ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Шпак Юрій Валерійович
УДК 338.436 (477.46)
ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК
АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В РЕГІОНІ
08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дніпропетровськ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Черкаському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
Поляков Олександр Максимович,
Черкаський державний технологічний університет,
професор кафедри бухгалтерського обліку,
аналізу і аудиту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук
Крисанов Дмитро Федосович,
Інститут економіки та прогнозування НАН України,
провідний науковий співробітник;
кандидат економічних наук, доцент
Вініченко Ігор Іванович,
Дніпропетровський державний аграрний університет,
доцент кафедри економічної теорії та економіки
сільського господарства.
Провідна установа – Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Миколаїв.
Захист відбудеться 9 червня 2006 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.
Автореферат розісланий 3 травня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У ході аграрної реформи в агропромисловому виробництві відбуваються глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим, зміни, що сталися в аграрній сфері, на самому початку збіглися з глибокою кризою економіки країни. Реформи не створили рівних умов для виробників і споживачів сільськогосподарської продукції. Ринок ще не став регулятором цін, товарних потоків, міжгалузевих пропорцій. Впровадження вільних ринкових цін поглибило диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, засоби і предмети праці, що поставляються селу промисловістю. Система державного регулювання агропромислового виробництва не сформована.
Усе це негативно позначилося на сільському господарстві, як початковій стадії технологічного ланцюга виробництва сировини і продовольства. Сформований ринковий механізм підсилив тенденцію присвоєння значної частини прибутку, виробленої в сільському господарстві, промисловістю, торгівлею, іншими галузями суспільного виробництва. Через зниження реальних доходів скоротився платоспроможний попит населення на продовольство. Це зумовило різкий спад виробництва, загострення проблеми неплатежів, зниження ефективності агропромислового виробництва, фінансову неспроможність підприємств.
Розвиток ринкових відносин створює основу для формування сільськогосподарського виробництва на новому рівні. Перехід від галузевого принципу в регулюванні до територіально-галузевого, формування багатоукладного регіонального агропромислового виробництва спричиняє відповідні зміни в підходах до його формування і розвитку.
Питанням формування і розвитку агропромислового виробництва в умовах ринкових відносин приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні учені. Серед українських авторів слід виділити: Г. Андрусенка, Л. Анічина, П. Гайдуцького, М. Корецького, Д. Крисанова, М. Кропивка, П. Макаренка, М. Маліка, В. Мартиненка, Л. Мельника, В. Месель-Веселяка, О. Полякова, П. Саблука, В. Трегобчука, О. Шпичака, В. Юрчишина. Серед зарубіжних – М. Бекера, А. Нельсона, Е. Сєрову та інших.
Разом з тим у теоретичному дослідженні проблем формування і розвитку агропромислового виробництва бракує комплексного вивчення шляхів, пов'язаних з підвищенням його ефективності на регіональному рівні. Потребують подальшої розробки економіко-екологічні заходи в регіоні. Недостатньо дослідженою є зовнішньоекономічна та інвестиційна діяльності агропромислових підприємств. Теоретико-методологічні аспекти розвитку агропромислового виробництва, що виникають у специфічних умовах окремих регіонів, вимагають подальшого наукового обґрунтування з впровадженням їх у практику господарювання.
Незавершеність наукових розробок стосовно формування і розвитку агропромислового виробництва та істотна практична значущість цієї проблеми для економіки підтверджують об’єктивний характер актуальності теми дослідження.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми Черкаського державного технологічного університету „Методологічні, методичні та організаційні проблеми підвищення ефективності виробництва продукції в агропромисловому комплексі (номер державної реєстрації 0103U014325). Роль автора полягає в розробці шляхів підвищення ефективності розвитку агропромислового виробництва в регіоні.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка шляхів підвищення ефективності розвитку агропромислового виробництва в регіоні.
Для досягнення поставленої мети в роботі було визначено такі завдання:
- узагальнити теоретико-методичні засади розвитку агропромислового виробництва на регіональному рівні;
- визначити особливості розвитку агропромислового виробництва в умовах ринкових відносин;
- обґрунтувати систему регулювання розвитку агропромислового виробництва;
- провести аналіз виробництва агропромислової продукції в регіоні та визначити резерви підвищення його ефективності;
- розробити економіко-екологічні заходи у регіоні для підвищення економічної ефективності розвитку агропромислового виробництва;
- визначити шляхи розвитку інвестиційної діяльності агропромислового виробництва;
- обґрунтувати економічний механізм розвитку агропромислового виробництва регіону.
Об’єктом дослідження є процеси формування та розвитку агропромислового виробництва в Черкаській області.
Предмет дослідження – система організаційних і економічних відносин, що складаються у процесі розвитку агропромислового виробництва в регіоні.
