херсонський державний університет

Сапожников Станіслав Володимирович

УДК 378.09:69]:628.5(048)

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ

СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.07 – теорія та методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник –

доктор педагогічних наук, професор

Орлов Валерій Федорович,

Апарат Верховної Ради України, головний консультант Комітету з питань науки і освіти, професор кафедри суспільних і гуманітарних наук Київського університету економіки і технологій транспорту.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Шмалєй Світлана Вікторівна, керівник інституту природознавства, завідувач кафедри фізіології людини і тварин Херсонського державного університету;

кандидат педагогічних наук, доцент

Нінова Тетяна Степанівна, доцент кафедри загальної та неорганічної хімії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Провідна установа – | Тернопільський національний педагогічний універ-ситет імені Володимира Гнатюка, кафедра методики викладання біології та кафедра загальної біології Міністерства освіти і науки України, м.Тернопіль.

Захист відбудеться “20 квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, ауд. № 256.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий “16 ” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В.Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження зумовлена глобаль-ними екологічними проблемами, які вимагають невідкладних радикальних змін у став-ленні людини до природи. На попередніх етапах розвитку людства, коли інтен-сив-ність негативного впливу на природу не перевищувала її можливостей до само-відтво-рення, екологічні проблеми не ставали перед людством з такою гостротою.

У наш час науковці намагаються вирішити суперечність, що виникає між рівнем екологічної грамотності, екологічної вихованості майбутніх спеціалістів будівельного профілю з одного боку, та сучасною необхідністю бачення ними взаємовідносин між природою і людиною, вміннями оцінювати і прогнозувати нас-лідки втручання людини в навколишнє природне середовище та вміннями здійсню-вати необхідні дії з оздоровлення природи та самої людини – з другого боку.

Масштабність проблеми дозволяє розглядати формування соціального замовлення на екологічну освіту і виховання майбутнього спеціаліста будівельного профілю як багатофакторний процес державного рівня.

Теоретичні аспекти екологічної освіти і виховання, висвітлені в дисертації, складалися під впливом гуманістичних ідей передових мислителів різних епох (Платон, І.Г. Песталоцці, Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, К.Д. Ушинський) і вітчизняних учених (Г.С. Сковорода, В.І. Вернадський, В.О. Сухомлинський).

Ця проблема завжди була в центрі уваги вітчизняних педагогів (Н.А. Пустовіт, Г.П. Пустовіта, В.С. Крисаченка, М.І. Дробнохода, І.М. Костицької, Л.Б. Лук’янової, І.С. Мітрясової, Г.С. Тарасенко, А.В. Степанюк, О.В. Плахотнік, С.В. Шмалєй, Н.П. Єфименко, Н.А. Негруци, Т.С. Нінової, Т.Г. Вайди).

Вагомий внесок у теорію і практику екологічної освіти й виховання зробив В.О. Сухомлинський, педагогічні ідеї якого лише зараз починають усвідом-люватися сучасниками. Ним сформульовані принципи педагогічного керівництва емоційним і раціональним сприйняттям природи. Процес, історія становлення і розвитку екологічної освіти і виховання в Україні були предметом наукового дослідження О.В. Плахотнік, С.В. Шмалєй, І.М. Костицької.

Власні погляди на мету, завдання й принципи екологічної освіти виклали І.Д. Звєрев, О.М. Захлєбний, визначивши теоретичні й методичні засади побудови системи екологічної освіти та її змісту в середній школі. Проблема екологічної освіти й виховання розглядалася поаспектно.

Так, питанням теорії і практики формування відповідального ставлення школярів до природи присвячені роботи Л.М. Немець, Н.А. Пустовіт, Д.І. Трайтака. Загальнопедагогічні й психологічні аспекти екологічного виховання молоді відображені в роботах Я.І. Габєва, А.М. Галєєвої, С.Д. Дерябо, О.М. Захлєбного, І.Д. Звєрева, Б.Г. Йоганзена, І.С. Матрусова, Р.А. Науменко, С.Є. Павлюченко, І.Т. Суравегіної, А.П. Сидельковського та інших. На вікових особливостях формування екологічної культури учнів акцентуються роботи О.В. Коваль, С.Г. Лебідь. Процес комплексного формування в дітей дбайливого ставлення до рослинного світу досліджувала Г.С. Марочко. Теорія й методика формування еколого-педагогічної культури вихователя дошкільного закладу в системі вищої педагогічної освіти України розроблена Н.В. Лисенко. Концептуальні підходи, принципи та критерії відбору й побудови різнорівневого змісту екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних установах досить повно висвітлені в роботах Г.П. Пустовіта.

Особливий інтерес для нашого дослідження мали праці Л.Б. Лук’янової. Її погляди на шляхи й засоби формування екологічної культури учнів ПТУ відкривають широкі можливості для подальших розробок інноваційних педаго-гічних технологій засвоєння основ екології, формування екологічного світогляду учнів у системі професійно-технічної освіти. Особливості екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації аграрного профілю в процесі вивчення економічних дисциплін певною мірою розкриті в праці Н.А. Негруци. Педагогічна доцільність формування екологічних знань учнів професійно-технічних закладів освіти в межах інтегрованих курсів досліджувалася Н.Л. Магурою. Формування екологічного мислення, екологічної культури студентів природничих факультетів вивчали Н.С. Назарова, М.С. Швед та ін.

