НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 338.1:658.1

Соколова Людмила Василівна

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація
і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк-2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному університеті радіоелектроніки Міністерства освіти і науки України (м. Харків).

Науковий консультант – | доктор економічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Харків), проректор з наукової роботи, завідуюча кафедрою бізнесу та підприємництва.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Аптекар Савелій Семенович, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністер-ства освіти і науки України (м. Донецьк), завідуючий кафедрою інноваційного менеджменту;

доктор економічних наук, професор Єрмошенко Микола Миколайович, Національна академія управління (м. Київ), проректор з наукової роботи, завідуючий кафедрою маркетингу підприємств;

доктор економічних наук, професор Петрович Йосип Михайлович, Національний університет "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України (м. Львів), професор кафедри менеджменту організацій.

Провідна установа – | Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Одеса), кафедра менеджменту. |

Захист відбудеться "23" лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "20" січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні формується принципово нова суспільно-політична ситуація, пов’язана з фактичним завершенням періоду системних перетворень та переходом до етапу практичної реалізації завдань довгострокової стратегії, а саме – стратегії сталого розвитку і структурно-інноваційної перебудови української економіки за умови задоволення потреб споживачів. Стратегічним орієнтиром структурної перебудови національної економіки має бути становлення конкурентоспроможних промислових підприємств, здатних забезпечити рівноправне партнерство у світовому економічному співтоваристві. Реалізація цих вимог можлива на підставі послідовного застосування арсеналу теорії адаптації підприємств, її науково-практичного та методичного інструментарію.

Адаптація тісно пов'язана з ринковою діяльністю українських підприємств у конкурентному середовищі, оскільки характеризує не тільки процес їхнього функціонування на ринках збуту, але і результати, що досягаються при цьому. Сучасний ринок піддається постійним змінам, у тому числі масштабного характеру, швидкість яких така велика, що пристосування до них стає суттєвою перевагою у конкурентній боротьбі. У цих умовах підприємства-товаровиробники, що прагнуть зміцнення своїх конкурентних позицій, повинні відмовлятися від колишніх методів роботи з ринком і орієнтуватися на нові підходи, принципи і методи організації і ведення бізнесу, основу яких становить адаптація. Здатність до адаптації – одна з основних складових успіху підприємства на товарному ринку, працівника – на ринку праці, технології – на інвестиційному ринку, товару – на ринку споживача.

Адаптація є природним процесом прояву глибинних особливостей ринкової економіки і представляє певну сукупність змін у діяльності підприємств, обумовлених невизначеністю зовнішнього середовища. Закономірним є інтерес учених до різних аспектів адаптації промислового підприємства до невизначеності бізнес-середовища. Дослідження загальнотеоретичних аспектів процесу адаптації знайшло відображення у працях як зарубіжних учених-економістів І. Ансоффа, Г. Асселя, Б. Бермана, С. Біра, Є. Голубкова, А. Градова, П. Друккера, М. Мак-Дональда, Ф. Котлера, Т. Мота, С. Попова, Ю. Рубіна, Р. Сатановського, М. Портера, Дж. Еванса, так і вітчизняних – О. Амоші, С. Аптекаря, І. Бланка, А. Войчака, М. Єрмошенка, П. Перерви, В. Петренка, М. Прокопенка, О. Пушкаря, І. Решетнікової, Г. Скударя, М. Чумаченка. Вагомий внесок у розробку фундаментальних основ теорії та методології формування організаційно-економічного механізму адаптації підприємства до ринкових умов господарювання зробили українські науковці А. Воронкова, В. Гончаров, В. Гриньова, Ю. Іванов, Т. Ландина, П. Іващенко, Й. Петрович, В. Скубенко, О. Тридід.

Констатуючи необхідність адаптації як способу не тільки виживання, але і подальшого розвитку підприємства, ряд авторів у своїх публікаціях пропонують реалізувати окремі адаптаційні заходи за деякими напрямами або тільки акцентують увагу на доцільності розробки комплексної системи адаптації, її окремих підсистем. Однак багато теоретико-методологічних проблем організаційно-економічного забезпечення процесу адаптації підприємств до змін бізнес-середовища дотепер залишаються нерозв’язаними. Новизна проблеми адаптації полягає не в пасивному пристосуванні підприємства до невизначеності бізнес-середовиша, а в активному впливі на ринок, застосуванні превентивних заходів, що дозволяють йому вчасно, мобільно й адекватно реагувати на постійні зміни ринкового оточення: тим самим забезпечувати свою життєдіяльність і конкурентні позиції на ринку.

У сучасних умовах активного розвитку інформаційної економіки для українських підприємств характерно: об'єктивне істотне зростання невизначеності та складності бізнес-середовища; якісна зміна внутрішнього середовища; усвідомлення реальної необхідності аналізу тенденцій змін зовнішнього оточення і розробки адекватних адаптивних реакцій; нове розуміння суті стратегічного управління, що потребує застосування нових методів вирішення стратегічних завдань розвитку підприємства; усвідомлення необхідності забезпечення гнучкості виробництва; залежність ефективності стратегічного управління підприємством від прийняття обґрунтованих адаптаційних заходів.

