліджень вчених, які пов’язували духовний розвиток людини з її моральним зростанням, було з’ясовано, що моральний вибір є одним з найважливіших етапів духовного становлення особистості і має певні складові. По-перше, це ініціатива суб’єкта, його самотворення (К.О.Абульханова-Славська, В.І.Слободчиков, В.А.Роменець). По-друге, знання та осмислення індивідом етичних норм (Д.О.Леонтьєв, В.Ф.Петренко, В.Д.Шадриков). По-третє, компетентність особистості, точніше її інтелектуальний, моральний та естетичний досвід (В.В.Знаков, К.Ясперс, І.С.Якіманська). По-четверте – “самототожність” та свобода “як духовний стан, самовідчуття людини”, що вимагає від неї суттєвої внутрішньої роботи для розуміння самої себе, власного внутрішнього “Я” (Г.О.Балл, С.Б.Кримський та ін.).

Необхідно відмітити, що більшість дослідників (В.І.Бакштановський, А.А.Гусейнов, О.Г.Дробницький, О.Л.Дубко, Є.П.Потапова, Ю.В.Согомонов, О.І.Титаренко та ін.) проблем морального розвитку особистості відмічають факт порушення етичних законів міжособистісних взаємодій у процесі морального вибору за умови його вивчення в лабораторних умовах. У зв’язку з цим вченими висувається ідея дослідження готовності особистості до здійснення морального вибору. Вона причинно обумовлена динамікою становлення особистісних утворень, їх незавершеністю, переструктуруванням, постійною трансформацією у структурі морального вибору особистості у період дорослішання. Науково осмисливши та обґрунтувавши положення висунутої ідеї та проаналізувавши ряд відомих досліджень з розвитку моральності підростаючої особистості (Б.С.Братусь, В.С.Мухіна, С.Г.Якобсон) ми постали перед необхідністю введення поняття готовності до морального вибору. Його сутність визначається як певний рівень розвитку моральної самосвідомості підлітка, що досягається на засадах набуття ним складного комплексу морально-етичних якостей, які дають можливість самостійно, відповідально та ініціативно самовизначитися в ситуації наявності декількох моральних альтернатив.

Отже, соціальна значущість і недостатнє дослідження особливостей здійснення морального вибору підлітками й обумовили вибір теми нашого дослідження “Моральний вибір як умова становлення самосвідомості особистості підлітка”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М.П.Драгоманова, який затверджений Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №5 від 27.12.2001 року), науковий напрям дослідження – теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №7 від 24.02.2000 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №8 від 29.10.2002 року).

Об’єкт дослідження – розвиток моральної самосвідомості у підлітковому віці.

Предмет дослідження – моральний вибір особистості підлітка як умова становлення її моральної самосвідомості.

Мета дослідження - дослідити психологічні особливості морального вибору, визначити типологію цього процесу та рівні готовності особистості підлітка до його здійснення.

Гіпотези дослідження. Моральний вибір виступає необхідною умовою становлення моральної самосвідомості у підлітковому віці. Він являє собою довільне рішення підлітка, що здійснюється у процесі надання ним переваг в альтернативних умовах моральному вчинку.

Смисловий контекст процесу морального вибору визначається готовністю підлітка до його здійснення, яка характеризується певним рівнем розвитку моральної самосвідомості у підлітковому віці. Ґенеза готовності до здійснення морального вибору особистості підліткового віку характеризується етапністю, послідовністю подолання протиріч між різними складовими “Я”-концепції підлітка та системою його ціннісних взаємин з іншими.

Особистісно орієнтоване виховання виступає основним засобом підвищення рівня готовності підлітка до здійснення морального вибору.

У відповідності з поставленою метою та висунутими гіпотезами визначені наступні завдання дослідження:

-

-

-

-

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали: вчення про морально-духовну сутність особистості (В.О.Сухомлинський, О.Г.Дробницький, Л.І.Рувинський, Т.О.Флоренська та ін.); концепції суб’єкта психічної активності (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк, Я.Л.Коломінський, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семіченко та ін.); вихідні положення про особистість як суб’єкта вільної, відповідальної дії, що випливає з основоположень гуманістичної психології та особистісно орієнтованого підходу (А.Маслоу, Р.Мей, К.Роджерс, Р.Ассаджолі та ін.); положення про людину як об’єкт власної психічної активності (З.С.Карпенко, П.В.Лушин, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко); генетико-моделюючий підхід як система принципів дослідження особистісного розвитку (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперин, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко); концепції міжособистісних ставлень (В.В.Власенко, Н.І.Непомняща, Н.А.Побірченко, Ю.О.Приходько) та становлення особистості як автора вільних вчинків (М.М.Бахтін, В.П.Зінченко, В.І.Слободчиков, В.А.Роменець, Г.А.Цукерман); положення про психологічні механізми становлення свідомості та моральної самосвідомості зростаючої особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, О.І.Кульчицька, І.І.Чеснокова, С.Г.Якобсон); вихідні положення особистісно орієнтованого виховання (І.Д.Бех, І.С.Булах, В.В.Рибалка).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези було розроблено програму дослідження, якою передбачалося вивчення та аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, вибір методик експерименту, що включав науково-теоретичний, дослідно-експериментальний, завершально-узагальнюючий етапи, кількісну та якісну обробку експериментальних даних, апробацію результатів дослідження та їх використання у практиці загальноосвітніх шкіл.

