КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

САВЧЕНКО ОЛЕНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 159.955.2

ДИНАМІКА ІНТЕГРАЛЬНОЇ КОГНІТИВНОЇ СТРУКТУРИ

МИСЛЕННЯ СУБ’ЄКТА У ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ

ПРОФЕСІЙНИМИ ПОНЯТТЯМИ

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Трофімов Юрій Леонідович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри загальної та інженерної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Носенко Елеонора Львівна

Дніпропетровський національний університет МОН України,

завідувач кафедри педагогічної психології та англійської мови

кандидат психологічних наук, доцент

Бреусенко–Кузнєцов Олександр Анатолійович

Національний технічний університет “КПІ” МОН України,

доцент кафедри психології та педагогіки.

Провідна установа:

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К.Д. Ушинського МОН України, м. Одеса.

Захист відбудеться “_08_” ___06____________ 2006 року годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “_07_” ___05________ 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Юрчинська Г.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період глобальних перетворень нашого суспільства в політичній, економічній, соціальній, духовній та ін. сферах важливим напрямком є реформування системи освіти на рівні середньої та вищої школи. Недооцінка психологічних механізмів та факторів, які сприяють більшій продуктивності процесу засвоєння історично сформованого досвіду і системи знань, є причиною низької ефективності багатьох підходів. У процесі навчання педагог повинен приділяти увагу не лише передачі теоретичних тверджень, а й формуванню в учнях відповідних поняттєвих психічних структур як новоутворень.

Оскільки засвоєння наукових понять у процесі навчання включає не тільки знайомство зі змістом нових термінів, але й утворення нових когнітивних структур, переструктурування старих утворень, установлення нових міжпоняттєвих зв'язків у межах цілісної системи, то, аналізуючи процеси формування нових структур професійних понять, ми отримаємо інформацію про динаміку не тільки окремих структурних одиниць, але і усієї інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта. Актуальність та недостатня розробленість даної проблеми зумовили вибір теми дослідження: "Динаміка інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта у процесі оволодіння професійними поняттями".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у межах розробки науково-дослідної теми № 02БФ13-02 “Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді” (№ держ. реєстрації 0102U003112). У роботі досліджуються особливості прогнозування майбутніх подій студентами різних курсів.

Метою дослідження є виявлення особливостей динаміки інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта у процесі його професійної підготовки у вищому навчальному закладі (ВНЗ), визначення тих метакогнітивних стратегій обробки інформації, що обумовлюють високий рівень ефективності функціонування інтегральної когнітивної структури, та окремих її елементів.

Об’єкт дослідження: когнітивні структури поняттєвого мислення суб’єкта.

Предмет дослідження: трансформація структурних, функціональних та результативних аспектів когнітивної структури мислення у процесі оволодіння суб’єктом професійними науковими поняттями.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання дослідження:

Виявити структурні компоненти процесу поняттєвого мислення, які визначають характер та продуктивність процесу відображення інформації.

Розробити у межах структурно-функціонального підходу теоретичну модель інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта, яка буде відповідати принципу багаторівневого відображення психічної інформації.

У пошуковому дослідженні перевірити створену модель інтегральної когнітивної структури, розробити та обрати методичні засоби емпіричного дослідження когнітивних структур різного рівня організації, визначити показники сформованості усієї структури мислення та окремих її компонентів.

Відстежити трансформаційні зміни в характері та рівні організації інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта як багаторівневого утворення залежно від ступеня сформованості когнітивних структур професійних термінів.

Виявити характер співвідношення рівня розвиненості структурних компонентів поняттєвого мислення та специфіки організації метакогнітивних механізмів, що забезпечують мимовільний контроль обробки інформації та прийняття рішення.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали наступні загальнопсихологічні принципи: єдність свідомості та діяльності; опосередкування зовнішніх впливів внутрішніми умовами; принципи системного підходу до досліджень психічних явищ; багаторівневість психічного відображення; множинної детермінації психічних явищ; принцип розвитку, - викладені у працях Б.Г. Ананьєва, Л.І. Анциферової, А.В. Брушлінського, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, С.Д.Максименка, Е.Л. Носенко, В.В. Рибалка, С.Л. Рубінштейна та ін.

Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення теорії мислення як процесу (Б.Г. Ананьєв, А.В. Брушлінський, Д.М. Завалішина, С.Л. Рубінштейн та ін.), структурно-функціонального підходу в дослідженні психічних утворень (І.М. Заярна, В.П. Зінченко, Б.Ф. Ломов, Е.Л. Носенко, М.С. Роговін, М.О. Холодна та ін.), ідеї інформаційної теорії (Дж. Брунер, Б.М. Величковський, А. Пайвіо, М. Познер, У. Рейтман, Е. Рош, М.О. Холодна та ін.) та концепції когнітивних стилів у межах когнітивної психології (В.О. Колга, І.М. Палей, О.В. Соловйов, Ю.Л. Трофімов, М.О. Холодна, Gardner R.W., Guilford J.P., Klein G.S., Witkin H.A. та ін.). Питання формування та функціонування когнітивних структур складають основу теорії психічних процесів Л.М. Веккера та концепції інтегральних структур поняттєвого мислення М.О. Холодної.

