ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Тюска Валентина Борисівна

УДК 371.15:371.84

ТВОРЧА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ МАЙБУТНЬОГО

ПЕДАГОГА В ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ

СТУДЕНТСЬКОГО КЛУБУ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Карпенчук Світлана Григорівна,

Рівненський державний гуманітарний університет,

кафедра теорії та методики виховання;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дем’янчук Олександр Никанорович,

Волинський державний університет ім. Лесі Українки, Інститут мистецтв, директор, м. Луцьк;

кандидат педагогічних наук, професор

Заброцький Михайло Михайлович,

Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра педагогіки та психології, завідувач кафедри.

Провідна установа: Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Захист відбудеться 27 червня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 40, другий поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 26 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних напрямів вищої освіти України є гуманізація освітньої діяльності, спрямування навчально-виховного процесу на формування творчої особистості майбутнього педагога, створення умов для розкриття талантів, культурно-естетичних, інтелектуальних здібностей студентів. У державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) відзначається, що розв’язання цих проблем створює реальну можливість для підвищення творчої активності громадян країни, які реалізують себе в усіх сферах життєдіяльності суспільства. У нинішніх умовах вирізняються процеси європейської інтеграції; вони охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включаючи і вищу освіту. Модернізація освітньої діяльності спонукає до забезпечення майбутнього вчителя знаннями, уміннями й практичними навичками самоформуючого характеру, створення умов для його творчого самовдосконалення, серед яких студентський клуб – молодіжне об’єднання будь-якого спрямування (інтелектуального, розважального, естетичного тощо). Як підтверджує світовий досвід, в осередки подібного типу об’єднувалися люди, зокрема молодь, із прогресивними ідеями, що реалізувалися в різних сферах суспільного розвитку (політичній, економічній, культурно-просвітницькій, естетичній тощо). Зокрема, вирізняється їх роль у контексті професійного виховання майбутнього вчителя в умовах загальної педагогічної підготовки.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях зосереджено увагу на проблемі, пов’язаній із творчою діяльністю вчителя, становленні творчого спеціаліста (В. Андрєєв, С. Гончаренко, М. Євтух, В. Загв’язинський, І. Зязюн, В. Кан-Калик, І. Підласий, М. Поташник, Т. Сущенко); на особливостях творчої діяльності (І.Єрмаков, Л.Сохань, С.Сисоєва); проблемах, пов’язаних із професійним самовихованням, самореалізацією особистості (І. Бех, Г. Васянович, О. Дем’янчук, О. Дубасенюк, О. Киричук, О. Пєхота, Т. Яценко); клубній діяльності (С. Біляков, О. Воловик, В. Гагін, А.Жарков, А. Каргін, С. Комісаренко, О. Миронюк, Є. Соколов, Є. Смірнова, В. Тріодін); позанавчальній діяльності студентів ВНЗ (К. Байша, З. Гіптерс, В. Козаренко, Л. Кондрашова, І. Коляка, Я. Колибаб’юк, С. Мальков, Р. Соколов, А. Стоян, А. Чиж). Однак ґрунтовне вивчення проблем, пов’язаних із професійним вихованням молоді засвідчує, що діяльності студентського клубу як засобу творчої самореалізації майбутнього педагога не надається належної уваги. Це підтверджується недостатньою кількістю навчальних посібників, в яких висвітлювався процес зародження та досвід клубної діяльності студентів як цілісне й специфічне явище розвитку їх професійної майстерності, відсутністю чіткої періодизації розвитку студентського клубу, хоча, значною мірою, окреслено концептуальні теоретичні підходи до його вивчення та практичного вирішення цих проблем.

Зважаючи на це темою дисертаційного дослідження обрано “Творча самореалізація майбутнього педагога в процесі діяльності студентського клубу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету з проблем вивчення діяльності дитячо-юнацьких організацій та об’єднань клубного характеру; тему затверджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № від 31. . р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології (протокол № від 28. . р.).

Об’єкт дослідження: позааудиторна виховна діяльність студентської молоді.

Предмет дослідження: процес творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах студентського клубу.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці технології організації клубної діяльності студентів як важливої складової процесу творчої самореалізації майбутнього педагога.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що підготовка творчого вчителя оптимізується за умови чіткої системи організації освітньо-виховного процесу, що забезпечувала б безперервність аудиторної та позааудиторної виховної діяльності, домінантою якої наголошується студентський клуб як один із визначальних засобів, що сприяє творчому самовдосконаленню та творчій професійній самореалізації майбутнього педагога.

Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення філософської, психологічної і педагогічної науки про творчу особистість, про роль діяльності в її розвитку та про саморозвиток професійних здібностей і особистісних якостей майбутнього педагога в умовах клубної діяльності, розуміння творчості як важливого компонента цілісного процесу реалізації та самореалізації суб’єктів освітньо-виховного процесу. У цьому контексті вирізняються: акмеологічний підхід; основні положення педагогічної антропології; діалектичний підхід; системний підхід, який доповнюється еволюційно-синергетичною методологією. Культуралізм забезпечує інтегрування вітчизняного та світового досвіду; аксіологія орієнтує на загальнолюдські моральні цінності.

