НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШПАК Микола Васильович

УДК 631.542.3:633:631.11

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ РОСЛИННИЦТВА

В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету

Міністрів України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ШКІЛЬОВ Олександр Васильович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Заслужений діяч науки і техніки України

КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович,

Завідувач відділу науково-організаційного

забезпечення Національного наукового центру

“Інститут аграрної економіки” УААН

кандидат економічних наук, доцент

САВЧЕНКО Василь Дмитрович,

професор кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу

Харківського національного аграрного

університету ім. В.В. Докучаєва

Провідна установа Херсонський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України

кафедра економіки підприємств

Захист відбудеться 19 січня 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.841.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Луганському національному аграрному університеті за адресою: 91008, м. Луганськ-8, Національний аграрний університет, головний навчальний корпус, аудиторія 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного аграрного університету за адресою: 91008, м. Луганськ-8, бібліотека Національного аграрного університету.

Автореферат розісланий ____ грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кальченко В.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пореформений період становлення сільсько-господарських підприємств різних організаційно-правових форм, які створені переважно на приватній (приватно-орендній) основі, не знаходять очікуваного сподівання щодо підвищення економічної ефективності їх діяльності. Однією з основних причин незадовільного стану є нестача та висока зношеність машинно-тракторного парку, особливо складних машин, що не забезпечує потреби у виконанні технологічних операцій. Нині технічна оснащеність сільськогосподарського виробництва наближається до його критичного рівня. Держава реально втрачає продовольчу незалежність. Наслідки від її втрати можуть бути більш руйнівними для країни, ніж енергетична залежність у газовій та нафтовій сферах.

За роки реформування агропромислового комплексу в напрямі до ринкової економіки теоретико-методологічним проблемам відтворення ресурсного потенціалу і зокрема технічного забезпечення аграрного виробництва присвячені наукові праці відомих вчених економістів-аграрників: І.І. Лукінова, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, В.К. Терещенка, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших.

Різні аспекти забезпечення засобами механізації рослинницьких галузей вивчали також: Я.К. Білоусько, П.А. Денисенко, Д.П. Доманчук, О.В. Крисальний, М.Г. Лобас, Г.Є. Мазнєв, Ю.Ф. Наумов, Г.М. Підлісецький, В.О. Пітулько, Л.В. Погорілий, В.Г. Ткаченко, О.В. Шкільов та інші. У своїх працях вони широко висвітлювали заходи щодо створення сприятливих умов сільськогосподарського виробництва, оновлення засобів механізації. На жаль вирішення цих питань не відбулось і до тепер. Прийняті закони та постанови Уряду з питань забезпечення сільгосптоваровиробників технікою, особливо щодо еквівалентного обміну між сферами АПК, також не знайшли своєї реалізації. Спостерігається стала тенденція до зменшення машинно-тракторного парку в сільськогосподарських підприємствах. Це можна підтвердити такими даними: кількість тракторів за роки економічних реформ зменшилась у 2,6 рази, зернозбиральних комбайнів – у 2,4 раза, кукурудзозбиральних комбайнів – у 3,5, бурякозбиральних машин – у 2,4 раза. Якщо врахувати, що зношеність техніки, за даними багатьох вчених аграрників, сягнула 60-80%, то стає очевидним, що нинішній її стан не забезпечує технологічної потреби виконання робіт і це зумовлює зниження врожайності та збитковість підприємств. Наробіток на відмову в більшості наявних технічних засобів, як зазначають дослідники, у 10-12 разів нижчий, а трудомісткість технічного обслуговування у 2,5-9,7 раза вища порівняно із зарубіжними аналогами. Для підтримання такої техніки в робочому стані необхідно щорічно ремонтувати практично увесь машинно-тракторний парк та списувати непридатний для використання. Так лише у 2000 році було списано майже 17 тисяч тракторів, 2832 зернозбиральних, 605 кукурудзозбиральних, 1762 кормозбиральних комбайнів та 746 бурякозбиральних машин. За повідомленням П.Т. Саблука для оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств на рівні технологічної потреби необхідно щорічно купувати машин і обладнання на суму понад 15 млрд. грн.. Для підтримання машинно-тракторного парку в робочому стані необхідно 2,0-2,5 млрд. грн. на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів.

