Міністерство охорони здоров’я України

Луганський державний медичний університет

Смірнов Сергій Миколайович

УДК 611-018.1:57.017.64-05

РОЛЬ ГОРМОНАЛЬНИХ, НЕРВОВИХ ТА ГУМОРАЛЬНИХ ФАКТОРІВ В ПОРУШЕННЯХ

ПРОЛІФЕРАЦІЇ ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ ТКАНИН НЕСТАТЕВОЗРІЛИХ ЩУРІВ

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

Луганськ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий консультант: | доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Казімірко Ніла Казімірівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри патофізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сидорчук Ігор Йосипович, Буковинський державний медичний університет, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології

доктор медичних наук, професор Абрамов Андрій Володимирович, Запорізький державний медичний університет, професор кафедри патологічної фізіології

доктор медичних наук, професор Файфура Василь Васильович, Тернопільській державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, завідувач кафедри патологічної фізіології

Провідна установа: Кафедра загальної та клінічної патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького, Одеський державний медичний університет МОЗ України, м. Одеса

Захист відбудеться “__” ______ 2006 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.622.01 при Луганському державному медичному університеті (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

Автореферат розісланий “__” ________ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доцент Шанько В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Клітинний поділ є одним з фундаментальних процесів онтогенезу, оскільки в процесі життєдіяльності, поряд з диференціюванням і міграцією клітин, відбувається постійне відмирання клітин, пов'язане з реалізацією їх генетичних програм, а також з ушкоджуючою дією різних факторів (Саркисов Д.С., 1977). Завдяки поділу відбувається відновлення втрачених клітин, а збільшення клітин, яке лежить в основі росту організму, може бути здійснено тільки за рахунок збільшення кількості клітин, які мають генетичний набір, абсолютно ідентичний наборові материнських клітин.

Особлива роль в організмі належить епітеліальним клітинам і клітинам епітеліального походження (Foligne B. et al., 2001; Barbeito C.G. et al., 2003). Епітелій здійснює бар'єрну, транспортну і захисну функції (Acra S.A. et al., 1998). Зберігання цілісності епітелію травного тракту, клітини якого постійно гинуть в зв'язку з фізіологічними процесами, а також внаслідок дії ушкоджуючих факторів, може забезпечуватись тільки завдяки великій інтенсивності поділу. Оцінки змін, які виникають в процесах клітинного поділу, є більш точними у тих тканинах, де його інтенсивність є великою (Bashir O. et al., 2003; Bulut K. et al., 2004).

Крім того, для забезпечення своїх функцій епітеліальні утворення повинні пройти суворо визначений складний шлях свого закладання і розвитку в онтогенезі, який має свої особливості для кожної структури. В його основі, поряд з процесами міграції, диференціювання і клітинної загибелі, лежать процеси клітинного поділу. Інтенсивність процесів поділу у нестатевозрілих тварин є дещо більшою, ніж у дорослих (Gama P. et al., 1998; Hernandes L. et al., 2000).

При типових патологічних процесах, таких, наприклад, як гіпер- та гіпобіози, перебіг процесів поділу порушується (Smith J.A., 2005). Нормалізація поділу може істотно вплинути на перебіг патологічного процесу і поліпшити стан здоров'я. Тому вивчення підходів до зміни характеру перебігу клітинного поділу при різних регуляторних впливах є актуальним, тому що дає уявлення про шляхи контролю за поділом.

Постійність і поновлення складу тканин в онтогенезі багато в чому забезпечуються завдяки функціонуванню багатокомпонентної системи регуляції, окремі ланки якої належать до нервової, імунної та ендокринної систем (Barrera-Hernandez G. et al., 1999; Fujimoto K. et al., 2002). Протягом останнього десятиліття особливо інтенсивно розвиваються дослідження впливу на мітоз та контролю процесів поділу в нормальних та пухлинних тканинах з боку факторів росту, таких як інсуліноподібний, епідермальний (ЕФР), фактори росту нервів, фактор росту гепатоцитів і ін. (Fausto N. et al., 1995; Caiozzo V.J. et al., 2004). Велику увагу приділяють тканинноспецифічній регуляції поділу, особливо факторам, які викликають її пригнічення: кейлонам або тканинноспецифічним інгібіторам, відкритим Bullough W.S. (1962).

Однією з важливих ендокринних залоз, гормони якої здійснюють регуляцію поділу, є щитовидна (Nagy N. et al., 1999). Відомо, що йодовмістні гормони щитовидної залози можуть і стимулювати, і пригнічувати процеси поділу нормальних і пухлинних клітин (Смирнов С.Н. та ін., 1991; Ивченко Т.Н., 1994). Відомо, що захворювання щитовидної залози, які супроводжуються змінами в характері секреції йодовмістних гормонів, є досить поширеними серед різних вікових груп населення, у тому числі серед дітей.

Нервова система є вищою інтегруючою системою організму, яка регулює обмін речовин, трофіку та формоутворення тканин. Зняття її інтегруючого впливу супроводжується переходом денервованих клітин і тканин на самостійний ритм життєдіяльності, що в умовах функціонального перенавантаження призводить до прогресивного порушення біосинтетичних процесів і наростання дистрофічних змін. Накопичено певний матеріал, який свідчить про роль симпатичної нервової системи в регуляції поділу клітин (Callaghan B. D., 2001; Brandi G. et al., 2004). Проте роль десимпатизації в регуляції інтенсивності і часової організації мітозів в епітелії травного тракту та в печінці не вивчена.

