Академія педагогічних наук України

Центральний інститут післядипломного педагогічного утворення

Волженцева Ірина Вікторівна

УДК 159.923.2 – 057.87:78.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО ВПЛИВУ

19.00.07 – педагогічна і вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового звання

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Семиченко Валентина Анатоліївна,

Центральний інститут післядипломної

педагогічної освіти АПН України,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Клименко Віктор Васильович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка,

провідний науковий співробітник

лабораторії вікової психофізіології

кандидат психологічних наук, доцент

Пономарева Олена Юріївна,

Республіканський вищій навчальний

заклад “Кримський гуманітарний

університет”, завідувач кафедри психології

Провідна установа: Слов'янський державний педагогічний

університет, кафедра психології і соціальної

педагогіки, Міністерство освіти і науки

України, м. Слов'янськ.

Захист відбудеться “22” вересня 2006р.о 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

Автореферат розісланий “22” серпня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день тенденція інтенсифікації, гуманізації й оптимізації навчання, що закономірно виникла внаслідок зростання обсягів навчальної інформації у вищому навчальному закладі, пов'язана з великими витратами нервово-психічної енергії студентів. Сьогодні більшості студентів властиві загальна емоційна напруженість, що виявляється в тривожності, підвищенні неконтрольованої агресивності, небажанні спілкуватися, схильності до самотності, швидкій стомлюваності.

Проблема психічних станів особистості і їхньої регуляції вивчалася як у теоретико– методологічному (В.Ганзен, Г.Еремеєва, Т.Кириленко, Е.Кіршбаум, А.Кузнєцова, М.Левітов, Г.Леонова, А.Маклаков, О.Прохоров, В.Семиченко, Ю.Сосновікова, В.Юрченко), так і в прикладному аспектах (Г.Габдреєва, І.Гольдварг, А.Крягжде, В.Лоос, Н.Пейсахов та ін.).

Водночас, фактори, що впливають на регуляцію психічних станів, індивідуальна витривалість їх впливу ще недостатньо вивчені. Дослідження цих питань є актуальним завданням педагогічної і вікової психології, оскільки від їхнього розв’язання багато в чому залежить ефективність навчальної діяльності представників різних вікових груп, що навчаються.

Зокрема, важливим є вивчення особливостей регуляції емоційної сфери студентів у напружених ситуаціях навчальної діяльності, насамперед, стреси екзаменаційного періоду, що можуть призвести до високої напруженості психічних функцій, негативних психічних станів, до посилення тривоги.

Сьогодні увагу дослідників усе більш привертає створення технологій, спрямованих на оптимізацію психічних станів.

Для керування психічними станами досить широко використовуються аутогенне тренування (Г.Леонова, В.Лобзін, М.Петров, О.Ромен, Е.Шварц, І.Шульц), бібліотерапія (В.Бехтерєв, В.Закусів, Н.Нагорна, О.Панов, К.Платонов), природні запахи (В.Аршавський, Н.Гольдштейн, В.Кривенко, Н.Макарчук, Г.Маносова). У той самий час проблема регуляції психічних станів у навчальному процесі вищої школи мало досліджувалася. Студенти фактично не володіють способами усунення нервово-психічної напруги і стомлення. Надати істотну допомогу в таких випадках може психофізіологічний вплив музичного мистецтва.

Як відомо, музика довела свої великі можливості в регулюванні виробничих процесів і вже давно застосовується в медицині, спорті, на виробництві. Численні дослідження показали виразний зв'язок між музичним впливом і психічним станом людини. Разом з тим, застосування музики як психотерапевтичного і психокорекційного засобу в навчальному процесі, у тому числі виявлення умов і факторів ефективного впливу музики на психічний стан студентів, поки не стали предметом спеціальних досліджень.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дослідження “Оптимізація психічних станів студентів у навчальній діяльності засобами музичного впливу”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в межах науково-дослідної теми кафедри психології Макіївського економіко-гуманітарного інституту “Особливості розвитку самосвідомості і професійно значущих якостей студентів – психологів” (№ 01/82 від 30.03.05).

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 6 від 25.06.2003 р.) і зареєстрована Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 7 від 23.09.2003 р.).

Об'єкт дослідження – психічні стани студентів, що виникають у процесі навчання.

Предмет дослідження – особливості впливу музики на оптимізацію психічних станів студентів у навчальному процесі.

Мета дослідження – теоретичне й експериментальне обґрунтування особливостей впливу музики на оптимізацію психічних станів студентів у навчальній діяльності.

Гіпотеза дослідження – деструктивний характер психічних станів студентів, що знаходяться в психоемоційному напруженні в період навчальної діяльності, можна знизити, використовуючи функціональну музику зі спеціально дібраними творами, що дасть змогу запобігти виникненню несприятливих наслідків (тривожності, розумового стомлення тощо) і спричинить позитивний вплив на психічний стан студентів.

Загальна логіка дослідження відображена в сукупності теоретичних і практичних завдань, що розкриваються на різних етапах дослідження.

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми психічних станів у психології, конкретизувати основні механізми впливу музики на психічні стани людини.

2. Розробити модель і визначити методичну базу дослідження психічних станів студентів у навчальній діяльності.

3. Вивчити особливості психічних станів студентів у навчальній діяльності.

4. Розробити методику оптимізації психічних станів студентів засобами музикотерапії в ситуаціях підвищеного психоемоційного напруження.

