МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ГНАТЮК Михайло Васильович

УДК 745.51(47.7)

ХУДОЖНІ ВИРОБИ З ДЕРЕВА
В ІНТЕР’ЄРІ НАРОДНОГО ЖИТЛА

УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ І Прикарпаття

XIX – Першої ПОЛОВИНИ XX СТ.

(Історія. Типологія. Художні особливості)

17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво

Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Львів - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській академії мистецтв

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент,

декан факультету історії та теорії мистецтв

Львівської академії мистецтв

ШМАГАЛО Ростислав Тарасович

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства,

старший науковий співробітник,

завідувач відділом народного мистецтва

Інституту народознавства НАН України

СТАНКЕВИЧ Михайло Євстахійович

кандидат мистецтвознавства,

доцент Українського державного

лісотехнічного університету

КЕПЕЩУК Павло Юрійович

Провідна установа: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України

Захист відбудеться 18 лютого 2000 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській академії мистецтв за адресою: 79011, Львів, вул. Кубійовича, 38

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівської академії мистецтв

Автореферат розісланий 18 січня 2000 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства І.В.ГОЛОД

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Процеси національного і культурного відродження в Україні визначають потребу поглиблених досліджень архітектурної, мистецької спадщини минулого як невід’ємних елементів національної культури. Однією з малодосліджених ділянок в українському мистецтві залишається інтер’єр народного житла регіону Українських Карпат і Прикарпаття XIX - першої половини XX ст. Історично і культурно сформоване предметно-просторове середовище акумулювало архітектурно-технологічні і художньо-декоративні здобутки нашого народу в сфері матеріальної культури і художнього ремесла. Художні вироби з дерева мiстять невичерпний народознавчо-етнографiчний, мистецький матерiал, який повинен ширше використовуватися в навчально-виховному процесі вищої, спеціальної і загально-освітньої школи. З об’єктивних і суб’єктивних причин побудові i оздобленню культових споруд, вивченню різьблених сакрально-міфологічних елементів житлового iнтер’єру, придiлялось мало уваги. Значна кількість елементів народного інтер’єру і житлової архітектури з дерева під впливом несприятливих чинників (природних, соціальних) зазнавали руйнування, а ті що збереглися, потребують виявлення, обліку і охорони. Важливого значення набуває аналіз елементів інтер’єру , предметів старовини (рiзьблених ручних хрестів, свічників, дерев’яної скульптури, меблів, посуду) в художньо-спеціальних навчальних закладах. Частково обґрунтована доцільність застосування їх в народному і сучасному житловому інтер’єрі.

Відсутність комплексних досліджень художнього оздоблення елементів iнтер’єру ХIХ - першої половини ХХ столiття, використання їх в сучасній практиці викладання і дизайну, привели до необхідності вибору теми даної роботи. Вона виконана з врахуванням потреб навчальних закладів в науково-методичних підручниках з народного мистецтва і художніх промислів, шляхів використання ними народних традицій, вимог до викладання предметів художньо-педагогічного циклу. У роботі подано методичні рекомендації і застосування її в навчально-виховному процесі закладів різного типу.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація відповідає планам науково-дослідної роботи аспірантів та викладачів Львівської академії мистецтв з проблем, пов’язаних з дослідженням традицій народного і професійного різьбярства, способів і видів художнього оздоблення інтер’єрів і можливостей використання їх на практиці. Робота узгоджена з планами кафедр “Декоративно-вжиткового мистецтва”, “Теорії і методики початкового навчання” Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, і має вирішальне значення при розробці програм та написанні підручників з курсів “Художня обробка дерева”, “Архітектура і дизайн”, “Методика образотворчого мистецтва”, “Історія декоративно-вжиткового мистецтва”.

Мета дисертацiї - виявлення художніх, типологічних особливостей оздоблення деревини в інтер’єрі народного житла i можливостей використання традицій в сучаснiй художньо-будiвельнiй, навчально-виховнiй роботі.

Виходячи з цього, визначаємо основнi завдання дослiдження.

1). Дати характеристику основних етапів художньої обробки дерева в Українських Карпатах від найдавніших часів.

2). Висвітлити соцiально-економiчнi i культурнi умови розвитку рiзьбярства, діяльність деревообробних шкiл та осередкiв в Галичині ХIХ - першої половини ХХ столiття.

3). Експедицiйним методом зiбрати матерiали про використання рiзьби в iнтер’єрi народного житла Українських Карпат і Прикарпаття ХІХ - першої половини ХХ століття.

4). Виявити основнi композиційно-виражальні засоби та прийоми, завдяки яким формувався iнтер’єр народного житла, провести мистецтвознавчий та технологічний аналiз його елементiв.

5). Дослiдити регіональну специфiку творiв рiзьби, засобiв i прийомів завдяки яким досягається вiдповiдний стильовий ефект.

6). Визначити роль, мiсце i шляхи застосування народних традицій в сучасному iнтер’єрi та можливості використання їх в навчально-виховному процесі навчальних закладів.

Межi дослiдження. а) хронологiчнi - ХIХ - першої половини ХХ столiття; б) географiчнi - захiдний регiон України (Iвано-Франкiвська, Львiвська, Чернiвецька, Закарпатська області), із залученням для порiвняльних характеристик територiй, якi входять у сферу порушених проблем.

Виходячи з огляду iснуючої проблематики, об’єктом даного дослiдження є художні техніки і вироби з дерева в інтер’єрі народного житла Українських Карпат і Прикарпаття XIX – першої половини XX ст.