Теоретичну основу дослідження становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку (Д. Богоявленська, В. Дружинін, Д. Дубравська, О. Лук, В. Моляко, Я. Пономарьов); психолого-педагогічних концепціях підготовки майбутнього вчителя до педагогічної творчості (В. Андрєєв, С. Сисоєва, Т. Сущенко); професіографічному підході до створення моделі творчого вчителя (О. Киричук, Н. Кузьміна, В. Сластьонін); вивченні механізмів самореалізації особистості у навчально-пізнавальній діяльності (А. Зак, О. Пєхота, Т. Яценко); урахуванні умов розвитку професійної майстерності майбутніх учителів (І. Бех, С. Єлканов, І. Зязюн, В. Орлов, Г. Троцко).

Дослідження здійснювалося на основі положень Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції виховання підростаючих поколінь суверенної України, Законів “Про вищу освіту”, „Про освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про об’єднання громадян”, “Про місцеве самоврядування в Україні”.

На різних етапах експериментальної роботи використано комплекс методів наукового дослідження, а саме: теоретичні: історико-логічний аналіз методологічних, психолого-педагогічних, літературних джерел; вивчення документів керівних органів освіти, навчальних програм; хронологічний, ретроспективний, системно-структурний та порівняльний аналіз змісту діяльності студентських клубів у всі періоди їхнього розвитку та узагальнення традиційного і новаторського досвіду, контент-аналіз основних понять; емпіричні: педагогічне спостереження та діагностування; методи експертних оцінок, анкетування, бесіди, тестування; аналіз різних видів творчої діяльності студентів; кваліметрична експертиза, педагогічний експеримент; методи математичної обробки даних.

Дослідження здійснювалося в три етапи.

Перший етап (1998-1999 рр.) – теоретичне осмислення і вивчення стану розробки даної проблеми в психолого-педагогічній теорії та практичній діяльності вищих педагогічних закладів. Було визначено об’єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження, сформульовано завдання та програму подальшого наукового пошуку.

Другий етап (2000-2002 рр.) – завершення констатувального етапу експерименту та організація формувального етапу, у контексті якого здійснювалася перевірка гіпотези, обробка отриманих результатів, вивчення рівнів творчого потенціалу майбутніх педагогів, аналіз їхніх творчих здібностей, вивчення впливу діяльності студентських клубів на процес формування творчих вчителів.

Третій етап (2003-2005 рр.) – експериментальна перевірка системи організації клубної діяльності студентів, орієнтованої на особистісно-індивідуальні особливості творчого педагога в умовах вищого навчального закладу, визначення її ефективності; розробка методичних рекомендацій щодо формування творчої самореалізації майбутніх педагогів у процесі клубної діяльності; узагальнення та упровадження результатів дослідження в практику роботи студентських клубів.

Експериментальною базою дослідження були студентські клуби педагогічного спрямування Рівненського державного гуманітарного університету, Національного університету „Острозька академія”, Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка Степана Дем’янчука, Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. З метою одержання необхідної інформації було задіяно шість ВНЗ України: Вінницький педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, Львівський національний університет ім. І.Франка, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Міжнародний Соломонів університет, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Усього дослідженням було охоплено 1186 студентів, з них 401 – контрольна група (КГ), експериментальні групи: культорологічно-етичні клуби (ЕГк) – 389, інтелектуально-професійні клуби (ЕГі) – 396.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що: вперше у вітчизняній педагогічній науці здійснено історичний аналіз розвитку та діяльності студентських клубів педагогічного спрямування, а також визначено принципи, форми та методи їх роботи; удосконалено структуру студентського клубу відповідно до умов творчої самореалізації майбутнього педагога; подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про методи і форми роботи із студентами з метою активізації їх творчої самореалізації.

Теоретична значущість дослідження полягає в науковому обґрунтуванні наукових положень та висновків щодо творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах студентського клубу; створенні педагогічної технології, яка забезпечує творчу самореалізацію майбутнього педагога в процесі клубної діяльності; виокремленні необхідних умов організації виховного процесу в студентських клубах ВНЗ та систематизації ідеї щодо його вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що створено програму творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах студентського клубу; обґрунтовано, апробовано та методично забезпечено технологію організації процесу творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах клубної діяльності; розроблено і запроваджено програму спецкурсу для студентів художньо-педагогічного факультету Психолого-педагогічні основи дозвіллєвої діяльності, методичні рекомендації на допомогу організаторам студентського клубу та студентам-практикантам.

Результати дослідження можуть бути використані у вищих педагогічних закладах освіти різних рівнів акредитації при організації діяльності студентського клубу, а також у процесі педагогічної підготовки магістрів та в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів вищої школи.

Основні положення дослідження і методичні рекомендації щодо застосування розробленої автором технології впроваджувалися у навчальний процес Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № від 27. . р.), Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка Степана Дем’янчука (довідка № / від 17. .  р.), Національного університету „Острозька академія” (довідка № / від 14. .  р.), Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка (довідка № / 01-37/ від 15. . р.).