У сформованій ситуації досить важливим є системне дослідження теоретичних, методичних і організаційно-економічних аспектів розробки системи адаптації промислових підприємств до невизначеності бізнес-середовища. Таким чином, тема дисертаційної роботи обґрунтована, присвячена актуальній проблемі управління адаптацією підприємства з метою забезпечення його конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту продукції, умотивована наявністю невирішених або недостатньо повно розглянутих у спеціальній науковій літературі питань щодо планування та організації комплексу адаптаційних робіт на промисловому підприємстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у Харківському національному університеті радіоелектроніки Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: “Розробка теоретичних і методичних підходів, програмних засобів з формування організаційного механізму адаптації підприємств до умов ринку”, номер державної реєстрації 0193U039095 (1992-1994 рр.), у рамках якої розроблено науково-методологічні засади формування організаційно-економічної системи адаптації промислових підприємств, методичні положення оцінки рівня їх конкурентоспроможності, використання системи комп’ютерного навчання маркетингу, складання бізнес-плану адаптації; “Розробка типової інформаційно-аналітичної системи: підсистема “Наука”, номер державної реєстрації 0103U001560 (2005 р.), у межах якої розроблено методологію проектування функціональних задач планово-фінансового відділу організації; “Теоретичні і практичні підходи до моделювання системи управління сучасним підприємством”, номер державної реєстрації 0103U001565 (2003-2005 рр.), у рамках якої підготовлено науково-методичні рекомендації проведення бізнес-діагностики підприємств промисловості, оцінки інтегрованого показника їх фінансової привабливості, розробки стратегічної моделі адаптації, методичних засад оцінки синергетичної якості функціонування системи адаптації, формування системи матеріального стимулювання персоналу – учасників адаптаційних заходів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень із удосконалення механізму організаційно-економічного забезпечення адаптації промислових підприємств і розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності їх життєдіяльності в умовах невизначеності бізнес-середовища.

Для досягнення мети поставлено та вирішено комплекс теоретичних, методичних і практичних задач:

визначено суттєві напрями необхідної адаптації підприємств промисловості до глибоких змін, пов’язаних із реформуванням економіки країни та наростаючою невизначеністю бізнес-середовища;

визначено місце категорії “бізнес-середовище” у системі економічних категорій ринкової економіки, удосконалено понятійний апарат, який було використано в процесі дослідження проблем адаптації підприємств промисловості, за рахунок її істотних ознак, показників ефективності якості функціонування системи;

критично проаналізовано тенденції сучасного розвитку промислових підприємств України, Харківської області, м. Харкова, виявлено проблеми функціонування вітчизняних підприємств в умовах посилення конкуренції, що визначило передумови необхідності й доцільності формування механізму адаптації підприємства, обґрунтування концепції його реалізації на основі системи організаційно-економічного забезпечення процесу адаптації;

теоретично обґрунтовано методологічні підходи до формування системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємств, функціональні залежності між її підсистемами, запропоновано структуру та перелік основних завдань, що підлягають вирішенню;

надано обґрунтування і розроблено стратегічну модель адаптації підприємства, яка зорієнтована на формування сукупності сценаріїв подальшого його розвитку, вибір найбільш прийнятної стратегії в адаптаційному просторі двох суттєвих характеристик підприємства – конкурентоспроможності та фінансової привабливості;

розроблено ієрархічну модель оцінки синергетичної якості функціонування системи адаптації підприємства, визначено оцінні параметри моделі, обґрунтовано методичний підхід до визначення інтегрованого показника фінансової привабливості підприємства та удосконалено методику оцінки рівня його конкурентоспроможності, які обрано критеріями стратегічної моделі адаптації;

розроблено модель оцінки соціально-економічної ефективності заходів з адаптації, яка забезпечує методичний підхід щодо розрахунку чистого приведеного ефекту, оцінки раціональності витрат на адаптацію, удосконалення системи мотивації праці персоналу залежно від їх участі у процесі адаптації;

обґрунтовано принципи і розроблено концепцію та механізм бізнес-діагностики як обов'язковий елемент системи розробки стратегій адаптації, на основі його використання визначено потенціал підприємств за напрямами: маркетинг, фінанси, економіка;

розкрито особливу роль маркетингової складової системи адаптації та визначено вплив маркетингу на організацію адаптаційного процесу на підприємстві;

розроблено концепцію організації регіонального консультаційного центру, в якій запропоновано нову функціонально-територіальну схему формування регіональної політики адаптації підприємств промисловості до невизначеності бізнес-середовища.

Об'єктом дослідження є процес адаптації промислового підприємства до невизначеності бізнес-середовища та складові системи організаційно-економічного забезпечення адаптації.

Предмет дослідження – теоретичні та прикладні аспекти формування
системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємств до специфічних умов структурно-інноваційної перебудови економіки країни.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали положення сучасної економічної теорії, праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених з питань економіки підприємства, маркетингу, фінансового менеджменту, адаптації та стратегічного управління, законодавчі акти України, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання.

