МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СКРИПНИК СВІТЛАНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 334.4:477.72

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ РЕГІОНУ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

МАРМУЛЬ Лариса Олександрівна,

Херсонський державний аграрний університет,

проректор з міжнародних зв’язків,

завідувач кафедри обліку і аудиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович,

Національний науковий центр“

Інститут аграрної економіки” УААН

Міністерства аграрної політики України,

завідувач відділом науково-

організаційного забезпечення;

кандидат економічних наук, доцент

ДУБІНІНА Марина Вікторівна,

Миколаївський державний аграрний університет,

доцент кафедри бухгалтерського обліку.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний

університет Міністерства аграрної політики

України, кафедра менеджменту організацій,

м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “26” червня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул.. Паризької Комуни, 9, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “23” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ринкові перетворення в економіці України обумовили формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі, де поряд з державними, приватними, орендними підприємствами, господарськими товариствами, виробничими кооперативами отримали розвиток фермерські господарства. Вони повинні розглядатися не як альтернатива великим виробництвам, а як об’єктивно необхідне їх доповнення, що дозволить більш повно розкрити і використати потенціал сільського господарства. З цих позицій функціонування фермерських господарств створює передумови для підвищення ефективності аграрної економіки, розширюючи межі пошуку раціональних форм і методів використання природних і економічних ресурсів аграрного виробництва.

Необхідність існування та подальшого ефективного розвитку фермерських господарств пов’язана з тим, що ними забезпечується поповнення обсягу та асортименту сільськогосподарської продукції; раціональне використання матеріальних та трудових ресурсів; економія капіталовкладень у сільське господарство; ріст ефективності та продуктивності використання землі; скорочення втрат сільськогосподарської продукції; поповнення місцевого бюджету тощо.

Вивченню проблем становлення, функціонування та ефективного розвитку фермерства як однієї із форм господарювання у процесі ринкових перетворень в аграрній економіці присвячені наукові праці: П.І. Гайдуцького, В.В. Зіновчука, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, В.В. Месель-Веселяка, В.М. Нелепа,, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, М.П. Сахацького, І.І. Червена, В.В.Юрчишина та багатьох інших вчених. Разом з тим комплексного підходу, практичного узагальнення та наукового обґрунтування вимагають закономірності та принципи функціонування, адаптації до ринкових механізмів господарювання, підвищення ефективності та перспективного розвитку фермерських господарств на регіональному рівні; вдосконалення їх спеціалізації та матеріально-технічного забезпечення. Викладене визначило актуальність і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до теми науково-дослідної роботи економічного факультету ХДАУ “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” - номер державної реєстрації 0102U003197.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних та практичних засад ефективного розвитку фермерських господарств на основі вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, спеціалізації, фінансово-кредитного та організаційно-економічного механізмів господарювання.

У процесі реалізації поставленої мети визначені такі основні завдання дослідження:

- уточнити теоретичні аспекти економічної сутності розвитку фермерських господарств, умови і закономірності їх ефективного функціонування та доповнити методичні підходи до оцінки ефективності розвитку фермерства у пореформений період;

- визначити місце фермерських господарств в АПК регіону та виявити основні тенденції їх розвитку;

- здійснити оцінку матеріально-технічного забезпечення фермерства;

- визначити ефективність функціонування фермерських господарств;

- обґрунтувати напрями вдосконалення фінансово-кредитного та організаційно-економічного механізмів функціонування фермерських господарств;

- визначити напрями покращення матеріально-технічного та ресурсного забезпечення фермерських господарств;

- обґрунтувати необхідність ефективного використання різних форм кооперації як засобу стабільного розвитку фермерства з урахуванням поглиблення його спеціалізації.

Об’єктом дослідження є процес функціонування і розвитку селянських (фермерських) господарств регіону в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування і розвитку фермерства в контексті загального процесу відродження аграрного сектора економіки на основі постійного соціально-економічного відтворення.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ. У роботі використані законодавчі й нормативні акти з питань функціонування фермерських господарств, наукові праці провідних вітчизняних вчених з питань теорії і практики, розвитку фермерських господарств; аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики та Державного комітету земельних ресурсів Херсонської області. У процесі роботи використані такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (при формуванні принципів, теоретичних узагальнень і висновків та критичному аналізі результатів дослідження інших авторів), монографічний і системного аналізу (дослідження і аналіз особливостей ефективного розвитку фермерських господарств), розрахунково-конструктивний (розрахунок величини капіталовкладень фермерських господарств), порівняльний (порівняння економічних показників в динаміці та по районах), соціологічний (анкетування фермерських господарств), аналітичного прогнозування (визначення перспективи подальшого розвитку фермерських господарств Херсонської області); експериментальний (розробка системи заходів щодо поліпшення державної підтримки фермерських господарств), економіко-математичний (розробка оптимальної структури та спеціалізації фермерських господарств).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- здійснено прогноз обсягів виробництва рослинницької продукції фермерських господарств регіону (з урахуванням крапельного зрошення в овочівництві та дотримання оптимальних сівозмін (в рільництві);

