ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШЕВЧУК ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 338.439.5:633.1

РОЗВИТОК І РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕРНА В РЕГІОНІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійській державній агротехнічній академії

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Яценко Володимир Микитович,

Черкаський державний технологічний університет

Міністерства освіти і науки України,

проректор з соціально-економічного

розвитку

кандидат економічних наук, доцент

Линенко Андрій Володимирович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут

державного та муніципального управління”

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економіки підприємства та маркетингу

Провідна установа – Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики, кафедра організації виробництва та агробізнесу

Захист відбудеться 29.06.2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського
державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ,
вул. Ворошилова, .

Автореферат розісланий 28.05.2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема збільшення обсягів і підвищення стабільності виробництва зерна і хлібопродуктів є однією з ключових у національній аграрній політиці. Вирішення цієї проблеми має чітко виражений регіональний характер, що обумовлено зростаючою відповідальністю регіонів за забезпечення населення продуктами харчування. Головні пріоритети розвитку виробництва зерна в Запорізької області на найближчий період – забезпечення нарощування виробництва високоякісного зерна, стримування негативних процесів, що мають місце в сфері реалізації та просування товару до споживача, нарощування експортного потенціалу зернової галузі. Для цього є всі необхідні умови: родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови, наявність високоврожайних сортів, необхідна база переробки і зберігання продукції, ємні внутрішній і зовнішній ринки, наявність порту.

Проблема виробництва та реалізації зерна є об’єктом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, а саме: Бойка В.І, Куліша М.Ю., Кобути І.В., Лобаса М.Г., Макаренка П.М., Мармуль Л.О., Ніколаєвої З.П., Саблука П.Т., Сайка В.Ф., Ситника В.П., Уланчука В.С., Худолій Л.М., Червена І.І., Шпичака О.М., Щура М.І. та інших. Проте дослідження виробництва конкурентоспроможної продукції зернового підкомплексу, її реалізації на регіональному рівні та формування ринкового середовища проводились недостатньо. Все це вимагає комплексного підходу до вивчення цієї важливої проблеми та обумовлює актуальність вибраної теми дослідження. Крім того, залишаються вкрай мало розробленими питання обґрунтування кількісних параметрів перспективного виробництва зерна в Запорізькій області, розвитку кооперації та міжгалузевих відносин з виробництва та реалізації зерна, вдосконалення господарського механізму з виробництва та реалізації зерна, формування системи державного регулювання ринку зерна та, зокрема, на регіональному рівні. Науково-теоретичне та практичне значення зазначених проблем зумовило вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах держбюджетної наукової теми Таврійської державної агротехнічної академії: “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (державний реєстраційний № 0102U00690).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методологічних основ з розвитку виробництва та реалізації зерна на регіональному рівні.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішувались завдання:

– дослідити функціонування зернового підкомплексу в структурі агропромислового комплексу;

– дослідити формування і функціонування господарського механізму з виробництва та реалізації зерна;

– удосконалити методику оцінки ефективності виробництва та реалізації зерна;

– дослідити регіональні особливості виробництва зерна та провести оцінку ефективності виробництва та реалізації зерна на регіональному рівні;

– обґрунтувати кількісні параметри перспективного виробництва зерна в Запорізькій області;

– визначити засади формування державного регулювання ринку зерна;

– вдосконалити господарський механізм з виробництва та реалізації зерна.

Предметом дослідження є розвиток виробництва та реалізації зерна на регіональному рівні.

Об’єктом дослідження є виробництво та реалізація зерна на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії і практики дослідження зернового підкомплексу, законодавчі та нормативні акти, аналітичні й статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Запорізького обласного комітету статистики, дані сільськогосподарських підприємств.

У процесі дослідження використано такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану виробництва та реалізації зерна), монографічний (взаємовідносини між сільськогосподарським підприємством та переробним), економіко-математичний (оптимізація розмірів і структури посівів зернових культур), розрахунково-конструктивний та експериментальний (визначення раціональної видової структури виробництва зерна в короткостроковому періоді) та інші.

Наукова новизна отриманих результатів визначається наступним:

вперше:

- запропоновано проект організаційно-технологічних зв’язків в зерновому підкомплексі регіону, який передбачає проведення аналізу виробництва та реалізації зерна; прогнозування обсягів зерна необхідного виду; укладання контрактів з продавцями зерна; розробку технологічних, фінансово-економічних, соціальних, санітарних, екологічних заходів; пропозиції щодо визначення обсягів зерна до державного, регіонального фондів, на власні потреби; взаємоузгодженість етапів ланцюга обробки, зберігання зерна та продажу його споживачам;

- запропоновано створення Регіональної асоціації зерновиробників з виконанням наступних функцій: взаємодія із законодавчими і виконавчими органами державної влади; міжгалузева координація виконання програмних заходів регіонального рівня; нормативно-правовий і методичний супровід; інформаційне забезпечення учасників; організація підвищення кваліфікації кадрів; створення Союзу товаровиробників зерна і Асоціації учасників зернового ринку на регіональному рівні; представлення інтересів держави;