Значна частка досліджень проблеми екологічної освіти й виховання пов’язана з професією вчителя. Так, формуванню естетико-екологічної культури вчителя, обґрунтуванню структури, змісту та основних компонентів екологічної культури студентів вищих педагогічних закладів освіти присвячене дослідження Г.С. Тара-сенко. Автором установлені критерії виміру естетико-екологічної куль-тури вчителя на рівні готовності педагогів до оперування естетичними факторами екологічного виховання, розроблена і впроваджена в навчально-виховний процес шкіл і педа-гогічних вузів методика естетико-екологічного виховання учнів як засіб реалізації естетико-екологічної культури вчителя, формуванню екологічної культури студентів педвузів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності прис-вячене дослі-дження Т.Г. Вайди. Вплив народних традицій на процес природо-охоронного вихо-вання вивчала В.І. Скутіна. Взаємозв’язок естетичного, мораль-ного та екологічного виховання висвітлений у роботі Л.П. Печко. Структурно-функціо-нальну модель поетапної підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ до екологічної освіти й виховання та технологію її реалізації запропонувала у своїй роботі Т.С.Нінова, наукові проблеми підготовки вчителів біології до формування екологічної культури старшокласників вивчала О.В. Чернікова. Зміст та прийоми формування системи знань з хімічних основ екології в студентів сільськогосподарських спеціальностей висвітлено в дисертаційному дослідженні О.П. Мітрясової.

Суттєвий інтерес для нашого дослідження становлять праці А.В. Степанюк, де вперше розкрито та науково обґрунтовано сутність таких принципів конструювання цілісного змісту навчального матеріалу про живу природу, як орієнтація на структуру об’єктивної реальності та структуру навчального предмета, конкретизовано принципи фундаменталізації та інтеграції знань щодо вивчення живої природи; Л.І. Білик, де вперше обґрунтовано критерії відбору та побудови змісту екологічної освіти та виховання студентів вищих технічних навчальних закладів, розроблено рівні сформованості екологічної відповідальності студентів; Н.Ю. Олійник, де розроблено та науково обґрунтовано методику формування екологічної компетентності студентів гідрометеорологічного технікуму.

Таким чином, актуальність досліджуваної проблеми зумовлена необхідністю:

- вирішення однієї з найбільш уразливих, невідкладних проблем сучасності – гармонійної взаємодії з навколишнім природним середовищем;

- формування екологічного мислення як передумови гармонізації взаємо-відносин між людиною і навколишнім природним середовищем;

- підвищення рівня екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельників як складової екологічної культури людського суспільства;

- вирішення суперечності, яка виникає між рівнем екологічної грамотності, екологічної вихованості майбутніх спеціалістів будівельного профілю та необхідністю бачення ними взаємовідносин між природою і людиною, вміннями оцінювати і прогнозувати наслідки втручання людини в навколишнє природне середовище та вміннями здійснювати необхідні дії з оздоровлення природи та самої людини;

- розроблення критеріїв оцінки впливу технології будівельного виробництва на навколишнє природне середовище і збитків, що завдаються природі;

- обґрунтування методів і засобів екологічного виховання майбутніх будівельників.

Вивчення науково-педагогічної літератури, результати спостережень за прак-тичною діяльністю викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акре-дитації та власна педагогічна практика переконують, що проблема формування еколо-гічної вихованості студентів у процесі організації самостійної пізнавальної діяльності поки що не була предметом цілеспрямованого комплексного дослідження.

Соціально-педагогічна значущість екологічного виховання майбутніх фахівців будівельного профілю в процесі їх професійної підготовки та недостатня дослідженість проблеми, потреби суспільства і вищої школи в розробці нових теоретичних та методичних підходів до вирішення цієї проблеми зумовили вибір теми “Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота складає частину наукових досліджень, які виконувалися відповідно до плану науково-дослідних робіт викладачів Дніпропетровського державного університету та затверджена Вченою Радою ДДУ (протокол №7 від 21.03.1996 р.). Тема узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2001 р.).

Об'єкт дослідження – процес професійної підготовки у вищих навчальних закладах І – ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Предмет дослідження – педагогічні умови екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Мета дослідження полягає у визначенні й науковому обґрунтуванні педагогічних умов та розробці методики поетапного формування екологічної вихованості майбутніх будівельників у професійній підготовці.

Концепція дослідження. Проблема формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю розглядається в контексті створення системи неперервної екологічної освіти України як важливої складової націо-нальної системи освіти. Основні напрями дослідження базуються на філософії освіти, в якій обґрунтовуються гуманістичний, особистісно орієнтований підхід до процесу виховання майбутніх фахівців у системі неперервної професійної освіти.

