ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СИЧЕНКО ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 557.4:669.003.1

ОРГАНІЗАЦІЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

ТА ЗБУТУ ЗЕРНА В РЕГІОНІ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

МАКАРЕНКО Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

Заслужений діяч науки і техніки

ШПИЧАК Олександр Михайлович,

Науково-дослідний інститут економіки і менеджменту АПВ Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України, директор, м. Київ;

кандидат економічних наук, доцент

ВОРОНЯНСЬКА Олена Владиленівна,

Таврійська державна агротехнічна академія Міністерства аграрної політики України, декан факультету обліку та аудиту, м. Мелітополь.

Провідна установа: Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу

Захист відбудеться “ вересня 2006 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25

Автореферат розісланий “ 26 червня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зерновиробництво є однією з стратегічних галузей агропромислового комплексу України, оскільки зерно і продукти його переробки – життєво необхідні види продукції, від яких в значній мірі залежить добробут громадян, економічний, соціальний та політичний клімат суспільства, внутрішнє й зовнішнє становище держави, ступень її участі в міжнародному співробітництві.

Значимість раціональної організації та підвищення ефективності функціонування зерновиробництва обґрунтовується стратегічним положенням зернової галузі на національному та регіональних рівнях. В структурі виробництва продукції рослинництва Дніпропетровської області частка зерновиробництва складає близько 60%, що забезпечує більше половини прибутків підприємств регіонального АПК. Це обумовлюється історичною спеціалізацією рослинництва області на вирощуванні культур зернової групи, сприятливими природнокліматичними умовами і родючими ґрунтами, наявністю значних резервів підвищення ефективності виробництва зерна.

В той же час, в останні роки у функціонуванні галузі відмічається нестабільність розвитку та зниження ефективності. Умови господарювання на зерновому ринку України характеризуються високою зношеністю виробничих фондів, монополістичним становищем інженерно-технічних, заготівельних та переробних підприємств, диспаритетом цін між галузями народного господарства, обмеженістю матеріально-технічних ресурсів і кредитних засобів на їх поповнення тощо. Державна політика в агропромисловому комплексі недостатньо ефективна внаслідок її спрямованості на підтримку продовольчої безпеки з використанням традиційних методів державного втручання в аграрну сферу.

Вивченню проблем організації та ефективного функціонування зерновиробництва присвячені праці відомих вчених-економістів: С.С. Бакая, О.Г. Білозерцева, Ю.Д. Білика, В.І. Бойка, П.І. Гайдуцького, В.А. Кадієвского, М.Ю. Коденської, М.Г. Лобаса, П.М. Макаренка, П.Т. Саблука, В.Ф. Сайка, В.П. Ситника, Л.М. Худолій, О.М. Шпичака та ін.

Разом з цим, ряд аспектів цієї багатопланової проблеми залишається недостатньо вивченими і потребує поглибленого дослідження. Зокрема, це низка методичних і організаційно-економічних питань, пов’язаних з виробництвом, налагодженням економічних відносин між товаровиробниками та споживачами зерна, формуванням попиту та пропозиції в регіоні, виявленням закономірностей і тенденцій зміни цінової кон’юнктури, підвищенням конкурентоспроможності виробників зерна, розвитком регіональної ринкової інфраструктури.

Теоретична і практична актуальність проблематики зумовила вибір теми та напрямку дисертації, дозволила визначити структурну побудову і характер роботи, її практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до плану наукових досліджень Дніпропетровського державного аграрного університету за темою “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності організації регіонального виробництва та збуту продукції зернових культур. Зазначена мета досягалась за допомогою вирішення завдань:–

узагальнення теоретичних і методологічних аспектів інтенсифікації та ефективності виробництва зерна в ринкових умовах господарювання; –

розкриття змісту, умов і особливостей функціонування регіонального зернового ринку та виявлення впливу чинників на його кон’юнктуру; –

проведення системного аналізу розвитку та економічної ефективності функціонування зерновиробництва;–

визначення напрямків і заходів організаційно-економічного характеру з підвищення ефективності виробництва зерна на інтенсивній основі та забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів зернового бізнесу;–

обґрунтування економічних підходів до раціонального розподілу посівів культур зернової групи і формування моделі оптимізації структури посівних площ зернових на регіональному рівні; –

розробка науково-методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення взаємозв’язків між партнерами у ланці “виробництво – збут” зерна.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та методичні засади становлення, розвитку та організації ефективного виробництва та збуту зерна.

Об’єктом дослідження є процеси організації, ведення та підвищення економічної ефективності виробництва і збуту зерна в суб’єктах підприємницької діяльності Дніпропетровської області.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основа дослідження побудована на використанні діалектичного методу і системного підходу до вивчення економічних процесів, теоретичних положень українських і зарубіжних вчених з проблем становлення та організації ефективного виробництва сільськогосподарської продукції, законодавчих та нормативних актів.

В ході виконання застосовувались наступні методи та прийоми дослідження: діа-лектичний та абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення ефективності виробництва та ринку зерна), монографічний і системного аналізу (при встановленні інтенсивності та ефективності інтенсифікації зерновиробництва), економіко-статистичний і розрахунково-конструктивний (при визначенні динаміки й ефективності виробництва зерна), економіко-математичний (оптимізація структури посівних площ).

