Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Васильєва Оксана Вікторівна

УДК 37.03“18/19

Формування морально-естетичної культури учнівської

молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині

(кінець ХІХ – початок ХХ століття)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків - 2006

Дисертацію є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному

університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Золотухіна Світлана Трохимівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди, завідувач

кафедри загальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Мельничук Сергій Гаврилович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

завідувач кафедри початкового навчання

та соціальної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Відченко Алла Гаврилівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди, професор

кафедри історії педагогіки та порівняльної

педагогіки.

Провідна установа: Луганський національний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ

Захист відбудеться “25 травня 2006р. о _10_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215 В.

Автореферат розіслано 22__квітня___ 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розбудова суверенної, демократичної, правової держави вимагає використання заходів, спрямованих на розвиток у громадян духовності, виховання патріотизму та поваги до історичної спадщини українського народу, “впровадження у суспільну свідомість співвітчизників загальнолюдських моральних цінностей” “Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, с.53. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є пошук засобів формування морально-естетичної культури молодого покоління України.

Одним із шляхів вирішення цих питань є опанування історико-педагогічного досвіду, в якому зосереджено досягнення вітчизняної педагогічної науки та національно-культурні традиції українського народу. Хорове мистецтво – це втілена в звукові краса людської душі, жива скарбниця духовно-моральних та естетичних ідеалів народу. Протягом століть воно було провідником високого складу почуттів та думок і мало величезний виховний потенціал у формуванні морально-естетичної культури молодого покоління українців.

Разом з тим у сучасному молодіжному середовищі спостерігається негативне ставлення до хорового мистецтва, однобічне уявлення про хор як примітивне і колективно-усереднювальне явище.

Звернення до історичного періоду кінця ХІХ – початку ХХ століття зумовлено зростанням у цей час уваги педагогічної громадськості до проблеми формування морально-естетичної культури учнівської молоді, а також духовним оновленням та національним відродженням українського хорового мистецтва.

Аналіз стану наукової розробки досліджуваної проблеми свідчить, що педагогами і просвітниками минулого порушено чимало питань з цієї проблеми, які не втратили актуальності і сьогодні. Серед них: доведення необхідності взаємозв’язку морального та естетичного виховання (Х. Алчевська, П. Каптерєв, С. Миропольський, В. Острогорський, М. Сумцов, К. Ушинський, П. Юркевич); розкриття сутності окремих складників морально-естетичної культури (Г. Ващенко, О. Мамонтов, І. Огієнко, М. Сумцов, П. Юркевич); визначення мети, завдань, засобів та умов формування морально-естетичної культури молоді (Б. Грінченко, А. Калмикова, П. Каптерєв, В. Кіпріянов, С. Миропольський, В. Лебедєв, Є. Оболенський, С. Русова).

Узагальнення результатів сучасних наукових пошуків з проблеми формування морально-естетичної культури учнівської молоді дозволяє констатувати, що ця проблема розглядалася в різних напрямах. Так, філософські підходи до визначення поняття морально-естетичної культури представлено в працях А. Арнольдова, А. Веселаго, В. Долумана, В. Діденко, М. Кагана, В. Федотової, Т. Холостової, В. Шинкорука, О. Уледова; психологічне обгрунтування проблеми знаходимо в дослідженнях С. Прокоф’євої-Акопової, Б. Теплова, М. Яновської; розкриття методологічних аспектів і загальнотеоретичних основ побудови цілісного навчально-виховного процесу, спрямованого на формування морально-естетичної культури, має місце в роботах О. Аліксійчука, Н. Гавриловець, І. Ільїної, В. Кудрявцевої, А. Лаанамяе, О. Мандрик; висвітлення сутності, змісту, форм і методів формування морально-естетичної культури різними засобами мистецтва, зокрема хоровим, відображено в експериментальних дослідженнях Л. Луганської, О. Опалюка, О. Рудницької, Л. Сбитнєвої, Г. Шевченко, О. Шкуріна.

Історико-педагогічні питання формування морально-естетичної культури учнівської молоді опосередковано розглядаються в дисертаціях О. Кін, Н. Роман, Ш. Рзаєва, А. Соколової у контексті висвітлення педагогічної спадщини провідних вітчизняних педагогів С. Миропольського, М. Сумцова, Г. Хоткевича, Я. Мамонтова, а також у працях Т. Грищенко, Л. Іванової, М. Маріо, О. Овчарук, О. Панасенко, О. Цвігун з проблем розвитку освіти України, зокрема музичного виховання та освіти.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури та дисертаційних робіт можна зробити висновок, що проблема формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу на Слобожанщині в досліджуваний період не була предметом цілісного історико-педагогічного дослідження. В означених вище роботах відсутні висвітлення взаємозв’язку між моральним та естетичним компонентами духовної культури, розкриття регіонального аспекту проблеми. Поза увагою дослідників залишилися узагальнення досвіду формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва вищих навчальних закладів означеного історичного періоду й визначення значення світської хорової музики в процесі її формування.

