Національна академія наук україни

інститут регіональних досліджень

СЛОБОДА Лариса Ярославівна

УДК 346:336.77.067

РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ БАНКІВ

Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Львівського банківського інституту Національного банку України.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Партин Галина Остапівна,

Львівський банківський інститут
Національного банку України,

декан економічного факультету.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Примостка Людмила Олександрівна,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,

завідувач кафедри менеджменту банківської діяльності;

кандидат економічних наук, професор

Дмитренко Микола Гаврилович,

Черкаський банківський інститут

Української академії банківської справи, директор-проректор.

Провідна установа: | Одеський державний економічний університет, кафедра банківської справи (м. Одеса).

Захист відбудеться 20 грудня 2006 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 20 листопада 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Сторонянська І. З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сталий розвиток економіки України за умов становлення ринкових економічних відносин потребує нових підходів до забезпечення стабільності та ефективності функціонування всіх складових ринкової інфраструктури. Стратегічною метою функціонування вітчизняної банківської системи є забезпечення сталості її розвитку шляхом досягнення надійності, стійкості до криз, підвищення якості та ефективності її діяльності. Важливу роль у зміцненні банківської системи України, зростанні довіри до неї вкладників та інвесторів відіграє регулювання банківських ризиків. У загальній сукупності банківських ризиків найбільша питома вага припадає на кредитні ризики. Кредитні ризики, з огляду на пріоритетність та високу прибутковість кредитних операцій, є визначальними в діяльності вітчизняних і зарубіжних банків. Негативна дія кредитних ризиків завдає банкам значних втрат і є однією з найвагоміших причин їхнього банкрутства. За цих умов особливої актуальності набуває проблема регулювання кредитних ризиків банків. Причому ця актуальність підсилюється у зв’язку з приходом в Україну іноземних банків, що загострює конкуренцію на ринку банківських послуг і, відповідно, потребує від вітчизняних банків застосування ефективних механізмів забезпечення конкурентоспроможності їх діяльності, серед яких важливу роль відіграє регулювання кредитних ризиків.

Регулювання кредитних ризиків є предметом дослідження багатьох віт-чизняних та іноземних науковців і практиків. Значний внесок у теорію та практику управління кредитними ризиками банків зроблено у працях С. Аржевітіна, І. Балабанова, І. Бланка, І. Бушуєвої, О. Васюренка, В. Вітлінського, В. Волошина, В. Галасюка, В. Гейця, А. Ґосподаровіч, М. Дмитренка, О. Заруби, І. Івченко, Г. Карчевої, М. Клапківа, М. Козоріз, С. Козьменка, В. Кочеткова, В. Міщенка, Г. Партин, Г. Панової, Л. Примостки, О. Пернарівського, Я. Наконечного, П. Роуза, А. Сандерса, Дж. Сінкі, Т. Смовженко, С. Tарачева. Такі вчені, як І. Гуцал, О. Дзюблюк, Л. Примостка, М. Пуховкіна, Т. Раєвська, С. Мочерний досліджували питання регулювання кредитних ризиків банків.

Однак слід зазначити що у вітчизняній економічній науці немає комплексного дослідження теоретико-методичних основ та прикладних аспектів регулювання кредитних ризиків банків на мікроекономічному рівні. Недостатньо розробленими є питання, пов’язані зі стратегією і тактикою внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків, комплексним аналізом впливу ризикоутворювальних чинників, вибором методів регулювання кредитних ризиків та оцінкою економічної ефективності їх застосування. Необхідність наукового розроблення окреслених питань з урахуванням сучасних напрямів кредитної діяльності банків, дослідження чинників ризику, стратегічного управління, орієнтації банківського нагляду на якість управління ризиками обумовили вибір теми дисертації, окреслили об’єкт і предмет, визначили мету, завдання і структуру дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Виконання дисертаційної роботи здійснювалося при проведенні наукових досліджень у Львівському банківському інституті Національного банку України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темою “Підвищення ефективності взаємодії банківського та реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації” (номер державної реєстрації 0105U008982). У ході виконання теми автором розроблено рекомендації щодо вдосконалення внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків та оцінки його ефективності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення теоретичних положень, розроблення методичних підходів та практичних рекомен-дацій щодо вдосконалення регулювання кредитних ризиків банків. Комплексний підхід до реалізації цієї мети зумовив необхідність вирішення таких наукових завдань:

· дослідити зміст, характеристики і види кредитних ризиків у банківській діяльності;

· розкрити сутність поняття “регулювання кредитних ризиків банків”, сфор-мулювати його принципи, виокремити функції та етапи;

· проаналізувати сучасний стан, тенденції та проблеми регулювання кредитних ризиків банків в Україні та за кордоном;

· виокремити складові інформаційного забезпечення регулювання кредит-них ризиків і провести оцінку ризикоутворювальних чинників у діяльності вітчизняних банків;

· систематизувати методи регулювання кредитних ризиків та дослідити практику їх застосування в банках України;

· обґрунтувати напрями вдосконалення регулювання кредитних ризиків банків;

· розробити методику оцінки ефективності внутрішньобанківського регулю-вання кредитних ризиків.