Для реалізації програми дослідження було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичний аналіз та систематизацію наукових літературних джерел; експеримент (констатувальний, контрольний, формувальний); бесіду, анкетування, опитувальники, тести, проективні методики; методи математичної статистики (семантичний диференціал, контент-аналіз).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів №218, 256, 202 м. Києва, Київського Палацу дітей та юнацтва, Київського національного торговельно-економічного університету впродовж 1999 – 2006 рр. Дослідженням було охоплено 248 учнів 12–15 років.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження визначається тим, що:

-

-

-

-

Практична цінність одержаних результатів роботи полягає у визначенні блоку діагностичних методів для вивчення готовності підлітка до здійснення морального вибору; експериментальній перевірці моделі готовності до здійснення морального вибору; у створенні програми та апробації соціально-психологічного тренінгу, результати якого можуть бути використані практичними психологами, соціальними працівниками загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл, коледжів, ліцеїв. Одержані дані доповнюють тему “Психологія підлітка” і можуть бути використані у курсі вікової та педагогічної психології викладачами ВНЗ при підготовці майбутніх вчителів і практичних психологів.

Особистий внесок здобувача полягає у розкритті та узагальнені психологічного змісту готовності особистості підлітка до здійснення морального вибору. Доведено ефективність розробленої автором програми розвитку готовності підлітків до морального вибору та її впливу на становлення моральної самосвідомості зростаючої особистості. У наукових спільних публікаціях авторськими є результати експериментального дослідження.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалися: теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних; використанням апробованих методів, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи; результатами емпіричної перевірки теоретичних положень; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних даних; достовірною результативністю експерименту та використанням методів математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення доповідалися та отримали схвалення на науково-практичних конференціях: “Конфлікти в педагогічних системах”, (Вінниця, 1997 р.); “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога”, (Київ, 1998 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях “Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості” (Дрогобич, 1998); “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (Київ, 1999 р.); “Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження” (Київ, 1999 р.); “Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000 р.); “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000 р.); “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Харків, 2005); міжнародному конгресі “Стреси в повсякденному житті дітей” (Одеса, 2000); міжнародних науково-практичних конференціях “Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу” (Київ, 2002) та "Політ-2004" (Київ, 2004); на засіданнях кафедри психології та звітних наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2000 - 2005 рр.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Київського Палацу дітей та юнацтва (довідка № 149 від 8 червня 2004 р.), Київських загальноосвітніх шкіл № 256 (довідка № 96 від 30 червня 2006 р.), 218 (довідка №217/6 від 14 червня 2006 р.), 202 (довідка № 137 від 16 червня 2006 р.); Київського національного торговельно-економічного університету (довідка № 1193/62 від 14 червня 2006 р.)

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 18 публікаціях автора, серед яких 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 249 найменувань (25 з них іноземною мовою) та 21 додатку. Основний зміст дисертації викладено на 175 сторінках комп'ютерного набору. У тексті дисертації вміщено 17 таблиць та 7 рисунків, які займають 20 сторінок тексту. Загальний обсяг дисертації – 267 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено її об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито методологічні й теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну й практичну цінність дослідження, наведені дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; визначено структуру роботи.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми морального вибору особистості на різних етапах онтогенезу" – проаналізовано наукові теорії та концепції вивчення морального вибору особистості, здійснено інтерпретацію генезису морального вибору та визначаються його психологічні особливості, виявлено специфіку готовності особистості до здійснення морального вибору в процесі дорослішання.