В основу концепції покладено ідею самопізнання і самовдосконалення, яка знаходить свою реалізацію в підвищенні пріоритету духовних потреб та активній еколого-практичній діяльності. Вона ґрунтується на гуманістичних принципах особистісно-орієнтованого навчання і виховання. Суть концепції полягає в єдності особистісного і професійного розвитку майбутнього фахівця, що детермінується особливостями педагогічно адаптованого соціального досвіду людства у сфері взаємодії його з природою. Цей досвід містить у собі відповідну систему знань, умінь і навичок.

Ефективність екологічного виховання й освіти в навчальних закладах буді-вельного профілю безпосередньо залежить від педагогічних умов, організації про-цесу екологічного виховання та навчання і передбачає розробку навчально-мето-дичного забезпечення як форми фіксації змісту навчання і виховання на етапах про-фе-сійної та екологічної підготовки. За умов оптимально організованої самостійної пізнавальної діяльності студентів ефективність цього процесу підвищується.

Найвищим рівнем екологічної вихованості майбутніх будівельників, які набувають освіту у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, є прагнення до оволодіння певним рівнем екологічної культури.

Провідні ідеї концепції знайшли своє відображення в гіпотезі дослідження – рівень екологічної вихованості майбутніх будівельників значно підвищиться, якщо:

– екологічне виховання здійснюється за розробленою теоретичною моделлю екологічної вихованості;

– процес формування екологічної вихованості майбутніх будівельників буде відбуватися за спеціально створеними педагогічними умовами, які є чинниками зовнішнього впливу, та умовами, що визначають розвиток структури внутрішніх особистісних перетворень.

– навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю організовано з урахуванням сучасного навчально-методичного забезпечення.

Мета, концепція та гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічну основу дослідження складають основні положення філософії про єдність процесів пізнання і самопізнання, особистісного розвитку і самовдосконалення; про взаємозалежність та взаємовплив екологічних явищ та екологічного виховання як діалектичну взаємодію загального і часткового, цілого та його елементів суспільних й індивідуальних цінностей; про системно-цілісний підхід, що забезпечує різнорівневу оцінку структурно-логічних і змістових аспектів розглянутих категорій.

Провідними є концептуальні положення щодо об’єктивної (соціальної) природи і суб’єктивної (особистісної) природи (Г. Гегель, І. Кант, М.О. Бердяєв), про соціальну природу розвитку суспільства й особистості (В.І. Вернадський, Г.С. Сковорода, П.Д.  Юркевич).

Теоретичною основою дослідження є наукові ідеї в галузі педагогіки, психології, екології, висновки сучасних міждисциплінарних досліджень щодо екологічної освіти і виховання (В.О. Сухомлинський), різних аспектів теорії і практики освітньої діяльності, педагогічного управління розвитком особистості (Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, О.В. Сухомлинська, Б.М. Андрі-євський); положення про пріоритетність світоглядних функцій професійного навчання та виховання (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, В.Ф. Орлов), наукові дослідження в галузі екологічної освіти (І.Д. Звєрев, М.М. Моїсєєв, О.В. Плахотнік, А.В. Степанюк, С.В. Шмалєй, Г.С. Тарасенко, І.Т. Суравегіна та інші).

Для досягнення поставленої мети та вирішення висунутих завдань використано комплекс методів дослідження:

– теоретичні (аналіз, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних, теоретичне моделювання й узагальнення даних, спостереження, самоспостереження);

– емпіричні (педагогічне спостереження, зовнішньої експертної оцінки, анкетування, опитування, інтерв’ю, бесіда);

– статистичні методи обробки результатів дослідження.

Дослідження включало констатувальний та формувальний експерименти.

Експериментальна база та організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась упродовж 11 років у декілька взаємопов’язаних етапів.

На першому етапі дослідження (1995-1997 рр.) основна увага спрямовувалася на обґрунтування проблеми дослідження, вивчення його об’єкта, предмета, мети, завдань та розробку гіпотези. Здійснювалося вивчення наукової літератури з проблеми, аналіз досвіду викладачів екології в школах і вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, здійснювалися дослідження діагносту-ючого і констатувального характеру, розроблялися вихідні теоретичні положення.

На другому етапі (1997-1999 рр.) проводився констатувальний експеримент, який охоплював 420 студентів Дніпропетровського та Могилів-Подільського монтажних технікумів, Київського будівельного технікуму, Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, будівельно-технологічного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. На цьому етапі здійснювалися попередні спостереження за станом об’єкта дослідження, аналізувалися виявлені зв’язки між змінами стану об’єкта і певними педагогічними ситуаціями; проводилося пілотажне дослідження рівнів екологічної вихованості випускників Дніпропетровського та Могилів–Подільського монтажних технікумів.

За результатами теоретичного аналізу проблеми визначалися педагогічні умови формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю, на їх основі розроблялася програма дисципліни “Основи екології”, авторська методика формування екологічної вихованості.