Об’єктом дослідження є кредитні ризики, які виникають у взаємовідносинах між банками та їхніми клієнтами при здійсненні кредитних операцій.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти регулювання кредитних ризиків банків.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять поло-ження сучасної неокласичної економічної теорії, зокрема теорії фінансів, теорії грошей і грошового обігу, теорії ризику, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених із питань економічного ризику, управління банківськими ризиками, стратегічного управління, державного регулювання, аналізу банківської діяль-ності. Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації україн-ських банків, звітні дані банків, дані періодичних видань та результати проведеного автором анкетування.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використано такі наукові методи дослідження: ретроспективний аналіз, системний підхід (для уточнення понятійного апарату, розроблення класифікації чинників кредитних ризиків та методів їх регулювання, формулювання принципів регулювання ризиків); анкетування та експертні оцінки (при оцінюванні значимості чинників кредитних ризиків та дослідженні чинної практики їхнього регулювання у вітчизняних банках); групування, економічний та статистичний аналіз (при визначенні тенденцій розвитку кредитної діяльності, сучасного стану та проблем регулювання кредитних ризиків банків в Україні та за кордоном); нормативний (для аналізу законодавчих актів щодо регулювання ризиків); формалізації та моделювання (при розробленні структурно-логічної схеми регулювання кредитних ризиків); економіко-математичного моделювання (для розроблення методичних рекомендацій щодо прогнозування впливу чинників на рівень кредитних ризиків та оцінки економічної ефективності їх регулювання).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретико-методичних засад та розробленні практичних рекомендацій щодо регулювання кредитних ризиків банків. Найбільш істотними результатами, що визначають наукову новизну та характеризують особистий внесок автора, є такі:

вперше:

- запропоновано методичний підхід до регулювання кредитних ризиків банку на основі структурно-логічної схеми, застосування якої дає можливість впливати на рівень кредитних ризиків з урахуванням стра-тегічних завдань діяльності банку через комплексний аналіз ризико-утворювальних чинників, адекватний вибір та ефективне застосування методів їх регулювання за етапами кредитного процесу;

удосконалено:

- класифікацію чинників кредитних ризиків на основі чіткого виділення середовища їх виникнення і природи впливу та класифікацію методів регулювання кредитних ризиків за ознаками, які, на відміну від існуючих, визначають сферу і характер регулятивних дій щодо чинників кредитних ризиків. Використання пропонованих критеріїв класифікації дає можли-вість оцінити адекватність застосування методів регулювання кредитних ризиків відповідно до впливу ризикоутворювальних чинників у процесі здійснення кредитних операцій банків;

- методику оцінки економічної ефективності регулювання кредитних ризиків на засадах урахування зміни вартості грошових коштів у часі, сукупних витрат на регулювання, потенційних втрат і втраченої вигоди під час здійснення кредитних операцій, що дає змогу оцінити якість внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків і підвищує ефективність управління витратами банку;

отримали подальший розвиток:

- визначення поняття “регулювання кредитних ризиків банків” як послідовного процесу прийняття рішень щодо впливу на ризикоутворювальні чинники, який здійснюється спеціальними методами як на макро-, так і на мікроекономічному рівні з метою утримання прийнятного рівня кредитних ризиків для досягнення стратегічних завдань банківської діяльності, що, на відміну від існуючих тлумачень, реалізує комплексний підхід і ґрунтується на характеристиках регулювання ризиків – процесуальної, функціональної, методологічної, змістової;

- методичні підходи до прогнозування впливу чинників на рівень кредитних ризиків при здійсненні короткострокового і довгострокового банківського кредитування за допомогою ймовірнісних показників з метою подальшого вибору методів регулювання кредитних ризиків.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробленні методичних рекомендацій щодо внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків та оцінки його ефективності. Практичні рекомендації та пропозиції отримали схвальну оцінку і використані Національним банком України при підготовці законопроекту „Про банківський кредит” та Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а також у практичній роботі структурних підрозділів Національного банку України (довідка № 328-05 від 29.11.2005 р.); Західної регіональної філії АКБ „Трансбанк” (акт № 1547/01 від 7.12.2005 р.); Львівського регіонального управління Банку „Фінанси та кредит” (довідка № 603 від 10.03.2006 р.). Основні результати дослідження використовуються в навчальному процесі Львівського банківського інституту Національного банку України при складанні навчальних програм та підготовці методичного забезпечення з дисциплін “Банківські операції”, “Стратегічне управління”, “Аналіз банківської діяльності”, “Кредитування і контроль”, „Центральний банк і грошово-кредитна політика”(довідка № 01-15/167 від 20.02.2006 р.); Національного університету „Львівська політехніка” (довідка № 66-72-269 від 20.04.2006 р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є індивідуальним внеском автора. Внесок автора у спільні публікації відображено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансів, кафедри банківської справи, щорічних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського банківського інституту НБУ, постійно діючих наукових семінарах спільно з Інститутом регіональних досліджень НАН України.

