ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К.Д. УШИНСЬКОГО

Тімохов Олександр Володимирович

УДК 100.31+7.01+003.62

ХУДОЖНІЙ СИМВОЛ В БУДЕННІЙ СВІДОМОСТІ

Спеціальність 09. 00. 03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського

Науковий керівник – кандидат філософських наук, доцент

Кавалеров Анатолій Анатолійович

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського,

кафедра філософії та соціології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Плавич Володимир Петрович

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова

завідувач кафедри загальноправових дисциплін

і міжнародного права

кандидат філософських наук, доцент

Найдорф Марк Ісакович

Одеський національний політехнічний університет,

кафедра культурології та мистецтвознавства

Провідна установа – Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “ 19 “ жовтня 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.02 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського за адресою:

м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд. 74

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65091 м. Одеса вул. Старопортофранківська 26.

Автореферат розісланий 15 вересня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Кандидат філософських наук, доцент Мисик І.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Разом з достатньо великим досвідом, накопиченим в науковій літературі, щодо дослідження феноменів символу та буденної свідомості як окремих категорій, які розглядались з позицій загальної та соціальної філософії, культурології, теології, семіотики, інформатики та ін., мало хто з дослідників виділяв і розглядав з філософських позицій художній символ як окремий вид символу, і, тим більше, не ставив за мету соціально-філософське дослідження процесу взаємодії між художнім символом та буденною свідомістю. А разом з тим, ця взаємодія, маючи великий потенціал, достатньо вагомо впливає на трансформацію цілого спектру світоглядних, аксіологічних та інших установок в буденній свідомості, що, в свою чергу, значною мірою впливає на формування суспільної свідомості, і не тільки на буденному рівні.

Особливої гостроти ця проблема набуває в контексті корінної трансформації суспільної свідомості, пов'язаної зі зміною економічного і політичного устрою нашого суспільства, а також пов'язаних з цим змін ціннісних орієнтацій, що веде до значної модифікації суспільного життя на всіх його рівнях, в тому числі і на буденному.

Данні процеси все частіше привертають увагу дослідників до змін не тільки в соціальній, а й в соціокультурній сфері. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває філософське осмислення та аналіз окремих феноменів, що формують суспільну свідомість, та характеру їх взаємодії.

Одним з безумовно актуальних напрямків подібного дослідження є вивчення процесу взаємодії між художнім символом та буденним рівнем суспільної свідомості. Мається на увазі взаємодія між художнім символом, одним з засобів художньої виразності, образного мислення, чуттєво-емоційного та естетично обумовленого відображення дійсності, який ми розуміємо як окремий вид символу, що є базовим елементом художньої культури і становить основу її семіотичної структури, і буденною свідомістю, яка є первинним рівнем освоєння навколишньої дійсності, заснованим на віддзеркаленні буденного буття.

В даний час ця тема актуальна не тільки у зв'язку із зміною устрою життя в нашій країні, але і в зв'язку з всеосяжними глобалізаційними процесами, зокрема глобалізацією культури. По суті, в даний момент наша суспільна свідомість піддається масованій інтервенції, об'єктом якої, перш за все, є масова свідомість, а через неї і буденний рівень суспільної свідомості. Велику роль в даному процесі виконують такі інструменти впливу, як кіно, телебачення, шоу-бізнес, Інтернет. Таким чином, перед суспільством постає завдання не тільки у формуванні і формулюванні сучасної національної ідеї, але і в її впровадженні в суспільну свідомість за допомогою яскравих, конкурентноздатних художніх символів, спроможних активно впливати на соціокультурну ситуацію в суспільстві і сприяти збереженню автентичності національної культури. Саме це обумовило постановку наукового завдання, суть якого полягає в дослідженні процесу взаємодії художнього символу і буденної свідомості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової тематики кафедри філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського “Інноваційність в методології та технології наукового і соціального пізнання” (затверджено на засіданні вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.1997 р.) і є одним з її аспектів в ракурсі соціально-філософського дослідження особливостей взаємодії художнього символу з суспільною свідомістю, зокрема з її буденним рівнем.

Об'єкт дослідження – художній символ в суспільній свідомості;

Предмет дослідження – взаємодія художнього символу та буденної свідомості;

Мета дослідження – соціально-філософське осмислення взаємодії художнього символу та буденної свідомості.

Мета дослідження зумовила постановку конкретніших задач:

- розглянути буденну свідомість як окремий рівень суспільної свідомості;

- експлікувати художній символ як окремий вид символу;

- прослідкувати становлення художнього символу в надрах буденної свідомості, а також його переходу на буденний рівень;

- прослідкувати процес розповсюдження художнього символу у формах буденної свідомості;

- окреслити функції художнього символу в буденній свідомості;

- дослідити ступінь і способи впливу художнього символу на трансформаційні процеси в буденній свідомості.