Під час проведення досліджень використано сукупність методів і підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність та обґрунтувати результати досліджень: методи теоретичних узагальнень і порівнянь – для розкриття змісту основних елементів теорії адаптації, виявлення розходжень у розумінні сутності бізнес-середовища, процесу адаптації підприємства та у підходах до оцінки його конкурентоспроможності; системного підходу – для дослідження доцільності організації регіонального адаптаційно-маркетин-гового центру, впливу чинників бізнес-середовища, вибору напрямів бізнес-діагностики та адаптації підприємств до невизначеності бізнес-середовища; системного аналізу – для розробки системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємства та моделі оцінки синергетичної якості її функціонування; логічного моделювання і конструювання – для класифікації чинників системно-цілісного пізнання процесу адаптації, вибору структури системи адаптації й класифікації основних елементів її управлінського циклу; фінансового та ситуаційного аналізу – для оцінки тенденцій розвитку підприємств Харківського регіону; аналізу ієрархій – для визначення рангів факторів конкурентоспроможності підприємства; графічний – для візуального відображення причинно-наслідкових зв'язків у досліджуваних процесах, явищах; параметричних багатокутників – для наочного подання результатів оцінки конкурентоспроможності підприємств; експертні методи – для оцінки параметрів моделі адаптації; маркетингових досліджень – для вивчення резервів та напрямів адаптації підприємств; економіко-математичного моделювання – для розробки стратегічної моделі адаптації та визначення інтегрованого показника фінансової привабливості підприємства.

Інформаційною базою дослідження були закони України, статистичні дані Державного комітету статистики України, дані Головного управління статистики Харківської області, звітності промислових підприємств, узагальнені результати наукових досліджень, матеріали періодичної преси, науково-практичних семінарів і конференцій, результати особистих наукових досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукової проблеми організаційно-економічного забезпечення адаптації промислових підприємств до невизначеності бізнес-середовища, що визначає умови посилення їх конкурентних позицій на ринках збуту та подальшого сталого розвитку в умовах транзитивної економіки.

Основні результати:

уперше:

на основі функціонально-системологічного підходу розроблено механізм організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємств до невизначеності бізнес-середовища, який інтегрує три основні блоки: маркетинговий, організаційно-плановий, інноваційний та шість підтримуючих: інформаційний, економічний, логістичний, фінансовий, соціально-психологічний, екологічний. Обґрунтовано принципи вибору стратегічних орієнтирів адаптації підприємств і розроблено модель формування стратегії адаптації;

теоретично обґрунтовано концептуальні засади розробки системи адаптації підприємства до невизначеності бізнес-середовища, що дозволяє на єдиній методологічній основі розглядати процес адаптації як комплексний, включаючи його наукові, організаційні, економічні, інформаційні, маркетингові та соціальні аспекти. Проведено теоретичне узагальнення методів, форм, видів та напрямів адаптації, що створило передумови для класифікації базових елементів теорії адаптації;

розроблено методичні положення визначення синергетичної якості функціонування системи адаптації підприємства, відповідно до якої побудовано ієрархічну модель показників та шкалу оцінки комплексного показника адаптивності, що сприятиме якісному оцінюванню резервів організаційно-економічного забезпечення процесу адаптації;

запропоновано модель організації регіонального консультаційного центру, функціонування якого спрямовано на формування регіональної політики, що забезпечить надання кваліфікованої, професійної, цілеспрямованої допомоги промисловим підприємствам та сприятиме забезпеченню їх конкурентних переваг на ринках збуту;

удосконалено:

зміст і цілі пасивної, активної та превентивної адаптації підприємства, що забезпечує збалансованість стратегій адаптації за формами, видами, ступенем, рівнем управління та функціональними сферами;

класифікацію основних елементів та істотних ознак адаптації підприємства, що сприяє удосконаленню теорії адаптації;

методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, що забезпечує їх адекватність невизначеності сучасного бізнес-середовища;

дістали подальшого розвитку:

методичні рекомендації з оцінки соціально-економічного ефекту реалізації адаптаційних заходів та його розподілу між структурними підрозділами та персоналом залежно від їх участі в процесі адаптації;

науково-практичні основи організаційного, методичного та інформаційного забезпечення програмно-цільового підходу до реалізації адаптаційної, у тому числі маркетингової діяльності підприємства як однієї з основних функціональних сфер системи адаптації;

інтегрований комплекс маркетингу підприємства за рахунок доповнення елементами “адаптивність” і “задоволеність” споживачів, що дає підставу розробляти його у форматі системи “6Р-6С” і конкретизувати технологію розробки та функціонування системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємств промисловості.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що використання методичних рекомендацій сприяє зростанню ефективності управління підприємствами за рахунок формування механізму організаційно-економічного забезпечення їх адаптації до невизначеності бізнес-середовища.