Інформаційною базою послужили нормативні та законодавчі акти України, тематичні наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, розробки науково-дослідних установ, матеріали Держкомстату України, головного управління агропромислового розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації та головного управління статистики в Дніпропетровській області, річні звіти підприємств області, результати власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні методичних засад організації ефективного функціонування та підвищення ефективності регіонального зерновиробництва. Елементами наукової новизни визначено наступні здобутки автора:

вперше:–

обґрунтовано методичний підхід до раціонального розподілу посівів групи зернових культур, який враховує ознаку споживчого використання зерна;–

запропоновано оцінку доцільності переходу на прямий маркетинг, що включає поетапне визначення переваг маркетингового каналу, оцінку ефекту від переходу на інший канал реалізації, обґрунтування та прогнозування ефективності вкладень в прямий маркетинг;

доповнено (вдосконалено): –

класифікацію умов становлення та розвитку ринку зерна і продукції його переробки цивілізаційними факторами – етична коректність та первинними – економічна свобода, автономність дій на засадах соціального партнерства;

набули подальшого розвитку:–

організаційний механізм підвищення економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці на інтенсивній основі для підзони північного Степу через розміщення пшениці по кращих попередниках, оптимізацію строків посіву та застосування витратних прийомів – протруювання насіння, обробка рослин гербіцидами на зріджених посівах;–

методика оцінки інтенсифікації виробництва зерна, яка містить, окрім традиційних розрахунків показників рівня інтенсивності і економічної ефективності інтенсифікації, авторське визначення фактору економічного розвитку по моделі виробничих функцій.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути застосовані при розробці системи організаційних-економічних заходів для обласних, районних органів управління сільського господарства, регіональних структур аграрного фонду в напрямку підвищення ефективності зернового виробництва.

Методичні положення щодо оцінки інтенсифікації виробництва зерна підвищення його ефективності, системи оцінки доцільності переходу на прямий маркетинг можуть бути застосовані економічними службами сільськогосподарських підприємств.

Розроблений організаційний механізм підвищення економічної ефективності виробництва зерна озимої пшениці на інтенсивній основі використано головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації при складанні рекомендацій з вирощування озимої пшениці в умовах підзони південного Степу (акт №15-877 від 22.05.06).

Методичний підхід до раціонального розподілу посівів групи зернових культур застосовано спеціалістами Інституту зернового господарства УААН для моделювання структури посівних площ науково-дослідних станцій (акт №114 від 20.03.06).

Практичну реалізацію у відділі економіки Томаківської районної державної адміністрації отримала методика оцінки доцільності переходу на прямий маркетинг при обґрунтуванні ефективності скорочення виробничо-збутового ланцюга регіонального ринку зерна (акт №08-4 від 15.03.06). Теоретичні розробки з класифікації умов становлення та розвитку ринку зерна і продукції його переробки та методичні положення з оцінки інтенсифікації виробництва зерна застосовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Організація сільськогосподарського виробництва”, “Планування в аграрних формуваннях”, “Економіка і організація аграрного сервісу” (довідка №11 від 10.03.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. За переліком публікацій в авторефераті здобувачеві наукового ступеня належать всі наукові праці, які містять положення, висновки і пропозиції, сформовані особисто автором і відображають конкретний внесок здобувача у вирішення проблем організації та підвищення ефективності виробництва та збуту зерна в регіоні.

Апробація результатів досліджень. За основними положеннями дисертації зроблено десять доповідей на науково-практичних конференціях, в т.ч. шістьох міжнародних - “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005), “Perspektivni novinki vedy a technici – 2005” (Praha-Dnepropetrovsk, 2005), “Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв” (Дніпропетровськ, 2006), ”Наука та освіта 2006” (Дніпропетровськ, 2006) і чотирьох регіональних – “Фінансово-економічне регулювання розвитку України та регіонів” (Запоріжжя, 2004), “Науковий потенціал світу - 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Ринкові механізми управління економікою” (Дніпропетровськ, 2006), “Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів інституту економіки за підсумками науково-дослідної роботи в 2003 р.” (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 16 праць (6 статей, з яких 5 - у фахових виданнях, та 10 тез на науково-практичних конференціях) загальним обсягом 3,5 друкованих аркуші.

Структура і обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку літератури, додатків. Дисертація містить 188 сторінок друкованого тексту, у тому числі: 57 таблиць, 21 рисунок, 221 літературне джерело, 17 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку ефективного виробництва зерна та ринку його продукції” розглянуто сутність інтенсифікації та ефективності функціонування виробництва в сільському господарстві, державна політика та протекціонізм в зерновиробництві, основні умови становлення і функціонування ринку зерна та продукції його переробки.

