ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.Костюка АПН УКРАЇНИ
ВОЛОШКО НАТАЛІЯ ІВАНІВНА
УДК 159.9:61
ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ
19.00.04 – медична психологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник - член-кореспондент АПН України,
доктор психологічних наук, професор
БУРЛАЧУК Леонід Фокович,
Національний університет імені Та-ра-са Шевченка,
кафедра психодіагностики та медичної психології, завідувач.
Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор
ХАРЧЕНКО Євгеній Миколайович
Український науково-дослідний інститут соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України,
відділ медико-соціальної експертизи та реабілітації, завідувач;
кандидат психологічних наук
ЗАВЯЗКІНА Наталія Володимирівна
Лікувально-діагностичний науковий центр “Епілепсія”
Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1, психолог
Провідна установа - Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії.
Захист відбудеться 4 квітня 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Кос---тюка АПН України.
Автореферат розіслано 4 березня 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В. В. Андрієвська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Психосоматичні розлади перебувають в центрі уваги медичної психології вже не одне десятиріччя. В останній час особливо актуальною стала необхідність комплексного, мультифакторного підходу до вивчен--ня хронічних захворювань органів дихання, серцево-судинної, травної та інших систем організму. Складність феноменів, що вивчаються, довела необґрун-тованість спрощених причиново-наслідкових пояснювальних моделей психосома-тич-них розла-дів. Об’єктивне дослідження механізмів етіології і патогенезу психо-со--ма--тич-них розладів можливе лише з врахуванням багатовимірності досліджуваних явищ.
Зрослий рівень вимог, які пред’являє сучасне життя до людини, нинішні культурні, економічні і соціальні трансформації вимагають від неї надзвичайної мобілізації когнітивних, емоційних і особистісних ресурсів, постійної готовності вирішувати виникаючі життєві проблеми. Хронічне перенапруження і внутрішня психологічна конфліктність - повсякденний стан сучасної людини, що відчуває на собі постійний тиск з боку соціуму. Все це є причиною значного зростання кількості хронічних захворювань, етіологія яких тісно пов’язана з особливостями психологічної сфери індивідуму. За сучасними даними, психосо-матичні розлади в індустріальних країнах поширені серед 50 - 70 % населення.
Артеріальна есенціальна гіпертензія (АЕГ) належить до ряду найбільш поширених серцево-судинних захворювань. Незважаючи на успіхи у лікуванні і профілактиці АЕГ за останні роки, вона все ще залишається об’єктом досліджень з боку медичної психології та медицини. Це пов’язано, перш за все, з тим, що гіпертензія – чинник зниження працездатності населення, а іноді – інвалідизації і смертності. Крім того, гіпертензія є фактором ризику низки інших серцево-судинних захворювань, зокрема, атеро-скле-розу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, порушень мозкового кровообігу. При тривалому вивченні артеріальної гіпертонії із застосуванням діагностичних методів в умовах спеціа-лізованого стаціонару було встановлено, що хворі на артеріальну есенціальну гіпертензію складають більше 90 % всіх хворих на артеріальну гіпертензію, хворі на симптоматичну артеріальну гіпертензію – 5 – 10 % (Передерій В. Г., Ткач С. М., 1998).
На значення психологічних факторів в етіології і патогенезі АЕГ вказується в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців (К. М. Бикова; Г. Ф. Ланга; Ф.лeк-сандера; М. Балінта; П. К. Ано-хіна; А. Л. Мяснікова; В. С. Ротен-берга, Дж. Енгеля; Дж. Гроена; Е. І. Чазова; Р. Беттeгей; Н. В. Гуменюка; Е. Р. Ка-лі-тєєвської; Г. І. Ко-сицкого; Дж. М. Гeррманна; Т. А. Айвазяна; Д. Джонстона; Р. М. Кo-пeна; Дж. Дeнo-л-лeта; А. Б. Гoлдстейна; О. Б. Фанталової; Д. Вайта; К. Бoтa; Дж. Блю-ментaля; К. Рoднeй; Дж. Maaрита; Р. Гaтчeла та інших).
Будучи психосоматичним захворюванням, в розвитку якого істотна роль належить психотравмуючим факторам, гіпертензія поки ще залишається недостатньо вивченою в плані розуміння психологічних механізмів цього захворювання, знання яких може забезпечити вихід на конкретні методи психологічного втручання в межах профілактики та реабілітації. Зокрема, недостат-ньо роз-робленою є поки що проблема внутрішньо-особистісних конфліктів хворих на АЕГ, дослідження якої дозволило б змістовно розкрити спонукальні установки особистості цих хворих, особливості їх психологічної дезадаптації в системі „особистість – хвороба”.
Таким чином, актуальність дисертації визна-чається необхідністю для медичної психології більш детального вивчення внут-рішньоособистісних конф-лікт-них тенденцій у хворих з артеріальною гіпертензією, розуміння специфіки емо-цій-них проявів цих конфліктів для вибору адекватних форм лікування та про-філактики.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідницької програми „Психодіагностика особистості” кафедри медичної психології та психодіагностики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема затверджена 06.12.2001 р. на Вченій раді факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1) та погоджена з координа- ційною Радою АПН України (протокол № 6 від 15.06.2004 р.).