- обґрунтовані моделі кооперування фермерських господарств з урахуванням їх раціональної кількості, пайових внесків, напрямків діяльності;

вдосконалено:

- систему закономірностей розвитку фермерських господарств в регіоні із великою землезабезпеченістю (інтернаціоналізація господарювання, нерівномірність розвитку фермерських господарств, загострення суперництва з господарюючими суб’єктами із більш високим рівнем розвитку продуктивних сил, інтенсивним типом господарювання, безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела робочої сили);

- принципи ефективності функціонування фермерських господарств (оптимальне поєднання великого та дрібного виробництва, поєднання державного регулювання приватного сектору і ринкових елементів саморегулювання; принцип доступності та поширення кредитування і страхування діяльності фермерства);

набули подальшого розвитку:

- диверсифікація розвитку фермерських господарств регіону (зернові, зерно-технічні, овоче-баштанні, м’ясо-молочні) і класифікація чинників їх розвитку (економічні, політичні, юридичні і психологічні);

- методичні основи оцінки ефективності фермерських господарств регіону, у т.ч. ефективність спеціалізації, використання техніки, доходність;

- складники фінансово-кредитного механізму ефективного розвитку фермерства (із залученням іпотечного кредитування, діяльності кредитних спілок, вдосконалення оподаткування експортних операцій).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони формують науково - обґрунтовану основу для практичного вирішення актуальних проблем підвищення ефективності та сталого розвитку фермерських господарств регіону. Рекомендації автора, спрямовані на підвищення питомої ваги фермерства у реалізації галузевих програм розвитку АПК, передані Головному управлінню економіки Херсонської облдержадміністрації (довідка № 400-2/06-1-12 від 27.01.2006 р.). Результати дисертаційного дослідження щодо вдосконалення фінансово-кредитного і організаційно-економічного механізму функціонування фермерських господарств регіону використані Головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації (довідка № 9-700-4/33 від 26.01.2006 р.). Результати досліджень використовуються у господарській діяльності фермерських господарств “Вікторія” Новотроїцького району (довідка № 12/01-12 від 27.01.2006 р.), “Маркобок” Скадовського району (довідка № 121-1 від 17.01.2006 р.), “Аделаїда” Голопристанського району (довідка № 43/01-21 від 19.01.2006 р.) та обслуговуючого кооперативу “Південний союз” Голопристанського району Херсонської області (довідка № 33-06/21 від 27.01.2006 р.).

Теоретичні розробки й результати дослідження використовуються у навчальному процесі Херсонського державного аграрного університету при викладанні економічних дисциплін “Основи наукових досліджень”, “Організація агробізнесу”, “Організація фермерських господарств”, “Основи кооперації”, “Економіка сільського господарства” (довідка № 66-09/9/30 від 24.01.2006 р.) .

Особистий внесок здобувача. Всі результати дисертації одержані автором особисто. У наукових статтях, що опубліковані у співавторстві, особистий внесок автора складає близько 80% обсягу роботи і полягає в постановці і розробці основних наукових положень і напрямів досягнення результатів.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення і результати дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології“ (МДАУ, м. Миколаїв, 20-30 листопада 2001 р.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (Інститут аграрної економіки УААН, м. Київ, 2003 р.); на ЙЙЙ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень ’2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); на Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. І.В.Поповича (Державний агроекологічний університет, м. Житомир, 3-5 березня 2005 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 8 наукових працях у фахових виданнях загальним обсягом 2,3 друк. арк., з яких 2,1 друк. арк. належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладений на 176 сторінках комп’ютерного тексту. Робота включає 40 таблиць, 16 рисунків, 15 додатків. Список використаних джерел налічує 163 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи ефективного розвитку фермерських господарств” розкрито історичні і сучасні погляди на сутність розвитку фермерських господарств, визначені чинники, закономірності і принципи розвитку фермерства, уточнено критерій і доповнено систему показників оцінки ефективності у фермерському господарюванні.

Активний розвиток фермерських господарств, як принципово нової для України соціально-економічної форми господарювання, об’єктивно зумовлений ринковими відносинами, але є тривалим і поступовим процесом. Тому визначальним є не тільки досвід зарубіжних країн, але вітчизняний історичний досвід, за яким можна простежити окремі етапи виникнення та розвитку фермерських господарств.