На сучасному етапі розвитку аграрного сектору економіки визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівнянні з витратами. Додаткові вкладення є важливим, але не обов’язковим, засобом досягнення основної мети інтенсифікації рослинництва – збільшення виходу високоякісної продукції в розрахунку на одиницю земельної площі разом з підвищенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність інтенсифікації є основою обґрунтування заходів та провідним елементом системи оцінки інтенсифікації виробництва, існуючі класифікації якої або не враховують всіх аспектів виробничо-господарської діяльності, або не пристосовані до ринкових умов господарювання і потребують вдосконалення та адаптації до ринку. Розроблена нами найбільш повна видова класифікація категорії дозволяє конкретизувати економічну ефективність інтенсифікації і методи її аналізу за відповідними критеріями та пропонується для використання в комплексній методиці оцінки інтенсивного процесу розвитку зерновиробництва.

Види економічної ефективності інтенсифікації за вдосконаленою класифікацією пропонується поділяти за наступними ознаками: рівень отримання ефекту, вид підприємства, стадія відтворення, структура організації виробництва, етап виробничого процесу, напрям інноваційно-інвестиційної діяльності, метод розрахунку, ступінь збільшення ефекту, пропорційності ефекту та затрат, характер витрат, вид ресурсів, об’єкт оцінки, масштаб міжнародного співробітництва.

Державна підтримка та протекціонізм у зерновому секторі в Україні, як необхідну умову ефективного впровадження аграрної реформи, доцільно здійснювати в межах комплексної програми розвитку АПК з застосуванням механізмів гарантованого скуповування надлишків продукції, інтервенційний, заставних закупівель, порогових (мінімальних імпортних) цін, програми стимулювання експорту, інформатизації та реклами, прямих виплат виробникам, кредитне гарантування, митні збори і компенсаційні виплати, нетарифні обмеження та імпортне квотування, споживче субсидування, пільгове оподаткування, соціальні програми підвищення зайнятості, розвитку села і соціальної інфраструктури.

Ринок зерна є однією з основних ланок системи продовольчих та ресурсних ринків, створення і ефективний розвиток якого потребує наявності певного кола визначених умов, які деталізуються й уточнюються в конкретному економічному середовищі. Основні умови становлення і розвитку ринку зерна в Україні доцільно поділити на три групи (рис.1).

Перша група об’єднує первинні умови, які є ознаками ринку, а тому і природно необхідними чинниками побудови і розвитку ринкових відносин.

Друга група містить обов’язкові умови, які є запорукою ефективного становлення та подальшої роботи ринкової системи. Наприклад, наявність державної підтримки дозволяє згладити недоліки ринкового механізму, а розвинута інфраструктура підвищує оперативність, результативність, ефективність праці та значно полегшує процес функціонування суб’єктів ринкових відносин.

Третя група умов включає перелік характеристик, які не належать до іманентних властивостей ринку, проте їх відсутність спричиняє нецивілізованість створених економічних відносин, що, зокрема, виражається у недостатньому врахування інтересів людини та суспільства.

Рис 1. Основні умови становлення та розвитку ринку зерна та продукції переробки

Розуміння учасниками формування і функціонування вітчизняного ринку зерна та продукції його переробки необхідності створення всіх груп умов у гармонійній єдності, є запорукою побудови ефективно діючого ринкового механізму на соціальній основі.

У другому розділі “Сучасний стан і ефективність виробництва та збуту зерна в регіоні” проаналізовано рівень і динаміка виробництва та споживання зерна в регіоні, кон’юнктура і особливості регіонального ринку зерна, економічна ефективність виробництва і збуту зерна.

Обсяги виробництва зерна в Дніпропетровській області в середньому за період з 1999 по 2004 рр. складають 1,9 млн. т, лише близько 55% з якого набувають товарної форми. В роки з несприятливими кліматичними умовами для озимих культур (1999, 2000, 2003 рр.) кількісне заміщення недостатнього обсягу виробництва озимої пшениці відбувається за рахунок ярого ячменя та кукурудзи, а за сприятливих кліматичних умов (2001, 2002, 2004 рр.) обсяги виробництва озимої пшениці, ярого ячменя та кукурудзи співвідносяться як 6 : 3 : 1.

Розміри реалізації зернових в 2003 р. по відношенню до 1999 р. скоротилась на 34% і в середньому складають 1 млн. т. Факторний аналіз виробництва основних культур зернової групи засвідчив більш суттєвий вплив інтенсивного фактору (урожайності) на обсяги виробництва при вирощуванні озимої пшениці, а екстенсивного (площі посіву) – для кукурудзи на зерно.

Виконаний аналіз сезонних коливань цін та обсягів реалізації зерна на ринку засвідчив, що наявність сезонного чинника зумовлює падіння цін в серпні-вересні, незначне зростання (фіксування невисокого рівня) до грудня-січня, зростання з грудня-січня по березень з подальшою фіксацією (іноді – незначними коливаннями в більшу сторону), тенденції сезонності, окрім особливостей виробничого циклу, пояснюються нерозвиненістю ринкової інфраструктури, перманентним дефіцитом обігових коштів на закупівлю оборотних фондів та недосконалістю державного регулювання кон’юнктури для пом’якшення ефекту сезонності виробництва зернових.

