ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Вдовиченко Раїса Петрівна

УДК 371.113

ДІЯЛЬНІСТЬ МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ

З ПІДВИЩЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Спеціальність 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Калініна Людмила Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії управління освітніми закладами

Офіційні опоненти доктор педагогічних наук, професор

Маслов Валентин Іванович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, професор кафедри менеджменту та освіти

кандидат педагогічних наук,

Рябуха Михайло Іванович,

Херсонський ліцей Херсонської обласної ради, директор

Провідна установа кафедра педагогіки Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка

Захист відбудеться “13” квітня 2006 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою (04053 м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053 м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий “11” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні умови розвитку держави, інноваційні процеси зумовлюють необхідність випереджального розвитку освітньої галузі, модернізації управління освітою, якою передбачено “...підвищення компетентності управлінців усіх рівнів...”№. Для забезпечення професійної самореалізації особистості, формування високої кваліфікаційної майстерності керівників на державному рівні сформульовано стратегічні завдання, визначено основні напрями та шляхи реформування професійної освіти, такі як “складання відповідних кваліфікаційних характеристик і розробка професіограм для різних груп професій на рівні досягнень науково-технічного прогресу”І. З метою забезпечення належного рівня модернізації освіти, системи управління та розвитку сучасної школи основними функціями міського управління освіти визначено “...формування мережі та здійснення керівництва загальноосвітніми, дошкільними та позашкільними навчальними закладами, організація роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, проведення атестації педагогічних і керівних кадрів навчальних закладів…”і.

Управлінська компетентність є складовою професійної кваліфікації керівника, визначальним чинником вдосконалення управління закладом і результативності його управлінських дій, на підвищення якої має бути зосереджена діяльність міського управління освіти. Базуючись на положеннях статей Закону України “Про загальну середню освіту” та означених вище нормативно-правових документах у нашому дослідженні будемо вживати поняття “керівник ЗНЗ” і “директор ЗНЗ”; “міське управління освіти” та “управління освіти виконавчого комітету міської ради” як ідентичні за змістом. Існуюча практика призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів засвідчує, що цю посаду обіймають виключно педагоги, переважна більшість яких має тільки вищу педагогічну освіту, якої недостатньо для формування належного рівня управлінської компетентності. Виникає протиріччя між тим, що керівник має кваліфіковано на рівні посадових вимог здійснювати управління загальноосвітнім навчальним закладом (далі ЗНЗ), бути обізнаним не тільки в педагогіці, а й психології, соціології освіти, психопедагогіці й освітньому менеджменті, тобто бути компетентним у різних галузях науки з наявним рівнем готовності до професійної управлінської діяльності. Реалізація державної політики у сфері освіти та необхідність професіонального здійснення керівником загальноосвітнього навчального закладу управлінської діяльності потребує її визнання професійною, як і у всьому світі, а керівника - менеджером і лідером.

_____________________________________________________________

1. Законодавчі акти України з питань освіти / Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти: Офіц.вид. – К.: Парламентське вид-во, 2004.- С.288-289

2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994.-С.31.

3. Примірне положення про відділ управління освіти виконавчого комітету міської ради) / Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України.- 2003. - №9. –С.20-29.

Деякі аспекти проблеми підвищення управлінської компетентності керівників закладів знайшли своє відображення у працях сучасних вітчизняних і зарубіжних учених (С.Я.Батишев, В.С.Лазарєв, Т.П.Афанасьєва, І.О.Єлисєєва, Г.В.Єльнікова, В.І.Маслов, Л.М. Калініна, Т.Г. Браже, П.М. Щербань, І.А. Колеснікова та ін.).

Теоретична та практична значущість проблеми підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ на рівні управління загальною середньою освітою міста зумовлена також необхідністю подолання низки суперечностей, виявлених дисертантом у процесі її вивчення, зокрема, між:

- сучасними вимогами суспільства до особистості та професійної діяльності керівника й обмеженістю умов фінансового забезпечення для здобуття другої спеціальної освіти та умов розвитку професіоналізму й творчості;

- зростанням обсягу і зміною змісту управлінської діяльності, зокрема, збільшенням кількості модернізованих функцій і видів діяльності;

- об’єктивною потребою регіону у висококомпетентних керівних кадрах та наявною системою їх відбору, призначення на посаду без спеціальної професійної підготовки у системі вищої та післядипломної педагогічної освіти;

- спрямованістю професійної свідомості керівників шкіл до ретроспективного управлінського досвіду та необхідністю запровадження прогресивних ідей, концепцій, теорій, інновацій, стратегій;

- зростаючими вимогами до управлінської кваліфікації та недосконалістю нормативно-правої бази щодо її діагностування у процесі атестації керівних кадрів.

Таким чином, аналіз теоретичних напрацювань учених, об’єктивні потреби шкільної освіти у висококваліфікованих керівниках, нові вимоги до професійної діяльності керівника ЗНЗ та його управлінської компетентності, наявність існуючих суперечностей, що ускладнюють їх реалізацію, зумовлюють необхідність визначення науково обгрунтованого змісту, педагогічно-доцільних форм і технологій діяльності міського управління освіти з означеного аспекту.

