КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШВЕЦЬ Олена Вікторівна

УДК 351.858:316.774 (477)

ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

23.00.03. – політична культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор політичних наук, професор

МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, доцент

ТИХОМИРОВА Євгенія Борисівна,

завідувач кафедри міжнародної інформації

Рівненського інституту слов'янознавства

кандидат політичних наук, доцент

ФЕДЧЕНКО Євген Миколайович

керівник Могилянської школи журналістики

Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Провідна установа:

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Захист дисертації відбудеться “13” вересня 2006 р. о 16.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ-33, вул. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий “4” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доктор політичних наук О.М. Гриценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прогресивний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій вплинув на світоглядні теорії, політичні системи і світову громадську думку. Змінив парадигму наукових досліджень, трансформував систему чинників, категорій і критеріїв у сфері прогнозування, аналізу та здійснення зовнішньої і внутрішньої політики суб'єктів політичної діяльності, сформував міжнародний інформаційний простір, в якому багатоаспектно взаємодіють цінності різних політичних та соціальних спільнот. Інформаційна парадигма сучасного розвитку потребує оновлення сутності і форм політичної діяльності, визначаючи домінантною тенденцію глобальної інтеграції, тобто тісну взаємодію держав щодо забезпечення національних інтересів, яка залежить від врахування нетрадиційних чинників міжнародного співробітництва, серед яких: 1) суперечливість взаємодії різних суб'єктів політичного середовища; 2) відсутність консенсусу з найбільш значимих соціально-політичних проблем між суб'єктами політики, яка сприяє заміщенню політичної ідеології соціально-політичними технологіями; 3) зміна політичної культури в постіндустріальному суспільстві. Глобалізація світових політичних процесів зумовила феномен посилення іміджевого чинника, його вплив на ефективність зовнішньої і внутрішньої політики, репутацій не позиціонування держав в міжнародному інформаційному просторі, розвиток політичної культури у сучасному світі. Політичний імідж країни, держави, влади визначається як суспільно значимий чинник, невід'ємна складова політичної діяльності щодо забезпечення стратегічних національних інтересів на основі новацій комунікативних технологій.

Трансформації політичного середовища та політичної діяльності держав визначають нові напрями наукових досліджень, пов'язаних з розвитком та функціонуванням нових елементів політичної культури та ідеології в різноманітних політично-практичних зразках, що знайшло відображення в зарубіжних концепціях інформаційного суспільства, політичної іміджелогії, теоріях впливу комунікативних технологій на політичні рішення та світову громадську думку. Вітчизняні наукові розвідки феномену політичного іміджу держави мають окремішний характер, тому актуальним є комплексне дослідження формування та еволюції політичного іміджу України в сучасному інформаційному просторі та його впливу на політичну репутацію держави в сфері зовнішніх зносин. Дисертаційна робота “Формування політичного іміджу України в міжнародному інформаційному просторі” є системним дослідженням, в якому обґрунтовано концептуально-теоретичні засади формування політичного іміджу держави в міжнародному інформаційному просторі, розглянуто проблему національної ідентичності як детермінанту “Я-концепції” (самосприйняття) України, з'ясовано ментально-психологічні чинники формування політичного іміджу, роль зовнішньополітичних комунікативних технологій у політичній діяльності, проаналізовано динаміку формування політичного іміджу України та його когнітивні характеристики, запропоновано шляхи підвищення ефективності зовнішньополітичної репутаційної діяльності держави в світовому політичному середовищі.

Сучасні дослідження міжнародних відносин дедалі більше акцентують увагу на зміні характеру взаємодії держав та значенні нетрадиційних чинників їхньої поведінки в політичному середовищі. Традиційні теоретичні напрями, які ґрунтуються на твердженнях щодо матеріалістичної та державоцентричної природи міжнародних відносин, замінюються альтернативними підходами в рамках когнітивної парадигми, які визначають, що іміджеві позиціонування відіграє не меншу роль у конструюванні норм і правил міжнародної політичної системи та реалізації національних інтересів держав, ніж традиційні чинники. Цілком закономірно, що одним із ключових понять при дослідженні впливу комунікативних технологій є політичний імідж держави.

Надзвичайно важливою у дослідженні цієї теми є “ Я-концепція” (само сприйняття) України, актуальність якої виявляється у декількох вимірах: 1) по-перше, до вивчення образу держави в міжнародних відносинах в рамках когнітивної парадигми застосовано новий підхід, який передбачає використання інформаційного фільтру для формування образу самосприйняття (“Я-концепція”) самого суб'єкта політики; 2) по-друге, сучасний статус України у міжнародних відносинах та прагнення проводити зовнішню політику на основі національних інтересів зумовлюють потребу в переосмисленні як загальних механізмів сприйняття інших суб’єктів міжнародних відносин, так і врахування при цьому суто українських особливостей політичного розвитку.