Таким чином, актуальність проблеми і відсутність цілісного історико-педагогічного дослідження формування морально-естетичної культури засобами хорового мистецтва з метою творчого використання національного досвіду в сучасних умовах зумовило вибір теми “Формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)”.

Зв’язок роботи з науковими планами й темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою наукового дослідження кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних закладах” (РК №200199004104).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 6 від 31.10. 2003р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології України (протокол №10 від 23 грудня 2003р.).

Мета дослідження – на основі вивчення, систематизації історико-педагогічних джерел, хорознавчої та мистецькознавчої літератури, архівних документів здійснити цілісний аналіз педагогічної теорії та узагальнити досвід формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан і напрями наукової розробки проблеми.

2. Розкрити сутність поняття “морально-естетична культура” в філософській та педагогічній теорії досліджуваного періоду.

3. Визначити роль хорового мистецтва у формуванні морально–естетичної культури молоді в означений історичний період та схарактеризувати його засоби.

4. Обґрунтувати етапи розвитку ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва та встановити його провідні тенденції

5. Узагальнити досвід з означеної проблеми на Слобожанщині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

6. Накреслити перспективи творчого використання набутого досвіду формування морально-естетичної культури учнівської молоді в практиці сучасної вищої освіти.

Об’єкт дослідження: процес формування духовної культури молоді кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Предмет дослідження: теорія та практика формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Слобожанщині.

Методологічною основою дослідження є: теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності, науковості, доказовості; загальнофілософські висновки про діалектичне розуміння сутності історико-педагогічного процесу, про взаємозв’язок усіх явищ суспільства; методологічні положення “Концепції національного виховання”.

Науковий пошук здійснювався на принципах об’єктивності, історизму, єдності теорії і практики, детермінізму, науковості та системності.

Теоретичну основу дослідження становлять:

- положення та рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в різних закладах освіти (А. Бойко, В. Гриньова, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, І. Прокопенко, Г. Троцко, О. Попова);

- педагогічні ідеї, концепції відомих учених і педагогів означеного історичного періоду з питань формування морально-естетичної культури молоді (О. Гіляров, С. Гогоцький, М. Грот, П. Каптерев, С. Миропольський, С. Русова, П. Юркевич);

- теорії мистецтвознавства щодо розвитку національної музичної культури (Б. Асаф’єв, В. Діденко, Р. Дудик, Т. Зацепіна, А. Мірошникова, С. Мельничук, О. Рудницька, Є.Федотов);

- концепції розвитку національної системи освіти і педагогічної думки (А. Відченко, С. Золотухіна, Н. Дем’яненко, О. Джура, О. Микитюк, О. Овчарук, Н. Побірченко М. Маріо, О. Сухомлинська, О. Цвігун, Л. Штефан, М. Ярмаченко);

- теоретичні положення про формування музично-естетичної культури (Т. Грищенко, Л. Луганська, С. Мельничук, Н. Роман, Л. Сбитнєва, А. Соколова, Т. Смирнова, Г. Шевченко).

Методи дослідження. У ході наукового пошуку використано комплекс методів, які традиційно застосовуються в історико-педагогічних дослідженнях, а саме: загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, зіставлення, узагальнення тощо) та історичні (порівняльно-історичний, історико-типологічний, історико-структурний, ретроспективний), що дало можливість простежити в динаміці становлення і розвиток питань визначення мети, змісту, форм, засобів формування морально-естетичної культури учнівської молоді Слобожанщини досліджуваного періоду.

Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використовувалися історична і сучасна науково-педагогічна література; циркуляри Міністерства народної освіти з проблеми, яка вивчається; протоколи засідань педагогічних рад харківських гімназій, матеріали про діяльність учнівських хорових колективів середніх та вищих навчальних закладів Харкова, статути хорових товариств і музичних організацій Слобожанщини та звіти про їхню діяльність.

Опрацьовано педагогічні журнали досліджуваного періоду, а саме: “Журнал Министерства народного просвещения”, “Русская школа”, “Русский начальный учитель”, “Світло”, часопис “Киевская старина”, а також періодичні видання харківської губернії “Харьковский календарь при Губернском статистическом комитете”, “Харьковские губернские ведомости” і “Южный край”.

У ході дослідження поглиблено аналізувалися архівні матеріали Центрального державного історичного архіву України м. Києва ЦДІАУ - фонд 707 “Канцелярія попечителя Київського навчального округу”, Музею – архіву літератури і мистецтва м.Києва – фонд 175; Державного архіву Харківської області (ДАХО) фонд 3 - “Канцелярия Харьковского губернатора”, фонд 29 “Общества и союзы”, фонд 40 – “Харьковская духовная консистория”, фонд 200 “Правление Харьковского общества распространения грамотности в народе”, фонд 265 “Харьковская первая мужская гимназия”.

У ході наукового пошуку використовувалися матеріали відкритих фондів і фондів рідкісної книги: Національної бібліотеки імені В. Вернадського, Харківської державної бібліотеки імені В. Короленка, Центральної наукової бібліотеки національного університету імені В. Каразіна.

Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець ХІХ – початок ХХ ст. Характерною рисою цього періоду були позитивні зрушення у справі музичної освіти засобами хорового співу: створення музично-просвітницьких осередків (хорових товариств, музичних гуртків); активізація музично-просвітницького руху; підвищення уваги педагогічної громадськості до проблеми формування морально-естетичної культури засобами хорового мистецтва. Надбанням цього періоду було також і прийняття значної кількості офіційно-нормативних документів про організацію вокально-хорової справи в закладах освіти, що суттєво вплинуло на формування морально-естетичної культури засобами хорового мистецтва.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше: подано цілісний аналіз проблеми формування морально-естетичної культури учнівської молоді на Слобожанщині наприкінці ХІХ – початку ХХ століття; розкрито сутність поняття “морально-естетична культура”; визначено роль засобів хорового мистецтва у формуванні морально-естетичної культури учнівської молоді; узагальнено досвід формування морально-естетичної культури (з’ясовано зміст діяльності учнівських хорових колективів, встановлено напрями і форми роботи музично-просвітницьких і хорових товариств, виявлено специфіку підготовки керівників хорів та вчителів співу); схарактеризовано внесок провідних педагогів та хорових диригентів Слобожанщини досліджуваного періоду в розвиток духовної культури молодого покоління (організація учнівських хорів, створення хорових композицій, участь в хорових товариствах, викладання співу в середніх та вищих навчальних закладах); накреслено перспективи творчого використання вітчизняного досвіду формування морально-естетичної культури молоді в сучасних умовах.

Уточнено соціально-педагогічні чинники, що впливали на формування морально-естетичної культури учнівської молоді в означений історичний період на Слобожанщині (існуюча система середньої та вищої освіти, рівень розвитку хорового мистецтва, організація вокально-хорової справи, професійно-правовий статус вчителя співу).

Подальшої конкретизації набули форми музично-просвітницької та благодійної діяльності учнівської молоді, які сприяли її духовному зростанню.

У науковий обіг введено маловідомі архівні матеріали, документи, факти, що розширюють уявлення про формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що виявлені в ході наукового пошуку теоретичні положення, фактичний матеріал втілено в розробку спецкурсу з хорознавства “Музично-просвітницька діяльність хорових товариств і культурно-просвітницьких організацій на Слобожанщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)”.

Матеріали дисертації впроваджено в навчально-виховний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 37 від 12 квітня 2006р.), Харківської державної академії культури (довідка № 38-01-60 від 31 січня 2006р.).

Теоретичний і практичний матеріал дослідження може бути використано у викладанні лекційних курсів з історії педагогіки та методики музичного виховання, під час підготовки курсових і дипломних робіт у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ- ІV рівнів акредитації.

Вірогідність та наукова обґрунтованість результатів дослідження і його основних висновків забезпечується широким колом архівних матеріалів, системним аналізом дослідницьких матеріалів, застосуванням комплексу методів, адекватних меті, предмету, завданням дослідження, позитивним упровадженням результатів дослідження в практику навчально-виховного процесу сучасних вищих навчальних закладів Харкова.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати й висновки дисертації доповідались та обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2002-2005рр.); Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених спадщині великого вітчизняного педагога К.Д. Ушинського (Одеса, 2003); міжнародних науково-практичних конференціях “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002), “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004); Науково-практичних конференціях молодих вчених (Харків, 2003 - 2005).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 14 одноосібних публікаціях, що відтворюють зміст дисертації, з них 8 – у провідних наукових фахових виданнях, 6 – матеріали конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків (4). Загальний обсяг роботи становить 228 сторінок, з них основного тексту 186 сторінок, список використаної літератури охоплює 450 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено хронологічні межі та схарактеризовано джерелознавчу базу, відображено форми апробації і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Аналіз ступеня дослідженості проблеми” виявлено та схарактеризовано основні напрями наукової розробки проблеми. Так, перший напрям представлено сучасними працями, в яких розглянуто філософські підходи до визначення сутності поняття “морально-естетична культура” як: форми існування духовної культури (В. Діденко, М. Каган), системної якості духовної сфери суспільства (А. Уледов), інтегративного компоненту духовної культури (В. Шинкарук), сукупності моральних та естетичних цінностей (В. Федотова, Т. Холостова), активної творчої діяльності, спрямованої на засвоєння світу (А. Арнольдов); уточнено роль та функції мистецтва у формуванні морально-естетичної культури (В. Діденко, М. Каган) та з’ясовано механізм взаємодії релігії і мистецтва у формуванні морально-естетичної культури на різних історичних етапах (А. Веселаго, В. Дулуман).

