НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

СЕРВЕТНИК Руслан Миколайович

УДК 37.026:355.233

МОДЕЛЮВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ФАХІВЦІВ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО

ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії оборони України, Міністерство оборони України, м. Київ.

Науковий керівник – | октор педагогічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України ЯГУПОВ Василь Васильович, Об’єднаний інститут при Національній академії оборони України, заступник начальника з наукової роботи, м. Київ. | Офіційні опоненти: | октор педагогічних наук, професор ЛАЗАРЄВ Микола Іванович, країнська інженерно-педагогічна академія, проректор з наукової роботи, Міністерство освіти і науки України,  Харків; | андидат педагогічних наук БОЙКО Олег Володимирович, Львівський військовий ордена Червоної Зірки інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету “Львівська політехніка”, начальник кафедри технічних засобів інформації та культурно-просвітницької діяльності у військах, м. Львів. | Провідна установа – | нститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ дидактики професійної освіти, м. Київ. |

Захист відбудеться “9” листопада 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.709.06 в Національній академії оборони України за адресою: 03049, м. Київ-49, проспект Повітрофлотський, 28, 2-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії оборони України (03049, м. Київ - 49, проспект Повітрофлотський, 28).

Автореферат розісланий “6” жовтня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Руденко М.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасний стан розвитку Збройних сил України (ЗСУ) та реалії ХХІ ст. вимагають якісно нових підходів до підготовки військовослужбовців, особливо офіцерського складу, створення і впровадження сучасних психолого-педагогічних технологій у навчальний процес вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ), які могли б сприяти забезпеченню ефективного розв’язання завдань їх підготовки. Безпосередній вплив на ці процеси має система військової освіти.

У зв’язку з цим виникла необхідність дослідження низки педагогічних проблем, серед яких важливе місце займає проблема моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення (ІПЗ) у навчальному процесі ВВНЗ. Це зумовлено інтенсивністю розвитку інформаційних технологій і методик, значним підвищенням впливу інформації на хід і результати збройних конфліктів, сучасної війни; застосуванням принципово нових стратегічних підходів, форм, методів і засобів ведення воєнної боротьби; зростанням, з одного боку, ролі людського фактора у військовій справі, з другого – специфічними вимогами до фахівця ІПЗ; безпосередньою участю українських військовослужбовців у підготовці та проведенні миротворчих операцій і місій у колишній Югославії, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Лівані та здійсненні антитерористичної операції в Республіці Ірак.

Розвиток методик навчання і можливість їх застосування ставить перед військовою освітою завдання знаходити нові підходи до організації навчального процесу у ВВНЗ та моделювання його результату – військового фахівця – творчої особистості, професіонала високого рівня підготовленості, досвідченого керівника, який уміє проектувати, прогнозувати, моделювати і планувати свою діяльність, оцінювати всі можливі варіанти її розвитку, здатний реалізувати свій особистісний і професійний потенціали у цій діяльності, в тому числі в інформаційно-пропагандистському забезпеченні.

Практика підготовки та зміст військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ свідчить, що в їх діяльності є суттєві недоліки, основні причини яких такі: недостатнє усвідомлення ними важливості формування професійної культури, необхідності опанування теоретичними та практичними основами своєї діяльності у навчальному процесі ВВНЗ; відсутність цілеспрямованої підготовки майбутніх фахівців ІПЗ за особистісно-орієнтованими методиками на основі широкого застосування ідей і положень діяльнісного та проблемного навчання; недостатня увага науково-педагогічних працівників (НПП) формуванню у слухачів системного мислення, професійної спрямованості й культури, практичних навичок і вмінь моделювання професійної діяльності в нестандартних умовах виконання завдань за призначенням тощо.

Одним із видів удосконалення військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ, що поєднує теорію і практику, є моделювання. На його важливості наголошували А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Г.С. Костюк, І.Д. Бех, І.А. Зязюн, М.І. Лазарєв та ін.

Аналіз освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців ІПЗ, вивчення їх практичної діяльності свідчить про те, що моделюванню як важливому виду їх військово-професійної діяльності не приділяється належної уваги.

Отже, особлива актуальність зазначених проблем, гостра потреба у підвищенні якості підготовки майбутніх фахівців ІПЗ до здійснення військово-професійної діяльності, надання їй практичної спрямованості, необхідність впровадження у навчальний процес Національної академії оборони України (НАОУ) інноваційних методик навчання, що ґрунтуються на особистісно-діяльнісному підході до їх професійної підготовки, зумовили вибір теми дослідження – “Моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення у навчальному процесі вищого військового навчального закладу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних силах України, тематичного плану наукових досліджень кафедри військової педагогіки факультету підготовки фахівців з гуманітарних питань Національної академії оборони України і пов’язане з Постановою Кабінету Міністрів України № від 15 грудня 1997 року “Про створення єдиної системи військової освіти”, науково-дослідною роботою “Розробка методологічних основ кадрової політики в Збройних силах України на період до 2015 року”. В межах науково-дослідної роботи автором з’ясовані педагогічний зміст моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення у навчальному процесі ВВНЗ й обґрунтовано теоретичні та методичні умови його використання при підготовці майбутніх фахівців – магістрів військово-соціального управління.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії оборони України 24 листопада 2003 р. (протокол № ) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 22 грудня 2005 року (протокол № 2).