Методи дослідження. В роботі використано наступні методи: історико-економічний метод – при аналізі теоретичних та методологічних основ дослідження проблеми; метод порівняльного аналізу широко використовується при аналізі показників динаміки та ефективності розвитку агропромислового виробництва в Черкаській області, монографічний метод – для оцінки забезпечення розвитку агропромислового виробництва; розрахунково-конструктивний метод – для визначення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції; абстрактно-логічний – для вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності розвитку агропромислового виробництва в регіоні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше:–
запропоновано послідовність етапів і алгоритм формування інноваційних програм розвитку агропромислового виробництва в регіоні, що включають стадії: оцінка і визначення концепції інноваційної діяльності, дослідження інноваційних можливостей, техніко-економічне обґрунтування проектів і їх відбір, підготовка контрактної документації за проектами, визначення потреби в персоналі і одержання інвестиційного кредиту, здійснення будівельно-монтажних робіт, організація маркетингу, визначення ефекту від впровадження інновацій і розширення інноваційної сфери в регіоні, контроль;
удосконалено:–
визначення сутності агропромислового виробництва як складну, динамічну, ієрархічну, відкриту соціально-економічну систему взаємопов’язаної діяльності підприємств, організацій, домашніх господарств, спрямовану на виробництво і промислову переробку продукції сільського господарства;
набули подальшого розвитку:–
узагальнення змісту ведення агропромислового виробництва регіону через обґрунтування технологічної, економічної та соціальної підсистем;–
регіональні виміри агропромислового виробництва через визначення дієвості і постійності пропозиції продуктів харчування за відповідними державними стандартами, наявності ресурсів для придбання продуктів здорового харчування, адекватного використання харчів з дотриманням еколого-санітарних заходів та охорони здоров’я споживачів;–
регулювання інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві через запропоноване державне замовлення, гарантії, пріоритетне інвестування прибуткових підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію.
Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень використані головним управлінням агропромислового комплексу Черкаської облдержадміністрації при складанні комплексної програми розвитку сільського господарства на період до 2010 року (дов. № 02-12/13 від 20.03.2006 р.); головним управлінням економіки Черкаської облдержадміністрації при розробці та реалізації програми соціально-економічного розвитку Черкащини (дов. № 249/2 від 21.03.2006 р.); управлінням агропромислового розвитку Черкаської районної державної адміністрації при виконанні положень програми стабілізації і розвитку агропромислового комплексу на період до 2010 року (дов. № 94/02-4 від 22.03.2006 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету при викладанні таких дисциплін: “Економіка АПК”, “Організація та планування виробництва сільськогосподарського підприємства” (дов. № 514/01 – 10.03 від 25.03.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібних публікаціях.
Апробація результатів досліджень. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”, м. Черкаси (2004 р.), „Теорія і практика сучасної економіки”, Черкаси (2005 р.), „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”, м. Черкаси (2005 р.), „Динаміка наукових досліджень’2005”, м. Дніпропетровськ (2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 9 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом 2,8 обл.-вид. арк., з них 6 – у наукових фахових виданнях.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 216 сторінок, з яких: 6 рисунків займають 5 сторінок, 31 таблиці – 28 сторінку, список використаних джерел (178 найменувань) – 16 сторінок, 5 додатків – 41 сторінку.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретичні засади формування та регулювання регіонального агропромислового виробництва” визначено, що агропромислове виробництво є найважливішою підсистемою соціоприродогосподарчої системи регіону. Формування агропромислового виробництва в регіоні має три найважливіші виміри:
- наявність продовольства (достатність і постійність пропозиції продуктів харчування належної якості для всього населення);
- доступність продовольства (достатність ресурсів, наявних в розпорядженні кожної людини, для придбання продуктів, необхідних для здорового харчування);
- використання продовольства (адекватне біологічне використання продовольства на основі відповідної дієти, дотримання якості води, застосування санітарних заходів та охорони здоров'я).
Вважаємо доцільним розгляд проблем формування агропромислового виробництва, виходячи з продовольчого забезпечення всього людства
(світу), країн або груп країн, окремих регіонів, домашнього господарства (сім'ї) і окремої людини.
Основою для виділення різних рівнів може бути використаний відтворювальний підхід, заснований на виділенні специфічних інтересів різних рівнів (економічних або інтересів у сфері продовольчого забезпечення), який дає змогу виявити властиві певному рівню унікальні риси й обґрунтувати відмінності підходів до забезпечення продовольчої безпеки різних рівнів.
Кожен рівень розвитку агропромислового виробництва стосовно формування продовольчої безпеки характеризується певною комбінацією і ступенем дії двох типів чинників (внутрішніх і зовнішніх відносно до цього рівня) (рис. ).