5. Експериментально перевірити оптимізуючий вплив запропонованої методики на регуляцію психічних станів студентів.

Теоретико-методологічною базою дослідження є: основні положення теорії психічних станів (В.Ганзен, Л.Дика, Е.Киршбаум, М.Левітов, Г.Леонова, А.Маклаков, О.Прохорова, В.Семиченко, В.Юрченко); концептуальні ідеї щодо взаємозв'язку психічних станів з різними видами діяльності (В.Джемс, В.Лоос, Т.Рибо, Ю.Сосновікова), у тому числі навчальною діяльністю (Г.Габдреєва, Т.Кириленко, А.Крягжде, В.Натаров, Т.Немчин, Н.Пейсахов, О.Прохоров, Ю.Сосновікова, О.Чебикін); механізми впливу музики на людину (В.Бехтерєв, Л.Брусиловський, І.Догель, А.Копленд, В.Леві, В.Медушевський, М.Могендович, І.Сєченов, І.Тарханов), зв'язку між музикою, емоціями і психофізіологічними реакціями (Р.Ассаджиолі, Р.Блаво, Ю.Гільбух, І.Гольдварг, Г.-Г.Декер-Фойгт, Д.Дж. Кемпбелл, А.Перротте, В.Петрушин, Г.Родіна, О. і Д.Слєпньови, В.Елькін); використання музики в навчальній діяльності (О.Андрієвський, Н.Вязовець, Г.Габдреєва, Л.Костюхіна, Е.Краснікова, Т.Метельницька, Л. Трегубова, Ф.Хахіашвілі).

Методи дослідження – теоретичний аналіз вітчизняних і закордонних наукових джерел, що дав можливість виявити, узагальнити і систематизувати матеріали з проблеми дослідження; бесіда, інтерв'ю, анкетування, спостереження, на основі яких проаналізовані особливості психічних станів студентів; самооцінювання – з метою визначення впливу музичних творів на психічний стан студента; психологічне тестування – для підтвердження ефективності формуючого експерименту; математико-статистичні методи обробки даних – для підтвердження вірогідності зміни показників і значущості здобутих результатів.

Для вивчення психічних станів студентів використовувалися: методика Г.Айзенка “Оцінка психічних станів” для самооцінювання психічних станів; методика Ч.Д.Спілбергера для виявлення рівня тривожності; тест “САН” для виявлення рівня активності, самопочуття і настрою студентів у навчальній діяльності; методика К.Ізард “Визначення домінуючих емоцій” для вивчення емоційного стану студентів. Для отримання об'єктивних показників функціональних станів випробуваних використовувалася методика вимірювання артеріального тиску і пульсу за допомогою автоматичного вимірника VВ 322. Також застосовувалися розроблені нами анкета-тест “Ставлення студентів до використання музики” і анкета “Психічні стани студентів після іспиту”.

Для визначення вірогідності зміни показників застосовувався t-критерій Стьюдента.

Методика В.Семиченко “Системно-структурне моделювання складних об'єктів” використовувалася для підсумкового узагальнення здобутих результатів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в три етапи впродовж 2002–2006 рр.

На першому етапі (2002–2003 рр.) вивчався стан розробленості досліджуваної проблеми в її теоретичному і прикладному аспектах. Визначено загальну гіпотезу, сформульовані об'єкт, предмет, мета і завдання, визначені програма і методична база дослідження.

На другому етапі (2003–2004 рр.) теоретично обґрунтована сутність явища “психічні стани студентів”, визначені зміст, структура, класифікація психічних станів, проведений констатуючий експеримент з метою вивчення динаміки зміни психічних станів студентів у процесі навчальної діяльності. Вивчено ставлення студентів до використання музики в навчальному процесі, розроблена й експериментально апробована методика оптимізації психічних станів студентів засобами музикотерапії. Визначено і реалізовано програму формуючого експерименту.

На третьому етапі (2004–2006 рр.) проаналізовані матеріали констатуючого і формуючого експериментів, узагальнені їхні результати, оформлений текст дисертаційної роботи.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася на базі Макіївського економіко-гуманітарного інституту. Експериментом було охоплено 355 студентів очно-заочної і денної форми навчання 1–5-го курсів у віці від 17 до 30 років.

Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що вперше систематизовано фактори, що впливають на психічний стан студентів у навчальній діяльності; проведено системний аналіз екзаменаційного стресу, у тому числі в ситуації коригувального впливу музикотерапії; виявлено стан квазінорми – неабсолютної норми після здачі іспитів, за якої зберігається досить високий рівень психоемоційного напруження; вирішено наукову проблему психолого-педагогічної корекції психічного стану студентів в умовах екзаменаційного стресу засобами музичного впливу; виявлено умови оптимізації психічних станів студентів у навчальній діяльності засобами музичного впливу; доведено ефективність впливу музичних творів на психічний стан студентів у ситуації екзаменаційного стресу; запропоновано періодизацію історичного досвіду використання музики для надання впливу на психічний стан людини.

Практичне значення полягає у тому, що запропоновано та експериментально перевірено комплекс методик діагностування психічних станів студентів в умовах екзаменаційного стресу. Розроблено методику оптимізації психічних станів студентів засобами музикотерапії, яка може бути використана в роботі практичних психологів, впроваджуватися у практику викладання, виховної роботи, проведення психокорекційних заходів у вищій школі, а також самими студентами для саморегуляції в навчальному процесі.