Вірогідність наукових положень та висновків дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних положень; репрезентативністю вибірки респондентів; використанням комплексу взаємопов’язаних методів, які відповідають меті, предмету і завданням дослідження; аналізом значної кількості науково-методичних джерел; якісним та кількісним аналізом отриманого експериментального матеріалу і багаторічною апробацією його результатів на базі діяльності студентських клубів; позитивними результатами прояву творчої самореалізації респондентів.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуалізація ідей антропоцентризму в умовах реформування загальноосвітньої і вищої школи” (м. Полтава, 21-22 лютого 2001 р.), „Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (м. Київ, 15-16 жовтня 2002 р.), „Ідеї гуманізації в педагогічній спадщині В. Короленка, А. Макаренка, В. Сухомлинського” (м. Полтава, 5-8 травня 2004 року), „Творчий потенціал: ідеї, технології, досвід” (м. Рівне, 25-27 травня 2005 р.) та науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу РДГУ.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 9 одноосібних друкованих працях, у тому числі 6 статей у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 259 сторінок, основний зміст дисертації викладено на 181 сторінках. Робота містить 24 таблиці, 23 рисунки, 12 додатків. Список використаних джерел включає 287 найменувань (з них 5 іноземною мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – „Теорія і практика творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах студентського клубу” – здійснено історико-ретроспективний та теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, проаналізовано стан практичного досвіду організації студентських клубів у вищих навчальних закладах, зокрема педагогічного спрямування.

Виокремлення студентського клубу як важливої умови формування творчого вчителя здійснювалося на основі аналізу історії клубної діяльності відповідно до історичних етапів розвитку молодіжно-студентського руху. Інтеграційні процеси в молодіжному середовищі на кожному етапі розвитку вирізнялися історично зумовленими підходами, формами та методами їх організації. Умови функціонування молодіжних рухів конкретизувалися відповідно до соціально-економічних, політичних, ідеологічних, культурологічних змін у суспільному житті.

Здійснений у досліджені історико-педагогічний аналіз досліджуваної проблеми засвідчує, що перші згадки про клуби та клубну діяльність належать до XV – XVI ст. Саме в цей період в Англії представниками аристократії створювалися спеціальні об’єднання для організації дозвілля, які одержали назву „клуб”. Першоджерелами клубної діяльності можна вважати народну драму, вертеп, шкільні самодіяльні театри.

ХVІІ – ХVІІІ ст. в Україні характеризуються створенням молодіжних об’єднань на базі братських шкіл, духовних семінарій, Острозької та Києво-Могилянської академій, які започаткували студентські клуби як осередки освіти, виховання, культури з різними формами та напрямами діяльності. Провідним напрямом клубної діяльності цього періоду був гротескний реалізм, що ґрунтувався на релігійній основі та художньо-естетичному принципі. Виникали театри-клуби, літературні, політичні клуби, студентські громади, клуби-будинки “Просвіта”, клуби як просвітницькі товариства, що віддзеркалювали ідеї історичних подій. Отже, цьому періоду притаманний просвітницько-політичний принцип клубної діяльності.

Кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст. характеризується виникненням дворянських, офіцерських, купецьких клубів у губернських та деяких повітових містах. Так, у 1770 р. в Петербурзі виник перший елітний клуб під назвою „Англійський клуб”. Наприкінці 40-х років ХІХ ст. існувало також декілька студентських клубів при Петербурзькому університеті, в одному з яких відбувалося педагогічне становлення відомого російського педагога В. Стоюніна (1846 р.).

У другій половині ХІХ ст. поширилися рухи студентських товариств, діяльність яких ґрунтувалася на просвітницько-науковому принципі та благодійництві. Об’єднання клубного характеру стали центрами творчої самореалізації та саморозвитку молоді, осередками поширення освіти і культури серед народних мас. Саме у цей період виокремився і суто педагогічний клуб, зокрема великого значення набули так звані „четверги” К.Д. Ушинського. З кінця 60-х років ХІХ ст. в Одесі також існувало клубне об’єднання просвітницько-політичного характеру студентів-українофілів, яке можна класифікувати як інтелектуальний клуб. Цей період вважається одним із найпрогресивніших, оскільки характеризується новими ідеями, у тому числі в розвитку педагогічної думки.

Початок ХХ ст. характеризується спрямованістю на організацію дитячих клубів, майданчиків, республік, які діяли за принципами трудового виховання, дитячого самоврядування, індивідуалізації виховних впливів. Саме з них починав свою педагогічну діяльність С. Шацький, досвід якого став класичним і може використовуватися в підготовці студентів педагогічних навчальних закладів у сучасних умовах. Початок ХХ ст. актуалізує також ідеї англійця Р. Баден-Пауела, який започаткував організацію юних розвідників (скаутінг), що розвивала патріотизм та діяла за рядом напрямів: спортивний, оздоровчий, трудовий. Цей період характеризується й діяльністю дитячо-юнацьких політичних організацій (форпостів), що засновувалися на різновіковому, трудовому, ігровому принципах діяльності. У цей період активно займається клубною діяльністю російський психолог, педагог Л. Виготський, ініціатор так званих „понеділків” – клубного літературного об’єднання з літературними оглядами творів. Наприкінці 30-х р. ХХ ст. помітним явищем у сфері дозвілля став тимурівський рух, який ґрунтувався на ідеях гуманізму та принципах різновіковості, благодійництва, діяльності в зоні проживання.