Вплив психологічного фактору на кон’юнктуру ринку в формі негативних очікувань відбувається у вигляді порушення ринкової рівноваги в бік зростання попиту та стрибків значень цінового чинника, пом’якшення дії фактору можливе через проведення відкритої логічно та науково обґрунтованої політики державного регулювання цін, моніторингу та розповсюдження правдивої інформації про баланси зернових і наявність в зерносховищах.

Практичне значення застосування виявлених залежностей сезонних помісячних коливань цін дозволяє планувати обсяги реалізації, прибутку, рентабельності в часовому масштабі, корегувати державну регіональну політику в сторону гласного функціонування та набуття функцій постійного моніторингу та інформування.

Регіональний ринок зерна має визначальні характеристики, до яких відносять спеціалізацію на виробництві озимої пшениці, ярого ячменю і кукурудзи, спрямованість виробництва на внутрішній ринок і його поступове зміщення в приватний сектор. Поряд з цим функціонування ринку зернових обмежують низкою негативних факторів, а саме нераціональним землекористуванням, погіршенням умов перезимівлі рослин, застарілістю техніки, обмеженістю матеріально-технічних ресурсів та можливостей їх поповнення, підсиленням диспаритету цін, слабким розвитком ринкової інфраструктури, реалізацією виробниками більшої частки виробленого зерна в перші два-три місяці після збирання, високими витратами маркетингу.

Дослідження показників ефективності виробництва і збуту зернових засвідчило прибутковість вирощування основних культур – озимої пшениці, ячменя та кукурудзи на зерно. Найбільш рентабельною є озима пшениця, яка забезпечила в середньому за 2001-2004 роки рентабельність на рівні 41,7%. В той же час виробництво кукурудзи та пшениці озимої є більш затратними в порівнянні з виробництвом ячменю.

Структура витрат на виконання технологічних операцій свідчить, що більш витратними в порівнянні з іншими процесами є основний обробіток ґрунту, внесення добрив і збирання врожаю, при вирощуванні кукурудзи зростають витрати по догляду за посівами. Висока вартість зазначених технологічних процесів, насамперед зумовлена зростаючою вартістю паливо-мастильних та інших витратних матеріалів й застарілістю техніки, що призводить до перевитрат ресурсів і потребує значних капіталовкладень на ремонт та переобладнання.

Для аналізу інтенсифікації нами пропонується вдосконалена методика, яка враховує виявлені недоліки традиційної схеми і включає аналіз рівня інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації, економічне обґрунтування фактору економічного розвитку, характеристику економічної ефективності інтенсифікації (рис.2).

Рис.2. Схема здійснення етапів діагностики стану інтенсифікації зерновиробництва

Система показників інтенсифікації включає традиційний розрахунок показників рівня інтенсивності (виробничі витрати і затрати праці на 1 га посіву тощо), економічної ефективності інтенсифікації на стадіях виробництва та збуту (собівартість виробництва і виробництво зерна на одиницю затрат праці, питомий прибуток на тонну реалізації і одиницю трудових затрат, рівень рентабельності тощо).

Виявлення наявності інтенсифікації виконується у разі існування негативної динаміки або різноспрямованості показників ефективності інтенсифікації апаратом виробничої функції, що включає поєднання факторів виробництва і праці, скорегованих на коефіцієнти приватної еластичності виробництва від формуючих факторів.

Характеристику економічної ефективності інтенсифікації необхідно виконувати на базі пропонованої видової класифікації за ознаками: рівня отримання ефекту, виду підприємства, стадії відтворення, структури організації виробництва, етапу виробничого процесу, напряму інноваційно-інвестиційної діяльності, методу розрахунку, ступеню збільшення ефекту, пропорційності ефекту та затрат, характеру витрат, виду ресурсів, об’єкту оцінки, масштабу міжнародного співробітництва.

За результатами класифікаційної оцінки виконується аналіз впливу факторів та здійснюється пошук і обґрунтування резервних можливостей підвищення ефективності процесу розвитку.

Оцінка інтенсифікації виробництва зернових в Дніпропетровській області за вдосконаленою системою показала відсутність залежності збільшення економічної ефективності інтенсифікації виробництва від розмірів витрат в одиницю посівної площі, що притаманне дії витратного механізму (табл.1).

Таблиця 1

Рівень інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації

виробництва озимої пшениці в Дніпропетровській області

Показник | Роки дослідження | Відхилення 2004 від 2000, +;- | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | Припадає на 1 га площі посіву: | - виробничих витрат, грн | 549,5 | 879,0 | 861,7 | 1159,7 | 981,4 | 431,9 | - прямих затрат праці,

люд.-год. | 25,9 | 39,16 | 42,69 | 61,08 | 43,24 | 17,34 | Вироблено валової продукції, т на: | - 1 га посіву | 1,69 | 4,29 | 3,61 | 0,80 | 3,49 | 1,80

