НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ТРАВЯНКО Олександр Іванович

УДК 352:346.26

РОЗВИТОК МАЛИХ ФОРМ

ГОСПОДАРЮВАННЯ У ВЗАЄМОДІЇ З ОРГАНАМИ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

25.00.04 – місцеве самоврядування

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, доцент

ОРЛАТИЙ Михайло Кузьмович,

Національна академія державного управління

при Президентові України, професор кафедри

регіонального управління, місцевого

самоврядування та управління містом.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор

ВОРОТІН Валерій Євгенович,

Національна академія державного управління

при Президентові України, професор кафедри

економічної теорії та історії економіки;

кандидат наук з державного управління

КИРПОТ Олег Іванович,

Дочірнє підприємство “Укрнафтогазкомплект”

Національної акціонерної компанії “Нафтогаз

України”, генеральний директор.

Провідна установа –Академія муніципального управління, кафедра державного управління та місцевого самоврядування, м. Київ.

Захист відбудеться 7 березня 2006 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії дер-жавного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 3 лютого 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Жабенко

Підписано до друку 01.02.2006.

Формат 60 х 84 1/16. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 1,34.

Ум.-друк.арк. 1,16. Гарн. Таймс.

Свідоцтво серії ДК № 1561 від 06.11.2003 р.

Віддруковано з оригінал-макета у видавництві

Національної академії державного управління

при Президентові України.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування сучасної системи місцевого самовря-дування передбачає надання їй більшої організаційної, правової та фінансової самостійності, взаємодію органів місцевого самоврядування з підприєм-ни-ць-кими структурами та громадськістю. Становлення конкурентоспроможної со-ціально орієн-то-ваної економіки з розвинутим приватним сектором та його важ-ливою скла-до-вою – під-приємництвом – є стратегічним курсом державної еко-номічної політики України. Важливою передумовою реалізації стратегії еко-но-мічного зростання в Україні є становлення та розвиток малого підпри-єм-ництва. Активізація діяльності останнього спря-мо-вана на здій-снення таких соціально-економічних функцій: створення до-даткових ро-бочих місць, знижен-ня соціального напруження; формування се-ред-нього класу під-при-єм-ців-власни-ків – найбільш дисциплінованих плат-ників податків; насичення споживчого ринку товарами і послугами; розвиток місцевого гос-подарства, орієнтованого на захист національних інтересів; сприяння роз-витку кон-куренції та обмеження монополізму великих під-приємств; вивіль-нення ве-ли-ких структур від невласти-вих їм робіт (ремонт, транспортування, мале будів-ництво тощо); загальне оздо-ровлення суспі-ль-ст-ва шляхом підвищення господарської та ді-ло-вої культури ши-роких верств підприємців.

У 2000-2004 рр. спостерігалася тенденція до збільшення кількості малих під-приємств - суб’єктів підприємницької діяльності. У 2004 р. їх на-лі-чувалося понад 283 тис., на них працювало 1,9 млн осіб. У середньому на 10 тис. наявного населення припадає 60 малих підприємств. Із загальної кількості пра-цюю-чих 22,1% зайнято в оптовій та роздрібній торгівлі, 20,7% - у про-мис-ло-во-сті, 11,5% - на будівництві. У 2004 р. малими підприємствами реалізовано про-дукції (робіт, послуг) на суму 74,4 млрд грн, або у 1,7 раза більше ніж 2000 р.

Мале підприємництво є основним джерелом формування та існування се-ред-нього класу – основи демократії, головного важеля розвитку економіки, нау-ки і техніки. В кожній країні розвиток малого підприємництва ґрунтується на певних закономірностях. Однак саме всебічне проникнення малого підприєм-ницт-ва в господарську систему дало змогу багатьом державам з перехідною еко--но--мі-кою суттєво наростити економічний потен-ці-ал, під-вищити рівень кон-ку-рентоспроможності національної економіки, ви-рі-шити гострі соціальні проб-леми.

Розвиток малого підприємництва в Україні потребує ефективної регу-ля-торної політики з боку органів місцевого самоврядування у сфері госпо-дар-сь-кої діяльності, вимагає дійової підтримки малого підприємництва і створення відповідних умов для розвитку цього важливого сектора економіки.

Вивчення літературних джерел, в яких розглядаються питання ста-нов-лен-ня та розвитку місцевого самоврядування і підприємництва, свідчить, що цю проблему почали досліджувати економісти ще кілька століть тому, а в наш час вона також перебуває в центрі особливої уваги. Теорія підприємництва послі-довно розвивалася у пра-цях Є.Бем-Баверка, М.Вебера, Ф.Візера, Є.Дж.Дол-лана, П.Дра-кера, Р.Кан-тільона, Дж.Б.Кларка, Д.Ліндсея, Д.Маклел-ланда, А.Мар--шал-ла, К.Менге-ра, Л.Мізеса, М.Пі-тер-са, Д.Рікардо, Ж.Б.Сея, А.Сміта, А.Люнета, К.Фрімена, Ф.А.Хайєка, Р.Хізріча, Й.Шум-петера та інших учених.

На сучасному етапі питання державного регулювання підприємництва в галузях еко-но-мі-ки, становлення різних форм господарювання, удосконалення економ-іч-них від-носин, складових інноваційної та інвестиційної по-лі-тики є об’єк-том уваги та-ких відомих українських вчених, як В.М.Бабаєв, В.Г.Бод-ров, З.С.Вар--налій, Л.І.Во-ротіна, В.Є.Во-ротін, Ю.І.Єха-ну-ров, М.Х.Ко-рецький, О.І.Кир----пот, О.В.Кужель, К.М.Ляпіна, П.М.Ма-каренко, М.Й.Ма-лік, Є.Г.Пан-ченко, О.І.Титаренко та ін.