Отже, актуальність, запити практики, соціально-педагогічна значущість і недостатня розробленість цієї проблеми на теоретичному й технологічному рівнях зумовили вибір теми дослідження “Діяльність міського управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України “Функціональний підхід до управління загальноосвітніми навчальними закладами” (державний номер реєстрації 0102U000326). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки АПН України та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (від 27 листопада 2001 р. протокол №9).

Об'єкт дослідження: система підготовки та підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів у регіоні.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічна діяльність управління освіти виконавчого комітету міської ради з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Мета дослідження: розробити, теоретично обґрунтувати систему організаційно-педагогічної діяльності управління освіти виконкому міської ради з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів і експериментально перевірити її ефективність.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що цілеспрямована діяльність міського управління освіти істотно підвищить рівень управлінської компетентності керівників ЗНЗ як управлінців-професіоналів, якщо:

- визначити органіграму, обґрунтувати зміст діяльності міського управління освіти, розробити й запровадити нові педагогічно доцільні форми і технології підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ;

- врахувати атрибуцію зв’язку між підвищенням власної управлінської компетентності керівників ЗНЗ й досягненнями суб’єктивних і соціально значущих результатів ефективного управління ЗНЗ;

- врахувати мотиваційні фактори у ставленні керівників ЗНЗ до підвищення власної управлінської компетентності та об’єктивну самооцінку керівниками ЗНЗ достатності власних управлінських знань, умінь, навичок і способів діяльності;

- реалізувати системний, діяльнісний, компетентнісний, функціональний наукові підходи у процесі визначення структури та змісту управлінської компетентності керівників.

Відповідно до предмету, мети й гіпотези дослідження сформульовано комплекс завдань:

1. Проаналізувати стан теоретичної розробленості проблеми підвищення компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Вивчити та проаналізувати стан сформованості управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Здійснити ретроспективний аналіз функціонально-посадових вимог до управлінської діяльності директора загальноосвітнього навчального закладу та розробити посадову інструкцію.

4. Теоретично обґрунтувати структуру і зміст управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу.

5. Розробити, теоретично обґрунтувати та практично апробувати модель системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти виконавчого комітету міської ради з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, теорії систем, теорії управління; теорія діяльності О.М. Леонтьєва, в якій встановлено причинно-наслідкові зв’язки між мотиваційною сферою особистості та системою її відношень до діяльності; про єдність і комплексність при вивченні особистості в процесі розвитку як індивідуума, суб’єкта праці та індивідуальності (Б.Г.Ананьєв); суб’єктивно-діяльнісний підхід до дослідження особистості (К.А.Абульханова, Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.Н.Мясищев); взаємозв’язок теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні освітньо-управлінського процесу; концептуальні положення психолого-педагогічної науки та акмеології про діяльнісну сутність особистості та її активну роль у професійному розвитку і саморозвитку; системно-діяльнісний, компетентнісний підхід до діяльності міського управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівників шкіл.

Теоретичну основу дослідження становлять: положення філософії й соціології професійної та педагогічної освіти (В.Андрущенко, Б.С. Гершунський, В.І. Загвязинський, І.А. Зязюн, М.С. Каган, В.Г.Кремень, Г.Г.Філіпчук та ін.); теорії педагогічних систем (В.П.Безпалько, С.У.Гончаренко, Н.В.Кузьміна, В.О.Сухомлинський та ін.); наукові основи управлінської діяльності керівника ЗНЗ (В.І.Бондар, Б.С. Гершунський, Л.І.Даниленко, Г.В.Єльникова, Л.М.Калініна, В.В. Краєвський, В.Ю. Кричевський, Н.М.Островерхова, В.І.Маслов, М.М.Поташник, Г.М. Тимошко, В.О. Сухомлинський, Т.І.Шамова та ін.); психолого-педагогічні основи розвитку творчої особистості в умовах неперервної професійної освіти (І.Д.Бех, Н.М.Бібік, І.А.Зязюн, Л.М.Карамушка, В.М.Мадзігон, Н.Г.Ничкало, О.Я.Савченко, В.А.Семиченко, О.В.Сухомлинська та ін.); наукові праці, присвячені механізмам мотивації поведінки людини (Б.І. Додонов, В.І. Ковальов, А. Маслоу, В. Врум та ін.).

Відповідно до мети і завдань дослідження було використано комплекс методів дослідження. Теоретичні: історико–педагогічний аналіз наукової літератури; аналіз, систематизація та узагальнення нормативно-правових документів у галузі освіти; прогностичні (моделювання) і проектування системи вивчення досліджуваної проблеми у педагогічних, психологічних, соціологічних джерелах. Емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіди з керівниками ЗНЗ), обсерваційні (пряме і непряме спостереження за управлінською діяльністю керівників шкіл); праксиметричні (аналіз управлінського досвіду й узагальнення результатів ефективності управління ЗНЗ); експериментальні (констатувальний та формувальний етапи педагогічного експерименту); статистичні (кількісна і якісна обробка даних); методи регресійного аналізу опрацювання статистичних даних з використанням комп’ютерних засобів.

Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося поетапно протягом 2000-2006 років.

