Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Т у р ч и н Т а м а р а М и к о л а ї в н а

УДК 377.5:78]: 37.036

П е д а г о г і ч н і з а с а д и е с т е т и ч н о г о

в и х о в а н н я у ч н і в д и т я ч и х

м у з и ч н и х ш к і л

Спеціальність 13.00.07 – теорія та методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Миропольська Наталія Євгеніївна

Інститут проблем виховання АПН України,

ґоловний науковий спiвробiтник лабораторії

естетичного виховання

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Танько Тетяна Петрівна

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, декан факультету дошкільного виховання

кандидат педагогічних наук, доцент

Сбітнєва Людмила Миколаївна

Луганський національний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка, завідуюча кафедри співів і диригування

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

м. Київ, Міністерство освіти і науки України,

кафедра фортепіанного виконавства і художньої культури

Захист відбудеться 18 жовтня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 15 вересня 2006 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

Загальна характеристика роботи.

Актуальність дослідження. Проблеми соціального і політичного життя країни, стрімкі процеси становлення державності, відродження духовності нації, її культурної спадщини зумовлюють пошук оновлених підходів до їх розв’язання. Для реалізації поставленої мети значне місце відводиться проблемі естетичного виховання школярів, важливість якої актуалізується в сучасних концепціях освіти і виховання в Україні. Про це йдеться в “Концепції загальної середньої освіти (12- ти річна школа), в якій основна мета естетичного виховання вбачається в розвитку світоглядних уявлень учнів, їхнього естетичного ставлення до навколишньої дійсності та мистецтва; у „Національній державній комплексній програмі естетичного виховання”, яке розглядається як підґрунтя для відродження української державності; у Концепції і Програмі художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, де увага акцентується на формуванні особистості дитини як унікального і неповторного творця художнього простору.

У загальному процесі естетичного виховання молодого покоління провідну роль вiдiграє мистецтво, зокрема музичне, завдяки своїй емоційній насиченості і різноманітності, безпосереднього звертання до внутрішнього світу людини, її найпотаємніших сподівань, очікувань, багатства проявів у суспільному житті.

Однією з основних баз поширення музичної культури є дитяча музична школа (ДМШ), яка належить до початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів. Мета такої школи, що зосереджує різнобічну музичну освіту, полягає в тому, щоб зробити музику надбанням не тільки із обдарованих дітей, а й учнів із “середніми “ музичними здібностями, виховання справжніх любителів музики – активних слухачів, учасників домашнього музикування та інших сфер дозвілля.

Проблема естетичного виховання засобами музики знайшла відображення у філософській, педагогічній, мистецтвознавчій літературі. Ряд дослідників формулюють мету естетичного виховання як цілеспрямоване формування естетичної свідомості (О.Бодіна, А.Комарова). А. Веремьєв вважає, що результатом естетичного виховання має стати особливе духовно – практичне ставлення індивіда до дійсності. І. Зязюн, М. Каган, Н. Миропольська, Г.Шевченко підкреслюють, що мета естетичного виховання виходить за межі формування здатності „сприймати й розуміти прекрасне” у сферу життєдіяльності і ширше – життєтворення в єдності усіх напрямів і форм.

Пошук удосконалення шляхів естетичного виховання засобами музики завжди був і залишається предметом музично-педагогічних досліджень. Значний внесок в успішне вирішення проблем музично-естетичного виховання в загально-педагогічному аспекті зробили О. Апраксіна, Б. Асаф’єв, Н. Гродзенська, Д. Кабалевський, М. Румер, В. Сухомлинський, В. Шацька, Б. Яворський та ін.; в розвитку духовного потенціалу особистості – О. Олексюк, М. Ткач, Г. Шевченко.

У психологічному аспекті проблему музично-естетичного виховання розглядали Л.Виготський, В. Мясищев, Є. Назайкінський, В. Петрушин, С.Рубінштейн, Б.Теплов, П.Якобсон та ін.

Теоретико-методичні питання розвитку музичного сприймання й інтерпретації, здібностей, творчої діяльності, виконавських навичок тощо висвітлено в працях Е.Абдуліна, Н. Ветлугіної, О.Грисюк, Т. Зайцевої, О. Комаровської, А. Король, Л. Масол, С.Науменко, Л. Остож’євої, Г.Падалки, В. Рагозіної, В. Реви, О. Рудницької, Н. Фоломєєвої, Л. Хлєбникової, Ю. Юцевича.