Однак основні причини вищевказаних негативних тенденцій машинозабзепечення сільгосптоваровиробників висвітлені і досліджені недостатньо. Серед теоретичних та методичних питань, які потребують розширення та поглиблення розробки в контексті сучасних вимог до машинозабезпечення галузі рослинництва потрібно виділити: уточнення теоретико-методичних засад визначення джерел оновлення техніки та врегулювання економічних відносин між її виробником та споживачем; формування амортизаційної політики держави. Обґрунтування напрямків збільшення прибутків як власного джерела для придбання машин; розширення лізингових поставок техніки селу; удосконалення фінансово-кредитних відносин довгострокового кредитування; виявлення резервів підвищення ефективності використання машин. Певне розв’язання зазначених проблем знаходять своє вирішення у дисертації, що і визначає актуальність теми дослідження, його мету, завдання та структурну побудову дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі аграрної соціології та розвитку села Національного аграрного університету у відповідності з планом науково-дослідної роботи за темами: "Організація ефективної підприємницької діяльності в аграрних формуваннях" (номер державної реєстрації 0102U005698) на 2002-2004 рр. та "Розробити пропозиції по удосконаленню орендних відносин в сільськогосподарському виробництві" на 2006-2008 рр. (номер державної реєстрації 0106U004246) співвиконавцем яких був автор дисертаційної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка наукових пропозицій та прикладних аспектів щодо забезпечення технічними засобами механізації рослинництва, їх ефективного використання в аграрних підприємствах, удосконалення економічних відносин між виробниками техніки та її споживачами. Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання:

· узагальнити теоретичні та практичні положення про роль та місце машинозабезпечення в організації ефективного виробництва в рослинницьких галузях аграрних підприємств;

· виявити об’єктивні передумови формування економічних відносин між виробником техніки та її споживачами – сільгосптоваровиробниками на принципах еквівалентного обміну;

· вивчити форми та методи державного регулювання ринку сільськогосподарської техніки, виявити фактори, які гальмують оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств та розробити пропозиції по їх усуненню;

· науково обґрунтувати процес формування джерел коштів для оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств в межах технологічної потреби та виявити найефективніші з них;

· визначити оптимальні аграрні підприємства в досліджуваному регіоні за критеріями наявності в них: активної частини основних засобів, сільськогосподарських угідь та витрат, що забезпечують прибуткову виробничо-підприємницьку діяльність.

Об’єктом дослідження є організаційно-економічні процеси машинозабезпечення сільськогосподарських товаровиробників сучасними засобами механізації виробничих процесів в межах технологічної потреби за рахунок формування власних, інвестиційних і позичкових коштів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів, пов’язаних з формуванням економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, виробниками сільського-подарських машин та вдосконалення економічно-організаційного механізму використання техніки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання і комплексний підхід до вирішення питань машинозабезпечення виробництва в галузі рослинництва. Із спеціальних методів дослідження в дисертації застосовувались такі: абстрактно-логічний, використовувався при дослідженні теоретичних положень для визначення економічних відносин у питаннях виробництва та ринку техніки, вирішенні питань еквівалентності обміну; монографічний, який сприяв вивченню системи машинозабезпечення підприємств, які здійснюють прибуткову виробничу діяльність; статистичних групувань, за допомогою яких вивчалися залежності між наявністю техніки та результатами виробництва; кореляційно-регресійний аналіз, який слугував виявленню тісноти зв’язків між наявністю активів, сільськогосподарських угідь, витрат та результатами виробництва; ряди динаміки, розрахунково-конструктивний, графічні методи – при оцінці сучасного стану і тенденцій розвитку ефективності галузі рослинництва в залежності від ресурсного забезпечення.

Інформаційною базою дослідження слугували теоретичні та прикладні розробки вчених, статистичні дані Державного комітету статистики України, обласного управління статистики Київської області, річні звіти базових підприємств, моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій Мінагрополітики; нормативно-правові акти органів державної влади, матеріали особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні теоретичних і прикладних аспектів машинозабезпечення аграрних підприємств в умовах становлення та розвитку ринкових відносин. Найважливіші результати досліджень, які характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист є такі:

вперше:

· виокремлено сутність формування собівартості та її складових виробництва машинобудівними заводами сільськогосподарської техніки, де фактична собівартість вважається як нормативна, а збільшена на коефіцієнт норми прибутку становить ціну реалізації виробу; на сільськогосподарську продукцію собівартість визначається за нормативною структурою складових витрат, а ціна на вироблену продукцію визначається попитом ринку. Запропоновані заходи щодо врегулювання цін на техніку за нормативними витратами;

· застосовуючи метод регресійного аналізу визначено оптимізоване сільськогосподарське підприємство регіону за критеріями наявності: активної частини основних засобів (машини, обладнання, транспортні засоби), сільськогосподарських угідь, витрат на одиницю земельних угідь, за результативним показником – прибуток підприємства;

дістали подальший розвиток:

· методика розрахунку потреби в складних сільськогосподарських машинах замість “графіків машиновикористання”, визначається за допомогою: потреби не окремого сільськогосподарського підприємства, а групи суміжних підприємств регіону; диференційованого підходу до визначення потреби в спеціалізованих, універсальних енергетичних (силових) та робочих машинах; врахування ризиків породжуваних ринковим середовищем, відмовою техніки, які страхуються її додатковою наявністю;

· організаційно-методичні підходи щодо виконання складних технологічних процесів (підготовка ґрунту, внесення добрив, сівба, збирання врожаю), із застосуванням поточних технологій та групової роботи агрегатів, створює умови для своєчасного виконання комплексу технологічних операцій різними агрегатами та кваліфікаційними групами виконавців, що забезпечує раціональне поєднання технічних засобів праці і підвищує ефективність їх використання;