Об’єкт дослідження – підготовка фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення у ВВНЗ.

Предмет дослідження – педагогічні умови моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення оперативно-тактичної ланки управління у навчальному процесі ВВНЗ.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити теоретичні та методичні засади моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення оперативно-тактичної ланки управління у процесі професійної підготовки у Національній академії оборони України.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійна підготовка фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення набуває ефективності за умов моделювання їх майбутньої військово-професійної діяльності у навчальному процесі на основі творчого використання квазіпрофесійних завдань, суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників навчання у процесі застосування особистісно-діяльнісних методик і технологій їх підготовки. Результативність застосування цих методик і технологій залежить від визначення її концептуальної основи – особистісно-діяльнісного та наукового обґрунтування цілей підготовки, організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії, усвідомлення слухачами цілей і змісту майбутньої професійної діяльності, проведення саморефлексії набутих знань, творчого врахування індивідуально-психологічних особливостей і професійного досвіду, цілеспрямованого дидактичного оброблення навчального матеріалу у вигляді квазіпрофесійних завдань, застосування моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення в навчальному процесі.

Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези розв’язувалися такі завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу та педагогічну практику з проблеми дисертаційного дослідження.

2. Провести професіографічний аналіз військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення.

3. Обґрунтувати теоретичні основи моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення у навчальному процесі ВВНЗ.

4. Обґрунтувати методику моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення оперативно-тактичної ланки управління у навчальному процесі ВВНЗ та експериментально перевірити її ефективність.

5. Розробити методичні рекомендації щодо впровадження методики моделювання військово-професійної діяльності в процес підготовки фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення у ВВНЗ.

Методологічну основу дослідження становлять положення про: теорію наукового пізнання, історичний підхід до аналізу педагогічних явищ, системний підхід як різнобічний і багатоваріантний спосіб аналізу досліджуваних проблем (В.Г. Афанасьєв, І.В. Блауберг, Т.А. Ільїна, Є.С. Маркарян, Е.Г. Юдин та ін.); особистість як активного суб’єкта діяльності й розвитку (І.А. Зязюн, М.С. Каган, В.Г. Кремень та ін.); специфіку людської діяльності, її детермінованість об’єктивними та суб’єктивними чинниками (О.Г. Асмолов, І.А. Зязюн, В.С. Лутай та ін.); загальну концепцію готовності людини до професійної діяльності (Г.О. Балл, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн та ін.), зокрема – до педагогічної (Л.В. Кондрашова, Г.С. Костюк, В.О. Моляко та ін.); а також особистісно-орієнтований, діяльнісний і синергетичний підходи до професійної підготовки майбутніх фахівців (І.Д. Бєх, В.В. Рибалка, В.В. Ягупов та ін.).

Джерельну базу дослідження становлять ідеї та настанови, висвітлені у державних нормативних документах України з проблем освіти, в тому числі й військової, законодавчі акти України з питань оборони та національної безпеки, Закони України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, Державна програма розвитку Збройних сил України на період 2005-2011 років, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних силах України, щорічник “Біла книга 2005: оборонна політика України”.

Джерелознавчу базу нашого дослідження складають також докторські та кандидатські дисертації, автореферати дисертацій, монографії, наукові статті в періодичних виданнях, журналах із психології, педагогіки, професійної освіти, теорії управління тощо.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці, що розкривають такі положення: системно-структурний, суб’єктно-діяльнісний і синергетичний підходи до аналізу педагогічних явищ (П.К. Анохін, Т.А. Ільїна, А.О. Лігоцький, О.М. Леонтьєв, Н.В. Кузьмина та ін.); теорію та практику організації навчання та виховання (В.О. Сухомлинський, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, С.Я. Батишев, І.Д. Бех, Б.С. Гершунський, С.У. Гончаренко, П.Ф. Каптерєв, В.В. Краєвський, В.В. Ягупов); неперервну професійну освіту (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва та ін.); активність учня як суб’єкта у процесі навчальної діяльності (О.В. Киричук, В.І. Лозова та ін.); теоретичні та методичні основи військового навчання (О.В. Барабанщиков, М.І. Нещадим, С.І. С’єдін, В.В. Ягупов та ін.); розробку педагогічних систем (В.П. Беспалько, В.С. Безрукова, Е.С. Заїр-Бек, Н.І. Крюкова, О.Г. Романовський, В.В. Серіков, Г.П. Щедровицький, В.А. Ясвін та ін.); педагогічне моделювання як вид діяльності педагога (О.А. Дубасенюк, Е.Ф. Зеєр, Н.В. Кузьміна, М.І. Лазарєв, Н.Ф. Тализіна та ін.); розробку педагогічних технологій (В.Ю. Биков, Т.О. Дмитренко, М.В. Кларін, М.І. Лазарєв, В.М. Монахов, О.М. Пєхота, М.П. Сибірська, С.О. Сисоєва, І.С. Якіманська та ін.).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів теоретичного, емпіричного й експериментального дослідження.

Теоретичні: аналіз теоретичних джерел з проблем вищої військової школи, підготовки фахівців у ВВНЗ; класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних; професіографічний аналіз діяльності фахівців ІПЗ; моделювання їх підготовки в навчальному процесі; конкретизація теоретичного знання; порівняльний аналіз.