На третьому етапі дослідження (1999-2005 рр.) розроблено теоретичну модель екологічної вихованості студентів і проведено формувальний експеримент, за результатами якого визначені оптимальні педагогічні умови та засоби форму-вання екологічної вихованості, доведена ефективність авторської методики ФЕВ.

Під час проведення експерименту здійснювалася корекція змісту дисципліни “Основи екології”, вдосконалювалася методика експериментального дослідження, збагачувалося навчально-методичне забезпечення екологічної освіти, оброблялися результати наукового пошуку, формувалися висновки.

На основі отриманих експериментальних даних створені методичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення екологічної підготовки майбутніх будівельників і підвищення рівня їх екологічної вихованості.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше виявлено зміни у структурно-функціональній характеристиці екологічної вихованості майбутніх будівельників, нові підходи до визначення критеріїв і рівнів екологічної вихованості особистості студентів, розкрито і обґрунтовано сутність кожного з її структурних компонентів.

Подальшого розвитку дістало наукове осмислення процесу формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю, де зміст і процес становлять єдність, а метод “проектного пошуку” призначений для встановлення відповідності між зовнішнім впливом і внутрішніми особистісними перетвореннями. Це сприяє самовдосконаленню студентів, забезпечує набуття ціннісно-творчого ставлення до професійної діяльності й усвідомлення самих себе суб’єктами природоохоронної діяльності.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає в уточненні поняття “екологічна вихованість”, а також створенні моделі екологічної вихованості майбутнього будівельника, що зумовлює підвищення рівня якості професійної екологічної діяльності.

Практична цінність одержаних результатів дослідження визначається упровадженням у навчально-виховний процес експериментальної програми дисципліни “Основи екології” та авторської методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю; виявленням оптимальних педагогічних умов формування екологічної вихованості у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю; розробкою та експериментальною перевіркою методичних рекомендацій щодо змісту, форм і методів формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю та створенням методичних посібників.

Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці вищої школи, системі післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробленні критеріїв оцінки рівнів та етапів формування екологічної вихованості студентів; теоретичної моделі екологічної вихованості; визначенні умов її функціонування, здійсненні експери-ментальної перевірки та аналізі результатів проведеної роботи. Участь пошукувача в одержанні наукових результатів виявилася в розробці тематичних планів, навчаль-них програм, науково-методичних рекомендацій; написанні за його участю навчальних посібників, а також у процесі читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять, керівництва курсовими та дипломними роботами студентів Дніпропетровського монтажного технікуму та Дніпропетровського національного університету.

У навчально-методичному посібнику, опублікованому в співавторстві, здобувачем розроблено ІІІ розділ “Заходи для профілактики забруднення атмосферного повітря в будівництві”.

Вірогідність та обгрунтованість одержаних результатів та висновків наукового дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень, відповідністю методів дослідження меті, предмету та завданням дослідження; використанням фундаментальних психолого-педагогічних концепцій навчання, виховання та управління; використанням сучасних методик обробки педагогічних результатів; репрезента-тивністю вибірки; усебічним кількісним та якісним аналізом експериментальних даних; широким обговоренням ходу й результатів дослідження.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Положення, висновки, рекомендації й результати дослідження обговорювалися на Міжна-родній науково-практичній конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (м.Чернівці, 1996 р.), Другій міжнародній конференції “Наука і освіта - 99” (м.Дніпропетровськ, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання” (м.Харків, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ, 2005 р.), VIII міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2005” (м. Дніпро-петровськ, 2005 р.), міжвузівській науково-методичній конференції “Шляхи підвищення ролі кафедри у вихованні студентів, залучення їх до наукової творчості в контексті Болонського процесу” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.),.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю Дніпропет-ровського монтажного технікуму (довідка № від 09.01.06), Могилів-Поділь-ській монтажного технікуму (довідка № від 10.01.06), Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму (довідка № 36 від 19.01.06), Київського будівельного технікуму (довідка № 18 від 17.01.06 ), Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (довідка № /02 від 16.02.06 ).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях. З них 8 статей уміщено у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку ключових визначень, списку використаних джерел (237 найменувань, з них 4 – іноземними мовами), 4 додатків на 23 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка, обсяг основної частини становить 164 сторінки. У роботі міститься 16 таблиць на 21 сторінці та 10 рисунків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, концептуальну ідею та завдання дослідження, методи дослідження, пошукову новизну, етапи дослідження, теоретичне та практичне значення, особистий внесок; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику, структуру дисертації.

У першому розділі “Екологічна вихованість особистості як предмет науково-педагогічних досліджень” розглянуто теоретичні та методологічні основи екологічної освіти і виховання в навчальних закладах означеного профілю.

На основі проведеного аналізу науково-педагогічної літератури з’ясовано, що однією з ефективних форм розв’язання екологічних проблем, раціоналізації взаємо-відносин між суспільством і природою є належним чином організована система еко-логічної освіти і виховання, які останнім часом сформувалися в самостійну галузь педагогічної теорії і практики з відповідними принципами, методами і завданнями.

