НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ШЕРСТЮК Ростислав Володимирович

УДК 658.589:620.9

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОМУ

КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.02.03 -

організація управління, планування

і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ВНЗ “Національна академія управління” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | Доктор економічних наук, доцент,

Єрохін Сергій Аркадійович

ВНЗ “Національна академія управління”, ректор

Офіційні опоненти: | Доктор економічних наук, професор,

Гончарова Наталія Петрівна

Київський Національний економічний

Університет імені Вадима Гетьмана,

професор кафедри економіки підприємства

Кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Піріашвілі Борис Захарович

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділу паливно-енергетичного комплексу

Провідна установа | Донецький державний університет управління, кафедра менеджменту у невиробничій сфері, кафедра економіки підприємництва (м. Донецьк)

Захист відбудеться 17 січня 2007 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністерства економіки України за адресою: 01103, м.Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, місто Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий 16 грудня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.Ю. Рудченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження.

Нова енергетична криза на початку ХХІ ст. супроводжувалася посиленням залежності розвитку світової економіки від забезпечення її паливно-енергетичними ресурсами. Підвищенню цін на нафту і газ більшість країн Організації економічного співробітництва і розвитку (далі - ОЕСР) протиставила у вигляді контрзаходу корегування національних енергетичних стратегій, спрямувавши їх на диверсифікацію, надійність, економічну безпеку та ефективність постачання і споживання енергоресурсів. Не залишилася осторонь цих процесів і Україна, де в період становлення державності, реформування економіки та соціальної сфери в паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) і системі енергозабезпечення країни склалася складна ситуація.

Для забезпечення максимально ефективного розвитку економіки України, яка з січня 2006 р. отримала від країн ЄС та США статус держави з ринковою економікою, важливе значення набувають виконання “Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.” (далі – “Енергетична стратегія”). Успішне розв’язання енергетичних проблем більшою мірою залежатиме від послідовного переходу ПЕК на інноваційну модель з використанням усіх відомих організаційно-економічних механізмів.

Теоретичні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та рекомендації щодо використання механізму їх впровадження розроблялися в наукових працях провідних вчених-економістів, спеціалістів-практиків, серед яких: Алимов О.М., Александрова В.П., Амоша О.І., Бажал Ю.М, Беседін В.Ф., Бурлака Г.Г., Геєць В.М., Герасимчук М.С., Гончарова Н.П., Дорофієнко В.В., Карп І.М., Кваснюк Б.Є., Пашута М.Т., Піріашвілі Б.З., Федулова Л.І., Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Якубовський М.М. та інші.

Незважаючи на актуальність досліджень ще й досі залишаються невирішеними наукові проблеми формування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності в ПЕК України. Тому зростаючі теоретичні та практичні потреби в економічних дослідженнях механізму прискорення інноваційного розвитку ПЕК України, а також недостатність їх висвітлення у наукових працях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження пов‘язане з виконанням плану НДР ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, зокрема з темою: “Інноваційне забезпечення структурного реформування промисловості України” (2006 р., номер державної реєстрації – 0106U005068); особистий внесок автора – аналіз і розробка пропозицій щодо оптимізації структури енергопостачання і енергоспоживання у промисловому секторі. Крім того, дисертаційна робота пов‘язана з темою “Аналіз впливу кон’юнктури світових енергетичних ринків та процесів глобалізації економічних відносин на стан нафтогазової галузі України” (договір №7.1–2/14 від 08.01.2004 р. між ТОВ “Нафтогазбудінформатика” та ДП “Наука-нафтогаз” дочірнім підприємством НАК “Нафтогаз України”); особистий внесок автора – аналіз основних проблем та напрямів реформування нафтогазової галузі в Україні з урахуванням інноваційних наукомістких технологій і пропозиції щодо використання більш ефективного організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності в ПЕК України.

Мета і задачі дослідження.

Метою виконаного дослідження є розробка теоретичних та методологічних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку в ПЕК України та його подальшого удосконалення.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішувалися такі завдання:

· з’ясувати теоретичні і методологічні основи функціонування ПЕК в умовах глобалізації ринкової економіки;

· проаналізувати та узагальнити досвід інноваційної діяльності в світовому ПЕК і визначити його регіональні особливості;

· обґрунтувати і визначити пріоритети інноваційної діяльності з урахуванням “Енергетичній стратегії України на період до 2030 року”;

· розробити пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку ПЕК з урахуванням останніх досягнень світової енергетики і впровадження основних положень “Енергетичної стратегії”;

· розробити концептуальні підходи щодо прискорення інноваційного розвитку ПЕК, у тому числі за рахунок структурної перебудови організаційно-економічного механізму, формування національного паливно-енергетичного балансу, розробки закону про державне регулювання енергетики, модернізації НПЗ, підвищення рівня екологічної безпеки і диверсифікації постачання вуглеводів та інше.

Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність в ПЕК України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань щодо формування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності для активізації та забезпечення сталого розвитку ПЕК в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи склали наукові праці та методичні розробки провідних вчених у галузі теорії інноваційного розвитку економіки. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використовувались логічно-діалектичні методи наукового пізнання; методи економічного і порівняльного аналізу (для з’ясування впливу глобалізації ринку енергоносіїв на розвиток ПЕК України); економіко-математичний і прогнозно-статистичний (з метою обґрунтування напрямів модернізації нафтопереробної промисловості України); графічний та ін.

Наукова новизна одержаних результатів.

Полягає у наступних основних положеннях:

одержано вперше:

- обґрунтовано доцільність реалізації інноваційної стратегії в ПЕК України і забезпечення її гнучкішим і ефективнішим організаційно-економічним механізмом, який би більшою мірою відповідав ринковим відносинам, інтегруванню в енергетичне законодавство країн Євросоюзу, використанню протоколу Кіото та іншим вимогам для забезпечення виконання основних положень “Енергетичної стратегії” і Європейської енергетичної хартії. Розроблено і запропоновано схему структури стратегії механізму інноваційного розвитку ПЕК України;

- сформовано концептуальні стратегічні напрями розвитку ПЕК України на інноваційній основі з підвищенням ролі державного регулювання і на цій базі розроблено організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності відповідно до сучасних і перспективних вимог функціонування ПЕК, окреслені головні напрями інноваційного прориву в його галузях з метою підвищення конкурентоспроможності і екологічності нафтогазового комплексу;

- запропоновано методичні рекомендації щодо розробки плану модернізації української нафтопереробної промисловості, обґрунтована доцільність формування паливно-енергетичного балансу в Україні за рекомендацією і методологією Статистичного бюро ООН, а також визнано пріоритет технологічних інновацій в нафтопереробній промисловості України як важливого чинника підвищення її ефективності і конкурентоспроможності;

удосконалено:

- науково-методичні рекомендації щодо визначення оптимальної технологічної структури українських НПЗ, суть яких полягає в побудові еталонної моделі сучасного НПЗ світового рівня з урахуванням співвідношення між потужностями установок первинної та вторинної переробки і орієнтацією на доцільність побудови НПЗ за класичною і глибокою схемами переробки нафти, що дозволить провести модернізацію НПЗ в Україні за короткий термін із мінімальними капітальними вкладеннями;

- обґрунтовано необхідність ефективнішого використання досвіду західних країн в реалізації програм енергозбереження, впровадження новітніх інноваційних технологій, інтеграційних процесів в енергетичній сфері для підвищення енергетичної ефективності і енергетичної безпеки, в переході на використання нормативних показників країн Євросоюзу в частині якості виробляємих нафтопродуктів;

- розроблено комплекс заходів щодо реалізації в Україні стратегії диверсифікації постачальників нафти з метою підвищення рівня енергобезпеки, прибутковості українських НПЗ, покращення їх екологічності та підвищення ефективності використання існуючої транспортної інфраструктури;

дістало подальший розвиток:

- методологія аналізу стану та ефективності ПЕК в Україні з урахуванням оптимальної структури енергоносіїв, яка склалася у світі, впливу цінового і екологічного чинників на ефективність їх споживання, що дозволило зробити висновки щодо: пріоритету нафти і газу на світовому ринку енергоносіїв та можливості потенційної конкуренції між вугіллям, нафтою і природним газом як палива для промислових потреб в умовах зростання ціни на світових ринках вуглеводнів, рентного характеру енергетичного сектору, який ефективно використовується на Заході і недостатньо в Україні;

- організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку ПЕК в Україні на основі створення національних, регіональних і міждержавних інноваційних систем в енергетиці, що дозволяє забезпечити реалізацію інноваційного прориву в галузях ПЕК;

- обґрунтована доцільність створення в Україні спеціалізованого Енергетичного інституту з метою об‘єднання наукового потенціалу академічних і галузевих інститутів ПЕК для підвищення ефективності інноваційних розробок на зразок провідних у цій галузі західних наукових установ і центрів.

Практичне значення одержаних результатів.

Основні результати дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних механізмів, заходів і пропозицій та використані в практиці державного регулювання та у навчальному процесі. Аналітична записка “До питання щодо будівництва нового НПЗ в Україні” з результатами дослідження була направлена ВНЗ “Національна академія управління” до Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу (за №03–5/125 від 04.08.2005р.) і до Кабінету Міністрів України (за №03–5/127 від 04.08.2005р.), аналітична записка “Економіко-екологічні проблеми регенерації відпрацьованих мастил та їх вирішення в Україні” з результатами дослідження була направлена до Міністерства палива та енергетики України (за №03–5/128 від 04.08.2005р.) і Міністерства охорони навколишнього середовища України (за №03–5/126 від 04.08.2005р.) і частково знайшли своє відображення в “Енергетичній стратегії” (щодо будівництва нових НПЗ в Україні). Рекомендації щодо модернізації НПЗ та об’єктів транспортної інфраструктури, обґрунтування реконструкції діючих технологічних установок НПЗ, будівництва в Україні високотехнологічних установок присадок до мастил і палив використані Львівським державним інститутом по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств “Львівдіпронафтохім” Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міністерства палива та енергетики України (лист №488 від 29.08.2005 р.). Крім того, результати авторського дослідження стану і перспектив розвитку ПЕК України використовуються в навчальному процесі у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України (довідка за №67–219–419 від 31.08.2005 р.).