Значущу роль при розв‘язанні проблеми побудови позитивного іміджу держави відіграють зовнішньополітичні комунікативні технології, які входять до концептуальної парадигми політичних стратегій держав, а також інших суб‘єктів міжнародних відносин, де вони є одним із компонентів міжнародних впливів, а також чинником функціонування держав у міжнародному інформаційному просторі.

Комунікативні технології, які використовуються в політиці та інших сферах життєдіяльності світової спільноти, переходячи в площину міжнародних відносин, стають інструментами формування міжнародної громадської думки щодо суб‘єктів міжнародної взаємордії. Водночас сфера зовнішніх зносин ускладнює ці технології і наділяє їх певними характерними ознаками, зокрема, значення при цьому можуть відігравати багатоаспектні міжнародні відносини. Держава має одночасно проводити багатосторонню політику з формування політичного іміджу задля охоплення всіх сфер зовнішньополітичного позиціонування.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер держреєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 0102U001229).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретичного і практичного матеріалу розкрити сутність та особливості формування політичного іміджу України в міжнародному інформаційному просторі на базі “Я-концепції” (само сприйняття) України, враховуючи, що даний вплив зумовлюється особливостями українського менталітету та системою політичної культури українського суспільства; визначити ефективність зовнішньополітичних комунікативних технологій як чинника формування політичного іміджу держави. Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

проаналізувати та систематизувати теоретично-концептуальні засади формування політичного іміджу як чинника політичної культури та ідеології;

виявити та охарактеризувати специфіку “Я-концепції” (самосприйняття) України на міжнародному та національному рівнях та з'ясувати ментально-психологічні засади формування політичного іміджу України;

дослідити структуру зовнішньополітичних комунікативних технологій як чинника трансформації політичного іміджу суб'єкта міжнародних відносин;

з'ясувати динаміку формування політичного іміджу України в контексті міжнародного співробітництва та політичного позиціонування держави в сучасному світі.

Об‘єктом дослідження є світова політична система в умовах трансформації міжнародних відносин, коли політичні чинники і технології визначають мету і зміст політичних рішень. Світова політика дедалі більше базується на пошуках ефективних політичних технологій для вирішення внутрішньо- та зовнішньополітичних проблем, визначення стратегій національного розвитку, які підкріплюються відповідними соціально-політичними технологіями, формуванням концепцій нового політичного мислення та якісно нових моделей міжнародного співробітництва.

Предметом дослідження є чинники формування іміджу держави, такі, як національне самосприйняття, національна політична культура та зовнішньополітичні комунікативні технології.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи: загальнонаукові – системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційний; загальнологічні – прийняття рішень, прогнозування та аналізу, а також емпіричний, описовий. В процесі дослідження використовувався також історичний метод, який потребує хронологічної фіксації політичних процесів, їх дослідження у часовому просторі, порівняння з подіями минулого, теперішнього, моделями майбутнього.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань і полягає у комплексному дослідженні, систематизації теоретичних та прикладних проблем побудови позитивного політичного іміджу України і розкривається у наступних положеннях:

Запропоновано авторське тлумачення теоретико-методологічних підходів і концепцій формування політичного іміджу держави в міжнародному інформаційному просторі;

Обґрунтовано ментально-психологічні засади “Я-концепції” (самосприйняття) держави, яка має трикомпонентну структуру (національна ідентичність, статус держави в міжнародних відносинах, ситуативні “Я-образи”) і визначає стійкість сформованого іміджу;

Розкрито роль феномену зовнішньополітичних комунікативних технологій як чинника формування політичного іміджу держави;

Доведено емпіричну залежність трансформації та динаміки політичного іміджу України від практики забезпечення національних інтересів в системі міжнародних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є внеском до розробки як загальнотеоретичного аналізу сутності політики формування політичного іміджу держави у міжнародному інформаційному просторі, так і прикладних проблем забезпечення національних інтересів на основі зовнішньополітичних комунікативних технологій. Матеріали, висновки та рекомендації дослідження можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, таких, як: „Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах”, “Аналіз зовнішньої політики України”, “Зв'язки з громадськістю в міжнародних відносинах”, “Державний брендінг в міжнародних відносинах”, “Зв'язки з громадськістю в державних структурах”, “Практика PR”, “Іміджелогія” для студентів освітнього напряму „міжнародні відносини”, а також для спеціальностей „політологія”, „журналістика” вищих навчальних закладів України. Результати дослідження також можуть бути використані державно-владними структурами у практично-політичній діяльності та для розвитку політичної культури українського суспільства.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна конференція “Молодь за інформаційне суспільство” (Київ, Україна, 16-17 квітня 2003); Конференція молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (Київ, Україна, 14 жовтня 2004); Міжнародна науково-практична конференція “ Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (Київ, Україна, 18-19 листопада 2004); Міжнародна конференція “Університети-Інформаційне суспільство-ЮНЕСКО” (Київ, Україна, 2-3 грудня 2004); Міжнародна науково-практична конференція “Моделювання міжнародних відносин” (Київ, Україна, 29-30 травня 2004); ІІІ міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, Україна, 10 березня 2005); ІV міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” (Київ, Україна, 3 березня 2006), а також на щорічних наукових конференціях студентів і аспірантів Інституту міжнародних відносин у 2003-2006 рр.

Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах, “круглих столах” і на засіданнях кафедри міжнародних комунікаціях та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 8 наукових працях – статтях, матеріалах та тезах наукових конференцій, з них 5 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації становить 237 стор., основний текст – 195 стор., список використаних джерел складається з 228 найменувань і займає 16 стор., 2 додатки – 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано сутність і стан наукової проблеми дослідження, політичну актуальність теми, мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення наукової проблеми, новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, характер апробації. Подано загальну характеристику роботи. Системне дослідження політичного іміджу держави дає можливість з'ясувати взаємодію політичної культури українського суспільства та позиціонування держави в міжнародному інформаційному просторі.

У першому розділі “Концептуально-теоретичні засади формування політичного іміджу держави” – досліджено концепцію наукової проблеми, класифіковано концептуально-теоретичні, методологічні підходи формування політичного іміджу держави як чинника політичної культури, представлено термінологію дослідження, окреслено визначення процесів, явищ і понять, що характеризують сферу дослідження, охарактеризовано важливість національної ідентифікації у формуванні політичного іміджу. З системних позицій проаналізовано концептуальні, теоретико-медологічні та прикладні проблеми формування політичного іміджу держави в міжнародному інформаційному просторі; з'ясовано суспільно-політичні та соціальні особливості розвитку політичної культури, політичних комунікацій та політичної іміджелогії (внутрішньо- та зовнішньополітичних зв'язків, які зумовлюють перспективи подальшого формування політичного іміджу суб'єкта міжнародних відносин); виявлено сутність, особливості та функціональні прояви політичного іміджу України; доведено обґрунтування політичного іміджу суб'єктів міжнародних відносин як чинника її політичного потенціалу і з'ясовано тенденції його розвитку через політичні іміджеві комунікації.

Багатоаспектність і складність феномену політичного іміджу вимагає комплексного підходу до теоретичного аналізу і науково-практичного дослідження його природи, характеру, функцій як чинника політичної культури та ідеології в контексті проявів національних особливостей.

Цей висновок зроблено завдяки аналізу зарубіжної та вітчизняної наукової думки, поданому у наукових працях І. Валлерстайна, С. Хантінгтона, З. Бжезинського, А. Тойнбі, Ф. Фукуями, А. Тоффлера, Г. Ласвела, Р. Коена, М. Кастельса, Б. Барбера, Е.Гідденса, А. Аппадураї, С. Капіци, О. Панаріна та ін. Тенденція подальшої міжнародної інтеграції, стратегія формування нового світового порядку і проблема створення позитивного іміджу держави у міжнародному просторі на основі збереження культурної самобутності та ідентичності залишаються провідними для прогресивного міжнародного розвитку.

Окрему увагу слід приділити дослідженню важливості фактору національного само сприйняття у побудові політичного іміджу держави. Цей напрямок має своє відображення у працях І Кисельова, К. Єгорової-Гантман, К. Плешакова, С. Смирнова, Д.Блені та ін.

В основу дослідження покладено положення сучасних теорій міжнародних відносин: теорії соціальних технологій, політичної культури та теорії комунікації як провідних факторів внутрішньої і зовнішньої політики. Ці теорії представлено в наукових працях, які складають джерельну базу дисертації, зокрема, праці зарубіжних дослідників Е. Бернайза, С.Блека, Г.Брума, Ф.Буарі, Р. Джервіса, Н. Еліаса, С.Катлипа, М. Маклюена, Д. Ная, А.Сентера, які розглядали й аналізували процеси теорії, методики і методології паблік рілейшнз. Вони наголошували, що іміджеві (комунікативні) технології є невід'ємною складовою формування сучасної системи міжнародних відносин. Сучасні напрями досліджень впливу зовнішньополітичних технологій на формування іміджу держави в міжнародному просторі в Україні та Росії можна поділити на теоретико-методологічні (В.Королько, Г. Почепцов, Є. Тихомирова) та прикладні (Т. Лебедєва, Є. Пашенцев). Разом з тим, В.Королько, Г.Почепцов, В.Іванов акцентують увагу на комунікативних процесах з точки зору соціології громадської думки, Є.Тихомирова досліджує важливість використання ПР-програм як елементу побудови позитивного іміджу держави в процесах європейської та міжнародної інтеграції тощо.