З-поміж досліджень, присвячених навчально-виховному процесу в ДМШ, можна виокремити роботи І.Гадалової, Л.Гончаренко, О.Грисюк, А.Король та О.Щолокової, присвячені: методиці навчання гри на фортепіано; вихованню елементів творчої активності в процесі занять фортепіано; розвитку музичної культури молодших школярів в умовах взаємодії загальноосвітньої і дитячої музичної шкіл; проблемам естетичних смаків у майбутніх учителів засобами сучасної інструментальної музики. Питання спеціальної методики викладання гри на різних музичних інструментах, музично-теоретичних дисциплін розкривають праці О.Алексєєва, Г.Артоболевської, Н.Голубовської, Н.Коленцевої, О.Лагутіна, Б.Міліча, М. Мозовченко, О.Мурзиної, В.Подвали, Ю.Полянського, І.Рябова, Е.Тімакіна, Г.Шмідт-Шкловської та ін. Однак ці дослідження не торкаються проблем змісту, методів, організаційних форм власне естетичного виховання. Тому, незважаючи на наявність широкого і багатогранного кола досліджень, існує проблема визначення науково-педагогічних засад організації й управління естетичним вихованням у дитячих музичних школах як спеціалізованих початкових мистецьких навчальних закладах. Слід зазначити, що в ДМШ не приділяється належної уваги саме естетичному вихованню, недостатньо формуються інтерес і мотивація учнів до музичної діяльності, недооцінюється положення про те, що випускник ДМШ має стати активним учасником культурного життя, а його ставлення до музики, естетична і громадянська позиція мають формувати суспільний попит, позначатися на стані музичної культури суспільства. Отже, в реальному житті завдання ДМШ щодо залучення школярів до музики і перетворення їх на творців високої культури, художніх цінностей залишаються невирішеними.

Нинi гостро відчувається необхідність концептуального перегляду засад естетичного виховання в ДМШ. Учителям ДМШ потрібна методика, яка б органічно сприяла вирішенню корінних питань музичної освіти й естетичного виховання, поєднала структури ДМШ з загальноосвітньою школою, що, з одного боку, має відповідати загальним завданням музичної освіченості і виключити формальне копіювання організаційних форм навчального процесу в музичних училищах, а, з іншого, – не перетворювати навчально-виховний процес на гурткову форму роботи. Стан естетичного виховання в ДМШ вимагає розробки гнучкої системи всебічного розвитку учнів.

Таким чином, очевидні суперечності між:

- актуальністю проблеми естетичного виховання засобами музики і її недостатньою розробленістю в сучасній теорії і методиці музичного виховання;

- призначенням дитячої музичної школи бути школою естетичного виховання і практичним невиконанням покладеної на неї функції;

- метою загальнокультурного пiдвищення рiвня естетичної вихованостi учнiв дитячих музичних шкiл і їх пасивною участю в реальному культурному життi суспiльства, низьким рiвнем сприймання учнями цих шкіл музики, їхньої залежноcтi вiд впливу масової культури низького гатунку.

Наявність означених суперечностей визначило тему дослідження: “Педагогічні засади естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл” .

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у дитячих музичних школах.

Предмет дослідження – педагогічні засади естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл.

Мета дослідження – науково обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні засади методики естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності “музичний інструмент”.

Предмет і мета дослідження зумовили необхідність розв’язання таких завдань:

- визначити й обґрунтувати педагогічні засади естетичного виховання учнів ДМШ на основі аналізу психолого-педагогічної, філософсько-естетичної та музикознавчої літератури, узагальнити практичний досвід учителів музичних шкіл;

- визначити критерії і показники естетичної вихованості учнів ДМШ, експериментально вивчити стан естетичного виховання в сучасних дитячих музичних школах;

- розробити методику естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності “музичний інструмент”.

Вихідною для дослідження стала гіпотеза: ефективність естетичного виховання учнів ДМШ підвищиться, якщо у навчанні гри на інструменті відбудеться переакцентуація з суто дидактичних вимог навчання на:

- підпорядкування технічних вимог розвитку виконавства загально-художньому і ширше – духовному розвитку особистості;

- координацію змісту й організаційних форм усіх видів музичної діяльності, специфічної для дитячих музичних шкіл;

- активізацію соціокультурного компонента занять музикою.

Методологічною основою дослідження стали вихідні положення естетики, педагогіки, психології, музикознавства про сутність естетичного виховання, значення мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості, його роль у вихованні юного покоління, природу естетичного впливу музичного мистецтва і соціокультурного середовища на особистість.

Теоретичні засади роботи становлять: теорія естетичного виховання (І.Зязюн, М.Каган, А.Комарова, Н.Миропольська, П.Якобсон), філософська концепція діалектики естетичного і художнього (А.Веремьєв, О.Оніщенко), положення теорії та методики музично-естетичного виховання (О.Алексєєв, О.Апраксіна, Г.Артоболевська, О.Бодіна, Н.Гродзенська, М.Дяченко, Д.Кабалевський, І.Котляревський, Г.Нейгауз, Ю.Полянський, О.Ростовський, О.Рудницька, М.Румер, П.Халабузарь, Л.Хлєбникова, В.Шацька, Б.Яворський), музикознавча інтонаційна теорія Б.Асаф`єва, розвинута в дослідженнях В.Медушевського, Є.Назайкінського, О.Сохора, концептуальні положення психології мистецької творчості та мистецької комунікації (В.Виготський, О.Костюк, А.Леонтєв), концепція особистісно орієнтованої освіти (І.Бех), концепція поліцентричної інтеграції мистецької освіти (Л.Масол).

