ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Шпильовий Віктор Андрійович

УДК 26.063.01

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність : 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Європейському університеті.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Заїнчковський Анатолій Олександрович,

Національний університет харчових технологій, завідувач кафедри економіки і права.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік Української екологічної академії наук

В'юн Валентин Ігорович,

проректор з наукової роботи Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини університету “Україна”

кандидат економічних наук,

Волошин Сергій Миколайович,

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

заступник начальника управління прогнозування, м. Київ

Провідна установа:Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, відділ сталого розвитку та екологічної безпеки, м. Київ

Захист відбудеться “22” вересня 2006 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 26.063.01 у Європейському університеті за адресою: 03115, м. Київ, бульв. Вернадського, 16-В.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Європейського університету за адресою: 03115, м. Київ, бульв. Вернадського, 16-В.

Автореферат розісланий “21” серпня 2006р

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П.Луцій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У Концепції національної безпеки України серед пріоритетних національних інтересів визначено “забезпечення екологічно і економічно безпечних умов життєдіяльності суспільства”. Розвиток економіки України та прояви кризи в межах системи “людина-техносфера-природне середовище” обумовили розвиток наукових досліджень у напрямку обґрунтування безпечного природокористування та забезпечення безпеки життєдіяльності населення.

Актуальність теми. Розвиток харчової промисловості в Україні в сучасних умовах супроводжується зростанням її екологічної небезпеки. На підприємствах використовуються небезпечні речовини, утворюються токсичні відходи, зростає обсяг викидів в атмосферу. Так, у 2004 році в загальній кількості підприємств, що здійснювали викиди небезпечних речовин, до харчової промисловості належали 14,2%. Проблема забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості набуває особливої актуальності, оскільки саме на цих підприємствах виготовляють продукти харчування, від якості яких залежить здоров’я населення.

Держава має обмежений вплив на процеси екологізації виробництва, особливо на підприємствах приватної форми власності. Тому необхідно удосконалити організаційно-економічний механізм у напрямку широкого використання ринкових стимулів природоохоронної діяльності підприємств. Для реалізації природоохоронної стратегії господарювання необхідно реформувати систему господарських мотивацій, змінити всю систему прийняття господарських рішень на рівні підприємства, системи управління соціально-економічним розвитком, органічною складовою якого має стати організаційно-економічний механізм забезпечення екологічної безпеки.

Актуальність теми дослідження зумовлена також станом опрацьованості проблем природокористування та екологічної безпеки виробництва у науковій літературі. Теоретичні й прикладні аспекти екологічної безпеки досліджувались І.К. Бистряковим, Б.М. Данилишиним, М.І. Долішнім, С.І. Дорогунцовим, А.Б. Качинським, В.В. Ковтуном, В.С. Луцьком, А.В. Степаненком, А.М. Федорищевою, М.А. Хвесиком, В.Я. Шевчуком, Я.В. Яциком., А. Ендерсом та іншими. У роботах цих учених досліджено суть поняття “екологічна безпека”, основні загрози екологічній безпеці, принципи її забезпечення та ряд інших важливих теоретико-методологічних положень. Такі вчені як П.П. Борщевський, Л.В. Дайнеко, А.О. Заїнчковський, М.П. Сичевський, ґрунтовно досліджуючи економіку підприємств, приділяли увагу також здійсненню природоохоронних заходів на підприємствах харчової промисловості.

Разом з тим можна говорити про відсутність системних досліджень проблем екологічної безпеки підприємств харчової промисловості, яка нині зазнає значних структурних зрушень. Після поступового виходу з економічної кризи необхідно вирішити низку проблем, зокрема пов’язаних з екологічною безпекою виробництва та продуктів харчування. Найважливішими є проблеми зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище, обґрунтування стратегії забезпечення екологічної безпеки на промислових підприємствах, визначення джерел фінансування природоохоронних заходів. З огляду на це удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки може суттєво вплинути на ефективність екополітики та підвищити рівень екологічної безпеки не тільки на підприємствах, але і в галузі та країні в цілому, що зумовило актуальність вибору теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано як складова частина науково-дослідних робіт Європейського університету: “Економічні проблеми теорії і практики менеджменту сталого розвитку економічних систем” (номер державної реєстрації 0101U007350) і “Наукові основи економічної адаптації підприємства в умовах трансформації економіки” (номер державної реєстрації 0101U007351).