На першому етапі (2000-2001рр.) вивчався стан розробки проблеми підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ на рівні управління системою загальної середньої освіти міста у педагогічній теорії та практиці. Сформульовано науковий апарат і висунуто пошукову гіпотезу дослідження, розроблено програму й методику наукового пошуку, виявлено особливості освітнього простору міста Миколаєва. Проведено локальні експерименти щодо вивчення кількісного складу та характеристик управлінської діяльності керівників шкіл, їх творчого потенціалу; мотиваційних факторів підвищення управлінської компетентності й певних труднощів у здійсненні професійної діяльності, організаторських і комунікативних якостей керівників ЗНЗ.

На другому етапі (2002-2003 рр.) зібрано та систематизовано матеріал з метою наукового обґрунтування змісту й структури управлінської компетентності керівників ЗНЗ, моделі системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти щодо її підвищення; здійснено ретроспективний аналіз функціонально-посадових вимог до управлінської діяльності керівника; розроблено методику констатувального та формувального етапів експерименту, виконано основну експериментальну частину дослідження.

На третьому етапі (2004-2006рр.) здійснено формувальний етап експерименту й відкоректовано структурні компоненти та їх змістове наповнення моделі діяльності управління освіти, перевірено гіпотетичні припущення; проведено порівняння даних експерименту; сформульовано висновки, систематизовано та узагальнено дослідницький матеріал безпосередньо у дисертаційній роботі та наукових публікаціях; оприлюднено основні положення та висновки дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено та теоретично обгрунтовано модель системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти виконавчого комітету міської ради з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів і експериментально перевірено її ефективність. Удосконалено зміст і структуру управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням особливостей регіону, критерії ефективності управління закладом; визначено й апробовано методику діагностування рівнів сформованості управлінської компетентності керівників закладу; виявлено провідні стимули, мотиваційні фактори удосконалення їх управлінської компетентності, проблеми і труднощі в професійній діяльності; уточнено сутність поняття “управлінська компетентність” керівника як системна професійно-особистісна характеристика управлінської діяльності.

Подальшого розвитку набуло положення щодо вивчення об’єктивних і суб’єктивних факторів впливу на підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ (вік, гендерна ознака, стаж керівної роботи, кваліфікаційна категорія, мотиви, організаційні та комунікативні якості, досвід управлінської роботи).

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці посадової інструкції директора ЗНЗ; нових форм і змісту організаційно-педагогічної діяльності управління освіти – днях управління, муніципальній раді з освіти та контрольних діалогах з керівниками ЗНЗ; технологіях підготовки і проведення колегій управління освіти, ділових нарад, організаційно-ділових ігор, школи резерву керівних кадрів, днів управління, контрольних діалогів, а також методичних рекомендацій з підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ на основі запропонованої моделі.

Розроблені теоретичні положення та одержані результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки нових навчальних планів, програм, навчальних посібників, підручників для керівних кадрів освіти в галузі менеджменту освіти. Результати дослідження впроваджувалися в діяльність управлінь освіти міст: Очакова, Первомайська, Вознесенська, Южноукраїнська Миколаївської області під час роботи з керівними кадрами (довідки №696/04-07 від 17.10.05, №1421 від 17.10.05, №553 від 17.10.05, №1511 від 17.10.05, №1107 від 05.10.05).

Експериментальна база дослідження. Пошуково-експериментальна робота виконувалась на базі управлінь освіти виконкомів міських рад міст: Миколаєва, Очакова, Первомайська, Вознесенська, Южноукраїнська Миколаївської області. Усього дослідженням охоплено 76 ЗНЗ м.Миколаєва, 117 керівників ЗНЗ різних типів, 84 спеціалісти управлінь освіти.

Особистий внесок здобувача. В опублікованих у співавторстві наукових працях (Ю.О. Дорошенко, Л.М. Калініна) особистий внесок здобувача полягає у висвітленні стану матеріально-технічної бази комп’ютеризації галузі освіти міста Миколаєва та особливостей викладання і якості освіти з інформатики; в теоретичному обґрунтуванні розробленої моделі профільної школи та програми розвитку загальноосвітнього начального закладу з профільним навчанням; в аналізі та проектуванні мережі профільних класів, визначенні пріоритетних цілей, завдань і напрямів діяльності міського управління освіти на перспективу та заходів щодо запровадження профільного навчання у старших класах навчальних закладів міста Миколаєва. У дисертації автором не використовувалися ідеї та положення, що належать співавторам, з якими разом опубліковано наукові праці.

Вірогідність основних положень і висновків проведеної роботи забезпечувалась опорою на наукову методологію, вихідні теоретичні положення і понятійно-термінологічний апарат дослідження, багаторічним вивченням проблеми, репрезентативністю вибірки, практичним підтвердженням теоретичних положень в експериментальній роботі, використанням взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його меті та завданням.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження були предметом обговорення на міжнародних науково-практичних конференціях: “Становлення і розвиток виховних систем: досвід, проблеми, перспективи” (Москва, Миколаїв, 1992); ІІІ Українсько-Канадська конференція з проблем управління (Одеса, Миколаїв, Херсон, 1994), “Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Миколаїв, 2004); “Особистісно зорієнтоване навчання і виховання та формування життєвої компетентності учнів” (Миколаїв, 2003); регіональній науково-практичній конференції “Основні аспекти інтелектуально-духовного розвитку особистості в умовах сучасної школи” (Миколаїв, 2000); всеукраїнських науково-практичних семінарах: “Формування екологічної культури особистості молодшого школяра засобами навчальної діяльності за комплексною програмою розвитку дітей “Росток”” (Миколаїв, 2003); “Інтегрована особистісно орієнтована технологія в дошкільному навчальному закладі та середній школі І ступеня” (Миколаїв, 2003); „Учнівське самоврядування як компонент державно-громадського управління” (Миколаїв, 2005); регіональних семінарах-практикумах для начальників управлінь (відділів освіти) міст і районів Миколаївської області: “Управлінсько-професійна компетентність керівника як чинник творчого розвитку педагогічного колективу” (Миколаїв, 2001), “Діяльність органів управління освіти, керівників навчальних закладів в умовах переходу на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання” (Миколаїв, 2003); засіданнях вченої ради та кафедри Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухом-линського; використовувалися під час проведення колегій управління освіти, тематичних семінарів, консультацій, у процесі розробки методичних рекомендацій.

