Київський національний торговельно-економічний університет

Шульга Наталія Петрівна

УДК 336.71.008.6

ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА КОНТРОЛІНГУ
В УПРАВЛІННІ БАНКОМ

Спеціальність 08.06.01 – економіка,
організація та управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному торговельно-еконо-мічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі банківської справи

Науковий консультант доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Мазаракі Анатолій Антонович
Київський національний торговельно-економічний університет, ректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри бан-ківської справи

доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, Національний банк України, центр наукових досліджень, директор

доктор економічних наук, професор Пушкар Михайло Семенович, Тернопільський державний економічний університет, завідувач кафедри бухгалтерського обліку і контролінгу в промисловості

Провідна установа

Інститут економіки та прогнозування НАН України, відділ дослід-жень розвитку та регулювання фінансових ринків, м. Київ

Захист відбудеться 02.03.2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 у Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19, ауд. 227.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою:
02156, Київ-156, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий 31.01.2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І. Морозова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Посилення конкуренції, концентрація та цен-тралізація бан-ківського капіталу, активізація процесів глобалізації та дере-гулювання, стрімкий розви-ток інформаційних технологій, динамізм зов-нішнього середовища призводять до ускладнення банківсь-кого мене-джменту. Це вимагає застосування новітніх підходів до управління банком, серед яких одне з провідних місць належить контролінгу. Контролінг виник у результаті виокремлення його як підсистеми менеджменту для сервісно-економічної під-тримки управління діяльністю суб’єктів госпо-дарювання. Таке ставлення до контролінгу цілком погод-жується із су-часним спрямуванням зусиль менеджменту будь-якої орга-нізації на прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо її розвитку в умовах турбулентного середовища.

Теорія контролінгу базується на теорії менеджменту, розвиток якої відображено у фундаментальних наукових працях відомих вчених – І. Ан-соффа, П. Друкера, Т. Коупленда, М. Мескона, А. Томпсона та багатьох інших. Для формування та розвитку концептуальних положень контро-лінгу як науки важливими є дослідження зарубіжних вчених: А. Дайлє, Е. Майєра, Р. Манна, Д. Хана, К. Хомбурга, Г. Піча, Х. Фольмута, В. Кнаупа, а також російських дослідників – С. Данілочкіної, О. Кар-минського, І. Мари-нюка, М. Оленєва, О. Потоцької, О. Примака, Ф. Піс-чанова, Д. Попова, С. Фалька, Е. Уткіна та ін. Проблеми контролінгу досліджували такі про-відні вітчизняні фа-хівці, як С. Козьменко, С. Пет-ренко, М. Пушкар, Л. Су-ха-рєва та ін. У формування сучасної методології та практики банківського контролінгу вагомий доробок вніс німецький вчений Х. Ширенбек. Окремі аспекти контро-лінгу в банку розкриваються в наукових працях з банківсь-кого менедж-менту, до вивчення проблем якого долучилися відомі зарубіж-ні та вітчизняні вчені: П. Роуз, Дж. Сінкі, О. Лаврушин, А. Мороз, В. Міщенко та ін.

Зарубіжна та вітчизняна наукова думка з питань контролінгу в основному розглядає його як процес організації планування, аналізу та контролю за діяльністю суб’єктів господарювання. Існуючі наукові праці не висвітлюють таке важливе питання, як визначення ролі контролінгу в інтегрованому управлінні стратегічним та оперативним портфелями
в системі координат "управління потенціалами, ризиками та прибутком".

У більшості наукових праць розкривається механізм застосування інструментів контролінгу, його організаційна побудова, а також інфор-маційне забезпечення управління на виробничому підприємстві. Дослід-женню проблеми контролінгу в банку присвячені зазвичай лише наукові статті або окремі розділи у монографіях.

Соціально-економічні функції, які виконують банки у суспільному відтворенні, специфіка та технологія надання банківських послуг, а також жорсткість державного регулювання банків-ської діяльності визначають особливості їхнього функціонування.

Це обумовило необхідність проведення подальших наукових дослід-жень, спрямованих на формування методології інтегрованої системи контролінгу, визначення його сутності, місця і значення, оцінки резуль-та-тивності й напрямів подальшого розвитку в банках.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукової роботи, що виконувалася згідно з плана-ми науково-дослідних робіт у Київському національному торго-вель-но-економічному університеті: тема "Рейтингова оцінка діяль-ності комер-ційних банків" (1 кв. 1998 р. – 4 кв.  р.); тема "Розробка концепції управлінського обліку в комерційних банках України" (1 кв. 1999 р.– 4 кв.  р.); тема "Система внутрішнього контролю в комерційних бан-ках України (1 кв. 2001 р. – 4 кв. 2003 р.); тема "Формування ефектив-ної системи управління комерційним банком" (1 кв. 2004 р. – 4 кв. 2007 р., но-мер державної реєстрації НДР 0105U001844, науковий керівник теми та відпо-відальний виконавець розділу "Розробка концепції банківського контролінгу").

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є по-дальший розвиток теорії та методології контролінгу, розроблення мето-дичних положень і практичних рекомендацій з формування інтегро-ваної системи контролінгу, використання якої забезпечить підвищення ефектив-ності управління банками та іншими суб’єктами господарювання.