Методи дослідження. Для вирішення задач дослідження були використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми, стандартизовані методики та експериментальні завдання. Комплекс емпіричних методів був складений з модифікаційних варіантів методів асоціативного експерименту, "Піктограм" та полярних профілів, що задані графічними опозиціями; субтесту "Інтерпретація порівняння" (НТС) з програми Південнокаліфорнійських тестів легкості, гнучкості і точності мислення (ARP), методики "Визначення рівня другосигнальної інтелектуальної лабільності", методу "Визначення активності вербального і наочно-образного мислення", з стандартизованих методів визначення когнітивно-стильових особливостей ("Сховані фігури" у модифікації Л. Торстона, "Порівняння схожих фігур" Дж. Кагана, "Тест словесно-кольорової інтерференції" Дж. Струпа, "Вільне сортування слів" В.О. Колгі). Методики "Зв'язки між науковими поняттями", "Визначення наукових термінів", "Прогнозування подій майбутнього" були самостійно розроблені автором у відповідності до поставлених завдань у дослідженні. Опрацювання емпіричних даних здійснювалося відповідними математико-статистичними засобами з використанням параметричних та непараметричних методів оцінки вірогідності відмінностей, процедур кореляційного та факторного аналізів.

Наукова новизна отриманих результатів:

поглиблено уявлення про визначальну роль структурних компонентів процесу мислення у відображенні інформації: характер та рівень організації поняттєвих структур обумовлює і міру ефективності, і рівень впевненості у правильності застосування понять у процесі оволодіння професійними термінами;

запропоновано багаторівневу модель інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта, що відображає характер організації структурних компонентів мислення на чотирьох рівнях: 1) як сукупності окремих концептів; 2) як мережі міжпоняттєвих відношень; 3) як утворення, що забезпечує відображення інформації, конструювання відношень та регулювання процесів формотворення; 4) як однієї з характеристик процесу поняттєвого мислення.

визначено, що у період професійної підготовки студентів умовою підвищення рівнів організації усієї когнітивної структури та її конструюючого та плануючого компонентів є зростання рівня розвиненості пізнавально-відображуючого компонента, який відображає структурний аспект функціонування інтегральної структури мислення;

доведено, що скорочення часу навчання негативно впливає на рівень сформованості та ефективності функціонування структур наукових термінів;

знайшло емпіричне підтвердження припущення про існування відповідності рівня ефективності функціонування когнітивної структури мислення ступеню розвиненості стильових властивостей особистості (поленезалежності та рефлективності), що поширює знання про організацію індивідуального досвіду суб’єкта;

встановлено, що рівень сформованості інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта значно більш пов’язаний з показниками виразності процесуально-динамічних характеристик розумового процесу, ніж зі змістовно-результативними.

Теоретичне значення полягає у систематизації та розширенні знань про склад, принципи організації та особливості функціонування структурних компонентів розумового процесу, в обґрунтуванні структурно-функціональної моделі інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта. Проаналізована залежність етапів підвищення рівня організації інтегральної когнітивної структури мислення від ступеня сформованості структур наукових понять, зміст яких засвоюють студенти у період своєї професійної підготовки у ВНЗ.

Практичне значення полягає у розробці авторських методів емпіричного дослідження, що дозволяють аналізувати продуктивність встановлення різного типу відношень між науковими поняттями, специфіку організації антиципіруючої схеми наукових термінів та особливості прогнозування суб’єктом подій майбутнього. Факти різночасності формування та розвитку окремих елементів структур наукових термінів, а також розбіжності періодів підвищення рівнів сформованості та ефективності функціонування поняттєвих структур важливо враховувати при складанні навчальних планів та програм, при плануванні послідовності та тривалості окремих дисциплін. Були визначені умови оптимізації функціонування когнітивної структури, а саме - формування антиципіруючої схеми наукових термінів високого рівня організації; використання продуктивних метакогнітивних стратегій; розвиток операційних компонентів. Створений комплекс емпіричних методів дослідження структурних компонентів мислення може бути використаний на практичних заняттях при викладанні курсів "Загальної психології", "Експериментальної психології" у процесі підготовки практичних психологів та соціальних педагогів за фахом.

Надійність і вірогідність результатів дисертаційного дослідження забезпечується обґрунтованістю його методологічних засад, відповідністю використаних методів предмету, меті та задачам дослідження, поєднанням методів кількісного та якісного аналізів даних, відповідним обсягом та репрезентативністю вибірки досліджуваних. Основним експериментальним дослідженням протягом 2003-2004 р. було охоплено 426 студентів ХДУ, що навчалися на спеціальностях "Практична психологія" та "Педагогіка початкових класів та логопедія".

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях "Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти" (Херсон, 2003); "Актуальні проблеми практичної психології" (Херсон, 2004; 2005; 2006); "Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка)" (Київ, 2004).

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено у 7 публікаціях, з них 5 - у фахових наукових виданнях України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 263 найменувань, і 17 додатків. Основний зміст викладено на 182 сторінках тексту. Дисертація містить 19 таблиць, 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність дослідження, дається обґрунтування вибору теми, визначаються мета, об’єкт, предмет, основні припущення та завдання дослідження, окреслюються теоретико-методологічні засади дослідження та методичний комплекс, що забезпечує її реалізацію. Висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Системний аналіз структурних компонентів поняттєвого мислення" виявлені обмеження двох головних підходів у дослідженні поняттєвого мислення, як вищої форми мислення: аналіз його як процесу (Б.Г. Ананьєв, А.В. Брушлінський, С.Л. Рубінштейн) і як інтелектуальної діяльності (П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, Я.П. Пономарьов, О.К. Тихомиров), показана необхідність аналізу цієї форми мислення в єдності процесуального і структурного аспектів. Подібний підхід розроблявся в роботах Б.М. Величковського, В.П. Зінченка, Б.Ф. Ломова, М.С. Роговіна, М.О. Холодної та ін., однак основи були закладені ще в працях Л.С. Виготського, О.Р. Лурії, Ж. Піаже.

