КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

САГОВА СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 657.4:336.1

Облік і аналіз іноземних фінансових інввестицій

( на прикладі суб’єктів підприємницької діяльності України )

Спеціальність 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі бухгалтерського обліку Київського національного

економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і

науки України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Єфіменко Василь Іванович,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,

декан обліково-економічного факультету

кафедра обліку підприємницької діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гуцайлюк Зіновій Володимирович,

Приватний вищий навчальний заклад “Інститут економіки

і підприємництва”, м. Тернопіль,

проректор з науково-методичної роботи

кандидат економічних наук, професор

Верига Юстина Андріївна,

Полтавський університет споживчої кооперації,

кафедра обліку і аудиту

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів

України, кафедра обліку і аудиту, м. Київ

Захист відбудеться “25” вересня 2006 р. о 16 - 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного

економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680,

м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного

економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680,

м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “21” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор В.Я. Савченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Використання іноземних інвестицій для розвитку національної економіки забезпечує більш швидке її входження до світової господарської системи. Ступінь розвитку іноземного інвестування є критерієм зрілості ринкових реформ, довіри світового співтовариства до політичного курсу України. Інвестиції виступають засобом забезпечення умов переходу до економічного зростання, науково-технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на макро- та мікрорівнях.

Іноземні інвестиції дають змогу забезпечити підприємства фінансовими ресурсами, здійснити перерозподіл коштів між різними галузями економіки, стимулюють мобілізацію капіталів. Для відстеження цих процесів важливого значення набуває облікова інформація.

Залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реалізовано тільки за умови повної довіри і співпраці між учасниками інвестиційного процесу, забезпечення їх оперативною та достовірною інформацією.

У зв’язку з цим нагальним питанням стає розробка ефективної методики обліку та аналізу іноземних фінансових інвестицій з урахуванням вимог національних і міжнародних стандартів, а також сучасних досягнень у галузі інформаційних технологій.

Економічна наука має значні досягнення у дослідженні інвестиційного процесу. Проблемами сфери інвестування займалися О.І. Барановський, М.Д. Білик, І.А. Бланк, Є. Брігхем, Л. Вальрас,

Р. Вернон, О.В. Гаврилюк, Дж. Гелбрейт, О.В. Величко, Дж.М. Кейнс, Л.Л. Лазебник, Д.Г. Лук’яненко, Ю.М. Пахомов, А.А. Пересада, А.С. Філіпенко, В. Шарп та інші провідні вчені.

Вивченню проблем організації та методики бухгалтерського обліку на підприємствах присвячені праці вітчизняних учених та фахівців – В.В. Бабича, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, З.В. Гуцайлюка, В.І. Єфіменка, Ю.А. Кузьмінського, М.В. Кужельного, В.Г. Линника, Б.М.Литвина, В.В. Сопка. Дослідження методик економічного аналізу знайшли відображення у наукових працях В.М. Івахненка, М.І. Горбатка, Л.М. Кіндрацької, Л.А. Лахтіонової, Г.М. Мельника, Є.В. Мниха, В.І. Самборського, М.Г.Чумаченка.

Аналіз результатів досліджень вітчизняних учених-економістів свідчить, що теоретичні та практичні розробки обліку і аналізу іноземних фінансових інвестицій відображують грунтовне розуміння проблем, пов’язаних із трансформацією вітчизняної системи обліку. Проте залишилося немало проблем в організації та веденні обліку і аналізу іноземних інвестицій.

Основні методологічні аспекти бухгалтерського обліку фінансових іноземних інвестицій регламентовані національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Разом із тим процедури обліку недостатньо описані з огляду на різноманітність операцій з іноземними інвестиціями, складність і суперечність змісту нормативної бази, змісту стандартів обліку та відсутність досвіду роботи на вітчизняних підприємствах в сфері іноземного інвестування. Дискусійними і не до кінця вивченими залишаються питання комплексного теоретичного осмилення суті й змісту поняття “прямі іноземні інвестиції” в обліковому форматі, формування науковообгрунтованих рекомендацій щодо класифікації іноземних фінансових інвестицій як об’єкта обліку. Вдосконалення потребують: облік операцій з формування статутного капіталу підприємства з іноземними фінансовими інвестиціями; облік операцій збільшення статутного капіталу; облік конвертації облігацій в прості акції; документальне оформлення зазначених операцій; нові методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості підприємств, що відповідають сучасним інформаційним потребам користувачів та можливостям інформаційних технологій.