Апробація результатів дисертації.

Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи були оприлюднені та пройшли апробацію на міжнародних науково-технічних конференціях “Поступ у нафтогазопереробній та нафтохімічній промисловості” (Львів, 2004 р.), “Економіка підприємства: теорія та практика” (м. Київ, 2006 р.) і “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, 2006 р.); економічному форумі країн-учасниць ГУАМ (м. Київ, 2004 р.), IV Міжнародному семінарі: “Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті” (м. Луцьк-Київ, 2005 р.); науково-практичній конференції “Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання” (м. Київ, 2005р.).

Особистий внесок здобувача..

Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Публікації за результатами виконаних досліджень.

Основні ідеї, положення та результати досліджень опубліковані в 16 наукових працях, у тому числі в 1 особистій і 1 колективній монографії (особисто авторові належить 8,65 друк. арк.), 5 статтях у наукових фахових журналах та 2 – у матеріалах міжнародних наукових конференцій, загальним обсягом авторського матеріалу 24 друк. арк., та 7 статтях у інших виданнях.

Обсяг і структура роботи.

Дисертація складається з вступу, 3 розділів, висновків, переліку використаних джерел (123 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи складає 229 сторінок, у тому числі: 34 таблиці, 23 рисунки, ---додатків.

Основні положення дисертації.

У першому розділі “Розвиток ПЕК в умовах глобалізації і ринкової економіки” з урахуванням дослідження особливостей ринкових трансформацій викладені теоретичні та методологічні засади здійснення інноваційної діяльності в енергетиці, які охоплюють авторські оцінки її місця та ролі в сучасній економіці, розробки впливу глобалізації світового ринку енергоносіїв на розвиток ПЕК в Україні, основні етапи і види інноваційної діяльності в енергетиці.

Серед теоретичних питань розвитку економіки України важливе місце посідає проблема пошуку шляхів прискорення розвитку пріоритетних галузей промисловості, в тому числі за рахунок впровадження інновацій і удосконаленого організаційно-економічного механізму.

На початку ХХІ ст. спостерігається подальше посилення залежності розвитку світової економіки від забезпечення її необхідними енергетичними ресурсами, що пов‘язують з погіршенням гірничо-геологічних умов видобутку вуглеводнів, посиленням впливу політичної ситуації на постачання нафти і газу на регіональні ринки, зростанням цін на енергоносії і тарифів на їх транспортування, а також з вимогами екологічного законодавства.

Зараз енергетика є продуктом процесу інтернаціоналізації економіки, що містить у собі наукові досягнення різних розвинених країн, а її інноваційний розвиток базується на широкому залученні та використанні прямих іноземних інвестицій. При цьому енергозабезпечення розглядається як один з основних індикаторів економічного розвитку країн.

Відмінними рисами процесів забезпечення енергетичної безпеки країн ОЕСР є створення стратегічних запасів енергоносіїв; розвиток транс’європейських магістралей і диверсифікованість джерел і шляхів енергопостачання; зростання ефективності використання енергоресурсів; підвищення надійності енергобалансу зі збереженням ролі ядерної енергетики й поступовим переміщенням акцентів на поновлювані джерела енергії.

Аналіз структури споживання енергоносіїв у різних країнах світу (табл. 1) дозволив зробити наступні висновки:

- в Україні, де частка нафти в загальному споживанні у 2005 р. становила 9,9% проти світового рівня 36,4%, не повною мірою використовуються переваги цього основного у світовому ПЕК енергоресурсу;

- висока, нічим економічно не обґрунтована частка природного газу вказує на недосконалість структури паливно-енергетичного балансу України. Відповідно до енергетичної стратегії її необхідно буде скоротити до 40% у 2010 р., до 38% у 2015 р., до 36,9% у 2020 р. і до 34,8% у 2030 р.;

- розраховані показники споживання енергоресурсів на душу населення і енергоємності ВВП вказують на неефективне їх використання в Україні і недосконалу енергозберігаючу політику держави.

Таблиця 1

Споживання первинних енергоносіїв в Україні й світі в 2005 р.

Країни | Усього | Нафта | Газ | Вугілля | Атомна енергія | Гідроенергія

* | % | * | % | * | % | * | % | * | % | * | %

Україна | 139,3 | 100,0 | 13,4 | 9,6 | 65,6 | 47,2 | 37,4 | 26,8 | 20,1 | 14,4 | 2,8 | 2,0

Світ | 10537,2 | 100,0 | 3836,8 | 36,4 | 2474,7 | 23,5 | 2929,8 | 27,8 | 627,2 | 6,0 | 668,7 | 6,3

ЄС–25 | 1793,3 | 100,0 | 700,4 | 39,1 | 424,1 | 23,6 | 299,0 | 16,7 | 299,0 | 16,7 | 70,8 | 3,9

ОЕСР | 5542,4 | 100,0 | 2270,7 | 41,0 | 1275,1 | 23,0 | 1168,5 | 21,1 | 531,3 | 9,5 | 296,8 | 5,4

Колиш. СРСР | 1014,2 | 100,0 | 186,3 | 18,4 | 536,3 | 52,8 | 178,2 | 17,6 | 56,9 | 5,6 | 56,5 | 5,6

* Одиниця виміру: млн. т нафтового еквіваленту

Джерело: розроблена автором на базі даних The BP Statistical Review of World Energy 2006 ( /Statistical review 2005.-P.45).

