Київський національний університет культури і мистецтв

ШУЛЯК СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 37.03:027.625

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СПРИЯННЯ СТАНОВЛЕННЮ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ

ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДИТЯЧІЙ БІБЛІОТЕЦІ

07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Гарбар Галина Анатоліївна,

Миколаївський філіал Київського національного

університету культури і мистецтв,

завідувач кафедри теорії та практики

соціокультурної діяльності

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Чачко Ада Семенівна,

Київський національний університет культури і мистецтв,

професор кафедри гуманітарних дисциплін;

кандидат педагогічних наук, доцент

Шевченко Ірина Олександрівна,

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв,

доцент кафедри теорії, історії та практики культури

Провідна установа: Харківська державна академія культури,

кафедра бібліотекознавства та соціальних комунікацій,

Міністерство культури і туризму України

Захист відбудеться 28.04.2006 р. о 15-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м. Київ, вул. Щорса, 36).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 26.03. 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В.Коваленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначає пріоритетність розвитку особи на засадах демократії і гуманізму. У зв’язку з цим особливого значення набуває завдання створення середовища, сприятливого для становлення й самореалізації кожної особи. Вирішенню його можуть посприяти й бібліотеки, особливо дитячі, за умови оновлення і вдосконалення ними змісту, форм та методів роботи. Йдеться зокрема про використання різних форм та методів ігрової діяльності. Їх значення у розвитку творчого потенціалу дітей, мотиваційної та емоційно-вольової сфери загальновизнане. Роль цих факторів у процесі становлення особистості роз-кривається у працях вітчизняних (Ю.Богінської, К.Бондаренко, А.Бурової, Г.Ганчо, Л.Гольденберга, О.Дейча, О.Доліної, Д.Ельконіна, О.Жорнік, Л.Жулідової, П.Капосової, В.Сухомлинського, К.Ушинського) та зарубіжних (Е.Берна, Е.Дороті, Г.Лацаруса, Ж.Паже, Г.Спенсера, Ф.Шіллера, Й.Хейзінга) авторів.

Різні аспекти застосування елементів ігрової діяльності у бібліотечно-інформаційному обслуговуванні читачів дитячих бібліотек аналізують такі відомі фахівці бібліотечної галузі, як Н.Бачинська, Л.Герчікова, Г.Гінзбург, Т.Долбенко, Л.Жаркова, І.Желобовський, А.Марголіна, С.Матліна, Н.Медвєдєва, О.Нелісова, Т.Попова, А.Чачко, Л.Чупиріна, М.Чусовітіна.

Водночас аналіз наукових досліджень з філософії, психології, педагогіки, бібліотекознавства, автори яких розкривають специфіку процесів розвитку й самореалізації особи (вітчизняні вчені – Л.Анциферова, Л.Божович, Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Леонтьєв, А.Петровський, С.Рубінштейн та зарубіжні – Дж.Боулдуїн, Е.Еріксон, Д.Зиглер, Ж.Піаже, Е.Торндайк, С.Холл), переконує, що специфіка впливу ігрової діяльності на молодших школярів як читачів дитячих бібліотек досліджена недостатньо. Крім того, аналіз повсякденної практики дитячих бібліотек засвідчує очевидну суперечність між традиційними формами, методами і засобами бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей молодшого шкільного віку і сучасними можливостями застосування нових ігрових методик.

Вивчення теоретичних і практичних аспектів застосування ігрової діяльності в умовах дитячих бібліотек переконало, що у вітчизняному бібліотекознавстві спеціально не досліджувалися педагогічні умови сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження – “Педагогічні умови сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячій бібліотеці”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з планами наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв на кафедрі бібліотекознавства та інформаційних ресурсів у межах комплексної наукової теми “Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні”.

Тема дисертації затверджена Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол №5 від 19 травня 2005р.).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячій бібліотеці.

Для досягнення цієї мети передбачено вирішити такі завдання:

· проаналізувати сучасний стан наукового дослідження проблем становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в умовах дитячих бібліотек;

· уточнити ключові поняття “особа”, “особистість”, “становлення особистості”;

· виявити структурні компоненти та динаміку розвитку особи як процесу становлення особистості;

· розробити критерії та методи рівневого діагностування розвитку особи;

· обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови як систему форм і методів ігрової діяльності молодших школярів в умовах дитячих бібліотек.

Об’єкт дослідження – процес становлення особистості.

Предмет дослідження – педагогічні умови сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в умовах бібліотечно-інформаційного обслуговування.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань застосовано такі наукові методи: теоретичні – аналіз філософської, психологічної, педагогічної, бібліотекознавчої та методичної літератури з досліджуваної проблеми; узагальнення теоретичних та експериментальних даних, зіставлення, систематизація, порівняння; емпіричні – опитування (письмове та усне), різні типи бесід, ігрові вправи і завдання, цілеспрямоване педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи експертного оцінювання, статистичної обробки кількісних показників.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у три етапи відповідно до сформульованих завдань і мети дослідження.

На першому етапі (2001-2002) вивчались психолого-педагогічні, філософські, соціологічні, бібліотекознавчі праці з досліджуваної теми, визначалися мета, основні напрями та завдання, конкретизувалися методи дослідження, розроблялась авторська експериментальна програма “Дитяча гра в сучасній бібліотеці”.

