ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ТУМАКОВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 330.111.66:64

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ДОМОГОСПОДАРСТВ

ТА ЇХНЯ РОЛЬ У ГОСПОДАРСЬКІЙ СИСТЕМІ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Кім Матвій Миколайович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лазаренко Володимир Євгенович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент Шибаєва Наталія Володимирівна, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри загальної економічної теорії.

Провідна установа: Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “_15_”__червня__ 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-11.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий “_12_” ___травня___ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М.Соболєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Домогосподарства належать до числа найменш досліджених суб’єктів перехідної економіки. Проте не викликає сумнівів, що саме вони відіграють роль своєрідного “внутрішнього стабілізатора” господарської системи, виконуючи свої традиційні функції споживання, заощадження, інвестування, відтворення робочої сили та ін. Ринкові перетворення висунули нові вимоги до економічної поведінки домашніх господарств, розширили сферу їхньої діяльності. Зі свого боку, домогосподарства, засвоюючи нові способи економічного функціонування та пристосовуючи старі господарські практики до нового зовнішнього середовища, значним чином впливають на хід трансформаційних процесів та подальший соціально-економічний розвиток. Саме у цьому елементі перехідної економічної системи знаходяться найважливіші механізми, які регулюють зайнятість, сукупний попит і пропозицію, інвестиції, інфляцію та ін. Крім того, домогосподарства виступають безпосереднім носієм соціальних критеріїв та обмежень ринкової трансформації. Вищезазначене визначає актуальність та об’єктивну потребу проведення комплексного дослідження соціально-економічної природи домогосподарств та їхньої ролі у господарській системі перехідного типу.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Погляди на домашнє господарство почали формуватися із виникненням людського суспільства. Вперше його опис надається в трактаті Ксенофонта "Домострой". Виробничо-економічну характеристику домашнього господарства, його ролі в економічному кругообігу можна зустріти у фізіократів. Представники класичної політичної економії (А. Сміт, Ж.Б. Сей) розглядали деякі аспекти домогосподарства як постачальника факторів виробництва. Проте дійсним проривом у даній сфері стала "нова теорія домашнього господарства" (Г. Беккер, К. Ланкастер, Т. Шульц, Дж. Мінсер та ін.). Ця теорія одержала подальший розвиток у концепції людського капіталу. Використовувані в ній методи економічного аналізу стали застосовуватися також для вивчення таких соціальних явищ і інститутів як сім'я і шлюб, освіта, охорона здоров'я, міграція, злочинність і т.ін. Водночас, слід зазначити, що подальший розвиток теорії людського капіталу пов'язаний не з домашнім господарством, а з проблемами ефективності інвестицій у людський капітал, їхнього впливу на економічне зростання і якісні показники виробництва.

Особливу увагу проблемам соціально-економічної діяльності домогосподарств, приділяють українські та російські вчені: О. Авраамова, С. Барсукова, В. Близнюк, В. Геєць, Є. Головаха, Н. Давидова, І. Дискін, В. Жеребін, Т. Заславська, Н. Звєрева, І. Калабіхіна, Р. Капелюшников, Ю. Кашин, Б. Кваснюк, І. Крючкова, Л. Лучкіна, Р. Нуреєв, О. Олійник, Н. Паніна, Б. Пасхавер, С. Патрушев, В. Радаєв, Р. Ривкіна, І. Розмаїнський, О. Романов, А.Сурінов, С. Тютюнникова, В. Хмелько та ін. У наукових працях цих вчених досліджені найважливіші теоретичні, методологічні та практичні питання, що стосуються основних тенденцій зміни структури доходів і витрат домогосподарств, рівня життя населення, його соціально-економічної диференціації, споживчого попиту, особистих заощаджень, стратегій адаптації домогосподарств у перехідній економіці.

Водночас через складність у відокремленні суто економічних відносин у домогосподарстві від інших, необхідність застосування міждисциплінарного підходу, а також труднощі з використанням традиційних економічних уявлень, дана проблема продовжує знаходитися на стадії розробки. До числа недостатньо вивчених проблем відносяться виявлення особливостей реалізації відтворювальних функцій домогосподарств в умовах ринкової трансформації, інституційні аспекти життєдіяльності домогосподарств, їхня роль у формуванні макроекономічної рівноваги та забезпеченні сталого економічного зростання в транзитивний період. Особливої уваги заслуговує потенціал домашніх господарств щодо забезпечення інституційних, технологічних, структурних змін у перехідній економічній системі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках планової науково-дослідницької теми кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Соціально-економічний механізм і наслідки ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0104U000675).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз соціально-економічної природи домогосподарств, виявлення їхньої ролі у господарській системі перехідного типу та потенціалу щодо забезпечення її сталого економічного розвитку. Досягнення цієї мети здійснювалось послідовним вирішенням таких завдань:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дисертаційного дослідження є домашні господарства як елемент системи соціально-економічних відносин, який формується та розвивається під впливом сукупності конкретно-історичних чинників та тенденцій.