Феноменологія морального вибору представлена у багатьох аспектах: філософському, що висвітлює категорію морального вибору як таку (М.Ю.Бабій, А.А.Гусейнов, Б.Е.Давидович, О.Г.Дробницький Є.В.Золотухіна-Аболіна, М.Г.Каган, І.Кант, А.В.Меренков, М.Ю.Мізурін, О.В.Назаров, Є.П.Потапова, Ю.В.Согомонов та ін.), релігійному, за яким витоки здатності особистості до морального вибору визначаються в контексті привласнення нею релігійно-духовних цінностей (В.В.Зеньковський, С.Л.Франк, А.І.Клібанов, Б.С.Братусь); етичному, який презентує пріоритетну дію соціуму на процес становлення моральності людини (О.І.Титаренко, В.І.Бакштановський, О.Г.Дробницький, Б.О.Ніколаїчев, О.В.Назаров та ін.); культурологічному, що враховує орієнтацію людини на духовні корені, які “закладені” попередніми поколіннями (В.В.Соловйов, В.Д.Шадриков, В.В.Знаков), екзистенціональному, за яким актуалізується креативність особистості, поява в неї смислових орієнтирів (В.Т.Кудрявцев, П.С.Гуревич, А.Л.Нікіфоров, Д.О.Леонтьєв), психологічному, що відображає прагнення особистості до морального самовдосконалення через власну активність (К.О.Абульханова-Славська, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, В.А.Роменець).

Перші згадки про моральний вибір існують у творах античних філософів Сократа та Аристотеля, які, визначаючи сутність моральності людини, вказували на те, що добра людина здатна до морального вибору. Надалі проблема морального вибору піднімається у творах німецького філософа І.Канта, французьких екзистенціоналістів С.К’єркегора та Ж.-П.Сартра, російських філософів різних періодів В.В.Соловйова, М.К.Мамардашвілі, М.Ю.Бабія, А.А.Гусейнова, Є.В.Золотухіної-Аболіної, М.Г.Кагана, які висвітлюють смислове поле поняття морального вибору.

У психології процес вибору особистості – явище альтернативи і розглядається з позицій психологічної та соціальної детермінації. Серед зарубіжних напрямів відомі: психоаналітичний підхід З.Фрейда, у якому чинником морального вибору виступає бажання людини відповідати вимогам значущих інших; аналітичний підхід К.Юнга, на засадах якого обґрунтовується наявність архетипів духовного життя, володіючи якими, індивід набуває готовності до здійснення моральних виборів; у когнітивному підході Ж.Піаже та Л.Колберга висувається положення про здійснення морального вибору у контексті розвитку сфери моральних суджень підростаючої особистості.

Російські психологи досліджували моральний вибір як вихід із кола власних інтересів та як спрямованість соціальної активності на оточуючих людей. Так, К.О.Абульханова-Славська пов’язує вибір з відповідальністю та активністю особистості, В.А.Петровський з феноменом суб’єктності, Д.О.Леонтьєв з поняттям смислу. Українські вчені вивчають моральний вибір у межах концепцій саморегуляції (М.Й.Боришевський), становлення моральної самосвідомості та особистісних цінностей вихованців (І.Д.Бех, Р.В.Павелків), особистої відповідальності за обране рішення (Т.М.Титаренко, М.В.Савчин), психології здійснення вчинку (В.А.Роменець).

Різноплановість психологічних підходів до морального вибору потребує їх узагальнення шляхом вивчення генезису цього процесу на різних вікових етапах онтогенезу особистості. Створення ситуацій морального вибору як експериментальної методики дослідження особливостей моральної поведінки дітей належить Х.Хардшорну та М.Мею. Автори перших експериментальних досліджень особливостей морального вибору дитини приходять до висновку, що вона успішно долає конфлікт егоїстичної та альтруїстичної системи мотивів у разі наявності у неї звички діяти нормативним (моральним) шляхом.

За результатами досліджень, які здійснювалися в радянські та пострадянські часи, виявлено, що важливим фактором здійснення особистістю морального вибору є її спрямованість (просоціальна чи асоціальна). Показниками асоціальної поведінки В.С.Мухіна вважає відсутність у особистості почуття сорому та вини. Натомість саме вони є важливими індикаторами здатності до морального вибору і з’являються вже наприкінці дошкільного віку. Реакція значущого дорослого на здійснений дитиною вчинок, а не сам факт знання, “що таке добре і погане” зумовлює її до обрання в ситуації морального вибору альтруїстичної поведінки (В.С.Мухіна). Дослідження, проведені С.Г.Якобсон, показали, що реальний вплив на моральну поведінку дитини має лише та оцінка, яку вона дає собі як відповідальній за свою поведінку особистості. При цьому нею усвідомлюється власна тотожність зразкам, зафіксованим у суспільній свідомості як втілення добра або зла. Рівень розвитку моральної самосвідомості, на думку вченої, обумовлює готовність дитини до здійснення морального вибору. Однак у дошкільному віці моральну самооцінку дитина здійснює в більшості випадків за допомогою дорослого. Тому моральний вибір дошкільника визначений нами як зовнішньо опосередкований. При цьому, слідуючи положенням Є.В.Суботського, О.Е.Кострюкової, С.Г.Якобсон, ми констатуємо, що компоненти моральної самосвідомості ідентичні компонентам готовності до морального вибору.