- 1 люд.-год. затрат праці | 0,230 | 1,772 | 1,102 | 0,002 | 1,691 | 1,461 | - 1 грн. виробничих витрат | 0,050 | 0,051 | 0,043 | 0,007 | 0,035 | -0,015 | Отримано прибутку від реалізації, грн. на: | - 1 га посіву | 110,1 | 479,7 | 270,3 | 125,3 | 273,5 | 163,4 | - 1 тис. люд.-год. затрат праці | 30,4 | 194,9 | 83,7 | 0,4 | 80,4 | 50,0 | - 1 грн. виробничих витрат | 0,64 | 0,54 | 0,33 | 0,11 | 0,29 | -0,35 | Рівень рентабельності, % | 39,1 | 49,1 | 32,8 | 40,8 | 30,6 | -8,5 |

Нерівнозначна направленість показників виключає можливість встановлення наявності інтенсивного типу розвитку за традиційною системою, тому наступним етапом оцінки згідно вдосконаленої системи аналізу постало визначення чинника економічного розвитку. Сума значень коефіцієнтів приватної еластичності виробництва від виробничих витрат та приватної еластичності виробництва від трудових витрат, розрахованих за середньо районними даними в період 2000-2004 рр., була постійно менше одиниці (0,11 – 0,48). Це вказує на зниження сумарної ефективності виробничих ресурсів та засвідчує існування процесів деінтенсифікації економічного розвитку виробництва зерна в регіоні.

Для вивчення впливу рівня інтенсивності зернового виробництва на результативні показники економічної ефективності виробництва в зазначений період було виконано групування масиву даних підприємств області, що мали порівняно високе матеріально-технічне забезпечення. За результатами якого встановлено, що навіть в роки із сприятливими умовами для вирощування озимої пшениці, залежність між рівнем інтенсивності та ефективністю виробництва не простежується, що характеризує неефективність використання додаткових витрат. Збільшення витрат на одиницю площі не забезпечує підвищення прибутковості виробництва, призводячи до збільшення собівартості продукції.

Проте аналіз результатів впровадження інтенсивної технології вирощування озимої пшениці в окремих підприємствах області свідчить про наявність резервів перспективного розвитку інтенсифікації. Зокрема, встановлено рядом науковців, що висів озимої пшениці новими районованими сортами в порівнянні зі старими забезпечують приріст урожаю до 20-25%, а орієнтування виробників зерна на придбання насіння, виробленого в межах регіону дозволяє підвищити врожайність зерна на 5-10% за рахунок більшої адаптованості насіння до умов зони вирощування, здешевлення вартості виробництва зерна через зменшення транспортних та митних витрат, налагодження прямих схем постачання.

Внаслідок дослідження кількісного впливу строків посіву озимої пшениці на урожайність одержано кореляційно-регресійну модель, аналітичне рівняння якої має вигляд:

УХ1 = – 406 – 0,0027х12 + 207,36х1 , (1)

де х1 – урожайність зернових, т/га.

Рівняння кореляційної залежності строків посіву озимої пшениці на питомий (на одиницю посівної площі) прибуток виглядає наступним чином:

УХ2 = – 638 – 0,004х22 + 32,76х2, (2)

де х2 – прибуток на 1 га посіву, тис. грн.

Рівняння показують існування оберненої залежності між факторами. Так, із зміщенням строків посіву на пізніші від оптимальних терміни скорочується урожайність та питомий прибуток, що свідчить про суттєвість дотримання науковообгрунтованих строків посіву озимої пшениці для підвищення ефективності вирощування культур.

Обов’язковими умовами резервної результативності є впровадження комплексної науково обґрунтованої інтенсивної технології та дотримання жорсткого контролю за витрачанням ресурсів.

В третьому розділі “Напрями розвитку і підвищення ефективності виробництва та збуту зерна в регіоні” досліджено організацію економічно ефективного виробництва зерна і забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів зернового бізнесу, формування моделі ефективного регіонального ринку зерна і продукції його переробки, вдосконалення взаємозв’язків між партнерами у ланцюгу “виробництво-збут” зерна.

Основними напрямами в організації економічно ефективного виробництва зерна і забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів зернового бізнесу є: впровадження надійного програмного забезпечення розвитку агро-промислового комплексу на базі створення генеральних планів розвитку, участь зерновиробництва в дієвій системі пріоритетів державної політики на всіх рівнях, використання здобутків впровадження аграрної реформи, повне і своєчасне забезпечення нормативно-законодавчої та регулюючої нормативної бази, підвищення рівня відповідальності державних владних органів за належне організаційно-економічне забезпечення й наслідки його відсутності, сприяння інтенсифікації галузі, вдосконалення ланцюгових відносин “виробництво-збут” і розбудова ефективної системи інфраструктури обслуговування потреб зернового ринку, кадрово-управлінське і наукове забезпечення, моніторингове інформування.

В умовах несталості ринкових відносин, диспаритету цін, недостатності обсягів фінансових і кредитних ресурсів, низької платіжної спроможності населення, незначної результативності державного регулювання, доцільно поєднувати застосовування високоокупних і низькозатратних методів інтенсифікації виробництва зерна, які складаються з розміщення пшениці по кращих попередниках, оптимізацію строків, протруювання насіння, обробка рослин гербіцидами на зріджених посівах.