Актуальність наведених вище питань та недостатній рівень опрацювання методичних і практичних питань бухгалтерського обліку й аналізу операцій із іноземними фінансовими інвестиціями визначили вибір теми та цільове спрямування даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в промисловості Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за темою “Удосконалення обліку і контролю в галузях економіки”, номер державної реєстрації 0103U004766. Особисто автором в рамках теми були розроблені пропозиції з удосконалення бухгалтерського обліку й аналізу іноземних фінансових інвестицій на підприємствах України.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка комплексу пропозицій та конкретних рекомендацій з удосконалення методики та організації бухгалтерського обліку й аналізу іноземних фінансових інвестицій з урахуванням вимог національних та міжнародних стандартів на основі вивчення проблемних питань теорії і практики обліку й аналізу іноземних фінансових інвестицій для покращення інформаційної бази системи управління на підприємствах з іноземними інвестиціями. Виходячи з мети дослідження були визначені такі завдання:

- дослідити економічну сутність іноземних фінансових інвестицій як об’єктів обліку та аналізу, їх зміст і роль в умовах ринкової економіки;

- опираючись на узагальнення світового досвіду інвестування, розкрити сучасні функції іноземних інвестицій та їх вплив на національну економіку;

- виявити шляхи державного регулювання інвестиційної діяльності та розробити практичні рекомендації щодо активізації іноземного інвестування в Україні;

- проаналізувати існуючі методичні засади і практику бухгалтерського обліку іноземних фінансових інвестицій з урахуванням вимог національних і міжнародних стандартів;

- розробити пропозиції, спрямовані на удосконалення діючого плану рахунків бухгалтерського обліку та системи документального забезпечення обліку іноземних фінансових інвестицій;

- визначити напрями подальшого розвитку обліку процесів іноземного інвестування та розробити пропозиції, спрямовані на його вдосконалення;

- вивчити чинні методики інвестиційного аналізу та розробити їх узагальнену класифікацію;

- обгрунтувати систему показників і вдосконалити методику аналізу інвестиційної привабливості об’єктів інвестування;

- визначити напрями методики аналізу вартості та дохідності іноземних фінансових інвестицій та аналізу і оцінюванню ризику.

Об’єктом дослідження є операції з іноземними фінансовими інвестиціями на підприємствах малого і середнього бізнесу України та сукупність економічних відносин, що виникають у сфері інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні засади та методика обліку і аналізу іноземних фінансових інвестицій в економіку України.

Методи дослідження грунтуються на діалектичному підході до пізнання економічних процесів та їх елементів у поєднанні з системою конкретних методів. У дослідженні були використані методи теоретичного узагальнення, історичний і системний підходи до вивчення суті і класифікації іноземних інвестицій (розділ 1), методи індукції, дедукції, порівняння, наукової абстракції (розділ 2), аналіз, синтез, структурно-функціональний метод, економіко-математичні методи (розділ 3).

Інформаційною базою дослідження стали положення класиків економічної теорії, наукові праці закордонних та вітчизняних учених з питань бухгалтерського обліку та інвестиційного аналізу, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, закони України, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали, звіти фондових бірж і Позабіржової фондової торговельної системи, матеріали науково-практичних конференцій за досліджуваною темою.

Наукова новизна отриманих результатів досліджень, виконаних у дисертації, полягає в розроблених дисертантом рекомендаціях і пропозиціях щодо вдосконалення обліку та аналізу операцій підприємств з іноземними фінансовими інвестиціями в умовах ринкової економіки. Наукову новизну роботи визначають такі положення:

уперше запропоновано :

- класифікацію прямих іноземних інвестицій за п’ятнадцятьма ознаками, з урахуванням їх економічної сутності, яка може бути основою для подальших теоретичних і практичних досліджень та сприятиме правильній і чіткій організації обліку іноземних інвестицій, забезпечить необхідною інформацією про різновиди іноземних інвестицій в Ураїну як внутрішніх. так і зовнішніх користувачів;

- використання в практичній роботі вітчизняних підприємств з іноземними інвестиціями як одне з джерел збільшення статутного капіталу конвертацію облігацій та розкрито порядок обліку цих операцій, що дасть змогу зробити вкладення іноземних інвесторів у вітчизняні підприємства більш привабливішими;

удосконалено:

- економічну сутність та поняття прямих фінансових іноземних інвестицій; зокрема, запропоновано вважати фінансовими іноземними інвестиціями вкладення, здійснені в інші (сторонні) суб’єкти господарювання, розмір яких у статутному капіталі становить не менш як 10% (для двох та більше учасників) або 15% (для одного іноземного учасника);

- класифікацію спільних та відмінних рис між прямими і портфельними іноземними інвестиціями, що надасть можливість підвищити ефективність контролю за відображенням інвестиційних операцій;

- економічний механізм залучення інвестицій, який включає, з одного боку, ефективні форми інвестування, а з другого – систему законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення зовнішнього інвестування, державних гарантій, страхування, рівень податків і заробітної плати, ресурсну базу, торговельну політику, фінансові критерії та наявність пільг інвесторам, розвиток фондового ринку;

- методику відображення операцій іноземного інвестування на рахунках бухгалтерського обліку: запропоновано використання рахунків обліку короткострокових облігацій та рахунків обліку витрат на підписку статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, що підвищить ефективність обліку;

набули подальшого розвитку:

- розробка внутрішніх регістрів операцій з іноземними фінансовими інвестиціями, зокрема Відомості аналітичного обліку векселів та облігацій та Відомості розрахунку амортизації премії (дисконту) облігацій власної емісії, які забезпечують аналітичність обліку;

- розробка комплексу показників для інтегральної оцінки інвестиційної привабливості діючих і проектованих підприємств, застосування яких дає змогу на основі фінансової звітності провести рейтингове дослідження об’єктів в умовах комп’ютеризованої обробки інформації з метою вибору кращих варіантів інвестування;

- методика перспективного та оперативного аналізу інвестиційних проектів і оцінки інвестиційного портфеля на основі застосування статичних та динамічних методів, що сприятиме прийняттю правильних управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності на основі використання облікових даних.