Методичні положення з формування механізму адаптації підприємств промисловості прийнято Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень (м. Харків) для розробки заходів із організаційно-економічного забезпечення процесу адаптації підприємств (довідка № 224/01 від 17.05.2005 р.); науково-методичні підходи до організації і функціонування регіонального адаптаційного центру прийнято Головним управлінням економіки та ринкових відносин Харківської обласної державної адміністрації для розробки проекту регіональної програми підтримки розвитку малого підприємництва та проекту регіональної програми науково-технічного та інноваційного розвитку (довідка № 04-15/867-1 від 24.03.2005 р.); методичні рекомендації з оцінки фінансового стану, які базуються на розрахунку інтегрованого показника фінансової привабливості, використано у планово-економічній діяльності ВАТ „Харківський завод електромонтажних виробів” (довідка № 61Д від 15.03.2005 р.); науково-методичні рекомендації з розробки стратегічної моделі адаптації, оцінки ефективності реалізації заходів з адаптації використані при формуванні стратегічних напрямів розвитку й складанні інвестиційного бізнес-плану ВАТ „Автрамат” (м. Харків) (акт про впровадження № /01 від 02.12.2004 р.); методичні розробки з бізнес-діагностики, оцінки конкурентоспроможності та фінансової привабливості підприємства впроваджено в інвестиційно-консалтинговій компанії “Проконсул” (акт про впровадження № 135 від 25.04.2005 р.); методичні рекомендації з оцінки конкурентного становища підприємства на ринку збуту тракторів, рекомендації та пропозиції щодо обґрунтування форм і методів реалізації системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємства прийнято до впровадження у ВАТ “Харківський тракторний завод” (довідка № 68-01/51 від 17.05.2005 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету радіоелектроніки при викладанні дисциплін: „Економіка підприємства”, „Стратегічне управління”, „Маркетинг”, „Управління організаційним розвитком та змінами”, „Інвестування”, „Основи маркетингу й економічне обґрунтування проектів”, „Фінанси підприємства” (акт упровадження № 50.03/27-3428 від 09.06.2005 р.); Харківського національного економічного університету при викладанні дисциплін: „Економіка підприємства”, „Маркетинг”, „Менеджмент” (довідка № 85/02-47 від 29.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є підсумком багаторічних наукових досліджень, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблем подальшого розвитку теорії і практики управління процесом адаптації промислового підприємства до нестабільних умов зовнішнього середовища та запроваджено комплекс організаційно-економічних заходів з адаптації, що сприятиме зміцненню конкурентних позицій підприємств промисловості на зовнішніх і внутрішніх ринках збуту та підвищенню ефективності їх діяльності у період структурно-інноваційної перебудови економіки країни. На базі виконаних досліджень розроблено методичні підходи і конкретні рекомендації, що дозволяють підвищити ефективність функціонування підприємств в умовах невизначеності сучасного бізнес-середовища. Усі результати, які винесено на захист, отримано автором самостійно на основі власних досліджень та вивчення практики діяльності промислових підприємств. Особистий внесок дисертанта полягає також у формалізації задачі, розробці певної сукупності власних алгоритмів, відповідних розрахунків та інтерпретації здобутків дослідження, розробці комплексу управлінських рішень щодо подальшого розвитку теорії і практики адаптації промислових підприємств до невизначеності бізнес-середовища. З наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано тільки ті положення і розрахунки, що є результатом власної роботи здобувача. Внесок автора у колективні опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення і результати наукових досліджень доповідалися й отримали позитивну оцінку на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, форумах, семінарах. Основні з них такі: Міжнародна конференція-семінар “Проблемы и перспективы формирования цивилизованного общества в Украине (м. Харків, 1996 р.); Перша міська науково-практична конференція “Актуальные проблемы современной науки в исследованиях молодых ученых г. Харькова” (м. Харків, 1997 р.); IV Міжнародний молодіжний форум “Радиоэлектроника и молодежь в XXI веке (м. Харків, 2000 р.); XI Міжнародна науково-практична конференція “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” (м. Харків, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Особливості використання маркетингових технологій в умовах інноваційних змін в економіці” (м. Харків, 2005 р.), III Міжнародна науково-практична конференція “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (м. Хмельницький, 2005 р.).

Публікації. Основні наукові результати опубліковано у 95 наукових працях загальним обсягом 125,5 друк. арк., з яких особисто автору належить 84,83 друк. арк. Із них 4 монографії обсягом 43,35, у тому числі 2 індивідуальні, обсягом 31,85 друк. арк., у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць надруковано 23 роботи, матеріалів конференцій – 21.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Її загальний обсяг – 467 с., у тому числі основний текст – 395 с., 46 таблиць, 69 рисунків, список використаних джерел із 349 найменувань на 30 сторінках, 6 додатків на 41 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дисертації, показано її наукову новизну, практичну цінність отриманих результатів, зв’язок роботи з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.

Перший розділ „Теоретичні підходи до проблеми адаптації промислових підприємств”. Базисом зміцнення економіки України в умовах ринкових відносин є конкурентоспроможна промисловість. Підприємства цього економічного сектора зазнають великих труднощів, поступово долаючи кризові ситуації, що несе ринкове оточення. Нестабільність зовнішнього середовища вимагає від підприємств мобільності, гнучкості, високої готовності задовольняти мінливі потреби ринку, своєчасного й адекватного реагування на зміни ринкової ситуації. Здатність швидко пристосовуватися до різноманітних стохастичних змін зовнішнього середовища стала ключовим чинником підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання ринку, що дає підставу вважати проблему адаптації найважливішою. Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує істотних змін у підходах до визначення стратегічних цілей і завдань економічного розвитку підприємств промисловості. У сучасних умовах одним із напрямів стратегічного розвитку і струк-турної перебудови промислового комплексу України є індустріальна модернізація, що обумовлює підвищену увагу керівників підприємств до формування й реалізації стратегії випереджального розвитку. Найбільш важливим завданням на підприємствах є не просто отримання якісних ресурсів та прийняття рішень щодо їх раціонального використання, а забезпечення адаптації підприємств до невизначеності бізнес-середовища.

