Української академії аграрних наук

Корінько Микола Данилович

УДК.631.155.2:658.6

Організаційно-економічні аспекти створення

об’єднань по виробництву м’ясопродуктів

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування

і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік УААН

Саблук Петро Трохимович,

директор Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Шпичак Олександр Михайлович

Завідуючий відділенням - завідуючий відділом Інституту аграрної економіки УААН

кандидат економічних наук

Федієнко Павло Миколайович,

заступник начальника головного управління реформування відносин власності і нових форм господарювання – начальник управління реформування власності в сільському господарстві МінАПК України

Провідна установа: |

Національний аграрний університет, економічний факультет, кафедра економіки АПК, м. Київ

Захист відбудеться 28 вересня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: м. Київ-127, вул.Героїв Оборони, 10, 3 поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту.

Автореферат розісланий 12 серпня 1999 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Малік М.Й.

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах затяжної економічної кризи, незважаючи на певні позитивні зрушення у реформуванні форм власності, в системі АПК поки що не вдалося призупинити падіння виробництва сільсько-господарської продукції, особливо у тваринницьких галузях. Через нестачу сиро-вини у важкому економічному стані знаходяться переробні підприємства м’ясо-продуктового підкомплексу. Їх потужності в 1998 році використовувалися менше ніж на 1/3, а вихід м’яса та субпродуктів I категорії зменшився до 516 тис. т, що в три рази менше проти 1991 р. Зношується матеріально-технічна база.

Внаслідок низької купівельної спроможності населення, збільшенню потоку імпортних продуктів харчування, навіть при падінні виробництва, виникли проблеми з реалізацією вітчизняної продукції. Зменшилися поставки м’ясо-продуктів на зовнішні ринки, особливо до країн СНД. Приватизація переробних і харчових підприємств, їх адаптація до ринкових умов здійснена без урахування інтересів сільськогосподарських виробників сировини. Виявилась розмитою і головна мета реформи: підвищення економічної ефективності виробництва, забезпечення потреб населення у високоякісних продуктах харчування та створення їх резервів як основи продовольчої безпеки країни. Поглибилась невідповідність між сировинними ресурсами і виробничими потужностями, холодильним господарством. Практично розпалися сировинні зони м’ясокомбінатів та відбулося їх відокремлення від ресурсів. Не відповідає новому статусу переробних підприємств колишня система управління, яка майже зруйнована, а нова не сформована. Недостатньо пов’язане виробництво м’ясопродуктів з торговельною мережею. Саме тому виникла необхідність у комплексному дослідженні організаційно-економічних аспектів створення інтегрованих об’єднань по виробництву м’ясопродуктів згідно з принципами ринкової економіки. Все це обумовило вибір теми та її актуальність.

Стан вивчення проблеми. Економічний стан м’ясопродуктової галузі, з урахуванням її стратегічного і багатовекторного значення, привертав і продовжує привертати увагу багатьох дослідників. Наукові розробки і дослідження сучасних взаємовідносин підкомплексу з сільськогосподарськими товаровиробниками набули теоретичного і практичного значення як на господар-ському рівні, так і на рівні макроекономіки. Чимало попередніх розробок стосовно вказаної галузі мають високу результативність і доцільність. Це публікації Лукі-нова І.І., Саблука П.Т., Юрчишина В.В., Гайдуцького П.І., Шубровської О.В., Пасхавера Б.Й., Онищенка О.М., Гусакова В.Г.,Зимовця В.Н., Шпичака О.М., Крисального О.В., Маліка М.Й., Месель-Веселяка В.Я., Більського В.Г., Підлісецького Г.М., Кісіля М.І., Лобаса М.Г., Андрійчука В.Г., Завадського Й.С., Бєсєдіна М.О., Малеса В.М., Дем’яненка М.Я., Скирти Б.К., Лупенка Ю.О., Пилипченка О.І. та ін.

Дослідження попередніх років були присвячені загальним процесам трансформації економіки АПК до ринкової економіки. Наголос робився на економічній політиці перехідного періоду, адекватності економічного механізму цим процесам з урахуванням особливостей сільського господарства та підприємств переробних і харчових галузей. Піддавались критиці окремі економічні рішення щодо реформування АПК на макрорівні, відмічалось, що окремі масштабні заходи здійснювалися врозріз з науковими рекомендаціями або за рецептами зарубіжних експертів без врахування особливостей, традицій і специфіки сільського господарства України та положення у ньому переробних галузей АПК. Проте, в умовах перехідного до ринкової економіки періоду, недостатньо публікацій присвячено безпосередньому пошуку оптимальних рішень щодо організаційно-економічних аспектів створення об’єднань по виробництву м’ясопродуктів, економічних взаємовідносин з підприємствами - виробниками сировини. Їх розробки спрямовуються на раціоналізацію окремих механізмів взаємодії подолання кризи або стабілізації виробництва. Серед таких публікацій помітні роботи Михасюка І.Р., Топіхи І.Н., Лісецького А.С., Вітковсього М.П., Радченка П.М. та ін. Але нові організаційно-правові форми, що виникають останнім часом, економічні взаємовідносини всередині їх ще не достатньо досліджені, потребують осмислення, узагальнення, що важливо для практики і вдосконалення вже існуючих рекомендацій та методик щодо подальшого розвитку м’ясопродуктового підкомплексу в АПК України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалися згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН на 1996-2000 рр. по виконанню комплексних тем: “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому виробництві”. Реєстраційний номер 0196V016303.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є системне дослідження організаційно-економічних аспектів створення об’єднань по виробництву м’ясопродуктів в Україні. Відповідно до цього були поставлені такі задачі:

