ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

СТЕЦЮК ОКСАНА ВАСИЛІВНА

УДК 911.3:796.5(477.8)

ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС КАРПАТСЬКОГО РЕҐІОНУ УКРАЇНИ:
СТРУКТУРА ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

11.00.02 – економічна і соціальна географія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі географії України Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

ЗАСТАВНИЙ Федір Дмитрович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри географії України

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

ЛЮБІЦЕВА Ольга Олександрівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри країнознавства і туризму

кандидат географічних наук, доцент

РУТИНСЬКИЙ Михайло Йосипович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри туризму

Провідна установа: Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і

науки України, географічний факультет,

кафедра економічної географії та екологічного

менеджменту, м. Чернівці

Захист відбудеться 24 листопада 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул Дорошенка, буд.41, географічний факультет, ауд, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 24 жовтня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук Телегуз О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Упродовж ХХ ст. туризм перетворився з форми розваг представників вищого соціального прошарку суспільства у невідємну сферу його життєдіяльності. Потреба людини у насиченому позитивними емоціями дозвіллі нині посідає чільне місце, одразу після фізіологічних потреб та прагнення до соціальної самореалізації.

Туризм перетворився на найдинамічніше зростаючий сектор світового господарства. У ньому зайнятий кожний десятий економічно активний мешканець розвинених країн. Ця сфера охоплює міжгалузевий сектор виробництв послуг і товарів туристичного споживання, а також близько двадцяти так званих супутніх й обслуговуючих туризм галузей економіки. Для означення цього міжгалузевого сектора господарства західні науковці використовують поняття “туристична індустрія”, що за змістом близьке поняттю “міжгалузевий туристичний комплекс” (ТК).

Сучасні обсяги внутрішнього туристичного споживання й експорту національного турпродукту на зовнішні ринки, рівні розвитку національної мережі рекреаційних і готельних закладів, розгалуженої структури компаній турпосередників, турперевізників та виробників “засобів виробництва” і товарів туристичного споживання дають підстави вважати міжгалузевий туристичний комплекс одним з пріоритетних секторів економічної спеціалізації України.

В умовах розширення ЄС впритул до українських кордонів та активізації євроінтеграційних процесів в Україні на державному й реґіональному рівнях існує нагальна потреба у концептуальному переосмисленні геопросторових і функціональних рис туристичного загосподарювання прикордонного Карпатського реґіону України (КР), який охоплює Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку обл. і є складовою частиною Карпатського єврореґіону як повноправної геопросторової одиниці модерної “Європи реґіонів”.

Структурна трансформація суспільно-економічних відносин 1990-х років зумовила занепад, нерентабельність, відставання від стандартів сервісу й затяжну стагнацію історично складеної в КР мережі закладів рекреації. Її наслідками за період 1991 – 2000 рр. стало згортання мережі закладів рекреації та готелів, звільнення понад 25 тис. працівників рекреаційної сфери тощо. Паралельно з розвалом системи централізованого профспілкового і соціального туризму КР одним з перших в державі розпочав розбудову модерної ринково конкурентоспроможної туристичної інфраструктури, наближеної до взірців і стандартів ЄС. На цьому етапі ринкової організації регіонального ТК надзвичайно актуальними є досліджен-ня явищ, процесів, закономірностей і тенденцій його геопросторової розбудови, галузево-структурної реорганізації, особливостей функціонування та перспективних “полюсів росту”.

До актуальних напрямків суспільно-географічного вивчення туристичної сфери КР належить обґрунтування ролі ринково-економічних, споживчо-соціальних, комунікаційних, іміджевих та інших чинників, які поряд з природними та історико-культурними ресурсами визначають географію туристичних потоків у реґіоні, формують риси сучасної геопросторової організації реґіонального ТК та його супідрядних таксономічних одиниць.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми кафедри географії України Львівського національного університету імені Івана Франка “Актуальні питання географії України” (№ держреєстрації 0101U006377).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі територіальної та компонентно-функціональної структури ТК КР України в цілому, його окремих галузевих складових, обґрунтуванні ролі ТК у структурі реґіонального господарства, визначенні перспектив його подальшого розвитку. Згідно з метою було визначено такі завдання:

– розкрити історико-географічні й ресурсні передумови формування ТК КР України;

– проаналізувати параметри, які визначають роль ТК у структурі сучасного господарства реґіону;

– виявити напрямки й масштаби реорганізації рекреаційно-туристичної сфери КР у 1991 – 2005 рр;

– визначити сутнісні риси географії туристичних потоків у реґіоні;

– виявити особливості територіальної організації та провести районування ТК КР України;

– оцінити внутрішньореґіональні диспропорції розвитку сфери туризму;

– сформувати пропозиції щодо удосконалення територіальної структури і досягнення збалансованого розвитку туризму з урахуванням екологічного чинника й інтересів місцевих громад.

Об’єкт дослідження – туристичний комплекс Карпатського реґіону України.

Предметом дослідження є географічні особливості формування, сучасна структура та територіальна організація туристичного комплексу Карпатського реґіону України.

Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дослідження слугували засадничі положення теорії суспільної географії, зокрема рекреаційної географії та географії туризму. Теорія та методи дисертації ґрунтуються на наукових розробках з цієї проблематики М. Крачила, О. Любіцевої, О. Бейдика, М. Долішнього, В. Кравціва, В. Мацоли, Н. Недашківської, О. Шаблія, О. Топчієва, Я. Олійника, Л. Руденка, І. Яковенка, С. Кузика, Н. Сажнєвої та інших українських вчених економіко-географів. У вирішенні поставлених завдань, крім загальнонаукових, використано сучасні методи суспільно-географічних досліджень: польовий, математичний, картографічний, статистичний, порівняльно-географічний, історико-географічний, типізації і інші.

Інформаційною основою в процесі підготовки дисертаційної роботи стали статистичні матеріали, зібрані в управліннях та відділах туризму облдержадміністрацій, Державному комітеті статистики та Державній туристичній адміністрації України, польові, проектні та картографічні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів:

– розкрито часові та просторові межі впливу головних чинників формування ТК КР України: географічного положення та рекреаційно-ресурсних передумов, історичних особливостей формування карпатської рекреаційної інфраструктури та соціально-економічного розвитку реґіону;

– визначено роль ТК у структурі сучасного господарства реґіону на основі комплексного аналізу низки показників його соціально-економічного розвитку й товарної спеціалізації;

– охарактеризовано напрямки й масштаби реорганізації окремих галузей туристичного комплексу КР у 1991 – 2005 рр., окреслено тенденції їхньої ринкової й геопросторової еволюції;

– визначено кількісні, соціально-мотиваційні та просторово-часові аспекти географії туристичних потоків у реґіоні;

– виявлено сучасні особливості територіальної організації ТК КР України, на підставі чого зроблено туристичне районування реґіону;

– оцінено масштаби внутрішньореґіональних диспропорцій розвитку окремих галузевих складових реґіонального ТК;

– запропоновано низку управлінських, геомаркетингових та економічних механізмів суспільної діяльності щодо удосконалення територіальної структури і досягнення збалансованого розвитку туризму з урахуванням екологічного чинника й інтересів місцевих громад КР.

Практичне значення одержаних результатів. Аналітично-рекомендаційні результати дисертації можна використовувати для суспільно-географічного вивчення ТК інших реґіонів України, удосконалення системи територіальної організації та управління туристичною галуззю. Прикладні результати й рекомендації можуть бути використані:

– управліннями чи відділами курортів і туризму облдержадміністрацій КР для оптимізації місцевих стратегій управління галуззю;

– Радою з туризму Карпатського реґіону, недержавними туристичними організаціями та міжнародними інвестиційними фондами як інформаційна основа для реалізації туристичних проектів у КР України;

– у розробці комплексних програм розвитку туризму та ширше – соціально-економічного розвитку адміністративних одиниць КР;

– у процесі формування реґіональної політики українських територій Карпатського єврореґіону щодо вдосконалення територіальної структури рекреації і комунікацій масового туризму, збереження та економічного відродження депресивних поселень і гірських районів Українських Карпат;

– у навчальному процесі студентів географічних та економічних спеціальностей при розробці і викладанні спецкурсів “Економічна і соціальна географія України”, “Географія туризму”, “Рекреаційно-туристичний потенціал Карпатського реґіону” тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дисертації отримані здобувачем особисто. Співавторські ідеї та розробки не використовувались.

Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційного дослідження доповідали на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях: “Молодіжні ініціативи в історичній науці” (Львів, 2000), “Студентський рух на межі тисячоліття” (Львів, 2000), “Актуальні проблеми географічного українознавства на зламі тисячоліть (до 100-річчя від дня народження Володимира Кубійовича)” (Львів, 2000), “Перспективні напрями молодіжного туризму у Львівській області (Львів, 2001), „Сучасний стан та перспективи розвитку й використання ресурсів Українських Карпат” (Хуст, 2006), а також обговорювали на щорічних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (1999 – 2006).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 одноосібних наукових праць (у тому числі 4 у виданнях, рекомендованих ВАК України).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Робота викладена на 223 сторінках (з яких 150 сторінок – текстова частина), містить 3 таблиці, 41 рисунок та 38 додатків (27 сторінок). Список використаних літературних джерел нараховує 314 позицій (23 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні та методичні основи суспільно-географічного дослідження реґіонального туристичного комплексу” з методологічної позиції географії туризму розкрито основні поняття, категорії, концепції та підходи до вивчення проблематики геопросторової організації рекреаційно-туристичної сфери. Оскільки туризм у ХХІ ст. перетворився на глобальний, просторово континуальний аспект суспільної життєдіяльності, то до його аналізу доцільно підходити з позиції вчення про “міжгалузеві територіальні комплекси”. На сьогодні в Україні територіальна концентрація та обсяги реалізованих послуг турпосередницьких компаній, підприємств ресторанного, розважального і готельного бізнесу вищі, ніж кількість та валові обсяги збуту підприємств низки інших галузей національного господарства.