Практичне значення отриманих результатів. Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку та аналізу операцій підприємств з іноземними інвестиціями. Розроблені в дисертації підходи й методи можна застосовувати на підприємствах при підготовці бізнес-планів проектів з іноземними інвестиціями, а також при впровадженні цих проектів на різних етапах їх реалізації, при веденні бухгалтерського обліку операцій з інвестування, для отримання інформації про результати інвестиційної діяльності.

Основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем залучення та використання інвестицій в економіку України.

Отримані результати мають практичне значення для підвищення інвестиційної активності діючих підприємств. Окремі пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження впроваджені в практику роботи відділу консалтингу аудиторської фірми “Аудит–СП лтд” (довідка № 22 від 5.01.2006 р.). Низку пропозицій впроваджено в практику роботи підприємств: ЗАТ “Діапроф-Мед” (довідка № 17 від 27.12.2005 р.), виробничо-комерційне підприємство “ПВН” (довідка № 13 від 30.01.2006 р.), дочірнє підприємство “Укрком-Київ” (довідка № 27 від 15.02.2006р.), спільне українсько-кіпрське підприємство ТОВ “Фібребіт” (довідка № 32 від 10.02.2006 р.). Крім того, об’єктом дослідження дисертаційної роботи є ВАТ “Есмаш“, ВАТ “Київська Універсальна біржа”, дочірнє підприємство “Полікон” (довідка № 15 від 02.03.2006 р.). При написанні роботи були використані фактичні дані названих підприємств з досліджуваних питань.

Деякі положення дисертаційної роботи застосовуються в навчальному процесі Київського національного університету імені Вадима Гетьмана при викладанні та написанні методичних розробок з дисциплін “Фінансовий облік”, “Бухгалтерський облік в управлінні підприємств” (довідка від 10.03.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, положення, висновки, рекомендації та пропозиції отримані автором самостійно на основі проведених досліджень з фінансово-господарської діяльності промислових підприємств України. Аналітичну частину роботи виконано на підставі облікової інформації підприємств, що досліджувались.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дослідження та його результати доповідалися і отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м.Донецьк, 4 лютого 2001 р.), “Фінансові аналітичні інструменти реформування економічної системи України” (м.Львів, 26–27 квітня 2001 р.), “Удосконалення змісту та форм організації навчального процесу відповідно до міжнародних стандартів” (м.Київ, 2–4 лютого 2005 р.), “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (м.Кривий Ріг, 30 березня 2005 р., “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Дніпропетровськ, 20 квітня 2005 р.), “Науковий потенціал світу – 2005” (м. Дніпропетровськ, 19 – 30 вересня 2005 р.).

Наукові публікації. За темою дисертаційної роботи автором опубліковано п’ятнадцять наукових праць загальним обсягом 7,02 д.а., з них дев’ять наукових праць – у фахових виданнях обсягом 3,4 д.а., шість – в інших виданнях обсягом 3,62 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 194 сторінки друкованого тексту. Дисертація містить 24 таблиці на 14 сторінках, 7 рисунків на 4 сторінках, 21 додаток на 28 сторінках. Список використаних джерел налічує 210 найменувань, поданих на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено мету й завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів і їх апробацію.

У розділі 1 “Теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в Україну та їх інформаційне забезпечення” досліджено основні підходи до з’ясування суті іноземних фінансових інвестицій з точки зору регламентації в нормативних документах із бухгалтерського обліку і аналізу, їх вплив на розвиток підприємництва, визначено місце іноземних інвестицій у системі міжнародних економічних відносин, їх функціії. Висвітлено концептуальні основи та особливості формування інвестиційного клімату в Україні, проблеми обліку та аналізу іноземних фінансових інвестицій, які потребують вирішення.

У дисертаційній роботі проаналізовано існуючі критерії визначення поняття “прямі іноземні інвестиції”. На основі вивчення різних джерел інформації (наукової й економічної літератури, нормативних і законодавчих документів) розроблено пропозиції щодо уточнення визначень прямих іноземних інвестицій. Для цього в дисертації проаналізовано спільні та відмінні риси прямих та портфельних іноземних інвестицій (табл. 1).

Проведене наукове дослідження дало змогу автору сформулювати поняття “прямі іноземні інвестицій” таким чином: прямі іноземні інвестиції – це речі, грошові кошти, майнові та немайнові права, цінні папери, результати інтелектуальної діяльності, що вкладаються іноземними інвесторами (у передбачених законом формах) з метою отримання прибутку, контролю, участі в управлінні або досягнення соціального ефекту у підприємство (організацію) будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менш як 10% (для двох іноземних учасників) або 15% (для одного іноземного учасника).