Публікації: основні теоретичні положення і методичні рекомендації знайшли відображення у 17 публікаціях, з них: 14 - одноосібні, у т.ч. 8 – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, з яких 5 - одноосібні, 3 - у матеріалах конференцій, 2 – у методичних рекомендаціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 280 сторінок, основний зміст дисертації викладено на 206 сторінках. Список використаних джерел включає 228 найменувань, з них – 31 іноземною мовою, і розміщений на 21 сторінці. Робота містить 6 додатків на 53 сторінках, 9 таблиць, 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету; сформульовано гіпотезу й завдання, теоретико-методологічні основи й методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення здобутих результатів; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, відображено відомості щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “Управлінська компетентність керівників загальноосвітніх навчальних закладів як проблема педагогічної теорії та практики” розкрито сутність і подано характеристики базових понять теми дослідження, проаналізовано стан сформованості управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, висвітлено ретроспективний аналіз функціонально-посадових вимог до управлінської діяльності директора та його посадову інструкцію.

Управління освіти виконавчого комітету міської ради переважно здійснює керівництво діяльністю шкіл опосередковано, через їх адміністративно-управлінську ланку. Діяльність міського управління освіти має бути спрямована на організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування загальноосвітніх навчальних закладів, створення механізму їх саморегуляції на місцевому рівні; організацію роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, проведення атестації педагогічних і керівних кадрів навчальних закладів. Зазначено, що ефективність управління значною мірою визначається рівнем управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, який детермінований реальними змінами соціуму, умовами функціонування закладів, появою і реалізацією нових видів і функцій управління, а також пріоритетністю компетентнісного підходу в освітній сфері.

Розкриття етимології поняття “управлінська компетентність” керівника загальноосвітнього навчального закладу стало можливим за умови детального аналізу термінів “компетентність”, “компетенція”, “ключові компетенції”, “професійна компетентність”, які правомірно існують у науковому педагогічному дискурсі.

Визначення теоретико-методологічних засад дослідження уможливило всебічне та системне вивчення феномену управлінської компетентності, його формування і розвитку в педагогічній практиці. Зроблено висновок, що переважною більшістю дослідників поняття “управлінська компетентність” і “професійна компетентність” керівників загальноосвітнього навчального закладу синонімічно ототожнюється, з’ясовується їх сутність через різноманітні педагогічні, психологічні та філософські категорії. Автори акцентують увагу не стільки на знаннях, навичках, уміннях, а здебільшого - на здатності їх актуалізувати і проявити адекватно до ситуацій.

У процесі дослідження сформульовано авторське визначення поняття “управлінська компетентність” керівника загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням системного, функціонального, інформаційного, діяльнісного і компетентнісного наукових підходів. Управлінська компетентність керівника закладу є багатофакторним і багатокомпонентним явищем, яке репрезентоване своїм поняттєво-термінологічним апаратом, базуючись на знаннях різних галузей наук – філософії, соціології освіти, психології управління, культурології, економіки освіти, маркетингу освітніх послуг, досвіду самостійної діяльності, вміннях, навичках.

На констатувальному етапі експерименту визначено та охарактеризовано вибірку учасників дослідження, розроблено й апробовано методику діагностування компонентів і рівнів сформованості управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу; з’ясовано об’єктивні та суб’єктивні фактори впливу на підвищення управлінської компетентності керівників ЗНЗ (вік, тендерна ознака, стаж керівної роботи, кваліфікаційна категорія, мотиви, організаційні та комунікативні якості, досвід управлінської роботи).

Відповідно до програми експерименту на констатувальному етапі досліджено стан сформованості управлінської компетентності методом самооцінки та експертної оцінки. Вивчення стану обізнаності керівників-респондентів свідчить, що 60,5% керівників поняття “компетентність” розуміють, як “обізнаність певної особи у певній галузі”; 18,4% розкривають це поняття, як “поінформованість, авторитетність”; 21,1% вважають, що “компетентність” - це “професіоналізм”. “Управлінську компетентність” 75,0% керівників розуміють, як наявність відповідного досвіду роботи, 25,0% - як поінформованість, обізнаність, авторитетність. Основними компонентами управлінської компетентності за результатами опитування 73,7% респондентів вважають управлінські та педагогічні знання, вміння та досвід, 26,3% - уміння ефективно працювати з інформацією, 64,5% - нормативно–фінансову компетентність, 71,0% - знання з психології управління і лише 17,1% респондентами були названі за ступенем значущості такі, як правова, фінансова, економічна, політична обізнаність, загальна культура, культура ділового спілкування та управлінської праці.