Аналіз наукових джерел свідчить, що питання територіальної організації місцевого самоврядування досліджуються такими вченими, як В.М.Вакуленко, Б.М.Данилишин, В.М.Князєв, В.С.Куйбіда, О.Ю.Лебединська, Н.Р.Нижник, М.О.Пухтинський, І.В.Розпутенко, В.П.Удовиченко та ін.

Нині важливою умовою проведення регуляторної реформи на міс-це-во-му рів-ні є поліпшення регуляторного клі-ма-ту для під-при-ємців та до-сягнення ба-лан-су інте-ресів між підприємцями і дер-жавою. Впро-вад-ження єди-ної дер-жавної ре-гу-ляторної політики передбачає вдосконалення процесу прий-няття рішень міс-цевими органами влади й органами місцевого самоврядування. Та-ке ре-фор-му-ван-ня насам-пе-ред сприятиме активізації громадськості у про-цесі під-го-товки нор-ма-тив-но-пра-вових актів та розробці механізмів з питань підприємницької дія-ль-но-сті.

Дослідники концентрують увагу на окремих формах малого під-при-єм-ни-цтва. Тому виникає необхідність поглибленої розробки теоре-тичних за-сад дер-жав-ного регулювання розвитку малого підприємництва на регіонально-му рівні, дослідження сутно-с-ті та ролі малих форм господарювання в умо-вах еко-но-мічної трансформації галузей економіки, їх класифікації, а та-кож визначення впливу органів місцевого самоврядування як суб’єкта дер-жав-но-го регулювання на діяльність малого під-приємництва. Ці обставини виз-на-чи-ли вибір те-ми дисертаційного дослідження, її актуа-льність, наукову і прак-тичну цін-ність. Дослідження виконано на прикладі Кіровоградської області.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-та-ційна робота тісно пов’язана з планами наукових досліджень кафед-ри регіона-ль---ного уп-рав-ління, місцевого самоврядування та управління містом На-ціо-на-ль-ної академії державного управління при Пре-зи-ден-тові України, які здійсню-вались в межах нау-ко-во-го проекту “Виз-начити соціально-економічні пе-редумови та роз-ро-бити ме-ха-нізми спів-пра-ці ор-ганів місцевого самоврядування і населення з ме-тою роз-витку перспек-тив-них видів діяльності в окремих ре-гіо-нах” (номер дер-жавної ре-єст-рації 0104U000767), в якому здобувач брав безпо-середню участь як співвиконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методичних засад та практичних завдань розвитку малих форм господарювання у взаємодії з органами місцевого самов-рядування. Для до-сягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

–

–

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є система регуляторної діяльності органів місце-вого са-мо-в-рядування, яка пов’язана з розвитком малого підприєм-ництва на регіо-на-льному рівні.

Предмет дослідження – суб’єкти малих форм господарювання та їх роз--ви-ток у взаємодії з органами місцевого само-вря-ду-вання.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що в сучасних со-ціа-ль--но-економічних умовах існує потреба в поглибленому аналізі досвіду форму-вання і застосування регуляторної по-літики органів місцевого самоврядування у сфері підприємництва, а впро-вадження запропонованих те-о-ре-тич-них поло-жень та практичних рекомендацій, розроблених у процесі дос-лід-жен-ня, забез-печить результативні взаємо-відносини орга-нів місцевого само-вря-ду-ван-ня з ма-лими формами господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисер-та-ційного дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вив-чення сучасних теорій державного управління та місцевого са-мовряду-ван-ня, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з питань підпри-єм-ни-цтва, загальноекономічні принципи та методи аналізу закономір-ностей роз-витку суспільного виробництва в умовах ринкових відносин. У процесі дос-лід-ження використовувалися такі методи: аналізу та синтезу – для деталі-зації об’єкта до-слідження шляхом поділу його на окремі складові; історико-еко-но-мічний – під час аналізу досвіду формування малого підприєм-ницт-ва в Ук-раї-ні і в окремих країнах світу; метод статистичних рядів динаміки – в процесі аналізу багаторіч-них статис-тичних даних щодо розвитку виробничої та невиробничої сфер; порівняльного аналізу – для зістав-лен-ня фактичних даних звітного та поперед-нього років про розвиток різних форм гос-по-дарювання; експертних оцінок – для аналізу чинників, що впли-ва-ють на функ-ціонування малих форм господа-рю-вання; монографічний – з метою де-таль-но-го вивчення проблеми розвитку окремих форм малого підприєм-ництва на ре-гіо-на-льному рівні. У дослідженні також використовувалися методи комплексного сис-тем-ного ана-лізу економіч-них та управлін-сь-ких явищ і процесів. Сукупність зазначених ме-тодів і прийо-мів становить ме-тодику дослідження.

Інформаційною базою дослідження стали аналітичні й статистичні ма-те-ріа--ли центральних органів державної влади, Кіровоградської обласної дер-жав-ної ад-міністрації, Кіровоградської міської ради, Державного комітету ста-тистики України і Державного комітету України з питань регуляторної по-лі-ти-ки та підпри-ємництва, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з пи-тань під-при-єм-ницької діяльності, Національної академії державного уп-рав-лін-ня при Президентові України, інші інструктивні та нормативні доку-менти, особисті обстеження автора. Дослідження охоплює період 1990-2004 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисер-таційній роботі

уперше:

–

–

удосконалено:

–

–

дістали подальшого розвитку:

–

–

–

Відмінність одержаних результатів від відомих наукових розробок по-ля-гає в комплексній оцінці взаємодії органів місцевого самоврядування для за-безпечення ефективного функціонування малих форм господарювання. Низка методологічних та теоретичних положень і висновків створює основу для формування ефек-тив-ного механізму державного регулювання малого підприєм-ництва, а також мо-же вико-рис-то-вуватись у практичній дія-ль-ності органів міс-цевого самовряду-вання у Кі-ро-во-градській області.