Отже, на відміну від портфельних інвестицій, метою і основною рисою прямих іноземних інвестицій є вкладення в іноземні підприємства не тільки для отримання прибутків, а й участі в управлінні, контролі та розвитку цих підприємств. Наведені особливості було враховано при обгрунтуванні пропозицій, спрямованих на вдосконалення методики обліку та аналізу іноземних фінансових інвестицій.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз прямих і портфельних іноземних інвестицій

Спільні риси | Відмінні риси

Отримання

прибутку | Прямі іноземні інвестиції | Портфельні іноземні інвестиції

Передбачають отримання контролю над підприємством, проведення підприємницької діяльності | Відбувається лише перелив фінансових ресурсів з метою міжнародної диверсифікації, використання різниці процентних ставок або відмінностей в оподаткуванні

Інвестиції в майно, основні та оборотні засоби, ноу-хау, цінні папери, тощо | Інвестиції лише в цінні папери

Носять довготривалий характер і є менш ліквідними | Як правило, мають недовготривалий характер і є більш ліквідними

Разом з капіталом здійснюється трансфер технологій менеджменту, технічних та економічних знань | За кордон відпливає лише капітал

Мета: отримання прибутку на капітал, підприємницького прибутку, прямих і непрямих вигод від контролю над фірмою | Мета: отримання прибутку на капітал

Передбачають, як правило, вищу рентабельність і призводять до більш помітного відпливу прибутків з країни-реципієнта. | Передбачають нижчу рентабельність

Справляють безпосередній і довготривалий вплив на економіку приймаючої країни | Не справляють значного і довготривалого впливу на економіку приймаючої країни

У дисертаційній роботі здійснено системне й комплексне дослідження класифікаційних ознак іноземних фінансових інвестицій за їх видами, типами та різновидами. З точки зору обліку іноземні фінансові інвестиції класифікують за тривалістю використання, ліквідністю, цілями та формою вкладень коштів, пов’язаністю сторін, використанням методу участі в капіталі, видами, валютою, вартістю, видами власного капіталу. Така класифікація дає змогу оптимізувати організацію обліку іноземних фінансових інвестицій.

У роботі висвітлено основні функції іноземних фінансових інвестицій в Україні та чинники, що зумовлюють привабливість прямих іноземних вкладень. Досліджено теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в Україну, які включають виявлення потреб і закономірностей, обгрунтування ролі іноземних капіталів в Україні при порівнянні зі світовими тенденціями руху іноземних інвестицій.

Приймаючи інвестиційні рішення і обираючи країну для реалізації інвестиційного проекту, міжнародні компанії керуються цілою низкою чинників. У дисертації обгрунтовано та доведено, що Україна має всі чинники, які визначають її досить вигідне місце в міжнародній інвестиційній діяльності, а саме: організаційно-економічні, геополітичні, історичні, природничі, технічні, соціальні. Проведене дослідження дало змогу пов’язати напрями розбудови механізму іноземного інвестування: по-перше, по вертикалі: на загальнодержавному рівні – розробка стратегії держави щодо створення сприятливого інвестиційного клімату, на регіональному рівні – вдосконалення співпраці місцевих органів управлінння з іноземними інвесторами, на підприємницькому рівні – розвиток активності підприємств у залученні іноземних інвестицій, набуття сучасних навиків менеджменту інвестиційної діяльності.

По-друге, по горизонталі: розбудова нормативно-правової, інформаційної, економічної та організаційної складових здійснюється у напряму формування цілісної системи залучення іноземних інвестицій в Україну.

У дисертації визначено напрями поліпшення інвестиційного клімату, серед яких велике значення має вдосконалення інформаційного забезпечення інвесторів, що грунтується на даних обліку та аналізу. В ході дослідження з’ясовано, що поряд з політичною та економічною нестабільністю, які стримують приплив іноземних інвестицій в Україну, бар’єром для її інвестування є вітчизняна система бухгалтерського обліку, що орієнтується на потреби податкових органів, а не на інформаційне забезпечення інвесторів. Потрібно досягати мінімізації розбіжностей між базою оподаткування податком на прибуток і фінансовим результатом за даними бухгалтерського обліку, узгоджувати термінологічний апарат податкового законодавства і бухгалтерського обліку. Це надасть можливість іноземним партнерам отримувати точнішу інформацію про результати діяльності вітчизняних підприємств з метою вибору потенційних об’єктів інвестування.

У розділі 2 “Облік іноземних фінансових інвестицій” розглянуто методику бухгалтерського обліку іноземних фінансових інвестицій, досліджено та критично проаналізовано стан діючої практики обліку процесів іноземного інвестування, визначено роль облікової інформації в системі управління інвестиційною діяльністю, наведено пропозиції з удосконалення обліку.

Дослідження розвитку операцій з іноземними фінансовими інвестиціями засвідчило відсутність єдиного підходу до організаційно-методичного забезпечення їх обліку і аналізу, що призводить до серйозних порушень валютного, податкового та митного законодавства.