Встановлено, що контроль за клітинним поділом значною мірою здійснюють фактори росту, які здатні як стимулювати його, так і пригнічувати. До таких факторів належать ЕФР і тканинноспецифічні інгібітори поділу. Вивчений вплив ЕФР на процеси поділу клітин в щитовидній залозі, гладеньких м'язах, епітелії жовчних протоків (Cerutis D.R. et al., 1997; Sirica A.E., Gainey T.W., 1997). Є дані про вплив тканинноспецифічних інгібіторів на поділ клітин різних тканин, в тому числі печінки, епітелію шкіри та ін. (Кетлинский С.А., Парфенова Е.В., 1981; Пашков А.Н., Маслов А.Ю., 1998). Проте особливості ефектів ЕФР і тканинноспецифічних інгібіторів в регуляції мітозу клітин епідермального походження нестатевозрілих щурів раніше не вивчали.

Результати деяких досліджень дозволяють зробити висновок, що ефекти регуляторних факторів залежать від умов їх дії (Lee S., Privalsky M.L., 2005). Особливий інтерес в даному аспекті викликає взаємодія агентів, які належать різним регуляторним системам, в формуванні режиму поділу (Ambrus J.L. et al., 1991). Водночас, деякі аспекти зазначених явищ залишаються малодослідженими, а саме вікові особливості впливу десимпатизації, тироксину, тканинноспецифічних інгібіторів, факторів росту і характер їх кооперації в контролі над поділом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація є фрагментом наукових робіт кафедри медичної біології ЛДМУ “Структурний гомеостаз тканин травного тракту, видільної системи та інтегруючих систем організму (ендокринної, нервової та імунної), його регуляція та корекція змін, що виникають, в умовах дії екологічно небезпечних факторів” (№ держреєстрації 0104U10746) та “Регуляція структурного гомеостазу тканин, що оновлюються, та корекція його змін в умовах дії екзо- та ендогенних факторів” (№ держреєстрації 0199U001828).

Мета роботи: Вивчити роль гормональних (гіпертиреоїдизація), гуморальних (ЕФР, тканинноспецифічні інгібітори клітинного поділу) та нервових (десимпатизація) факторів в порушеннях проліферації епітеліальних тканин (язика, печінки та тонкої кишки - ТК) нестатевозрілих щурів.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

Вивчити параметри проліферації в тканинах ектодермального (епітелій язика) і ентодермального (гепатоцити і епітеліоцити ТК) походження інтактних щурів.

Розробити та апробувати експериментальні моделі по вивченню ролі окремого та комбінованого впливу гуморальних факторів (тканинноспецифічних інгібіторів, виділених з печінки щурів, ЕФР), гормональних (введення тироксину) та нервових факторів (введення ізобарину).

Дослідити роль гуморальних факторів (тканинноспецифічних інгібіторів поділу клітин, виділених з печінки щурів) в порушеннях проліферації гепатоцитів щурів.

Вивчити роль гуморального фактору - ЕФР в порушенні проліферації гепатоцитів, клітин епітелію язика та ТК щурів.

Вивчити вплив гормональних факторів (тироксину) на проліферацію гепатоцитів, клітин епітелію язика та ТК щурів.

Дослідити роль нервових факторів (вплив ізобарину – блокатора нейронів симпатичних гангліїв) в порушенні процесів поділу гепатоцитів, клітин епітелію язика та ТК щурів.

Вивчити у щурів порушення поділу гепатоцитів, клітин епітелію язика та ТК при дії комбінацій: (а) гуморальних факторів різного походження; (б) гуморальних та нервових факторів; (в) нервових та гормональних факторів.

Провести порівняльний аналіз порушень, які виникають в клітинних системах епітеліального походження під дією гормональних, гуморальних та нервових факторів, для розробки методів управління процесами поділу клітин з метою створення методів лікування таких патологічних станів, як виразкоутворення та пухлинний ріст.

Об'єкт дослідження: епітеліоцити язика та ТК, гепатоцити білих безпорідних щурів різного віку (3, 7, 12, 17, 30 та 45 діб).

Предмет дослідження: (1) онтогенетичні особливості проліферації епітеліоцитів та гепатоцитів; (2) роль гормональних, гуморальних та нервових факторів (ізольована та в комбінації) в порушеннях проліферації епітеліальних тканин.

