ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

ШЕВЧЕНКО ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 336.761

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському університеті споживчої кооперації України Укоопспілки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Ніколенко Сергій Степанович, Полтавський університет споживчої кооперації України, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Носова Ольга Валентинівна, Національний університет внутрішніх справ, МВС України, м. Харків, начальник кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук Зінченко Ярослав Васильович, Харківський національний університет, доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів, м. Київ.

Захист відбудеться “ 10 ” березня 2006 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд 4-11.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “ 9 ” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення економічного зростання в Україні та вирішення на цій основі соціальних питань зумовлює високу актуальність проблем залучення, розподілу та перерозподілу капіталу. Досвід економічно розвинутих країн переконливо свідчить, що розв’язання зазначених проблем вирішальним чином залежить від ефективного функціонування ринку цінних паперів. В Україні, як і в ряді інших країн з транзитивною економікою, ринок цінних паперів знаходиться на початковому етапі розвитку, він в основному неорганізований, нестабільний, з високим відсотком тінізації, з низькою ринковою капіталізацією, недостатньо розвинутим вторинним обігом цінних паперів, що і обумовлює неефективне виконання ним своїх функцій. Зазначене потребує, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку ринку цінних паперів, а з іншого – більш активного його впливу на макроекономічні процеси. Особливо це стає важливим в умовах посилення інтеграційних економічних зв’язків, які поступово формують глобальний ринок цінних паперів. Тому питання формування ринку цінних паперів на сучасному етапі, як і на початку ринкової трансформації, об’єктивно постають у центр політекономічних досліджень, потребують теоретичного обгрунтування та практичних рекомендацій.

Теоретичні та прикладні аспекти проблеми виникнення і розвитку ринку цінних паперів досліджено у наукових працях вітчизняних економістів: І. Вернадського, М. Гольцберга, В. Загорського, А. Каліни, В. Каразіна, А. Кощеєва, В. Корнеєва, Ю. Кравченка, Ю. Лисенкова, К. Марахова, О. Мендрула, О. Мозгового, В. Оскольського, Ю. Петруні, В. Соболєва, А. Чухно. Серед зарубіжних дослідників вагомий внесок у вирішення цієї проблеми внесли: М. Агарков, Б. Альохін, Г. Александер, А. Басов, Дж. Бейлі, П. Бороздін, Є. Бредлі, В. Галанов, Дж. Гелбрейт, Дж. Кейнс, К. Кларк, В. Колесніков, М. Кузнецов, Д. Літнер, К. Маркс, Г. Марковіц, Я. Міркін, В. Нордхауз, С. Росс, Б. Рубцов, В. Торкановський, І. Трахтенберг, Р. Тьюлз, Дж. Хікс, Г. Черніков, У. Шарп та інші.

Вивчення та аналіз наукових праць зазначених авторів свідчить, що стан розробки даної теми дозволяє проводити ґрунтовний теоретичний аналіз на основі багатоваріантного критичного осмислення існуючих теорій виникнення, функціонування і розвитку ринку цінних паперів. У той же час, ступінь дослідження формування ринку цінних паперів в умовах ринкової трансформації економіки в сучасній вітчизняній економічній науці є неадекватним практичному значенню цієї проблеми. Залучення капіталу для розвитку економіки і вирішення соціальних завдань, його перерозподіл між галузями і підприємствами потребують подальшої розробки ключових питань, пов'язаних з функціонуванням ринку цінних паперів, що і визначає актуальність дослідження, вибір теми дисертації, її мету та основні завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано в межах планової науково-дослідницької теми кафедри економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України “Проблеми формування ефективного господарського механізму національної економіки України” (номер державної реєстрації 0105U007039). Обраний у дисертації напрям дослідження відповідає стратегічним підходам і планам держави щодо ринкової трансформації української економіки та створення ефективного ринку цінних паперів, визначених “Основними напрямами розвитку фондового ринку України на 2001–2005 роки”, Концептуальними засадами стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування економічної сутності ринку цінних паперів, його становлення і розвитку в умовах ринкової трансформації; з’ясування стану і перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Мета роботи передбачає вирішення наступних завдань у послідовності, що обумовлена внутрішньою логікою дослідження, а саме: – 

з’ясувати економічну сутність ринку цінних паперів і його особливості;– 

дослідити зародження, становлення і еволюцію ринку цінних паперів в розвинутих країнах та в країнах з перехідною економікою;– 

визначити місце, роль та функції ринку цінних паперів в системі ринкових відносин;– 

виявити особливості умов формування ринку цінних паперів в трансформаційній економіці;– 

провести комплексне дослідження сучасного стану ринку цінних паперів в Україні та з’ясувати тенденції його розвитку;– 

обґрунтувати перспективи розвитку вітчизняного ринку цінних паперів та шляхи інтеграції його у світові фінансові ринки.