Емпіричні та експериментальні: вивчення та оцінювання сучасного стану підготовленості фахівців (магістрів військово-соціального управління); спостереження; бесіда; анкетування; експертна оцінка; узагальнення досвіду організації навчального процесу; узагальнення незалежних характеристик; метод самооцінки; вивчення результатів навчальної діяльності фахівців ІПЗ; проведення констатуючого і формуючого експериментів.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи.

Перший етап (2000-2002) – вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження; аналіз військового досвіду з проблем професійної діяльності офіцерів – магістрів військово-соціального управління; вивчення і професіографічний аналіз службової діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення.

Другий етап (2003-2005) – визначення проблем моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ, виокремлення основних компонентів цього процесу, від яких залежить успішність їх військово-професійної діяльності; формулювання гіпотези, визначення дослідницьких завдань, обґрунтування методики дослідження і добір його методів і методик; вивчення рівнів підготовленості цих фахівців до військово-професійної діяльності, проведення пілотажного експерименту щодо визначення основних компонентів навчального процесу; систематизація й узагальнення результатів, отриманих на основі теоретичного аналізу та дослідної роботи; здійснення експертної перевірки ефективності розробленої методики; проведення констатуючого та формуючого експериментів.

Третій етап (2006) – апробація результатів дослідження; математичне обґрунтування отриманих експериментальних даних; формулювання загальних висновків дослідження; розробка науково-методичних рекомендацій щодо оптимізації моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ.

Експериментальна база дослідження. Дослідну роботу було здійснено у військових частинах (з’єднаннях) Сухопутних військ Збройних сил України та Національній академії оборони України. У дослідженні взяло участь понад 200 офіцерів структур із гуманітарних питань (у тому числі 29 офіцерів у якості експертів). Вона проводилась поетапно протягом 2000-2006 років.

Наукова новизна дослідження. Вперше здійснено аналіз та узагальнення теоретико-методичних основ моделювання військово-професійної діяльності фахівців у навчальному процесі, що полягає у проведенні професіографічного аналізу діяльності офіцерів інформаційно-пропагандистського забезпечення та розробленні моделі їх компетенції і компетентності; теоретичному розробленні методики моделювання професійної діяльності фахівців ІПЗ в навчальному процесі ВВНЗ та експериментальній її перевірці; дістали подальшого розвитку основні компоненти військово-професійної діяльності магістрів військово-соціального управління, що змодельовані за допомогою квазіпрофесійних завдань у навчальному процесі ВВНЗ; удосконалено методичні основи практичної підготовки майбутніх фахівців ІПЗ на основі концепції особистісно-орієнтованого навчання та суб’єктно-діяльнісного підходу.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні сучасного змісту поняття “військово-професійна діяльність фахівців інформаційно-про-пагандистського забезпечення”, виявленні педагогічних умов моделювання їх військово-професійної діяльності в навчальному процесі та розробленні її методики; обґрунтуванні методичних засад формування цієї методики, провідними аспектами яких є творче застосування квазіпрофесійних завдань, забезпечення діалогічності суб’єктів процесу навчання, підтримання суб’єкт-суб’єктних взаємин між ними.

Практичне значення дослідження полягає в конкретній реалізації результатів дисертаційного дослідження у підготовці офіцерів інформаційно-пропагандистського забезпечення у ВВНЗ, а також одержані експертні, емпіричні та експериментальні дані і висновки можуть бути використані у підготовці науково-методичних рекомендацій для НПП, офіцерів управління ВВНЗ в аспекті вдосконалення навчальних програм підготовки слухачів, вивчення курсів педагогіки, військової педагогіки, теорії та методики військового виховання, змісту професійно-орієнтованих дисциплін, у розробленні спецкурсів і спецсемінарів на основі застосування особистісно-діяльнісних методик підготовки слухачів. Основні положення дослідження можуть будуть використані для подальшого обґрунтування теоретичних і методичних основ підготовки офіцерів військово-соціального управління.

Упровадження результатів дослідження полягає у безпосередньому застосуванні його результатів у військово-педагогічній практиці підготовки офіцерів (акт реалізації у Національній академії оборони України №2303 від 16.06.2006; акт реалізації у Львівському військовому ордена Червоної Зірки інституті імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету “Львівська політехніка” №16 від 22.06.2006; акт реалізації у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету “КПІ” №1589 від 23.05.2006; довідка про впровадження у Науково-методичному центрі військової освіти Міністерства оборони України № 150/НМЦ/221 від 25.05.2006).

Вірогідність і аргументованість отриманих результатів дослідження забезпечувалися теоретико-методичною обґрунтованістю його вихідних положень, послідовною реалізацією особистісного, системного, діяльнісного та синергетичного підходів; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті й завданням; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного й якісного аналізів одержаних результатів, обробленням отриманих даних за допомогою методів математичної статистики й експертного опитування; реалізацією основних розробок і рекомендацій у навчальному процесі і позитивними її результатами.

На захист виносяться:

1. Моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ у вигляді модулю компетенції і модулю компетентності, які одночасно є еталонами і підґрунтям для визначення цілей підготовки і критеріїв оцінювання рівня підготовленості випускників ВВНЗ.