Методи дослідження: експериментальні (моделі підвищеного рівня тироксину; медикаментозної десимпатизації); оцінка параметрів клітинної проліферації (вивчення ДНК-синтетичної (ДНК-СА) та мітотичної активності (МА), проліфераційного пула (ПП), тривалості мітозу - ТМ); статистичні (графічно-параметричний метод, метод Фішера-Стьюдента).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше показаний монофакторний та комбінований вплив тканиноспецифічних інгібіторів клітинного поділу, надлишку екзогенного тироксину, хімічної десимпатизації на перебіг мітотичного циклу в гепатоцитах, клітинах епітелію язика та ТК. Вперше розглянуті закономірності вікової динаміки інтеграції нервової та ендокринної систем в забезпеченні керування режимом поділу гепатоцитів, епітеліоцитів язика і ТК.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження істотно розширюють уявлення про вікову динаміку ролі тканинноспецифічних інгібіторів поділу клітин, ЕФР, симпатичної іннервації і тироксину в регуляції процесів поділу гепатоцитів, епітеліоцитів язика і ТК на ранніх етапах постнатального онтогенезу. Отримані дані дозволяють наблизити з’ясування ролі регуляторних факторів і систем в керуванні процесами клітинного поділу. Результати роботи можуть послужити базою для подальших досліджень ролі регуляторних факторів у формуванні режиму поділу епітеліальних клітин травного тракту. Результати дослідження являють цінність при рішенні задач, пов'язаних з патогенезом і корекцією патологічних станів, обумовлених порушеннями процесу поділу. Розроблені, апробовані і впроваджені в практику моделі по вивченню монофакторного і комбінованого хімічного впливу на поділ клітин. Результати дослідження впроваджені в навчальний процес кафедр патофізіології Луганського, Запорізького та Харківського державних і Львівського національного ім. Д. Галицького медичних університетів МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено експеримент на 1021 безпородному білому щурі, розроблені експериментальні моделі впливу ЕФР, кейлонвмісним екстрактом, десимпатизацією та надлишковим вмістом тироксину. Автором проведена статистична обробка цифрових результатів досліджень. Особисто автором написані всі розділи дисертації і автореферат.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були викладені та обговорені на конференціях: “Методи дослідження і лікування, апаратні системи та ЕОМ в гастроентерології” (Желєзноводськ-Єсентуки, 1991), “Структурно-функціональні зміни в організмі при дії екзо- і ендогенних факторів” (Луганськ, 1995), “Актуальні питання морфології” (Тернопіль, 1996); I-му Національному конгресі АГЕ України (Івано-Франківськ, 1994), а також на засіданнях Луганського обласного товариства патофізіологів в 2003-2005 рр.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 28 статей у фахових виданнях (15 – одноособові), отримано 7 деклараційних патентів на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Робота написана на 360 сторінках та складається з вступу, огляду літератури, 8 розділів власних досліджень, аналізу одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури. Робота ілюстрована 103 таблицями (загальний обсяг – 0 сторінок). Список літератури включає 394 джерела вітчизняних та іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Експерименти проводили на 1021 білому безпорідному лабораторному щурі, які знаходились в умовах фіксованого світлового режиму (штучне освітлення з 6.00 до 18.00 год, темрява з 18.00 до 06.00). Доступ до корму і до води був вільним. Тварин виводили з експериментів шляхом дислокації шийних хребців під ефірним знеболенням згідно з рекомендаціями “Об обезболивании животных в эксперименте” (Наказ МОЗ СРСР № 755 від 12.08.1977 р.). Здійснено 6 серій експериментів (табл. 1).

При дослідженні динаміки ДНК-СА та МА кожні 4 год з експерименту виводили по 4-5 тварин з групи. Перші виведення в 1-3-й серіях проводили о 13.00, а в 4-6-й – о 14.00; останні здійснювали в 2-3-й серіях о 09.00 наступної доби, а в 4-6-й – о 10.00 наступної доби. Зсув часу 1-го виведення на 1 год (о 13.00 та 14.00) обумовлений переводом годинників на літній час. Останнє виведення щурів 1-ї серії здійснювали о 01.00 наступної доби. Скорочення терміну дослідження у 1-й серії викликано тим, що з 04.00 до 09.00 використання колхаміну навіть в дозах 1,5 мг/кг маси тіла викликає загибель щурів.

Для встановлення ТМ тварин виводили з експерименту через кожні 2 год (по 3 щури з групи). Перші виведення в 2-3-й серіях проводили об 11.00, останні – о 09.00 наступної доби, в 5-й серії – о 12.00 і о 10.00 00 наступної доби. З метою оцінки розмірів ПП забій проводили 1 раз на добу. Кейлонвмісний екстракт (КВЕ) (в 0,05 мл 0,9 % розчину NaCl) та ЕФР (в 0,05 мл дистильованої води) вводили одноразово інтраперитонеально в 1-3-й серіях о 09.30 (ЕФР) та о 10.00 (КВЕ), а у 4-6-й серіях – об 11.00 (КВЕ). Зсув введення КВЕ на 1 год (о 10.00 та 11.00) обумовлений переводом годинників на літній час. КВЕ вводили тваринам перших 5-и серій по 2 мг, а 6-ї – по 4 мг/кг маси тіла. ЕФР (фірми “Діагностикум”, м. Львів) вводили в дозі 0,5 мг/кг маси тіла тварин.

Таблиця 1

Розподіл тварин за експериментальними групами

Експериментальна група | Параметри | Вік щурів, дні

3 | 7 | 12 | 17 | 30 | 45

Кількість щурів в групі

Інтактні щури | Динаміка ДНК-СА та МА | 14 | 24 | 26 | 29 | 21 | 22

ПП | 4 | 3 | 3 | - | 3 | -

Динаміка ТМ | - | 21 | 24 | - | 30 | -

Щури, що отримували КВЕ | Динаміка ДНК-СА та МА | 15 | 23 | 25 | 26 | 20 | 18

ПП | 5 | 3 | 6 | - | 4 | -

Динаміка ТМ | - | 21 | 20 | - | 33 | -

Щури, що отримували ЕФР | Динаміка ДНК-СА та МА | 15 | 25 | 25

ПП | 4 | 3 | 3

Динаміка ТМ | - | 23 | 23

Щури, що отримували ЕФР та КВЕ | Динаміка ДНК-СА та МА | 15 | 25 | 24

ПП | 5 | 4 | 4

Динаміка ТМ | - | 23 | 25

Щури, що отримували ізобарин (десимпатизовані щури) | Динаміка ДНК-СА та МА | 27 | 21 | 22