Об’єкт дослідження: ринок цінних паперів в умовах ринкової трансформації економіки.

Предмет дослідження: система економічних відносин, які формуються на ринку цінних паперів в трансформаційній економіці.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено діалектичний метод як загальний, а також конкретні його форми. Серед них – метод системно-структурного аналізу, який дав можливість, з одного боку, з’ясувати місце ринку цінних паперів в системі ринкових відносин, а з іншого – розглядати його як складну багатофункціональну систему, що складається з окремих підсистем. Використані й інші методи: метод діалектичної єдності історичного і логічного та причинно-наслідковий метод при аналізі питань зародження, становлення і еволюції ринку цінних паперів; методи аналізу і синтезу при з’ясуванні особливостей становлення і функціонування ринку цінних паперів в умовах трансформації та при дослідженні сучасного стану, тенденцій розвитку зазначеного ринку в Україні; метод наукового прогнозування при обґрунтуванні перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні і шляхів його входження у світові фінансові ринки.

Інформаційна основа дисертаційної роботи базується на теоретичному переосмисленні фундаментальних досліджень вітчизняних і зарубіжних фахівців з питань виникнення та розвитку ринку цінних паперів. У дисертації використані Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, документи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), матеріали Фонду державного майна України, Державного комітету статистики України, Полтавського обласного управління статистики.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

вперше:– 

виявлено напрями інфраструктурного забезпечення ринку цінних паперів в Україні: приведення до суспільних потреб і відповідностей ринку депозитарних установ та співвідношення різних їх видів; поступовий перехід до консолідованої біржової системи та функціонування її у конкурентному середовищі з позабіржовими торгово-інформаційними структурами; розробка засад розкриття інформації учасниками ринку з урахуванням інституціональних особливостей трансформаційної економіки; створення національної системи рейтингування суб’єктів та інструментів ринку цінних паперів відповідно умовам євроінтеграції та глобалізації;

дістало подальшого розвитку:–

визначення форм прояву процесів глобалізації на світовому ринку цінних паперів в сучасних умовах: горизонтальне об'єднання фондових бірж різних країн та універсалізація їх діяльності, проведення операцій з цінними паперами в режимі реального часу, розширення присутності іноземних інвесторів на національному первинному та вторинному ринках цінних паперів, прискорення розповсюдження сучасної корпоративної культури; – 

систематизація економічних функцій ринку цінних паперів в трансформаційній економіці шляхом виділення основних (акумулювання тимчасово вільних коштів і спрямування їх на найбільш перспективних напрямках науково-технічного прогресу), специфічних (обслуговування процесів приватизації і поповнення за рахунок коштів від неї державного бюджету) та доведено доцільність використання економічних функцій ринку цінних паперів у комплексі із соціальними, морально-психологічними та етичними функціями;– 

визначення особливостей соціально-економічних умов розбудови ринку цінних паперів в перехідних економіках: становлення інверсійного ринку практично одночасно з виникненням ринкових відносин; формування його на основі безкоштовної приватизації та акціонування підприємств; відсутність адекватної інфраструктури та відповідного кадрового забезпечення;– 

запропоновані шляхи зростання ролі ринку цінних паперів в період ринкової трансформації: підвищення рівня організованості і ринкової капіталізації, створення умов формування високоліквідного вторинного ринку, забезпечення законодавчих засад функціонування нових видів фінансових інструментів (конвертовані облігації, депозитарні розписки, деривативи, цільові облігації, облігації пенсійних фондів), підвищення ефективності діяльності інститутів спільного інвестування;– 

обгрунтування доцільності підвищення інституціональної ролі держави на ринку цінних паперів з метою створення умов для узгодження економічних інтересів його суб'єктів шляхом прийняття нових редакцій законів (“Про акціонерні товариства”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів”) та посилення контролю за їх виконанням; розробки і реалізації заходів по підвищенню правової культури учасників ринку; передачі частини функцій держави саморегулівним організаціям; недопущення лобіювання інтересів членів саморегулівних організацій, які володіють інформацією про учасників ринку.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого дослідження процесів формування ринку цінних паперів в умовах ринкової трансформації; для розробки законодавчої та нормативної бази з питань функціонування ринку цінних паперів, а також при викладанні курсів економічної теорії, політичної економії, макроекономіки, інвестування, фінансового ринку, ринку цінних паперів, при підготовці навчально-методичних посібників.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося автором та іншими викладачами у навчальному процесі при викладанні дисциплін: “Політична економія”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Фінансовий ринок” в Полтавському університеті споживчої кооперації України (довідка № –24/14 від 11.03.2005 р.).