Другий напрям включає монографії, науково-методичні праці психолого-педагогічного спрямування, в яких розкрито сутність морально-естетичної культури, як: сформованість сприймати в моральному прекрасне (Н. Гавриловець), наявність в індивіда певних якостей (гуманістичного світогляду, естетичного ідеалу, ціннісних орієнтацій, естетичної творчості) (О. Аліксійчук, О. Мандрик), сукупність знань, переконань та активної творчої діяльності (А. Лаанамяе); обґрунтовано та експериментально перевірено засоби формування морально-естетичної культури в процесі навчання та виховання (О. Аліксійчук, Ю. Мандрик, Н. Ільїнська, М. Яновська), в різних видах мистецької діяльності (Л. Луганська, О. Опалюк, Л.Сбітнева, Н.Чернуха, О. Шкурін), а також визначено технології формування морально-естетичної культури як складника професійної культури (В. Гриньова, В. Кудрявцева).

До третього напряму увійшли суто мистецтвознавчі праці Н. Андрос, М. Гордійчука, Г. Дзюби, Р. Дудик, Т. Зацепина, В. Іванова, А. Мірошникової, в яких виявлено етапи становлення хорового мистецтва та його місце в національній музичній культурі; визначено внесок видатних українських музикантів у розвиток музичної освіти засобами хорового співу.

Четвертий напрям презентує праці історико-педагогічного спрямування, в яких розкрито рівень музично-педагогічної думки в Україні на початку ХХ ст. (О. Овчарук), музично-естетичного виховання і музичної освіти у вітчизняних гімназіях кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Т. Грищенко, О. Цвігун); окремі аспекти морального та естетичного виховання в педагогічній спадщині та діяльності видатних педагогів Слобожанщини Х. Алчевської, Б. Грінченка, С. Миропольського, С. Русової, М. Сумцова, Г. Хоткевича (О. Жукова, О. Кін, М. Маріо, А. Соколова, Н. Роман, Ш. Рзаєв).

Однак проведений аналіз численних матеріалів засвідчує відсутність на сьогодні цілісного історико-педагогічного дослідження, предметом якого було б формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу на Слобожанщині кінця ХІХ – початку ХХ ст., що й зумовило науковий пошук.

У другому розділі “Теоретичні питання формування морально-естетичної культури учнівської молоді кінця ХІХ – початку ХХ ст.” розглянуто морально-естетичну культуру як актуальну проблему вітчизняної філософської думки кінця ХІХ – початку ХХ ст.; розкрито сутність поняття “морально-естетична культура” в педагогічній теорії досліджуваного періоду; визначено роль засобів хорового мистецтва у формуванні морально-естетичної культури учнівської молоді.

У ході дослідження встановлено, що глобальні зміни в життєдіяльності суспільства кінця ХІХ – початку ХХ ст. вплинули на розвиток вітчизняної філософської думки. Вони проявилися в боротьбі між різними філософсько-естетичними напрямами: ідеалістичним (О. Гіляров, С. Гогоцький, М. Грот, О. Козлов, П. Ліницький, П. Юркевич), ліберально-демократичним (М. Драгоманов, О. Потебня), революційно-демократичним (П. Грабовський, М. Коцюбинський, Л. Українка, І. Франко), націоналістичним (М. Грушевський, Т. Зінківський, П. Куліш).

Проте названі напрями мали і спільні риси, такі як: підвищена увага до проблем людини, зокрема її духовної сутності, морально-етична спрямованість філософських поглядів, розкриття взаємодії етики та естетики крізь призму мистецтва.

Аналіз праць вітчизняних філософів О. Гілярова “Передсмертні думки ХІХ ст. у Франції”, М. Грота “Основи морального обов’язку”, П. Ліницького “Витончена література і філософія”, П. Юркевича “Серце та його значення в духовному житті людини” та інших дозволяє зазначити, що в них були поставлені проблеми формування нового світогляду на етичних засадах, без раціоналістичних установок матеріалізму та позитивізму, орієнтованого на об’єднання індивідуальних прагнень в одній суспільній діяльності, заснованій на євангельському вченні (О. Козлов, П. Ліницький, П. Юркевич); обгрунтування ідеалу людини як духовно досконалої особистості з гармонією розуму та почуттів (О. Гіляров, М. Грот, П. Юркевич); врахування національної ідеї в духовному розвитку як умови збереження вищої моральності та цілісної народності (М. Грушевський, М. Костомаров, П.Куліш); визначення морально-виховного значення мистецтва як засобу спілкування та пізнання (О. Потебня), як форми почуттєвого сприйняття предметів (М. Тулов), встановлення його соціокультурної функції у формуванні духовної культури молоді (Л. Українка, І. Франко).

Вивчення та узагальнення спадщини українських філософів дало змогу встановити, що поняття “морально-естетична культура” в їхніх працях розглядалося в межах духовного світогляду, якому були б притаманні повага до людської індивідуальності, балансування між особистим і суспільним, відсутність формалізму у виконанні своїх моральних обов’язків, позитивна емоційна забарвленість моральної діяльності людини, гармонія між розумовою та емоційною сферами, висока національна свідомість.

