ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ТіТяєв Володимир Миколайович

УДК 159.9:008:371.134:331

Психологічні засади особистісно орієнтованого навчання курсантів у вищому військово-морському навчальному закладі

19.00.07 – “Педагогічна та вікова психологія”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: | доктор педогогічних наук, професор

Ягупов Василь Васильович,

Об`єднаний інститут при Національній академії оборони України. заступник начальника

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, доцент

Стасюк Василь Васильович,

Національна академія оборони України,

кандидат психологічних наук, доцент

Криворучко Петро Петрович,

Київський національний університет будівництва та архітектури.

Провідна установа: | Дрогобицький державний педаогічний університет імені Івана Франка, кафедра психології, Міністерство освіти і науки України, м. Дрогобич

Захист відбудеться “26.01.2007 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.451.02 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 25.12 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Е.О. Помиткін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. лужба офіцера у Військово-Морських Силах України має суттєві особливості. Декі походи, міжнародні навчання та місії, завдання з охорони морських кордонів, торговельних і риболовецьких кораблів і суден та інші функції, обумовлені Державною програмою розвитку Збройних сил України на 2006-2011 роки, привносять до неї низку специфічних факторів: тривале перебування в обмеженому приміщенні та відокремленій групі людей, одноманітність професійних дій і навколишнього середища, постійна загроза життю і здоров’ю особового складу з боку стихії, необхідність у будь-який момент бути готовим до боротьби за живучість корабля та діяльності в екстремальних умовах. Все це зумовлює додаткові вими до морського офіцера. Проте рівень підготовленості пересічного випускника вищого військово-морського навчального закладу до військово-професійної діяльності недостатньо відповідає зазначим вимогам. Причинами такого становища значною мірою є недоліки в організації навчьного пресу. У цьому зв’язку, виникає проблема розроблення та впровадження у життя сучасної ефективної психолого-педагогічної концепції реформування ВВНЗ, провідними принципами якої мають бути гуманізація, гуманітаризація та демократизація військової освіти, надання їй особистісно-діяльнісного спрямування.

аразі однією з найперспективніших у цьому плані є концепція особистісно орієнтованого навчання. Вона дозволить значною мірою уникнути тих недоліків, що властиві традиційним педагогічним системам, шлом перенесення мети навчання з оволодіння знаннями, навичками й уміннями на формування творчої особистості майбутнього військового фахівця на основі цілпрямованої реалізації комплексу її задатків, здібностей та інших індивідуально-психологічних властивостей. Однак на сьогоднішній день відсутні фундаментальні та прикладні наукові дослідження у галузі психологічних засад розробки і впровадження особистісно орнтованого навчання у вищому військово-морському навчальному закладі.

Таким чином, особлива актуальність зазначеної проблеми, гостра потреба у підвищенні якості професійної підготовки морських офіцерів, необхідність переходу від авторитарної до особистісно орієнтованої моделі навчання курсантів і особливе значення, якого набуває, у зв’язку з цим, її психологічне підґрунтя, зумовили вибір теми дослідження – “Психологічні засади особистісно орієнтованого навчання курсантів у вищому військово-морському навчальному закладі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова за шифром “Гуманізація” (РК № 0105U007851). Воно пов’язане з тематичним планом наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України на 2002-2004 рр. за темою “Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК № 0102U000399). Тему дисертації затверджено вченою радою Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова, протокол № 16/168 від 28.05.2004 р., і узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол № від 28.02.2006 р.

Об’єкт дослідження – навчальний процес у вищому військово-морському навчальному закладі.

Предмет дослідження – психологічні засади підготовки майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України до військово-професійної діяльності на основі застосування методологічних ідей особистісно орієнтованого навчання.

Мета дослідження – обґрунтувати психологічні засади розробки та впровадження провідних принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання у підготовку майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України до військово-професійної діяльності та експериментально перевірити їх ефективність.

Концептуальна ідея дослідження: особистісно орієнтоване навчання курсантів у військово-морському ВНЗ має бути цілеспрямованим і системним процесом творчої суб’єкт-суб’єктної взаємодії курсантів з науково-педагогічними працівниками, спрямованим на суб’єктний розвиток курсантів як творчих особистостей та офіцерів – фахівців Військово-Морських Сил України, на їх особистісне і професійне самовизначення, на опанування військово-професійною та особистісною компетентністю, на формування бойової майстерності, на сприяння реалізації їх духовного, інтелектуального та особистісного потенціалів.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що якість формування творчої та професійно підготовленої особистості морського офіцера у військово-морському ВНЗ можна суттєво покращити за рахунок актуалізації суб’єктності курсантів у навчальній діяльності, створення сприятливого морально-психологічного клімату у курсантських підрозділах, забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між курсантами та між науково-педагогічними працівниками і курсантами шляхом впровадження у військово-професійну підготовку майбутніх морських офіцерів провідних принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Теоретичну основу дослідження становлять досягнення психології, педагогіки, висновки сучасних міждисциплінарних досліджень; положення психологічної та педагогічної наук про системно-структурний підхід до аналізу психологічних і педагогічних явищ (О.М.Аверьянов, П.К.Анохін, Т.А.Ільїна, Ф.Ф.Корольов та ін.); ідея про розвиток як основний спосіб існування людини у процесі різних форм взаємодії, зокрема, у навчальній діяльності (Б.Г.Ананьєв, Б.Бітінас, М.Й.Боришевський, Г.В.Ващенко, Л.С.Виготський, О.К.Дусавицький, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, О.М.Отич, Е.О.Помиткін, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчин, Н.Ф.Тализіна, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб та ін.); концепції особистості як активного суб’єкта діяльності, поведінки, спілкування та розвитку (І.Д.Бех, В.І.Бондар, О.В.Киричук; О.І.Кульчицька, О.М.Леонтьєв, В.М.Мадзігон, В.Г.Панок, О.Я.Савченко, В.О.Татенко, О.П.Хохліна, Г.І.Щукіна та ін.); ідеї гуманістичної філософії освіти (В.П.Андрущенко, І.Д.Бех, І.А.Зязюн, Н.І.Литвинова, В.С.Лутай, Н.Г.Ничкало та ін.); психологічні та методичні основи професійної підготовки військовослужбовців (О.В.Барабанщиков, В.П.Давидов, П.П.Криворучко, М.І.Нещадим, Я.В.Подоляк, С.І.С’єдін, В.В.Стасюк, В.В.Ягупов та ін.); сучасні концепції навчання; ідеї та положення, які викладені у державних нормативних документах з проблем освіти, зокрема – військової.