Проведений теоретичний аналіз основних понять “екологічна освіта”, “еколо-гічне виховання”, “екологічна вихованість” свідчить, що вони є взаємопов’язаними, і дозволив виявити основні показники екологічної вихованості: здатність усвідомлювати духовну і матеріальну цінність природи для усього суспільства взагалі і окремої особистості зокрема; рівень засвоєння ключових понять, законів, принципів, наукових фактів, які дозволяють визначити оптимальний влив на навколишнє середовище в процесі професійної діяльності і в повсякденному житті; рівень набуття практичних знань, умінь і навичок оцінювати влив господарської діяльності людини; уміння передбачати можливі наслідки своїх дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє природне середовище в усіх видах діяльності; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля і пропаганді сучасних ідей охорони навколишнього природного середовища; уміння аналізувати екологічну ситуацію; результативність практичної екологічної діяльності; прагнення до професійного самовдосконалення та самопізнання.

Співставлення понять екологічне виховання й екологічна вихованість дає нам підстави розглядати перше поняття як процес, а друге як результат цього процесу. На основі аналізу теоретичних підходів щодо понять “екологічна освіта” і “екологічне виховання” визначено, що в методологічному плані ці поняття взаємопов’язані і розглядаються як єдине ціле, але феномен екологічного виховання не може бути зведений лише до набуття освіти і за своїм змістом є набагато складнішим. Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю ми визначаємо як особистісно орієнтований процес формування екологічної вихованості майбутнього будівельника, який усвідомлює цілі і функції такого виду професійної діяльності.

Відповідно до отриманої теоретичної моделі екологічна вихованість особистості майбутнього будівельника складається з трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, пізнавально-аналітичного та діяльнісного.

Установлено, що механізмом внутрішніх особистісних перетворень, який забезпечує формування екологічної вихованості, є взаємодія означених компо-нентів, а рушійною силою в реалізації потреби особистості в екологічному навчанні може бути представлена позитивна мотивація природоохоронної діяльності. Мотиви як суб’єктивна емоційна зацікавленість людини виконують специфічну для особистості спонукальну функцію. Механізмом, що забезпечує реалізацію потреби особистості майбутнього будівельника, є мотиваційне переключення майбутнього будівельника.

У другому розділі “Педагогічні умови екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів будівельного профілю” нами розроблено методику дослідження екологічної вихованості, яка передбачає використання зовнішнього спостереження (обробка результатів за допомогою методу експертів) та проведення опитування за допомогою питальника “Натурафіл” та вербально-асоціативної методики “Езоп”. Визначені об’єкти вимірювання (ціннісно-мотиваційний, пізнавально-аналітичний та діяльнісний компоненти екологічної вихованості особистості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю), рівні сформованості, критерії та методи вимірювань.

Проаналізовано структуру та запропоновано сфери формування особистості майбутнього будівельника, а саме: пізнавальна – визначається об’ємом, якістю знань про зовнішній світ, особливостями пізнавальної діяльності людини; ціннісна – визначається системою життєвих цінностей, моральних орієнтацій, ідеалів, переконань, свідомістю та самосвідомістю особистості, розумінням її місця в навколишньому природному середовищі, при цьому використовуються емоційно-вольові та інтелектуальні механізми і, як результат дії цих механізмів, розглядаємо світовідчуття, світогляд, світоспрямованість; творча – визначається отриманими та самостійно опанованими вміннями і навичками, здатністю до дій, продуктивних чи репродуктивних, творчих чи руйнівних, та ступінню їх реалізації; комунікативна – визначається мірою включення до соціальних контактів, силою та міцністю цих контактів; художньо-естетична – визначається сферою почуттів та уявлень про красу навколишнього світу, оцінними судженнями.

Екологічне виховання має бути спрямоване на формування та розвиток ціннісного потенціалу особистості, процес виховання спирається на пізнавальний та творчий потенціали особистості. Таким чином результат екологічного виховання можна спостерігати за сформованістю таких компонентів екологічної вихованості: ціннісно-мотиваційного, пізнавально-аналітичного та діяльнісного.

У межах цих трьох компонентів (за результатами констатувального експе-ри-менту) нами виявлені критерії екологічної вихованості: екологічне сприйняття; екологічне почуття; екологічні оцінні судження; екологічна діяльність; активність в опануванні природного світу; здатність до самовдосконалення; потенційна екологічна активність; психічна включеність до світу природи.

Проведене дослідження дало змогу виявити рівні екологічної вихованості. У контексті нашого дослідження провідним критерієм сформованості екологічної вихованості вважаємо спрямованість особистості на самовдосконалення.

Результати дослідження дають підстави вважати, що показниками професій-ного самовдосконалення особистості майбутнього будівельника є такі: спрямова-ність та активність особистості фахівця на отримання знань (у галузі екотехнології будівельного виробництва, у галузі проектування, реконструкції монтажу та ремонту технологічного устаткування промислових підприємств, на набуття умінь здійснювати процеси будівництва, монтажу та ремонту об’єктів цивільного та промислового значення і навичок виконувати вищезазначені процеси з точки зору екотехнологій будівельного виробництва); мотивація еколого-професійного самовдосконалення; чутливість до ситуацій самовдосконалення; впевненість у своїх силах; позитивний настрій; внутрішній локус контролю; адекватність самооцінки.