На другому етапі (2002-2003) виконувався констатувальний експеримент для виявлення стану роботи дитячих бібліотек з організації ігрової діяльності читачів молодшого шкільного віку, готовності бібліотекарів до педагогічного керівництва ігровою діяльністю молодших школярів, ставлення батьків до вирішення цієї проблеми, а також визначалися критерії та рівні оцінювання процесу становлення особистості молодших школярів в умовах бібліотечно-інформаційного обслуговування.

2002 року дисертантом започатковано впровадження авторської програми “Дитяча гра в сучасній бібліотеці”.

На третьому етапі (2003-2005) виконувався формувальний експеримент, під час якого апробовано педагогічні умови, методику сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності і впроваджено їх у практику бібліотечно-інформаційного обслуговування, проаналізовано і узагальнено результати формувального експерименту, здійснено статистичну обробку даних та їх інтерпретацію, підведено підсумки наукової роботи, обґрунтовано висновки.

Експериментальна база. Дослідно-експериментальною базою обрано Миколаївську обласну бібліотеку для дітей ім. В.О.Лягіна, Центральну бібліотеку для дітей ім. Ш.Кобера та В.Хоменка м. Миколаєва, Херсонську обласну бібліотеку для дітей, Голопристанську районну дитячу бібліотеку (Херсонська обл.).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

· вперше комплексно досліджено ефективність використання ігрових форм і методів у процесі розвитку особи молодших школярів в умовах дитячих бібліотек;

· теоретично обґрунтовано зміст і структурні компоненти процесу становлення особистості (мотиваційний, пізнавальний, емоційно-вольовий, комунікативний);

· апробовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов сприяння становленню особистості молодших школярів в ігровому бібліотечно-інформаційному просторі;

· розроблено критерії для визначення результативності процесу становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності та визначено на їх основі рівневу характеристику динаміки його ефективності;

· розроблено, експериментально апробовано та впроваджено у практику ігрової діяльності дитячих бібліотек авторську програму “Дитяча гра в сучасній бібліотеці”, що забезпечує інтенсивність поетапного розвитку й становлення особистості молодших школярів;

· розроблено бальну систему оцінювання, статистично опрацьовано здобуті експериментальні дані.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні у практику бібліотечно-інформаційного обслуговування дитячих бібліотек м. Миколаєва, м. Херсона комплексу педагогічних заходів, покликаних ефективно сприяти становленню особистості молодших школярів.

Підготовлена і випробувана на практиці цільова програма “Дитяча гра в сучасній бібліотеці”, спрямована на оптимізацію процесів становлення особистості молодших школярів.

Результати дослідження експериментально перевірені шляхом впровадження авторської програми “Дитяча гра в сучасній бібліотеці” в бібліотечно-інформаційне обслуговування читачів таких дитячих бібліотек: Миколаївської обласної бібліотеки для дітей ім. В.О.Лягіна (Акт впровадження №96 від 14 грудня 2005 р.), Центральної бібліотеки для дітей ім. Ш.Кобера та В.Хоменка м. Миколаєва (Акт впровадження №4 від 11 січня 2006 р.), Херсонської обласної бібліотеки для дітей (Акт впровадження №01/12 від 04 січня 2006 р.), Голопристанської районної дитячої бібліотеки Херсонської обл. (Акт впровадження №1-20/44 від 10 січня 2006 р.).

Результати, здобуті під час експериментального дослідження, апробовано у таких навчальних курсах: “Педагогіка”, “Вікова педагогіка” “Ігротехнології”, “Молодіжні ігрові програми” для студентів спеціальності “Культурологія”, “Книгознавство. Бібліотекознавство. Бібліографія” (Акт впровадження №64/20-176 від 15 грудня 2005р.) у Миколаївському філіалі Київського національного університету культури і мистецтв.

Авторська програма “Дитяча гра в сучасній бібліотеці” може бути використана як навчальна методика в навчальному процесі вищих навчальних закладів та інших освітніх установ, що готують фахівців для бібліотечно-інформаційної сфери, а також здійснюють їх перепідготовку, підвищення їх кваліфікації, забезпечують безперервну освіту бібліотечних працівників.

Теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані також при складанні навчальних планів, написанні програм, методичних рекомендацій, спецкурсів, підручників з удосконалення процесів виховання та розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження викладені в доповідях на міжнародній науково-практичній конференції “Культура и образование в информационном обществе” (Краснодар, 2003); на міжнародній науковій конференції “Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі” (Київ, 2005); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005); на щорічних науково-практичних конференціях Миколаївського філіалу КНУКіМ (Миколаїв, 2001-2005); на міжнародному науково-практичному семінарі “Роль публічних бібліотек у залученні громадян України до світу електронної інформації” (Миколаїв, 2002).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 5 одноосібних статтях, з яких 4 – у наукових фахових виданнях, 1 – у збірнику матеріалів міжнародної науково – практичної конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменувань, з них 4 – іноземною мовою), 18 додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження – 170 сторінок, список використаних джерел – 21 сторінка. Дисертація містить 10 таблиць, 8 графіків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, розкрито наукову новизну й практичне значення, основні етапи роботи, апробацію здобутих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності” – проаналізовано стан наукового дослідження проблеми у філософській, психологічній, педагогічній, бібліотекознавчій літературі. Науково обґрунтовано компонентну структуру процесу становлення особистості, розкрито специфіку ігрової діяльності, визначено її потенціал у процесі виховання молодших школярів як читачів дитячих бібліотек, на основі аналізу філософських, психологічних, педагогічних, бібліотекознавчих досліджень уточнено поняття “особа”, “особистість”, “становлення особистості”.