Відповідно до поставленої мети вирішено такі завдання:

· виявлено сучасні тенденції розвитку банків та визначено особли-вості управління ними з огляду властивостей складних економічних систем;

· розроблено теоретико-методологічні положення інтегрованої системи контролінгу;

· обґрунтовано концепцію банківського контролінгу;

· удосконалено класифікацію інструментів контролінгу та розкри-то їх зміст з огляду банківської діяльності;

· поглиблено теоретико-методологічні основи збалансованої систе-ми показників та визначено передумови її впровадження у віт-чизняних банках;

· обґрунтовано сутнісне розуміння контролінгу як сервісної під-тримки інтегрованого управління портфелями банку;

· визначено основні проблеми управління ризиками в банках та розроблено пропозиції щодо його удосконалення;

· розроблено теоретичні засади ризик-контролінгу в банку;

· проведено оцінку управління плановим балансом у банках та визначено етапи його оптимізації;

· здійснено діагностику управління бюджетом у банках, розроб-лено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо удосконалення цієї роботи;

· розроблено теоретико-практичні засади інформаційного забез-печення управ-ління банком у системі контролінгу;

· здійснено аналіз організаційної побудови економічних служб у банках та розроблено пропозиції щодо їх реструктуризації на основі концепції контролінгу.

Об'єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступає економіко-організаційна система управління банком.

Предметом дослідження є процес формування та функціонування інтегрованої системи контролінгу як сервісно-економічного супро-вод-ження банківського менеджменту.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базувалось на сис-темному, історичному, статистичному та логічному підходах до вивчення економічних процесів, явищ та об'єктів, зокрема теорії управ-ління, теорії систем, портфельної теорії, теорії ризик-менеджменту, теорії маркетингу та теорії економічного аналізу, планування і прогно-зування. Для обґрунту-вання цілісної концепції контролінгу, сутнісного розкриття його мето-дичного апарату, місця й ролі в інтегрованому управлінні портфелями банку застосовано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрак-тного і конкретного, а також порівняння, групування, експертних оцінок, еконо-міко-математичного моделювання, анкетних опитувань.

Під час написання дисертації використано статистичні дані Держав-ного комітету статистики України і Національного банку України, а також матеріали проведеного автором анкетування 39 банків, які функціонують на території України. Анкетуванням охоплено чотири групи банків (за класифікацією НБУ), серед яких у першу групу включено 6 банків із 10, другу – 8 з 14, третю – 11 з 31, четверту – 14 з 105, а також 4 банки зі 100% участю іноземного капіталу, що входять до 1–3 груп. Інформацію оброб-лено за допомогою сучасних програмно-технічних засобів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати, які визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у такому:

вперше:

· запропоновано теоретичну конструкцію контролінгу, відповідно до якої він розглядається як інтегрована система сервісної підтримки управління одночасно в трьохвекторному вимірі: стратегічного та опера-тивного портфеля (портфельний підхід); взаємопов’язаних складових ме-неджменту – портфоліо, управління ризиками, плановим балансом та бюджетом (композиційний підхід); процесів планування, аналізу та контролю (процесний підхід); визначено поняття інтегрованої системи контролінгу;

· розроблено теоретичні положення ризик-контролінгу, які базу-ються на виз-наченні його мети, об’єкта, функцій, принципів з урахуванням розме-жування завдань між ризик-менеджером та ризик-контролером; доведено, що у сферу ризик-контролінгу входить побудова матриці ризи-ків, вимір загальної ризикової позиції банку і контроль за її дотриманням;

· обґрунтовано концепцію контролінгу в банку з урахуванням специфіки його діяльності;

· змістовно конкретизовано розуміння контролінгу як сервісної підтримки інтегрованого управління пор-тфелями банку, яке полягає у врівноваженні всіх міні-портфелів з позиції маркетингового й фінансового аспектів, врахуванні трьох компонент – стратегічних досягнень, ризико-комерційного й фінансового результатів банку та його калькуляційних одиниць (регіональних установ, бізнесів, клієнтів, проектів, продуктів, каналів збуту банківських продуктів). Такий підхід дозволить вирішити ключове завдання контролінгу, а саме – виявити внесок калькуляційних одиниць у результати банківської діяльності;

· уведено до наукової термінології такі поняття: "гармонізоване управління банком", під яким розуміється спрямованість управління на додану вартість в єдиному контурі стратегічного, тактичного та опера-тивного управління; "рівноважне управління фінансовим резуль-та-том", що передбачає одночасне управління дохо-дами та витратами банку з орієнтацією на досягнення майбутнього стратегічного результату; "антро-пометрія" контролінгу, що характеризує вимірювання його резуль-татів відповідно до обраних критеріїв; "дивергенція" контролінгу – виділення різних видів контролінгу; "аутсорсинговий" контролінг – деле-гування ви-ко-нання окремих завдань контролерів третім особам; "інтерн-контролер" – особа, яка направляється на стажування в інший банк у межах однієї банківської групи, "контролер-адепт" – прихильник корпора-тивної культури контролінгу;

дістали подальший розвиток:

· методологія збалансованої системи показників завдяки додатко-вому введенню двох перспектив – ризикової та інноваційної, розширенню системної панелі збалансованих показників шляхом застосу-вання в науковому обігу показника – "коефіцієнт адекватності економіч-ного капі-талу" з обґрунтуванням їх важли-вості для банків;

· наукові засади управління бюджетом банку з позиції процесу (планування, аналіз, виконання, контроль) та системи (управління дохо-дами, витратами та фінансовим результатом), а також визначено цілі, функції, завдання, принципи та нові класифікаційні ознаки моделей управ-ління бюджетом;