Провідні методи - теоретичні: вивчення та аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, шкільної документації та навчальних програм з усіх музичних та музично-теоретичних предметів з метою з’ясування змісту і форм початкової музичної освіти в цілому; емпіричні: аналіз продуктів дитячої творчості, педагогічне спостереження, створення проблемних ситуацій, аналіз педагогічної творчості і власного досвіду роботи у ДМШ №2 та мiськiй школi мистецтв м. Чернігова.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що в ньому:

- розкрито педагогічні засади естетичного виховання в спеціалізованому мистецькому навчальному закладі ДМШ, які передбачають опору на природу музики як мистецтва інтонованого смислу, змістову й організаційну єдність усіх видів дитячої творчості в опануванні музичних дисциплін, специфічних для ДМШ; орієнтацію школярів на створення власного художнього оточення, пробудження ініціативи щодо участі у просвітницькій діяльності засобами музики як мистецтва інтонованого смислу;

- визначено критерії і показники естетичної вихованості учнів, актуальні для діагностики в умовах ДМШ і які передбачають виховання здатності до „комплексного” інтонування, вiдчуття жанрово-стильової характеристики музики, аналітико-синтетичного ставлення до засобів виразності.

- розширено групи методів навчання гри на музичному інструменті за рахунок педагогічної адаптації методів творчого діалогу до специфіки ДМШ; зацікавлення і збагачення сприймання й інтерпретації музичних творів; спонукання до самостійного вибору творчої діяльності, регулювання соціокультурної діяльності;

- розроблено методику естетичного виховання учнів інструментальних класів ДМШ, що спирається на пріоритетність сприймання та аналітичне ставлення до виконавської інтерпретації, орієнтує школярів на усвідомлення взаємозумовленості безпосереднього навчання гри на інструменті, концертної і просвітницької діяльності, самоосвіти та самовиховання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання АПН України (лабораторії естетичного виховання) за проблемами „Обгрунтування змісту і методів художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи у навчальній та позаурочній діяльності”, державний реєстраційний номер 0100U000151; „Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в середній загальноосвітній школі”, державний реєстраційний номер 0103U001165. Тему дослідження затверджено Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол №5 від 28.05.2001 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №6 від 19.06. 2001 року).

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось на базі ДМШ №2 м. Чернігова, Любецької дитячої музичної школи Чернігівської області, міської школи мистецтв м. Чернігова, Київської дитячої школи мистецтв №2 ім. М. Вериківського (музичне відділення). Експериментом було охоплено понад 200 учнів шкіл естетичного виховання.

Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні і впровадженні в практику методики естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл, яка ґрунтується на оптимальному використанні інтонаційної природи музики, цілеспрямованому включенні школярів в інтеґроване опанування комплексу музичних дисциплін та взаємозумовлених видів діяльності, акцентуації соціокультурного компонента музично-естетичного виховання. Результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі учителями ДМШ, в організації позашкільної діяльності учнів ДМШ і студій, частково – у виховному процесі загальноосвітньої школи, у підготовці підручників, навчально-методичних посібників з музично-естетичного виховання, розробки програм, лекційних курсів для педагогічних навчальних закладів різного рівня акредитації.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методики естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності “музичний інструмент”, що ґрунтується на педагогiчних засадах і передбачає опанування учнями комплексного інтонування, формування у них відчуття жанрово-стильової характеристики музики, виховання аналітико-синтетичного ставлення до музичного мистецтва, а також у безпосередній організації і проведенні дослідно-експериментальної роботи, консультуванні та забезпеченні методичними матеріалами вчителів, якi брали участь у проведенні експерименту.

Вірогідність наукових результатів і висновків забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень дисертації, опорою на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки, відповідністю використаних методів дослідження його цілям і завданням, якісним і кількісним аналізом даних, позитивними результатами апробації основних положень дослідження в практиці роботи шкіл, достатністю вибірки, тривалістю експериментальної перевірки розробленої системи.

Апробація результатів дослідження відбувалася в процесі експериментальної роботи, яка здійснювалася особисто дослідником та за його методикою викладачами ДМШ №2 м. Чернігова (довідка №51 від 26 квітня 2006 року), міської школи мистецтв м. Чернігова (довідка № 107 від 24 грудня 2004 року), Любецької ДМШ Чернігівської обл. (довідка № 1 від 20 грудня 2004 року), Київської дитячої школи мистецтв №2 ім. М. Вериківського (довідка № 62 від 18 травня 2005 року), в обговореннях на засіданнях лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України. Наукові доповіді й виступи протягом 2000-2006 років були представлені на Всеукраїнських науково-практичних конференціях (листопад 2002 року, м. Херсон; жовтень 2003р., м. Київ; вересень 2004р., м. Ялта; жовтень 2004 року, м. Київ; квітень 2006р., м. Київ), на звітній науковій конференції Інституту проблем виховання АПН України (березень 2003р., м. Київ); на науково-методологічному семінарі (м. Київ, 2005р.); всеукраїнськiй науково-практичнiй конференції (квiтень 2006р., м. Київ); міжвузівській науково-практичній конференції (лютий 2006р., м. Чернігів).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях автора (6 статей у провідних фахових виданнях).