2. Положення про те, що моделювання професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі є умовою ефективності їхньої професійної підготовки у ВВНЗ.

3. Методика моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ на основі суб’єктно-діяльнісного підходу із застосуванням особистісно-орієнтованих і діяльнісних квазіпрофесійних завдань, методик і технологій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлювались у доповідях і виступах на трьох наукових конференціях і на одному міжнародному конгресі: на міжнародній конференції “Досвід та проблеми країн Європи (Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії, України) з реалізації ідей Болонської конвенції” (Біла Церква, 2006); на міжнародній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2004); на всеукраїнській конференції “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у ВНЗ України” (Хмельницький, 2006); міжнародному конгресі “Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі” (Київ, 2005).

Результати дослідження проходили апробацію у процесі читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять з навчальної дисципліни “Інформаційно-пропагандистське забезпечення військ (сил)”, керівництва курсовими та дипломними роботами слухачів НАОУ.

Основні результати дослідження відображені у 7 одноосібних публікаціях, 5 із яких опубліковано у провідних наукових фахових журналах і збірниках наукових праць, затверджених ВАК України, 1 стаття у збірнику наукових праць і 1 теза у збірнику матеріалів конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (324 найменування, в тому числі 3 іноземною мовою) і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 284 сторінки, із яких 183 основна частина, 20 додатків на 74 с. Дисертація містить 2 рисунка і 26 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан її розробленості в педагогічній теорії та практиці, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методологію дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено форми апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Військово-професійна діяльність фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення як педагогічна проблема” – визначені принципові положення щодо моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ, що дозволяє перейти їм у своїй діяльності від інтуїтивного рішення завдань до логічно виваженого; переведення їхньої уваги із зовнішнього фактора “що робити”, на внутрішній – “як це зробити”, застосовуючи системний, особистісно-діяльнісний і синергетичний підходи до їх підготовки.

На основі аналізу понять “діяльність” і “професійна діяльність” з’ясовано, що військово-професійна діяльність офіцера ІПЗ – це один із різновидів трудової діяльності людини у військовій сфері, який має цілеспрямований, творчий, ціннісний, динамічний, конкретний і суб’єкт-суб’єктний характер, спрямований на задоволення інформаційних, культурних та інших потреб військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їх сімей, на інформаційно-пропагандистське забезпечення життєдіяльності особового складу та застосування військ у мирний і воєнний час.

Ступінь підготовленості офіцера ІПЗ до ефективної військово-професійної діяльності визначається ступенем відповідності його компетентності покладеним на нього компетенціям, який можна встановити тільки під час виконання службових обов’язків. Результати даних емпіричного дослідження свідчать, що у 58,6% опитуваних такий вид діяльності, як моделювання, займав незначну частину часу або вони взагалі не знайомі з ним (11,4%). Але усвідомлення важливості цього виду діяльності фахівця ІПЗ підтверджують дані визначення його бажаного місця у структурі своєї професії. Лише 18% опитуваних вважали вплив цього компонента на ефективність організації навчального процесу незначним.

Виконавчу діяльність слухачі вважали провідною, що займає більшу частину службового часу (55,7%). А ще 30% опитуваних цим видом діяльності тільки і займалися. Цей вид визначили як таким, що дуже впливає на результат навчального процесу, – 30%, впливає як і інші – 42,9%. Організаційна діяльність вважається провідною, що займає більшу частину службового часу опитуваних (54,3%), ще 27,1% – цією діяльністю тільки і займалися. На думку 62,9% опитуваних, цей вид діяльності дуже впливає на результат навчального процесу. Науково-дослідна діяльність займає незначний час службової діяльності (31,4% опитуваних), а 55,7% опитуваних взагалі нею не займались. Переважно більшість часу у офіцерів займає організаційна та виконавча діяльність, а, на жаль, моделювання і науково-дослідна діяльність не посідають належного місця в їхній військово-професійній діяльності.

Наведені факти та недоліки в організації навчального процесу дають можливість припустити, що недооцінювання в структурі військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ моделюючого компонента, як попередньої їхньої мисленнєвої роботи із створення обґрунтованого навчального продукту, негативно впливає як на продуктивність навчальної діяльності, так і на кінцевий її результат – виконання у майбутньому завдань за призначенням. Метою військово-професійної підготовки слухачів в НАОУ є забезпечення якісно нового рівня сформованості всіх видів компетентностей з організації професійної діяльності – ІПЗ життєдіяльності військ – шляхом моделювання цієї діяльності у навчальному процесі.

Результативність та ефективність цієї підготовки можна реалізувати на основі гуманістичної парадигми навчання при застосуванні методик і технологій особистісно-діяльнісного підходу. А ефективним методом активного засвоєння слухачами – фахівцями ІПЗ – цілей, змісту, методів і технологій майбутньої військово-професійної діяльності є її моделювання у навчальному процесі НАОУ.

У другому розділі – “Теоретичні й методичні засади моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення у навчальному процесі ВВНЗ” – з’ясовано, що актуальною є проблема орієнтації моделювання професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі на такі основні сфери їхньої майбутньої діяльності: смислово-ціннісну (життєві принципи, домінантні цінності на основі загальнолюдських ідеалів); інтелектуальну (розвиток інтуїції, загального і професійного інтелекту, мислення, пам’яті); емоційно-вольову (розвиток емоційної культури, вольових якостей); фізичну та діяльнісну (творчий стиль діяльності).