·

· обгрунтування стратегії і тактики розвитку: галузей м’ясного тваринництва; кормовиробництва, його пріоритетів, обсягів та ефективності; промислового виробництва кормів цільового призначення; поліпшення племінних якостей худоби та птиці як базових елементів організації виробництва м’ясопродуктів;

· аналіз діяльності діючих виробничих об’єднань та організаційно-економічних аспектів становлення нових взаємозв’язків між товаровиробниками тваринницької продукції та переробними підприємствами;

· дослідження виробничого потенціалу сировинних підприємств та визначення можливостей вдосконалення інтеграційних процесів в м’ясопродуктовому підкомплексі;

· дослідження форм кооперації товаровиробників сировинної продукції, їх економічних зв’язків з підприємствами переробних та харчових галузей;

· узагальнення результатів діяльності виробничих об’єднань, що поєднують виробництво сировинної продукції, переробки та фірмову торгівлю;

· обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення організаційних форм і економічних зв’язків всередині виробничих об’єднань та поєднання їх з розвитком ринкової інфраструктури АПК;

· обгрунтування перспектив та прогнозу розвитку м’ясного тваринництва та виробництва м’ясопродуктів на основі виробничих об’єднань підкомплексу.

. Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних, організаційно-економічних питань створення та функціонування різних об’єднань по виробництву м’ясопродуктів.

Об’єктом дослідження є тваринництво м’ясного спрямування - сировинна база, м’ясокомбінати, інші переробні підприємства, що виготовляють кінцеву продукцію, ринок м’ясопродуктів.

Методологія та методика дослідження. Поглиблені дослідження здійснені на матеріалах конкретних переробних формувань, які в умовах економічної кризи реформувалися і мають певний досвід інтеграційної діяльності з виробниками сировини. В основу дослідження покладений діалектичний метод пізнання, сучасні уявлення про розвиток матеріального виробництва в умовах ринкових відносин, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань ринкової економіки та економічних відносин в агропромисловому виробництві. Законодавчі та інші нормативно-правові документи з питань розвитку аграрної економіки є методологічною та теоретичною базою дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Конкретні результати, що відображають наукову новизну дослідження та виносяться на захист такі:

·

· обгрунтування стратегії і тактики розвитку різних галузей тваринництва і виробництва м’ясопродуктів як на регіональному, так і загальнодержавному рівні;

· стратегія і тактика розвитку різних галузей м’ясного тваринництва та виробництва м’ясопродуктів на основі виробничих об’єднань як одного з базових елементів підвищення загальної ефективності агропромислового виробництва;

· розкриті причини, що призвели до самоліквідації існуючих м’ясопродуктових об’єднань та характеристики сучасної трансформації деяких з них в нові ефективні виробничі структури;

· розробка підходів до формування організаційно-економічних взаємозв’язків в системі виробництва м’ясопродуктів як фактора підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва;

· розробка пропозицій щодо розширення джерел та форм залучення фінансових інвестицій, в тому числі іноземних, на технічне переозброєння переробних підприємств та підвищення їх інноваційної активності;

· запропоновані методичні підходи і принципи реструктуризації системи управління м’ясопродуктового підкомплексу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у розробці організаційно-економічних основ створення об’єднань по виробництву м’ясопродуктів ринкового типу, принципово нової системи організації сировинної бази та недержавного економічного управління, здатних працювати на самозабезпеченні і вирішувати питання ефективності виробництва.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, одержані автором особисто. Узагальнені теоретичні організаційно-економічні положення щодо необхідності і змісту трансформації підприємств м’ясо-продуктового підкомплексу у більш ефективні ринкові виробничі структури. Відпрацьована стратегія і тактика розвитку тваринницьких галузей і виробництва м’ясопродуктів як на регіональному, так і загальнодержавному рівні з використанням зарубіжного досвіду державного регулювання економічних взаємозв’язків і підтримки. Здійснений аналіз фінансових можливостей виробників сировини і переробних підприємств, обгрунтовані пропозиції посилення їх здатності до фінансового самозабезпечення. Обгрунтовані також пропозиції розвитку нових форм торгівлі, ринкової інфраструктури та управління.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень, викладених у дисертаційній роботі, були використані в головній доповіді “Стан економіки і реформ в АПК України та завдання вчених економістів-аграрників” на Всеукраїнських зборах вчених економістів-аграрників 14-15 січня 1999 р. Вони доповідались автором на науково-практичному семінарі молодих дослідників ІАЕ УААН з проблем цін і ціноутворення на м’ясопродукцію (9.11.03.99 р.). Повний зміст дисертаційної роботи виносився на спільне засідання відділів аграрної і соціальної політики та підприємництва і зовнішньоекономічних зв’язків ІАЕ УААН (квітень 1999р.). Результати досліджень були передані Мінагропрому Укра-їни і використані при розробці державної концепції розвитку м’ясопродуктового підкомплексу, а також при розробці стратегічної програми уряду “Україна-2010”.