Предметом дослідження є система економічних відносин, які формуються в процесі розвитку і функціонування домогосподарств у перехідній економіці, роль домогосподарств у забезпеченні сталого економічного розвитку господарської системи в період трансформації.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склав логіко-історичний підхід, який надав можливість схарактеризувати домогосподарство як явище, що історично формується та розвивається із розвитком системи суспільного виробництва. У залежності від конкретних завдань і властивостей об’єкта дослідження використовувались: функціонально-еволюційний підхід (при аналізі функцій домогосподарств і особливостей їхньої реалізації в трансформаційній економіці); системний підхід (при розробці класифікації домогосподарств з точки зору виконання ними системних функцій); інституційний аналіз (при обґрунтуванні залежності рівня добробуту населення від інституційного устрою домогосподарств); діалектичний метод (при визначенні причинно-наслідкового зв’язку між рівнем добробуту домогосподарств і здатністю соціально-економічної системи до інновацій); єдність кількісного та якісного аналізу (при доведенні необхідності формування адекватних якісних і кількісних параметрів домогосподарств для їхнього активного включення в економічний кругообіг); макроекономічний підхід (для виявлення наслідків монетизації домогосподарств на базі підвищення їхньої довіри до національної грошової одиниці).

Інформаційну базу дослідження становлять наукові монографії, статті зарубіжних і вітчизняних вчених у періодичних виданнях, інформаційно-статистичні матеріали, результати соціологічних досліджень вітчизняних та зарубіжних центрів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше

-

-

-

дістало подальшого розвитку

-

а) відтворювально ефективні домогосподарства, які повністю виконують свої основні функції, забезпечуючи тим самим нормальне функціонування і розвиток не тільки себе, але й економічної системи в цілому;

б) домогосподарства з обмеженою відтворювальною ефективністю, коли виконується більша частина функцій, які є достатніми для підтримки життєдіяльності домогосподарства, але не дозволяють йому виступати у ролі “внутрішнього стабілізатора” ринкової системи;

в) відтворювально неефективні домогосподарства, діяльність яких зводиться до реалізації однієї–двох функцій, що є значною перешкодою не тільки для дії класичних механізмів макроекономічної рівноваги, але й для виживання самого домогосподарства;

-

-

-

а) позитивні зрушення в структурі споживчого попиту (його поступова реструктуризація шляхом переключення з продовольчих товарів на непродовольчі і з часом на інвестиційні), що активізують механізм акселератора;

б) зміни в структурі грошових агрегатів (зменшення частки М0);

в) посилення дії грошового мультиплікатора як наслідок зростання заощаджень у формі депозитів у комерційних банках.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для більш глибокого аналізу господарської ситуації в країнах із трансформаційною економікою, при розробці соціальної політики, заходів подолання наслідків соціально-економічної кризи, концепції стратегічного розвитку України, у прогнозуванні ситуації на споживчому та інвестиційному ринках, а також у навчальному процесі, при підготовці навчальних програм, курсів, спецкурсів, підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів економічних факультетів вищих навчальних закладів.

Результати проведеного в дисертації дослідження були використані при підготовці робочих програм навчальних курсів, у матеріалах лекцій і практичних занять із навчальних дисциплін “Політекономія”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Державне регулювання економіки” у Національному фармацевтичному університеті.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження отримані автором самостійно, його внесок у публікацію [3], написану у співавторстві, відображено у переліку опублікованих робіт наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи були представлені на трьох конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова – 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені в 7 роботах загальним обсягом 2,4 д.а., з яких 4 статті обсягом 2,22 д.а. – у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури з 195 найменувань і 8 додатків. Робота виконана на 220 стор., з яких 193 – основний текст. Дисертація містить 10 таблиць, 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну, практичну значущість результатів роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Відтворювальні функції домогосподарств у ринковій системі" досліджено еволюцію наукових поглядів на домашнє господарство, розкрито його соціально-економічну природу, проаналізовано функціональну структуру домогосподарств у ринковій системі та її особливості в транзитивній економіці.