Порівняльна ефективність методів інтенсифікації вирощування озимої пшениці показав, що економічно доцільно перед посівом протруювати насіння, розміщувати більшу частку посівів культури по удобреним чорним і зайнятим парам, зернобобовим; висівати насіння в оптимальні строки, особливо при достатній зволоженості ґрунту, при порушенні строків посіву на зріджених посівах обробляти рослини гербіцидами.

Потрібно поєднувати використання зазначених низьковитратних технологічних операцій, і елементів, при проведенні яких залучення додаткових ресурсів приносить найбільші результати на одиницю вкладень та формують механізм підвищення ефективності виробництва зерна. Враховуючи вищезазначені фактори інтенсифікації при вирощуванні озимої пшениці можливо додатково одержати біля 504 грн. прибутку з 1 га та підвищити рентабельність на 15,5 % (табл. 2).

Таблиця 2

Ефективність інтенсивної технології вирощування озимої пшениці

Показник | ДО* | ДР** | ДГ***, всього | в т. ч. по технології | звичайній | інтенсивній | Урожайність, т/га | 3,61 | 3,42 | 4,69 | 3,54 | 4,93 | Виробничі витрати, грн./га | 822 | 831 | 1434 | 1160 | 1490 | Виробничі витрати, грн./т | 231 | 243 | 305 | 327 | 302 | Прибуток від реалізації, грн./га | 270,3 | 96 | 1383 | 964 | 1468

Прибуток від реалізації, грн./т | 76 | 45 | 294 | 272 | 297 | Рівень рентабельності, % | 32,8 | 18,7 | 96,4 | 83,1 | 98,6 | Примітки: * ДО - дані по Дніпропетровській області; ** ДР - дані по Дніпропетровському району; *** ДГ – дані по Дослідному господарству “Дніпро” Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук

Одним із вирішальних факторів зростання ефективності зерновиробництва є оптимізація структури посівних площ згідно ринкових принципів господарювання. Запропонований в роботі системний підхід до моделювання структури виробництва та посівних площ ґрунтується на забезпеченні поповнення основних сегментів ринку якісним зерном з врахуванням науковообґрунтованих меж її споживання при одночасному досягненні максимального економічного ефекту.

Особливістю та відмінністю запропонованого методичного підходу до формування моделі ринку зернових є поділ ринку на основні сегменти за ознакою споживчого використання. Потреба визначення обсягу наповнення та доцільного розміру посівних площ, які б дозволили задовольнити потреби кожного з елементів споживання на умовах граничних норм використання кожного виду продукції зумовила створення економіко-математичної моделі (за матеріалами Дніпропетровської області). Модель включала 24 змінних і 10 блоків обмежень та вирішувалась за двома критеріями оптимальності – максимум прибутку (перший) і мінімум виробничих затрат (другий).

Результати порівняльної ефективності розподілу свідчать на користь впровадження першого зі змодельованих варіантів (табл.3).

Таблиця 3

Оцінка результатів оптимізації структури посівних площ за різними варіантами

Коефіцієнт | Варіант 1 | Варіант 2 | Відхилення 1 від 2 | Урожайність, т/га | 3,27 | 3,22 | 0,05 | Питомі витрати, грн/га | 755 | 754 | 1,00 | Питомий прибуток, грн/га | 335 | 221 | 114,00 | Питомі витрати праці,

люд.-год/га | 23,6 | 23,4 | 0,20 | Окупність витрат | 0,44 | 0,29 | 0,15 |

За результатами проведеної оптимізації на основі розробленого підходу пропонується збільшити площі, що відводяться під зернові на 20,9% від середніх даних за рахунок скорочення посівних площ грунтовиснажливих культур (соняшника). За наявності сприятливих по вологозабезпеченості умов в період осінньої сівби пропонується збільшення площі озимих зернових при скороченні посівів ячменя та кукурудзи. У випадку наявності посушливих умов осені площі посіву озимої пшениці доцільно скорочувати, збільшуючи ярий клин ячменю (при ранній весні) і кукурудзи (при пізній весні) в наступному році, з метою недопущення пересівів озимини. Збільшення площі зернових доцільно забезпечувати також за рахунок зростання площ зернобобових, вівса та гречки.

Валовий збір в першому варіанті структури посівних площ більше фактично максимально досягнутого в 2001 р. (2759,2 тис. т) на 83,5 тис. т, а середнього за п’ятиріччя 2000-2004 рр. (1802,3 тис. т) - на 1040,4 тис. т. Прибуток від реалізації культур зернової групи більше на 16% від максимального та в 1,3 рази у відношенні до середнього. Окупність виробничих затрат вище середньої на 0,29, і на 0,23 за максимальний результат.

Скорочення довжину каналу розподілу є одним з ефективних елементів вдосконалення ланцюгових відносин “виробництво-збут” зерна, до яких також віднесено: досягнення високої маневреності в виборі каналів маркетингу, створення вертикальних і горизонтальних інтеграційних об’єднань між виробничими, збутовими і обслуговуючими структурами на умовах об'єктивного підходу до розподілу прибутку, що отриманий від реалізації зернової продукції, підсилення участі держави в зерновому ринку, зокрема шляхом створення адміністративних інтеграційних об’єднань для виконання цільових державних програм підтримки та протекціонізму вітчизняного зернового ринку.