Подальша спеціалізація в світовому ПЕК і в Україні більш можлива для мережних енергоресурсів (газ і електрика), що буде супроводжуватись лібералізацією їх ринків. Серед основних пріоритетів розвитку ПЕК до найбільш привабливих для України визначено технологічні інновації, які забезпечують покращення якості енергопродуктів та їх екологічність. В роботі визначені показники життєвого циклу і рівень конкурентоспроможності окремих енергоносіїв (за цими показниками переважає нафта та природний газ), розроблені пропозиції щодо модернізації ПЕК України. Зокрема, з аналізу стану ринку енергоносіїв в умовах ринкової економіки встановлено, що інновації на ньому виступають у трьох основних видах: комерційної, технологічної і фінансової. Орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України передбачає активізацію інноваційних процесів у всіх її сферах, перш за все – в ПЕК.

В другому розділі “Проблеми інноваційного розвитку і шляхи їх вирішення в ПЕК України” проаналізовано ринок енергоресурсів та його інноваційне забезпечення, стан і проблеми інноваційного розвитку нафтогазового комплексу, визначено вплив ринкових важелів на інноваційний розвиток енергетики.

Сучасному світовому енергетичному сектору характерні періодичні якісні перетворення відповідно до змін покоління техніки, технологічних укладів і засобів виробництва, що супроводжуються енергетичними кризами і хвилями інновацій різної глибини і тривалості.

Тенденції споживання енергоресурсів віддзеркалюють стан і соціально-економічний розвиток країни в цілому і окремих галузей економіки. Сповільнення темпів зростання ВВП у 2005 р. (в порівнянні з 2004 р.) призвело в Україні до падіння попиту на енергоносії на 3,5%, у т.ч. нафти – на 16%, газойлів – на 8%, вугілля – на 3% і бензину – на 2%. У той же час енергетична безпека України багато в чому залежить від енергетичної ефективності. У 2005 р. виробництво більшості продукції відбувалося при зниженні питомих витрат енергоресурсів, тоді як виробництво 34% усіх видів продукції здійснювалося при перевищенні питомих витрат палива та енергії, а кількість таких підприємств збільшилась і складала майже 5 тис.

Проведений аналіз ринку енергоресурсів дозволив зробити висновок про неефективність енергозберігаючої політики і слабке її забезпечення відповідними інноваціями. Інноваційна діяльність в енергетичній сфері за теперішніх умов її фінансування в змозі задовольнити лише деякі поточні потреби, а не перспективні. Цей висновок підтверджується також аналізом стану науково-технічного потенціалу як бази для розширення інноваційної діяльності в промисловості України, у т.ч. по Міністерству промислової політики і Міністерству палива та енергетики (табл. 2). В роботі було розглянуто також стан фінансування та витрат на інноваційну діяльність в промисловості України на прикладі Міністерства палива та енергетики. Всього по згаданому міністерству на фінансування наукових і науково-технічних робіт у 2005 році було виділено близько 80 млн. грн., або на 58,4% більше ніж у 2000 р. Як і в минулому більшу частку цих коштів становили асигнування за рахунок госпдоговорів – 57 млн. грн., або 72,7%, тоді як решту – кошти з державного бюджету. Левова частка асигнувань по госпдоговорах утворювалась за рахунок підприємств і організацій України тільки декілька відсотків – за рахунок іноземних держав.

У 2005 р. видобуток “блакитного палива” в Україні вдалося підняти до 20,6 млрд. м3, що за обсягом споживання в останні роки на рівні 75–76 млрд. м3 на рік становить тільки 24–27% від потреби. Власний видобуток нафти і газового конденсату становив за звітний період 4,4 млн. т при щорічній потребі не менше 24 млн. т, що не покриває і 20% від мінімальної потреби.

Якщо не вжити рішучих заходів, енергодефіцит в Україні залишиться довгостроковою проблемою, яка буде дедалі загострюватися. Можливість збільшення видобутку нафти і природного газу в Україні напряму буде визначатися розвіданими запасами вуглеводнів. Тому їх приріст є стратегічним завданням нафтогазової промисловості. У зв’язку з цим, витрати на геологорозвідувальні роботи необхідно наростити, довівши їх у 2010 р. до 1,1 млрд. грн. на природний газ і до 275 млн. грн. на нафту, а у 2030 р. – 1,3 млрд. грн. на газ і до 290 млн. грн. на нафту.