Аналіз теоретичних поглядів показав, що загальною методологічною основою для вивчення домашнього господарства в рамках різноманітних економічних шкіл став функціональний підхід, тобто дослідження домогосподарств у ракурсі виконуваних ними функцій. У неокласичній теорії пріоритет віддається споживчій функції, в організаційно-виробничій теорії – виробничій функції, у "новій теорії економіки домогосподарств" – функції відтворення людського капіталу, у кейнсіанській теорії - функції відтворення ефективного попиту. Разом з тим, слід зазначити, що подібна методологічна єдність втрачає свою актуальність, більш доцільним стає інституційний підхід, який акцентує увагу на дослідженні домогосподарства як особливої форми організації, що є відмінною і від фірми, і від держави.

Під час вивчення домогосподарства необхідно враховувати, що, з одного боку, ми маємо справу з економічними категоріями, пов'язаними з поняттями раціональності й ефективності. З позицій провідних напрямків економічної теорії, домогосподарство, як і фірма, розміщено всередині ринкової економіки, розходження між ними проводиться тільки у функціональній сфері, а не з погляду основних принципів діяльності. Але з іншого боку, домогосподарству властиві риси сімейної економіки – експолярний, моральний, субстантивний, неформальний, мережний характер. Останнє означає, що локальність економічних відносин у домогосподарстві виключає наявність анонімності агентів і знеособленості угод як необхідних умов для встановлення деперсоніфікованої форми ринкових зв’язків та досягнення рівноваги за допомогою цінового механізму і надає особливу значущість соціальним мережам кревності, друзів і сусідства.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що найбільш поширений в економічній науці підхід до домогосподарств як споживчих одиниць і постачальників ресурсів недооцінює їхню роль і функції в сучасній ринковій економіці. Більш адекватним у контексті проблематики і трансформаційної економіки пострадянських країн, і західної постіндустріальної економіки, на наш погляд, є трактування цієї категорії через акцент на функціональне призначення домогосподарства як соціально-економічного суб'єкта, який реалізує систему відтворювальних відносин, що включає відтворення соціального індивіда, робочої сили, людського капіталу і соціально-економічних інститутів.

У ході еволюції домашнє господарство, історично першою формою якого було доіндустріальне домогосподарство, що об'єднувало виробничу і відтворювальну функції та мало за мету фізичне виживання, пройшовши через процес відокремлення сім'ї як сфери приватного життя та суто споживчої структури і фірми як основної виробничої одиниці, у постіндустріальному суспільстві знову стає центром суспільного виробництва. З сімейним виробництвом доіндустріальної епохи його споріднюють негрошові характеристики, нееквівалентний обмін, відсутність ринкових альтернатив. Але на відміну від докапіталістичного, постіндустріальне домогосподарство, позбавлене своїх суто виробничих функцій, сконцентроване на завданні відтворення якісно нової робочої сили, людського і соціального капіталів, соціалізації і рекреації.

З точки зору ролі домогосподарств у господарській системі однією з класифікаційних ознак, на наш погляд, може служити ступінь їхньої відтворювальної ефективності, що визначається повнотою і розвиненістю виконуваних ними функцій (споживчої, ощадної, функції відтворення робочої сили і людського капіталу, виробничої, функції інституційного відтворення). За цим критерієм можна виділити відтворювально ефективні домогосподарства (що виконують всі основні функції, забезпечуючи тим самим нормальне функціонування і розвиток не тільки себе, але й економічної системи в цілому); домогосподарства з обмеженою відтворювальною ефективністю (коли виконується більша частина функцій, які є достатніми для підтримки життєдіяльності домогосподарства, але не дозволяють йому виступати у ролі "внутрішнього стабілізатора" ринкової системи), відтворювально неефективні домогосподарства (діяльність яких обмежується однією-двома функціями, що є значною перешкодою не тільки для дії класичних механізмів макроекономічної рівноваги, але й для виживання самого домогосподарства).

У перехідній економіці більша частина домогосподарств не є відтворювально ефективними та внаслідок несформованості їхніх адекватних якісних (системна сталість, повнота і розвиненість виконуваних функцій, статусна визначеність та ін.) і кількісних (ступінь забезпеченості ресурсами, розмір бюджету, структура споживчих витрат, обсяг та структура заощаджень) параметрів позбавлені можливості активного включення в економічний кругообіг. Тому в транзитивний період функціональна структура домогосподарств зазнає істотних змін. З одного боку, в умовах низької вартості робочої сили, яка найчастіше є єдиним економічним ресурсом домогосподарства, незрілості інституційної системи, у тому числі у сфері розподілу факторних доходів, деформується споживча функція домогосподарств, обмежується зовнішня виробнича, підриваються ощадна функція і функція відтворення робочої сили і людського капіталу. З іншого боку, актуалізуються функції, не властиві для домогосподарств у розвиненій ринковій економіці, зокрема функція виживання (інтенсифікація внутрішньої виробничої функції, що частково компенсує соціальні витрати реформ шляхом виробництва споживчих вартостей, необхідних для покриття різниці між дійсними й оплачуваними у сфері найманої праці витратами виробництва).