Процес зародження фермерських господарств у Росії, в складі якої була Україна, - 60-ті роки XIX ст., коли для виведення економіки на рівень передових капіталістичних країн була проведена селянська, а в подальшому - столипінська реформа. Реалізація останньої передбачала такі заходи державної підтримки селян: 1) виділення селян з общини і закріплення за ними землі у приватну власність; 2) створення хутірського та відрубного господарства; 3) переселенська політика, яка сприяла переростанню селянських господарств у фермерські, орієнтовані на ринок. Ці заходи забезпечили інтенсивний розвиток аграрного сектора економіки, кооперативного руху. В період Жовтневої революції (1917 р.) відбулася спроба передачі землі селянам проголошенням Декрету про землю. Селяни отримали безоплатно землю, їх звільнили від орендних платежів землевласникам, витрат на придбання нових земель. Але подальшим впровадженням артільного і колективного господарювання, перший був скасований. Наступний етап розвитку села – нова економічна політика (НЕП) - характеризувався державними заходами по відтворенню селянського господарства та широким кооперуванням селянських господарств у сфері постачання засобів виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, кредиту. За роки колективного господарювання селянин став відчуженим від землі, від власності. Сучасна аграрна реформа надала можливість селянину самому та добровільно обирати форму господарювання і спосіб життя.

Розвиток фермерства в Україні налічує 15 років, має такі етапи і направленість: 1) 90-ті роки – “еволюційний” етап - відбулася диференціація сільськогосподарської діяльності і високі темпи створення приватних дрібних власників – фермерів; 2) початок 2000 р.- “революційний” етап, на якому приватний сектор утворює різні форми господарювання, фермерським господарствам надані рівні умови для розвитку.

Фермерське господарство визначене нами як своєрідна складно структурована форма територіальної організації агропромислового виробництва, своєрідний тип сільського поселення, в якому органічно та компактно поєднуються земельна площа й садиба з виробничими, господарськими та житловими будівлями, технікою й інвентарем. Його призначення в перші 10-15 років формування, - забезпечення родини продовольством, освоєння місцевих продовольчих ринків, формування середнього класу на селі. У вузькому розумінні фермерське господарство – це виробнича одиниця (підприємство) сільськогосподарського типу, метою діяльності якого є одержання прибутку та виконання соціальних функцій.

Нами відзначені особливості фермерських господарств: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Розвиток фермерських господарств залежить від державного регулювання земельних відносин, підтримки у створенні виробничої бази, розміру землекористування, формування відповідної інфраструктури, спеціалізації та кооперації, послідовного курсу на формування середнього класу на селі.

Головними закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, що виражається його часткою в загальному обсязі виробництва продукції аграрного сектора і держави, участю в господарських зв'язках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку фермерських господарств як складової аграрного виробництва та загострення суперництва; безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили. Основними принципами організації та діяльності фермерських господарств визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

В методиці дослідження фермерських господарств особливе значення має оцінка їх економічної ефективності, де в якості головного критерію виступає доходність (як додана вартість на одиницю ресурсів – 1 га, 1 працівника, 1 грн. виробничих витрат). Її визначення ґрунтується на операційному обліку та оцінці витрат і доходів фермерських господарств. Їх застосування дозволило обґрунтувати алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства.

Другий розділ “Сучасний рівень розвитку фермерських господарств в Херсонській області” містить аналіз сучасного стану, ресурсного забезпечення, тенденцій розвитку та ефективності функціонування фермерства.

Херсонщина характеризується високою землезабезпеченістю, що надає широкі можливості для розвитку фермерства. За кількістю фермерських господарств знаходиться на п’ятому місці в Україні, і налічує 2529 господарств або 5,9% на 01.01. 2006 р. (у 2004 р. їх налічувалося 2737 одиниць). У їх власності та користуванні знаходиться 193,6 тис. га землі, з них 189,6 тис. га сільгоспугідь (9,6% всієї площі), в т.ч. 179,1 тис. га ріллі. В розрахунку на 1 господарство припадає 75,0 га сільгоспугідь, в т.ч. 70,8 га або 94,4% складає рілля. Збільшення площі сільськогосподарських угідь у користуванні фермерських господарств спричинило значне зростання середнього розміру одного господарства. Із загальної кількості господарств 11,5% мають площу до 10 га, 78,1% - від 10 до 50 га, 10,4% - від 50 га і більше. Фермерськими господарствами взято в оренду 96989,8 га землі або 50,1% загальної площі. Отже, основною тенденцією розвитку фермерства в Херсонській області є укрупнення фермерських господарств при одночасному скороченні їх кількості.

Важливим показником, що характеризує ефективність фермерських господарств, є питома вага цього сектору у сільськогосподарському виробництві. Останні роки спостерігається тенденція зростання виробництва валової продукції фермерських господарств, хоча їх не можна віднести до крупнотоварних (табл. 1). Це пояснюється низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення, невирішеністю фінансових проблем, недостатньою обізнаністю з питань бізнес-планування, права, маркетингу, обліку, нерозвиненістю виробничої і соціальної інфраструктури.