Аналіз поняттєвої системи суб’єкта, що на мовнорозумовому рівні визначає особливості і специфіку процесу відображення інформації, доводить необхідність виокремлювати структурні особливості організації та змістові компоненти. Структура визначає інваріантність поняттєвої системи, її основних властивостей, незалежно від внутрішнього змісту та зовнішніх змін. У роботі показана необхідність здійснювати аналіз поняттєвих форм відображення на двох рівнях. Мікроструктурний рівень включає вивчення особливостей організації та функціонування структур окремих понять (концептів). Концепт ми визначаємо як інтегральне ієрархічно організоване когнітивне утворення, у складі якого представлені відображені ознаки і характеристики об'єкта, які є вираженими мовою словесних символів, образних структур і чуттєво-сенсорних вражень, що забезпечує адекватність відображення об'єкта чи явища за рахунок встановлення інваріантних відносин між ознаками різного рівня узагальненості і значимості.

На макрорівні предметом аналізу стає специфічність організації єдиної інтегральної когнітивної структури мислення суб'єкта, системного утворення, яке в умовах пізнавального контакту з дійсністю активує наявні структурні, операційні та регуляційні ресурси для створення суб’єктивного простору відображення, що забезпечує вибірковість сприйняття інформації, обробку її за різними критеріями значимості, активізацію релевантної завданню інформації, а також контролювання інформаційних процесів для забезпечення високої компетентності суб'єкта.

Проведений теоретичний аналіз структурних компонентів процесу поняттєвого мислення дозволив нам розробити багаторівневу модель інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта. Для створення цієї моделі ми використовували принципи структурно-функціонального підходу, а також теоретичні положення, що базуються на аналізі робіт Б.Г.Ананьєва, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, Н.Ю. Максимової, І.П. Манохи, В.А. Моляко, Е.Л.Носенко, М.Л. Смульсон, В.О.Татенка, Ю.Л.Трофімова, Н.В. Чепелевої та ін.

Висунута теоретична модель інтегральної когнітивної структури мислення надає інформацію про специфіку поняттєвого відображення на чотирьох рівнях: 1) як сукупності окремих структурних одиниць (концептів); 2) як розширеної мережі міжпоняттєвих відношень; 3) як цілісного утворення, складові якого забезпечують виконання функцій: відображення інформації, конструювання відношень між структурними одиницями, регуляції та контролю за ходом процесів формоутворення, функціонування та розвитку концептів у межах цілісної системи; 4) про характер співвідношення рівня розвиненості інтегральної структури зі ступенем виразності процесуально-динамічних та змістово-результативних особливостей розумового процесу. У загальному вигляді модель зображена на рис. 1.

На першому рівні аналізу предметом дослідження є особливості організації окремих поняттєвих структур (концептів). Аналіз робіт Дж. Брунера, Л.М. Веккера, П.Я. Гальперіна, М.І. Жинкіна, О.М. Соколова, О.К. Тихомирова, М.О. Холодної та ін. дозволив нам виділити три компоненти концептів: 1) словесно-мовний; 2) образний (візуально-просторовий); 3) чуттєво-емоційний. Специфіка поняттєвого відображення полягає у виокремленні різноякісних ознак об'єкта та у забезпеченні відповідності словесного знака предметній основі поняття. Предметний характер відображення потребує включення в роботу образного компонента. У чуттєво-емоційному компоненті в "знятому виді" представлені передпоняттєві форми відображення: емоційно-оцінні, сенсорні і моторні враження суб'єкта.

Аналіз продуктивності встановлення логічних відношень між окремими концептами, що відображає розвиненість мережі міжпоняттєвих відношень, дозволяє отримати інформацію про специфіку організації когнітивної структури на другому рівні, рівні "функціонування окремих поняттєвих структур". Ми вважаємо важливим перевірити припущення, що саме особливості будови окремих когнітивних структур визначають специфіку їх функціонування.

Третій рівень аналізу припускає вивчення інтегральної ментальної структури як цілісного утворення. Ми виокремили три функції, які повинна виконувати дана форма відображення, а саме: 1) формування окремих поняттєвих структур (концептів); 2) активування операційних компонентів, які забезпечують встановлення відносин між окремими одиницями системи; 3) регулювання процесів формоутворення та функціонування окремих елементів цілісної структури. А отже, ми можемо припустити існування трьох функціональних компонентів структури: пізнавально-відображуючого, конструюючого, плануючого, котрі виконують відповідні функції.

Рис. 1. Модель інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта

Останній рівень дослідження припускає вивчення характеру взаємозв'язку особливостей організації інтегральної когнітивної структури з іншими особливостями процесу поняттєвого мислення, а саме з процесуально-динамічними (лабільністю, вербальною та невербальною активністю) та з змістово-результативними аспектами поняттєвого відображення (категоріальною складністю та особливостями імовірного прогнозування подій майбутнього).