Методи дослідження. Дослідження здійснене за допомогою декількох загальнонаукових методів. Діалектичний метод дозволив прослідкувати взаємостосунки художнього символу і буденної свідомості в розвитку і взаємодії; семіотичний підхід дав можливість вирізнити художній символ серед інших подібних структур та визначити його місце в культурно-семіотичному просторі; структурний підхід дав можливість визначити місце буденного рівня в структурі суспільної свідомості, розглянути особливості виникнення, формування і розповсюдження художнього символу в буденній свідомості, структуру взаємодії художнього символу з різними формами буденної свідомості, а також характер та ступінь впливу художнього символу на буденну свідомість; соціально-прогностичний метод дозволив пов’язати трансформаційні процеси в суспільстві зі змінами буденного рівня суспільної свідомості та становленням і розвитком в буденній свідомості художнього символу.

Наукова новизна одержаних результатів. В даній роботі розглянуто з соціально-філософських позицій феномен художнього символу та експліковано відповідне поняття.

Вперше в українській філософській думці окреслено роль та ступінь впливу буденного рівня суспільної свідомості на становлення і розвиток в ньому художнього символу, вичлененні етапи цих процесів, розглянуто ступінь та охарактеризовані форми впливу, що спричиняє художній символ на трансформаційні процеси, які відбуваються на рівні буденної свідомості.

Певна ступінь новизни полягає і в проведеній систематизації функцій художнього символу в буденній свідомості та окресленні способів його поширення в формах цього рівня свідомості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що проведений в дисертації експлікаційний аналіз суті художнього символу і його взаємодії з буденною свідомістю може бути використаний для дослідження інших аспектів суспільної свідомості, її буденного рівня, феномену символу та його прояву в суспільній свідомості.

Подібне дослідження дає можливість повнішого розуміння взаємозв'язку змін в суспільній свідомості, зокрема на буденному рівні, з різноманітними культурними процесами, що, в свою чергу, дає можливість більш глибокого та системного соціально-філософського осмислення, прогнозування і планування всього багатопланового комплексу соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві.

Результати дослідження можуть бути використані з метою доповнення змісту програмного матеріалу курсів соціальної філософії, соціології, соціальної психології, культурології, етнографії та інших суміжних дисциплін. Матеріали дослідження є певним внеском в розробку актуальних напрямів сучасної соціально-філософської науки – дослідження суспільної свідомості та символу і можуть бути використані в лекціях, спецкурсах та семінарських заняттях по буденній свідомості, символу і художньому символу, а також при написанні курсових і дипломних робіт, підготовці наукових доповідей і тому подібне.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на методологічних, теоретичних семінарах, засіданнях кафедри філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського, а також знайшли відображення в доповідях на міжнародних наукових, науково-практичних та науково-теоретичних конференціях: “Інновації наукового та соціального пізнання” (Одеса, жовтень 2002 р.), “Філософська і культурологічна думка в Україні в контексті сучасного світового соціокультурного процесу” (Одеса, червень 2004 р.), “Суспільство: історія, методологія дослідження, практика” (Тернопіль, червень 2004 р.), “Філософія і література” (Харків, вересень 2004 р.).

Публікації. Основні ідеї та положення дисертації висвітлені в 7 публікаціях, що вміщені у провідних наукових фахових виданнях України, загальним обсягом 3,0 друкованих аркуша. Всі публікації є авторськими, серед них 3 статті, решта – тези та матеріали доповідей конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять п’ять підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Матеріал викладений на 171 сторінці, список використаної літератури містить 215 джерел, які розмістились на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, об’єкт, предмет, мета, задачі та методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення, показано структуру роботи.

У першому розділі “Буденна свідомість та художній символ в філософському осмисленні” розглянуті різні підходи до аналізу феноменів буденної свідомості, символу та художнього символу.

У першому підрозділі “Буденна свідомість як окремий рівень суспільної свідомості” розкривається зміст буденної свідомості в контексті її місця в структурі суспільної свідомості.

Зокрема, свідомість розглядається як єдиний і цілісний феномен, що може бути умовно структурований лише для його більш детального та глибокого вивчення.

Серед розглянутих методів та підходів до структурування свідомості, перш за все виділено поділ свідомості на особисту і суспільну свідомість. Визначені і вирізненні поняття особистої свідомості, самосвідомості та власне суспільної свідомості як такої. При цьому суспільна свідомість охарактеризована як сукупність узагальнених уявлень, ідей, теорій, відчуттів, традицій і т.п., власне те, що і складає духовну реальність і виступає складовою частиною суспільного буття.