Практичне значення одержаних результатів визначається комплекс-ним характером дослідження. Найважливіші положення ди-сертаційної роботи дове-дені до рівня методичних розробок і конкретних пропозицій, які можуть бути основою для подальших наукових досліджень з питань розвитку малого підпри-ємництва, використовуватися в процесі опрацювання комплексних регіональних програм роз-вит-ку малих форм господарювання, фор-му-ван-ня регіональної громад-ської колегії з питань розвитку підпри-ємництва. Результати дисерта-цій-ної роботи у фор-мі теоретико-мето-дичних розробок та рекомендацій впровад-жені:

–

–

–

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою пра-цею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проб-лем впливу орга-нів місцевого самоврядування на формування і розвиток малого під-приєм-ництва на ре-гіональному рівні. Основні ідеї та розробки дисертаційного до-слідження, що ха-рактеризують його наукову новизну, мету і завдання, тео-ре-тико-методо-ло-гіч-ні за-сади та мето-дич-ні підходи до їх вирішення отримані здобувачем особисто. Наукові публіка-ції, видані у співавторстві, в процесі дослі-дження викорис-тані тільки у тій частині, яка належить особисто здо-бувачеві, і зазначені в пере-ліку основних публікацій; в них запро-поновано зміни в організації роботи уповно-важеного з питань захисту прав підприємців [3], досліджено систему управ-лін-ня охорони праці на сучасному підприємстві [7].

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обго-во-рю-вались на міжнародних науково-практичних конферен-ці-ях і між-на-родних се-мі-нарах, найважливішими серед яких були: Всеукраїнська наукова кон-фе-ренція мо-ло-дих науковців “Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вче-них” (м. Хмель--ни-цький, 2004); науково-практичні конфе-рен-ції за між-народ-ною участю “Актуальні тео-ретико-методологічні та ор-га-ні--за-ційно-прак---тичні проб-ле-ми державного управління” (м. Київ, 2004), “Муніципальний менед--ж-мент: ста-нов-лення та роз-ви-ток в Ук-раїні” (м. Дніпропетровськ, 2004), “Актуаль-ні проб-ле-ми дер-жав-ного управління на новому етапі держа-вот-во-рен-ня” (м. Київ, 2005); між-на-родна на-у-ково-прак-тич-на конференція “Державна стратегія уп-рав-ління міс-це-вим та регіональним роз-витком: фор-ми, методи та актуальні проб-леми реа-лі-за-ції” (м. Одеса, 2004); П’ятий міжна-родний конгрес “Держав-не управ-ління та місцеве самовряду-вання” (м. Хар-ків, 2005); Міжнародний науко-во-практичний семінар “Дер-жава і ре-гіони: шукання згоди” (м. Донецьк, 2005); науково-прак-тична кон-фе-ренція “Адміністративно-територіальна рефор-ма та проб-ле-ми реа-лізації потен-ціалу економічного зростання в Україні” (м. Одеса, 2005); Все-укра-їн-ська науково-практична конфе-ренція “Фі-нансово-еко-но-мічні проб-ле-ми роз-витку підприємництва в Україні” (м. Жито-мир, 2005).

Результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах Національної академії державного управління при Президентові України і за-сіданнях кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та уп-равління містом.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 15 пра--цях, з яких 8 (обсягом 3,9 друк. арк.) вхо-дять до зат-вердженого ВАК Ук-раїни переліку наукових фахових видань, сім – у матеріалах кон-фе-ренцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з всту-пу, трьох роз-ді-лів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок. Дисертаційна робота містить 6 ри-сун-ків, 9 додатків, список ви-ко-рис-таних дже--рел (269 найменувань), розмі-ще-них на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та прак-тичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх впровадження, апробації та опублікування.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади ре-гуляторної по-лі-тики органів місцевого самоврядування у сфері малого підприємництва” – проана-лізовано суть та об’єктивну необхідність регуляторної політики під-при-єм-ницької діяльності на місцевому рівні, охарактеризовано критерії та показ-ники визначення ефективності діяльності малих підприємств, здійснено оцін-ку зарубіжного досвіду функціонування малого підприємництва.

У розділі досліджено еволюцію теоретико-методологічних засад регу-ля-торної політики органів місцевого самоврядування щодо малого підприємництва, сучасний стан та особливості його розвитку на регіональному рівні в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Визначальним чинником підвищення ефектив-ності діяль-ності суб’-єк-тів малих форм господарювання є активна регуляторна політика органів місцевого самоврядування.

Аналіз наукових праць вітчизняних вчених (В.М.Бабаєв, В.М.Вакуленко, В.Є.Воротін, О.І.Кирпот, В.М.Князєв, О.Ю.Лебединська, К.М.Ля-пі-на, Н.Р.Ниж-ник, В.П.Удовиченко та ін.) дав змогу обґрунтувати напрями вдос-ко-на-лення нор-ма-тивно-пра-вової бази місцевого самоврядування, інформаційно-ресур-с-ного і кад-рового забез-пе-чення мало-го підприєм-ни-ц-тва, прос-віт-ни-цької діяльності тощо.