ПП | - | 4 | -

Динаміка ТМ | - | 33 | -

Десимпатизовані щури, що отримували КВЕ | Динаміка ДНК-СА та МА | 25 | 21 | 20

ПП | - | 4 | -

Динаміка ТМ | - | 30 | -

Щури, що отримували тироксин | Динаміка ДНК-СА та МА | 22 | - | 27

Десимпатизовані щури, що отримували тироксин | Динаміка ДНК-СА та МА | 23 | - | 27

Десимпатизовані щури, що отримували тироксин та КВЕ | Динаміка ДНК-СА та МА | - | - | 26

Десимпатизацію проводили введенням ізобарину (В-(N-азациклооктил)-етілгуанидину сульфат) підшкірно 1 раз на добу з 1 по 16 день життя щурів. Підвищення рівня тироксину викликали інтраперитонеальним введенням L-тироксину фірми Reanal (Угорщина) в дозі 0,1 мг/кг маси тіла протягом 5 днів. Препарат вводили щодня об 11.00 в 0,1 мл 0,1 N NaOH. Вплив ізобарину та тироксину на процеси поділу вивчали, відповідно, у 17-, 30- та 45-денних і у 17- і 45-денних щурів в зв’язку з необхідністю тривалого введення препаратів. Плацебо являло собою 0,9 % розчин NaCl при порівнянні з введенням КВЕ, дистильовану воду при порівнянні з введенням ЕФР, 0,1 N розчин NaOH на дистильованій воді при порівнянні з введенням тироксину.

Для оцінки ДНК-СА застосовували тимідин, мічений тритієм (3H-тимідин), який вводили за 1 год до забою в дозі 3,7 Мбк на 100 г маси тіла в 0,1 мл дистильованої води інтраперитонеально. ПП визначали шляхом введення 3H-тимідину з радіоактивністю 0,85 Тбк/мМ у дозі 3,7 Мбк на 100 г маси тіла кожні 5 год протягом доби.

Для визначення МА за 4 год до забою щурам інтраперитонеально вводили колхамін в дозі 1,5 мг/кг (1-3 серії експериментів) та 2,5 мг/кг (4-6 серії).

Для гістологічних досліджень язик, ТК та печінку фіксували та заливали в парафін. Зрізи готували на мікротомі, депарафінували, покривали емульсією, висушували та експонували протягом 24 днів. Для проявлення радіоавтографів застосовували амідоловий проявник. Після фіксування в нейтральному фіксажі препарати офарблювали гематоксиліном Майєра та заливали бальзамом. Підрахунок кількості мічених ядер, мітозів і блокованих мітозів проводили не менш ніж у 50-60 подовжньо розрізаних залозах слизової оболонки ТК, в слизовій оболонці дорсальної поверхні язика не менш, ніж в 5000 епітеліоцитах та не менш, ніж в 15000 гепатоцитах. ДНК-СА оцінювали за радіоактивним індексом (РІ), який обчислювали як відношення кількості клітин з міченими ядрами до загальної кількості клітин.

Для характеристики МА визначали індекс к-мітозів (МІкх) - відношення суми кількостей блокованих мітозів та профаз до загальної кількості підрахованих клітин. Мітотичний індекс (МІ) вираховували як співвідношення кількості мітозів і підрахованих клітин. Величину ПП характеризували відношенням кількості клітин з міченими ядрами до загальної кількості підрахованих клітин. Показники виражали в промілях (‰).

Для опису ритмів ДНК-СА та МА використовували графічно-параметричний метод. Визначали: (1) положення максимумів (акрофаз) і мінімумів інтенсивності процесів поділу протягом доби. Максимумом ритму ДНК-СА активності вважали максимальне вірогідне значення РІ, зафіксованого протягом доби, мінімумом - мінімальне. Максимумом ритму МА вважали максимальне вірогідне значення МІкх, зафіксованого протягом доби, мінімумом – мінімальне; (2) зрушення в годинах між акрофазами ритмів ДНК-СА та МА; (3) кількість акрофаз (максимумів) ритмів; якщо спостерігали 1 максимум, то ритм оцінювали як одноверхівковий, якщо 2 максимуми – як двоверхівковий; (4) величину абсолютної амплітуди (АА) ритму ДНК-СА (різниця максимальних і мінімальних значень РІ, зафіксованих протягом доби), та величину АА ритму МА (різниця максимальних і мінімальних значень МІкх, зафіксованих протягом доби); (5) величину відносної амплітуди (ВА) ритму ДНК-СА (відношення максимального і мінімального значень РІ, зафіксованих протягом доби) та величину ВА ритму МА (відношення максимального і мінімального значень МІкх, зафіксованих протягом доби); (6) коефіцієнт синхронізації (КС) переходу клітин в фазу синтезу ДНК (відношення ВА ритму ДНК-СА до часу (в год), що проходить від мінімуму до максимуму ДНК-СА), (7) КС переходу клітин в мітоз (відношення ВА ритму МА до часу (в год), що проходить від мінімуму до максимуму МА). ТМ (tm) визначали за формулою: tm=МІ*t/МІкх, де t – час дії колхіцину. Для встановлення ТМ МІ визначали тричі протягом часу дії колхіцину і використовували для розрахунків усереднену величину.

Обчислення показників та статистичну обробку отриманих даних здійснювали на комп’ютері із застосуванням Microsoft Excel. Оцінку вірогідності результатів дослідження проводили з використанням критерію t Фішера-Стьюдента.