Нарощування видобування вуглеводнів в Україні передбачається досягти за рахунок підвищення ефективності видобування з родовищ, що знаходяться в експлуатації та прискорення розробки запасів нових родовищ, що будуть відкриті в результаті проведення геологорозвідувальних робіт (в акваторії Чорного та Азовського морів). Забезпечення капітальних вкладень у розвідку і видобування газу, які дорівнюють 4,5 млрд. грн. у 2010 р. і 5,7 млрд. грн. у 2030 р., можливе лише за умови залучення кредитних ресурсів та цільових інвестицій. Найактуальнішим в перспективі виглядає завдання підвищення коефіцієнту вилучення нафти та інтенсифікації видобутку вуглеводної сировини, що може забезпечити до 7% сумарного обсягу видобутку нафти.

Таблиця 2

Показники науково-технічного потенціалу промисловості і його частка в науковій системі України (за відомчим розподілом) за 2001 р. і 2005 р.

Показники | Одини-ця виміру | Україна, всього | У т.ч. по промислових міністерствах, об’єднаннях тощо | З них

Мінпромполітики України | Мінпаливенерго України

Абс. | % до України в цілому

(до гр.3) | Абс. | % до України в цілому

(до гр.3) | Абс. | % до України в цілому

(до гр.3)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

1. Організації, які виконують наукові дослідження і розробки | од. | 1479*

1510** | 280

204 | 18,9

13,6 | 242,0

167,0 | 16,4

11,1 | 38,0

37,0 | 2,6

2,5

2. Кількість працівників науково-технічної діяльності | тис. осіб | 181,5

170,6 | 52,5

39,0 | 28,7

22,8 | 47,4

35,5 | 26,1

20,8 | 4,8

3,5 | 2,6

2,0

з них:

докторів наук | осіб | 4000

4180 | 110

82 | 2,8

2,0 | 90

65 | 2,3

1,6 | 20

17 | 0,5

0,4

кандидатів наук | осіб | 17400

16983 | 1300

830 | 7,4

4,9 | 1000

647 | 5,7

3,8 | 300

183 | 1,7

1,1

3. Фінансування наукових та науково-технічних робіт | млн. грн. | 2432,5

5160,4 | 851,4

1350,2 | 35,0

26,1 | 802,5

1271,4 | 33,0

24,6 | 48,9

78,9 | 2,0

1,5

4. Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій | млн. грн. | 2275,0

5006,6 | 836,9

1296,3 | 36,8

25,9 | 791,8

1213,3 | 34,8

24,2 | 45,1

82,9 | 1,9

1,7

5. Кількість виконаних наукових розробок | тис. роз-робок | 35,7

63,9 | 5,3

н.д. | 14,8

н.д. | 4,3

н.д. | 12,0

н.д. | 1,0

2,3 | 2,8

3,6

Примітка: * в чисельнику дані за 2001 р., ** в знаменнику дані за 2005 р.

Джерело: розроблено автором за даними Держкомстату України

Досягнення прогнозованих показників буде можливим лише за умов поступового збільшення регульованих цін на природний газ для всіх категорій споживачів з врахуванням фактичних витрат газовидобувних і газотранспортних підприємств та введення в дію Закону України “Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”.

В сучасних умовах ціни на нафту виступають збалансованим інструментом врахування інтересів країн, котрі добувають і споживають нафту, а також важливим фактором пом’якшення кризових явищ в економіці. У середньостроковій перспективі високі ціни на нафту стимулюють проведення пошуково-розвідувальних робіт і освоєння нових родовищ, створюють умови для переходу на альтернативні нафтовим види палива, здійсненню заходів з більш ефективного і економного використання енергії, збільшення інвестицій у інноваційні технології.

В третьому розділі “Формування організаційно-економічного механізму інноваційного прориву в ПЕК України” викладені: стратегічні напрями розвитку енергетичної промисловості і роль державного регулювання, питання оптимізації і модернізації виробничих потужностей НПЗ як пріоритетного напряму розвитку нафтопереробної промисловості, основи побудови організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку ПЕК України.

Його формуванню передувала розробка стратегії інноваційного розвитку галузі. Методологія її формування базується на основі багаторівневого підходу, що дозволяє визначити стратегію інноваційного розвитку на державному, загальносвітовому і галузевому рівнях управління. Таким чином, організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку ПЕК складається із декількох стратегічних напрямів, які показані на рис. 1. Запропонована схема розроблена з урахуванням загальних положень “Енергетичної стратегії”.

З точки зору розробки такого механізму найбільший інтерес мають: законодавче регулювання інноваційного розвитку, довгострокові прогнози науково-технічного й інноваційного розвитку; стратегічне планування інноваційного розвитку; програма реалізації стратегічних інноваційних пріоритетів; фінансування і стимулювання реалізації інноваційних стратегічних пріоритетів; інноваційна структура і кадри для інновацій. Особливе місце серед цих напрямів посідає організаційно-економічне забезпечення реалізації стратегічних інноваційних пріоритетів, яке здійснюється шляхом створення цільових форм відповідних структур.