Молодший шкільний вік, на думку ряду дослідників (І.Д.Бех, І.Ю.Кулагіна, В.С.Мухіна та ін.), характеризується подальшим розвитком когнітивного, емоційно-ціннісного та саморегуляційного компонентів самосвідомості - засвоюються моральні зразки та критерії, удосконалюється інтелектуальна сфера та процеси самопізнання дитини, формуються навички довільної поведінки. За позицією І.Д.Беха, в цей віковий період генезис морального вибору певною мірою відображає особливості становлення вольової сфери особистості. Як зазначає О.С.Безверхий, моральний вибір молодшого школяра базується на прогнозуванні дітьми реакції оточуючих та носить спонтанний характер. Узагальнення результатів досліджень з проблеми морального розвитку молодших школярів дало нам змогу обґрунтувати їх вибір в ситуації наявності моральних альтернатив як прогнозований моральний вибір.

У підлітковому віці розвиток самосвідомості підлітка супроводжується появою здатності до децентрації. Моральний вибір, що включає в себе механізм моральної децентрації, виступає як процес осягнення смислів та розв’язання міжособистісних конфліктів, як вибір між установкою на норму (що відображає в узагальненому вигляді інтереси суспільства) та установкою на конкретну людину (що має особисті цінності). Поява у підлітковому віці поряд з егоцентризмом моральної децентрації пов’язана зі зміною точки відліку в моральних судженнях особистості, з “переміщенням” критерію зовнішньо нормативної правильності вчинку до критерію внутрішньої значущості вчинку для конкретної людини. Таке переструктурування смислової сфери підлітка є не що інше, як можливість усвідомити істинну цінність цієї норми, тобто вийти за межі цієї норми.

Складність психологічних перетворень, що відбуваються в процесі розвитку всіх компонентів моральної самосвідомості підлітка, зайняття ним нової Я-позиції в соціальному просторі обумовлюють значні зміни у формуванні його готовності до морального вибору, вивченню яких присвячений другий розділ дисертації.

У другому розділі – “Дослідження психологічних особливостей морального вибору особистості підліткового віку" – репрезентовані особливості діагностування готовності до морального вибору особистості підлітка, обґрунтовані конкретні методики констатувальної частини дослідження, адекватні завданням та віку досліджуваних, схарактеризовано психодіагностичний інструментарій, наведено якісно-кількісний аналіз одержаних результатів, досліджена специфіка здійснення морального вибору особистістю підлітка та його типологія.

Для проведення констатувального експерименту нами було використано пакет взаємодоповнювальних методів, а саме: методики дослідження когнітивного компонента (“Моє розуміння особистісних якостей людини”, авт. І.С.Булах); емоційно-ціннісного компонента (“Методика вивчення ціннісних орієнтацій”, авт. М.Рокич, “Методика домінуючих ціннісних орієнтацій”, авт. Х.Ніємі, “Тест-опитувальник самоставлення”, авт. В.В.Столін, С.Р.Пантелєєв, опитувальники “Якими принципами Ви керуєтесь при здійсненні вчинків”, авт. І.Г.Дубов, А.А.Хвостов та методика “Відповідальність”, авт. М.А.Осташева, “Методика вивчення емпатії”, авт. А.Меграбян, М.Епштейн); компонента моральної саморегуляції готовності підлітка до морального вибору (“Особистий вибір”, авт. І.Д.Бех, “Вибір”, авт. Л.М.Сокол).

Наше дослідження базувалось на особистісно орієнтованому підході, зокрема, орієнтиром стали обґрунтовані та впроваджені у педагогічну практику загальноосвітніх шкіл І.Д.Бехом принципи активності компонентів ситуації, системності особистісних якостей, довільності моральних утворень особистості. Крім того, спираючись на зазначені принципи та враховуючи їх загальну спрямованість щодо особистісного розвитку людини в онтогенезі, ми брали до уваги вихідні методологічні положення дослідження моральної самосвідомості особистості на певному віковому етапі її особистісно орієнтованого виховання, а саме: об’єктивації нормативного “Я” особистості підлітка, трансформації морального мотиву в моральну якість (самоцінність), відносної синергійності та співвідносності “Я-утворень” у структурі моральної самосвідомості (І.С.Булах).