На основі вивчення етимології поняття “модель”, узагальнення результатів різноманітних методологічних підходів до визначення цього поняття доведено, що педагогічне моделювання і моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ як його різновиді є складним, міждисциплінарним і системним явищем, підсистемою соціального моделювання, однією із конкретних форм, різновидів наукового передбачення, етапом розроблення альтернатив рішення (моделей рішення), що являє основу професійної діяльності.

Уточнено цілі, завдання, зміст, принципи та методи моделювання військово-професійної діяльності у процесі професійної підготовки слухачів за спеціальністю “Інформаційно-пропагандистське забезпечення військ (сил)”. Серед особистісних їхніх якостей головними визначено психолого-педагогічне мислення та творчу уяву, а ознаками моделювання – усвідомленість, перспективність, системність, творчий характер і послідовність дій; практичність мислення; специфічність предмету діяльності; динамізм функціонування; поліфункціональність.

Обґрунтовано методику моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ як сукупність систематизованих і цілеспрямовано скомпонованих методів, прийомів, способів, засобів і організаційних форм навчання, принципів і правил їх творчого застосування, спрямованого на загальний особистісний, інтелектуальний і професійний розвиток особистості майбутнього фахівця, на формування і розвиток у нього культури моделювання майбутньої професійної діяльності в процесі підготовки у ВВНЗ.

Таксономія цілей цієї методики вміщує сукупність чітко визначених загально-професійних завдань, спеціальних завдань щодо вирішення проблем професійної підготовки фахівців ІПЗ, цілеспрямованих завдань з формування у них культури моделювання військово-професійної діяльності.

Основою визначення специфічних цілей є модель професійної діяльності фахівця ІПЗ, в якій виокремлюються завдання його професійної діяльності. Змістовний компонент методики містить такі навчальні модулі: “Інформаційно-пропагандистське забезпечення бойового застосування військ (сил)” та “Інформаційно-пропагандистське забезпечення повсякденної діяльності військ”. Результати дослідження свідчать, що ці завдання найбільш ефективно розв’язуються шляхом застосування квазіпрофесійних комплексних завдань, тріади “завдання – діалог – гра”, яка створює базовий технологічний комплекс суб’єктно-діяльнісного навчання, була визначена однією з провідних умов розроблення операційно-процесуального компоненту методики моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ.

Основні етапи формування культури моделювання майбутньої військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ та їх послідовність представлені в таблицях 1 і 2.

Таблиця 1

Етапи формування культури моделювання професійної діяльності фахівця ІПЗ у навчальному процесі НАОУ

Етап | Зміст етапу | Навчальні дисципліни, види навчання, що забезпечують формування культури моделювання професійної діяльності

1. | оволодіння теоретико-методологічними основами здійснення інформаційного впливу | ввідний курс у спеціальність, дисципліни психолого-педагогічного циклу | 2. | оволодіння прийомами, способами, методами, засобами, методиками та технологіями, які забезпечують системне моделювання ІПЗ життєдіяльності військ та його комплексне здійснення | дисципліни психолого-педагогічного циклу, фахові дисципліни “Організація ІПЗ діяльності військ (сил)” і “Основи інформації та комунікації”, виконання квазіпрофесійних завдань (групові вправи, виконання курсових робіт) | 3. | оволодіння основами моделювання управління ІПЗ життєдіяльності військ | спеціальна дисципліна, навчальні модулі, КШН, рольові ігри; виконання квазіпрофесійних завдань | 4. | формування професійної культури моделювання ІПЗ життєдіяльності військ на основі врахування індивідуального стилю військово-професійної діяльності | предмет із спеціальності “Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення діяльності військ (сил)”, військове стажування, КШН, виконання магістерської роботи, подальше вдосконалення у військах | Таблиця 2

Послідовність теоретичного і практичного курсу професійної підготовки при формуванні культури моделювання у майбутніх фахівців ІПЗ

Найменування

виду підготовки | Етапи навчання | 1 семестр | 2 семестр | теоретичний курс (лекційні, семінарські, самостійні заняття з теоретико-методологічних і методичних основ інформаційно-пропагандистського забезпечення) | практичний курс (групові вправи, виконання квазіпрофесійних завдань) | моделювання своєї військово-професійної діяльності з ІПЗ життєдіяльності військ (групові вправи, розв’язання квазіпрофесійних проблем) | виконання магістерських робіт | КШН | КШН | військове