Теоретико-методологічними передумовами роботи були уявлення про єдність “внутрішніх” і “зовнішніх” чинників конфлікту особистості як суб’єкта цілісної конфліктної ситуації. Ці уявлення обґрунтовуються наступними теоретич-ними положеннями психології: 1) про єдність “внут-рішнього” і “зовнішнього” у психіці (Л. С. Виготський, О. М. Ткаченко), про предметний характер потреб, мотивів, емоцій (О. М. Леон-тьєв); 2) про унікальність і водночас типовість психологічних ситуацій, що мають конкретні просторово-часові характеристики, а також усталені й мінливі (“си-туа-ційно специфічні”) властивості суб’єкта (особистості) (А. Анастазі, Б. Г. Ананьєв, Л. Ф. Бур-лачук, Б. Ф. Ломов, К. Левін); 3) про дина-мічний характер психологічної ситуації суб’єкта (Л. С. Виготський, К. Левін), тісний взаємозв’язок життєвих обставин та внутрішніх проблем особистості у динаміці її життєвого шляху і реалізації життєвих стратегій (К. С. Абульханова-Славська), про поведінкові реалізації властивостей особистості у соціальному середовищі (Л. Ф. Бур-лачук); 4) про адап-тативність поведінки людини в природному і соціальному оточенні (Б. Г. Ана-ньєв, Б. Ф. Ломов), біопсихічний та соціо-психічний рівні її детермінації (О. М. Ткаченко, М. Г. Яро-шевський); 5) про співвідношення властивостей особистості з несприят-ливими зовнішніми факторами в аналізі психологічних конфліктів як визначальних чин-ни-ків генезу психосоматичних розладів (В. М. Мясі-щев, Б. Д. Карвасарський); 6) про структуру мотиваційно-смислових утворень особистості (Д. О. Леон-тьєв). Таким чином, наведені вище постулати склали основу ситуаційного аналізу внут-ріш-ньо-особистісного конфлікту як форми вияву інтеріоризованого зовнішнього конфлікту.
Об’єктом дисертаційного дослідження є внутрішньоособистісні конфлікти.
Предметом дослідження є особливості психологічної структури цих конфлік-тів, специфіка їх емоційних проявів у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію.
Основна гіпотеза експериментального дослідження: для хворих на артеріальну гіпертензію порівняно з відносно здоровими особами є характерним більш високий рівень розузгодження між Я-бажаним та Я-реальним, тобто внутрішньо-осо-бистісний конфлікт між значущими для особистості цінностями та їх наявністю в різних життєвих сферах (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між “хочу” і “маю”).
Мета дослідження полягає у вивченні внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життя хворих на гіпертензію, дослідженні специфіки емоційних проявів цих конф-ліктів та психологічних комплексів, що внутрішньо зумовлюють конф-ліктні переживання.
Для реалізації мети було поставлено такі завдання:
1) проаналізувати концепції психосоматичних розладів (зокрема артеріальної есен-ціальної гіпертензії) з метою систематизації поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців на природу формування психогенних хвороб;
2) дослідити різновиди внутрішньоособистісних конфліктів, специфіку їх емо-цій---них проявів та психологічних рис-комплексів, що внутрішньо зумовлюють конф-ліктні переживання;
3) здійснити порівняльний аналіз даних про специфіку внутрішньоконфліктних пе-реживань в групі хворих на гіпертензію з відповідними даними, отриманими при дослідженні здорових осіб (контрольної групи);
4) розробити програму психологічної допомоги хворим на гіпертензію.
Для вирішення поставлених завдань в дослідженні було використано методи тестування та інтерв'ювання, зокрема: методики “Рівень співвідношення „цінності” та „доступності” в різних життєвих сферах”; „Сім станів”; Шкала оцінки дискомфорту; Вільний вибір цінностей (О. Б. Фан-талова, 2001); тести: Самооцінка рівня психо-емоційної напруги; Тестова само-ідентифікаційна система (А. П. Сісецький, 2003); а також методика автобіогра-фічного інтерв’ю та опитувальник Міні-муль-т (скорочений варіант Мінесотського багатовимірного осо-бис-тісного опиту-валь-ника ММРІ, адаптація Ф. Б. Березіна і М. П. Мі-ро----шнікова).
Загальна вибірка склала 170 осіб, з них 100 осіб – хворі на артеріальну есен-ціальну гіпертензію (з яких 70 осіб хворі на АЕГ 2-ої стадії та 30 осіб – АЕГ 3-ої стадії) і 70 осіб – контрольна вибірка („умовна норма”). Вибірки не мають значимих відмін--ностей за показниками статі, віку та освіти.
Для статистичної обробки даних застосовувались: дескриптивна статистика, t-кри-терій Стьюдента, факторний аналіз, ?-критерій Фішера, дисперсійний аналіз (комп'ютерна статистична програма SPSS 10.0).
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на емпіричному та теоретичному рівнях в Україні роз-гля-ну-то проблему внутрішньо-особистісних конфліктів у хворих на артеріальну гіпер-тен-зію. Запропоновано нову як для вітчизняної, так і для зарубіжної науки дослід-ницьку схему у вивченні внутрішньо-особистісних конфліктів, яка, поряд із традиційними групами стресогенних факторів, враховує специфіку емоційних проявів внутрішньо-особистісних конфліктів та психо-логічних комплексів, що зумовлюють вразливість хворого до дії загальних стресогенних чинників та визначають його психологічну схильність до АЕГ. Створено та апробовано методики, спрямовані на вивчення внутрішньоособистісних конфліктів. Розроблено програму психологічної допомоги хворим на гіпертензію.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що виявлено та проаналізовано внутрішньоособистісні конфлікти у хворих на гіпертензію, поглиблено уявлення про емоційні прояви цих конфліктів та психологічні риси-комплекси, що зумовлюють внутрішньоособистісні конфлікти.
Практичне значення одержаних результатів пов’язане з можливістю їх засто-су-вання в наукових та прикладних напрямах роботи. Результати роботи можуть бути використані: для доповнення змісту нормативного курсу з психології для студентів навчальних закладів медико-психологічного профілю; при виробленні рекомендацій щодо роботи психологічної служби медичних закладів та реабілітаційних центрів. На основі результатів, отриманих у дисертаційному дослідженні, розроблено прог-раму психологічної допомоги хворим на гіпертензію. Розроблений варіант методу автобіографічного інтерв’ю може вико-ри-стовуватись у дослідницьких та психо--- діаг-но-стичних цілях, для діагностики внут-ріш-ньоособистісних конфліктів у хворих на АЕГ.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечується послідовною реалі-зацією теоретичних положень у вирішенні задач емпіричного дослідження; засто-су-ванням комплексу методів психологічної діагностики, що відповідають предмету і задачам дослідження; проведенням змістовного якісного та кількісного аналізу даних; коректним використанням методів їх математично-статистичної обробки.