Висновки та окремі положення дисертаційного дослідження стосовно діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, зокрема, щодо необхідності активізації діяльності комерційних банків в якості емітентів, інвесторів, посередників та інфраструктурних учасників на ринку цінних паперів з метою підвищення прибутковості та забезпечення диверсифікації банківської системи; вивчення і застосування досвіду роботи банків Німеччини; врахування умов діяльності комерційних банків, перш за все, системи ризиків, як на зазначеному ринку, так і в національній економіці в цілому, прийняті до впровадження Полтавською обласною філією АКБ “Укрсоцбанк” (довідка № – 02/54 від 15.03.2005 р.).

Пропозиції автора прийняті до впровадження Полтавською міською радою щодо формування ринку місцевих цінних паперів у м. Полтава. Суть пропозиції зводиться до необхідністі глибокого аналізу причин неефективності першого випуску місцевих облігацій в м. Полтаві у 1995-1996 рр.; вивчення досвіду застосування місцевих цінних паперів міст Харкова, Києва, Одеси, Москви, Санкт-Петербурга; підходів до підбору місцевими органами самоврядування кваліфікованих спеціалістів з питань випуску та обігу місцевих цінних паперів; ґрунтовного інформаційного забезпечення інвесторів; забезпечення емісій місцевих облігацій майном або іншою цінною заставою; встановлення процента доходності облігацій на рівні не нижче розміру відсотків за депозитами комерційних банків (довідка № 02–30/1/454 від 12.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом наукового дослідження автора. Теоретичні узагальнення, положення, висновки, рекомендації та пропозиції зроблені автором самостійно на основі вивчення і аналізу праць вчених-економістів, дослідження стану ринку цінних паперів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: Регіональній науково-практичній конференції “Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)” (м. Харків, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація ефективної праці в ринковій економіці” (м. Полтава, 2002 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2002 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні аспекти формування національного продовольчого ринку України” (м. Полтава, 2003 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 12 наукових публікаціях загальним обсягом 5,3 д. а., з яких 5 (2,4 д. а.) опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури з 187 джерел, 3 додатків. Загальний обсяг дисертації – 205 сторінок, в тому числі 186 сторінок основного тексту. Робота містить 7 таблиць, 25 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано ступінь наукової розробки проблеми та її зв’язок з науковими програмами (планами, темами), сформульовано мету і задачі, визначено предмет, об’єкт дослідження, вказані методи дослідження, визначено основні положення наукової новизни і практичну значимість одержаних результатів, виокремлено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів.

Перший розділ “Методологічні і теоретичні основи дослідження становлення і розвитку ринку цінних паперів” присвячено з’ясуванню його сутності і особливостей; аналізу зародження, становлення і еволюції; визначенню місця і ролі цього ринку в системі національного ринку.

Аналіз ринку цінних паперів розпочинається у дисертації з дослідження його сутності, яка зумовлює і визначає його генезис, еволюцію та функціонування. На основі критичного аналізу різних визначень поняття ринку цінних паперів, які наводяться в науковій літературі, обґрунтовується авторське розуміння його сутності. Воно базується на системному підході розгляду ринку цінних паперів не ізольовано від інших видів національного ринку, а в їх системі, в діалектичній єдності, взаємодії, тобто так, як вони функціонують у реальній дійсності. Існуючи в системі національного ринку, ринок цінних паперів має всі головні риси цієї системи. Одночасно, ринок цінних паперів сам є системою, має свою специфіку, виконує певні функції, чим і відрізняється від інших видів ринку. Такий підхід дає підстави розглядати ринок цінних паперів, як економічне явище, яке, з одного боку, характеризується загальними рисами, притаманними ринку взагалі, а з іншого – як специфічне економічне явище, своєрідність якого проявляється в особливостях об’єктів і суб’єктів ринку, його структури, інфраструктури, ціноутворення та регулювання.

Об’єктами зазначеного ринку виступає особливий товар – цінні папери, як основна економічна категорія цього ринку. В дисертації висвітлюється політекономічний підхід до з’ясування їх сутності на відміну від правового підходу, який знаходить відображення в законах та інших нормативних актах, що регулюють функціонування ринку цінних паперів. Цінні папери розглядаються нами як економіко-правові документи, які виражають багатогранні економічні відносини між учасниками ринку, основу яких складають майнові, позичкові, зобов’язальні відносини. Вважаємо, що на статус цінного паперу може претендувати тільки такий грошовий документ, який являє собою сукупність економічних, юридичних і технічних характеристик, головними з яких є економічні. Різноманітність і багаточисельність ринкових відносин зумовлює необхідність використання в реальній практиці різних видів цінних паперів, кожний з яких відображає певні економічні відносини, виконує певні функції. З розвитком ринку цінних паперів, як доведено у дисертації, з’являються нові його об’єкти, що розширює коло функцій зазначеного ринку.