Надійність і вірогідність наукових результатів забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій, використанням сукупності взаємозалежних і взаємодоповнюючих психодіагностичних методів, значним обсягом вибірки, поєднанням кількісного і якісного способів обробки даних, позитивними результатами формуючого експерименту.

Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на методичних семінарах і науково-практичних конференціях викладачів і студентів факультету психології і права Макіївського економіко-гуманітарного інституту (Макіївка, 2003–2006 рр.), на IV міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2004 р.), на VІ міжнародній конференції “Тиждень освіти дорослих в Україні” (Київ, 2005 р.), на І всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005 р.), на всеукраїнських науково-практичних конференціях “Післядипломна педагогічна освіта: стан, проблеми і перспективи розвитку” (Київ – Біла Церква 2004 р., Київ – Херсон 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в шести одноосібних статтях, надрукованих у виданнях ВАК, і методичному посібнику.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 232 найменувань, додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок, у тому числі 173 сторінки основного тексту, містить 14 таблиць, 8 малюнків і 13 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” доводиться актуальність дослідження, визначається його об’єкт, предмет, мета, формулюються гіпотеза і завдання дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретична і практична значущість дисертації, приводяться дані про апробацію результатів роботи.

У першому розділі “Проблема психічних станів і факторів їхньої регуляції у психолого-педагогічній науці” наводиться огляд і аналіз наукової літератури з проблеми, розглядаються основні теоретичні підходи до психічних станів (В.Ганзена, Л.Дикої, У.Джемса, Е.Киршбаума, М.Левитова, Г.Леонової, А.Маклакова, О.Прохорова, Т.Рибо, В.Семиченко, Ю.Сосновікової, В.Юрченко та ін.).

Проведений аналіз дає змогу підкреслити складність, багатокомпонентність, багаторівневість стану людини як психічного явища. Психічні стани відбивають усе те, що в даний відрізок часу відбувається у психіці людини. А це особливості перебігу пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення), емоційно-вольових (емоції, почуття, воля) та індивідуально-психологічних проявів (темперамент, характер, здібності), психологічна характеристика діяльності (її мотивація, ступінь усвідомленості).

Психічні стани – не просто проміжна ланка між психічним процесом і психічними властивостями особистості, це форма реагування, що відбиває відношення особистості до власних психічних явищ у деякий момент часу за певних умов.

На основі аналізу результатів досліджень психічних станів (Г.Габдреєвої, О.Кіколова, Т.Кириленко, В.Натарова, Немчіна, Н.Пейсахова, О.Прохорова, В.Семиченко, Ю.Сосновикової та ін.) зроблено узагальнення видів психічних станів за різними критеріями, проведено аналіз типових психічних станів, що найчастіше виявляються в навчальному процесі.

Підтверджено, що психічні стани займають важливе місце в навчальному процесі, визначаючи багато в чому його успішність. Значна інтенсивність розумової діяльності, підвищені вимоги, які ставлять зміст, форми і методи у вищому навчальному закладі, до інтелектуальної діяльності приводять до емоційного напруження студентів, до підвищеного напруження регуляторних механізмів центральної нервової системи та інших анатомо-фізіологічних систем організму.

Дослідженню зв'язку між музикою, емоціями і психофізіологічними реакціями присвятили свої праці Р.Ассаджиолі, Р.Блаво, Г.Габдреєва, Ю.Гильбух, І.Гольдварг, Г.-Г.Декер-Фойгт, Д.Дж.Кемпбелл, А.Перроте, В.Петрушин, Г.Родіна, О. і Д.Слєпньови, В.Елькін, довівши цілющий вплив звуків музики на людину. Музика, викликаючи в людини визначені емоційні переживання, активно впливає на психіку людини, стимулюючи розумову діяльність, пізнавальні процеси, сприяючи заспокоєнню і розслабленню.

Теоретичний аналіз робіт В.Асеєва, Л.Брусиловського, А.Копленд, В.Леві, М.Ліванова, В.Медушевського, М.Могендовича, А.Перотте, В.Петрушина, В.Полякова, Г.Родіної дав змогу розкрити сутність музикотерапії, довести, що використання музики є не тільки допоміжним засобом психологічного впливу й оздоровлення (як музичний супровід інших корекційних прийомів для посилення їхнього впливу і підвищення ефективності), а й особливим психокорекційним методом у розв`язанні особистісних і комунікативних проблем.

Розглянуто теорію і практику використання музики на виробництві, у медицині, спорті. Численні дослідження показали чіткий зв'язок між музичним впливом і психічним станом людини. Так, І.Гольдварг, Л.Губман, Г.Качний, Г.Леонова, В.Лоос, Н.Романенко вивчали вплив музики на продуктивність праці робітників виробництва. Н.Вязовець, Н.Зяблицька, О.Калашников, Т.Маляренко, В.Сауткін, О.Шаптала, А.Юргутіте використовували музичні твори для зменшення емоційного напруження під час розумової праці інженерів, конструкторів. Г.Казарінова, З.Матеєва, Л.Сдобнов застосовували музику з лікувальною метою в медицині. Л.Дорфман, Е.Куду, В.Липинський, С.Оя вивчали вплив музики на ефективність діяльності спортсменів. Є також багато даних психофізіологів щодо функціональних станів студентів у навчальній діяльності (А.Варес, О.Кіколов, А.Крягдже, В.Натаров, Т.Немчін, І.Поташнюк, С.Тамм). Ці дослідження довели можливість використання музики для оптимізації процесів життєдіяльності. Отже, музика може застосовуватися як психотерапевтичний і психокорекційний засіб і в навчальному процесі.