Кінець 50-х – початок 60-х рр. розглядається як період комунарського руху, провідним принципом діяльності якого стає колективізм, а основною формою діяльності – колективна творча справа (КТС). Ініціатором КТС став ленінградський педагог І. Іванов. Ентузіастами створювалися літні наметові табори праці та відпочинку, де реалізувалися КТС: колективне планування, виконання та оцінка зробленого, почерговість творчих доручень, відверті розмови, прихована педагогічна позиція тощо. У цих таборах розвивали свої професійні вміння та навички студенти під час педагогічної практики. Значну роль студентський клуб відіграв у професійному становленні українського педагога і філософа, академіка АПН України І. Зязюна, який реалізував набутий досвід у концепції курсу „Основи педагогічної майстерності”, що став невід’ємним складником системи професійної підготовки майбутнього вчителя. Окремо вирізняються сімейно-педагогічні клуби, клуби творчої педагогіки, рух студентських педагогічних загонів (70-ті роки), які реалізовували свою діяльність за творчо-професійним принципом. Організатором і комісаром першого такого загону був Р. Соколов, якого вважають засновником сімейно-педагогічних клубів.

На нинішньому етапі розвитку клубної діяльності виділяються клуби елітної молоді; клуби, пов’язані з національним та громадянським вихованням; клуби студентського обміну; комерційні; інтелектуальні тощо. Вирізнити серед них безпосередньо студентські клуби педагогічного спрямування майже неможливо, оскільки студенти педагогічних навчальних закладів є учасниками молодіжних об’єднань різного характеру, що сприяє їх багатогранному розвитку і є передумовою співпраці із школярами, які проявляють різнобічні інтереси, схильності, здібності, таланти, обдарування.

На основі аналізу сучасних психолого-педагогічних досліджень щодо проблеми педагогічної творчості та самореалізації майбутнього вчителя в дослідженні сформульовано визначення поняття творчої самореалізації студентів в умовах студентського клубу педагогічного спрямування, під якою розуміємо процес забезпечення розвитку в майбутніх педагогів потреби в творчій діяльності та створення умов для апробації ними своїх творчих можливостей, умінь та навичок, необхідних для їх самостійної професійної діяльності.

У дисертації доведено, що важливе місце в проблемі реалізації педагогічної творчої діяльності займають обґрунтування сутності педагогічної творчої самореалізації; моделювання структури особистості творчого педагога як орієнтира, що активізує творчий процес; виокремлення умов реалізації цього процесу, зокрема участь майбутніх педагогів у різних формах діяльності студентського клубу; визначення форм та методів професійної підготовки майбутнього педагога; встановлення взаємозв’язку між аудиторними та позааудиторними формами роботи.

Таким чином, клубна діяльність у сучасних наукових дослідженнях розглядається: з позиції теорії культури – як складова частина духовної культури суспільства, що слугує її забезпеченню й демократизації, а також формуванню й утвердженню певної системи розвитку та поширення творчих цінностей; з позицій сучасної педагогічної науки – як соціально-педагогічна система, що функціонує у вільний час і спрямована на виховання студентської молоді шляхом прилучення її до активної творчої педагогічної практики. Саме ці параметри виокремленні в дисертації як орієнтири для наступних етапів дослідження.

У другому розділі – „Технологія організації процесу творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах клубної діяльності” – теоретично обґрунтовано модель діяльності студентського клубу як важливої складової професійної підготовки майбутнього вчителя; представлено технологію організації процесу творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах клубної діяльності; викладено результати констатувального та формувального етапів експерименту.

Мета експериментальної роботи полягала у формуванні творчої особистості майбутнього вчителя з притаманним їй прагненням до саморозвитку, творчої самореалізації щодо власних професійних схильностей і здібностей, до застосування творчого підходу в розумінні та сприйнятті навколишнього світу й самого себе. Саме такі риси необхідні сучасному вчителю, від творчої діяльності якого залежить не лише його власне самовдосконалення, а й творча самореалізація вихованців, майбутніх громадян суспільства.

Для реалізації поставлених завдань було обрано технологічний підхід, який окреслено в дослідженні як інтегрований системотвірний механізм, що забезпечує процес програмування та реалізації освітньо-виховних цілей у певній ієрархічній послідовності з орієнтацією на кінцевий результат. Визначений підхід покладено в основу розробленої моделі діяльності студентського клубу (рис. ). Ця модель проектувалася з урахуванням внутрішніх та зовнішніх передумов формування творчої особистості майбутнього педагога. Внутрішні передумови (інтелектуальні, емоційно-оцінювальні, вольові) передбачали вивчення внутрішньої структури особистості (когнітивної, афективної, регулятивної). Зовнішні передумови створювалися в процесі діяльності клубів різного спрямування (інтелектуального, професійного, мистецько-культурологічного тощо), а також під час проходження майбутніми вчителями педагогічної практики.