В.Комаровський, В.Горохов вивчали специфіку комунікативних технологій у контексті сучасного державного управління. Л.Губерський, В.Андрущенко, М.Михальченко зосереджують увагу на ролі комунікативних технологій уформуванні політичної культури, як сукупності політичних цінностей і стандартів політичної діяльності, безпосередньо пов’язаних з розвитком демократичних політичних інститутів та ефективною діяльністю владних структур, О.Зернецька відзначає політичний вплив ЗМК на світові процеси, зовнішньополітичну діяльність окремих держав та забезпечення високої політичної культури національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі. Взаємозв'язок політичного іміджу, виборчих кампаній, політичного лідерства і ролі в цих процесах політичної комунікації досліджує в наукових працях В.Бебик.

Специфікою сучасних міжнародних відносин є політичне значення міжнародного інформаційного співробітництва та його вплив міжнародні програми та доктрини зовнішньої і внутрішньої політики країн світу. Ефективність політичної присутності акторів міжнародних відносин на світовій арені визначається, окрім багатьох політичних, економічних, соціальних та інформаційних чинників, ще й ступенем розвитку національного культурного простору.

В роботі використано термінологію, зафіксовано в доктринах зовнішньої політики держав, в міжнародних документах, наукових дослідженнях зарубіжних та вітчизняних фахівців, зокрема, політичний імідж країни, держави, влади – це суспільно значимий феномен, який є невід'ємною складовою (аспектом) взаємодії суб'єктів внутрішньої та зовнішньої політики. Політичний імідж України – це частина історичного, політичного і культурного світового простору, феномен оцінки якого відбувається в політичних структурах та інститутах. Виступає чинником усвідомлення світовою спільнотою взаємодій між державами, виявляє масштабність і складність конструювання сучасної політичної системи в добу трансформації нових іміджів держави.

Зважаючи на представлену в дисертаційній роботі особливість ролі самосприйняття суб'єкта політики у формуванні політичного іміджу, слід звернути увагу на розуміння “Я-концепції” (самосприйняття) держави. Це сукупність розширених уявлень про себе у формі семантичного знання з урахуванням не тільки реального “Я”, але й з урахуванням суб'єктивної конструкції можливого та необхідного “Я”; це образ майбутніх результатів реалізації суб'єкта на основі минулого досвіду. Заслуговує на увагу “Я-образ” суб'єкта, що є складовою “Я-концепції” самосприйняття держави, її ситуативний образ, котрий забезпечує гнучкість поведінки держави як колективного актора і впливає на формування та ступінь стійкості образів інших держав.

В контексті окресленої теми дослідження зовнішньополітичні комунікативні технології розглядаються як системний процес обміну інформаційними потоками на міжнародному рівні, призначений забезпечити формування та підтримання міжнародного політичного іміджу держави ї просування її національних інтересів. Серед них розрізняють: іміджеву, медіа, публічну, віртуальну дипломатію, державний брендінг. Іміджева дипломатія визначається як діяльність держави, спрямована на створення за допомогою засобів масової комунікації іміджу національних інтересів та роз'яснення мети й основних завдань зовнішньої політики країни, а також формування бажаної думки світової громадськості. Медіа дипломатія передбачає ведення зовнішньої політики держави шляхом використання ЗМК для впливу на зарубіжну громадську думку. Публічна дипломатія має на меті цілеспрямоване інформування міжнародної громадськості по створення позитивної думки про країну, а також підтримку контактів з іншими народами в сфері освіти і культури, що націлена на створення привабливого образа країни. Віртуальна дипломатія є зовнішньополітичною діяльністю, яка охоплює прийняття рішень, координацію, комунікацію, що здійснюється за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Це, насамперед, методи, технології та інструментарій інформаційного впливу на світову громадськість, що передбачає зміну пріоритетів у діяльності зовнішньополітичних дипломатичних установ. Державний брендінг розглядається як репутаційно-іміджева стратегія суб‘єктів міжнародних відносин, спрямована на формування позитивного іміджу держави на світовій арені. Брендінг як складова зовнішньої політики зумовлюється міжнародною конкуренцією та забезпеченням геостратегічних, геополітичних та національних інтересів у сфері міжнародних відносин. Державний брендінг позначає сукупність знаково-символьних складових за оригінальними позитивними характеристиками, які кореспондуються з відносно усталеними стереотипними іміджами певної країни та сприяють її ідентифікації серед інших суб‘єктів міжнародних відносин.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що вирішення проблем формування політичного іміджу держави неможливе без врахування нових чинників політичної культури та ідеології, які виступають як повноправні учасники політичних процесів, реалізуючи насамперед свої комунікативні функції. Аналіз досліджуваного масиву джерел уможливив вироблення власного підходу до розв’язання поставлених в дисертації завдань, який ґрунтується на творчому синтезі використаних концепцій і тлумачень, але з урахуванням специфіки, проблематики і нагальних потреб формування позитивного політичного іміджу України.