У ринковій економіці підприємництво розглядається як особ-ливий вид економічної діяльності. Під підприємництвом слід розуміти самостійну (на засадах повної економічної відповідальності), на власний ризик новаторську діяльність, спрямовану на постійний пошук нових підходів, способів, сфер зас-тосування чинників виробництва: капіталу, праці, землі, менеджменту з метою одержання прибутку (підприємницького доходу). Підприємницька психологія виражається у схильності до організації, розвитку підприємства, необмеженого розширення сфери своєї діяльності.

Установлено, що сучасні умови господарювання потребують розробки комп-лекс-но-го підходу до класифікації суб’єктів малих форм господарювання в різних галузях еконо-міки. На нашу думку, малі форми господарювання можна систематизувати за критеріями, наведеними на рис.1.

Регуляторна політика органів місцевого самоврядування у сфері малого під-приємництва має бути доцільною, тобто необхідність державного втручання у підприємницьку дія-льність має бути об’єктивно обумовле-ною; ефективною – мають бути передбачені й об-ґрунтовані позитивні еко-номічні та соціальні нас-лідки державного регулювання; системною, тобто передбачається послідов-ність і скоординованість дій органів влади в процесі розроблення і виконання регуляторного акту; гласною, що перед-бачає публічне обговорення проектів та прийнятих регуляторних актів, роз’яснення їх положень і своєчасне їх дове-ден-ня до суб’-єктів малого підпри-єм-ництва.

Основним напрямом вдосконалення законодавчого забезпечення роз-вит-ку малого підприємництва є враху-вання у нормативних актах зага-ль-ноеко-номіч-ного спрямування специфічних особ-ли-вос-тей цього сектора еконо-міки. Ство-рення од-накових умов діяльності в малому підприємництві та в інших секто-рах еко-но-міки сприятиме гармонізації зага-ль-но--еко-номічної структури з точ-ки зору спів-відно-шення в ній малого, середнього і великого під-приєм-ництва.

Як свідчать дослідження, віднесення підприємств до малих форм гос-по-да-рю-вання потребує уточнення та обов’язкового врахування специфіки ви-дів еко-номічної діяльності. Так, відповідно до Указу Президента Ук-раїни від 28 червня 1999 р. № 746 визначено, що для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, обсяг виручки від реалізації продукції (товару, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн, а для юридичних осіб – 1 млн.грн.

Існуючий вартіс-ний критерій визначення малих підприємств в Україні га-льмує розвиток малого підприємництва, насамперед це стосується про-мис-ло-вості, будівництва, сільського господарства. В зазначених галузях економі-ки капіта-ло-місткість набагато вища, ніж в інших, а швидкість обігу капіталу ниж-ча. Крім того, враховуючи сучасні технології, організацію виробництва та ці-нову по-літи-ку, вітчизняні підприємці малих форм господарювання не в змозі відшкодувати витрати на придбання основних засобів виробництва. Так, вар-тість нової техніки, устаткування у 2005 р. становила: зернозбира-ль-ного ком-байну – понад 1 млн грн, автосервісного устаткування – до 800 тис. грн.

Рис. 1. Основні критерії (ознаки) класифікації суб’єктів малих

форм господарювання

Досвід країн світу свідчить, що для успішного розвитку малого під-при-єм-ництва необхідно створити правову базу його функціонування, забез-пе-чити належне юридичне закріплення прав та постійний правовий супровід з боку держави, що гарантує захист функціонування малого підприємництва, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання до-водить, що малий біз-нес не може існувати без чітких та ефективних зако-нодавчих актів. Формування сприятливих умов для ведення бізнесу не-можливе без прийняття та запро--ва-д-ження таких законів, які б чітко визначали порядок реєстрації суб’-єк--тів малого підприємництва, умови і середовище конкуренції, процедуру банкрут-ства, кон-т-ракти й інші аспекти підприємницької діяль-ності. Правова система регулює відносини підпри-ємництва та суспільства, підприємницьких структур між собою, підприємницьких структур і влади. Вона сприятиме за-без-пе-чен-ню рів-них можливостей щодо виробництва товарів та надання послуг, виходу на ри-нок й от-ри-манню прибутку для всіх суб’-єктів господа-рю-вання, захищатиме ін-те-реси всього суспільства.

У міру становлення громадянського суспільства та ринкової економіки все більшого значення в розвитку малого підприємництва Росії набували регіо-нальні та місцеві адміністрації, які на першому етапі ігнорували сигнали, що над-хо-ди-ли від центральної влади щодо стимулювання розвитку малого підпри-єм-ництва, а на останньому стали найпослідовнішими його при-хильниками. Та-ким чином, почала формуватися система суспільно-державної під-т-римки мало-го підприємництва.

Таким чином в Україні поза увагою дослідників залишились важливі проб-леми, що потребують наукового дослідження, щодо удосконалення мето-дичних підходів до визначення критеріїв малих форм господарювання, аналізу про-від-них тенденцій розвитку малого підприємництва на регіональному рівні, орга-нізація взаємодії органів місцевого самоврядування із суб’єктами малого під-приємництва

У другому розділі – “Тенденції розвитку малого підприємництва на ре-гіо-наль-ному рівні” – розкриті особливості розвитку малих форм господарю-ван-ня Кіровоградської області, наведено систему контролінгу в уп-равлінні під-приємством, проаналізовано управлінські аспекти праці.