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка друкованого тексту, з яких 163 сторінки основного тексту. Список використаних джерел налічує 215 позицій; роботу доповнюють 11 таблиць, 7 рисунків та 5 додатків.

Основний зміст роботи.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, визначено особистий внесок автора, вірогідність результатів та подано їх апробацію.

У першому розділі – „Теоретичні основи дослідження” - розглядається стан досліджуваної проблеми у філософсько-естетичній, психолого-педагогічній, музикознавчій літературі, музичне мистецтво як засіб естетичного виховання, дитячі музичні школи в системі естетичного виховання.

На сучасному етапі становлення суспільства актуалізується діяльнісний, соціокультурний та комунікативний аспекти естетичного виховання. Мета естетичного виховання виходить за межі формування здатності “сприймати і розуміти прекрасне” у сферу креативної життєдіяльності.

На основі узагальнення результатів аналізу філософсько-естетичних праць, які, по суті, не суперечать одна одній (А. Веремьєв, І. Джидар’ян, Т. Домбровська, Д. Джола, І. Зязюн, М. Каган, О. Колесникова, А. Комарова, Д. Кучерюк, Л. Левчук, В. Лисенкова, В. Лозовий, О. Оніщенко, В. Панченко, Н. Чібісова, О. Шила, А. Щербо та ін.) нами визначено, що естетичне виховання – це процес взаємодії цілеспрямованого мистецько-педагогічного впливу на особистість, її самовиховання і дії художньо-естетичного оточення, у результаті якого в особистості розкривається здатність сприймання, активізується ціннісна позиція щодо мистецтва і дійсності, що виявляється у здатності інтерпретувати мистецькі і реальні життєві явища художніми засобами, а також у життєтворчості особистості. Така увага до музичної складової естетичного виховання зумовлюється кількома причинами, передусім природою музики як видом мистецтва, особливостями її впливу на духовний світ особистості.

Пошук шляхів удосконалення особистості засобами музики був головним орієнтиром у педагогічній і дослідницькій діяльності А. Гродзенської, М.Румер, В. Шацької та ін. Подібні ідеї знаходимо також у працях В. Бєлобродової, Н. Ветлугіної, Ю. Юцевича та ін.

Сучасні музикознавці і педагоги вказують на важливий методологічний орієнтир музичного виховання – навчити дітей розуміти музику як мистецтво інтонованого смислу. Питання сутності процесу музично-естетичного виховання з позиції музичного сприймання досліджували Д.Кабалевський, О. Костюк, В. Медушевський, Є. Назайкінський, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О.Руч’євська, в чиїх працях утверджується думка про те, що процес сприйняття музики є багаторівневим і передбачає логічні етапи, які нерідко поєднуються, а саме: створення настанови - слухання – розуміння – інтерпретація й оцінка – рефлексія.

Музичне виховання – унікальний засіб формування єдності емоційної й інтелектуальної сфер психіки особистості, і на цій основі - світоглядних уявлень і ціннісних орієнтацій. Завдяки специфічній інтонаційно – процесуальній природі музики як засобу естетичного впливу, музичне виховання позначається не тільки на художній сфері, а й на загальному духовному розвитку особистості, розкриваючи в процесі активних занять музикою такі здібності, як образна уява, пам’ять, творче мислення, фантазія тощо. Ефективний шлях реалізації виховного потенціалу музичного мистецтва полягає у використанні його інтонаційних особливостей як форми суспільної свідомості, характерних для музики механізмів впливу на особистість; визнанні пріоритетності сприймання як основи творчого процесу у пізнанні й інтерпретації мистецтва, форми прояву активного ставлення до мистецтва і дійсності.

Однією з організаційних форм музичного виховання є навчання дитини в дитячій музичній школі (ДМШ), яка поряд з іншими школами мистецького спрямування (хореографічними, театральними, художніми, школами мистецтв) належить до системи початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, або шкіл естетичного виховання.

Особливість виховного процесу в ДМШ полягає в тому, що з огляду на синтетичний характер самої художньої діяльності процеси навчання і виховання в них являють собою органічну єдність, а робота над здобуттям і вдосконаленням виконавських навичок і вмінь нерозривно пов`язана з розширенням художнього і загальнокультурного світогляду учнів, активізацією їхніх творчих і пізнавальних сил.