Виконувати економічне обґрунтування переходу на прямий маркетинг необхідно із застосуванням науково-методичних засад до оцінки, в які пропонується включити наступні етапи: визначення переваги маркетингового каналу, оцінки ефекту від переходу на прямий маркетинг, обґрунтування економічної ефективності переходу і прогнозування ефективності вкладень.

Перший етап - визначення переваги маркетингового каналу здійснюється за допомогою розрахунку коефіцієнту співвідношення ефективності застосування прямого і непрямого маркетингу (Кс), який визначається шляхом ділення коефіцієнту прибутковості прямого маркетингу на коефіцієнт прибутковості опосередкованого маркетингу:

, (3)

де Кп - коефіцієнт прибутковості прямого маркетингу,

Ко - коефіцієнт прибутковості опосередкованого маркетингу.

Коефіцієнти прибутковості прямого та непрямого маркетингу дозволяють визначити розмір прибутку, що припадає на одиницю витрат за прямим і непрямим маркетингом:

У разі, якщо коефіцієнт Кс більше одиниці, перехід на прямі зв’язки з споживачами є більш ефективним, ніж застосовувані опосередковані канали маркетингу. При значенні Кс, рівному одиниці, обидва канали є рівноцінними і рішення про зміну каналу маркетингу потребує додаткового обґрунтування або застосування змішаного підходу. Випадок, коли Кс менше одиниці, свідчить про відсутність достатнього економічного забезпечення переходу на прямі маркетингові відносини зі споживачами зернової продукції.

Другий етап - оцінка ефекту від переходу на прямий маркетинг включає розрахунок прямих ефектів від зміни каналів маркетингу, до яких нами включено зростання прибутку і зниження питомих (на одиницю реалізації) витрат в результаті впровадження прямого маркетингу.

Третій етап - обґрунтування економічної ефективності переходу на прямий маркетинг передбачає калькулювання витрат на прямий маркетинг і визначення показників ефективності затрат на організацію прямих маркетингових схем – окупності затрат на організацію прямого маркетингу додатковим прибутком, вихід додаткового прибутку в розрахунку на одиницю витрат по організації прямого маркетингу, зменшення питомих витрат через впровадження прямого маркетингу в розрахунку на гривню витрат по організації прямого маркетингу.

Четвертий етап - прогнозування ефективності вкладень в прямий маркетинг в середньо- та довгостроковому періоді дозволяє обґрунтувати доцільність додаткових вкладень для переходу на прямий маркетинг з урахуванням альтернативних варіантів розміщення капіталу із застосуванням методів дисконтування, компаундування, чистої поточної вартості, індексного аналізу. Запропонована оцінка доцільності переходу на прямий маркетинг дозволяє економічно обґрунтувати його необхідність з позицій економічної ефективності вкладень, про що, зокрема, засвідчило застосування методики на прикладі дослідних станцій Інституту зернового господарства УААН.

ВИСНОВКИ

В дисертації розв’язано наукове завдання обґрунтування методичних засад організації та ефективності виробництва і збуту зерна в регіоні, що має істотне значення для розвитку економічної науки та вдосконалення практичних заходів державної політики на зернових ринках.

Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і вирішення завдань та дають змогу зробити наступні висновки.

1. Функціонування галузі зерновиробництва (яка є традиційно більш прибутковою в порівнянні з іншими галузями АПК) в сучасних умовах характеризується несталістю розвитку, що призводить до зниження ефективності виробництва, зокрема, внаслідок диспаритету цін між галузями народного господарства, обмеженості матеріально-технічних ресурсів і кредитних засобів, непослідовної державної політики в агропромисловому комплексі.

2. Основними умовами становлення і розвитку ринку зерна та продукції його переробки, визначено: первинні (надання і забезпечення економічної свободи, автономність економічних дій на засадах соціального партнерства, сприяння розвитку конкуренції, прозорість ринку), обов’язкові (державна підтримка і регулювання ринкового середовища, розвиток інфраструктури ринку зерна, становлення різних форм власності і створення рівних умов їх функціонування), цивілізаційні (підтримка соціальної сфери, етична коректність дій на ринку, послідовна інтеграція національних ринків в систему світових господарських зв’язків) умов.

3. Існуючі методики оцінки інтенсифікації виробництва або не враховують всіх аспектів виробничої діяльності підприємства, або непристосовані до нових умов господарювання на селі; в зв’язку з цим запропоновано вдосконалену методику оцінки, яка включає визначення рівня інтенсивності і економічної ефективності інтенсифікації, виду процесу розвитку, класифікацію економічної ефективності інтенсифікації за пропонованими ознаками.