Публікації результатів дослідження. По темі дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць, підготовлених самостійно та у співавторстві, загальним обсягом 2,2 друк. арк.

Обсяг та структура роботи.

Дисертація викладена на 160 сторінках друкованого тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 154 найменувань, містить 20 таблиць, 10 рисунків та схем, 4 додатки.

Вступ.

Перший розділ - “Економічна суть виробничих об’єднань в системі виробництва м’ясопродуктів”. 1.1. Економічна суть та організаційно-правові аспекти розвитку об’єднань по виробництву м’ясопродуктів. 1.2. Організаційно-економічні аспекти та реформування в виробничих об’єднаннях АПК. 1.3. Історія розвитку та світова практика виробничих об’єднань в сільському господарстві.

Другий розділ - “Аналіз економічного потенціалу розвитку і функціонування об’єднань по виробництву м’ясопродуктів в Україні”. 2.1. Оцінка використання економічного потенціалу тваринництва та м’ясотоварного виробництва. 2.2. Характеристика кооперації товаровиробників з різними формами виробничої діяльності. 2.3. Аналіз інтеграційних процесів у переробних сферах агропромислового виробництва.

Третій розділ - “Перспективи розвитку об’єднань по виробництву м’ясо-продуктів”. 3.1. Стратегії розвитку тваринництва і виробництва м’ясопродуктів. 3.2. Моделювання організаційно-економічних відносин в агропромисловому виробництві. 3.3. Ринкова інфраструктура та вдосконалення форм торгівлі м’ясопродуктами.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі “Економічна суть виробничих об’єднань в системі виробництва м’ясопродуктів” розглянута економічна сутність інтеграційних виробничих об’єднань в аграрній сфері АПК, яким в перспективі належить зайняти провідне місце у справі виробництва первинної сировинної м’ясної продукції та виготовлення з неї м’ясопродуктів. Обгрунтовується об’єктивна необхідність створення виробничих об’єднань, проаналізована історія їх розвитку з урахуванням вітчизняної та світової практики. Враховано, що рівень розвитку м’ясопродуктового підкомплексу нерозривно пов’язаний з тваринницькими галузями, які є його базовими елементами і важливою складовою економіки АПК в цілому. Від стану розвитку м’ясопродуктового підкомплексу залежить стабільність забезпечення продовольством в державі, фінансово-економічний стан сільськогосподарських товаровиробників та підприємств переробних галузей, а також якість харчування населення.

На основі вивчення та аналізу здійснено наукове узагальнення і поглиблення уявлень щодо теоретичних, організаційних, методологічних основ та практики створення і функціонування об’єднань по виробництву м’ясопродуктів та перспективи їх розвитку. Визначені характеристики організаційних форм та ступінь інтеграції в рамках виробничих об’єднань, з урахуванням усіх учасників, тривалість співробітництва та економічні умови. Враховані регіональні особливості і те, що виробництво сировини децентралізоване на великих відстанях, безпосередні товаровиробники перебувають у різних формах власності, їх чисельність постійно змінюється. Залежно від цього в них не адекватні економічні умови щодо формування аграрного капіталу, капітальних вкладень на розвиток виробництва та соціальної інфраструктури.

Проаналізовані причини, що призвели до самоліквідації м’ясопродуктових об’єднань, створених ще за часів Радянського Союзу. Дані характеристики трансформації деяких із них у нові виробничі структури, визначена оцінка їхньої правової і економічної бази, особливості функціонування об’єднань. У методологічному плані первинні питання з’ясовувались на мікрорівні, тобто на рівні господарської ланки, а вже на підставі цього здійснювався вихід на проблеми макроекономічного рівня. Визначені ключові питання щодо доцільності в АПК такої організаційної форми, як виробниче об’єднання, її життєздатність в існуючому в країні економічному середовищі та “правилах гри” на ринку.

З’ясувалося, що галузева інфраструктура м’ясопродуктового підкомплексу в процесі масової приватизації змінила форму власності з державної на колективно-пайову, або приватну, але це не скрізь дало позитивні результати. Негативний вплив на стан галузі мали скасування державного замовлення на тваринницьку продукцію, інфляція, неплатежі та різке скорочення замовлень на м’ясо. Переробні підприємства втратили добре налагоджені економічні зв’язки з виробниками сировини, передусім з господарствами суспільного сектора, що призвело до різкого падіння виробництва, зменшення споживання м’яса на 30-40% в порівнянні з 1991 роком. Сировина в структурі роздрібної ціни займає провідне місце, але її виробники мають лише збитки, їх витрати на вирощування худоби не відшкодовуються (табл. 1).

Таблиця 1. Структура роздрібної ціни на основні

м’ясні продукти харчування в 1998 р., %

Показники | Вартість сільсько

господар-ської сировини | Витрати проми-словості | Прибу-ток в промис-ловості | Пода-ток на ДВ та ін. | Витра-ти торгі-влі | Прибу-ток торгі-влі | Прибуток сільського господар-ства, (+,-)

Яловичина | 67,8 | 9,6 | 8,9 | 5,1 | 5,0 | 3,6 | -59,3

Свинина | 52,6 | 10,6 | 6,7 | 9,1 | 17,2 | 3,8 | -16,1

Саме тому, сільськогосподарські підприємства почали шукати інших шляхів виходу із кризового стану в вигляді створення власних переробних цехів і ліній та організації власних ринків збуту.