Мета і завдання роботи. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних і практичних підходів до забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості на засадах екологічного менеджменту, оцінки еколого-економічної ефективності промислового виробництва та стратегії екологічної безпеки підприємств.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є екологічна безпека підприємств харчової промисловості.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки з питань економіки підприємства і забезпечення екологічної безпеки на рівні промислового підприємства, Закони України, законодавчі акти Президента України, Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України. У роботі використано загальнонаукові методи, зокрема: системно-структурний - у процесі аналізу структурних відмін стану екологічної безпеки підприємств харчової промисловості; синергетичний - для аналізу особливостей формування та розвитку системи “навколишнє середовище – виробництво” та інші. Серед спеціальних методів дослідження застосовувались економіко-математичний – для визначення рівня еколого-економічної ефективності промислового виробництва; кластерного аналізу – при групуванні підприємств харчової промисловості Черкаської області за рівнем екологічної безпеки; порівняльного аналізу – для співставлення рядів динаміки при аналізі рівнів забруднення окремих підприємств; прогнозування – для визначення перспектив підвищення екологічної ефективності виробництва продуктів харчування та інші методи.

У дисертації широко використано статистичну інформацію Державного комітету статистики України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного управління статистики та показники статистичної звітності підприємств харчової промисловості Черкаської області.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні методичних підходів і прикладних рекомендацій щодо екологічної безпеки промислових підприємств, системи її забезпечення, впровадження екологічного менеджменту та опрацюванні стратегії забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості.

Вперше:

-

-

Удосконалено:

-

-

-

-

Дістали подальший розвиток:

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані як наукове підґрунтя для проведення подальших досліджень проблем екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. Система заходів щодо забезпечення екологічної безпеки, обґрунтована в дисертаційному дослідженні, може бути використана на підприємствах харчової промисловості України. Методичні підходи до оцінки рівня безпеки підприємств використовувались при визначенні ризикової надбавки при екологічному страхуванні (довідка державного управління екології та природних ресурсів в Черкаській області № 698/01 від 20.02.06 р.). Результати дослідження також можуть бути використані при опрацюванні та виконанні програм розвитку галузей економіки та регіонів, розроблених Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, іншими міністерствами і відомствами.

Практична цінність наукових результатів дисертації визначається тим, що основні висновки і пропозиції автора знайшли застосування на підприємствах харчової промисловості Черкаської області при аналізі екологічної ситуації, плануванні і виконанні природоохоронних заходів (довідка Черкаської міської санітарно-епідеміологічної станції № 01-512 від 17.02.2006 р.).

Крім того, основні наукові результати дисертаційного дослідження щодо аналізу екологічної безпеки промислових підприємств та шляхів її удосконалення, використовуються у навчальному процесі Черкаської філії Європейського університету при підготовці лекцій та практичних занять з курсів “Основи екології”, “Оподаткування підприємств” (довідка № 1/12-47-ВП23 від 21.02.2006 р.). Запропоновані методики можуть бути використані також при викладанні навчальних дисциплін “Податкова система” та “Фінансовий аналіз”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв’язання важливого наукового завдання – розробка науково-методологічних та практичних підходів до забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском автора у розвиток теоретичних основ економіки підприємства, зокрема в галузі екологічної безпеки підприємств харчової промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на двох наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансове та інституційне забезпечення підприємництва в Україні (м. Київ, 2005 р.) та Третій міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2005 р.).

Публікації. Основні результати досліджень оприлюднені в 10 наукових працях, надрукованих у наукових фахових виданнях загальним обсягом 14,3 друк. арк., в тому числі особисто автором 3,1 друк. арк. у 10 фахових виданнях.

Видано навчальний посібник у співавторстві, де автору належить 10,8 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 стор. тексту, який включає 10 таблиць та 25 рисунків на 18 стор., 15 додатків на 27 стор. Список використаних джерел налічує 213 найменування на 13 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтована актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади екологічної безпеки промислових підприємств і організаційно-економічних основ її забезпечення” поглиблено поняття екологічної безпеки промислового підприємства, розкрито теоретичні основи формування та розвитку системи національних і галузевих організаційно-економічних механізмів екополітики, забезпечення екологічної безпеки сталого розвитку, обґрунтовано застосування концепції прийнятного ризику надзвичайних ситуацій для екологічно небезпечних підприємств та її критерії, методичні положення дослідження екологічної безпеки підприємств харчової промисловості.

На основі узагальнюючої оцінки стану галузі харчової промисловості зроблено висновок, що в сучасних умовах її розвиток супроводжується зростанням екологічної небезпеки внаслідок використання небезпечних речовин.