Недостатність досвіду ряду вітчизняних підприємств промисловості у розробці й реалізації стратегій адаптації в умовах невизначеності бізнес-середовища, неоднозначність концептуальних підходів до трактування понять “адаптація підприємства”, “бізнес-середовище”, “механізм адаптації”, недостатня опрацьованість методичних і практичних питань з управління адаптацією підприємства вимагають поглиблення наукових досліджень у цій сфері. Такі важливі аспекти управління адаптаційним процесом, як формування механізму організаційно-економічного забезпечення адаптації, розробка стратегій адаптації, оцінка конкурентоспроможності й фінансової привабливості підприємства, поки що враховуються недостатньо повно, що істотно знижує його ефективність. Це визначає необхідність, доцільність і актуальність усебічного дослідження проблеми адаптації вітчизняних промислових підприємств до невизначеності бізнес-середовища, пошуку шляхів і засобів вирішення комплексу питань науково-прикладного характеру. Проведене дослідження основних питань теорії адаптації дозволило виявити багатогранність процесу адаптації й обумовити необхідність моделювання розробки відповідної стратегії.

Адаптація – це реалії сьогодення, які стосуються кожного суб’єкта ринкових відносин, і не враховувати їх – це шлях до банкрутства у майбутньому. Адаптація є процесом приведення можливостей підприємства у відповідність до змін бізнес-середовища з метою забезпечення ефективності життєдіяльності і сталого розвитку у майбутньому, виправдовування очікувань його власників відносно зростання ринкової вартості бізнесу та постійного підвищення якості життя його працівників. Важливим напрямом вирішення цих питань є організаційно-економічна підтримка процесу адаптації.

Розглянута суть адаптаційного процесу на підприємстві, його системних характеристик як об'єкта управління є методологічною основою формування вихідних передумов розробки механізму організаційно-економічного забезпечення адаптації, до яких віднесено побудову відповідної системи
адаптації, визначення і коригування стратегічних орієнтирів адаптації, бізнес-діагностику підприємства за напрямами: маркетинг, фінанси й економіка, вибір моделей і методів вирішення адаптаційних завдань, регламентацію і координацію відповідних заходів, узгодження інтересів учасників адаптаційних процесів щодо розподілу фінансових результатів діяльності підприємства. Це визначило необхідність класифікації істотних ознак адаптації підприємства (рис. 1), на основі якої складено схему адаптаційного процесу.

Рис. 1. Класифікація істотних ознак адаптації підприємства

У роботі зроблено висновок, що процес формування ринкових відносин у країні зумовив появу нових видів ринків і викликав ряд докорінних змін як в умовах функціонування промислових підприємств, так і в їх зовнішньому оточенні, що визначено як бізнес-середовище. Першочергового вирішення набула проблема адаптації підприємств до невизначеності бізнес-середовища, обумовленої впливом чинників прямої та непрямої дій (табл. 1).

Таблиця 1

Окремі чинники впливу бізнес-середовища на промислове підприємство

Чинник прямої дії | Напрям впливу | Чинник непрямої дії

Закони та підзаконні акти, що регламентують діяльність підприємств промисловості; арбітраж; нетарифні бар’єри | Політико-правовий | Загальний законодавчий простір для товаровиробників; політичний клімат у країні; групи тиску; неформальне втручання уряду; суспільно-політичний устрій; ідеологія | Рівень розвитку ринкових відносин; система оподаткування; фіскальна політика; обсяги інвестицій у промисловість; установлення пільг; структура попиту та пропозиції на ринку | Економічний | Стан економіки; платіжний баланс країни; ринкові стратегії підприємств-конкурентів, привабливість країни щодо експорту своїх товарів | Система освіти, підвищення кваліфікації та управління кадрами, неформальні групи | Соціально-культурний | Національні інтереси; соціальні інститути; цінності та відношення до праці, успіху, змін, ризику та ін. | Нові інформаційні технології; рівень технічного розвитку конкуруючих підприємств; маркетингова орієнтація конкурентів | Науково-технічний | Рівень інноваційної активності та ін-
формаційного забезпечення конкурентів у сфері промисловості; науково-технічний прогрес; розвиток галузевої науки | Обмеження нанесення шкоди навколишньому середовищу | Екологічний | Ступінь активізації діяльності зі збереження ресурсів і захисту навколишнього середовища |

Вирішення проблеми приведення можливостей товаровиробників у відповідність до вимог ринку, переорієнтація всіх функціональних сфер їх діяльності на задоволення потреб споживачів потребувало подальшого розвитку положень теорії адаптації, узагальнення елементів понятійного апарату, визначення сутності концептуального підходу та дослідження передумов розробки й функціонування механізму організаційно-економічного забезпечення адаптаційного процесу.