Предметом дослiдження служать історико-типологічні і художні особливості дерев’яних виробів в інтер’єрі народного житла Українських Карпат і Прикарпаття XIX – першої половини XX ст.

Наукова новизна полягає в тому, що:

- подано нові відомості про розвиток художніх промислів в регіоні і діяльність фахових деревообробних шкіл, які виникли на їх основі.

- здійснено комплексний аналіз художніх виробів з дерева (декоративнi i бездекоративнi форми) в інтер’єрі народного житла як цiльного художньо-стилiстичного ансамблю.

- зiбраний i систематизований матерiал польових обстежень не був задiяний в науковому обiгу раніше i має мистецьку та народознавчу вартість.

- вказано на суттєві ознаки та художню структуру виробів з дерева, поєднання їх з іншими елементами в інтер’єрі народного житла.

- висвітлено досвід роботи деревообробних шкіл і розроблено методичні рекомендації для застосування народних традицій художньої обробки дерева в сучасній проектній і навчально-виховній практиці.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні їх в навчально-виховному процесi художньо-педагогiчних закладiв (загально-освітніх, художньо-ремісничих (спеціальних) шкіл і вищих навчальних закладів), застосування традицiй художньої обробки дерева при проектуваннi сучасних iнтер’єрiв, меблiв, окремих елементiв тощо. Зібраний фактичний матеріал придатний для дальших наукових досліджень.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист:

1. Інтер’єр народного житла як комплекс утилітарно-естетичних і родинно-спадкових елементів.

2. Художні вироби з дерева в iнтер’єрі народного житла Українських Карпат і Прикарпаття їх функціональна і художньо-декоративна концепція.

3. Історичні, мистецькі і технологічні аспекти традиційних художніх виробів з дерева.

4. Стилістичні ознаки виробів з дерева, пов’язані з регіональними художньо-конструктивними особливостями.

5. Узагальнений досвід традиційних деревообробних шкіл, його значення і методи застосування для розбудови сьогоднішньої фахової освіти.

Структура, зміст і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація включає вступ, чотири розділи (основну частину), висновки, список використаних джерел, додатки. Робота нараховує 146 сторінок тексту, 91 фотографію і 28 малюнків виконаних автором. Список використаних джерел налічує 254 найменування.

Апробацiя дослiдження. Дисертація обговорена на засіданні Вченої ради Львівської академії мистецтв і рекомендована до захисту (протокол №5 від 21.11.1997 р.). Основні положення та результати дослідження висвітлювалися на науково-теоретичних конференціях аспірантів і викладачів Львівської академії мистецтв (1996, 1997) та Прикарпатського університету ім. В.Стефаника 1997-1999). Окремі питання дисертації викладено в дев’яти публікаціях, загальним обсягом 4,5 друкованих аркуша. Затверджено Вченою Радою Прикарпатського університету (протокол №4 від 8.12.98 р. ) посібник “Художнє оздоблення деревини в інтер’єрі народного житла XIX – першої половини ХХ століття (історія, типологія, художні особливості)”, підготовлений здобувачем для студентів вищих, середніх спеціальних навчальних закладів, вчителів народознавства, художньої праці гімназій, загально-освітніх шкіл; дизайнерів з проектування інтер’єрів та меблів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну, визначено предмет дослідження, сформульовано мету, завдання, окреслено хронологічні межі, вказано на наукове і практичне застосування.

У першому розділі “ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ І ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ” проведено критичний огляд праць за вказаною темою, подано джерелознавчу базу роботи. На основі давньоруських літописів, праць М.Грушевського, І.Крип’якевича та інших джерел окреслені землі Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини які визначають межі даного дослідження. Найдавніші відомості про використання дерев’яних меблів, посуду, знарядь та їх оздоблення дізнаємося з робіт А. Передольської, А.Іванова, В.Блаватського. Окремі свідчення про народну архітектуру, інтер’єр, ремесла зафіксовані в етнографічних дослідженнях І.Вагилевича, I.Франка, Ф.Вовка, В.Гнатюка. Один із перших хто подав біографічні дані відомих гуцульських майстрів, різьблені ікони-хрести, скрині, народні художні промисли, архітектуру в цілому був В.Шухевич. До цієї групи відносимо праці В.Сiчинського, М.Голубця, В.Щер-ба-кiвського, М.Драгана, І.Гургули, які допомагають з’ясувати окремі питання рiзьби по дереву в iсторичному, мистецькому і технологiчному аспектах.

Вивченню різьби по дереву західного регіону України присвятив себе А.Будзан. В його працях висвітлюється історія художньої обробки дерева від найдавніших часів (V ст. до н.е.), використання меблів, посуду, розвиток різьбярських шкіл, осередків, участь відомих майстрів в престижних виставках. Значну увагу дослідник приділив вивченню українських скринь, вказавши на вплив західноєвропейських стилів, їх форму і оздоблення.

Народній архiтектурі, iнтер’єру та меблям присв’ячені роботи П.Макушенко, В.Маланчук, I.Сенiва, О.Тищенка, Т.Косьмiної, П.Кепещука, I.Сенькiва. Найближче до висвітлення проблематики художнього оздоблення виробів з дерева в регіоні Українських Карпат підійшли П.Юрченко, В.Самойлович, Т.Кiщук, М.Моздир, А.Данилюк, Діяльність різьбярських шкіл, осередків та творчість окремих майстрів висвітлена в працях таких авторів як О.Соломченко, Д.Гоберман, Г.Островський, Р.Шмагало (гуцульської); Р.Захарчук-Чугай, Б.Стебельський (яворiвської); В.Панькiв, І.Красовський, Р.Одрехiвський (лемкiвської). В роботах Б.Тимківа, К.Каваса подано методику виготовлення художніх виробів з дерева. Серед сучасних досліджень в галузі українського деревообробництва виділяються праці М.Станкевича, в яких систематизований значний фактичний матеріал, подано його обгрунтування і наукове тлумачення.

