Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

ТОПОЛЬНИЦЬКА Галина Юріївна

УДК 159.9: 356.13 (477)

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН

У КУРСАНТІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

Спеціальність 19.00.09

„Психологія діяльності в особливих умовах”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Хмельницький – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

ГУЛЬБС Ольга Анатоліївна,

Харківський національний педагогічний університет

ім. Г. Сковороди, кафедра педагогіки та психології,

завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент БАРКО Вадим Іванович, Академія управління МВС України, проректор;

кандидат психологічних наук КАРПІЛЯНСЬКИЙ Дмитро Анатолійович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, докторант.

Провідна установа:

Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості ім. П. Р. Чамати, м. Київ.

Захист відбудеться “ 9 ” листопада 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана. Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано “ 3 ” жовтня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук В. В. Журавльов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Складність завдань, виконання яких залежить від злагодженості та взаєморозуміння членів військових підрозділів висуває сьогодні високі вимоги до майбутніх офіцерів-прикордонників щодо оволодіння військово-професійними і спеціальними знаннями, формування в них високої внутрішньої культури і вміння ефективно взаємодіяти з людьми відповідно до прийнятих в суспільстві і Збройних силах України правил і норм життєдіяльності.

Водночас, сучасний стан підготовки військових фахівців потребує суттєвого вдосконалення. Наявність численних проблем, пов’язаних із скороченням і ліквідацією багатьох вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ), ротацією та зменшенням частини військових викладачів, зниженням престижу військової служби в суспільстві призвели до того, що вища військова школа із соціального інституту, зорієнтованого на підвищення культури в Збройних силах України та вищих військових формувань, сама поступово перетворюється у пересічного споживача культурної продукції. Наслідком такого стану справ є зниження загальнокультурного рівня курсантів та офіцерів, що не сприяє ні підвищенню престижу військової служби, ні обороноздатності країни в цілому.

За сучасних умов реформування Збройних сил України та Державної прикордонної служби України проблема формування високої внутрішньої культури майбутніх офіцерів необхідно вирішувати на основі науково обґрунтованих підходів, щонайперше з урахуванням вимог міждисциплінарних досліджень системи навчально-виховного процесу. Особливе значення при вирішенні цієї проблеми мають ті дослідження, котрі спрямовані на вивчення культури міжособистісних відносин (МОВ) військовослужбовців, тому що саме ці взаємини є найбільш важливими і разом з тим проблемними з огляду на зміцнення військової дисципліни, а також підвищення ефективності виконання завдань військової служби. Саме тому назріла потреба ґрунтовно вивчити психологічні засади культури міжособистісних відносин курсантів і формувати в них на цій основі психологічні риси, які сприяли б становленню відносин і взаємодій у рамках правил і норм, прийнятих і схвалених суспільством.

Таким чином, актуальність соціально-психологічного дослідження зумовлена:

-

-

-

Тема затверджена рішенням вченої ради Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького 31 березня 2005 року, протокол № 10 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6. від 27.06.2006 року).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до реалізації основних положень Концепції виховної роботи в Збройних силах України та інших військових формуваннях України, в межах перспективного та поточного планів наукової та науково-організаційної діяльності Державної прикордонної служби України, перспективного та поточного планів наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, за темою НДР № 206-0003 К „Діагностика та попередження проблеми взаємодії особового складу прикордонного підрозділу” в науково-дослідному інституті Державної прикордонної служби України.

Об’єктом дослідження є культура міжособистісних відносин у майбутніх офіцерів-прикордонників.

Предмет дослідження: психологічні умови формування культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників.

Гіпотеза дослідження. В основі культури міжособистісних відносин знаходяться когнітивні особливості, а також особливості потребнісно-мотиваційної та ціннісно-орієнтовної сфер особистості у життєдіяльності курсантів. Така культура постає динамічною характеристикою, що змінюється під впливом психологічних умов, основними серед яких є: рівень розвитку курсантського колективу, наявність системи загальних духовних цінностей, індивідуально-психологічні особливості курсантів, їхні психологічні настановлення на військову службу, а також педагогічна майстерність командирів і викладачів, їхній особистий приклад у дотриманні правил і норм службових взаємостосунків, статутний порядок і налагоджений побут у курсантських підрозділах.

Мета дослідження: обґрунтувати зміст і сутність культури міжособистісних відносин у майбутніх офіцерів-прикордонників, а також визначити психологічні умови, що забезпечують її формування, і на цій основі розробити практичні рекомендації щодо формування культури міжособистісних відносин в курсантських підрозділах.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників.

2. Визначити зовнішні показники культури міжособистісних відносин у курсантів, рівні її сформованості в курсантських підрозділах, колективно-психологічні і суб’єктивно-особистісні умови, які спричинюють цей процес.