· концептуальні засади управління плановим балансом банку за рахунок визначення системи факторів впливу на його структуру, етапів опти-мізації, зокрема сценарного моделю-вання, яке здійснюється з урахуванням гіпо-тетичних змін валютного курсу, відсоткової ставки, курсу цінних паперів і цін на банківські метали; встановлених зовнішніх та внутрішніх обмежень щодо ризиків банку; мінімального рівня маржі, диферен-ційованої за видами операцій;

· методологія оцінки результативності контролінгу за системою критеріїв, що відображують його статус у банківському менеджменті, економічний результат діяльності служби контролінгу та якість її роботи;

удосконалено:

· теоретичні засади сучасної концепції вартісно-орієнтованого управ-ління завдяки розгляду його в системі координат "потенціал-ризики-при-буток", що забезпечує дотримання умов гармо-нізованого управління банком;

· класифікацію інструментів банківського контролінгу, яка допов-нена ознаками за типами інструментів й складовими менеджменту та побудована за матричним принципом;

· методологічні положення трансфертного ціноутворення, згідно з якими при встановленні трансфертних цін слід узгоджувати цілі окремих бізнес-підрозділів з цілями банку, реа-лістично відображати вклад кожного бізнес-підрозділу в загальний фінансовий результат банку, чітко розпо-діляти ризики між казначейством та бізнес-підрозділами, здійснювати інформаційну підтримку процесу управління активами та пасивами;

· теоретичний підхід до організаційної побудови служби контро-лінгу залежно від його обраної моделі та концепції, величини та органі-заційної структури банку, інформаційних потреб менеджменту, широти асортименту банківських послуг.

Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у можливості використання в практиці банківської діяльності:

· алгоритму визначення економічної доданої вартості з ура-хуванням специфіки діяльності банку;

· інструментів стратегічного контролінгу, зокрема для оцінки конкурентної позиції банку на ринку платіжних карток (особисто автору належить вибір критеріїв та показників для такої оцінки);

· алгоритму визначення економічного статусу клієнта на основі оцінки дисконтованих на ризик доходів і витрат з урахуванням тісноти його ділових стосунків з банком, перспективи їхнього розвитку та рівня задоволеності клієнта;

· порядку визначення маржинального прибутку з огляду специфіки банківської діяльності;

· класи-фікатора банківських продуктів, схеми визначення стандарт-них опера-ційних витрат банку, що дозволить удосконалити процес управління бюджетом банку;

· типової структури договору щодо надання на платній основі інформації службою контролінгу іншим підрозділам банку;

· порядку діагностики управління стратегічним та оперативним портфелями, управління ризиками, інформаційного забезпечення управ-ління банком та ступеня реалізації функції контролінгу в організаційній структурі банку з використанням запропонованих анкет;

· моделі організаційної побудови служби контролінгу у складі підрозділів ризик- і проектного контролінгу, які разом із підрозділами стратегічного та фінансового планування й інформаційного менеджменту формують її цілісне уявлення та забезпечують повною мірою реалізацію функцій та завдань інтегрованої системи контролінгу в банку.

Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління банком, зорієнтованого на контролінг, впроваджені в:

· АБ "Експрес" (методика діагностики діяльності банку; реко-мен-дації щодо удосконалення організаційної струк-тури банку, включаючи підроз-діли, які здійснюють реалізацію контро-лінгових функцій; удоско-налення інфор-маційного забезпечення діяльності банку та методики розрахунку транс-фертної ціни), довідка №01-07/1361 від 17.11.03 р.;

· АКБ "Кредитпромбанк" (запропоновано концепцію інтегрованої системи управління ризиками та розроблено стратегію ризик-менеджменту як складової загальної стратегії банку; представлено методику визначення економічного капіталу та показників дохідності з урахуванням ризиків, на основі якої можна здійснювати рейтингування регіональних установ банку), довідка №5329/04-4134-04 від 17.11.03 р.;

· АБ "Столичний" (надано методичні рекомендації стосовно управ-ління бюджетом банку, які сприятимуть мобілізації внутрішніх резервів доходів та зниженню витрат, ідентифікації вкладу кожного профіт-центру в загальний фінансовий результат банку, ство-ренню дієвих стимулів у працівників щодо зростання цільових параметрів бюджету), довідка №1-1/574 від 8.12.03 р.;

· Національний центр підготовки банківських працівників України (розроблено навчальні програми підвищення кваліфікації банківських працівників України), довідка №060/03-2005 від 19.10.05 р.

Основні теоретичні положення, які відображені в дисертаційній роботі, використано під час підготовки навчальних програм зі спеціаль-ності "Банківська справа". Здобувачем розроблено авторську навчальну програму з дисципліни "Банківський контролінг". Крім того, вона є співавтором навчальної програми з дисципліни "Фінансовий менеджмент у банку", про що свідчить довідка КНТЕУ від 20.10.05 р.

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід до вирі-шення важливої наукової проблеми – удосконалення теорії та методології інтегро-ваної системи контролінгу. Дисертація містить наукові ідеї та методологічні розробки здобувача, яка є безпосереднім виконавцем упровадження наукових і прикладних результатів дослідження. В наукових працях, опуб-лікованих за темою дисертаційного дослідження у співав-торстві, здобу-вачу належать такі результати: розроблено методичний підхід до рейтинго-вого оцінювання діяльності банків на основі багато-вимірного статис-тич-ного аналізу [2]; визначено етапи стратегічного плану-вання діяльності банку на ринку платіжних карток та процедура бюдже-тування карткової програми [4]; обґрунтовано критерії та показники для оцінки конкурентної позиції банку на ринку платіжних карток [9]; визна-чено методичний підхід до калькуляції ризиків банку [39].