Впровадження результатів дослідження здійснювалось автором у Київській міській клінічній лікарні № довідка № від .06.2005) та у Київському інституті кардіо-логії імені ака-деміка М. Д. Стражеска (довідка № від 25.06.2005) в ході застосування програми психологічної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію. Отримані в дисертаційному дослідженні результати використовуються автором в науковій роботі в Інституті педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України.
Апробація результатів дослідження. Головні ідеї дисертаційного дослідження доповідалися на Четвертій, Пятій та Шостій Всеукраїнських конференціях “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, вересень, 2001, 2002, 2003 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і прак-тика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії” (Київ, травень 2005 р.); щорічних наукових конференціях Київського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка, присвячених дням науки факультету психології та соціології (Київ, квітень, 2002, 2003, 2004). Основні положення та результати обговорювалися на засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001-2004 рр.).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 5 статтях, з яких 4 опубліковані у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладений на 175 сторінках друкованого тексту і містить 12 таблиць. Список використаних джерел налічує 279 праць, 115 з яких – іноземною мовою.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми та ступінь її розробленості в сучасній психології, що зумовлює вибір теми дослідження. Визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, аналізуються його теоретико-методологічні основи, а також методи. Розкриваються наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, наводяться відомості про її апробацію.
У першому розділі - „Внутрішній конфлікт в етіології хвороби” - докладно схарактеризовано психологічний концепт внутрішньоособистісного конфлікту; розглянуто сутність внутрішньоособистісного конфлікту як чинника виникнення психо-сома-тичного розладу; систематизовано внутрішньоособистісні конфлікти, зумовлені зіткненням протилежно спрямованих рис характеру, які характерні для кожного „класичного” психосоматичного захворювання; проаналізовано теорії віт-чизняних та зарубіжних дослідників в контексті уточнення ролі внутрішньо-особистісних конф-ліктів в генезі соматичних розладів (зокрема АЕГ).
Психосоматичні розлади – це група захворювань, в основі яких лежить первинна тілесна реакція на конфліктне переживання, пов’язана з морфологічними змінами і патологічними порушеннями в органах. До їхнього числа відносять: бронхіальну ядуху, виразковий коліт, есенціальну гіпертензію, нейродерматит, ревматоїдний артрит, вираз-кову хворобу, цукровий діабет, гіпертиреоз та деякі інші.
Найбільш поширеним в психології є розуміння внутрішньо-осо-бистісного конфлікту як „зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з однією тенденцій у свідомості окремого індивіда, пов’язане з гострими негативними емоцій-ними переживаннями” (Петровський А. В., Ярошевський М. Г., 1990 р., стор. 174).
Одним з перших, хто дослідив специфічні внутрішньоособистісні конфлікти, був Ф. Александер. Йому вдалося встановити, що основними рисами особистості, схильної до формування есенціальної гіпертензії, є інтерперсональна напруга між агресивними імпульсами, з одного боку, і почуттям залежності - з іншого. Ф. Александер вважав, що поява есенціальної гіпертензії зумовлена бажанням відкрито виявляти ворожість при одночасній потребі в пасивній і адаптованій поведінці. Цей внутрішньоособистісний конфлікт можна схарактеризувати, як кон-флікт між такими суперечливими тенденціями, як одночасна націленість на пря-мо--ту, чесність і відвертість у спілкуванні та ввічливість, тактовність і уникнення конфліктів. В умовах стресу така людина схильна стримувати власне роздратування та бажання відповісти на образу. Пацієнт, що страждає від підвищеного тиску, демонструє поведінку, підпорядковану суворому конт--ролю та безлічі заборон. Внутрішньоособистісний конфлікт зумовлює підвищене збудження симпатичної адреналінової системи, що провокує вегетативні симптоми, і, таким чином, є передумовою есенціальної гіпертензії. Внутрішня психологічна конф-лікт-ність, як базова -характеристика особистості хворих на есенціальну гіпертензію, відзна-ча-ється в цілій низці робіт К. М. Би-ков, ; F. Alexander, 1951; М. Балінт, 1957; П. К. Анохін, 1965; Дж. Енгель, 1967; J. J. Groen, 1971; R. Battegay, 1984; Н. В. Гу-менюк, 1985; Е. Р. Калітєєвська, 1985; J. M. Herrman, 1989; Т. А. Айвазян, ; R. M. Copen, 1998; I. B. Goldstein, ; О. Б. Фан-талова, 2001; D. White, ; К. Botha, ; С. Rodney, 2003; J. Maarit, 2003; R Gathchel, 2003 та інші
Численні дані психологічних обстежень хворих на есенціальну гіпертензію свідчать, що для останніх властиві: стримувана агресивність (Ф. Александер); психологічна відмова від майбутнього, втрата віри та оптимізму (Дж. Енгель); складнощі в прояві негативних емоцій (М. Балінт); підвищена чутливість та вразливістьК. М. Биков); відпо-відальні-сть, стри-маність, -чем-ність, слухняність, самоконтроль, вихованню яких надавали особливого зна-чення в сі-------м’ях -май--бут-ніх хворих на АЕГ Е. Р. Калітє-євська; високий рівень невротизації, тривоги, зни-жений настрій (Т. А. Айвазян); високий рівень особистісної, невротичної, соціальної, соматичної тривожності та мотивації досягнення, переважання мотиву „страх невдачі” над мотивом „надія на успіх” (Н. В. Гу----менюк); емоційно-лабільний тип акцентуації характеру (Е. Р. Калітєєвська); надмірно підвищена вимогливість та критичність до себе та до інших, прагнення до влади, домінування, схильність до накопичення негативних емоцій і тривожних переживань, стійкий конфлікт з оточенням внаслідок невідповідності останнього внутрішньому ідеалу гіпертоніка, педантичність, пунктуальність (О. Б. Фанталова); хронічно стримувана агресія, пов’я-зана зі страхом (Р. Беттeгей); нав’язливі побоювання за своє здоров’я, іпо-хон--дрична фіксація на різних відчуттях (Дж. Гроен); „психологічне успад-кування” (есенціальна гіпертензія часто зустрічається у членів однієї родини) (А. Б. Гoлд--стейн).