Дослідження когнітивного компонента готовності підлітків до морального вибору пов’язане з розумінням підлітками моральних понять, їх здатністю до моральної рефлексії та саморефлексії. Констатовано, що високий рівень розуміння моральних понять притаманний 36,8% досліджуваним. Ці підлітки здатні до перенесення у власний вжиток моральних знань інших людей, вільно оперують моральними поняттями, визначають моральні якості, чітко диференціюють, узагальнюють і конкретизують їх зміст. Середній рівень розуміння моральних понять виявлено у 32,2% респондентів, для яких характерно вибіркове привласнення моральних знань дорослих у власний особистісний простір, добра орієнтація у змісті найвідоміших й найпоширеніших моральних понять і якостей, здійснення ситуативної моральної рефлексії подій власного життя. Низький рівень зафіксовано у 31% досліджуваних, які досить обмежено оперують моральними поняттями, нормами, рідко визначають моральні якості, не можуть їх диференціювати, надати навіть емпіричного визначення.

Дослідження емоційно-ціннісного компонента готовності до морального вибору учнів підліткового віку пов’язано з вивченням ціннісних орієнтацій, емоційно-ціннісного ставлення особистості підлітка до свого “Я” при здійсненні нею морального вибору, наповненістю моральних норм особистісним смислом, вивченням почуттів відповідальності та емпатії.

Виявлено, що до першого та другого рангів термінальних цінностей увійшли ті цінності-цілі, які визнаються головними для більшості учнів підліткового віку. Такими цінностями виступають: взаємостосунки з вірними друзями (45,6%), здоров'я (31,6%), щастя в сімейному житті (22,8%). Для учнів, які здійснили такі вибори, особливої значущості набуває сфера спілкування з однолітками. Ці підлітки здатні до ціннісного прийняття іншої людини, осмислення її емоційних переживань, демонструють почуття дружби. Третій ранг цінностей-цілей визначається пріоритетами підлітків у структуруванні вільного часу, а саме: цікавою роботою (44,2%) та активним життям (34,6%), а також здоров’ям (21,2%).

Ранги інструментальних цінностей підлітків – шляхів подолання життєвих труднощів, у тому числі й моральних конфліктів, вказують на зміщення цінностей у бік індивідуальних властивостей, що визначає прагнення учнів, по-перше, володіти такими якостями як: вихованість (59,1%), охайність (45,7%), життєрадісність (29,2%), по-друге, – сміливість (51,8%) та тверда воля (48,2%). Такі показники обумовлені інтенсивним розвитком в учнів підліткового віку особистісної і міжособистісної рефлексії. В результаті рефлексування вони починають бачити ті чинники, які будуть сприяти їх успішному і активному життю. При цьому, цінності-засоби морального характеру (чесність) займають третій ранг, що вказує на деяку неузгодженість цінностей-цілей та цінностей-засобів учнів (54%), а, отже, на низьку мотиваційну готовність половини підлітків здійснити моральний вибір.

За показником соціальних очікувань високий рівень значущості позитивної думки про підлітків інших людей характерний для 29% досліджуваних, які в ситуації морального вибору орієнтуються на схвалення референтним оточенням їх вчинків та поглядів. Ці підлітки мають негативне ставлення до себе, малорозвинену здатність до цілісного прийняття власної особистості; неадекватну моральну оцінку, конформні. Середній рівень очікувань позитивного ставлення від інших мають 12,9% учнів підліткового віку, які частково осмислюють власні ціннісні пріоритети та аналізують проявлені у вчинках якості характеру. Низький рівень залежності від референтного оточення виявлений у 58,1% підлітків, які адекватно сприймають критику, гостро відчувають власну провину на фоні цілісного позитивного ставлення до себе, а, отже, здатні до самостійного самовизначення у ситуації морального вибору.

Позитивне ціннісне ставлення до дотримання таких етичних норм як самостійність виявили 22,2% опитуваних; чесність – 5,6% досліджуваних; справедливість – 33,3% підлітків. Такі показники вказують на високий рівень розвитку моральних переконань цієї категорії досліджуваних, їх емоційну готовність до здійснення морального вчинку, їх прагнення приймати самостійні, довільні та відповідальні рішення. Амбівалентне ставлення до таких норм як самостійність, чесність та справедливість виявили відповідно 33,3%; 52,7% та 38,9% учнів. Цими моральними нормами вони користуються залежно від соціальних умов та обставин. Як показали результати констатувального експерименту, в ситуаціях вибору вони обирають ту альтернативу, яка гарантує їм збереження дружніх стосунків з іншими, не зважаючи на фактори моральності чи аморальності таких вчинків. Рівень емоційної готовності цих підлітків до здійснення морального вибору характеризується ситуативністю. Негативне ставлення до моральної поведінки, прагнення уникнути виконання моральних норм, таких як самостійність, чесність та справедливість в ситуаціях вибору, декларування їх “відносності” характерне відповідно для 38,8%, 36,1% та 27,8% підлітків. Думаємо, що ігнорування принципів моральної поведінки цими учнями викликане розумінням того, що отримати користь для власної особистості легше, порушуючи етичні норми. Наприклад, здійснивши аморальний вибір, зберегти високий рівень самооцінки завдяки звинуваченню інших осіб, перекладенню відповідальності на обставини, ситуацію, оточуючих тощо.