3. Обґрунтувати основні напрямки формування культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників під час їхнього навчання у ВВНЗ.

Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення вітчизняних психологів К. О. Абульханової-Славської, Б. Г. Ананьєва, Г. М. Андрєєвої, О. О. Бодальова, Л. С. Виготського, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, С. Д. Максименка, В. М. М’ясищева, О. В. Петровського, С. Л. Рубінштейна про соціально-історичне зумовлення психіки і поведінки людини, єдність особистісних, соціальних і діяльнісних чинників у становленні форм психологічного відображення, його детермінацію психологічними умовами, діяльнісне опосередкування міжособистісних відносин у соціальній групі, системний підхід до дослідження психологічних процесів, а також теоретичні положення, сформульовані військовими психологами Є. М. Потапчуком, О. Д. Сафіним, О. В. Тімченком, В. В. Ягуповим та іншими дослідниками щодо закономірностей перебігу цих процесів у військових колективах. Теоретична концепція дослідження базується на наступних принципах: системності, детермінізму, розвитку, єдності свідомості та діяльності.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань нами був використаний комплекс теоретичних та емпіричних методів.

1. Теоретичний і системно-структурний аналіз психологічної й спеціальної літератури з проблеми дослідження для обґрунтування моделі та показників культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників, визначення рівнів сформованості досліджуваного феномена (методи узагальнення, порівняння, моделювання).

2. Констатувальний експеримент: методи спостереження, бесіди, інтерв’ю, аналіз результатів анкетування, метод експертних оцінок, опитування, тренінг, явне та приховане спостереження, тестування за методиками „Модульна методика діагностики міжособистісних відносин” (А. Анцупов), „Спрямованість особистості” (В. Смєкал і М. Кучер), „Методика ціннісних орієнтацій” (М. Рокич), „16-факторний особистісний опитувальник” (Р. Кеттелл), „Методика діагностики міжособистісних відносин” (Т. Лірі), метод контент-анализу.

3. Формувальний експеримент спрямований на зміну рівнів сформованості культури міжособистісних відносин у курсантів, при цьому в основі аналізу знаходиться процес зміни психологічних рис особистості під час навчально-виховного процесу. Емпіричні дані зміни ціннісно-орієнтаційного, потребнісно-мотиваційного, когнітивного та емоційно-вольового компонентів культури МОВ у курсантів з 1 по 4 курс були отримані за допомогою вищевказаних методик і тестів.

4. Обробку результатів дослідження було проведено на персональному комп’ютері методами математичної статистики, що охоплюють кореляційний і факторний аналізи з використанням програмного забезпечення „Excel-2000” і „Statistika 5.0”.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

- уперше визначено сутність і зміст культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників як соціально-психологічного явища, розкрито основні тенденції розвитку курсантських колективів у межах універсального вимірювання культури „колективізм – індивідуалізм”;

- уточнені психологічні умови, які впливають на формування культури міжособистісних відносин курсантів, визначена динаміка її формування у системі організованого навчально-виховного процесу;

- удосконалені психологічні знання про залежність між культурою міжособистісних відносин та потребнісно-мотиваційною сферою особистості курсанта-прикордонника, його когнітивними здібностями та поведінковою активністю; емпіричним шляхом доведено провідну роль потребнісно-мотиваційної сфери у формуванні високої культури міжособистісних відносин;

- розроблена та апробована методика, що спрямована на формування культури міжособистісних відносин у курсантів під час їхнього навчання у ВВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів полягає:

-

-

-

Практичні рекомендації впроваджено у навчально-виховний процес підготовки офіцерів у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації № 9 від 4 березня 2006 року), у військовому інженерно-технічному інституті Подільського державного аграрно-технічного університету (акт реалізації від 20 квітня 2006 року), а також використано при опрацюванні науково-дослідної роботи „Діагностика та попередження проблеми взаємодії особового складу прикордонного підрозділу” в науково-дослідному інституті Державної прикордонної служби України (акт реалізації № 141-а від 5 червня 2006 року).

Дослідження проводилося у три етапи:

1 етап (2003-2004 рр.): вивчення наукових джерел; розробка теоретичної моделі дослідження; підбір методик збору емпіричного матеріалу, його накопичення; спостереження за особливостями взаємостосунків курсантів у службовій і неслужбовій обставинах.

2 етап (2004-2005 рр.): проведення психологічного аналізу феномена „культура міжособистісних відносин у курсантів”; виокремлення критеріїв і рівнів сформованості культури міжособистісних відносин в курсантських під-розділах; обґрунтування системи психологічних умов, які впливають на форму-вання цієї культури; апробація методик та інструментарію збору й обробки соціально-психологічної інформації; проведення пілотажного дослідження і початкового виміру констатувального експерименту, обробка його результатів.