Користуючись підходами різних дослідників до структурування суспільної свідомості, вирізненні два основні структуроутворюючі моменти. Це поділ суспільної свідомості по-вертикалі – рівні свідомості, та по-горизонталі – форми свідомості. Користуючись розробками В.Андрущенко, А.Приятельчука, П.Скрипки, І.Бойченко, І.Надольного, В.Разумного та ін., виділені два рівні суспільної свідомості – теоретичний та буденний, а також сформульовано саме поняття “буденна свідомість”, відношення цього феномену до теоретичного рівня та до суспільної свідомості загалом.

Горизонтальне структурування суспільної свідомості на форми розглянуто через концепції А.Уледова, М.Булатова, І.Огородніка, Є.Осичнюка, В.Табачковского, І.Бойченка, І.Надольного, В.Розумного, В.Даніленка та ін. Зокрема зазначено, що кількість форм суспільної свідомості не має чіткого показника і власне необмежена. Форми виникають як реакція на розширення сфери пізнання і засіб освоєння цих сфер. В той же час вони досить вільно наповнюють як верхній – теоретичний, так і нижній – буденний рівні суспільної свідомості. І хоча в ряді випадків можна прослідкувати приоритетне базування тієї чи іншої форми суспільної свідомості на одному з рівнів, все ж кожна з них обов’язково представлена і на іншому рівні. Зазначено особливу роль побутової форми в контексті буденної свідомості, як чи не єдиної, що пріоритетно базується саме на буденному рівні суспільної свідомості.

Крім зазначеного вище, частково розглянуто підходи до структурування свідомості на свідому і підсвідому сфери, її поділ на масову і спеціалізовану свідомість, зокрема порівняні феномени і розрізнені поняття буденної і масової свідомості, а також розглянуто поняття – “стан суспільної свідомості”.

У другому підрозділі “Експлікація художнього символу як окремого виду символу” здійснено спробу розглянути феномен художнього символу з позицій філософського аналізу, вичленити його поміж інших феноменів та дати чітке наукове формулювання та тлумачення самого поняття – “художній символ”.

З метою детального аналізу генези художнього символу як окремого феномену та встановлення його місця в ряді суміжних структур, були проаналізовані і встановлені відмінності в таких феноменах: образ, суб’єктивний образ, відображення, сигнал, знак, символ.

Розглянуто підходи до визначення понять “знак” та “символ” рядом дослідників.

Визначення знаку як матеріального об'єкту (артефакту), виступаючого в комунікативному або трансляційному процесі аналогом іншого об'єкту (предмету, властивості, явища, поняття, дії) доповнене твердженням Г.Фреге про принципову відміну між екстенсивним значенням знаку – ім'я денотату, та інтенсивним – інформація про типологію та інші властивості іменованого об'єкту, що виникає у людини при розумінні знаку. Крім предметного і смислового, знак може мати також експресивне значення – виражати при вживанні певні відчуття, емоції, настрої.

Розглянуто поділ знаків на системні і не системні здійснений Дж. Пірсом, з якого випливає,що знаки можуть бути системними (тобто бути елементом знакової системи, мови культури) і несистемними (немовними або одиничними). А також погляди Р.Декарта, Дж.Локка, Г.Лейбніца, Е.Кондильяка, які звертали увагу на філософське осмислення знаку, що здійснювалося в контексті загального пізнання природи і властивостей мов; розробки французьких структуралістів К.Леві-Стросса, Р.Барта, У.Еко, які стосувались функціональної компоненти знака в комунікативній діяльності індивіда, ступені його залежності від функціонування семіотичних систем, до яких він включений; тлумачення феномену знака з точки зору логічної семантики (Р.Фреге, А.Черч, А.Тарській), в рамках якої розроблялися проблеми демаркації предметного і смислового значення, класифікація смислових значень, визначення їх якісних характеристик і властивостей, таких як істинність, відповідність, повнота.

Характер поняття символу розкривається в його відношенні до знаку. По суті, символ є прямим слідством еволюції знаку в культурі і суспільній свідомості. Принципова ж відмінність символу від знаку полягає у тому, що символ не має на увазі прямої вказівки на денотат. Знак стає символом тоді, коли його вживання припускає загальнозначущу реакцію не на сам об'єкт, що символізується (екстенсиональне або інтенсиональне значення цього знаку), а на супутнє значення (або частіше цілий спектр значень), конвенціонально в тому або іншому ступені пов'язаних з цим об'єктом.

Розглянуто погляди Платона, який дав цілісне трактування символу як вказівки, що інтуїтивно осягає вищу ідеальну форму об'єкту; Е.Кассирера, який тлумачить символ як універсальну категорією; Шпенглера, що вважав символізування основним критерієм виділення локальних культур (теорія “прасимволів”); психоаналіз, що розглядав символ як породження індивідуального (З.Фрейд) або колективного (К.Г.Юнг) несвідомого, як “архетипічний образ”, що виникає внаслідок опосередковування людською свідомістю глибинних імперативів родового минулого.