удосконалено:

· методологічні підходи щодо вирішення питань ефективних джерел оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств до технологічної потреби за рахунок: зміни амортизаційної політики держави як до основного джерела простого відтворення технічних засобів; збільшення обсягів фінансового лізингу як найефективнішого джерела придбання техніки в розстрочку; сприяння ціновими, фінансово-кредитними, митними та іншими економічно-правовими важелями відновлення платоспроможності сільгосптоваровиробників;

· методику регресійного аналізу щодо відбору із загальної групи підприємств регіону для визначення модельних підприємств лише тих, які функціонують прибутково, керуючись положенням, що виявлення залежностей між факторами, які формують результат виробництва є: засоби, предмети праці і праця. Ми припустили, що дія економічних механізмів ефективної діяльності залежить від певного співвідношення названих факторів лише в прибуткових підприємствах, а збиток зумовлює відсутність або нестачу певної названої складової виробництва, в результаті чого порушуються умови виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони формують наукову основу для вирішення завдання забезпечення аграрних підприємств основоположною складовою виробництва – засобами механізації технологічних процесів. В роботі обґрунтовані теоретико-прикладні засади формування та раціонального використання засобів механізації. Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування Міністерством аграрної політики України та Головним управлінням агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації при прогнозуванні потреби у забезпеченні технікою сільгосптоваровиробників.

Методичні підходи до розрахунків потреби в техніці та організаційні форми її використання враховувалися в окремих сільськогосподарських підприємствах Київської і Хмельницької областей. Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертації використовується в навчальному процесі Національного аграрного університету при викладанні дисципліни "Організація сільськогосподарського виробництва".

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Національного аграрного університету "Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення" (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України" (м. Київ, НАУ, 8-9 квітня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 одноосібних наукових робіт загальним обсягом 2,1 друк. арк., з яких 5 у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 195 с. основного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 163 найменування, містить 23 таблиці, 5 рисунків, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні основи формування та використання техніки в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств" досліджуються зміни економічного змісту ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств при переході від централізовано регульованої до ринкової економічної системи, особливості формування технічного потенціалу рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств в умовах ринку, шляхи удосконалення методики визначення потреби в машинах та знаряддях з урахуванням особливостей сучасного етапу відродження сільськогосподарського виробництва України.

Дослідження показали, що машинозабезпечення рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств є важливою ділянкою ресурсного забезпечення їх ефективної підприємницької діяльності. Поняття "ресурси" та "ресурсна база" в економічній літературі тлумачаться як усі наявні засоби та можливості, які є в розпорядженні підприємства і використовуються ним для досягнення попередньо визначених завдань та цілей. З переходом до ринкової економіки економічні механізми ресурсозабезпечення сільськогосподарських підприємств зазнали істотних змін.

В умовах ринку у відповідності з економічною природою та законами ринкової економіки (попиту, пропозиції) сільськогосподарське підприємство з пасивного отримувача директивних фондових поставок техніки перетворюється на самостійного їх покупця – повноправного оператора ринку.

Як показали дослідження, машинозабезпечення рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств відзначається істотними особливостями. В його складі можна виділити дві організаційно-економічні форми – купівлю та фінансовий лізинг. На думку вітчизняних економістів, купівля повинна орієнтуватись на мінімізацію посередницьких ланок на шляху руху технічних засобів від виробника до споживача, від машинобудівного заводу до сільськогосподарського підприємства.

Істотні особливості повинно мати і машиновикористання в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств. Ряд об’єктивних причин зумовлюють необхідність запровадження спільного, на міжгосподарській основі використання машин. До цих причин відносяться наступні: погіршення забезпеченості сільського господарства технікою через її знос та дуже низькі темпи заміни, послаблення економічних можливостей підприємств щодо придбання техніки, зменшення розмірів сільськогосподарських підприємств, посилення сезонного характеру сільськогосподарського виробництва через зменшення обсягів виробництва ними тваринницької продукції. Крім того, міжгосподарське використання технічних засобів не суперечить загальним принципам підприємництва.

Спільне використання технічних засобів рослинництва слід враховувати і на етапі визначення потреби сільськогосподарських підприємств в машинах для виробництва сільськогосподарської продукції. Для цього традиційну методику визначення потреби в тракторах, комбайнах та сільськогосподарських машинах за допомогою "графіків машиновикористання" доцільно дещо удосконалити шляхом доповнення її такими трьома компонентами: 1) визначати потребу на рівні не окремого сільськогосподарського підприємства, а групи підприємств регіону; 2) застосовувати диференційований підхід до визначення потреби в спеціалізованих, універсальних енергетичних (силових) та причіпних робочих машинах; 3) повніше враховувати при визначенні потреби ризики втрати майна та ринкові ризики.