Спроби наукового викладу окремих питань теми були зроблені ще в 60-70-х роках (“Історія українського мистецтва”, “Нариси з історії українського мистецтва”, “Нариси історії архітектури” та в окремих публікаціях. Проте в них найменше приділялось уваги інтер’єру, як комплексу життєво необхідних елементів і їх оздоблення, дослідження символіки й семантики. В переважній більшості праць присвячених різьбярству, науковці висвітлювали розвиток художнього ремесла в традиційних регіонах і осередках, творчість окремих майстрів, значної уваги приділено техніці і технології виготовлення виробів, менше – діяльності фахових деревообробних шкіл. Частина дослідників зверталася до вислідів і народних жител, їх обладнання, меблів, посуду, тощо. Однак, огляд і аналіз літературних джерел свідчить що проблема виявлення, дослідження і збереження оздоблених зразків народного житлового будівництва в українському мистецтвознавстві ставилася недостатньо. Разом з проблемами художньої стилістики, ансамблевості, декоративності маловивченими залишаються пропорційність, масштабність, інсоляція, що потребують подальших досліджень.

Особливе місце в роботі відведено експедиційним дослідженням - польовим обстеженням існуючих об’єктів – різьблених елементів народної архітектури, меблів, виробів з дерева, їх аналiтично-описовій обробці і класифікації. В процесі її виконання використовувалися також матеріали з Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Державного історичного архіву України у Львові.

У роботі були використані теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, узагальнення, абстрагування, систематизація; структурний та історичний методи інтерпретації. З практичних методів застосовувалися фотофіксація, науковий опис спостережуваного, художньо–графічний аналіз, обмірювання, реконструкція, тощо.

Джерельною базою дослiдження є праці відомих етнографів і мистецтвознавців в галузі архітектури, народних промислів і художньої обробки дерева. В загально-теоретичному осмисленні порушених проблем використані сучасні концептуальні положення мистецтвознавчої науки, розроблені і апробовані провідними вченими П.Жолтовським, Я.Запаском, Г.Логвиним, В.Овсійчуком, Д.Крвавичем, Л.Міляєвою, Ю.Лащуком, Р.Захарчук-Чугай.

У другому роздiлі “ДО ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ РІЗЬБЯРСТВА ” розглядаються передумови виникнення і розвиток різьбярства в Східній Галичині, еволюція і характер житлового будівництва, умеблювання та його оздоблення. Висвітлюється взаємозв’язок народного і професійного різьбярства, їх залежність від соціально-економічних факторів, вплив на формування інтер’єру.

В підрозділі 2.1 “ПАМЯТКИ ХУДОЖНЬОЇ ОБРОБКИ ДЕРЕВА ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЕРЕДИНИ ХIX СТ.” подаються найважливіші свiдчення про розвиток рiзьбярства в прадавнi перiоди. З археологiчних знахiдок, письмових джерел, iконографiчних зображень дiзнаємося про використання iнструментiв, техніки обробки дерева, рiвень розвитку ремесла в цілому.

Основним типом житла в скіфо-сарматський період були незначних розмiрiв напiвземлянки. З меблів, що використовувалися в побуті скіфів, відомі столи, лави і ложа. Особливо виділяються дерев’яні саркофаги з кургану Зміїного, що під Керчю (IV ст. до н.е.), оздоблені різьбою та інкрустацією. Рiзьба на деревi складала одну з найдосконалiших галузей мистецтва Пiвнiчного Причорномор’я (V-III ст. до н.е.), її поєднували з iнкрустацiєю i позолоченими лiпленими прикрасами.

В часи давньоруської держави склалися конкретні об’ємно-планувальні і композиційно-декоративні прийоми побудови і оздоблення житла. В X-XII столітті різьбою оздоблювали житловi будинки (сволоки, одвiрки, карнизи, коньки, лиштви, колонки, стовпцi) , рiзьбою та iнкрустацiєю прикрашали меблi, посуд, хрести, обереги тощо. На них зображувалувалися мотиви розеток, зубцiв, хрестiв, хвилястих i ламаних лiнiй. Iз старослов’янського способу оздоблення на деревi, що відомі сьогодні у рiзьбярствi на Гуцульщині, набули поширення технiки гравiровки та трьохгранно-виємчатого рiзьблення. Прості орнаментальні мотиви різьблені на хатніх предметах є продовженням давньої мистецької традиції, яка видозмінювалася в культурних парадигмах перехідних епох. Народна дерев’яна архiтектура Українських Карпат ХIХ-початку ХХ ст., зберігає характер оздоблення інтер’єрів житлових споруд ХVI-ХVII ст.