удосконалено:

- оптимізацію розмірів і структури посівів зернових культур для модельного господарства по розмірах земельної площі і структурі виробництва типового для Запорізької області;

- механізм державного регулювання зернового підкомплексу через оподаткування, матеріально-технічні, кредитно-фінансові фактори, як ті, що суттєво впливають на відтворювальний процес;

- методику оцінки ефективності виробництва та реалізації зерна виділенням виробничо-технологічної, виробничо-економічної та соціально-економічної складових;

набуло подальшого розвитку:

- поняття “господарський механізм з виробництва та реалізації зерна”, що представляє собою сукупність дій, які охоплюють процес створення організаційного, економічного, соціального механізмів з виробництва та реалізації зерна.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення, висновки й пропозиції роботи використано у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств Запорізької області.

Основні концептуальні положення щодо розробки проекту організаційно-технологічних зв’язків з виробництва та реалізації зерна використовуються в Мелітопольському районному управлінні сільського господарства та продовольства (довідка № 199/7 від 25.03.06 р.). Положення щодо створення Регіональної асоціації зерновиробників були використані в розробці регіональних програм стабілізації і розвитку АПК Запорізької області (довідка № 427 від 21.05.05 р.). Оптимізація розмірів і структури посівів зернових культур для модельного господарства по розмірах земельної площі і структурі виробництва застосовується сільськогосподарськими підприємствами Мелітопольського району (довідка № 156 від 28.08.05 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Таврійської державної агротехнічної академії при викладанні таких курсів: “Економіка підприємств”, “Планування діяльності підприємств”, “Управління сільськогосподарським виробництвом”, “Аграрний менеджмент” (довідка №189 від 17.09.05р.).

Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові дослідження за темою дисертації здійснені автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”, м. Дніпропетровськ (2005 р.); “Наука та інновації – 2005”, м. Дніпропетровськ (2005 р.); “Дні науки”, м. Запоріжжя (2005 р.); за підсумками наукової роботи професорсько-викладацького складу Таврійської державної агротехнічної академії.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 10 статтях наукових журналів, збірників наукових праць та матеріалів науково-практичних конференцій, з них 7 статей – у наукових фахових виданнях; загальний обсяг публікацій становить 3,7 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг роботи – 188 сторінок, з яких: 13 рисунків займають 9 сторінок, 31 таблиця – 15 сторінок, список використаних джерел (162 найменування) – 12 сторінок, 10 додатків – 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета та завдання роботи. Викладені найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи розвитку і регулювання виробництва та реалізації зерна”- досліджено й узагальнено теоретичні основи розвитку виробництва та реалізації зерна. Встановлено, що новий тип господарювання не можна реалізовувати без визнання необхідності забезпечення регулювання економіки сукупністю нових форм і методів. Це означає, що в господарському механізмі і, зокрема, в його організаційно-економічному механізмі управління особливої ролі набуває діяльність держави (рис. 1).

Рис. 1. Структура господарського механізму з виробництва та реалізації зерна

Потреби практики викликали необхідність розробки теорії господарського механізму, що містить організаційний, економічний та соціальний механізми. Він включає суб’єктів господарювання, організаційний і економічний механізм управління і законодавчі акти. Складові господарського механізму, зокрема організаційний, тісно переплітаються з системою управління суспільним виробництвом і є механізмом їх реалізації. Господарський механізм уявляє із себе систему дій, яка включає широкий круг організаційних, економічних, соціальних важелів, форм і стимулів, зокрема:

Організаційний механізм: організаційні форми виробництва, праці і управління - організаційні структури і функції управління, норми і нормативи, правові акти, які регламентують організаційні відносини; порядок складання планів; співвідношення самостійності і централізованого управління; техніко-економічні нор-ми і нормативи; порядок укладення договорів по постачанню і збуту продукції та ін.

Економічний механізм: використання прибутку, доходу, умови оплати праці, умови формування і використання фондів, в першу чергу економічного стимулювання, господарський розрахунок, умови фінансування і кредитування, умови оподаткування тощо.

Соціальний механізм: розвиток самоврядування трудових колективів, рівень доходів різних категорій працівників і пенсійного забезпечення, умови життя різних верств населення тощо.

Важливе значення в даний час має організаційний механізм управління, основним призначенням якого є регулювання відносин між суб’єктами виробничих відносин, організаційними формами господарювання з різними формам власності, органами влади і управління, узгодженню їх економічних і інших інтересів.

Головний критерій налагодженого і повноцінного організаційного механізму полягає в основному в саморегулюванні організаційних відносин, які забезпечують функціонування системи управління виробничого комплексу як єдиного цілого.

Організаційний механізм управління на сучасному етапі пов’язаний з процесами розвитку виробництва, формуванням нових відносин на основі різноманіття форм власності і господарювання, а також розвитком відповідної системи управління АПК всіх рівнях. В практиці сільського господарства різноманіття організаційних форм господарювання в АПК забезпечується різними групами підприємств, які розрізняються відносинами власності, зокрема: підприємства, засновані на державній власності, підприємства з роздільною власністю, підприємства, засновані на приватній власності. Відповідно до чинного законодавства підприємства цих груп можуть створювати різного роду об’єднання, асоціації, союзи, інші формування.