Так, особа розглядається дисертантом як індивід, індивідуум, суб’єкт соціальної діяльності, властивості якого детерміновані конкретними історичними умовами. Індивід у своєму розвитку відчуває суспільно зумовлену потребу бути особистістю, яка реалізує себе в соціально значимій діяльності. Особистість – розвинена особа, позначена унікальністю та індивідуальністю як сукупністю ознак, що відрізняють її від інших. Особистість має такі властивості: спрямованість (потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання тощо), риси темпераменту й характеру, здібності, особливості психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги).

Процеси становлення і розвитку особистості привертають увагу дослідників філософської проблематики: саме їх аналіз зустрічаємо у працях В.Андрущенка, А.Арсеньєва, М.Бахтіна, Ф.Бекона, М.Бердяєва, В.Бехтєрєва, І.Бичка, І.Бойченка, М.Култаєва, Е.Муньє, І.Надольного, М.Шіллера.

У вітчизняних філософських дослідженнях процес становлення особистості розглядається з точки зору цілісності і об’єктивності її існування в суспільстві, акцентується на сприйнятті нею “картини світу” не лише на основі одиничних уявлень, а й на розумінні поліфонічності процесів, що відбуваються в соціально-культурному просторі. Філософи розкривають потенціал особистості, процеси становлення і розвитку її як суб’єкта соціального життя, а також підготовку її до постійного саморозвитку і саморуху (Г.Горак, С.Максимов, І.Ящук).

При цьому дослідники звертають увагу переважно на формування культури особи, бо саме в ній відбувається становлення особистості, орієнтованої на осягнення соціально значущих духовних надбань, вітчизняного і світового досвіду (В.Зінченко, І.Зязюн, О.Соболь).

Вплив культури на особу, на думку філософів (В.Ларцева, О.Забужко, Г.Заїченко), слід вважати інтегруючим фактором її соціалізації, індивідуальним результатом опанування культурних цінностей суспільства, ознакою освіченості, що впливає на змістовне наповнення її життєдіяльності, утворюючи індивідуальні властивості і якості, що культивуються в суспільстві за критеріями духовності, цінності та освіченості. Особливого значення набуває проблема багатомірності процесу становлення особистості в освітньому просторі, створення для цього оптимальних умов.

Теоретичною основою дослідження процесу становлення особистості є психолого-педагогічні праці, автори яких розглядають зазначену проблему на основі діяльнісного та особистісно зорієнтованого підходу (І.Бех, А.Бойко, Ю.Орлов, О.Савченко, В.Чепелєв), опанування різними видами суспільної практики (О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), розвитку індивідуальних властивостей – розумових, емоційно-вольових, моральних, комунікативних, трудових (Г.Костюк, В.Рибалка); саморуху та саморозвитку для набуття новоутворень (Л.Божович, Л.Виготський); переходу від простішого рівня функціонування до більш складного (Л.Анциферова); формування соціальних ознак (М.Болдирєв, В.Войтенко); системно-структурного аналізу психолого-педагогічних явищ (В.Безпалько, Ф.Корольов); формування творчої особистості (Н.Кичук).

Актуальними є дослідження процесу становлення особистості шляхом “вростання” її в соціальне, культурне середовище і засвоєння нею соціально-історичного досвіду (Л.Божович, Л.Виготський, А.Гезелл, Е.Еріксон, Д.Фільдштейн, С.Холл).

З точки зору представників гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджер), особливого значення набуває вироблення “Я-концепції” особистості під впливом соціального середовища.

Серед психолого-педагогічних досліджень найпоширенішими є праці, в яких структура особи розглядається авторами (Г.Костюк, В.Рибалка, П.Рудик) в руслі загальної теорії особистості. Так, згідно з концепцією особистості К.Платонова, її динамічна функціональна структура має свої підструктури, що визначаються за певними критеріями. Процес становлення особистості передбачає продуктивне функціонування всіх її складових, особливо пізнавальної, емоційної, вольової, комунікативної в їх взаємозв’язку та взаємодії (Г.Айзенк, Р.Кеттел).

Становлення особистості у процесі соціалізації, що включає систему відносин, рівні соціальної взаємодії, типи й форми діяльності, вважається дослідниками (А.Асмолов, А.Петровський) головною умовою інтеграції особи в соціокультурний простір. У зв’язку з цим становлення особистості розглядається дисертантом як детермінований соціальними умовами (навчанням, вихованням) процес розвитку особи, набуття нею унікальності та своєрідності шляхом діалектичної взаємодії пізнавального, емоційно-вольового, мотиваційного, комунікативного компонентів.

У роботі з’ясовано, що мотиваційний компонент відіграє при цьому вирішальну роль, бо мотиви є рушійною силою будь-якої діяльності особи. Він дозволяє виявити спрямованість молодших школярів на ігрову діяльність, потребу в самореалізації, а також сформованість та стійкість інтересу до творчої діяльності як до процесу і як до результату. Мотивація виявляється в активності, ініціативності, наполегливості, цілеспрямованості, здатності особи долати труднощі, у виявленні нею моральних, естетичних почуттів, в її оціночних судженнях, що стимулюють інтерес і самостійність мислення. Збагачення мотиваційної сфери сприяє усвідомленню молодшими школярами гри та ігрової діяльності як засобу для найповнішого самовираження.