У другому розділі “Національна ідентичність як детермінанта формування політичного іміджу України в системі міжнародних відносин” розглядаються основні напрями побудови політичного іміджу в рамках когнітивного підходу до вивчення міжнародних відносин, з’ясовується вплив “Я-образу” на формування політичного іміджу в міжнародних відносинах, а також психологічні механізми ідентифікації та диференціації функціонують на міждержавному та національному рівнях. Подано аналіз особливостей самосприйняття України на рівнях національної ідентифікації та статусу держави в міжнародному співтоваристві, які зумовлюють специфіку формування політичного іміджу. У розділі підкреслюється, що “Я-концепція” (самосприйняття) визначається як сукупність уявлень і поєднує реальний “Я-образ” і суб'єктивний “Я-образ”. Саме “Я-концепція” (самосприйняття) забезпечує сталий образ суб'єкта політичної діяльності, а “Я-образи” забезпечують його динамічні компоненти, які репрезентують залежно від обставин певний набір відповідних сталих характеристик “Я-концепції”.

Аналіз ментально-психологічних характеристик формування політичного іміджу України підтвердив сутність нового підходу до розуміння політичної взаємодії держав в міжнародному інформаційному просторі, запропонованого І. Кисельовим, ключовими поняттями якого є “Я-концепція”, котра забезпечує стійкість і спадковість та “Я-образи”, які забезпечують гнучкість поведінки держави, їх вплив на формування та ступінь стійкості образів інших держав.

Для обґрунтування “Я-концепції” (самосприйняття) України у розділі розкрито сутність базових понять “національна ідентичність” та “національна ідея” в історичній та діахронічній площині, доведено, що потенціал національної ідентичності потребує підтримки політичної влади та використання “Я-концепції” самосприйняття) України у здійснені внутрішньої і зовнішньої політики держави. Підкреслено, що формування позитивного міжнародного іміджу України враховує специфіку ментальності і мотивацію свідомості суспільства.

Пошук ідентичності – відповідь на нарощування глобалізації, розмивання мовних і релігійних спільнот, національних відмінностей. У сучасному світі постмодерну домінуючим стає прагматичний підхід інформаційної ефективності, яка останнім часом стає основним критерієм успішності нації на світових ринках. Разом з тим, хвиля уніфікації і пріоритет “права сильного” стали причиною народження нових амбіцій і претензій.

Внаслідок проведеного аналізу узагальнено та сформульовано “Я-концепцію” (само сприйняття) України; а також проаналізовано, яким чином зазначені рівні самосприйняття впливають на стійкі характеристики зовнішньополітичного образу України.

У третьому розділі “Феномен зовнішньополітичних комунікативних технологій як чинник формування іміджу держави” зазначено, що зовнішньополітичні комунікативні технології є важливим засобом формування політичного іміджу держави у системі міжнародних відносин, невід’ємним компонентом внутрішньої та зовнішньої політики.

У розділі розкривається сутність комунікативних технологій в ході реалізації державних іміджевих програм. Особливості сучасної динаміки міжнародних комунікацій визначають значимість позитивного політичного іміджу в розвитку держави, використання іміджевих політ технологій. Обґрунтованим є теоретичні і прикладні засади для системного дослідження політичного іміджу України як важливого політичного і соціального феномена, аналіз його теоретичного та концептуального розвитку. Виявлено стратегії формування позитивного міжнародного іміджу України: на підставі розробки концепції національної свідомості; створення українських іміджевих центрів за кордоном; створення супутникового інформаційного каналу; проведення державної кампанії по формуванню політичної культури нації; зміни орієнтацій та переваг зовнішньополітичного курсу України.

Аналіз показує, що програма формування політичної культури суспільства і підтримки іміджу країни (особливо у випадку країн перехідного періоду, зокрема України) має набути державного пріоритету. Оскільки структура тільки закладається, вона не може залишитися поза процесами управління і контролю – інакше формування політичного іміджу держави може відбуватися у несприятливому для України напрямку.

З’ясовано, що політика формування політичного іміджу держави на національному, регіональному та глобальному рівнях зумовлена трансформаціями системи міжнародних відносин та потребою забезпечення національних інтересів шляхом реалізації різних зовнішньополітичних комунікативних технологій.

Політика формування іміджу України випливає зі стратегій зовнішньої та внутрішньої політики. Включення стратегій політики формування іміджу в урядові програми надає Україні можливість реформувати ідеологію культурних взаємовпливів, використати інтелектуально-культурний потенціал держави для забезпечити національних інтересів на міжнародній арені.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування політичного іміджу України у міжнародному інформаційному просторі, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів політичної системи в добу трансформації державних політичних інститутів та політичної системи світу.

Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути складові формування політичного іміджу держави в процесах трансформації політичної системи. Методологія аналізу дала можливість з'ясувати провідні тенденції системи, що досліджувалась, і визначити її сучасний функціональний стан, який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікувати як динамічно-прогресуючий. Посилення комунікативних чинників функціонування системи міжнародних відносин актуалізувало проблему формування нової політичної реальності з елементами асиметрії та потребу гармонізації національних підходів до проблеми формування позитивного образу і підтримання політичної репутації держави.

Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:

Сучасний розвиток політичної системи співвідноситься з трансформацією у міжнародних відносинах. Визнання важливості когнітивного підходу до вивчення сучасної політичної системи зумовлене політизацією новітніх комунікативних технологій. Теорії формування позитивного образу держави як інструменту політичної культури стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та футурологічних концепцій другої половини ХХ століття, істотно вплинули на формування позицій міжнародних і національних політичних інститутів щодо впровадження зовнішньополітичних технологій в міжнародну і державну політику країн світу. На сучасному етапі посилюється конвергенція всіх параметрів політичної діяльності, відбувається розмежування світу за ознакою інформаційно-технологічного прогресу і забезпечення національних інтересів інструментами зовнішньополітичних комунікативних технологій. Про це свідчить динаміка політичних відносин, вдосконалення методів і засобів політичної культури та їх визначальних комунікативних стратегій, які об'єктивно обумовлені глобалізацією зовнішньополітичних інтересів та необхідністю їх презентації інструментами комунікативних технологій, що потребують ґрунтовних досліджень як процесу прийняття політичних рішень, так і їх іміджевого забезпечення.

Аналіз теоретичних підходів до формування політичного іміджу держави в міжнародних відносинах вказує на широкі можливості когнітивного підходу, який відводить провідне місце дослідженню механізмів формування зовнішньополітичних образів держав. При цьому було з'ясовано, що окремої уваги заслуговує роль самосприйняття (“Я-концепція”) держави. Структурний аналіз “Я-концепції” держави підтвердив, що вона складається з трьох компонентів: базового – національної ідентичності, рольового – статусу в системі міжнародних відносин та ситуативних “Я-образів”, що змінюються під впливом зовнішніх обставин. Перші дві складові “Я-концепції” забезпечують стійкість і спадковість, а “Я–образи” забезпечують гнучкість поведінки держави як колективного актора, а також впливають на формування та ступінь стійкості образів інших держав. Компаративний аналіз етнопсихологічних засад формування образів виявив, що на рівні міжнаціонального сприйняття функціонують психологічні механізми ідентифікації та диференціації, які зумовлюють формування відмінних стратегій іміджевої політики.

Застосування результатів аналізу концептуальних засад формування образу держави в міжнародних відносинах у практичному вимірі дозволило визначити механізми формування зовнішньополітичного образу України шляхом детального розгляду її “Я-концепції” на двох базових рівнях (відповідно до її трикомпонентної структури): 1) національної ідентичності та фундаментальних цінностей нації-держави, що забезпечують наступництво образу та визначають ціннісну складову образу; 2)статусу держави на міжнародній арені як рольової складової зовнішньополітичного образу України. При розгляді першого рівня “Я–концепції” України було визначено особливості процесу національної ідентифікації в українському суспільстві, виокремлені характерні риси української ментальності, зокрема, тяжіння до анархічного індивідуалізму, що виявляється у комплексі меншовартості та стає бар'єром на шляху державотворення. Аналіз міжнародного статусу України виявив істотний ступінь об'єктності держави на міжнародній арені, яка також зумовлена геополітичним і геостратегічним розташуванням України та структурою сучасної системи міжнародних відносин. В сукупності, особливості української ментальності, відбиваючись на сприйнятті державою свого статусу в міжнародних відносинах, (в сумі з об’єктивними зовнішніми обставинами) зумовлюють визначення “Я–концепції” України "залежна держава" .

Зовнішньополітичні комунікативні технології як інструмент іміджевої політики держави визначають ексклюзивні риси країни та технології їх активного просування у політичній системі міжнародних відносин. Аналіз різних поглядів на комунікативні технології як чинників політичної культури в системі міжнародних відносин свідчать, що зовнішньополітична стратегія з одного боку виступає як інструментальний засіб, а з іншого – як ефективна складова частина реалізації політичного курсу держави.

Комунікативні технології формування міжнародного іміджу держави базуються на діяльності із захисту та просування інтересів держави на міжнародній арені, а також на інформуванні світової громадськості про геополітичні, економічні, географічні тощо особливості держави, стан її розвитку та досягнення. Об‘єктами впливу зовнішньополітичних комунікативних технологій є світові держави, міжнародні та регіональні організації, транснаціональні корпорації, лідери країн та особи, які приймають політичні рішення, політична та бізнес -еліти країн світу, а також світова громадськість.