Для аналізу відповідальності доцільно проаналізувати екстремуми різних типів відповідальності: соціальної, індивідуальної та дисциплінарної. Саме вищі показники найкраще відображають якісні відмінності кількісного розподілу досліджуваних за рівнем емоційно-ціннісної готовності до здійснення морального вибору. Так, високий рівень розвитку відповідальності за інших характерний для 22% загальної кількості опитуваних. Ця група підлітків у ситуації морального вибору визначається високою поведінковою готовністю до здійснення морального вчинку – проявляє ініціативу, здатна повести за собою інших, організувати їх діяльність, відстояти власні моральні переконання. Відповідальність за себе виявляють у ситуації морального вибору 19,6% підлітків. Такі підлітки схильні в ситуації морального вибору до прояву індивідуальної відповідальності, вони здатні зайняти самостійну позицію, висловити власну точку зору, але їм важко організувати чи переконати в чомусь інших. Дисциплінарна відповідальність притаманна 46% досліджуваних. Рівень поведінкової готовності до здійснення морального вибору цієї групи підлітків низький. Здатність цих підлітків здійснити моральний вибір повністю обумовлена наявністю навколо них дорослих чи інших референтних осіб, що мають соціальні очікування (моральні оцінки) щодо моральної поведінки підлітків.

Досліджувані, що мають високий рівень розвитку емпатії складають незначний відсоток (4,1%) від загальної кількості опитуваних. Для них властиві чуйність, співчутливість, співпереживання, здатність до розуміння внутрішніх станів інших людей. Саме тому в ситуації морального вибору ці підлітки завжди обирають альтруїстичні форми поведінки. Середній рівень розвитку емпатії характерний для 41,9% опитаних, яким властива нестійка можливість адекватно розуміти, оцінювати як власні почуття, так і почуття інших. У більшості випадків вони активно втручаються в перебіг подій, де існують моральні альтернативи. Низький рівень розвитку емпатії мають 54% досліджуваних. Учні цієї групи мають обмежену здатність до децентрації, оскільки в ситуації морального вибору вони мало переймаються проблемами інших людей, звертаючи увагу лише на свої переживання, що вказує на їх корисливість та егоцентризм.

Вивчення компонента моральної саморегуляції готовності особистості підлітка до морального вибору пов’язане з прогнозуванням підлітком власних дій, вчинків, поведінки. Встановлено, що 57,2% підлітків вважають, що спроможні прийняти самостійне рішення в ситуації морального вибору та надати дієву допомогу іншим; будуть ініціативно підтримувати рішення референтної групи однолітків, вдаватися до прояву демонстративних форм залежності від інших 18% підлітків; займуть пасивну позицію, будуть дотримуватися вказівок інших 24,8% підлітків.

Проведений змістовний аналіз результатів констатувального експерименту на основі використаних методик дав нам можливість визначити як рівні готовності особистості підлітка до здійснення морального вибору, так і його якісні показники (табл. 1). Критеріями оцінки рівня готовності підлітків до здійснення морального вибору стали: довільність, емоційно-ціннісне ставлення до іншого, розвиток моральної саморефлексії.

Таблиця 1

Якісні показники рівнів готовності підлітків до морального вибору

Рівні | Критерії

Високий. | Підлітки здатні до перенесення у власний вжиток моральних знань інших людей, вільно оперують моральними поняттями, визначають моральні якості, чітко диференціюють, узагальнюють і конкретизують їх зміст. Ця категорія підлітків спроможна емоційно прийняти іншу людину, осмислити її емоції та точки зору; виявити емпатію, співучасть, дружбу. Досліджувані контролюють власні емоційні стани, вільно самовизначаються у ситуації вибору, передбачаючи результати власних вчинків, мають сформоване ставлення до моральних норм та відзначаються ініціативною поведінкою.

Середній | Підлітки вибірково привласнюють моральні знання дорослих у власний особистісний простір, добре орієнтуються у змісті найвідоміших й найпоширеніших у їх особистісному просторі моральних понять і якостей, здатні на емпіричному рівні пояснити їх зміст; мають деяку неузгодженість цінностей-цілей та цінностей-засобів, при загальній моральній спрямованості. Виявляють емпатію, здатні до децентрації референтних осіб, осмислено переживають суттєві риси свого характеру. При прийнятті рішень орієнтовані на позитивне ставлення до них інших. Ситуативно регулюють власну поведінку в ситуації вибору внаслідок несформованого ставлення до деяких загальнолюдських норм. Здатні взяти на себе індивідуальну відповідальність.