В теоретичному плані система забезпечення ефективного використання машин та знарядь в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств повинна мати чотири складових: економічну, організаційну, управлінську та організаційно-господарську. Перша складова передбачає використання розгорнутого переліку експлуатаційних (змінний, добовий, сезонний, річний виробіток машин та дотримання норм витрачання пального) та кінцевих (собівартість одиниці механізованих робіт, кількість виробленої продукції та її собівартість, грошові надходження, прибуток) показників ефективності машиновикористання. Друга забезпечує формування трудових колективів механізаторів у відповідності з їх призначенням на основі інженерного або соціального підходу. Третя складова вимагає застосування в управлінні роботою колективів механізаторів усіх функцій управління: планування, обліку, контролю, стимулювання. Особливо важливо налагодити досконале планування діяльності підрозділів механізаторів, яким встановлюють завдання з виробництва продукції та її собівартості. В такий спосіб реалізується і вимога визначення ефективності використання техніки за кінцевими, а не проміжними результатами. Четверта складова визначає ряд організаційно-господарських заходів як обов’язкову передумову ефективного використання технічного потенціалу рослинництва: кадрове забезпечення, технічне обслуговування, ремонтно-діагностичну підтримку, постачання пальним та запчастинами, зберігання техніки. В умовах спільного використання техніки на міжгосподарській основі, коли до складу мобільних комплексів входять трактори, сільськогосподарські машини, транспортні або обслуговуючі засоби, значно зростає роль та значення технічно досконалої диспетчерської служби.

У другому розділі – "Стан забезпечення рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств технічними засобами та ефективність їх використання" – розглянуто сучасний стан вітчизняного ринку технічних засобів рослинництва, рівень забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами та організаційно-економічні форми їх використання. Дослідженнями встановлено, що за період економічних реформ спостерігається значне зменшення сільськогосподарської техніки у сільгосптоваровиробників. Дані, що характеризують цю динаміку, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка наявності окремих основоположних видів техніки

у сільському господарстві України, од.

Найменування машин | Роки | 2004 р. у % до 1990 р.

1990 | 1996 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004

Трактори загального призначення | 159946 | 116290 | 93073 | 80593 | 74448 | 68493 | 42,8

Універсально-просапні трактори | 264474 | 247652 | 185826 | 160922 | 147873 | 139001 | 59,5

Плуги тракторні за-гального призначення | 161881 | 151305 | 116921 | 109070 | 105714 | 86989 | 53,7

Лущільники | 21240 | 11741 | 6236 | 5517 | 5324 | 4694 | 22,1

Культиватори | 254388 | 205018 | 153893 | 148663 | 132332 | 117781 | 46,3

Сівалки всього

(без тукових) | 219697 | 176766 | 133337 | 118870 | 111657 | 102620 | 46,7

Розкидачі твердих мінеральних добрив | 45084 | 34325 | 23596 | 20444 | 19074 | 18683 | 41,4

Зернозбиральні комбайни, всього | 105204 | 86540 | 67366 | 64036 | 62114 | 49986 | 59,0

Навантаження площ посіву зернових куль-тур на 1 комбайн, га | 138 | 144,5 | 186,8 | 222,4 | 179 | 231 | 129,7

Бурякозбиральні машини (без гичкозбиральних) | 18741 | 18391 | 13006 | 11182 | 10237 | 9973 | 54,6

Навантаження площ посіву цукрових бу-ряків на 1 комбайн, га | 85,6 | 68,5 | 57,4 | 68,3 | 65,0 | - | 75,9

(2003 р.)

Як видно з наведених у табл. 1 даних у 1990 р., в сільському господарстві України налічувалось майже 425 тис. тракторів різної модифікації та потужності, які безпосередньо використовувались на виконанні обсягів сільськогосподарських робіт. З них 160 тис. – трактори загального призначення і 264 – універсально-просапні. Якщо припустити, що у 1990 р. технологічна потреба у силових машинах задовольнялась, а це припущення ґрунтується на тому, що замовлення сільськогосподарських підприємств задовольнялись (суворо контролювалось владою), то наявну кількість тракторів можна прийняти за нормативну. За цих умов навантаження посівів на один трактор становили 76 га, а на універсально-просапний трактор посівів просапних культур припадало 24,7 га. Таке навантаження посівів на один трактор забезпечувало своєчасність виконання всього комплексу технологічних операцій з вирощування сільськогосподарських культур, про це свідчать дані врожайності провідних сільськогосподарських культур та їх валових зборів. У 1990 р. урожайність зернових і зернобобових культур в Україні (всі категорії господарств) становила 35,1 ц/га, цукрових буряків – 275,7, соняшнику – 15,8 ц/га.