4. Виробництво зернових в регіоні прибуткове і рентабельне, але сумарна ефективність виробництва та збуту зерна має несталу динаміку (за період 1999 – 2004 рр. рівень рентабельності коливався від 0,7 до 41,2%, питомого прибутку на одиницю реалізації від 0,76 грн./т до 112,74 грн./т) під впливом зміни обсягів, середньої ціни збуту й собівартості виробництва. Зростання собівартості, насамперед, зумовлено збільшенням питомих затрат в результаті подорожчання вартості основних витратних елементів та їх нераціонального використання.

5. Внаслідок відсутності належного економічного обґрунтування здійснюваних заходів з інтенсифікації виробництва, їх безсистемності та неузгодженості розвиток зерновиробництва в Дніпропетровській області відбувається на затратній основі і має деінтенсифікаційний характер - розмір витрат в одиницю площі з 2000 по 2004 рр. зріс на 196 грн./га, а питомий прибуток скоротився на 9 грн/га.

6. Підвищення ефективності виробництва зернових культур забезпечується подоланням затратної природи інтенсифікації шляхом впровадження запропонованого механізму, в якому поєднуються результативні низьковитратні та високоокупні методи – внесення науково-обґрунтованих доз мінеральних добрів, використання засобів захисту і регуляторів росту рослин, посіву сортів і гібридів інтенсивного типу по кращих попередниках, здійснення технологічних заходів в оптимальні строки. Комплексне використання цих методів при вирощуванні озимої пшениці в підзоні північного Степу дає можливість додатково одержати біля 504 грн прибутку з 1 га та підвищити рентабельність на 15,5 %.

7. Оптимізація регіональної структури посівів зернових культур за запропонованою методикою на основі споживчого підходу розподілу посівних площ і реалізованої на ПЕОМ економіко-математичною моделлю дозволяє, виходячи з обраного критерію оптимальності, визначити співвідношення посівів, яке забезпечує вироблення продукції в межах дійсного споживчого попиту за сегментами ринку та досягнення самозабезпеченості регіону за всіма культурами зернової групи, при дотриманні раціональної структури розміщення культур.

8. В результаті дослідження регіонального ринку зерна встановлено, що його особливостями є спеціалізація на виробництві озимої пшениці, ярого ячменю і кукурудзи, спрямованість виробництва на внутрішній ринок і його поступове зміщення в приватний сектор; негативними чинниками функціонування ринку зернових є нераціональне землекористування, погіршення умов перезимівлі рослин, застарілість техніки, обмеженість матеріально-технічних ресурсів та можливостей їх поповнення, підсилення диспаритету цін, слабкий розвиток інфраструктури ринку, реалізація виробниками більшої частки своєї продукції через два-три місяці після збирання, високі маркетингові витрати.

9. Вплив психологічного чинника на кон’юнктуру ринку в формі негативних очікувань відбувається у вигляді порушення ринкової рівноваги в бік зростання попиту та стрибків значень цінового чинника; наявність сезонного чинника зумовлює падіння цін в серпні-вересні, незначне зростання (фіксування невисокого рівня) до грудня-січня, зростання з грудня-січня по березень з подальшою фіксацією (іноді – незначними коливаннями в більшу сторону).

10. Ефективними елементами вдосконалення функціонування ланцюгових відносин в системі “виробництво-збут” зерна є: скорочення довжини каналу розподілу у випадку переваги прямого маркетингу над альтернативними каналами збуту, маневреність в виборі каналів маркетингу, створення вертикальних і горизонтальних інтеграційних об’єднань між виробничими, збутовими і обслуговуючими структурами на умовах об'єктивного підходу до розподілу прибутку, отримуваного від реалізації зернової продукції, підсилення участі держави в зерновому ринку, в т. ч. шляхом створення адміністративних інтеграційних об’єднань для виконання цільових державних програм підтримки та протекціонізму вітчизняного зернового ринку.

11. Оцінка доцільності переходу на прямий маркетинг передбачає поетапне визначення переваги маркетингового каналу, розрахунок ефектів та обґрунтування економічної ефективності зміни маркетингових каналів, прогнозування ефективності вкладень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Сиченко О.О. Стан та шляхи підвищення ефективності виробництва та збуту зернових культур // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 193: В 5 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004. - С. 866-872.

2. Сиченко О.О. Дослідження стану інтенсифікації зерновиробництва на підприємствах // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2003. - № 4. - С. 108-111.

3. Сиченко О.О. Формування регіональної моделі зерновиробництва // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 210: В 4 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - С. 38-43.

4. Сиченко О.О. Структура внутрішнього споживання зернових та зернобобових культур // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 208: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - С. 779-787.

5. Сиченко О.О. Основні тенденції функціонування та розвитку регіональної кон’юнктури ринку зерна // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 188: В 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004. - С. 538-545.

6. Сиченко О.О. Оцінка залежності процесу ціноутворення від чинника сезонності на внутрішньому ринку зерна продовольчої пшениці. – Бюлетень ІЗГ УААН. – 2005. – № 26-27. – С. 122-126.

7. Сиченко О.О. Динаміка та характерні особливості регіонального зерновиробництва // Наука і освіта 2004: Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 52-53.

8. Сиченко О.О. До питання застосування низько витратних методів підвищення ефективності аграрного виробництва // Динаміка наукових досліджень 2004: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і