Найбільш поширеною організаційно-правовою формою м’ясопереробних підприємств є акціонерні товариства,які приватизувалися і зберігають монопольне положення на ринках. Прибуток реалізується лише в сферах переробки та торгівлі. На підставі цього розвинулась ідея про відродження виробничих об’єднань замкнутого циклу, які працюють на кінцевий результат, включаючи виробників сировини, підприємства переробки та торгівлі. Переваги таких формувань очевидні: це, як показує дослідження, дозволяє АТ як інтегратору створювати власну сировинну базу, стимулювати ресурсами та фінансами розвиток тваринництва у господарствах, з якими заключені угоди на співробітництво, зменшувати собівартість, робити продукцію більш конкурентоспроможною. Прибуток при цьому розподіляється по всьому ланцюжку інтегрованого виробництва, з урахуванням вкладу у кінцевий результат кожного учасника процесу. Практично формується нова концепція розвитку сфери виробництва тваринницької продукції, переробки м’яса та виготовлення м’ясопродуктів, що базується на різноукладності і багатогранності форм господарювання, на різновеликості виробничих потужностей і обсягів переробки продукції. Малі та середні переробні структури в поєднанні з великими здатні краще реагувати на споживчий попит, підвищувати якість товарів і формувати новий попит. В практиці розвиваються обидва напрями, особливо в умовах, коли розрив інтеграції з сільськогосподарськими виробниками посилюється.

Кінцевою метою виробничих об’єднань є певний продукт. Кожний його суб’єкт прагне відокремитись у веденні своєї справи, отримувати прибуток у прямій залежності від витрат своєї праці. За умов суспільного поділу праці економічна відокремленість надає обміну нового характеру: він здійснюється на основі врахування витрат виробників. Тобто виникає активна товарна форма виробництва, товарні відносини між виробниками. Звідси методологічно вірно, що виробничі об’єднання, як інтеграційна форма залучення розрізнених товаровиробників до виготовлення певного кінцевого продукту, будуються на основі визнаного в країні поділу праці; існуючих формах власності на засоби виробництва; дотриманні соціально-економічної відокремленості виробників; взаємоузгоджених і взаємовигідних економічних зв’язках між окремими товаровиробниками шляхом обміну; виключенні елементів стихійності та анархічного характеру. Прибуток має не індивідуальний, а загальний характер, поділяється залежно від конкретного внеску у спільне виробництво та зобов’язань перед державою. В розділі визначені базові елементи створення виробничих об’єднань в сфері виробництва м’яса та м’ясопродуктів.

У другому розділі “Аналіз економічного потенціалу розвитку і функціонування об’єднань по виробництву м’ясопродуктів в Україні” аналізується використання виробничого потенціалу, стан економічних взаємозв’язків у м’ясотоварному виробництві, а також питання практики кооперації в різних формах спільної діяльності виробників сировини та м’ясопродуктів, і безпосередньо інтеграційні процеси. Встановлено, що розвиток виробничого потенціалу на даному етапі майже не регулюється і не підтримується фінансовими та іншими важелями з боку держави. Втратили стимулююче значення механізми оподаткування, кредит, цінова та амортизаційна політика. Фінансова підтримка у вигляді дотацій, субсидій з бюджету, в тому числі на капіталовкладення, бюджетні позички, якщо і застосовуються, то в незначних розмірах. Вони безадресні, і не можуть переломити хід розвитку на краще. Вироб-ники сировини, так як і м’ясопродуктів перебувають у важкому фінансовому стані, збиткова тваринницька галузь. Визначені фактори, які призвели до занепаду м’ясного тваринництва та м’ясопереробних підприємств, їх поділ на об’єктивні і суб’єктивні. Як результат - суттєве падіння обсягів виробництва м’яса (табл. 2).

Таблиця 2. Виробництво основних видів м’яса

(у господарствах усіх категорій: у забійній вазі, тис. т)

Види продукції | 1986-1990

(у середньому

за рік) |

1990 |

1995 |

1996 |

1997 |

1998

М’ясо, у тому числі: | 4309 | 4358 | 2294 | 2113 | 1844 | 1787

яловичина і телятина | 1976 | 1986 | 1186 | 1048 | 917 | 889

свинина | 1536 | 1576 | 807 | 789 | 694 | 673

баранина і козлятина | 43 | 46 | 40 | 32 | 25 | 24

м’ясо птиці | 696 | 708 | 235 | 218 | 185 | 179

м’ясо кролів | 45 | 30 | 19 | 18 | 16 | 14

конина | 13 | 12 | 7 | 8 | 7 | 8

Ми та інші дослідники вказємо на непродуманий перехід до ринкової економіки. Не створено нової ідеології захисту сільськогосподарських товаровиробників та залучення їх до різноманітних професійних об’єднань горизонтального і вертикального типу. В умовах лібералізації виробництва, скасування держзамовлення, запровадження вільних цін на первинну тваринницьку продукцію більшість товаровиробників вдалися до стихійної торгівлі, в тому числі експортної, в якій переважала торгівля живими тваринами.