Основні положення дисертації пройшли апробацію на таких конференціях:
V міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Фінансовий
та банківський менеджмент: досвід та проблеми” (19 – 20 листопада 2003 р.,
м. Донецьк); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (10 грудня 2003 р., м. Суми);
ІІ міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності
в Україні: історія та сьогодення” (10 – 11 червня 2004 р., м. Тернопіль); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (21 – 22 жовтня 2005 р., м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (3 – 5 червня 2005 р., м. Луцьк); IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (9 – 10 листопада 2006 р., м. Суми).

Публікації. Дисертаційна робота знайшла своє відображення в 19 наукових працях, у тому числі 13 – у фахових виданнях, загальним обсягом 5,95 д. а., з яких 5 д. а. належить авторові особисто.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках і включає 21 таблицю, 45 ілюстрацій. Список використаних джерел містить 192 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність результатів, форми їх апробації та використання в банківській практиці.

У першому розділі дисертації “Теоретико-методичні засади регулю-вання кредитних ризиків банків” досліджено зміст і види кредитних ризиків, визначено їх роль у банківській діяльності, розроблено класифікацію чинників кредитних ризиків, обґрунтовано необхідність регулювання кредитних ризиків банків і запропоновано авторський підхід до визначення цього поняття, сформульовано принципи, з’ясовано функції та конкретизовано його етапи.

Кредитні операції завжди були і залишаються пріоритетним напрямом діяльності вітчизняних і зарубіжних банків. У структурі активів банків України кредити становлять близько 50 – 70% загального їхнього обсягу та забезпечують 2/3 усіх доходів банківської діяльності. Високі темпи зростання кредитних операцій зумовлені тим, що кредити є основними та найприбутковішими банківськими активами. Однак висока дохідність кредитних операцій неодмінно супро-вод-жується підвищеними ризиками, внаслідок чого кредитування визнається найризикованішим видом банківської діяльності.

Світовий досвід доводить, що стабільність функціонування банків у сучасних динамічних умовах залежить від рівня кредитних ризиків. Неврахування негативного прояву цих ризиків є причиною значних банківських втрат від здійснення кредитних операцій та зумовлює банкрутство банків. Негативна дія кредитних ризиків реалізується у зростанні обсягів проблемних кредитів, які є потенційними втратами банків, підвищенні рівня витрат на формування резервів під можливі втрати за кредитними операціями, а також інших видів витрат.

Протягом 2001 – 2006 рр. поряд із динамічним зростанням обсягів кредитного портфеля банків України спостерігається наявність проблемних кредитів та збільшення відрахувань у резерви під можливі втрати від кредитних операцій (рис.1).

Рис. 1. Динаміка обсягів кредитного портфеля, проблемної заборгованості
та резервів під кредитні ризики банків України за період з 2001 по 2006 рр.

(Примітка. Розраховано на основі даних НБУ)

На основі дослідження сутності кредитних ризиків у банківській діяльності виділено послідовність їх виникнення та прояву через ризикоутворювальні чинники, сукупний рівень кредитних ризиків банку та його види, наслідки дії кредитних ризиків, що призводять до фінансових втрат чи отримання прибутку. Автором доведено, що при з’ясуванні економічної суті кредитних ризиків доцільно враховувати не тільки залежність ризиків від непередбачених чинників щодо позичальників, а й від управлінських рішень і дій менеджерів банків як суб’єктів ризику, а також умов зовнішнього середовища функціонування банків і їхніх клієнтів. Виходячи з цих міркувань, у роботі кредитний ризик банку розглядається як економічна категорія, сутність якої розкриває характер еконо-мічних відносин між банком та позичальниками з приводу перерозподілу фінансових активів і відображає ступінь досягнення очікуваного результату кре-дитних операцій банку з урахуванням комплексного впливу ризикоутворювальних чинників. При цьому рівень індивідуальних кредит-них ризиків залежить здебільшого від непередбачених ризикоутворювальних чинників щодо діяльності позичальників, а портфельного кредитного ризику – від внутрішньобанківських пріоритетів та кон’юнктури фінансового ринку.

У роботі обґрунтовано, що як індивідуальним, так і портфельним кредитним ризикам банків притаманні характеристики, які сприяють розумінню їх еконо-мічного змісту, а саме: економічна природа, суб’єктивність оцінки, варіаційність рівня, імовірність виникнення, невизначеність наслідків, об’єктивність прояву, альтернативність та напрям впливу.