Рис. 1. Розвиток агропромислового виробництва в напрямі формування
продовольчої безпеки за різними рівнями
На регіональному рівні виділені такі внутрішні чинники: соціально-економічна ситуація в регіоні, потенціал самозабезпечення (ресурси АПК) регіону, кон'юнктура регіонального ринку продовольства, розвиненість торгової і транспортної інфраструктури в регіоні, регіональна економічна політика і регулювання, участь в міжрегіональному обміні, екологічна ситуація в регіоні. Серед зовнішніх чинників визначені: кон'юнктура національного ринку продовольства, макроекономічна ситуація, стан національного АПК, екологічна ситуація в країні, розвиненість торгової і транспортної інфраструктури в країні, національна економічна політика і регулювання.
Питання визначення ефективності розвитку агропромислового виробництва висвітлені у працях П.П. Борщевського, Г.В. Кружкова, Л.В. Дейнеко, Н.А. Савчур-Шекмар та ін. Поглиблюючи та розвиваючи теоретико-методологічні та методичні підходи до вивчення і узагальнення цих проблем в умовах ринкової економіки, ми доходимо наступного висновку: йдеться про системне вирішення техніко-технологічних, організаційних та еколого-економічних проблем ефективного, стабільного і сталого розвитку агропромислового виробництва з тим, щоб максимально адаптувати його до природно-екологічних умов, а також значно нейтралізувати негативний вплив на нього кліматичних коливань. Це фундаментальне та загальноцивілізаційне завдання є надзвичайно складним і багатоаспектним, а його ефективне розв'язання потребує широкомасштабних як теоретико-методологічних, так і прикладних досліджень у сфері тих наук, що безпосередньо стосуються проблем сталого розвитку національного АПК.
Агропромислове виробництво має соціально-територіальну спільність, яка включає сукупність працездатного населення, що належить до певної господарської освоєної території, характеризується єдністю природного і матеріально-речовинного потенціалу даної території і може розглядатися як соціально-територіальна система. Найважливішими системоутворювальними ознаками цієї спільності є стійкі соціально-економічні зв'язки і відносини, що виділяють її як досить самостійну систему просторової організації життєдіяльності людей.
Виходячи з цього, агропромислове виробництво можна розглядати як складну, динамічну, ієрархічну, відкриту соціально-економічну систему. Враховуючи специфічні риси та особливості функціонування, під його розвитком слід розуміти взаємопов'язану діяльність підприємств і організацій, а також домашніх господарств, що належать до різних форм власності і господарювання в ринкових умовах з урахуванням опосередкованого впливу держави, спрямованого на підвищення їхньої економічної ефективності. Як динамічна система агропромислове виробництво характеризується тим, що його структура, функції, відносини між елементами змінюються і розвиваються в часі. Як ієрархічна система агропромислове виробництво регіону є сукупністю систем управління різного рівня – області, району, підприємства.
Як відкрита система сільське господарство має зв'язки із зовнішнім середовищем: вертикальні (ввезення ресурсів, вивіз продукції, міграційні і інформаційні зв'язки) та горизонтальні (міжгалузеве виробництво, агропромислове виробництво).
Як складна система сільське господарство регіону характеризується неоднорідністю, різноманіттям об'єктів і зв'язків, структурною різноманітністю і є сукупністю функціонально-організаційних територіальних підсистем, які становлять зміст зональних систем ведення агропромислового виробництва.
Функціональні підсистеми (технологічна, економічна, соціальна) відображають зміст процесу сільськогосподарського виробництва, його стадій, організаційна – форму їх функціонування.
Під технологічною підсистемою розуміємо сукупність виробничих ресурсів, технології і організації виробництва, взаємодія яких забезпечує виробництво продукції. Під економічною підсистемою – сукупність елементів виробничих відносин, пов'язаних з функціонуванням і розвитком технологічної та соціальної підсистем.
Соціальна підсистема відображає реалізацію соціальних інтересів працівників, колективу, держави. Це є сукупність сільського населення, соціальних елементів виробництва й інфраструктури з відповідним кадровим забезпеченням.
Організаційна підсистема є сукупністю форм функціонування технологічної, економічної та соціальної підсистем і виступає у вигляді різних форм господарювання.
Наведений перелік різних характеристик агропромислового виробництва регіону визначає, у свою чергу, систему його регулювання. Основою побудови такої системи є зміст ведення агропромислового виробництва регіону, що складається з технологічної, економічної та соціальної підсистем.
Сукупність чинників технологічної підсистеми виявляється в організації виробничих процесів у рослинництві, тваринництві, переробці сільськогосподарської продукції та безпосередньо пов'язана з рівнем забезпечення кадрами, необхідними ресурсами й основними засобами виробництва, дотриманням всіх основних технологічних процесів. Сукупність чинників економічної підсистеми можна представити у вигляді інструментів (важелів) регулювання економіки, які визначають фінансове становище господарських суб'єктів i включають систему цін і тарифів: кредити; податки, дотація, асигнування з бюджету; страхування; стимулювання праці тощо. Сукупність чинників соціальної підсистеми можна представити у вигляді елементів соціального потенціалу агропромислових підприємств, включаючи демографічні чинники, кадрове забезпечення соціальної сфери, умови праці, освіту й підготовку кадрів для виробництва, а також рівень матеріального добробуту працівників.