3 етап (2005-2006 рр.): створення оптимальних психологічних умов формування культури міжособистісних відносин у курсантів (проведення формувального експерименту); проведення другого зрізу констатувального експерименту; перевірка тенденцій, виявлених на другому етапі дослідження; формулювання теоретичних висновків і практичних рекомендацій.

Експериментальною базою проведеного дослідження стали курсанти (вибірка 230 осіб) Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, котрі обстежувалися у 2003-2006 роках.

Апробація результатів дослідження. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження обговорювались та отримали схвалення на 3-й Міжнародній науково-практичній конференції “Професійне становлення особистості: проблеми та перспективи” (Хмельницький, 2005 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України”(Хмельницький, 2006 р.); на засіданнях кафедри соціально-економічних дисциплін і кафедри педагогіки та психології Національної Академії Прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (Хмельницький, 2003-2006 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження автором опубліковано у чотирьох виданнях, рекомендованих ВАК України, три з яких є фаховими. Усі публікації є одноосібними.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 223 сторінок, з яких основного тексту – 150 сторінок. Робота містить 8 рисунків, 21 таблицю. Список використаних джерел налічує 184 найменування.

Основний зміст Дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічний аналіз культури міжособистісних відносин у курсантів вищих військових навчальних закладів” розкрито результати психологічного аналізу культури міжособистісних відносин у курсантів, уточнено сутність і структуру цього складного психічного явища, а також визначені психологічні умови та їх вплив на формування культури МОВ.

Аналіз науково-психологічних джерел свідчить про те, що вивченням окремих питань стосовно взаємовідносин військовослужбовців займалися такі військові дослідникияк: В. М. Мушкатов, В. М. Невмержицький, Т. І. Олійник, Я. В. Подоляк, М. В. Савчин, О. В. Тімченко, М.Ф. Феденко, В. В. Ягупов та ін. Щодо дослідження цієї проблеми в умовах прикордонної служби, то слід відмітити, що деякі її аспекти вивчали: В. В. Олійник, Є. М. Потапчук, О. Д. Сафін, С. А. Чистяков. Однак, проблема міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників не стала предметом спеціальних досліджень.

У більшості психологічних досліджень аналізується навчально-виховний процес як фактор, який впливає на психіку курсанта або загальні психологічні явища, властиві курсантським колективам. З’ясовано, що специфіка курсантського колективу полягає у тому, що він поєднує в собі елементи військового та навчального підрозділу. Це, у свою чергу, позначається на характері міжособистісних відносин у курсантів, які виступають в ролі як військовослужбовців, так і студентів.

За результатами проведеного аналізу різних підходів і поглядів на культуру МОВ було з’ясовано, що основними соціокультурними категоріями, які є, з одного боку, формами культури, а з іншого - формами психічного відображення предметно-культурного світу, виступають знання, норма, соціальний зразок і цінність.

З урахуванням знань, норм, традицій, соціальних зразків, культуру доречно визначити як таке соціальне явище, котре властиве усім членам певного суспільства. Але разом з тим ступінь чи рівень засвоєння та прийняття кожною людиною норм, цінностей та моделей поведінки різняться між собою. Тому культура МОВ - це якісна характеристика, сутність якої полягає в усвідомленні актуальних взаємин як цінності, в регулюванні своїх емоційно-вольових почуттів і поведінки у просторі суспільно значущих і професійно вагомих норм і традицій, як складових конкретного виду культури.

У зарубіжній та вітчизняній психології аналіз і дослідження ціннісних орієнтацій особистості проводилися за допомогою таких понять як „потреба”, „мотив”, „зміст”, „установка” та „спрямованість”. Установка розглядається як цілісно-особистісний стан готовності, налаштованості на поведінку в певній ситуації і служить для задоволення тієї чи іншої потреби.

Таким чином, сукупність раніше закріплених, а отже й, культурно зумовлених установок, налаштованість на ту чи іншу поведінку та відносини, в основі яких лежать потребнісно-мотиваційні та ціннісні утворення особистості, є сутністю культури міжособистісних відносин.

Встановлено, що формування культури МОВ у курсантів відбувається за певних зовнішніх та внутрішніх психологічних умов, які стосовно неї відіграють роль як обстановки, так і джерела формування. До них належать: загальнокультурні умови й умови організації навчально-виховного процесу; колективно-психологічні та суб’єктивно-особистісні умови.

Таким чином, результати проведеного дослідження вказують на те, що культура МОВ у курсантів-прикордонників - це індивідуальний соціально-психологічний конструкт, що відображає як внутрішній, „суб’єктивний” зміст психологічного світу особистості, так і зміст формально-поведінкових реакцій.