Результати дослідження та їх аналіз. Параметри поділу гепатоцитів інтактних щурів. В 3-денних щурів максимальний РІ зареєстрований о 13.00, з 17.00 до 21.00 він зменшувався і ставав мінімальним (р<0,01). О 01.00 РІ знов був збільшеним (р<0,05) порівняно з показниками з 17.00 до 21.00. З 09.00 до 21.00 МІкх проявляв тенденцію до збільшення, а о 01.00 – невірогідно зменшувався. Середні значення РІ та МІкх за час дослідження склали 2,150,11 ‰ та 0,880,04 ‰. ПП сягав 3,200,42 ‰.

В 7-денних щурів ритм мав акрофазу о 05.00, мінімум о 01.00 (р<0,01), АА 1,36 ‰, ВА – 4,09, КС переходу до S-фази 1,020,046. Середньодобовий РІ склав 1,290,06 ‰. Добовий ритм МА був одноверхівковим з акрофазою о 13.00, мінімумом о 21.00 (р<0,05), АА 0,25 ‰, ВА - 1,71, КС вступу в мітоз 0,110,005. Середньодобовий МІкх дорівнював 0,640,03 ‰. З 10.00 до 13.00 мітоз перебігав невірогідно повільно порівняно з середньодобовою ТМ, з 13.00 до 21.00 ТМ скорочувалась, потім наростала, сягаючи максимуму з 01.00 до 05.00. З 05.00 до 09.00 вона зменшувалась. Середньодобова ТМ склала 0,910,18 год. З 09.00 до 13.00 ТМ скорочувалась порівняно з середньодобовим показником, з 13.00 до 21.00 мітоз уповільнювався, а з 21.00 до 09.00 відзначали зменшення ТМ. Середньодобова ТМ склала 0,630,10 год.

Добовий ритм змін РІ в 12-денних щурів мав акрофазу о 09.00 (р<0,01), мінімум – о 13.00, АА 0,79 ‰, ВА – 1,99, КС вступу до S-фази - 0,100,01. Середньодобовий РІ склав 1,150,06 ‰. Ритм змін МІкх виявився одноверхівковим з акрофазою о 09.00 (р<0,01), мінімумом о 17.00, АА 1,09 ‰, ВА – 3,95, КС переходу в мітоз – 0,250,022. Середньодобовий МІкх склав 0,880,04 ‰, ПП - 6,991,09 ‰.

Добовий ритм ДНК-СА в 17-денних щурів мав акрофазу о 02.00, мінімум – в 06.00 (р<0,05), АА 0,88 ‰, ВА – 2,91, КС переходу до S-фази – 0,150,022. Середньодобовий РІ склав 1,050,05 ‰. Ритм змін МІкх мав акрофазу о 14.00, мінімум – о 02.00 (р<0,05), АА 1,0 ‰, ВА – 3,5, КС вступу в мітоз – 0,290,024. Середньодобовий МІкх дорівнював 0,830,04 ‰.

Ритм ДНК-СА в 30-денних щурів мав акрофазу о 18.00, мінімум о 06.00 (р<0,05), АА 0,56 ‰, ВА – 1,47, КС вступу до S-фази – 0,120,06. Одноверхівковий ритм МА мав акрофазу о 18.00, мінімум о 06.00 (р<0,05), АА 0,61 ‰, ВА – 3,18, КС – 0,260,018. З 10.00 до 14.00 ТМ наближалась до середньодобової, з 14.00 до 02.00 мітоз прискорювався, з 22.00 до 10.00 – уповільнювався, перевищуючи середньодобовий показник - 0,590,03 год. ПП сягав 7,310,73 ‰.

Ритм ДНК-СА в 45-денних щурів мав акрофазу о 14.00, мінімум – о 18.00 (р<0,05), АА 0,38 ‰, ВА 1,93, КС вступу до S-фази – 0,10,007. Середньодобова ДНК-СА склала 0,790,04 ‰. Акрофаза ритму змін МІкх наступала о 22.00, мінімум – о 02.00 (р<0,05). АА сягала 0,37 ‰, ВА - 2,61, КС переходу у мітоз – 0,130,01. Середньодобовий МІкх склав 0,350,006 ‰.

Параметри поділу епітеліоцитів язика інтактних щурів. В 3-денних щурів мінімальний РІ зареєстрований о 13.00, а до 17.00 він невірогідно збільшувався (р>0,05). Потім виникала тенденція до зниження РІ, яка зберігалась до 21.00. Підвищення МІкх (р<0,05) відбувалось о 09.00-13.00 та 13.00-17.00, надалі змін не було. Середньодобові значення РІ і МІкх склали 14,550,72 ‰ і 7,60,38 ‰. ПП сягав 17,431,76 ‰.

В 7-денних щурів спостерігали добовий ритм ДНК-СА з акрофазою о 13.00, мінімумом о 09.00 (р<0,05), АА 5,76 ‰, ВА - 2,41, КС переходу до S-фази 0,600,06. РІ склав 6,760,34 ‰. Ритм МА був одноверхівковим з акрофазою о 13.00, мінімумом о 21.00 (р<0,05), АА 7,59 ‰, ВА 5,74, КС вступу в мітоз 0,360,022. МІкх дорівнював 4,860,24 ‰. ПП склав 10,521,54 ‰. З 09.00 до 13.00 мітози перебігали відносно швидко. З 13.00 до 21.00 ТМ збільшувалась, сягаючи максимуму о 17.00-21.00, з 21.00 до 05.00 – невірогідно скорочувалась, а з 05.00-09.00 - зростала. Середньодобова ТМ склала 1,460,29 год.