Дослідження свідчать, що ринок цінних паперів відрізняється від інших видів ринку не тільки об’єктами, а й своїми учасниками (суб’єктами), між якими складаються економічні відносини з приводу купівлі-продажу цінних паперів. Особливість суб’єктів ринку, в ролі яких виступають емітенти, інвестори, посередники, полягає в тому, що вони, по-перше, визначаються національним законодавством, а по-друге – кожний із учасників цього ринку має специфічний інтерес і ставить перед собою певну мету та намагається реалізувати її з найменшим ризиком.

Наявність своєрідних об’єктів і особливих суб’єктів ринку цінних паперів підтверджує, що він є структурованим. В дисертації аналізується складна структура цього ринку, яка, як і всяка інша структура, визначається тим, які ознаки покладено в її основу. Виділені наступні ознаки для структуризації ринку цінних паперів: об’єкти, мета випуску, цільове призначення, територія обігу, наявність різних емітентів. Своєрідність структури ринку цінних паперів потребує відповідної інституціональної організації, розвинутої інфраструктури.

У дисертації аналізуються процеси зародження, становлення та етапи розвитку ринку цінних паперів. Обґрунтовується, що ринок цінних паперів виник як результат розвитку товарного виробництва, ринкових відносин. Товарне виробництво розглядається в дисертації як основна умова зародження ринку цінних паперів. Причиною виникнення цього ринку є розвиток процесів усуспільнення, форми прояву яких пов’язані з формуванням і еволюцією акціонерної форми власності та втручанням держави в економічні процеси.

Вважаємо, що виокремлення умов та причин зародження світового ринку цінних паперів є важливим для формування його в країнах, економіка яких трансформується. Це дає можливість дійти висновку, що хоча становлення ринку цінних паперів процес об’єктивний, але він може відбуватися тільки при наявності розвинутих ринкових відносин, утворення акціонерних товариств і активної ролі держави в соціально-економічних процесах.

У дисертаційній роботі виділяються і характеризуються три етапи розвитку ринку цінних паперів у світовому просторі і робиться припущення, що на межі другого і третього тисячоліть він вступив у новий, четвертий етап, що підтверджується змінами, які відбуваються на ньому. Головна серед них – посилення інтеграційних процесів, які поступово формують глобальний ринок цінних паперів. Це проявляється у горизонтальному об’єднанні фондових бірж різних країн; створенні потужних депозитарно-клірингових систем; універсалізації діяльності фондових бірж із застосуванням новітніх технологій і механізмів електронної торгівлі; зростанні ролі інституціональних інвесторів; включенні в національні лістинги іноземних компаній; виході національних компаній на іноземні ринки; проведенні торгових операцій у режимі реального часу.

Місце ринку цінних паперів визначається його роллю в національній економіці, він безпосередньо пов’язаний з фінансовим ринком (ринком позичкових капіталів) та є його невід’ємною складовою. Іншою частиною цього ринку є ринок банківського кредиту. Заощаджені кошти громадян, господарюючих суб’єктів та тимчасово вільні кошти різноманітних фондів можуть бути використані на придбання цінних паперів або вкладені в комерційні банки. Отже, ринок цінних паперів і ринок банківських кредитів конкурують між собою в інвестиційному процесі.

Виступаючи особливим сегментом фінансового ринку, ринок цінних паперів є одночасно важливою складовою національного ринку в цілому (див. на рис.1).

Рис. 1. Місце ринку цінних паперів в системі національного ринку

В дисертації запропонована класифікація економічних функцій ринку цінних паперів. Вона включає основні – акумулювання тимчасово вільних коштів і спрямування їх на найбільш перспективних напрямках науково-технічного прогресу та специфічні – обслуговування процесів приватизації, поповнення державного бюджету. Доведена доцільність використання економічних функцій ринку цінних паперів у комплексі із соціальними, морально-психологічними та етичними функціями.

У другому розділі “Особливості формування ринку цінних паперів в умовах ринкової трансформації” досліджена специфіка умов формування ринку цінних паперів в трансформаційний період та їх вплив на його інверсійний характер, проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку ринку цінних паперів України; обґрунтовано перспективи розвитку і шляхи його інтеграції у світові фінансові ринки.

Становлення і розвиток ринку цінних паперів відбувається в конкретній економічній системі, тому умови формування його в трансформаційних економіках суттєво відрізняються від умов, які складалися свого часу в економічно розвинутих країнах. В дисертації обґрунтовується наявність в Україні наступних умов формування ринку цінних паперів: виникнення його не на стадії розвинутого товарного виробництва, а тоді, коли ринкові відносини тільки формувалися; процеси становлення зазначеного ринку здійснювалися з ініціативи держави, яка силою своєї влади забезпечувала перехід від централізовано-планових економічних відносин до товарно-ринкових; створення різноманітних форм власності – фундаменту ринку цінних паперів – відбувалося на основі прискореної безкоштовної приватизації державних підприємств. Все це супроводжувалося глибокою та тривалою системною кризою, недостатністю законодавчого забезпечення, відсутністю відповідних фахівців, належної інфраструктури.