У роботі уточнено поняття “екологічноа безпека” і запропоновано таке визначення цього терміна: під екологічною безпекою промислових виробництв слід розуміти стан, за якого функціонування промислових підприємств прямо або опосередковано не призводить до погіршення якості навколишнього природного середовища, нанесення прямих або опосередкованих збитків населенню та/або державі, підприємницьким структурам.

Автором встановлено, що забезпечення екологічної безпеки на рівні промислового підприємства передбачає управління екологічним ризиком протягом усього циклу існування підприємства відповідно до сукупного ризику екологічних небезпек, що створюються промисловим підприємством. Тому головною умовою безпечної експлуатації промислового підприємства є дотримання встановлених проектом мінімальних умов щодо кількості, характеристик, стану, працездатності та умов технічного обслуговування систем, важливих для безпеки, за яких гарантується дотримання меж безпечної експлуатації.

Як показано в роботі, підприємства харчової промисловості як чинник екологічної небезпеки залежно від шляхів здійснення негативного впливу на навколишнє природне середовище, можуть бути екологічно небезпечними (агресивними) об’єктами – такими, що переробляють сільськогосподарську сировину, споживають у великих кількостях паливо, енергію, різноманітні речовини та матеріали. Нині у процесі регламентованого функціонування вони не здатні забезпечувати їхнє 100% використання, часто перевищують норми гранично допустимих викидів (скидів) шкідливих речовин у довкілля, накопичують тверді токсичні відходи. Також на підприємствах харчової промисловості можуть виникати надзвичайні ситуації техногенного характеру, що обумовлюється зберіганням на їх території і використанням у технологічному процесі небезпечних речовин. У такому випадку підприємства є джерелом потенційної екологічної небезпеки.

Автором зроблено висновок, що сучасний організаційно-економічний механізм екополітики має будуватись з урахуванням нової ролі держави в економіці. Державне екологічне управління й ринковий механізм саморегулювання як складові економічного механізму екологізації спрямовані на трансформацію зовнішніх екологічних ефектів на внутрішні. Для цього існують різні інструменти, але особливості регулювання залежать від акцентів у самому понятті “побічні ефекти”. Провідна роль у процесі екологізації належить державі, оскільки вона створює інституціональне забезпечення екологізації, формує та реалізує екологічну політику, визначає умови функціонування ринкових інструментів в екологічній сфері.

У цьому контексті головною метою створення організаційно-економічного механізму екополітики повинна стати мобілізація численних механізмів, які враховують екологічні пріоритети на макро- і мікроекономічному рівнях, а також забезпечення основних екологічних стандартів для створення безпечних умов промислового виробництва.

Аналіз наукових досліджень екологічної безпеки в останні роки дозволив автору визначити найважливіші кількісні показники, які характеризують ризик виникнення надзвичайних ситуацій на еколого небезпечних підприємствах (рис. 1).

Рис. 1. Кількісні показники, які визначають ризик виникнення надзвичайних ситуацій на еколого небезпечних підприємствах

На основі проведеного аналізу рівня екологічної безпеки підприємств харчової промисловості Черкаської області автором виявлено основні напрями оптимізації організаційно-економічного забезпечення екологічної безпеки. З метою об'єктивнішої оцінки еколого-економічної ситуації та з'ясування основних причин забруднення навколишнього середовища запропоновано запровадити індекс екологічної ефективності промислового виробництва. Його сутність полягає у відображенні впливу динаміки приросту продуктивності виробництва на його екологічну безпеку. Цей індекс пропонується розраховувати за формулою:

,

де Е – індекс екологічної ефективності промислового виробництва

– приріст величини забруднення навколишнього природного середовища промисловими підприємствами за рік, %;

– приріст виробленої продукції за рік, %;

n – період, за який ведуть розрахунок.

На основі синтезу одержаної в процесі дослідження інформації автором визначено основні підходи державної політики у сфері забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості, здійснено прогноз зміни стану екологічної безпеки на екологічно небезпечних об’єктах харчової промисловості та виявлено напрями підвищення ефективності організаційно-економічного механізму в сфері екологічної безпеки.

У другому розділі „Аналіз і оцінка рівня екологічної безпеки підприємств харчової промисловості” ідентифіковано небезпеки й загрози підприємств харчової промисловості, здійснено аналіз стану екологічної безпеки підприємств харчової промисловості та оцінку її рівня (на прикладі підприємств харчової промисловості Черкаської області), визначено фінансові фактори формування екологічної безпеки промислових підприємств, проаналізовано розвиток системи екологічного страхування промислових ризиків, розраховано економіко-екологічну ефективність природоохоронних заходів, запроваджених на промислових підприємствах.