В 12-денних тварин ритм РІ мав акрофазу о 13.00 (р<0,01), мінімум о 01.00, АА 4,07 ‰, ВА - 3,61, КС вступу до S-фази - 0,30,025. Середньодобовий РІ склав 4,170,21 %. Ритм змін МІкх мав акрофазу о 17.00 (р<0,05), мінімум о 21.00, АА 3,38 ‰, ВА - 3,52, КС переходу в мітоз - 0,180,019. Середньодобовий МІкх склав 2,750,14 ‰, ПП - 21,124,28 ‰. З 09.00 до 13.00 ТМ була більшою середньодобового показника, з 13.00 до 17.00 - значно меншою. З 17.00 до 09.00, за винятком 01.00-05.00, відзначали збільшення часу поділу. Середньодобова ТМ склала 1,00,24 год.

В 17-денних щурів ДНК-СА була максимальною о 02.00, мінімальною - о 18.00 (р<0,05), АА дорівнювала 1,32 ‰, ВА - 2,18, КС переходу до S-фази - 0,270,03. Середньодобовий РІ склав 1,740,10 ‰. Ритм змін МІкх сягав акрофази о 14.00 і мінімуму - о 06.00 (р<0,05), АА дорівнювала 2,68 ‰, ВА - 3,73, КС вступу в мітоз - 0,470,059. Середньодобовий МІкх дорівнював 1,550,08 ‰.

Ритм ДНК-СА в 30-денних щурів мав акрофазу о 10.00, мінімум о 18.00 (р<0,001), АА 27,2 ‰, ВА - 4,26, КС вступу до S-фази склав 0,27. Середньодобовий РІ склав 17,890,89 ‰. Ритм МА був одноверхівковим з акрофазою о 10.00, мінімумом о 06.00 (р<0,01), АА 20,94 ‰, ВА - 4,1, КС - 1,020,085. Середньодобовий МІкх склав 13,310,67 ‰. З 10.00 до 02.00 і з 06.00 до 10.00 ТМ була невеликою, в 02.00-06.00 мітоз уповільнювався. Середньодобова ТМ склала 0,360,02 год, ПП - 8,931,07 ‰.

В 45-денних щурів ритм ДНК-СА мав акрофазу о 02.00, мінімум - о 22.00 (р<0,001), АА 18,98 ‰, ВА - 3,82, КС вступу до S-фази - 0,950,05. Середньодобова ДНК-СА склала 15,730,94 ‰. Акрофаза ритму змін МІкх наставала о 02.00, мінімум - о 22.00 (р<0,01). АА сягала 12,37 ‰, ВА - 4,66, КС переходу в мітоз - 1,160,068. Середньодобовий МІкх склав 12,240,61 ‰.

Параметри поділу епітеліоцитів ТК інтактних щурів. В 3-денних щурів мінімальний РІ зареєстрований о 17.00, до 21.00 РІ збільшувався (р>0,05), а в 21.00 сягав максимуму (р<0,05). Підвищення МІкх відбувалось з 09.00-13.00, мінімум реєстрували о 13.00-17.00 (р<0,05). Надалі зміни МІкх були невірогідними. Середні значення РІ і МІкх за час дослідження склали 14,450,72 ‰ і 7,810,39 ‰. ПП сягав 26,814,25 ‰.

В 7-денних щурів спостерігали ритм ДНК-СА з акрофазою о 17.00, мінімумом о 13.00 (р<0,05), АА 7,310,032 ‰, ВА - 2,18, КС переходу до S-фази - 0,55. Середньодобовий РІ склав 9,560,48 ‰. Добовий ритм МА був одноверхівковим з акрофазою о 05.00, мінімумом о 21.00 (р<0,05), АА 6,37 ‰, ВА 3,88, КС вступу в мітоз 0,490,056. Середньодобовий МІкх дорівнював 6,640,31 ‰. ПП склав 24,571,07 ‰. З 09.00 до 13.00 мітоз відбувався швидко. З 13.00 до 21.00 його тривалість збільшувалась, сягаючи максимуму до 17.00-21.00, в 21.00-09.00 - знов зменшувалась. Середньодобова ТМ склала 0,810,05 год.

В 12-денних тварин добовий ритм змін РІ мав акрофазу о 09.00 (р<0,01), мінімум - о 17.00, АА 13,03 ‰, ВА - 6,32, КС вступу до S-фази - 0,390,011. Середньодобовий РІ склав 9,490,47 ‰. Добовий ритм змін МІкх був одноверхівковим з акрофазою о 09.00 (р<0,01), мінімумом о 17.00, АА 6,06 ‰, ВА - 3,06, КС переходу в мітоз - 0,190,005. Середньодобовий МІкх склав 5,510,27 ‰, ПП - 36,665,96 ‰. З 09.00 до 13.00 ТМ була меншою середньодобового показника, з 13.00 до 17.00 - значно більшою. З 17.00 до 01.00 відзначали зменшення ТМ. Середньодобова ТМ склала 0,860,42 год.

У 17-денних щурів ритм ДНК-СА мав акрофазу о 02.00, мінімум - о 14.00 (р<0,05), АА - 9,71 ‰, ВА - 2,6, КС переходу до S-фази - 0,220,021. Середньодобовий РІ склав 9,380,47 ‰. Ритм змін МІкх мав акрофазу о 14.00, мінімум - в 06.00 (р<0,05), АА - 8,34 ‰, ВА - 2,77, КС вступу в мітоз - 0,350,041. Середньодобовий МІкх дорівнював 8,360,42 ‰.