Культура МОВ у курсантів сутнісно інституціоналізована, оскільки визначена та закріплена у вигляді соціальних норм, правил, тобто діє як система, що задовольняє суспільно схвалені цілі. Нормативні відносини військовослужбовців визначені Статутами Збройних сил України, іншими керівними документами і встановлюють чіткі рамки їхньої поведінки, задають мотиви та оцінкові критерії тих чи інших учинків. Примітна особливість нормативних взаємин полягає у тому, що вони, по-перше, мають детальну регламентацію, котра опирається на юридичні акти, а, по-друге, характеризуються „безособовістю”, оскільки спрямовані до всіх військовослужбовців.

Тому виникає потреба у проведенні емпіричного дослідження динаміки формування культури міжособистісних відносин у курсантів з метою обґрунтування зовнішніх показників цієї культури та визначення рівнів сформованості досліджуваного феномена у курсантських підрозділах.

У другому розділі „Емпіричне дослідження динаміки формування культури міжособистісних відносин у курсантів під час навчально-виховного процесу” представлені результати проведеного констатувального експерименту, під час якого було розкрито основні етапи дослідження культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників, проведено психодіагностику рівнів сформованості цієї культури, а також здійснено аналіз змін індивідуально-психологічних особливостей курсантів і рівня розвитку курсантських колективів та формування культури МОВ.

На основі категорій, що характеризують нормативну культуру, а також термінів, що описують різні сторони взаємовідносин, було складено опитувальник з 25 характеристик, котрі визначають, на наш погляд, поняття „культура міжособистісних відносин”. У результаті проведення опитування, під час якого учасники робили спеціальне ранжування категорій, ми виявили загальні та особливі тенденції їхньої переваги для різних соціальних груп. На основі проведеного семантичного аналізу і співвіднесення категорій підсумкові результати з вивчення характеристик культури міжособистісних відносин курсантів було зведено в таблицю 1.

Таблиця 1

Підсумкові результати пілотажного дослідження щодо виявлення понять, які

характеризують культуру міжособистісних відносин у курсантів

Категорії | Коротка семантична характеристика | Показник, який використано в дослідженні

Повага | Поважати – визнавати будь-що; брати до уваги інтереси інших; цінувати за щось

Повага - шанобливе ставлення, що ґрунтується на визнанні гідностей людини | Визнання

гідності людини

Терпимість до недоліків | Терпимість - здатність миритися з ким (чим-небудь); ставитися поблажливо, з розумінням | Терпимість

до недоліків

Увічливість | Увічливість - здатність дотримуватись правил пристойності; увічливість, чемність у взаєминах | Увічливість

у взаєминах

Доброзичливість | Доброзичливість - прояв участі, прихильність, співчуття, готовність допомогти | Готовність

допомогти

Уміння слухати | Уміння слухати - здатність брати до уваги слова інших | Уміння

слухати

Тактовність (чуйність) | Тактовність (чуйність) - почуття міри, що підказує найбільш правильний підхід, найбільш делікатну лінію поведінки стосовно кого-небудь; прояв уваги, турботи, співчуття до інших людей, готовність допомогти чуйність. | Неприйняття

конфліктних способів розв’язання протиріч

Таким чином, основними показниками, які характеризують зовнішній прояв культури міжособистісних відносин курсантів, об’єднаних у межах двох критеріїв є: визнання гідностей людини; терпимість до недоліків інших людей; готовність допомогти; прояв увічливості у взаєминах; уміння слухати; чуйність і уважність у взаєминах; неприйняття конфліктних способів розв’язання протиріч (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл рівнів формування культури міжособистісних відносин

в курсантських підрозділах (вибірка : 230 курсантів – 2003-2006 рр.)

Курси | Низький рівень | Середній рівень | Високий рівень

1 курс (57) | 52% (30) | 44% (25) | 4% (2)

2 курс (60) | 24% (14) | 56% (34) | 20% (12)

3 курс (59) | 16% (9) | 58% (34) | 26% (16)

4 курс (54) | 23% (12) | 50% (27) | 27% (15)

Всього: | 28% (65) | 52% (120) | 20% (45)

На основі отриманих даних можна простежити певну динаміку зміни процентного співвідношення курсантів з різним рівнем культури міжособистісних відносин, яка виявляється в наступному:

а) в наявності помітною є тенденція до зменшення кількості курсантів з низьким рівнем культури від курсу до курсу (з 52до 23і збільшення кількості курсантів із середнім і високим рівнем (з 44до 50і з 4до 27відповідно);

б) абсолютні обсяги змін рівня культури є неоднаковими від курсу до курсу і стабілізуються до 4 курсу, де помітною є приблизно однакова кількість курсантів, що мають низький і високий рівень (23 % і 27 % відповідно);

в) на 4 курсі помітним є певний спад у співвідношенні рівнів формування на користь приросту курсантів з низьким рівнем (з 16 % на третьому курсі до 23відповідно).