Пізнавальний компонент характеризує рівень знань молодших школярів, їх інтерес до пізнання, ерудованість, готовність сприймати нові оригінальні ідеї. В ньому виявляються пізнавальні можливості особи, здатність її зосереджуватися на головному, вміння аналізувати ситуацію, самостійно узагальнювати інформацію, оригінально виявляти знання, уникати шаблону, здобувати нову інформацію у процесі ігрової діяльності, шляхом опрацювання літератури, її творчого аналізу. Пізнавальний компонент має такі складові: творче мислення, творча уява, фантазія, вигадка.

Емоційно-вольовий компонент характеризує емоційну сприйнятність особи і передбачає піднесений емоційний фон ігрової діяльності. Він включає: емоційні реакції молодших школярів, що виявляють емоційний тон відчуттів в різних ситуаціях, зокрема емоційний стан перед початком, у процесі і після закінчення ігрових занять. Вольова організація особи постає як цілеспрямованість її зусиль, як наполегливе долання труднощів, як володіння собою, довготривала концентрація уваги у процесі творчості, здатність доводити розпочату справу до кінця.

Комунікативний компонент пов’язаний із здатністю молодших школярів до спілкування, сформованістю комунікативних якостей, з умінням виражати свої потреби та відчуття вербальними і невербальними засобами, адекватно виражати свої думки, взаємодіяти та співпрацювати. Він виявляється у позитивному ставленні до інших людей, в умінні співпереживати і є показником комунікативних умінь особистості, її комунікативної активності.

Психолого-педагогічне розуміння процесу становлення особистості передбачає створення умов для життєтворчості дитини в умовах навчання, виховання, для її орієнтації на ігрову діяльність, на спілкування в організованому середовищі дитячих бібліотек.

В дослідженні проаналізовано феномен гри, визначено її сутність, природу, взаємодію в ній процесуального і особистого. Так, зокрема, предметом спеціальних досліджень гра стає з другої половини ХІХ ст. Ці дослідження стали основою для створення таких дидактичних концепцій: “дидактичні принципи гри” (Л.Виготський, Я.-А.Каменський, Я.Корчак, В.Сухомлинський, Л.Толстой, К.Ушинський); “відпочинок у грі” (Г.Лацарус, М.Рубінштейн, Г.Штейнфель); “зайві сили” (Г.Спенсер, Ф.Шіллер); “функціональне задоволення у грі” (Аристотель, З.Фрейд); “духовний розвиток дитини у грі” (Л.Виготський, Д.Ельконін, К.Леві, А.Макаренко, Ж.Піаже), теорія моделі праці (К.Блюхер, В.Вунд, Г.Спенсер), а також культуроутворча (Й.Хейзинга) та соціологічна (Е.Берн).

Це дозволило визначити провідну роль ігрової діяльності у процесі становлення особистості. Саме гра є одним із методів соціального впливу на індивіда. Її мета – створити систему певних соціальних цінностей для формування світогляду, поглядів на життя, для виховання соціально значимих якостей. Гра є не лише однією з форм життєдіяльності особи (спілкування – гра – навчання – праця – спілкування), а й певним механізмом розвитку пізнавального, емоційного, комунікативного компонентів.

Дисертантом доведено, що гра є особливим актом, в якому сконцентровані духовні, соціокультурні, практичні компоненти діяльності особи (дітей молодшого шкільного віку). Дослідники розглядають гру як взаємодію процесуального та особистісного начал (О.Аматьєва, С.Борисова, Т.Ганчо, Л.Гольденберг, К.Горбунова, С.Гришина, О.Дейч, О.Жорнік, Л.Калініна, П.Капосов, Т.Красильникова, Л.Павлова, Е.Панченко, О.Ромашова, Н.Чутко), як складний, багаторівневий і багатовимірний процес.

У дослідженні розкрито потенціал ігрової діяльності у процесі становлення дітей молодшого шкільного віку, її поліфункціональний характер з урахуванням особливостей дітей цієї вікової категорії. Серед основних функцій гри – дидактична, виховна, розвивальна, комунікативна, соціокультурна, ігротерапевтична, корекції та самореалізації. Дисертантом запропоновано видову класифікацію ігор за певними ознаками: місцем проведення, діями та віком учасників, ігровим матеріалом, національними особливостями.

Дослідження ролі ігрової діяльності в бібліотечному обслуговуванні дітей в Україні започатковане у 20-30-х роках ХХ ст. такими вченими, як І.Желобовський, О.Нелісова, А.Марголіна, С.Марголіна, Є.Рюміна, Г.Покровська, Л.Чупиріна. Застосування ігрових елементів у роботі з дітьми та гра в цілому розглядалися як засіб активізації дітей, їх всебічного розвитку. Особливе значення мало залучення їх до бібліотеки як до навчально-виховного осередку, для опанування рідної мови, набуття знань, уміння читати, для ознайомлення з творами дитячої літератури.

На початку 30-х рр. у роботі дитячих бібліотек поступово поширюються нові форми масової роботи: лялькові театри, “живі” альбомні плакатні каталоги, інсценізації, “свята” і виставки книг та ін. У 30-х рр. бібліотекознавці (Л.Будна, С.Гроссман, П.Желобовський, Н.Трущова) наголошують на необхідності інноваційних підходів до бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей молодшого шкільного віку, зокрема на індивідуально-диференційованому підході, врахуванні вікових особливостей, індивідуальних читацьких потреб та інтересів. У воєнні роки (1941-1945) організація дитячого читання майже не досліджувалась, бо головним у діяльності дитячих бібліотек вважалося патріотичне виховання.