У ході наукового пошуку з’ясовано, що педагогічна діяльність та світогляд вітчизняних філософів вплинули на розвиток педагогічної теорії означеного історичного періоду. Так, аналіз педагогічної спадщини освітян досліджуваного періоду, а саме: Б. Грінченка “Яка тепер українська школа”, П. Каптерєва “Про естетичний розвиток та виховання дітей”, Л. Оболенського “Моральне виховання у зв'язку з еволюційною теорією”, С. Русової “Національне мистецтво”, К. Ушинського “Про моральний елемент у вихованні”, “Людина як предмет виховання”, Я. Чепіги “Моральне внушіння у справі виховання”, П. Юркевича “Читання про виховання” – засвідчує, що провідні вітчизняні освітяни підкреслювали необхідність взаємозв’язку морального та естетичного виховання як умови формування гармонійно розвинутої особистості і як необхідного складника її духовної культури.

Результати наукового пошуку доводять, що категорія “морально-естетична культура” в педагогічній теорії означеного періоду ще не набула самостійного статусу і розглядалася опосередковано як мета або завдання виховання з наявним рівнем теоретичних ідей. Педагоги звертали увагу на необхідність формування в молоді якостей, що становлять основу морально-естетичної культури, а саме: здатність до гуманного світосприйняття навколишньої дійсності, розуміння та сповідання духовних цінностей як життєвого кредо, внутрішня потреба до самовдосконалення, до активних духовних пошуків, уміння відтворювати прекрасне в житті, розвинена національна свідомість, патріотизм, власна гідність та внутрішня свобода.

Аналіз історико-педагогічної літератури досліджуваного періоду, зокрема В. Белевича “Про необхідність підняти рівень естетичної освіти в сучасній школі”, В. Острогорського “Чи потрібна народному вчителю літературна освіта”, С. Миропольського “Про музичну освіту в Росії та Західній Європі”, С. Булгакова “Значення музики та співу в справі виховання і в житті людини”, довів, що педагоги минулого підкреслювали значення релігії, літератури і мистецтва у формуванні морально-естетичної культури молоді.

У ході наукового пошуку встановлено, що провідні освітяни, педагоги-музиканти кінця ХІХ – початку ХХ ст. вважали головним призначенням хорового мистецтва у формуванні морально-естетичної культури молоді розвиток її естетичних почуттів та художнього смаку, прищеплення моральних цінностей та етичних норм поведінки.

Доведено, що провідна роль хорового мистецтва у формуванні морально-естетичної культури учнівської молоді була зумовлена наявністю в ньому різноманітних засобів (хорові твори різних стилів і жанрів, репертуарні збірки та методичні посібники для занять хоровим співом, музично-педагогічні видання, хоровий спів, концертно-хорова практика), а також посилювалася його демократичністю, багатофункціональністю, гнучкістю в утворенні різних форм співацьких колективів, синтетичною та колективною природою хорового співу, глибоким емоційним впливом на особистість, глибинними національно-культурними традиціями та центральним місцем у музичній культурі українського народу.

Виявлено, що на формування морально-естетичної культури молоді засобами хорового співу впливали розвиток професійного та аматорського хорового руху; виникнення численних хорових товариств і поширення їх музично-просвітницької діяльності; організація вокально-хорової освіти; критичне ставлення музично-педагогічної громадськості до негативних явищ у постановці хорової справи в освітніх організаціях (нерозуміння збоку урядових установ виховного значення хорового мистецтва, низький професійний рівень та соціальний статус викладача співу, недостатнє методичне забезпечення навчального процесу); заходи урядових установ, спрямовані на покращення викладання хорового співу та організацію учнівських хорових колективів (обов’язкове викладання хорового співу в усіх навчальних закладах, організація музично-педагогічної освіти, видання методичних та репертуарних збірок, надання дипломованому викладачеві співів рівних прав з викладачами інших предметів).

Отже, усвідомлюючи важливість духовного розвитку молодого покоління, провідні філософи, освітяни та педагоги-музиканти досліджуваного періоду обґрунтували важливість формування морально-естетичної культури учнівської молоді та схарактеризували значний виховний потенціал засобів хорового мистецтва.

У третьому розділі “Досвід формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині кінця ХІХ – початку ХХ ст.” розкрито зміст діяльності хорових колективів середніх та вищих навчальних закладів; визначено напрями та форми роботи музично-просвітницьких та хорових товариств; виявлено специфіку організації підготовки керівників хорів та вчителів співу; накреслено перспективи творчого використання вітчизняного досвіду формування морально-естетичної культури молоді в сучасних умовах.