Згідно із статистичними даними, на початок 2004 р. в області функ-ціо-ну-вало 5433 малих підприємства, 2599 фермерських господарств і 43,3 тис. під-приємців – фізичних осіб. За 2000-2003 рр. кількість малих підприємств при-ватної форми власності збільшилась на 47,4%, комунальної – на 21,9, ко-лек-тив-ної – на 15,4%, а кількість підприємств державної форми власності зменшилась на 30%. Порівняльний аналіз малого підприємництва за видами економічної діяльності свідчить, що найбільше зростання спостерігалося в таких галузях, як: сільське господарство – на 61,4%, операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги користувачам – на 61,7%, транспорт і зв’язок – на 53,8%, готелі і рес-то-рани – на 26%, будівництво – на 23,8%.

Розвиток малого підприємництва по території регіону нерівномірний. Як-що в середньому по області на 10 тис. населення при-па-дає 420 суб’єктів малих форм господарювання, то у містах – 580, у районах – ли-ше 291. Проблемними за розвитком під-приєм-ництва вважаються такі райони, як Усти-нів-ський, Ново-архангельський, Петрів-сь-кий і Ону-ф-ріїв-сь-кий.

Доведено, що органи місцевого самоврядування для забезпечення фі-нан-сової, матеріально-технічної, ін-фор-маційної, технологічної, консуль-татив-ної, маркетингової, кадрової та освітньої підтримки малого підприємництва мають сприяти формуванню відповідної інфраструктури. До її складу в області вхо-дять 167 об’єктів, зокрема: один бізнес-інкубатор, 26 біз-нес-центрів та центрів під-тримки підприємництва, 2 лі-зингових центри, 33 небанківські фі-нан-сово-кредитні установи, 6 фондів підтримки підприємництва, 15 бірж, 25 аудитор-ських фірм, 3 ін-вес-ти-цій-но-інноваційні фонди і компанії, 56 інформаційно-кон-суль-татив-них установ.

Фінансовий стан підприємницьких структур Кіровоградщини має тенден-цію до поліпшення. Так, прибуток від своєї діяльності, що дорівнював майже 92 млн грн, отримали 3759 (69,2%) малих підприємств, з них 26,8 млн грн при-бутку належить під-приємствам сільського та лісового господарства, 21,7 млн грн – підприємствам оптової і роз-д-рібної тор-гівлі, торгівлі транспортними засобами та їх тех-нічного обслуговування. Загальний при-буток 19 млн грн отримали під-приєм--ства малих форм господарювання, які здій-снюють операції з нерухомістю.

Нині органи місцевого самоврядування з метою створення сприятливого середовища для підприємництва розробляють та реалізують відповідні регіо-нальні (місцеві) програми розвитку малого підприємництва. Важливою скла-до-вою зазначених програм є конкретні заходи щодо фінан-со-вої підтримки малого підприємництва з місцевих бюджетів, обсяги якої рік у рік зростають. Якщо в Кіровоградській області у 2000 р. за рахунок регіональних програм з місцевих бю-д-жетів фі-нан-сувалися лише 13 районів, то у 2001 р. – 14, 2002 р. – 18, 2003 р. – 21. Важ--ливою скла-довою регіональних програм є матеріальна підтримка роз-витку малих форм господарювання через спрощення процедур передачі в орен-ду нерухомого майна, виділення земельних ділянок, отримання дозволів на бу-дівництво об’єктів чи реконструкцію приміщень, встановлення пільгових ста-вок орендної плати для підприємців-початківців і суб’єктів підприєм-ни-цької діяльності, які працюють у пріоритетних напрямах.

На виконання Закону України “Про державну підтримку малого під--приєм-ництва” та з огляду на важливу роль, що відіграє мале підприємництво у вирі-шенні економічних та соціальних проблем, у Кіровоградській області роз-роблена Прог-рама розвитку малого підприємництва на 2005-2006 рр. Протягом цього періоду планується збільшити кількість малих підприємств на 280 од., підприємців – фізичних осіб – на 1180 од., створити 1160 нових ро-бочих міс--ць.

Визначено, що контролінг є новим явищем у практиці управління. Тому, як свідчить соціологічне обстеження, його впровадження і використання на малих підприємствах може спричинити певний опір. Органи місцевого само-врядування мають продемонструвати переваги впровад-ження системи контро-лінгу на підпри-ємстві, яка виконує провідну функцію менед-ж-менту.

Гарантування безпеки устаткування, проведення періодичних оглядів і обслу-говування за допомогою сучасних технічних засобів, визначення можли-вості його подальшої експлуатації, експертиза бізнесових проектів, якщо вони передбачають використання відповідної техніки, а також обов’язкове навчання з питань охорони праці, особливо серед суб’єктів малих форм господарювання, сприяли зменшенню травматизму в 2003 р. порівняно з 2002 р. Так, якщо із середньооблікової чисельності працюючих у малому бізнесі на автомобільному транспорті 3356 осіб у 2002 р. було зафіксовано 20 потерпілих, то у 2003 р. – 7, у галузях промисловості та будівництва серед суб’єктів малих форм госпо-дарювання – відповідно 38 і 17 осіб, у сфері побутового господарства та ко-му-нально-житлових послуг – 10 і 3 особи.

Необхідно відзначити високий рівень травматизму на ма-лих підпри-ємствах агропромислового комплексу Кіровоградської області. Так, у 2002 р. у селянських (фермерських) господарствах було травмовано 105 осіб, у 2003 р. їх чисельність зменшилася до 73 осіб. Хоча цей показник у часі зменшується, але є високим порівняно з іншими видами економічної діяльності області. Ос-новною причиною цього є відсутність належного контролю з боку власників і відповідальних осіб за безпеку працівників, особливо в період збирання вро-жаю, а також недбалість самих працівників.