Методологічну основу дослідження становлять положення теорії наукового пізнання, історичний підхід до аналізу психологічних явищ, системний підхід як різнобічний і поліваріантний спосіб аналізу досліджуваних проблем (В.Г.Афанасьєв, І.В.Блауберг, Т.А.Ільїна, І.П.Маноха, Е.Г.Юдін та ін.); особистісно орієнтований та особистісно-діяльнісний підходи до навчання і професійної підготовки фахівців (О.А.Абдуліна, К.О.Абульханова-Славська, Ш.О.Амонашвілі, В.П.Андрущенко, О.Г.Асмолов, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Бондаревська, В.В.Давидов, М.І.Дяченко, Є.В.Єгорова, І.А.Зязюн, Л.О.Кандибович, В.А.Козаков, О.В.Киричук, В.Г.Кремень, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, М.М.Нечаєв, Н.Г.Ничкало, В.Г.Панок, П.С.Перепелиця, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалка, О.Є.Самойлов, Г.К.Селевко, В.А.Семиченко, В.В.Сєріков, В.В.Синявський, О.В.Скрипченко, В.О.Сластьонін, Ю.Л.Трофімов, Л.О.Хомич, В.В.Ягупов, І.С.Якіманська, В.О.Якунін, Т.С.Яценко та ін.); психологічні особливості формування творчої особистості (О.М.Ігнатович, О.І.Кульчицька, В.О.Моляко, М.М.Нечаєв, В.А.Роменець та ін.).

Методи дослідження. Теоретичні: аналіз даних теоретичних джерел з проблем педагогічної і загальної психології, теорії та методики військового навчання, професійної підготовки у ВНЗ; абстрагування та ідеалізація; класифікація й систематизація теоретичних та експериментальних даних; теоретичне моделювання навчального процесу у військово-морському ВНЗ на особистісно орієнтованих засадах; конкретизація теоретичного знання; індукція й дедукція; порівняльний аналіз; оцінювання та прогнозування сучасного стану навчання курсантів у військово-морському ВНЗ. Емпіричні: спостереження, бесіди, тестування, анкетування, узагальнення досвіду організації навчального процесу у ВВНЗ, незалежних характеристик і результатів навчальної діяльності, метод самооцінки; констатувальний і формувальний експеримент.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи протягом 1999-2006 років:

На першому етапі (1999-2001 рр.) проаналізовано теоретичні підходи до визначеної проблеми.

На другому етапі (2001-2003 рр.) проведено констатувальний експеримент щодо визначення психологічних засад і обґрунтування концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою.

На третьому етапі (2003-2006 рр.) проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності функціонування особистісно орієнтованого навчання курсантів у військово-морському ВНЗ, здійснено узагальнення його результатів, формулювання висновків та обґрунтування практичних рекомендацій.

Експериментальна база: Севастопольський військово-морський ордена Червоної Зірки інститут імені П.С.Нахімова. Дослідженням було охоплено 366 курсантів, у формувальному експерименті взяли участь 124 курсанти, з яких 67 увійшли в експериментальну групу, а 57 – у контрольну.

Наукова новизна дослідження: вперше було визначено психологічні умови розробки і впровадження провідних принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання у підготовку майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України; розроблено концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою; обґрунтовано систему методів, спрямованих на реалізацію концептуальних положень особистісно орієнтованого навчання у військово-морському ВНЗ; удосконалено показники оцінювання змін провідних суб’єктних якостей особистості курсанта в результаті творчого застосування особистісно орієнтованих методів; дістали подальшого розвитку методичні аспекти психологічного забезпечення особистісно орієнтованої військово-професійної підготовки майбутніх фахівців для Військово-Морських Сил України.

Теоретичне значення роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні основних психологічних умов розробки та впровадження принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання у військово-професійну підготовку майбутніх морських офіцерів; у розробці концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою; у конкретизації показників оцінювання змін провідних суб’єктних якостей особистості курсанта в результаті творчого застосування особистісно орієнтованих методик його підготовки у ВВНЗ.