В сучасних умовах нестабільного розвитку економіки України формування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності в ПЕК (рис.2) багато в чому залежатиме від виконання державою своєї регулятивної ролі. В зв’язку з цим були визначені стратегічні напрями розвитку енергетичної сфери, до яких відноситься енергетична безпека, глобалізація та інноваційний розвиток ПЕК, визначальні для стратегії стабільного і якісного задоволення попиту на енергопродукти. Подальша мета застосування модернізованого механізму інноваційної діяльності – реалізація стратегії інноваційного розвитку енергетики, котра супроводжується підвищенням якості енергопродуктів і конкурентоспроможності ПЕК, розвитком ринку енергоносіїв та збільшенням інвестування. Останні вирішують питання стратегії розробки, виробництва і постачання енергопродуктів.

Одним з найбільш актуальних питань розвитку ПЕК в Україні, що вирішується автором, є розробка Програми диверсифікації джерел постачання нафти і газу. Становище, яке склалося в Україні з імпортом вуглеводної сировини, створює загрозу для економічної безпеки країни.

Обґрунтована доцільність будівництва нового українського НПЗ з використанням можливостей нафтопроводу Одеса–Броди і створення у державній власності сучасного підприємства з метою підвищення рівня конкурентноздатності нафтопереробної промисловості і зміцнення нафтової незалежності. При цьому запропоновано новий механізм інвестування цього об’єкту, який полягає у залученні прямих іноземних інвестицій – країн ГУАМ.

Рис. 1. Концептуальні стратегічні напрями розвитку ПЕК України

Джерело: розробка автора

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності в ПЕК України

Джерело: розробка автора

Важливим з точки зору створення нових інноваційних виробництв слід розглядати пропозиції відносно будівництва каталізаторної фабрики для потреб сучасних технологій нафтопереробки, а також присадок до пально-мастильних матеріалів. Організація національного виробництва цих наукоємних виробництв дозволила б скоротити валютні витрати країни на їх імпорт у розмірі до 10 млн. дол. на рік.

Аналіз законодавчої сфери у ПЕК України дозволив визначити недоліки, які необхідно виправити для підвищення рівня державного регулювання нафтового сектору у частині удосконалення цінової, податкової, митної політики. Крім того, заслуговує на увагу важливість виконання Програми виведення з ринку етильованих бензинів, а також підвищення енергетичної безпеки держави за рахунок організації виробництва бензинів моторних сумішей і використання у якості моторного палива етанолу. На жаль, в нашій державі ще й досі немає достатньо повної статистичної інформації щодо стану справ в інших галузях ПЕК, наприклад, у виробництві біодизеля. Тому серед основних форм державного сприяння дрібному бізнесу і залученню прямих іноземних інвестицій першочерговим слід вважати забезпечення їх комерційною інформацією.

На сучасному етапі розвитку державне регулювання істотно впливає на структуру ПЕК, розміри і ринкові частки компаній, встановлювані ними ціни, конкурентні взаємини, тобто на найважливіші сторони підприємницької діяльності.

З метою прогнозування розвитку потужностей НПЗ України побудована еталонна модель структури потужностей сучасного НПЗ (класична і глибока схема переробки нафти) і показана можливість її використання на практиці.

За результатами порівняльного аналізу потужностей 12-ти західноєвропейських НПЗ визначено, що частка потужностей глибоких процесів у первинній переробці становить 83,9%. Також знайдено характеристичний вектор, компоненти якого задають розподіл потужностей вторинних та облагороджувальних процесів (табл. 3).

Таблиця 3

Значення коефіцієнтів вектору і його компонентів для побудови моделі еталонного НПЗ

Процеси перероб-ки | Каталітичний риформінг | Гідро-очистка | Віс-

брекінг | Каталітичний крекінг | Гідро-крекінг | Алкілірування, ізомерізація, ЕТБЕ*

Вектор P0,153 | 0,409 | 0,119 | 0,262 | 0,009 | 0,048

* - ЕТБЕ – етил трет-бутиловий ефір

Отримані дані дозволяють знайти розподіл потужностей так званого еталонного нафтопереробного заводу, що відповідає класичній схемі переробки. Наприклад, при потужності НПЗ з первинної переробки 10 млн. т/рік отримаємо наступні значення потужностей з вторинних та облагороджувальних процесів (табл. 4).

Для визначення напрямів модернізації українських НПЗ була розрахована їх технологічна структура згідно з еталонним НПЗ і порівняна з сучасним рівнем (рис.3). За оптимальним варіантом розрахунків потужність первинної переробки нафти на НПЗ України прийнята на рівні 24,6 млн. т.

Таблиця 4

Розрахунок технологічної структури НПЗ

потужністю з первинної переробки 10 млн. т/рік, тис. т

Первинна переробка сирої нафти | Каталі-тичний риформінг | Гідро-очистка | Віс-брекінг | Каталі-тичний крекінг | Гідро-крекінг | Алкілірування, ізомерізація,

ЕТБЕ

10000 | 1286,7 | 3428,7 | 996,2 | 2201,2 | 77,6 | 399,6

Рис. 3. Фактичні і розрахункові дані виробничих потужностей НПЗ України (оптимальний варіант)

Отримані дані дозволяють визначити пріоритетні напрями розвитку нафтопереробної галузі в Україні, обсяг необхідних інвестицій та оптимальну схему їх використання.