Зазначені умови становлення ринку цінних паперів характерні не тільки для України, а і для інших країн з перехідною економікою. У той же час, результати аналізу процесів формування ринку цінних паперів в Росії, Чехії, Угорщині, Польщі, Хорватії, Естонії, Латвії свідчать про їх специфічність в залежності від умов країни або групи країн. Серед них: національні особливості країни; політика держави на цьому ринку; моделі, методи, темпи приватизації; глибина та тривалість системної кризи; ментальність населення. Ці умови привели до становлення в трансформаційних економіках інверсійного характеру ринку, тобто ринку, на якому відсутні традиційні механізми, притаманні країнам з природнім формуванням ринкової системи, він формувався в іншій послідовності, при значній ролі суб’єктивного фактору. Це вплинуло на характер об’єктів, суб’єктів, інфраструктури, регулювання цього ринку.

Умови формування ринку цінних паперів в трансформаційний період в тій чи іншій країні вплинули на становлення і функціонування, як окремих сегментів, так і ринку цінних паперів в цілому. В дисертації досліджуються особливості ринків пайових, боргових, похідних та інших цінних паперів в перехідних економіках у порівнянні з розвинутими країнами.

Обгрунтовуються основні ознаки інверсійного ринку цінних паперів, характерного для перехідної економіки України:– 

обмежений перелік об’єктів ринку, які знаходяться в обігу, що стримує залучення капіталу;– 

невідрегульованість відносин між суб’єктами ринку;– 

велика розпорошеність акціонерного капіталу у порівнянні з економічно розвинутими країнами. Так, в Україні населення, яке є акціонерами, складає 65у той час як в Німеччині – 5,5Японії – 9Великобританії – 15,8США – 21,1;– 

значна кількість іменних акцій, що стримує процеси приватизації, потребує великої кількості реєстраторів. В розвинутих країнах Західної Європи іменні акції складають не більше 10в структурі усіх акцій, інститутів реєстраторів взагалі не існує;– 

ринок акцій в умовах трансформації в основному обслуговує процеси розподілу і перерозподілу власності, на відміну від розвинутих ринків, які, насамперед, залучають інвестиції у розвиток підприємств;– 

нерозвиненість структур інституціональних інвесторів у порівнянні з розвинутими ринками, де 96вкладень у прості акції здійснюють інвестиційні фонди і тільки 4–індивідуальні інвестори;– 

непрозорість ринку цінних паперів, що обумовлено, перш за все, високою часткою в Україні неорганізованого ринку в загальному обсязі торгів (86,5у 2001 р., 97у 2004 р.). В той час у США, Японії, Великобританії його частка складає не більше 5 %;– 

нерозвиненість біржового ринку. В Україні його частка складає менше 10організованого ринку і тільки у 2004 році вона зросла до 25,54;– 

незбалансованість співвідношення між попитом і пропозицією на цінні папери;– 

низький рівень інтеграції у європейські та світові фінансові ринки, який пов’язаний з недостатньою капіталізацією, нерозвиненою базою щодо його регулювання та захисту інтересів інвесторів, недостатньою ліквідністю, прозорістю.

Все це свідчить, що ринок цінних паперів, який сформувався в трансформаційних економіках, значно відрізняється від ринків, які функціонують в економічно розвинутих країнах, що унеможливлює механічне перенесення їх досвіду.

Аналізуючи сучасний стан ринку цінних паперів в України, ми виходили з наступного:– 

ринок цінних паперів у нашій державі тільки формується, тому для застосування технічного і фундаментального методів аналізу, які широко запроваджуються в розвинутих країнах, відсутні необхідні умови: відкритість цього ринку, доступність даних про котирування й обсяг угод, ступінь ліквідності, конкурентності ринку;– 

фондові індекси, які інформують інвесторів про стан і динаміку розвитку ринку цінних паперів, в Україні до недавнього часу розраховувалися лише на ПФТС та окремих вітчизняних компаніях і тільки з липня 2000 р. ДКЦПФР започаткувала розробку інтегрального індексу, базою розрахунку якого є всі угоди купівлі-продажу акцій, що були виконані на організованому та неорганізованому ринках;– 

досить складно в умовах перехідного ринку розрахувати широко розповсюджені для класичних ринків кількісні їх параметри: обсяг ринкової капіталізації, її частки у відношенні до валового внутрішнього продукту; кількість цінних паперів, що підлягають котируванню; кількість укладених угод, проданих цінних паперів та їх обіг;– 

недостатність інформації з боку Державного комітету статистики України про стан і розвиток ринку цінних паперів. В його щорічнику наводиться тільки один показник – номінальна вартість випущених цінних паперів.

Враховуючи вищенаведене, у дисертації аналізується головний показник – обсяг випуску цінних паперів та інші показники, які є похідними від нього. Обґрунтовується значимість розрахунку обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Стан розвитку ринку цінних паперів України за 1999–2004 рр. показано в табл. 1.