Методом самооцінки 9 (12,0%) респондентів експериментальної групи визначили рівень власної управлінської компетентності високим, 56 (73,7%) - достатнім і 11 (15,0%) - середнім, що свідчить про досить завищену самооцінку порівняно з експертним оцінюванням спеціалістами міського управління освіти: високий рівень управлінської компетентності виявлено у 6 (8,0%) респондентів, достатній - відповідно у 34 (45,0%), задовільний - у 33 (43,0%), низький - у 3 (4,0%). Серед провідних мотиваційних факторів 26,4% респондентів визначили збагачення змісту роботи. Для 18,4% респондентів основним мотивом удосконалення управлінської компетентності є підвищення соціального статусу та можливість самовираження, особистісний розвиток, самореалізація в професійній діяльності.

На констатувальному етапі методологічні та законодавчо-нормативні знання респондентів експериментальної і контрольної груп, їх діагностично-прогностичні, організаційно-регулятивні, оцінно-аналітичні та коригуючі вміння, здатність керувати навчально-виховним процесом і здійснювати адміністративну й фінансово-господарську діяльність сформовані майже на одному рівні.

У результаті дослідження встановлено неузгодженість кваліфікаційних вимог до посади директора з нормативно-правовою базою у галузі освіти та відсутність посадової інструкції директора загальноосвітнього навчального закладу, яка розроблена і запроваджена в процесі дослідження з урахуванням Закону України “Про загальну середню освіту”, “Положення про загальноосвітній навчальний заклад”, тарифно-кваліфікаційної характеристики директора та інших законодавчо-правових документів.

Виявлене свідчить, що виникло об’єктивне протиріччя між потребою і необхідністю систематичного підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів із врахуванням зростаючих вимог до директора як професіонала-управлінця, рівня кваліфікації, динаміки змін освітнього і педагогічного процесів, культурного потенціалу. За таких підходів виникла потреба розробити модель системи організаційно-педагогічної діяльності міського управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівних кадрів.

У другому розділі “Організаційно-педагогічні основи діяльності міського управління освіти з підвищення рівня управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів” розкрито зміст і структуру управлінської компетентності керівника ЗНЗ, теоретично обґрунтувано модель системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, показано особливості її реалізації, висвітлено організацію та результати експерименту.

Нормативна модель управлінської компетентності керівника закладу є максимально наближеною до відтворення об’єкту моделювання і репрезентована структурними компонентами та взаємозв’язками між ними: змістовий, процесуально-операційний та особистісний. Змістова складова моделі забезпечується сукупністю цільових функцій, методологічних, законодавчо-нормативних і загальнотеоретичних знань і умінь. Процесуально-операційний компонент охоплює: способи управлінських дій, операції (засоби, форми, методи, прийоми, технології управлінського впливу, сформовані на рівні умінь або навичок); модель особистісної поведінки у процесі взаємодії з суб’єктами управління і навчально-виховного процесу; професійні цінності та етику управлінської взаємодії. Управлінська компетентність керівника закладу реалізується через стиль управлінської діяльності, професійні стосунки в суб’єкт-суб’єктній взаємодії в його професійній діяльності. Докладне змістове наповнення структурних компонентів нормативної моделі управлінської компетентності відображено у першому підрозділі другого розділу.

Особистісний компонент є багатокомпонентним: передбачає творче застосування знань та вмінь, управлінського досвіду, прояв ставлень та наявність професійних цінностей в професійній взаємодії, міжособистісних відносинах і комунікаціях, дає змогу особистості ефективно діяти та досягати цілі у професійній діяльності.

Обґрунтовано модель системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти з підвищення управлінської компетентності, структурними складовими якої є: суб’єкти управління, цільове призначення, етапи, види, зміст, форми діяльності, технології, механізми управління, критерії та рівні сформованості управлінської компетентності керівників (див. рис.1).

Технологічна складова моделі розкриває педагогічно доцільні традиційні та інноваційні форми і методи підвищення управлінської компетентності керівників шкіл: масові – колегія управління освіти, наради, конференції, педагогічні виставки, школа резерву керівних кадрів; групові – педагогічні семінари, творчі групи (об’єднання), клуби директорів ЗНЗ, школа управлінської майстерності, школа молодого директора, управлінські тренінги, муніципальна рада з питань освіти, презентації управлінського досвіду; індивідуальні – управлінське консультування, стажування молодих директорів; творчі звіти, а також розробити нові: дні управління в загальноосвітньому навчальному закладі, контрольні діалоги з керівником.

У процесі експерименту розроблено нові форми та їх зміст (дні управління в загальноосвітньому навчальному закладі, контрольні діалоги з директором, муніципальна рада з освіти); процес підготовки і проведення колегій управління освіти, ділових нарад, організаційно-ділових ігор, школи резерву керівних кадрів, днів управління і контрольних діалогів. Запровадження розробленої моделі дозволило сформувати соціально-значуще ставлення керівників закладів до підвищення управлінської компетентності, результатів управлінської діяльності та визначення потреб у менеджмент - навчанні.