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження пройшли апробацію у доповідях і виступах здобувача на 21 міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Предпринимательство: проблемы и пер-спективы" (Мінськ, 16 квітня 1999 р.); Всеукраїнська науково-прак-тична конференція "Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку та кон-тролю в Україні" (Донецьк, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 3–4 червня 1999 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Управ-ління в перехідному суспільстві на порозі ХХІ ст." (Київ, МАУП, 29 квітня 1999 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми
і перспективи розвитку банківської системи України" (Суми, 14–15 верес-ня 2000 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична конфе-ренція "Теорія і практика перебудови економіки" (Черкаси, ЧДТУ, 23–25 жовтня 2001 р.); Міжнародна конференція "Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?" (Донецьк, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 21–22 березня 2001 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практич-на конференція "Фінанси, грошовий обіг та кредит у забезпеченні суспіль-ного добробуту" (Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 5–6 жовтня 2001 р.); VII Міжнародна наукова конференція "Проблемы менеджмента и рынка (социально-экономический аспект)" (Оренбург, 2002 р.); Міжнародна кон-ференція "Bankowoњж korporacyjna i inwestycyjna" (Хорців, Вища банківська школа (м. Познань), 27–28 вересня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України" (Київ, МАУП, 20 листопада 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України" (Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 16 травня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України" (Чернівці, ЧТЕУ, 15–16 квітня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Банківська система в умовах тран-сфор-мації фінансового ринку України" (Київ, 21–23 травня 2003 р.); Між-на-родна науково-практична конференція "Реформування фінансово-кре-дитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, ВДУ ім. Л.Українки, 30–31 травня 2003 р.); Міжнародна конференція "Управ-ління компанією та контролінг: практичні можливості та перспективи розвитку" (Київ, 11–12 квітня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины" (Алушта, 29 вересня – 1 жовтня 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Підвищення ролі банківської системи в еконо-мічному зростанні" (Київ, КНЕУ, 18–19 листопада 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку під-приємництва в Україні" (Ялта, 17–19 травня 2005 р.); Міжнародна науко-во-практична конференція "Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції" (Київ, КНТЕУ,
20–22 квітня 2005 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція "Совре-мен-ные аспекты финансового управления экономическими процес-сами" (Се-вастополь, СевНТУ, 6–9 вересня 2005 р.); Всеукраїнська науко-во-прак-тична конференція "Фінансова система України: становлення та розви-ток" (Острог, Національний університет "Острозька академія",
22–23 квітня 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відоб-ра-жено в індивідуальній монографії "Банківський контролінг: теорія, ме-тодологія, практика" обсягом 18,94 друк. арк. (Київ, 2004). Рецензію на монографію опубліковано у фаховому журналі "Вісник КНТЕУ" (2005, № ).

На тему дисертації опубліковано 39 наукових праць, у тому числі одна монографія, 25 наукових статей у провідних фахових видан-нях, які затверджені ВАК України, та 13 публікацій в інших наукових ви-даннях. Загальний обсяг публікацій становить 35,1 друк. арк., з яких особисто здобувачу належить 33,8 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Її загальний обсяг – 498 с., у тому числі основний текст – 399 с. Дисертація містить 33 таблиці, 40 рисунків, 19 додатків на 68 с. Список використаних джерел нараховує 385 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано інформацію стосовно апробації та публі-кації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Сучасна парадигма управління банком" проведено дослідження трансформаційних процесів в управлінні банком, окреслено особливості управління ним в контексті властивостей складних економічних систем, розширено окремі теоретичні положення управління банком з орієнтацією на додану вартість.

Для підтримки гармонійного розвитку банку, стабільного, довго-тривалого та успішного його функціонування на ринку обґрунтовано необ-хідність забезпечення вартісно-клієнто-процесно-орієнтованого управ-ління, що передбачає запровадження інтегрованої системи управління ризиками (ІСУР), здійснення реінжинірингу бізнес-процесів банку, управ-ління якістю банківського обслуговування відповідно до міжнародних стандартів та впровад-ження інновацій у сфері управління.

Для спрямування управління банком на зростання доданої вартості запропоновано його здійснення в системі координат "потенціал-ризики-прибуток". Доведено, що цільовою установкою банку у стратегічному управлінні має стати акціонерна додана вартість, а тактичному та опе-ративному управлінні – економічна додана вартість. Акціонерна додана вартість розраховується як різниця між сукупною приведеною вартістю акціонерного капіталу, яка отримана методом дисконтування грошового потоку, та балансовою вартістю капіталу банку. Економічна додана вар-тість формується за умови отримання прибутку в більшому розмірі, ніж вартість капіталу, що визначається, виходячи з альтернативних вкладень акціонерів із рівнозначним ступенем ризику.

На відміну від традиційного підходу, розкритому в економічній літературі з огляду виробничого підприємства, уточнено розрахунок економічної доданої вартості в банку за таким алгоритмом:

EVA = EP – r · C, (1)

де EP (Economic Profit) – економічний прибуток;

r – вартість капіталу;

C (Capital) – сума капіталу (власних коштів).

Економічний прибуток в банку визначається як прибуток після оподаткування, який коригується, зокрема на величину прибутку від неосновної діяльності та обсяг чистих резервів на покриття очікуваних збитків за активними операціями.