Розвиток всіх організаційних форм господарювання вимагає створення адекватного економічного середовища і відповідної системи управління, зокрема структури управління. Підвищення ефективності виробництва за рахунок організаційної структури управління визначається тим, що вона повинна інтегрувати, пов’язувати різні елементи виробництва і ланки управління, що нерідко мають суперечливі інтереси, в єдине ціле, додавати їм спільність, упорядковувати зв’язки і відносини, чим досягається узгодженість, злагодженість і ритмічність виробничих і управлінських процесів, стійкість функціонування всієї системи, спільність економічних інтересів. Таким чином, за рахунок організаційного чинника повинне досягатися зростання ефективності в цілому. При цьому найважливіше завдання органів управління сільським господарством і його підкомплексами на різних рівнях полягає в тому, щоб, виходячи з потреб виробництва, забезпечити оптимальне поєднання централізації управління і самостійності товаровиробників.

Приведені методи оцінки ефективності виробництва зерна в підприємствах в умовах ринкових відносин у своїй основі не мають принципових розбіжностей, оскільки використовується єдиний принцип оцінки – зіставлення корисного ефекту (обсягів продукції, виконаних робіт і послуг) і спожитих при цьому ресурсів у формі витрат виробництва.

У другому розділі - “Аналіз ефективності виробництва та реалізації зерна на регіональному рівні” - проаналізовано ефективність виробництва та реалізації зерна на регіональному рівні.

Визначено, що канали реалізації зерна в підкомплексі продовжують трансформуватися, утворювати нові форми. Розширюється нетрадиційний збут безпосередньо фізичним особам, приватним підприємцям, продаж посередникам і промисловим організаціям. На сьогодні немає досить чіткої спеціалізації підприємств за каналами реалізації, основними з яких є продаж промисловим організаціям, постачання організаціям і підприємствам за укладеними договорами, підприємствам роздрібної торгівлі, через біржі, власні магазини, намети, виїзну торгівлю, ярмарки, населенню за готівку, підприємствам суспільного харчування. У більшості випадків виробники зерна вже не прив’язані до одного покупця, вони самі вибирають, кому продати продукцію. Більше ніж три канали реалізації використовують до 80% виробників зерна. Канали реалізації зерна по Запорізькій області наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Канали реалізації зерна по Запорізькій області, тис. т.

Канали реалізації | Роки

1990 | 1995 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004

Переробним

підприємствам,

включаючи елеватори | 832,1 | 164,3 | 1,7 | 2,6 | 0,1 | 17,4

Населенню у рахунок оплати праці | 234,2 | 158,0 | 88,4 | 76,0 | 17,9 | 29,6

На ринку | 96,3 | 190,8 | 191,9 | 156,2 | 39,9 | 79,3

За іншими каналами | 331,5 | 58,7 | 164,7 | 675,7 | 206,6 | 524,2

Видано пайовикам в

рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток) –– | 119,5 | 185,2 | 85,6 | 163,0

Розробка прогнозу розвитку регіонального зернового підкомплексу є складною проблемою. Труднощі цієї роботи обумовлені тим, що основні складові зернового підкомплексу по своїх організаційно-правових, технічних, технологічних і соціально-економічних особливостях різко розрізняються. Так, базова складова підкомплексу – зернове виробництво в значній мірі визначається природно-кліматичними факторами, які поки не контролюються та не регулюються людиною, а в той же час обумовлюють характер технічних, технологічних, організаційно-економічних і інших факторів агропромислового відтворення.

Ця особливість зернового виробництва впливає не тільки на регіональні аспекти відтворення зерна, але і на міжрегіональні, тобто загальнодержавні. Так, при ринкових відносинах і розвинутій заготівельно-складській, транспортній інфраструктурах обсяги і структура виробництва зерна в регіоні будуть визначатися не тільки регіональними потребами, але і загальнодержавними.

Для задоволення споживчих потреб суспільству вигідніше виробляти зерно у регіонах, де суспільно необхідні витрати виробництва (трудомісткість, фондомісткість, капіталомісткість) будуть меншими.

Існує ще одна важлива особливість розвитку зернового виробництва – це характер використання зерна. Адже на продовольчі цілі використовується невелика його частина, а значна частка йде на кормові цілі. Тому потреби регіонального зернового підкомплексу можуть бути цілком задоволені за рахунок власного виробництва, а в той же час зернове виробництво далеко може відставати у своєму розвитку від народногосподарських і регіональних потреб у зерні. Виходить, буде сповільнюватися розвиток продовольчого комплексу.