Міжгалузевий туристичний комплекс (ТК) структурно складається з самостійних, проте тісно пов’язаних галузей, що продукують товари та послуги, виробництво яких існує за рахунок туризму. До складу ТК відносимо такі галузі: галузь туроперейтингу (2519 підприємств станом на 01.01.2005 р.), санаторно-курортна галузь (853 підприємства станом на 01.01.2005 р.), галузь закладів тимчасового проживання (готелі, мотелі, хостели, турбази, пансіонати відпочинку, гостьові котеджі, вілли та ін. – загалом понад 4000 підприємств станом на 01.01.2005 р.), галузь громадського харчування (27865 підприємств станом на 01.01.2005 р.), галузь розваг (казино, нічні клуби, диско-клуби, центри ігрових автоматів, аквапарки, SPA-центри тощо – загалом понад 800 підприємств станом на 01.01.2005 р.). Інтегрованими на субгалузевому рівні в національну індустрію туризму є: галузі пасажироперевезень, галузі АПК, галузь банківсько-страхових послуг, група виробництв товарів прямого туристичного споживання (поліграфічні матеріали для туристів, сувенірна продукція, спортивно-туристичний інвентар тощо), група виробництв засобів виробництва туристичних послуг (обладнання для видобутку і розливу мінвод, медапаратура для санаторних закладів, змінна білизна, засоби гігієни в готелях (з логотипами цих закладів) тощо), освітній комплекс (фахова освіта працівників туріндустрії), інформаційний комплекс (мас-медійний продукт для потенційних туристів, туристичні інтернет-комунікації), спеціалізовані органи управління.

У дисертації ми спробували узагальнити та розвинути концептуально-теоретичні наукові розробки з проблематики вивчення структури та територіальної організації сфери рекреації й туризму М. Крачила, О. Любіцевої, О. Бейдика, В. Кравціва, В. Мацоли, Н. Недашківської, О.?Топчієва, О. Шаблія, Я. Олійника, І. Яковенка, С. Кузика, Н. Сажнєвої і інших географів, зблизити їх із концептуальними підходами провідних англомовних наукових шкіл (R. Burton, Ch. Goeldner, J. Ritchie, R. Mclntosh, D. Pearce, L. Lickorish) вивчення економічних і географічних аспектів розвитку індустрії туризму.

У другому розділі “Передумови та чинники формування і розвитку туристичного комплексу Карпатського реґіону” викладено авторське бачення ієрархії чинників формування, розвитку та конкурентоспроможного функціонування реґіонального ТК.

Винятково вагомою суспільно-географічною передумовою розвитку в межах КР транскордонного міжнародного туризму визнано його суспільно-географічне положення, що визначається сусідством з чотирма країнами ЄС (Польщею, Словаччиною, Угорщиною й Румунією), а також із Молдовою. Загальна довжина державного кордону України в межах КР становить 1050 км.

У дисертації обґрунтовано тезу про те, що історико-географічні особливості розвитку туризму в КР характеризуються спільними, та багатьма відмінними рисами. Спільні риси розвитку простежуються в характері селитебного й господарського освоєння Українських Карпат, в шляхах експлуатації його ресурсів (передусім рекреаційних), у підходах щодо функціональної організації туризму й рекреації в горах та передгір’ях. Натомість, існуючі відмінні риси в організації ТК кожної з досліджуваних областей зумовлені найперше різними історичними долями суспільного розвитку цих теренів.

В основу сучасної територіальної організації та функціональної спеціалізації ТК КР покладено природні рекреаційні ресурси КР. Проте не менш вагому роль у формуванні ТК реґіону відіграють його соціокультурні ресурси. Обидві названі ресурсні складові рекреа-ційного потенціалу реґіону ми кількісно проаналізували й загалом оцінили як сприятливі.

У третьому розділі “Компонентно-функціональна структура туристичного комплексу Карпатського реґіону” розглянуто сучасні процеси, тенденції та явища структурно-функціональної організації турпосередницької, готельної та рекреаційної галузей ТК реґіону.

Щороку на КР припадає в середньому 11 % сумарних турпотоків країни. За цим показником він поступається лише приморським областям. ТК реґіону вирізняє збалансованість потоків туристів: станом на 2004 р. на 51348 іноземних туристів, які відвідали реґіон, припадає 56932 туристів, які виїжджали з нього за кордон, при загальному домінуванні внутрішніх турпотоків на рівні 207407 осіб.

В’їзні туристичні потоки в КР із-за кордону є досить сталими й не виходять за межі 7 – 12 % щорічного обсягу туристів, які відвідують Україну. Аналогічна ситуація склалася на ринку внутрішнього туризму, де частка КР становить 10 – 14 %. Високий рівень розвитку реґіональної інфраструктури пізнавально-культурного туризму індикує показник значної частки залучення туристів до екскурсійного обслуговування, що у 2001 – 2004 рр. тримався в межах 206 – 262 тис. екскурсантів (13,4 – 13,7 % обсягу надання екскурсійних послуг у державі) і має стійку тенденцію до зростання.

Таблиця 1

Обсяги турпослуг у загальній структурі послуг, реалізованих населенню в областях Карпатського реґіону України у 2004 рр. (враховуючи ПДВ), млн. грн.* |

Закарпат-

ська обл. | Івано-Фран-ківська обл. | Львівська обл. | Черніве-

цька обл. | Карпатсь-кий реґіон | Вcього по Україні

Рекр. заклади | 36,956 | 18,595 | 164,978 | 4,546 | 225,075 | 1768,825

Готелі | 26,749 | 17,890 | 57,341 | 6,601 | 108,581 | 1299,907

Турфірми | 17,989 | 16,980 | 57,841 | 17,06 | 109,870 | 2138,725

Реалізовано послуг, всього | 279,9 | 225,4 | 1159,0 | 266,8 | 1931,1 | 21257,6

* Розраховано нами за даними Держкомстату України.