Згідно із діючою методикою бухгалтерського обліку господарські операції на рахунках починають відображуватися тільки після реєстрації статутного капіталу. Така методика унеможливлює враховування витрат засновників на формування підписаного статутного капіталу та на організацію першого випуску акцій. Це впливає на повноту, достовірність та аналітичність обліку. Виходячи із цього роботі обгрунтована необхідність у тому, щоб всі операції, пов’язані з формуванням статутного капіталу, з метою повного їх висвітлення відображувати з моменту прийняття рішення про створення підприємства з іноземними інвестиціями в запропонованій автором Відомості обліку витрат на підписку статутного капіталу. Для відображення таких операцій рекомендовано ввести в облік додатковий субрахунок 0412 “Витрати на формування статутного капіталу” до позабалансового рахунку 041 “Непередбачені активи”. Після реєстрації підприємства дані витрати, як доведено в дисертації, слід поступово списати впродовж року після повної сплати статутного капіталу на витрати звичайної діяльності (субрахунок 977 ”Інші витрати звичайної діяльності”).

Аналітичний облік статутного капіталу акціонерного товариства повинен забезпечити детальну інформацію про частки засновників (учасників) у капіталі і видах розповсюджуваних акцій. Такий облік за частками засновників і учасників при створенні товариства забезпечується відкриттям рахунку 46 “Неоплачений капітал”. При цьому якщо організується товариство відкритого типу, доцільно відкрити субрахунки 461 “Заборгованість за внесками засновників” і 462 “Заборгованість за внесками учасників”. Аналітичний облік за видами акцій може бути організований на двох субрахунках – 401 “Прості акції” і 402 “Привілейовані акції”. Необхідність такого розподілу рахунку 40 зумовлена потребою контролю за співвідношенням частки привілейованих акцій у загальному обсязі акціонерного капіталу, оскільки чинне законодавство не допускає перевищення цієї частки понад 10%.

Іноземні інвестиції можуть надходити на підприємства в результаті придбання їх облігацій. Вивчення питання обліку премії за випущеними облігаціями дало змогу виявити помилку у вітчизняному законодавстві, де зазначено, що за кредитом субрахунку 522 “Премія за випущеними облігаціями” здійснюють облік нарахування сум премій за випущеними облігаціями, а за дебетом — погашення заборгованості за нарахованими преміями за облігаціями. Це неправильне тлумачення суті такої премії. Термін “премія за облігаціями” — це не премія у звичайному розумінні, а реалізаційна надбавка понад номінальну вартість облігацій. Премію отримує емітент (продавець) облігацій у момент їх продажу, який нікому із держателів облігацій її не нараховує, а тим більше — не виплачує. Тобто жодного “погашення заборгованості” за такими преміями не відбувається. Одержані емітентом внаслідок продажу облігацій премії поступово відносять на зменшення витрат емітента з виплати відсотків кредиторам (держателям цих облігацій). Таке поступове зменшення називають амортизацією премії. Тобто в кінцевому підсумку виплачується не премія як така, а відсотки за облігаціями, нараховані за рахунок отриманої емітентом премії. Отже, за кредитом субрахунку 522 на балансі підприємства-емітента відображується отримання премій (а не нарахування), а по дебету – поступова їх амортизація.

Існуюча методика відображення організаційних витрат, пов’язаних із випуском облігацій, не регламентує порядок їх обліку та списання. В дисертації обгрунтовано порядок списання таких організаційних витрат. Якщо облігації випущено з премією, то організаційні витрати автором рекомендовано покривати за рахунок такої премії, а якщо її недостатньо — за рахунок нерозподіленого прибутку. За рахунок нерозподіленого прибутку також покриваються організаційні витрати, якщо облігації випущено з дисконтом.

Окремої уваги заслуговує питання обліку короткострокових облігацій. Короткострокові облігації, як і довгострокові, залежно від обставин, що склалися на ринку цінних паперів, можуть продаватися емітентами або з премією, або з дисконтом. Процедура та методика обліку короткострокових облігацій аналогічні процедурі та методології обліку довгострокових облігацій, проте, оскільки існує суттєва різниця в часовому терміні між поточними та довгостроковими інвестиціями, то і в обліку це має знайти відображення. Автором запропоновано для обліку короткострокових (поточних) облігацій у емітента використовувати рахунок 62, змінивши його назву на “ Короткострокові векселі видані та короткострокові облігації”. Крім того, доцільно ввести такі субрахунки:

- 623 “Зобов”язання за короткостроковими облігаціями в національній валюті”;

- 624 “Зобов”язання за короткостроковими облігаціями в іноземній валюті”;

- 625 “Премія за випущеними короткостроковими облігаціями”;

- 626 “Дисконт за випущеними короткостроковими облігаціями”.

Для організації аналітичного обліку коротко- та довгострокових облігацій рекомендуємо використовувати Відомість аналітичного обліку векселів та облігацій. Для розрахунку сум амортизації дисконту (премії) по облігаціям власної емісії автором розроблено Відомість розрахунку амортизації премії (дисконту) облігацій власної емісії.