Встановлено, що особливістю навчально - виховного процесу в музичній школі є поєднання індивідуальної форми з груповою та колективною, зміст якого визначається специфікою музики водночас як об’єкта і засобу пізнання і виховання. Спільним також є і форми спілкування з музикою (аналогічні форми діяльності учнів): слухання, розучування творів на інструменті, інтерпретація. Обов’язковою умовою є перенос знань і навичок, здобутих на одних заняттях на засвоєння інших предметів (знання з сольфеджіо – в хоровому класі і навпаки, з музичної літератури – на уроках з інструмента), що покладає відповідні зобов’язання на педагогів з організації засвоєння змісту дисциплін. Не обмежуючись тільки навчанням гри на інструменті, уроками сольфеджіо, педагоги мають прагнути втілювати ідеї комплексного підходу до різнобічного виховання школярів.

У навчально-виховному процесі ДМШ загальний естетичний розвиток учнів має здійснюватися через навчання гри на музичних інструментах, прищеплення навичок і знань, необхідних для музикування у побуті, для участі в колективах художньої самодіяльності, а також у процесі професійної орієнтації музично обдарованих дітей.

У другому розділі - „Експериментальне вивчення стану естетичної вихованості учнів ДМШ” - було розроблено критерії, показники, методику оцінювання та з’ясовано стан естетичної вихованості учнів ДМШ.

Провідними критеріями естетичної вихованості визначено: сприймання музичного мистецтва, що втілюється у цілісності як у кожний конкретний момент звучання твору, так і в часовому розгортанні музичної тканини, гармонії „емоціо” та „раціо”; виконавську інтерпретацію музики, що виявляється у вербальній формі та безпосередній реалізації самостійно поставлених піаністичних завдань; інтерес до музичного мистецтва як загалом, так і до власної музичної творчості; соціокультурний компонент діяльності, зокрема мистецьке спілкування у концертній та просвітницькій роботі. Ці критерії співвідносяться з найчастіше уживаними у педагогічній теорії критеріями – когнітивним, мотиваційно-ціннісним та діяльнісним.

Констатувальний експеримент передбачав заміри естетичної вихованості учнів ДМШ за такими блоками:

1 блок – оцінювання діяльності школярів у процесі індивідуальних занять, які дозволяють диференціювати обсяг і складність навчальних завдань, темпи розвитку і методи роботи.

Приклад завдань: перенести виразність мовленнєвої інтонації віршів на музику; “виростити” самим мелодію до запропонованих текстів.

2 блок – визначення особливостей засвоєння дисциплін музично-теоретичного циклу (сольфеджіо та музичної літератури) в аспекті їх застосування при оволодінні музичним мистецтвом на індивідуальних уроках з інструмента.

Приклад завдань: проінтонувати вправи на спів двоголосних моделюючих секвенцій; проаналізувати на слух інтервали та акорди; пов’язати знання біографії композитора з його творчістю в процесі діалогу.

3-й блок – вплив хорового співу на естетичне виховання у класі музичного інструмента.

Приклад завдань: бесіда: „Ставлення школярів до співу в хорі”.

Блок 4 – з’ясування характеру соціокультурної діяльності учнів ДМШ з метою визначення інтересу та форм їхньої участі у просвітницькій діяльності.

Приклад завдань: анкетування з метою визначення інтересу та форм участі у просвітницькій діяльності.

Результати констатувального експерименту свідчать про те, що реальний стан естетичної вихованості учнів ДМШ не відповідає потенційним можливостям виховного процесу в цих осередках культури і коливається між початковим (ситуативним) і середнім (репродуктивним) рівнями. Лише незначна кількість дітей як молодшого, так і підліткового віку демонструють високий рівень. За оцінкою особливостей сприймання музики більшість школярів (54% - молодші школярі, 50% - старші школярі) відповідають початковому рівню вихованості. Високого рівня досягають, як правило, ті, хто має розвинуті музичні здібності (10,0% - молодші школярі, 10,5% - старші школярі).

Відносно інтерпретаційних можливостей учнів спостерігаємо аналогічну картину: більшість школярів (50% - молодші школярі; 43% - старші школярі) включені в репродуктивне відтворення виконавських зразків, запропонованих викладачем; пошукова діяльність в аспекті визначення зв’язку художніх і суто піаністичних завдань загальмована.

Замірювання інтересу до музичного мистецтва демонструє його поступове згасання водночас із згасанням емоційного компонента сприймання (початковий рівень – 61% - молодші школярі, 40,2% - старші школярі).

Також виявлено зниження активності бажання брати участь у соціокультурній діяльності; байдужість до змісту, організації подібної діяльності зафіксовано переважно в учнів старших класів (36,0% - молодші школярі, 28,0% - старші школярі).

Знання закономірностей музичного мистецтва, здобутих на предметах музично-теоретичного циклу, більшість дітей не використовує для розв’язання завдань інтерпретації творів.

Хорові заняття у юних музикантів з високим рівнем естетичної вихованості також не є пріоритетними.

Отже, дослідження стану естетичної вихованості учнів ДМШ продемонструвало недостатню реалізацію можливостей музичної освіти школярів, яка, передусім, криється у незбалансованості змісту видів музичної діяльності, характерних саме для цього різновиду закладів естетичного виховання.