У другому розділі - „Методологічні передумови дослідження внут-ріш--ньо-осо-бистісних конфліктів” - пропонується схема емпіричного дослідження, обґрун-товується вибір психо-діагностичного інструментарію, нада-єть-ся загальна харак-те-ристика вибірки.
Аналізуючи погляди науковців щодо внутрішньоконфліктих переживань хворих на гіпертензію, ми дійшли висновку, що дослідження внутрішньоособистісних конфліктів слід здійснювати через аналіз: а) розузгодження між ціннісними смисло-утворюючими структурами особистості та реалізацією сформованих на їх основі смислоутворюючих мотивів діяльності (стан „розриву” між внутрішньо значущими цінностями та їх наявністю в різних життєвих сферах); б) негативних емоційних проявів, що можуть виступати емпіричними показниками внутрішньо-особистісних конфліктів; в) психо--логічних рис-комплексів, сформованих в процесі переживання психосоціальних конфліктів, що зумовлюють вразливість хворого до дії загальних стресогенних чинників та визначають його психологічну схильність до АЕГ .
Внутрішньоособистісний конфлікт визначається рівнем розузгодження (дезінтеграції) між „цінностями” та їх „наявністю” в різних життєвих сферах, таких як: 1) активне, діяльне життя; 2) здоров’я; 3) цікава робота; 4) сприймання краси природи та мистецтва; 5) кохання; 6) мате-ріально забезпечене життя; 7) наявність друзів; 8) впевненість у собі (свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів); 9) пізнання (можливість інтелектуального розвитку); 10) свобода як незалежність у вчинках і діях; 11) щасливе родинне життя; 12) можливість творчої діяльності. Для свого дослідження ми обрали 4 методики О. Б. Фанталової (2001 рік). Застосування методики “Рівень співвідношення „цінності” та „доступ-ності” в різних життєвих сферах” дозволило зробити певні висновки не лише про наявність, а й про зміст внутріш-ньо-конфліктних переживань. Це зумовило напрямок подальшої роботи. Її метою стало дослідження специфіки емоцій-них проявів за станами: конфлікту (внутрішнього напруження), “вакууму” (відчуття порожнечі), тривоги, пригніченості, апатії, спокою та комфорту. Для цього ми використали методику „Сім станів”, що діагностує зміст та інтенсивність емоційних проявів внутрішньоособистісних конфліктів. Також було використано: методику „Шкала оцінки дискомфорту”, що діагностує суб’єк-тивну оцінку стану внутрішнього дискомфорту; методику „Вільний вибір цінностей”, спрямовану на дослідження „ціннісного ядра” суб’єкта та внут-рішньоособистісних конфліктів, пов’язаних з певними цінностями; методи, розроблені А. П. Сі--сецьким: методика „Самооцінка рівня психо-емоційної напруги” та проективна методика „Тестова самоідентифікаційна система” - для визначення внутрішньоконфліктного стану досліджуваних; опитувальник Міні-мульт (скоро-чений варіант ММРІ) для визначення психологічних властивостей (можливо, акцентуацій), що впливають на виникнення, перебіг та вирішення інтрапсихічних конфліктів; методика бесіди, зокрема, розроблений нами варіант автобіографічного інтерв’ю (за схемою Е. Еріксона) для дослідження психологічних рис-комплексів, що зумовлюють вразливість до дії загальних стресогенних чинників.
Загальна кількість досліджуваних становила 170 осіб. Дослідження прово-дилося в ох групах: . “Умовну норму” склали 70 осіб без хронічних соматичних захво-рювань, з нормальним артеріальним тиском за багаторазовими контрольними вимірю-ваннями працівники різних підприємств Києва під час медичних професійних оглядів); . Вибірку осіб з діагнозом “артеріальна гіпертензія 2-ої стадії” утворили 70 осіб, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні артеріальної гіпертензії Київського інституту кардіології імені академіка М. Д. Стра-жеска; 3. Вибірку осіб з діагнозом “артеріальна гіпертензія 3-ої стадії” з іншими супутніми соматичними захворюваннями ( мозкові інсульти, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, ниркова недостатність) утворили 30 осіб, що перебували на стаціонарному лікуванні в інфарктному та неврологічному від--діленнях Київської міської клінічної лікарні № 3 (м. Київ, вул. П. Запорожця, 26) та у відділенні артеріальної гіпертензії Київського інституту кардіології імені академіка М. Д. Стражеска.
Третій розділ - „Аналіз результатів психодіагностичного дослідження внут-ріш-ньо-особистісних конфліктів у хворих на гіпертензію та здорових осіб” – містить до-клад--ний опис отриманих даних та їхню інтерпретацію.
В ході дослідження було виявлено, що у хворих на гіпертензію порівняно зі здоровими особами значно вищий загальний рівень (р 0,05) розузгодження (дезінте-грації) між „цінностями” та їх „наявністю” в різних життєвих сферах.
За загальними показниками (у %) внутрішніх конфліктів та внутрішніх вакуумів значних відмінностей між результатами хворих (2-а стадія АЕГ) та здорових зафіксовано не було. За загальними показниками (у %) внутрішніх конфліктів та нейтральних зон бу-ло вияв-ле-но,-що -для хворих я стадія АЕГ) порівняно зі здо-ро--вими є характерним достовірно р ,05) під-ви-щений показник внутрішнього конфлікту і достовірно (р ,05) знижений показник нейтральної зони (сфери, де потреби бажаного і можливості їх задоволення співпадають). Це свідчить, що хворим (3-я стадія АЕГ) порівняно зі здоровими більшою мірою притаманний стан “розриву” між цінностями та їх наявністю (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між “хочу” і “маю”).