Для обчислення вартості капіталу використано модель CAPM (Capital Asset Pricing Model), запропоновану У. Шарпом для оцінки норми дохідності проектів, що базується на виборі альтернативної вартості вкладень. Модель CAPM має такий вигляд:

r = Rf + вs·(Rm – Rf), (2)

де Rf – безризикова ставка дохідності;

вs – коефіцієнт ризику для банківської сфери;

Rm – середньоринкова ставка дохідності.

Для умов України обґрунтовано декілька альтернативних варіантів встановлення безризикової ставки дохідності, необхідність створення за аналогією із зарубіжними країна-ми спе-ціального інформаційного агентства для визначення коефіцієнта ризику банківської та інших сфер діяльності. Представлено алгоритм розрахунку середньоринкової ставки дохідності ринкового портфеля з використанням інформації щодо розміру дивідендів компаній-емітентів, кількості випущених ними акцій та їхнього курсу. Такий підхід до визначення економічної доданої вартості сприятиме формуванню сучасної філософії вартісно-орієнтованого управління бан-ком, надасть можливість оцінювати ефективність обраних стратегій, результативність окремих калькуляційних одиниць, а також налагодити відповідну систему мотивації співробітників.

У другому розділі "Теоретико-методологічні основи банківського контролінгу" досліджено гносеологію, еволюцію та сутнісне розуміння контролінгу, розроблено концепцію контролінгу в банку та розглянуто його методичний інструментарій, розвинуто теоретичні положення збалан-сованої системи показників та визначено послідовність її впровадження в банках України.

Досліджено еволюцію контролінгу в банківській сфері, виділено такі його стадії: зародження, становлення, по-мірний та активний розвиток. Доведено, що за його роз-витком вітчизняна банківська система знахо-диться на стадії станов-лення. При вивченні економічної природи контро-лінгу розмежовано поняття "контролінг", "управлінський облік" та "контроль", встановлено зв'язок між ними.

Теоретичне розуміння контролінгу базується на визначенні філо-софської, формальної та змістовної складових, що забезпечує його цілісне уявлення. Відповідно до філософської доктрини, контролінг тлумачиться як сучасна концепція управління з клієнто-процесно-вар-тісною орієнта-цією. Формальна складова контролінгу представ-лена сервісно-еконо-мічною підтримкою управління. Змістовна складова розроблена в трьохвекторній площині з урахуванням процесного, компо-зиційного та портфельного підходів (рис. 1).

Рис. 1. Інтегрована система контролінгу

Базуючись на змістовному розумінні контролінгу, запропоновано його концепцію для банку, складовими якої визначено мету, об’єкт, предмет, функції, принципи, моделі, інструменти, напрями, види та корпоративну культуру.

Мета контролінгу полягає як у сприянні досягнення основної цілі діяльності банку, так і реалізації локальних цілей контролінгу.

Об'єктом банківського контролінгу є процес сервіс-ного супро-водження управління, орієнтованого на створення доданої вартості, яке здійснюється в системі координат "управління потенціалом, ризиками та прибутковістю". Об’єкт контролінгу представ-лено у різних форматах: з огляду управління потенціалом – у вигляді клієнтського, продуктового, регіонального потенціалу; управління ризи-ками – еконо-мічного капіталу; управління прибутковістю – фінансової ре-зультативності калькуляційних одиниць. Предметом банківського кон-тролінгу є теорети-ко-методологічні засади щодо координації процесів планування, аналізу та контролю за діяльністю банку та його кальку-ляційних одиниць, інформаційного забез-печення управління, надання ме-тодичної та консуль-таційної допомоги з економічних питань менеджменту.

Традиційні функції контролінгу (координаційна, консультаційна, методична, аналітична, інформаційна, контрольна) для розширення його сут-нісного розуміння доповнено трьома новими – інноваційною, кому-нікаційною та пасивного управління, розкрито їх сутність.

На основі узагальнення різних точок зору сформульовано такі прин-ципи організації банківського контролінгу: стандартизації, ком-плекс-ності (своєчасності, повноти, кваліфікованості), регуляторності, ефектив-ності, які доповнені принципами інтегрованості й рівноваги, наведено їх тлумачення.

Обґрунтовано, що для вітчизняних банків більш прийнятною є ні-мецька модель контролінгу. Визначено зміст та елементи корпоративної культури контролінгу в банку.

Доведено, що основними напрямами майбутнього розвитку контро-лінгу є: орієнтація управління на додану вартість; формування корпора-тивної культури контролінгу; розширення його форм та видів; посилення ролі стратегічного та ризик-контролінгу, самоконтролінгу; стандартизація та уніфікація інструментів контролінгу і процедур.

Визначено специфічні форми сучасного контролінгу: декомпо-зи-ційну, проактивну, архітектонічну. Перша форма має прояв у розширенні його видів завдяки появі нових – контролінгу клієнтів, продуктів, якості банківського обслуговування, інвестицій. Друга – в тому, що контролер планує свою діяльність з урахуванням прогнозу змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі банку. Архітектонічна форма знаходить відоб-ра-ження в ускладненні механізму сервісної підтримки управління стра-тегічним потенціалом, ризиками та прибутковістю банку; інструментів контролінгу; інформаційного менеджменту та організаційної побудови служби контролінгу.