У другому розділі роботи "Експериментальна апробація багаторівневої моделі інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта" представлені теоретичні та методичні засади дослідження. Для перевірки висунутої теоретичної моделі інтегральної когнітивної структури мислення було проведене пошукове дослідження, метою якого було виокремити показники, що визначають особливості організації інтегральної когнітивної структури на чотирьох рівнях, та підібрати емпіричні методи для їх визначення. У пошуковому дослідженні приймали участь 102 студенти ХДУ, що вивчають психологічні дисципліни (віком від 17 до 23 років).

На рівні аналізу окремих поняттєвих структур (концептів) ми розглянули три типи професійних термінів у залежності від широти галузі їх застосування: 1) загальнонаукові терміни (ЗТ), що складають методологічну базу; 2) спеціалізовані терміни (СТ), що використовуються у певній науковій галузі знань; 3) вузькоспеціалізовані поняття (ВТ), що мають обмежене використання в рамках окремих концепцій, підходів, галузей.

Була встановлена залежність рівня організації структури поняття від широти галузі його застосування. Більш складну за рівнем організації структуру мають ті наукові поняття, які мають ширшу міру спільності в наслідок більш розширеної галузі застосування. Підвищення ступеня спільності досліджуваних наукових термінів (при порівнянні груп ЗТ та ВТ) веде до зниження відносної кількості однорівневих асоціативних зв'язків (ц=3,2) за рахунок більшої активації субординаційних відносин (ц=1,7) і процесів структурного аналізу об'єктів (ц=3,4) у організації словесно-мовного компонента поняттєвої структури та до зростання відсотку узагальнених зображень (ц=7,72) у організації образних компонентів концептів. А ефекти більшого розроблення предметної структури розглянутого об'єкта, які безпосередньо чи опосередковано символічними представленнями відтворюють суттєві взаємини внутрішніх складових, є найбільш вираженими у групах понять середнього ступеня спільності (ц=3,1 при порівнянні СТ понять з ВТ та ц=1,91 – з ЗТ). Найнижча міра представленості диференційованих чуттєво-емоційних вражень визначена у структурі наукових термінів найвужчої галузі застосування (t=2,17 при порівнянні з групою ЗТ; t=3,21 – СТ). Надмірна виразність елементів чуттєво-сенсорного досвіду у складі ВТ перешкоджає аналітико-синтетичним процесам, котрі обумовлюють формоутворення.

На рівні аналізу мережі міжпоняттєвих відношень ми не отримали однозначного зв’язку між рівнем продуктивності встановлення логічних відносин між поняттєвими структурами та ступенем їх сформованості. Поняття вузької галузі застосування мають низький рівень організації структури за показниками складності словесно-семантичних зв'язків, образних зображень та міри диференційованої участі чуттєво-емоційного компонента, але за показником продуктивності встановлення відносин між поняттями вони вірогідно перевищують результати групи СТ (t=2,85). Високий сумарний бал у цієї групі обумовлений високою продуктивністю у створенні причинно-наслідкових відносин (t=2,84 – у порівнянні з СТ), які актуалізуються за принципом встановлення просторово-тимчасової суміжності між об'єктами, та у встановлені видових аналогій (t=4,59). Ці факти можуть бути пояснені високою частотою використання даних понять у повсякденній лексиці, що сприяє розширенню саме однорівневих зв'язків.

На рівні аналізу когнітивної структури суб’єкта як самостійно функціонуючого утворення був введений єдиний індекс рівня сформованості когнітивної структури мислення суб’єкта (ІСКС). Показник ІСКС визначається нами як сума трьох Z-оцінок, які відображають відповідно рівень організації трьох складових інтегральної структури мислення. На рис. 2 схематично зображені ті показники, ступінь розвиненості яких ми враховували при визначенні рівня ІСКС.

Рис.2. Параметри, що враховуються при визначенні індексу сформованості інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта

Пізнавально-відображуючий блок характеризує особливості побудови окремих концептів різного рівня узагальнення (структурний аспект функціонування). Конструюючий блок відображає операційно-динамічні аспекти роботи когнітивної структури мислення суб’єкта. Плануючий компонент відображає ступінь сформованості системи еталонів і критеріїв оцінки рівня розвитку окремих поняттєвих структур. Ми висловили припущення, що в процесі утворення поняттєвих форм формуються і критерії їхньої оцінки, і деяка еталонна "антиципіруюча схема наукового терміна", що дозволяє співвіднести зміст і обсяг ознак різних типів, указати на дефіцит ознак певного типу, розвести виділені ознаки за різноузагальненими рівнями, що обумовлює формування ієрархічної когнітивної структури. Результати суб’єктивного оцінювання ступеня відповідності пропонованих досліджуваному визначень наукових термінів з різними типами співвідношення родо-видових ознак у методиці "Визначення наукових термінів" надають інформацію про характер сформованості антиципіруючої схеми суб’єкта.

Результати кореляційного аналізу показали, що рівень сформованості усієї когнітивної структури мислення залежить від ступенів розвиненості усіх її компонентів: пізнавально-відображуючого (r=0,74), конструюючого (r=0,74) та плануючого (r=0,61). Важливо відзначити, що плануючий компонент має незалежне положення у цілісній структурі, маючи значимий зв’язок лише з показником виразності чуттєво-емоційних вражень у поняттєвих структурах (r=-0,28). Даний компонент досягає більшого рівня у тих суб’єктів, котрі мають нижчу міру представленості диференційованих чуттєво-емоційних вражень у концептах наукових понять.