Виявлено, що найчастіше життєвими сферами, де локалізуються внутрішньо-осо-бистісні конфлікти, є здоров’я (погіршення якого може бути наслідком стресо-генних ситуацій), матеріальне забезпечення, сім’я та робота (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Кількість досліджуваних, які мають внутрішньоособистісні конфлікти
в різних життєвих сферах
Життєві сфери | Хворі (3-я стадія АЕГ)
(30 осіб = 100 %) | Хворі (2-а стадія АЕГ)
(70 осіб = 100 %) | Здорові
(70 осіб = 100 %)
кількість осіб | % | кількість осіб | % | кількість осіб | %
1 | 3 | 10 | 6 | 9 | 4 | 6
2 | 28 | 93 | 53 | 76 | 19 | 27
3 | 9 | 30 | 17 | 24 | 14 | 20
4 | 0 | 0 | 3 | 4 | 1 | 1
5 | 7 | 23 | 14 | 20 | 15 | 21
6 | 20 | 67 | 36 | 51 | 32 | 46
7 | 6 | 20 | 10 | 14 | 7 | 10
8 | 9 | 30 | 3 | 4 | 17 | 24
9 | 1 | 3 | 2 | 3 | 3 | 4
10 | 4 | 13 | 4 | 6 | 7 | 10
11 | 11 | 37 | 17 | 24 | 15 | 22
12 | 3 | 10 | 8 | 11 | 0 | 0
Примітки: В таблиці арабськими цифрами позначено наступні життєві сфери: 1 – активне, діяльне життя; 2 – здоров’я; 3 – цікава робота; 4 – краса природи і мистецтва; 5 – любов; 6 – матеріально забезпечене життя; 7 – наявність хороших і вірних друзів; 8 – впевненість в собі; 9 – пізнання; 10 – свобода як незалежність у вчинках і діях; 11 – щасливе сімейне життя; 12 – творчість.
Найбільш актуальним для хворих на гіпертензію є внутрішній конфлікт в сфері здоров’я (конфлікт між реальним та бажаним станом здоров’я). Артеріальна есенціальна гіпертензія, виникаючи після стресу, в подальшому продовжує розви-ватися за своїми законами, незалежно від того, продовжує тривати психо-трав-ма-тична ситуація чи вона дезактуалізувалась. Сам факт хвороби для багатьох є психічною травмою, котра ускладнює перебіг гіпертензії. Крім того, психічна напруга, внутрішній конфлікт, пов’язаний з есенціальною гіпертензією, можуть призво-дити до ускладнень у взаємовідносинах з оточуючими і до конфліктів, котрі також викликають загострення захворювання. Постійний внутрішній конфлікт призво-дить до того, що з’являється схильність до „застрявання” на неприємних пережи-ваннях, а це створює умови для підвищення тиску. Таким чином, створюється характерне для психо-сома-тичних хвороб, зокрема есенціальної гіпертензії, хибне коло: психічні переживання, конфлікти призводять до виникнення гіпертензії, котра, в свою чергу, ускладнює психологічний стан. Внутрішній конфлікт може проявлятися в тривожних побоюваннях за своє здоров’я, в прикутості уваги до хвороби, в іпо-хондричній фіксації на різних відчуттях, можливо – в істеричних реакціях, депресії.
Другим за актуальністю для хворих на гіпертензію є внутрішній конфлікт в сфері матеріального забезпечення. Відомо, що найчастіше артеріальна гіпертензія зустрі-ча-ється, з одного боку, серед малозабезпечених груп населення, а, з другого, - серед порівняно багатих людей. Тому конфлікт в цій сфері може бути подвійного роду, хоча в обох випадках людина відчуває напругу через свою матеріальну незадоволеність.
В першому випадку мова йде про надто актуальну незадоволену потребу в їжі, одязі і т. д., тобто власне про незадоволеність вітального фізіологічного рівня організму, загрозу виживанню, життєздатності. Такі ситуації являють собою екстремальні умови в житті людини та сприяють виникненню підвищеної психічної напруги, негативних емоцій та тривожності. Такий тривалий внутрішній конфлікт призводить до появи артеріального тиску, розвитку гіпертензії.
В другому випадку людина, маючи достатній рівень добробуту, прагне до постійного підвищення свого матеріального рівня життя. Для хворого на гіпер-тензію характерною є підви------щена пси-хічна активність у всіх справах: надмірна зануреність в роботу, прагнення до досягнень, відчуття дефіциту часу, поспішність, прагнення встигнути зробити як можна більше. Все це сприяє виникненню постійної психічної напруги, що приво-----дить до підвищення тиску.
Багато хворих на есенціальну гіпертензію мають внутрішній конфлікт в сфері родинного життя. Самий основний конфлікт в родині – це незадоволеність відносинами з чоловіком (дружиною), що може бути зумовлено як нещирістю спілкування, так і незбігом потреб (мотивів) членів сім’ї. Надмірно підвищена вимогливість і критичність до себе та до інших і, водночас, стриманість часто не дозволяє хворим на гіпертензію вступати в суперечки, дово-дити- сво-ю -думку, і вони угамовують конфлікт в собі, що призводить до накопичення негативних емо-----цій -внутрішньоконфліктних переживань. В деяких випадках відсутність зворотнього зв’язку в спіл-куванні чи його недосконалість призводить до глибоких внутрішньоособистісних конфліктів і навіть до розлучень. Члени такої родини відчувають дефіцит любові, турботи і підтримки.