Подібна тенденція спостерігається і на ґрунтообробних посівних та збиральних машинах. Якщо за аналізований період кількість плугів тракторних зменшилась на 54%, а тракторів – на 57%, то за цих умов зберігаються певні співвідношення, що забезпечують у будь-який напружений період виконання оранки плугами. Водночас кількість культиваторів зменшились у 2,2 раза, і така диспропорція щодо силових машин свідчить, що своєчасність виконання робіт з обробітку ґрунту в напружений період не може бути забезпечена. Кількість зернозбиральних комбайнів за період економічних реформ зменшилась від 105,2 тис. у 1990 р. до 49,9 тис. одиниць у 2005 р., або в 2,1 раза. Навантаження посіву зернових культур на один середньостатистичний комбайн збільшилась від 138 га у 1990 р. до 231 га у 2005 р., або на 67,4 відсотків.

Якщо врахувати, що за цей період зношеність зернозбиральних комбайнів досягла 64%, за таких умов їх робоча надійність значно знижується і стає очевидною проблема зібрати врожай в оптимальні строки. Особливо з урахуванням того, що питома вага у структурі посівних площ зернових і зернобобових культур зросла від 45% у 1990 р. до 50% у 2005 р.

Виявлення впливу забезпечення силовими машинами на економічну ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах показало, що кількість тракторів, яка припадає на 100 га сільськогосподарських угідь в досліджуваному регіоні має пряму залежність на економічну ефективність господарської діяльності. При наявності на 100 га угідь 0,43 умовних одиниць тракторів виручка від реалізації не забезпечує перевищення витрат виробництва. За умов забезпечення тракторами на 100 га угідь від 0,6 до 0,9 трактора валовий прибуток на 100 га становив 63 тис. грн., а понад 0,9 – 72 тис. грн. Отже забезпечення тракторами в межах 1 умовної одиниці на 100 га сільськогосподарських угідь дозволяє суттєво збільшити платоспроможність аграрних підприємств будь-яких форм власності і господарювання.

У третьому розділі – "Шляхи удосконалення забезпечення рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств технікою та підвищення ефективності її використання" - визначені напрями й обґрунтовано комплекс заходів щодо удосконалення макроекономічних чинників поліпшення умов відтворення технічного потенціалу аграрного сектору, здійснено розрахунки по оптимізації ресурсно-витратних показників складових виробництва за критерієм прибутковості, обґрунтовані шляхи підвищення економічної ефективності використання техніки за рахунок внутрішньогосподарських важелів.

У процесі досліджень виявлено, що відбувається постійне скорочення посівних площ, певна частка продуктивних земель не використовується, заростає бур’янами, а внаслідок невиконання багатьох технологічних операцій і процесів знизилась урожайність культур. Через ці причини сільське господарство України щороку втрачає понад третину продукції, що складає 15-18 млрд. грн. Внаслідок наднизької платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників вітчизняні заводи тракторного і сільськогосподарського машинобудування майже повністю втратили ринки збуту своєї продукції і знаходяться на межі банкрутства та припинення виробництва технічних засобів для сільського господарства, практично втрачена ремонтно-обслуговуюча галузь. Ці негативні процеси супроводжуються втратою робочих місць, відтоком кваліфікованих інженерно-технічних і робітничих кадрів, їх міграцією в інші галузі і навіть країни. Отже, першочергове завдання держави полягає у створенні умов, що забезпечать значне підвищення темпів відтворення технічного потенціалу аграрного виробництва, доведення технічного оснащення до рівня технологічної потреби.

Слід відзначити, що внаслідок продовження інфляційних процесів в економіці України, зростання цін на енергоносії та подальшого зниження темпів оновлення технічних засобів, якщо не буде вжито термінових заходів щодо підвищення технічної оснащеності аграрного виробництва, ця сума щороку зростатиме. Для оновлення матеріально-технічної бази агропромислового виробництва використовуються власні, запозичені та залучені фінансові ресурси. Джерелами фінансування інвестицій у відтворення технічного потенціалу аграрного виробництва незалежно від форми власності та господарювання, суспільного ладу, рівня розвитку продуктивних сил, характеру виробничих відносин є: амортизаційні відрахування від тих засобів праці, які використовуються у процесі виробництва; прибуток сільськогосподарських товаровиробників; кредити банків; кошти лізингових, страхових та інвестиційних компаній; кошти вітчизняних та зарубіжних інвесторів; кошти державного бюджету, які виділяються для стимулювання технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва та розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу.

Слід зазначити, що при нарахуванні амортизації із застосуванням прямолінійного методу початкова вартість об'єкта основних засобів, яка відповідає за своєю величиною відновній (ринковій) вартості об'єкта, є тією відправною точкою, від якої безпосередньо залежать формування амортизаційного фонду і створення нормального інвестиційного клімату на підприємстві. Здійснювана нині в сільському господарстві амортизаційна політика не відповідає потребам розвитку виробництва, не дозволяє створювати за рахунок амортизаційних відрахувань реальний ресурс підприємств для фінансування капітальних вкладень і не сприяє активізації інвестиційної діяльності в АПК.