стажування | державна

атестація | Створена методика класифікується за рівнем застосування як загальнопедагогічна; за філософською основою – особистісно-орієнтована, прагматична, професійно-орієнтована; за основним фактором розвитку – психогенна і професійна; за концепцією засвоєння – формування розумових дій, професійної компетентності та творчого стилю моделювання інформаційно-пропагандистської діяльності офіцера; за орієнтацією на особистісні структури – ЗНУ, духовна, інтелектуальна, емоційно-почуттєва і практично-дійова сфери особистості, розвиток творчих здібностей, формування творчої особистості фахівця ІПЗ; за змістом – навчальна, загальнонаукова, гуманістична, військово-професійна та аутопсихологічна; за типом управління – система малих груп, консультант, суб’єкт творчої діяльності; за організаційними формами – групова, індивідуально-групова, індивідуальна; за підходом до слухача – особистісно-діяльнісна, співробітництво; за провідним методом – проблемна, діалогічна, творчі квазіпрофесійні завдання, метод аналізу конкретних ситуацій, інтерактивні та діяльнісні методи навчання; за напрямом модернізації – активізація й інтенсифікація навчальної діяльності слухачів, методичного вдосконалення і дидактичного реконструювання навчального матеріалу; за категорією слухачів – всі категорії.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження застосування методики моделювання військово-професійної діяльності фахівців інформаційно-пропагандистського забезпечення в навчальному процесі” – викладено науково-методичні основи експериментального дослідження та формуючого експерименту, визначено напрями впровадження основних положень дисертації у військово-педагогічну практику.

Експериментальна перевірка й апробація розробленої нами методики моделювання професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ проводилась у процесі формуючого експерименту, призначеного для практичного підтвердження теоретичних положень роботи. Він проводився протягом 2005-2006 років на базі НАОУ і охоплював одну ЕГ та одну КГ (навчальні групи слухачів факультету підготовки фахівців з гуманітарних питань НАОУ за спеціальністю “Інформаційно-пропагандистське забезпечення військ (сил)”, кваліфікація “Магістр військово-соціального управління, офіцер військового управління оперативно-тактичного рівня”). В експерименті були задіяні 67 офіцерів, із них – 15 слухачів ЕГ, 14 слухачів КГ, 9 експертів із числа НПП (вони входять до комісій із державної атестації випускників та акредитації ВВНЗ), а також 29 експертів із числа офіцерів відділень структур з гуманітарних питань армійських корпусів, заступників командирів військових частин (з’єднань) з гуманітарних питань, у яких слухачі проходили військове стажування.

Формуючий експеримент складався з низки послідовних фаз: вибір КГ і ЕГ; діагностування вихідного рівня підготовленості слухачів до майбутньої військово-професійної діяльності; експертна оцінка рівнів ефективності діяльності слухачів цих груп під час виконання ними квазіпрофесійних завдань; проведення занять за нашою методикою в ЕГ; консультування слухачів ЕГ щодо вирішення квазіпрофесійних завдань у навчальному процесі; контрольне діагностування рівнів професійної компетентності фахівців ІПЗ та експертна оцінка ефективності їхньої діяльності під час виконання ними професійних завдань при проходженні військового стажування. Важливими в експерименті є фази проведення діагностування й інтерпретації даних вимірювань.

Усі операції, пов’язані з підбором експертів, проведенням експертизи і опрацюванням даних експертних вимірювань, здійснені з урахуванням держстандартів ГОСТ 23554.0-79, ГОСТ 23544.179, ГОСТ 23554.2-81 і рекомендацій щодо застосування методів теорії ймовірності й математичної статистики в педагогічній теорії та практиці.

Статистичними критеріями на різних етапах дослідження були обрані критерії Манна Уїтні, Вілкоксона, Колмогорова-Смірнова, знаків, кутове перетворення Фішера, використовувався дисперсійний аналіз. Рівень статистичної значущості розбіжностей за результатами вимірювання обраний – 5%. Аналіз одержаних результатів здійснювався за допомогою статистичного пакета для соціальних досліджень SPSS 10.0 for Windows.

На цьому етапі формуючого експерименту був уведений контрольований фактор (Х) – методика моделювання військово-професійної діяльності – у навчальний процес ЕГ, у той же час підготовка до професійної діяльності слухачів КГ здійснювалося за традиційною методикою.

За результатами експертного оцінювання на контрольно-рефлексивному етапі методики визначено такі рівні підготовленості до майбутньої військово-професійної діяльності: ЕГ – високий рівень – 80% (КГ – 21,4%), середній – 20% (64,3%), низький – 0% (14,3%) відповідно.

Результати діагностичного і контрольного вимірювань, наведені в табл. , переконливо свідчать про вищі показники в ЕГ під час контрольного вимірювання, що мають статистичну значущість. Порівняльний аналіз середніх експертних оцінок рівня професійної компетентності у слухачів при діагностичному і контрольному вимірюваннях дає можливість констатувати їх значне зростання в ЕГ при незначній варіації в КГ; причому значне зростання спостерігається за оцінкою сформованості таких показників, яким при традиційному навчанні не приділялась увага.

Для статистичного обґрунтування результатів експертних оцінок ми застосували методику порівняння більше двох часток значення, запропоновану П.М. Воловиком. Порівняльний аналіз проводився за результатами експертної оцінки за розробленою нами методикою для оцінювання сформованості у слухачів компонентів підготовленості до професійної діяльності. Отриманий результат (= 9,29 > = 5,99) свідчить, що з імовірністю P = 1-0,05 = 0,95 можна стверджувати: у слухачів ЕГ та КГ є суттєві відмінності у рівнях професійної підготовленості до моделювання майбутньої військово-професійної діяльності.