Підвищення управлінської компетентності керівників є метою, а не засобом діяльності міського управління освіти, що включає самодіяльність, самопізнання та саморегуляцію суб’єктів управління – керівників ЗНЗ. У результаті цілеспрямованої діяльності міського управління освіти здійснювався вплив на особистість керівника в цілому, спрямований на розкриття його унікального потенціалу, отримання нової інформації та на виявлення особистісного сенсу цієї інформації для професійної діяльності за умов його активної участі у різних формах. Ефективність функціонування моделі системи організаційно-педагогічної діяльності міського управління освіти підтверджено позитивною тенденцією змін рівнів сформованості управлінської компетентності керівників із застосуванням методів математичної статистики.

За підсумками проведеного моніторингу і розробленими критеріями було встановлено взаємозв’язок між рівнями сформованості управлінської компетентності керівників навчальних закладів (КУК) і коефіцієнтом ефективності управління ЗНЗ (КЕУ). Отримане числове значення коефіцієнту кореляції r=0,97 дозволяє зробити висновок про високий рівень їх причинно-наслідкової залежності (див. рис. 1, 2, 3).

Рис. 1. Модель (структурно-функціональна схема) системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти виконкому міської ради з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Рис. 2. Графічне унаочнення інтегрального показника КУК респондентів експериментальної групи та побудова лінії тренду для зіставлення взаємозалежності між КУК та КЕУ

Рис. 3. Графічне унаочнення інтегрального показника КЕУ респондентів контрольної групи та побудова лінії тренду для зіставлення взаємозалежності між КУК та КЕУ

Порівняння кількісних даних, отриманих на констатувальному і формувальному етапах експерименту в експериментальній і контрольній групах, показало, що застосування моделі системи організаційно-педагогічної діяльності міського управління освіти призвело до позитивних змін у всіх структурних компонентах управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів і виявлено збільшення кількості керівників-респондентів із високим і достатнім рівнями.

Таблиця 1

Кількісні дані рівнів сформованості управлінської компетентності керівників закладів експериментальної і контрольної груп

Рівні сформованості управлінської компетентності керівників ЗНЗ | Констатувальний етап | Формувальний етап

Експериментальна група | Контрольна група | Експериментальна група | Контрольна група

к-сть | % | к-сть | % | к-сть | % | к-сть | %

Високий | 6 | 8 | 3 | 7 | 10 | 13 | 3 | 7

Достатній | 34 | 45 | 15 | 37 | 39 | 51 | 20 | 49

Задовільний | 33 | 43 | 21 | 51 | 25 | 33 | 16 | 39

Низький | 3 | 4 | 2 | 5 | 2 | 3 | 2 | 5

За узагальненнями кількісно-якісних параметрів компонентів управлінської компетентності керівників закладів і результатами самооцінки та експертної оцінки були визначені рівні її сформованості на констатувальному та формувальному етапах експерименту. Аналіз кількісних показників і їх систематизація (табл. 1) дозволяє зробити висновок про те, що вони значно вищі в експериментальних групах порівняно з контрольними. Внаслідок діагностичного зрізу на високому рівні було виявлено 13,0% респондентів експериментальної групи і 7,0% - контрольної; достатньому – 51,0% і 49,0% відповідно; задовільному – 33,0% і 39,0% і низькому – по 2,0%. Порівняно з констатувальним етапом у контрольній групі не змінилася кількість респондентів із високим і низьким рівнем, а значення коефіцієнтів сформованості управлінської компетентності достатнього і задовільного рівнів тяжіють до нижчої межі їх значень: 0,59 і 0,4 відповідно.

Різниця в кількісних даних на етапах експерименту є статистично значущими за критерієм хІ для рівня надійності 0,95.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено наукове узагальнення та теоретико-експериментальне розв’язання наукової проблеми розвитку управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів на рівні управління загальною середньою освітою міста. Здобуті у процесі дослідження результати дають підстави для таких загальних висновків.

Дослідження проблеми діяльності міського управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівників шкіл зумовлено зміною ідеологічної, філософської та педагогічної парадигм і здійснено з урахуванням реформаційних та модернізаційних процесів у системі освіти, специфіки управлінської діяльності в кожному конкретному закладі та управлінні освітою. Стратегічна мета та завдання, поставлені перед керівниками різних ієрархічних рівнів управління освітою в умовах реалізації гуманістичної парадигми освіти в Україні зумовлює необхідність підвищити управлінську кваліфікацію керівних кадрів на основі реалізації творчого потенціалу, особистісних якостей, засвоєння культурних норм, професійної майстерності в процесі управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Проведений теоретичний аналіз сприяв визначенню таких наукових підходів, як системний, діяльнісний, компетентнісний, особистісний, функціональний, які забезпечили реалізацію мети і завдань дисертаційного дослідження та склали концептуальну основу його реалізації.