Перспективні обсяги виробництва зерна в Запорізькій області будуть визначатися в основному одним фактором – виробничими можливостями області. Принципове рішення такої задачі можливо при дотриманні двох основних положень: повна зайнятість та повний обсяг виробництва. Сутність цих положень стосовно зернового виробництва полягає в тому, щоб можливо більша кількість ресурсів (рілля, праця і капітал) була задіяна в дану галузь і щоб на кожну одиницю ресурсу отримати найвищу віддачу. Оскільки площа ріллі практично не змінюється, то фактори обсягів виробництва зерна, що лімітуються, є кількість ріллі в підприємстві, районі, області, зайнята під зерновими культурами. Використання організаційно-економічних факторів може сприяти невеликому позитивному впливу на показники зернового виробництва: посівна площа зернових стабілізується на рівні 880 тис. га, врожайність - 28,6 ц/га і валовий збір 1800 тис. т збільшення у порівнянні з 2000 роком складе 15%. Це мінімальний оптимальний варіант перспективного розвитку в короткостроковому періоді при сформованому матеріально-технічному потенціалі. Якщо на відновлення в повному обсязі матеріально-технічного забезпечення зернового виробництво при самих оптимальних щорічних збільшеннях машинно-тракторного парку в 4-5%, внесенні мінеральних добрив і інших хімічних засобів для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів у 6-8% буде потрібно 8-10 років, тобто до 2015 року, то при такому рості виробничо-технічного потенціалу зернового господарства, при відповідному розвитку насінництва, кадрового забезпечення, економічного механізму господарювання можливо відновити колишні показники посівних площ зернових культур у межах 1,0 млн. га, врожайності – 28 ц/га і валового збору 2,5 - 2,8 млн. тонн. Це цілком реальний варіант перспективного розвитку зернового господарства до 2015 року. Проте необхідно підкреслити те, що для його реалізації необхідні спільні зусилля державних та регіональних органів по динамічному розвитку машинобудування, хімічної промисловості, виробничої інфраструктури, еквівалентного обміну між сільським господарством і галузями, що виробляють фонди сільськогосподарського призначення, фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва з боку держави. Якщо ж виробничий потенціал сільськогосподарського виробництва збільшити приблизно в 1,5 рази в порівнянні з рівнем 1990 року, тобто мати на 1000 га ріллі близько 5 тракторів, а на 1000 га зернових 10 комбайнів, вносити під зернові на 1 га 160 кг мінеральних добрив (у розрахунку 100% живильних речовин), здійснювати в повному обсязі агротехнічні заходи для боротьби з кислотністю ґрунту, використовувати інші досягнення науково-технічного прогресу, то можливо площу зернових довести до 1,2 млн. га, врожайність - до 28 - 30 ц/га, а валовий збір до 3,0 - 3,2 млн. тонн.

Кількісні параметри розвитку зернового виробництва базується на факторі росту його матеріально-технічної бази. Етапи її росту по часовим періодам такі: до 2010 року корінних змін по зміцненню матеріально-технічної бази не відбудеться, оскільки невеликий ріст щорічних надходжень техніки буде тільки заповнювати її вибуття через зношення. Тому за ці роки технічна оснащеність кількісно залишиться на рівні 2005 року, а якісно вона істотно покращиться. Це дозволить не тільки стабілізувати виробництво зерна, але й, можливо, його збільшити. Наступний етап розвитку матеріальної бази до 2015 року характеризується тим, що щорічний приріст надходження техніки й інших матеріальних ресурсів у межах 6-8 % до існуючого рівню 2005 року забезпечить відновлення рівня початку 2000 року кількісно, а якість матеріально-технічної бази буде вище. За період 2010-2015 рр. сільському господарству області повинно бути поставлено 7-8 тис. тракторів, 3-4 тис, комбайнів і забезпечено пропорційне збільшення оброблювальних, посівних і інших машин. Третій етап розвитку зернового виробництва за період 2015-2020 рр. буде характеризуватися прискореним розвитком інтенсифікації зернового виробництва на базі науково-технічного прогресу у всіх його напрямках.

Нові сорти зернових культур, розроблена система насінництва, кількісно і якісно перетворений машинно-тракторний парк, збільшення постачання мінеральних добрив і інших хімічних речовин, ресурсозберігаючі технології, високо- професійні трудові ресурси, більш ефективні форми організації і матеріального стимулювання праці – характерні риси організації зернового виробництва. Важливе значення для стабільності доходів від реалізації зерна, крім факторів виробництва, мають умови реалізації продукції, тобто ринкова ситуація. Кожен зерновиробник повинен мати повну можливість користуватися послугами як регіонального, так і державного ринку зерна, тобто мати вільний доступ до міжрегіонального ринку зерна.

У третьому розділі - “Напрями розвитку та регулювання виробництва та реалізації зерна в регіоні” - запропоновано створення регіональної асоціації зерновиробників (АЗВ). Основна функція АЗВ – це захист економічних інтересів зерновиробних підприємств при збуті зерна в державних органах управління сільським господарством, у різних корпораціях і компаніях з питань виробництва, заготівлі і переробки зерна.