Практичне значення дослідження полягає у розробці комплексної методики психодіагностики показників особистісного розвитку курсантів військово-морського ВНЗ; розробці системи методів особистісно орієнтованого впливу на особистість курсанта під час його навчання у ВВНЗ; в обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо використання результатів дослідження у процесі підготовки майбутніх морських офіцерів.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова (довідка № від 21.06.2006 р.), Науково-методичного центру військової освіти Міністерства оборони України (довідка № 150/НМЦ/254 від 20.06.2006 р.).

Особистий внесок автора полягає у теоретичному аналізі досліджуваної проблеми; створенні психологічного портрету морського офіцера; розробці концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою; науковому обґрунтуванні системи методів особистісно орієнтованого впливу на курсантів військово-морського ВНЗ.

Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечена теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, послідовною реалізацією системного, особистісного та діяльнісного підходів; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті й завданням; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; практичною реалізацією основних розробок і рекомендацій у навчальному процесі Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова.

На захист виносяться положення про:

1. Психологічний портрет особистості морського офіцера.

2. Концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою.

3. Систему методів особистісно орієнтованого впливу на курсантів військово-морського ВНЗ.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: “Система військової освіти як школа виховання української військової інтелігенції” (29 травня 2001 р., м. Київ), “Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчального процесу в закладах освіти” (16-18 травня 2002 р., м. Рівне), “Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу” (15-16 травня 2002 р., м. Одеса), “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (24-25 листопада 2005 р., м. Київ), “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (12 травня 2006 р., м. Хмельницький).

Публікації. Основні результати дослідження відображені у 13 одноосібних публікаціях, із них: 5 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 1 стаття у збірнику наукових праць; 3 навчально-методичних посібники; 2 тези і 2 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (268 найменувань, з них – 15 іноземною мовою), 6 додатків на 85 сторінках, містить 32 таблиці на 29 сторінках, 3 рисунки на 3 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 299 сторінок, основна її частина займає 192 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, проаналізано загальний стан її розробленості у науковій теорії та психологічній практиці, вначено об’єкт, предмет, мету, концепцію, завдання, гіпотезу, методологію та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, виладено форми апробації та впровадження результатів дослідження, їхню вірогіість.

У першому розділі – “Особистісно орієнтоване навчання як предмет психологічного аналізу” – досліджено історичні аспекти виникнення, становлення та розвитку особистісно орієнтованого навчання, проаналізовано сучасний стан фахової підготовки курсантів і визначено психологічні передумови впровадження особистісно орієнтованого навчання у військово-морському ВНЗ.

У підрозділі 1.1. – “Витоки особистісно орієнтованого навчання, його становлення і розвиток в сучасних умовах” – встановлено, що гуманістичний напрям у сфері навчання в сучасному вигляді сформувався у другій половині ХХ ст., коли теоретики, які працювали в галузі дослідження особистості (Г.Олпорт, Г.Мюррей, Г.Мерфі, Дж.Келлі, А.Маслоу, К.Роджерс, Р.Мей та інші), заснували нову психологічну школу, яку назвали гуманістичною психологією. Для практичної реалізації їх ідей наприкінці 50-х – на початку 60-х років ХХ ст. у США утворилася гуманістична педагогіка. З другої половини ХХ ст. і в нашій країні почали розроблятися сучасні гуманістичні системи навчання, до яких належить особистісно орієнтоване навчання.

Протягом останніх років в Україні проведені дослідження, які стосуються проблем реформування освітньої системи, в цілому, і військового навчання, зокрема, на особистісно орієнтованих засадах, серед яких виділяються, перш за все, роботи І.Д.Беха, І.А.Зязюна, В.В.Рибалки та В.В.Ягупова. Але водночас слід вказати на невелику кількість праць, присвячених проблемам навчання у ВВНЗ і повну їх відсутність у галузі дослідження психологічних засад особистісно орієнтованого навчання курсантів військово-морського ВНЗ. Цей факт актуалізує необхідність наукового психологічного аналізу такого навчання і створення на цій основі нової психологічно обґрунтованої, ефективної особистісно орієнтованої моделі навчання курсантів у військово-морському ВНЗ.

У підрозділі 1.2. – “Психологічний аналіз особистісно орієнтованого навчання” – досліджено підходи різних авторів (О.В.Бондаревська, Т.І.Кутлипіна, О.Я.Савченко, В.П.Серіков, І.С.Якіманська та ін.) щодо змісту, сутності, мети та функцій особистісно орієнтованого навчання, яке у військово-морському ВНЗ ми визначили як особистісно орієнтоване навчання із військово-морською специфікою. Його основними положеннями є ідея суб’єктності курсанта, визнання за ним права на самовизначення і самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності через опанування способами навчальної роботи, пристосування військової освіти до курсанта, врахування та використання його суб’єктивного досвіду.

Серед провідних принципів організації особистісно орієнтованого навчального процесу у військово-морському ВНЗ слід виділити такі принципи: єдності свідомості та діяльності; відповідності навчальної діяльності професійній; діалогічності; гуманізації; диференціації; особистої готовності до бою та дій в екстремальних ситуаціях; культуровідповідності та продуктивності.