У другому розділі „Передумови формування системи адаптації підприємств в умовах розвитку ринку” розглянуто тенденції адаптації українських промислових підприємств. Становлення і розвиток промислових підприємств в Україні у період транзитивної економіки визначається умовами формування ринку, особливостями трансформації власності, бурхливими змінами в суспільному і політичному житті країни, що особливо характерно для 2005 р. Період лібералізації й обвального спаду виробництва в Україні (1991-1994 рр.) після декількох років напруженої роботи (1995-1997 рр.) змінився періодом поступового “пожвавлення” (1997-1999 рр.) і далі періодом поступової економічної стабілізації (2000-2004 рр.). Протягом останніх років порівняно з докризовим періодом у країні спостерігається позитивна динаміка темпів зростання обсягів промислової продукції з 95,2% у 1991 р. до 112,5% у 2004 р., інвестицій в основний капітал – з 92,9% (1991 р.) до 128,8% (2004 р.). Але це не призводить до суттєвих змін у діяльності промислових підприємств: за 14 років функціонування підприємств промисловості в умовах формування ринкової економіки фінансові результати (прибуток до 2001 р.) покращились на 16,9% на фоні зростання індексу цін виробників промислової продукції, що характерно для 2001-2004 рр. Питома вага збиткових підприємств ще є досить високою: 38,2% – 2001 р., 38,8% – 2002 р., 37,2% – 2003 р., 34,8% – 2004 р. (табл. 2).

Таблиця 2

Темпи зростання показників економічного стану України до відповідного

періоду попереднього року (у порівнянних цінах), %

Показник | Рік

1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Обсяг промислової продукції | 104,0 | 112,4 | 114,2 | 107,0 | 115,8 | 112,5 | 105,0

Інвестиції в основний капітал | 100,4 | 114,4 | 120,8 | 108,9 | 131,3 | 128,0 | 108,5

Фінансові результати від звичайної
діяльності до
оподаткування | 220,0 | 187,6 | 134,5 | 78,1 | 134,2 | 218,6 |

125,2

Питома вага збиткових підприємств | 22,2 | 45,0 | 38,2 | 38,8 | 37,2 | 34,8 | 34,4

Індекс цін виробників промислової
продукції | 115,7 | 120,8 | 100,9 | 105,7 | 111,1 | 124,1 |

108,3

– станом на 24.06.2005 року; – у фактичних цінах; – до грудня попереднього року.

Таке становище є наслідком змін, що відбуваються у сучасному бізнес-середовищі, і тих проблем, які існують на багатьох промислових підприємствах за причини недостатньої уваги керівництва до управління процесом адаптації. Важливим напрямом їх вирішення є застосування системного підходу, який дозволяє у сучасних умовах і на положеннях теорії систем визначити закономірності адаптації підприємства до невизначеності зовнішнього оточення. Кожне підприємство інтуїтивно чи обґрунтовано обирає свої напрями пристосування до невизначеності бізнес-середовища. Це дуже важливий процес функціонування підприємства, від ефективності якого залежать основні результати соціально-економічного розвитку країни, її регіонів.

Харківська область є однією з провідних областей України. За останні 5 років приріст промислового виробництва області склав 67,2%. Його зростання у 2004 р. до 2003 р. (у порівнянних цінах) склало 16,1%. Забезпечено збільшення обсягів виробництва по 12 із 13 основних видів економічної діяльності, у тому числі у машинобудуванні – на 18,2%, питома вага якого у структурі промислового виробництва склала 24,1% у 2004 р. Але на загальному фоні позитивної динаміки ряду основних показників соціально-економічного розвитку спостерігається зниження рентабельності операційної діяльності, особливо у 2002 р., зростання питомої ваги збиткових підприємств та кількості зареєстрованих безробітних, низький рівень інноваційної активності суб’єктів ринку. У 2004 р. інноваційну діяльність на промислових підприємствах здійснювали 118 підприємств, що складає лише 18,2% усіх промислових підприємств області. Обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 1414,7 млн. грн., що становить 9,5% від загального обсягу реалізованої промислової продукції. Усе це свідчить про труднощі адаптаційних процесів, що відбуваються на промислових підприємствах у період реалізації у країні стратегії сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови національної економіки. У зв’язку з цим підвищується роль та значущість організаційно-економічного забезпечення процесу адаптації промислових підприємств, важливою складовою якого є бізнес-діагностика. Її проведення дозволяє визначити потенціал розвитку адаптивних здібностей, реалізація яких на практиці забезпечує успішну діяльність підприємств на перспективу, що веде до формування стійкої і стабільної економіки країни.

У роботі досліджено й показано, що з розвитком в Україні ринкових відносин відбувається переорієнтація діяльності промислових підприємств на використання концепції маркетингу як філософії бізнесу. Саме через маркетингову складову функціонування підприємства відбувається моніторинг бізнес-середовища та дослідження ринку, реалізується зворотний зв’язок зі споживачами, що є основою адаптації. Цей висновок обґрунтовано за результатами п'ятирічного багатоцільового маркетингового дослідження, окремі підсумки якого наведені на рис. 2; 3; табл. 3; 4.

Рис. 2. Показники конкурентоспроможності підприємства

Таблиця 3

Ранжирування чинників успіху підприємства

Чинник успіху | Питома вага , % | Ранг | 1. Ціна товару/послуги | 88,2 | 1/2 | 2. Маркетингові дослідження | 88,2 | 1/2 | 3. Планування маркетингу | 82,4 | 3 | 4. Управління персоналом: мотивація праці | 76,5 | 4 | 5. Висока якість товару/послуги | 70,6 | 5 | 6. Стимулювання збуту | 64,7 | 6/7 | 7. Висока якість сервісу | 64,7 | 6/7 | 8. Ефективна реклама | 47,1 | 8/9 | 9. Маркетингова інформаційна система | 47,1 | 8/9 | 10. Управління персоналом: адаптація персоналу | 41,2 | 10 | 11. Продаж по Інтернету | 5,9 | 11 |

Із розвитком ринкових відносин змінюється структура пріоритетів маркетингової діяльності підприємств, керівництво яких поступово усвідомлює, що: в умовах ринку управляти підприємством на основі колишніх принципів явно неможливо; необхідно використовувати ринкові прийоми та методи управління адаптацією підприємства; маркетинг є методологією ринкової діяльності сучасних товаровиробників. Необхідною умовою ефективного управління адаптацією підприємства є навчання персоналу маркетингу, забезпечення перманентності цього процесу, що можливо за умови використання авторської автоматизованої системи навчання “Універсал” та функціонування регіонального адаптаційно-маркетингового центру.