У другому розділі “Аналіз формування і розвитку агропромислового виробництва в регіоні” встановлено, що головною функцією виробництва агропромислової продукції є задоволення потреб людини в продуктах харчування як однієї з провідних умов забезпечення її життєдіяльності. Розвиток сільського господарства на Черкащині в 1990-2004 рр. характеризується тенденцією зменшення обсягів виробництва (табл. 1) до 2003 р. включно.
Таблиця 1
Індекси продукції сільського господарства у всіх категоріях господарств
Черкаської області
(1990 = 100 відсотків)
Роки | Продукція сільського
господарства | Продукція
рослинництва | Продукція
тваринництва
1991 | 88,9 | 86,0 | 92,2
1995 | 66,5 | 74,4 | 57,2
1996 | 62,0 | 71,7 | 50,7
1997 | 58,6 | 73,2 | 41,7
1998 | 56,1 | 65,4 | 45,2
1999 | 47,1 | 49,2 | 44,7
2000 | 57,6 | 71,6 | 41,2
2001 | 60,0 | 71,0 | 47,2
2002 | 59,9 | 69,1 | 49,2
2003 | 56,3 | 63,5 | 47,9
2004 | 68,5 | 83,4 | 51,1
Такі негативні тенденції призвели до зниження рівня задоволення фізіологічних потреб населення в основних продуктах харчування (табл. ). Як свідчать дані таблиці, фізіологічні потреби по більшості продуктів харчування не задовольняються протягом 1990-2005 років. Так у 2004 році річна норма споживання м’яса на одну особу не задовольнялась на 40,4 кг; цукру – на 12,1 кг; риби – на 6,1 кг; молока – на 96,3 кг; плодів та ягід – на 10,3 кг; яєць – на 50 шт. В той же час окремі продукти харчування (перевищення норми яких вважається нераціональним харчуванням) явно переважають в раціоні населення області: картопля – на 35,1 кг; овочі – на 24,9 кг; олія – на 3,4 кг.
Виробництво продукції сільського господарства в області зменшилася у порівняні з 1990 роком на третину, а по окремих показниках – майже наполовину: виробництво продукції тваринництва в 2003 році зменшилося на 52,1 %.
Невиконання харчовою промисловістю повною мірою своєї функції щодо забезпечення науково обґрунтованих потреб населення в продуктах харчування пов'язане з падінням купівельної спроможності населення, зменшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, значним скороченням протягом тривалого часу обсягів переробки сільськогосподарської сировини, а також техніко-економічною та організаційно-економічною відсталістю галузі. Більшість підприємств харчової промисловості потребують докорінного оновлення матеріально-технічної бази, оскільки умови конкурентної боротьби вимагають впровадження сучасного високопродуктивного устаткування і новітніх технологій, широкого залучення наукового потенціалу.
Таблиця 2
Споживання продукції агропромислового виробництва населенням
в Черкаській області
(на одну особу за рік, кг)
Продукти | Фізіологічна норма, кг | 1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004
Хлібні продукти | 101,0 | 143,0 | 140,0 | 146,2 | 144,5 | 139,5 | 140,1 | 142,9
Картопля | 124,0 | 180,1 | 167,1 | 164,7 | 166,7 | 153,5 | 156,4 | 159,1
Овочі та баштанні | 161,0 | 128,1 | 146,8 | 147,6 | 149,6 | 149,1 | 150,6 | 153,1
Плоди, ягоди та виноград | 90,0 | 41,7 | 17,3 | 23,8 | 17,7 | 24,4 | 30,4 | 31,4
М’ясо (у забійній вазі) | 83,0 | 62,4 | 44,2 | 39,9 | 36,9 | 36,9 | 37,6 | 42,6
Молоко | 395,0 | 342,1 | 259,0 | 216,3 | 221,7 | 252,7 | 246,6 | 247,8
Яйця, шт. | 291 | 260 | 175 | 199 | 200 | 205 | 207 | 210
Риба та рибні продукти | 20,1 | 19,6 | 4,8 | 9,5 | 12,9 | 13,7 | 12,9 | 13,5
Цукор | 38,0 | 55,1 | 33,7 | 37,6 | 37,5 | 39,1 | 38,0 | 43,0
Олія | 13,3 | 11,0 | 8,5 | 8,5 | 9,0 | 10,2 | 11,4 | 14,4
Однак проведений аналіз свідчить, що в Черкаській області є в наявності значні резерви підвищення ефективності вирощування сільськогосподарської сировини для виробництва харчових продуктів, які пов'язані з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці, їх якості і зниження витрат на їх виробництво.