У другому розділі "Роль домогосподарств у формуванні і розвитку господарської системи у транзитивний період" розглянуто інституційні аспекти життєдіяльності домогосподарств в умовах ринкової трансформації, досліджено основні форми адаптаційної поведінки домогосподарств та їхній вплив на розвиток економічної системи, розкрито потенціал домогосподарств щодо забезпечення сталості ринкової трансформації та економічного зростання.

В умовах радикальних змін інституційних координат, окрім вказаних тенденцій у функціональній структурі домогосподарств, слід зазначити набуття особливого значення їхньої функції інституційного відтворення, яка полягає у формуванні, збереженні та передачі інституційного стрижня господарської системи. З одного боку, реалізація цієї функції передбачає здатність домогосподарств забезпечувати передачу інформації інституційного характеру завдяки механізму формування і реалізації їхнього статусу, який переводить фундаментальні підвалини господарської системи (розподіл праці, власність, кооперація, спеціалізація та ін.) у форму актуальних обмежень та критеріїв життєдіяльності домогосподарств. Тому останні, виконуючи свої повсякденні дії виробничого та споживчого характеру, відтворюють інституційну структуру суспільства, чим забезпечують сталість господарської системи, що є аналогічною сталості, яку створює генетичний код біологічного виду. Проте процес інституціоналізації – це не тільки інтерналізація і легітимація норм, регуляція на цій основі поведінки і встановлення соціального порядку, але й кристалізація, універсалізація певних моделей поведінки, що виникають як реакція на різноманітні процеси інституційного формоутворення. По-різному реагуючи на нову ситуацію, домогосподарства значно впливають на інституційний простір, що формується: освоюють нові господарські практики, які, приймаючи для більшості домогосподарств безальтернативний характер, стають новими інститутами, відтворюють або частково видозмінюють старі правила гри. Тобто, з іншого боку, домогосподарства є діяльним носієм і ретранслятором інституційної структури, вони здатні здійснювати суттєві інновації в інституційних формах соціуму. Тому інституційну сторону перетворень необхідно розглядати у нерозривному зв'язку з діяльнісною. Крім того, зміни у повсякденних масових практиках домогосподарств є зовнішнім проявом трансформації глибинних соціокультурних характеристик суспільства і тому можуть служити індикатором успішності ринкової трансформації.

Реформи "першого покоління", що носили в цілому телеологічний (на відміну від генетичного) характер і засновувалися на стратегії імпорту формальних інститутів, виявили ряд обмежень соціокультурного характеру. Особливості ціннісних орієнтацій і норм поведінки населення пострадянських країн (колективізм, патерналізм, неформальність, персоніфікована довіра) стали бар'єром для інтерналізації неоліберальних цінностей, їхньої рутинізації і перетворення в норми як реальні зразки поведінки. Склалася ситуація подвійної інституціоналізації, що проявляється у розривах між декларованими цінностями і нормами, що реально використовуються, між формальними інститутами і домінуючими у суспільстві моделями соціально-економічної дії домогосподарств. Це породжує високий ступінь невизначеності і нестабільності інституційного простору, його рольову і нормативну переобтяженість, що ускладнює проблему адаптації інституційного устрою домогосподарств (рутин, навичок, переваг, цінностей, норм) до нових умов. Наслідком незавершеності інституціоналізації домогосподарств є відсутність широко поширених моделей раціональної поведінки, що забезпечують успішну адаптацію і підвищення рівня добробуту населення.

У перехідній економіці на етапі інтенсивного збагачення інституційної системи чинником підвищення рівня добробуту населення стає поступова інституціоналізація господарської системи. Інститути, по-перше, надають соціально-економічну визначеність потребам і перевагам, які лежать в основі раціонального вибору; по-друге, визначають статус економічних суб'єктів, надаючи визначеність критеріям раціонального вибору і можливість суб’єктам автоматично включатися в різноманітні кооперативні процеси як легітимним учасникам; по-третє, знижують соціально-економічні ризики життєдіяльності, що є чинником підвищення економічної активності домогосподарств за рахунок скорочення ролі автаркічних механізмів самозабезпечення і виживання.