Таблиця 4

Заходи щодо підвищення результативності роботи підприємств

Показник | Питома вага показника по роках, % | Темп зміни
2004 / 1999, % | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 1. Поліпшення якості продукції | 34,52 | 50,00 | 38,89 | 56,25 | 65,00 | 68,18 | 197,5 | 2. Дослідження ринку збуту | 30,95 | 34,62 | 38,89 | 25,00 | 35,00 | 40,91 | 132,2 | 3. Нові канали збуту | 48,81 | 53,85 | 55,56 | 37,50 | 55,00 | 36,36 | 74,49 | 4. Нові форми роботи з постачальниками | 23,81 | 15,38 | 33,33 | 6,25 | 25,00 | 27,27 | 114,5 |

5. Модифікація продукції | 16,67 | 15,38 | 33,33 | 18,75 | 15,00 | 22,73 | 136,3 | 6. Нова продукція | 32,14 | 34,62 | 38,89 | 6,25 | 45,00 | 40,91 | 127,3 | 7. Нові форми роботи з конкурентами | 15,48 | 3,85 | 16,67 | 18,75 | 20,00 | 22,73 | 146,8 |

8. Зниження операційних витрат | 15,48 | 19,23 | 16,67 | 6,25 | 40,00 | 45,45 | 293,6 | 9. Зміна форм реклами | 19,05 | 7,69 | 16,67 | 6,25 | 15,00 | 18,18 | 95,43 | 10. Зростання витрат на рекламу | 13,09 | 23,08 | 11,11 | 6,25 | 20,00 | 22,73 | 173,6 | 11. Запрошення консультантів | 5,95 | 3,85 | 11,11 | 6,25 | 10,00 | 13,64 | 229,2 |

У третьому розділі „Теоретико-методичні засади формування системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємства” доведено, що гомеостатична природа підприємства реалізується через його спроможність адаптуватися до невизначеності бізнес-середовища. Для управління цим процесом необхідно обрати системну концепцію, яка утворить теоретичний базис для вирішення комплексу завдань із адаптації промислового підприємства, визначити методологію наукового дослідження як сукупність використовуваних методів, принципів, методик. Теоретичним базисом системних досліджень забезпечення процесу адаптації підприємства обрано функціональну системологію, що характеризує ноосферний етап розвитку системологічного підходу. Відповідно до неї має місце конструктивне розуміння системи забезпечення адаптації як функціонального об'єкта. Це надає можливість успішного вирішення слабоформалізованих проблем, до яких відноситься адаптація підприємства.

З метою виявлення й чіткого формулювання проблеми адаптації підприємств до невизначеності бізнес-середовища, для вибору стратегії наукового дослідження й науково-практичних розробок застосовано метод системного аналізу, що є невід’ємною складовою методології дослідження будь-яких об’єктів. Одним із найпоширеніших методів і форм системного аналізу та відображення його результатів є дерево аналізу проблеми (рис. 4), відповідно до якого, по-перше, має бути визначено процес, який необхідно дослідити.

Управління процесом адаптації потребує розробки певної системи – межової абстракції об'єкта дослідження довільної природи, а саме системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємства. Етапами її формування є такі: аналіз існуючого стану управління адаптацією, вибір цілей системи за рівнями управління, визначення функціональних підсистем, організація кадрового, інформаційного, матеріально-технічного, нормативно-методичного, правового, та фінансового забезпечення. По-друге, має відбутися синтез системи адаптації – вибір типу структури, складових елементів, визначення архітектоніки системи (рис. 5).

Рис. 4. Дерево аналізу проблем адаптації

По-третє, необхідно визначити, як має функціонувати система адаптації. Процес адаптації підприємства спрямовується на розв'язання трьох основних завдань: забезпечення життєдіяльності й подальшого сталого розвитку підприємства в довгостроковій перспективі на основі встановлення динамічного балансу з бізнес-середовищем; підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на ринках збуту; забезпечення високого рівня його фінансової привабливості. Для досягнення поставленої мети необхідно організувати процес вирішення комплексу завдань, що забезпечуватиме їх виконання. Це можна реалізувати на основі розробки й упровадження організаційно-економічної системи адаптації підприємства (ОЕСАП). Виходячи з її структури, необхідності виконання певних функцій і вирішення обраної сукупності локальних завдань, слід констатувати, що є об'єктивна підстава вважати за доцільне та необхідне впроваджувати на промислових підприємствах саме таку систему. Її функціонування спрямовано на управління організаційно-економічним забезпеченням процесу адаптації підприємств. Змістовний аспект у формуванні системи адаптації полягає у визначенні обсягу та послідовності робіт, комплексу обґрунтованих заходів, що забезпечують конкурентне становище підприємства на ринках збуту.