Розглядаючи ціннісні орієнтації як підстави, що визначають рівень сформованості культури міжособистісних відносин, було визначено середні ранги термінальних і інструментальних цінностей для груп з низьким, середнім і високим рівнями культури міжособистісних відносин. Конкретизацією колективістсько-індивідуалістської спрямованості таких взаємин стали результати використання у дослідженні культури міжособистісних відносин методики ціннісних орієнтацій М. Рокича. Враховуючи той факт, що не всі цінності, представлені у цій методиці, характеризують саме міжособистісні відносини, в загальному плані ми об’єднали цінності на основі „цінності ставлення, спілкування та взаємодії”. Результати ранжування термінальних цінностей (цінностей-цілей) та інструментальних цінностей (цінностей-засобів) відображено на рисунках 1, 2.

Рис. 1. Динаміка зміни рангових оцінок термінальних цінностей курсантів під час навчання

(2004-2005 рр.)

Рис. 2. Динаміка зміни рангових оцінок інструментальних цінностей курсантів під час навчання

(2004-2005 рр.)

За термінальними цінностями:

- цінності відносин, спілкування та взаємодії не являються першочерговими цінностями-цілями для курсантів, хоча і розглядаються ними в числі значущих цілей в житті (цінність кохання та наявність хороших і вірних друзів займають стійке положення в першій п’ятірці цінностей незалежно від курсу);

- рангові оцінки термінальних цінностей за шкалами „любов” (середнє рангове значення для вибірки 3,8), „щастя інших” (середнє рангове значення для вибірки 16,6), „щасливе подружнє життя” (середнє рангове значення для вибірки 8,1) відображають швидше орієнтованість курсантів на себе, а не на соціальне оточення, особливо при співставленні рангів за шкалами „любов” та „щастя інших”, що загалом співпадає з результатами за методикою „Культурно-ціннісний диференціал”.

За інструментальними цінностями:

- цінності відносини, спілкування та взаємодії представлені різними образними засобами реалізації цінностей-цілей, причому їхня спрямованість свідчить про пріоритет засобів, орієнтованих на себе, а не на соціальне оточення. Це виявляється:

- у низьких рангових значеннях за показниками, котрі зорієнтовані на інші – „альтруїзм” (середнє рангове значення за вибіркою - 17,3), „відповідальність” (середнє рангове значення за вибіркою - 15), „терпимість” (середнє рангове значення за вибіркою - 13,8), „чуйність” (середнє рангове значення за вибіркою - 14,3);

- у поступовому зниженні ступеня значущості особистісних рис, котрі характеризують курсантів з точки зору рефлексивності і саморегуляції своєї поведінки - за шкалою „вихованість” середні рангові значення знизились на 2,5 ранги; за шкалою „самоконтроль” - на 4 ранги;

- у поступовій зміні пріоритету своєї незалежності (шкала „незалежність” мала середній ранг 6,5 на 1 курсі і збільшилася до 1 рангу на 3 і 4 курсах), що визначається зміною цілей-цінностей (цінність „тверда воля” піднялась в середньому на 11 рангів з 1 по 4 курс;

- разом з тим, динаміка зміни середніх рангових значень за деякими шкалами свідчить про зміну загальної вимогливості курсантів до себе: за шкалою „тверда воля” середні рангові значення збільшилися в середньому на 2 ранги; за шкалою „чесність” - на 2 ранги; за шкалою „терпимість” - на 3 ранги.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновки, що на рівні суб’єктивно-особистісних умов на формування культури міжособистісних відносин впливає:

- загальний рівень підготовки курсантів у поведінковій, емоційно-почуттєвій, пізнавальній та моральній сферах;

- система мотивів і установок на позитивне ставлення до іншого і до навчального процесу;

- ступінь задоволеності курсантами своїх соціальних потреб у групі;

- наявність характерологічних особливостей, схильностей особистості до комунікативної діяльності.

Отже, отримані результати нашого психологічного дослідження вказують на доцільність посилення психологічної просвіти курсантів та необхідність розробки шляхів цілеспрямованого формування культури міжособистісної взаємодії під час навчально-виховного процесу.

У третьому розділі „Основні напрямки формування культури міжособистісних відносини у курсантів під час навчально-виховного процесу” удосконалені психологічні знання про залежність між культурою міжособистісних відносин та портебнісно-мотиваційною сферою особистості курсанта, його когнітивними здібностями та поведінковою активністю, запропоновано програму соціально-психологічного тренінгу як виду групової психологічної роботи, спрямованого на набуття знань, умінь та навичок, корекцію і формування установок. Узагальнені результати зміни у показниках розвитку потребнісно-настановчої та мотиваційної сфер зведено в табл. 3.