Таблиця 1

Питома вага фермерських господарств Херсонської області у виробництві валової продукції сільського господарства, %

Показники | 1995р. | 2000р. | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2004р. | 2005р.

Всі категорії господарств

Валова продукція | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

в т. ч.: рослинництва | 53,4 | 67,3 | 71,8 | 64,7 | 60,8 | 75,0 | 72,2

тваринництва | 46,6 | 32,7 | 28,2 | 35,3 | 39,2 | 25,0 | 27,8

Сільськогосподарські підприємства, включаючи фермерські господарства

Валова продукція | 63,3 | 47,1 | 47,9 | 39,8 | 28,0 | 38,8 | 38,9

в т. ч.: рослинництва | 72,5 | 59,0 | 59,1 | 51,9 | 38,2 | 47,6 | 48,3

тваринництва | 52,8 | 22,7 | 19,6 | 17,7 | 12,2 | 12,6 | 14,4

у тому числі фермерські господарства

Валова продукція | 1,1 | 3,9 | 5,0 | 4,6 | 3,4 | 5,0 | 5,6

в т. ч.: рослинництва | 1,7 | 5,6 | 7,0 | 7,0 | 5,6 | 6,6 | 7,6

тваринництва | 0,4 | 0,5 | 0,05 | 0,07 | 0,2 | 0,2 | 0,2

Господарства населення

Валова продукція | 36,7 | 52,9 | 52,1 | 60,2 | 72,0 | 61,2 | 61,1

в т. ч.: рослинництва | 27,5 | 41,0 | 40,9 | 48,1 | 61,8 | 52,4 | 51,7

тваринництва | 47,2 | 77,3 | 80,4 | 82,3 | 87,8 | 87,4 | 85,6

Матеріально-технічне забезпечення фермерських господарств Херсонської області є недостатнім. На початок 2006 р. один трактор використовувався 1-2 господарствами, 1 зернозбиральний комбайн припадав на 6-7 господарств, 1 сівалка – на три. За нашими розрахунками у 2005 р. забезпеченість фермерських господарств технікою покращилася і склала: тракторами – 66%, зернозбиральними комбайнами – 14,6%, сівалками (без тукових) – 34,2%. Це відбулося за рахунок придбання нової техніки, оренди майнових паїв та створення нових фермерських господарств. Незадовільним є забезпечення більшості фермерських господарств виробничими приміщеннями, яке знаходиться на рівні особистих селянських господарств. Обсяги внесення органічних добрив в 2005 р. скоротилися порівняно з 2003 р. майже в 7 разів, мінеральних – в 2 рази, що обумовлено недостатністю оборотних коштів.

Основу трудових ресурсів фермерів Херсонської області складають члени фермерських родин, частка яких в 2005 р. складає 58%. Працюючі за трудовою угодою складають 20,3%, залучені на сезонні роботи - 21,7%. Фермерські господарства забезпечують роботою 4898 селян або 3% трудових ресурсів села.

Зростання обсягів виробництва валової продукції та продуктивності фермерських господарств Херсонщини має не досить сталі тенденції. Вартість валової продукції збільшилася в 2005 р. порівняно з 1995 р. у 5,7 разів та з 2000 р. - в 1,6 рази, в т.ч. по рослинництву – у 6,9 та 1,7 разів відповідно. По продукції тваринництва у 2005 р. спостерігається зниження виробництва у 2,7 та 2,2 рази порівняно з 1995 та 2000 рр. В загальному обсязі валової продукції, виробленої фермерами у 2005 р., питома вага галузі рослинництва складає 99%. Фермери переважно вирощують найбільш доходні культури: більше половини посівних площ займають зернові культури; на соняшник, як технічну культуру, приходиться третина посівних площ. Загальна посівна площа складає 133,4 тис. га або 72,3% площі сільгоспугідь. Вирощування зернових і технічних культур має переважно дрібнотоварний характер (12,6% і 18,9%) порівняно із сільгосппідприємствами, але по овочах і баштанних культурах фермерські господарства є основними виробниками (29,7% і 38,6%).

Динаміка середньої урожайності основних видів сільськогосподарських культур у фермерських господарствах свідчить, що у 2005 р. у порівнянні з 2002 р. урожайність зернових та зернобобових зменшилася на 1,4 ц/га. По інших культурах, крім продовольчих баштанних, урожайність яких зменшилася на 23,5 ц/га, спостерігається тенденція до збільшення: цукрових буряків (фабричних) - на 249,3 ц/га, соняшнику – на 3,6 ц/га, овочів – на 78,9 ц/га, картоплі – на 43,9 за такий же період. Важливим фактором підвищення врожайності на овочевих полях є краплинне зрошення.