Дослідження засвідчило, що когнітивна (пізнавальна) сфера сприяє розвитку творчого професійного мислення (пошуково-перетворювальний стиль мислення, дивергентність, гнучкість, швидкість, творча уява, розвиненість уваги, пам’яті тощо). Ці якості сприяють розвитку творчої свідомості й самосвідомості майбутнього вчителя і визначають його соціальну творчу активність – спрямованість на творчість.

У дослідженні розкрито головні компоненти технології організації процесу творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах клубної діяльності: цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-оцінний, результативний.

Її реалізація в умовах клубної діяльності здійснювалася на рівні кожної із визначених вище сфер особистості: когнітивної, афективної, регулятивної. Особливої уваги надавалося цільовому компоненту технології. У процесі експериментальної роботи було сконструйовано таксономію цілей у пізнавальній та емоційно-ціннісній сферах.

До пізнавальної сфери віднесено цілі оволодіння професійними знаннями, що передбачають не тільки їх відтворення, інтерпретацію, аналіз, конструювання, узагальнення, оцінку знань, але й формування педагогічних умінь та навичок, розвиток творчого педагогічного мислення. Емоційно-ціннісна сфера включає цілі формування у майбутніх

Рис. 1. Модель діяльності студентського клубу

педагогів емоційно-особистісного ставлення до педагогічної професії, педагогічної діяльності, передового досвіду. Процес цілепокладання передбачає поступовий розвиток у студентів поглядів, педагогічної позиції, гуманістично зорієнтованої філософії виховання та освіти, системи ціннісних орієнтацій. Цільові орієнтири сприяють формуванню у студентів інтересу і готовності до педагогічної професії, розвитку їх педагогічних здібностей.

У межах змістового та операційно-діяльнісного компонентів розроблено зміст, форми та методи клубної діяльності на основі реалізації таких базових принципів як професійність, багатопрофільність, спадкоємність, гармонійність; передбачено контроль та оцінку діяльності, спрямованої на формування творчої особистості майбутнього педагога.

Зокрема, у процесі організації інтелектуально-професійних клубів (когнітивна сфера) створюються умови, спрямовані на формування професійної позиції студентів, заснованої на потребі у творчій діяльності та здатності творчого використання знань, умінь, навичок, досвіду розв’язування професійних завдань у різноманітних формах практичної діяльності. Технологія організації студентських клубів у цій сфері діяльності будувалася відповідно до характерних пізнавальних здібностей творчого вчителя: клуби пізнавального характеру, спрямовані на пізнання власних творчих можливостей, розвивально-творчого та професійного характеру.

Представлена технологія передбачає реалізацію професійно-інтелектуальних цілей через програмування творчого світобачення й потреби в творчій діяльності (розширення професійних знань на основі досвіду педагогічної творчості), творчої інтерпретації (прагнення самостійно тлумачити, передбачати, проектувати, моделювати інноваційні процеси, пов’язані з педагогічною діяльністю), що збагачує педагогічну компетентність майбутнього вчителя. Для цього нами пропонуються такі форми та методи клубної діяльності: мінілекції, етико-психологічні ігри, педагогічний міст „Досвід і почин”, тренінг, „педагогічна скарбничка” – аукціон педагогічних ідей, педагогічний тиждень, конкурси, бесіди, конференції, олімпіади, дні науки, педагогічні читання, інтелектуальні ігри, колективно-творчі ігри, метод паралельної дії, проективні методики тощо.

Результати дослідження інтелектуально-творчого розвитку майбутніх педагогів підтверджують, що розроблена технологія клубної діяльності має значний вплив на підвищення рівня сформованості таких компонентів творчості як творча уява, творчий підхід до оцінювання, творче ставлення, асоціативність мислення тощо.

Професійно-педагогічна культура визначається в дослідженні як міра й спосіб творчої самореалізації особистості педагога професійної школи в різноманітних видах педагогічної діяльності і спілкуванні, спрямованих на засвоєння, передачу і створення педагогічних цінностей та технологій (афективна сфера). Характерною ознакою діяльності студентського клубу є співтворчість усіх його учасників, в якій розкриваються й цілеспрямовано розвиваються творчі здібності майбутніх учителів, формується творче ставлення, творчий підхід до будь-якої справи й глибше усвідомлюється професійне покликання. Різновіковість виступає тим фоном, на основі якого студент заглиблюється у свою духовну (емоційну) сутність, порівнюючи себе з іншими, оцінює свої можливості, спроможність до різних видів професійної діяльності. На заняттях у клубах використовуються різноманітні методи, спрямовані на розвиток попередньо програмованих якостей творчого спеціаліста: метод педагогічних ситуацій, методика „маленьких добрих справ”, театралізація та різні варіанти психодрами, діалог культур.

Аналіз експериментальних даних дослідження засвідчує, що розв’язування навчально-пізнавальних завдань, ситуацій із проблем загальнокультурної, духовно-моральної підготовки забезпечує свідомий вибір студентами духовних цінностей, формує на їх основі стійку індивідуальну систему професійно-ціннісних орієнтацій.