Було визначено, що рівень ІСКС співвідноситься з рівнем виразності процесуально-динамічних особливостей розумового процесу: лабільності (r=0,41), швидкості (r=0,24) та гнучкості (r=0,24); та зі змістово-результативними аспектами поняттєвого відображення: рівнем категоріальної складності зображень (r=0,27), ступенем оптимістичності довгострокових прогнозів (r=-0,24) та змін у власному житті (r=-0,23), сумарним показником широти прогнозів (r=0,23). Високому індексу сформованості інтегральної когнітивної структури мислення відповідають більш песимістичні очікування що до майбутніх змін, що пов’язане з нестабільністю політичного та економічного становища країни у період дослідження. Потрібно відзначити, що рівень ІСКС у значно більшій мірі пов’язаний із рівнем лабільності ніж з іншими показниками процесуально-динамічних та змістово-результативних характеристик розумового процесу. За критерієм z-перетворення Фішера встановлено, що ступінь зв’язку ІСКС з рівнем лабільності розумового процесу є вищим, ніж з показниками широти прогнозів (z=2,98; б?0,99), оптимістичності суб’єктивованих прогнозів (z=1,59; б?0,89), швидкості (z=2,12; б?0,95) та гнучкості розумового процесу (z=1,8; б?0,945).

Результати факторного аналізу свідчать про існування тісних зв’язків між показниками сформованості компонентів інтегральної структури мислення та особливостями організації окремих поняттєвих структур. Так, перший за пояснювальною силою фактор (9,27% загальної дисперсії) включив показники рівнів розвиненості інтегральної структури, конструюючого та пізнавально-відображуючого компонентів, ступеня складності організації вербальних компонентів і виразності здібностей до встановлення адекватних відносин між поняттями. Інший фактор (7,5% загальної дисперсії) був представлений показниками рівнів організації інтегральної структури, пізнавально-відображуючого блоку, образних компонентів наукових термінів, ступеня виразності оборотності розумових операцій та параметрами вербальної і невербальної швидкості, які свідчать про рівень розвиненості конвергентних здібностей суб'єкта. Третій компонент поняттєвої структури - чуттєво-емоційний - увійшов до складу другого за потужністю фактора (9,1% загальної дисперсії) разом з показниками загального ступеня сформованості плануючого компонента та рівня впевненості у правильності відповідей. Чим вищими є показники впевненості у правильності відповідей, тим більше у поняттєвих структурах наукових термінів активізуються надмірно виражені емоційні враження. Тобто люди, які пред’являють до результату виконання більші вимоги, схильні критичніше оцінювати правильність виконаних дій, мають вищий рівень диференційованості емоційних компонентів.

У третьому розділі "Динаміка інтегральної когнітивної структури мислення у процесі професійної підготовки студентів" представлено результати аналізу змін в організації когнітивної структури мислення суб’єкта в залежності від ступеня сформованості її структурних одиниць (концептів) впродовж навчання студентів у ВНЗ.

У дослідженні взяли участь 273 студенти першого, третього і п'ятого курсів, які навчаються за спеціальностями "Практична психологія" та "Педагогіка початкових класів та логопедія". Для визначення рівня розвитку когнітивної структури до моменту вступу до ВНЗ була сформована контрольна група студентів (51 особа), що тільки були зараховані на перший курс і не мали ще спеціальної підготовки за спеціальностями. Загалом дослідженням було охоплено 324 студента.

У ході аналізу особливостей організації концептів наукових термінів ми виокремили кілька етапів у процесі формування вербальних та образних складових наукових термінів. На першому етапі розвитку поняттєвого концепту ми констатували (за результатами порівняння контрольної групи і групи першокурсників) збільшення кількості семантичних ознак, що підкреслюють приналежність відображеного в понятті об'єкта до певної родової категорії (ц=2,69 - у психологічній вибірці (ПВ), ц=2,24 – у дефектологічній (ДВ)), і зниження числа предметно-ситуативних ознак (ц=3,57 - ДВ) та ознак, виділення яких засноване на встановленні значеннєвих і функціональних асоціацій (ц=7,25 - ПВ). Під час подальшого розвитку (другий етап) збільшується питома вага структурних ознак (ц=2,66 – ПВ; ц=6,02 - ДВ), що свідчить про зростання здібностей суб'єктів до мікроструктурного аналізу об'єкта, а також знижується кількість предметно-ситуативних ознак (ц=6,89 – ПВ; ц=3,48 – ДВ), що говорить нам про зниження питомої ваги випадкових зв'язків, заснованих на просторовій і тимчасовій суміжності між відображеними явищами, на співзвучності зовнішніх форм та ін. На третьому етапі (четвертий, п’ятий роки навчання) можливі два напрямки розвитку поняттєвих структур: або подальше зростання кількості і складності структурних ознак, що сприяє розвитку здібностей до макро- і мікроструктурного аналізу явищ, або удосконалення ієрархічної організації концепту, розвитку здібностей до встановлення відношень домінантності і субдомінантності між різними різноузагальненими ознаками. Перший напрямок ("горизонтально-розширений") виявлено у вибірці студентів-дефектологів, другий ("вертикально-орієнтований") - у вибірці студентів-психологів.