На основі проведеного теоретичного аналізу запропоновано періодизацію історичного досвіду впливу музики на психічний стан людини, виділено механізми впливу музики на психіку людини, розглянуто особливості впливу ерготропної і трофотропної музики на організм людини, а також дія факторів (засобів виразності) музики – мелодії, ритму, гармонії, темпу, динаміки, тембру як чинників впливу на психіку людини.

У другому розділі “Емпіричні дослідження особливостей психічних станів студентів у процесі навчальної діяльності” описано методики дослідження психічних станів студентів, розглянуто організацію констатуючого експерименту і наведено результати емпіричного дослідження змін психічних станів студентів у процесі навчальної діяльності. Підтверджено дані про те, що найбільш напруженим періодом у діяльності студентів і в даний час є екзаменаційна сесія.

У дослідженні брали участь 355 студентів 1–5-го курсів Макіївського економіко-гуманітарного інституту у віці від 17 до 30 років. Дослідження включало чотири види зрізів: початок семестру – кінець семестру, початок сесії – кінець сесії.

Об'єктивно зареєстровані зміни у психічних станах студентів у результаті напруженої розумової діяльності. Так, до кінця семестру з'являються і зростають негативні, нерегульовані тенденції, що підсилюються на початку сесії. Якщо до закінчення семестру це лише тенденція, то до початку і закінчення сесії погіршення стану стає явним. З'являються страх і невпевненість у собі, що у багатьох студентів, пов'язуючись із заниженою самооцінкою, у свою чергу призводить до нових афективних переживань.

Періодом найбільш високого нервово-психічного напруження є екзаменаційна сесія. У ситуації іспиту у студентів виявляються всі ознаки стресу (психоемоційного напруження – ПЕН). Психічний стан студента в цей період має відносно стійку структуру – домінування емоційного компонента за наявності високого напруження психічних функцій. Тривожне очікування невдачі, непевність у собі, нездатність до вірогіднісного прогнозування результатів часто збільшуються від іспиту до іспиту, від сесії до сесії. Усе це не тільки негативно впливає на успішність, а й може призвести до втрати інтересу до навчання, зниження рівня домагань, зміни самооцінки і, як наслідок, може змінити і діяльність, і поводження, і відносини з однокурсниками, членами родини, друзями.

Експериментально доведено, що психічні стани досліджуваних після здачі іспитів також не оптимальні, вони не можуть бути віднесені до абсолютної норми, а є своєрідною “квазінормою”, яка хоча і супроводжується певною нормалізацією вегетативної сфери досліджуваних, проте зберігає досить високий рівень психоемоційного напруження (табл. 1).

Таблиця 1

Середні значення показників психічних станів студентів 1-5 курсів

у екзаменаційний період

Показники | Перед іспитом

(психоемоційна

напруга) | Після іспиту

(квазінорма)

Тривож -ність | Ситуативна

Особистісна |

50,1 2,77

44,8 0,97 |

47,6 2,30

44,3 1,12

САН | Самопочуття

Активність

Настрій | 3,8 0,37

4,0 0,27

3,9 0,39 |

3,6 0,33

4,0 0,24

4,2 0,32

За методикою

М. Айзенка | Тривожність

Фрустрація

Агресивність

Ригідність |

18,8 0,83

14,2 1,41

16,2 1,57

14,3 1,56 |

15,4 1,60

12,8 1,97

15,3 1,6

13,8 1,21

Об'єктивні параметри | Тиск |

Систолічний

Діастолічний |

115,8 6,38

74,9 5,89

|

115,035,82

74,9 4,5

Пульс |

Пульс |

82,8 4,48 |

78,5 3,30

Так, за методикою Ч. Спілбергера ситуативна тривожність студентів знаходиться на високому рівні і до іспиту (ПЕН) і після (КН), а особистісна тривожність у обох ситуаціях має середній рівень. Показники настрою дещо покращилися, однак також не відповідають нормі (М= 4,2; S=0,32), показники самопочуття після іспиту ще більш погіршилися, а показники активності до і після іспиту знаходяться на одному рівні, але також нижчі від норми (М =4,0). За методикою Г.Айзенка показники фрустрації і ригідності до і після іспиту знаходяться на середньому рівні, а показники тривожності та агресивності після іспиту не набагато покращилися, але продовжують відповідати високому рівневі психоемоційного напруження. Показники систолічного і діастолічного артеріального тиску після іспиту не покращилися. Виявлено також підвищення пульсу у студентів і перед іспитом, і після нього. Таким чином, виникає затяжний стрес, що не проходить відразу після іспиту, оскільки залишається певний емоційний слід.