У третьому розділі - „Процес естетичного виховання учнів дитячих музичних шкiл” - обгрунтовано педагогічні засади естетичного виховання учнів ДМШ, подано методику естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності, представлено результати апробації дослідної роботи.

Педагогічні засади зумовлені специфікою естетичної вихованості в ДМШ, яка передбачає осягнення учнями художньої ідеї твору з розвитком їхніх технічних можливостей у процесі піаністичної інтерпретації. При цьому художня ідея зумовлює конкретні прийоми технічного удосконалення, а одночасне технічне удосконалення спрямовується на вираження художнього змісту.

Відповідно до цього домінантними взаємозв’язаними напрямами виховної роботи учнів ДМШ у дисертації визначено виховання: здатності до “комплексного” інтонування – музично-мовленнєво-пластичного, що наближає юного виконавця до зародження у нього необхідних для інтерпретації емоцій і почуттів; відчуття жанрово-стильової характеристики музики передбачає, що у школярів поступово розкриється здатність спостерігати в музиці її жанрові особливості, осмислювати будову творів, знаходити зв’язок характерних звукових деталей із змістом і переводити його у виконавство; аналітико-синтетичного ставлення до засобів виразності – проникнення у зміст музичного твору через особливості його мелодії, поліфонії, ладової і гармонійної будови навчить учнів цілісно естетично пережити музику, внаслідок чого у юних піаністів сформуються живі і яскраві музичні уявлення.

Усі напрями роботи і види завдань комплексно охоплюють різні види учнівської діяльності: сприймання, інтерпретацію, пізнання теоретичного матеріалу на уроках хору, сольфеджіо та музичної літератури, результати яких активізуються на індивідуальних заняттях в інструментальному класі, що має забезпечити закріплення інтересу до музичної творчості.

За допомогою традиційних методів навчання (словесний, наочний, практичний) у спільній праці педагога і учня відбувається активізація асоціативних зв’язків з іншими видами інтонування образного змісту. Розширення лексичного запасу сприяє усвідомленню ролі засобів музичної виразності художнього мислення учнів, що дає можливість ускладнювати суто піаністичні завдання. З’являється потреба під час слухання музики виражати свої відчуття певними рухами, характером кроку тощо, з подальшим відтворенням на інструменті.

Крім загальнодидактичних методів, в організації діяльності школярів ДМШ пропонуємо використовувати і такі: творчий діалог; зацікавлення і збагачення сприймання та інтерпретації музичних творів; спонукання до самостійного вибору творчості; регулювання соціокультурної діяльності.

Результати формувального експерименту продемонстрували, що в усіх видах діяльності школярі виявили себе творчими натурами, довели, що їм притаманне фантазування, образне мислення, уява. У кожного учасника спостерігались позитивні зрушення – набуття навичок або виникнення прагнення ставити і вирішувати виконавські завдання, давати власну оцінку творам, осмислювати засоби виразності тощо. Зі здобуттям “технічних” навичок у дітей сформувалась настанова на визначення художньої доцільності піаністичних прийомів. Це позначилось на емоційності й усвідомленості сприйняття та виразності інтерпретації і стало поштовхом до зміцнення інтересу до власної музичної творчості. За результатами опитування, більшість дітей, особливо ті, хто зрештою досяг високого рівня, збільшили тривалість і обсяг домашнього музикування. Їхні результати (демонстрація здобутків на уроках) свідчили про вдумливий характер таких занять.

У багатьох учнів, які виявили істотні зміни в рівнях своєї вихованості, розширилось мистецьке спілкування з однолітками і особливо батьками. Предметом такого спілкування стало не тільки з’ясування того, чи підготувалась дитина до уроків, а й мистецькі діалоги, зацікавлений прихід батьків на шкільні заходи, спільні відвідування концертів тощо.

Підсумковий зріз показав, що продовження формувальної дослідно-експериментальної роботи стало результатом значного підвищення у школярів рівнів естетичної вихованості. Так, серед молодших школярів кількість дітей з високим і середнім рівнями за вимірами естетичного сприймання на час підсумкового зрізу становить 78,0% (28,0 та 50,0%); низький - 22,0% (під час початкового зрізу низький рівень становив 50,0%); старшого шкільного віку – 86,0% (36,0 та 50,0%), низький - 14,0% (під час початкового зрізу низький рівень становив 46,0%).