У розвитку образних компонентів структур наукових термінів відзначено зростання показника складності актуалізованого образу при порівнянні результатів 1 і 5 курсів (t=3,36 – ПВ; t=2,34 – ДВ). Спостерігається єдина тенденція до поступового збільшення рівня узагальненості зображень упродовж усього терміну навчання за рахунок зниження числа образів, що безпосередньо зображують об'єкт чи його найближче ситуативне оточення (ц=2,8 – ПВ; ц=1,8 – ДВ), і збільшення показників активності процесів символізації (ц=3,1 – ПВ; ц=1,9 – ДВ) та процесів схематизації і моделювання (ц=2,09 – ПВ; ц=2,68 – ДВ). Ці дані свідчать про більш інерційний характер динаміки образного компонента в порівнянні з вербальним, оскільки активізуються процеси формування і переструктурування більш глибинних структур (просторово-часових особливостей організації об'єктів чи явищ, відображених у поняттях). Ось чому можливість надати визначення поняттю не слід вважати значущим критерієм засвоєння його змісту, оскільки він не відображає усіх аспектів сформованості поняттєвої структури.

Ми висловили припущення, що в ході розвитку поняттєвих структур повинна збільшуватися міра диференційованої участі чуттєво-емоційних вражень у роботі концепту, але вона не підтвердилась. Стійка тенденція до збільшення міри відсутності (при зіставленні результатів студентів1-5 курсів - t=5,48 - ПВ і t=3,36 - ДВ) та ступеня надмірної участі (t=2,01 та t=2,46;б?0,95 відповідно) емоційних вражень у роботі концептів і настільки ж стабільна тенденція до зниження міри диференційованої участі емоційних вражень (t=6,95 та t=3,93 відповідно) у студентів двох вибірок свідчать, що чуттєво-емоційні компоненти виконують функції активізації та спонукання необхідних когнітивних процесів і механізмів на цьому етапі розвитку поняттєвих структур. Можна припустити, що подальший розвиток поняттєвих структур буде пов’язаний зі зміною домінуючої функції чуттєво-емоційного компонента з активаційно-енергетичної, що забезпечує "мотиваційний тонус" для функціонування когнітивних процесів на оптимальному рівні, на регулятивну, яка полягає в здійсненні координації, гнучкої корекції процесів формоутворення.

На рівні аналізу динаміки продуктивності встановлення міжпоняттєвих відношень за допомогою створених нами двох варіантів методики "Зв'язки між науковими поняттями" була встановлена певна відповідність етапів розвитку здатності до створення адекватних відношень професійних понять між собою до стадій перетворення вербального компоненту поняттєвої структури. Достовірне збільшення відсотка ознак родової категоризації (ц=2,24 – при порівнянні даних студентів 1 курсу та контрольної групи) у ДВ обумовлює зростання продуктивності встановлення родо-видових відношень між поняттями, а підвищення проценту ознак структурних перетворень (ц=2,3 - ПВ) у концептах (ц=6,02 – ДВ при порівнянні даних студентів 1-3 курсів) свідчать про зростання ефективності створення відношень "ціле-частина цілого" (t=3,294 і t=3,59 – відповідно), що збігається з початковим етапом вивчення предметів за спеціальністю. Засвоєння змісту термінів є необхідною умовою продуктивного встановлення зв’язків "ціле-частина цілого".

На другому етапі ми маємо збільшення продуктивності встановлення категоріальних узагальнень (t=2,10), видових аналогій (t=2,84) та структурних відношень (t=1,99) між науковими поняттями у студентів-психологів завдяки ускладненню поняттєвих структур відповідних термінів, зростанню питомої ваги родових (ц=1,85), видових (ц=3,56) та структурних ознак (ц=2,03) у складі концептів. У ДВ зростання кількості структурних ознак (ц=4,21) у концептах сприяє підвищенню рівня продуктивності встановлення відношень "ціле-частина цілого" (t=5,4). Отже, формування "горизонтально-розширених" поняттєвих структур сприяє підвищенню лише показників активності формування мережі структурних відношень. Ієрархічний характер структурної організації окремих понять ("вертикально-орієнтований") обумовлює поступове зростання числа однорівневих і міжрівневих зв'язків з іншими поняттями в системі.

Функціонування й удосконалення процесів зовнішнього і внутрішнього структурування припускають тимчасові витрати. Тому, якщо за показниками продуктивності виділення основних семантичних ознак ми одержали високі результати у студентів ПВ вже наприкінці 3 курсу (t=4,7), то помітне зростання значень показників правильності встановлення відношень між науковими поняттями спостерігається лише на 5 курсі (t=3,06 – відносно рівня 1 курсу). Дефіцит часу, відведеного у навчальній програмі для підготовки педагогів-логопедів на засвоєння дисциплін за спеціальністю, не дозволив студентам під час навчання в ВНЗ створити широкі мережі зв'язків між структурами основних професійних термінів, у яких створювалися б не тільки однорівневі відношення, але і зв’язки домінантності і субдомінантності.

На рівні аналізу цілісної когнітивної структури були встановлені різні темпи розвитку окремих складових інтегральної структури мислення. На рисунках 4 та 5 зображені динамічні зміни основних компонентів когнітивної структури та її загального рівня ефективності функціонування впродовж навчання студентів двох спеціальностей у вищому навчальному закладі.