Варто також врахувати, що у процесі здачі іспиту психічні стани студентів визначаються не тільки оцінкою. У ході взаємодії з викладачем, порівняння себе з іншими виникають додаткові психологічні проблеми, що безпосередньо впливають на психічний стан. Установлено, що пережиті студентами стани не дають змоги налагодити об'єктивний зворотний зв'язок студента з викладачем на іспиті. Іспит, що повинний використовуватися як спосіб перевірки рівня знань, як спосіб повідомлення студентам інформації про ступінь їхньої підготовленості, нерідко перетворюється в маніпуляційну взаємодію або в неупорядковану, емоційно ускладнену взаємодію, з якої студенти виходять з неадекватним психоемоційним станом, що блокує їхнє раціональне мислення, раціональне оцінювання ситуації. Фактично цей стан перекриває функцію зворотного зв'язку, що дає іспит – перевірити свої знання не тільки для викладача, а й для себе. У результаті, надлишкова стресова ситуація призводить до того, що виходячи з нєї, студент замість інформації про рівень своєї підготовленості дістає інформацію про свою здатність вийти з напруженої взаємодії не за рахунок знань, а за рахунок маніпуляції викладача.

Здобуті результати свідчать про те, що в сесійний період виникають негативні стани, які знижують рівень розумової працездатності студентів. Невміння прогнозувати результати майбутньої діяльності, у даному випадку пов'язане з високим нервово-психічним напруженням, яке ще більш викликає стан тривожності, непевності у своїх силах, емоційну неврівноваженість і дратівливість.

Особливої уваги вимагають першокурсники, в яких рівень тривожності дещо підвищений уже на початку семестру. Першокурсники тривожаться з приводу результатів майбутнього контролю знань, у них з'являється страх “відсіву”, почуття непевності в собі, невміння контролювати свої емоції, поганий сон та інші негативні явища.

За результатами анкетування з’ясовано, що студенти в цілому позитивно ставляться до використання музики в навчальному процесі.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило необхідність пошуку шляхів оптимізації психічних станів студентів у процесі навчальної діяльності.

У третьому розділі “Вплив функціональної музики на оптимізацію психічних станів студентів” представлена методика регуляції психічних станів студентів у навчальному процесі, технологія її реалізації, результати дослідження ефективності використання музики для регуляції психічних станів студентів.

Будь-яке психоемоційне напруження вимагає від організму людини відповідних енергетичних затрат, величина яких під час виконання однієї і тієї самої роботи може коливатися в досить широких межах. Ці коливання, визначаючи психологічну і фізіологічну “ціну” роботи, значною мірою залежать від психоемоційного і функціонального стану людини. Саме його оптимізація визначає успішне виконання того або іншого завдання з найменшими втратами. Насамперед така оптимізація психофізіологічного стану визначається рівнем соматовегетативної інтеграції організму. Будь-які джерела внутрішнього або зовнішнього середовища, що змінюють цю інтеграцію, змінюють як психоемоційний, так і функціональний стан, а відповідно й успішність виконання роботи.

Теоретичний аналіз впливу музики на психічний стан і вегетативні функції дає змогу стверджувати, що музикотерапія є одним зі способів, за допомогою якого за її правильним використанням можна коригувати в необхідному напрямі функціонування основних психофізіологічних систем організму, а отже – і психічних станів.

Програма регуляції психічних станів за допомогою музики складається з двох блоків: блок зовнішніх і блок внутрішніх детермінант, що зумовлює зміни стану. До зовнішніх детермінант відносяться такі елементи: жанри, види, властивості музики, особливості організації сеансів музикотерапевтичної регуляції, поєднання музикотерапії і психологічної регуляції. До внутрішніх детермінант відносяться: психічні особливості (емоційне сприйняття музики; індивідуальне ставлення до музичного твору; показники вегетативного балансу), вікові особливості, особистісні особливості (домінуючі емоційні стани; рівень тривоги; особистісна самооцінка; рівень розумової працездатності). Зміст програми реалізується в чотири етапи: підготовчий, первинної діагностики, власне музикотерапія, вторинної діагностики. Конкретизовано вимоги до кожного елемента блоків, особливості організації сеансів психологічної регуляції, зміст музичних програм.

Добір музичного матеріалу слід здійснювати, виходячи з результатів психологічного аналізу навчальної діяльності, даних обстеження студентів і специфіки впливу музики.

1. Функціональна музика має включати в себе твори класичної музики, що є універсальним емоційним впливом без ефектів перенасичення. Ці твори повинні відповідати найвищим художнім вимогам, сполучаючи в собі: глибину, змістовність, ідейну значущість, досконалість форми. Бажано використовувати інструментальну музику (найбільший вплив на стан людини робить органна музика); трансляція музичного матеріалу з текстом може відвернути, розсіяти увагу. Допускається використання матеріалу і з текстом, але незнайомою мовою. Такі твори сприймаються подібно до інструментальної музики. Не рекомендується використовувати модні шлягери, популярні новинки, “декоративну” естрадно-розважальну, “комерційну” музику, течії піп-, ріп-, рок-, бит-музики, що мають, образно кажучи, наркотичний характер, сприяють формуванню викривленої в соціальному і моральному ракурсах особистості.

2. Музичні твори слід добирати за особливостями їхнього впливу на психічний стан (тонізація, релаксація). Так, ерготропна (стимулююча, активізуюча) музика містить мажорний лад, пунктирний ритм, дисонанси, середнє і голосне звучання, підкреслену, ударну пульсацію, штрих стаккато, гострі ладові тяжіння. Трофотропна (заспокійлива, розслаблююча) музика містить у собі мінорний лад, менш підкреслені ритми, відсутність сильних акцентів, консонанси, невисоку голосність, штрих легато, плавний плин мелодії, відсутність гострих ладових тяжінь.