Порівняльну динаміку змін естетичної вихованості учнів у контрольних та експериментальних групах відображено в таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльна динаміка змін естетичної вихованості в контрольних та експериментальних групах

Група |

Критерії |

Кінець експерименту

початковий

рівень | середній рівень | високий рівень

молодший | старший | молодший | старший | молодший | старший

Е | Сприймання | 25

22,5 | 15

14,0 | 55

50,0 | 55

50,0 | 30

28,0 | 40

36,0

К | 40

36,0 | 20

18,0 | 50

45,0 | 53

48,0 | 20

18,0 | 37

40,0

Е | Інтерпретація | 20

18,0 | 7

6,0 | 50

46,0 | 55

50,0 | 40

36,0 | 48

44,0

К | 38

34,5 | 34

31,5 | 35

32,0 | 40

36,0 | 37

33,5 | 36

32,5

Е | Інтерес

до музики | 17

15,0 | 15

14,0 | 57

52,0 | 55

50,0 | 36

33,0 | 40

36,0

К | 34

31,5 | 25

22,5 | 60

54,5 | 50

46,0 | 16

14,0 | 35

31,5

Е | Соціокультурний | 22

20,0 | 15

14,0 | 64

58,0 | 55

50,0 | 24

22,0 | 40

36,0

К | 27

25,0 | 60

27,2 | 52

47,0 | 74

33,6 | 31

28,0 | 86

39,9

Примітка: з 220 учасників експерименту на етапі констатувального дослідження у формувальному експерименті взяло участь 110 дітей, а 110 учнів залишилось у контрольних групах.

У контрольних групах також відбулися позитивні зміни. Порівняння кількісних показників учасників експериментальної та контрольної груп показало переваги перших за всіма критеріями.

Дослідно-експериментальна робота засвідчила значне підвищення у школярів рівнів естетичної вихованості. Навчаючись сприймати, аналізувати музику, учні самостійно долали піаністичні труднощі, відтворювали художній образ. Прояв вражень у школярів супроводжувався глибокими, образними висловлюваннями почуттів та думок у визначенні емоційного складу музики, окремих деталей музичної мови, відтінків виконання. Інтерпретація творів учнями стала відрізнятися більшою емоційністю, осмисленістю ритмічної організації, розумінням художньої форми. Школярі експериментальних груп свідоміше і глибше виражають своє ставлення до музичного твору. Інтерес до музики став більш сталим, характеризується постійним прагненням знайомства з новими творами, бажанням обговорювати їх образність, піаністичні характеристики тощо.

Відбулися позитивні зміни і у соціокультурній діяльності. Зафіксовані пропозиції школярів, підтримані іншими учасниками експерименту, „виходу” за межі класного спілкування на рівень музичної школи і загальноосвітньої школи.

ВИСНОВКИ

Унікальність ДМШ у системі естетичного виховання полягає в тому, що в ній закладено об’єктивну можливість кожному вихованцю включатись у різноманітні взаємопов’язані й обов’язкові в навчально-виховному процесі види музичної діяльності, а сам процес орієнтований безпосередньо на залучення школярів до музичного мистецтва. Водночас дитячі музичні школи за основним призначенням є школами загального естетичного виховання. Тому в дисертації розглянуто педагогічні засади саме естетичного виховання в умовах ДМШ, визначено критерії естетичної вихованості, специфічні для ДМШ доцільні методи діагностики вихованості, розроблено методику естетичного виховання учнів у класі індивідуального музичного інструмента.

Особливості змісту й організаційної структури навчально-виховного процесу визначили основні критерії естетичної вихованості учнів ДМШ, а саме: сприймання музичного мистецтва, здатність до виконавської інтерпретації музики, інтерес до музичного мистецтва та соціокультурний компонент діяльності, які співвідносяться iз загальновживаними у педагогічній теорії критеріями – когнітивним, мотиваційно-ціннісним та діяльнісним.

Експериментальне дослідження естетичної вихованості учнів ДМШ на етапі констатувального експерименту з’ясувало, що її реальний стан не відповідає потенційним можливостям виховного процесу в цих осередках культури, зокрема: недостатньо реалізуються положення, закладені в чинних навчальних програмах ДМШ, про змістову специфіку ДМШ як закладу насамперед естетичного виховання. Так, навчальні завдання, традиційна спрямованість навчального процесу в класі музичного інструмента орієнтується на досягнення суто виконавських навичок і публічній їх демонстрації. Істотним і поширеним недоліком є відсутність емоційного чинника на уроках сольфеджіо і музичної літератури.

За означеними вище критеріями виявлено й обґрунтовано три рівні естетичної вихованості учнів ДМШ: високий (творчий), середній (репродуктивний) та початковий (ситуативний).

У дисертації розроблено педагогічні засади, на яких має відбуватися процес естетичного виховання в ДМШ і які зумовлені їх специфікою як шкіл естетичного виховання:

- єдність навчання музики та виховання засобами музичного мистецтва;

- опора у визначенні змісту на природу музики як мистецтва інтонованого смислу, що має забезпечити здійснення оптимального естетичного впливу на особистість;

- реалізація напрямів освоєння інтонаційної природи. Важливою умовою є координація змісту діяльності учнів у процесі освоювання всіх обов’язкових дисциплін – музичний інструмент, сольфеджіо, музична література, хоровий спів; постійне апелювання в процесі опанування одних предметів до знань, здобутих учнями на заняттях інших предметів;

- координація індивідуальних, групових, колективних форм уроків та позаурочної діяльності;

- збагачення традиційних методів навчання музики методами загальнопедагогічними, спеціально спрямованими на розвиток творчих засад, самостійності мислення, ціннісної позиції;

- організація змісту дитячої діяльності у такий спосіб, коли загальнокультурний розвиток є пріоритетним, а технічно – виконавські навички підпорядковані вирішенню художніх завдань;

- посилення соціокультурного забарвлення дитячої творчості, орієнтація на пробудження у школярів ініціативності до просвітницької діяльності; виховання потреби у мистецькому спілкуванні та творенні власного художнього оточення.