На першому етапі, що триває перший рік навчання у ВНЗ, ми констатуємо зростання рівня організації концептів наукових термінів (зміст яких засвоюють студенти у процесі навчання) за рахунок підвищення ступеня складності побудови словесно-мовного компонента концепту (t=4,47-ПВ, t=3,16-ДВ) та зростання диференціальної міри представленості чуттєво-емоційних вражень у складі поняттєвої структури (t=4,46 та t=4,76 відповідно). Зростання рівнів організації пізнавально-відображуючого (t=3,79-ПВ) та конструюючого (t=2,31-ПВ) компонентів структури веде до підвищення рівня сформованості усієї когнітивної структури мислення суб’єкта (t=3,08-ПВ). Зростання рівня ІСКС (t=2,41) у студентів другої вибірки пов’язане з незначним підвищенням ефективності функціонування усіх складових структури. Наступний етап змін у рівні розвиненості інтегральної структури (t=1,99-ПВ, t=2,06-ДВ) збігається з періодом засвоєння основних теоретичних дисциплін за фахом (періоди 1-3 курси у ПВ, 3-5 курси у ДВ). Саме у цей час значно підвищується рівень сформованості структур професійних термінів за рахунок розвитку словесно-мовної (t=4,7-ПВ, t=4,33-ДВ) та образної (t=2,34-ДВ) складових, що сприяє зростанню рівня сформованості пізнавально-відображуючого компонента (t=2,6) структури мислення студентів ДВ. Третій період незначного підвищення рівня сформованості когнітивної структури був відокремлений лише у психологічній вибірці. Динамічні зміни на цьому етапі були обумовлені збільшенням рівнів ефективності функціонування операційно-динамічних (t=2,16-порівняння 3 і 5 курсів) та регулятивних (t=2,41-порівняння даних 1 і 5 курсів) компонентів.

Рис. 4. Динаміка змін інтегральної когнітивної структури мислення студентів психологічної спеціальності

Рис. 5. Динаміка змін інтегральної когнітивної структури мислення студентів дефектологічної спеціальності

У дефектологічній вибірці важливих змін у рівнях організації конструюючого та плануючого компонентів не визначено, оскільки лише наприкінці останнього року навчання поняттєві структури основних професійних термінів досягли високого рівня організації. Отже, досягнення високого рівня сформованості поняттєвих структур окремих термінів, що відображається в ступені розвиненості пізнавально-відображуючого компонента структури, є умовою підвищення рівнів організації та функціонування конструюючого та плануючого компонентів структури.

У складі інтегральної когнітивної структури мислення різні темпи розвитку мають окремі функціональні блоки, серед яких пізніше за всіх набуває високого рівня плануючий компонент. У кореляційній плеяді п’ятикурсників збільшується ступінь залежності ІСКС від рівня розвиненості плануючого блоку у порівнянні зі структурою третьокурсників (z=1,61; б?0,9 - ПВ і z=1,38; б?0,84 - ДВ), що підтверджує положення про зміну ролі плануючого компонента у структурі розумової діяльності у ході інтелектуального розвитку суб’єкта. Під час функціонування та розвитку зазнає змін і внутрішня структура цього компоненту. Саме ступінь інваріантності родо-видової структури еталонної антиципіруючої схеми наукового терміна старшокурсників (r=0,61 - ПВ) визначає рівень ефективності функціонування усього блоку у більшій мірі (z=1,53; б?0,87) ніж рівень впевненості у правильності наданих відповідей (r=0,38). У структурі студентів-випускників дефектологічної спеціальності лише з’являється вірогідний зв’язок (r=0,37) між показниками рівня сформованості плануючого блоку та індикатором ступеня організації антиципіруючої схеми. Висока імовірність помилкового використання наукових термінів, можливості встановлення неадекватних міжпоняттєвих відношень у структурі суджень, - ось можливі наслідки несформованої антиципіруючої схеми.

При досягненні високого рівня сформованості пізнавально-відображуючого та конструюючого компонентів структури мислення зникає вірогідний зв’язок між показниками їх ступеня розвиненості. Цей факт (визначений у групі студентів-випускників психологічної спеціальності) свідчить, що підвищення рівня зрілості кожного окремого блоку забезпечує відносно незалежне його функціонування усередині єдиної цілісної структури. Втрачається зв'язок між показниками, які визначають складність семантичних ознак і образних структур, що свідчить про незалежність процесів обробки інформації у різних системах кодування інформації. Незалежна робота трьох систем обробки інформації (вербальної, образної і чуттєво-емоційної) дозволяє компенсувати недостатній розвиток однієї з них за рахунок високої ефективності функціонування інших, здійснює одночасний аналіз ознак різного ступеня узагальненості у різних "мовних" системах. У структурі зв'язків конструюючого блоку незалежний статус здобуває ступінь виразності ефекту оборотності розумових операцій, який більше не залежить від рівня сформованості окремих операцій і може розглядатися як самостійна характеристика мислення.

Збільшення рівня сформованості інтегральної когнітивної структури мислення супроводжується зростанням продуктивності розумових процесів у ході професійної підготовки студентів. Підйом рівня організації структури мислення у перший рік навчання супроводжується зростанням рівня лабільності розумового процесу (t=3,08-ПД, t=2,41–ДВ), показників вербальної швидкості (t=3,01-ПД, t=2,77–ДВ), гнучкості (t=2,06, t=2,67), категоріальної складності (t=4,96, t=3,31), широти прогнозу (t=7,28-ПД, t=3,09–ДВ), а також невербальної швидкості (t=2,07), гнучкості (t=2,28) та оптимістичності прогнозів (t=3,04) у студентів психологів. Наприкінці третього курсу був визначений період падіння розумової активності студентів за показниками невербальних форм (невербальної швидкості (t=3,26-ПВ), гнучкості (t=2,84-ПВ, t=3,42-ДВ). Факт зниження активності може бути пояснений надмірним навантаженням другої сигнальної системи та ігноруванням ресурсів першої системи у навчальному процесі. Другий етап підвищення рівня ІСКС супроводжується подальшим підйомом рівня розумової лабільності (t=4,16) і категоріальної складності (t=2,66) у студентів психологів, зростанням показників вербальної (t=2,36) і невербальної (t=2,27) гнучкості у майбутніх логопедів. Припускаємо, що висока непевність у рівні свого професіоналізму та підвищена тривожність в умовах невизначеності характеру самостійної професійної діяльності є причинами низьких оцінок імовірних змін у майбутньому житті випускників (t=4,93–ПВ, t=7,77-ДВ–між 5 і 3 курсами), а політична та економічна нестабільність країни сприяє песимістичному характеру короткочасних прогнозів (t=3,85-ДВ).