Для досягнення поставленої базової макромети реалізації “Енергетичної стратегії” необхідно провести оптимізацію структури управління ПЕК у цілому і однією з найбільш важливих його складових – інноваційною діяльністю. Механізм реалізації стратегічного інноваційного прориву базується на довгострокових і наддовгострокових прогнозах соціально-економічного розвитку, обґрунтованому вибору пріоритетів інноваційного прориву в ПЕК, визначених перспективних інноваційних ринкових нішах, сформованій ефективній системі реалізації визначених пріоритетів.

Висновки.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню та розробці теоретичних і методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку в ПЕК України, його подальшого удосконалення та зростання конкурентоспроможності. Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції щодо вирішення важливої проблеми.

1. Незважаючи на суттєві зміни на світовому ринку енергоносіїв, пов‘язані з різким підвищенням цін на вуглеводну сировину, в Україні спостерігається недосконалість структури ПЕК, що була започаткована ще за радянських часів і яка негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни. Сьогодні, на відміну від світового, українському ПЕК притаманні економічно необґрунтована висока частка природного газу в загальному споживанні енергоносіїв і одночасно низька питома вага нафти, яка на сучасному етапі виступає пріоритетним у світі енергоносієм, що має найвищу конкурентоспроможність і характеризується кульмінацією в життєвому циклі.

На відміну від західних країн, які будують свою енергетичну політику з урахуванням задоволення своєї потреби у нафтопродуктах за рахунок національної нафтопереробки з використанням імпортованої нафти, в Україні внаслідок неефективності переробки нафти на НПЗ значна кількість нафтопродуктів імпортується.

Відсутність в Україні повноцінної енергетичної статистики, у тому числі паливно-енергетичного балансу, не дозволяє в повній мірі провести структурний аналіз споживання первинних енергоносіїв у розрізі окремих напрямів, тоді як у світовій практиці більша їх частка використовується у виробництві електроенергії, у промисловості, у житлово-комунальному господарстві і на транспорті. При цьому левова частка відводиться нафті та природному газу.

Високий у порівнянні з західними країнами рівень енергоємності ВВП в Україні слід розглядати як першопричину низької конкурентоспроможності її економіки, а стихійний характер формування цін на первинні енергоносії, особливо на вуглеводні, - як депресивний фактор для економіки України.

У короткостроковій і довгостроковій перспективі одним з найбільш ефективних напрямів “Енергетичної стратегії України на період до 2030р.” слід вважати енергозбереження.

Важливою передумовою енергозбереження виступає наявність механізму інноваційної діяльності, реальних джерел фінансування інноваційних напрямів його забезпечення. Для цього слід запозичити досвід країн Євросоюзу, де до цієї справи заохочуються великі споживачі енергоресурсів.

2. Паливно-енергетичний комплекс і його галузі потребують реформації з метою підвищення ефективності їх роботи на базі розширення інноваційної діяльності, пов‘язаної з розробкою нових прогресивних процесів видобутку і переробки енергоносіїв, впровадження інформаційних технологій, створення зразків нових типів техніки і сучасних підприємств, наукоємних виробництв. Світовий досвід переконує, що за цих умов виникає необхідність в розробці більш ефективного організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності.

3. Енергетична безпека України в сучасних умовах багато в чому залежить від енергетичної ефективності. Проведений аналіз ринку енергоносіїв і ефективності їх використання дозволив зробити висновок про неефективність енергозберігаючої політики і слабке її забезпечення відповідними інноваціями. Розглядаючи інноваційну діяльність в енергетиці України за теперішніх умов її фінансування, треба визнати, що вона лише в змозі задовольнити деякі поточні потреби і ні в якому разі перспективу розвитку ПЕК. Особливо відчувається дефіцит в інноваціях для розвитку нафтопереробної промисловості, відсталість якої негативно впливає на стан ринку нафтопродуктів з його частими кризовими явищами. Останні пов‘язуються із відсутністю у державі можливості впливати на диверсифікацію поставок нафти на НПЗ України, а також неефективністю проведеної приватизації більшості її НПЗ російськими компаніями. За цих умов зростає роль державного регулювання, яке повинно бути спрямоване перш за все на сприяння впровадженню стратегії диверсифікації імпортерів нафти, створенню стратегічних запасів вуглеводнів, модернізації діючих і будівництву нових сучасних НПЗ, переходу України на нові технічні умови виробництва енергопродуктів за стандартами Євросоюзу, створення нових виробництв наукоємної продукції (присадки, каталізатори нафтопереробки та інших) з метою скорочення їх імпорту. Енергодефіцит в Україні, якщо не вжити рішучих заходів, залишиться довгостроковою проблемою, яка буде дедалі загострюватися. Можливості збільшення видобутку нафти і природного газу в Україні напряму будуть визначатися розвіданими запасами вуглеводнів, а їх забезпечення капітальними вкладеннями можливе лише за умов залучення кредитних ресурсів та цільових інвестицій. Разом з тим, зараз і у середньостроковій перспективі високі ціни на нафту стимулюватимуть проведення пошуково-розвідувальних робіт і освоєння родовищ на теренах України. Водночас вони створюють умови для переходу на альтернативні нафтовим види палива, вживання заходів щодо ефективнішого і економнішого використання енергії, збільшення інвестицій у інноваційні технології.