У третьому розділі – “Стратегія діяльності органів місцевого само-вря-дування у підтримці розвитку малого підприємництва” – висвітлені кон-цеп-туа-льні підходи до оцінки взаємодії ор-ганів місцевого самоврядування та суб’єктів малих форм гос-подарювання, запропоновано системний підхід до орга-нізації взаємодії цих органів із суб’єктами малого підприємництва, розг-лянуто форми зв’язку органів місцево-го самоврядування із служ-бою уповно-важених з питань захисту прав підприємців у системі регіонального уп-равління, визначе-но вплив органів місцевого самоврядування на фінансово-кредитне забезпечення роз-вит-ку малого підприємництва.

Для успішного функціонування малого підприємництва мають засто-сову-ватися єдині методичні підходи до оцінки взаємовпливу органів місцево-го само--вря-ду-вання та суб’єктів господ-а-рювання, пов’-я-зані із здійсненням держав-ної регу-ляторної політики в цій галузі. Вони мають насамперед прив’-язуватись до еко-но-міч-но-го стану населеного пункту або регіону, який знаходить відображен-ня у фі-нансовому наповненні відповід-ного бюджету за той чи інший проміжок часу.

Запропоновано розподілити критерії оцінки на три групи, в які входять такі питання: нормативно-пра-во-ве забезпечення органами місцевого само-вря-ду-вання діяльності суб’єктів малих форм господарювання; оцінювання по-казників фі-нансової підтримки та забезпечення розвитку малого підпри-єм-ни-цт-ва; про-світ-ницька діяльність серед територіальної громади міста (села, селища) щодо ма-лого підприємництва.

Першочергового значення набуває подальше визначення правових та організаційних засад функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, яка б сприяла її здійсненню та запобігала виникненню корупції.

У розділі визначено, що суб’єкт господарювання повинен мати право ви-бору способу отримання дозвільних документів, а саме: за допомогою поса-до-вої особи дозвільного органу або безпосередньо в органі, який видає зазначений дозвіл.

З метою спрощення процедури отримання дозволів, довідок, погоджень на розміщення і будівництво об’єктів та здійснення підприємницької діяльності у м. Кіровограді створено центр. Координацію роботи центру покладено на Го-ловне управління економіки, інвестицій та зовнішньо-економічного розвитку виконкому Кіровоградської міської ради. До складу центру входять відповідні фахівці та інші представники громадськості.

Удосконалення адміністративних та господарських відносин між органа-ми місцевого самоврядування і суб’єктами підприємництва в Кіровоградській області передбачатиме створення належного підприємницького й ін-вес-ти-цій-но-го середовища для розвитку малих форм господарювання, сприятиме підви-щен-ню рівня лега-льної зайнятості населення у малому під-приємництві, рівня кре-дитного забезпе-чення малих під-приємств, соціального та мате-ріаль-ного забез-пе-чен-ня громадян, зайнятих у малому підпри-ємництві; збільшенню кількості малих підприємств, у тому числі в сфері матеріального виробництва; поліп-шен-ню со-ціа-льно-еко-номічного становища в регіоні.

Ефективна регуляторна політика щодо розвитку малого підприєм-ни-цт-ва на практи-ці ще раз довела необхідність існування та продемонстру-вала по-зи-тивні результати діяльності уповноважених з питань захисту прав під-при-ємців. На практиці майже всі уповноважені створили в областях відповідні служби уповно-важених. Наприклад, у Кіровоградській області при уповно-ва-женому пра-цю-вали п’ять помічників, які, в свою чергу, відповідали за стан під-приєм-ництва у деяких районах області. В середньому один помічник обслуговував чотири - п’ять райо-нів області. Як результат упов-но-важеним та його поміч-ни-ками у Кіровоградській області з 2001 р. щорічно розглядається 180-200 усних та пись-мових звернень підприємців, за якими вживаються необхідні заходи.

Виходячи з вимог часу та на виконання поставлених державою цілей і завдань пропонується низка важливих змін в організації роботи уповноважених з питань захисту прав підприємців. Існує потреба у впровадженні інституту уповноважених при Кабінетові Міністрів України, який би діяв на громадських засадах, що виключає додаткові витрати на його утримання з боку держави.

Уповноважений повинен призначатись безпосередньо Прем’єр-мініст-ром Ук-ра-ї-ни. В його завдання мають входити: сприяння здійсненню конт-ролю за до-триманням законодавства у сфері підприємництва, реалізації державної полі-тики щодо підтримки розвитку підприємництва у відпо-відному регіоні, інфор-мування Прем’єр-міністра України про стан законності у сфері підприємництва.

Успіх підприємницької діяльності завжди пов’язаний з питанням фінан-сування, яке вирішується за рахунок власних чи залучених коштів. В умовах ринкових відносин особливе місце відводиться внутрішнім фінансовим ре-сур-сам суб’єктів господарювання. Саме розробка фінансової стратегії під-приєм-ни-цької діяльності окремого суб’єкта може забезпечити стабільну вироб-ничу дія-льність у межах встановлених обсягів виробництва для малого бізнесу, най-більш ефективне використання, як правило, обмежених власних фінансових ре-сурсів і залучених коштів, а також фінансову стійкість підприємства на тривалу перспективу.

За результатами анкетування особливості сучасного фінансового ринку в Ук-раїні можна охарактеризувати насамперед високою ціною кредитних ре-сурсів, обмеженим набором використовуваних фінансових інструментів і пос-луг, що на-даються. Крім того, банківські установи у багатьох випадках від-мовляють під-при-ємцям у кредитах або надають їх під великий процент (рис. 2).