З точки зору У.Л.Уорнера, що розумів під “символами” “речі, що позначають і виражають щось інше”, символами можуть бути слова і мовні значення, зображення, звуки, жести, вірування, уявлення, релігійні ритуали і т.д.; символи – велика частина того, що передається людьми один одному через слова і жести в буденному житті.

Символ складається з двох компонентів: знаку, або ззовні сприйнятої форми, і значення – інтерпретації сприйнятої форми індивідом або безліччю індивідів. Значення завжди включає деякий концептуальний зміст і негативні або позитивні цінності і відчуття, що групуються навколо інтерпретації. Сприйняття символу полягає в усвідомленні індивідом значення сприйнятого знаку.

Знак – спостережувана частина символу; символічне спілкування завжди здійснюється в знаковій формі, через відправлення і отримання знаків взаємодіючими індивідами.

У.Л.Уорнер виділив два типи символів: референціальні та евокативні.

До референціальних (довідкових) символів відносяться наукові поняття логіки і раціонального дискурсу. Значення цих символів, як правило, обумовлені в суспільстві, а їх взаємозв'язки жорстко зафіксовані.

Евокативні символи дають вираз відчуттям. Їх значення експресивні, афектні, нераціональні; вони посилають до таких відчуттів, які виходять за грань буденного досвіду і не піддаються емпіричній перевірці. Ці символи виконують надзвичайно важливу роль в збереженні соціального життя і підтримці солідарності членів співтовариства: людям необхідні символи, як зовнішні форми надання реальності тим відчуттям і уявленням, які наповнюють їх душевне життя; завдяки евокативним символам ці невагомі і невловимі відчуття і ідеї переносяться в світ об'єктивної реальності, що сприймається.

Саме завдяки евокативним символам стає можливим художня символізація об’єктів, що, фіксуючи перш за все емоційне відношення до них, стає елементом художньої уяви, фантазування з приводу цих об’єктів, створення штучної художньої емоційно-забарвленої реальності яка активно впливаючи на емоції реципієнта, спроможна впливати на його світогляд.

З розглянутих розробок Д. Локка, Т. Гоббса, Дж. С. Мілля, Г. Фреге, Ч. Пірса, Ф. де Соссюра, Е. Бюиссена, А. Греймаса, Р. Барта, Ч. Моріса в галузі семіотики випливає, що всі знаки і символи організуються в системи і, функціонуючи в них, створюють загально-культурне поле. В той же час, кожна з культурних сфер прагне до вироблення свого власного культурного коду, що був би забезпечений своєю власною семіотичною базою, яка би адекватно задовольняла потреби специфічного відображення дійсності, продиктованого цією сферою.

Художня культура та мистецтво як цілком самостійні культурні сфери не є виключенням. Вони також прагнуть до створення своєї семіотичної структури, яка б забезпечувала збереження та трансляцію своєрідних прошарків інформації, що несуть перш за все художньо-символічне значення.

Власне з цих похідних і випливає необхідність у виділенні художнього символу як окремого виду символу, що продукується переважно сферами художньої культури та мистецтва, формує їх семіотичну базу і несе специфічну емоційно-забарвлену інформацію, що й являє собою художнє – ідеалізовано-фантасмагоричне уявлення про об’єкти буття.

В другому розділі “Художній символ в трансформації буденної свідомості” розглядаються варіанти взаємодії та взаємного впливу буденної свідомості та художнього символу.

В першому підрозділі “Виникнення і становлення художнього символу в буденній свідомості” перш за все досліджується ступінь самої необхідності виникнення художнього символу на рівні буденної свідомості в якості когнітивної та комунікативної одиниці. Для цього досліджується та уточнюється поняття “інформація”, “комунікація”, а також “соціальна” та “художня комунікація”. З чого випливає, що художній символ являє собою необхідний елемент збереження і передачі художньо-значущої інформації, і його поява на буденному рівні свідомості не тільки цілком виправдана, але й абсолютно необхідна і загалом продиктована саме потребами буденного рівня суспільної свідомості у збереженні і транслюванні інформаційних шарів, пов’язаних з художньо-символічним сприйняттям буденної дійсності.

Далі досліджується ряд типових прикладів виникнення та генези художнього символу на буденному рівні суспільної свідомості. Серед яких відзначаються: природне виникнення, перехід з верхнього теоретичного рівня та специфічний вид художньої символізації деяких структур теоретичної свідомості, які не можуть бути адекватно сприйняті на буденному рівні.

Природне виникнення художнього символу на буденному рівні свідомості диктується власними потребами буденного рівня в збереженні та передачі інформації, здобутої в процесі художньо-естетичного освоєння буденної реальності.

Перехід з теоретичного рівня характеризується двома моментами: природною проекцією сталих художньо-символічних форм та цілеспрямованим впровадженням художніх символів, сформованих на теоретичному рівні в буденну свідомість.