У результаті теоретичного аналізу ми дійшли до висновку, що найбільш вагомою для формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю є психічна включеність до світу природи, як така, що має систему показників (якісно-змістовна характе-ристика ставлення до природи (прагматична/непрагматична), суб’єктивність став-лен-ня до природи (суб’єктне/об’єктне), інтенсивність включеності (перцептивно-афективна/ пізнавальна/ практична /поведінкова); дозволяє сформувати типологію екологічної свідомості; на базі рівнів досягнення за окремим показниками виникає можливість окреслити загальні рівні сформованості екологічної свідомості, що визначає екологічну вихованість особистості.

До педагогічних умов, які є факторами зовнішнього впливу на процес екологічного виховання майбутніх будівельників відносимо такі: стан психолого-педагогічних досліджень зазначеної проблеми і результати впровадження наукових розробок; умови, викладені у нормативних документах; науково-методичне забезпечення навчання і виховання (навчальні плани і програми, методики і технології професійної підготовки).

Серед умов, які визначають розвиток структури внутрішніх особистісних перетворень, виявлено такі: мотивацію суб’єктів до здійснення навчально-виховного процесу, ставлення до діяльності в будівельній галузі, оволодіння способами професійного самовдосконалення; відповідність між полем об’єктивної інформації та полем суб’єктивних уявлень студента, ступінь адекватності такої конгруентності з позиціями викладача; рівень рефлексивності в спілкуванні суб’єктів навчально-виховного процесу і оптимізація взаємодії з метою професійного розвитку майбутніх будівельників.

Нами визначено три блоки педагогічних умов щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю з формування екологічної вихованості, а саме: умови щодо організації навчально-виховного процесу; умови щодо конструювання змісту навчального матеріалу; умови щодо посилення ролі самостійної пізнавальної діяльності.

Ці умови створюються шляхом оновлення змісту дисципліни “Основи еко-логії” з метою її професійного спрямування і посилення еколого-виховної функції; залучення студентів до курсового і дипломного проектування, в процесі якого зусил-ля викладачів і студентів спрямовуються на формування екологічної вихованості .

Слід визначити, що виявлені педагогічні умови піддаються певним перетворенням під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності методики формування екологічної вихованості студентів” здійснювалося дослідження процесу формування екологічної вихованості студентів Дніпропет-ровського монтажного технікуму, Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, Могилів-Подільського монтажного технікуму, Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, Київського будівельного технікуму, узагальнення підсумків формувального експерименту дозволили нам встановити ефективність використання в навчально-виховному процесі методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю, результативність теоретичної моделі екологічної вихованості. Методика спрямована на підвищення рівня екологічної вихованості студентів у процесі оволодіння професійними знаннями та вміннями. Вона ґрунтується на органічному поєднанні змісту, методів, організаційних форм в умовах вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

В основу методики покладено впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання, зокрема метод “проектного пошуку”, тестування, ситуаційного моделювання. Змістова частина методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю визначається вимогами освітньо-кваліфікаційної характе-ристики молодшого спеціаліста та бакалавра, яка міститься в Галузевому стандарті вищої освіти України за напрямом “Будівництво”.

За результатами експериментального дослідження ефективності авторської методики формування екологічної вихованості найбільш оптимальними виявилося використання методів “проектного пошуку” та ситуаційного моделювання. Саме ці методи сприяють формуванню екологічного мислення студентів, їх пізнавальних потреб та забезпечують формування стійкого інтересу, який спонукає особистість до самостійної пошукової діяльності, збагачуючи її інтелектуальну та емоційну сферу; активізують спілкування викладача і студентів, створюють атмосферу творчого пошуку, завдяки чому знання набувають сили переконань і допомагають коригувати поведінку студентів. Передбачений комплекс методів виховуючого навчання направлений на усвідомлення морально-етичних компонентів регулю-вання стосунків особистості з природним середовищем; виховання дбайливого ставлення до екологічних проблем у будівництві; виховання відпові-дальності за стан природного середовища; пріоритет загальнолюдських цінностей.

Установлено, що в результаті впровадження методики формування еколо-гічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації буді-вель-ного профілю в контрольній групі рівень екологічної вихованості у 48% визначений з допомогою експертної оцінки як низький. У 28% – середній рівень. У 17% – як умовно високий і лише у 7% визначений експертами як високий. Струк-тура експериментальної групи істотно відрізняється від контрольної в першу чергу кількістю досліджуваних з середнім рівнем екологічної вихованості (38,4%). Кількість досліджуваних з умовно високим рівнем екологічної вихованості складає 27,3% у порівнянні з 17% контрольної групи. До групи з високим рівнем еколо-гічної вихованості за результатами експертної оцінки увійшло 15,3% студентів у порівнянні з 7% досліджуваних з даною оцінкою в контрольній групі (Табл. 1).