Проведена оцінка стратегії формування позитивного політичного іміджу України дала змогу визначити основні напрями її реалізації. Втілення в життя національної іміджевої програми зумовлюється стабільністю суспільства; належним рівнем національної свідомості та політичної культури української нації; належним фінансуванням з боку держави (а також залученням коштів з неурядових джерел); Сучасна парадигма політичної культури зумовлює якісно нові підходи до аналізу міжнародних відносин, глибинного осмислення новацій зовнішньополітичних комунікаційних технологій у контексті реалізації національних інтересів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

Швець О.В. Імідж України в мас-медіа провідних країн світу// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Випуск 43. - Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003 – с. 200-2005

Швець О.В. Шляхи побудови інформаційного суспільства в Україні// Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 50. - Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004– с. 161-165

Міжнародний інформаційний обмін//Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.: Л.В. Губерський та ін. – К.: Знання України. – 2004. – Т.2. – с. 92-93

Швець О.В. Використання технологій державного брендінгу у зовнішньополітичній діяльності України: євроінтеграційний аспект// Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 59. - Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006– с. 207-214

Швець О.В. Соціально-політична роль іміджу держави та стереотипи її бачення// Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 59. - Частина ІІ. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2006– с. 67-75

Статті у наукових виданнях:

Швець О.В. Міжнародна конкуренція на світових інформаційних ринках // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 44. - Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003 – с. 104-110

Швець О.В. Проблема захисту прав інтелектуальної власності в Інтернет// Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 50. - Частина ІІ. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004 – с. 55-57

Матеріали конференцій:

Швець О.В. Математичне моделювання як невід'ємний чинник формування суспільного устрою// Міжнародна науково-практична конференція “Моделювання міжнародних відносин”. Тези доповідей. К.: ІМВ, 2004 – С. 243-247

АНОТАЦІЇ

Швець О.В. Формування політичного іміджу України у міжнародному інформаційному просторі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 – політична культура та ідеологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка.– Київ, 2006.

У дисертації дістало подальшого розвитку комплексне дослідження наукової проблеми формування політичного іміджу держави в міжнародному інформаційному просторі, зумовленого феноменом впливу комунікативних технологій на політичну культуру та ідеологію світової спільноти та політичної діяльності суб'єктів міжнародних відносин; обґрунтовано і концептуалізовано сучасний стан і тенденції розвитку світової політичної системи в контексті формування інформаційної парадигми міжнародних відносин та здійснення зовнішньої політики; виявлено пріоритети національної політики шляхом компаративного аналізу стратегій забезпечення національних інтересів в умовах становлення інформаційного суспільства; визначено природу, сутність і функції політичного іміджу; розглянуто структуру і когнітивну семантику “Я-концепції” (самосприйняття) держави та її складових; визначено чинники впливу зовнішньополітичних комунікативних технологій, зокрема, таких як: іміджеві, медіа, віртуальна, публічна дипломатія, державний брендінг у сфері міжнародних відносин. С погляду політичних трансформацій сучасного світу, з'ясовано формування і розвиток політичного іміджу України; відстежень еволюцію і динаміку функціонування політичного іміджу України в історичній та діахронічній площині; запропоновано рекомендації для розробки політичної стратегії забезпечення національних інтересів.

Дисертаційну роботу присвячено політичному аналізу формування іміджу держави в міжнародних відносинах, обґрунтуванню ефективності “Я-концепції” самосприйняття держави як чинника політичної культури та позиціонування держави в міжнародних відносинах, визначенню ефективності зовнішньополітичних комунікативних технологій в контексті міждержавної взаємодії, з’ясуванню динаміки формування політичного іміджу України в світових інформаційних потоках.

Дисертація ґрунтується на теоретико-методичних дослідженнях проблеми, узагальненні результатів наукових пошуків зарубіжних та українських фахівців з питань формування політичної культури суспільства, на структуруванні та моделюванні складових формування політичного іміджу держави, а також на пропозиціях та рекомендаціях забезпечення інтересів України у сфері міжнародного співробітництва.

Сучасні дослідження міжнародних відносин дедалі більше акцентують увагу на зміні характеру взаємодії держав та значенні нетрадиційних чинників їхньої поведінки. Традиційні теоретичні напрями поступово втрачають свою популярність серед сучасних теоретиків міжнародних відносин.

У дисертації показано, що на передній план виходять альтернативні підходи до вивчення міжнародних відносин в рамках когнітивної парадигми, які стверджують, що знання відіграє не меншу роль у конструюванні норм і правил міжнародної системи та формуванні інтересів держав, ніж матеріальні чинники. Отже, психологічний чинник має не менший вплив на взаємодію між державами, ніж традиційні політичний, економічний та військовий. Цілком закономірно, одним із ключових понять при вивченні впливу психологічного чинника є образ держави в міжнародних відносинах.

Ключова роль у процесі формування позитивного іміджу зовнішньополітичного суб’єкта на міжнародній арені належить впливу самосприйняття (“Я-концепці”) України на формування цього образу і є актуальним у декількох вимірах: 1) по-перше, в якості інформаційного фільтру до формування образу виступає самосприйняття самого суб'єкта пізнання; 2) по-друге, сучасний статус України у міжнародних відносинах обумовлює потребу в переосмисленні як загальних механізмів сприйняття інших суб’єктів міжнародних відносин, так і врахування при цьому суто українських особливостей історичного та культурного розвитку.