На це вказує і позитивна динаміка розвитку підприємств по переробці сільгосппродуктів в Черкаській області. Зростають обсяги виробництва основних видів харчових продуктів, зростає середня заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві, покращуються фінансові показники діяльності підприємств. агропромислове виробництво стає дедалі привабливішим як для внутрішніх інвесторів, так і для іноземних. Разом з тим, діяльність переробних підприємств залежить від сировинної бази, проте, переважна частина сільгосппродукції реалізується через комерційні структури, що звужує ринок сировини для підприємств, також, значною залишається частка продуктів харчування в імпорті товарів.
У третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності розвитку агропромислового виробництва в регіоні” окреслено комплекс першочергових заходів, які є визначальними для АПК Черкаського регіону на нинішньому етапі розвитку. З огляду на особливості агропромислового виробництва, які полягають у високій матеріаломісткості та виключній соціальній значущості їх кінцевої продукції, основними видами ефективності розвитку виробництва в залежності від отриманих результатів є економічна, соціальна і екологічна ефективність. Для подолання кризового екологічного стану необхідно впроваджувати заходи щодо вилучення з обігу 20-30% непридатних для обробітку малопродуктивних площ під вирощування багаторічних трав і заліснення; удосконалення системи обробітку ґрунту та використання добрив, особливо на площах, уражених радіонуклідами; удосконалення системи захисту рослин; виділення біля річок, ставків і водосховищ водоохоронних зон.
Крім того, слід ви-вести зі зрошення землі з негативним еколого-меліоративним станом, застосувати комплексну реконструкцію і модернізацію зрошувальних си-стем, впровадити прогресивні системи земле-робства (сівозміни, обробіток ґрунту, хімічну меліорацію, удобрення, режими і засоби зро-шення) та використовувати для зрошення воду 1-го класу.
Регулювати надходження органіки в ґрунт можливо також впровадженням науково обґрунтованих сівозмін та використанням побічної рос-линної продукції. Потреба в органічних добривах за на-явності в сівозміні 30% просапних і 20% бага-торічних трав становить 4,2 т/га, а при 50% просапних і 40% зернових — 10 т/га. Заорюван-ня 1 т соломи пшениці озимої забезпечує нако-пичення 0,2 т/га гумусу.
Для стабілізації гумусного стану ґрунтів по-трібно збільшити обсяги застосування органіч-них добрив, оптимізувати співвідношення між просапними культурами і культурами суцільної сівби, збільшити посівні площі багаторічних трав, мінімізувати обробіток ґрунту, проводити хімічну меліорацію (вапнування, гіпсування), що забез-печує закріплення гумусу на поверхні мінераль-ної частини ґрунту.
Для збереження родючості ґрунтів потрібно щороку вносити з органічними та мінеральними добривами 4 млн т поживних речовин.
На найбільш ущільнених ґрунтах потрібно знижувати навантаження сільгосп-техніки. Проте мінімізувати обробіток диференційовано під кожну культуру.
Ці заходи варто включити як складову частину до Національної програ-ми охорони і раціонального використання земель. В скла-ді Держкомзему України слід виділити державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Створений орган має кон-тролювати дотримання земельного законодав-ства, використання земельних ділянок відпові-дно до цільового призначення, державного обліку і реєстрації земель, надавати методичну допо-могу і рекомендації органам виконавчої влади, місцевого самоврядування, власникам землі, землекористувачам з питань раціонального ви-користання і охорони земель.
Ак-туальним є подальше по-ліпшення структурної організації сільськогосподарських досліджень, їхньої координації з урахуванням обмежених коштів, поглиблення інтеграції в системі: навчання – наукові дослі-дження – інформаційно-консультативне забез-печення сільськогосподарського виробництва. Необхідно розробити комплексну Національну програму розвитку агропромислового комплексу і відтворення, охо-рони, раціонального використання земельних ресурсів.
Для забезпечення конкурентних переваг Черкаського регіону в регіональному територіальному розподілі праці по виробництву продуктів харчування у відповідності з наявними природними і потенційними можливостями необхідно суттєво підвищити ефективність розвитку сировинної бази, довести врожайність основних сільськогосподарських культур до рівня світових показників; здійснити докорінне оновлення матеріально-технічної бази АПК у відповідності з новітніми досягненнями наукових технологій та вимогами світових стандартів; забезпечити стимулювання розвитку приватного сектора у виробництві продуктів харчування, всебічне залучення іноземних інвестицій для розвитку індустрії харчування, інтенсивне формування потужного експортного потенціалу продовольчих товарів, систематичне вивчення і завоювання нових ринків збуту продуктів харчування за межами країни тощо.