Аналіз наукових праць з бібліотекознавства 50-70-х рр. переконує, що становленню читачів дитячих бібліотек сприяло впровадження різних форм і методів культурно-просвітницької роботи з організації ігрового дозвілля шляхом поєднання навчальної, виховної і розвивальної функцій бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей. Це дозволяло активно залучати дітей до художньої літератури і мистецтва (Г.Гінзбург, Л.Жаркова, Н.Мухіна, А.Хрєнкова, М.Чусовітіна).

У 80-90-х рр. ХХ ст. розпочинається дослідження функцій гри в дитячій бібліотеці. Головна увага спрямовувалася на поширення інформації з різних галузей знання – природознавства, мистецтвознавства, гуманітарних, науково-популярних, технічних та інших знань, а також на вивчення читання як специфічної форми пізнавальної діяльності, що включає когнітивне оперування текстовою інформацією, знакове спілкування автора й читача за допомогою друкованого твору. Дослідники підкреслювали, що звернення дітей до певного інформаційного масиву сприяє не лише збагаченню їх знань, а й формуванню їх як особистостей (М.Афанасьєв, Т.Гришина, С.Матліна, О.Троїцька).

В сучасних бібліотекознавчих працях з питань бібліотечно-інформаційного обслуговування в дитячих бібліотеках інтерес дослідників привертає організація дитячого читання засобами ігрової діяльності. Дисертантом розглянуто кілька підходів до вивчення ігрової діяльності в умовах дитячих бібліотек, спрямованої на: розвиток креативності дітей у процесі їх ігрового спілкування в умовах бібліотечно-інформаційного обслуговування (Н.Бачинська); впровадження інноваційних ігрових педагогічних технологій у процес бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей (А.Чачко, Т.Долбенко); комплексний підхід до реалізації програм з бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей, що передбачають реалізацію їх як індивідуальностей (Т.Попова).

У дисертації аналізуються й погляди зарубіжних дослідників на бібліотечне обслуговування, серед яких переважають такі: культурне просвітництво дітей на основі педагогічного співробітництва школи – сім’ї – бібліотеки – закладів культури (О.Мяоетс); продуктивне використання розвивальних програм, зокрема з читання, найбільш ефективних і популярних в Росії, Німеччині, США (С.Крюгер, С.Шмаков); розширення поля ігрової діяльності в умовах спеціально організованого ігрового мікросередовища, застосування різноманітних тренінгів для розвитку дітей в умовах спеціальних ігрових занять (Х.Ріттельмайєр).

Дослідженням доведено, що особливого значення в бібліотечно-інформаційному обслуговуванні читачів молодшого шкільного віку слід надавати грі, що суттєво допоможе застосовувати найефективніші форми і методи становлення й розвитку їх як особистостей.

Здійснене дослідження дозволило дійти висновку про необхідність створювати умови сприяння становленню особистості дітей молодшого шкільного віку засобами ігрової діяльності в умовах дитячих бібліотек.

У другому розділі – “Педагогічне керівництво процесом становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в умовах дитячої бібліотеки” – подаються результати здійсненого експерименту, визначено рівні сформованості особистості молодших школярів, запропоновано педагогічні умови для її становлення, розкрито їх зміст, за результатами формувального етапу підсумовано ефективність практичного втілення запропонованої методики.

Під час констатувального експерименту визначено рівень ігрової культури молодших школярів, виявлено стан роботи дитячих бібліотек в організації ігрової діяльності читачів молодшого шкільного віку, готовності бібліотекарів до педагогічного керівництва їх ігровою діяльністю, ставлення батьків до цих питань.

У дослідженні взяли участь 767 респондентів трьох категорій: 538 молодших школярів (учні 2 – (3) 4 класів), 142 бібліотекарі дитячих бібліотек, 87 батьків.

Результати констатувального експерименту засвідчили: низький рівень ігрової культури молодших школярів (92,19%); обмежену кількість відомих дітям ігор (80,48%); невизначеність їх мотиваційних орієнтацій на ігрову та художньо-пізнавальну діяльність (74,72%); нестабільність їх емоційно-вольової сфери (67,28%); неадекватність самооцінювання у процесі ігрової дії (72,12%); переважання інтересу до комп’ютерних ігор (84,38%). Крім того, виявлено й застарілість та невідповідність ігрових методик дитячих бібліотек віковим і психологічним особливостям молодших школярів, відсутність сучасних ігрових форм та методів їх проведення, використання ігор як окремих елементів масових заходів, байдуже ставлення батьків до ігрової діяльності дітей.

Узагальнення результатів констатувального експерименту та визначених критеріїв оцінювання дозволило визначити чотири рівні сформованості особистості молодших школярів – високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень (2,97%) характеризується сформованим і стійким інтересом до пізнавальної діяльності (інтереси усталені і різнобічні), потребою в самореалізації та самовираженні, самостійністю в грі, наполегливістю, цілеспрямованістю, здатністю долати посильні труднощі. Стійкість мотиваційної сфери характеризується високими показниками активно-творчого підходу до ігрової діяльності. Молодші школярі цього рівня швидко реагують на ігрову ситуацію, їх емоційні реакції викликані радістю, вільним виявленням емоцій, впевненістю у власних силах, психологічною розкутістю, стійкістю емоційних реакцій під час творчого пошуку, при розчаруванні, невдачах чи успіхах. Діти цієї групи відрізняються високою комунікабельністю та здатністю до колективної ігрової дії, прагненням до лідерства.