Охарактеризовано базові поняття дослідження і представлено різні авторські визначення поняття “управлінська компетентність”, “професійна компетентність” та розкрито наукові підходи (системний, функціональний, інформаційний, компетентнісний) до витлумачення їх суті через різноманітні філософські, педагогічні та психологічні категорії. Дослідження підтверджує той факт, що категорія “професійна компетентність” визначається, головним чином, наявним рівнем професіональної освіти, досвідом і його активним використанням, індивідуально-психічними особливостями (темперамент, характер, соціально-психологічні, професійно-ділові, адміністра-тивно-організаторські, вольові якості), мотивацією до професійної діяльності й неперервної освіти, самовдосконаленням і рефлексією, рівнем творчого потенціалу, стилем взаємодії в системі “людина-людина”, вмінням обирати засоби, адекватні конкретним обставинам, здатністю визнавати власні помилки та коригувати їх і ототожнюється переважною більшістю дослідників у синонімічному плані з терміном “управлінська компетентність”.

Поняття “управлінська компетентність керівника загальноосвітнього навчального закладу” в авторській інтерпретації визначається як складне індивідуально-професійне утворення, яке інтегрує в собі професійні теоретичні знання, практичні уміння, навички, професійно-особистісні цінності і якості та забезпечує кваліфіковане здійснення управлінської діяльності й свідомий вибір моделей поведінки.

Виконане дослідження дало змогу з’ясувати неузгодженість між кваліфікаційними вимогами до посади керівника та існуючою нормативно-правовою базою у галузі освіти й відсутність посадової інструкції, яку розроблено під час експерименту.

У процесі дослідження визначено зміст та структуру управлінської компетентності керівника закладу з позицій системного, діяльнісного та компетентнісного підходів як систему взаємопов’язаних компонентів: змістового (функціонального), процесуально-операційного та особистісного (індивідуально-психічний, мотиваційний, комунікативний і рефлексивно-креативний складники). Модель базується на модернізованому змісті та визначених у результаті контент-аналізу організаційних (суб’єкт управління – керівник ЗНЗ, процес управління, управлінські дії (Д1-Д2-Д3-....Дn), предмет управлінської діяльності, зовнішні та внутрішні умови) і психічних (ціль, мотив, засоби діяльності суб’єкта, результат), структурних елементах управлінської діяльності керівника закладу. Складовими моделі є: цільові функції, методологічні, законодавчо-нормативні, загальнотеоретичні, процесуальні знання; уміння, комплекс якостей особистості та її цінності, здатності, досвід.

За результатами дослідження було визначено такі показники сформованості управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу: функціональний компонент (управління освітнім процесом; адміністративна, фінансово-господарська, викладацька, дослідно-пошукова діяльність; методологічні, законодавчо-нормативні та загальнотеоретичні знання; ставлення до знань і управлінської діяльності); процесуально-операційний (знання способів виконання діяльності та управлінських дій; діагностично-прогностичні, організаційно-регулятивні, оцінно-аналітичні та коригуючі уміння); особистісний (комунікативна і творча діяльність, рефлексія ефективності отриманого результату діяльності, комплекс якостей особистості та її цінностей).

Розроблено методику діагностики, критерії і показники сформованості управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів і визначено чотири рівні: високий, достатній, задовільний і низький та особливості їх виявлення.

Доведено, що цілеспрямована діяльність міського управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів за експериментальною моделлю забезпечує позитивну динаміку її сформованості. На формувальному етапі експерименту 22,0% керівників експериментальної і 12,0% - контрольної групи досягли більш високого рівня управлінської компетентності.

На формувальному етапі експерименту зросла кількість керівників експериментальної групи, управлінська компетентність яких відповідає високому й достатньому рівням відповідно на 5,0% (Д=13,% - 8,0%) і 6,0% (Д=51,0% - 45,0%) порівняно з констатувальним етапом, і зменшилась кількість керівників із задовільним та низьким рівнем відповідно на 10,0% (Д=43,0% - 33,0%) і 1,0% (Д=4,0% - 3,0%). Для контрольної групи характерним є незмінна кількість респондентів з високим (7,0%) і низьким (5,0%) рівнями управлінської компетентності і збільшення на 12,0% кількості керівників-респондентів з достатнім.

Розроблена, теоретично обгрунтована та експериментально перевірена в процесі дослідження модель системи організаційно-педагогічної діяльності управління освіти виконавчого комітету міської ради з підвищення управлінської компетентності керівників закладів побудована на основі системно-структурного, функціонального, діяльнісного та інформаційного наукових підходів і методологічних основ теорії моделювання з урахуванням особливостей освітнього простору міста Миколаєва та регіону. Модель утворюють взаємопов’язані компоненти: суб’єкти управління, цільове призначення, етапи, види, зміст, форми діяльності, технології, механізми управління, критерії та рівні сформованості управлінської компетентності керівників, кожен із яких є комплексом організаційно-педагогічних умов і засобів, які забезпечують цілеспрямований й опосередкований впливи на підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Дослідженням визначено та апробовано критерії виміру ефективності управління загальноосвітнім навчальним закладом, які структурно утворені з таких компонентів: ефективність управління закладом як соціально-педагогічною системою, результативність якості освіти учнів і фінансово-господарської діяльності та встановлено взаємозв’язок між коефіцієнтами КУК і КЕУ ЗНЗ. Отримане числове значення коефіцієнту кореляції r=0,97 засвідчує високий рівень причинно-наслідкової зумовленості між управлінською компетентністю керівника й ефективністю управління очолюваного ним закладу.