Для забезпечення фінансової підтримки малого підприємництва з боку держави необхідне вдосконалення системи оподаткування. Оскільки держава зацікавлена у запобіганні тінізації бізнесу, потрібно знаходити важелі опти-мі-зації системи податків. З цією метою доцільно ввести єдиний соціальний по-даток. Прак-тика свідчить, що підприємець малих форм господарювання, у тому числі і той, що працює за спрощеною системою оподаткування, змушений сплачувати внески до різних соціальних фондів. Однак розміри цих внесків не можуть співвідноситися з поняттям “оподаткування малого підприємництва”.

Рис. 2. Розподіл відповідей респондентів на запитання: “Які існують

у Вас основні труднощі у взаємовідносинах з банками?”

Якщо цю пропозицію закріпити законодавчо, то платежі суб’єкта госпо-дарювання малого підприємництва мають виглядати так: сплата єдиного податку – 10%; сплата податку з обороту – до 3%; сплата єдиного соціального податку – до 1% від фонду заробітної плати. Така прозорість забезпечить: вихід підприємців з “тіні”; збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів; зрос-тання чисельності підприємців; підвищення рівня зайнятості населення; мож-ливість інноваційного розвитку малого бізнесу внаслідок нагромадження Віль-них фінансових ресурсів через відсутність необхідності їх тінізації; можливість залучення іно-земних інвестицій тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на теоретичному рівні вирішено актуальне наукове завдання щодо розвитку суб’єктів малих форм господарювання у взає-модії з органами місцевого самоврядування. Це спри-я-тиме подальшому під-ви-щенню добробуту та поліпшенню умов життя населення України. До-сяг-нутий рівень роз-витку малого підприємництва оцінюється як недостатній для вико-нання зав-дань, що стоять перед цим сектором економіки. Отримані в про-цесі дос-лідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирі-шення пос-тав-лених завдань, підтверджують гіпотезу, а також дають можливість зробити певні висновки та внести деякі пропозиції:

1. Системний аналіз наукових праць свідчить, що висвітлення питань роз-витку малих форм господарювання у взаємодії з органами місцевого са-мо-в-ря-дування ще не відповідає потребам практики. У більшості наукових праць дос-ліджуються проблеми розвитку малого підприємництва як соціально-еконо-міч-ного явища. Водночас дослідження регуляторної діяльності органів міс-це-вого самов-рядування щодо малого підприємництва мають фрагментарний ха-рактер, ви-магають поглибленого вивчення окресленої тематики на сучасному етапі дер-жавотворення в Україні, створюють необхідні передумови для її ґрун-товного та всебічного дослідження.

2. Дослідження показало, що категорія “суб’єкти малих форм господарю-вання” включає господарську діяльність фізичних або юридичних осіб різ-них форм власності й організаційно-правових форм господарювання, яка спрямо-ва-на на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання пос-луг вартісного характеру за спрощеною системою оподаткування, обліку і звіт-ності з метою досягнення соціально-економічних результатів та одер-жання при-бутку. Переваги малих форм господарювання полягають у: швидкій адап-тації до змін умов функціонування, мобільності, гнучкості в прийнятті рішень, ціле-спря-мо-ваності, готовності до ризику та умінні їм керувати. Ринкові умови обу-мовили виконання цими формами господарювання наступні функції: роз-ши-рення сфер інвестиційної привабливості, розвиток нових напрямів та видів під-приєм-ниць-кої діяльності, створення додаткових робочих місць, скорочення без-робіття то-що. Законодавче закріп-лення цієї категорії сприятиме впровад-женню сис-тем-но-го та нау-ко-во об-ґрун-то-ваного підходу у взаємо-відно-си-нах між орга-на-ми міс-це-вого самовря-ду-вання та малим підприємництвом.

3. З’ясовано, що підвищення ефективності регуляторної діяльності орга-нів місцевого са-мо-врядування має сприяти об’єд-нан-ню зусиль підприємців, зао-хо-чен-ню до са-моорганізації, ство-ренню асоціацій і спілок підприємців різ-них регіо-нів (об-лас-тей, районів), населених пунктів. Під-приємці дістали мож-ли-вість впли-вати на дер-жавні рішення ще на початкових етапах їх прийняття. Крім того, вони мо-жуть ініціювати підготовку проекту нор-ма-тивно-правового ак-ту, бра-ти участь у його розробці, а громадські організації підприємців – узгод-жу-вати підго-товлені ор-ганами виконавчої влади проекти таких ак-тів.

4. Обґрунтовано, що існуючий нині вартіс-ний критерій визначення малих підприємств в Ук-раїні гальмує розвиток малого підприємництва, насамперед це сто-су-ється про-мис-ловості, будівництва, сільського господарства. В заз-начених галузях еко-номіки капіталомісткість набагато вища, ніж в інших, а швидкість обі-гу капі-та-лу ниж-ча. Крім того, враховуючи сучасні технології, ор-ганізацію ви-роб-ництва та цінову по-літику, вітчизняні підприємці малих форм господа-рювання не можуть відшкодувати витрати на придбання основних засо-бів виробництва. Удос-ко-налення методичних підходів до визначення критеріїв (ознак) класифікації ма-лих форм господарювання передбачатиме застосування показників, які ха-рак-те-ризують динамічні процеси розвитку малого підпри-єм-ництва та найбільшою мі-рою враховують їх особливості, від-носин власності, а також інтереси зацікав-ле-них сторін. Для розрахунку вартісного по-казника визначення малих під-при-ємств необхідно встановити тер-мін 3-5 років, диференційований залежно від спе-цифіки окремих видів еко-номічної діяльності.