Крім цього, задачею АЗВ може бути визначення спільних дій по розвитку науково-технічного прогресу в зерновому виробництві, зокрема у питаннях сортооновлення і насінництва, техніки і технології, обсягів і структури виробництва зерна, організації і матеріального стимулювання праці і таке інше. Основним правовим документом про створення АЗВ є установчий договір, у якому сформульовані положення про цілі і задачі АЗВ, порядок прийому нових членів і виходу з неї, прийняття рішень, система оперативного управління та інші питання функціонування її діяльності. Стабільність і ефективність функціонування АЗВ визначається погодженою дією всіх членів-засновників по виконанню прийнятих рішень.

Ніяких майнових і фінансово-економічних відносин в АЗВ практично не виникає. Вона, крім функцій по захисту економічних інтересів зерновиробників і формуванню регіональної науково-технічної політики, а також заходів по її впровадженню в зерновому виробництві, представляє інтереси своїх засновників у державних органах управління АПК, фінансово-кредитних установах, в судах, у постачальницьких і збутових організаціях, а так само надає у державні і регіональні органи пропозиції щодо розвитку зернового господарства. По мірі удосконалення діяльності АЗВ і появи необхідності виконання виробничо-економічних, постачальницьких, фінансово-кредитних функцій, вони можуть ускладнюватися за рахунок подальшого приєднання підприємств різних організаційно-правових форм, в тому числі виробничих або споживчих кооперативів. В межах АЗВ можуть створюватись спільні підприємства з виконання робіт і послуг, заготівлі і збереженню зерна, його переробці, оптовій і роздрібній торгівлі й іншим функціям.

З метою мінімізації негативних чинників, які впливають на функціонування регіональних ринків зерна, борошна та хліба та забезпечення стабільності цих ринків, доцільним, на наш погляд, було б здійснення асоціацією таких заходів: запровадження системи моніторингу ринку зерна та формування статистичних даних щомісячного руху зерна (у тому числі продовольчого) за видами та класами, в першу чергу щодо його споживання, обсягів на зберіганні та наявних залишків у товаровиробників незалежно від форми власності; закупівля необхідної кількості зерна до держрезерву та створення регіональних запасів зерна для здійснення відповідних товарних інтервенцій у разі зростання цін; здійснення Аграрним фондом товарних та фінансових інтервенцій при зміні цін на зерно та борошно; стимулювання створення обов'язкових запасів зерна на борошномельних та хлібопекарських підприємствах шляхом розроблення механізму відшкодування державою ставок по кредитах для підприємств, які утворюють такі запаси; забезпечення умов безпосереднього доступу хлібопекарських підприємств до закупівлі зерна та борошна з держрезерву та регіональних резервів при здійсненні поновлення матеріальних запасів і товарних інтервенцій; прийняття відповідного нормативного документу, який зобов’язував би хлібопекарські підприємства, що займають монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, закуповувати зерно та борошно для потреб хлібопечення на конкурсних засадах; розроблення системи заходів щодо поступового переходу на вільне ціноутворення на ринках хліба та хлібобулочних виробів; розроблення механізмів отримання пільгових кредитів підприємствами хлібопекарської галузі; формування механізму відшкодування малозабезпеченим верствам населення різниці в цінах на хліб у разі їх зростання (для прикладу, шляхом виділення у Державному бюджеті спеціальної статті); створення системи систематичного інформування про ситуацію на ринках зерна, борошна, хліба та заходи, які вживаються Урядом для забезпечення їх стабільності.

Сумісно з регіональними органами управління розробляється Регіональна Програма розвитку зернового підкомплексу. В реалізацію Програми пропонується включити близько 15% зерновиробничих сільськогосподарських організацій. Фінансування АЗВ здійснюється за рахунок як власних коштів підприємств – членів асоціації, так і регіональних коштів. Решта виробників зерна розвиватиметься за рахунок власних і приватних коштів. Для реалізації Програми асоціації надаються функції: взаємодія із законодавчими і виконавчими органами державної влади; міжгалузева координація виконання програмних заходів регіонального рівня; нормативно-правовий і методичний супровід Програми; інформаційне забезпечення учасників Програми; організація підвищення кваліфікації кадрів; створення Союзу товаровиробників зерна і Асоціації учасників зернового ринку на регіональному рівні; представлення інтересів держави.

Організація виробництва зерна на перспективу та інтеграція аграрних підприємств з іншими підприємствами і організаціями зернового підкомплексу повинна будуватися з урахуванням їх організаційно-технологічних зв'язків, запропонованих нами на схемі (рис. 2).

Запропонований проект організаційно-технологічних зв’язків з виробництва та реалізації зерна передбачає проведення маркетингових досліджень потреби зерна; попереднє виявлення обсягів зерна необхідного виду; укладання контрактів з продавцями зерна; розробку технологічних, фінансово-економічних, соціальних, санітарних, екологічних заходів, які можуть забезпечити своєчасний прийом зерна; прийом зерна в державний, регіональний фонд, на власні потреби; взаємоузгодженість етапів ланцюга обробки, зберігання та продажу зерна споживачам; формування однорідних партій зерна.