У роботі визначено, що багатоваріантний, різноплановий процес адаптації підприємства недостатньо досліджено, проблема його моделювання не вирішена у завершеній формі. Це потребувало розробки стратегічної моделі адаптації підприємства, базуючись на оцінці значень комплексного показника адаптивності – коефіцієнта адаптивності. Запропонована стратегічна модель адаптації у вигляді матриці „конкурентоспроможність – фінансова привабливість” дає можливість відобразити позицію кожного підприємства у стратегічному адаптаційному просторі, яка визначається цілеорієнтованим вектором адаптивності. Порівняльний аналіз значень фактично досягнутого та запланованого показника адаптивності й відповідно напрямів їх цілеорієнтованих векторів дозволяє оцінити якість адаптаційної програми і вірність обраної стратегії адаптації та розвитку підприємства.

Рис. 5. Структура системи адаптації підприємства

Управління процесом адаптації підприємства реалізується через управління конкурентоспроможністю й фінансовою привабливістю, що потребувало формалізації загального критерію – показника адаптивності у вигляді найбільш прийнятної степеневої функції. Задача моделювання полягає у визначенні умов формування та реалізації цілеорієнтованої стратегії адаптації, яка залежить від параметрів вектора адаптивності – його довжини та кута нахилу. Управління за відхиленням фактичних значень параметрів вектора адаптивності від оптимальних, заданих в адаптаційному просторі моделі, дозволяє забезпечити найбільш короткий шлях процесу адаптації. Переваги запропонованої стратегічної моделі полягають у тому, що її застосування дозволяє оцінити правильність обраного курсу функціонування підприємства, скорочує час реалізації адаптаційних заходів, сприяє прийняттю обґрунтованих рішень у сфері управління адаптацією.

Графічна інтерпретація вибору стратегії адаптації залежно від рівнів конкурентоспроможності та фінансової привабливості підприємства (рис. 6) свідчить про те, що на кінець періоду ВАТ “Електромашина”, ВАТ “Харківський завод електромонтажних виробів” і МП “Сигнал” попадають у зону активної адаптації, ВАТ “Автрамат” і АТЗТ “Харківська бісквітна фабрика” – у зону повільно-превентивної адаптації, маючи при цьому достатньо низький рівень фінансової привабливості, ВАТ “Харківський тракторний завод” займає положення на межі повільно-пасивної та повільно-активної адаптації.

Інтегрована оцінка

конкурентоспроможності |

1,0

0,9

0,8

0,7

0,6

0,5

0,4

0,3

0,2

0,1

0,0 |

0,0 0,2 0,4 1,0 | Інтегрована оцінка фінансової привабливості | стратегія

1 - превентивної адаптації;

2,3 - повільно-превентивної

адаптації;

4 - активної адаптації; |

5,6 - повільно-активної

адаптації;

7 - пасивної адаптації;

8,9 - повільно-пасивної

адаптації |

Рис. 6. Графічна інтерпретація вибору стратегії адаптації підприємств у 2004 р.

Відповідно до даної моделі виникає можливість оцінити спрямованість стратегічного розвитку підприємств, порівняти їх стратегічні позиції, розглянути пріоритетність конкуруючих суб’єктів ринку, намітити для них напрями коригування корпоративних, конкурентних (бізнес-стратегій) та функціональних стратегій адаптації.

У четвертому розділі „Критерії якості функціонування системи адаптації підприємства” доведено, що за критерії оцінки доцільно вибрати інтегровані показники конкурентоспроможності та фінансової привабливості підприємства. Для формування методичного базису організаційно-еконо-мічного забезпечення управління процесом адаптації підприємства запропоновано й обґрунтовано методичні підходи до інтегрованої оцінки конкурентоспроможності та фінансової привабливості промислового підприємства. Чисельною мірою конкурентоспроможності обрано відповідний коефіцієнт конкурентоспроможності. Модель інтегрованої оцінки конкурентоспроможності підприємства сформовано як багатомірний об'єкт, який дає змогу: досліджувати поведінку кожного з факторів для різних підприємств за умови їх ранжирування; зіставляти розрахункові значення оцінних показників із оптимальними; визначати рівні конкурентоспроможності підприємств галузі за формулою:

, (1)

де – коефіцієнт конкурентоспроможності j-го підприємства, ;
aij – усереднена експертна оцінка j-го підприємства за і-м фактором конкурентоспроможності, ; ri – ранг і-го фактора конкурентоспроможності.

Основні складові методичного підходу щодо отримання інтегрованої кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства наведено на рис. 7.

Даний підхід до інтегрованої оцінки подано таким чином: експертна оцінка значень локальних показників для кожного обраного фактора конкурентоспроможності, ранжирування факторів за методом аналізу ієрархій Т. Сааті, встановлення послідовності розрахунку інтегрованої оцінки конкурентоспроможності підприємства (табл. 5).

Використання розроблених підходів дозволяє керівництву акцентувати увагу на зовнішніх і внутрішніх оцінках функціонування підприємства, визначати його конкурентні позиції на ринках збуту (формула 2), виявляти резерви підвищення конкурентоспроможності, аналізувати зони вибору стратегії адаптації залежно від її типу.

, (2)

де Rj(k) – ранг j-го