В Одеській області у 1986-1990 рр., наприклад, вироблялося (в розрахунку на рік) 315,6 тис. т м’яса, тоді як в 1998 р. вироблено лише 134,6 тис. т, або на 181 тис. т менше. Господарства майже за безцінь відвантажували живу велику рогату худобу до Туреччини, Сірії, Ізраїлю. Вивезено декілька сот тисяч голів. Загальне поголів’я великої рогатої худоби в області скоротилося з 1149,8 тис. голів (1990 р.) до 338 тис. голів в 1998 р. Подібне не має ні історичних, ні світових аналогів. Сільське господарство лише формально вважається пріоритетною сферою економіки. Через диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, зменшення обсягів її реалізації, зростання собівартості, несвоєчасні розрахунки заготівельних і переробних підприємств з товаровиробниками різко зріс дефіцит обігових коштів. Починаючи з 1997 р., товаровиробники практично не кредитуються, що посилює падіння обсягів валової продукції тваринництва.

Через суб’єктивні причини відбувся розвал кормовиробництва, що призвело до порушення технології відгодівлі тварин, і як результат - знизились показники продуктивності, зростає собівартість сировинної продукції. В цих умовах маємо загальне знецінення і зниження використання виробничого потенціалу АПК на переважній більшості підприємств, крім підприємств міжгалузевих виробничих об’єднань, питома вага яких у загальних обсягах виробництва м’ясопродуктів незначна і не перевищує 2% (табл.3).

Таблиця 3. Використання виробничих потужностей по виробництву

м’яса в Україні в середньому за 1996-1998рр. (тонн) |

Проектна

річна потужність | Випуск продукції за рік | Використання потужностей

у %

Підприємства МінАПК | 1191464,5 | 388973,0 | 32,7

Міжгалузеві об’єднання, створені

на добровільних засадах | 7364,0 | 6927,0 | 94.1

у % до підприємств МінАПК | 0,6 | 1,8 | -

КСП | 48779,0 | 13657,0 | 28,0

у % до підприємств МінАПК | 4,1 | 3,5 | -

Інші акціонерні товариства | 83268,0 | 15089,0 | 18,1

у % до підприємств МінАПК | 7,0 | 3,9 | -

Економічні зв’язки виробничих об’єднань з виробниками сировини будуються переважно на натуральному обміні, в цьому беруть участь і комерційні структури. Скуповуючи напівлегально тваринницьку продукцію, вироби з неї пропонують через вуличних продавців населенню. Така торгівля м’ясопродуктами забезпечує комерсантам та переробним підприємствам певну рентабельність, а тим, хто вирощує тварини - готівкові гроші або товари обміну (паливно-мастильні матеріали, запасні частини до техніки та ін.)

Значна частина керівників підприємств не виявляє бажання до вивчення і пізнання вимог ринку і все ще вважає, що гроші шукають товар, тоді як в ринковій економіці товар шукає гроші. Слід виробляти таку продукцію, що користується попитом. Лише деяким м’ясокомбінатам вдалося закріпитися на західних ринках. Відкритими для експорту м’ясопродуктів залишаються переважно ринки країн СНД. Обгрунтовано висновок про те, що переробні підприємства не мають можливості підвищувати закупівельну ціну на сировину, щоб задовольняти інтереси її виробників, та збільшувати оптові ціни на м’ясо-продукцію, які і так стали високими і малодоступними для значної частини населення (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка собівартості продукції цін у виробництві

та переробці яловичини в Україні у 1996-1998 рр. (грн.) |

1996 | 1997 | 1998

Сільське господарство (суспільний сектор)

Собівартість 1 т ж.в. ВРХ, реалізованої на м’ясо | 1388,4 | 2080,2 | 3187,0

Реалізаційна ціна 1 т. Ж.в. ВРХ, реалізованої на м’ясо | 829,9 | 867,3 | 1297,0

Рентабельність, % | -40,3 | -58,3 | -59,3

М’ясна промисловість

Собівартість 1 т яловичини | 2023,8 | 2262,33 | 2409,3

Оптова ціна 1 т яловичини | 2208,6 | 2396,98 | 2510,0

Рентабельність м’ясної промисловості, % | 7,8 | 3,0 | 4,2

Торгівля

Роздрібна (середньорічна) ціна 1 т яловичини | 3030,0 | 3180,0 | 3260,0

Рентабельність, % | 13,7 | 13,2 | 19,4

Визначена оцінка існуючої структури джерел формування фінансових ресур-сів підприємств інтеграції, а також взаємовідносин з бюджетом. В структурі фінан-сів переробних підприємств бюджетні кошти не перевищують 10%, в основному працюють власні ресурси та кошти інших підприємств і партнерів по інтеграції. Простежується велика заборгованість по розрахунках, відсутність обігових коштів, посилилась тенденція до зниження доходів сільськогосподарських товаро-виробників порівняно з цінами і доходами переробних та харчових галузей економіки. Сформований висновок, що при збереженні існуючого фінансово-кредитного механізму економічний стан товаровиробників буде погіршуватись. Діюча система амортизації основних фондів неефективна і не відповідає вимогам ринкового господарювання. Питома вага її в джерелах фінансування не досягає 8%. Внаслідок заниження вартості основного аграрного капіталу зменшуються су-ми амортизаційних відрахувань. Поглиблюється технологічна відсталість підпри-ємств, відсліджується тенденція збереження повністю зношених основних фондів.

Дослідження показує, що поряд з кооперацією сільськогосподарських виробників останнім часом розпочався процес створення саме виробничих об’єднань по виробництву м’ясопродуктів, до складу яких входять представники аграрної виробничої кооперації та переробних підприємств (схема 1).