Дослідження підтвердило, що результативність творчої самореалізації студентів особливо проявляється під час педагогічної практики (регулятивна сфера). У процесі експерименту студенти спрямовувалися на інтегрування ефективних форм і методів, що використовувалися в діяльності студентських клубів. Цей методичний інструментарій реалізувався в контексті краєзнавчої та просвітницької діяльності, співпраці в зоні проживання, використання мережі Інтернет, а також в умовах відродженої нами форми студентського об’єднання – педагогічного загону.

Зважаючи на різні темпи адаптації студентів до змін або можливих змін, пов’язаних із педагогічною творчістю, нами визначено рівні їх творчої самореалізації відповідно до показників, що характеризують діяльність творчого вчителя.

Високий рівень творчої самореалізації передбачає в майбутніх учителів відповідні здібності, мотиви, знання й уміння, завдяки яким створюється продукт, що чітко вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Такий стан притаманний переважно обдарованим людям і забезпечує творчий результат будь-якої діяльності без особливих зусиль. Цьому рівню властиві: креативність, образне (творче) мислення, відкритість до інновацій, пошук або творення нових ідей, нестандартні підходи в розробці проблем, чутливість до ключових найперспективніших ліній пошуку. Мотивація до педагогічної діяльності зумовлена переважно внутрішньою потребою до творчої самореалізації.

Достатній рівень характеризується досконалим володінням студентами знаннями, вміннями, навичками у сфері педагогічної творчості; здатністю до осмислення ідеї; самостійністю у проектуванні педагогічних систем на інноваційному рівні, проявами активності та стимулюванням до творчої діяльності дітей; здатністю до систематизації та узагальнення вітчизняного та світового професійного досвіду й успішного програмування його творчого використання. Провідним мотивом діяльності виступає потреба у професійній досконалості.

Середній рівень відрізняється наявністю у студентів окремих знань, умінь та навичок, що характеризують творчого вчителя; періодичними проявами активності в організації професійної діяльності; вивченні вітчизняного та світового педагогічного досвіду, який використовується ситуативно з причин повільної адаптації до змін, пов’язаних із творчими нововведеннями. Мотив діяльності – професійний.

Низький рівень творчої самореалізації характерний для студентів, схильних до засвоєння знань, пов’язаних із педагогічною творчістю, які цікавляться відповідною інформацією у цій сфері, проявляють інтерес до інноваційної діяльності, однак через відсутність практичних умінь та навичок творчого осмислення та реалізації ідей досягнення вітчизняного і педагогічного досвіду можуть упроваджувати лише в співпраці з педагогами-наставниками.

Результати дослідження підтвердили, що більшість студентів виявляють здатність до творчої самореалізації та значно підвищують її рівень в умовах клубу. Про це свідчать експериментальні дані: у контрольних групах (КГ) рівень творчої самореалізації становив 17на середньому рівні, 57на достатньому, 26– на високому. В експериментальних групах інтелектуально-професійних клубів (ЕГі) нами отримано такі показники: 13студентів досягли середнього рівня, 43– достатнього, 44– високого. В експериментальних групах культурологічно-етичних клубів (ЕГк) сформованість творчої самореалізації сягнула середнього рівня у 14достатнього – у 44високого – у 42майбутніх учителів. Динаміка росту результатів у когнітивній, афективній та регулятивній сферах засвідчує значне підвищення рівня творчої самореалізації майбутніх педагогів у процесі діяльності студентського клубу.

Вірогідність результатів здійсненого дослідження підтверджена статистичним критерієм чІ (за К. Пірсоном), за допомогою якого перевірялася нульова гіпотеза (Но).

Узагальнені результати зростання рівнів творчої самореалізації в процесі діяльності студентського клубу наведено у вигляді діаграми (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка росту рівня творчої самореалізації майбутніх педагогів, у %

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави зробити такі висновки та окреслити перспективи подальшої роботи:

1. Здійснений нами історико-ретроспективний аналіз проблеми творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах студентського клубу в педагогічній історії, теорії та практиці дозволяє констатувати, що студентський клуб характеризується багатою історією розвитку та застосуванням різноманітних форм діяльності. Так, XX століття потребує поділу на певні періоди, що здійснено в дослідженні з орієнтацією на молодіжно-студентські та юнацькі рухи: сетлементський (10-ті pp.), дитячо-юнацьких політичних організацій (20-і pp.) та юних тимурівців (30-і pp.), комунарський (кінець 50-х поч. 60-х pp.), студентських педагогічних загонів (70-ті роки), сімейно-педагогічних клубів (80-і 90-і рp.), клубів творчої молоді. У цьому контексті вирізняються студентсько-молодіжні клуби з характерними для них напрямами діяльності: трудовим, розважально-ігровим, діяльністю у зоні проживання, колективно-творчим, творчо-професійним тощо. Форми й методи їх діяльності спрямовані на поглиблення професійної педагогічної майстерності. Нами встановлено, що в багатьох вищих навчальних закладах накопичено значний досвід діяльності студентських клубів та розвитку педагогічної творчості студентів. Однак у масовій практиці далеко не повністю використовуються потенційні можливості діяльності студентського клубу як засобу творчої самореалізації майбутніх педагогів у контексті професійної підготовки. Аналіз практичного досвіду у цій сфері засвідчив, що найефективніше сучасний студентський клуб, у тому числі педагогічного спрямування, розвиватиметься за умов синтезу провідних форм та методів діяльності клубів у всі періоди їх розвитку.