Іншим важливим джерелом відтворення матеріально-технічної бази аграрного виробництва є використання частини прибутку підприємств. В стабільній економіці, коли оновлення (реновація) засобів виробництва фінансувалося з амортизаційного фонду, розширення виробництва відбувалось за рахунок прибутку. Проте, в нинішніх умовах, коли надходження від реалізації продукції сільськогосподарських товаровиробників внаслідок диспаритету цін не завжди відшкодовують виробничі витрати використання на технічне переозброєння аграрного виробництва прибутків сільськогосподарських товаровиробників через їх збитковість і неплатоспроможність є досить проблематичним. За останні п’ять років (2001-2005 рр.) загальна сума прибутків усіх сільськогосподарських підприємств по відношенню до балансової вартості основних засобів виробництва галузі склала лише 1,2 %.

Обмежені можливості мають сільськогосподарські товаровиробники використовувати позичені і залучені фінансові ресурси, для відтворення і розширення технічного потенціалу аграрного виробництва. Через нестачу власних фінансових ресурсів і маловірогідність достатніх їх надходжень протягом року, сільськогосподарські товаровиробники практично не можуть використовувати для технічного переоснащення високопроцентні банківські кредити.

Найбільш вагомим джерелом стимулювання оновлення технічного потенціалу аграрного виробництва в нинішніх умовах є фінансовий лізинг. Він виступає джерелом фінансового забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників і є одним з найбільш прогресивних методів оновлення їх матеріально-технічної бази, впровадження передової техніки та технологій. З огляду на значимість механізму фінансового лізингу для технічного оснащення аграрного виробництва та розвитку вітчизняного машинобудування для АПК, обсяги державної підтримки лізингових операцій необхідно збільшити.

Слід зазначити, що прийняті державні програми щодо виробництва технологічних комплексів машин і обладнання для агропромислового комплексу прийняті на 1998-2005 роки не виконуються, що можна підтвердити даними, наведеними в таблиці 2.

З проведеного аналізу макроекономічних чинників відтворення технічного потенціалу аграрного виробництва можна зробити такі висновки:

1. Необхідне удосконалення амортизаційної політики держави в напрямі посилення її ролі як одного з основних економічних важелів оновлення технічних засобів аграрного виробництва та проведення переоцінки основних фондів, у тому числі і технічних засобів агропромислового комплексу.

Таблиця 2

Стан фінансування “Програми виробництва

технологічних комплексів машин і обладнання для

агропромислового комплексу на 1998-2005 роки”, млн. грн.*

Роки | Передбачено кошторисом “Програми …” | Фактично отримано з Держбюджету | % виконання

всього | в т.ч. за рахунок держбюджету

1998 | 50,0 | 36,0 | 19,6 | 54,4

1999 | 70,0 | 45,0 | 19,6 | 43,6

2000 | 80,0 | 55,0 | 10,0 | 18,2

2001 | 90,0 | 60,0 | 7,05 | 11,8

2002 | 80,0 | 50,0 | 0,3 | 0,6

2003 | 70,0 | 40,0 | 10,0 | 24,7

2004 | 60,0 | 25,0 | 8,5 | 33,6

2005 | 50,0 | 20,0 | 0,68 | 4,5

Всього | 550,0 | 330,0 | 75,73 | 23,0

2. Щоб запобігти повній деіндустріалізації аграрного виробництва і втраті продовольчої безпеки України держава має сприятливими ціновими, фінансово-кредитними, податковими, митними та іншими економічними і правовими важелями стимулювати відновлення платоспроможного попиту сільськогосподарських товаровиробників. Необхідно домогтися неухильного виконання прийнятих державою нормативно-правових і законодавчих актів щодо підтримки технічного переозброєння агропромислового виробництва.

3. З огляду на неспроможність сільськогосподарських товаровиробників зупинити падіння рівня технічної оснащеності аграрного виробництва для відтворення технічного потенціалу в найближчі 10-15 років необхідна пряма фінансова підтримка за рахунок коштів державного бюджету на технічне переоснащення агропромислового комплексу на рівні 4-5 % видаткової його частини.

З метою виявлення залежностей між основними факторами виробництва та їх оптимізацією нами здійснено кластерний регресійний аналіз сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону Київської області. Для аналізу було сформовано вибірку, яка містить 260 сільськогосподарських підприємств з площею сільськогосподарських угідь понад 100 тис. га та рентабельним виробництвом сільськогосподарської продукції. Вибір тільки рентабельних господарств обумовлено тим, що аналіз діяльності збиткових господарств потребує окремого дослідження, оскільки їх збитковість створюється в результаті порушень технології виробництва у зв’язку з відсутністю певних ресурсів та несвоєчасного виконання робіт, що порушує процес виробництва і економічні механізми не діють. Основними показниками, за якими проводилася класифікація, були обрані: наявність сільськогосподарських угідь, вартість активної частини основних засобів (машини та обладнання, транспортні засоби, інвентар та ін.) та матеріальні витрати господарства.