Таблиця 3

Зміна середніх показників розвитку потребнісно-настановчої та мотиваційної сфер

у результаті проведення формувального експерименту (вибірка: експериментальна

група – 88 курсантів, контрольна – 91 курсант, 2005-2006 рр.)

Групи | Етапи дослід-ження | П а р а м е т р и

Потреба

в спілкуванні | Спрямованість

на себе | Спрямованість

на взаємодію | Спрямованість

на завдання

Експериментальні | до експер. | 46 | 41 | 44 | 49 | 38 | 30 | 34 | 35 | 36 | 31 | 31 | 37 | 31 | 29 | 32 | 33

після експер. | 32 | 53 | 51 | 55 | 29 | 23 | 26 | 22 | 38 | 35 | 34 | 39 | 36 | 35 | 38 | 37

Контрольні | до експер. | 47 | 44 | 51 | 40 | 29 | 32 | 35 | 30 | 35 | 29 | 27 | 37 | 32 | 38 | 34 | 39

після експер. | 46 | 46 | 55 | 43 | 31 | 30 | 36 | 29 | 32 | 30 | 24 | 38 | 33 | 36 | 33 | 31

Рівень аффіліації, відповідно до результатів тестування за методикою „Потреба в спілкуванні”, в експериментальних групах (до експерименту середнє значення = 45 і після експерименту середнє значення = 52,75) виріс після проведення формувального експерименту, що свідчить про те, що зростає інтерес курсантів експериментальних груп до спільної справи.

Зниження кількості балів за параметром „Спрямованість на себе” в експериментальних групах (до експерименту середнє значення = 34,25 і після експерименту = 25), свідчить про зниження рівня напруженості та невпевненості у своїх силах, зменшенні інтровертності. Про це свідчать і результати за параметром „Спрямованість на завдання”. В цьому плані підвищення оцінок за цим параметром (до експерименту середнє значення = 31,25 і після експерименту середнє значення = 36,5) для курсантів експериментальної групи можна кваліфікувати як усвідомлення своїх недоліків і недоглядів та прагнення виправити допущені помилки (у навчанні, спорті, взаєминах і т.д.).

Зміна показників тестування за параметром „Спрямованість на взаємодію” (до експерименту середнє значення = 33,75 і після експерименту середнє значення = 36,5) в експериментальних групах свідчить про певне зниження конформності.

У результаті, основними соціальними установками, що формуються у курсантів під час експерименту після засвоєння і прийняття правил і норм, є:

- установка на безконфліктну взаємодію з товаришами по службі;

- прагнення зрозуміти себе та іншого, співпереживати йому і підкріплювати переживання поведінковими реакціями;

- установка на критичне ставлення до себе, своїх вчинків і діяльності, прагнення будувати взаємини на основі співробітництва, узгодження позицій учасників взаємодії, конформності.

Зміни в характері МОВ у курсантів експериментальних груп ми проаналізували на основі результатів методики діагностики МОВ Т. Лірі. Для цього було проведено аналіз на статистичну вірогідність розходжень показників за октантами до і після експерименту за t-критерієм Стъюдента в обох групах. Встановлено, що підвищення культури МОВ в експериментальних групах відбувається:

- за рахунок зниження осіб із низьким рівнем сформованості культури МОВ (з 49 % до 28 %); при цьому в контрольних групах частка цих осіб склала всього 4% (з 52 % до 48 %);

- за рахунок збільшення частки осіб із середнім рівнем в експериментальних групах на 17 % (з 41 % до 58 %); при цьому в контрольній групі збільшення склало лише 2 %;

- за рахунок підвищення частки осіб з високим рівнем сформованості цієї культури в експериментальних групах на 4 % (з 10 % до 14 %); а в контрольних групах - лише на 2 %.

Таким чином, проведений експеримент підтвердив гіпотезу нашого дослідження.

Основними напрямками роботи під час нашого дослідження було визначено:

- проведення комплексу заходів навчального та виховного характеру з об’єктом навчального процесу щодо роз’яснення сутності та значущості колективістськи зорієнтованих міжособистісних відносин для оперативно-службової діяльності;

- проведення психолого-педагогічних заходів з командирами курсантських підрозділів;

- проведення психокорекційних заходів, котрі спрямовані на розвиток комунікативних здібностей курсантів, рефлексивних навичок (уміння аналізувати поведінку і стан членів групи і свою власну, ситуацію і себе в ній), саморегуляції в психологічно складних ситуаціях взаємодії та передбачають корекцію когнітивної, емоційно-вольової та мотиваційної сфер особистості курсанта.

Ефективними шляхами досягнення мети психопрофілактичної роботи можуть бути: проведення соціально-психологічного тренінгу, просвітницьких лекцій, групових консультацій, рольових ігор, групових дискусій тощо.