У зерновому підкомплексі Запорізької області на сьогодні створена безліч організацій і об'єднань в усіх галузях економіки, але ніхто з них не може забезпечити зв'язок інтересів всіх суб'єктів господарювання в досягненні спільної мети. Прикладом таких організацій служать зернові компанії. Ті, що діють в аграрному секторі досліджуваного регіону, не є однорідними утвореннями. Вони розрізняються між собою за рівнем спеціалізації, рівнем наявності основних ланок технологічного ланцюжка “від сировини – до кінцевого продукту”, а також кількістю сільськогосподарських підприємств, які входять до складу зернових компаній.

Рис. 2. Проект організаційно-технологічних зв’язків з виробництва та реалізації зерна, здійснюваних в рамках Регіональної Програми розвитку зернового підкомплексу

ВИСНОВКИ

1. На сучасному етапі розвитку суспільного виробництва в АПК функціонально виділено три основні сфери: виробництво матеріально-технічних ресурсів для забезпечення сільського господарства; сільськогосподарське виробництво; галузі, які забезпечують заготівлю, транспортування, зберігання і переробку сировини. Агропромисловий комплекс як організаційна система виступає структурним оформленням зв’язків, які створюються за рахунок кооперації і інтеграції. Ці процеси здійснюються як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. На мікрорівні інтегруються сільськогосподарські і промислові підприємства по виробництву і переробці сільськогосподарської сировини. Інтеграція на макрорівні заснована на територіальному розподілі праці і виражається в розвитку виробничих зв’язків в регіонах. На рівні регіонального АПК формуються його сфери: сільське господарство, промисловість, а також галузі обслуговування.

2. Відповідно до спеціалізації у складі АПК виробничі сфери розглядаються по двох напрямах: функціонально-галузевому та її похідної – продуктово-технологічному. Функціонально-галузева структура АПК обумовлена технологічними процесами, в яких кінцевий продукт однієї галузі є проміжним для інших і комплексу в цілому. Відповідно до функціонально-галузевої структури АПК можна розглядати як сукупність продуктово-технологічних процесів по виробництву товарів народного споживання з сільськогосподарської сировини.

3. Господарський механізм з виробництва та реалізації зерна уявляє із себе систему дій, яка включає організаційний, економічний, соціальний механізми, а також форми і стимули. Організаційний механізм: організаційні форми виробництва, праці і управління - організаційні структури і функції управління, норми і нормативи, правові акти, які регламентують організаційні відносини; порядок складання планів; співвідношення самостійності і централізованого управління; техніко-економічні норми і нормативи; порядок укладення договорів по постачанню і збуту продукції. Економічний механізм: використання прибутку, доходу, умови оплати праці, умови формування і використання фондів, в першу чергу економічного стимулювання, господарський розрахунок, умови фінансування і кредитування, умови оподаткування тощо. Соціальний механізм: розвиток самоврядування трудових колективів, рівень доходів різних категорій працівників і пенсійного забезпечення, умови життя різних верств населення тощо. Розвиток всіх організаційних форм господарювання вимагає створення адекватного економічного середовища і відповідної системи управління, зокрема структури управління.

4. На регіональному рівні характеристика зернового виробництва виражається системою показників, що свідчать про різні сторони його ефективності. З метою аналізу ефективності виробництва зерна і пошуку резервів росту методику оцінки ефективності виробництва зерна поділено на виробничо-технологічну, виробничо-економічну і соціально-економічну. Виробничо-технологічна характеризує рівень використання ресурсів виробництва, для її оцінки використовуються показники врожайності зернових культур, трудомісткості, матеріаломісткості, обсяги виробництва зерна в розрахунку на 100 га ріллі й інші натуральні показники. Виробничо-економічна ефективність виробництва зерна обумовлена фактором виробничо-технологічної ефективності і діючим економічним механізмом господарювання і характеризується вартісними показниками - валовою і чистою продукцією, прибутком на 1 гектар посіву зернових, а також ефективністю використаних фондів і інвестицій (рівень рентабельності, норми прибутку тощо). Соціально-економічна відбиває реалізацію економічних інтересів суспільства, підприємств і трудових колективів, характеризується умовами праці у виробництві зернових і рівнем його оплати, тобто показниками економічних інтересів безпосередніх товаровиробників. Економічну оцінку ефективності функціонування підприємств по заготівлі і зберіганню зерна, його переробки пропонується проводити шляхом зіставлення результатів виробництва (обсягів продукції, виконаних робіт, послуг) з обсягом витрачених ресурсів. Для сільськогосподарських товариств ефективність виражається прибутком, а для фермерських господарств – валовим доходом.

5. Важливим принципом комплексного розвитку регіонів країни і раціонального використання їхніх природноекономічних ресурсів є ефективне самозабезпечення продовольством, зокрема, зерном. Відповідно до даного принципу важливе значення в задоволенні власних потреб у зерні має Запорізька область, у якій показники виробництва зерна в розрахунку на душу населення знаходяться на рівні чи навіть перевищують середні по країні. Цей регіон при підвищенні рівня інтенсивності і результативності зернового виробництва може збільшити обсяги і повніше задовольнити внутрішні потреби в зерні. Зернове виробництво є рентабельною галуззю землеробства і маються реальні резерви росту економічної ефективності його виробництва.