Перший характеризується як природна проекція художніх символів на буденний рівень і супроводжується їх природним спрощенням і соціалізацією (пристосуванням до вжитку окремими соціальними групами). Другий як спроба внесення чужорідної структури. Художні символи, що впроваджуються в буденну свідомість з теоретичного рівня, не стільки задовольняють потреби самого буденного рівня свідомості в художньо-символічному освоєнні дійсності, скільки віддзеркалюють ставлення теоретичного рівня до даного процесу. Такі структури частіше за все відторгаються буденним рівнем, а їх вплив нетривкий, рідше, завдяки своїй затребуваності на буденному рівні вони вплітаються в художньо-символічну структуру буденної свідомості, стають невід’ємною його частиною, іноді зберігаючи зв’язок з теоретичними аналогами, а іноді і зовсім втрачаючи його.

В третьому випадку, ціла низка термінів та логічних понять, які по своїй природі не властиві буденному рівню освоєння дійсності, в той же час досить актуальні і затребувані ним, не маючи іншої можливості переходу на буденний рівень, спочатку символізуються, а потім і художньо-символізуються, і вже в цьому прийнятному вигляді вплітаються в структуру буденної свідомості і мають змогу вільно діяти в ньому.

У другому підрозділі “Функції художнього символу в буденній свідомості” перш за все досліджується характер розповсюдження художнього символу в формах буденного рівня суспільної свідомості.

Зазначається, що, хоча формування художнього символу та його становлення як окремого феномену не може відбуватися за межами сфер художньої культури та мистецтва, запит на його формування, тобто потреба в тому чи іншому художньому символі може виникати в будь-якій формі суспільної свідомості, а відтак і буденного її рівня.

Художній символ, що природно виник на запит однієї з форм буденної свідомості і сформувався як такий завдяки впливу сфер художньої культури, мистецтва та естетики, може не тільки вільно функціонувати в даній формі буденної свідомості, але й розповсюджуватись у всі її форми без винятку, власне не замикаючись в рамках буденного рівня. При цьому він не тільки несе в інші форми свідомості закладений в нього ідейний матеріал, але й сам збагачується новими інформаційними прошарками, що вплітаються в його конотаційні ряди.

Таким чином, розповсюдження художнього символу в формах буденної свідомості сприяє розвитку самого художнього символу, форм буденної свідомості, та буденного рівня свідомості загалом. Крім того поширюючись та активно діючи в різних формах буденної свідомості, художній символ набуває досить широкий спектр різноманітних функціональних навантажень.

Далі визначається та систематизується ряд основних функцій, що їх виконує художній символ в буденній свідомості. До яких були віднесені: інформаційна; комунікативна; когнітивна; пізнавально-евристична; світоглядна; аксіологічна; праксеологічна; естетична; сугестивна; виховна; гедоністична та інші.

При їх розгляді зазначається, що всі різнопланові функції художнього символу взаємо перехресні – один і той же художній символ, окрім первинно закладеної, може виконувати в різних випадках фактично необмежену кількість функцій, як в окремих формах буденної свідомості, так і на буденному рівні загалом.

У третьому підрозділі “Особливості взаємодії художнього символу та буденної свідомості”, виходячи з описаної вище сутності буденного рівня суспільної свідомості і художнього символу та функцій, що виконує в ній останній, висвітлюється характер та степінь взаємного впливу цих двох феноменів.

При цьому, степінь впливу буденної свідомості на художній символ, що виник або перейшов на буденний рівень з теоретичного, відзначається як досить високий. Характер цього впливу має вигляд спрощення, відсікання інформаційних та асоціативних конотацій, що не природні для буденного сприйняття дійсності, а також соціалізації художнього символу, що веде до його етнічної та соціальної замкнутості.

Характер впливу художнього символу на буденний рівень суспільної свідомості відзначається як опосередкований. Художній символ звичайно не має змогу прямого впливу на буденну свідомість, ці феномени не рівнозначні. Проте як системний елемент художній символ може активно впливати на перебіг трансформаційних процесів в надрах буденного рівня суспільної свідомості. Художній символ не тільки акумулює і зберігає інформаційні шари, але й сприяє їх розвитку за рахунок постійного привнесення в них різноманітних асоціативних прошарків, що диктуються емоційним сприйняттям буденної дійсності. Виконуючи роль комунікативного елемента між формами буденної свідомості та маючи досить значне функціональне навантаження, художній символ сприяє не тільки розвитку самих форм, а й еволюції буденної свідомості як цілісної структури.

Крім того, постійно дрейфуючи між рівнями суспільної свідомості, художній символ привносить на буденний рівень досить широкий спектр різнопланового ідейного матеріалу, виробленого на теоретичному рівні, при чому здійснює це в адаптованій, зручній для вжитку художньо-символічній формі, що в значній мірі сприяє розширенню горизонтів буденного сприйняття дійсності, прискорення та поглиблення трансформаційних процесів в надрах буденної свідомості, а відтак розвитку та еволюції цього рівня.