Важливою складовою оцінки ризику є ідентифікація небезпек. Основне її завдання полягає у виявленні (на основі інформації про об'єкт, результатів експертизи й досвіду роботи подібних систем) і докладному описі всіх властивих системі небезпек.

Аналіз стану підприємств харчової промисловості показав, що лише на території Черкаської області функціонує близько 40 об’єктів підвищеної небезпеки. Серед них практично усі використовують чи зберігають небезпечні речовини. Ці підприємства належать до хімічно-, пожежо- та вибухонебезпечних за характером небезпеки, яка їм властива. Близько 30 з них є хімічно небезпечними, на яких накопичено майже 100 т хімічних речовин. Переважно це аміак (95,7% загальної кількості), який використовують в холодильних установках (зберігання продуктів харчування).

На основі здійсненої оцінки було визначено, що найвищий рівень небезпеки мають 16 підприємств харчової промисловості Черкаської області. Серед них найвищий ризик характерний для Іракліївського, Городищенського, Звенигородського, Шполянського, Канівського, Монастирищенського молокопереробних заводів, Ватутінського, Уманського м’ясокомбінатів, Іваньківського, Смілянського цукрових заводів.

Проведене дослідження дає підстави для висновку, що основна передумова високого рівня їх небезпеки – використання значної кількості хімічно-, вибухо-, пожежонебезпечних речовин в умовах застосування застарілих технологій та устаткування. Вартість основних виробничих фондів цих підприємств перевищує 3 млрд. грн., чисельність працюючих на них становить близько 2,5 тис. осіб, а рівень зносу основних виробничих фондів коливається від 30 до 60%.

На підставі аналізу основних проблем розвитку ринкової інфраструктури в Україні, насамперед страхування цивільної відповідальності за забруднення навколишнього середовища, доведено, що система страхування за умови залучення максимальної кількості об’єктів і стабілізації економіки може забезпечити фінансування заходів щодо запобігання і реагування на випадки раптового забруднення навколишнього середовища підприємствами харчової промисловості.

Проведене дослідження дало можливість зробити висновок, що запровадження ефективної системи екологічного страхування для підприємств харчової промисловості має передбачати вирішення наступних проблем: 1) розробка методики розрахунку страхового тарифу; 2) визначення форми страхування; 3) визначення страхового поля потенційно небезпечних об’єктів; 4) встановлення джерела сплати страхових внесків.

При розрахунку тарифної ставки необхідно враховувати імовірність настання надзвичайної ситуації на промисловому підприємстві.

Автором визначено чинники виникнення страхової події для підприємств харчової промисловості (рис. 2 ).

Рис. 2. Чинники виникнення страхової події для підприємств харчової промисловості

У роботі доведено, що запровадженню еколого-економічних заходів на промисловому підприємстві має передувати оцінка їх еколого-економічної ефективності. Запропонований автором показник еколого-економічної ефективності промислового виробництва дозволяє здійснювати оптимізацію природоохоронних заходів на окремому підприємстві, контролювати дотримання визначеної екологічної стратегії підприємства. Розрахунок еколого-економічної ефективності промислового виробництва за запропонованою формулою проводився на основі статистичної інформації про динаміку викидів у атмосферне повітря, накопичення твердих відходів на підприємствах та обсягів виробленої продукції (рис.3 ).

Рис. 3. Динаміка еколого-економічної ефективності підприємств харчової промисловості

Порівняння величини Е для різних підприємств харчової промисловості за період 2001-2004 рр. дало змогу зробити наступні висновки:

-

-

-

Зроблено висновок, що застосування сучасного фінансового механізму передбачає диверсифікацію джерел фінансування природоохоронних заходів. Очікується зростання частки обсягів фінансування за рахунок страхових виплат, коштів екологічних трастів. Необхідно розширювати можливості підприємств щодо запровадження природоохоронних заходів. Кошти підприємств використовуються для підвищення рівня екологічної безпеки поки що недостатньо, але у структурі витрат на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення на 2003 р. вони становили основну частину – 82,8%, на державний бюджет і місцеві бюджети припадало відповідно 2,2 і 2,7%. Поточні витрати на проведення природоохоронних заходів також фінансуються за рахунок підприємств (97,2%). Наведені тенденції характерні не тільки для підприємств Черкаської області, але і України в цілому. У структурі витрат підприємств основну частину становить очищення стічних вод і раціональне використання водних ресурсів (48,2%), а також уловлювання і знешкодження речовин, які забруднюють повітря (42,6%).