Одним з головних стратегічних напрямків розвитку агропромислового виробництва є залучення інвестицій з урахуванням галузе-вих особливостей, прийняття ефективних уп-равлінських рішень щодо розробки й реалізації інвестиційних проектів. Визначено основні напрями залучення інвестицій: розробка регіо-нальних програм стимулювання приватних інвестицій, розвиток ринку цінних паперів, створення вільних економічних зон, придбання іноземними інвесторами акцій вітчизняних виробників, страхування інвес-тицій від некомерційних ризиків, концентрація внутрішніх ресурсів при централізованій підтримці з метою реалізації пріоритетних інвестиційних проектів.
Доведено, що в агропромисловому виробництві існує недосконалість процесу освоєння інвестицій з наступних причин: слабка адаптивність і низька інноваційна активність агропромислових підприємств; безсистемність і роздробленість впровадження інновацій; відсутність комплексності освоєння інновацій; недосконалість організаційно-економічного механізму управління діяльністю; відсутність висококваліфікованих менеджерів з досвідом просування інновацій.
Визначено послідовність етапів створення економічного механізму розвитку агропромислового виробництва регіону: проведення фінансового та господарського аналізу агропромислових підприємств; проведення аналізу ринкової ситуації, стану інноваційної та інвестиційної діяльності; формування комплексно-цільової національної програми агропромислового виробництва регіону; розробка і відбір бізнес-проектів; формування інноваційних і інвестиційних пакетів; формування системи управління; створення інтегральних цільових структур під реалізацію інвестиційних пакетів; реалізація проектів у рамках інноваційних програм; контроль за поверненням залучених коштів; оцінка ефективності інвестиційних вкладень, рефінансування, реінвестувань інновацій. При цьому основними виконавцями є: координаційна рада при адміністрації регіону, підприємства; ВНЗ, НДІ, аудиторські фірми. Результати: реалізація проектів, об’єднаних в пакети в рамках затверджених інноваційних програм.
ВИСНОВКИ
1. На регіональному рівні агропромислового виробництва потрібно виділяти внутрішні чинники розвитку агропромислового виробництва: соціально-економічна ситуація в регіоні, потенціал самозабезпечення, кон'юнктура регіонального ринку продовольства, розвиненість торгової і транспортної інфраструктури в регіоні, регіональна економічна політика і регулювання, участь в міжрегіональному обміні, екологічна ситуація. Серед зовнішніх чинників визначено наступні: кон'юнктура національного ринку продовольства, макроекономічна ситуація, стан національного АПК, екологічна ситуація в країні, розвиненість торгової і транспортної інфраструктури в країні, національна економічна політика і регулювання.
2. Агропромислове виробництво визначається як складна, динамічна, ієрархічна, відкрита соціально-економічна система. З урахуванням специфічних рис та особливостей функціонування під його розвитком слід розуміти взаємопов'язану діяльність підприємств і організацій, а також домашніх господарств, що належать до різних форм власності і господарювання в ринкових умовах з урахуванням опосередкованого впливу держави, спрямованого на підвищення їхньої економічної ефективності.
3. Наведена сукупність різних характеристик агропромислового виробництва регіону визначає, у свою чергу, систему його регулювання. Основою побудови такої системи є ведення агропромислового виробництва регіону, що складається з технологічної, економічної та соціальної підсистем. Технологічна підсистема пов'язана з рівнем забезпечення кадрами, необхідними ресурсами й основними засобами виробництва, дотриманням всіх основних технологічних процесів. Економічна підсистема визначає фінансове становище господарських суб'єктів i включає систему цін і тарифів. Соціальна підсистема визначає демографічні чинники, кадрове забезпечення соціальної сфери, умови праці, освіту й підготовку кадрів для виробництва, а також рівень матеріального добробуту працівників.
4. Розвиток сільського господарства на Черкащині в 1990-2004 рр. характеризується тенденцією зменшення обсягів виробництва до 2003 р. включно. Такі негативні тенденції призвели до зниження рівня задоволення фізіологічних потреб населення в основних продуктах харчування. Невиконання харчовою промисловістю повною мірою своєї функції щодо забезпечення науково обґрунтованих потреб населення в продуктах харчування пов'язане з падінням купівельної спроможності населення, зменшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зі значним скороченням протягом тривалого часу обсягів переробки сільськогосподарської сировини, а також з техніко-технологічною та організаційно-економічною відсталістю галузі.
5. Проведений аналіз свідчить, що в Черкаській області є в наявності значні резерви підвищення ефективності вирощування сільськогосподарської сировини для виробництва харчових продуктів, які пов'язані з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці, їх якості і зниження витрат на їх виробництво.
На це вказує і позитивна динаміка розвитку підприємств перероблення сільгосппродуктів в Черкаській області. Зростають обсяги виробництва основних видів харчових продуктів, зростає середня заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві, покращуються фінансові показники діяльності підприємств.