Всупереч логіці ринкових перетворень, що передбачає ініціювання таких стратегій адаптації домогосподарств, які б активізували їхню економічну діяльність, помножували грошові доходи, найбільш поширеними стратегіями в умовах трансформаційної кризи стають внутрісімейне виробництво продуктів і послуг, інтенсифікація соціальних мереж, посилення соціально-економічної залежності від держави. Ці адаптаційні стратегії, що визначаються низьким ринковим потенціалом населення, можна оцінити в цілому як деструктивні, оскільки вони дозволяють домогосподарствам вижити і пристосуватися до змін середовища тільки ціною істотного зниження статусу, погіршення якості життя. У зв’язку з цим загрозливих масштабів набуває проблема бідності, що має серйозні негативні інституційні (відтворення неефективних інститутів) та макроекономічні (звуження внутрішнього споживчого попиту та створення його неефективної структури, гострий дефіцит інвестиційних ресурсів, зменшення попиту на гроші, погіршення якості робочої сили, недовикористання людського капіталу та ін.) наслідки. Основна частина населення практично позбавлена можливості конструктивно брати участь у ринковій трансформації, змушена витрачати свій соціально-інноваційний потенціал на вирішення переважно проблем виживання. Таким чином, економічні фактори (інвестиційна активність, сукупний попит, якісний склад робочої сили та ін.) потрапили у жорсткі соціальні детермінанти. Різке зниження рівня добробуту домогосподарств обмежило запас інституційної, структурної і технологічної мінливості економічної системи, зробило доступними тільки найпростіші, фрагментарні, найменш витратні соціально-економічні перетворення. Передумовою поновлення системних інновацій є досягнення певного граничного значення рівня добробуту домогосподарств, критерієм чого є відновлення масової зберігаючої поведінки і порівняність розміру приватних заощаджень з фінансовими потребами інвестиційно-інноваційного розвитку.

Одним із важливих чинників стійкого розвитку господарської системи є довіра домогосподарств до національної грошової одиниці, зростання якої гальмує процеси доларизації, підвищує ефективність використання грошей як засобу накопичення, збільшує попит на гроші на основі оптимізації співвідношення поточних споживчих витрат і грошових заощаджень та рівень монетизації економіки. В Україні низький рівень монетизації домогосподарств на початку реформ і його подальше зниження більш високими темпами, ніж рівня монетизації економіки в цілому (див. табл. 1) свідчили про “втечу” домогосподарств від ринкової економіки, їхнє “випадання” з економічного кругообігу, який базується на грошовому обміні, відступ до сімейної економіки виживання як сфери, що є альтернативною сфері попиту на гроші. Значне зростання рівня монетизації домогосподарств спостерігається з 2000 р., що пов’язано із суттєвим підвищенням довіри населення до гривні, свідченням чого стало перевищення обсягів продажу населенням іноземної валюти над обсягами її купівлі.

Таблиця 1

Рівні монетизації економіки України і домогосподарств (у відсотках)

Показник | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Рівень монетизації ВВП на кінець періоду |

12,7 |

11,5 |

13,4 |

15,3 |

16,9 |

18,9 |

22,4 |

28,7 |

35,6 |

36,2

Рівень монетизації домогосподарств |

8,5 |

8,7 |

11,7 |

13,7 |

15,3 |

16,9 |

22,0 |

30,3 |

36,0 |

37,8

Джерела: складено автором за даними Держкомстату України та Національного банку України

Наслідком підвищення монетизації домогосподарств стали позитивні зрушення у структурі споживчого попиту: значне зростання реальних доходів населення у 2002 р. (на 18%) сприяло активізації раніше відкладеного попиту на непродовольчі товари (телерадіотовари, електротовари, обчислювальну техніку, будматеріали, побутову хімію), у 2003 р. частка продукції сільського господарства і харчової промисловості у структурі споживання домогосподарств знизилася відповідно з 18,2% до 16,5% та з 37,9% до 34,8% при збільшенні частки продукції машинобудування з 4,7% до 5,4%, тобто почалася повільна реструктуризація попиту у напрямку непродовольчих товарів, що у довгостроковому періоді запускає дію ефекту акселерації.