Зазначено, що найбільш доступними і привабливими в сучасних умовах є власні кошти (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, емісійний дохід, статутний капітал, акції та ін.). Можна певним чином розширити це джерело фінансування і запланувати використання позичених коштів на безвідсотковій та безповоротній основі (кошти вищих організацій, держфондів охорони природи, інвестиційних фондів).

У третьому розділі „Удосконалення організаційно-економічних основ управління екологічною безпекою підприємств харчової промисловості” визначено основні принципи державної політики забезпечення екологічної безпеки, напрями підвищення ефективності організаційно-економічного механізму в сфері екологічної безпеки, здійснено прогноз безпеки на екологічно небезпечних підприємствах харчової промисловості та визначено основні напрями розробки та реалізації стратегії забезпечення екологічної безпеки на промислових підприємствах.

Зроблено висновок, що вплив організаційно-економічного механізму на розвиток харчової промисловості полягає у вдосконаленні інструментарію економічних досліджень економічного розвитку харчової промисловості в умовах становлення ринкової системи господарювання; комплексному аналізі та системному підході до виявлення закономірностей розвитку механізму управління харчовою промисловістю; визначення найбільш ефективних з існуючих і нових форм і методів господарювання з метою створення підґрунтя для функціонування підприємств харчової промисловості в умовах переходу до ринку.

Зазначено, що ефективне використання економічних інструментів і важелів дозволяє реалізувати як економічні, так і екологічні функції розвитку харчової промисловості (рис. 4).

В дослідженні доведено, що зменшення негативного впливу харчової промисловості на оточуюче середовище може бути забезпечене шляхом налагодження ефективної системи екологічного управління на її підприємствах. Будувати таку систему слід відповідно до міжнародного стандарту ІSО 14001, який встановлює основні вимоги до систем екологічного менеджменту, а мета і завдання системи мають визначатись згідно з вимогами державних законодавчо- нормативних актів у галузі охорони навколишнього середовища.

Рис. 4. Економічні та екологічні функції розвитку харчової промисловості

Проведений аналіз свідчить, що запровадження екологічного менеджменту на промислових підприємствах України відбувається повільно і має примусовий характер. Екологічне регулювання є скоріше спорадичним, ніж системним, рівень управління промисловою діяльністю часто є незадовільним, місцеві ринки не висувають високих вимог до екологічних показників діяльності підприємства та його продукції, а місцеві можливості щодо забезпечення функціонування системи екоменеджменту не є адекватними.

Запропонований в дисертації індекс екологічної ефективності промислового виробництва та аналіз його результату свідчать про те, що приріст промислового виробництва харчової промисловості в Черкаській області за 2003 р. становив близько 4% по відношенню до 2001 р. У цей період в області відбувся приріст викидів шкідливих речовин в атмосферу. Загалом їх обсяг у харчовій промисловості дещо скоротився - з 3,6 тис. до 3,2 тис. тонн, але в деяких галузях відбулось помітне нарощування викидів таких речовин в атмосферу, насамперед у сфері виробництва тютюнових виробів, пива, борошна та хліба. Це свідчить про те, що промислове зростання було більшою мірою пов’язано з експлуатацією раніше вилучених з виробництва промислових потужностей, ніж залучення нових. Це в свою чергу дає підстави для висновку про погіршення стану екологічної безпеки регіону (табл. 1).

Таблиця 1

Екологічна ефективність виробництва харчової промисловості Черкаської області

Вид економічної діяльності | Динаміка обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу, (%) | Динаміка обсягів виробництва, (%) | Індекс екологічної ефективності промислового виробництва, Е | Виробництво м'яса і субпродуктів | 68,3 | 32,4 | 2,11 | Виробництво неочищеної олії та жирів | 30,3 | 67,2 | 0,45 | Виробництво молочних продуктів | 92,4 | 110,6 | 0,84 | Виробництво борошна | 111 | 90,3 | 1,23 | Виробництво хліба та хлібобулочних виробів | 103,8 | 101,3 | 1,02 | Виробництво цукру | 86,3 | 62,9 | 1,37 | Виробництво какао, шоколаду | 95,6 | 136,7 | 0,70 | Виробництво пива | 113,7 | 97,1 | 1,17 | Виробництво тютюнових виробів | 201,5 | 94,6 | 2,13 |

Отже, слід враховувати рівень екологічної ефективності виробництва в системі сплати підприємствами збору за забруднення навколишнього природного середовища. Для цього запропоновано додатковий коригуючий коефіцієнт сплати підприємством збору у разі значного перевищення приросту забруднення підприємством навколишнього середовища над приростом виробництва.