Тваринництво у фермерів Херсонської області розвинуте вкрай слабо. В фермерських господарствах утримується близько 1 тис. голів ВРХ, 2,8 тис. голів свиней, 1,7 тис. голів овець і кіз, 0,7 тис. голів птиці. Виробництво продукції тваринництва залишається незначним (0,2% загального обсягу по області). За 2005 р. фермерськими господарствами вироблено 114 т м’яса (в забійній вазі), 520 т молока, 14,1 тис. шт. яєць та 21 ц вовни. В порівнянні з 2004 р. виробництво м’яса зросло у 2,1 рази, молока - на 13,5%, яєць – скоротилося на 57,1%.

У структурі виробничих витрат фермера найбільшу питому вагу у 2004 р. займають матеріальні витрати - 62,9% (в т.ч. нафтопродукти - 41,2%, насіння і посадковий матеріал – 22,9%, мінеральні добрива – 9,9%, оплата послуг і робіт сторонніх організацій та інші матеріальні витрати – 22,2%). Частка витрат на оплату праці складає 16,0%, відрахування на соціальні заходи – 0,9%, амортизацію – 5,6%, інші операційні витрати – 14,6%, з них орендна плата за земельні паї – 34,3% та майнові паї - 2,4%.

Найбільшу питому вагу в структурі виручки від реалізації продукції фермерських господарств займають доходи від продажу зернових і зернобобових культур – 39,6% або 17,6 млн. грн., соняшнику – 26,1% або 11,6 млн. грн., картоплі і овочів – 24,7% або 11,0 млн. грн. Питома вага доходу від продажу тваринницької продукції є незначною і складає 0,8%.

Критеріями ефективності виробництва у фермерських господарствах є загальна сума виручки від реалізації і валовий дохід.

Таблиця 2

Розвиток і економічна ефективність функціонування фермерських господарств Херсонської області

Показники | 2002 р | 2003 р. | 2004р. | 2004 р. у % до

2002 р. | 2003р.

Вартість валової продукції, всього (в порівняних цінах 2000 р.), млн. грн. |

94,6 |

55,5 |

113,0 |

119,5. |

у 2,0 р.

в т.ч.: на 1 фермерське господарство, грн. | 30516 | 18994 | 41286 | 135,3 | у 2,2 р.

на 1 га сільгоспугідь, грн. | 527,11 | 303,47 | 612,66 | 116,2 | у 2,0 р.

на 1 працюючого, грн. | 15822 | 9984 | 23552 | 148,9 | у 2,4 р.

на 1000 грн. основних фондів, грн. | 1254 | 1397 | 2238 | 178,5 | 160,2

на 100 грн. виробничих витрат, грн. | 185,5 | 131,6 | 264,4 | 142,5 | у 2,0 р.

Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг, всього, тис. грн. | 45356,8 | 34587,6 | 46727,7 | 103,0 | 135,1

в т.ч.: на 1 га сільгоспугідь | 252,7 | 189,1 | 253,3 | 100,2 | 134,0

на 1 працюючого | 7586,0 | 6221,9 | 9739,0 | 128,4 | 156,5

на 1000 грн. основних фондів | 601,1 | 870,9 | 925,4 | 154,0 | 106,3

на 100 грн. виробничих витрат | 88,9 | 82,0 | 109,3 | 123,0 | 133,3

Прибуток (+), збиток (-), всього, тис. грн. | 3000,6 | -342,1 | 8842,7 | у 2,9 р. | -

в т.ч.: на 1 га сільгоспугідь | 16,72 | -1,87 | 47,94 | у 2,9 р. | -

на 1 працюючого | 501,86 | -61,54 | 1843,0 | у 3,7 р. | -

на 1000 грн. основних фондів | 39,8 | -8,61 | 175,1 | у 4,4 р. | -

на 100 грн. виробничих витрат | 5,88 | -0,81 | 20,69 | у 3,5 р. | -

Рівень рентабельності (збитковості), % | 7,1 | -0,98 | 23,3 | у 3,3 р. | -

Розраховані у табл. 2 показники вартості валової продукції, виручки від реалізації за загальною величиною та в розрахунку на 1 га сільгоспугідь, на 1 працюючого, на 1000 грн. основних фондів, на 100 грн. виробничих витрат свідчать, що фермерські господарства є ефективною формою господарювання, яка може скласти гідну конкуренцію іншим формам господарювання на селі.

Для поліпшення функціонування та підвищення ефективності розвитку фермерства необхідно врегулювати питання централізованих державних закупок продукції; формування мережі підприємств з агросервісних послуг; поглиблення спеціалізації фермерських господарств, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, удосконалення системи оподаткування, кредитування, розробки програм технічної допомоги, кооперування фермерів.