У 2000 - 2003 рр. у розвитку економіки і грошової системи України спостерігалися специфічні тенденції, не характерні для країн із розвиненою ринковою економікою: аномально високі темпи приросту грошової маси (більше 40% щорічно) на фоні набагато меншого приросту ВВП (6 - 9% на рік) супроводжувалися не вибухом інфляції, а її зниженням (із 25,8% у 2000 р. до 8,2% у 2003 р.), тобто грошова система була в цілому стабільна. У цей період спостерігалася висока динаміка заощаджень домогосподарств у формі депозитів у комерційних банках, а максимальне їхнє зростання співпало із падінням цінової динаміки до від’ємного рівня у 2002 р. (рис. 1). Домогосподарства забезпечили тим самим зниження частки готівки (агрегату М0) у сукупній грошовій масі М3 (з 40% у 2000 р. до 34% у 2004 р.), а також посилення дії грошового мультиплікатора (відповідно з 1,92 до 2,34). Виходячи з цього, стимулювання заощаджувальної поведінки домогосподарств повинно розглядатися НБУ як один з головних засобів підтримки монетарної стабільності в Україні.

Рис 1. Динаміка реального ВВП, споживчих цін, грошової маси, коштів населення у комерційних банках в Україні (розраховано автором за даними Держкомстату і Національного банку України)

Здатність домогосподарств до довгострокової економічної поведінки визначається їхньою інституційною стабільністю, тобто чіткою визначеністю (специфікованістю) і усталеністю тих інститутів, які детермінують безальтернативні дії, відносини, права і обов’язки в процесі створення, функціонування і розвитку домогосподарства, а також визнанням його іншими учасниками інституційної системи як рівноправного партнера, контрагента і конкурента на ринку товарів і послуг та грошовому ринку. Проте в умовах фундаментальної інституційної невизначеності, властивій ринковій трансформації, поведінка домогосподарств не може бути довгостроковою у тій мірі, в якій це властиво зрілим ринковим економікам. Загальна інституційна незбалансованість системи закономірно породжує стрибки переваг і очікувань. Незавершеність статусу домогосподарств має наслідками ряд негативних процесів. По-перше, несформованість заощаджувально-інвестиційної складової статусу обумовлює непропорційно великі споживчі пріоритети, суспільство схиляється до “проїдання” національного багатства. По-друге, виникає ситуація, коли споживчі рамки статусу (стандарт споживання) формуються швидше, ніж макроекономічні умови для його забезпечення (зростання ВВП, доходів домогосподарств, продуктивності праці, розвиненість інститутів, у т. ч. і розподільчих, структура доходів). Такий розрив між очікуваннями, що формуються у відповідності зі статусом, і реальними макроекономічними передумовами компенсується кредитним бумом, завищеними соціальними вимогами до держави, спробами реанімації патерналістської моделі відносин між державою і домогосподарством, що призводить до підвищення кредитних ризиків господарської системи, порушення макроекономічної і монетарної рівноваги, посилення соціально-політичної напруженості.

ВИСНОВКИ

У дисертації, що є завершеною науковою працею, наведено теоретичне узагальнення і вирішення актуального наукового завдання, що полягає у з’ясуванні соціально-економічної природи домогосподарств у зв’язку з тенденціями розвитку господарської системи в трансформаційний період.

Основні висновки і результати, отримані у процесі дослідження, зводяться до наступного.

1. Найбільш поширений у західній економічній науці підхід до домашніх господарств як споживчих одиниць і постачальників ресурсів недооцінює їхню роль і функції в сучасній ринковій економіці. Проведений аналіз дозволив визначити домогосподарство як соціально-економічний інститут, що реалізує поряд із системою відносин споживання і виробництва систему відтворювальних відносин, що включає відтворення соціального індивіда, робочої сили, людського капіталу, соціально-економічних інститутів.

2. Домогосподарства неоднорідні і можуть бути класифіковані за різними ознаками. Одним з класифікаційних критеріїв є повнота і розвиненість виконуваних ними функцій, згідно з чим можна виділити відтворювально ефективні домогосподарства, домогосподарства з обмеженою відтворювальною ефективністю та відтворювально неефективні домогосподарства.

3. Незважаючи на те, що ринкова трансформація відкрила різноманітні канали активного включення домогосподарств у систему ринкових відносин, несформованість їхніх адекватних якісних і кількісних параметрів не дозволила основній масі домогосподарств стати повноцінними суб'єктами економічного кругообігу. Істотні порушення еквівалентності обміну в кругообігу, масове "випадання" із нього домогосподарств внаслідок низького ресурсного потенціалу, незрілості інституційної системи призвели до деформації їхніх функцій на мікрорівні, обмеження їхньої відтворювальної ефективності, що, в свою чергу, стало однією з причин макроекономічних деформацій господарської системи. З одного боку, інтенсифікується та отримує новий зміст (спрямованість на виживання) внутрішня виробнича функція, що втратила актуальність у розвинених країнах, з іншого боку – обмежуються, підриваються споживча, ощадна, зовнішня виробнича функції, функція відтворення робочої сили і людського капіталу, що перешкоджає дії класичних механізмів встановлення макроекономічної рівноваги.