Інтеграційна форма співробітництва забезпечує приплив сировинних і фінансових ресурсів до підприємств, включаючи і інвестиції. На цій основі Вінницький м’ясокомбінат та інші впровадили в практику ресурсозберігаючі тех-нології, які забезпечили випуск широкої гами якісної продукції.

Схема 1.Типова організаційна структура акціонерного товариства

Вдосконалюється організація виробництва, менеджмент підприємств, розвивається фірмова торгівля. Так, м’ясокомбінат ПМТ Вишневе (Київська область) організував торгівлю в 11 областях України, Вінницький - в усіх облас-них центрах. Реформування переробних підприємств не доведене до логічного завершення. Світова практика прагне, щоб виробництво сировини, переробка та збут знаходились “під єдиним дахом”. За подібною схемою розвиваються акціонерне товариство “Вінниця м’ясо”, АТ “Бердичівський молокозавод” та ін.

Дослідження (у Сумській, Чернігівській, Вінницькій областях) показало, що переробні підприємства укладають договори з населенням, яке має земельні паї і займається виробництвом продукції тваринництва. Наприклад, у Недригайлівсь-кому, Білопольському, Конотопському районах Сумської області, Коропському Чернігівської, Козятинському, Калинівському та інших районах Вінницької області окремі переробні підприємства, щорічно укладають безпосередньо з господарями підсобних господарств по 500-600 і більше контрактів.

Ефективний розвиток м’ясопродуктового підкомплексу зумовлюється базовими елементами, як концентрація і спеціалізація виробництва, фінансова, економічна і технологічна збалансованість з переробними, обслуговуючими та маркетинговими підприємствами, організаціями і службами. Потребує послаблення податковий прес, адже держава у вигляді податку від м’ясопродукції стягує 30% від реалізаційної ціни. Необхідно знизити податки і ці кошти направ-ляти на підтримку виробників сільськогосподарської сировини, що дасть можли-вість підвищити насиченість ринку м’ясопродуктами, відповідно до формули “попит-пропозиція”, адже пропозиція і використання м’ясних ресурсів має тен-денцію до скорочення. Це особливо характеризують дані по яловичині - одному з головних чинників виробництва м’ясопродуктів (табл. 5).

Таблиця 5. Пропозиції та використання м’яса великої рогатої худоби

в забійній вазі в Україні (всі категорії господарств), тис. т |

1996 рік | 1997 рік | 1998 рік

Пропозиції:

Виробництво | 1047,8 | 910,0 | 904,0

Імпорт | 33,4 | 32,0 | 28,3

Початкові запаси | 75,2 | 74,7 | 71,4

Загальні пропозиції | 1156,4 | 1016,7 | 1003,7

Використання:

Промислова переробка | 224,0 | 196,5 | 191,3

На корм худобі та птиці | 3,0 | 3,0 | 2,7

Витрати | 0,5 | 0,5 | 0,5

Продаж населенню | 690,0 | 670,0 | 713,4

Експорт | 164,2 | 51,6 | 32,1

Всього використано | 1081,7 | 921,6 | 940,0

Запаси на кінець року | 74,7 | 95,1 | 63,7

Ефективність тісно пов’язана з матеріально-технічним і науковим забезпе-ченням м’ясопродуктового виробництва, збалансованістю міжгалузевих пропорцій і потребує передумов до формування сприятливого ринкового середовища та сти-мулюючих економічних взаємовідносин. Необхідно підтримувати акціонерну форму, прикладом ефективної діяльності якої є АТ “ Вінниця м’ясо” (табл.6).

Таблиця 6. Основні показники роботи АТ “Вінницям’ясо” |

1996 | 1997 | 1998

Товарна продукція у порівняльних цінах, тис. грн. | 82406 | 96569 | 98906

М’ясо і субпродукти I кат., тонн. | 29728 | 32965 | 37272

Ковбасні вироби, тонн | 8155 | 9609 | 11014

Консерви, туб. | 16186 | 21873 | 23831

Сухі корми, тонн. | 4261 | 4120 | 4589

Чисельність працюючих, чол. | 4118 | 3729 | 3139

Балансовий прибуток, тис.грн. | 14214 | 14394 | 26772

Ігнорування з боку держави цього положення, як і форм відновлення інтеграції, змісту приватизації призвело до припинення існування деяких м’ясокомбінатів. Приватизація м’ясокомбінатів, як показав аналіз, поки ще майже нічого не дала тому, що вона мала паперовий характер і не спрямована на приро-щення капіталу. Деякі дослідники пропонують виносити акції на аукціон або шукати інвестора, який має гроші і може купити ці акції і вкласти свій капітал.

У третьому розділі “Перспективи розвитку об’єднань по виробництву м’ясопродуктів” обгрунтовуються стратегії розвитку тваринництва і виробництва м’ясопродуктів, моделювання організаційно-економічних відносин та створення ринкової інфраструктури і фірмової торгівлі. Для з’ясування напрямів досягнення мети, відповідно з проведеним дослідженням, потрібне докорінне реформування переробних підприємств, врахування їх техніко-економічних особливостей та стану сировинної бази. Середній коефіцієнт виробітку машин і обладнання складає 45-50%. В розрахунку на одиницю продукції в них витрачається майже втричі більше сировини та енергії, ніж в зарубіжних країнах, не забезпечується комплексна переробка сировини, помітна тенденція до збільшення її витрат. Витрати на вдосконалення виробничо-технічної бази галузей, які зайняті збері-ганням та переробкою сировини, (на одиницю продукції) в 2-3 рази нижчі, ніж на її вирощування. Потрібна реконструкція переробних підприємств, нарощування потужностей до оптимальних розмірів, технічне переоснащення, виведення із експлуатації застарілих заводів, що дає позитивні результати.