Слід зазначити, що у вітчизняному законодавстві питання конвертації інших цінних паперів і фінансових договорів в акції не відрегульоване, внаслідок чого такі операції фактично не можуть бути здійснені. Для швидшого впровадження позитивного досвіду зарубіжних країн у вітчизняну облікову практику, автором запропоновано ввести в практику як джерело збільшення статутного капіталу конвертацію облігацій. У роботі розкрито особливості конвертованих облігацій та можливі варіанти їх обліку (табл. 2 і табл. 3). Перевага конвертованих облігацій перед акціями полягає в можливості інвесторів обирати найоптимальніший варіант вкладення коштів.

Таблиця 2

Конвертація облігацій з премією

№ | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків

Дебет | Кредит

1. | Зміни у статутному капіталі (в частині, яка за договором з держателем конвертованих облігацій обмінююєься на акції) |

46 |

40

2. | Погашено заборгованість нового учасника номінальною вартістю внесених ним облігацій |

521 |

46

3. | Відображено різницю між вартістю виданих акцій і номінальною вартістю конвертованих облігацій |

46 |

421

4. | Надлишок в частині недоамортизованої премії зараховується в емісійний дохід |

522 |

421

Таблиця 3

Конвертація облігацій з дисконтом

№ | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків

Дебет | Кредит

1. | Зміни у статутному капіталі (у частині, яка за договором із держателем конвертованих облігацій обмінююєься на акції) |

46 |

40 | 2. | Погашено заборгованість нового учасника номінальною вартістю внесених ним облігацій |

521 |

46

3. | Різниця між вартістю виданих акцій і номінальною вартістю конвертованих облігацій |

46 |

421

4. | Надлишок в частині недоамортизованого дисконту зменшує емісійний дохід |

421 |

523

До змін статутного капіталу може призвести також деномінація акцій, проте це питання також недостатньо врегульовано законодавчо. У міжнародній практиці збільшення або зменшення статутного капіталу через обмін акцій попередніх випусків на акції нового випуску з новим номіналом називають зумовленим збільшенням або зумовленим зменшенням статутного капіталу. Операції називають “зумовленими” тому, що таким чином акціонери і кредитори реалізують своє переважне право придбання акцій нового випуску. Оскільки ні про яку реалізацію “зумовлених” прав або чогось подібного у вітчизняному законодавстві не йдеться, в дослідженні розглянуто облік операцій, які стосуються обміну акцій колишнього номіналу на акції з новим номіналом, що супроводжується зміною величини статутного капіталу.

У дисертації також розглянуто питання про прибуток на акцію. З’ясовано, що в П(С)БО 24 “Прибуток на акцію” не наведено визначень таких двох основоположних для цього стандарту термінів, як “проста акція” і “прибуток на акцію”. В процесі дослідження було встановлено, що прибуток на акцію є одним із аналітичних індикаторів, що використовують для оцінки діяльності підприємства.

У розділі 3 “Аналіз і оцінка інвестиційної діяльності підприємств з іноземними інвестиціями”, розглянуто розвиток форм і методів інвестиційного аналізу в умовах ринкової економіки, на прикладі конкретних підприємств опрацьовано методику проведення оцінки інвестиційної привабливості проектів із залученням іноземного капіталу на основі фінансової звітності, розроблено рекомендації щодо аналізу вартості та дохідності іноземних фінансових інвестицій, аналізу й оцінюванню ризику.

Вивчення економічної літератури і нормативних документів дали змогу обгрунтувати поняття “інвестиційний аналіз” як багатосторонньої діяльності, що включає пошук нових, більш прибуткових інвестиційних пропозицій, вивчення технічних та маркетингових міркувань для передбачення (прогнозування) наслідків прийняття до реалізації інвестиційних пропозицій, здійснення економічного аналізу для визначення потенційних можливостей генерації прибутку для кожної інвестиційної пропозиції.

Пов’язаний із методологією та інструментарієм фінансового і економічного аналізу інвестиційний аналіз грунтується на аналогічних принципах системності, об'єктивності, регулярності. В цілому збігаються також загальні форми фінансового та інвестиційного аналізу (внутрішній, зовнішній, експрес-аналіз і поглиблений аналіз тощо). Одночасно формується специфічна система його суб’єктів, об’єктів, методів інформаційного, кадрового, технічного і методичного забезпечення. Відповідно до видів моделей інвестиційного аналізу в дисертації визначено основні критерії класифікації моделей аналізу (табл. 4).

У сучасній економічній літературі немає чіткості у визначенні сутності інвестиційної привабливості та системи її оцінки. У найбільш широкому розумінні оцінку інвестиційної привабливості слід тлумачити як систему дій потенційного інвестора, спрямовану на підбір найбільш перспективних і ефективних проектів, які відповідають його ресурсам і можуть входити до інвестиційного портфеля.

Серед економістів немає єдиної думки щодо напрямів, кількості та структури показників оцінки, які характеризують інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання. Така оцінка в основному грунтується на показниках фінансового аналізу. У світовій та вітчизняній практиці вироблено низку методик з оцінки та аналізу інвестиційної привабливості суб’єктів господарської діяльності, що базуються на фінансових показниках. Характеризуючи їх основні ознаки, слід зазначити, що основними напрямами аналізу інвестиційної привабливості є аналіз фінансового стану та аналіз дохідності.