На основі проведених теоретичних досліджень здійснено інтерпре-тацію інструментів контролінгу з огляду специфіки діяльності банку та запропоновано їх класифікацію за напрямами контролінгу (стратегічний та оперативний), складовими менеджменту (портфоліо, управління ризика-ми, плановим балансом та бюджетом), а також за типами інструментів – система показників, методи та прийоми аналізу, методи прогнозування та розрахунку. Одночасне врахування названих ознак із застосуванням матричного принципу дало змогу представити таку класифікацію інстру-ментів контролінгу, що впорядковує термінологію і слугує методичним апаратом інтегрованого управління портфелями банку.

З метою врахування сучасних тенденцій в управлінні банком, ви-никла потреба у розширенні збалансованої системи показників (BSC) завдяки доповненню її двома новими наскрізними перспективами – "ризики" (R) та "інновації" (I). Удосконалена збалансована система показ-ників отримала скорочену назву RIBSC (Risk Innovation Balanced Scorecard). Перспективу "ризики" доцільно виокремити з інших тому, що нова парадигма управ-ління банком потребує врахування ризиків під час розроблення страте-гічних, тактичних та оперативних планів і базується на засто-суванні інтегрованого підходу до управління ризиками. Цей підхід передба-чає розгляд кожного ризику не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв’язку; залучення всіх підрозділів банку до процесу управ-ління ризиками; встановлення залеж-ності між дотриманням показників ризику та системою стимулювання менеджерів; здійснення управління ризиками у безперервному режимі. В умовах стрімкого розвитку науки та техніки, швидкого старіння інформації інновації набувають особливої значущості, що зумовило потребу виді-лення цієї перспективи.

У перспективі "ризики" основним індикатором визначено еконо-мічний капітал, тобто капітал, який необхідний банку для фінансування ризиків із заданою ймовірністю протягом окрес-леного часового горизонту. Економічний капітал доцільно розрахувати по банку та окремих його калькуляційних одиницях для встановлення лімітів, а також для уточнення регіональної, бізнес-клієнтської та інших політик. На основі показника економічного капіталу обчислюються показники: RAROC (Risk Adjusted Return On Capital) – скоригована на ризик рента-бельність капіталу, RORAC (Return On Risk-Adjusted Capital) – рента-бельність капіталу, скоригованого на ризик; комбінований з попередніх – показник RARORAC (Risk-Adjusted Return On Risk-Adjusted Capital). Вико-ристання цих показників дозволяє здійсню-вати калькуляцію премії за ризик у складі ціни на банківські продукти; порівняння різних бізнесів, продуктів, клієнтів, проектів, каналів збуту банківських продуктів, що дає змогу вибрати найбільш ефективні з них. Введено у науковий обіг новий показник, що має назву "коефіцієнт адекватності економічного капіталу", який запропоновано розраховувати як співвідношення економічного та регулятивного капіталу. Цей коефі-цієнт слугуватиме індикатором для регулювання капіталу, що є надзви-чайно важливим для органів банківського нагляду та менеджерів банку.

Перспективу "інновації" представлено такими показниками – кіль-кість нових продуктів, що пропонуються клієнтам; скорочення трудо-місткості банківських операцій та чисельності співробітників внаслідок запро-вадження інновацій тощо.

Уточнено та згруповано показники в межах чотирьох традиційних перспектив. У перспективі "фінанси" виділено дві групи показників. До першої віднесено економічну додану вартість – EVA (Economic Value Added) і акціонерну додану вартість – SVA (Shareholder’s Value Added), до другої групи – дохід на одного співробітника, прибутковість капіталу, прибутковість активів, витрати на одного співробітника, співвідношення операційного доходу та операційних витрат тощо. Найбільш повно перс-пективу "ринок та клієнти" відображено за допомогою таких показників, як частка банку на ринку та темпи її зміни; кількість клієнтів, кількість заново залучених клієнтів; коефіцієнт плинності клієнтів. Перс-пективу "внутрішньобанківські процеси" визначають такі показники, як про-дуктивність праці, собівартість послуги, витрати часу на оформлення кредитної та депозитної угоди з клієнтами тощо. Для характеристики перспективи "кадри та навчання" рекомендовано використовувати декілька груп різних інди-каторів. Одні відображують ступінь задоволеності пра-цівників роботою в банку – плинність кадрів, дохід та обсяг соціальних благ у розрахунку на одного співробітника. Другі – відтворення інте-лектуального капіталу: показники витрат часу та коштів на підвищення кваліфікації фахівців (тривалість циклу перепідго-товки, витра-ти на навчання/сукупні витрати).

Діагностика показників, що застосовується банками-респондентами, надала змогу виявити суттєві недоліки. Так, вибір показників не пов’я-заний з RIBSC, цільові значення їх не обґрунтовуються, банки уживають різні показники, однак не відслідковують взаємозв’язок між ними. Існуюча система показників недостатньо пов’язана з мотивацією працівників банків. Запропоновано встановити зв'язок між індивідуальною системою мотивації співробітників банку та ступенем досягнення його цілей. Для стимулювання працівників банку рекомендовано введення порядку узгодження цілей (від 3 до 5 цілей) між керівництвом та спів-робітниками, яке доцільно здійснювати раз на рік. У процесі такого узгодження весь персонал банку залучатиметься до розроблення та реалізації стратегії, а також досягнення показників, які її супроводжують та інформаційно підтримують. Узгоджені цілі повинні документуватися у супровод-жу-вальній відомості переговорів між топ-менеджерами та співробітниками відповідних підрозділів.