4. Для модернізації ПЕК України пріоритетними напрямами його розвитку можуть бути:

- диверсифікація постачальників нафти, нафтопродуктів та природного газу, виходячи з наявної транспортної інфраструктури – нафто- і газопроводи, Одеський нафтотермінал і нафтогавань, Херсонський і Феодосійський нафтотермінали, можливостей збільшення видобутку нафти і газу з українських родовищ на шельфі Чорного і Азовського морів і переорієнтування національних НПЗ на використання більш якісної нафти окрім української, з російських родовищ Каспійського і Північного морів, Північної Африки і країн АТР. Для створення сприятливих умов для диверсифікації постачальників нафти доцільно модернізувати усі діючі українські НПЗ з метою поглиблення переробки нафти з 70% до 82% (до 2010 р.) і до 90-92 % (до 2015 р.);

- будівництво нового українського НПЗ з використанням можливостей нафтопроводу Одеса-Броди і створення у державній власності сучасного підприємства з метою підвищення рівня конкурентноздатності національної нафтопереробної промисловості та зміцнення нафтової незалежності.

- розвиток нових для України інноваційних виробництв каталізаторів нафтопереробки і присадок до паливо-мастильних матеріалів з використанням технології провідних західних компаній. Зважаючи на високу капіталоємність зазначених виробництв, доцільно для організації їх виробництв використати як прямі іноземні інвестиції, так і передбачити при цьому участь держави;

- проведення модернізації нафтопереробної галузі з використанням найбільш ефективного шляху – реконструкції і технологічної перебудови діючих НПЗ України. Побудована модель еталонного для України НПЗ при її реалізації дозволить на практиці привести діючі потужності НПЗ у відповідність з потребами ринку – зменшити потужності первинної переробки і забезпечити необхідний приріст глибокої переробки нафти при мінімальних капітальних вкладеннях;

- утилізація відпрацьованих нафтопродуктів з метою поліпшення екологічного стану в Україні та збільшення ресурсів дефіцитних мастильних та інших матеріалів. Реальність реалізації цього напряму залежатиме від участі держави в організації збору і переробки відпрацьованих нафтопродуктів (надання пільг з оподаткування цих виробництв, дотацій з бюджету тощо), як це практикується у західних країнах.

5. Необхідною умовою стратегічного інноваційного прориву в ПЕК України є побудова відповідного механізму його реалізації, який будується на довгострокових і наддовгострокових прогнозах соціально-економічного, науково-технічного та інноваційно-технічного розвитку, довгостроковій інноваційній політиці і енергетичній стратегії, обґрунтованому виборі пріоритетів інноваційного прориву в ПЕК, визначених перспективних інноваційних ринкових нішах, сформованій ефективній системі реалізації обраних пріоритетів розвитку енергетики, повноцінного забезпечення реалізації пріоритетів на багатоканальній основі, формуванні інноваційних оргструктур.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

І. Монографії та статті в наукових фахових виданнях

1. Шерстюк Р.В. Механізм інноваційного розвитку нафтогазового комплексу: Монографія / Під ред. Г.Г. Бурлаки. – К.: “Освіта України”, 2006. – 218 с.

2. Бурлака В.Г., Шерстюк Р.В. Трансформация рынков нефти и газа / За ред. Г.Г. Бурлаки. – К.: НАУ, 2005. – 320 с. (особистий внесок: розділ 2 “Трансформация рынка нефти”. – С. 55–162; розділ 4 “Инновации рынка природного газа”. – С. 243–307; висновки. – С. 308–309. – 8,65 д.а.).

3. Шерстюк Р.В. Новое в инвестировании нефтеперерабатывающей промышленности Украины. // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №8. – С. 17–24.

4. Шерстюк Р.В. Информационные технологии в приоритетных отраслях промышленности Украины // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №10. – С. 214–221.

5. Шерстюк Р.В. Развитие нефтегазового комплекса Украины в условиях глобализации мирового ТЭК // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №1. – С. 140–148.

6. Шерстюк Р.В. Диверсифікація імпорту нафти – складова енергетичної безпеки України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №3. – С. 143–146.

7. Шерстюк Р.В. Економічний механізм управління виробничими потужностями НПЗ // Економіка підприємства: теорія та практика. – 2006. – С. 196–198.

8. Бурлака В.Г., Шерстюк Р.В. Інновації в технологічному розвитку ПЕК України (на прикладі нафтопереробної промисловості) // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць/ За ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Вип. 9. – С. 294 – 299 (особистий внесок – с.97-99).

9. Бурлака В.Г., Шерстюк Р.В. Інновації в технологічному розвитку нафтопереробної промисловості // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №5. – С. 97–102 (особистий внесок – с.100-102).

В інших виданнях :

10. Р.Шерстюк, Ю.Сердюк. Сетевые