У четвертому розділі "Співвідношення когнітивних і метакогнітивних характеристик процесу поняттєвого відображення інформації" представлені узагальнені результати перевірки припущення про існування у структурі індивідуального досвіду людини співвідношення між рівнем функціонування структурних компонентів когнітивних процесів і ступенем сформованості ментальних механізмів, які забезпечують мимовільний контроль за процесами обробки інформації.

Ми обґрунтували можливість використання у ролі індикаторів сформованості мимовільних метакогнітивних механізмів показників виразності полюсів когнітивних стилів, індивідуально-своєрідних способів обробки інформації, які організовують і координують роботу пізнавальних процесів, обмежують вплив афективних і мотиваційних станів. Була створена класифікація стратегій мимовільного контролю різного рівня продуктивності, які формуються у представників кожного полюса у таких стильових особливостях, як рівень виразності поленезалежності і рефлективності, широта діапазону еквівалентності і ступінь гнучкості пізнавального контролю.

З 148 студентів за методом розподілу вибірки на квартилі були сформовані дві групи досліджуваних з високими (37 осіб) і низькими (37 осіб) значеннями ІСКС.

Отримані результати свідчать, що студенти з високим індексом розвиненості когнітивної структури мислення мають вірогідні розходження за двома стильовими параметрами, "полезалежність-поленезалежність" та "імпульсивність-рефлективність". Вони більш успішні у виявленні простої фігури у складі збірного образу (t=3,87), що є індикатором високого ступеня ефективності процесів переробки інформації незалежно від оточуючого контексту, роблять меншу кількість помилок у ситуації множинного вибору (t=2,52). Рішення про подібність двох фігур приймається лише на підставі ретельного аналізу матеріалу, про що свідчить значно більші часові витрати на процеси ідентифікації (t=2,07; б?0,95).

При порівняльному дослідженні особливостей організації когнітивних і метакогнітивних структур у студентів з різним рівнем ІСКС встановлено, що 73% студентів з високим індексом і лише 29,7% студентів з низьким ІСКС використовують ефективні стратегії для здійснення структурних перетворень незалежно від структури оточуючого контексту, завдяки актуалізації установки на перевірку правильності запропонованих припущень. Більшість (ц=1,92) із осіб з низьким рівнем розвиненості єдиної когнітивної структури (51,4%) виконують завдання з установкою на швидкість, допускаючи велику кількість помилок. Ми можемо констатувати (ц=2,81), що серед студентів з високим рівнем сформованості когнітивної структури частіше (37,8%) ніж серед представників іншої групи (10,8%) зустрічаються ті, у яких сформовані продуктивні стратегії обробки інформації та прийняття рішення на підставі вибіркового аналізу не усіх ознак об’єктів, а лише тих, котрі вважаються значущими для умов завдання та перевірки правильності припущення за мінімальною кількістю варіантів. Також серед осіб з розвинутими когнітивними структурами (5,4%) значно менший відсоток (ц=3,68) тих студентів, які хаотично перебирають ознаки об’єктів та формулюють гіпотези на підставі суб’єктивно-значущої ознаки без врахування усіх випадків її підтвердження або спростування, не витративши час на перевірку своїх припущень. Використання неупорядкованої стратегії не сприяє проведенню систематичного пошуку релевантних ознак об’єкта, остаточної перевірки висунутих припущень.

У більшості (ц=7,04) студентів з високим ІСКС (86,5%), і у більшості (ц=3,6) студентів з низьким індексом (70,3%) сформовані стратегії, які дозволяють їм переключатися з використання одного інформаційного коду на інший або за рахунок приглушення більш сильної семантичної ознаки, або за рахунок актуалізації механізмів категоріального реагування. Результати показали, що серед результатів досліджуваних з високим ІСКС (72,99%) більшість (ц=4,11) може бути віднесена до полюса "вузький діапазон еквівалентності", куди потрапили і результати 56,75% студентів з низьким рівнем когнітивної структури мислення. Тобто у період навчання студенти частіше використовують великомасштабні шкали для оцінки під час обробки інформації. Інші студенти (18,91%) групи з високим і 43,25% досліджуваних з низьким рівнем ІСКС використовують ефективні стратегії, які включають актуалізацію відповідних поняттєвих структур, що мають кілька рівнів узагальнення, і тих розумових операцій, що забезпечують процеси виділення ознак, їх зіставлення, узагальнення результатів порівняння та ін. Сформованість продуктивних стратегій у студентів з низьким рівнем ІСКС можна вважати тим ресурсом, використання якого забезпечить подальший розвиток структурних компонентів поняттєвого мислення.

ВИСНОВКИ

1. Проведений теоретичний аналіз розкрив необхідність дослідження поняттєвих форм мислення у єдності процесуальних і структурних аспектів.