Сформовано набір показників, кількість яких оптимізовано з урахуванням ієрархії менеджменту. Виявлено причинно-наслідкові зв’язки між показниками, які представлені різними перспективами.

Доведено, що впровадження RIBSC у вітчизняних банках доцільно проводити за етапами: підготовка, запуск, широке впровадження, удоско-налення. З метою ефективної реалізації пілотного проекту у банках пропонується створити спеціальний комітет у складі керівників усіх бізнес-підрозділів, а також служби контролінгу, ризик-менеджменту, кадрів, інформаційних техноло-гій.

У третьому розділі "Контролінг як сервісна підтримка управ-ління стратегічним портфелем та ризиками банку" визначено сутність і наведено класифікацію портфелів банку; виявлено роль контролінгу
в супроводженні процесу інтегрованого управління порт-фелями, у тому числі стратегічним та проведено його діагностику в банках України.

Обґрунтовано, що контролінг здійснює підтримку інтегрованого управління портфелями банку, яка полягає у безпосередній його участі в цьому процесі, розробці методичних положень щодо управління стра-тегічним та оперативним портфелями (плановим балансом та бюджетом), впровадженні інструментів портфельного аналізу, формуванні управ-лінсь-кої інформації, а також наданні консультацій менеджерам банку.

Для забезпечення інтегрованого управління портфелями банку виді-лено три компоненти: стратегічна, ризико-комерційна та фінансова, кожна з яких представлена у вигляді вкладу калькуляційних одиниць у до-сягнення відповідних результатів. Стратегічна компонента характеризує вклад калькуляційної одиниці у стратегічний успіх банку, який визна-чається на основі таких показників: частка банку на ринку й темпи її зміни, кількість бан-ківських послуг. Вклад калькуляційної одиниці в ризико-комер-ційний результат запропоновано оцінювати з точки зору "ризик – прибуток" та визначати за допомогою показників прибутковості капіталу, зваженої на ризик. Внесок у фінансовий результат розглядається як величина маржинального прибутку певного рівня чи чистого фінансового резуль-тату, що створений певною калькуляційною одиницею банку. Доведено, що інтегроване управління портфелями банку має здійсню-ватися одночасно з урахуванням маркетингового та фінансового аспектів.

Аргументована необхідність збалансованого управління стратегіч-ним портфелем банку, сутність якого досліджено з позиції взаємодії міні-портфелів (регіонального, бізнес-портфеля, продуктового та клієнтського) у забезпеченні конкурентних переваг банку на ринку. Запропоновано здійснювати збалансоване управління стратегічним портфелем банку за основними напрямами: час, простір, система координат "потенціал – ризи-ки – прибуток", види міні-портфелів. Проміжним результатом збалансо-ваного управління стратегічним портфелем є досягнення оптимального спів-від-ношення між зростанням потенціалу, ризиків та прибутку, а також ра-ціонального розподілу економічного капіталу всередині банку. Кінцевий результат цього управління полягає у зміцненні конкурентної позиції, забезпеченні стабільного і довгострокового функціонування банку на рин-ку, а також зростанні його доданої вартості.

Діагностика управління стратегічними портфелями у банках-респон-дентах показала, що вони орієнтуються переважно на екстенсивний шлях розвитку. Підтвердженням цього є той факт, що метою стратегічного управління більшість банків-респондентів вважають зростання частки ринку (табл. 1).

Таблиця 1

Визначення мети стратегічного управління по банках-респондентах

№ пор. | Мета стратегічного управління банком | Усього

(% від загальної кількості банків) | З них по групах (% до кількості банків у групі)

І | ІІ | ІІІ | ІV

1 | Зростання ринкової вартості | 23,1 | 50,0 | 12,5 | 18,2 | 21,4

2 | Зростання частки ринку | 66,7 | 100,0 | 87,5 | 54,5 | 50,0

3 | Утримання конкурентної позиції на ринку | 30,8 | 33,3 | 25,0 | 27,3 | 35,7

4 | Досягнення конкурентних переваг | 20,5 | 16,7 | 25,0 | 0,0 | 35,7

5 | Підвищення прибут-ковості капіталу (активів) | 53,8 | 66,7 | 25,0 | 54,5 | 64,3

Ключовими показниками, що характеризують стан розвитку бізнесів, є збільшення обсягів активів, депозитів і кредитів; стан клієнтської
бази – в основному кількість залучених та утриманих клієнтів, незначною мірою – рівень задоволеності та лояльності клієнтів; стан регіональної мережі – частка банку на регіональному ринку, обсяг залучених депозитів та кредитного портфеля. Зазвичай ряд банків обирають одночасно декілька стратегічних цілей. Не в усіх банках стратегічні цілі мають визначення в заходах щодо їх досягнення й конкретизацію в планах. Інформаційна база даних здебільшого формується по продуктах, ринках, конкурентах і меншою мірою – по клієнтах та каналах збуту банківських продуктів. Все це є свідченням низької ефективності управління стратегічним портфелем та обумовлює потребу в його удосконаленні.