Психологічний аналіз категорій “суб’єкт”, “суб’єктність” та “особистість” дозволив визначити їх як відповідні психологічні феномени. Перше поняття відображає самодіяльність і самостійність індивіда, соціальної групи. Суб’єктністю є ізсередини детермінована спонтанна активність, творення власної психіки і себе як суб’єкта. Терміном “особистість” ми визначили складну систему соціально зумовлених психічних якостей курсанта як суб’єкта поведінки, спілкування та військової діяльності, вищій ступінь його онтогенезу, який характеризується свідомістю, активністю, відповідальністю та саморегуляцією своєї життєдіяльності в умовах бою й екстремальних ситуаціях. В якості базового розуміння категорії “розвиток особистості” було обрано визначення В.В.Ягупова, який характеризує це поняття як “прогресивно спрямований соціально обумовлений процес становлення людини як суспільної істоти”, яке ми доповнили: “...як носія неповторної індивідуальності”. Провідними показниками розвитку особистості є ті, що характеризують людину з боку її ставлення до себе, до інших людей, до навколишнього світу та до власної діяльності.

У підрозділі 1.3. – “Сучасний стан навчання курсантів і психологічні передумови впровадження особистісно орієнтованого навчання у вищому військово-морському навчальному закладі” – викладено результати анкетного опитування щодо стану навчання курсантів у Севастопольському військово-морському ордена Червоної Зірки інституті імені П.С.Нахімова (кількість учасників – 504, з яких курсантів різних курсів, спеціальностей і спеціалізацій – 480, офіцерів-експертів – 24) і психологічні передумови його реформування на особистісно орієнтованих засадах.

Серед основних нерозв’язаних проблем у галузі військово-професійної підготовки курсантів вказані такі: падіння престижу військового навчання; відсутність гуманізації та демократизації військово-навчального процесу; зростаюча розбіжність між навчанням і вимогами бойової готовності військових підрозділів. Основними негативними тенденціями навчання курсантів у військово-морському ВНЗ курсанти та офіцери-експерти визначили, крім іншого: відсутність сучасних технологій і методик навчання та недостатню мотивацію до навчання курсантів.

Психологічні передумови реформування військово-освітньої системи на особистісно орієнтованих засадах об’єднуються у чотири великі групи: концептуальні, які визначають світоглядне підґрунтя оновленої освіти; соціальні, у яких виявляються потреби сучасного українського суспільства в людині нової формації; професійні, які відображають потребу Військово-Морських Сил у якісно підготовленому офіцері – фахівці з високими морально-психологічними якостями; особистісні – це усвідомлення особистістю своєї свободи та відповідальності, вибору та можливостей, що є необхідною передумовою високої ефективності її функціонування в усіх сферах людського буття, у тому числі й у військовій.

Таким чином, результати анкетування свідчать про те, що сучасний стан військово-професійної підготовки курсантів у військово-морському ВНЗ неповною мірою відповідає вимогам гуманізації та демократизації навчального процесу у ВВНЗ; вона недостатньо сприяє розгортанню суб’єктності курсанта у навчальній діяльності.

У другому розділі – “Психологічні умови забезпечення впливу навчального процесу у вищому військово-морському навчальному закладі на особистість курсанта” – створено психологічний портрет морського офіцера, на його основі визначено психодіагностичні показники особистісного розвитку курсанта, описано організацію констатувального експерименту, охарактеризовано загальну методику його проведення, подано її опис, представлені способи обробки, аналізу й узагальнення отриманих даних, виходячи з методології та загальної програми дослідження, в якому взяли участь 242 курсанта першого та п’ятого курсів.

У підрозділі 2.1. – “Психологічний портрет особистості морського офіцера” – а основі наукового аналізу військово-професійної діяльності морського офіцера було визначено особистісні якості курсанта, які можуть слугувати показниками його особистісного розвитку під час військово-професійної підготовки у ВВНЗ. За методологічну основу ми взяли концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості, запропоновану В.В.Рибалкою. На її базі було створено психологічний портрет морського офіцера, який складається з п’яти компонентів, кожен з яких включає відповідні особистні якоі, а саме: комунікативний компонент (гнучкість у спілкуванні та толерантність); мотиваційний компонент (мотивація до самоосвіти та сорозвитку, служіння, широкий спектр інтересів); характерологічний компонент (гуманізм, чесність, честь, справедлість, відповідальність, оптимізм і сміливість); рефлексивний компонент (саморозуміння, самоповага, самоконтроль і самостійність); інтелектуальний компонент (креативність, раціоналізм, інтелектуальна гнучкість і спонтанність). Ілюстраціями до даного психологічного портрету є особистісні риси таких видатних флотоводців, як П.С.Нахімов, В.О.Корнілов, С.О.Макаров і Г.Нельсон.