Щодо обсягів туробслуговування в областях реґіону простежувалася ситуація, за якою на Львівщину за період 2001 – 2004 рр. припадає в середньому 40,8 % туристів Карпатського реґіону, на Закарпаття – 25,3 %, а на Чернівецьку й Івано-Франківську області, відповідно, по 18,4 й 15,5 %. Більші частки туристичних потоків Львівщини й Закарпаття зумовлені наявністю жвавого транскордонного туристичного обміну між населенням цих областей та їхніми європейськими сусідами.

Фінансово-економічий потенціал первинних закладів ТК Карпатського реґіону у структурі сфери послуг ми визначили як доволі значний (див. табл. 1).

На первинні підприємства ТК реґіону припадає 23 % валового обсягу послуг, реалізованих населенню реґіону. За показником фінансових обсягів реалізації населенню послуг туризм у реґіоні поступається лише послугам гуртової й роздрібної торгівлі та електро-, водо- й газопостачання населенню.

Туризм – найтрудомісткіша сфера суспільного виробництва. У ХХІ ст. туризму належить пріоритетна роль в аспекті забезпечення економічної зайнятості й самозайнятості активного населення реґіону. Показники, які характеризують працересурсний потенціал ТК Карпатського реґіону, наведено в табл. 2.

Загалом у первинних закладах ТК КР станом на 01.01.2005 р. зайнято 24446 працівників, що становить 14 % зайнятих у відповідному секторі господарства України і 0,96 % від усього економічно зайнятого населення реґіону (в Україні – 0,88 %). У розрізі окремих областей цей показник найвищий в Івано-Франківській обл. (2,0 %), доволі високий у Львівській (1,4 %), середній у Закарпатській (0,8 %) й незадовільно низький у Чернівецькій (0,4 %) обл. Наведені цифри не подають повну картину зайнятості у ТК реґіону. Адже його турпосередницька, готельна і рекреаційна галузі тісно пов’язані з транспортними підприємствами, закладами ресторанного господарства й роздрібної торгівлі, господарствами сільського туризму, театрами, музеями, національними парками тощо.

Таблиця 2

Зайнятість населення областей КР у галузях туристичного комплексу, осіб

К-ть працівників | Роки | Закарпат-ська обл. | Ів.-Франк-івська обл. | Львівська обл. | Чернівець-ка обл. | Карпат. реґіон | Україна

Турфірми | 2004 | 995 | 496 | 1574 | 494 | 3529 | 23530

2003 | 1119 | 631 | 1852 | 739 | 4331 | 50315

2002 | 1090 | 684 | 1588 | 878 | 4240 | 39706

Рекреаційні заклади | 2004 | 2594 | 1942 | 11945 | 497 | 16978 | 121075

2003 | 2667 | 2022 | 11964 | 490 | 17143 | 121131

2002 | 2960 | 2150 | 12271 | 540 | 17921 | 122886

Готелі | 2004 | 1039 | 712 | 1894 | 294 | 3939 | 29265

2003 | 955 | 761 | 1689 | 329 | 3734 | 28306

2002 | 997 | 756 | 1787 | 412 | 3952 | 28786

* Складено автором за даними Держкомстату України.

У КР склалася розгалужена мережа турфірм: станом на 01.01.2005 р. тут зосереджено 13,3 % турфірм країни, порівняно з 2001 р. ця частка збільшилася на 1,3 % і має тенденцію до подальшого зростання. Турфірми КР спеціалізуються здебільшого на наданні послуг внутрішнього туризму. Щодо турфірм Львівщини є підстави стверджувати про пропорційність напрямів діяльності, а турфірми інших областей КР треба характеризувати як вузькоспеціалізовані компанії, зорієнтовані переважно на обслуговування внутрішніх турпотоків (див. рис. 1).

Рис. 1. Спеціалізація турфірм КР на обслуговуванні турпотоків у 2004 р. (після введення в дію Закону України “Про внесення змін до ЗУ “Про туризм”)

Готельна галузь КР представлена усіма видами нічліжних закладів. Її територіальній організації притаманна риса тяжіння до великих і середніх міст. Мережа готелів у малих містах КР продовжує занепадати, натомість позитивна динаміка будівництва нових готелів відбувається у курортних місцевостях. Станом на 01.01.2004 р. у КР діє 167 нічліжних закладів (14,0 % закладів України), в яких у 2004 р. було обслужено 11 % осіб, які користувалися їхніми послугами.

Ми виділили два періоди ринкового етапу розвитку готельного господарства: період занепаду (1991 – 2000); сучасного відродження галузі (з 2001 р.). Сучасний період характеризується поступовим відновленням втрачених за попередній період потужностей. Зокрема, в 1995 р. в КР налічувалося 11,1 % (6905 номерів) номерного фонду держави, у 2000?р. – 11,9 % (6052 номери), у 2004 р. – 13,0 % (6538 номерів). З кінця 90-х років в КР почала активно формуватись мережа приватних маломісних готелів. Якщо у 1995 р. один готель КР налічував 49 номерів і мав місткість 96 ліжко-місць, то до 2004 р. це співвідношення різко знизилося до 39 номерів та 80 ліжко-місць.