В підрозділі 2.2 “РОЗВИТОК НАРОДНОГО І ПРОФЕСІЙНОГО РІЗЬБЯРСТВА В ІІ ПОЛОВИНІ ХІХ - І ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ” розглядаються соціально-економічні і культурні умови розвитку різьбярства в ІІ половині ХІХ - І половини ХХ століття. Діяльність родини Шкрібляків, І.Семенюка, М.Мегединюка, В.Девдюка, Ю. і С. Корпанюків привела до підвищення художньо-технічного рівня різьбярства в регіоні. Їх роботи і вироби промислових шкіл та наукових варстатів з успіхом демонструвалися на господарських і етнографічних виставках у Відні (1873,1890), Львові (1877, 1894, 1905), Трієсті (1878), Станіславі (1879), Коломиї (1880, 1912), Чернівцях (1908), Стрию (1909). Про досягнення у художньому ремеслі краю відзначалося також на виставках у Парижі (1900), Бухаресті (1906), Петербурзі, Празі, Чікаго (1909, 1910) та інших містах.

Ініціаторами створення етнографічних музеїв і першими збирачами їх експонатів були М.Грушевський, І.Франко, В.Шухевич, В.Гнатюк, Д.Лукіянович, Л.Гарматій, І.Труш.

Дослідження різьбярства в другій половині XIX – першій половині XX ст. дозволяють зробити такі висновки: –

професійні деревообробні школи виникали на базі народних художні промислів. Вирішальну роль в їх заснуванні відіграли місцеві товариства і спілки, що дбали про культурно-мистецький і економічний розвиток краю, долю традиційно сформованих художніх ремесел; –

розмежування території Галичини різними державами привело до різнорідних впливів на розвиток народного мистецтва з боку професійних фахових шкіл. Відчутний вплив на розвиток різьбярства в регіоні мали також і європейські стилі, що поширювалися з заходу.

У третьому розділі “ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА В ІНТЕР’ЄРІ народного житла КІНЦЯ XIX - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ” подано матерiал, пiдготовлений на основi експедицiйних дослiджень оздоблених рiзьбою зразкiв архітектури народних жител з дерева в селах Рахiвського, Верховинського, Косiвського районiв Гуцульщини, вивчення експонатiв Львiвського, Ужгородського, Чернiвецького музеїв народної архiтектури i побуту, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини i Покуття, Музею коледжу декоративно-вжиткового мистецтва в м. Косові та Iвано-Франкiвського краєзнавчого музею.

Підрозділ 3.1 “ІНТЕР’ЄР, ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЖИТТЄВО НЕОБХІДНИХ РЕЧЕЙ, ОБЛАДНАННЯ ТА ЇХ ОЗДОБЛЕННЯ”. Для етнiчних груп Українських Карпат (гуцулiв, бойкiв, лемкiв) характерна регіональна своєрiднiсть оформлення та декору житла. Всi дослiдженi нами iнтер’єри за ступенем облаштування i декоративного оздоблення рiзьбою умовно подiляємо на три групи.

1. Найпростiший тип народного iнтер’єру (бурдейний) вiдзначається скромнiстю художньо-виражальних засобiв, рiдко мiстив предмети чи елементи конструкцiй оздобленні рiзьбою, за винятком простих зображень (хрест, розетка) на сволоках (хата Андрiя Шикеряка в с. Замагура та iн.) та окремих скринях.

2. Iнтер’єр другого типу вiдзначається бiльш досконалим умеблюванням i художньо-декоративним оздобленням елементiв. До нього вiдносимо iнтер’єри хати Василини Шкрiбляк з присілку Осiки в Криворiвнi Верховинського р-ну та покинутої хати в с. Брустори Косiвського р-ну. Вони мають рiзьбленi сволоки, жердину, меблi. Над вхiдними дверима хати з с. Брустори вирiзьблений (в контурній техніці) хрест i два кола на боках (хати з інтер’єром даного типу належали переважній більшості населення).

3. Третій тип iнтер’єру належав заможним жильцям, в якому внутрiшнi елементи оздобленi своєрiдним декором, розташованим на внутрiшнiх конструкцiях, меблях та ритуальних предметах. Це хати Корпанюка Ю. з с. Яворова, Могорука М. з с. Криворiвнi, Сливчука В. в Замагурi-Верховинi.

Підрозділ 3.2. РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ НА СВОЛОКАХ, ЖЕРДКАХ, НАДПОРІЖНИКАХ.

Всi сволоки, досліджені нами в хатах на Гуцульщинi, за складнiстю композицiйних елементiв, технiкою виконання i набором репертуарних мотивiв подiляємо на декiлька типiв:

1) простий (двi розетки i хрест посерединi виконанi в контурнiй технiцi) - зустрiчається в бiльшостi хат.

2) складний (доповнений ромбами, трикутниками, скісними лiнiями, розетками i копаницями, виконаними у виємчастiй технiцi, появляються чотирьох-, шести-, восьмикiнечнi хрести, дата будови хати). Хати Дудчака Д. с. Голови, Максим’юка В. з пр. Запагорь в Ясеновi, Шкрiбляк Василини пр. Осiки в Криворiвнi, Шкрiбляка Д. з Яворова та Шкрiбляка Д. з пр. Плоский в Рибницi.

3) шнуровий (сволоки даного типу по всiй довжинi оздоблюються рельєфним поясом у виглядi шнура, на них також зустрiчаються зображення хрестiв, розеток, стилізованих грон винограду). Хати Шикеряка А. з с.Замагури, Мартищука I., Максим’юка М. з с. Голови.

4) пишнi сволоки (в хатах заможнiх гуцулiв), вiдзначаються однаковим набором зображених елементiв (“дерево життя” (розквітлий хрест), трiйця, чаша, хрест, кола тощо), що дає підстави твердити про використання майстрами відповідного шаблону. Гражда Шарабюрака М. (Могорука), що пiд горою Iгрець у с.Криворiвнi, Сливчука Д. з околицi Верховини - Замагури.