В стратегічному плані відзначається особлива роль і значення м’ясопро-дуктового підкомплексу, який належить підняти до сучасного світового рівня. Створення матеріально-технічної бази переробних підприємств, організація управління ефективними ринковими економічними важелями, розглядається не тільки для забезпечення потреб внутрішнього ринку, експорту, але й як один з потужних джерел інвестування тваринництва.

У дисертації визначені стратегії і тактика щодо організаційно-наукової роботи по запровадженню прогресивних технологій розведення, вирощу-вання і реалізації худоби і птиці, заходи щодо розвитку кормовиробництва на базі прогресивних технологій інтенсивного вирощування сортів сільськогосподарських культур вітчизняної і зарубіжних селекцій, як основи міцної кормової бази, та розведення тварин на матеріалах високої генетики. Без цього неможливе підвищення економічної ефективності сировинної бази м’ясопродуктового підком-лексу. Обгрунтовані пріоритети в системі переробки. Це великі підприємства, поряд з якими буде зберігатись певна ніша для малих і середніх форм переробки. Запропоновані перспективні моделі побудови та розвитку м’ясопродуктових формувань у формі виробничих об’єднань з тісним їх поєднанням на економічній основі з виробниками сировини, купівельною спроможністю населення і підпри-ємств, збалансованістю попиту і пропозиції та врахування загальної кон’юнкури внутрішнього та зовнішнього ринків м’ясопродуктів. Практично переробна та харчова промиловість України в змозі переробляти близько 5 млн. тонн м’ясної продукції тваринництва. Частка поставки м’ясної сировини суспільним сектором знизилась з 75% у 1991 р. до 25% - у 1998 році, а приватний не може в такій же пропорції збільшити поставки м’яса на переробку.

Пропонується у м’ясопереробній галузі сформувати багатоукладну економіку, засновану на різних формах власності, здатних своєчасно і комплексно переробляти сировину і виробляти високоякісні, за міжнародними стандартами, продовольчі товари. Взаємодія сектора виробництва сировини з переробкою і торгівлею не налагоджена, через що господарства-постачальники, за нашими розрахунками, щорічно втрачають до 25% доходів. Запропонована нова методика економічних взаємозв’язків та розподілу прибутків пропорційно витратам виробництва, внескам на основні фонди, сировину і працю (схема 2).

Схема 2. Модель організаційно-економічних відносин

Примітка:*Обмін пов’язаний з обігом через купівлю-продаж. Обіг - його функція змінювати форми вартості Т-Г, Г-Т, Т-Т, засіб одержання доданої вартості, функція реалізації доданої вартості.

Обгрунтовано висновок, що обов’язковою умовою розвитку виробничих об’єднань є їх вертикальна інтеграція, яка сприятиме більш чіткому відокремленню продуктових підкомплексів як специфічних складових національного продовольчого комплексу. Мають бути засновані об’єднання - спілки (союзи) виробників за професійною ознакою як вищі центри управління. Останнє розглядається як важливий варіант біполяризації ринку. При цьому споживач диктуватиме свої вимоги інтегрованому виробнику, всім ланкам агропромислового торговельного ланцюга і всі вони будуть працювати на задоволення саме його потреб, а не суміжних ланок. Таким чином, інтеграція діятиме як інструмент цілеспрямованої організації сільськогосподарського ринку, наблизить його до вимог соціально орієнтованої економіки. Відповідно слід розбудовувати інфраструктуру ринку та фірмову торгівлю. Керуючись ринковими вимогами, кожний товаровиробник визначить для себе поріг продуктивності беззбиткового виробництва. При проведенні товарообмінних операцій щодо поставок матеріально-технічних ресурсів виробникам сільськогосподарської сировини пропонується здійснювати їх координацію та контроль за рівнем цін на обмінну продукцію як засіб захисту інтересів сільських товаровиробників. Потрібно обмежити завезення імпортної продуції (до 3-6%), власне виробництво якої є достатнім.

Запропоновані форми об’єднань представлятимуть і відстоюватимуть інтереси виробників в рамках інтегрованих структур і в системі державного регулювання галузі. З’явиться можливість відокремлення і передачі певної частини функцій та інструментів державного регулювання безпосередньо новим організаціним формам, зокрема в частині інноваційної діяльності суб’єктів виробничої сфери, удосконалення форм ведення виробництва, торгівлі та підтримки доходів виробників. Визначено, що перетворення в м’ясопродуктовому підкомплексі залежать від загального ходу аграрної реформи і перетворень в АПК, налагодження подальшого ефективного функціонування різноукладних за формою господарювання і власності підприємств з метою нарощування виробництва і в значній мірі достатнього забезпечення сировиною харчопереробних підприємств. Саме тому назрілі питання потрібно розв’язувати в комплексі.