У КР є значна диспропорція в обсягах відвідувачів готелів, з одного боку, Львова й області, з іншого – решти областей реґіону. У сучасний період диспропорційний “розрив” між Львівщиною й рештою областей КР поглиблюється з кожним роком. Станом на 01.01.2005 р. готелі Львівщини прийняли за рік 219,5 тис. туристів (за п’ять років ріст становив 73,4 тис. осіб; темп щорічного приросту – 7–9 %). На нічліжні заклади цієї області в сучасний період припадала вже більша половина – 52,2 % – сукупної кількості відвідувачів готелів КР. Ще 22,8 % гостей обслуговують готелі Закарпаття (темп щорічного приросту – 5–7 %). В Івано-Франківській і Чернівецькій областях, де занепад готельного господарства триває досі, в останні роки ночують лише 25,0 % гостей КР.

Аналогічна періодизація розвитку притаманна рекреаційній галузі ТК реґіону. Ця галузь пережила пік розвитку у 80-х роках, а з початку 90-х розпочався процес згортання її сервісних потужностей. У 1993 р. КР налічував 607 рекреаційних закладів загальною місткістю понад 82 тис. місць. До 1998 р. їхня кількість різко зменшилась у 2,2 раза до 275 закладів, що становило 8,15 % усіх турзакладів країни. За період 1998 – 2004 рр. кількість рекреаційних закладів КР зменшилася ще на 16 одиниць або на 5,8 %. Сповільнення темпів занепаду галузі й поступова стабілізація показників діяльності рекреаційних закладів КР почала статистично фіксуватись лише з початку 2000 року. Станом на 2004 р. у КР зосереджено 259 закладів туризму, що становить лише 7,9 % кількості цих закладів в Україні (див. рис. 2).

Реорганізація рекреаційної галузі КР супроводжується позитивною тенденцією – збалансуванням (оптимізацією) структури різних типів закладів рекреації відповідно до сучасного співвідношення рекреаційних уподобань і потреб туристів. Наступна позитивна тенденція ринкової адаптації закладів рекреаційної сфери КР полягає в еволюції форм власності оздоровчо-відпочинкового фонду реґіону від винятково державної й комунальної у 1990 р. (до початку ринкових трансформацій) і переважно державної й комунальної в середині 90-х років до переважно приватної (у тому числі колективної) в середині 2000 року. Станом на 2003/04 р. з 259 турзакладів КР 173 (66,8 %) перейшли у приватну (у тому числі колективну) власність, у державній залишаються 59 закладів (22,8 %).

Упродовж останніх років (2002 – 2004) КР прийняв на оздоровлення й відпочинок близько 32 – 36 тис. рекреантів. Щорічний темп приросту кількості рекреантів становить 1,4 – 2,2 %. Рекреаційні потоки в КР розподіляються дуже нерівномірно. З 11,5 % українських рекреантів, які зупиняються у закладах рекреаційної сфери КР, 8,6 % обирають місцем свого оздоровлення й відпочинку Львівщину. Питома вага інших областей КР, разом взятих, не перевищує 2,9 % осіб, які користуються в Україні послугами закладів рекреації (див. рис. 3).

На порядок різкішими диспропорціями, порівняно з міжобласним розподілом сумарних рекреаційних потоків, відзначається розподіл між областями КР іноземних рекреантів. Реалії розподілу іноземних рекреантів – це об’єктивний показник конкурентоспроможності рекреаційних закладів на міжнародному ринку туристичних послуг. У КР, зокрема, ці реалії виявляються найбільш контрастно, порівняно з іншими реґіонами країни: в його межах співіснують обласні ТРС, в яких щороку відпочиває понад 28 – 30 тис. іноземних рекреантів (Львівщина) та ТРС, в рекреаційних закладах якої з середини 90-х років, за статистикою, не зупинявся на відпочинок жоден іноземний турист (Чернівецька обл.).

Зростаючу конкуренцію турбазам, пансіонатам і будинкам відпочинку з другої половини 90-х років становлять приватні гостьові садиби. У структурі ТК КР субгалузь сільського туризму за останні роки закріпилася як один з провідних напрямків його ринкової спеціалізації. В межах КР мережа агросадиб поширена сегментарно, понад 90 % їх локалізовано в територіальних межах туристично найпопулярніших курортних ТРС реґіону: Славської, Східницько-Трускавецької, Ворохтинсько-Яремчанської, Вижницької, Косівської та Рахівської. Матеріалів первинної статистичної звітності цього прогресуючого сегменту реґіонального ТК немає, а діяльність цих закладів рекреації фактично ніхто не обліковує. На підставі польових і геомаркетингових досліджень ми отримали орієнтовні обсяги діяльності сектора сільського туризму КР на рівні близько 100 тис. рекреантів щорічно. Для порівняння, у 2004 р. готелі КР обслужили 429,6 тис. туристів, санаторії і пансіонати з лікуванням – 297,7 тис., турбази – 44,8 тис. рекреантів.

У четвертому розділі “Територіальна структура туристичного комплексу Карпатського реґіону” туристичний комплекс реґіону ми розглядаємо як систему внутрішньо пов’язаних територіальних одиниць різних таксономічних рангів. Кожна з них є важливою для розвитку та успішного функціонування туризму у реґіоні.