У підрозділі 2.2. – “Показники оцінювання та методика дослідження впливу наявного навчалого процу на особистість курсанта” – на основі розробленого психологічного портрету особистості морського офіцера нами було визначено показники розвитку особистості курсанта і психодіагностичні методики їх вивчення. Показниками є: за комунікативним компонентом – комунікабельність, толерантність і тактовність; за мотиваційним омпонентом – мотивація навчальної та військово-професійної діяльності курсантів, прагнення до успіху і пізнання та військово-професійна спрямованість їх інтересів; за характерологічним компонентом – порядність, почуття військового обов’язку, дисциплінованість, сміливість, справедливість і повага до співслужбовців; за рефлексивним компонентом – вимогливість до себе, самостійність, самоусвідомлення та самоповага; за інтелектуальним компонентом – творче ставлення до військової діяльності, критичність та інтелектуальна гнучкість. Відповідно до цих показників було здійснено добір психодіагностичних методик їх дослідження (табл. ).

Емпіричне дослідження проводилося за двома напрямами – письмовим опитуванням і тестуванням. Для реалізації першого, опитувального, напряму була опрацьована авторська анкета для курсантів, спрямована, зокрема, на оцінювання частоти прояву взаємної підтримки і взаємодопомоги у підрозділі, рівня довіри у стосунках з однокурсниками, стану морально-психологічного клімату в курсантському підрозділі, виявлення домінуючих мотивів навчальної діяльності курсантів та подальшої їх служби на офіцерських посадах і провідних інтересів під час військово-професійної підготовки.

Таблиця 1

Методика дослідження показників особистісного розвитку курсантів

Показники | Методи | Шкали

Комунікативний компонент

Комунікабельність | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Гнучкість у спілкуванні

Контактність

Толерантність | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Терпимість

Тактовність | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Чуйність

Продовження табл. 1

Мотиваційний компонент

Мотивація навчальної діяльності | Методика “Мотивація навчання у ВНЗ” Т.І.Ільїної;

Методика “Вивчення мотивів навчальної діяльності студентів” А.О.Реана, В.А.Якуніна

Авторська анкета | Мотивація отримання знань

Мотивація оволодіння військовим фахом

Мотивація отримання диплому

Мотивація військово-професійної діяльності | Методика “Діагностика мотивів трудової діяльності” Т.Л.Бадоєва | Задоволеність професійною діяльністю

Прагнення до успіху | Методика “Потреба у досягненні” Ю.М.Орлова | Потреба у досягненні

Методика “Мотивація успіху” Т.Елерса | Мотивація успіху

Методика “Мотивація уникнення невдач” Т.Елерса | Мотивація уникнення невдач

Прагнення до пізнання | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Потреба у пізнанні

Військово-професійна спрямованість інтересів | Авторська анкета | Інтерес до самоосвіти, саморозвитку

Методика “Діагностика мотиваційної структури особистості” В.Е.Мільмана | Службова спрямованість особистості

Характерологічний компонент

Порядність | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна;

Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Цінності

Почуття військового обов’язку | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Відповідальність

Дисциплінованість | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Виконавчість

Сміливість | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Сміливість у відстоюванні власної думки

Справедливість | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Чесність

Повага до співслужбовців | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Погляд на природу людини

Рефлексивний компонент

Вимогливість до себе | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Самоконтроль

Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Орієнтація у часі

Самостійність | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Автономність

Самоусвідомлення | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Саморозуміння

Самоповага | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Аутосимпатія

Інтелектуальний компонент

Творче ставлення до військової діяльності | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Творчість

Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Креативність

Критичність | Методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокича | Раціоналізм

Інтелектуальна гнучкість | Методика “САМОАЛ” Е.Шострома, О.В.Лазукіна | Спонтанність

Другий, тестувальний, напрям був реалізований шляхом застосування батареї тестів, спрямованих на визначення індивідуально-психологічних якостей особистості курсанта. До неї увійшли методики “Потреба у досягненні” (Ю.М.Орлов), “Вивчення мотивів навчальної діяльності студентів” (А.О.Реан, В.А.Якунін), “Діагностика структури мотивів трудової діяльності” (Т.Л.Бадоєв), “Мотивація до успіху” та “Мотивація до уникнення невдач” (Т.Елерс), “Мотивація навчання у ВНЗ” (Т.І.Ільїна), “Діагностика мотиваційної структури особистості” (В.Е.Мільман), “Ціннісні орієнтації” (М.Рокич) і “САМОАЛ” (Е.Шостром, О.В.Лазукін).

Такий підхід дозволив дослідити динаміку всіх показників як безпосередньо, так і опосередковано. Крім цього, були продіагностовані за допомогою методики “САМОАЛ” показники самоактуалізованої особистості (орієнтація у часі, цінності, погляд на природу людини, потреба у пізнанні, креативність, автономність, спонтанність, саморозуміння, аутосимпатія, контактність і гнучкість у спілкуванні), що розподілилися між усіма компонентами. Це дало змогу визначити ступінь самоактуалізації курсантів як у цілому, так і за кожним компонентом окремо.

У підрозділі 2.3. – “Аналіз результатів експериментального дослідження динаміки розвитку та прояву особистісних якостей курсантів під впливом традиційного навчального процесу” – наведено та проаналізовано дані експериментального дослідження, спрямованого на з’ясування впливу традиційно організованого навчального процесу на особистість курсанта при переході з 1-го на 5-й курс.

Аналіз даних за комунікативним компонентом виявив незначущі зміни за шкалами гнучкості у спілкуванні (з 7,25 бала на 1-му курсі до 7,33 бала – на 5-му) та контактності (8,13 і 7,86 бала відповідно). Рейтинг терпимості опустився з 9 на 15 позицію, а чуйності – з 15 на 17.