Другий за актуальністю конфлікт в родинній сфері – це конфлікт „батьки – діти”. Психологічний клімат батьківської родини визначає стиль поведінки і тип спілку-вання в родині, яку потім створює доросла людина. Той факт, що есенціальна гіпертензія часто зустрічається у членів однієї родини, може інтерпретуватися як „психологічне успадкування” зокрема таких рис як чемність, слухняність, стри-маність, відповідаль-ність. Конф-лікти -між -батьками гіперто-ні-ка-ми вимогливи-м-и-кон-тро-лю-ючи---ми, очікуючими від дитини поступ-ли-вості і слухняності при суво-рому і жорст-кому вихованні) і дітьми в більшості випадків відбуваються через те, що перші надто опікуються останніми, намагаючись нав’язати їм свою волю.
Конфлікти, які стосуються родинного життя, можуть зустрічатися не тільки у сімейних людей, але й у самотніх, для яких родина є нереалізованою цінністю.
Сфера „робота” також є однією з найбільш внутрішньоконфліктних сфер життя для хворих на гіпертензію. За нашими спостереженнями, для хворих на гіпертензію властивий роботоголізм – тип поведінки, що характеризується прагненням до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Хворий на гіпер-тензію перевантажує себе через своє підсвідоме честолюбство, він хоче все зробити „на всі 100%”, він не може передоручити роботу. Надмірна вимогливість гіпертоніка змушує його досягати свого благополуччя в роботі, кар’єрі. Його працелюбність характеризується надмірною зануреністю в роботу, без відпочинку, без переключення на інші заняття, прагненням встигнути зробити якомога більше. Для нього дуже важливо, чого від нього очікують і що про нього говорять інші люди. Хворий на гіпертензію часто не задоволений своєю працею через неможливість реалізувати свої надмірно завищені наміри.
В іншому випадку, стан внутрішнього конфлікту в сфері роботи може означати незадоволеність наявною роботою, невідповідністю її своїм можливостям, здібностям та прагненням. Конфлікт між ціннісними орієнтаціями, такими як творчість, виз-нан-ня, самореалізація та пізнання, з одного боку, та актуальністю вітально-мате-ріальних цінностей, з другого боку, призводить до психологічної напруги, підви-щення тиску.
Отже, вищезгадані життєві сфери (здоров’я, матеріальне забезпечення, сім’я та робота) визначають зміст переважної більшості внутрішньоособистісних конф-ліктів хворих на АЕГ. Проміжне місце в структурі внутрішніх конфліктів займають такі сфери, як кохання, друзі, творча діяльність, актив-н-е -життя. Найменш конфлікт-ними є сфери пізнання інтелек-туальний роз-ви-ток), можливість сприймання краси природи та мистецтва, впевненості в собі, свободи як незалежності у вчинках і діях.
Проведений аналіз емпіричних даних, отриманих з допомогою методики “Сім станів”, виявив низку психологічних особливостей процесу переживання внутріш-ньо-особистісних конфліктів (див. таблицю 2).
Так, хворим на есенціальну гіпертензію порівняно зі здоровими більшою мірою притаманні такі особливості переживання внутрішньоособистісних конфліктів: виразний внутрішній “вакуум” (відчуття внутрішньої порожнечі, відсутність інтересу до будь-чого); значна внутрішня тривога, що проявляється як відчуття безпорад-ності, невпевненості, безсилля перед загрозою; пригнічений настрій (депресія); апатія, що проявляється в емоційній байдужості до подій, редукції інтересів.
Таблиця 2
Кількісна характеристика емоційних проявів внутрішньоособистісних конфліктів
Особливості
переживання
внутрішньо-- особистісних конфліктів | Група
хворих
(2-а стадія АЕГ) | Група
здорових | Показник
t-критерію Стьюдента | Рівень
достовірності
розрізнень | Різниця
середніх
середнє | станд. відхи-лення | середнє | станд. відхи-лення
Внутрішній вакуум | 2,39 1,45 | 1,31 0,94– | 2,831 | ,006– | 1,084
Внутрішня тривога | 3,96 2,42 | 2,43 1,66– | 3,694 | ,000– | 1,538
Депресія | 2,72 1,34 | 1,50 1,21– | 3,356 | ,001– | 1,212
Апатія | 2,36 1,80 | 1,33 1,09– | 2,717 | ,008– | 1,038
За суб’єктивними самооцінками по тесту „Шкала оцінки дискомфорту” (див. таблицю ) та проективною методикою „Тестова самоідентифікаційна система” було виявлено, що для хворих на есенціальну гіпертензію порівняно зі здоровими до-сліджуваними характерний достовірно підвищений показник суб’єктивно відчутного дискомфорту, внутрішньо-конфлікт-ного переживання.
Таблиця 3
Рівні вияву у досліджуваних суб’єктивного внутрішнього дискомфорту
Рівень дискомфорту | Хворі 2-а стадія АЕГ (70 осіб = 100 %) | Здорові (70 осіб = 100 %)
кількість осіб | % | кількість осіб | %
Високий | 13 | 18 | 3 | 4
Помірний | 43 | 62 | 18 | 26
Низький | 14 | 20 | 49 | 70
Рівень внутрішньоособистісної конфліктності позначається на психологічних властивостях хворих. Так, за тестом Міні-мульт, виявлено, що для хворих на гіпер-тензію, порівняно зі здоровими, є характерними значно (р ,05) підвищені (але в межах норми) показники іпохондрії, депресії, психастенії та знижена гіпоманія (тобто оптимізм, життє--любство); а за „Самооцінками рівня психо-емоційної напруги” хворим на гіпер-тензію (2-ої і 3-ої стадії) притаманні достовірно підвищені значення тривожності, відчаю та депресії порівняно зі здоровими, у яких достовірно вищим є значення свідомої агресивності. Вищезгадані психологічні властивості, як свідчать результати аналізу, можуть виступати емпіричними показниками внут-рішньо-осо-бистісних конфліктів.