Проведені дослідження показали, що на рівень кредитних ризиків банків впливає великих спектр ризикоутворювальних чинників. Кредитні ризики зумовлюють як унікальні фактори, що виникають у відносинах між банком і позичальниками, так і інтегральні, загальноекономічні, політичні чинники, які притаманні всім банківським ризикам. Для адекватної оцінки чинників кредитних ризиків удосконалено їх поділ на основі середовища виникнення та природи впливу. Визначення переліку чинників, як об’єктів регулювання кредитних ризиків, у кожній класифікаційній групі здійснено не тільки з позиції узагальнення наукових підходів у вітчизняних та зарубіжних джерелах, а й на основі аналізу практики здійснення кредитних операцій у банках України. Це дозволило включити в перелік чинники, котрі доцільно врахо-вувати у практичній діяльності, зокрема внутрішньобанківські чинники стратегічного характеру (спеціалізація банку, напрями кредитної політики, пріоритети при формуванні цінової політики, досвід реструктуризації кредитів), організаційні (зміна власників, наявність в організаційній структурі департаменту ризиків, адекватних розподілу повноважень та відповідальності), управлінські (кваліфікація та досвід працівників кредитного відділу, юридичне супроводження видачі кредитів, дотримання принципів кредитування та управління ризиками, безпосередня зацікавленість спеціаліста у результаті прийняття рішень, психологічний клімат у колективі), інформаційні (джерела інформації про позичальників, її достовірність і повнота, якість внутрішньобанківської управлінської інформації, рівень її технічного опрацювання, автоматизація надання та обслуговування кредитів), методологічні (процедури банку щодо кредитування та управління ризиками, адекватність методики оцінки кредитних ризиків та визначення категорії кредитів, формування резервів під кредитні ризики). Поряд з цим суттєво доповнено спектр чинників щодо кредитних угод (рис. 2). Адже дія цих чинників зумовлює збитковість кредит-них операцій, а рівень ризикованості діяльності позичальників фактично трансформується в ризики самих банків та потребує особливої уваги фахівців. На зменшення негативного впливу ризикоутворювальних чинників на рівень ефективності функціонування банків спрямоване регулювання кредитних ризиків.

Рис. 2. Класифікація чинників кредитних ризиків банків

Цей процес забезпечує рівні можливості для здійснення банками ризикової діяльності в межах єдиного правового поля та обумовлює якість внутрішньобанківських систем управління ризиками.

У роботі доведено, що регулювання кредитних ризиків є самостійною підсистемою управління кредитними ризиками, гармонійно інтегрованою в його структуру. Економічну сутність поняття “регулювання кредитних ризиків” визначено як послідовний процес прийняття ефективних рішень щодо впливу на ризикоутворюючі чинники, який здійснюється спеціальними методами як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою утримання прийнятного рівня кредитних ризиків для досягнення стратегічних завдань банківської діяльності. Пропонований підхід передбачає регулювання кредитних ризиків на рівні Національного банку України і на рівні банків та їх структурних підрозділів, і являє собою синтез характеристик регулювання ризиків – процесуальної, функціональної, методологічної, змістової.

Дослідження показали, що основними напрямами регулювання кредитних ризиків банків на рівні Національного банку України є обмеження доступу на фінансово-кредитний ринок шляхом здійснення операцій, що містять кредитні ризики, створення методологічної бази для здійснення банками цих операцій, встановлення економічних нормативів щодо рівня кредитних ризиків, визначення обсягів і порядку формування резервів на відшкодування втрат за кредитними операціями та відстеження ефективності управління кредитними ризиками шляхом нагляду за діяльністю банків та інспектування. При цьому особливу роль відіграє сучасна концепція нагляду на основі оцінки ризиків, яка передбачає превентивний якісний нагляд, спрямований на визначення суттєвих існуючих та потенційних проблем у банках, а також забезпечення належного усунення цих проблем на рівні кожного банку. Впровадження такого підходу до нагляду за діяльністю банків обумовило необхідність розроблення процесу внутрішньобанківського регулювання ризиків.

Автором обґрунтовано, що регулювання кредитних ризиків на рівні банків є окремою підсистемою, що пронизує систему управління кредитними ризиками і дає змогу коригувати її функціонування на кожному із етапів – виявлення, вимірювання, контролю та моніторингу ризиків. До компетенції внутрішньобанківського регулювання належить прийняття стратегічних і поточних управлінських рішень на основі прогнозування кредитних ризиків та координація дій банківських фахівців у напрямі нейтралізації їх негативних наслідків. Від ефективності регулювання цих ризиків залежить якість управління кредитною діяльністю та рівень корпоративного менеджменту банку.

Функціональне призначення регулювання кредитних ризиків банків реалізується через його функції і полягає у прийнятті рішень щодо впливу на рівень кредитних ризиків та координації дій із реалізації цих рішень. Прогнозна функція полягає у виявленні і прогнозуванні тенденцій впливу чинників кредитних ризиків та попередження результатів регулюючих рішень. Координувальна функція забезпечує прийняття і реалізацію рішень стосовно застосування методів впливу на ризикоутворюючі чинники. А створення умов і стимулів для досягнення стратегічних завдань банків у процесі регулювання кредитних ризиків передбачає його стимулювальна функція. Послідовність регулювання кредитних ризиків передбачає етапи ідентифікації та оцінки ризикоутворювальних чинників, виявлення та вибору альтернативних варіантів прийняття рішень щодо впливу на ці чинники, вибору методів регулювання кредитних ризиків та оцінку ефективності їх застосування.

У другому розділі дисертації “Аналіз та оцінка регулювання кредитних ризиків банків” проведено аналіз стану регулювання кредитних ризиків банків в Україні та за кордоном, розглянуто напрями вдосконалення інформаційного забезпечення регулювання ризиків, узагальнено результати авторського дослід-ження вагомості чинників кредитних ризиків та чинної практики методів їх регулювання в банках України.