Було визначено такі параметри класифікації:

початкове число кластерів К = 7;

параметр кількості образів m = 10 (тобто, кластери, що містять менше 10 об’єктів, були виключені з подальшого розгляду);

необхідна кількість ітерацій І = 70.

Параметри визначалися, виходячи з обсягу вибірки, середніх значень показників в усій сукупності об’єктів і парних коефіцієнтів кореляції між ними. Ці дані наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Результати класифікації сільськогосподарських підприємств
Київської області за виробничим потенціалом

№ клас-тера | Середні значення показників у кластерах

Площа с.г. угідь, га | Активна частина основних засобів, тис. грн. | Матеріальні затрати,

тис. грн. | Прибуток від с.г. діяльності на 100 га с.г.угідь, тис. грн. | Прибуток від усієї діяльності на 100 га с.г.угідь, тис. грн. | Активна частина основних засобів на 100 га с.г.угідь, тис. грн. | Матеріальні витрати на 100 га с.г. угідь, тис. грн. | Кількість об'єктів у кластері

1 | 1180 | 509,49 | 921,54 | 23,83 | 38,27 | 63,16 | 88,01 | 141

2 | 2663 | 7047,56 | 4882,30 | 25,97 | 33,08 | 277,07 | 182,86 | 14

3 | 1937 | 2177,12 | 2357,80 | 30,08 | 36,71 | 241,41 | 133,38 | 68

4 | 3588 | 1965,78 | 5900,18 | 30,83 | 38,25 | 102,05 | 487,67 | 21

З аналізу даних у таблиці 3 витікає, що ми дійсно отримали типові класи господарств. Зростання валового прибутку як від сільськогосподарської, так і від усієї діяльності разом з зростанням площі, вартості активної частини основних засобів і матеріальних витрат спостерігається до четвертого кластеру включно, але до нього віднесено лише 21 господарство. Такої кількості господарств у вибірці недостатньо для проведення детального статистичного аналізу. Аналогічний висновок можна зробити по другому кластеру. Тому 2 та 4 кластери ми виключили з подальшого розгляду. Подальше дослідження полягає у визначенні впливу відібраних факторів на прибуток від сільськогосподарської діяльності на 100 га окремо по кожному кластеру 1 та 3.

Для цієї мети використано багатофакторний регресійний аналіз, який застосовується для знаходження функціональної залежності між залежною змінною функцією і незалежними змінними факторами. При цьому рівняння регресії визначено як функцією цілі для отримання максимального значення прибутку.

Лінійне щодо параметрів рівняння має вигляд:

Y = a0 + a1X1 + a2X2 + + akXk + , (1)

де a0 – вільний член рівняння;

аi – коефіцієнт регресії; показує, як змінюється Y зі зміною Xi;

величина, що не спостерігається, має ймовірну природу і відображає вплив тих факторів, котрі ми не можемо визначити.

Параметри рівняння регресії визначаються методом найменших квадратів (МНК), основна умова якого – мінімізація суми квадратів відхилень емпіричних значень уі від теоретичних Уi:

(2)

де i – порядковий номер об'єкту у вибірці.

Для оцінки впливу кожної незалежної змінної на залежну визначено часткові коефіцієнти кореляції. Частковий коефіцієнт кореляції ryx.xx = 0,1425, тобто коефіцієнт кореляції прибутку з площею сільськогосподарських угідь при виключеному впливу на них Х2, Х3.

Аналогічно: ryx.xx = 0,7519, ryx.xx = 0,3228. Вірогідна границя часткових коефіцієнтів кореляції з рівнем ймовірності Р = 0,95 дорівнює
Gr = 0,1950.

Можна зробити висновок, що з-поміж включених у модель факторів прибутку на 100 га найвагомішим є вартість активної частини основних засобів на 100 га сільськогосподарських угідь (детальні розрахунки наведено в дисертації).

ВИСНОВКИ

1. Становлення та ефективний розвиток аграрного сектору економіки гальмується значним зниженням його технічного рівня, погіршенням стану матеріально-технічної бази. Основними машинами сільське господарство забезпечено лише на 48-66%. При цьому близько 90% техніки, яка залишилась в господарствах відпрацювала по одному і більше нормативних строків амортизації. Внаслідок її зношування за період економічних реформ списано понад 198 тис. тракторів, близько 46 тис. зернозбиральних комбайнів, а придбано лише 9700 тракторів і 3900 зернозбиральних комбайнів.

2. В результаті відсутності державного контролю за дотриманням законодавчо-правових актів щодо еквівалентності обміну між ресурсною сферою АПК, у якій ціни на вироблену продукцію формуються за вільними тарифами, а в сільському господарстві є обмеженими, створені умови щодо неплатоспроможності аграрних підприємств для придбання технічних засобів і інших ресурсів промислового походження. Нестача потрібної кількості засобів виробництва промислового походження (техніки, паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин) зумовили суттєве зниження виробництва сільськогосподарської продукції, особливо в сільсько-господарських підприємствах.