6. Для подолання кризового екологічного стану потрібно вилучити з обігу непридатні для обробітку малопродуктивні площі; удосконалити систему використання добрив; удосконалити систему захисту рослин; виділити біля річок, ставків і водосховищ водоохоронні зони; застосувати комплексну реконструкцію і модернізацію зрошувальних си-стем, впровадити прогресивні системи землеробства; диференційовано знижувати навантаження сільгосптехніки на найбільш ущільнених ґрунтах.
7. В складі Держкомзему України слід виділити державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Необхідно розробити комплексну Національну програму розвитку агропромислового комплексу і відтворення, охорони, раціонального використання земельних ресурсів.
8. Одним з головних стратегічних напрямків розвитку агропромислового виробництва є залучення інвестицій з урахуванням галузе-вих особливостей, прийняття ефективних уп-равлінських рішень щодо розробки й реалізації інвестиційних проектів. Визначено основні напрями залучення інвестицій: розробка регіо-нальних програм стимулювання приватних інвестицій, розвиток ринку цінних паперів, створення вільних економічних зон, придбання іноземними інвесторами акцій вітчизняних виробників, страхування інвес-тицій від некомерційних ризиків, концентрація внутрішніх ресурсів при централізованій підтримці з метою реалізації пріоритетних інвестиційних проектів.
9. Обґрунтовано складові елементи, виконавські структури, послідовність етапів формування економічного механізму розвитку агропромислового виробництва регіону: проведення фінансового та господарського аналізу агропромислових підприємств; проведення аналізу ринкової ситуації, стану інноваційної та інвестиційної діяльності; формування комплексно-цільової національної програми агропромислового виробництва регіону; розробка і відбір інноваційних бізнес-проектів; формування інноваційних і інвестиційних пакетів; формування системи управління; створення інтегральних цільових структур під реалізацію інвестиційних пакетів; реалізація проектів у рамках інноваційних програм; контроль за поверненням залучених коштів; оцінювання ефективності інвестиційних вкладень, рефінансування реінвестувань інновацій. При цьому основними виконавцями є: координаційна рада при адміністрації регіону, підприємства; ВНЗ, НДІ, аудиторські фірми. Результати: реалізація проектів, об’єднаних в пакети в рамках затверджених інноваційних програм.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Шпак Ю.В. Економічні та екологічні аспекти продовольчої проблеми Черкащини і шляхи їх вирішення // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 12. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 53–58.
2. Шпак Ю.В. Стан та перспективи розвитку інвестиційної діяльності в харчовій промисловості Черкаського регіону // Економіст. – 2005. – №8. – С. –85.
3. Шпак Ю.В. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в харчовій промисловості Черкащини. // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 13. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 80–83.
4. Шпак Ю.В. Резерви підвищення розвитку ефективності харчової промисловості. Регіональний аспект (на прикладі Черкаської області) // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 14. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. –
С. 65-68.
5. Шпак Ю.В. Фактори підвищення ефективності економічних умов розвитку агропромислового виробництва в регіоні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 15. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 148–152.
6. Шпак Ю.В. Інноваційна модель регіонального розвитку переробної сфери АПК // Економіка АПК. – 2006. – №3. – С. 65–69.
Статті в інших виданнях, тези конференцій:
7. Шпак Ю.В. Шляхи подолання наслідків інтенсифікації сільськогосподарського виробництва у контексті продовольчої безпеки (на прикладі Черкаського регіону) // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції: Черкаси. – 2004. – С. –223.
8. Шпак Ю.В. Шляхи інтенсифікації харчової промисловості Черкаського регіону // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції: Черкаси. – 2005. – С. –168.
9. Шпак Ю.В. Регіональний аспект зовнішньої економічної діяльності в харчовій промисловості (на прикладі Черкаського регіону України) // „Динаміка наукових досліджень’2005”. Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Том 20: Регіональна економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. –54.
АНОТАЦІЯ
Шпак Ю.В. Формування і розвиток агропромислового виробництва в регіоні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2006.
Дисертацію присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню формування та розробці шляхів підвищення ефективності розвитку агропромислового виробництва в регіоні. Узагальнено теоретико-методичні засади розвитку агропромислового виробництва. Проведено оцінку забезпечення розвитку агропромислового виробництва. Обґрунтовано потреби регіону в агропромисловій продукції. Визначено резерви підвищення ефективності розвитку продовольчого комплексу в регіоні. Визначено засади розвитку агропромислового виробництва та розроблено економіко-екологічні заходи у регіоні. Визначено шляхи розвитку зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності агропромислового виробництва. Запропоновано впровадження результатів інноваційного процесу в агропромислове виробництво регіону.
Ключові слова: агропромислове виробництво, ефективність, оцінка, продукція, регіон, розвиток, формування.
АННОТАЦИЯ
Шпак Ю.В. Формирование и развитие агропромышленного производства региона. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Днепропетровский государственный аграрный университет. – Днепропетровск, 2006.