Аналіз кредитної діяльності, стану і проблем регулювання кредитних ризиків у двох періодах функціонування банківської системи України засвідчив як витратність і консерватизм, так і поступовий розвиток та динамізм механізмів регулювання кредитних ризиків вітчизняних банків. Дослідження показали, що в періоді становлення та формування банківської системи (1991 – 1999 рр.) внаслідок реалізації кредитної стратегії, спрямованої на швидкі та високі прибутки, частка проблемних кредитів банків України становила від 23 до 48% їх кредитного портфеля. Це свідчило про високий рівень кредитних ризиків у діяльності вітчизняних банківських установ. А суттєві фінансові втрати від кредитних операцій та банкрутства банків зумовили необхідність макро-економічного регулювання кредитних ризиків. Натомість внутрішньобанківське регулювання кредитних ризиків передбачало здебільшого фінансування втрат за кредитними операціями із резервів та чітке дотримання нормативів, установлених Національним банком України. У періоді розвитку і трансформації банківської системи України (з 2000 р. до сьогодні) рівень ризикованості операцій банків знижується. Частка проблемних кредитів у структурі кредитного портфеля вітчизняних банків поступово зменшується від 12 до 3%, проте ускладнюється структура та прояв кредитних ризиків. Саме тому актуалізується внутрішньо-банківське їх регулювання як важливий інструмент забезпечення фінансової стійкості та конкурентоспроможності сучасних банків.

У роботі наголошується на тому, що поступовий розвиток світового фінансового ринку та впровадження нових міжнародних стандартів управління ризиками Базель ІІ передбачають удосконалення інформаційного забез-печення задля ефективного функціонування внутрішньобанківських моделей регулювання кредитних ризиків. Виходячи з цього, у дисертації обґрунтовано доцільність використання системи безперервного відбору зовнішньої та внутрішньої інформації, орієнтованої на прогнозування впливу чинників на рівень кредитних ризиків банків. Запропоновано напрями формування єдиного інформаційного простору та застосування нових технологій ведення обліку кредитної інформації на базі створення кредитних бюро, які акумулюють відомості про позичальників і сприяють підвищенню ефективності регулювання кредитних ризиків банків.

Автором запропоновано алгоритм і проведено дослідження значимості впливу чинників на рівень кредитних ризиків при здійсненні короткострокового та довгострокового кредитування в банках України методом анкетування. У анкеті банкірам пропонувалося оцінити суттєвість ризикоутворювальних чинників за 9- бальною шкалою (від 1 – несуттєво до 9 – дуже суттєво впливає на рівень кредитних ризиків). У анкетуванні взяли участь 204 фахівці кредитних підрозділів головних банків, філій та територіальних відділень 24-х банків України. Вибірка формувалася на засадах пропорційності, репрезентативності, повноти відображення думок експертів і становила 15% генеральної сукупності. Регіональна структура дослідження охоплює західний регіон (м. Львів), центральний регіон (м. Київ) та південно-східний регіон (м. Сімферополь, м. Ялта). Анкетування проводилося шляхом безпосереднього опитування та в режимі електронної пошти упродовж листопада 2004 р.– лютого 2005 р. у банках:

§ I групи – ЗАТ КБ “Приватбанк”, АК “Промінвестбанк”, АППБ “Аваль”, АКІБ “Укрсиббанк”, АКБ “Укрсоцбанк”, АБ “Брокбізнесбанк”;

§ II групи – ТОВ “Укрпромбанк”, ВАТ “Кредитпромбанк”, АТ “КредОбанк”, АКБ “Правекс-банк”, “ПУМБ”, КБ “Фінанси та кредит”;

§ III групи – АТ “Вабанк”, КБ “Київська Русь”, ВАТ “Банк Біг енергія”, АБ “Діамант”, АБ “Експрес-Банк”, ЗАТ “Прокредитбанк”;

§ IV групи – ВАТ “Електронбанк”, АКБ “Трансбанк”, АБ “Синтез”, АКБ “Універсальний”, АКБ “Аркада”, АКБ “Львів”.

Дані опрацьовано за допомогою використання програмного комплексу SPSS.