ТК реґіону є структурною складовою господарсько-територіального комплексу реґіону і виступає функціональною компонентою Карпатського економічного району України. Туризм – це суспільний рух і глобальний міжгалузевий комплекс сервісу “без кордонів”. Отож, ТК Карпатського реґіону України також є складовою більшого суспільно-географічного району – Карпатського єврореґіону, до якого поряд з карпатськими областями України входить Підкарпатське воєводство Польщі та прикордонні адміністративні одиниці Словаччини, Угорщини і Румунії.

Ми зробили порівняльний аналіз підходів і схем таксономізації та районування КР Н.?Недашківської (1983), П. Жука (1985), В. Євдокименка (1996), науковців ІРД НАН України (М. Долішнього, М. Нудельмана, В. Кравціва та інших (1984) та ЛНУ імені І.Франка
(Ю. Зінька, М. Мальської, Р. Лозинського, М. Рутинського (2005). З урахуванням названих підходів та на основі сучасних теоретичних напрацювань географії туризму, а також опрацьованого масиву статистичних, фондових і картографічних матеріалів ми розробили систему сучасної таксономічної структури ТК та Картосхему рекреаційно-туристичного районування Карпатського реґіону України (рис. 4).

На наше переконання, на початку ХХІ ст. в КР не залишилося жодного адміністративного району, в якому б не набув розвитку принаймні екскурсійно-пізнавальний туризм місцевого значення (не враховуючи обслуговування місцевою інфраструктурою транзитних туристичних потоків). Отож, немає підстав не включати окремі територіальні одиниці в загальну схему рекреаційно-туристичного районування КР.

У межах реґіону за принципом математичного ранжування чітко виділяються три типологічні групи рекреаційно-туристичних районів, які налічують 16 рекреаційно-туристичних районів з кількісно відмінними показниками розвитку культурно-атрактивної й нічліжної туристичних мереж (рис. 4).

Згідно з сучасними статистичними даними у КР України чітко виділяються дві ТРС районного таксономічного рівня, в межах яких рекреаційний і пізнавальний туризм вважається однією з провідних галузей господарської спеціалізації: Передкарпатсько-Сколівсько-Бескидська й Гуцульсько-Карпатська. У межах цих ТРС розташовані ядро Карпатського біосферного заповідника, Карпатський НПП, НПП “Сколівські Бескиди” та НПП “Гуцульщина”, а також сконцентровані всі (без винятку) найбільші туристично-курортні центри Карпатського реґіону: Трускавець, Яремче, Славське, Моршин, Східниця, Ворохта, Косів, Гребенів та Ясіня. Поза межами названих ТРС лежать групи районів середнього та перспективного рекреаційно-туристичного освоєння (в межах яких рекреаційний і пізнавальний туризм активно розвиваються, проте ще не відіграють визначальної ролі у структурі господарства) та групи районів туризму за інтересами з незначною кількістю атракцій й поодинокими закладами розміщення туристів.

У роботі подається детальний аналіз особливостей і ресурсних передумов розвитку, рис внутрішньої структурної організації та функціональної спеціалізації названих 16 рекреаційно-туристичних районів Карпатського реґіону України.

На підставі комплексного вивчення характеру і сучасних процесів територіальної організації реґіонального ТК констатуємо: туристичний комплекс Карпатського реґіону України перебуває у стані масштабних структурних трансформацій, зумовлених ринковою реорганізацією й глобалізацією сфери рекреаційно-туристичних послуг. Ці трансформації охопили не лише окремі аспекти функціонування рекреаційно-туристичних закладів реґіону, зрештою, вони призводять до змін у територіальній організації реґіонального ТК. З одного боку, відзначаємо процес концентрації сервісу в найбільших курортних центрах, з іншого – спрощення територіальної структури через закриття десятків турбаз і притулків у периферійних районах Закарпаття, Львівщини, Буковини.

У п’ятому розділі “Перспективи розвитку туристичного комплексу Карпатського реґіону” проаналізовано існуючі проблеми та окреслено стратегічні пріоритети й перспективи розвитку реґіонального ТК.

За період 1991 – 2006 рр. у Карпатському реґіоні відбулась масштабна трансформація галузевої структури і форм територіальної організації ТК, проте їх не варто вважати усталеними. Очевидно, що в рамках інтенсифікації внутрішніх зв’язків у Карпатському єврореґіоні в найближчі десятиріччя треба прогнозувати подальшу гнучку адаптацію компонентно-функціональної та територіальної структури карпатського ТК до туристичних потоків з країн ЄС.

З 2005 р. в умовах переходу державної економічної політики на засади ринкового лібералізму орієнтація реґіональної політики КР також повинна стати ліберально-ринковою. Тобто, ініціативи сучасної реґіональної політики мають бути спрямовані на удосконалення структури ринкових відносин і не повинні входити в протиріччя з ними.

З огляду на особливості географічного положення, реґіональна туристична політика у КР повинна відбуватися у двох управлінських площинах – зовнішньої та внутрішньої реґіональної політики. Зовнішня реґіональна політика областей Карпатського реґіону України організаційно базується на засадах прикордонної інтеграції в рамках міждержавних економічних структур – Карпатського єврореґіону та Єврореґіону “Верхній Прут”.