У третьому розділі “Основні напрями і шляхи підвищення ефективності і перспективного розвитку фермерських господарств” визначено систему заходів державної підтримки фермерських господарств через вдосконалення фінансово-кредитного і організаційно-економічного механізмів, запропоновано напрями формування виробничої структури, визначено потребу в техніці та основних фондах, обґрунтовано механізм створення і розвитку виробничих кооперативних об’єднань фермерів.

Механізм державного регулювання економічних відносин в аграрному секторі економіки, в т.ч. відносно фермерських господарств, передбачає системний підхід до реалізації наступних заходів: досягнення паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості, за умови еквівалентності обміну між цими галузями; запровадження механізму кредитування, при якому сільськогосподарський товаровиробник міг би залучати достатні кредитні ресурси для своєї господарської діяльності на пільгових умовах. Це вимагає упорядкування відсоткових ставок за кредити, що надаються фермерам на виробничі потреби. На покриття різниці між цими ставками доцільно щорічно передбачати в бюджеті кошти цільовим спрямуванням, що є ефективнішим і простішим, ніж наступні дотації. Підхід до такої підтримки має бути диференційований через різні темпи розвитку регіонів і не однакову інтенсивність використання бюджетних коштів. Позитивним аспектом нової схеми кредитної підтримки, - компенсація на конкурсній основі для підприємств, що брали кредити з процентною ставкою не більше 21% і 20% річних (для короткострокових і довгострокових), є те, що держава не приймає безпосередньої участі та не несе ризиків, а сприяє поліпшенню умов кредитного забезпечення через програму фінансової підтримки агропідприємств завдяки механізму здешевлення кредитів. З метою створення системи сезонного кредитування на основі застави сільськогосподарської продукції доцільно також формувати за участю комерційних банків агрофінансові групи, які повинні обєднувати виробників сировини, переробників і реалізаторів продукції.

Доцільним є створення та розвиток невеликих кредитних спілок або кредитних кооперативів з метою підвищення ефективності механізму розподілу ресурсів (мікрокредитування сільськогосподарського виробництва), а в подальшому - кооперативних банків. Кооперативні банки, як неприбуткові установи, діють з дотриманням таких принципів: управляються на кооперативних засадах і належать сільгоспвиробникам; метою діяльності є збільшення прибутку своїх членів; надання сільгоспвиробникам більш дешевого і надійного доступу до кредитних ресурсів та інших банківських послуг; членами таких кооперативів мають бути фермери, які користуються його послугами, є його клієнтами та власниками; членство є відкритим та добровільним; надання послуг, в основному, його членам, максимальне сприяння самозахисту фермерів проти тиску ринку шляхом спільного здійснення їх фінансового забезпечення.

Розвиток іпотечного фінансування в сільському господарстві неможливий без розвитку ринку нерухомого майна, а особливо ринку земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Основними складовими його є: єдина система реєстрації прав власності на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки; єдина система реєстрації обтяжень та інших зобов'язань, пов'язаних із нерухомим майном, включаючи земельні ділянки; кадастровий моніторинг земель; формування системи рефінансування банків, які здійснюють іпотечне кредитування; стандартизація іпотечного фінансування (види іпотечних цінних паперів, оцінка майна, визначення типових ознак застави, порядок нагляду).

Однією з суттєвих форм державної підтримки фермерства може стати державне замовлення на виробництво сільськогосподарської продукції за заставними або іншими гарантованими цінами збуту. Потребує розробки державна та регіональна програми підтримки фермерства, в яких було б конкретизовано напрями, строки та обсяги державної підтримки фермерів. Вважаємо також, що назріла потреба в розробці прогнозу розвитку фермерства на близьку та довгострокову перспективу з врахуванням змін у законодавстві та в економічній ситуації.

Важливим напрямом державної технічної політики має стати формування машинно-тракторного парку аграрної сфери виробництва за рахунок вітчизняної конкурентоспроможної техніки. Набір засобів виробництва і ефективність їх використання у фермерських господарствах залежить від того, які саме культури вирощуються і в яких обсягах. Для надання практичної допомоги фермерам Херсонської області нами розроблено альтернативні варіанти виробничої структури із спеціалізацією на виробництві зерна; зерна і технічних культур; зерна та овочів; овочів і баштанних культур. Основними типами тваринницьких фермерських господарств можуть бути спеціалізовані на виробництві: молока; молока і яловичини; молока й свинини. Фермерському господарству розміром 50-400 га, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур, необхідно 18 – 25 одиниць техніки і агрегатів; розміром 10-50 га, яке спеціалізується на вирощуванні овочів на крапельному зрошенні, - 11 – 15 одиниць.