Достатній рівень сформованості особистості продемонстрували молодші школярі (12,45%), які мають стійкий інтерес до змісту і процесу ігрової діяльності, але потреба у творчості, самовираженні, самореалізації у процесі ігрової діяльності нестійка, ситуативна. Ініціюючи різноманітні ігрові проекти, вони не завжди активні й наполегливі в їх завершенні. У дітей цього рівня спостерігається часткове, непевне вміння спілкуватися, часом – сором’язливість. Однак виразним є їх активне бажання спілкуватися. Школярам цієї групи властива здатність до організації, регулювання та планування своєї поведінки, долання труднощів та вирішення проблем, але переважно при допомозі дорослих. Діти цієї групи відрізняються врівноваженістю, позитивні емоційні реакції виявляють переважно при досягненні успіху.

Середній рівень (35,50%) сформованості особистості притаманний молодшим школярам, у яких недостатній інтерес до художньо-творчої та ігрової діяльності. Вони недисципліновані, неуважні, імпульсивні у своїх емоційних реакціях на ігрові вправи, часом діють хаотично, не дотримуються правил гри, припускаються помилок, що перешкоджає розвитку їх вольових якостей. Самостійність і впевненість розвинені у них недостатньо. Відчуття задоволення від виконаного завдання не залежить від рівня самосвідомості, вони не впевнені у власних силах і можливостях, що призводить до пасивності. Їх пізнавальна діяльність є формальною, поверховою, пасивною, безініціативною, що свідчить про відсутність мотивації до набуття знань, відкриття нового. Дітям важко скласти оціночні судження, висловити власну думку. Загалом дітям цієї групи притаманна соціально-психологічна замкненість, епізодичне володіння засобами спілкування.

У молодших школярів з низьким рівнем сформованості особистості (49,08%) відсутній інтерес до пізнавальної, художньо-творчої діяльності. Вони пасивні, не зацікавлені, відмовляються брати участь в ігровій діяльності. Їх пізнавальна активність невиразна, цікавість не переростає в допитливість. Такі діти не самостійні у вирішенні завдань, не володіють комунікативними вміннями, вони замкнені, не прагнуть спілкуватися з однолітками та з дорослими, пасивно виражають свої почуття і враження, конфліктні. Характерною ознакою дітей цього рівня є їх нездатність до самоорганізації, планування своєї поведінки, до самостійного пошуку шляхів та засобів вирішення ігрових завдань. Для долання труднощів на шляху до самовираження таким дітям потрібно спонукання та допомога дорослих.

Дослідженням підтверджено необхідність і доцільність створення нових педагогічних умов сприяння становленню особистості молодших школярів в ігровому середовищі дитячих бібліотек.

У формувальному експерименті брали участь 200 читачів молодшого шкільного віку. Учасників дослідно-експериментальної роботи було розподілено на 8 груп: 4 експериментальні та 4 контрольні: ЕГ1 – 29 осіб (Миколаїв); ЕГ2 – 30 осіб (Миколаїв); ЕГ3 – 19 осіб (Херсон); ЕГ4 – 28 осіб (Херсонська обл.); КГ1 – 25 осіб (Миколаїв); КГ2 – 27 осіб (Миколаїв); КГ3 – 18 осіб (Херсон); КГ4 – 24 особи (Херсонська обл.).

Молодші школярі експериментальних та контрольних груп мали однаковий початковий рівень становлення особистості.

Для сприяння процесу становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячих бібліотеках під час експерименту було забезпечено такі педагогічні умови:

– створення відповідного навчально-ігрового середовища (доброзичлива атмосфера, право вільного вибору виду діяльності);

– ненав’язливе (шляхом зацікавлення) залучення дитини до ігрової активності в умовах дитячих бібліотек для набуття нею позитивного досвіду;

– забезпечення можливості кожному “виявити себе” в ігровій дії;

– застосування диференційованого (варіативного, різнорівневого) підходу до кожного, зокрема використання ігрових засобів і прийомів відповідно до компонентної структури та динаміки становлення особистості.

Вироблення педагогічних умов для сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в умовах дитячих бібліотек здійснювалося шляхом впровадження авторської програми “Дитяча гра в сучасній бібліотеці”.

Формувальний експеримент мав два етапи. На кожному з них визначалися ігрові завдання, що виконувалися читачами молодшого шкільного віку в умовах дитячих бібліотек. На першому етапі було організовано спеціальні відділи – ігротека та лекотека – як нестандартне ігрове середовище. Це дозволило створити творчу атмосферу, активізувати інтерес школярів до пізнавальної діяльності, викликати позитивні емоції як додаткові мотиви до читання, спілкування, до спільних ігрових дій з однолітками.

Крім того, на першому етапі формувального експерименту були створені ляльковий театр та літературна студія. Репертуар лялькового театру включає: інсценізації, постановки казок. Робота дітей в літературній студії сприяє розвитку творчої уяви і творчого мислення молодших школярів.

У межах другого етапу формувального експерименту застосовувалися варіативні методи і форми ігрової діяльності (традиційні та нетрадиційні) з акцентом на головних структурних компонентах процесу становлення особистості: мотиваційному, пізнавальному, емоційно – вольовому, комунікативному.