6 Перспективні обсяги виробництва зерна в Запорізькій області визначаються виробничими можливостями області. Це досягається при дотриманні двох основних положень: повна зайнятість та повний обсяг виробництва. Здійснено прогноз розвитку зернового виробництва через визначення часової точки перспективного розвитку на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий періоди. Кількісні параметри розвитку зернового виробництва базуються на факторі росту його матеріально-технічної бази. До 2010 року корінних змін по її зміцненню не відбудеться, оскільки невелике збільшення щорічних надходжень техніки буде тільки заповнювати її вибуття через знос. Наступний етап розвитку матері-альної бази до 2015 року характеризується щорічним приростом надходження техніки та інших матеріальних ресурсів у межах 6-8 % до існуючого рівню 2005 року. За період 2010-2015 рр. повинно бути надано сільському господарству області 7-8 тис. тракторів, 3-4 тис. комбайнів та пропорційне збільшення обробних, посівних та інших машин. Відновлений у такий спосіб виробничий потенціал, кількісно і якісно поліпшений, дозволить забезпечити стабільне виробництво до 2,4 млн. т зерна, краще задовольнити потреби області в зерновій продукції та вивозу її за межі області. Розвиток зернового виробництва за період 2015-2020 рр. буде характеризуватися прискореною інтенсифікацією зернового виробництва на базі науково-технічного прогресу на всіх його напрямках.

7. Запропоновано комплекс заходів щодо забезпечення збільшення обсягів виробництва зерна на основі інтенсивної технології: впровадження передпосівної обробки насіння пшениці; впровадження нових районованих сортів зернових культур; проведення комплексу агротехнічних заходів з використанням нової техніки тощо. Кількісні параметри перспективного розвитку зернового виробництва регіону на основі функціональної залежності результатів виробництва і його матеріально-технічної бази на передових підприємствах дозволили сформулювати положення Регіональної Програми розвитку зернового підкомплексу. Головною галуззю сільського господарства Запорізької області залишається зернове виробництво, а тому цільовим завданням області стає збільшення його обсягів. Саме в цю галузь варто направляти максимальну кількість виробничих ресурсів: землі, техніки, інвестицій тощо. Вивчення можливостей максимального насичення різних типів сівозмін зерновими культурами показало, що при відсутності посівів соняшника, картоплі й овочів частку зернових в загальної посівної площі можна збільшити до 75%, а при виділенні близько 8% ріллі під чисті пари зернові культури будуть займати близько 70% ріллі.

8. Визначення раціональної видової структури виробництва зерна в короткостроковому періоді здійснено методом лінійного програмування. Здійснено оптимізацію розмірів і структури посівів зернових культур для модельного господарства по розмірах земельної площі і структурі виробництва типового для Запорізької області. Загальна площа ріллі в господарстві складає 3200 га, під зернові культури відведено 1760 га або 53% загальної площі ріллі, а інша рілля зайнята технічними і кормовими культурами, а також близько 8% знаходиться під чистими парами. У середньому ж на одне господарство області в 2002 році приходилося 3020 га ріллі, зернові займали 1520 га або 50,4%, технічні культури – 126 га або 4,2%; кормові – 712 га або 23,6%; під чистими парами знаходилося 569 га, або 21,8%. Різниця в посівах зернових культур модельного і середнього по області господарств в основному визначається часткою чистого пару у ріллі. Очікуваний ефект від оптимізації полягає у одержанні максимального прибутку від реалізації товарної частини зерна, максимальної кількості фуражного зерна і зерна на насіннєві цілі. Приведені розрахунки свідчать про те, що модельне господарство по площі ріллі на невелику частку перевершує середнє для області господарство, а по площі зернових культур, а саме: озимої пшениці, гороху, проса - розходження в посівах дуже істотні, відповідно у 1,6; 2,4; 1,7 разів.

9. Стабільність і ефективність функціонування регіональної асоціації зерновиробників визначається погодженою дією всіх членів-засновників по виконанню прийнятих рішень. Крім функцій по захисту економічних інтересів зерновиробників і формуванню регіональної науково-технічної політики, а також заходів по її впровадженню в зерновому виробництві, регіональна асоціація зерновиробників представляє інтереси своїх засновників у державних органах управління АПК, фінансово-кредитних установах, в судах, у постачальницьких і збутових організаціях, а також надає у державні і регіональні органи пропозиції щодо розвитку зернового господарства.