3. Для успішного проведення сеансів музикотерапії із застосуванням вербально-музичної психорегуляції необхідно виконувати такі правила:

- досягти відповідності музики і психічного стану конкретного студента. При збігу психічного стану людини і музики виникає стан художнього потрясіння - катарсису – гармонійного резонансу людини і музики;

- варто поступово змінювати характер музики відповідно до бажаної зміни (музика має плавно переводити вихідний психоемоційний стан у бажаний). Звучання другого твору покликано протистояти дії першої мелодії, наче нейтралізуючи її. Це світла, повітряна мелодія, яка дарує втіху і породжує надію;

- третій етап завершує даний комплекс, маючи найбільшу силу емоційного впливу. Він породжує настрій, необхідний для оптимізації психічного стану. Це динамічна музика, що вселяє впевненість, мужність, твердість духу.

4. Музика повинна повести за собою емоційний стан слухача, але не протистояти йому із самого початку (оскільки в останньому випадку можна дістати ефект, протилежний бажаному), повинна сприяти підвищенню пізнавальної мотивації або потреби в досягненнях, що сприяє продуктивності навчальної діяльності.

5. Бажано використовувати малознайомий і незнайомий музичний матеріал (чим менше знайома музика, тим меншої кількості асоціативних зв'язків вона торкається, оскільки асоціації можуть бути різними, у тому числі і такими, котрі можуть відволікати). Можливе використання і знайомої музики, якщо вона подобається студентам. Не слід брати об'ємних творів повністю, тому що вони створюють неоднорідний вплив.

Експериментальну групу утворили із 66 студентів першого курсу навчання Макіївського економіко-гуманітарного інституту (юнаки і дівчата у віці від 17 до 25 років). Перший курс обраний тому, що саме першокурсники вимагають особливої уваги, адже адаптаційний період у них викликає підвищений рівень тривожності ще до початку першої сесії.

Практичне впровадження програми регуляції психічних станів за допомогою музики підтвердило можливість запобігти появі несприятливих тенденцій, зняти розумове стомлення, здійснити сприятливий вплив на психічний стан студента, викликаний стресом – процедурою здачі іспиту.

Виміри, проведені відразу ж після сеансу музикотерапії, показали, що музика здійснила позитивний вплив на досліджуваних, знижуючи рівень екзаменаційного стресу, оскільки відразу ж після музичного сприйняття покращилися показники студентів. Так, знизився рівень ситуативної тривожності, показники до і після музичної релаксації вірогідно розрізняються (РІ-ІІ<0,05), що свідчить про зниження психоемоційного напруження досліджуваних після сеансу музикотерапії (див. табл. 2).

Дещо покращилися й об'єктивні вегетативні показники. Однак основним ефектом є зменшення кількості студентів із найбільш високими або низькими значеннями показників, значна частина яких перейшла в середню зону. Про це свідчать як зміни самих показників, так і зміни середньоквадратичного відхилення (від 19,68 до 8,11). Також знизилися показники частоти пульсу. Це дає можливість стверджувати, що музика вплинула на стан студентів перед іспитом, знижуючи надлишкову активність регуляторних механізмів серцево-судинної системи.

Сеанс музикотерапії вплинув також і на розумову діяльність студентів. Після прослуховування музики продуктивність праці з коректурної проби зросла з 620,7 до 763,0 знаків/хв.

Найбільше підвищився показник якості роботи – кількість помилок зменшилася після музикотерапії.

Спостерігаючи за змінами, що відбулися після іспиту (період квазінорми), необхідно зазначити, що стан студентів експериментальної групи після іспиту також не був в абсолютній нормі, тобто не був оптимальним. Це дає змогу висловити припущення про необхідність використання музикотерапії і після іспиту.

Таблиця 2

Середньостатистичні показники психічних станів студентів експериментальної і контрольної груп в екзаменаційний період (р 0,05)

Показники | Група | Перед

іспитом | Після

музикотерапії | Після

іспиту

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Тривож-ність | Ситуативна

тривожність |

К

Е |

59,4 14,49

60,3 13,36— |

41,6 7,01 |

48,1 10,45

42,9 6,86

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Тиск | ВГ

НГ | К

Е

К

Е | 109,6 21,10

117,6 19,68

73,7 13,58

70,7 18,35— |

113,5 8,11—

74,67 8,46 | 112,8 19,46

115,2 6,45

70,6 10,14

72,6 5,38

Пульс | Пульс |

К

Е |

90,6 10,18

91,0 10,94— |

82,1 10,17 |

80,5 6,07

77,6 7,53

Розумова

працездатність | Працездатність

Кількість

помилок | К

Е

К

Е |

625,1 78,74

620,7 64,93

1,8 0,80

1,8 0,89— |

763,0 96,67—

0,5 0,51 | 612,0 79,30

730,3 91,92

1,9 0,86

0,6 0,79

Однак, якщо в контрольній групі після іспиту слід емоційної травми від екзаменаційної ситуації зберігається майже повністю, то в експериментальній групі (після музичного впливу) студенти легше виходять з нього.

Щодо динаміки об'єктивних вегетативних показників (систолічного і діастолічного артеріального тиску) у студентів першого курсу, то після функціональної музики помітно покращилися показники в експериментальній групі.

Інтегрована оцінка динаміки психічних станів у формуючому експерименті представлена трьома рівнями реагування: психічним (переживання), фізіологічним (соматика, вегетатика), поведінковим (мотивоване поводження). Для діагностування цих рівнів добиралися методики таким чином, щоб відобразити основні ознаки відповідної підсистеми. Так, для психічного рівня реагування – методика Ч.Спілбергера, ситуативна тривожність (СТ), для фізіологічного – методика вимірювання артеріального тиску (ВГ і НГ) і пульсу, поведінкового – розумова працездатність, продуктивність і якість.