Поряд з традиційними ігровими формами (літературні ігри, турніри, конкурси, вікторини), застосовувалися й нові – літературні подорожі, “суди”, дискусії, змагання), що сприяло інтелектуальному розвитку, активізації пізнавальних інтересів молодших школярів, їх творчої уяви. Дітям пропонувалося виконати вправи для розвитку внутрішніх механізмів емпатії – фантазії, асоціативно-образного мислення, інтуїції. Це передусім ігри-фантазування, конкурси-естафети, конкурси-кросворди та інші.

Творчі та рольові ігри, казкові тренінги, інсценізації створювали атмосферу зацікавленості, розвивали мотиваційний компонент, стимулювали молодших школярів перемогти в ігровій дії, розвивали їх самостійність, свідоме ставлення до пізнавальної діяльності.

Педагогічні умови проведення ігрового тренінгу, виконання колективних ігрових вправ, рольових ігор та інсценізацій розвивали комунікативність, вміння висловлювати й відстоювати свої думки, відчуття колективності в ігровій діяльності, співпереживання, доброзичливість у спілкуванні.

На ефективність процесу становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності вплинуло також виконання ними різних видів творчих ігрових завдань. Якщо на початку формувального експерименту впровадження цих педагогічних умов мало позитивний ефект лише серед третини молодших школярів, які змогли виконати творчі вправи, то при завершенні формувального експерименту їх творчий потенціал помітно зріс, що виявилося при виконанні таких ігрових завдань: “Розповідь по колу” “Інтерв’ювання”, “Пізнай казку”, “Інсценізація улюблених казок”, “Складання казок”, “Відгадай слово”. Цьому сприяла і участь дітей у таких літературних іграх, як “Чарівний словник”, “Зіркова година”, “Поле чудес”, “Еврика” та інших.

Ефективність експерименту підтверджена показниками кількісного аналізу, даними трьох педагогічних зрізів – початкового, проміжного і підсумкового. Якісні зрушення в розвитку особистості молодших школярів фіксувалися в індивідуальних картках тривалого спостереження (ІКТС), кожна з яких мала такі блоки: мотиваційний, пізнавальний, емоційно – вольовий, комунікативний. Було розроблено оцінний лист за дванадцятибальною шкалою оцінювання результатів виконання дітьми ігрових завдань.

На кожному з педагогічних зрізів обчислювалася середня оцінка за виконання всіх ігрових завдань кожним школярем, а також середня оцінка за виконання кожного ігрового завдання по групі і середня оцінка для групи в цілому.

Результати формувального експерименту довели, що високий рівень (87,73%) на підсумковому зрізі переважає в усіх чотирьох експериментальних групах. При цьому зафіксовано висхідну бальну градацію на даному відрізку: достатній рівень (12,26%) знизився, середнього і низького рівнів зовсім не виявлено, в той час як у контрольних групах при підсумковому педагогічному зрізі переважав середній (64,89%) та достатній (35,11%) рівні.

Під час педагогічного експерименту було зафіксовано ефективність запропонованих педагогічних умов, результати яких відтворені у Таблиці 1.

Таблиця 1.

Результати динаміки процесу становлення особистості молодших школярів в ігровій діяльності в умовах дитячих бібліотек

(експериментальні та контрольні групи)

Групи | Педагогічні зрізи | Діагностичний | Контрольний | Підсумковий | Дисперсія | Середня оцінка | Дисперсія | Середня оцінка | Дисперсія | Середня оцінка | ЕГ1 | 0,14 | 2,69 | 0,67 | 6,92 | 0,13 | 11,13 | КГ1 | 0,35 | 2,56 | 0,18 | 5,73 | 0,37 | 7,26 | ЕГ2 | 0,15 | 1,93 | 0,21 | 6,27 | 0,13 | 10,59 | КГ2 | 0,20 | 2,29 | 0,26 | 5,27 | 0,42 | 6,98 | ЕГ3 | 0,43 | 2,74 | 0,29 | 6,16 | 0,22 | 10,88 | КГ3 | 0,23 | 2,13 | 0,19 | 5,33 | 0,30 | 6,84 | ЕГ4 | 0,20 | 2,25 | 0,47 | 6,82 | 0,16 | 10,94 | КГ4 | 0,14 | 2,77 | 0,10 | 5,00 | 0,95 | 6,60 | Отже, одержані статистичні дані підтвердили ефективність розроблених і впроваджених дисертантом педагогічних умов сприяння становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячій бібліотеці.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу наукових праць з філософії, психології та педагогіки уточнено ключові поняття дослідження “особа”, “особистість”, “становлення особистості”.

Особа – індивід, індивідуум, суб’єкт соціальної діяльності, властивості якого детерміновані конкретними історичними умовами. Індивід у своєму розвитку відчуває суспільно зумовлену потребу бути особистістю, яка реалізує себе в соціально значимій діяльності. Особистість – розвинена особа, позначена унікальністю та індивідуальністю як сукупністю ознак, що відрізняють її від інших. Особистість має такі властивості: спрямованість (потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання тощо), риси темпераменту й характеру, здібності, особливості психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги). Становлення особистості розглядається дисертантом як детермінований соціальними умовами (навчанням, вихованням) процес розвитку особи, набуття нею унікальності та своєрідності шляхом діалектичної взаємодії пізнавального, емоційно-вольового, мотиваційного, комунікативного компонентів.

2. Визначено зміст і структурні компоненти процесу становлення особистості молодших школярів, що розглядається в роботі як детермінований соціальними умовами навчання і виховання діалектичний процес взаємодії і взаємодоповнення пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної, комунікативної сфер.