Результати наукового пошуку свідчать, що формування морально-естетичної культури учнівської молоді середніх та вищих навчальних закладів відбувалося у навчальному процесі, позаурочній, позашкільній та позааудиторній діяльності. Так, формуванню морально-естетичної культури учнівської молоді світських середніх навчальних закладів сприяли обов’язкові заняття хоровим співом, вивчення високохудожніх духовних і світських хорових творів, які розвивали естетичний смак та моральний світогляд; методичне забезпечення численними хоровими збірниками М. Єрошенко (1898р.), П. Злобіна (1902р.), О. Дзбанівського (1904р.), Г. Концевича (1904р.), І. Давидовича(1909р.), М. Анцева (1912р.) та інших; урядові документи спрямовані на оновлення навчального хорового репертуару за рахунок збільшення в ньому світських хорових творів (“Пояснювальна записка в доповненні до правил для учнів гімназій та прогімназій” 1889р., циркулярів Міністерства народної освіти за 1897р., 1902р. про використання в навчальному репертуарі народних пісень і хорових композицій у супроводі фортепіано); професійна майстерність викладачів хорового співу, а саме: О. Літинського (3 чоловіча гімназія), І. Туровєрова (1 чоловіча гімназія), М. Ведринського, К. Реймерса (інститут шляхетних дівчат), М. Новикова (реальне училище).

Однак аналіз архівних документів (“Розподіл уроків та обов’язків класних наставників між викладачами Харківської 1-ї чоловічої гімназії”, формулярних списків, додатка до циркуляра №8 по Харківському навчальному округу за 1886р., статистичних даних Харківського календаря) свідчить про відсутність у середніх навчальних закладах єдиних програм з науково обґрунтованим змістом вокально-хорової освіти, офіційних вимог до обсягу знань, умінь, постійного викладача співу в деяких гімназіях, а також невизначеність кількості годин, що відводилися на заняття класним хоровим співом.

Специфіка середніх навчальних закладів духовного відомства полягала в тому, що навчання хоровому співу зосереджувалося на опануванні теорії та практики богослужіння й оволодіння основами хорової справи. Як свідчить аналіз “Відомостей про моральні якості вихованців Харківської духовної семінарії”, досконале володіння мистецтвом хорового співу вважалося не тільки частиною майбутньої професії, а й показником розвинутості моральних якостей особистості.

У ході наукового пошуку з’ясовано, що у вищих навчальних закладах, на відміну від середніх, аудиторні заняття хоровим співом були відсутні. Виняток становив Харківський університет, де в 1854 р. до курсу викладання ввели предмет “Церковний спів”, але обов’язковим він був тільки для слухачів історико-філологічного факультету. На заняттях з цього предмета студенти засвоювали основи православного богослужіння й ґрунтовно вивчали духовну хорову музику.

Установлено, що значний виховний потенціал для формування морально-естетичної культури учнівської молоді середніх та вищих навчальних закладів мали позаурочна і позааудиторна діяльність учнівських хорів, а саме: репетиції учнівських хорів, до складу яких входили найбільш здібні до співу вихованці різних вікових груп і яким під силу було виконувати складні за формою та змістом хорові твори як духовні, так і світські; богослужіння в домових церквах середніх та вищих навчальних закладів, на яких були присутні всі учні; музично-літературні вечори, релігійно-моральні читання.

Специфічним для позааудиторної діяльності студентів, які брали участь у вузівських хорах, була їхня концертна практика за межами навчальних закладів, а саме: духовні та світські концерти просвітницького та благодійного спрямування (хор університету під керівництвом І. Туровєрова та хор технологічного інституту під керівництвом А. Котляревського); гастрольні подорожі (хор О.Літинського (Курськ, 1887р.), малоросійська капела, заснована П.Гордовським на базі ветеринарного інституту (1888р., 1890р.) - південь Росії, Москва, Варшава, Тифліс).

На відміну від позааудиторної діяльності студентських хорів позашкільна діяльність гімназичних, училищних - була обмежена. Співацькі колективи середніх навчальних закладів брали участь лише у зведених хорах на загальноміських концертах (ювілейних концерт на честь М.Лисенка в 1904р.) та науково-богословських читаннях, організованих духовним відомством (хор четвертої чоловічої гімназії – диригент Д.Кіпріанов, хор духовної семінарії – регент М.Ковін). Крім того статути більшості музично-просвітницьких товариств забороняли вихованцям навчальних закладів бути їх членами. Однак, з дозволу керівництва середніх закладів освіти, учні мали змогу відвідувати музичні зібрання Російського музичного товариства, заходів Харківського товариства грамотності (циркуляри по Харківському навчальному округу № 12089 (1904р.) і №12149 (1904)).

У ході дослідження встановлено, що розвиток позаурочної, позашкільної та позааудиторної діяльності учнівської молоді в контексті досліджуваної проблеми регламентувався прийняттям урядових документів (циркуляри Міністерства народної освіти щодо проведення музично-літературних вечорів (№4623 - 1902р., 1904р.), організації дозвілля вихованців у вільний від навчання час (№5538 - 1903), правильної постановки фізичного та морального виховання учнів гімназій (№18066 - 1901р.)); заходами керівництва навчальних закладів, спрямованими на підвищення рівня духовного життя своїх вихованців. Наприклад, велику підтримку університетському хору надавало правління університету, яке звільняло студентів-хористів від сплати за слухання лекцій, дбало про грошову підтримку хорові, а також запрошувало високопрофесійних диригентів: О.Літинського (1862-1885рр.), П.Гордовського (1885-1886рр.), І.Туровєрова (1886-1916рр.).