Ми вважаємо, що зовнішню реґіональну політику належить націлити на подальше фінансово-проектне, технологічне, підприємницьке й інституційне поглиблення євроінтегра-ційних зв’язків з прикордонними реґіонами суміжних країн ЄС. Її важливими аспектами повинні стати: спільні зусилля з промоції туристичного потенціалу Карпат на зовнішніх туристичних ринках країн Західної Європи і Північної Америки; сприяння виходу окремих українських турпідприємств на зовнішні ринки; активне запозичення польського й словацького досвіду рекреаційного освоєння карпатських ландшафтів і територіального проектування гірських курортно-рекреаційних систем; спрощення формальностей обміну пасажиропотоками населення прикордонних територій; спільні проекти з охорони гірських екосистем та налагодження маршрутів транскордонного екологічного туризму (пішохідного, велосипедного, кінного); створення спільних інвестиційних портфелів для реалізації найважливіших взаємовигідних проектів розбудови туристичних комунікацій й інфраструктурних об’єктів; заохочення створення спільних турпідприємств і некомерційних туристичних організацій тощо.

Внутрішня реґіональна політика КР повинна гарантувати дотримання умов сталого розвитку; її найважливішими завданнями визнаємо: системне оновлення усіх об’єктів соціальної інфраструктури реґіону загального призначення (мережа доріг, система транспорт-ного сполучення, водозабезпечення, каналізація, сміттєвивіз тощо) із акцентом на якісне покращення рівня туристичного (ширше – соціально-культурного) сервісу у реґіоні до рівня стандатів сусідніх країн Євросоюзу; розгортання протекціоністської політики у сфері організації туристично-оздоровчо-виховної роботи серед дітей, підлітків і молоді з метою формування у них європейської системи цінностей та показників суспільного здоров’я, формування національної самосвідомості й активної життєвої позиції, зрештою, широкої популяризації Карпатського реґіону як основного осередку активного дитячого, підліткового й молодіжного туризму Української держави.

У роботі ми запропонували низку рекомендацій щодо стратегічних перспектив розбудови конкурентоспроможного ТК. Необхідно активізувати участь туристичних організацій реґіону у міжнародних виставках, ярмарках, біржах і салонах, що має супроводжуватись рекламними та промоушн-кампаніями. Доцільно повсякчас відстоювати права КР на реалізацію проектів (спортивних, мистецьких, культурних, бізнесових акцій), які мають значний громадський резонанс, для створення безплатної реклами туристичним центрам реґіону. На перспективу, у Львові, Ужгороді, Славському, Трускавці, Яремчі, Коломиї, Вижниці доцільно розбудувати інфраструктуру для перетворення цих міст у міжреґіональні центри конгрес-туризму. Карпатські курорти здатні стати базою для проведення низки міжнародних конференцій і бізнес-семінарів. Паралельно доцільно консолідувати зусилля щодо відродження й рекламно-інформаційної популяризації масового соціального туризму. Для багатьох турпосередницьких фірм і рекреаційних закладів КР комерційно вигіднішим є перехід від орієнтації на елітарний туризм до діяльності в сегменті недорогих масових видів туризму.

ВИСНОВКИ

1. У сучасній географічній науці формується новий напрям наукових досліджень – географія туризму. До аналізу геопростовових особливостей реґіонального розвитку сфери туризму географія туризму підходить на концептуально-методологічній основі вчення про “міжгалузеві територіальні комплекси”. Адже на поч. ХХІ ст. індустрію туризму формує низка первинних галузей – туроператорська, готельна, санаторно-курортна, відпочинково-туристична, ресторанна, що налічують тисячі підприємств і формують потужний сектор національного господарства. Сюди ж залічуємо групи обслуговуючих і забезпечуючих галузей, які виробляють послуги та товари турспоживання.

2. Розвиток туризму на території Карпатського реґіону має тривалу історію й власні традиції, закладені в добу курортного й активно-туристичного освоєння його рекреаційних ресурсів у XVII – першій половині ХХ ст. На формування сучасної територіальної організації, компонентної структури та функціональної спеціалізації ТК реґіону визначальний вплив мають: географічне положення, рекреаційно-ресурсний потенціал, історичні особливості розвитку системи реґіонального розселення, рівень розвитку рекреаційної інфраструктури; показники соціально-економічного розвитку реґіону.

3. ТК КР вирізняє збалансованість в’їзних, виїзних і внутрішніх потоків туристів. КР, з огляду на вигідність географічного положення стосовно країн Європи, має домінуючий європейський вектор у геопросторовій структурі сучасних турпотоків. Ця обставина вирізняє його з поміж усіх інших реґіонів України і від загальнодержавних показників. Якщо близько 1/3 інтуристів в Україну забезпечує РФ, у КР частка російських туристів у 2001 – 2004 рр. не перевищувала 5,5 – 6,5 %. Натомість в Карпатському реґіоні основними туристами є громадяни Польщі, на яких припадає в середньому 24 – 26 %. КР обирає місцем відвідин 44 % австрійських, 34 % угорських, 27 % канадських туристів, які в’їжджають на територію України. Загалом популярність КР серед інтуристів висока і має стабільну тенденцію до зростання. Геопросторова структура виїзних турпотоків у загальнодержавному й реґіональ-ному зрізах подібна.