Таблиця 3

Статистична значущість зсувів експертних оцінок рівня підготовленості слухачів до професійної діяльності

Критерій | Порівняння вимірювань ЕГ і КГ | діагностичне | контрольне | Манна-Уїтні (U) | 74 | 41,5 | Вілкоксона (W) | 179 | 146,5 | Знаків (Z)– | 1,353– | 2,772 | Колмогорова-Смірнова () | 0,371 | 0,590 | статистична значущість | 0,176 | 0,006 |

Оцінити сформованість продуктивності діяльності можна тільки за результатами створеного слухачем продукту своєї діяльності, тобто за підсумком розв’язання ним квазіпрофесійних завдань за індивідуальною методикою професійної діяльності. На проміжній фазі таким завданням була презентація методики моделювання військово-професійної діяльності, за результатами якої кожен слухач отримував експертну оцінку. Він став першим етапом перевірки визначення ефективності нашої методики. Експертні оцінки виставляли 29 офіцерів, у підпорядкуванні яких слухачі проходили військове стажування. Фактором впливу на продуктивність діяльності слухачів у процесі розв’язання квазіпрофесійних завдань була обрана методика навчання, яка застосовується при підготовці слухачів (“Х”), виявлялися відмінності результативної ознаки “У” (рівень продуктивності діяльності слухачів при розв’язанні квазіпрофесійних завдань). Ефективність запропонованої нами методики перевірялася під час проходження слухачами ЕГ військового стажування.

Для статистичного обґрунтування результатів експертної оцінки нами застосовувався дисперсійний аналіз, ідея використання якого в педагогічних дослідженнях належить П.М. Воловику. Аналіз результатів контрольного вимірювання свідчить, що ЕГ достатньо впевнено випереджає КГ. Наприклад, 66,7% слухачів ЕГ мали оптимальний і достатній рівень продуктивності діяльності порівняно з 28,8% у КГ.

Для доведення статистичної значущості впливу контрольованого фактора на динаміку змін у рівні продуктивності діяльності слухачів ЕГ при виконанні квазіпрофесійних завдань проводився порівняльний аналіз результатів діагностичного і контрольного вимірювань. Статистичними критеріями для аналізу були обрані U-критерій Манна-Уїтні, критерій Вілкоксона (W), критерій знаків (Z). За допомогою дисперсійного аналізу проведено оцінювання вірогідності висновку, що полягає у перевірці наявності суттєвих розбіжностей між груповими середніми значеннями за критерієм Снедекора (Fc).

Ми порівняли ефективність запропонованої методики моделювання військово-професійної діяльності у навчальному процесі з традиційним навчанням на факультеті підготовки фахівців із гуманітарних питань у НАОУ, визначили величину нормованих різниць середніх значень для кожної групи, отримали такі результати: Т = 4,08 (щодо групових дисперсій) / 5 (щодо випадкової дисперсії порівнювались ЕГ і КГ).

Отримані дані відповідали умові T>tтаб, тобто відповідні середні групові значення різнились суттєво. Ці нерівності засвідчили, що застосування двох методик дало суттєво різні результати, причому більш ефективною була методика, за якою здійснювалася професійна підготовка ЕГ.

Отримані результати дають підстави стверджувати, що при рівності всіх факторів позитивний зсув в оцінках експертів залежав від застосування у навчанні ЕГ методики моделювання майбутньої військово-професійної діяльності для виконання завдань за призначенням. Отже, якісний і кількісний аналізи результатів педагогічного експерименту дозволяє стверджувати, що впровадження методики моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ підвищує рівень їхньої підготовленості при виконанні ними квазіпрофесійних завдань.

Такі результати підтверджують гіпотезу дослідження та дієвість підготовки майбутніх фахівців ІПЗ за розробленою нами експериментальною методикою, підкреслюють надійність висновків проведеного дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації одержано низку важливих наукових і практичних результатів, які містять розв’язання наукового завдання з моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ:

1. З’ясування сучасного стану військово-професійної підготовленості офіцерів ІПЗ дозволяє характеризувати його таким, що він не в повному обсязі відповідає вимогам їх професійної діяльності, причинами цього є: орієнтація військово-професійної підготовки на передачу програмованих ЗНУ, а не формування творчої особистості військового фахівця; недосконалість робочих навчальних програм і тематичних планів і недостатня їх професійна та низька практична спрямованість; недостатнє застосування у ньому моделювання основних видів професійної діяльності майбутніх офіцерів ІПЗ; перевага описово-пояснювальних і констатуючих підходів; прийняття слухачів пасивними об’єктами навчальної діяльності; практична відсутність діалогу між педагогом і слухачем; недостатня психолого-педагогічна компетентність НПП.

2. Моделювання майбутньої військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у процесі їхньої професійної підготовки у ВВНЗ спрямоване на досягнення максимальної відповідності між досліджуваною діяльністю та моделлю, що формується у них на її основі у навчальному процесі, недотримання якої призведе до викривлення моделі, що згодом позначиться на якості їх підготовки та динамічності моделі майбутньої військово-професійної діяльності. Динамічність розуміється як періодична мобільність моделі, завдяки чому може бути досягнуте безупинне відображення змін, що відбуваються в практичній діяльності. Саме ця особливість моделі може забезпечувати її відповідність сучасності.

Обґрунтовано, що методологічною основою моделювання професійної діяльності фахівців ІПЗ є такі принципи: диференційованого підходу; адекватності інформаційно-змістовної моделі навчання предметно-профільній і професійній спрямованості слухачів; багатомірної моделі спілкування; цілісності загальновійськової та фахової підготовки і військово-професійного розвитку слухачів; стимулювання розвитку творчого особистісного, інтелектуального і військово-професійного потенціалів слухачів; емпіричності; безпосередньості вивчення об’єкта.