В 30-денних щурів ритм ДНК-СА мав акрофазу о 18.00, мінімум о 14.00 (р<0,05), АА - 23,71 ‰, ВА - 1,8, КС вступу до S-фази - 0,450,012. Середньодобовий РІ склав 40,232,01 ‰. Добовий ритм МА був одноверхівковим з акрофазою о 10.00, мінімумом о 06.00 (р<0,05), АА 17,27 ‰, ВА - 1,82, КС - 0,450,026. Середньодобовий МІкх склав 30,571,53 ‰. З 14.00 до 18.00, з 22.00 до 02.00 та з 06.00 до 10.00 ТМ була невеликою, а з 10.00 до 14.00 мітоз уповільнювався. Середньодобова ТМ склала 0,210,01 год, ПП - 31,983,45 ‰.

Добовий ритм ДНК-СА в 45-денних щурів мав акрофазу о 22.00, мінімум - о 10.00 (р<0,05), АА 25,1 ‰, ВА - 2,31, КС вступу до S-фази - 0,180,015. Середньодобова ДНК-СА склала 29,481,47 ‰. Акрофаза ритму МІкх наступала о 22.00, мінімум - о 02.00 (р<0,05). АА сягала 12,95 ‰, ВА - 1,99, КС переходу в мітоз - 0,10,005. Середньодобовий МІкх склав 19,110,96 ‰.

Вплив КВЕ на поділ гепатоцитів. В 3-денних щурів через 15 год після введення КВЕ відзначено зменшення РІ (р<0,05). Зменшення РІ на 3 та 11 год дії та збільшення на 7 год були невірогідними порівняно з таким у щурів, що отримували плацебо. Середня за час дослідження ДНК-СА не зменшувалась. В перші 4 год МІкх збільшився (р<0,01), з 7 по 11 год - невірогідно зменшився, на 15 год - перевищував контрольний показник (р<0,05). Середнє значення МІкх за час дослідження та ПП виявились більшими, ніж у тварин, що одержували плацебо (р0,01).

В 7-денних щурів КВЕ викликав невірогідне зменшення РІ через 7, 11 та 23 год після введення. Через 19 год РІ вірогідно зменшувався порівняно з РІ щурів, які отримували плацебо, а на 27 год - збільшувався (р<0,01). Середньодобова ДНК-СА виявилась меншою (р0,01). МА була пригніченою (р<0,05) через 7 год, а потім не відрізнялась від показника у щурів, що одержували плацебо. На 27 год МІкх перевищував показник контрольних щурів (р<0,001). Середньодобовий МІкх зменшувався (р0,05). Протягом всього спостереження, крім з 01.00 до 05.00, мітоз у 7-денних тварин тривав довше (р0,05). Найбільша ТМ зареєстрована в перші 7 год та через 19-23 год. Середньодобова ТМ зросла на 64,8 % (р0,01).

В 12-денних щурів після введення КВЕ на 3-й год РІ підвищувався (р<0,05), на 7 та 19 год – знижувався (р<0,05). Тенденція до пригнічення ДНК-СА зберігалась до кінця дослідження. Середньодобовий РІ збільшився на 26,1 % (р0,05). МА в перші 19 год не відрізнялась від такої в щурів, яким вводили плацебо, її зменшення наступало на 19-23 год дії (р<0,05). На 23-27 год відзначали тенденцію до росту МІкх порівняно щурами, що отримували плацебо. Середньодобова МА була нижчою, ніж в щурів, які отримували плацебо (р0,05), а ПП – більшим (р>0,05). Динаміка змін ТМ відрізнялась скороченням з 09.00 до 13.00 та на 7-11 год, а також збільшенням на 3-7, 11-23 год. У всі періоди, за винятком 21.00-01.00, розбіжності були вірогідними (р0,05). Середньодобова ТМ зростала на 50,8 % (р0,05).

Через 3 та 19 год після введення КВЕ 17-денним щурам виникала тенденція до збільшення РІ, а на 7, 11, 15 та 23 год – тенденція до зменшення ДНК-СА. Середньодобовий РІ майже не змінювався. В тварин, які отримували плацебо, МА знижувалась з 10.00 до 14.00 (р<0,05). Тенденцію до зменшення МІкх відзначали до 11 год та в 15-23 год. Середньодобовий МІкх знизився на 60,2 % (р0,05).

Введення КВЕ 30-денним щурам супроводжувалось пригніченням ДНК-СА на 7 (р<0,001) і 19 год (р<0,01). У всіх інших термінах, крім 14.00, відзначали тенденцію до зниження ДНК-СА. Середньодобовий РІ зменшувався (р0,01). МА виявляла тенденцію до збільшення з 10.00 до 14.00. На 3-7 і на 7-11 год МІкх зменшувався (р<0,05), пізніше спостерігали тенденцію до збільшення МІкх, особливо виражену через 11-15 год. Середньодобовий МІкх знизився на 9,0 %, ПП - на 17,6 % (р>0,05).

В 30-денних щурів з 10.00 до 14.00 ТМ не відрізнялась від показника щурів, які отримували плацебо, потім збільшувалась до кінця дослідження. Найбільше уповільнення ТМ наступало з 3 до 11 год. У всі періоди, крім 06.00-10.00, розбіжності були вірогідними (р0,05). За добу ТМ зросла на 150,8 % (р0,001).