2. На основі аналізу сучасних психолого-педагогічних досліджень щодо проблеми педагогічної творчості та самореалізації майбутнього вчителя в дисертації стверджується, що творчість є важливою складовою педагогічної майстерності вчителя. Синтезуючись із педагогічними знаннями, вміннями та навичками, перцептивними якостями та педагогічною технікою, творча діяльність учителя забезпечує нестандартний, інноваційний підхід до реалізації прогнозованих завдань. У контексті професійної підготовки виділяються об’єднання клубного типу. Тому, розв’язуючи проблему розвитку творчої самореалізації майбутнього педагога, слід враховувати студентський клуб як важливий засіб його професійного виховання. Дослідження доводить, що сутність творчої самореалізації студентів в умовах студентського клубу педагогічного спрямування полягає в організації процесу забезпечення розвитку в майбутніх педагогів потреби в творчій діяльності та створенні необхідних передумов для апробації ними своїх творчих можливостей, умінь та навичок, необхідних для їх самостійної професійної діяльності. Клубна діяльність розглядається як певна соціально-педагогічна система, яка функціонує в позааудиторний час і спрямована на професійне виховання студентів шляхом прилучення їх до творчої педагогічної практики.

3. Дослідження засвідчило, що важливим показником сформованості творчої самореалізації майбутнього педагога є його творча професійна активність у процесі різних видів діяльності. Ефективність її організації, зокрема позакласної виховної роботи, значною мірою залежить від рівнів сформованості в студентів умінь та навичок здійснювати інноваційний підхід до виховного процесу. Виокремлено чотири рівні творчої самореалізації студентів, які характеризуються рядом показників, зокрема рівнем сформованості відповідних здібностей, мотивів, професійних знань і вмінь. Високий рівень характеризується розвиненою креативністю, творчим мисленням, відкритістю до інновацій, здатністю до генерування нових ідей, нестандартних підходів до проблем, чутливістю до ключових перспективних напрямів пошуку; достатній рівень – здатністю до осмислення ідеї; самостійністю у проектуванні педагогічних систем на інноваційному рівні, проявами активності та стимулюванням до творчої діяльності дітей, здатністю до систематизації та узагальнення вітчизняного та світового професійного досвіду й успішного програмування його творчого використання; середній рівень – періодичними проявами активності в організації професійної діяльності, ситуативним використанням передового педагогічного досвіду; низький рівень – наявністю окремих практичних умінь та навичок, осмислення і реалізації ідей. Провідним чинником в організації процесу творчої самореалізації майбутнього вчителя було обрано студентський клуб педагогічного спрямування.

4. На основі врахування сучасних тенденцій та історичного досвіду в дисертації розроблено й теоретично обґрунтовано технологію організації процесу творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах клубної діяльності як важливого компонента системи професійної підготовки майбутнього вчителя. Пропонована технологія включає такі компоненти: цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-оцінний, результативний.

Цільовий компонент технології представлений ієрархічною послідовністю виховних цілей, спрямованих на прогнозований результат у всіх сферах розвитку особистості студентів: у когнітивній сфері передбачено здійснення комплексу впливів різних засобів клубної діяльності на процес формування творчого мислення, творчого сприйняття, творчої уяви; в афективній сфері передумовою розвитку перцептивних здібностей учителя є емоційний відгук, почуття, натхнення, ставлення; у регулятивній сфері провідного значення набуває творче використання педагогічного досвіду.

Провідною умовою, що забезпечує творчу самореалізацію майбутнього педагога в клубах є комплексний підхід до використання різних форм та методів на основі врахування індивідуальних особливостей студентів. Інтегрований вплив різних форм та методів клубної діяльності значно підвищує інтерес студентів до педагогічної діяльності, формує відповідне ставлення до обраної професії, творчу свідомість та творчо-пізнавальну активність, які характеризують творчу особистість вчителя загалом.

Аналіз експериментальної роботи здійснювався за допомогою порівняльних та статистичних методів. Результати порівняльного дослідження висвітлюють суттєві переваги запропонованої інновації в експериментальних групах. Дані статистики доводять достовірність висновків щодо результатів формуючого експерименту.

5. Розроблено та запроваджено методичні рекомендації на допомогу організаторам студентського клубу та студентам-практикантам, які відіграли важливу роль у проведенні експериментальної роботи, і можуть бути запропоновані керівниками студентських клубів у вищих педагогічних закладах освіти різних рівнів акредитації, а також впроваджені в процес педагогічної підготовки магістрів та в систему підвищення кваліфікації педагогічних кадрів вищої школи.