Внутрішньоособистісні конфлікти можуть також породжуватися психологічними ком-плек--сами поєднанням установок, емоцій, думок, негативних переконань, вчин-ків). Для дослід-ження психологічних рис-комп-лексів, що зумов-люють враз-ливість до дії стресогенних чинників використано бесіду за розробленим нами варіантом автобіографічного інтерв’ю (за схемою Е. Еріксона). В процесі автобіо-графічного інтерв’ю було виявлено такі комплекси, що сфор-мувалися на певних життєвих стадіях при розв’язанні психосоціальних конфліктів і „криз зрілості”. Так, більшості хворих на гіпертензію притаманне почуття недовіри як до зовнішнього світу, так і до себе (невпевненість щодо майбутнього, своїх можливостей, оточуючих); почуття сумніву, невпевненості в собі; їм властиве почуття обов’язку, сумлінність, відповідальність; підвищена вимогливість та критичність до себе та до інших; прагнення до самореалізації, до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Ці психологічні риси-комплекси є підґрунтям (умовою) виникнення внутрішньо-осо-бистісних конфліктів в різних сферах життя, оскільки зумовлюють враз-ли-ві-с-т-ь їх носіїв до- дії -загальних стресо------генних чинників.
Ми помітили, що незабаром після діагностики результати тестування охоче обго-ворюються хворими вході наших психокорекційних бесід і психодіагностики. Ми мали можливість спостерігати різні емоційні реакції хворих на їхні результати, що зводяться в основному до двох типів реакцій. Одні хворі впізнавали в результатах самих себе, підтверд-жуючи “образ самого себе”. Інша група хворих не зовсім погоджувалася з цим відразу, тому що багато їхніх внутрішніх конф-лік-тів перебували на несвідомому рівні, у стані витиснення. Ми пояснювали хворим, що це тільки об'єктивні факти, які в силу своєї проблематичності в житті можуть і не усвідомлюватися, проте пов'язані з цими фактами життєві обставини не дадуть про себе “забути” і будуть часто нагадувати про себе в силу їхньої гос-т-рої проблема-тичності.
Тактика психологічної бесіди з хворим будувалася таким чином, щоб надати йому можливість рефлексивного скорочення розриву між “Цінністю” та “Наявністю” його нерозв'язаних проблем. Теоретично тут передбачалося зближення смисло-утво-рюючого мотиву (певної життєвої цінності) з уявленням про шляхи його реалізації. Бесіда з хворим проходила, як правило, у діалогічному стилі “активного вислу-ховування хворого”, запропонованим Карлом Роджерсом. Важливим елементом її було встановлення достатньо емпатійного контакту та діалогічної форми спілку-вання, до якої багато хто з наших хворих не звик, ототожнюючи спочатку психолога з лікарем та якийсь час очікуючи встановлення знайомої їм традиційної директивної форми спілкування: “питання лікаря - відповідь пацієнта”. І лише пізніше можна було обговорити найбільш актуальні для хворого проблеми, які “містилися” в “розриві” між “Цінністю” та “Наявністю” (у випадку більш високого показника по “Цінності” у певній життєвій сфері). Такий напрямок діалогу “за розривами” охоче підхоплювався хворими, оскільки це забезпечувало безпосередній вихід на їхні внутрішні конфлікти. Саморозкриття хворого в бесіді забезпе-чу-валося, по-перше, завдяки можливості додаткового осмислення проб-леми, по-друге, завдяки “акцен-туванню” можливостей його компенсаторного або резервного фонду, котрий ним раніше відкидався. Специфіка проведених із хворими бесід щоразу залежала від конкретної ситуації, їх індивідуальності. Однак, якщо все-таки спробувати структу-рувати бесіду із хворим на основі отриманих результатів, то умовно можна виділити два змістовних аспекти її проведення.
Перший аспект – спроба переглянути ставлення до “Наявності” у випадках, коли “Цінність” різко перевищує “Наявність”. Передбачити можливість скорочення “розриву” за рахунок використання всіх резервних можливостей вирішення проблеми.
Другий аспект - спроба нейтралізувати суб'єктивну, хворобливу гостроту не-реалізованої цінності, тобто переключити по можливості “фокус уваги” на тимчасову перспективу рішення життєво важливих проблем, на відносність і минущий характер того, що внутрішньо вважається “нереалізованим ідеалом”. В цьому випадку мова йде не про дезактуалізацію цінності як такої, а радше про зміну її емоційної переробки, зняття афективних компонентів у переживанні завдяки мобілізації інших смисло-утворюючих мотивів.
Кінцевий вибір тактики діалогу з хворим можливий лише в ході самої бесіди на етапі, коли вже чітко “вимальовується” специфіка конкретного випадку.
Розділ - „Програма психологічної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію” - присвячено розробленому на основі отриманих даних комплексу рекомендацій, спрямованих на формування навичок ауто--сугестії у хворих на гіпертензію. Наша психологічна корекція передбачала активну участь в ній самого хворого на всіх її етапах.
Досліди П. І. Буля та А. Т. Філатова виявили, що з усіх мимовільно функ-ціонуючих систем людського організму серце та судини найбільш доступні пси-хічним впливам.
На першому етапі в процесі когнітивної психологічної корекції вивчаються помилки в міркуваннях хворого про причину хвороби і в його інтерпретації своїх відчуттів.
В оптимістичному тоні хворого знайомлять з результатами отриманих медич-них аналізів, внаслідок чого має формуватись сприятлива лікувальна перспек-тива. Об'єктивно оцінюються фактори, що сприяють виникненню та підтриманню хворобливого стану, визначаються шляхи і можливості їх усунення і профілактики.
Далі визначається план психологічної корекції, який стосується режи-му, дієти, медикаментозних та фізіотерапевтичних засобів лікування.
Враховуючи високу афектогенну значущість АЕГ для хворих, психолог будує свої бесіди так, щоб вони справляли заспокійливий вплив.
Труднощі діагностики АЕГ на ранніх етапах і вразливість психіки хворого вима-гають обов’язкового дотримання деяких деонтологічних прийомів:
1. Дезактуалізувати значимість наявних хворобливих проявів і по змозі пере-вести увагу хворого з турботи про власне здоров’я на інші соціально значимі цілі.
2. Усунути страх та тривогу за результати застосування клінічних методів досліджен-ня.