Висновки

1. За останні роки в Україні майже згорнули виробництво великі тваринницькі комплекси, деградували окремі тваринницькі галузі. Найбільші втрати виробничого потенціалу відмічені в господарствах суспільного сектора. В них поголів’я худоби і птиці за період 1991-1998 років скоротилося у 4,3 раза. Цей фактор є головним стримувачем розвитку м’ясопродуктового підкомплексу. Обсяги переробки м’яса та виготовлення м’ясопродуктів зменшилися в 1998 р. порівняно з 1991 р. у 2 раза. Особливо знизився рівень виробництва м’ясо-продуктів на переробних підприємствах системи АПК. Значна частина м’ясокомбінатів взагалі припинила свою діяльність.

2. В теоретичному плані суть організаційно-економічних аспектів створення виробничих об’єднань по виробництву м’ясопродуктів визначається потребою в нових стратегіях щодо організації сировинної бази, в налагодженні роботи підпри-ємств переробних та харчових галузей. Недоцільно на обласному рівні зберігати два управління керівництва: - сільського господарства і продовольства та перероб-ної і харчової промисловості. Потрібно частину їх функцій передати безпосередньо виробничим об’єднанням та їх управлінським утворенням.

3. Стратегії розвитку різних галузей м’ясного тваринництва та об’єднань по виробництву м’ясопродуктів повинні включати питання нагромадження капіталу для їх відродження, погашення боргів підприємств м’ясної галузі, підвищення якості продукції, вдосконалення і пошук нових ефективних форм інтеграції з виробниками сільськогосподарської продукції. Потрібні жорсткі перепони проти завезення в державу некритичного імпорту харчової продукції. Експортні ресурси м’ясопродуктів формувати на рівні 30% від виробленого. До економічної інтеграції залучати обслуговуючі підприємства або створювати власні, залучати банківський або фінансовий капітал, що дасть змогу на порядок розширити рівень інтеграції і налагодити виробництво конкурентоспроможних харчових товарів з сировини. Поряд з виробничими об’єднаннями доцільно на наш погляд створювати холдінгові компанії на основі об’єднання всього комплексу виробничого процесу від вирощування, переробки до реалізації готової продукції.

4. Стратегію і тактику розвитку тваринництва здійснювати з врахуваннням генетичних та біологічних властивостей тварин, розподілу технологічного циклу з урахуванням терміну повернення вкладених коштів. Особливе місце в стратегії і тактиці належить віддати кормовиробництву, як головній складовій досягнення високої економічної ефективності галузі.

5. Формування і розвиток організаційно-економічних взаємозв’язків в систе-мі виробництва м’ясопродуктів здійснювати на слідуючих принципах і підходах:

·

· економічному відокремленні і привласненні результатів поділу праці виробників сировини, переробників та торгівлі, що повинно бути підкріплене додатковими стимулами, які сприятимуть інтенсивному використанню вироб-ничого потенціалу і постійному його вдосконаленню;

· створенні стабільної сировинної бази за рахунок збільшення поголів’я худоби і птиці як в суспільному, так і в приватному секторі, підвищенні продукти-вності, поліпшенні якості сировинної продукції;

· збільшенні надходжень до державного бюджету доходів від діяльності нових інтегрованих систем виробництва м’ясопродуктів, відповідно з цим покра-щенні бюджетного фінансування прискореного розвитку та модернізації підпри-ємств м’ясної промисловості.

6. Для розвитку переробних підприємств на інтеграційних взаємозв’язках, комбінуванні і кооперуванні вдосконалювати діяльність структур по заготівлі, збереженню, транспортуванню і реалізації. На районному і обласному рівні створити кооперативи, товариства, заготівельні пункти з входженням до них на правах співвласників підприємств м’ясної промисловості. Першочерговим є орга-нізація ринків сільськогосподарської та продовольчої продукції, створення їх інфраструктури. Забезпечити товаровиробникові вільний вибір напрямів, способів і форм реалізації продукції. Враховувати зміни, що вже відбулися на ринку сільсь-когосподарської продукції. Доцільно розвинути оптові ринки на рівні районів, областей та ввести неформальні (стихійні) ринки в цивілізоване русло. Упорядку-вати міські ринки, дрібнооптову та роздрібну торгівлю. Виділити в її складі чіткі продуктивні сектори, виходячи з маркетингових властивостей окремих товарних груп та характеру обмінних процесів як наявного товару, так і за ф’ючерними кон-трактами. При переході на раціональні продуктові ринки передбачати скорочення до мінімуму будь-яких посередницьких, збутових, сервісних та інших структур.

7. Зберегти розподільність з наступним поєднанням економічних інтересів у виробничому процесі виробничих або обслуговуючих структур, причетних до виготовлення кінцевого продукту і доведення його до споживача. Переробним підприємствам належить взяти на себе провідну роль в організації економічної основи взаємозв’язків в інтегрованих структурах. Потребує подальшого удосконалення та розвитку фірмова торгівля, як елемент економічної ефективності та якості продукції. Різними формами кредитування забезпечити підтримку виробників сировини в питаннях матеріально-технічного забезпечення.

8.

n

n кооперативні переробні підприємства, створені безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками на базі вже діючих або викуплених ними потужностей;

n збереження та підтримка малих і середніх форм вузькоспеціалізованої переробки для виготовлення окремих товарів, виробництво яких є