5) сволоки шедеври виконанi в одному i неповторному варiантi (зображення постатей людей, тварин, казкових звiрiв, архiтектурних споруд). Хата Ю.Корпанюка в с. Яворовi, Д.Еколюка з с. Бiлоберiзки (КМНМГП).

Підрозділ 3.3 “ТИПОЛОГІЯ, ВИДИ І ОЗДОБЛЕННЯ МЕБЛІВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ (СКРИНІ, СТОЛИ, ЛІЖКА, МИСНИКИ, КОЛИСКИ)”

Всі меблі, що використовувалися в житловому інтер’єрі поділяються на стаціонарні - нерухомо з’єднані з конструктивними елементами хати: лави, постіль, жердки, грядки та пересувні рухомі: стіл, скриня, лавки, ліжко, колиска, стільці.

Скрині. Вони побутували майже по всiй територiї України, вiдрiзняючись рiзноманiтнiстю будови, конструкцiєю, пропорцiями, способами та видами оздоблення, але найбiльше декорованi рiзьбою зустрiчалися на Гуцульщинi та Бойківщині. Типологiчно їх поділяють на два основні види: 1) скринi з плоским вiком; 2) саркофагоподiбнi (дахоподібні) з двосхилим вiком. Бойкiвськi столи-скринi XIX ст. (Іршавський р-н на Закарпатті, МНАПУ) вiдзначаються масивною будовою, що межує з монументальнiстю. Весільні скрині з с.Перегінське, Ценяви на Рожнятівщині (“попаденчиха”, “косиха”, “гуляста”, “павуся”, “міні”) відзначаються композицiйно-урiвноваженим розташуванням орнаментальних мотивiв. Тісно поєднавши у собi утилітарно-естетичнi і родинно-обрядові функцiї, скрині стали головним об’єктом весільних пересувин і дослiджень в iнтер’єрi народного житла та побуті.

Столи. Їх відносять до числа найбільш декорованих різьбою меблів. Перші конструкцiї столів, складалися з чотирьох забитих у землю брусiв i накритих зверху дошкою (стільницею) не мали різьблених прикрас, як і столи другого типу на перехресних нiжках (“кизлах”), що появилися пізніше. Третiй тип побудований на двох бокових, з’єднаних мiж собою профiльованих стояках. До четвертого вiдносяться царгові столи на точених або струганих на гранi нiжках, підстілля яких найчастіше ставало предметом оздоблення різьбою.

Мисники. Невiд’ємним елементом iнтер’єру народного житла України була полиця (мисник). Першi її конструкцiї використовувалися як пiдставки для зберiгання посуду, продуктiв. Гуцульський мисник нагадує вітрину декоративного посуду, який надає iнтер’єру особливої своєрiдностi. Полицi бойкiв окрiм прорiзного рiзьблення прикрашалися смугами з зубцiв та шестипелюстковими розетками, що ритмiчно розташовувалися на профiльованих дошках. В оздобленнi полиць на Прикарпаттi застосовувався рiзьблений та ажурний декор. На мисниках Буковини зустрiчається рiзьблення з фiгурно вирiзаними боковими стiнками,

Лiжка. Найдавнiшим видом “постелi” вважається дерев’яний настил. На його змiну прийшла рамна конструкцiя на чотирьох нiжках-стовпах. Із застосуванням горизонтального членування, верхнi краї спинок почали оздоблювати профiльованим рiзьбленням. На Гуцульщинi рамнi конструкцiї лiжок з’явилися в ХIХ столiттi i зразу стали об’єктом для прикрашання.

Колиски. На Бойкiвщинi побутували “завiсистi” колиски, що нагадували човник i пiдвiшувалися до стелі. В пiвденному Закарпаттi їх розташовували над постiллю на двох загнаних в стiну штирях-кiлках. Гуцульськi колиски інколи оздоблювали розетками i хрестами в контурнiй, трьохгранно-виємчастiй технiцi, а колиски-гойдалки на нiжках з пiвдугами здебiльшого в технiцi прорiзування.

Підрозділ 3.4. “ СВІЧНИКИ, ПОСУД”

Свiчники. Серед них розрiзняють: церковнi (великі), iнколи мальованi чи золоченi та домашнi (менші). За рiзьбленими зображеннями свічники поділяються на орнаментально-декоративнi, християнсько-символiчнi і антропоморфно-фiгурального характеру. Найбiльш багаточисельною є група трiйць з антропоморфним зображенням (голiвка в колi), якi виготовляв Дмитро Соколюк з с.Шешори на Гуцульщині. Місцерозташування їх в інтер’єрі на столі у свята чи над покійником, обумовлене практичним і охоронно-магічним значенням.

Посуд. На Гуцульщині (поч. ХХ столiття) для зберiгання та транспортування рiдин використовувалися барильця, бочiвки (оздобленi “сухою” рiзьбою i мосяжом), баклаги-двiйнята (рiзьбленi пiдковоподiбними смугами та колами в технiцi плоского рельєфу). Посудом-мiркою служили гарнчики, накривки яких оздобленi великими розетами. На обрядовому посудi бойкiв “святильницях”, “бамборче” найкраще прослiдковується специфiка бойкiвської рiзьби, їй властиві великі форми, які виконувалися в техніці плоского i трьохгранно-виємчатого рiзьблення.