Отже, діяльність хорів середніх та вищих навчальних закладів досліджуваного періоду займала особливе місце у духовному розвитку учнівської молоді Слобожанщини.

У дисертації доведено, що значну роль у формуванні морально-естетичної культури учнівської молоді слобідського регіону означеного історичного періоду відігравали музичні та просвітницькі товариства, а саме: Харківський музичний гурток, Харківське товариство любителів хорового співу, Харківське церковно-співоче товариство, Харківське відділення російського музичного товариства (РМТ), Харківське товариство поширення в народі грамотності, численні музично-драматичні товариства (Богодухова, Лебедина, Ізюма, Сум, Дергачів та інших).

Аналіз численних архівних матеріалів, зокрема статутів вище названих товариств, доводить, що мета їхньої діяльності була спрямована не тільки на вдосконалення музичних здібностей молоді, об’єднання любителів хорового співу, розвиток вокально-хорового мистецтва, а й на покращення моральних умов життя народу, підвищення його розумових, фізичних та художньо-естетичних потреб.

У ході наукового пошуку визначено і схарактеризовано напрями і форми діяльності музично-просвітницьких товариств, які сприяли формуванню морально-естетичної культури молоді, а саме:

- влаштовування зібрань для виконання музичних творів (214 камерних та 167 симфонічних зібрань Харківського відділення РМТ за 40 років існування; регулярні музичні зібрання Харківського музичного гуртка);

- організація концертів (духовні хорові концерти Харківського церковно-співочого товариства, виконання хорової музики кантатно-ораторіального жанру Харківським відділенням РМТ та Харківським товариством любителів хорового співу, концерти світської вокально-хорової музики “Дому пісні” та Харківського товариства любителів хорового співу, благодійні та народні концерти Харківського музичного гуртка);

- читання лекцій з музичних питань (“Про організацію співацьких товариств у Росії”, “До питання про популярні концерти-лекції”, “Вплив музики на слухачів”, “Виховне значення музики” та інші, влаштовані Харківським товариством грамотності, товариством “Дім пісні”);

- проведення вокально-музичних вечорів (найбільш популярна форма діяльності, яка була характерна для всіх музичних та просвітницьких товариств);

- постановка музичних спектаклів (оперні класи для дорослих та дитячі опери Харківського музичного гуртка, музично-драматичні вистави російської та української труп Харківського товариства грамотності за участю хору Харківського товариства любителів хорового співу) ;

- влаштування заходів для розгляду музично-просвітницьких питань, зокрема організації вокально-хорової справи (“З’їзд з питань доцільних розваг для населення Харківської губернії”(1916р.));

- організація занять для бажаючих навчатися музиці та співам (Хорові класи в Харківському відділенні РМТ (1871 р.) та Харківському товаристві любителів хорового співу (1886р), літні співацькі курси для керівників сільських хорів та вчителів співу народних шкіл, організовані Харківським товариством грамотності в 1916, 1917 рр.).

У ході дослідження встановлено, що для формування морально-естетичної культури учнівської молоді велике значення мала підготовка керівників хорів та вчителів співу. Так, Харківське музичне училище, створене на базі музичних класів при Харківському відділенні РМТ, в якому працювали досвідчені фахівці О.Літинський (Петербурзька співацька капела), В.Бірюков та А.Юр’ян (Петербурзька консерваторія) ґрунтовно готувало хорових диригентів. Аналіз статистичних даних Харківського календаря з 1873 по 1905рр. засвідчує, що Ф.Корсун, І.Курченко, М.Новиков, Г.Сєріков, П.Стариков - випускники Харківського музичного училища не тільки працювали регентами, а й викладали хоровий спів у харківських середніх навчальних закладах.

Доцільно зауважити на те, що з 1908р. учителів співу для церковнопарафіяльних шкіл готували у додатковому класі Харківського єпархіального училища, а з 1911р. тут же проводилися літні співацькі курси.

У ході наукового пошуку з’ясовано, що провідні хорові диригенти слобідського регіону мали високий рівень музичної освіти, багатогранність музичної ерудиції, професійну компетентність у знанні хорової справи, глибоке розуміння музичного змісту хорового твору.

Доведено, що завдяки їхній діяльності учнівська молодь Слобожанщини могла отримати ґрунтовні й різнобічні знання в усіх галузях хорового мистецтва. Так, у жанрі духовної музики працювали відомі фахівці, знавці старовинних православних піснеспівів О.Літинський, М.Ведринський, А.Котляревський, М.Новиков, І.Туровєров. Розвитку української народної пісні, зокрема слобожанської, сприяли Д.Артюхов, П.Гордовський, А.Котляревський. Популяризацією хорових творів тогочасних композиторів займалися М.Новиков, І.Туровєров, А.Юр’ян.

Аналіз численних рецензій, статей преси, концертних хорових програм колективів означеного періоду свідчить про ґрунтовну професійну підготовку слобожанських хормейстерів, яка не тільки стала запорукою високого рівня виконавської майстерності керованих ними хорів, а й необхідною умовою формування морально-естетичної культури учнівської молоді Слобожанщини досліджуваного періоду.