Дослідження підтвердило вихідну гіпотезу про те, що ефективність естетичного виховання школярів ДМШ підвищиться, якщо у навчанні гри на інструменті відбудеться переакцентуація з суто дидактичних вимог навчання на:

- підпорядкування технічних вимог розвитку виконавського апарату загальнохудожньому і ширше – духовному розвитку особистості;

- координацію змісту й організаційних форм усіх видів музичної діяльності, специфічної для ДМШ;

- спрямованість виховного процесу на формування соціокультурного контексту занять музикою.

Результати дослідження дали можливість уточнити специфіку навчально-виховного процесу в сучасній дитячій музичній школі. Вона полягає в органічному поєднанні індивідуальної форми занять музичним мистецтвом з груповою та колективною.

Результати впровадження розробленої методики продемонстрували позитивну динаміку естетичної вихованості учнів ДМШ, значна частина яких підвищила свої рівні вихованості за критеріями, розробленими нами для діагностики, що є доцільними відносно ДМШ.

Аналіз естетичної вихованості школярів довів, що для дітей, особливо тих, хто досяг вищого (творчого) рівня вихованості, або перейшов з початкового (ситуативного) на середній (репродуктивний) рiвень, музика і власна музична діяльність поступово перетворюється на особистісну цінність, що впливає на життя i творчість учня.

Реалізація виховного потенціалу програмних музичних творів оптимізувалась завдяки удосконаленню сприймання, виконавської інтерпретації, розширенню світогляду учнів, широкому залученню до художньої творчості учнів ДШМ у концертах, конкурсах, бесідах, слуханнях і переглядах радіо-телевізійних передач.

Завдяки координації уроків індивідуального музичного інструмента та занять з сольфеджіо, музичної літератури та хорового співу основні положення запропонованої методики на перелiчених вище педагогічних засадах можуть використовуватись у викладанні практично всіх музичних дисциплін у ДМШ.

Для реалізації завдань естетичного виховання в ДМШ використовувались групи методів: творчого діалогу; зацікавлення і збагачення сприймання й інтерпретації музичних творів; спонукання до самостійного вибору та регулювання соціокультурної діяльності.

Обґрунтовано форми виховної роботи з учнями на уроках (індивідуальних, групових, колективних) і в позаурочній діяльності, зміст яких визначається співтворчістю педагога і учня, спрямованістю на виховання школяра-творця. Результатом таких уроків зі спеціальності є готовність учня до концертних виступів, участі в позаурочній та просвітницькій діяльності. У нього виховано потребу до самоосвіти і самовиховання.

Виконане дослідження не вичерпує розв’язання всього кола проблем естетичного виховання учнів ДМШ. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні питання інтеграції змісту всіх мистецьких дисциплін, визначення змісту позаурочної роботи в ДМШ, виховання готовності учнів до концертних виступів, здатності до просвітницької діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Анотація

Турчин Т. М. Педагогічні засади естетичного виховання учнів дитячих музичних шкіл. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної теорії і практики – естетичному вихованню учнів ДМШ. З’ясовано стан розробленості естетичної вихованості школярів у сучасних ДМШ, визначено критерії їхньої естетичної вихованості (сприймання, інтерпретація, інтерес до музики, соціокультурний), їх показники та рівні.

На основі аналізу психолого-педагогічної, філософсько-естетичної та музикознавчої літератури, вивчення й узагальнення практичного досвіду обґрунтовано й експериментально перевірено засади естетичного виховання учнів ДМШ. Вони охоплюють: єдність навчання музики і виховання засобами музичного мистецтва; опору на специфічну природу музики як мистецтва інтонованого смислу; реалізацію усіх напрямів освоєння інтонаційної природи музики; збагачення традиційних методів навчання музики за рахунок педагогiчної адаптацiї до специфiки ДМШ; організацію змісту естетичного виховання з пріоритетним загальнокультурним розвитком; посилення соціокультурного забарвлення дитячої творчості.

Запроваджено методику естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності. Вона ґрунтується на освоєнні музики як мистецтва інтонованого смислу і передбачає розв’язання завдань опанування учнями комплексного інтонування, формування у них відчуття жанрово-стильової характеристики музики, виховання аналітико-синтетичного ставлення до музичного мистецтва.

Результати експериментальної роботи свідчать про те, що реалізація методики естетичного виховання учнів ДМШ на уроках зі спеціальності сприяла позитивній динаміці кількісних і якісних показників їхньої естетичної вихованості. Це підтвердили узагальнені і порівняльні дані,