4. В умовах ринкової трансформації актуалізується функція інституційного відтворення, яка передбачає здатність домогосподарств, з одного боку, забезпечувати передачу інституційної інформації завдяки механізму їхнього статусу, який переводить фундаментальні підвалини господарської системи у форму актуальних обмежень та критеріїв повсякденної поведінки домогосподарств і тим самим забезпечує стале відтворення інституційної структури суспільства, з іншого – здійснювати суттєві інновації в інституційних формах соціуму, що робить домогосподарства діяльними хранителями, носіями і ретрансляторами інституційного стрижня господарської системи.

5. Ринкові перетворення не призвели до очікуваних змін у роботі інститутів, оскільки вони не були підкріплені відповідними змінами в моделях соціально-економічної діяльності домогосподарств. Дуальна інституціоналізація, проблема перетворення декларованих цінностей на реальні зразки поведінки (норми) і, як наслідок, “роздвійність” ціннісно-нормативної структури гальмують формування моделей раціональної ринкової поведінки, які б забезпечили підвищення рівня добробуту домогосподарств. Тому в перехідній економіці на етапі інтенсивного збагачення інституційної системи чинниками росту рівня добробуту домогосподарств є не тільки рівень виробництва ВВП на душу населення і характер його розподілу, але й поступова інституціоналізація господарської системи. Важливу роль тут відіграє реальний рівень розвитку інституційних механізмів домогосподарства та їхньої взаємодії з іншими інституційними блоками господарської системи за допомогою ринкових (ринкові трансакції, грошово-кредитні потоки, фіскальні механізми) і неринкових (соціальне партнерство, інституційна консолідація й узгодження, соціальні інновації) форм і важелів.

6. Орієнтація значної частини домогосподарств на стратегії виживання (внутрісімейне виробництво продуктів та послуг, інтенсифікація використання соціальних мереж, соціально-економічна залежність від держави) визначається їхнім низьким ринковим потенціалом, несфокусованістю інституційного середовища на максимальну реалізацію людського капіталу, порушенням механізмів соціальної мобільності, які передбачають тісний зв’язок освітньо-кваліфікаційного рівня з матеріальною і статусною винагородою. Ці стратегії є деструктивними і для домогосподарств, оскільки дозволяють їм вижити і адаптуватися лише ціною погіршення якості життя, і для господарської системи в цілому, тому що економіці з низьким рівнем добробуту домогосподарств доступні лише найпростіші, фрагментарні, найменш витратні соціально-економічні перетворення, тобто відбувається гальмування структурних, технологічних, інституційних змін. Передумовою поновлення системних інновацій є досягнення певного граничного значення рівня добробуту домогосподарств, що відкриває для макроекономічної системи більш широке коло соціально-економічних альтернатив і дозволяє формувати умови вибору національної стратегії розвитку.

7. Важливим фактором монетарної рівноваги є довіра домогосподарств до національної грошової одиниці. В Україні збільшення рівня монетизації домогосподарств на базі підвищення їхньої довіри до гривні приводить до низки позитивних процесів: зміна структури грошової маси (зменшення частки М0); реструктуризація споживчого попиту шляхом його переорієнтування з продовольчих товарів на непродовольчі, що активізує механізм акселератора; збільшення заощаджень у формі депозитів у комерційних банках, що посилює дію грошового мультиплікатора.

8. Країнам з перехідною економікою необхідно виявити та використовувати внутрішні передумови і фактори економічного зростання, дія яких у зрілих ринкових економіках вже обмежена, але які ще мають значний потенціал в рамках ринкової системи, що формується. У зв’язку з цим потужним резервом для розширення внутрішнього споживчого попиту і, відповідно, економічного зростання є гармонізація розподілу доходів домогосподарств, що дозволить сформувати акордний попит, тобто обумовить більш широку палітру споживчих кошиків та ринкових імпульсів щодо пропозиції товарів і послуг.

9. Домогосподарства являють собою ту інваріанту господарської системи, що відповідає за безперервність відтворювальних процесів на сімейному та індивідуальному рівні, забезпечуючи пропозицію праці, попит на товари і послуги, а також попит і пропозицію на ринку фінансових активів. Загальна інституційна незбалансованість перехідної системи закономірно обмежує здатність домогосподарств до довгострокової економічної поведінки, породжує стрибки переваг і очікувань, що порушують макроекономічні пропорції. Незавершеність процеса формування статусу домогосподарств породжує ефект випереджаючих споживчих очікувань, який знаходить прояв у споживчому і кредитному бумі, що деформує споживчу поведінку та порушує макроекономічну і монетарну рівновагу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1.