У контрольній групі спостерігалося незначне поліпшення тільки двох підструктур: психічної і фізіологічної. В експериментальній групі у студентів помітно покращилися показники всіх рівнів реагування: психічного, фізіологічного і функціонально-поведінкового. Помітно покращилися параметри ситуативної тривожності за методикою Ч. Спілбергера, вегетативні показники (систолічного і діастолічного артеріального тиску) і розумової працездатності студентів. Інтегральний показник після іспиту підвищився на 0,7 одиниць (із середнього рівня 1,8 до високого – 2,5) (рис. 1).

Рис. 1. Зміна параметрів психічних станів студентів ЕГ до і після іспиту

Таким чином, експериментально підтверджено, що використання музикотерапії для оптимізації психічного стану студентів у навчальному процесі (на прикладі ситуації екзаменаційного стресу) є ефективним.

У цілому проведене дослідження психічних станів студентів і ролі функціональної музики як засобу їхньої оптимізації дає змогу зробити такі висновки:

1. Здійснений теоретичний аналіз проблеми психічних станів у вітчизняній і закордонній психології довів, що психічний стан є комплексним, системним реагуванням людини на ситуацію життєдіяльності, який містить психічну (переживання), фізіологічну (соматика, вегетатика), поведінкову (мотивоване поводження) складові.

2. За результатами вивчення і систематизації різноманітних теоретичних підходів до проблеми психічних станів у процесі навчальної діяльності підтверджено, що значна інтенсивність розумової діяльності, підвищені вимоги, що ставлять зміст, форми і методи навчання у вищому навчальному закладі до інтелектуальної діяльності, призводять до емоційного напруження студентів, до підвищених навантажень на регуляторні механізми центральної нервової системи та інших анатомо-фізіологічних систем організму.

3. Доведено актуальність використання музичного мистецтва для усунення нервово-психічного напруження, підвищеної тривожності студентів у навчальній діяльності. Підтверджено недостатню розробленість даної проблеми, як у теоретичному, так і в методичному плані (відсутність спеціальних програм, форм роботи зі студентами в процесі навчання). Розкрито ряд переваг музикотерапії перед вербальними видами арттерапії, можливість використання музики не тільки як допоміжного засобу психологічного впливу, а й як основного психокорекційного засобу в розв’язанні ряду особистісних і комунікативних проблем.

4. Конкретизовано основні механізми впливу музики на психічний стан, що виявляються на різних рівнях: на рівні свідомості – у вигляді образів, емоційного відгуку; на рівні організму (фізіологічна реакція) – зміни в центральній нервовій системі, у залозах внутрішньої секреції; на клітинному рівні – нормалізація мозкового кровообігу, синхронізація ритмічної активності мозку; на рівні соціальних і особистісних властивостей людини – вплив на риси особистості впродовж більш тривалого часу (місяці, роки); на рівні психічних процесів – вплив на пам'ять, увагу, мислення, уяву.

5.Запропоновано періодизацію досвіду використання музики як засобу впливу на психічні стани людини: період накопичення емпіричних фактів, період наукового осмислення, період практичного використання отриманих даних. Виявлено умови і дібрано найбільш ефективні засоби музичного впливу (мелодія, ритм, гармонія, темп, динаміка, тембр). Розглянуто особливості впливу ерготропної (стимулюючої, що активізує) і трофотропної (заспокійливої, розслаблюючої) музики на організм людини.

6. Визначено методичну базу дослідження психічних станів студентів у навчальній діяльності, експериментально виявлені зміни психічних станів студентів внаслідок напруженої розумової діяльності. Підтверджено, що до кінця семестру з'являються і зростають негативні, нерегульовані тенденції в психічному стані студентів, і вони підсилюються на початку сесії. Найбільш напруженим періодом підвищеної нервово-психічної напруги є екзаменаційна сесія. У ситуації іспиту у студентів виявляються всі ознаки стресу. Експериментально доведено, що студенти у процесі навчальної діяльності відчувають потребу в оптимізації психічних станів, оскільки вже на початку сесії діагностується низький рівень показників самопочуття на всіх курсах, особливо на 1, 4 і 5-му. Це пов'язано з великим нервово-психічним напруженням, викликаним державними іспитами, із захистом випускних і дипломних робіт на останніх курсах, а на першому – з періодом адаптації до навчання у вищій школі. Порівняння результатів діагностики станів на початку і наприкінці сесії показало, що з іспитами, крім сильного інтелектуального напруження, у студентів пов'язана поява ряду негативних емоцій: страху, занепокоєння, тривоги, причиною яких є невизначеність екзаменаційної ситуації, оцінювання її в суб'єктивному, особистісному плані як “небезпечної”, критичної.