Порівняно з першою половиною 90-х років у країні спостерігається сповільнення темпів зменшення чисельності працюючих на підприємствах харчової промисловості, однак ця тенденція зберігається і тепер: у 2001 році чисельність персоналу становила 416 тис. осіб, у 2002 – 396 тис., 2003 – 375 тис., 2004 – 382 тис. чол. Проте на чисельність персоналу в харчовій промисловості може суттєво вплинути вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ). За цих умов на ринки у великій кількості надійдуть харчові продукти з інших країн за нижчими цінами, хоча і сумнівної якості, а чисельність, промислово-виробничого персоналу може скоротитися у 2–2,5 рази. Не стимулюватиме ці процеси і підвищення рівня екологічної безпеки підприємств харчової промисловості в країні.

Розроблена автором раціональна економічна стратегія екологічного розвитку підприємницьких структур має важливе значення для виходу з глибокої кризи. Створення ефективної системи управління природокористуванням, а, відтак, і ресурсно-екологічною безпекою соціально-економічного розвитку держави означає не просто коригування нинішньої економічної політики, а перехід до принципово іншої еколого-економічної моделі ринкових реформ. Реалії вітчизняного екологічного менеджменту свідчать про відсутність стимулюючої дії нинішньої системи економічних регуляторів, їх неспроможність спонукати підприємства до запровадження екологічно безпечних технологій і способів ведення господарства. По суті, екологічні інструменти виконують роль лише фіскальних платежів, а функціонування існуючих еколого-економічних регуляторів є здебільшого засобом накопичення фінансових ресурсів у владних структурах.

Зроблено висновок, що основними напрямами стратегії забезпечення екологічної безпеки на підприємствах харчової промисловості країни є формування інноваційно-інвестиційної моделі економіки, нарощування її експортного потенціалу, прискорення та підвищення ефективності запровадження сучасного менеджменту на підприємствах з державною формою власності, посилення рівня спеціалізації виробництва продовольчих товарів, зниження тиску з боку промислових підприємств харчової промисловості на навколишнє природне середовище.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й новий підхід до вирішення наукового завдання, що полягає у розробці і узагальненні методичних і практичних підходів до забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру.

1. Екологічна безпека є невід’ємною характеристикою промислового підприємства, стан якої зумовлює рівень конкурентоспроможності підприємства та його економічну ефективність. Екологічна безпека визанчається як стан, за якого функціонування підприємства прямо або опосередковано не призводить до погіршення якості навколишнього природного середовища, нанесення прямих або опосередкованих збитків населенню та/або державі, підприємницьким структурам. Забезпечення екологічної безпеки передбачає управління екологічним ризиком протягом усього циклу існування підприємства відповідно до обраного сукупного ризику екологічних небезпек, що створюються промисловим підприємством. Головною умовою безпечної експлуатації промислового підприємства є дотримання встановлених проектом мінімальних умов щодо кількості, характеристик, стану, працездатності та умов технічного обслуговування систем, важливих для безпеки, за яких забезпечується дотримання меж безпечної експлуатації.

2. Удосконалення організаційно-економічного механізму екополітики має на меті поєднання ефективного державного регулювання, яке базується, з одного боку, на дотриманні внутрішнього екологічного законодавства, нормативно-правової бази й посиленні екологічних вимог на всіх рівнях державного управління та організації виробництва, а з іншого – на зростанні ролі підприємств шляхом запровадження сучасних систем екоменеджементу, зокрема в галузі стандартизації (ISO 14000 та ін.).

3. Оцінюючи вплив екологічних ризиків на витрати для забезпечення безпеки й ліквідацію наслідків реалізованих небезпек, можна виявити деяку величину прийнятного суспільством екологічного ризику на даному етапі соціального й економічного розвитку як плата за володіння об'єктом підвищеної небезпеки.

4. Доведено, що оцінку еколого-економічної ситуації та з'ясування основних причин забруднення навколишнього природного середовища доцільно здійснювати шляхом використання запропонованого в дисертаційному дослідженні індексу екологічної ефективності промислового виробництва.

5. Екологічна небезпека підприємств харчової промисловості насамперед пов’язана насамперед із функціонуванням великих м'ясокомбінатів, боєнь, консервних заводів, молокозаводів, які використовують в холодильних установках аміак як холодоагент. Ці підприємства розміщені поблизу або в межах густозаселених територій.

6. Рівень небезпеки підприємств харчової промисловості Черкаської області обумовлений особливостями історичного розвитку українського суспільства.