Важливу роль при розв‘язанні проблеми побудови позитивного іміджу відіграють зовнішньополітичні комунікативні технології. Вони входять до концептуальної парадигми національних стратегій держав, а також інших суб‘єктів міжнародного простору, де вони є одним із компонентів міжнародних впливів та формування позитивного іміджу, а також важливим чинником функціонування держав у світовому просторі.

Водночас, сфера міжнародних відносин ускладнює ці технології і наділяє їх певними характерними ознаками. При формуванні міжнародного іміджу держави враховується багато компонентів. Держава має одночасно проводити багатосторонню політику по формуванню іміджу, аби охопити всі сфери дії іміджу. У дисертаційній роботі наголошується на важливості таких напрямків як іміджева, мережева, медіа дипломатія, лобізм.

Аналіз політики формування іміджу держави в міжнародних відносинах дав можливість сформулювати конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності державної політики у цьому напрямку як специфічного механізму управління політичним процесом та політичною культурою суб’єктів міжнародних відносин.

Ключові слова: імідж держави, міжнародний інформаційний простір, інформаційні потоки, національна свідомість, зовнішньополітичні комунікативні технології, лобізм, іміджева, мережева, медіа дипломатія.

Швец Е.В. Формирование политического имиджа Украины в международных информационных потоках. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 – политическая культура и идеология. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко.– К, 2006

Диссертационная работа посвящена политическому анализу формирования имиджа государства в международных отношениях, обоснованию эффективности “Я-концепции” самовосприятия государства как фактора политической культуры и позиционирования государства в международных отношениях, определению эффективности внешнеполитических коммуникативных технологий в контексте межгосударственного взаимодействия, определению динамики формирования политического имиджа Украины в мировых информационных потоках.

Диссертация основывается на теоретико-методологических исследованиях проблемы, обобщении результатов научных поисков зарубежных и украинских специалистов по вопросам формирования политической культуры общества, на структурировании и моделировании составляющих формирования политического имиджа государства, а также на предложениях и рекомендациях обеспечения интересов Украины в сфере международного сотрудничества.

Современные исследования международных отношений все больше акцентируют внимание на изменении характера взаимодействия государств и значении нетрадиционных факторов их поведения. Традиционные теоретические направления постепенно утрачивают популярность среди современных теоретиков международных отношений.

В диссертации продемонстрировано, что на первый план выходят альтернативные подходы в исследовании международных отношений в рамках когнитивной парадигмы, согласно которым знание играет не меньшую роль в конструировании норм и правил международной системы и формировании интересов государств, чем материальные факторы. Таким образом, психологический фактор оказывает не меньшее влияние на взаимодействие государств, чем традиционные политические, экономические и военные. Закономерно то, что одним из ключевых понятий при изучении влияния психологического фактора является образ государства в международных отношениях.

Ключевая роль в процессе формирования позитивного имиджа внешнеполитического субъекта на международной арене принадлежит влиянию самовосприятия (“Я-концепции”) Украины на формирование этого образа и является актуальным в нескольких измерениях: 1) во-первых, в качестве информационного фильтра формирования образа выступает самовосприятие самого субъекта познания; 2) во-вторых, современный статус Украины в международных отношениях обуславливает потребность в переосмыслении как общих механизмов восприятия иных субъектов международных отношений, так и учет при этом украинских особенностей исторического и культурного развития.

Важную роль в решении проблемы построения позитивного имиджа играют внешнеполитические коммуникативные технологии. Они входят в состав концептуальной парадигмы национальных стратегий государств, а также других субъектов международного пространства, где они являются одним из компонентов международных влияний и формирования позитивного имиджа, а также важным элементом функционирования государств в мировом пространстве.

Вместе с тем, сфера международных отношений усложняет эти технологии и формирует определенные характерные особенности. При формировании международного имиджа государства учитывается большое количество составляющих. Государство нуждается в проведении многовекторной политике по формированию имиджа с целью охвата всех возможных сфер действия имиджа. В диссертационной работе уделяется внимание значимости таких направлений как имиджевая, сетевая, медиа дипломатия, лоббизм.

Анализ политики формирования имиджа государства в международных отношениях дал возможность сформулировать конкретные рекомендации касательно повышения эффективности государственной политики в этом направлении как специфического механизма управления политическим процессом и политической культурой субъектов международных отношений.

Ключевые слова: имидж государства, международное информационное пространство, информационные потоки, национальное сознание, внешнеполитические коммуникативные технологии, лоббизм, имиджевая, сетевая, медиа дипломатия.

Shvets O.V. – formation of the political image of Ukraine in the international informational space. - Manuscript.

Thesis is written for obtaining the academic degree of the candidate of political sciences on the speciality 23.00.03 – political culture and ideology. – Taras Shevchenko Kyiv national university. – Kyiv, 2006.

The thesis paper is dedicated to the political analysis of the image formation of the State in the international relations, validating of the efficiency of the “Self-conception” of the State self-perception as the factor of a political culture and positioning of the country in international relations, determination of the efficiency of foreign-policy communicative technologies in