За обсягами туристів між областями КР існують значні диспропорції. Із суттєвим відривом домінує Львівська обл., на яку за період 2001 – 2004 рр. припадає 27 – 30 тис. щорічних відвідувачів з-за кордону, що становить 67,5 % від усіх іноземних гостей реґіону.

4. Організаційно-розподільчі важелі туризму в КР зосереджені “в руках” турфірм Львова й області. На Львівщині станом на 01.01.2005 р. функціонують 59 зі 100 компаній-туроператорів та 43 % середніх і дрібних фірм-турагентів КР. Саме львівські компанії (а також столичні туроператори), здебільшого, створюють, просувають на ринок і контролюють збут турпродукту в межах Львівської й Івано-Франківської обл. Натомість, ринки збуту турпослуг Закарпаття й Буковини, переважно, контролюють місцеві туроператори.

У структурі реґіонального ТК провідне місце належить готельному господарству. У КР станом на 01.01.2005 р. діяло 167 нічліжних закладів (14,0 % закладів України), в яких у 2004?р. було обслужено 11 % приїжджих. Аналіз тенденцій розвитку даних закладів дає нам підстави виділяти два періоди їх розвитку: період спаду й згортання мережі нічліжних закладів (1991 – 2000) в умовах загального економічного спаду в країні та сучасний період відновлення потужностей й розбудови галузі (з 2001 р.). Для цього періоду притаманна тенденція приросту щорічних обсягів відвідувачів готелів. За три останні роки (до 01.01.2005?р.) кількість осіб, обслужених готелями КР, збільшилась майже на третину (на 75 тис. осіб) і становила 420580 гостей. Темп середньорічного зростання становить 4 – 6 %.

5. Рекреаційну галузь ТК КР формує не менш розгалужена, ніж готелі, мережа закладів курортного типу: санаторії і пансіонати з лікуванням, профілакторії, пансіонати і будинки відпочинку, туристичні бази і притулки. За останні 15 років мережа цих закладів суттєво поповнилася приватними пансіонами і гостьовими садибами. Станом на 2003/2004 р. у КР зосереджено 259 закладів туризму, що становило лише 7,9 % кількості цих закладів в Україні. З початку 90-х років ці заклади втратили основну масу клієнтів, розпочався довготривалий економічний занепад цієї галузі ТК КР. Сповільнення темпів занепаду галузі й поступову стабілізацію показників діяльності рекреаційних закладів КР статистично фіксуємо лише з початку 2000-х років. Упродовж останніх років (2002 – 2004) КР приймає на оздоровлення й відпочинок близько 32 – 36 тис. рекреантів. Щорічний темп приросту кількості рекреантів у реґіоні становить 1,4 – 2,2 % (за винятком 2005 р.), що практично збігається з загальнодержавним трендом.

Забезпечення рекреаційних потреб населення, що відвідує оздоровчо-відпочинкові заклади КР, в основному реалізується за рахунок турзакладів Львівщини. Вони щорічно надають послуги в обсязі 4,2 – 4,5 млн. людино-днів, що становить 9,3 – 9,9 % від загального обсягу даних послуг в країні (для порівняння, загалом на КР – 12,7–13,7 %). Станом на 2003/04 р. на турзаклади Львівської обл. припадає 73,3 % обсягу людино-днів, наданих закладами рекреаційної сфери КР. Питома вага Закарпаття становила 16,4 % (0,95 млн. людино-днів), а Івано-Франківська (8,3 %) й Чернівецька (2 %) області разом взяті надавали менше 10,3 % людино-днів.

Констатуємо: надзвичайно великий диспропорційний розрив існує між областями КР за обсягами рекреантів, обслужених закладами рекреаційної сфери. Зокрема, станом на 2004 рік у рекреаційних закладах Чернівецької обл. відпочивало в 6,3 раза менше осіб, ніж в Івано-Франківській; в Івано-Франківській – в 2,2 раза менше, ніж у Закарпатській; у Закарпатській – у 4 рази менше, ніж у Львівській обл. Іншими словами, з кожних десяти рекреантів КР сім перебуває на Львівщині, два на Закарпатті й один – на території Івано-Франківської й Чернівецької обл. разом взятих. Нерівнозначна вагомість областей у забезпеченні рекреаційних потреб склалася історично, однак основна тенденція останніх шести років – це подальше зростання “розриву” між областями. Таке поглиблення наявних диспропорцій розвитку призводить до формування в реґіоні площею 56,6 тис. км2 вузькоареальних “полюсів розвитку” ТК КР, поза межами яких організована рекреація й туризм перебувають у стані стагнації.

6. Ми проаналізували основні підходи та схеми рекреаційно-туристичного районування КР. На підставі польових досліджень, аналізу картографічного матеріалу та синтезу первинної статистичної інформації ми розробили Схему комплексного рекреаційно-туристичного районування КР України. У межах КР чітко виділяються три типологічні групи рекреаційно-туристичних районів, які налічують 16 рекреаційно-туристичних районів з кількісно відмінними показниками розвитку атрактивної й нічліжної туристичних мереж.

На нашу думку, процес удосконалення територіальної структури ТК КР у ХХІ ст. пови-нен відбуватися у двох напрямах: територіальної концентрації сфери турсервісу та подолання значних територіальних диспропорцій розвитку рекреаційно-туристичної сфери в межах КР.

7. На наше переконання, реґіональна туристична політика КР має бути акцентована