З’ясовано, що: збагачення мотиваційного компонента передбачає розвиток позитивних емоційних реакцій на ігрову діяльність, інтерес до творчої діяльності, потребу в самореалізації; розвиток пізнавального компонента передбачає набуття нових знань, зростання пізнавальної активності, початків творчого мислення; розвиток емоційно-вольового компонента передбачає активізацію особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку (самостійності, ініціативності, активності, відповідальності); формування комунікативного компонента передбачає розвиток здатності до спілкування (вміння висловлювати власні думки, брати участь у колективній грі).

3. В дослідженні обґрунтовано такі критерії рівнів сформованості особистості молодших школярів, що відповідають її компонентній структурі: мотиваційний критерій характеризує стійкість інтересів до ігрової діяльності; пізнавальний критерій виявляє рівень розвитку пізнавальних інтересів, мислення, пам’яті, уяви; емоційно-вольовий критерій виявляє емоційні реакції молодших школярів на конкретні ігрові ситуації, схильність до творчої активності; комунікативний критерій характеризує рівень розвитку комунікативних вмінь та якостей, комунікативної активності.

Відповідно до розроблених критеріїв визначено чотири рівні сформованості особистості молодших школярів: високий (2,97%), достатній (12,45%), середній (35,50%), низький (49,08%).

4. Дослідженням доведено, що ігрова діяльність є одним з ефективних засобів формування особистості молодших школярів, оскільки у процесі гри створюються необхідні умови для всебічного й гармонійного розвитку особи, усвідомлення та реалізації нею власного “Я”. Розкрито поліфункціональний характер гри, визначено її основні функції (дидактичну, виховну, розвивальну, комунікативну, соціокультурну, ігротерапевтичну, корекції та самореалізації).

5. Експериментально доведено, що становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячій бібліотеці забезпечується шляхом створення таких педагогічних умов: створення відповідного навчально-ігрового середовища (доброзичлива атмосфера, право вільного вибору виду діяльності); ненав’язливе (шляхом зацікавлення) залучення дитини до ігрової активності в умовах дитячих бібліотек для набуття нею позитивного досвіду; забезпечення можливості кожному “виявити себе” в ігровій дії; застосування диференційованого (варіативного, різнорівневого) підходу до кожного, зокрема використання ігрових засобів і прийомів відповідно до компонентної структури та динаміки становлення особистості.

6. Впровадження у практику бібліотечно-інформаційного обслуговування дитячих бібліотек авторської програми “Дитяча гра в сучасній бібліотеці” підтвердило її педагогічну доцільність та ефективність у роботі з читачами молодшого шкільного віку.

Методика експериментального дослідження передбачала використання комплексу активних форм і методів (традиційних і нетрадиційних) в ігровому середовищі дитячих бібліотек на основі їх цілісності, взаємозалежності.

7. Динаміка одержаних експериментальних даних засвідчила ефективність розробленої, апробованої і впровадженої у процес бібліотечно-інформаційного обслуговування експериментальної програми сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності. Під час формувального експерименту в усіх експериментальних групах було виявлене значне зростання високого рівня, хоча в контрольних групах переважали середній і достатній рівні.

Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної наукової проблеми, ґрунтовного наукового аналізу потребують: педагогічний потенціал комп’ютерних художніх ігор, ігротерапія як засіб педагогічної корекції особистісного розвитку молодших школярів в умовах дитячих бібліотек.

Основний зміст дисертації відображено у п’яти одноосібних публікаціях.

1. Соколянська С.О. Комунікативно – педагогічний підхід до вивчення гри у сучасних психолого-педагогічних концепціях // Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні: Зб. наук. пр. – Вип. 5. – К.: Вид-во КНУКіМ, 2003. – С. 108-113.

2. Соколянська С.О. Потенціал ігрової діяльності у становленні особистості юного читача // Вісн. Кн. палати. – 2003. – №4. – С.21-24.

3. Соколянська С.О. Методики і допоміжні матеріалі ігрової діяльності дитячої бібліотеки: Огляд // Рідна школа. – 2005. – №2. – С.29-33.

4. Соколянська С.О. Гуманістичний підхід до ігрової діяльності дитини як читача // Вісн. Кн. палати – 2005. – №8. – С. 37-39.

5. Соколянська С.О. Гуманитарный потенциал игровой деятельности читателей детской библиотеки: обогащение поведенческих образцов и преодоление компьютерной отчужденности // Культура и образование в информационном обществе: Материалы международной научной конференции. – Краснодар, 2003. – С. 263 – 265.

АНОТАЦІЯ

Шуляк С.О. Педагогічні умови сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячій бібліотеці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. – Київський національний університет культури і мистецтв, Київ,2006.

У дисертації досліджено процеси сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячих бібліотеках. Уточнено зміст і структуру понять “особистість” “становлення особистості” на основі наукових теорій особистості.

Визначено зміст і структурні компоненти процесу становлення особистості молодших школярів. Обґрунтовано критерії оцінювання рівнів сформованості особистості молодших школярів.

Запропоновано педагогічні умови сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності.

Експериментально підтверджено ефективність запропонованих педагогічних умов сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності шляхом впровадження у процес бібліотечно-інформаційного обслуговування читачів дитячих бібліотек авторської програми “Дитяча гра в сучасній бібліотеці”. Якісні та кількісні показники педагогічного експерименту підтвердили їх ефективність, доцільність їх впровадження в бібліотечно-інформаційне обслуговування читачів дитячих бібліотек.

Ключові слова: особистість,