Таблиця 1

Ринок цінних паперів України у 1999–2004 роках

Показники | 1999 рік | 2000 рік | 2001 рік | 2002 рік | 2003 рік | 2004 рік | млрд.

грн.%млрд.

грн.%млрд.

грн.%млрд.

грн.%млрд.

грн.%млрд.

грн.%1 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | Загальний обсяг випущений цінних паперів,

у тому числі: | 8,05 | 100 | 15,59 | 100 | 22,67 | 100 | 17,09 | 100 | 23,62 | 100 | 33,74 | 100 |

акцій |

7,92 |

98,40 |

15,49 |

99,40 |

21,92 |

96,70 |

12,80 |

74,90 |

18,02 |

76,30 |

27,31 |

80,97 | облігацій | 0,13 | 1,64 | 0,07 | 0,44 | 0,69 | 3,06 | 4,27 | 24,90 | 4,24 | 17,90 | 4,15 | 12,30 | Загальний обсяг випущених

акцій з метою залучення капіталу4,24 | 53,50 | 5,04 | 32,54 | 8,99 | 41,01 | 7,19 | 56,17 | 13,02 | 72,25 | 15,19 | 51,46 | Обсяг

торгів, у тому числі: | 16,80 | 100 | 39,22 | 100 | 68,47 | 100 | 108,60 | 100 | 202,90 | 100 | 321,27 | 100 | неорганізо-

ваний | 14,90 | 88,70 | 36,40 | 92,80 | 59,23 | 86,50 | 102,10 | 93,80 | 199,40 | 98,20 | 311,91 | 97,00 | організо-

ваний | 1,89 | 11,3 | 2,82 | 7,19 | 9,24 | 13,49 | 6,53 | 6,02 | 3,53 | 1,74 | 9,36 | 3,00 | Примітка. Розраховано за звітом ДКЦПФР за 2004 рік

Дані таблиці свідчать, що в Україні загальний обсяг випущених цінних паперів у 2004 році зріс у порівняні з 1999 роком у 4 рази, у тому числі акцій – у 3,4 рази, облігацій – у 32 рази. Відбулося зростання загального обсягу випущених акцій з метою залучення капіталу за цей період більше, ніж у тричі. Це свідчить про зростання кількості коштів, які інвестори вкладають у купівлю цінних паперів, трансформуючи заощадження у інвестиції. На ринку цінних паперів за період, що аналізується, відбулося і збільшення обсягів торгів у 19 разів. Але, як свідчать дослідження, основна їх маса здійснювалася на неорганізованому ринку. Місце організованого – незначне і має тенденцію до зниження (з 13,49у 2001 р. до 3у 2004 р.). В дисертації обґрунтовуються основні причини такої ситуації: відсутність зацікавленості торговців працювати за правилами організаційно оформлених ринків, оскільки це дає можливість здійснювати масове скуповування цінних паперів за цінами нижчими, ніж ті, що мали б складатися на біржі чи ПФТС; недостатня обізнаність емітентів з цивілізованими правилами торгівлі цінними паперами.

Проведений комплексний аналіз стану ринку цінних паперів дав можливість з’ясувати тенденції його розвитку, які проявилися у зростанні: загального обсягу випуску цінних паперів, провідну позицію серед яких займають акції; питомої ваги акцій, що випускаються підприємствами реального сектора економіки; сумарної вартості зареєстрованих випусків акцій, емітованих з метою залучення коштів; обсягів випусків облігацій підприємств та облігацій місцевих позик; обсягів торгів цінними паперами та відношення цього показника до валового внутрішнього продукту. Виявлені і негативні тенденції його функціонування: нерозвиненість організованого ринку; незначна роль біржового ринку на ньому; невідповідність потребам економіки темпів розвитку вторинного ринку; зниження в останні роки частки фондових бірж на первинному ринку, що свідчить про недостатню їх участь у процесах приватизації. Запропоновані шляхи зростання ролі ринку цінних паперів на основі підвищення рівня організованості і ринкової капіталізації, створення умов для формування високоліквідного вторинного ринку, забезпечення законодавчих умов для функціонування нових видів фінансових інструментів, підвищення ефективності функціонування інститутів спільного інвестування.

При визначенні перспектив розвитку ринку цінних паперів України у дисертації виходили з того, що:

1. Подальший його розвиток повинен відбуватися в органічній єдності з розвитком всієї економіки. Довгострокова стратегія розвитку національної економіки України пов’язується з вибором її інноваційної структурної перебудови. Це потребує і нової моделі ринку цінних паперів, тобто переходу до моделі, яка б залучала інвестиційні ресурси для забезпечення інноваційного розвитку.