10. Асоціації зерновиробників покликані вирішувати дуже важливі питання функціонування зернового підкомплексу тільки на стадії виробництва, зберігання і реалізації зерна. А ефективність усього підкомплексу визначається умовами збалансованого, взаємовигідного розвитку всіх його технологічних стадій, тобто виробництва, заготівлі і переробки зерна, реалізації кінцевої продукції. Проблема підвищення ефективності виробництва і реалізації кінцевої продукції, у чому зацікавлене насамперед населення, вирішується на основі удосконалення агропромислової інтеграції. Її соціально-економічна сутність полягає в тому, що усі ланки загального технологічного ланцюжка функціонують у єдиному кількісному, якісному і часовому режимі у відповідності з попитом на вироблену продукцію і зиском, який одержує кожний учасник сукупного виробництва.

11. Розвиток вітчизняного зернового ринку можливий за умови наявності правових, економічних і матеріально-технічних заходів на державному і регіональному рівнях по формуванню і регулюванню ринку зерна. Визначено заходи удосконалення ринку зерна: зміна порядку формування державних і регіональних зернових фондів на основі взаємної відповідальності сторін за матеріально-технічне і фінансове забезпечення виробництва зерна з боку замовників, а також за дотримання кількісних та якісних параметрів постачання зерна в ці фонди з боку сільськогосподарських підприємств, причому ціновий механізм повинен забезпечувати для всіх сторін вигідність збільшення його обсягів і якості; дотримання органами влади принципу повної економічної самостійності для всіх суб'єктів зернового ринку при виробництві і збуті зерна; розвиток кооперації та інтеграції в зерновому підкомплексі з метою зміцнення прямих зв'язків між виробниками і споживачами зерна, ліквідації посередницьких структур, здешевлення виробництва кінцевої продукції з зерна; політика держави з розвитку зернового підкомплексу повинна виходити з пріоритетної його ролі у вирішенні проблеми продовольчої безпеки і надійного забезпечення країни зерном для продовольчих і кормових цілей. Причому державне регулювання зернового ринку повинне передбачати задоволення однаковою мірою інтересів суспільства в цілому, окремих регіонів, підприємств усіх галузей АПК і кожного трудового колективу.

12. Визначено, що ефективне регулювання виробництва та реалізації зерна можливо саме через державне регулювання виробництва, переробки і реалізації зерна. Під державним регулюванням виробництва та реалізації зерна розуміється безпосередній вплив державних і регіональних владних структур через матеріально-технічні, кредитно-фінансові, податкові та інші фактори на відтворювальний процес у даної галузі продовольчого комплексу. Виділено типи участі держави в такому регулюванні. Перший тип – негативний вплив, коли держава не стимулює законотворчу діяльність, направлену на захист і підтримку зернового виробництва, а дії виконавчих органів не сприяють ефективній роботі підкомплексу, не перешкоджає діяльності багатьох підприємницьких структур, яка негативно впливає на відтворювальний процес. Другий тип – слабка участь держави в забезпеченні функціонування продовольчого комплексу і його складових. Розрізнені, малопомітні і неефективні заходи впливу у вигляді окремих дотацій на придбання деяких виробничих ресурсів практично не вирішують ні одну з ключових проблем розвитку продовольчого комплексу, але все-таки припиняють розвиток кризових явищ в АПК. Третій тип – яскраво виражений державний протекціонізм АПК, коли функціонує система матеріально-технічної, кредитно-фінансової й інших видів підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що забезпечує сприятливі умови для розширеного відтворення в заданих темпах. Причому держава створює необхідні економічні й організаційно-правові умови для збалансованого розвитку всіх галузей продовольчого комплексу. Поки що такої аграрної політики не вироблено, але її розробка і реалізація на сучасному етапі розвитку АПК виступає як об'єктивна необхідність.

13. В реалізацію Регіональної Програми розвитку зернового підкомплексу пропонується включити близько 15% зерновиробничих сільськогосподарських організацій. Фінансування АЗВ здійснюється за рахунок як власних коштів підприємств – членів асоціації, так і регіональних коштів. Решта виробників зерна розвиватиметься за рахунок власних і приватних коштів. Для реалізації Програми асоціації надаються функції: взаємодія із законодавчими і виконавчими органами державної влади; міжгалузева координація виконання програмних заходів регіонального рівня; нормативно-правовий і методичний супровід Програми; інформаційне забезпечення учасників; організація підвищення кваліфікації кадрів; створення Союзу товаровиробників зерна і Асоціації учасників зернового ринку на регіональному рівні; представлення інтересів держави.

14. Подальший розвиток і регулювання виробництва і реалізації зерна здійснювати за рахунок удосконалення господарського механізму через впровадження проекту організаційно-технологічних зв’язків з виробництва та реалізації зерна в рамках Регіональної Програми розвитку зернового підкомплексу, який передбачає проведення маркетингових досліджень потреби зерна; попереднє виявлення обсягів зерна необхідного виду; укладання контрактів з продавцями зерна; розробку технологічних, фінансово-економічних, соціальних, санітарних, екологічних заходів, які можуть забезпечити своєчасний прийом зерна; прийом зерна в державний, регіональний фонд, на власні потреби; взаємоузгодженість етапів ланцюга обробки, зберігання та продажу зерна споживачам; формування однорідних партій зерна.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Шевчук О.Ю. Ефективність