Низький | Запозичення підлітками моральних суджень оточуючих у власний особистісний простір відбувається ситуативно, залежно від значущості ситуації та її наслідків. Вони слабко рефлексують оцінку власних вчинків дорослими, здійснюють моральну рефлексію та саморефлексію лише найвиразніших властивостей “Я”, мають невеликий спектр особистісно значущих норм та цінностей, які мають переважно егоцентричний характер. Підлітки виявляють емпатію та співучасть у прийнятті тільки референтного оточення; мають ускладнення при узагальнені власного емоційного досвіду, неадекватно сприймають критику, рідко відчувають провину, конформні. Регуляція власної поведінки досліджуваних зумовлена зовнішнім примусом; існує задоволеність існуючим станом речей, визначається високий рівень дисциплінарної відповідальності, орієнтація на зовнішнє підкріплення морального вчинку.

Процес узагальнення теоретичних постулатів наших наукових пошуків та результатів пілотажного і констатувального експериментів надали нам змогу визначити ґенезу готовності до здійснення морального вибору особистості підліткового віку (рис.1.) та дослідити специфіку її етапів.

Як видно з рис. 1, готовність особистості підлітка здійснити моральний вибір на першому етапі характеризується ситуативністю, обумовленістю зовнішніми обставинами. В цьому випадку дилема морального вибору виникає внаслідок неузгодженості між “Я”-реальним та “Я”-нормативним підлітка і супроводжується тиском референтного оточення, до якого він виявляє ціннісне ставлення. Підліток, здійснюючи моральний вибір, орієнтується на прийняття (неприйняття) його вчинку значущими особами, підтвердження певного соціального статусу, позитивну оцінку якостей власної особистості. Перший етап готовності до здійснення морального вибору визначено як ситуативний.

Рис.1. Ґенеза готовності до здійснення морального вибору особистості підлітка

Другий етап готовності до морального вибору пов’язаний з суб’єктивізмом підлітка – його вибірковим ставленням до моральних норм. Підлітки дотримуються лише тих з них, які відповідають їх уявленням про бажаний образ “Я”. Поява в них ціннісного, осмисленого ставлення до себе зумовлює самостійну, але демонстративну поведінку в ситуації морального вибору. При цьому актуалізується здатність підлітків до децентрації, що обумовлює оцінку ними власного вчинку з використанням моральних критеріїв. Цей етап готовності до здійснення морального вибору є самостійним.

Третій етап готовності підлітка до морального вибору пов’язаний з наявністю у нього особистісного ставлення до моральних норм та ціннісного ставлення до інших. Підліток здатен до моральної саморефлексії. Співвіднесення знань про себе відбувається в процесі аутокомунікації, тобто в межах “Я- ідеальне” та “Я-моральне”. На третьому етапі моральна самосвідомість підлітка досягає порівняно вищого з попередніми етапами рівня, оскільки її нова характеристика пов’язана вже зі здатністю висувати життєві цілі, осягати деякі суспільні цінності, прагнути бути гідним в ситуації моральних альтернатив та структурувати життєву позицію. Цей етап визначено як особистісний.

Отже, на основі дослідження складових готовності до морального вибору особистості підлітка (когнітивної, емоційно-ціннісної, саморегуляційної) можна створити цілісну картину етапів здійснення морального вибору, які виступають умовою становлення їх моральної самосвідомості.

У третьому розділі – „Взаємообумовленість процесів розвитку моральної самосвідомості та морального вибору” – на засадах особистісно орієнтованого виховання створено програму соціально-психологічного тренінгу з розвитку готовності підлітків до здійснення морального вибору, проведено порівняльний аналіз компонентів моральної самосвідомості підлітків експериментальної та контрольної груп.