3. Не коментувати негативно попередні етапи обстеження і лікування.
4. До всіх висловлювань хворого ставитися з увагою, оскільки категоричне заперечення хвороби підриває довіру хворого до лікаря і лікування.
5. Систематично пояснювати суть і позитивне значення всіх лікувальних заходів.
На нашу думку, психічний спокій повинен бути фоном, на котрому справляють свій вплив інші лікувальні фактори. З самого початку формується позитивна уста-новка щодо способів психологічної корекції та лікування взагалі.
На другому, охоронному етапі, враховуючи наявність астенії, доцільно рекомендувати хворим аутосугестію. До речі, аутосугестію та гіпнотерапію при лікуванні хворих на АЕГ застосовували К. І. Платонов, П. І. Буль та інші.
Слід зазначити, що вже саме занурення хворого в аутосугестивний стан сприяє зниженню систолічного тиску на 15–25 мм ртутного стовпа і діасто-ліч-ного – на 10–15 мм (П. І. Буль, 1974).
Лікувальні навіювання спрямовуються на формування почуття загального за-спо-коєння, на розслаблення м’язів, розширення кровоносних судин і зниження арте-рі-аль-ного тиску. Самонавіюється спокійне ставлення до роботи серця, котре працює ритмічно, автоматично. Виробляється впевненість в сприятливому закін-ченні хвороби, зміцнення волі і самовладання хворого в психо-травмуючих обста-винах. Звертається увага на зменшенні і зникненні дратівливості, головного болю, порушення сну.
Методика аутосугестивної корекції.
Техніку проведення аутосугестивного заняття можна поділити на 4 періоди: 1) підготовчий, 2) період загальноседативної аутосугестії, 3) період лікувального самонавію-вання, 4) вихід з стану самонавіювання.
Підготовчий період охоплює детальне вивчення психологом психоанамнезу, що дозволяє отримати відомості про особистість хворого і характер наявного захворювання.
З хворим обов’язково проводиться бесіда, в якій пояснюється фізіологічна суть аутосугестії, її лікувальні властивості та можливості. В процесі бесіди повинно сформуватися зацікавлене ставлення хворих до цього методу лікування. На цьому етапі проводиться вивчення віри хворого в можливості психо-логічної корекції.
На ефективність аутосугестії впливає навколишня обста-новка – тиша, змен-шення освітлення кабінету, зручне положення хворого і т. д.
Період загальноседативної аутосугестії хворих на АЕГ. Пропонуємо усунути всі сторонні подразники, відключитися від особистих переживань, розслабити м’язи обличчя і всього тіла, пори-нути в стан фізичного спокою, повного внутрішнього заспокоєння. В цей час спокій починає пере-ходити в дрімоту, фіксується спокійне, рівне дихання і ритмічна робота серця.
Зміст лікувального самонавіювання, яке здійснюється в му періоді, спря-мо-ваний на зняття невротичних симптомів, нормалізацію роботи серця і арте-ріального тиску.
На перших заняттях можна зробити самонавіювання загальноседативного харак-теру приблизно такого змісту: “З кожним днем, з кожним наступним заняттям я стаю більш спокійним і врівноваженим. Все те, що раніш турбувало і дратувало мене, віднині не порушує мого спокою і самопочуття. До всього, що відбувається навколо, я ставлюся абсо-лютно спокійно. Вдома, на роботі я спокійний, врівно-важений, стриманий. Це відзначаю я сам та оточуючі. Це внутрішнє заспокоєння супроводжує мене скрізь”.
Артеріальна есенціальна гіпертензія часто супроводжується різними неприєм-ними суб’єк-тивними відчуттями з боку серця, що зумовлені порушеннями ритму, функціо-нальною чи органічною коронарною недостатністю. Тому, починаючи з 4-го заняття, можливе лікувальне самонавіювання такого змісту: “Я перебуваю в стані повного внутрішнього заспокоєння. Заспокоєння моєї нервової системи сприятливо впливає на весь мій організм, особливо на роботу серця та кровоносних судин. Нормалізується робота мого серця, воно працює чітко, ритмічно, добре, автоматично, і я не прислухаюся до його роботи. З кож-ним днем стан мого здоров’я покращується, нормалізується артеріальний тиск. Нормалізується робота нервових центрів, що регулюють висоту артеріального ти-ску. Зникають неприємні відчуття в голові і в ділянці серця. З кожним днем моє самопочуття покращується”.
Команди самонавіювання промовляються впевненим голосомабо подумки), під час заняття вони повторюються 2–3 рази, що підвищує їх результативність. Зняття невротичних симптомів, нормалізація роботи серця і артеріального тиску роблять хворого більш піддатливим для аутосугестії на подальших етапах.
Вихід з стану самонавіювання хворих здійснюється повільно, що дозволяє уникнути непри-ємних відчуттів. Обов’язкові позитивні вітальні установки, само-навіювання доброго само-почуття, впевненості в собі, спокою.
В процесі психологічної корекції увага хворого зосереджується на пози-тивних зрушеннях в стані здоров’я. Зацікавленість хворого в процесі лікування повинна підтримуватися психологом в бесідах, що передують аутосугестії. В бесідах дезактуалізується значущість наявних невро-зоподібних симптомів, змінюється ставлення до хвороби, форму-ється спокійно-очікувальне ставлення до неї. Здійс-ню-ється дезактуалізація значу-що-сті тих причин сімейно-побутового чи виробничого характеру, котрі сприяли виникненню хвороби.
Заняття проводяться через день, тривалістю 1,5 години.
Третій етап активізуючої психокорекції: хворий виконує вправи аутогенного тренування. Останнє призначається для активної протидії хворобі.
Аутогенне тренування знижує емоційну напруженість, позитивно впливає на вегетативну нервову систему. Стабілізація її робить хворого більш впевненим, попереджує емоційно-стресові стани, змінює його ставлення до хвороби, усуває фіксацію на хворобливих відчуттях, формує спокійно-очікувальне