Дослідження мотиваційного компоненту свідчить про зменшення значимості для курсантів внутрішніх і зростання – зовнішніх мотивів. Так, мотив отримання знань у випускників зменшується порівняно з першокурсниками з 7,38 до 5,64 балів (t=2,72); оволодіння військовим фахом – з 6,17 до 4,26 (t=5,46), натомість зростає мотив отримання диплому – з 7,34 до 8,16 балів (t=2,77). Аналогічно змінюється і мотивація майбутньої військово-професійної діяльності: з 15,43 до 4,82 балів (t=3,66). Інтерес до самоосвіти та саморозвитку домінує лише у 45,1% випускників при тому, що серед першокурсників він є актуальним для 60,9% (t=8,21). Потреба у досягненні майже не змінюється: з 12,58 до 12,98 бала (t=1,12). На 1,86 бала (t=3,27) зменшується у курсантів п’ятого курсу мотивація успіху при незначному зростанні мотивації уникнення невдач. Діагностування виявило відсутність якісних змін у співвідношенні життєвої та службової спрямованості особистості курсантів (переважає перший тип) при кількісному зростанні життєвої (з 12,84 до 17,39 балів). Потреба у пізнанні зменшується на 0,49 бала (t=0,9).

Діагностика характерологічного компоненту показала зниження значення цінностей самоактуалізованої особистості з 8,03 до 6,49 бала (t=2,77) та погіршення погляду на природу людини з 7,0 до 5,86 бала (t=3,2). Рейтинг виконавчості та чесності знижується на 3 та 5 позицій відповідно, а відповідальності – залишається без змін. Лише значення сміливості у відстоюванні власної думки зазнає позитивних змін: переміщується з 14 на 10 позицію.

Дані за рефлексивним компонентом дозволяють виявити зменшення значення самоконтролю з 5 на 7 позицію. Зміни за шкалами орієнтації у часі (t=1,47), автономності (t=1,91), саморозуміння (t=0,81) та аутосимпатії (t=2,11) незначущі.

Результати дослідження інтелектуального компоненту показують зменшення на 1 позицію рейтингу творчості та незначне зростання креативності (t=0,17). Натомість збільшується з 5,83 до 6,94 балів (t=4,95) показник спонтанності та на 10 позицій зростає рейтинг раціоналізму.

Зміни є статистично значущими, якщо при Р=95, tкр=2,23.

Допоміжні дані, які відображають соціально-психологічні показники впливу навчального процесу на особистість курсанта, показують суттєве зниження частоти прояву взаємної підтримки і взаємодопомоги між курсантами (?2=9,05 при Р=95, ?2кр=5,99) і відсутність значущих змін за рештою показників.

Таким чином, аналіз результатів констатувального експерименту дає підстави стверджувати, що навчальний процес у військово-морському ВНЗ на сьогоднішній день недостатньо сприяє розвитку особистості курсанта та його самоактуалізації, становленню як громадянина та військового професіонала, а у ряді випадків – і заважає цьому . З огляду на це нами розроблено концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою та визначено методику й умови її оптимального впровадження до навчального процесу у ВВНЗ.

У третьому розділі – “Шляхи та результати впровадження особистісно орієнтованого навчання курсантів у вищому військово-морському навчальному закладі” – запропоновано та обґрунтовано концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою, описано організацію та методику формувального експерименту, визначено його зміст і структуру, проаналізовано та інтерпретовано отримані результати, обґрунтовано методичні рекомендації щодо застосування особистісно орієнтованого навчання у ВВНЗ. Завданням експерименту було вивчення впливу особистісно орієнтованих методик на особистість курсанта у процесі його військово-професійної підготовки, визначення психологічних чинників та умов їх впровадження у навчальний процес військово-морського ВНЗ. Усього в експерименті взяли участь 124 курсанта одного набору, що склало 94,4 % від їх загальної чисельності.

У підрозділі 3.1. – “Концептуальна модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою та методи її впровадження у вищому військово-морському навчальному закладі” – обґрунтовано концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою та охарактеризовано психологічні методи її практичного застосування у навчальному процесі військово-морського ВНЗ.

В основу моделі було покладено концепцію впровадження провідних ідей особистісно орієнтованого навчання у військово-навчальний процес, що розроблена В.В.Ягуповим. Вона передбачає чотири напрями: 1) гуманізація навчальної взаємодії між педагогом і курсантом; 2) гуманітаризація змістовного компонента навчального процесу; 3) вдосконалення методичного компонента навчального процесу; 4) створення у курсантському підрозділі системи “курсант-курсант”. Додавши до них ще один – актуалізацію суб’єктності курсанта та її розвиток у процесі навчання, ми отримали п’ятикомпонентну концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою (рис. 1).

Рис. 1. Концептуальна модель особистісно орієнтованого навчання

із військово-морською специфікою

Кожен з компонентів моделі включає у себе напрям впровадження особистісно орієнтованого навчання у навчальний процес ВВНЗ, особистісні якості, які розвиваються на даному напрямі та психологічні методи особистісно-розвивального впливу на курсанта.