Проведене дослідження не претендує на повне розкриття проблеми. Подальшого розвитку потребують питання, пов’язані з історією розвитку студентського клубу педагогічного спрямування, аспекти професійного становлення в умовах студентського клубу відомих особистостей, варіативність досвіду їх організації, форм та методів, що забезпечують творчу професійну діяльність.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Тюска В.Б. Проблеми взаємозв’язку навчання і виховання: теоретичний аналіз // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне, 2000. – № . – С. .

2. Тюска В.Б. Творчість – як діяльнісний спосіб життя особистості Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне, 2001. – № . – С. .

3. Тюска В.Б. З історії клубної діяльності: педагогічний контекст Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне, 2001. – № . – С. .

4. Тюска В.Б. Клубна діяльність як умова формування творчого вчителя: аспекти історії педагогічної думки // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. – К.: НПУ, 2002. – С. .

5. Тюска В.Б. Аспекти громадянського виховання у підліткових клубах // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. – Київ, 2002. – Кн. . – С. .

6. Тюска В.Б. Проблема творчості майбутнього педагога у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне, 2005. – № . – С. .

7. Тюска В.Б. Аспекти антропоцентризму в процесі клубної діяльності студентів // Актуалізація ідей антропоцентризму в умовах реформування загальноосвітньої і вищої школи. – Полтава, 2001. – С. .

8. Тюска В.Б. Аспекти громадянського виховання у підліткових клубах // Шкільний світ. – 2003. – № 11. – С. 3-4.

9. Тюска В.Б. Студентський клуб у контексті професійної підготовки творчого вчителя: Методичні рекомендації. – Рівне: РДГУ, 2004. – 167 с.

Анотація

Тюска В.Б. Творча самореалізація майбутнього педагога в процесі діяльності студентського клубу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. – теорія та методика професійної освіти. – Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2006.

У дисертаційному дослідженні розкрито проблеми формування творчого вчителя, зокрема творчої самореалізації майбутнього педагога в процесі діяльності студентського клубу. Особливий акцент зроблено на історико-теоретичному аналізові проблеми та практичному досвіді організації студентського клубу у вищих навчальних закладах, що сприяло виділенню різних підходів, принципів та засобів організації студентського клубу педагогічного спрямування. Обґрунтовано технологію розвитку творчої самореалізації майбутнього педагога в умовах студентського клубу, систематизовано ідеї щодо вдосконалення форм та методів його діяльності. Запропоновано різні моделі організації студентського клубу з метою створення необхідних передумов для творчої реалізації професійних педагогічних творчих здібностей та схильностей майбутнього педагога, розвитку його готовності до інноваційної діяльності. У процесі експериментальної роботи доведено, що застосування розробленої технології діяльності студентського клубу сприяє підвищенню рівня розвитку творчої самореалізації майбутнього педагога. Студентський клуб педагогічного спрямування є творчою лабораторією, де студенти оволодівають нестандартними підходами до освітньо-виховного процесу, вивчають інноваційні технології, підвищують рівень педагогічної культури, формують готовність до творчої самореалізації.

Ключові слова: педагогічна творчість, творчий учитель, творчий потенціал, творча самореалізація, студентський клуб, клубна діяльність.

Аннотация

Тюска В. Б. Творческая самореализация будущего педагога в процессе деятельности студенческого клуба. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2006.

Диссертационная работа посвящена изучению проблемы формирования творческого учителя, особенностям творческой самореализации будущего педагога в процессе деятельности студенческого клуба. Осуществлён историко-теоретический анализ проблемы, проанализировано состояние практического опыта организации студенческих клубов в высших учебных заведениях.

Отправное положение исследования – анализ категорий „студенческий клуб”, „творческая педагогическая деятельность”, „творческая личность”. Творческая личность – это активный субъект, которому свойственны процессы саморазвития (имеется в виду непрерывный процесс самосовершенствования), творческий подход к пониманию и восприятию окружающего мира, самого себя, а также способность к творческой самореализации профессиональных склонностей и способностей. Эти качества необходимы современному педагогу, от творческой деятельности которого зависит не только процесс его личного самосовершенствования, но и творческая самореализация его учеников. Данный процесс обеспечивает педагогическая технология. На современном этапе развития педагогической науки она реализуется на основе синергетики – теории самореализации. Такое понимание названных категорий определило подходы автора к организации процесса творческой самореализации будущего педагога в рамках деятельности студенческого клуба. Это позволило выявить, реализовать комплекс условий его эффективного функционирования и развития, а именно: актуализацию потребностей творческой самореализации в процессе деятельности студенческого клуба; ориентацию студентов на личностное самопознание и самореализацию, на развитие творческого потенциала; осуществление диагностического подхода к определению творческих способностей будущих педагогов; реализацию индивидуальных склонностей и способностей студентов в конкретных видах клубной деятельности; развитие творческих профессиональных и личностно значимых качеств студентов; формирование опыта творческой педагогической деятельности на базе клуба; реализация умений в школьной практике.

Разработанная и апробированная в исследовании технология формирования творческой самореализации будущих педагогов в условиях клубной деятельности базируется на совокупности методологических и теоретических положений, анализе отечественной практики клубной деятельности в высших учебных заведениях.

Оптимальной