Уявлення про взаємозв’язок світу людини і світу природи в студентів експериментальної групи не носить відвертого споживацького характеру. Більшість студентів цієї групи поєднані із світом природи. У них сформоване розуміння того, що будь-яка їх дія може мати непередбачені наслідки, що порушують баланс в екосистемі.

Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що методика поетапно забезпечує процес формування екологічної вихованості майбутнього будівельника. Вимоги до цієї методики охоплюють спрямування навчальних програм на еколого-доцільну професійну діяльність на основі реалізації сучасних освітніх завдань, сутність яких полягає в урахуванні ролі самостійної пізнавальної діяльності та комплексу педагогічних умов щодо формування екологічної вихованості студентів будівельних спеціальностей; забезпечення взаємозв’язку теоретичних знань з практичними вміннями та навичками.

Таблиця 1

Результати статистичної обробки даних експерименту з формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів будівельного профілю І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю

(КГ-контольна група; ЕГ-експериментальна група)

Рівень екологічної вихованості | Результати виявів

Констатувальний експеримент | Формувальний

експеримент

ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

Низький | 52,1% | 50,7% | 19,0% | 48,0%

Середній | 34,6% | 37,9% | 38,4% | 28,0%

Умовно високий | 11,0% | 10,4% | 27,3% | 17,0%

Високий | 2,3% | 2,0% | 15,3% | 7,0%

Обґрунтовано необхідність розроблення нових сучасних навчально-виховних програм з обов’язковим урахуванням: специфіки галузі, для якої готують фахівців; природних і антропогенних умов місця проживання чи навчання студентів, що сприятиме формуванню екологічної вихованості молоді.

У ході формувального експерименту визначено рівні екологічної вихованості залежно від показників включеності до світу природи і подано обґрунтування кожного з них.

За результатами формуючого етапу експерименту виявлено значне підви-щення рівня екологічної вихованості, доведено значний вплив комплексу навчально-вихованих заходів на формування екологічної вихованості студентів.

Проведене наукове дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Сучасна екологічна ситуація примушує по-новому оцінювати вплив господарської діяльності людини на природне середовище і вимагає перегляду багатьох чинників світоглядного методологічного і соціального плану на комплекс “природа-суспільство”. Однією з ефективних форм розв’язання означених проблем є належним чином оновлена існуюча система екологічної освіти і виховання у всіх навчальних закладах, зокрема у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Обґрунтування теоретичних та методичних основ екологічного виховання студентів будівельних навчальних закладів свідчить, що сучасний етап розвитку професійної освіти вимагає впровадження нових форм і методів екологічного виховання в процесі професійної підготовки студентів будівельних навчальних закладів.

Ґрунтуючись на узагальненні наукової, психолого-педагогічної літератури, екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів будівельного профілю рекомендовано тлумачити як особистісно орієнтований процес формування екологічної вихованості майбутнього будівельника, який усвідомлює цілі і функції такого виду професійної діяльності, володіє сучасними технологіями буді-вельно-монтажних робіт, прийомами планування й управління виробничими проце-сами, еколого-доцільною структурою діяльності за рахунок інтеграції професійних, загальнонаукових, екологічних, фахово-екологічних знань, умінь і навичок.

На підставі вивчення теорії і практики розвитку екологічної освіти і виховання в Україні і за кордоном, аналізу процесу екологічної освіти і виховання як самос-тійної науково-педагогічної проблеми, вивчення ролі практичної фахової діяльності екологічного спрямування, ми дійшли до висновку щодо необхідності пошуку сучасних методичних прийомів і педагогічних технологій у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

З’ясовано, що екологічна освіта і виховання не можуть реалізовуватися лише в межах окремих предметів з використанням усталених педагогічних технологій. Для досягнення підвищення ефективності зазначеного педагогічного напряму обґрунтовано необхідність оновлення системи екологічної освіти і виховання, яка б охоплювала увесь період навчання за допомогою різних форм і методів.

Установлено, що важливою вимогою до процесу формування екологічної вихованості є обгрунтоване і виважене використання міжпредметних зв’язків, усебічне врахування можливостей кожної дисципліни, що вивчається в процесі підготовки фахівців-будівельників у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акре-дитації, зокрема належним чином організована система пізнавальної діяльності в процесі самостійної роботи.

2. Уточнено зміст основних понять: “екологічне виховання”, “екологічна вихованість”, “еколого-пізнавальна діяльність”, доведено, що їх взаємозв’язок реалізується за умов єдності змістової й процесуальної сторін теоретичної моделі екологічної вихованості.

Співставлення понять “екологічне виховання” і “екологічна вихованість” дає нам підстави розглядати перше поняття як процес, а друге як результат цього процесу і визначити екологічну вихованість як моральну якість особистості. Вона характеризується такими показниками, як здатність усвідомлювати духовну і матеріальну цінність природи, як рівень набуття теоретичних і практичних знань, умінь і навичок оцінювати вплив господарської діяльності людини; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля тощо.