3. Дослідженнями встановлено, що за період економічних реформ в сільськогосподарських підприємствах України спостерігається стала тенденція зменшення виробництва валової продукції у 2,9 раза, в тому числі в рослинництві у 2,1 раза і тваринництві – у 4,9 раза. Відповідно економічна ефективність значно знизилась. Якщо прибуток у 1990 році становив 12094 млн. грн.., то у 2003 році збиток склав 4,6 млн., у 2004 році прибуток досяг 2689 млн. грн., або був у 4,5 раза меншим.

4. Виявлення впливу забезпечення силовими машинами на економічну ефективність виробництва свідчить про пряму її залежність від кількості цих засобів. При наявності на 100 га сільськогосподарських угідь в досліджуваному Кагарлицькому районі Київської області 0,43 умовних одиниць тракторів виробництво є збитковим. За умов забезпечення тракторами від 0,6 до 0,9 одиниць на названі угіддя валовий прибуток склав – 63 тис. грн., а при наявності понад 0,9 одиниць – 72 тис. грн.

5. Досліджуючи виконання технологічних операцій різними агрегатами встановлено, що при виконанні робіт передпосівного обробітку ґрунту (культивація, вирівнювання площі, коткування окремими агрегатами) витрати пального на 1 га становлять 8,7 кг, праці – 0,63 люд.-год. За умов виконання цих процесів комбінованим агрегатом витрати пального становлять – 5,6 кг, праці – 0,12 люд.-год або відповідно в 1,5 та 5,2 раза менше. Ці дані свідчать, що не використовуються внутрішньогосподарські можливості раціонального ефективного виконання робіт і це також пов’язано з відсутністю коштів для придбання сучасних високопродуктивних машин.

6. Результати дослідження ефективності виробництва основоположних видів техніки, тракторів та комбайнів провідними заводами сільгоспмашинобудування України ВАТ Харківський тракторний завод (ХТЗ), ВАТ “Херсонські комбайни” та ВАТ “Тернопільський комбайновий завод бурякозбиральних машин” (ТЕКЗ) показали, що ефективність їх виробництва є незадовільною, обладнання зношено відповідно по названих заводах на 59, 55, 54%. Виробничі потужності використовуються на 22, 16 і 17%. Норма рентабельності є відємною: -10,7; -7,7; -6,3%. Рівень рентабельності по реалізованій продукції у 2005 році: 3,2; -2,5; -67,5%. Наведені дані свідчать, що для піднесення ефективності виробництва сільськогосподарських машин потрібна відповідна державна програма та її реалізація.

7. Аналіз стану фінансування розробленої державної Програми виробництва машин і обладнання для агропромислового комплексу на 1998-2005 роки показав, що ця програма не знайшла своєї реалізації. Кошторисом програми передбачалось фінансування 550 млн. грн., в тому числі за рахунок бюджету – 330 млн. грн., фактично отримано з бюджету 75,7 млн. грн., або 23% від прогнозованого у Програмі.

8. З огляду на неспроможність сільськогосподарських товаровиробників зупинити падіння рівня технічної оснащеності аграрного виробництва, для відтворення технічного потенціалу в найближчі 10 років необхідна пряма фінансова підтримка за рахунок коштів державного бюджету на технічне переоснащення агропромислового комплексу на рівні 4-5% видаткової його частини.

9. Серед джерел коштів на оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств, які найповніше відображають їх економічну сутність в результаті досліджень виявились наступні: амортизаційні відрахування за умов їх цільового призначення; прибуток підприємств, який може бути збільшений при врегулюванні еквівалентності обміну між сферами АПК; збільшення обсягів фінансового лізингу; кошти страхових інвестиційних компаній та довгострокові кредити банків при врегулюванні кредитних ставок в межах 7-8% річних.

10. В результаті проведених розрахунків, застосовуючи регресійний кластерний аналіз підприємств регіону за близької їх спеціалізації, визначені оптимізовані за складовими: розміру сільськогосподарських угідь, активної частини основних засобів та витрат сільськогосподарських підприємств, що в умовах складного неврегульованого еквівалентного обміну функціонують прибутково.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5. Шпак М.В. Удосконалення умов відтворення технічного потенціалу галузей рослинництва в аграрних підприємствах // Економіка АПК. - 2006. -№ 10.-С.7-12.

В інших виданнях:

6. Шпак М.В. Київський завод "Агромаш" в умовах переоснащення технічної бази агропромислового комплексу // Водне господарство України. -2001.-№3.-С.49-52.

7. Шпак М.В. Фінансовий лізинг в АПК і джерела його фінансування // Механізація сільського господарства. - 2006. - №2. - С.20-21.

АНОТАЦІЯ

Шпак М.В. Формування та ефективність використання технічних засобів рослинництва в аграрних підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Досліджено теоретичні і методологічні основи та прикладні аспекти машинозабезпечення рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств.

Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні засади визначення джерел оновлення техніки та врегулювання економічних відносин між її виробником та споживачем, які полягають в досягненні паритетного обміну; формування амортизаційної