2.

3.

Особистий внесок автора: обґрунтовано умови включення домогосподарств у економічний кругообіг як повноцінного суб’єкта. Розкрито функцію інституційного відтворення домогосподарств та особливості її реалізації в умовах фундаментальних інституційних змін.

4.

Тези доповідей:

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Тумакова О.О. Соціально-економічна природа домогосподарств та їхня роль у господарській системі перехідного типу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

Дисертаційну роботу присвячено з’ясуванню соціально-економічної природи домогосподарств у зв’язку з тенденціями розвитку господарської системи перехідного типу. Доведено необхідність формування адекватних параметрів домогосподарств для їхнього активного включення в економічний кругообіг. Розкрито функцію домогосподарств з відтворення інституційної структури суспільства.

Обґрунтовано залежність рівня добробуту населення від розвиненості інституційного устрою домогосподарств та їхньої взаємодії з іншими інституційними блоками господарської системи. Доведено, що в умовах ринкової трансформації недостатній рівень добробуту домогосподарств обмежує можливості системних інновацій. Розкрито макроекономічні наслідки монетизації домогосподарств на базі підвищення їхньої довіри до національної грошової одиниці.

Ключові слова: домогосподарство, трансформаційна економіка, інституційні перетворення, рівень добробуту населення, споживчий попит, доходи.

АННОТАЦИЯ

Тумакова О.А. Социально-экономическая природа домохозяйств и их роль в хозяйственной системе переходного типа. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена исследованию социально-экономической природы домохозяйств, функциональных и институциональных аспектов их жизнедеятельности в трансформационный период, роли в формировании и развитии хозяйственной системы переходного типа.

На основе анализа основных теоретических подходов к домашним хозяйствам сделан вывод о недооценке их роли и функций в современной рыночной экономике. Предложено рассматривать домохозяйство как социально-экономического субъекта, реализующего помимо отношений производства и потребления систему воспроизводственных отношений, которая включает воспроизводство социального индивида, рабочей силы, человеческого капитала и социально-экономических институтов.

Предложена классификация домохозяйств с точки зрения их роли в хозяйственной системе. По степени воспроизводственной эффективности домохозяйств, которая измеряется полнотой и развитостью выполняемых ими функций, выделяются воспроизводственно эффективные домохозяйства, домохозяйства с ограниченной воспроизводственной эффективностью и воспроизводственно неэффективные домохозяйства.

Обоснована необходимость формирования адекватных качественных и количественных параметров домохозяйств для их активного включения в национальный экономический кругооборот. Показано, что существенные нарушения эквивалентности обмена в кругообороте, массовое "выпадение" из него домохозяйств вследствие низкого ресурсного потенциала привели к деформации их функций на микроуровне, что, в свою очередь, стало одной из причин макроэкономических деформаций хозяйственной системы. Проанализированы особенности функциональной структуры домохозяйств в переходный период.

С позиций исследования институциональной стороны преобразований в неразрывной связи с деятельностной, раскрыта стабилизирующая и координирующая функция домохозяйств как деятельных хранителей, носителей и ретрансляторов институционального стержня хозяйственной системы.

Обосновано, что в переходной экономике на этапе интенсивного обогащения институциональной системы факторами роста благосостояния домохозяйств является не только уровень производства ВВП на душу населения и характер его распределения, но и постепенная институционализация домохозяйств и хозяйственной системы в целом.

Установлена причинно-следственная связь между уровнем благосостояния домохозяйств и способностью экономической системы к инновациям. Показано, что резкое снижение уровня благосостояния домохозяйств латентно ограничило запас институциональной, структурной и технологической изменчивости экономической системы, сделало доступными только простейшие, фрагментарные, наименее затратные социально-экономические преобразования.

Раскрыты макроэкономические последствия увеличения монетизации домохозяйств на основе повышения их доверия к национальной денежной единице: реструктуризация потребительского спроса путем переключения с продовольственных товаров на непродовольственные и со временем на инвестиционные, что активизирует механизм акселератора; уменьшение в структуре денежных агрегатов доли М0; усиление действия денежного мультипликатора как следствие увеличения сбережений населения в форме депозитов в коммерческих банках.

Выявлена взаимосвязь между институциональной стабильностью домашних хозяйств и их способностью к долгосрочному экономическому поведению. В связи с этим охарактеризован закономерный характер