2. Інтегрування України у світовий економічний простір об’єктивно потребує інтегрування усіх складових економіки, у тому числі і ринку цінних паперів, модель якого відповідала б умовам України і одночасно була адаптована до світових фінансових ринків.

Результати дослідження і аналізу існуючих у світі моделей ринку цінних паперів дали змогу довести, що при з’ясуванні самого поняття “модель ринку цінних паперів” важливо враховувати комплекс чинників і, перш за все, рівень його централізації, організацію біржової системи та роль банків на цьому ринку. Виявлено, що єдиної моделі ринку цінних паперів, як і ринку взагалі, не існує. Одночасно процеси інтеграції і глобалізації потребують розробки і реалізації загальних принципів організації національних ринків цінних паперів. Це стосується насамперед централізації. Україна, як і ряд інших країн (Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Латвія, Чехія), в своїх програмах трансформаційних перетворень обрали централізовану модель ринку цінних паперів, але в реальній дійсності він сформувався як децентралізований. Економічні відносини між суб’єктами децентралізованого ринку будуються, як правило, на “законах” неорганізованого і нерегульованого ринку, що робить його непрозорим і непривабливим для інвесторів, тому перспективи подальшого розвитку ринку цінних паперів пов’язуються в дисертації з його централізацією, як основою ефективного функціонування. В роботі досліджується питання вибору: “горизонтальна” (як у США, Великобританії, Італії) чи “вертикальна” (як у Франції, Німеччині, Данії, Норвегії) схема централізації найбільш прийнятна для умов України? Обґрунтовується доцільність створення в Україні централізованої вертикалі на основі добровільного об’єднання учасників ринку.

Що стосується майбутньої моделі біржової системи, то в дисертації доводиться необхідність створення консолідованої біржової системи та функціонування її у конкурентному середовищі з позабіржовими торгово-інформаційними структурами. Це відповідає потребам розбудови в Україні централізованого ринку та необхідності інтеграції його у європейський та світовий простір.

Євроінтеграційна спрямованість економіки України потребує і рівних можливостей для функціонування на ринку цінних паперів комерційних банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, пенсійних фондів, страхових компаній.

Пріоритетні напрями розвитку ринку цінних паперів та його інтеграції у світові фінансові ринки пов’язуються з необхідністю розробки і застосування ефективної системи його регулювання. Доводиться доцільність оптимального поєднання державного регулювання ринку цінних паперів з ринковою саморегуляцією та діяльністю саморегулівних організацій (СРО). Підвищення інституціональної ролі держави на ринку цінних паперів передбачає розв’язання наступних проблем: розробку і прийняття нових редакцій законів, і перш за все, базових – “Про акціонерні товариства”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів” та інші; посилення контролю за виконанням законів усіма учасниками ринку; передачу частини функцій державного регулювання саморегулівним організаціям; підвищення правової культури учасників ринку цінних паперів в напрямі виконання норм законодавства та правил взаємовідносин.

Запропоновані напрями удосконалення рівня інфраструктурного забезпечення ринку цінних паперів спрямовані на сприяння міжнародній інтеграції на основі врахування головних тенденцій на світових ринках, що визначатимуть подальший розвиток і ринку цінних паперів України та підвищення його конкурентоспроможності.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації комплексне дослідження економічних відносин, які складаються на ринку цінних паперів в умовах трансформаційної економіки, дозволяє зробити наступні висновки.

1. Методологія дослідження сутності ринку цінних паперів, як економічної категорії, яка грунтується на принципах цілісності, системності та комплексного аналізу, дає підстави вважати, що зазначений ринок, з одного боку, є складовою ринкової системи з її характерними рисами, а з іншого – він сам є системою, складається з окремих підсистем, має особливості, чим і відрізняється від інших видів ринку, є своєрідним. Ця своєрідність проявляється у тому, що на ньому обертаються своєрідні товари – цінні папери; діють своєрідні учасники – емітенти, інвестори, посередники; деяка своєрідність спостерігається і в ціноутворенні та регулюванні. Це має певне теоретичне і практичне значення, зокрема, дає можливість розглядати цей ринок в трансформаційних умовах як невід’ємну складову загальних ринкових перетворень.

2. Важливим для аналізу процесів випуску та обігу цінних паперів є розмежування категорій “фондовий ринок” та “ринок цінних паперів”. Вважаємо, що “ринок цінних паперів” більш широке поняття, воно включає усі види цінних паперів, які знаходяться в обігу, “фондовий ринок” це частина ринку цінних паперів, яка охоплює фондові цінні папери, тобто акції та облігації.