Найвищий рівень небезпеки серед підприємств харчової промисловості Черкаської області мають 16 підприємств: Іркліївський, Городищенський, Звенигородський, Шполянський, Канівський, Монастирищенський молокопереробні заводи, Ватутінський, Уманський м’ясокомбінати, Іваньківський, Смілянський цукрові заводи та інші.

7. Фінансування природоохоронної діяльності на промислових підприємствах має здійснюватися відповідно до принципів платності, наукової обґрунтованості, економічної відповідальності, трансформування зовнішніх економічних ефектів у внутрішні екологічні витрати. Зростання обсягів фінансування за рахунок власних коштів підприємств повинно також передбачати використання позичених коштів на безвідсотковій та безповоротній основі, в тому числі з держфондів охорони природи, інвестиційних фондів.

8. Запровадження страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища потребує розробки методики розрахунку страхового тарифу; визначення форми страхування, страхового поля потенційно небезпечних об’єктів та встановлення джерела уплати страхових внесків. Запропонований методичний підхід дає змогу проводити групування підприємств за рівнем екологічної безпеки, що покладено в основу розрахунку ризикової надбавки при обчисленні страхового тарифу. Стимулююча роль страхування полягає в застосуванні тарифної ставки, розмір якої залежить від рівня екологічної безпеки промислового підприємства.

9. Показник еколого-економічної ефективності промислового виробництва, розрахований на основі статистичної інформації про динаміку викидів у атмосферне повітря, накопичення твердих відходів на підприємствах та обсяги виробленої продукції, дозволяє виявити ефективність обраної стратегії забезпечення екологічної безпеки промислового підприємства. На основі показника запропоновано встановлення додаткового коригуючого коефіцієнта сплати підприємством збору у разі значного переважання приросту забруднення підприємством навколишнього природного середовища над приростом виробництва.

10. Розбудова ефективного організаційно-економічного механізму розвитку харчової промисловості в Україні пов’язана, насамперед, з освоєнням прогресивних технологій виробництва; оптимізацією цінової, податкової, кредитно-фінансової політики у сфері виробництва продуктів харчування; формуванням економічного механізму становлення й розвитку внутрішніх і міжгосподарських зв'язків; стимулюванням підприємницької діяльності в харчовій промисловості; забезпечення її висококваліфікованими кадрами.

11. Стратегічною метою розвитку харчової промисловості країни та її регіонів є перехід галузі до інноваційно-інвестиційної моделі, більш повне використання та диференціація її експортного потенціалу, підвищення ефективності менеджменту на підприємствах з державною формою власності, пріоритетний розвиток традиційних галузей спеціалізації виробництва продовольчих товарів, зниження тиску з боку промислових підприємств харчової промисловості на навколишнє природне середовище.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шпильовий В.А. Деякі аспекти екологічної безпеки виробництва продуктів харчування // Екологія і ресурси: Зб. наук. праць. Вип. 8. – К.: Український інститут досліджень навколишнього середовища, 2003. – С.91–94.

2. Сахаєв В.Г., Хроненко Л.Ф., Шпильовий В.А., Степова С.В. Вдосконалення системи еколого-економічного моніторингу і аудиту як фактор екологічної безпеки на підприємстві // Екологія і ресурси: Зб. наук. праць. Вип. 9. – К.: Ін-т проблем національної безпеки, 2004. – С.76–83.(Особистий внесок: визначено основні напрямки вдосконалення системи еколого-економічного моніторингу і аудиту)

3. Шпильовий В.А. Місце і роль харчової промисловості в забрудненні навколишнього природного середовища // Зб. наук. праць. Вип. 13. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С.66–71.

4. Шпильовий В.А. Аспекти якості та екологічної безпеки продуктів харчування // Зб. наук. праць. Вип. 14. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С.256 –260.

5. Шпильовий В.А. Аналіз ринку плодоовочевої консервної продукції України // Наук. праці Нац. ун-ту харчових технологій. Вип. 17. – К.: НУХТ, 2005. – С.146 –149.

6. Шпильовий В.А. Аналіз ефективності змін у оподаткуванні суб’єктів малого бізнесу у 2005 році // Фінансове та інституційне забезпечення підприємництва в Україні: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – С.100–103.

7. Шпильовий В.А. Удосконалення обліку нематеріальних активів підприємства // Економіка і управління. Вип.4. – К., 2005. – С. 61 – 68.

8. Шпильовий В.А. Екологічна ефективність харчової промисловості Черкаської області: підходи до оцінки та напрямки стратегії забезпечення екологічної безпеки // Зб. наук. праць. Вип. 15. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 322 – 326.