Виявлено, що основним методом реалізації першого компоненту є укладання договору між педагогом і курсантами щодо правил їхнього співробітництва у процесі військово-професійної підготовки з метою формування в останніх, шляхом виконання добровільно прийнятих на себе зобов’язань, рис високорозвиненої особистості. У якості додаткових методів використовувалися тренінгові вправи.

Реалізація другого компонента відбувалася двома шляхами. Перший полягав у розробці більш ефективного способу подачі навчального матеріалу за рахунок побудови його у вигляді історії винаходу, формулювання, розкриття та розвитку певних наукових положень і культурних надбань відповідними персоналіями, характеристикою їх індивідуальних якостей та умов соціального середовища; другий – у створенні об’єктивної, психологічно обґрунтованої методики визначення та оцінювання рівнів засвоєння навчального матеріалу курсантами.

Третій компонент моделі був реалізований шляхом впровадження у навчальний процес ВВНЗ неімітаційних активних методів навчання (активної лекції та активних форм практичних і семінарських занять).

Четвертий – за допомогою тренінгових вправ, одні з яких (основні) були спрямовані на формування окремих особистісних якостей курсантів та елементів суб’єкт-суб’єктної взаємодії між ними, а другі (допоміжні) – на забезпечення виконання основних вправ і проведення психологічної розминки перед їх застосуванням.

П’ятий компонент також реалізовувався за допомогою тренінгових вправ.

Отже, застосовані нами методи особистісно орієнтованого впливу на курсантів у процесі їх навчання у ВВНЗ відповідають напрямам впровадження особистісно орієнтованого навчання у навчальний процес ВВНЗ, створюють єдину систему й охоплюють весь діапазон показників психологічного портрету морського офіцера.

У підрозділі 3.2. – “Результати впровадження особистісно орієнтованого навчання у процес військово-професійної підготовки курсантів” – наведено дані формувального експерименту та проведено їх психологічний аналіз.

Дослідження динаміки показників особистісного розвитку курсантів експериментальної групи за період з 3-го по 5-й роки навчання виявило позитивні зміни за усіма компонентами психологічного портрету морського офіцера.

Аналіз даних за комунікативним компонентом виявив зростання показників за шкалами гнучкості у спілкуванні з 7,2 до 8,9 бала (t=2,23) та контактності з 8,5 до 10,1 бала (t=2,33). Рейтинг терпимості зріс на 7 позицій, а чуйності – на 4.

Діагностика мотиваційного компоненту показала зростання на 2,4 бала (t=2,3) значимості мотиву отримання знань та на 3,7 бала (t=2,64) – мотиву оволодіння військовим фахом і зменшення на 1,9 бала (t=2,51) значимості мотиву отримання диплому. Мотивація військово-професійної діяльності зросла з 9,46 до 15 балів (t=6,07). Інтерес до самоосвіти та саморозвитку став домінуючим для 59,7% опитуваних (t=5,58) і посів провідне місце. Потреба у досягненні зросла з 13,1 до 16,8 бала (t=5,58). На 4,6 бала (t=3,45) збільшилася мотивація успіху при зменшенні на 3,3 бала (t=2,23) мотивації уникнення невдач. Службова спрямованість вперше почала переважати життєву. Потреба у пізнанні зросла з 8,2 до 10 балів (t=2,35).

Дослідження характерологічного компоненту виявило зростання з 6,9 до 7,3 бала (t=0,4) значення цінностей самоактуалізованої особистості та покращення на 1,3 бала (t=2,24) погляду на природу людини. Рейтинг виконавчості та сміливості зростає на 6 позицій, чесності – на 5, а відповідальності – залишається без змін на першому місці. Слід зазначити, що високий рівень розвитку в курсанта цих якостей, зокрема – сміливості, є особливо актуальним з огляду на екстремальний характер військово-професійної діяльності морського офіцера, що обумовлює різницю в організації та проведенні навчального процесу військового та цивільного ВНЗ.

Дані за рефлексивним компонентом демонструють збільшення значимості автономності (t=0,5), саморозуміння (t=2,98) та аутосимпатії (t=2,88). Показники самоконтролю та орієнтації у часі не змінилися.

Результати дослідження інтелектуального компоненту показують зростання на 9 позицій рейтингу творчості, збільшення показників креативності (t=0,8) та спонтанності (t=0,2). На 4 позиції зменшується рейтинг раціоналізму.

Зміни є статистично значущими, якщо при Р=95 tкр=2,23.

Допоміжні, соціально-психологічні, показники впливу навчального процесу на особистість курсанта показали зростання рівня довіри в стосунках між однокурсниками (?2=18,32), частоти прояву взаємодопомоги та взаємної підтримки в курсантському колективі (?2=19,54), збільшення кількості тих, хто вважає, що морально-психологічний клімат сприяє успішності курсантів у навчальній діяльності (?2=29,68). Зміни є статистично значущими, якщо при Р=95 ?2кр=5,99.

Дослідження курсантів контрольної групи не виявило значущих змін у показниках їх особистісного розвитку.

Наведені дані переконливо доводять той факт, що впровадження концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою у навчально-виховний процес ВВНЗ сприяє розвитку особистості майбутнього офіцера Військово-Морських Сил України.