Розглядається також взаємодія між станом буденного рівня свідомості та художнім символом. В даному контексті відзначається, що негативний, депресивний стан буденного рівня суспільної свідомості може негативно впливати лише на розвиток і динаміку створення нових художніх символів, тоді як сталі художньо-символічні форми володіють певною стійкістю і під його впливом не руйнуються. В той же час вказані художні символи не тільки зберігають набуті шари інформації, а це не лише художньо-естетичні, а й світоглядні, ціннісні та ін. концепції, але в процесі художньої та соціальної комунікації безперервно поширюють їх, тобто залишаються активними. Активність художньо-символічних структур, в свою чергу, досить благодійно впливає на стан буденної свідомості і сприяє його позитивізації.

Позитивний, продуктивний стан буденної свідомості створює необхідні умови для розвитку сталих художньо-символічних форм, наповнення їх новими шарами інформаційного навантаження та створення нових художніх символів.

ВИСНОВКИ

В дисертації подане вирішення наукового завдання, суть якого полягає в соціально-філософському осмисленні взаємодії художнього символу і буденної свідомості. Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки:

1. Одним з важливих елементів структуризації свідомості є розподіл останньої на рівні – теоретичний і буденний. У цій структурі буденна свідомість є особливим і необхідним рівнем свідомості, що якнайповніше віддзеркалює буденний рівень буття особи і суспільства. Буденна свідомість є початковим і необхідним щаблем в духовно-практичному освоєнні світу, вона є дієвим засобом формування особистості. В той же час буденна свідомість відображає суспільне буття в його безпосередній емпірично-обмеженій, поверхневій формі, виступає засобом інформації про одержаний ідейний матеріал і знання, стає засобом передачі емпіричного досвіду, звичаїв, традицій минулого, так само є способом зв'язку між людьми, засобом орієнтації в поведінці і діях. Складові буденної свідомості – це набір різноманітних життєвих установок, що засвоюються в процесі соціалізації: звичаї, норми, соціальний досвід, колективні уявлення про світ, засади здорового глузду, стереотипи, і т.д.

2. Художній символ є окремим видом символу, специфічною формою відображення буття творчою уявою, що акцентує увагу, перш за все, на емоційно-естетичному, відношенню до нього, характеризується безпосередністю чуттєво-емоційного впливу на суб’єкт та гедоністичним задоволенням від його сприйняття.

У культурному полі різноманітні знаки і символи знаходяться в тісній взаємодії і організовуються в знаково-символічні системи.

Знакова система – сукупність знаків (найчастіше однотипних) наділена внутрішньою структурою, явними (формалізованими) або неявними правилами формування, осмислення і вживання її елементів, призначена для здійснення індивідуальних та колективних комунікативних і трансляційних процесів.

Знаки, символи і семіотичні системи, які вони формують, пронизують і наповнюють культурний простір у всіх його сферах. В той же час, кожна з культурних сфер виробляє свій, специфічний, властивий переважно їй культурний код, що організує самостійні семіотичні системи або групи систем.

Художня культура і мистецтво як особливі сфери культури, безумовно, теж мають свою, особливу, властиву переважно їм семіотичну структуру. Основними елементами цієї структури є: художній стиль як принцип організації художнього твору, що забезпечує його цілісність та монолітність, художній образ як специфічна форма відображення, що узагальнено виражене в процесі творчості митця (творчій уяві) і характеризується безпосередністю чуттєво-емоційного впливу на суб’єкт сприйняття твору, художній символ, як первинний елемент художньої символізації – чуттєво-емоційного та естетично обумовленого відображення дійсності і художній знак як матеріальний об’єкт, що заміщує художній символ в свідомості та продуктах культури..

Таким чином, художній символ є специфічним видом символу, що формується у сфері художньої культури та мистецтва і як один з основних, базових елементів становить її семіотичну структуру. Художня символізація як процес формування художніх символів базується, перш за все, на емоційній складовій сприйняття довколишнього середовища, художньому узагальненні та художній ідеалізації об’єктів у свідомості. Серед інших знаків і символів, що належать до різноманітних сфер свідомості: математичних, релігійних і т.п. – художньому символу притаманна особлива специфіка – вказівка на особливі художньо-естетичні властивості, пов’язані з об'єктом (денотатом). Саме це і дозволяє виділити художній символ як окремий і цілком самостійний вид символу.