Результати анкетування засвідчують, що вплив зовнішніх щодо банків чинників, притаманних позичальникам, та внутрішньобанківських чинників на рівень кредитних ризиків є майже рівнозначним. Внутрішньобанківські чинники є основними при здійсненні короткострокових кредитних операцій з огляду на те, що мають найвищий бал оцінки – 6,32 бала, або вагу в 36%. При цьому в короткострокову кредитуванні найбільш суттєвими є методологічні чинники (6,9 бала), а при здійсненні довгострокового кредитування – стратегічні (6,55 бала). Незалежно від періоду кредитування однаково суттєвий вплив на прийняття управлінських рішень належить управлінським та організаційним чинникам, які оцінені респондентами на рівні, відповідно, 6,6 та 6,05 бала. За довгострокового кредитуванні найбільш значимими визначено зовнішні щодо банків і позичальників чинники, які оцінюються в 6,64 бала і визначають 35% ризику, особливо законодавчо-регулювальна та політична їх складові. Чинники, притаманні діяльності позичальників, є однаково суттєвими як при видачі короткострокових, так і довгострокових кредитів, що й підтверджується однаковою їхньою оцінкою – 6,25 і 6,5 бала (близько 34% ризику). При цьому в довгостроковому періоді посилюється вагомість такої групи чинників, як забезпечення повернення кредитів – зі 7,4 бала у короткострокову періоді до 7,7 бала в довгостроковому. Невисока змінність балів вказує на те, що незалежно від строку кредитування важливим є увесь спектр ризикоутворювальних чинників, які діють в сукупності. З часом зростає невизначеність, тому сукупні оцінки ризиків мають тенденцію до підвищення. За результатами дослідження визначено основні сфери виникнення кредитних ризиків у діяльності вітчизняних банків, які потребують регулятивного втручання шляхом впливу на ризикоутворюючі чинники.

Сформовані тенденції та результати дослідження лягли в основу розроблення класифікації методів регулювання кредитних ризиків, у якій ключовими критеріями визначено сферу і характер регулятивних дій щодо чинників кредитних ризиків банків (рис.3).

Аналіз сучасних внутрішньобанківських форм та методів регулювання кредитних ризиків на основі запропонованих критеріїв класифікації дає змогу стверджувати, що чинна практика застосування методів у банках України зосереджена на використанні здебільшого обмежувальних (встановлення лімітів та нормативів), аналітично-управлінських (аналіз кредитоспроможності позичаль-ника, моніторинг кредитної заборгованості) та фінансово-компен-саційних методів (використання застави, використання гарантії та поруки, встановлення процентної ставки за кредит, формування та використання резервів).

У напрямі розподілу кредитних ризиків популярним методом є диверсифікація кредитів банку за спектром критеріїв. Разом із тим мало уваги приділяється превентивним стратегічним і поточним аспектам регулювання кредитних ризиків, майже не застосовується консалтинг у сфері кредитування та зовнішній розподіл кредитних ризиків шляхом сек’юритизації, консорціумного кредитування, офіційно створених промислово-фінансових груп (рис.4).

Рис. 3. Класифікація методів регулювання кредитних ризиків банків

Рис. 4. Співвідношення вагомості внутрішньобанківських методів регулювання кредитних ризиків

У третьому розділі дисертації “Удосконалення внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків” викладено методичні розробки щодо обґрунтування стратегічних напрямів та поліпшення поточного регулювання кредитних ризиків у банках України, включаючи методичні підходи щодо прогнозування впливу чинників на рівень кредитних ризиків та методику оцінки економічної ефективності їх регулювання.

В основу вдосконалення внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків покладено результати дослідження сучасної практики управління ризиками та положення нової концептуальної редакції Базельської угоди (Базель ІІ). За результатами проведених досліджень у дисертації запропоновано методичний підхід до внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків на основі структурно-логічної схеми (рис.5).

Використання запропонованої схеми дає можливість впливати на рівень кредитних ризиків з урахуванням стратегічних завдань діяльності банку через комплексний аналіз ризикоутворювальних чинників, адекватний вибір та ефективне застосування методів їх регулювання за етапами кредитного процесу. Стратегічний блок схеми визначає критерії прийнятного співвідношення між прибутковістю і ризикованістю кредитної діяльності відповідно до стратегічних завдань банку.

Рис. 5. Структурно-логічна схема регулювання кредитних ризиків банку

Визначальну роль при цьому відведено вибору і формуванню стратегії регулювання кредитних ризиків, доцільність і послідовність взаємоузгодження якої зі стратегією розвитку банку відображено в розробленій автором матриці альтернативних стратегій. Відповідно до стратегії розвитку банку та стратегії управління його ризиками визначається цільова функція регулювання кредитних ризиків. Перехід від стратегічного регулювання кредитних ризиків до поточного запропоновано здійснювати на основі алгоритму застосування внутрішньо-банківських методів, який передбачає альтернативність вибору видів регулювання – превентивного, компенсаційного, комплексного; напрямів впливу на рівень ризиків – уникнення, утримання, зниження, розподілу, прийняття; характеру регулювального впливу на ризикоутворюючі чинники – обмежувального, органі-заційного, юридичного, розподільчого, фінансово-компенсаційного, аналітично-управлінського, стратегічного характеру.

Розроблені методичні рекомендації щодо регулювання кредитних ризиків у поточній діяльності банків ґрунтуються на взаємозв’язку між послідовністю етапів кредитного процесу, впливом чинників на рівень кредитних ризиків, адекватністю методів їх регулювання. В окремий блок виділено питання, пов’язані з ідентифікацією чинників кредитних ризиків та оцінкою суттєвості їх впливу на основі розроблених методичних підходів щодо визначення частки впливу чинників на рівень ризиків за допомогою ймовірнісних показників та методу експертних оцінок. Для адекватного застосування методів презентовано матрицю рекомендацій щодо регулювання кредитних ризиків за етапами кредитного процесу. Запровадження в банківській практиці такого підходу дасть змогу здійснювати кредитування і регулювання кредитних ризиків в унісон, не розриваючи ці процеси функціонально і в часі, безперервно та своєчасно виявляти і нейтралізувати негативну дію ризикоутворювальних чинників, прогнозувати проблеми на первинних стадіях кредитного процесу, застосовувати методи превентивного регулювання ризиків, зменшити витрати на фінансування втрат від здійснення кредитних операцій.