Аналіз і обстеження інтер’єру та його оздоблених елементів дозволяє зробити наступні висновки і виявити такі закономірності. Застосування різьби по дереву в інтер’єрі народних жител Українських Карпат було явищем досить поширеним. Розвиток архітектурно-планувальних, естетичних параметрів житлових приміщень, форми, конструкції і декору меблів суттєво залежав від життєвого рівня проживаючих. Проте, використання різьби по дереву в інтер’єрі за соціальним походженням проживаючих є менш відчутним. Це особливо спостерігаємо в хатах гуцулів, де в незначних розмірів будівлях зустрі-чаються справжні шедеври різьбярського мистецтва (сволоки: Шикеряка А. з с.Замагура, Еколюка Д. з с.Білоберізка, КМНМГП, числені гуцульські скрині, столи, наділені індивідуальними рисами свічники, хрести).

У четвертому розділі “ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ РІЗЬБИ ПО ДЕРЕВУ В ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКІЙ ТА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ ПРАКТИКАХ”.

В результаті дослідження творчості відомих художників, архітекторів, діяльності окремих шкіл, висвітлюються мистецькі процеси, пов’язані з формуванням рис національного стилю в архітектурі і різьбі по дереву на заході України. Обгрунтовується доцільність використання досвіду викладання різьби по дереву та дизайну в школах різного типу, вказується на позитивні результати і прорахунки.

Підрозділ 4.1. “ЗАСТОСУВАННЯ НАРОДНОЇ СТИЛІСТИКИ РІЗЬБИ ПО ДЕРЕВУ В ІНТЕР’ЄРІ ТА МЕБЛЯРСТВІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ”

Розвиток національного стилю в Галичині пов’язаний з діяльністю Ю.Захарієвича, І.Левинського, В.Нагірного, В.Шухевича які теоретично і практично демонстрували приклади його творення. Група архітекторів з проектного бюро І.Левинського у Львові: Т.Обмінський, О.Лушпинський, Е.Ковач, Л.Левинський, художниця О.Кульчицька, творчо використовуючи гуцульські, бойківські, гуральські художньо-будівельні традиції розвивали “народний стиль”. Іншою характерною рисою початку ХХ століття було використання синтезу різних видів художніх промислів (різьби по дереву, вишивки, розпису, металу) у сфері діяльності окремих професійних художників, архітекторів, і цілих промислових шкіл. Пошуки стилевих меблів з використанням традицій гуцульської різьби та столярства велися перед Першою світовою війною у Вижниці (меблевий гарнітур для салону австрійського князя у Відні) та 40-х роках у Косові (меблі для інтер’єрів державних установ та організацій). Розвиток народної стилістики в архітектурі, різьбі по дереві тісно пов’язаний з етнографічно-регіональними особливостями оздоблення в Українських Карпатах та Прикарпатті.

Підрозділ 4.2. “Творча практика ПРОВІДНИХ МАЙСТРІВ”

Подається загальна характеристика творчості народних митців М. Орисика, Юрія і Семена Корпанюків, Д. Шкрібляка, В. Тонюка, випускників фахових шкіл В. Свиди, М. Тулайдана, В. Смердула, М. Черешньовського, їх внесок в розвиток українського різьбярства в складних умовах суспільного життя середини ХХ ст.

Підрозділ 4.3. “МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИКЛАДАННЯ РІЗЬБИ ПО ДЕРЕВУ ТА ДИЗАЙНУ В СУЧАСНІЙ ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ”

Виходячи з позицій сучасної педагогічної науки і набутого досвіду роботи в навчальних закладах різного типу наголошується на доцільності використання різьби по дереву і дизайну, висвітлюється методика та можливі шляхи їх запроводження. Значна увага зосереджена на аналізі роботи сучасних художньо-ремісничих шкіл, шляхи використання ними місцевих традицій.

ВИСНОВКИ

Вирішення поставлених у дисертації завдань дозволяє висвітлити основні результати роботи і зробити наступні висновки:

1.Проведення даного дослідження показало, що досягнення високого рівня організації сучасного житлового інтер’єру можливе за умови глибокого знання історії, традицій народного декоративно-вжиткового мистецтва, вміння творчо застосовувати їх в практичній діяльності. Ігнорування традиціями художньо-декоративного оздоблення веде до втрати цілісності утилітарно-естетичної і образно-символічної систем, руйнування віками сформованих усталених формотворчих принципів і декорування.

2. Дослідження інтер’єру народного житла підтвердили що розвиток художньої обробки дерева значною мірою залежить від природньо-кліматичних, соціально-економічних, світоглядно-ідеологічних факторів, формуючих розвиток деревообробної галузі в цілому. Наявність деревини, придатної для будівництва, меблярства і різьбярства привело до широкого застосування різноманітних деревообробних технік, серед яких різьбі по дереву відведено одне з найпочесніших місць. Розташування традиційних центрів художньої обробки дерева поблизу промислових, курортних, культурних районів значною мірою стимулювало розвиток промислу; забезпечувало збут продукції, визначало економіку і сімейний бюджет майстрів. Вплив згаданих факторів на розвиток художньої обробки дерева в різні історичні періоди проявлявся по різному і відбувався в специфічних умовах.

3. Науково-пошукова робота дозволила отримати інформаційні характеристики видів, способів і визначити характер оздоблення художніх виробів з дерева в традиційному інтер’єрі народного житла. Найбільш поширеними видами різьблення, що застосовувалися при оздобленні народних меблів (скринь, столів, ліжок, колисок) елементів конструкції (сволоків, жердок, лиштв) посуду, ікон-хрестів були жолобчато-контурна, трьохгранно-виємчата і плоскорельєфна техніки. В окремих випадках використовувалася техніка інкрустації, частіше прорізування, профілювання, рельєфу.