9. Шпильовий В.А. Екологізація землекористування як підґрунтя екологічної безпеки виробництва продуктів харчування // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С.214–216.

10. Крисюк В.І., Шпильовий В.А., Юрченко О.В., Безкревна А.В. Аналіз та аудит фінансової звітності підприємств з використанням комп’ютерних технологій. Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. – 367 с. (Особистий внесок: розроблено концептуальні підходи, щодо аудиту і фінансової звітності).

АНОТАЦІЯ

Шпильовий В.А. Організаційно-економічні основи забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний університет харчових технологій, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вирішенню наукових і прикладних завдань забезпечення екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. У роботі сформульовано і обґрунтовано теоретико-методологічні засади екологічної безпеки промислових підприємств і організаційно-економічні основи її забезпечення. Розроблено рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму екологічної політики підприємства. Проаналізовано рівень екологічної безпеки підприємств харчової промисловості. Здійснено оцінку еколого-економічної ефективності промислового виробництва. Встановлено джерела фінансування заходів щодо підвищення рівня екологічної безпеки на підприємствах харчової промисловості. Розроблено прогноз екологічної безпеки харчової промисловості на довгостроковий період. Визначено основні напрями стратегічного управління екологічною безпекою підприємств.

Ключові слова: екологічна безпека, промислове підприємство, харчова промисловість, організаційно-економічний механізм, стратегія управління.

АННОТАЦИЯ

Шпилевой В.А. Организационно-экономические основы обеспечения экологической безопасности предприятий пищевой промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Национальный университет пищевых технологий, Киев, 2006.

Диссертация посвящена решению научных и прикладных задач обеспечения экологической безопасности предприятий пищевой промышленности. В работе сформулированы и раскрыты теоретико-методологические основы экологической безопасности промышленных предприятий и организационно-экономические основы ее обеспечения. Определены направления усовершенствования организационного механизма обеспечения экологической безопасности. Сформулирована концепция приемлемого риска для предприятий пищевой промышленности. Предложена методика исследования экологической безопасности предприятий пищевой промышленности: определены основные этапы, система методов исследования. Разработана методика оценки эколого-экономической эффективности промышленного производства. Разработаны рекомендации относительно совершенствования организационно-экономического механизма экологической политики предприятия.

Проанализирован уровень экологической безопасности предприятий пищевой промышленности Черкасской области. Выявлена динамика загрязнения воздуха, накопления твердых токсических отходов предприятиями пищевой промышленности. Проведено группирование предприятий в зависимости от уровня экологической безопасности по результатам кластерного анализа. Проведена оценка эколого-экономической эффективности промышленного производства. Выявлены предприятия с наивысшим и наиболее низким уровнем эффективности и разработаны рекомендации по его повышению. Проанализированы проблемы внедрения в практику экологического аудита, а также проблемы проведения на предприятиях пищевой промышленности экологической экспертизы и контроля. Обоснованы предложения по внедрению системы экологического страхования, разработан методический подход к расчету надбавки риска при определении размеров страховых тарифов. Установлены источники финансирования мероприятий по повышению уровня экологической безопасности на предприятиях пищевой промышленности.

Сформулированы принципы государственной политики относительно обеспечения экологической безопасности. Предложены пути совершенствования процесса внедрения экологического менеджмента на предприятиях. Разработан прогноз экологической безопасности пищевой промышленности на долгосрочный период. Определены основные направления стратегического управления экологической безопасностью предприятий.

Ключевые слова: экологическая безопасность, промышленное предприятие, пищевая промышленность, организационно-экономический механизм, стратегия управления.

SUMMARY

Прізвище, ініціали.Organizing and economic bases maintaining ecological safety of the food industry enterprises. – Manuscript.

Thesis for candidate’s degree by specialty 08.06.01 – Economics, organization, and management of enterprises. – National university of food technologies. - Kiev, 2001.

The dissertation is devoted to the research of scientific and applied tasks of maintenance of ecological safety of the food industry enterprises. The theoretical and methodological bases of ecological safety of the industrial enterprises and organizing-economic bases of its maintenance are formulated and proved in the dissertation. The recommendations for improvement of the organizing-economic mechanism of ecological policy of the enterprise are developed. The level of ecological safety of the enterprises of a food industry is analyzed. The estimation of a ecological and economic efficiency of industrial enterprise is carried out. The sources of financing of measures on increase of a level of ecological safety at the enterprises of a food industry are established. The forecast of ecological safety of a food industry for the long-term period is developed. The basic directions of strategic management of ecological safety of the enterprises are determined.

Key words: ecological safety, industrial enterprise, food industry, organizing