Для оцінки економічної ефективності регулювання кредитних ризиків автором розроблено методику на засадах урахування зміни вартості грошових коштів у часі, сукупних витрат на регулювання, потенційних втрат і втраченої вигоди під час здійснення кредитних операцій. Ефективність регулювання кредитних ризиків банку запропоновано розраховувати за формулою:

(1)

де – ефективність регулювання кредитних ризиків банку; – ефект, отриманий від регулювання кредитних ризиків, виражений у зростанні чистого процентного та комісійного доходу; – витрати банку на регулювання кредитних ризиків; – втрати банку від здійснення кредитних операцій; - втрачена вигода банку; – види ефектів, отриманих від регулювання кредитних ризиків; – види втрат при здійсненні кредитних операцій; –

види витрат на застосування методів регулювання ризиків; – види втраченої вигоди банку.

Для оцінки ефективності регулювання кредитних ризиків банку за певний проміжок часу треба враховувати, що:

, (2)

де – період, – показник ефективності регулювання ризиків за період часу , – показник ефективності регулювання ризиків за період часу .

Застосування методики на прикладі внутрішньобанківської звітності одного з банків м. Львова дало змогу оцінити якість внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків у розрізі якості сформованого кредитного портфеля, чинної політики ціноутворення за кредитами, врахування втраченої вигоди та умовно-постійних витрат на застосування методів регулювання кредитних ризиків.

Упровадження в банківську практику розробленої методики за умов формування необхідної внутрішньобанківської фінансової звітності та чіткого виділення частки витрат на регулювання ризиків дасть змогу як аналітикам банків, так і фахівцям банківського нагляду Національного банку України оцінити ефективність роботи банків у сфері регулювання кредитних ризиків. Використання запропонованої методики доцільне не тільки для прогнозування прибутковості кредитних операцій, розвитку банку в ризиковому ринковому середовищі, вирішення його стратегічних завдань, а й при формуванні цінової стратегії та політики управління банківськими витратами.

ВИСНОВКИ

Узагальнено за результатами проведеного дослідження сформовано теоретико-методичні рекомендації щодо вирішення науково-практичного завдання регулювання кредитних ризиків банків. Отримані теоретичні узагальнення та результати дослідження полягають у такому:

1. Стабільність функціонування та конкурентоспроможність банків у сучасних динамічних умовах залежить від рівня кредитних ризиків. На основі узагальнення наукових підходів у літературних джерелах та дослідження послідовності прояву кредитних ризиків розкрито їх суть і зміст характеристик. Для прикладного дослідження обрано чинники кредитних ризиків як об’єкти регулювання, удосконалено їх класифікацію за ознаками, що визначають середовище виникнення і природу впливу.

2. Регулювання кредитних ризиків банків – це послідовний процес прийняття ефективних рішень щодо впливу на ризикоутворюючі чинники, який здій-снюється спеціальними методами на рівні центрального банку і на рівні банків з метою утримання прийнятного рівня кредитних ризиків для досягнення стратегічних завдань банківської діяльності. Регулювання кредитних ризиків вітчизняних банків повинно здійснюватися на основі принципів системності, координації, законності, комплексності, цілеспрямованості, ефективності, альтернативності, реальності, перспективності, оптимальності, гнучкості, своєчасності та точності. Реалізація прогнозної, координувальної та стимулювальної функцій регулювання кредитних ризиків банків за етапами ідентифікації та оцінки ризикоутворювальних чинників, виявлення та вибору альтернативних варіантів прийняття рішень щодо впливу на ці чинники, вибору методів регулювання кредитних ризиків та оцінки ефективності їх застосування дасть можливість підвищити ефективність системи управління банківськими ризиками.

3. Аналіз кредитної діяльності, дослідження стану та проблем регулювання кредитних ризиків банків у двох періодах функціонування банківської системи України показали, що формування перспективної моделі регулювання кредитних ризиків у сучасних умовах передбачає застосування ефективного внутрішньобанківського регулювання та потребує законотворчої, методо-логічної, інформативної підтримки на макроекономічному рівні. А поступовий розвиток світового фінансового ринку і впровадження міжнародних стандартів управління ризиками потребують удосконалення інформаційного забезпечення та ефективного функціонування внутрішньобанківських методів регулювання кредитних ризиків.

4. Для вдосконалення інформаційного забезпечення регулювання кредитних ризиків обґрунтовано доцільність використання системи безперервного відбору зовнішньої та внутрішньої інформації, орієнтованої на прогнозування впливу чинників на рівень кредитних ризиків банків. Запропоновано формувати єдиний інформаційний простір та застосовувати нові технології акумуляції кредитної інформації шляхом створення кредитних бюро та інших структур, які систематизують відомості про позичальників і сприяють підвищенню ефективності регулювання кредитних ризиків на рівні банків.