Серед найдавніших простих елементів орнаментального різьблення, що були поширені на більшості територіях традиційних центрів художньої обробки дерева в Україні і характеризуються подібними загально-українськими рисами є “січені зубці”, “коса сітка”(“ільчасте письмо”), ламані лінії, ромби, квадрати, шестипелюсткові розетки (колка), хрести, копаниці, мотузка, виконані в контурній, виємчастій і рельєфній техніках.

Основним композиційним прийомом, яким користувалися різьбярі при оздобленні своїх творів є симетрія. Завдяки їй вироби набувають більшої статики, урівноваженості і порядку. Даний композиційний прийом простежуємо на оздоблених скринях, столах, ліжках Гуцульшини та Прикарпаття. Принцип симетрії вдало застосовувався майстрами і в інших видах народного мистецтва (вишивці, кераміці, розписі). Проте в різьбі, виходячи з техніки виконання, в основному це неглибоке контурне, виємчасте різьблення та інкрустація, особливо відчутна певна схематичність, умовність трактування елементів. Найкраще дані прийоми і способи композиції спостерігаємо на “писаному” декорі меблів, сволоків, посуді, в гуцульському інтер’єрі. Різьблений орнамент допомагає виявити, підкреслити, інколи облегшити, а в окремих випадках (наприклад святковий посуд гуцулів, - святильниці) і творити форму, надаючи їй певного змісту і образу. Твори різьби по дереву в інтер’єрі наділені значним ступенем декоративності. Це надає їм пишності і привабливості (особливо сволоки четвертого типу з хат заможних гуцулів).

Окреслюючи характерні ознаки і особливості в різних етнографічних зонах території Українських Карпат (гуцулів, бойків, лемків) зауважуємо найбільш багате орнаментальне оздоблення елементів інтер’єру народного житла гуцулів; великими окремими формами характеризується різьба бойків і обмежене її використання (сонце, молодий місяць, хрест) у лемків. Характер різьби по дереву в цілому визначає стилеві особливості технік і прямо залежить від творчої індивідуальності майстра, використання ним композиційних, технологічних прийомів, віками сформованої символічно-знакової системи.

4. В предметно-просторовому середовищі народного житла відображений принцип єдності утилітарного призначення предметів продиктований конструкцією, структурою форм і їх художньо-декоративного оздоблення. Даний принцип наочно проілюстровують гуцульські, бойківські скрині, прикарпатські столи, оздоблений різьбою і випалюванням посуд. Лаконічним декором характеризується хатній посуд бойків, художньо-декоративними елементами наділений у гуцулів, різноманітністю форм та їх органічним поєднанням з оздобленням відзначається в інших регіонах.

Важливе значення для предметно-просторової системи інтер’єру має місцерозташування конкретного предмету. Наприклад, найбільш декорований стіл-скриня стояв у символічному (червоному) куті хати. На ньому в свята і в будні могла стояти різьблена трійця, ручний хрест, оздоблений посуд тощо. Найважливіші місця на елементах конструкції в інтер’єрі хати (сволоках, лиштвах) також відзначені різьбленими знаками, що підкреслюють їх особливу важливість з конструктивної і естетичної сторін.

5. Вивчення тисячолітніх традицій художньої різьби по дереву на Україні дозволяють розширити зміст і об’єм знань з наукових досліджень в сфері етнографії, народних промислів, технології обробки матеріалу і визначити можливості використання їх у професійній проектно-художній практиці, ширше застосовувати їх в навчально-виховному процесі школи, позашкільних навчальних закладів, інститутів культури і мистецтва. Вивчення семантики орнаментальних різьблених елементів і комплексної їх характеристики, місця розташування в системі інтер’єру дозволяє визначити роль, значення і світоглядні уявлення народу в минулому.

Виявлення особливостей дерев’яного будівництва, меблярства і їх оздоблення, допоможе виробити загальну модель розвитку художнього проектування і дизайну на майбутнє, уникнути помилок при організації сучасних інтер’єрів. Зокрема, в теоретичній та практичній діяльності архітекторів, художників слід відпрацювати механізми і засоби використання традицій деревообробництва відповідно до сучасних виробничих технологій, матеріалів та формотворчих принципів. Формування інтер’єру з використанням засобів народного мистецтва різьби по дереву повинно відповідати естетичному рівню матеріального і духовного розвитку, покликане впливати на культуру побуту, праці і відпочинку людей, допомагати вирішенню функціональних та навчально-педагогічних завдань.

6. Особливо актуальними залишаються питання збереження творів мистецтва і архітектури. Різьблені структурні елементи інтер’єру, меблі, посуд в поєднанні з іншими хатними вжитковими предметами створюють живий динамічний організм (ансамбль), об’єднаний єдиним часовим і культурним стилем, який неможливо відтворити в первісному вигляді заново в зв’язку з еволюційними змінами у житловому будівництві сьогодні. Тому збережені до нашого часу пам’ятки народної дерев’яної архітектури, оздоблені різьбою її елементи, представляють реліктову цінність і потребують обліку й охорони як об’єкти архітектурно-мистецької вартості.

Вивчення організаційно-мистецького досвіду роботи фахових деревообробних шкіл, традиційних різьбярських осередків та окремих майстрів досліджуваного періоду є основою для прийняття рішень при створенні нових навчальних закладів художньо-спеціального профілю. Це дозволить відпрацювати наукові підходи до навчальних програм, переорієнтувати викладацько-педагогічний колектив на якісно новий рівень викладання.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Декоративно-прикладне мистецтво / Програма для спеціальності “Педагогіка і методика початкового навчання”. Прикарпатський університет. - Івано-Франківськ, 1993. – 8 с.