Основними напрямками формування культури міжособистісних відносин курсантів під час навчально-виховного процесу є зміна та корекція соціальних установок та мотиваційної сфери особистості курсантів, а також розвиток у них навичок компетентного спілкування, які ґрунтуються на знанні відповідних правил і норм етикетного спілкування.

ВИСНОВКИ

1. Порівняльний аналіз теоретичних підходів до проблеми культури міжособистісних відносин курсантів, що склалися у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці, дозволяє відзначити, що культура міжособистісних відносин - це діяльність людини (зовнішня і внутрішня), спрямована на перетворення дійсності та самого себе, а також спосіб цієї діяльності. Культурними міжособистісними відносинами можна вважати такі відносини, в основі яких знаходиться, насамперед, нормативна культура міжсуб’єктних відносин, тобто сукупність культурних зразків, що вказують на стандарти правильної поведінки, дозволяють чи забороняють певні соціальні дії в сфері взаємин людей. Ці зразки існують у рамках основного універсального культурного виміру міжособистісних відносин „індивідуалізм – колективізм”.

2. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що в умовах навчально-виховного процесу у ВВНЗ міжособистісні відносини мають переважно колективістську спрямованість; при цьому відносини є культурними лише тоді, коли прагнення дотримуватися соціально схвалених норм поведінки стає настановчим, визначається внутрішньою потребою, тобто дотримання певних культурних зразків суб’єктом відносин розглядається як цінність.

3. Використання комплексного підходу до діагностики культури міжособистісних стосунків курсантів як психологічного феномена уможливило виокремлення різних рівнів сформованості цього явища. Зокрема, низький рівень сформованості досліджуваної культури притаманний тим курсантам, котрі мають переважно індивідуалістичні орієнтування, їхня життєва активність спрямована на себе, а не на інших.

Міжособистісні відносини курсантів із середнім рівнем сформованості культури за своєю природою належать до осіб колективістської спрямованості, оскільки у підґрунті їхньої поведінки перебувають адаптивні механізми, які передбачають усвідомлення потреби слідувати встановленим правилам і нормам та зовнішню готовність задоволення цієї потреби.

Ті ж самі риси властиві й курсантам з високим рівнем сформованості культури МОВ, але їхня колективістська спрямованість спричинена потребнісно-мотиваційною установкою, а тому вони доброзичливі, більш відкриті та емоційні, адекватно вчиняють до групових цінностей та норм.

4. Дослідно-експериментальна робота підтвердила правильність гіпотези нашого дисертаційного дослідження. Результати кореляційного і факторного аналізу для груп курсантів з низьким, середнім і високим рівнями сформованості культури міжособистісних відносин показали, що найважливішим фактором для усієї вибірки є фактор „Активна спрямованість на взаємодію”, що визначає значущість потребнісно-настановчої сфери на формування культури міжособистісних відносин.

5. Аналіз досвіду щодо формування культури міжособистісних відносин курсантів під час навчально-виховного процесу дає підставу стверджувати, що без скоординованої співдіяльності науково-педагогічного складу, командирів курсантських підрозділів усіх ступенів бажаного підвищення рівня культури МОВ не домогтися. Вирішальним напрямком при вирішенні цього завдання є створення психологічних умов, що сприяють формуванню культури міжособистісних відносин у курсантів.

6. Психологічні умови формування культури міжособистісних відносин у курсантів - це сукупність змістовних, структурно-формальних і структурно-фунціональних чинників, котрі впливають на потребнісно-настановчі, ціннісно-смислові та поведінкові складові особистості курсанта-прикордонника, спричинюють якісні зміни у його психодуховному світі.

Проведене дослідження показало, що найбільший вплив на формування культури міжособистісних відносин справляють: колективно-психологічні та суб’єктивно-особистісні умови.

7. З метою систематизації і конкретизації психолого-педагогічних впливів, які здійснюються командирами та науково-педагогічним складом академії щодо формування культури міжособистісних відносин курсантів, автором розроблено наступні практичні рекомендації, котрі передбачають:

- впровадження в практику роботи командирів курсантських підрозділів і заступників начальників факультетів з виховної роботи методики діагностики рівня сформованості культури міжособистісних відносин курсантів;

- долучення під час проведення навчальних занять з дисципліни „Етика”, що викладається на кафедрі соціально-економічних дисциплін, до тематичного плану практичного заняття на тему: „Культура міжособистісних відносин у військовослужбовців”;

- розгляд питання про долучення у програми курсів з гуманітарної підготовки офіцерів виховних структур, що проводяться в НАДПС України навчальної дисципліни „Комунікативна культура офіцера”;

- проведення на курсах підвищення кваліфікації заступників начальників факультетів з виховної роботи практичних занять щодо навчання їх методиці проведення психотренінгу, описаного в дисертації;