5. За результатами дослідження методом анкетування визначено основні сфери виникнення кредитних ризиків у діяльності вітчизняних банків. Сформовані тенденції та результати дослідження лягли в основу розроблення комплексної класифікації методів регулювання кредитних ризиків, у якій ключовими ознаками визначено сферу і характер регулятивних дій щодо чинників кредитних ризиків банків. Така класифікація дає змогу здійснювати регулю-вання кредитних ризиків відповідно до природи впливу ризикоутворювальних чинників шляхом застосування індикативно-правових, адміністративних, економічних та інформаційно-рекомендаційних методів на рівні Національного банку України, методів стратегічного і поточного характеру, юридичних, аналітично-управлінських, організаційних, обмежувальних, розподільчих, фінансово-компенсаційних методів на рівні банків та їхніх структурних підрозділів.

6. Застосування розробленої структурно-логічної схеми внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків дасть змогу впливати на рівень кредитних ризиків з урахуванням стратегічних завдань діяльності банку через комплексний аналіз ризикоутворювальних чинників, адекватний вибір та ефективне застосування методів їх регулювання за етапами кредитного процесу. Формування стратегії регулювання кредитних ризиків банку відповідно до розробленої матриці альтернативних стратегій дозволяє визначити критерії прийнятного співвідношення між прибутковістю і ризикованістю кредитної діяльності відповідно до стратегічних завдань функціонування банку.

7. Перспективні напрями регулювання кредитних ризиків у поточній діяльності ґрунтуються на логіці взаємозв’язків між послідовністю кредитного процесу, впливом чинників на рівень кредитних ризиків, методами їх регулювання. Розроблені для банків рекомендації дають змогу визначити частку впливу чинників на рівень кредитних ризиків при здійсненні короткострокового та довгострокового кредитування за допомогою ймовірнісних показників на основі методу експертних оцінок з метою подальшого вибору і застосування методів регулювання ризиків за етапами кредитного процесу.

8. Оцінка економічної ефективності внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків з позиції врахування зміни вартості грошових коштів у часі, сукупних витрат на регулювання, потенційних втрат і втраченої вигоди під час здійснення кредитних операцій дозволить аналітикам банків і наглядовцям Національного банку України визначити якість роботи банків у сфері регулювання кредитних ризиків, сприятиме вдосконаленню внутрішньо-банківського ризик - менеджменту, а також підвищить ефективність управління витратами банків у ризиковому ринковому середовищі.

список опублікованих праць за темою дисертації

Публікації в наукових фахових виданнях:

1. Слобода Л. Я. Вдосконалення порядку формування резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційний розвиток економіки. (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Редкол.: Відп. ред. акад. М. І. Долішній – Львів, 2003. – Вип. 6 (XLIV). – Ч. 2. – С. 20 - 28.

2. Слобода Л. Я., Салюта Ю. В. Вдосконалення методів регулювання кредитних ризиків у банківському менеджменті // Регіональна економіка. – 2003. – № 4. – С. 134 - 159. [Особисто автором запропоновано класифікацію методів регулювання кредитних ризиків].

3. Білик О. І., Слобода Л. Я. Перспективи розвитку інноваційних процесів на ринку банківських послуг з урахуванням ризиків // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. – Суми: ВВП “Мрія - 1” ЛТД, УАБС, 2004. – Т. 9. – С. 291 - 297. [Особисто автором визначено спектр кредитних банківських послуг та представлено класифікація ризиків, що притаманні цим послугам].

4. Партин Г. О., Слобода Л. Я. Формування стратегії регулювання кредитних ризиків банківських установ // Галицький економічний вісник. – 2005. - № 1. – С. 89-96. [Особисто автором сформульовано завдання та виділено етапи формування стратегії регулювання кредитних ризиків банку].

5. Слобода Л. Я. Зарубіжний досвід регулювання кредитних ризиків та перспективи його застосування у вітчизняних банках // Регіональна економіка. – 2004. – № 3 (33). – С. 209 - 218.

6. Слобода Л. Я. Регулювання в системі управління кредитними ризиками банку // Вісник Української академії банківської справи – 2004. – №2 (17). –С. 76 - 80.

7. Слобода Л. Я. Місце та роль кредитних ризиків у банківській діяльності // Регіональна економіка. – 2005. – № 1 (35). – С. 126 - 137.

8. Слобода Л. Я. Класифікація та характеристика чинників кредитних ризиків банківських установ // Регіональна економіка. – 2005. – № 2(36). – С. 185 - 194.

9. Слобода Л. Я. Принципи та основні компоненти регулювання кредитних ризиків у банку // Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні. Науковий збірник/За ред. В.Є. Швеця. – Львів: Інтереко, 2005. Спецвип. 15: Формування ринкової економіки в Україні. –Ч.1. – С. 551 - 560.

10. Слобода Л. Я. Функції та етапи регулювання кредитних ризиків у банку // Проблеми економіки та управління: Вісник НУ „Львівська політехніка” –