3. В буденній свідомості художній символ виникає в процесі індивідуального або колективного пізнання – освоєння навколишньої дійсності, як елемент віддзеркалення останньої. Надалі, стаючи цілком самостійною смисловою структурою, художній символ стає базовим елементом для формування структур вищого порядку: складних художніх символів, художніх образів, витворів мистецтва. В той же час, достатньо типовим є перехід художніх символів в буденну свідомість з верхнього – теоретичного рівня. В процесі цього переходу художній символ може впроваджуватися в буденну свідомість як вже сформована структура. Укоріняючись і розповсюджуючись в буденній свідомості, художній символ обростає новим смисловим і асоціативним змістом, що і дозволяє йому активно діяти в буденній свідомості. Інший вид переходу художнього символу в буденну свідомість характеризується проекцією, перенесенням змісту складних абстрактних і логічних понять в буденну свідомість з теоретичного рівня. Через відносну приземленість і емпіричну обмеженість буденної свідомості подібні поняття і структури в процесі адаптації набувають символічного, а потім і художньо-символічного забарвлення, що робить їх впровадження в буденну свідомість більш прийнятним і коректним. Надалі, укорінюючись і розповсюджуючись в буденній свідомості вже як елементи художнього освоєння дійсності, подібні утворення нерідко остаточно переходять в категорію художніх символів, іноді зберігаючи, а іноді і повністю втрачаючи зв'язок із структурами теоретичної свідомості, що їх породили.

4. Становлення художнього символу в буденній свідомості нерозривно пов'язане зі сферами художньої культури та мистецтва. Саме в них символ або інша смислова структура наділяється властивостями художності, що, власне, і дає можливість формування художнього символу як особливого і самостійного феномену. Запит на створення того чи іншого художнього символу може формуватися в будь-якій з форм буденної свідомості. Вже сформований художній символ може успішно розповсюджуватись у всі без виключення форми буденної свідомості. В процесі цього розповсюдження художній символ як вельми динамічна і полісмислова структура, вбираючи в себе всю гамму смислових і асоціативних значень, продиктованих кожною з форм, обростає новим змістом, і стає одним з найдійовіших засобів комунікації між формами буденної свідомості. Крім того, художній символ, пронизуючи всі форми буденної свідомості, не замикається в останній, не втрачає здатності переходу на теоретичний рівень і назад. Дрейфування художнього символу між теоретичним і буденним рівнями свідомості, а також здатність пронизувати всі їх форми, не тільки сприяє розвитку самого художнього символу, але і збагачує буденну свідомість, її форми і, в кінцевому рахунку, суспільну свідомість загалом.

5. У буденній свідомості художній символ має цілий ряд різнопланових і взаємоперехресних функцій, серед яких інформаційно-комунікативна, когнітивна, пізнавально-евристична, світоглядна, аксіологічна, праксеологічна, сугестивна, виховна, естетична, гедоністична і т.п.

6. Художній символ, пронизуючи свідомість, всі її види, рівні і форми, знаходить унікальну можливість впливу на перебіг трансформаційних процесів на буденному рівні суспільної свідомості, а відтак і в суспільній свідомості загалом.

Являючись необхідним засобом художньо-естетичного освоєння дійсності, художній символ сприяє укріпленню стабільності буденної свідомості як найконсервативнішого рівня, зберігаючи в художньо-символічних формах величезний спектр емпіричного і теоретичного матеріалу, виробленого попередніми поколіннями.

Разом з цим, художній символ сприяє передачі різнопланового теоретичного і емпіричного матеріалу між рівнями і формами свідомості. Він виступає як засіб узгодження і об'єднання форм усередині буденної свідомості і як засіб привнесення в буденну свідомість в адаптованій, стислій і легко засвоюваній формі нових інформаційних пластів з верхнього теоретичного рівня. Що загалом дає підстави вважати художній символ активно діючим інструментом в процесах привнесення, трансформації та розвитку світоглядних, аксіологічних, гносеологічних та ін. установок на буденному рівні.

Художній символ здійснює активний вплив на розвиток, модифікацію і перебіг трансформаційних процесів на буденному рівні суспільної свідомості та має змогу впливати на її стан, що дає підставу вважати його ефективним інструментом здійснення різноманітних цілеспрямованих управлінських впливів на соціальну систему.

Основний зміст дисертації відбито в таких публікаціях:

1. Тімохов О.В. Функції художнього символу в буденній свідомості // Перспективи. – 2002. – № 4 (20). – С. 19 – 26;

2. Тімохов О. В. Прояв художнього символу у формах буденної свідомості // Перспективи. – 2003. – № 4 (24). – С. 121 – 126;

3. Тімохов О.В. Взаємодія художнього символу і буденної свідомості // Перспективи. – 2004. – № 2 – 3 (26 – 27). – С. 88 – 93;

4. Тімохов О.В. Художній символ в буденній свідомості // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2002. – № 10. (спецвипуск) – С. 52 – 55;

5. Тімохов О.В. Виникнення і поширення художнього символу в буденній свідомості // Філософська і культурологічна думка в Україні в контексті сучасного світового соціокультурного процесу”. Матеріали міжнародної наукової конференції. (Одеса, червень 2004 р. – с.13).