Визначена нами нормативна потреба в основних виробничих фондах фермерських господарств Херсонської області в залежності від їх розмірів та напрямку спеціалізації досягає 317 - 1260 тис. грн. Величина капіталовкладень нами була визначена розрахунково-конструктивним методом. Порядок обчислень наступний: визначається спеціалізація виробництва і його потужність; відповідно до технологічної структури фондів вибираються найбільш оптимальні системи машин, приладів, механізмів, устаткування; визначається їх кількісна та вартісна оцінка. Так, потреба в коштах для досягнення нормативного рівня фондооснащеності становить для фермерського господарства зернового напрямку розміром 50-100 га - 317 тис. грн., а розміром 300-400 га – 809 тис. грн. Для фермерських господарств зерно-технічного напрямку розміром 50-100 га - 348 тис. грн., а розміром 300-400 га – 1260 тис. грн. Більш значні капіталовкладення потрібні фермерським господарствам овочевого напрямку на крапельному зрошенні розміром 10-20 га - 395 тис. грн., а розміром 40-50 га – 747 тис. грн., що пов’язано із запровадженням такої системи зрошення, яка потребує близько 5000 грн. на 1 га. Виділити такі суми одноразово фермери не мають можливості. Сприяти вирішенню питань оснащеності фермерських господарств технічними засобами могли б поставки їм по лізингу сільськогосподарських машин і обладнання, розвиток вторинного ринку вітчизняної і зарубіжної техніки, оренда у власників майнових паїв, створення неприбуткових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів по матеріально-технічному постачанню фермерів необхідними ресурсами, спільному використанню техніки, ремонту та агросервісу.

Нами визначено організаційно-економічні умови побудови моделі виробничого кооперативу: визначення складу учасників кооперації; виявлення виробничих особливостей формування виробничого кооперативу; оцінка фінансових можливостей та визначення необхідного розміру стартового капіталу та джерел створення. Результати виробничих розрахунків наведені у вигляді організаційної моделі (табл. 3). У розробленому проекті організаційної моделі передбачено три варіанти фермерського кооперативу, що включає три, чотири і п’ять господарств. Кожен варіант враховує спеціалізацію, площу сільгоспугідь і потребу у виробничих ресурсах.

Підвищення економічної ефективності фермерських господарств вимагає виявлення найбільш оптимальних варіантів реалізації продукції, скорочення втрат від несвоєчасної реалізації зернової продукції, по переробці продукції. Одним з напрямків рішень даної проблеми є створення кооперативів по зберіганню продукції, її переробці, маркетингових кооперативів.

Таблиця 3.

Проекти організаційної моделі фермерського кооперативу зернового напрямку

Параметри | Варіанти організаційної моделі

1 | 2 | 3

Кількість господарств, що ввійшли в кооперацію | 3 | 4 | 5

Площа - усього, га | 100 | 150 | 200

В тому числі: чорний пар

озима пшениця

озимий ячмінь | 18

35

47 | 27

50

73 | 35

75

90

Витрати праці, люд.-год. | 9183 | 12779 | 18065

Реалізація продукції, ц: - озима пшениця

- озимий ячмінь | 805

893 | 1150

1387 | 1725

1710

Вартість товарної продукції, тис. грн. | 101,4 | 151,0 | 206,2

Матеріально-грошові витрати, тис. грн. | 53,7 | 80,0 | 109,3

Доход, усього, тис. грн.:

в розрахунку: - на 1 працівника, тис. грн.

- на 1 га сільгоспугідь, тис. грн. | 47,7

11,9

0,48 | 71,0

11,8

0,47 | 96,9

12,11

0,48

Ефективність функціонування фермерського господарства визначається виробничим напрямом його спеціалізації, головним критерієм вибору якої є економічні показники (індекси спеціалізації, концентрації, локалізації виробництва). Використовуючи розрахунково-конструктивний метод і на підставі розроблених проектних технологічних карт для фермерських господарств були визначені перспективні показники економічної ефективності вирощування сільськогосподарських культур за двома напрямками спеціалізації. Так, найбільш рентабельними культурами для фермерських господарств з вирощування зернових і технічних культур є озимий ріпак (75,4%) та соняшник (34,6%), соя (28,07%). Підвищення рівня рентабельності можливе за рахунок чіткого дотримання технології вирощування, ротації культур, використання високопродуктивних сортів та гібридів. Це дозволить підвищити урожайність зернових – до 40 ц/га, соняшнику – до 20-25 ц/га.

Оскільки Херсонщина є зоною ризикованого землеробства, то для підвищення ефективності вирощування овочів у фермерських господарствах нами пропонується застосування системи крапельного зрошення, що дозволяє отримати рівень рентабельності томатів 128,4%, цибулі – 65,6%, огірків – 69,9%, кабачків (розсадних)- 88,9%. В цих умовах у фермерів є перспективи заповнити відповідну нішу на ринку продовольства і забезпечити отримання стабільних доходів.