Проведене пошукове дослідження, узагальнення науково-педагогічної і психолого-педагогічної літератури, урахування потреб сучасних реалій, дало нам підстави визначити екологічну вихованість як моральну якість особистості, яку характеризують такі показники: здатність усвідомлювати духовну і матеріальну цінність природи для усього суспільства взагалі й окремої особистості зокрема; рівень засвоєння ключових понять, законів, принципів, наукових фактів, які дозволяють визначити оптимальний влив на навколишнє середовище в процесі професійної діяльності і в повсякденному житті; рівень набуття практичних знань, умінь і навичок оцінювати вплив господарської діяльності людини; уміння передбачати можливі наслідки своїх дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє природне середовище в усіх видах діяльності; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля і пропаганді сучасних ідей охорони навколишнього природного середовища; уміння аналізувати екологічну ситуацію; результативність практичної екологічної діяльності.

Відповідно до отриманої теоретичної моделі, на підставі результатів формувального експерименту виявлено, що екологічна вихованість складається з трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, пізнавально-аналітичного, діяльнісного.

3. Розроблена, експериментально перевірена та впроваджена в навчально-виховний процес методика формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю, складовою якої стало навчально-методичне забезпечення дисципліни “Основи екології”. Доведена результативність використання теоретичної моделі екологічної вихованості.

Методика спрямована на підвищення рівня екологічної вихованості студентів у процесі оволодіння професійними знаннями та вміннями. Вона ґрунтується на органічному поєднанні змісту, методів, організаційних форм в умовах вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

В основу методики покладено впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання, зокрема метод “проектного пошуку”, тестування, ситуативного моделювання. Змістова частина методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю визначається вимогами освітньо-кваліфікаційної характе-ристики молодшого спеціаліста та бакалавра, яка міститься в Галузевому стандарті вищої освіти України за напрямом “Будівництво”. Визначені навчальні завдання, що вирішуються в процесі вивчення оновленого курсу “Основи екології” для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю. У процесі розв’язання завдань дослідження створено методичне забезпечення дисципліни “Основи екології”.

У результаті використання авторської методики формування екологічної вихованості під час самостійної роботи, в експериментальній групі виявлено, що кількість студентів з низьким рівнем екологічної вихованості в експериментальній групі у 2,5 рази менше порівняно з контрольною, кількість студентів, у яких виявлено середній рівень, в експериментальній групі в 1,3 рази більше, ніж у контрольній. А студентів, у яких виявлено умовно високий і високий рівень, у 1,6 і 2,1 рази більше.

За отриманими результатами побудовано теоретичну модель екологічної вихованості майбутнього будівельника.

4. У процесі дослідження встановлено, що екологічне виховання спрямоване на формування та розвиток ціннісного потенціалу особистості, процес виховання спирається на пізнавальний та творчий потенціали особистості.

Доведено, що результат екологічного виховання можна спостерігати за сфор-мованістю таких компонентів екологічної вихованості: ціннісно-моти-ваційного; пізнавально-аналітичного; діяльнісного.

У процесі дослідження визначені такі основні критерії екологічної вихованості: екологічне сприйняття, екологічне почуття, екологічні оцінні судження, екологічна діяльність, активність в опануванні природного світу, здатність до самовдосконалення, потенційна екологічна активність, психічна включеність до світу природи.

Проведене дослідження дало змогу відповідно до критеріїв визначити рівні екологічної вихованості студентів.

У результаті теоретичного аналізу встановлено, що найбільш вагомим для формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю є психічна включеність до світу природи, як така, що має систему показників; дозволяє сформувати типологію екологічної свідомості; на базі рівнів досягнення за окремим показниками виникає можливість окреслити загальні рівні сформованості екологічної свідомості, що визначає екологічну вихованість особистості.

5. Визначені педагогічні умови щодо організації навчально-виховного процесу в закладах будівельного профілю І-ІІ рівнів акредитації з формування екологічної вихованості поєднуються у три блоки, а саме: умови щодо організації навчально-виховного процесу; умови щодо конструювання змісту навчального матеріалу; умови щодо посилення ролі самостійної пізнавальної діяльності.

Найбільш доцільними засобами реалізації окреслених педагогічних умов у нашому дослідженні визнано такі: використання можливостей курсового і дип-ломного проектування в процесі формування екологічної вихованості; оновлення змісту дисципліни “Основи екології” з метою надання їй професійного спрямування і посилення еколого-виховної функції.

6. Результати дослідження становлять основу розроблених нами методичних рекомендацій для викладачів дисциплін природничо-наукового та професійно-практичного циклів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю щодо формування екологічної вихованості студентів, використання самостійної пізнавальної діяльності студентів як вагомого чинника у формуванні екологічної вихованості. Це дало можливість відійти від формалізованого підходу до побудови змісту екологічної освіти, надати йому якомога більшої професійної спрямованості; створити методичне забезпечення організаційних форм підготовки студентів до екологічного виховання.

Проведене наукове дослідження дозволяє констатувати,