5. Аналіз сучасних тенденцій розвитку малих форм господарювання, уза-гальнення досвіду державного регулювання малим підприємництвом в ін-ших країнах світу дали змогу обґрунтувати правову систему, яка регулює від-носини між органами місцевого самоврядування та підприємництвом, під-при-єм-ницьких структур між собою, сприяє забезпеченню рівних мож-ливо-с-тей ство-рення то-варів і послуг. Регулювання цих процесів потребує створення спе-ціа-ль-ного цент-рального органу виконавчої влади.

6. Установлено, що тенденції розвитку малого підприємництва у Кірово-градській області нерівномірні. Так, якщо у середньому по області з розрахунку на 10 тис. наявного населення припадає 420 суб’єктів малого під-приємництва, то у містах - 580, у районах - лише 291 од. Органи місцевого са-моврядування, здійснюючи регу-ляторну по-лі-тику що-до малих форм господа-рю-вання, визна-чають пріоритетні га-лу-зі роз-витку регіону, проводять організа-цій-но-установчу діяльність зі створення інфраструктури підтримки малого підпри-ємництва, зок-рема тех-но-парків, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, забезпечу-ють сис-тему за-мов-лень (на перших етапах ста-новлення підприємства), захист прав та ін-те-ре-сів суб’єк-тів малого підприємництва щодо обмеження втру-чан-ня місцевої влади у діяль-ність суб’єктів госпо-да-рювання, усунення правових, еконо-мічних та ад-мі-ніст-ра-тив-них пере-шкод у реалізації права на підприєм-ни-цьку діяльність.

7. Доведено, що дієвість та комплексність регуляторної по-літики органів місцевого самоврядування стосов-но підприємництва має забезпечуватися шля-хом запро-вад-ження регіональних програм. Вони спрямовані на узгодження дій, по-дальше підвищення ефективності співпраці органів міс-це-во-го само-вряду-ван-ня із суб’єктами малих форм господарювання, обго-во-рен-ня нагальних проблем і ство-рення сприятливого бізнес-се-ре-до-вища. Важливою складовою цих прог-рам є ма-теріальна підт-римка роз-витку малих форм господарювання шляхом спрощення процедур передачі в оренду не-ру-хо-мо-го майна, виділення земель-них ділянок, от-римання дозволів на будівницт-во об’-єктів чи реконструкцію при-мі-щень, вста-нов-лення пільгових ставок оренд-ної плати для підприємців-почат-ківців і суб’єктів підприєм-ни-ць-кої діяльності, які працюють у пріори-тет-них напрямах.

8. Отримані результати дослідження та запропонована форма взаємодії ор-ганів місцевого самоврядування зі службою уповно-ва-же-ного з питань за-хис-ту прав підприємців при Кабінетові Міністрів Ук-раїни дають мож-ливість ви-рішити низку питань: упровадження цієї служби дасть змогу створити на-лежні пра-во-ві, організа-ційно-економічні умови для функціонування малого під-приєм-ництва, продук-тив-ної самозайнятості на-се-лен-ня, на-повнити внут-ріш-ній ринок товарами та пос-лугами, ви-рішити соціа-льно-по-бу-тові проблеми гро-ма-ди, сфор-мувати середній клас як необхідну пере-думову полі-тич-ної та еконо-міч-ної ста-більності, демократичного розвит-ку України.

9. У процесі дослідження розроблена модель організації взаємодії ор-га-нів міс-цевого самоврядування із суб’єктами малого підприємництва, яка пе-ред-ба-чає створення регіональної громадської колегії з питань розвитку підпри-єм-ни-цтва. Під-тримка та розвиток малих форм господарювання мають здійсню-ва-тися в таких напрямах, як організаційний, консультативно-освітній, соціаль-ний, фінансо-во-інвестиційний, аналітичний, а також у формі співпраці з пред-став-ни-ками засобів ма-сової інформа-ції. Це, у свою чергу, сприятиме вирі-шен-ню іс-ну-ючих соціально-економічних проблем регіону, зокрема забезпе-ченню зай-ня-тос-ті населення, наповненню місцевого бюджету тощо.

10. Одним з важливих завдань, що вирішується в дисертації, є надання фі-нансово-кредитної підтримки суб’єктам ма-лих форм господа-рювання, що дасть змогу оцінювати нову якість місце-вого са-мо-вря-дування як інституту дер-жав-ного регулювання розвитку ма-лого під-приємництва в Україні. Це має здійсню-ватись шля-хом: розробки процедури надання комерційним банкам гарантій на певну част-ку кредиту, який от-римує суб’єкт малих форм господарювання (такі процедури найбільш придатні для малих підприємств, що вже мають майно, яке може стати лік-від-ною зас-тавою для іншої частини цього кредиту); запро-вад-ження для суб’-єк-тів господарювання, мікропідпри-ємст-в схем отримання мік-ро-кредитів за іншими механізмами, ніж майнова зас-тава.

11. Отримані результати дослідження передбачають належне правове ре-гулювання, а саме прийняття законів України про “Про єдиний соціальний по-да-ток”, “Про кредитування малих форм господарювання”, нової редакції За-ко-ну Ук-раїни “Про спро-щену систему оподаткування, обліку та звітності ма-лого під-при--єм--ни-цт-ва”, а також зміни правового статусу уповноваженого з пи-тань захисту прав підприємців та підпорядкування його безпосередньо Кабі-не-тові Міністрів України.

Подальші дослідження в