2. Художня обробка соломки / Програма додаткової спеціальності /Співавт. Денисюк Н.В. Прикарпатський університет. -Івано-Франківськ, 1993. - 20 с. [С.10].

3. До історії розвитку школи яворівського деревообробництва // Писанка. - 1997. - № . -С. 29-33.

4. Житловий інтер’єр, як комплекс утилітарно-естетичних, родинно-спадкових речей та елементів для використання в трудовій, обрядовій і виховній діяльності // Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ. Зб. ст. АПН. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 343-348.

5. До історії Коломийської деревообробної школи / Співавт. Шмагало Р.Т. Вісник ЛАМ. - Львів, 1997. -С. 50-55.

6. Скриня // Народознавство - 1998. – № 49- 50. -С.13_.

7. З історії народного і професійного різьбярства на Гуцульщині // Нар. творчість та етнографія. - 1998. - № 2-3. -С.119-121.

8. Дотримуючись традицій Галицького мистецтва // Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України. (мат. Міжнар.наук. конференції). - Івано-Франківськ –Галич: Плай. - 1998. - С.317-322.

9 Мистецтво і педагогічна практика // Діалог культур: Мистецтво і освіта. Зб.наук.праць.- Вип.3. - Львів: Каменяр. - 1998. - С. 215-220.

ГНАТЮК М.В. Художні вироби з дерева в інтер’єрі народного житла Українських Карпат і Прикарпаття ХІХ - першої половини ХХ ст. (Історія. Типологія. Художні особливості.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 Декоративно-прикладне мистецтво. Львівська академія мистецтв, Львів, 2000.

В дисертації висвітлюються питання художньо-декоративного оздоблення жител гуцулів, бойків, лемків. Зібрано і систематизовано матеріал експедиційних досліджень об’єктів дерев’яної архітектури, меблів, які не були предметом вивчення раніше. В роботі подаються нові відомості з історії художньої обробки дерева, технік і технології виготовлення виробів, про розвиток народного і професійного різьбярства. Значна увага приділена використанню народних різьбярських традицій в професійній художньо-конструкторській і педагогічній практиках.

Ключові слова: народна традиція, художнє оздоблення, техніка, технологія виготовлення, стиль, різьба, меблі, інтер’єр.

ГНАТЮК М.В. Художественные изделия из дерева в интерьере народного жилища Украинских Карпат и Прикарпатья ХІХ - первой половины ХХ ст. (История. Типология. Художестенные особенности.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06. Декоративно-прикладное искусство. Львовская академия искусств, Львов, 2000.

В диссертации освещаются вопросы художественно-декоративного оформления жилья гуцулов, бойков, лемков. Исследуя матицы в дейсвующих интерьерах жилищ на Гуцульщине за сложностью композиционных резных элементов, технике исполнения и репертуарному набору мотивов автор классифицирует их на пять видов. Собрано и систематизировано материал экспедиционных исследований объектов деревяной архитектуры, мебели, которые не являлись предметом изучения ранее. В результате проведенного анализа художественных изделий из дерева в интерьерах жилищ на Гуцульщине и Прикарпатье, музейных собраниях Бойковщины, Лемковщины, Закарпатья выявлены основные принципы формирования предметно-пространственной среды, её регионально-этнографические особенности. Главное внимание уделено эволюционным усовершнствованиям художественно-конструкторских решений мебели, влияние на их форму и украшение местных и западноевропейских стилей и направлений. В работе изложены новые сведения из истории художественной обработки дерева, техник и технологии изготовления изделий, о развитии народных и профессиональных школ. Раскрыто влияние социальных факторов на решение художесвенно-конструктивных задач построения мебели, изложен опыт ведущих мастеров, использование их творческого потенциала в современном производстве мебели, сувенирной продукции. Значительное внимание уделено использованию народных традиций резьбы по дереву в профессиональной, художественно-конструкторской и педагогической практике. Изложен личный опыт преподавания отдельных тем в учебных заведениях различного уровня.

Ключевые слова: народная традиция, художественная обработка, техника, технология изготовления, стиль, резьба, мебель, интерьер.

GNATJUK M.V. “Articlic processing of wood, used in the dwellings of the Ukrainian Carpathians and Prycarpatihians at the end of XIX - the first part of XX centures (History. Typology. Artistic Peculiarities.). – Manuscript.

The master’s thesis is presented for receiving the scientific degree The Master of Art-Criticism. Field 17.00.06. Decorative and Applied Art. The Lviv Art Aca-demy. 2000. Lviv.

The master’s thesis deals with carving in the housing interior of some ethnic groups of the Ukrainian Carpatіhians and Prycarpatihians.

It consists of the material, describing some objects of wood architecture, furniture, which wasn’t the point of exploration. It gives the information about the history of carving, the methord of producing some articles, goods; the development of national and professional types of carving, their influence on the interior’s style and furniture.

Great attention is paid to the applying of the folk carving traditions in professional art designs and pedagogical practice.

The Main Points: national tradition, artictic decoration, style furniture, the methord of producing, interior, carving.

Підписано до друку 10.01.2000 р. Формат 60х80/16

Друк. аркушів 1. Тираж 100.

Науково-методичний центр "Українська етнопедагогіка і народознавство"

АПН України та Прикарпатського університету ім.Василя Стефаника,

м.Івано-Фрнаківськ, вул. Шевченка, 57, тел. 2–21–51.