3. Ефективна організація професійної підготовки офіцерів ІПЗ у ВВНЗ має опиратися на модель такої їх підготовки, побудова якої вимагає професіографічного забезпечення. З’ясовано, що концептуальними положеннями професіографічного аналізу військово-професійної діяльності фахівця ІПЗ мають бути процесуальна функція фахівця ІПЗ і вимоги до його військово-професійної діяльності, конкретна модель особистості фахівця ІПЗ та його особистісні, соціокультурні та військово-професійні якості, модель компетентностей.

Обґрунтовано професіограму (модель) професійної діяльності офіцера ІПЗ у вигляді двох взаємопов’язаних модулів – модулю компетенцій і модулю компетентності. Введення ланки “компетентність – компетенція” у ланцюжок “вимоги професійної діяльності – цілі професійної підготовки” фахівця ІПЗ дозволяє чітко визначити таксономію цілей його підготовки. Успішність цієї діяльності залежить від сформованості у нього основних видів компетентності – військово-професійної, загальнонаукової, загальновійськової, методично-технологічної, аутопсихологічної.

4. Обґрунтовано методику моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі ВВНЗ, яка представляє сукупність систематизованих і цілеспрямовано скомпонованих методів, прийомів, способів, засобів і організаційних форм навчання, принципів і правил їх творчого застосування, спрямованих на загальний особистісний, інтелектуальний і професійний розвиток особистості майбутнього фахівця, на формування і розвиток у нього культури моделювання майбутньої професійної діяльності в процесі навчання у ВВНЗ.

Концептуальною основою цієї методики є суб’єктно-діяльнісний підхід, а загальний алгоритм її застосування складається з таких етапів: установчо-мотиваційний, змістовно-пошуковий, контрольно-смисловий, адаптивно-пе-ретворювальний, системно-узагальнюючий, контрольно-рефлексивний.

Доведено, що її творче застосування забезпечує вирішення таких завдань: забезпечує інтеграцію професійно-орієнтованих дисциплін підготовки офіцерів ІПЗ поряд з диференціацією й індивідуалізацією змісту підготовки слухачів; сприяє подоланню суперечностей між моделюванням військово-професійної діяльності фахівця ІПЗ у навчальному процесі слухачів та її реальними вимогами; формує основні види компетентностей фахівця ІПЗ, у тому числі фахової, психолого-педагогічної, операційно-діяльнісної тощо; розвиває творчі здібності й активність фахівця ІПЗ.

5. З’ясовано, що науковий зміст методики моделювання військово-про-фесійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі забезпечує: –

дотримання провідного принципу методики: суб’єктно-діяльнісного підходу до організації навчальної діяльності слухачів в академії; –

визначення й обґрунтування мети як центральної ланки цієї методики, яка полягає в особистісному і професійному розвиткові фахівців ІПЗ під час навчання у ВВНЗ та набуття основних видів компетентностей; –

переведення практичної діяльності НПП на шлях моделювання військово-професійної діяльності фахівців ІПЗ у навчальному процесі; –

важливою умовою для цього є наявність квазіпрофесійних завдань як підґрунтя нашої методики, що дозволяє на основі особливостей діяльності фахівця ІПЗ не тільки засвоювати певні послідовності дій у тих чи інших ситуаціях, а й сприяти активному, творчому, особистісно-зацікавленому підходу слухачів до формування власної професійної компетентності; –

розуміння того, що дана методика – це алгоритм, який визначає структуру та зміст навчальної діяльності самого слухача; –

забезпечує поєднання теорії та практики військово-професійної підготовки слухачів у НАОУ, що визначається одночасним поєднанням таких трьох аспектів: наукового, процесуально-описового і процесуально-дієвого.

6. Розроблена та експериментально перевірена методика моделювання військово-професійної діяльності у майбутніх фахівців ІПЗ є ефективною і включає:–

вивчення майбутніми фахівцями ІПЗ сутності, змісту та специфіки моделювання своєї майбутньої військово-професійної діяльності (для цього нами розроблений теоретичний модуль, який було проведено з ЕГ факультативно); –

формування загальної методики моделювання майбутньої військово-професійної діяльності офіцерів ІПЗ у навчальному процесі НАОУ; –

моделювання слухачами індивідуальних методик управління ІПЗ у військовій частині у мирний і воєнний час; –

моделювання слухачами індивідуальних методик проведення шаблонних і нестандартних заходів ІПЗ у військовій частині у мирний і воєнний час;–

організація спеціального практикуму з моделювання майбутньої військово-професійної діяльності офіцерів ІПЗ при вивченні ними професійно-орієнтованих дисциплін;–

організація самостійної роботи слухачів над формуванням індивідуальної творчої методики моделювання військово-професійної діяльності, її презентації та експертного оцінювання у процесі проходження військового стажування; –

аналіз здійснення ними професійних функцій з використанням моделювання у процесі діяльності у військових частинах (з’єднаннях).

7. Критерієм доведеності ефективності запропонованої методики є статистична значущість відмінності вимірюваних ознак їхньої професійної підготовленості,