7. Експериментально підтверджено, що особливої уваги вимагають студенти-першокурсники, в яких рівень тривожності дещо підвищений ще до початку сесії. Першокурсники тривожаться з приводу результатів майбутнього контролю знань, у них з'являється острах “відсіювання”, почуття непевності в собі, невміння контролювати свої емоції, поганий сон та інші негативні явища. Суб'єктивну оцінку психічних станів студентів під час екзаменаційної сесії підтверджує об'єктивна – психофізіологічні показники випробуваних. У екзаменаційний період у більшої частини студентів спостерігалися зміни вегетативних показників (систолічного і діастолічного артеріального тиску), частоти серцебиття (до початку сесії на 10 – 15 ударів за хвилину). Експериментально доведено, що психічні стани досліджуваних після здачі іспитів не оптимальні, вони не можуть бути віднесені до абсолютної норми, а є своєрідною “квазінормою”, яка хоча і супроводжується певною нормалізацією вегетативної сфери досліджуваних, проте зберігає досить високий рівень психоемоційного напруження і збільшується наступними іспитами.

8. Розроблено методику регуляції психічних станів студентів за допомогою музики, що складає з двох блоків (зовнішніх і внутрішніх детермінант, що обумовлюють оптимізацію стану), а також технологію її реалізації. Узагальнено вимоги до застосування музикотерапії. Запропоновано зміст музичних програм, конкретизовані вимоги до застосування музикотерапії у навчальному процесі, особливості організації сеансів музикопсихологичної регуляції.

9. Експериментально доведено оптимізуючий вплив запропонованої методики на регуляцію психічних станів студентів: знизився суб'єктивний рівень ситуативної тривожності, нормалізувалися вегетативні показники, підвищилася розумова працездатність, зосередженість уваги, стимулювалася розумова діяльність, створювався мажорний настрій, підвищувалося почуття впевненості перед іспитом. У результаті формуючого експерименту помітно поліпшуються показники всіх підструктур станів: психічного, фізіологічного, функціонально-поведінкового, що вказує на ефективність реалізованої програми роботи. У результаті спостереження і самоспостереження, бесіди зі студентами було підтверджено і доповнено результати об'єктивного дослідження. Загальне заспокоєння після музичного впливу відбулося у більшості учасників експерименту. Стан тривоги, занепокоєння, хвилювання, заклопотаності, нервозності змінився на спокій і зосередженість. Музика допомогла не тільки заспокоїтися, розслабитися, відвернутися від тривожних думок, а й настроїти, зосередити увагу на майбутній діяльності – здачі іспиту.

10. Доведено наявність особливого стану – неабсолютної норми, або квазінорми, після іспиту. Експериментально виявлено, що стан студентів після іспиту (період квазінорми) не є оптимальним, тому що зберігається досить високий рівень психоемоційного напруження. Виникають нові психічні стани у процесі самого іспиту внаслідок виникнення різноманітних проблем. Адже більшість студентів не задоволені процедурою і результатами іспиту, переймаються з цього приводу, а якщо вони і задоволені, те це перехід в екзальтований стан, що також потребує корекції, оскільки блокує механізми відповідальності, зокрема за незавершеність цих ситуацій. Після впливу функціональної музики помітно зменшується стан квазінорми в експериментальній групі, тоді як в контрольній зберігається слід емоційної травми.

Перспективами подальшого дослідження є: використання музикотерапії як коригуючого засобу після іспиту, з огляду на індивідуально-особистісні, вікові характеристики; розгляд проблеми впливу музики на активізацію пізнавальних процесів - пам'яті, уваги, мислення, уяви; виявлення особливостей впливу музичних добутків різних жанрів, стилів, напрямів; оптимізація не тільки екзаменаційного стресу, а й поточної навчальної діяльності; дослідження коригуючої дії світломузики, гігієнічне оцінювання акустичного режиму дискотек, підключення танцювальної терапії.

Список опублікованих робіт

1. Волженцева І.В. Динаміка стану тривожності студентів у навчальному процесі // Педагогічний процес: теорія і практика: Зб. наук. праць / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К.: П/п ЕКМО, 2004. – Вип. 2. - С. 319-329.

2. Волженцева И.В. Изменение психических состояний студентов в процессе учебной деятельности // Психологія: Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. - Серія № 12. - К.: НПК, 2004. - №1(25). - С. 302–312.

3. Волженцева И.В. Психические состояния студентов как результат воздействия стрессовых состояний учебной деятельности // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. наук. праць СНУ ім. В.Даля. - Луганськ, 2004. - № 3 (8). - С. 37–47.

4. Волженцева І.В. Психологічні аспекти впливу музики на розумову діяльність студентів // Психологія: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова - К., 2004. - Вип. 23. - С. 216–221.

5. Волженцева І.В. Системний аналіз коригувального впливу музикотерапії на ситуацію екзаменаційного стресу // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України /За ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Плавник, 2005. -Т. 1, вип. 26. – С.272-282.

6. Волженцева І.В. Функціональна музика як засіб поліпшення психічного стану студентів перед іспитом // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - К., 2005. – Т. 7, вип.4 – С.75-83.

7. Волженцева І.В. Методичні рекомендації до курсу “Психологічні проблеми творчості”. – Макіївка, МЕГИ, 2003. – 40с.

АНОТАЦІЯ

Волженцева И.В. Оптимізація психічних станів студентів у навчальній діяльності засобами музичного впливу: Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового звання кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.- Київ, 2006.

Дисертація містить теоретичне й емпіричне дослідження проблеми особливостей і шляхів оптимізації прояву психічних станів студентів у навчальній діяльності. Проведено аналіз різних наукових підходів до використання функціональної музики як засобу оптимізації психічних станів людини у різних видах діяльності. Доведено, що коригуючі можливості функціональної музики недостатньо використовуються у навчальному процесі вищої школи.

У