- долучення у плани проведення політико-виховних заходів з курсантами лекційних циклів, спрямованих на підвищення компетентності курсантів в сфері психологічних знань і міжособистісних стосунків;

- введення в практику індивідуально-виховної роботи командирів курсантських підрозділів обліку і контролю стилю міжособистісної взаємодії підлеглих, стимулювання курсантів за взаємодопомогу, взаємовиручку, прояв принциповості у відносинах та ін.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективними напрямками подальших наукових пошукувань можуть стати психологічний аналіз культури міжособистісних відносин офіцерів - учасників бойових дій та вивчення психологічних особливостей етикетних норм взаємодії військовослужбовців під час виконання оперативно-службових завдань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АННОТАЦІЇ

Топольницька Г. Ю. Психологічні умови формування культури міжособистісних відносин у курсантів-прикордонників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.09 – „Психологія діяльності в особливих умовах”. - Національна академія Держаної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України. – Хмельницький, 2006.

В дисертації визначено сутність і зміст культури міжособистісних відносин курсантів як соціально-психологічного явища, розкрито основні тенденції розвитку курсантських колективів у межах універсального вимірювання культури „колективізм–індивідуалізм”. Уточнені психологічні умови, які впливають на формування культури міжособистісних відносин у курсантів, визначена динаміка її розвитку під час навчально-виховного процесу.

Особливу увагу приділено удосконаленню психологічних знань про залежність між культурою міжособистісних відносин та потребнісно-мотиваційною сферою особистості курсанта, його когнітивною сферою та поведінковою активністю; емпіричним шляхом доведено, що вирішальну роль у формуванні високої культури міжособистісних відносин відіграє потребнісно-мотиваційна сфера. Розроблено та апробовано методику, спрямовану на підвищення культури міжособистісних відносин у курсантів під час навчально-виховного процесу.

Ключові слова: культура міжособистісних відносин, потребнісно-мотиваційна сфера особистості, когнітивна сфера, поведінкова активність.

Топольницкая Г. Ю. Психологические условия формирования культуры межличностных отношений у курсантов-пограничников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09. – „Психология деятельности в особых условиях”. – Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого, Государственная пограничная служба Украины. – Хмельницкий, 2006.

Диссертация посвящена проблеме формирования культуры межличностных отношений у курсантов-пограничников. Выявлены особенности потребностно-мотивационной сферы личности курсанта, а также установлено, что культура межличностных отношений - это динамическая характеристика, изменяющаяся под воздействием коллективно-психологических условий, основными из которых выступает совокупность коллективно-психологических и субъективно-личностных условий. Уточнено, что основными коллективно-психологическими условиями, влияющими на изменение культуры межличностных отношений являются: уровень развития курсантского коллектива, проявляющийся в степени совместимости, группового единства, сплоченности его членов; наличие системы общих духовных ценностей; психологическая установка на пограничную службу, а также педагогическое мастерство преподавательского состава и командиров, их личный пример в выполнении правил и норм воинского этикета, а также уставного порядка. Основными субъективно-личностными условиями являются: общий уровень подготовки курсантов в поведенческой, эмоционально-чувственной, познавательной, морально-нравственной сферах; система мотивов и установок на позитивное отношение к товарищам по службе и к учебно-воспитательному процессу; степень удовлетворенности курсантами своих социальных потребностей в группе; наличие характерологических особенностей и склонностей личности к коммуникативной деятельности. Таким образом, главной особенностью функционирования культуры межличностных отношений у курсантов является необходимость следования нормативной культуре межсубъектных отношений.

В диссертации определены сущность и содержание культуры межличностных отношений у курсантов как социально-психологического явления, раскрыты основные тенденции развития курсантских коллективов в рамках универсального измерения культуры - „коллективизм – индивидуализм”. Особое внимание уделено совершенствованию психологических знаний о зависимости между культурой межличностных отношений и потребностно-поведенческой активностью курсанта, его когнитивной сферой и поведенческой активностью; эмпирическим путем доказано, что решающую роль в формировании культуры МЛО выполняет потребностно-мотивационная сфера.

Разработана и апробирована методика, направленная на повышение культуры межличностных отношений у курсантов во время учебно-воспитательного процесса. Основными методами формирования культуры межличностных отношений курсантов в ходе учебно-воспитательного процесса выступают групповое психологическое консультирование, а также социально-психологический тренинг развития навыков компетентного общения. В ходе занятий использовались: анкетирование, дискуссии, анализ конкретних ситуаций, семинары и другие мероприятия, направленные на формирование культуры межличностных отношений у курсантов-пограничников

Проведенный експеримент дал положительные результаты и подтвердил гипотезу данного диссертационного исследования.

Ключевые слова: культура межличностных отношений, потребностно-мотивационная сфера личности, когнитивная сфера, поведенческая активность.

Topol'nitskaPsychological Conditions