Таблиця 4

Критерії класифікації моделей інвестиційного аналізу

Критерії класифікації моделей інвестиційного аналізу | Види інвестиційного аналізу

Метод аналізу | Технічний аналіз

Фундаментальний аналіз

Ступінь узагальнення результатів аналізу | Оцінка окремих фінансових інвестицій

Оцінка портфеля цінних паперів

Об’єкти аналізу | Оцінка безризикових інвестицій

Оцінка ризикових інвестицій з фіксованим доходом

Оцінка інвестицій з нефіксованим доходом

Мета аналізу | Поради інвестору

Пошук найбільш прибуткових інвестицій

Пошук менш ризикованих інвестицій

Спосіб вимірювання дохідності та ризику інвестицій | Класичні портфельні теорії

Неокласичні портфельні теорії

Різні методики комплексної оцінки інвестиційної привабливості підприємств в основному спрямовані на формування узагальнених показників, які охоплюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємств. Для того щоб отримати узагальнення оцінок, здійснюють порівняння сукупності показників підприємства з деяким еталоном – рейтингом. Вивчення та порівняння методик фінансового аналізу об’єктів інвестування дало змогу автору дослідження розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення методики оцінки привабливості підриємств. При визначенні вагомості показників та напрямів оцінки за основу було взято методику, розроблену фахівцями Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, а також інші джерела. У розробленій автором моделі аналізу об’єктів інвестування більш ретельно здійснено підбір показників і встановлення їх вагомості в загальній оцінці.

У роботі обгрунтовано, що при дослідженні привабливості окремих суб’єктів щодо інвестування доцільно здійснювати аналіз їх діяльності за такими напрямами: майновий стан об’єкта інвестування; оборотність капіталу; прибутковість; фінансова стійкість; ліквідність активів; ділова та ринкова активність. За кожним із цих напрямів визначено групу найважливіших показників, встановлено їх мінімальні та максимальні (оптимальні) значення, вага показників в оцінці кожного напряму і напрямів у загальній оцінці об’єкта. Такий підхід дав змогу узагальнити велику сукупність різнопланових чинників, звести їх до єдиної системи з визначенням спочатку інтегрованих показників за кожним напрямом оцінки, а потім загального зведеного показника інвестиційної привабливості. Розроблене програмне забезпечення дає можливість на основі публічної фінансової звітності провести оперативне рейтингове дослідження значної кількості об’єктів з метою вибору кращих варіантів інвестування.

На основі вивчення економічної літератури запропоновано класифікацію інвестиційних ризиків; визначено, що головними чинниками, які впливають на рівень ризику, є: співвідношення ризику та доходу; тривалість вкладення інвестицій; бар’єрна й позбавлена ризику ставки та премія за ризик; оцінка віддачі (доходу) укладеного капіталу. З’ясовано, що найбільш перспективним є факторний аналіз фінансових ризиків.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо методики та організації обліку й аналізу іноземних фінансових інвестицій. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і дають змогу зробити такі висновки та внести пропозиції:

1. Узагальнення теоретичних і практичних підходів до розуміння основних понять дозволяє тлумачити поняття “прямі іноземні інвестиції” як вираження довготривалої і глобальної стратегії, спрямованої на підвищення рентабельності підприємницької діяльності. Тому основними цілями прямого інвестування є забезпечення прибутку, стабільності та зростання. На основі цього дослідження автор дійшов до висновку, що більш логічно визнавати фінансовими іноземними інвестиціями вкладення, здійснені в інші (сторонні) суб’єкти господарювання, через придбання акцій, облігацій, внесків у статутний капітал з метою одержання прибутку чи інших вигід. Це поняття уточнює місце здійснення інвестицій, а також вносить новизну в тлумачення поняття “прямі іноземні інвестиції” у вітчизняному законодавстві: а) визначає мотивацію, мету й рушійну силу іноземного інвестування; в) розширює сферу інтересів іноземних інвесторів, які можуть зводитися не тільки до одержання прибутку чи соціального ефекту, а й до отримання інших вигід, наприклад участі в управлінні, контролі та розвитку цих підприємств.

2. Для забезпечення правильності та повноти відображення операцій з іноземними фінансовими інвестиціями у бухгалтерському обліку автором уточнено та розширено їх класифікацію за п’ятнадцятьма ознаками, що враховує економічну сутність іноземних інвестицій, їх роль та значення. Така класифікація є теоретичною основою для подальших розробок.

3. Україна має вкрай несприятливий стан інвестиційного клімату. Особливістю економіки України є те, що чинники, які впливають на інвестиційний клімат (від політичних, загальноекономічних до соціально-психологічних) простежується на етапі формування, становлення, наближення до загальносвітових стандартів. Відбувається трансформація цілої економічної системи, налагодження в ній нормальних ринкових про-цесів. У матричній структурі економічного механізму залучення іноземних інвестицій по горизонталі можна виділити нормативно-правову, економічну, інформаційну та організаційну складові, а по вертикалі три рівні – загально-державний, регіональний і первинний (підприємства). Підвищення ефективності інформаційного забезпечення має бути спрямовано на розвиток обліку іноземних інвестицій для задоволення потреб підприємства, а не тільки на забезпечення вимог податкового законодавства.

4. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що найслабкішою ланкою ринкового обслуговування іноземних інвестицій в Україні є інформаційне забезпечення. Роль інформаційної складової полягає в забезпеченні суб’єктів інвестиційної діяльності точною і вичерпною інформацією, пов’язаною з їх діяльністю на ринку інвестицій. Встановлено, що відмінності між показниками результатів діяльності підприємств за даними Звіту про фінансові результати та даними, які визначаються згідно податкового законодавства, виникають через методологічні і методичні розбіжності. Це ускладнює сприйняття облікової інформації зарубіжними інвесторами та призводить до неефективності облікової системи. Тому рекомендовано проводити зміни норм податкового законодавства. Це надасть можливість іноземним партнерам отримувати точнішу інформацію про результати діяльності вітчизняних підприємств з метою вибору потенційних об’єктів інвестування.

5. У роботі подано розроблену методику обліку статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями на етапі його підписки, запропоновано регістр аналітичного обліку для відображення операцій з формування статутного капіталу та обліку організаційних витрат, по’язаних із створенням підприємства. Це підвищить прозорість, аналітичність, повноту бухгалтерського обліку і посилить його обгрунтування вже на етапі підписки статутного капіталу.

6. З метою підвищення аналітичності обліку та відповідності його потребам управління і аналізу запропоновано відкривати до рахунків 46 “Неоплачений капітал” та 40 “Статутний капітал” аналітичні субрахунки другого порядку. Це забезпечить отримання детальної інформації про частки засновників (учасників) у капіталі і видах розповсюджуваних акцій. Ведення аналітичного обліку за видами акцій дасть змогу контролювати співвідношення частки привілейованих акцій у загальному обсязі акціонерного капіталу, оскільки чинне законодавство не допускає перевищення цієї частки понад 10%.

7. Одним із найбільш зручних і доступних способів залучення іноземного капіталу є випуск боргових цінних паперів, зокрема облігацій. Методика обліку короткострокових облігацій аналогічна методиці обліку довгострокових облігацій, проте, оскільки є суттєва відмінність у часовому терміні між поточними та довгостроковими інвестиціями, то і в обліку це має знайти відображення. Виходячи з цього, автором рекомендовано для відображення наявності та руху короткострокових (поточних) облігацій у емітента ввести окремі субрахунки в класі 6 Плану рахунків. У роботі запропоновано розроблені регістри для аналітичного обліку облігацій та для розрахунку амортизації премії (дисконту) по облігаціях власної емісії. Застосування таких регістрів посилить контроль за повнотою і правомірністю відображення операцій з облігаціями власної емісії.

8. Практика обліку операцій із формування та зміни статутного капіталу свідчить про відсутність у вітчизняному законодавстві регламентацій щодо використання конвертації облігацій у прості акції, а також про деномінацію акцій. Тому в роботі внесені пропозиції з відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що сприятиме їх поширенню в практичній діяльності підприємств з іноземними інвестиціями.

9. У сучасній економіці інвестиційна діяльність стає об’єктом спеціалізованого аналізу, зміст і основна мета якого полягає в оцінці інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання та виявленні шляхів його реалізації через впровадження ефективної інвестиційної політики. В роботі запропоновано в основу методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання брати показники, які характеризують майновий стан, оборотність капіталу, прибутковість, фінансову стійкість, ліквідність, ділову та ринкову активність майбутніх об’єктів іноземного інвестування. При цьому треба встановлювати вагомість окремих показників інвестиційної привабливості. Такий підхід дасть змогу звести певну сукупність різнопланових показників до єдиної системи оцінки інвестиційної привабливості підприємств. За її допомогою на підставі офіційних даних фінансової звітності можна провести дослідження потенційних об’єктів інвестування з метою вибору кращих варіантів. Такі розрахунки виконано з використанням комп’ютерного забезпечення.

10. Різноманітність підходів до визначення поняття ризику інвестиційних операцій та його оцінювання свідчить про складність проблеми та суперечності щодо способів її вирішення. Не може бути однозначного визначення поняття ризику, оскільки його конкретний зміст і вимір (дисперсія очікуваного прибутку, ймовірність його відхилення від очікуваної величини, характеристики втраченої вигоди та ін.) визначаються обраною для дослідження моделлю.

Запропоновано ризик інвестиційних операцій іноземних інвесторів оцінювати в контексті досягнення інвестором запланованих цілей під час поточного регулювання стійкості, дохідності, ліквідності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Сагова С.В. Режим іноземного інвестування в Україні // Фінансові аналітичні інструменти реформування економічної системи України: Наук. зб. / За ред. З.Г. Ватаманюка. – Формування ринкової економіки в Україні. Спец. вип. 7 – Львів: Інтереко,