В 45-денних щурів через 3 год РІ зменшувався на 68,3 % (р<0,05). В наступні години вірогідні розходження ДНК-СА в печінці щурів, які отримували плацебо та тварин, яким вводили КВЕ, були відсутні. На 7 год дії простежували тенденцію до збільшення РІ. Середньодобова ДНК-СА під впливом КВЕ зменшувалась (р0,05). З 10.00 до 18.00 МІкх невірогідно зростав. Пригнічення МА наступало на 7-11 год (р<0,05). В наступному МІкх не відрізнявся від такого в щурів, які отримували плацебо. Середньодобовий МІкх невірогідно зменшувався.

Вплив КВЕ на поділ епітеліоцитів язика та ТК. Введення КВЕ 3-денним щурам супроводжувалось пригніченням ДНК-СА та МА через 7 год (р<0,05). Вірогідні зміни показників після впливу КВЕ на 7- та 12-денних тварин були відсутні, за винятком збільшення РІ о 21.00 (р<0,05). Ін'єкція КВЕ 17-, 30- і 45-денним щурам не призводила до зменшення ДНК-СА та МА через 7 і 11 год. О 22.00 РІ збільшувався в 45-денних щурів на 67,3 % (р<0,05).

Введення КВЕ 3-, 7- і 12-денним щурам не супроводжувалось вірогідним пригніченням ДНК-СА та МА епітеліоцитів ТК. Через 7 год відзначали збільшення РІ і МІкх (р<0,01). Ін'єкція КВЕ 17-, 30- і 45-денним щурам не призводила до зміни ДНК-СА і МА, за винятком 11 год, коли в 30-денних тварин МІкх знижувався (р<0,05) порівняно з щурами, які отримували плацебо. ПП після введення КВЕ в 7-денних щурів зростав (р<0,05), в 30-денних зменшувався (р<0,001), а в 3-денних та 12-денних щурів не змінювався.

Вплив ЕФР на поділ гепатоцитів. У 3-денних щурів після введення ЕФР РІ зменшувався порівняно з РІ в тварин, яким вводили плацебо, через 3,5 год (р<0,001), надалі вірогідно не змінювався. Через 7,5 год виникала тенденція до збільшення РІ. Середній РІ за час спостереження виявився меншим (р0,05). ПП збільшився (р<0,05). МА підвищувалась у всіх точках, але вірогідне збільшення МІкх виникало тільки через 11,5-15,5 год (р<0,05). Середня МА за час дослідження зростала на 31,8 % (р0,01).

Ін'єкція ЕФР 7-денним щурам супроводжувалась зменшенням РІ на 3,5 год (р<0,05), збільшенням через 7,5 год (р<0,05) і 15,5 год (р<0,001). В інших точках вірогідні відмінності РІ в контрольних і дослідних щурів були відсутні. Середньодобовий РІ зменшувався на 17,8 % (р0,05). МІкх підвищувався у всіх точках, за винятком 7,5-11,5 год. Середньодобовий МІкх зростав на 53,1 % (р0,01). ТМ в перші 3,5 год відносно показника в щурів, яким вводили плацебо, скорочувалась (р0,01), з 3,5-7,5 год – невірогідно збільшувалась, з 7,5-11,5 год - збільшувалась (р0,01), з 11,5-15,5 год - скорочувалась знов (р0,05), на 15,5-19,5 год мітоз незначно уповільнювався і скорочувався через 19,5-23,5 год (p>0,05). Середньодобова ТМ зростала на 63,7 % (р0,01).

В 12-денних щурів РІ збільшувався через 3,5, 11,5 та 15,5 год та зменшувався в інших точках. Підвищення РІ (р<0,05) відзначали лише через 15,5 год, а зниження - через 19,5 год (р<0,05). Середньодобовий РІ і ПП зростали (р<0,05). МІкх збільшувався (р<0,05) на 3,5-7,5 і на 11,5-15,5 год порівняно з показниками тварин, які отримували плацебо. З 23,5-27,5 год МІкх зменшувався (р<0,05). В інших точках зниження МІкх виявляли у вигляді тенденції. Середньодобовий МІкх зменшувався на 21,6 % (р0,05). ТМ виявилась вірогідно меншою, ніж в щурів, яким вводили плацебо, лише в 3,5-7,5 год дії (р0,05). У всіх інших випадках ТМ тривала довше, ніж в тварин, які отримували плацебо. Середньодобова ТМ збільшувалась на 73,0 % (р0,05).

Вплив ЕФР на поділ епітеліоцитів язика. Через 3,5 год після введення ЕФР в 3-денних щурів РІ зменшувався. Зменшення зберігалось до кінця дослідження, через 11,5 год РІ зменшувався на 48,4 % (р<0,05). Середній, за час спостереження, РІ виявився на 41,3 % меншим (р0,05), ПП - на 18,2 % (р>0,05). МА знижувалась у всіх точках, але вірогідне зменшення МІкх виникало тільки через 3,5-7,5 год (р<0,05). Середня за час дослідження МА знижувалась на 47,9 % (р0,05).

Ін'єкція ЕФР 7-денним щурам супроводжувалась зменшенням РІ на 3,5 год (р<0,05). В інших точках вірогідні відмінності РІ в контрольних і дослідних щурів були відсутні. Середньодобовий РІ невірогідно зменшувався, а ПП збільшувався (р<0,05). МІкх знижувався, за винятком 7,5-11,5 і 15,5-23,5 год. Середньодобовий МІкх зменшувався (р0,05). ТМ в 7-денних тварин в перші 3,5 год