6. Тімохов О.В. До питання значення художнього символу у буденній свідомості // Суспільство: історія, методологія дослідження, практика. Матеріали науково-теоретичної конференції. (Тернопіль, червень 2004 р. – с.127-128).

7. Тімохов О.В. Художній символ в буденній свідомості і літературі // Філософія і література. Матеріали міжнародних Сковородинських читань (Харків, вересень 2004 р. – с.223-225).

Тімохов О.В. Художній символ в буденній свідомості. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2006.

Дисертація присвячена соціально-філософському дослідженню процесу взаємодії художнього символу з буденним рівнем суспільної свідомості.

Визначено, що буденна свідомість активно впливає на процеси становлення і трансформації функціонуючих в його сфері художніх символів незалежно від способів їх утворення. Ступінь цього впливу оцінений як достатньо високий.

Художні символи можуть виникати по запиту будь-якої з форм буденної свідомості, але формуються під безпосереднім впливом сфер художньої культури і мистецтва, далі художній символ може вільно розповсюджуватись в будь-які інші форми, не обмежуючись буденним рівнем.

Обкреслено і систематизовано основні функції, виконувані художнім символом в буденній свідомості.

Встановлено, що художній символ, функціонуючий в буденній свідомості, хоча і позбавлений можливості прямого впливу на буденний рівень суспільної свідомості, все ж може впливати на перебіг цілого комплексу трансформаційних процесів на цьому рівні свідомості. Зокрема на трансформацію і розвиток світоглядних, аксіологічних, гносеологічних та ін. установок. І хоча цей вплив носить опосередкований характер, а його ступінь невелика, все ж це дає підставу для ефективного використання художнього символу при формуванні управлінських впливів на соціальну систему.

Ключові слова: буденна свідомість, знак, символ, художній символ.

Тимохов О.В. Художественный символ в обыденном сознании. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. Южноукраинский государственный педагогический университет (г. Одесса) им. К.Д. Ушинского, Одесса, 2006.

Диссертация посвящена социально-философскому исследованию процесса взаимодействия художественного символа и обыденного сознания.

Художественный символ рассматривается как специфический вид символа, тесно связанный со сферами художественной культуры и искусства и в качестве одного из основных, базовых элементов формирующий основу их семиотической структуры.

Художественная символизация – формирование художественных символов базируется, прежде всего, на эмоциональной составляющей восприятия бытия, художественном обобщении и художественной идеализации объектов. Среди других знаков и символов (принадлежащих к различным сферам сознания): математических, религиозных и т.п., художественному символу присущая особая специфика – указание на художественно-эстетические свойства значений, связанных с объектом (денотатом). Именно это и позволяет выделить художественный символ в качестве отдельного и вполне самостоятельного вида символа.

Определено, что обыденное сознание активно воздействует на процессы становления и трансформации функционирующих в его сфере художественных символов вне зависимости от способов их образования. Степень этого воздействия оценена как достаточно высокая. Художественные символы, возникающие на обыденном уровне сознания, изначально формируются в соответствии с потребностями данного уровня в отражении обыденного бытия и развиваются непосредственно под влиянием обыденного сознания. Процесс же адаптации художественных символов, проникающих на обыденный уровень с теоретического, сопровождается отсечением ряда коннотаций, не свойственных обыденному уровню сознания, и привнесением в его структуру новых, часто социально и этнически ориентированных смысловых нюансов.

При рассмотрении процессов распространения художественного символа в формах обыденного сознания определено, что художественные символы могут возникать по запросу любой из форм обыденного сознания, но формируются под непосредственным влиянием сфер художественной культуры и искусства. Возникнув и сформировавшись в одной из форм обыденного сознания, художественный символ может свободно распространятся в любые другие формы, не ограничиваясь обыденным уровнем. При этом, не только привнося в эти формы изначально заложенную в нём информацию, но и обогащая её новыми коннотативними нюансами, продиктованными этими формами.

Очерчены и систематизированы основные функции, художественного символа в обыденном сознании, среди которых выделены информационная, коммуникативная, когнитивная, мировоззренческая, аксиологическая; праксеологическая; эстетическая; суггестивная; воспитательная; гедонистическая и т.п.

Установлено что художественный символ, функционирующий в обыденном сознании, хоть и лишён возможности прямого воздействия на обыденный уровень общественного сознания, всё же имеет возможность влиять на ход целого комплекса трансформационных процессов на этом уровне сознания. В частности на трансформацию и развитие мировоззренческих, аксиологических, гносеологических и др. установок. И хотя это воздействие носит опосредованный характер, а его степень невелика, всё же это даёт возможность оценивать художественный символ как активно действующий инструмент, участвующий в процессе трансформации и эволюции обыденного сознания и влияющий на его состояние. Что дает основание для эффективного использования