Диссертация посвящена разработке и обоснованию теоретико-методологических и прикладных основ формирования и развития агропромышленного производства региона, усовершенствованию путей повышения его эффективности. Обоснованы технико-методологические основы развития агропромышленного производства. Проведено оценку обеспечения его развития. Обоснованы потребность региона в агропромышленной продукции, резервы повышения эффективности развития производственного комплекса в регионе. Определены основы развития агропромышленного производства, пути развития внешнеэкономической и инвестиционной деятельности агропромышленного комплекса. Предложено внедрение результатов инновационного процесса в агропромышленное производство региона.
Разработаны теоретические основы развития производства продовольственных ресурсов в рыночных условиях, критерии и показатели агропромышленного производства в Черкасской области. Произведен экономический анализ производства продукции АПК в регионе. Определены потребности региона в продуктах питания, уровень и источники их удовлетворения. Проанализирован технико-экономический уровень производства АПК в области.
Рассмотрены источники повышения эффективности экономических условий развития АПК в центральных регионах Украины, исследованы экономические и экологические аспекты продовольственной проблемы, пути их решения, формы развития внешнеэкономической и инвестиционной деятельности в агропромышленном комплексе Черкасского региона. Проанализированы роль и значение внедрения научно-технического прогресса для повышения эффективности агропромышленного производства.
Впервые предложен алгоритм формирования инновационных программ развития агропромышленного производства в регионе. Обоснован механизм повышения экономической эффективности агропромышленного производства: внедрение в народное хозяйство Украины научно-методологических принципов современной аграрной политики, сочетание рыночных экономических рычагов с государственным регулированием, создание социально-экономических механизмов увеличения внутреннего аграрного рынка, обеспечение стабильного развития агропромышленного производства на инвестиционно-инновационной основе, прогнозирование стратегических целей экологически чистого производства АПК, определение основы направлений внешнеэкономической деятельности АПК в плане расширения экспортных возможностей отечественного товаропроизводителя в сфере АПК, создание оснований для обеспечения внешней продовольственной независимости.
В исследовании определено основные направления привлечения инвестиций: разработка региональной программы стимулирования частных инвестиций, развитие рынка ценных бумаг, создание свободных экономических зон, приобретение иностранными инвесторами акций отечественных производителей, страхование инвестиций от некоммерческого риска, концентрация внутренних ресурсов при централизованной поддержке с целью реализации приоритетных инвестиционных продуктов.
Обоснованы составляющие элементы, исполнительские структуры, последовательность этапов формирования экономического механизма развития агропромышленного производства региона: проведение финансового и хозяйственного анализа агропромышленных предприятий; анализа рыночной ситуации, состояния инновационной и инвестиционной деятельности; формирование комплексно-целевой национальной программы агропромышленного производства регионов; разработка и отбор инновационных бизнес-проектов; создание интегральных целевых структур для реализации инвестиционных пакетов; рефинансирование, реинвестирование инноваций. Результат: реализация проектов, объединенных в пакеты в рамках утвержденной инновационной программы.
Ключевые слова: агропромышленное производство, эффективность, оценка, продукция, регион, развитие, формирование.
summary
SHPAK Y.V. Formation and development of the agrarian and industrial production in the region. – Manuscript.
Dissertation for Candidate of Economic Sciences degree, speciality 08.07.02 – Economics of Agriculture, Agrarian and Industrial Complex. The Dnipropetrovsk state agrarian University, Dnipropetrovsk, 2006.
The dissertation is dedicated to the formation, development and substantiation of theoretical and practical bases of improvement of economic formation and development mechanism of the agricultural and industrial production in the region. The analysis of a social and economic situation and development conditions of the agricultural and industrial production in Cherkassy area was carried out. The subjects of research are the social and economic conditions for creating of the effective methods and forms of the produce processing industry’s development.
Theoretical basis of increasing of economic efficiency of production at the processing industry enterprisers in the market conditions of production at the regional level are analyzed.
Criterions of regional reserves for increasing of economic efficiency in agricultural production and ways for investition activity in the regional agricultural and industrial production in the region are determined in the dissertation.
Special attention is paid to the role of innovation, scientific and technological progress for further formation and development of the agricultural and industrial production.
The methodological recommendations for improvement of the economic efficiency of the processing industry are offered for practical use.
Key words: agrarian and industrial production, efficiency, estimation, production, region, development, formation.
Шпак Юрій Валерійович
ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК
АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В РЕГІОНІ
Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Підписано до друку 21.04.2006 р. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.
Ум. друк. арк. 0,9. Обл.–вид. арк. 0,9. Зам. № 155-06. Тираж 100 прим.
Надруковано в редакційно-видавничому центрі
Черкаського державного технологічного університету
бульвар Шевченка, 460, м. Черкаси 18006