Результати формувального експерименту дозволили визначити педагогічно доцільні традиційні та інноваційні форми і методи підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів: масові – колегія управління освіти, наради, конференції, педагогічні виставки, школа резерву керівних кадрів; групові – педагогічні семінари, творчі групи (об’єднання), клуби директорів ЗНЗ, школа управлінської майстерності, школа молодого директора, управлінські тренінги, муніципальна рада з питань освіти, презентації управлінського досвіду; індивідуальні – управлінське консультування, стажування молодих директорів, творчі звіти, а також розробити нові: дні управління в загальноосвітньому навчальному закладі, контрольні діалоги з керівником. Запровадження експериментальної моделі дозволило сформувати соціально-значуще ставлення керівників закладів до підвищення управлінської компетентності, результатів управлінської діяльності та визначення потреб у менеджмент – навчанні.

Розгляд проблеми дослідження на теоретичному, методичному й практичному рівнях, одержані результати дозволяють стверджувати: вихідна методологія є адекватною поставленим завданням, які в ході дослідження реалізовані, мету досягнуто, підтвердилися всі компоненти гіпотези – підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів є ефективним за умов визначення змісту і структури управлінської компетентності, врахування мотивів професійної діяльності й професійно-особистісних якостей керівників, освітніх потреб і цілеспрямованої діяльності міського управління освіти з означеного аспекту.

Водночас проведене дослідження повною мірою не вичерпує усіх аспектів і не претендує на повне розв’язання цієї комплексної проблеми. Подальшої розробки потребує визначення й обґрунтування цілісної системи підвищення управлінської компетентності керівників шкіл на субрегіональному рівні та в системі післядипломної педагогічної освіти; змісту правової та інформатичної компетентності керівників закладів, критеріїв і технологій оцінювання їх управлінської компетентності.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1. Вдовиченко Р.П. Інноваційний простір системи освіти м. Миколаєва // Директор школи, ліцею, гімназії. –2001. -№4. –С.38-39.

2. Вдовиченко Р.П. Деякі аспекти діяльності міського управління освіти з підвищення професійної компетентності керівників шкіл // Нова педагогічна думка. –Рівне. - Тематичний спецвипуск. -2002. -№3-4. -С.101-108.

3. Вдовиченко Р.П. Діяльність міського управління освіти з підвищення професійної компетентності керівників шкіл // Освіта і управління. –2003. –Т.6. -№1. –С.33-40.

4. Вдовиченко Р.П. Професійна компетентність керівників закладів освіти – оптимальна умова якісної освіти учнів // Вересень. – Спецвипуск. –Миколаїв. - 2004. – С.53-58.

5. Вдовиченко Р.П. Функціонально-посадові вимоги до професійної управлінської діяльності керівника школи // Рідна школа. -2005. –С.16-21.

6. Вдовиченко Р.П., Калініна Л.М. Комп’ютерна підтримка діяльності установ і закладів як стратегія управління //Педагогічні науки: Зб. наук. пр. -Випуск ХХХVІІ. –Херсон, 2004. –С.19-25.

7. Вдовиченко Р.П., Калініна Л.М. Проблеми профільного навчання у старшій школі на регіональному рівні // Освіта і управління. –2004. –Т.7. -№2. –С.71-77.

8. Вдовиченко Р.П., Калініна Л.М., Дорошенко Ю.О. Реалії і перспективи профільного навчання у старшій школі м. Миколаєва // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. -Спецвипуск. –2004. -№16. –С.80-90.

9. Вдовиченко Р.П. Інформатизація управлінської діяльності // Кращі практики соціальної політики органів місцевого самоврядування в Україні: Посібник. –К.: 2003. – С.20-21.

10. Вдовиченко Р.П. Активізація діяльності органів учнівського самоврядування на рівні міста // Право на гідне життя: кращі практики місцевого самоврядування. –Київ, 2004. -№3 –С.23-26.

11. Вдовиченко Р.П. Педагогічний аналіз в управлінні розвитком школи: Зб. ст. до Всеукраїнської науково-практичної конференції “Освітні технології у школі та вузі”. –14-16 квітня, 1999 р. –Миколаїв. –С.89-92

12. Вдовиченко Р.П. Стратегічні напрямки розвитку системи загальної середньої освіти в Миколаєві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Оновлення змісту та форм дошкільної і початкової освіти України”. -21 листопада, 2003 р. –Миколаїв. –С.13-20.

13. Вдовиченко Р.П. Наукові підходи до розкриття суті поняття “професійна компетентність” керівників шкіл. –Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства”. –22-24 квітня, 2004 р. –С.28-31.

14. Вдовиченко Р.П., Керівнику школи: Зб. наук.-практ. матеріалів. –Миколаїв: Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради. -2000. –39с.

15. Вдовиченко Р.П. Методичні рекомендації “Педагогічні розсипи”. –Миколаїв: Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради. -2000. -83с.

16. Вдовиченко Р.П. Освіта Миколаєва 2003. Керівнику навчального закладу. –Миколаїв: Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради. -2003. -41с.

17. Вдовиченко Р.П. Методичні рекомендації “До методичної скарбниці заступника директора”. –Вип. 1. –Миколаїв: Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради.-2003. -24с.

АНОТАЦІЇ

Вдовиченко Р.П. Діяльність міського управління освіти з підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за