Сформульовано теоретичні положення ризик-контролінгу в банках, відповідно до яких він розглядається одночасно як підсистема банківського контро-лінгу та ризик-менеджменту. Метою ризик-контролінгу є оцінка здатності банку наражатися на ризик та доцільності його прийняття, враховуючи очікувану дохідність. Оцінка здатності банку наражатися на ризик приймає форму ліміту на загальну ризикову позицію банку, а доцільність його прийняття – розмір премії за ризик, згідно із відповідною шкалою, яку розроблятиме ризик-контролер. Об’єктом ризик-контролінгу є формування загальної картини банківських ризиків, здійснення їх виміру та встановлення допус-тимої межі втрати капіталу в результаті настання ризиків. При цьому ризик-контролер визначає загаль-ну ризикову позицію, а також розробляє пропозиції щодо встановлення лімітів на окремі балансові позиції банку, які враховуються при моде-люванні планової структури балансу.

Доведено, що ризик-контролінг виконує функції: методично-аналі-тичну, виміру, інформаційну та контрольну. Сутність методично-ана-лі-тичної функції полягає у класифікації ризиків, побудові відпо-відної матриці та розробці методики їх виміру. Зміст функції виміру – у проведенні кіль-кісного визначення фінансових та операційного ризиків, що відображені у відпо-відній матриці. Контролінг надає інформацію про величину су-купного та основних видів ризиків, яка використовується для управління загальною ризиковою позицією банку. Контроль за дотриманням цієї позиції характе-ризує сутнісне розуміння однієї з функцій контролінгу. Визначено принципи ризик-контролінгу (документування, комплек-сності, незале-жності, періодичності, обереж-ності, кумулятивного ефекту, доціль-ності, узгодженості) та наведено їхню інтерпретацію.

За даними дослідження встановлено, що у вітчизняних банках відсутня цілісна і комплексна система ризик-менеджменту, внаслідок чого банки орієнтовані переважно на забезпечення надійності в поточному періоді та незначно у довгостроковому; сучасний інструментарій вимірю-вання ризиків має обмежену сферу застосування, не налагоджено відпо-відний управлінський облік і звітність. Це призводить до не-ефективного управління ризиками. Вдосконалення управління ризиками запропоновано здійснювати за такими напрямами: розробка відповідної політики, форму-вання бази даних по банку й банківській галузі, розширення форматів управлінської звітності. Надано пропозиції з удосконалення організації ризик-менеджменту шляхом зміни функцій і завдань фінансово-економічної служби завдяки розширенню її статусу щодо визначення загальної ризикової позиції банку та контролю за її дотриманням.

У четвертому розділі "Контролінг як сервісне забезпечення управління оперативним портфелем банку" розроблено теоретичні по-ложення управління плановим балансом і бюджетом, визначено фактори впливу на структуру балансів і проведено їх аналіз у банках України. За результатами дослідження виявлено ключові проблеми та подано реко-мендації щодо вдосконалення управління оперативним пор-тфелем банку.

Визначено, що структура планового балансу знаходиться під впли-вом різних чинників, зокрема стану ринку та державного регулювання банківської діяльності, спеціалізації та статусу банку (державний та недержавний), а також стратегії його розвитку. Наголошено, що при управлінні плановим балансом слід враховувати не тільки балансові, а й поза-балансові операції банку, оскільки останні можуть значно впливати на результативність діяльності банку.

Запропоновано оптимізацію структури балансу здійснювати за такими етапами: формування системи показників та обґрунтування їх цільових значень; діагностика структури балансу; встановлення обмежень на обсяг та структуру балансових позицій, визначення мінімального рівня маржі по банківських операціях; моделювання структури балансу; прийняття управлінських рішень.

Розроблено концептуальні положення щодо сценарного моделю-вання планової структури балансу, які знайшли загальне відобра-ження у схемі, представленій на рис. . Модель управління струк-турою балансу забезпечує розрахунок поточного та майбутнього планового балансу, оцінку привабливості окремих балансових позицій, прогнозування показ-ників майбутнього розвитку банку, надає інформацію для прийняття управлінських рішень та визначення їхньої ефективності. Ці рішення спрямовані на розроблення заходів протидії на випадок не-сприятливого впливу зовнішніх чинників на діяльність банку та форму-вання програми використання потенційних можливостей при позитивному прогнозі внутрішньобанківських і макроекономічних індикаторів.

Управління бюджетом рекомендовано здійснювати з огляду процесу (планування, виконання, аналізу, контролю) та системи (управління доходами, витратами та фінансовим результатом). Розроблено структурно-логічну схему комплексного управління бюджетом, в якій знайшли відоб-раження цілі, завдання, функції, принципи, моделі. Процес визна-чення цілей полягає в їх узгодженні по центрах відповідальності із загальними

цілями банку. Для забезпечення реалізації цілей сформульова-но такі завдання: досягнення запланованих цільових параметрів бюджету; регу-лярне прогнозування різних варіантів бюдже-ту на основі очікуваних тенденцій розвитку ринку; координація доходів і витрат центрів відпові-дальності. Визначено основні принципи (директив-ності, пріоритет-ності, відповідальності, незмінності цілей), а також функції (координа-ційна, стимулююча, інформаційна, активаторна) бюджет-менеджменту банку.

Запропоновано класифікацію моделей управління бюджетом банку за такими ознаками: способом бюджетування (трансфертного ціноутво-рення, "директ-костинг", "стандарт-костинг"), рівнем формування бюджету (комплексна та локальна моделі), методом формування бюджету (ринкова та бухгалтерська моделі), формою представлення фінансового результату (моделі, що базуються на визначенні прибутку та маржинального доходу).

Проведене дослідження формування бюджетів у банках-респон-ден-тах свідчить, що майже третина з них не складають бюджетів по бізнесах, близько 80% – по продуктах. Виявлено, що вкрай обмежено практикується