У підрозділі 3.3. – “Обґрунтування методичних рекомендацій щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання у вищих військових навчальних закладах” – визначені такі перспективні шляхи впровадження особистісно орієнтованого навчання у військово-навчальний процес ВВНЗ:

1. Створення у ВВНЗ цілісної системи особистісно орієнтованих впливів на курсантів, яка є відповідним чином організовані навчальні заняття, самостійну підготовку, заходи дозвілля, варти та чергування.

2. Психологічне супроводження особистісно орієнтованого навчального процесу протягом всього періоду військово-професійної підготовки курсантів.

3. Збільшення обсягу психологічної підготовки майбутніх офіцерів до виконання своїх службових обов’язків, укріплення бойової та мобілізаційної готовності корабля (підрозділу); підвищення психолого-педагогічної компетентності командирів та науково-педагогічних працівників, надання їй особистісного спрямування.

4. Інформаційно-методичне забезпечення особистісно орієнтованого навчального процесу у ВВНЗ.

5. Розробка та включення до всіх навчальних дисциплін комплексів тренінгових вправ, спрямованих на активацію психологічних механізмів особистісно-розвивального впливу на курсантів.

Обґрунтовано методичні рекомендації щодо реалізації даних шляхів у навчальному процесі ВВНЗ.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало підстави зробити такі загальні висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових джерел показав недостатній рівень розробленості проблеми психологічного обґрунтування шляхів і напрямів впровадження у процес підготовки морського офіцера особистісно орієнтованого навчання, основними положеннями якого є ідея розвитку суб’єктності курсанта, визнання за ним права на самовизначення і самореалізацію. Визначено концептуальні, соціальні, професійні та особистісні передумови реорганізації навчального процесу у військово-морському ВНЗ на особистісно орієнтованих засадах.

2. Розроблено психологічний портрет особистості морського офіцера, який складається з п’яти компонентів (комунікативного, мотиваційного, характерологічного, рефлексивного та інтелектуального), кожен з яких включає відповідні особистісні якості.

3. На основі психологічного портрету особистості морського офіцера визначено психодіагностичні показники особистісного розвитку курсантів під час їх навчання у військово-морському ВНЗ; досліджено вплив традиційного навчального процесу на особистість курсанта. Результати констатувального експерименту показують, що навчальний процес у військово-морському ВНЗ на сьогоднішній день недостатньо сприяє розвитку особистості курсанта. В процесі навчання впродовж п’яти років відбувається суттєве зменшення значущості показників особистісного розвитку курсантів за усіма компонентами психологічного портрету.

4. Розроблено та обґрунтовано концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою. Вона включає п’ять компонентів, кожен з яких складається з певного напряму впровадження особистісно орієнтованого навчання у навчальний процес ВВНЗ, особистісних якостей, які розвиваються на даному напрямі та психологічних методів особистісно-розвивального впливу на курсанта. Основними напрямами є: гуманізація навчальної взаємодії між педагогом і курсантом; гуманітаризація змістовного компонента навчального процесу; вдосконалення методичного компонента навчального процесу; створення у курсантському підрозділі системи “курсант-курсант”; актуалізація суб’єктності курсанта та її розвиток у процесі навчання. Теоретично визначено методи творчого впровадження особистісно орієнтованого навчання з військово-морською специфікою у підготовку майбутніх морських офіцерів. Ними є: укладання договору між педагогом і курсантами щодо правил їхнього співробітництва протягом періоду навчання та тренінгові вправи (перший компонент); розробка більш ефективного способу подачі навчального матеріалу на заняттях і створення об’єктивної, психологічно обґрунтованої методики визначення та оцінювання рівнів засвоєння навчального матеріалу курсантами (другий компонент); впровадження у навчальний процес активних методів навчання (третій компонент); застосування тренінгових вправ (четвертий і п’ятий компоненти).

5. Експериментально перевірено ефективність функціонування особистісно орієнтованого навчання у військово-морському ВНЗ. З’ясовано, що реалізація розробленої концептуальної моделі зумовила позитивні зміни за всіма компонентами психологічного портрету морського офіцера. Зросли показники комунікабельності, толерантності та тактовності. Суттєво збільшилась значущість для курсантів потреби у пізнанні, внутрішніх мотивів навчання та професійної діяльності при одночасному зменшенні зовнішніх. Провідною мотивацією стала самоосвіта і саморозвиток. Мотивація успіху почала домінувати над мотивацією уникнення невдач. Співвідношення життєвої та службової спрямованості курсантів змінилося на користь другої. Відбулося зростання значимості цінностей самоактуалізованої особистості, виконавчості та чесності, покращився погляд на природу людини. Позитивно змінились показники автономності, саморозуміння, аутосимпатії, творчості, креативності та спонтанності. Зріс рівень довіри в стосунках між одногрупниками, частота прояву елементів взаємодопомоги та взаємної підтримки в колективі, збільшилась кількість тих, хто вважає, що морально-психологічний клімат сприяє процесу навчання.

6. Обґрунтовано методичні рекомендації щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання у навчальний процес ВВНЗ за такими шляхами: створення у ВВНЗ цілісної системи особистісно орієнтованих впливів на курсантів; психологічне супроводження особистісно орієнтованого