Здійснений науковий пошук дозволив виявити етапи розвитку ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу на Слобожанщині, а саме:

- перший етап (70-ті – середина 80-х років ХІХ ст.) - зародження ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва характеризується прискоренням соціально-економічного розвитку суспільства, розумінням педагогічною громадськістю значення хорового мистецтва для духовного розвитку молоді, що сприяло створенню нових навчальних закладів різних відомств (міністерські, земські, громадські, приватні), кількісному зростанню церковних та учнівських хорів;

- другий етап (середина 80-х - кінець 90-х р. ХІХ ст.) - становлення ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва позначається суперечливим соціально-економічним розвитком, появою низки культурно-просвітницьких і благодійних організацій, підвищенням професійно-правового статусу викладача співу;

- третій етап (кінець 90-х р. ХІХ ст. – початок ХХ ст.) – етап інтенсивного розвитку ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді відзначається, з одного боку соціально-економічною нестабільністю, а з іншого, - активним підйомом хорового мистецтва, поширенням культурно-просвітницької та благодійної діяльності учнівської молоді, розвитком мережі навчальних закладів різних типів з підготовки викладачів співу.

У ході дослідження визначено провідні тенденції формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу на Слобожанщині (посилення творчого компоненту навчально-виховного процесу, оновлення репертуару за рахунок введення творів світської хорової музики, гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу, поєднання концертно-просвітницької і благодійної діяльності учнівських хорів та музично-просвітницьких товариств).

Накреслено перспективи реалізації позитивного вітчизняного досвіду з формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва в сучасних умовах: створення в означених закладах освіти аматорської хорової мережі для відродження традицій вітчизняної вокально-хорової культури, організація культурно-просвітницької та благодійної діяльності з активним залученням до неї учнівської молоді, застосування досвіду професійної підготовки вчителів співу минулого в підготовці майбутніх вчителів музики в сучасній практиці вищої та середньої освіти.

У ході проведеного дослідження отримано такі висновки:

1. Аналіз стану розробки проблеми формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва дав можливість виявити основні напрями її дослідження: філософський, мистецтвознавчий, психолого-педагогічний, історико-педагогічний. Установлено, що проблема формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. не набула достатнього наукового обгрунтування, це і зумовило доцільність наукового пошуку.

2. Морально-естетична культура як актуальна проблема науково-педагогічної думки досліджуваного періоду розглядалася в межах визначення засобів формування морально-естетичного світогляду на основі гармонії розуму та почуттів. Своєрідність розуміння сутності морально-естетичної культури полягала у християнській спрямованості вирішення етичних питань, в гуманістичних ідеалах, національних цінностях. Однак у науковому обігу досліджуваного періоду поняття “морально-естетична культура” не набуло самостійного визначення, а розглядалося як мета або завдання виховання.

3. Хорове мистецтво, зумовлене глибинними національно-культурними традиціями хорового співу українського народу, центральним місцем в музичній культурі України, займало провідну роль у формуванні морально-естетичної культури учнівської молоді. Ефективному її формуванню сприяли такі засоби хорового мистецтва, як: хорові твори різних стилів та жанрів, репертуарні збірки й методичні посібники для занять хоровим співом, музично-педагогічні видання, хоровий спів, концертно-хорова практика.

4. Установлено, що посилення творчого компоненту в навчально-виховному процесі; розширення репертуару за рахунок введення творів світської хорової музики; поєднання концертно-просвітницької та благодійної діяльності учнівських хорів та музично-просвітницьких товариств; гуманізація навчально-виховного процесу і його орієнтація на високі морально-естетичні цінності були провідними тенденціями формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу в досліджуваний період.

5. Визначено етапи розвитку ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового співу на Слобожанщині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: перший етап (70-ті - середина 80-х років) – зародження ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва; другий етап (середина 80-х років – кінець 90-х років ХІХ ст.) – становлення ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва; третій етап (кінець 90-х років – початок ХХ ст.) - етап інтенсивного розвитку ідеї формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва.

6. Узагальнено досвід формування морально-естетичної культури учнівської молоді в досліджуваний період на Слобожанщині, а саме: розкрито зміст діяльності учнівських хорів (проведення концертів хорової музики, музично-літературних вечорів, репетицій хорових колективів, організація гастрольних подорожей) та схарактеризовано її види (урочна, позаурочна, позашкільна, аудиторна та позааудиторна); визначено напрями (музично-просвітницький і благодійний) та форми роботи музично-просвітницьких та хорових товариств (влаштування музичних зібрань, читання лекцій з музичних питань, постановка музичних спектаклів, організація з’їздів та занять з хорового співу); виявлено специфіку організації підготовки керівників хорів та вчителів співу; з’ясовано умови ефективного формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва (обов’язковість занять хоровим співом, правильна постановка хорової справи, ґрунтовна професійна