На наш погляд, не дивлячись на великі перешкоди, проблеми, які і раніше, і тепер гальмують розвиток приватних бізнесових агроформувань, вони є перспективними для України. І за певної підтримки держави, фермерство займе належну нішу в аграрній сфері економіки і зможе нарівні конкурувати з іншими формами господарювання. Також реальним напрямом зростання кількості фермерів є трансформація дрібнобізнесових особистих селянських господарств в фермерські господарства підприємницького типу.

ВИСНОВКИ

1. Економічна ефективність фермерських господарств зумовлена такими чинниками їх функціонування: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, як їх частка в загальному обсягу виробництва продукції аграрного сектора, участь в господарських зв'язках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку та загострення конкуренції за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили.

2. Серед комплексу принципів розвитку фермерських господарств основними визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності і вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

3. В якості головного критерію ефективності функціонування фермерських господарств виступає доходність. Особлива увага приділена методиці обліку та оцінки витрат і доходів фермерських господарств. Обґрунтований алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства. В основі методики дослідження розвитку фермерства доцільно застосовувати комплексне поєднання статистико-економічних, економіко-математичних та соціологічних методів, а також моделювання, економічних порівнянь, експертних оцінок.

4. Херсонська область налічує 2529 фермерських господарств (на 1 січня 2006р.), у власності та користуванні яких знаходиться 193,6 тис. га землі, з них 189,6 тис. га сільгоспугідь та 179,1 тис. га ріллі. Частка орендованих земель складає 50,1%. На сьогодні фермерам належить 10,4% площ сільськогосподарських угідь області. Основними тенденціями розвитку фермерства Херсонщини є укрупнення фермерських господарств при одночасному скороченні їх кількості, зростання виробництва валової продукції сільського господарства

5. Матеріально-технічне та ресурсне забезпечення фермерських господарств регіону є недостатнім. Забезпеченість різними видами техніки у 2005 р. була на рівні 14,6% – 66%. Підвищення рівня механізації і ефективності використання технічних засобів можливо досягти на основі прокату і оренди машин, лізингових операцій, на кооперативних засадах. Основу трудових ресурсів складають члени фермерських родин (58%). Фермерські господарства забезпечили роботою 3% трудових ресурсів села.

6. У загальному обсязі валової продукції фермерських господарств питома вага галузі рослинництва складає 99%. Фермери вирощують переважно найбільш доходні культури: зернові та соняшник - 12,6% і 18,9% рівня сільгосппідприємств. Вони є основними виробниками багатьох видів овочів (29,7%) та баштанних культур (38,6%). Середня урожайність зернових та зернобобових складає 17,4 ц/га,. продовольчих баштанних - 32,9 ц/га, цукрових буряків (фабричних) – 364,2 ц/га, соняшнику – 8,4 ц/га, овочів – 208,3 ц/га, картоплі – 153,8 ц/га. Тваринництво у фермерських господарствах розвинуте недостатньо. Виробництво продукції тваринництва залишається незначним - 0,2% загальнообласного обсягу.

7. Ефективність виробництва у фермерських господарствах вимірюється загальною сумою виручки від реалізації. Найбільша питома вага в структурі виручки від реалізації продукції припадає на доходи від продажу зернових і зернобобових культур – 39,6%, соняшнику – 26,1%, картоплі і овочів – 24,7%. Питома вага доходу від продажу тваринницької продукції є незначною (0,8%). Рівень ефективності роботи фермера визначається як результат співставлення доходу з витратами чи використаними ресурсами. У структурі виробничих витрат фермера найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати - 62,9%. Дохідність фермерського господарства визначається рівнем рентабельності, що показує величину прибутку на 1 грн. виробничих витрат. Сума отриманого чистого прибутку фермерами становила 11,3 млн. грн. та збитку 2,9 млн. грн. Величина прибутку у 2004 р. в порівнянні з 2002 р. зросла майже у 3 рази, рентабельність - у 3,3 рази.

8. При обґрунтуванні раціонального напряму спеціалізації нами враховано: природно - кліматичні умови, високу продуктивність галузі, відповідний набір власної техніки (по вирощуванню зернових для господарств розміром 50-400 га - 18 – 25 одиниць, овочів на крапельному зрошенні для господарств розміром 10-50 га - 11 – 15 одиниць техніки), основних фондів (нормативна потреба в залежності від розміру ферми та напрямку спеціалізації - 317 - 1260 тис. грн.), уникнення зайвих витрат при об’єднанні в кооперативи.

9. Подальший розвиток фермерства потребує вирішення його проблем через державну підтримку, вдосконалення фінансово-кредитного механізму та податкової політики, регулювання аграрного ринку. Система державної підтримки повинна включати: гарантовані державою закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, дотації, спрямовані на пріоритетний розвиток галузевої структури фермерських господарств.

10. Активізацію розвитку та підвищення ефективності фермерських господарств здійснювати через формування кооперативних