Концепцію формувального експерименту побудовано на основних положеннях особистісно орієнтованого виховання особистості. По-перше, міжособистісні взаємодії з особистістю підлітка наповнювалися безумовним ціннісним ставленням до неї, по-друге, для підлітка був створений соціальний простір взаємин, спілкування, діяльності, в якому він відчував себе самодостатньою особистістю, по-третє, міжособистісні взаємодії мали такий характер, що кожний підліток був поставлений в умови відповідального і вільного самовираження. Мета формувального експерименту була спрямована на розвиток моральної самосвідомості підлітків, а, отже, й їх готовності до здійснення морального вибору. Змістовні блоки соціально-психологічного тренінгу з розвитку моральної самосвідомості (готовності до морального вибору) мали наступну структуру: блок, орієнтований на особистісну сферу, який включав у себе вправи на усвідомлення підлітком особистих якостей та оптимізацію його ціннісного ставлення до себе в ситуації вибору; блок, орієнтований на спілкування, що пов’язаний з психотехніками, спрямованими на усвідомлення підлітком себе в системі особистісного спілкування, взаємодій з іншими; блок, заснований на сюжетних іграх та іграх-драматизаціях, які орієнтують на включення у моральну діяльність (моральні вчинки), на вправляння у саморегуляції у ситуації вибору. Основним досягненням особистості підлітка при реалізації завдань цього блоку є усвідомлення стереотипів своєї поведінки у ситуаціях морального вибору. Загальним результатом проведення тренінгу стала емоційно-ціннісна саморефлексія учасниками тренінгу самих себе, що означало підвищення рівня моральної самосвідомості. Програма тренінгу складала 30 годин и реалізовувалася впродовж 10 занять. Експериментальна та контрольна групи включали по 62 учні 6-9 класів.

Результати, отримані у ході формувального експерименту, довели його ефективність, про що свідчить динаміка готовності до морального вибору підлітків представлена у таблиці 2.

Вивчення динаміки становлення когнітивного компонента готовності до морального вибору виявило тенденцію зростання розуміння підлітками моральних якостей, моральної саморефлексії. Кількісний аналіз таблиці вказує, що після формувального експерименту зросли з 36,6% до 83,4% кількісні показники високого рівня розуміння підлітками експериментальної групи моральних якостей за рахунок їх зниження на середньому та низькому рівні відповідно на 21,7% та 25,1%. Це відображає зростання у цих підлітків здатності до логічного та осмисленого розуміння моральних понять, уміння знаходити взаємозв’язки між цими поняттями, давати моральним якостям узагальнені, диференційовані характеристики. В контрольній групі високий рівень розвитку когнітивного компонента був виявлений у 37,1% підлітків, що лише на 0,3% більше відповідних показників початку експерименту. Середній рівень моральних орієнтирів та знань підлітків контрольної групи підвищився на 6,5% за рахунок зниження показників низького рівня когнітивного компонента готовності підлітків до морального вибору на 6,8%.

Таблиця 2

Динаміка показників готовності підлітків до морального вибору

до і після формувального експерименту

n=124

Компо-ненти | Зміст

компонента |

Рівні | Контрольна

група (%), n=62 | Експеримент. група (%), n=62

До ФЕ | Після ФЕ | До ФЕ | Після ФЕ

Когнітивний | Моральні орієнтири та знання | Високий | 36,8 | 37,1 | 36,6 | 83,4

Середній | 32,2 | 38,7 | 32 | 10,3

Низький | 31 | 24,2 | 31,4 | 6,3

Емоційно-ціннісний | Ціннісне ставлення до норм (справедливість) | позитивне | 33,3 | 35,1 | 33,7 | 69,3

амбівалентне | 38,9 | 39,4 | 39,1 | 23,3

негативне | 27,8 | 25,5 | 27,2 | 7,4

Соціальні очікування

(самокерування) | Високий | 38,7 | 37,7 | 38,1 | 72,6

Середній | 29 | 31,1 | 31 | 14

Низький | 32,3 | 31,2 | 30,9 | 13,4

Особистий сенс вчинку | Високий | 19 | 19,8 | 19,6 | 54,5

Середній | 25 | 26,1 | 23 | 23,6

Низький | 56 | 45,9 | 57,4 | 21,9

Відповідальність | Високий | 22 | 24 | 24 | 64

Середній | 78 | 76 | 75 | 36

Низький | 0 | 1 | 0

Емпатія | Високий | 4 | 4 | 6 | 18

Середній | 42 | 41 | 38,2 | 74

Низький | 54 | 55 | 55,8 | 8

саморегуляційний | Прогнозування дій, вчинків, поведінки | Високий | 57,2 | 57,8 | 58,2 | 80,7

Середній | 18 | 19,4 | 22 | 16,3

Низький | 24,8 | 22,8 | 19,8 | 4

Порівняння показників емоційно-ціннісного компонента готовності до морального вибору підлітків експериментальної групи за показником позитивне ціннісне ставлення до моральних якостей (на прикладі норми “справедливість”) зафіксовано на рівні 69,3% підлітків експериментальної групи, порівняно з 33,7% цієї ж групи на початку експерименту. Зростання кількості підлітків з позитивним ставленням до вказаної норми відбулося за рахунок зниження кількості підлітків з амбівалентним та негативним ставленням до неї (відповідно на 15,8% та 19,8%). В контрольній групі збільшення позитивного ставлення до норми “справедливість” становить 1,8%, амбівалентного – 0,5%; негативного ставлення – 2,3% підлітків.

За показником змін соціальних