3. Зародження, становлення і розвиток ринку цінних паперів – явища об’єктивні, вони обумовлені виникненням і розвитком товарного виробництва, ринкових відносин, які супроводжувалися концентрацією капіталу, високими темпами розвитку промисловості. Умовою генезису ринку цінних паперів виступають розвинуті ринкові відносини. Безпосередньою причиною цього процесу є розвиток усуспільнення, яке проявилося у виникненні і еволюції акціонерної форми власності та державного втручання в економіку. Зазначене теоретичне положення має практичне значення, особливо для країн, економіка яких трансформується. Відродження ринку цінних паперів у цих країнах залежить від багатьох факторів, серед яких першочергове значення має створення умов для функціонування досліджуваного ринку – розвинутих ринкових відносин, здійснення акціонування і формування на цій основі акціонерної та інших форм власності, підвищення ролі держави і фізичних осіб в інвестиційних процесах.

4. Ринок цінних паперів знаходиться у постійному русі, проходить певні етапи свого розвитку. Світовий ринок, як обґрунтовано в дисертації, на межі XX і XXI століть вступив у новий четвертий етап розвитку. Головними його ознаками є розповсюдження ринкових відносин майже на всі країни світового господарства, формування глобального ринку цінних паперів. Що стосується країн з перехідною економікою, то тут ринок цінних паперів тільки формується, тобто відбувається його становлення. Він знаходиться на початковому етапі розвитку, якщо розглядати його з точки зору виконання функцій по залученню, розподілу та перерозподілу капіталу.

5. Національний ринок кожної країни являє собою цілісну систему, яка складається із підсистем – окремих видів ринку. Кожен з них має свої особливості, але всі вони взаємопов’язані, взаємозалежні, взаємообумовлені. Чільне місце в цій системі належить ринку цінних паперів. Він, як доведено в дисертаційному дослідженні, входить до складу фінансового ринку (ринку позичкових капіталів) та національного ринку в цілому.

6. Проведене дослідження особливостей становлення і розвитку ринку цінних паперів в трансформаційній економіці засвідчує, що розбудова ефективно функціонуючого ринку передбачає врахування загальних закономірностей і національних особливостей країни і, перш за все, умов, в яких він формується. Обгрунтована специфічність соціально-економічних умов формування ринку цінних паперів в Україні в порівнянні з умовами, які складалися свого часу в період становлення класичного ринку.

7. Доведено формування в цих умовах інверсійного характеру ринку цінних паперів, тобто ринку, який відрізняється від класичних, розвинутих ринків, що унеможливлює механічне перенесення їх досвіду на трансформаційні умови України та інших країн з перехідною економікою.

8. У процесі комплексного аналізу стану та динаміки ринку цінних паперів в Україні виявлені позитивні та негативні тенденції його розвитку. Запропоновані шляхи зростання ролі організованого ринку цінних паперів в трансформаційній економіці на основі розробки системи заходів по підвищенню зацікавленості його учасників; реформування системи розкриття інформації; установлення вимог до організаторів торгівлі цінними паперами щодо мінімального обсягу торгів на них; удосконалення механізмів відкритого розміщення цінних паперів акціонерних товариств на фондових біржах та торгово-інформаційних системах; підвищення корпоративної культури.

9. Що стосується перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні, то в дисертації обґрунтовуються наступні напрями: формування його у відповідності з тенденціями розвитку світового ринку цінних паперів і на цій основі інтегрування з ринками інших країн; посилення ролі ринку цінних паперів в інвестиційному процесі; підвищення ефективності діяльності інститутів інфраструктури та посилення координації їх роботи; удосконалення форм і методів державного регулювання ринку цінних паперів, створення правової бази, адаптованої до європейського і світового законодавства.

10. Запропонована модель ринку цінних паперів, яка була б складовою національної моделі економічного розвитку та сприяла інтеграції у світові фінансові ринки. Доведено, що це модель централізованого ринку, з активною участю на ньому як комерційних банків, так і небанківських фінансових установ; з становленням єдиної загальнонаціональної біржової системи, функціонуючої у конкурентному середовищі з позабіржовими торгово-інформаційними структурами; з єдиним центральним депозитарієм та єдиною кліринговою установою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Шевченко О.М. Проблеми визначення сутності ринку цінних паперів та його своєрідності // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 112. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 3–9.

2. Шевченко О.М. Економічна природа і сутність цінних паперів як об'єктів фондового ринку // Регіональні перспективи. –2001. – №4 (17). – С. 80–81.

3. Шевченко О.М. Генезис і еволюція ринку цінних паперів // Науковий вісник ПУСКУ. Серія Економічні науки. – Полтава: ПУСКУ, 2002.– №1 (5). – С. 45–48.

4. Шевченко О.М. Ринок цінних паперів у системі національної економіки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 5. – Суми: ВВП “Мрія–1” ЛТД, 2002. – С. 271–279.

5. Шевченко О.М. Особливості становлення і функціонування ринку цінних паперів в умовах трансформаційних перетворень (на прикладі України) // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 179. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 53–64.

Інші статті:

6. Шевченко О.М. Системний аналіз стану і тенденцій розвитку ринку цінних паперів (зарубіжний